Третій прийом (рис.2.1,3,4). Розвести півпари носками в різні боки і з'єднати їх по лінії задніх швів.

Перевірити парність взуття за висотою берців, задників, задинок і каблуків, якість пристрочування союзок і задинок, відсутність дефектів на деталях верху, нависання верху над підошвою відносно грані устілки, стан бокових поверхонь каблука і урізу підошви.

Четвертий прийом (рис.2.1,5). З'єднати півпари зовнішніми боками, повернувши їх носками спочатку до себе, а потім від себе і вниз, щоб півпари опинилися в положенні підошвами догори.

Перевірити стан ходової поверхні підошов, їх обробку, відсутність горбиків і западин від неправильного простилання сліду, виступання голівок цвяхів над площиною підошви, розташування скріплювачів у взутті шпилькових методів кріплення, якість закривання порізки на шкіряній підошві ниткового методу кріплення, відсутність виступання стібків, обробку фронту каблука та його розміщення, чіткість маркування розміру і повноти.

П'ятий прийом (рис.2.1,6). Розворотом півпар скласти їх підошвами одна до одної, а внутрішніми боковими поверхнями до себе. Перевірити парність за довжиною і шириною підошов та каблуків, чистоту опоряджування каблука і підошви, відсутність нависання верху над підошвою, дефектів матеріалу верху та його деформації, якість з'єднання кінців ранта.

Шостий прийом (рис.2.1,7). Відкласти праву півпару, а ліву взяти правою рукою за п'яткову частину так, щоб долоня спиралася на каблук, а великий палець розмістився на геленковій частині підошви. Носкова частина верху розміщується на долоні правої руки. Натисканням великого пальця перевірити стійкість і пружність геленкової частини. Перевірити надійність кріплення каблука і гнучкість у пучковій частині.

Сьомий прийом (рис.2.1,8). Повернути півпару верхом до себе, перевірити щільність прилягання і надійність кріплення підошви по всьому периметру, відсутність скуйовдження затяжного пруга вище грані сліду, якість функціонування утримуючих пристосувань.

Восьмий прийом (рис.2.1,9). Пальцями правої руки взяти правий берець, лівої - лівий, відтягнути берці вбоки, перевірити надійність з'єднання з союзкою. Співставити берці між собою, перевірити симетричність, правильність розташування і якість закріплення блочків. Потім лівою рукою потягти за язичок, перевірити його довжину, щоб закривав усі блочки, симетричність і міцність кріплення. Відтягнувши язичок, оглянути стан взуття зсередини: відсутність розривів, плям, забруднень і складок на підкладці та вкладній устілці, цвяхів і горбків на устілці. Шляхом послідовного промацування внутрішньої поверхні верху і устілки правою рукою перевірити відсутність грубих складок, швів, кінців скріплювачів, горбків, правильність вклеювання вкладних устілок.

Дев'ятий прийом (рис.2.1,10). Виймаючи руку із взуття, захопити пальцями правої руки лівий берець, а лівою - правий. Перевірити стан підкладки і устілки у п'ятковій частині, заднього внутрішнього ремінця, якість строчки верхнього канта, приклеювання підкладки до задника, чіткість маркування. Для перевірки якості правої півпари продовжити її огляд прийомами від шостого до дев'ятого. Після цього поставити пару на стіл, перевірити ступінь піднесення носкової частини, стійкість взуття на опорній поверхні, відсутність відхилення ходової поверхні каблука від площини стола. За результатами огляду і вимірюванням виявлених відхилень зробити висновок щодо сортності перевіреної пари взуття.

2.3 Сортування взуття

Сортування проводиться для виявлення виробів, які за показниками органолептичної оцінки не відповідають вимогам нормативних документів, в тому числі зразка-еталона, і його технічному описові. Відповідність зразку-еталону контролюється за показниками, що характеризують модель, фасон, матеріали і колір деталей, фурнітуру, спосіб технологічної обробки і опоряджування деталей, маркування. За наявності відхилень від зразка-еталона взуття не приймається. На оптових підприємствах відповідність взуття за зовнішніми ознаками може контролюватися вибірково, а в роздрібній мережі, як правило, проводиться суцільний контроль, щоб запобігти продажу взуття, що не відповідає вимогам нормативних документів. Сортність пари (стандартна або нестандартна) визначається за найістотнішим дефектом у гіршій півпарі. Кількість дефектів до уваги не береться. Насамперед звертається увага на наявність критичних дефектів, які у взутті не допускаються:

наскрізні пошкодження деталей, відлущування і липкість покривної плівки матеріалів верху;

невідповідний розмір і (або) повнота, фасон, неправильно розташовані (з'єднані) деталі;

нерозпрасований шов, погане з'єднання швів;

неправильно поставлений каблук, нсприклсєна підошва;

неприклеєна або порвана підкладка;

щілини між деталями низу;

зморшки; незароблені або погано зароблені пошкодження, виступаючі механічні скріплювачі, неправильне комплектування пар та інші дефекти за наявності яких використовувати виріб неможливо.

У взутті з юхти не допускаються:

сильно виражені пухлинуватість, стяжка і жилавість на відповідальних деталях;

слабо виражена воротистість;

відхилення від осі симетрії деталей (перекоси) передів, союзок, заднього зовнішнього ремінця та інших понад 4 мм;

різна висота чобіт понад 8 мм, напівчобіт і черевиків, задинок і задників понад 5 мм; зморшки всередині взуття;

відставання підкладки від задника.

Взуття домашнє, дорожнє, сандалі і чув'яки сортуються аналогічно повсякденному взуттю з такими доповненнями:

не допускаються сильно виражена пухлинуватість у носках і передній частині союзок;

значна різниця в напряму волосяного покриву на всіх деталях;

зміщення стрічки відносно порізки підошви понад двох стібків; вузли, петлі, обрив ниток без повторного кріплення понад двох штук і двох місць у півпарі взуття сандального методу кріплення;

задирки між низом і верхом завширшки понад 2 мм.

Допуски дефектів шкіри на деталях верху повсякденного і модельного взуття залежать від ступеня вираженості дефекту й місця розташування. Слабовиражсні пухлинуватість, роговини, батожини, дряпини, лизуха, жилавість, воротистість, віспини, болячки і молочні лінії у повсякденному взутті допускаються на всіх деталях, крім носків, а в модельному - крім носків і передньої частини союзок.

Слабовиражена стяжка, помірно виражені пухлинуватість. роговини, батожини, дряпини, лизуха, жилавість, воротистість, віспини, болячки, безличковини допускаються в повсякденному взутті, крім носків і передньої частини союзок, а в модельному - лише на 1/4 від верхнього краю зовнішнього боку халяв і 1/3 внутрішнього боку.

Ступінь вираженості дефектів шкір визначається за каталогом зразків дефектів.

У стандарті наведено перелік з обмеженням розмірів допустимих дефектів виготовлення взуття - відхилень від осі симетрії, розходження в лінійних розмірах деталей, деякі дефекти зістрочення заготовок і кріплення деталей низу. Сортування взуття для активного відпочинку проводиться згідно зі стандартом ДСТУ 2063.

Для контролю якості взуття лабораторії взуттєвих підприємств і контролюючих органів проводять лабораторні випробування виготовленого взуття. Випробування і дослідження проводяться також науково-дослідними установами для обґрунтування норм показників якості взуття нових конструкцій і технологій виготовлення, при застосуванні нових матеріалів. Випробування проводять лабораторними методами і дослідним носінням. У лабораторіях випробовують нове взуття, окремі його вузли, матеріали і пакети матеріалів. Залежно від показників розрізняють руйнівні і неруйнівні методи випробування. Дослідне носіння проводиться для визначення експлуатаційних властивостей взуття при використанні нових матеріалів або технологій виготовлення. Визначається середній термін носіння партії взуття, число пар дефектного взуття, середній термін носіння дослідних деталей і елементів взуття. Найпоширенішими є застосування лабораторних методів визначення показників якості взуття, окремих вузлів і пакетів матеріалів.

Міцність ниткових швів заготовок верху взуття визначається на зразках, вирубаних на відповідних ділянках так, щоб шов розташовувався всередині зразка. Розміри зразків і місця Їх вирубування нормуються стандартом. По краях шви закріплюються ниткою подвійним вузлом, вимірюється довжина строчки між крайніми проколами, на розривній машині визначається розривне навантаження і розраховується міцність шва в Н/см. Норми міцності залежать від матеріалу верху і кількості строчок, що розташовуються в межах від 75 для тонких шкір при одній строчці до 175 Н/см для юхти, якщо кількість строчок більше трьох.

Міцність кріплення підошви у взутті хімічних методів кріплення в геленково-пучково-носковій частині визначають на розривній машині після попереднього відривання підошви в п'ятковій частині. Цю ділянку підошви закріплюють у спеціальному затискачі, закріпленому у верхньому затискачі машини. Взуття по сліду і урізу розмічають поперечними лініями: лінії 4-а і 5-а проходять через точки зовнішнього і внутрішнього пучків, 8-а - на відстані 10-15 мм від передньої грані підошви. Між 1-ю і 4-ю та між 5-ю і 8-ю лініями проводять на однаковій відстані по дві додаткових лінії.

Надягнуте на затяжний копил взуття закріплюють у спеціальному пристосуванні, яке встановлюється замість нижнього затискача машини. При увімкненні машини підошва відшаровується. Визначають навантаження відриву підошви і ширину затяжного пруга на кожній ділянці. Міцність кріплення підошви визначають як відношення суми навантажень відриву на всіх ділянках до сумарної ширини затяжного пруга (Н/см).

Норми міцності встановлено залежно від матеріалу і товщини підошви, статевовікової групи взуття, наприклад, для ясельного віку - 23-28, чоловічого - 36-109 Н/см. Чим більша товщина підошви, тим вища норма міцності.

Міцність підошов механічних і комбінованих методів кріплення також визначається на розривних машинах зі спеціальними пристосуваннями для затискання окремих деталей на вирубаних зразках низу взуття, куди входять усі елементи кріплення. Визначається міцність кріплення підошви із заготовкою, устілкою, підложкою, рантом, ранта з устілкою. Усі ці показники нормуються стандартом. Норми значно вищі, ніж для хімічних методів кріплення.

Міцність кріплення каблука визначається на розривній машині з пристосуванням для закріплення взуття в нижньому затискачі і скобами або кліщами для відривання каблука у верхньому затискачі. Норми залежать від висоти і матеріалу каблука, статевовікової групи взуття: 700-800 для низького каблука і 850 Н для середнього і високого.

Загальна та залишкова деформація підноска і задника визначається на спеціальному приладі методом вдавлювання шарового сегмента у поверхню носкової і п'яткової частини взуття протягом 30 с. За індикатором визначають загальну деформацію і залишкову через 3 хв після знімання навантаження. Вантаж 50 або 80 Н залежить від статевовікової групи взуття. Загальна деформація не повинна перевищувати 2,5 мм для підносків і 4 мм для задників; залишкова - до 1 мм.

Гнучкість взуття визначають на спеціальному приладі у комплекті з розривною машиною. Під час опускання нижнього затискача машини взуття згинається в пучках під кутом 25°. Визначається величина навантаження при третьому згинанні. Норми гнучкості передбачено окремо для повсякденного, юхтового і домашнього взуття у розрізі статевовікових груп, методів кріплення, матеріалів і товщин підошви. Гнучкість модельного взуття повинна бути на 10 Н нижча за аналогічне повсякденне. При застосуванні додаткових деталей низу (підметок, підложок, накладок) норми збільшуються на 10 Н. Гнучкість домашніх туфель без основної устілки становить 30-50 Н, шкільного, хлопчачого та чоловічого повсякденного взуття - від 80 (строчно-клейовий метод кріплення на підошві з стироніпу) до 235 Н (ранто-клейовий метод кріплення на такій самій підошві), юхтового - 155-300 Н, хромового армійського на шкіряній підошві з шкіряною підложкою цвяхового методу кріплення - 400 Н.

Показники водостійкості взуття (водопроникність, водопромокання і намокання) визначають за статичними і динамічними умовами за необхідності обґрунтовування вибору систем матеріалів і конструкцій взуття відповідного призначення.

Водопромокання визначається часом, необхідним для наскрізного промокання окремих ділянок взуття. Водопроникність характеризується кількістю води, що проникає у взуття за відповідний час перебування його у воді. Намокання виражається збільшенням маси взуття під час перебування його у воді протягом заданого часу.

При випробуванні в статичних умовах взуття надягають на копил з електричними контактами на ділянках можливого промокання і кладуть у ванну з водою. Електричний блок приладу фіксує час промокання в момент замикання контактів на окремих ділянках. Після промокання взуття заповнюють гігроскопічним матеріалом і витримують у воді 30 хв та 2 год. За різницею маси гігроскопічного матеріалу визначають водопроникність, а за різницею маси взуття - намокання через 1, 2, 3, 4 год. Випробування в динамічних умовах проводиться аналогічно, але у взуття вставляють надувний копил з контактами із струмопровідної гуми, а прилад забезпечує згинання взуття в пучках на відповідний кут залежно від висоти каблука (15, 20, 25°) з частотою 73 цикли за хвилину.

Теплозахисні властивості взуття визначають за темпом регулярного охолодження попередньо нагрітого теплоносія (ядра), вміщеного у взуття. Ядром можуть бути гумові балони, наповнені водою або мисливським дробом. Взуття вміщується в камеру з відповідною температурою. Фіксується температура ядра і повітря в камері та час охолодження при перепаді температур. За цими даними, з урахуванням відповідних коефіцієнтів, розраховується сумарний тепловий опір взуття (м/Вт). Показник сумарного теплового опору застосовується з метою оцінки придатності взуття для використання в певних кліматичних умовах, а також для обґрунтування його конструкції і вибору системи матеріалів при створенні взуття з необхідними теплозахисними властивостями.

Втомна міцність каблучно-геленкового вузла впливає на збереження форми взуття, його зручність і зносостійкість, спроможність виконувати профілактичну функцію підтримання поздовжніх куполів стопи. Особливе значення має для віутгя високий та середній каблуки. Випробовують взуття або вузол, який імітує каблучно-геленкову ділянку, на спеціальному приладі, що забезпечує циклічне навантаження в поздовжньому напряму при постійному розтягуючому і стискаючому навантаженні 100 Н при швидкості деформації 60 циклів за хвилину. Випробування проводять до початку руйнування. Крім кількості циклів, вимірюють вертикальне і горизонтальне зміщення каблука.

Протиковзяі властивості підошви визначаються коефіцієнтом тертя ходової поверхні взуття по опорній поверхні. Сила тертя ковзання визначається на установці, що складається з приладу для визначення зчеплення підошви з опорного поверхнею і розривної машини. У якості опорної поверхні використовують асфальт, керамічну плитку, лід та інші сухі або зволожені поверхні. Навантаження на взуття разом з масою півпари і копила становить 230Н. Через систему блоків і гнучкий трос зразок взуття з'єднується з верхнім затискачем розривної машини. Рухливий майданчик з опорною поверхнею з'єднано аналогічно нижньому затискачу,він сприймає від нього зусилля при опусканні зі швидкістю 100 мм/хв. Коефіцієнт тертя вираховується як відношення сили тертя ковзання за шкалою розривної машини до нормальної сили (230 Н).

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ ВЗУТТЄВИМИ ТОВАРАМИ

3.1 Правила продажу взуттєвих товарів

Правила продажу взуттєвих товарів регламентуються Наказом № 294 від 27.05.96 МЗ ЕЗ: ТУ “Про затвердження Правил продажу непродовольчих товарів”.

Ці Правила регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу та продаж взуття через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги у дотриманні прав споживачів щодо належної якості взуттєвих товарів і рівня торговельного обслуговування.

Згідно Правил передбачено, що всі взуттєві товари у господарюючого суб'єкта повинні бути з супровідними документами : товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, прибутково-видаткові накладні, посвідчення про якість, сертифікат відповідності в державній системі сертифікації або завірена постачальником копія сертифікату відповідності на товар, котрий підлягає обов'язковій сертифікації.

Продаж взуття та інших непродовольчих товарів, що надійшли в Україну по імпорту і підлягають обов'язковій сертифікації, дозволяється тільки за наявності у господарюючого суб'єкта сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката в державній системі сертифікації.

До подачі взуття у торговельний зал працівники господарюючого суб'єкта проводять підготовку товарів до продажу (перевірка цілісності упаковки, розпакування, перевірка наявності маркувальних даних і якості, чистка, перевірка наявності інструкцій по експлуатації, технічних паспортів, гарантійних талонів, комплектність виробів).

У разі відсутності маркування на окремих виробах або пошкодження ярлика підприємства-виготовника (забруднення, потертості, нечіткість запису і т.д.) працівником господарюючого суб'єкта відновлюються всі маркувальні дані, виписується дублікат товарного ярлика, який підписується матеріально-відповідальною особою і підкріплюється до товару.

Продаж взуттєвих товарів здійснюється методом самообслуговування, за зразками, по каталогах, з індивідуальним обслуговуванням покупців, у т. ч. з відкритою викладкою.

Господарюючий суб'єкт забов'язаний всіляко сприяти покупцю у вільному виборі взуття і додаткових послуг, та на його вимогу надати контрольно-вимірювальні прилади, документи на ціни на товари.

У торговельному залі повинні бути виставлені взуттєві товари або їх зразки у повному асортименті, наявні у господарюючого суб'єкта.

Господарюючий суб'єкт повинен забезпечити позначення роздрібних цін на взуттєвих товарах та інформувати про ціни за допомогою ярликів цін (цінників) на зразках товарів, що є у продажу.

При продажу взуттєвих товарів вітчизняного та іноземного виробництва господарюючий суб'єкт забов'язаний забезпечити надання покупцям доступної та достовірної інформації про товари на державній чи іншій мові відповідно до Закону УРСР “Про мови в Український РСР”, яка повинна містити:

назву нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати товари;

перелік основних споживчих властивостей товарів;

ціну та умови придбання товарів;

дату виготовлення;

гарантійні забов'язання виготівника;

правила та умови ефективного використання товарів;

найменування та адресу виготівника і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від покупця, а також проводить ремонт, технічне обслуговування;

про сертифікацію товарів (якщо вони підлягають обов'язковій сертифікації).

Товари, що надійшли у продаж від громадянина-підприємця, повинні мати ярлик із зазначенням його прізвища, адреси, номера документа, що засвідчує право на заняття підприємницькою діяльністю, та назви органу, що його видав (у разі потреби - відомостей про сертифікацію цих товарів), гарантійного терміну.

Товарний чек виписується на відібране покупцем взуття, де вказується номер або найменування торговельного підприємства, назва та сорт товару, його ціна, дата продажу, прізвище продавця. Чек виписується у двох примірниках, один з них видається покупцю.

Взуття упаковують у папір, коробки, поліетиленові кульки, інший пакувальний матеріал.

У спеціалізованих взуттєвих торговельних підприємствах господарюючий суб'єкт організує продаж відповідних супутніх товарів.

Вибране покупцем взуття може зберігатись в торговельному підприємстві протягом двох годин з відміткою часу наступної оплати на виписаному продавцем товарному чеку. Господарюючий суб'єкт несе відповідальність за зберігання і якість товару.

Після оплати якості товарів покупцю видається товарний чек і документ про надання послуг, на яких ставиться штамп “Оплачено”.

Покупець має право обміняти взуття належної якості на аналогічне, якщо воно не підійшло за формою, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути використане за призначенням.

Покупець має право на обмін взуття належної якості протягом 14 днів, не враховуючи дня купівлі. Обмін проводиться, якщо взуття не споживалося і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, а також товарний чи касовий чек або інші документи, що видані покупцю разом з проданим товаром.

Якщо на момент обміну аналогічного взуття немає у продажу, покупець має право придбати будь-яке інше взуття з наявного асортименту з відповідним перерахунком вартості або одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого взуття чи здійснити обмін на аналогічний при першому ж надходженні відповідного взуття в продаж. Господарюючий суб'єкт забов'язаний у день надходження взуття в продаж повідомити про це покупця, який вимагає обміну взуття.

Господарюючий суб'єкт зобов'язаний прийняти взуття належної якості у покупця і задовольнити його вимогу на підставі письмової заяви, яка подається у двох примірниках. Один примірник видається покупцю з відміткою господарюючого суб'єкта дати прийняття заяви, прізвища, ініціалів та посади працівника, який прийняв заяву, другий - залишається у господарюючого суб'єкта.

При виявленні недоліків у взутті (фальсифікації товару) протягом гарантійного терміну покупець має право за своїм вибором вимагати від господарюючого суб'єкта:

безплатного усунення недоліків або відшкодування витрат на їх виправлення покупцем;

заміни на аналогічне взуття належної якості;

відповідного зменшення їх купівельної ціни;

заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни;

розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.

У разі коли під час гарантійного терміну треба визначити причини втрати якості товару, господарюючий суб'єкт зобов'язаний у триденний термін від дня одержання письмової заяви від покупця направити цей товар на експертизу. Експертиза проводиться за рахунок господарюючого суб'єкта.