Сучасний стан ринку взуття і взуттєвих товарів

Фактори, що формують рівень якості взуття. Функціональні та ергономічні вимоги. Основнї правила організації торгівлі взуттєвими товарами. Порядок проведення експертиз кількості, якості взуттєвих товарів, як вітчизняного, так і закордонного виробництва.

Рубрика Маркетинг, реклама и торговля
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 02.05.2012
Размер файла 938,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

Сучасний стан ринку взуття і взуттєвих товарів

(на матеріалах відповідної спеціальної літератури, нормативних документів, законів, постанов, інструкцій)

ЗМІСТ

  • ВСТУП
  • РОЗДІЛ 1. ФУНКЦІЇ ВЗУТТЯ І ВИМОГИ СПОЖИВАЧІВ ДО НЬОГО
    • 1.1 Характеристика факторів, що формують рівень якості взуття
    • 1.2 Загальна характеристика споживчих властивостей взуттєвих виробів та антропометрична відповідність
    • 1.3 Функціональні вимоги
    • 1.4 Ергономічні вимоги
    • 1.5 Соціально-психологічні та соціально-економічні вимоги
  • РОЗДІЛ 2. КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ВЗУТТЯ. СТАНДАРТИЗАЦІЯ ВЗУТТЯ І СЕРТИФІКАЦІЯ ВЗУТТЯ
    • 2.1 Номенклатура показників якості, дефекти взуття
    • 2.2 Вимірювання лінійних розмірів і перекосів деталей взуття
    • 2.3 Сортування взуття
  • РОЗДІЛ 3 ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ ВЗУТТЄВИМИ ТОВАРАМИ
    • 3.1 Правила продажу взуттєвих товарів
    • 3.2 Правила торгівлі взуттєвими товарами на ринках (базарах)
    • 3.3 Правила комісійної торгівлі взуттєвими товарами
    • 3.4 Запровадження сучасних технологій продажу взуттєвих товарів і управління підприємством
  • ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
  • СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

торгівля взуття експертиза якість ергономічний

Підвищення якості продукції - це найважливіше завдання поставлене перед будь-яким виробником продукції. Поліпшення якості продукції - це економія розхідних і трудових ресурсів, більш повне задоволення все збільшуваного попиту в товарах народного споживання.

Експертиза продукції проводиться з метою визначення відповідності кількості та якості відповідної продукції супровідним документом (контракту) і вимогам нормативної документації.

Показником якості продукції, в тому числі і шкіряного взуття, є відповідність попиту споживачів, задоволення потреб в даному виді виробу.

Постійне насичення ринку взуттям вітчизняного і іноземного виробництва впливає на вимоги, що ставляться споживачами до якості і асортименту виробів.

Вимоги до асортименту і якості з боку споживачів підвищується як із збільшенням кількості взуття, що перебуває в особистому користуванні, так і з прискоренням морального зносу взуття порівняно з його фізичним зносом.

Забезпечення населення товарами особистого вжитку, в т.ч. і взуттям, що відповідають його запитам - одне з найважливіших завдань, які сьогодні стоять перед промисловістю і торговими організаціями. Значну роль у вирішенні цього завдання може і повинна відіграти товарознавча експертиза товарів народного споживання, оскільки відомо, що дійсна якість продукції виявляється лише у споживанні, отже і оцінити її повною мірою може лише товарознавець-експерт, який користується арсеналом товарознавчих досліджень.

Заперечення значення товарознавчої експертизи і невикористання її для управління якістю і асортиментом призводить до виробництва товарів, що не користуються попитом у споживачів, а це призводить до нових непродовольчих втрат.

Взуття відносять до товарів складного асортименту, що пов'язано з широким комплексом вимог споживачів до взуття залежно від статево-вікового, і цільового призначення, природних і соціальних умов використання, індивідуальних смаків, а також різноманітних способів задоволення вимог за рахунок виготовлення взуття різних конструкцій, застосування різних матеріалів та їх комбінацій, методів виготовлення.

Оцінювання якості взуття проводиться за широкою номенклатурою показників, більшість з яких в умовах торгівлі безпосередньо визначити неможливо. ЇЇ можна лише прогнозувати, знаючи властивості застосованих матеріалів і методи їх сполучення.

Успіх комерційної діяльності з взуттям залежить від урахування чинників, які впливають на формування вимог споживачів, і насамперед, вимог, пов'язаних із забезпеченням нормального функціонування стопи.

Перелік вимог, які ставляться до взуття є широким і багатозначним. В першу чергу, взуття повинно надійно захищати ногу від зовнішніх впливів, регулюючи волого-, тепло- і газообмінність стопи в оточуючому середовищі, бути зручним в експлуатації, не надавати шкідливого впливу на організм людини. Взуття повинно володіти високою зносостійкістю, а також добре вписуватись в загальний ансамбль одягу, тобто бути вишуканим. У взутті, також не може бути певних вимог до взуття різного призначення.

Все це обумовлює необхідність у методах проведення товарознавчої експертизи для вирішення завдань підвищення якості і удосконалення асортименту взуттєвих товарів.

Основною метою дипломної роботи є вивчення основних правил організації торгівлі взуттєвими товарами, а також порядку проведення експертиз кількості, якості взуттєвих товарів, як вітчизняного так і закордонного виробництва.

Головним завданням є засвоєння правил приймання взуття, організація торгівлі, особливості різних видів експертизи, правил та обов'язків експертів, методики проведення експертизи взуття вітчизняного і закордонного виробництва.

Дана робота була виконана на матеріалах відповідної спеціальної літератури, нормативних документів, законів, постанов, інструкцій і містить їх аналіз. Дипломна робота є більш теоретичного плану. Аналіз літературних джерел зроблений з допомогою таблиць, рисунків, схем тощо.

Складається робота з вступу, теоретичної і практичної частини, висновків і пропозицій, списку використаної літератури, додатків. Дипломна робота містить 98 сторінок, 6 таблиць і 3 рисунків.

РОЗДІЛ 1. ФУНКЦІЇ ВЗУТТЯ І ВИМОГИ СПОЖИВАЧІВ ДО НЬОГО

1.1 Характеристика факторів, що формують рівень якості взуття

У сучасних умовах одяг виконує різні соціальні функції, які ще не повністю сформульовані і розкриті. Базовим, напевно, є задоволення потреби в самореалізації і самоутвердженні через власні предмети. Крім потреби в прилученні до певної соціальної групи (соціалізації) через предмети одягу реалізується потреба у виділенні із середовища, утвердженні індивідуальної свободи і визнанні оточуючих. Предмети включаються в систему спілкування не в чисто речовому бутті, а як носій цінності, як засіб інформаційного зв'язку між людьми. У відповідному оформленні зовнішнього вигляду розкривається своєрідна ієрархія знакових систем, що відображають соціальну, статеву і вікову диференціацію, особливості характеру споживачів, престижно-статусні та ролеві моменти. У такий спосіб реалізується розпізнавальна функція одягу, що характеризує місце споживача в ієрархічній структурі соціальних і економічних відносин.

Серед соціальних функцій особливе місце займає естетична функція, через яку задовольняються естетичні потреби. Основу естетичного представляє специфічна органічна єдність об'єктивного і суб'єктивного. Ця функція є синтезуючою - вона пов'язана з духовним засвоєнням предмета, індивідуальним переживанням його гармонії і досконалості, що виявляються в процесі виконання утилітарних та інших соціальних функцій. Естетичні емоції задовольняють потребу сприймати й оцінювати досконале, гармонічне та прекрасне як доцільну досконалість, потребу в духовному самовизначенні, вияв самосвідомості, збереження власної неповторної індивідуальності.

Важливою є також виховна функція - формування естетичного смаку, ощадливого ставлення до людської праці, збереження традицій і культури народу, надбання навичок правильного вибору і використання взуття з врахуванням різноманітних умов кліматичного, предметного і соціального середовища, дбайливого догляду за виробами.

Споживач як колективізований індивід - член відповідної спільноти людей (нації, групи) - та індивідуальність з власним досвідом і особливим баченням речей, персоніфікує колективний досвід лише через власну почуттєво-емоційну практику. Компонентами естетичної свідомості є почуттєве сприйняття предмета, його переживання, естетична оцінка, естетичний смак і ідеал. Естетичний ідеал і естетичні почуття формують естетичний смак. Естетичне почуття гармонізує і вдосконалює емоційно-духовний світ людини і є однією з умов її всебічного розвитку. Смак кожного обмежений, але його не можна спростувати, його слід виховати або витіснити іншим смаком.

Вимоги до взуття, так само як і його функцій, необхідно розглядати в розрізі двох класів, що враховують розподіл потреб людини на біологічні і соціальні, відображають рівні розвитку людини, її біологічну природу і соціальну сутність.

У класі біологічних вимог можна виділити декілька рівнів: морфологічний (анатомічний), біомеханічний, фізіологічний, психофізіологічний. На кожному з них взуття повинно забезпечити нормальне функціонування нижніх кінцівок і всього організму людини, бути безпечним і нешкідливим.

На морфологічному рівні взуття забезпечує цілісність і правильне взаємне розташування кісток, суглобів, м'язів, зв'язок, куполів і тканин стопи. Біомеханічні вимоги випливають із потреби в економії зусиль при пересуванні, спрямовані на забезпечення ефективності виконання органами тіла механічної роботи.

Фізіологічні потреби і вимоги пов'язані зі збереженням енергії організму, регулюванням процесів обміну і видаленням продуктів обміну з поверхні шкіри, забезпеченням комфортних умов мікроклімату навколо стопи і ноги за показниками температури, вологості, газового складу, швидкості руху повітря, електрофізичних властивостей, захистом від несприятливих хімічних і біологічних чинників навколишнього середовища.

Психофізіологічні потреби і вимоги спрямовані на забезпечення сприятливої взаємодії людини з виробом за показниками, що сприймаються зовнішніми органами чуття.

У класі утилітарних виділяються вимоги антропометричні, функціональні та ергономічні. Антропометричні характеристики споживачів і взуття повинні співпадати, забезпечувати їх сумісність у просторі. В разі невідповідності взуття вимогам споживача за цими показниками відпадає необхідність оцінювання решту показників, тому вони розглядатимуться першими.

Соціальні вимоги, зумовлені суспільним буттям І суспільною свідомістю, пов'язані з системою відносин, що виявляються у формі обмінів діяльністю. Вони розподіляються на соціально-економічні і соціально-психологічні. Перші з них, відображаючи суспільне буття людини й економічні відносини, характеризують соціально-економічну доцільність і ефективність використання виробів. Соціально-психологічні вимоги формуються суспільною свідомістю і відображаються в суспільній та індивідуальній оцінці соціальних функцій взуття. Така оцінка передує виявленню соціально-економічної ефективності споживання, тому соціально-психологічні вимоги розглядаються перед соціально-економічними.

1.2 Загальна характеристика споживчих властивостей взуттєвих виробів та антропометрична відповідність

Вимоги споживачів до взуття встановлюються залежно від того, які потреби людини воно задовольняє і які функції виконує. Природні (біологічні) потреби успадковуються і залежать від фізичного середовища, формуються постійними умовами життя, обумовлені біологічними нормами і постійними природними чинниками. Задоволення всіх цих вимог забезпечує фізичне існування і розвиток людини.

Соціальні потреби зумовлені соціальним середовищем і розвиваються разом з розвитком суспільства. Їх рівень залежить від історичного ступеня вирішення соціальних проблем, актуальності економічних, соціально-психологічних, культурних і духовних проблем суспільства й окремих груп споживачів. Кожна з груп потреб має певну самостійність, вимагає окремого розгляду і виявлення принципів їх взаємозв'язків.

Взуття як один із важливих елементів одягу одночасно задовольняє біологічні і соціальні потреби, виконує утилітарні та соціальні функції. Під останньою розуміється зовнішній вияв властивостей взуття в заданій системі відношень при задоволенні потреб.

З урахуванням екстремального принципу і принципу субординації і координації (ієрархії) залежно від призначення взуття виділяються головна, основні, другорядні і допоміжні функції.

Головна функція взуття - забезпечення нормальних умов функціонування людини у фізичному і соціальному середовищах. Основні функції комплексно характеризують один з аспектів, основну мету застосування взуття. Другорядні і допоміжні функції уточнюють і доповнюють головну та основну функції, конкретизують усю систему функцій, відображають її причинно-наслідковий характер, можуть виявлятися лише за відповідних умов застосування взуття і догляду за ним. Вони сприяють виконанню основних функцій або розширюють діапазон умов використання взуття. Кожна функція має конкретний матеріальний носій - конструктивні елементи виробу.

Взуття відносить до товарів складного асортименту. Його розподіляють за статево-віковими і іншими групами споживачів, цільовим призначенням (побутове, виробниче, спортивне), умовами використання (польове, вуличне, для приміщень), частотою і характером діяльності (повсякденне, святкове, для урочистих подій, змінне, для прогулянок, відпочинку тощо), сезонами і температурними періодами використання та багатьма іншими ознаками. Залежно від цього основні та інші функції взуття будуть різними. Нижче розглянемо основні найсуттєвіші функції побутового взуття.

Утилітарні функції виявляються в системах споживач - взуття і споживач - взуття - фізичне середовище. Вони забезпечують нормальне функціонування стопи і всього організму людини, захист від несприятливих зовнішніх чинників.

У першій системі реалізуються профілактична і в окремих випадках ортопедична функції, а у другій системі - захисна і пристосування до опорної поверхні. Для розуміння профілактичної функції розглянемо вплив функціонування стопи на організм людини.

В організмі людини стопа виконує статичну, або опорну, функцію і динамічну, що сприяє переміщенню тіла. Під час пересування організм людини піддається впливу механічних поштовхів, дуже чутливих для внутрішніх органів, особливо головного і спинного мозку. Ці поштовхи першими сприймають стопи, виконуючи ресорну функцію, яка обумовлює пружність і еластичність ходи завдяки наявності поздовжніх і поперечного купола, а також скорочувальній спроможності м'язів. Значення ресорної функції зростає при захворюванні і віковому зношуванні інших ресорних апаратів, наприклад, при артрозах суглобів і спондильозах. У свою чергу, захворювання і ослаблення куполів викликає артрози розташованих вище суглобів ніг і хребця.

Стопа є надзвичайно важливим і вразливим органом. Розлад її функцій викликає хворобливі явища, обмежує працездатність і ускладнює життя людини.

Профілактична функція взуття забезпечує:

* природний розвиток і правильне формування кістяка дитячих стоп;

* правильний розподіл статично-динамічних навантажень на окремі ділянки стопи для досягнення біомеханічне урівноваженого стану нижніх кінцівок і тіла людини;

* нормальне функціонування пружного апарату ніг, збереження і підсилення ресорних функцій куполів;

* запобігання розвитку патологічних відхилень у стопі при інтенсивному навантаженні і перевтомі м'язово-зв'язкового апарату ніг;

* компенсацію ослабленої і втраченої ресорної функції нижніх кінцівок.

Ортопедична функція характерна для ортопедичного взуття, що виготовляється за рекомендацією лікаря для полегшення пересування осіб з різними захворюваннями і вадами ніг.

Забезпечуючи діяльність людини в різних умовах природного і штучного середовища, взуття виконує комплекс функцій, які тісно пов'язані між собою і умовно можуть бути поділені на захисну і пристосовану до опорної поверхні.

Захисна функція виявляється в тому, що взуття:

* захищає від несприятливих кліматичних умов - низьких і високих температур, вологи, бруду, снігу;

* видаляє продукти обміну як несприятливий чинник середовища (виділення потових і сальних залоз), що сприяє нормальному вияву фізіологічних функцій організму;

* захищає ноги від механічних пошкоджень (ударів, уколів, тиску, тертя) і біологічних чинників (мікроорганізмів, комах тощо).

Функція пристосування до опорної поверхні пов'язана з тим, що стопа людини сформувалася в природних умовах пересування по м'якому ґрунту, коли забезпечується рівномірний розподіл тиску на всю опорну поверхню босої ноги. Під час ходіння по твердих покриттях (тротуар, підлога) стопа дотикається до опори лише окремими ділянками - пагорбком п'яткової та голівками першої і п'ятої пліснявих кісток, що збільшує тиск на одиницю поверхні (рис. 1). Аналогічне явище спостерігається в умовах нерівної опорної поверхні.

Раціональне взуття забезпечує рівномірний розподіл навантаження на одиницю опорної поверхні, що можна також розглядати як захист від механічних чинників, а також зменшує небезпечність пересування по ковзкій поверхні.

Рис. 1. Максимальний питомий тиск стопи на ділянки устілки, кПа.

Для розуміння соціальних функцій взуття як складової частини одягу необхідно простежити за їх виникненням і етапами розвитку. Соціально-психологічні еталони, звичаї, традиції, що виникли історично, досить стійкі і довговічні. Вони склалися під впливом матеріальних і соціальних умов життєдіяльності, відбиралися і закріплювалися як соціальний досвід народу. Окремі функції, що виникли за давнини, збереглися до наших днів і психологічно впливають на людей.

Первісні люди як члени одного роду користувалися однотипним одягом, що дозволяло розпізнавати "своїх" і "чужих". Так зародилася розпізнавальна функція, що значно посилилася в наступні епохи. З появою надлишку предметів і приватної власності товарні відносини призводять до розчленування і функціонування соціального багатства в різних формах. На цій підставі зароджується духовна форма оцінної діяльності людини і духовне споживання предметів, коли критерієм значущості виступає соціальний ідеал.

У сучасний умовах одяг виконує різні соціальні функції, які ще не повністю сформульовані і розкриті. Базовим, напевно, є задоволення потреби в самореалізації і самоутвердженні через власні предмети. Крім потреби в прилученні до певної соціальної групи (соціалізації) через предмети одягу реалізується потреба у виділенні із середовища, утвердженні індивідуальної свободи і визнанні оточуючих. Предмети включаються в систему спілкування не в чисто речовому бутті, а як носій цінності, як засіб інформаційного зв'язку між людьми. У відповідному оформленні зовнішнього вигляду розкривається своєрідна ієрархія знакових систем, що відображають соціальну, статеву і вікову диференціацію, особливості характеру споживачів, престижно-статусні та ролеві моменти. У такий спосіб реалізується розпізнавальна функція одягу, що характеризує місце споживача в ієрархічній структурі соціальних і економічних відносин.

Серед соціальних функцій особливе місце займає естетична функція, через яку задовольняються естетичні потреби. Основу естетичного представляє специфічна органічна єдність об'єктивного і суб'єктивного. Ця функція є синтезуючою - вона пов'язана з духовним засвоєнням предмета, індивідуальним переживанням його гармонії і досконалості, що виявляються в процесі виконання утилітарних та інших соціальних функцій. Естетичні емоції задовольняють потребу сприймати й оцінювати досконале, гармонічне та прекрасне як доцільну досконалість, потребу в духовному самовизначенні, вияв самосвідомості, збереження власної неповторної індивідуальності.

Важливою є також виховна функція - формування естетичного смаку, ощадливого ставлення до людської праці, збереження традицій і культури народу, надбання навичок правильного вибору і використання взуття з врахуванням різноманітних умов кліматичного, предметного і соціального середовища, дбайливого догляду за виробами.

Споживач як колективізований індивід - член відповідної спільноти людей (нації, групи) - та індивідуальність з власним досвідом і особливим баченням речей, персоніфікує колективний досвід лише через власну почуттєво-емоційну практику. Компонентами естетичної свідомості є почуттєве сприйняття предмета, його переживання, естетична оцінка, естетичний смак і ідеал. Естетичний ідеал і естетичні почуття формують естетичний смак. Естетичне почуття гармонізує і вдосконалює емоційно-духовний світ людини і є однією з умов її всебічного розвитку. Смак кожного обмежений, але його не можна спростувати, його слід виховати або витіснити іншим смаком.

Вимоги до взуття, так само як і його функцій, необхідно розглядати в розрізі двох класів, що враховують розподіл потреб людини на біологічні і соціальні, відображають рівні розвитку людини, її біологічну природу і соціальну сутність.

У класі біологічних вимог можна виділити декілька рівнів: морфологічний (анатомічний), біомеханічний, фізіологічний, психофізіологічний. На кожному з них взуття повинно забезпечити нормальне функціонування нижніх кінцівок і всього організму людини, бути безпечним і нешкідливим.

На морфологічному рівні взуття забезпечує цілісність і правильне взаємне розташування кісток, суглобів, м'язів, зв'язок, куполів і тканин стопи. Біомеханічні вимоги випливають із потреби в економії зусиль при пересуванні, спрямовані на забезпечення ефективності виконання органами тіла механічної роботи.

Фізіологічні потреби і вимоги пов'язані зі збереженням енергії організму, регулюванням процесів обміну і видаленням продуктів обміну з поверхні шкіри, забезпеченням комфортних умов мікроклімату навколо стопи і ноги за показниками температури, вологості, газового складу, швидкості руху повітря, електрофізичних властивостей, захистом від несприятливих хімічних і біологічних чинників навколишнього середовища.

Психофізіологічні потреби і вимоги спрямовані на забезпечення сприятливої взаємодії людини з виробом за показниками, що сприймаються зовнішніми органами чуття.

У класі утилітарних виділяються вимоги антропометричні, функціональні та ергономічні. Антропометричні характеристики споживачів і взуття повинні співпадати, забезпечувати їх сумісність у просторі. В разі невідповідності взуття вимогам споживача за цими показниками відпадає необхідність оцінювання решти показників, тому вони розглядатимуться першими.

Соціальні вимоги, зумовлені суспільним буттям і суспільною свідомістю, пов'язані з системою відносин, що виявляються у формі обмінів діяльністю. Вони розподіляються на соціально-економічні і соціально-психологічні. Перші з них, відображаючи суспільне буття людини й економічні відносини, характеризують соціально-економічну доцільність і ефективність використання виробів. Соціально-психологічні вимоги формуються суспільною свідомістю і відображаються в суспільній та індивідуальній оцінці соціальних функцій взуття. Така оцінка передує виявленню соціально-економічної ефективності споживання, тому соціально-психологічні вимоги розглядаються перед соціально-економічними.

Антропометрична відповідність

Суть антропометричних вимог - забезпечення правильного співвідношення між ногою і взуттям у просторі. Від цього залежить можливість використання взуття, стан і функціонування ніг, функціональні, естетичні показники і довговічність взуття. Під час носіння взуття, яке не відповідає стопі за розмірами і формою, не забезпечується стабільність положення стопи під час пересування, що викликає підвищену втому, появу потертостей, мозолів, деформацію і передчасне зношування взуття.

У геленковій частині взуття повинно трохи стискати стопу в поперечному напрямі для надійного його закріплення і виключення напруження м'язів для утримування взуття на стопі.

П'яткова частина взуття, особливо дитячого, повинна відповідати формі і розмірам п'ятки, щільно охоплювати стопу (у межах допустимого стискання) і забезпечувати її стійке положення, запобігати деформації.

На ділянці кісточок, тильного згину і пальців стопа має дуже тонкий підшкірний жировий шар, тому навіть слабке стискання може викликати травму, що не допускається.

Основними показниками антропометричних вимог є:

1) відповідність параметрів копилів стопам конкретних статевовікових груп населення за розмірами і формою сліду, формою та висотою носкової і голенкової частин, периметрами обхвату з урахуванням використання проміжних засобів захисту - утеплювачів, панчіх, шкарпеток, вкладних устілок тощо, а також структури асортименту копилів за розмірами, повнотою і фасонами;

2) раціональність конструкції взуття і наявність можливості плавно регулювати периметри обхвату на різних ділянках;

3) стабільність форми і внутрішніх розмірів взуття після знімання з копилів, правильність і чіткість маркування розміру і повноти;

4) наявність відповідного асортименту та розмірами, повнотою і фасонами в роздрібній мережі з врахуванням основних розмірних та морфологічних типів і підтипів стоп;

5) стабільність розмірів і форми взуття в процесі зберігання і використання, можливість приформування до стопи за рахунок пластичності деталей верху.

Задоволення антропометричних вимог потребує копітких періодичних досліджень стоп населення, досконалого проектування взуттєвих копилів і конструювання взуття, правильного його підбору під час купівлі й догляду в процесі експлуатації.

1.3 Функціональні вимоги

Виконання взуттям відповідних функцій забезпечується за схемою: матеріал - конструкція - форма - властивості - функції. Споживні властивості, так само як і функції, є потенційними, виявляються в більшості випадків лише при використанні, тому за відсутності можливості визначення властивостей їх прогнозують на підставі реальних ознак конструкції. Для цього необхідно знати властивості конструктивних елементів.

Розглянемо вимоги до конструкцій і властивостей взуття для забезпечення профілактичної функції.

Раціональний розподіл навантаження між передньою і п'ятковою ділянками стопи для врівноваження стану м'язів і суглобів ніг та тіла людини під час стояння і пересування досягається за наявності у взутті каблука певної висоти, ширини і довжини. Фізіологічна рівновага м'язів ноги досягається при висоті каблука, що дорівнює 1/14 довжини стопи. Взуття без каблуків і на високих каблуках вважається нефункціональним для тривалого використання. Такі самі вимоги висуваються до взуття для пересування на значні відстані і роботи стоячи, щоб забезпечити нормальне функціонування куполів і попередити розвиток плоскостопості.

П'яткова частина повинна бути стійкою до статичних і динамічних навантажень, а задник - міцно скріплений з каблуком і геленковою частиною. Геленкова частина має бути пружною і міцною, стійкою до багаторазових динамічних навантажень, мати відповідну форму і висоту. На ділянці внутрішнього купола між стопою й устілкою повинен бути деякий проміжок. Але забезпечення відповідності взуття за висотою купола ускладнюється тим, що стопи за цією ознакою значно різняться між собою. У взутті з жорсткими клиноподібними каблуками геленкова частина не сприяє ресорним функціям, а при низьких куполах обмежує рухливість стопи і можливість тренування м'язів купола.

Для захисту від несприятливих кліматичних умов взуття повинно мати певний рівень теплозахисних і вологозахисних властивостей залежно від умов його використання. Видалення продуктів обміну забезпечується показниками, що характеризують вологообмінні властивості - гігроскопічністю, паропроникністю, швидкістю вологовіддачі (висихання) тощо.

Пальці стопи захищаються підносками відповідної жорсткості, а п'яткова частина - задниками. Захист опорної поверхні стопи від механічного впливу нерівної опори забезпечують деталі низу відповідної товщини і твердості.

Проте взуття з жорсткими деталями низу викликає утворення мозолів і пухирів на опорних ділянках стопи, тому матеріали деталей деякою мірою повинні деформуватися під тиском стопи і приформовуватися до її опорної поверхні для розосередження навантаження на більшій площі. Така спроможність характеризує опорну жорсткість матеріалів і їх пакетів. Цей показник має особливе значення для людей, стопи яких мають недостатню товщину й еластичність шкірно-жирової тканини з боку плантарної (опорної) поверхні. Якщо деталі низу дуже м'які, порушується стійкість при пересуванні, підвищується навантаження на нервову систему.

Однак розосередження тиску ще не є достатнім для збереження і підсилення ресорної функції стопи. Для захисту від поштовхів та струсів і зниження втоми при пересуванні деталі низу повинні бути пружними, поглинати частину навантаження, тобто мати амортизаційні властивості. Твердість, пластичність і пружність деталей низу одночасно досягається за рахунок відповідної комбінації матеріалів для внутрішніх, проміжних і зовнішніх деталей.

Для безпечнішого пересування ковзькою поверхнею в умовах весняно-осіннього і зимового періодів взуття повинно мати відповідні протиковзні (фрикційні) властивості.

На жаль, для багатьох показників функціональних властивостей немає обґрунтованих нормативів і методів визначення, тому нижче розглянемо лише деякі з них.

Теплозахисні властивості. В умовах використання побутового взуття найважливішим показником зовнішнього середовища є температура, тому що вона впливає на основний обмін речовин в організмі. Стопа найбільш віддалена від центральних органів, тому її терморегуляція ускладнена. Нормальною є температура її поверхні в межах 19-33 °С. Підвищена температура призводить до перегрівання й інтенсивного виділення поту. Зниження температури шкіри великого пальця до +18 °С викликає відчуття холоду, до 8-10 °С - болі, викликає простудні та інші захворювання, ще нижче - відморожування. У дітей механізми терморегуляції менш досконалі, тому переохолодження і перегрівання ніг трапляються частіше.

Вологозахистні властивості. Показники цих властивостей (намокання, промокання, водопроникність у статичних і динамічних умовах) мають важливе значення для взуття, що використовується у весняно-осінній і перехідний періоди, у зв'язку з різким погіршенням теплозахисних властивостей вологих матеріалів, зниженням комфортності і збільшенням маси взуття. Тривале зволоження спричиняє натирання стопи, ревматичні захворювання в холодний період і грибкові -у спекотний. Показники властивостей залежать від матеріалів деталей верху і низу, конструкції взуття. Рівень вологозахисних властивостей повинен відповідати умовам використання взуття, тому при оцінюванні мова може йти про умови застосування і ступінь універсальності тих чи інших видів і моделей взуття.

Вологообмінні властивості. У процесі терморегуляції стопи потові залози, що розташовані на її поверхні, виділяють певну кількість поту залежно від інтенсивності роботи або пересування, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму людини: у стані спокою і при повільному пересуванні - 0,5-3, при інтенсивному пересуванні і помірній роботі - 3-7, при важкій фізичній роботі в умовах високої температури (30°С) - до 15 г на годину. Найбільша кількість поту виділяється через шкіру пальців, найменша - на ділянці поздовжнього купола.

Задовільні умови роботи стопи забезпечуються при температурі повітря всередині взуття +21-25 °С і відносній вологості 60-90 %. При використанні взуття з верхом із синтетичної шкіри відносна вологість 90 % досягається за 1,5-2 год, з натуральної шкіри - за 5 год. Найсприятливіші умови створює мікроклімат всередині взуття при температурі +21 - +23 °С і відносній вологості 60 - 73 %.

Якщо система матеріалів верху і низу, а також конструкція взуття не забезпечують видалення поту, то збільшується вологість всередині взуття, зволожуються деталі. В умовах низьких температур це викликає переохолодження стопи, а влітку - перегрівання. Речовини, що виділяються з потом, і підвищена вологість створюють сприятливе середовище для розвитку інфекційних захворювань шкіри, особливо грибкових.

При підвищеній вологості і температурі збільшується об'єм стопи (5-7 %), зростає тиск деталей верху на її поверхню. Це особливо характерно для взуття з верхом із синтетичної шкіри, площа якої при зволожуванні збільшується недостатньо.

Якщо в конструкції взуття є недостатньо стабільні штучні або синтетичні матеріали, то піт вимиває розчинні компоненти, що можуть виявитися токсичними. Крім того, піт, підвищена температура й інші чинники руйнують полімери, а продукти руйнування також можуть бути шкідливими для організму.

Наявні в літературних джерелах відомості про фізико-гігієнічні властивості матеріалів верху і підкладки, що забезпечують відповідні параметри повітря всередині взуття, отримані авторами досліджень різними методами і за різних умов, не дають можливості навести порівняльну характеристику матеріалів. Найдосконалішим є комплексний показник гігієнічності (КПГ), досліджений і запропонований М.М. Івановим, який розраховується на підставі показників паропроникності, гігроскопічності, намокання і теплового опору.

Вологопроникність верху взуття забезпечує виведення в навколишнє середовище 70 % поту, що виділяється стопою (15 % поглинається устілкою і 15 % видаляється через простір між стопою і верхнім кантом заготовки).

Під час носіння взуття, внаслідок перепаду температур стопи і навколишнього середовища, а також поршневого ефекту, паропроникність шкіри збільшується в 7 - 12 разів, синтетичної шкіри - у 2,5 - 4 рази, штучної - у 3 - 4 рази, а водопоглинання в 2,5 - 4 рази для всіх матеріалів порівняно з цими показниками, визначеними в ізотермічних умовах.

Амортизаційні властивості. Амортизаційна спроможність низу взуття впливає на споживні властивості різнобічно. Від неї залежать: забезпечення профілактичної і захисної функції, витрати енергії під час пересування, зносостійкість деталей низу.

Сприймаючи динамічні навантаження, деталі низу частково поглинають їх, а решту передають опорній поверхні. З покращанням цього показника зменшується навантаження на опору і стопу.

Слід звернути увагу на амортизаційні властивості каблуків І набійок, тому що поштовхи і струси, які передаються жорсткими каблуками, негативно впливають на хребет і головний мозок.

Протиковзні властивості. Ковзке взуття може бути причиною падіння і нещасних випадків (травм, переломів тощо), а також підвищує втому при пересуванні. Досліджень цього показника небагато. Він залежить від коефіцієнта тертя підошви і каблука о поверхню опори.

1.4 Ергономічні вимоги

До цієї групи вимог відносяться показники, завдяки яким виключається або зменшується негативний вплив взуття на стопу й організм людини, забезпечуються комфортні умови і зручність користування взуттям. Показники ергономічних вимог розподіляються на санітарно-гігієнічні (фізіологічні), біомеханічні та психофізіологічні.

Санітарно-гігієнічні вимоги і властивості поділяються на санітарно-хімічні, електростатичні і санітарно-мікробіологічні.

Проблеми санітарно-хімічних властивостей (токсико-гігієнічних) виникли у зв'язку з широким застосуванням синтетичних полімерів та інших матеріалів, які можуть бути хімічнонебезпечними. Шкідливі для організму речовини можуть виділятися полімерами, клеями, апретурами внаслідок наявності вільних мономерів та інших компонентів, недостатньої хімічної стабільності і деструкції під впливом чинників зношування. Негативний вплив цих речовин виявляється в тому, що вони можуть подразнювати шкіру, викликати алергійні явила, проникати через шкіру в кров, змінювати її склад, знижувати працездатність, спричиняти інші негативні впливи, в тому числі генетичного і канцерогенного характеру.

Полімерні матеріали і взуття з них повинні бути хімічно стабільними, не виділяти хімічні речовини, що шкідливо діють на організм людини, подразнюють шкіру, викликають дерматити, впливають на розвиток нормальної мікрофлори та стимулюють ріст грибкової флори.

Вимоги до електростатичних властивостей також пов'язані з використанням для одягу і взуття синтетичних матеріалів, що мають низьку електропровідність. При терті такі матеріали електризуються і сприяють нагромадженню на поверхні тіла зарядів статичної електрики. Під впливом статичного електричного поля (СЕП) змінюється функціональний стан нервової і серцево-судинної систем, морфологічні, біохімічні та біофізичні властивості крові, активність ферментів, опірність організму.

Електризація матеріалів сприяє їх забрудненню, інтенсифікує виділення з них складових компонентів, прискорює хімічну деструкцію. Заряджені леткі токсичні речовини легше проникають у організм. Тривала дія СЕП зменшує опірність організму до інфекційних захворювань, витривалість м'язів і кісток, значно підвищує кислотність шлункового соку, скорочує час скипання крові, уповільнює нервові реакції. Електричні заряди, подразнюючи потові залози, викликають пітливість. Для відведення електричних зарядів з поверхні тіла, що нагромаджуються на плантарній поверхні стопи, деталі низу взуття, так би мовити для "заземлення" тіла людини, повинні бути електропровідними.

Відомі дані, що синтетичні шкіри з поліефіруретановим покриттям можуть нагромаджувати на поверхні заряди на рівні 0,5 - 1,5 кВ/см, а матеріали на основі синтетичних каучуків - 0,3 - 0,7 кВ/см. Антистатичні властивості матеріалів не стандартизовані. Медики вважають гігієнічними такі вироби, на яких напруженість СЕП при носінні не перевищує 200 В/см.

Ступінь дотримання вимог до санітарно-токсикологічних і електростатичних властивостей залежить від ефективності державного санітарного нагляду за безпечністю полімерних матеріалів та інших хімічних речовин, що використовуються.

Санітарно-мікробіологічні вимоги полягають у тому, що матеріали для внутрішніх деталей взуття не повинні сприяти нагромадженню і розвитку мікрофлори. Бажано, щоб вони мали протимікробну активність.

Відповідно до біомеханічних вимог взуття не повинно перешкоджати виконанню рухових функцій стопи, викликати зайві витрати енергії та інші незручності в процесі використання. Енерговитрати при користуванні взуттям залежать від маси і жорсткості взуття, зручності взування і знімання, надійності утримування на стопі. Розрізняють показники розпірної жорсткості (еластичності деталей верху) і жорсткості на згинання (гнучкості). Перший показник впливає на зручність взуття, кровообіг, роботу м'язів, пошкодження шкіри стопи.

Гнучкість взуття. Гнучкість (опір згинанню, жорсткість на згинання) впливає на характер ходи, рівномірність розподілу навантаження, енерговитрати, втому при пересуванні. Боса нога при ходінні займає найбільш зручне положення і згинається в пучках під кутом 48°. При ходінні у взутті з різною гнучкістю цей кут зменшується до 25-36°, що збільшує статичну роботу м'язів щодо врівноваження пружних сил, які виникають при згинанні взуття, збільшує енерговитрати на підтримання стійкого положення тіла.

Жорстке взуття змінює біомеханіку перекату стопи, натирає стопу, збільшує пітливість, послаблює купол і сприяє розвитку поперечної плоскостопості, зменшує зносостійкість підошви та її кріплення, викликає інтенсивне зношування підкладки в п'ятковій частині, а також шкарпеток і панчіх.

Маса взуття. При ходінні у важкому взутті витрати енергії збільшуються в два-три рази відносно енерговитрат при ходінні без взуття. Показник залежить від особливостей конструкції і застосованих матеріалів, товщини і площі деталей.

Психофізіологічні вимоги спрямовані на сприятливе сприймання взуття органами чуття. Стосовно органів дотику деталі і місця їх з'єднання повинні мати гладку поверхню без складок, нерівностей, виступаючих кінців скріплювачів. Взуття не повинно мати неприємного запаху розчинників, пластифікаторів та інших речовин, що свідчить про хімічну нестабільність матеріалів і сприймається як хімічна загроза здоров'ю. Неприємними для сприймання органами зору є забруднені тони фарбування, невдалий підбір деталей, оздоблень і ниток за кольором, різкий блиск матеріалів. Органами слуху негативно сприймається взуття, яке при ходінні стукає і скрипить.

1.5 Соціально-психологічні вимоги та соціально-економічні вимоги

Характер і рівень цієї групи вимог формується під впливом різних чинників соціального середовища (звичаїв, традицій, моди), а також індивідуальних настанов і переконань, звичок і спрямувань, інших соціально-психологічних чинників. За сучасними уявленнями такі вимоги об'єднуються і формуються в естетичні. Вони пов'язані з суспільною свідомістю та ідеалами. Для них є притаманними значна різноманітність, багатоваріантність способів задоволення, поступальний і безмежний розвиток, тому що кожний суспільний ідеал, після його досягнення, змінюється іншим.

Відповідність виробів соціально-психологічним вимогам оцінюється споживачами за шкалою категорій естетики "прекрасне - огидне". Категорія "прекрасного" - це фундаментальне наукове поняття високого ступеня спільності, яке поєднує і глибокі традиції, і глобальні проблеми сучасності. "Прекрасне" близьке до терміну "краса", але на відміну від "прекрасного" "краса" характеризує предмети переважно з їх зовнішнього і не завжди суттєвого боку. "Прекрасне" розкриває предмети з точки зору їх сутності, закономірних зв'язків їх внутрішньої структури і властивостей, одночасно відображаючи, крім об'єктивної основи, і суб'єктивний бік - характер сприйняття предмета суб'єктом, ставлення до нього, його оцінку. У такому розумінні йдеться про "прекрасне" як цінність, що сприймається позитивно і викликає широкий спектр почуттів.

Об'єктивною основою "прекрасного" є доцільність і досконалість. Поняття доцільності означає досягнення відповідної суб'єктивно поставленої мети в конкретних зовнішніх умовах, відображає виконання предметом певних функцій. Поняття досконалості ґрунтується на об'єктивній доцільності і, крім того, передбачає порівняння з багатьма аналогічними предметами. Досконалим буде предмет, що знаходиться на найвищому ступені доцільності порівняно з іншими аналогами, відображає відносно завершений результат процесу вдосконалення.

При оцінюванні доцільності і досконалості предмета його форма сприймається чуттєво. Форма виробу оцінюється з утилітарної, технічної й естетичної точок зору. Утилітарна форма характеризується її антропометричною, функціональною й ергономічною обґрунтованістю. Технічний аспект форми пов'язується з технологією виробництва, а естетичний - із забезпеченням його емоційного сприймання.

Засобами створення естетичної форми є пластика (єдність об'ємно-просторової структури, тектоніки і ритму, плавність переходу одних елементів у інші для забезпечення цілісності форми), колорит (гармонічність колірного вирішення), пропорції, симетрії тощо.

Основою естетичної доцільності є відповідність форми утилітарним функціям, які вона виконує. Відбір оптимальних форм починається з моменту виникнення виробів даного призначення. Максимальна пристосованість форми (досконалість) характеризується гармонічністю, пропорційністю й іншими ознаками, що сприймаються чуттєво (естетично), означаючи момент переростання утилітарної доцільності в естетичну.

Крім відбору раціональної форми, проводиться її узагальнення і коректування для узгодження з формами інших предметів (предметним оточенням), загальними нормами сформованого людською практикою естетичного сприйняття і конкретно-історичним ідеалом конкретної групи споживачів (народними традиціями, смаками, модою тощо).

Підкреслимо, що навіть вміле узагальнення форми через недосконалість утилітарних функцій не дає можливості признати виріб естетично досконалим. "Що нам до красот світу, коли чобіт тісний" - говорить індійське прислів'я. Саме це часто не враховують не лише споживачі, а й виготовлювачі. Справа в тому, що при оцінюванні досконалості виробів виняткову роль відіграє почуттєво сприйнята гармонія, яка є вираженням досконалості і одночасно знаком її прихованих сторін. У суспільній свідомості закріплюється співпадання сприйнятої і прихованої досконалості, однак імовірність такої відповідності не завжди висока. Це пояснюється складністю і багатоступеневою досконалістю, відносною самостійністю форми щодо змісту.

З іншого боку, естетична досконалість формується за участю такого особистісного моменту, як синтез об'єктивного і суб'єктивного (суб'єктивований об'єкт) у формі образів, уявлень, ідеалів. Його сприйняття (як духовної діяльності людини) вимагає активності уявлення, розвиненості естетичних здібностей і смаку. На відміну від утилітарної доцільності (корисності), яка може бути передбаченою і визначеною з достатньою точністю, вона є об'єктивною, естетична досконалість не піддається раціональному розрахунку. Вона зорієнтована на більш віддалений і менш визначений ефект, сприймається інтуїтивно, з активною участю емоційної сфери, зацікавлено, але безкорисно.

Механізм переростання утилітарно-зацікавленого ставлення до предмета в безкорисне естетичне пояснюється в естетиці як подвійний перехід емоцій за схемою: біологічно значуще - практично значуще (біологічно нейтральне) - естетично значуще (практично нейтральне). Це підтверджується наявністю суперечності між утилітарними й естетичними властивостями предметів. Однак така суперечність вирішується не шляхом протиставлення, а процесом розвитку людської практики, вираженій у становленні і розвитку естетичної цінності і, таким чином, синтез естетичного не означає повне заперечення утилітарного. Їх суперечлива єдність забезпечується створенням нової стійкої цілісності, в яку утилітарне входить як підпорядкований момент, як фаза розвитку предмета й утворює той базис, на якому здійснюється заперечення.

Естетичні вимоги до взуття досить повно і послідовно можна виразити показниками естетичних властивостей, які включають інформаційну виразність, раціональність форми, композиційну цілісність і досконалість виробничого виконання.

Інформаційна виразність характеризується:

1) сучасністю образного вирішення і виразністю оформлення знакових систем, що відбивають характерні особливості виробу з урахуванням традицій, звичаїв, статі і віку споживачів, цільового призначення, сезону та інших умов використання;

2) відповідністю форми і декоративного оформлення суспільним естетичним ідеалам, стилю та моді, індивідуальним смакам;

3) оригінальністю художнього задуму;

4) наочністю і виразністю засобів графічної інформації і символіки, її відповідністю психологічним особливостям споживачів.

Раціональність форми оцінюється відповідністю конструкції функціональному призначенню виробу, її антропометричною й ергономічною досконалістю. Сприйнята емоційно форма повинна відображати:

1) її відповідність антропометричним особливостям стоп;

2) функціональну досконалість і правильність вибору конструкції, матеріалів, способу виготовлення й оздоблення взуття певного призначення;

3) ергономічну досконалість з точки зору зручності взування і знімання взуття, користування ним, зменшення витрат м'язової енергії тощо.

Цілісність композиції характеризується відповідним комплексом зовнішніх ознак - силуетом, формою, конструктивними і декоративними лініями, кольором, фактурою матеріалів та ін. Розміри, пропорції, ступінь контрастності, порядок розташування і чергування елементів оформлення, що сприймаються зорово, повинні виражати цілісність і гармонічність виробу.

Соціально-економічні вимоги

Соціальна ефективність споживання відображає повноту задоволення потреб людини. Основні соціальні ефекти споживання взуття полягають у збереженні здоров'я, забезпеченні безпеки пересування (попередження захворювань і травм), гармонізації предметного середовища, задоволенні естетичних потреб та ін. Вираження соціальних ефектів економічними показниками характеризує соціально-економічний ефект.

Отже, суть соціально-економічних потреб полягає в тому, що взуття повинно забезпечити своїми функціями досягнення соціальних ефектів, тобто задоволення всього комплексу потреб з мінімальними витратами коштів,

Оптимізація коштів і витрат може бути досягнута на підставі функціонально-вартісного аналізу (ФВА), хоч проводити його досить складно. Для цього необхідно попередньо здійснити структурно-функціональний (СФА) і структурно-вартісний (СВА) аналізи.

Структура характеризує єдність конструктивних елементів і зв'язків між ними. Елементи взаємодіють у структурі лише окремими сторонами, тому структура в певному розумінні і в певних межах є незалежною від елементів. Можлива їх деяка заміна на якісно інші елементи, споріднені за деякими властивостями. Однак структура і елементи взаємообумовлені. Зміна елементів, їх якості і кількості, зумовлює зміну структури.

Структура створюється цілеспрямовано для виконання відповідних функцій. Функція - це зовнішній вияв властивостей структури. Поняття структури і функції відображають відносно цілісну характеристику виробу. Їм притаманні відношення взаємозалежності і взаємовизначеності.

Функція є провідною щодо структури і елементів. Речі відрізняються не стільки за структурою або функцією, скільки співвідношенням структури і функції, тобто характером зв'язку цих протилежностей. Структура відображає те, що в речі наявне постійно, а функція виявляється через властивості у відповідних відношеннях. Для оцінки структури необхідно знати функції і властивості елементів, а також зв'язки між ними.

Методом СФА оцінюється відповідність структури необхідним функціям з урахуванням призначення і умов використання взуття. Для цього слід оцінити споживні властивості окремих деталей, їх з'єднань і конструкцій в цілому. Групи показників є узагальнюючою характеристикою якості, що виявляється через функції взуття і обумовлює його придатність для задоволення відповідних потреб.

Підкреслимо, що при ФВА показники вимог до взуття розглядаються як функції. Вони розподіляються на основні і другорядні; ті, що вимагаються, і наявні; ті, що реально виявляються в типових умовах споживання, і потенційні. За переліком наявних функцій визначається ступінь універсальності оцінюваного зразка, яка може характеризуватися переліком або діапазоном умов його використання.

Крім номенклатури, оцінюються параметри функцій, які можуть бути визначені як необхідні і реальні; такі, що відповідають вимогам, недостатні і надмірні. Величина ступеня виконання кожної функції (функціональність) визначається шляхом порівняння з необхідними функціональними параметрами і виражається індексами.

Методом СФА можна також встановити роль і частку окремих елементів конструкції взуття (деталей, з'єднань) у забезпеченні конкретних функцій і їх довговічність. Визначивши шляхом СВА вартість кожного елемента структури, витрати розподіляють між відповідними функціями, вираховують вартість кожної функції.


Подобные документы

  • Класифікація жіночого шкіряного взуття. Номенклатура показників якості жіночого шкіряного взуття. Вивчення споживних властивостей та дефектів жіночого шкіряного взуття. Організація, порядок проведення та оформлення експертизи жіночого шкіряного взуття.

    курсовая работа [48,5 K], добавлен 28.12.2007

  • Стан ринку спортивного взуття в Україні. Спорт - важлива галузь економіки. Ринок спортіндустрії на прикладі Росії. Технології, що застосовуються при виробництві взуття для спорту. Асортиментна політика та фактори, що впливають на неї в сучасних умовах.

    курсовая работа [760,2 K], добавлен 21.09.2013

  • Значення, задачі розвитку та удосконалення торгівлі непродовольчими товарами (шкіряними виробами). Характеристика ринку шкіряного взуття в Україні. Організація постачання та продажу товарів даного типу магазином. Договірні взаємозв'язки з постачальниками.

    курсовая работа [101,8 K], добавлен 15.09.2010

  • Валяне взуття – одношарова конструкція переважно у формі чобіт, сформована в процесі валяння з волокон шерсті. Сировина для виготовлення валяного взуття. Технологія виготовлення та асортимент. Контроль якості. Маркування, пакування і зберігання взуття.

    реферат [107,1 K], добавлен 20.04.2008

  • Класифікація та групова характеристика асортименту косметичних товарів. Нормативно–технічна документація, що регламентує якість косметичних товарів. Вимоги до якості імпортних косметичних товарів. Організація та проведення експертизи косметичних товарів.

    курсовая работа [89,9 K], добавлен 28.12.2007

  • Теоретичні аспекти дослідження ринку. Стан ринку взуття на Україні. Товарознавство взуття. Опис виробничого підприємства "Комфорт". Маркетинговий план для просування товару на ринку, розроблений мною для АТ "Комфорт". Підвищення конкурентоспроможності.

    курсовая работа [96,0 K], добавлен 08.02.2007

  • Характеристика ринку копчених рибних товарів, їх класифікація, асортимент та основні дефекти. Вплив технологічного процесу виробництва на формування якості продовольчих товарів. Пакування, маркування, транспортування і зберігання копченої продукції.

    курсовая работа [50,7 K], добавлен 25.10.2010

  • Пропозиція споживачам придбання широкого асортименту взуття. Розрахунок коштів на закупівлю продукції, оформлення підприємницької діяльності та транспортні витрати. Аналіз ринку, способи конкурування. Реклама, план виробництва, джерела фінансування.

    бизнес-план [13,5 K], добавлен 24.11.2009

  • Розвиток скляного виробництва. Формування систем обов'язкової сертифікації. Критерії, методи, засоби ідентифікацій посуду. Споживацькі властивості скляних товарів. Вимоги до якості скляних товарів. Правила проведення робіт по сертифікації продукції.

    реферат [27,0 K], добавлен 24.06.2009

  • Характеристика споживчих властивостей скляних виробів. Вимоги нормативно-технічної документації до якості скляних побутових товарів, аналіз можливих дефектів, їх маркування, пакування, транспортування і зберігання. Оцінка асортименту скляних товарів.

    курсовая работа [310,3 K], добавлен 13.10.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.