Шамотні вогнетриви для футеровки мартенівських печей

Умови експлуатації шамотних вогнетривів для футеровки мартенівських печей і вимоги до їх якості, особливості технології виробництва та характеристика сировинних матеріалів. Технологічна схема виробництва, напрямки покращення якості шамотних вогнетривів.

Рубрика Производство и технологии
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 04.02.2010
Размер файла 1,4 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

2

Шамотні вогнетриви для футеровки мартенівських печей

Реферат

Об'єкт розробки - удосконалення технології виробництва вогнетривів для футеровки мартенівських печей.

Мета роботи - обгрунтування вибору сировинних матеріалів, розробка оптимальної апаратурно-технологічної схеми виробництва, вибір головних напрямків покращення якості шамотних виробів для футеровки мартенівських печей.

Розглянута конструкція мартенівської печі, виявлено, що шамотні вогнетриви використовуються в нихніх рядах насадок регенераторів і згідно з ГОСТ 6024 повинні мати вміст Al2O3, не нижче 30 мас. %, а вогнетривкість, не нижче 1690°С. Визначено, що основними руйнуючими факторами в регенераторах є дія газів і пилу шихтових матеріалів, газів, які виносяться потоком з плавильного простору печі та зміна температур при нагріванні та охолодженні потоку газів. Тому окрім достатньої вогнетривкості, цеглина повинна володіти хорошою теплопровідністю - бути щільною, і в той же час добре переносити різкі зміни температури тобто мати високі показники термічної стійкості.

Розглянуто діаграму стану системи Al2O3?SiO2, в якій єдиною твердою фазою є муліт 3Al2O3•2SiO2, який містить 72% Al2O3 і 28% SiО2, кристалізується в ромбічній сингонії, габітус кристалів - голки, призми, волокна; щільність 3,03г/см3; твердість по Моосу 6,. температура плавлення 1910?С.

МАРТЕНІВСЬКА ПІЧ, РЕГЕНЕРАТОРИ, ШАМОТНІ ВОГНЕТРИВИ, ГЛИНА, КАОЛІН, ДІАГРАМА СТАНУ AL2O3•SIO2, ЗЕРНОВИЙ СКЛАД, ВИПАЛ, СХЕМА ВИРОБНИЦТВА.

Зміст

Вступ

1. Умови експлуатації шамотних вогнетривів для футеровки мартенівських печей і вимоги до їх якості

2. Діаграма стану системи Al2O3?SiO2

3. Особливості технології виробництва шамотних вогнетривів для футеровки мартенівських печей

3.1 Характеристика сировинних матеріалів

3.2 Основні технологічні параметри виробництва

3.3 Технологічна схема виробництва шамотних вогнетривів для футеровки мартенівських печей

4. Основні напрямки покращення якості шамотних вогнетривів для футеровки мартенівських печей

Висновки

Література

Вступ

Вогнетривами називаються неметалічні матеріали, призначені для використання в умовах високих температур у різних теплових агрегатах, що мають вогнетривкість не нижче 1580 0С.

Вогнетриви можуть застосовуватися при високих температурах і як провідники електричного струму, і як електроізолятори.

Різноманіття умов служби обумовило необхідність організації промисловості по виробництву вогнетривких матеріалів, створення великого і безупинного асортимента вогнетривів з різними властивостями.

Вогнетриви, матеріали й вироби, виготовлені переважно на основі мінеральної сировини, що володіють вогнетривкістю не нижче 1580 °С. Виникнення виробництва вогнетривів історично пов'язане з розвитком металургії, а в міру поширення теплових агрегатів різного призначення виробництво вогнетривів стало однієї з важливих галузей промисловості.

Вогнетриви застосовують при спорудженні теплових агрегатів, печей для одержання й плавки металів, нагрівання напівфабрикатів у металургійніх й машино-будівельних виробництвах, одержання коксу, випалу цементу, установок високотемпературних хімічних процесів, енергетичних і ін. установок. Основне призначення вогнетривів - захист невогнетривких елементів конструкції, а також зовнішнього середовища від впливу високих температур, розплавів, гарячих газів і т.п.

Більшу частину вогнетривів (близько 60%) споживає чорна й кольорова металургія. Загальне споживання вогнетривів, віднесене до 1 т виплавленої сталі, коливається в різних країнах від 25-30 до 65-100 кг.

Для виплавки сталі використовують мартенівську піч. Вона є витягнутою в горизонтальному напрямку камерою, яка складається вогнетривами.

В даний час до вогнетривких матеріалів пред'являється усе більш високі вимоги. Питання про раціональну футеровку мартенівської печі не можна розглядати у відриві від ефективності її служби, зокрема теплового опору, який визначає величину втрат тепла через футеровку і корпус печі в довкілля.

1. Умови експлуатації шамотних вогнетривів для футеровки мартенівських печей марки шам і вимоги до їх якості

Мартенівське виробництво сталі має більш ніж 150 - літню історію і в даний час близько 40 % сталі виплавляють в мартенівських печах. Вони пережили декілька технічних революцій, внаслідок чого освоєно масове виробництво сталі високої якості, у тому числі і високолегованих.

Коли країни Західної Європи і Північної Америки отримали в надлишку дешеву атомну енергію, мартенівські печі в них не вижили. Проте, в Україні існують умови, що дозволяють експлуатувати мартенівські печі. Основною є можливість використання шихти будь-якого вигляду, яка може включати від 100% металобрухту до рідкого чавуну, окислених і металізованих окатишей, агломерату і інших залізовмісних матеріалів.

Не менш важливим аргументом на користь продовження експлуатації мартенівських печей є і те, що заміна їх конверторами вимагає великих коштів. Тому ця робота повинна вестися планомірно з врахуванням фінансових можливостей підприємств.

В порівнянні з іншими методами продуктивність мартенівських печей продовжує залишатися порівняно низькою. Крім того, не вирішено питання автоматизації процесу і його регулювання в строго заданих тимчасових рамках. Очевидне одне, що за умови збереження в експлуатації, мартенівських печей необхідно реалізувати на них сучасні і вогнетривкі матеріали.

В даний час діють мартенівські печі різних конструкцій; вони розрізняються залежно від ємкості печі, вигляду процесу і вживаного палива. Найбільшого поширення набули мартенівські печі ємкістю 200 - 600 тон, які працюють на шихті, що складається з 55 - 60 % рідкого чавуну і 45 - 40 % сталевого скрапу. Для окислення домішок чавуну і утворення шлаку в шихту вводиться 3 - 8 % сталевої руди (від маси металевої шихти) і 4 - 7 % вапняку.

Печі працюють на газомазутном або газовому опалюванні з впровадженням кисню для інтенсифікації процесу. Залежно від футеровки мартенівські печі розділяють на оcновні і кислі. Найбільшого поширення набули оcновні печі, оскільки вони дозволяють переробляти різноманітну по складу шихту із завищеним вмістом шкідливих домішок (фосфору, сірки) [1,2].

Мартенівська піч призначена для виплавки сталі і є витягнутою в горизонтальному напрямку камерою, яка складається вогнетривами. Конструкція мартенівської печі представлена на рисунку 1.1. Піч складається з робочого або плавильного простору, головок з вертикальними каналами; шлаковиків, регенеративних камер з насадками; газодимових боровів; воздушнодимових боровів; перевідних пристроїв; загального димового борова; і залізобетонного фундаменту під робочий простір. Крім того, для кожної печі встановлюється димова труба. Нижня частина робочого простору називається подом; стіна, в якій розташовані вікна для завалки, називається передньою, а стіна, в якій знаходиться стальовипуськний отвір, - задньою стіною робочого простору. До торцевих стін примикають голівки печі, які служать для введення в робочий простір палива і повітря і для відведення продуктів горіння. Похилі канали або газові і повітряні прольоти голівок за допомогою вертикальних каналів з'єднуються відповідно з газовим і повітряним шлаковиками, останні з'єднуються з регенеративними камерами, заповненими цегельними насадками. Внизу регенеративних камер знаходяться поднасадочні канали, сполучені з газодимовим і воздуходимовим боровами, по яких періодично то відводяться продукти горіння в димарь, то поступають газ і повітря в поднасадочні канали регенераторів. На газодимових і воздушнодимових боровах встановлені перевідні пристрої для зміни напряму газу, повітря і продуктів горіння. У передньої стінки печі знаходяться вікна для завалки, через які в піч завантажують твердий чавун, шлакоутворюючи добавки і інші матеріали. Протилежно задній стінці розташовані випускні отвори для випуску готової сталі та шлаку. У кожній з торцевих стінок печі є два канали: один - для подачі палива, другий - для його спалювання [3].

1 - робочий простір, 2 - свод, 3 - подина, 4 - сталевипускний отвір, 5 - отвір для спуску шлаку, 6 - вікна для завалки, 7 - передня стінка, 8 - задня стінка, 9 - голівки, 10 - вертикальні канали, 11 - шлаковик, 12 - регенератори, 13 - насадка регенераторів, 14 - борова, 15 - робочий майданчик

Рисунок. 1.1 - Мартенівська піч

Вогнетривка цеглина, яка вживається для кладки робочого простору, працює у важчих умовах. Вона зобов'язана розрізнятися високою вогнетривкістю, хорошою будівельною міцністю при великих температурах (до 18000С) і стійкістю проти механічної і физико-хімічної дії матеріалів плавки.

Будова печі футеруєтся періклазохромітовимі і періклазошпінеліднимі вогнетривами, подіна - периклазовими або хроміто-периклазовими порошками з вторинних вогнетривів, укоси - периклазовими, передня і задня стінка вище за рівень шлаку і до рівня шлаку - відповідно периклазохромітовими і периклазовими, регенератори(стіни, зведення, насадки) - верхня частина насадки футеруєтся динасовими, а нижня частина- шамотними, периклазохромітовими або високоглиноземистими вогнетривами. Верхня частина може також футеруватися форстеритовими та форстерітохромшпінелідними, а нижня частина- шамотними.

Перед подачею в піч газ і повітря нагрівають в спеціальних камерах - регенераторах.

Регенератор - це велика камера, виконана з вогнетривкого матеріалу і заповнена комірками з вогнетривкої цеглини, яка створює насадку (рисунок 1.2). Повітря і газ з шлаковиків поступає в регенератор, який складається з камери, насадки та піднасадочного простору. Температура димових газів, що поступають в регенератор досягає 15000С, проходячи насадку гази нагрівають її і охолоджуються до температури 500-6000С. Після включення перевідних пристроїв напрям проходження газів змінюється на протилежний. Холодне повітря нагрівається і поступає в робочий простір вже нагрітим [3,5].

Слід відзначити, що сьогодні регенератори використовують лише для підігрівання повітря, оскільки у зв'язку з переходом мартенівських печей на природний газ потреба в газових регенераторах відпала.

Шамотну цеглину застосовують в нижніх рядах насадок регенераторів, де це дозволяють температурні умови. В вогнетривкій промисловості для кладки регенераторів застосовують шамотні вогнетриви марки ШАМ.

Згідно з ГОСТ 6024 шамотні вироби для кладки мартенівських печей повинні задовольняти вимогам, які представлені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Фізико-хімічні властивості шамотних вогнетривів для кладки мартенівських печей

Марка

Масова доля Al2O3, не нижче

Вогнетривкість, не нижче

Відкрита пористість, не більше

Границя міцності при стиску Н/мм2

ШАМ-1

ШАМ-2

30

30

1690

1690

24

30

20

15

Основними руйнуючими факторами в регенераторах є дія газів і пилу шихтових матеріалів, газів, які виносяться потоком з плавильного простору печі та зміна температур при нагріваані та охолодженні потоку газів. При зміні температури в регенераторах вогнетриви то нагріваються гарячими газами, що відходять і акумулюють тепло, то віддають його повітрю і газу, що поступає в мартенівську піч для горіння і при цьому охолоджуються.

а) б)

а) регенератор, б) схеми кладки насадок

Рис. 1.2. - Схема регенератора

Шамотні вогнетриви інтенсивно оплавляються, тому цеглина насадки, окрім достатньої вогнетривкості, повинна володіти хорошою теплопровідністю - бути щільною, і в той же час добре переносити різкі зміни температури тобто мати високі показники термічної стійкості [6,7].

В той же час насадки грають вельми важливу роль в службі мартенівської печі як теплотехнічного агрегату. Враховуючи збільшені температури диму, що відходить, і збільшену у 4-8 раз кількість плавильного пилу в умовах використання кисню, доцільно використовувати в насадках регенераторів високостійкі основні вогнетриви, які мають високі значення температуропровідності, акумуляції тепла і теплового опору; їх сумарний коефіцієнт теплообміну вищий, ніж в шамотних і динасових.

Перспективними вогнетривами для насадок є форстеритові вироби, вживання яких замість шамотних і динасових дозволяє збільшити температуру нагріву на 250-300 0С, значно знизити товщину цеглини насадки без втрат будівельної міцності, вони стійкіші оскільки менше реагують з плавильним пилом. Вірно вибране співвідношення головних розмірів насадки регенераторів і переріз її комірок забезпечує потрібний тепловий режим роботи мартенівської печі.

2. Діаграма стану системи Al2O3?SiO2

Система Al2O3?SiO2 вперше була детально вивчена Н. Боуеном і Д. Грейгом, по даним яких у системі існує тільки одно бінарне з'єднання - муліт, склад якого відповідає формулі 3Al2O3·SiO2. По Н. Боуеном і Д. Грейгу муліт плавиться конгруентно при 1810?С, розкладаючись на корунд Al2O3 та рідину складу приблизно 45% (мас.) SiO2 та 55% (мас.) Al2O3.

Більш пізніше дослідження, проведені радянськими ученими Н. А. Тороповим і Ф. Я. Галаховим, дозволили внести істотні зміни до діаграми стану системи Al2O3?SiO2. Перш за все було показано, що виділення корунду при плавленні муліту (тобто його інконгруентне плавлення) спостерігається лише в тих випадках, коли не приймається заходів проти випаровування кремнезему при високих температурах з розплаву мулітового складу. В умовах же, коли розплави оберігаються від можливого часткового випаровування кремнезему, муліт плавиться не розкладаючись, тобто характеризується конгруентнім плавленням. Крім того, було виявлено, що муліт утворює з корундом тверді розчини і визначена область їх існування [8].

Діаграма стану системи Al2O3?SiO2 по Н. А. Торопову і Ф. Я. Галахову приведена на рисунку 2.1

Рисунок 2.1 - Діаграма стану системи Al2O3?SiO2

Згідно діаграмі Al2O3?SiO2 єдиною твердою фазою в напівкислих, шамотних і каолінових вогнетривах є муліт 3Al2O3 ·2SiO2, який утворюється при температурі 1100 ?C за реакцією

3[Al2O3•SiO2]>3Al2O3•SiO2+4SiO2 (2.1)

Мулліт містить 72% Al2O3 і 28% SiО2, кристалізується в ромбічній сингонії, габітус кристалів - голки, призми, волокна; щільність 3,03г/см3; твердість по Моосу 6,. температура плавлення 1910?С.

Із зростанням температури кількість мулліту безперервно збільшується і досягає максимуму при 1250?1350?С. Витримка при температурах вище 1200?С не впливає на збільшення виходу мулліту, але сприяє зростанню його кристалів [7,8].

У рівноважному стані з твердою фазою при температурах вище 1595?С знаходиться певна кількість рідкої фази. Нижня температура появи розплаву в системі 3Al2O3·SiO2 складає 1595?С. Евтектіка при цій температурі містить 5,5% 3Al2O3 і 94,5% 2 SiO2.

Присутні в глинах домішки знижують температуру появи розплаву, при цьому хімічний склад природних домішок при загальній їх кількості в межах 2?5% не має великого значення.

Співвідношення твердої і рідкої фаз в системі Al2O3?SiO2 може бути визначено за правилом важеля.

У реальних полікомпонентних системах і при більшому вмісті інших компонентів співвідношення Al2O3:SiO2 менш різко впливає на збільшення рідкої фази.

Розгляд діаграми рівноваги системи Al2O3?SiO2 наводить до висновку про те, що у міру підвищення вмісту Al2O3 у алюмосилікатних вогнетривах їх вогнетривкість і температура початку розм'якшення зростатимуть. Проте ці властивості алюмосилікатних вогнетривів залежать не лише від кількості Al2O3, але і від суми плавнів і частково від їх хімічної природи. Важливим чинником є в'язкість розплаву, що утворюється при нагріванні.

У реальних полікомпонентних системах рівновага не завжди досягається. Так, вогнетривкість і наростання кількості рідкої фази в напівкислих виробах залежать від величини зерен кварцу.

Кварц, що є домішкою вогнетривких глин і каолінів, при високих температурах частково переходить у склоподібну фазу, частково в кристобаліт і частково залишається в непереродженому виді, тому що Al2O3 істотно сповільнює переродження. Окремі кристали муліта не утворюють між собою прямого зв'язку [4].

При випалі глин і каолінів у них одночасно з мулітом і кристобалітом утвориться аморфна частина і рідка фаза (після охолодження - склофаза). Рідка фаза в непластичному матеріалі може частково розподілятися в залежності від температури випалу - вона виходить на поверхню пор або часток.

Причиною утворення склофази є те, що в природних глинах крім каолініту звичайно присутні й інші мінерали. Найбільше часто: кварц, слюда, пірит, оксиди заліза, кальцит, доломіт, гіпс, анатаз і ін. Розплави домішок містять іони Na+, K+, Ca2+ і Mg2+, що у реакціях з SiО2 уже при 1000?С утворять в'язку рідину, що не кристалізується при охолодженні і твердіє у вигляді скла.

Характерний склад склоподібної фази наступний, мас. %: Si2 - 80; Al2O3 - 10-17,7; Fe2O3 - 0,7-2,6; Ti2 - 1,1-3,2; Ca - 0,4-1,7; Mg - 0,4-0,9; K2O+Na2O - 1,3-5,4 [1].

При випалі шамотних брикетів, які містять глину в них будуть протікати наступні перетворення.

В інтервалі 450 - 6000С з каолініту - основного мінералу глин і каолинів видаляється хімічно зв'язана вода внаслідок розкладання каолініту за реакцією

Al2O3·2SiО2·2Н2О [Al2O3·2SiО2] + 2Н2О

каолініт метакаолініт (2.2)

Реакція йде з поглинанням тепла (ендотермічний ефект). [Al2O3·2SiО2] - метаколініт є аморфный продукт, який представляє не механічну, а більш тісну суміш глинозему і кремнезему с взаємним проникненням компонентів і частковим зберіганням структури каолінітової гратки [3 - 7].

Глинисті матеріали, які позбавлені хімічно зв'язані води, втрачають пластичність. При температурах 400 - 10000С відбувається дисоціація карбонатів, окислювання сульфідів і вигоряння органічних домішок; у результаті спостерігається втрата у вазі й, незважаючи на деяку усадку, збільшення пористості. При температурах 800 - 10000С починається інтенсивне спікання глин, що супроводжується зменшенням пористості й збільшенням міцності.

При подальшому підвищенні температури протікають реакції утворення муліту

~925?С

2(Al2O3·2SiО2) > 2Al2O3·3SiО2 + SiО2

метакаолінит кремнієва шпінель (2.3)

~1100?С

2Al2O3·3SiО2 > 2(Al2O3·SiО2) + SiО2

кремнієва шпінель псевдомуліт (2.4)

1100 - 1400?С

3(Al2O3·SiО2) > 3Al2O3·2SiО2 + SiО2

псевдомуліт муліт кристобаліт (2.5)

Кремнезем, що звільнився перетворюється у кристобаліт. Утворення муліту йде у твердому середовищі. Біля зародка муліту виникає дворик кристалізації, у якому в міру утворення муліту зменшується вміст Al2O3 і збільшується вміст SiО2. Фаза, збіднена глиноземом, дифузійним або капілярним шляхом відділяється від кристалика муліту і в остаточному підсумку зосереджує на поверхні зерен і пор, тобто переходить у зв'язування. Така диференціація SiО2 і Al2O3 є природною властивістю вогнетривких глин і каолінів і залежить від структури глинистої речовини, кількості й сполуки домішок.

З діаграми Al2O3?SiO2 витікає, що для глинистих вогнетривів з підвищеним вмістом Al2O3 кількість рідкої фази при одній і тій же температурі зменшується, тому якість алюмосилікатних вогнетривів із збільшенням вмісту в них глинозему повинна також безперервно підвищуватися. Проте на практиці це не підтверджується. За наявності третього компоненту, наприклад CaO або Na2O, як це витікає з потрійних діаграм стану CaO - Al2O3?SiO2 і Na2O- Al2O3?SiO2 оксид алюмінію поводиться по-різному. Збільшення вмісту Al2O3 підвищує в'язкість розплаву до певної межі, рівної еквівалентній кількості Al2O3 і CaO (Na2O). Так, у системі, CaO - Al2O3?SiO2 вогнетриви з вмістом 35?38% Al2O3 утворюють з металургійним шлаком менш в'язкий розплав і в більшій кількості, чим вогнетриви, що містять 15 і 45 %. Al2O3. Такий вплив Al2O3 на в'язкість пояснюється наступним: в основному середовищі катіон Al+3 знаходиться в шестерній координації, а в кислій ? у четверній і, отже, розплав утворюється менш в'язкий. Тому слід вважати стійкішими вогнетриви такі, у яких вміст Al2O3 45 %, або 15?20 %.

Муліт і склофаза у шамотних виробах залежно від властивостей вихідної сировини, температури і тривалості випалу по-різному розподіляються в просторі:в деяких випадках склофаза більш менш рівномірно розподілена, в інших випадках?скупчується у крупних порах.

Велику стійкість мають вироби з рівномірно розподіленим склом. Скупчення скла в крупних порах сприяє вимиванню шамотних зерен розплавами. Підвищення температури випалення супроводжується збільшенням і перерозподілом рідкої фази, внаслідок чого змінюється характер гетерогенності.

Підвищення кількості склофази при тонкопористій структурі обумовлює утворення тонких тріщин. З цієї точки зору необхідно, аби у виробах була менша кількість склофази або склофаза представляла собою термостійке (з малим коефіцієнтом термічного розширення) скло висококремнеземистого складу [4].

Зміна хімічного складу алюмосилікатних виробів відповідає зміні їх фазового складу, який зрештою зумовлює вогнетривкі властивості виробів. Діаграма стану рівноваги двокомпонентної системи Al2O3?SiO2 дає уявлення про цю зміну фазового складу вогнетривких виробів і їх властивостей. Згідно цій діаграмі, мулліт плавиться конгруентно при 1910±20?С і дає з корундом евтектику, що містить біля 79% Al2O3 і 21% SiO2 з температурою плавлення 1850±20?С.

Відповідно до сучасних уявлень про цю діаграму муліт і дві його евтектики з SiO2 і Al2O3 плавляться при вищих температурах. Муліт в області складів 71,8?78% Al2O3 дає з корундом тверді розчини. Проте за уявленням деяких зарубіжних дослідників в цій області виникає мулітоподібний мінерал складу 2Al2O3·3SiO2 (Al2O3?77,2%;SiO2?22,8%).

Ця діаграма показує, що для складів, що містять від 5,5 до 72 % Al2O3, одною твердою фазою, стійкою при досить високих температурах (до 1910?),являєтся муліт?3Al2O3·2SiO2(71,8%Al2O3 и 28,2% SiO2). Кількість муліту залежить від того, наскільки вміст Al2O3 в вогнетриві наближається до 72% (мається на увазі, що при звичайній сумі плавнів в межах до 2?5% іншим оксидом є SiO2). При високих температурах, окрім муліту, утворюється та або інша кількість рідкої фази, до складу якої, окрім кремнезему, входить і велика частина плавнів. У цій розплав входить також в невеликій кількості і глинозем. Співвідношення Al2O3 и SiO2 у цій рідині підвищується в відповідності із співвідношенням цих оксидів у вихідному складі вогнетриву.

У першому наближенні можна вважати, що кількість твердої фази в алюмосилікатних вогнетривах залежить від вмісту Al2O3. У рідку фазу входить надлишковий кремнезем, що залишається після кристалізації прожареного каолініту в муліт, і останні оксиди-плавні.У випадку відсутності плавнів розплав, тобто легкоплавка евтектика, системи 3Al2O3·2SiO2 виникає при температурі біля 1585?C. Евтектика містить 5,5% Al2O3 і 94,5% SiO2. Таким чином SiO2 по відношенню до Al2O3 (вірніше, муліту) при температурах вище 1545?С стає плавнем, який створюює рідину і цим знижує вогнетривкі властивості виробу. Присутність тієї або іншої кількості плавнів відповідно знижує температуру виникнення розплаву. При цьому має значення і хімічний склад плавнів. Проте за наявності 5?6 оксидів, зазвичай присутніх у вихідній сировині (Fe2O3, TiO2, CaO, MgO, Na2O, K2O),і загальної їх суми в 2?5% невелике переважання того або іншого оксиду не робить помітного впливу. Важливим чинником є в'язкість розплаву, оскільки вогнетривкі властивості виробу залежать не лише від температури утворення розплаву і його кількості, але також і від його в'язкості при даній температурі.

Вигин ліній ліквідуса одночасно характеризує зміну кількості розплаву в вогнетриві з підвищенням температури його розігрівання. Так, в межах від 1550 до 1700?С кількість рідини в матеріалі, що містить 46% Al2O3 і 54% SiO2, змінюється від 38,5 до 44?45%; при 1775?С воно досягає 72%. Це обумовлюється порівняно крутим підйомом ділянки лінії ліквідуса в межах від 1545 до 1700?С і пологим його підйомом при вищих температурах в межах 1750?1850?.

Інакше характеризуються фазові зміни в вогнетриві при вмісті в ньому Al2O3 вище 72%. Стійкими твердими фазами є муліт і корунд. В області складів, що містять 72?78% Al2O3, муліт утворює твердий розчин з корундом. Рідка фаза виникає лише при температурі 1850?С у момент плавлення евтектичної суміші, що містить 79% Al2O3 і 21% SiO2. Таким чином, вогнетривкий матеріал з вмістом Al2O3 72% і більше повинен мати високі температури розм'якшення. Проте зазвичай присутні в таких матеріалах плавні в кількості біля 2?3% знижують температуру виникнення рідкої фази і збільшують її кількість. Це служить причиною зниження температури початку розм'якшення мулітовміщуючих вогнетривів до 1620?1650?С [6,8].

Розгляд діаграми стану рівноваги системи Al2O3?SiO2 наводить до висновку, що по мірі підвищення вмісту Al2O3 у алюмосилікатних вогнетривах їх вогнетривкість і температура розм'якшення зростатимуть. Проте, як вже наголошувалося, ці властивості алюмосилікатних вогнетривів залежать не лише від кількості Al2O3?SiO2, але і від загальної суми плавнів і частково від їх хімічної природи.

3. Особливості технології виробництва шамотних вогнетривів для футеровки мартенівських печей

3.1 Характеристика сировинних матеріалів

Для виробництва шамотних вогнетривів в якості сировини використовують глини та каоліни.

Вогнетривкими глинами називають землисті уламкові гірські породи осадового походження, які складаються з високодисперсних гідроалюмосилікатів. Залежно від значення вогнетривкості глини класифікуються на: вогнетривкі, що плавляться від 15800С и вище; тугоплавкі, що плавляться від 15800С до 13500С; легкоплавкі, що плавляться нижче 13500С. За вмістом глинозему глини підрозділяються на високоосновні (вміст Al2O3 - більш 40%); основні (вміст Al2O3 - 30- 40%); напівкислі (вміст Al2O3 - 30-15%); кислі (вміст Al2O3 - менш 15%).[1,3]

По пластичності глини підрозділяються на високопластичні, середньопластичні, малопластичні і непластичні.

За мінералогічним складом глини класифікуються на мономінеральні і поліменеральні. До мономінеральних глин відносяться глини, що переважно складаються з одного мінералу. Характерними представниками мономінеральних глин є каолінітові, монтморилонітові і гідрослюдисті.

Основними мінералами групи каолінітових глин є каолініт (Al2O3·2SiO2·2H2O), галуазит (Al2O3·2SiO2·4H2O). Ці глини мають міцну, нерухому кристалічну гратку та низьку пластичність.

Монтморилонітові глини містять основний мінерал монтморилоніт (Al2O3·4SiO2·nH2O), мають рухому кристалічну гратку і характеризуються високою пластичністю.

До групи гідрослюдистих глин відносять породи, які характеризуються проміжними властивостями. У цих глинах, крім гідрослюд і уламкової пелитової частини (фр. менш 0,01 мм), у вигляді домішок часто присутні монтморилоніт, каолініт, а також уламкові зерна кварцу, польових шпатів, слюд. У більшості ці глин не ставляться до вогнетривких [2 - 5].

За мінералогічним складом глини є полімінеральними породами. До полімінеральних глин відносяться породи, у яких найбільш істотну роль грають такі мінерали, як каолініт, галуазит, монотерміт. Залежно від того який мінерал переважно присутній у вогнетривких глинах вони підрозділяються на каолінитові, гідрослюдисто-монотермітові і гидраргилітові. Найбільше поширення мають каолінитові глини. Глини з високим вмістом глинозему є каолінітовими і високоспікливими, а глини гідрослюдисті з високим вмістом лугів - монотермітовими і низькоспікливими.

Хімічний склад глин характеризується вмістом наступних оксидів Al2O3, SiO2, Fe2O3, TiO2, CaO, MgO, K2O, Na2O, а також втратами при прожарюванні. Глинозем Al2O3 міститься в основних глинистих мінералах до яких відносять каолініт (Al2O3·2SiO2·2H2O), монтморилоніт (Al2O3·4SiO2·nH2O), монотерміт (0,2Ме2О·Al2O3·3SiO2·1,5H2O, где Ме - K, Na). SiО2 є присутнім в основних глинистих мінералах, а також у вигляді вільного кремнезему (кварцового піску) і колоїдного кремнезему.

Загальний вміст лужних оксидів K2O і Na2O у глинах досягає 0, 5-3,5 %. Ці оксиди привносяться в глини присутніми в ній домішками слюд, польових шпатів. Оксиди кальцію і магнію містяться в гідрослюдах и карбонатах, гіпсі.

Залізо в глині вміщується у вигляді мінералів піриту і марказиту (FeО2), сидериту (FeCO3). До шкідливих сполук відносяться залізисті мінерали - гідрооксиди заліза, пірит, сидерит, карбонати і сульфати кальцію, луги тощо, які знижують вогнетривкість глин [3].

Крім вогнетривких глин для виробництва непластичних мас використовують каоліни: первинні, що залишилися на місці руйнування первинних порід, і вторинні, тобто перенесені водними потоками на більш-менш значні відстані і перевідкладені. У первинних каолінах звичайно зустрічаються у вигляді порівняно грубих фракцій залишки гірських порід, з яких утворився каолініт (основний мінерал, що складає каоліни), - кварцовий пісок, польові шпати, слюди.

Вогнетривкі глини відрізняються від каолінів, як правило, більшим забрудненням, більш високою дисперсністю, більшою пластичністю та меншою температурою спікання. Наприклад, вміст сполук заліза в каолінах звичайно нижче 1 %, у той час як у вогнетривких глинах воно доходить до 3-5 %; вміст CaО, K2O, Na2O у каолінах у цілому рідко досягає 1-1,5 %, у вогнетривкі ж глинах воно часто становить 3-4 % [3,6].

Глини і каоліни відносяться до полідисперсних матеріалів. Фракція глин 0,01 -- 0,005 мм має уламковий характер; мінералогічний і хімічний склад цієї фракції визначається мінералогічним складом порід, при вивітрюванні яких утворилися дані глини. Зазвичай в цій фракції містяться кварц, польові шпати, слюда і важкі мінерали: магнетит, пірит, марказит, циркон і ін.

Фракція 0,005 -- 0,001 мм є проміжною, в ній містяться уламковий матеріал і продукти хімічного разпаду первинних гірських порід. Фракція меньше 0,001 мм зазвичай містить продукти хімічного вивітрювання -- каолініт, монотерміт і інші гидроалюмосилікати. Її часто називають глинистою субстанцією.

Для виробництва шамотних вогнетривів доцільно використовувати високопластичні глини, представниками яких є глини Новорайського і Часов'ярського родовищ.

Глини Новорайського родовища відносяться за мінералогічним складом до монотермітокаолінітових, мають температуру спікання в інтервалі 1100?-1280?С, вогнетривкість в інтервалі 1580?-1730?С, пластичність по Аттербергу 6-28. Їх хімічний склад представлено: - 47,35-59,64%; + 24,64-38,01%; - 0,82 - 3,12%, - 0,95-2,53%; - 1,45-2,8% [3,5].

Глини Часов'ярського родовища вміщують в мінералогічному складі монотерміт, каолініт, кварц, мемоніт, рутил, турмалін. Ці глини характерізуються наступними властивостями: пластичність 6-28; температуру спікання в інтервалі 1100?-1350?С, вогнетривкість в інтервалі 1580?-1730?С. Вміст оксидів у хімічному складі цих глин: - 50-71%; + 15-35%; - 0,5 - 3,00%, - 1,00-2,5%; - 1,5-4,0% [3,5].

При збільшенні вмісту глинозему у вогнетривких глинах підвищується їх вогнетривкість. Глинозем в глинах міститься зв'язаним в каолініті, в інших гідроалюмосилікатах і інколи у вигляді гідратів глинозему.

Температура початку і закінчення спікання залежить не від вогнетривкості глин, а від їх хімічного і мінералогічного складів і дисперсності. У монотермітових глин температура спікання нижча, чим в каолінових; чисті каоліни зазвичай є трудноспікливими.

3.2 Основні технологічні параметри виробництва

Для одержання шамотних вогнетривів у технологічному процесі в якості вихідних компонентів використовують глини і каоліни.

В технології шамотних виробів вогнетривку глину застосовують для отримання опіснюючого матеріалу - шамоту та в якості зв'язки [7,9].

Вироби виготовляють пресуванням з напівсухих мас вологістю до 9% (напівсухе пресування), рідше з пластичних мас вологістю до 20% (пластичне пресування). Напівсухе пресування забезпечує здобуття виробам вищої якості, що характеризується постійністю форми і розмірів, однорідною будовою і вищою термічною стійкістю. При напівсухому пресуванні масу зволожують до 6-9%, перемішують під змішувальними бігунами та пресують на гідравлічному або коліно-важільному пресі. При пластичному пресуванні масу змішують у двовальному змішувачі, зволожують до вологості 16-19%, переробляють на стрічковому пресі та по виходу з нього розрізають на заготівки, які потім додатково пресують на допресовочних пресах.

Широке вживання отримав також спосіб напівсухого пресування з многошамотних мас, який передбачає максимальне зменшення кількості зв'язуючої глини (10-20%), в той час як в шамотних її кількість близько 50%, що є причиною великої усадки при сушці.

Також напівсухим способом виготовляють фасонні вироби масового виробництва простої та складної форм, які забезпечують більш високі техніко - економічні показники.

Для формування великомірних виробів використовують спосіб трамбування многошамотних мас, який в деякій мірі відтворює спосіб напівсухого пресування. Вироби, які виготовлені цим способом мають високу якість [8].

При напівсухому методі пресування шамотних виробів може бути реалізовано три технології:

1. З перервним зерновим складом шамоту - шихта складається з 45% глини та 55% шамоту фр 3-0мм. З такої шихти в основному виготовляють вироби простої конфігурації, а саме нормальні вироби.

2. З безперервним зерновим складом шамоту - шихта складається з 25-30% глинистого компоненту, 60-65 % шамоту фр 3-0мм та близько 10% тонкодисперстного шамоту фр.< 0,088мм. З такої шихти виготовляють вироби складної конфігурації.

3. З використанням суміші сумісного помелу шамоту і пластичного компоненту - особливість цієї технології в тому, що глина, яка йде на зв'язку також йде на тонке подрібнення разом із шамотом. Склад ССП: 30% глинистого компоненту та 70% шамоту фр. < 0,5мм. Шихта складається з 45-55% ССП та 50-55% шамоту фр. 3-0,5мм. З такої шихти зазвичай виготовляються вироби відповідального призначення.

Для виробництва шамотних вогнетривів використовують поверхнево - активні речовини, які підвищують пластичні властивості вогнетривких напівсухих мас і сприяють кращому ущільненню маси при формуванні. До таких речовин відносять лігносульфонати технічні (ЛСТ), які являють собою відходи целюлозно - паперової промисловості. ЛСТ - представляють кальцієві, натрієві, амонійні солі лігносульфонових кислот. Згідно до ОСТ 13-183-83 [4] ЛСТ марки “Б” відповідає наступним фізико - хімічним показникам: масова частка сухих речовин - не більше 47%; рН 20%-ного розчину - не менше 8,0%; границя міцності зразків на розтяг - не більш 0,6 Н/мм?. Для кращого зчеплення шамотних зерен з глиною шамот слід замочувати глиняним шлікером. При вбиранні вологи шлікера шамотними зернами на поверхні їх в процесі замочування утворюється тонка глиниста плівка, що полегшує надалі зв'язок із з'вязуючою глиною. Погано обпалений пористий шамот, інтенсивно всмоктуючий вологу глину або шлікер, викликає пересушування поверхневої плівки, що надалі погіршує її зв'язок з останньою глиною. Тому при використанні пористого шамоту вологість маси має бути підвищеною.

На процес пресування значно впливає вибір зв'язки, так як саме вона надає високу міцність сирцю.

Перед подачою маси до обертової печі її брикетують для зменшення пиловиносу. Застосування пиловиносу у шихті знижує якісні показники виробів.

Щільність виробів залежить від співвідношення кількості глини та шамоту, щільності частинок шамоту, зернового складу шамоту, способу змішування та пресування, величини пресового тиску, температури випалу, а також від природи сировини.

У шамотного сирця із збільшенням тиску пресування з 30 до 200 МПа уявна щільність зменшується на 5%, тобто зміни складають 22%, а середній розмір пор зменшується в 5 разів.

При невисоких тисках пресування на початкових стадіях шлікер полегшує ковзання частинок, що приводить до інтенсивного ущільнення, а в області більш високого тиску інтенсифікує ущільнення внаслідок зниження твердості і міцності частинок.

Оптимальний зерновий склад сам по собі не забезпечує одержання щільних пресовок. Тиск пресування (Р) є більш суттєвим параметром ущільнення, тому щоб уникнути перепресовок потрібно підібрати Р правильно.

Вироби, які виготовлені напівсухим пресуванням звичайно сушать на вагонетках тунельних печей. Температура теплоносія при сушці на вході - 150-200 ?С, на виході - 40-50?С. Час сушки - 14-21 годин. Випал - завершальна стадія виробництва вогнетривів, під час якого відбувається спікання - зникнення пустот. Температура випалу шамотних вогнетриві знаходиться в межах 1350-1450 ?С.

3.3 Технологічна схема виробництва шамотних вогнетривів для футеровки мартенівських печей

Технологічна схема виробництва шамотних вогнетривів для футеровки мартенівських печей представлена на рисунку 3.1

Розглядаючи технологічну схему виробництва шамотних вогнетривів видно, що вона складається з трьох технологічних ниток:

? лінії по приготуванню шамоту (опіснювача);

? лінії по приготуванню глинистого компонента для зв'язки;

? лінії приготування шлікеру, який використовується для зволоження шихти.

Лінія підготовки шамоту.

Шамот готують шляхом випалу глин і каолінів в обертовій печі. Наприклад глина ДНПК(W = 23,5%) і глина Ч-1ПК (W = 23,0%), які надходять на склад сировини залізничним транспортом, грейферним краном подаються в глиностругач для дроблення до розміру кусків 50 - 0мм. Подрібнений матеріал стрічковим транспортером подається для сушіння в прямоточний сушильний барабан до вологості 7,0% - 7,8%. Температура теплоносія знаходиться в межах 600-900?С, а кінцева?105-110?С. Висушена глина подається в бункер над дезінтегратором. У дезінтеграторі відбувається подрібнення матеріалу до фракції 2-0мм, яка після вібросита стрічковим транспортером подається в бункер над двовальним змішувачем. Глина фр.>2мм повертається в бункер над дезінтегратором для подальшого подрібнення. Масу для приготування брикету готують у двовальному змішувачі. Туди подається мелена глина, пиловинос і гаряча вода або пара. Добавка пиловиносу в шихту виробів приводить до зниження якісних показників виробів, а введення її в обертову піч знову на випал - недоцільно, тому що цей пил миттєво виноситься з печі й знову уловлюється пиловловлюючими установками. Найбільш доцільно використовувати уловлений пил разом із глиною й каоліном при готуванні шихти, призначеної для приготування брикетів. Брикет одержують на прес-вальцях яйцеподібної форми. Отриманий брикет з вологістю 20% направляється в шахтні теплообмінники, звідки надходить в обертову піч. Випалюють брикети при температурі 1450-1500 ?С. Випалені брикети охолоджуються й транспортером направляються в бункер над кульовим млином з периферійним розвантаженням. У кульовому млині вони подрібнюються з наступним розсівом на віброситі на фракції більше 3мм і 3-0мм. Фракція більше 3мм повертається на повторне подрібнення в кульовий млин, а фракція 3 - 0мм стрічковим транспортером направляється в бункери, звідки за допомогою системи транспортуючих пристроїв надходить у бункери пресової дільниці.

Лінія підготовки глини на зв'язку

Глина служить зв'язним компонентом для приготування виробів. Тому при приготуванні маси вона повинна рівномірно розподілятися між частинками шамоту. Доцільно її вводити для рівномірного розподілу в шихту тонкоподрібненою.

Наприклад глина ДН-1(W = 22,0%) та ДНПК(W = 23,5%) зі складу сировини грейферним краном подаються у бункер над глиностругачем. У глиностругачі відбувається грубе подрібнення глини до фр. 50-0мм. Далі глина проходить всі технологічні етапи, як і при приготуванні глини на шамот, тобто сушку у сушильному барабані, подрібнення у дезінтеграторі з наступним розсівом на віброситі на фракції більше 2мм і 2 - 0мм. Після чого вона повинна задовольнити вимогу: прохід через сито 0,54мм має бути не менше 75%. Глина фр.>2мм повертається в бункер над дезінтегратором для подальшого подрібнення, а глина з розміром частинок 2-0мм стрічковим транспортером подається у бункери пресової дільниці. З помольного відділення частина глини ДН-1 прямує у шлікерне відділення для приготування шлікеру, друга частина? у бункери помольно-пресового відділення.

2

2

2

Рисунок 3.1 - Технологічна схема виробництва шамотних вогнетривів для футеровки мартенівських печей

Лінія підготовки шлікеру.

Для приготування маси необхідної формувальної вологості використовується шлікер. Його готують в пропелерній мішалці, куди подається 26% подрібненої глини (ДН-1), 5% ЛСТ (с=1,27г/см3) і 69% води. При перемішуванні в пропелерній мішалці шлікер підігрівається до 40- 450С і відбувається процес розбухання глинистого компонента. Готовий шлікер подається у витратну граблеву мішалку, звідки насосом по трубопроводу подається в мірний бачок, розташований над кожним змішувачем. Трубопровід для подачі шлікеру в мірний бачок обов'язково повинен бути закільцьований, що дозволяє повернути невикористаний шлікер у граблеву мішалку. Такий безперервний рух шлікеру по трубопроводу виключає можливість осідання глини в трубопроводах.

Після приготування усіх складових готується вогнетривка маса у змішувальних бігунах. Спочатку подається зерниста складова (шамот фр.3- 0мм). Потім подається 2/3 частини шлікеру і маса перемішується. Після цього додається дисперсна складова (глина ДН-1, глина ДНПК, пиловинос) та друга частина шлікеру і маса знову перемішується. Отримана маса з вологістю 6,6% подається для формування виробів на коліно-важільні преса. Сформовані вироби сушаться на вагонетках тунельних печей до залишкової вологості 1,2%. Висушені вироби подаються в тунельну піч на випал. Випалюють шамотні вироби при температурі 1350-14000С. Витримка при кінцевій температурі складає не більше 5-6 годин. Випалені вироби охолоджуються, сортуються та складуються. Уявна щільність готових виробів складає 2,30г/см3.

4. Основні напрямки покращення якості шамотних вогнетривів для футеровки мартенівських печей

Україна має величезні ресурси глин та каолінів, які за запасами, різноманітністю і якістю займають провідне місце у світі. Україна чинно займає третє місце слідом за США та Колумбією по видобутку каоліну - 18% від світового. Усього в межах України відомо близько 200 родовищ первинних, приурочених до кори вивітрювання кристалічних порід докембрію, і вторинних перевідкладених, каолінів, більшість з яких приурочені до Українського щиту та його схилів, де вони утворюють каолінову провінцію. З відомих родовищ каолінів 34 розвідано та 24 експлуатуються. Загальні ресурси каолінів оцінюються в 4,5 млрд. т., а розвідані запаси складають 450 млн. т. [10].

Прийнято вважати, що технічний потенціал країни багато в чому визначається рівнем розвитку металургії, що утворює матеріальну базу для прискорення технічного прогресу. Гірничо-металургійний комплекс України на даний момент забезпечує близько 27% товарного виробництва, більш 40% валютних надходжень. На експорт прямує до 80% прокату чорних металів, що складає приблизно 3% обсягу світової торгівлі цим видом продукції. За обсягом виробництва чавуна та сталі Україна займає 7 місце у світі. У металургійному процесі вогнетриви потрібні для футеровки доменних та мартенівських печей, конверторів, міксерів, в яких транспортується розплавлений чавун, для ізложниць, куди розливається зварена сталь. Доменні, повітрянагрівні вироби, коксовий припас складної конфігурації, рекуператорні та центрові трубки, воронки, шиберні пристрої, сталерозливні припаси дуже складної конфігурації, фасонні вироби-сифони, пробки, стакани, вироби для коксових батарей - для усього цього використовуються вогнетриви.

На Україні відомо 20 великих родовищ вогнетривких глин з запасами понад 550 млн.т, 10 з яких з балансовими запасами 308 млн.т. розробляються, 2 готуються до розробки. Найбільший інтерес представляє унікальне Часів-Ярське родовище вогнетривких глин, що розташовано на території Артемівського та Костянтинівського районів Донецької області, в 12 км на захід від м. Артемівська

В теперішній час на Україні ведеться розробка Дерманківського родовища в Березнівському районі Рівненської області [10].

Каолін Дерманківського родовища є за походженням первинним (остаточним), відкладеним на місці утворення (шляхом вивітрювання лужних алюмосилікатних порід). Тому цей каолін, у порівнянні із вторинними (перевідкладеними) породами, відрізняється низькими показниками пластичності, зв'язності, більш грубим гранулометричним складом із вмістом включень крупнозернистого остаточного кварцу, нерозкладених уламків корінних порід. Такі каоліни звичайно потребують збагачення для отримання тонкої кераміки. Збагачений каолін містить до 80% тонких фракцій (0,01...0,001 мм). Відходи збагачення звичайно являють собою кварцові піски із вмістом до 10% каоліну. Ці відходи можна використовувати як опіснюючий матеріал у виробництві напівкислих вогнетривів, а також динасу.

Первинні каоліни мають мінливий вміст оксидів SiO2 i Al2O3 внаслідок неоднорідності розподілення каоліну і кварцу на глибині залягання і площі розповсюдження породи. Інші домішки (слюда, польові шпати, лімонит та ін.) не мають суттєвого значення при оцінюванні хімічного складу каолінів.

Первинний каолін являє собою низькопластичну (пісну) породу без значної зв'язності, тому застосування каоліну для виготовлення вогнетривких виробів потребує добавки високопластичних глин. Каоліни спікаються при температурах 1450 - 15000С, тобто більш високих, ніж глини. Незбагачений каолін Дерманківського родовища містить, мас. %: SiO2 - 58-76, Al2O3 - 15-27, Fe2O3 - 0,5-4, в.п.п. - 5-8.

Після відмучування склад каоліну наступний мас.%: SiO2 - 45-47, Al2O3 - 34-37, Fe2O3 - 2-3, СаО - 0,7-2, MgO - 0,2-0,3, К2O - 0,4-1, в.п.п. - 13-14.

В матеріаловеденні глинистих матеріалів питанню реології надається особливе значення, так як вивчення властивостей глинистих мас та суспензій грає важливу роль у керамічній промисловості.

Технологічний процес пластичної обробки та формування керамічної маси має за мету створення такої коагуляційної структури, яка може слугувати основою для отримання високоякісних виробів. Це передвизначає детальне вивчення фізико - хімічних та структурно - реологічних властивостей глинистої сировини і дія на них різних фізико - хімічних та механічних факторів [11].

Структурно - механічні характеристики і реологічні константи безпосередньо зв'язани з кристалічною будовою та фізико - хімічними властивостями глинистих компонентів. Вони враховують зміни товщини гідратних прошарків між частинками дисперсної фази і кількість останньої в одиниці об'єму, тобто визначають міцність та реологічні особливості поведінки подібного роду систем.

Також у статті [11] показано, що із збільшенням початкового вологовмісту глинистих компонентів інтенсивність сушки збільшується. З двох досліджуваних глинистих компонентів, які мають різний мінералогічний склад, найбільшу вологопотребу має жана - даурський каолін, найменшу - хвости гравітації циркон - ільменітових руд (ГЦІ), так як вміщують незначну кількість монтморіллоніту. Каолін, як відомо легше віддає вологу ніж монтморіллоніт, тому вироби, які отримані на основі жана - даурського каоліну будуть швидше сохнути ніж вироби із ГЦІ, відповідно і терміни сушки при цьому значно скоротяться.


Подобные документы

  • Умови служби шамотних вогнетривів для футеровки вагранок і вимоги, які пред'являються до якості виробів. Взаємозв'язок властивостей вогнетривів з параметрами технології їх виготовлення. Оптимальні технологічні параметри виготовлення шамотних вогнетривів.

    курсовая работа [849,6 K], добавлен 04.02.2010

  • Хімічний склад сировинних матеріалів для виготовлення високоглиноземістих вогнетривів. Способи підготовки маси і пресування виробів на основі андалузиту, кіаніту, силіманіту. Технологія виробництва високоглиноземістих вогнетривів, галузі їх використання.

    реферат [387,4 K], добавлен 11.01.2015

  • Вплив різних факторів на зношення вогнетривів в зоні металу, в шлаковому поясі та на ділянці завантаження шихти. Різновиди конверторів в залежності від способу дуття. Аналіз сучасного стану і перспектив розвитку вогнетривів; периклазовуглецеві вироби.

    доклад [226,0 K], добавлен 04.02.2010

  • Області застосування вогнетривів. Показники властивостей піношамотних виробів. Карбідкремнієві вогнетриви, особливості застосування. Класифікація теплоізоляційних матеріалів. Фізико-хімічні властивості перліту. Теплопровідність теплоізоляційної вати.

    курсовая работа [126,0 K], добавлен 30.09.2014

  • Расчет размеров футеровки, толщины кладки, температуры на стыке слоев, теплопроводности для рабочего и теплоизоляционного слоев. Построение графиков зависимости температуры стыков. Конструкция доменных печей. Нахождение средней температуры футеровки.

    курсовая работа [3,3 M], добавлен 07.10.2015

  • Характеристика сировинної бази виробництва. Обґрунтування і вибір способу виробництва. Підготовка зв’язуючої глини. Підготовка шамоту. Приготування виробів. Технологія середньо-мулітових вогнетривів. Робота сушильного апарату. Робота дезинтегратора.

    курсовая работа [20,5 K], добавлен 23.01.2006

  • Подбор сырья и технологических параметров производства шамотных насадочных изделий марки ШН-38 для футеровки регенераторов мартеновских печей. Расчет материального баланса и выбор основного оборудования. Описание автоматизации технологического процесса.

    дипломная работа [1,0 M], добавлен 11.03.2012

  • Загальна характеристика молока, його харчова, біологічна цінність та безпечність для споживання. Вимоги до якості молочної сировини. Технологія виробництва питного молока та її продуктовий розрахунок. Дослідження основних показників його складу і якості.

    курсовая работа [391,9 K], добавлен 24.11.2014

  • Споживчі властивості, асортимент халви, характеристика основної сировини для її виробництва. Методика визначення вологості та сахарози цукру. Дослідження якості цукру різних постачальників. Обробка результатів з визначенням абсолютної похибки вимірювань.

    курсовая работа [255,3 K], добавлен 26.06.2013

  • Техніко-економічні показники роботи цеху. Асортимент виробів, вимоги до них. Характеристика сировинних матеріалів і добавок. Технологічна схема процесу виробництва: виготовлення металевих каркасів, підготовка бетонної суміші. Технічний контроль процесу.

    отчет по практике [48,6 K], добавлен 01.02.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.