Удосконалення політики ціноутворення на зовнішньому ринку
Поняття та види зовнішньоторговельних контрактних цін. Маркетингові стратегії ціноутворення на нову продукцію. Стратегічні підходи до зниження експортної ціни. Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "СВ". Сировинно-виробнича база підприємства.
| Рубрика | Маркетинг, реклама и торговля |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.08.2013 |
| Размер файла | 950,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ВСТУП
Ціна в сучасній економіці - це не тільки індикатор співвідношення попиту і пропозиції, на який повинна орієнтуватися фірма, але перш за все - найважливіший елемент маркетингу фірми.
Ціноутворення є найменш зрозумілим, але і найбільш суттєвим аспектом у відносинах ринку і фірм. Релевантна методика встановлення ціни, розумна цінова тактика, тобто вірно вибрана цінова стратегія забезпечує успішну діяльність будь-якого комерційного підприємства в умовах ринкових відносин. Важливість перерахованих факторів зростає, якщо мова йде про зовнішньоекономічні зв'язки. Тут доводиться мати справу з досвідченими, висококваліфікованими партнерами і конкурентами, які володіють потужним і ефективним тогівельним апаратом, що використовують розвинену рекламну мережу і налагоджену систему комерційної інформації.
Теорія і практика формування експортної ціни має фундаментальні відмінності від ціноутворення на внутрішньому ринку. Міжнародне ціноутворення знаходиться під впливом низки специфічних чинників, які надають йому додаткову складність. Компанія повинна приймати диференційовані цінові рішення щоо різних категорій партнерів: споживачів продукції чи послуг (експортна ціна); оптовиків, дистриб'юторів чи інших імпортерів; ліцензійних і франчайзингових підрозділів (якщо експортуються частини або компоненти готової продукції); дочірніх або спільних підприємств (трансфертні ціни).
Так чином «цінова грамотність» має дуже велике значення як для внутрішньої торгівлі, так і для світової сфери. Зараз розвиток «цінової грамотності» став одним з найважливіших завдань нашого суспільства.
Методологія ціноутворення на зовнішньому ринку викликає значну наукову і практичну зацікавленість провідних вітчизняних І зарубіжних вчених та маркетологів. Дослідженню ціноутворення для ЗЕД присвячені наукові праці таких вчених як Багієв Г.Л., Тарасевич В.М., Маховикова Г.А., Желтякова І.А., Пузина Н.Ю., Магомедов М.Д., Куломзін Е.Ю ., Чайкіна І.І та інші.
Однак, на практиці українські підприємства при визначенні ціни не враховують специфіку ринків збуту, а саме попит на товар, ціни конкурентів, ціни товарів субститутів, дохід, смаки та очікування покупців. Тим самим вони створюють передумови до недоотримання прибутку.
Мета роботи - вдосконалення цінової політики підприємства ТОВ «СВ» на зовнішньому ринку.
Досягнення поставленої мети припускає вирішення наступних завдань:
- дослідити сучасну методологію ціноутворення на зовнішньому ринку;
- проаналізувати фінансово-господарську діяльність ТОВ «СВ»;
- проаналізувати існуючу цінову політику для експорту в ТОВ «СВ»;
- запропонувати практичні рекомендації щодо зміни експортної цінової політики, виходячи із максимізації прибутку.
Об'єкт - цінова політика на зовнішньому ринку.
Предмет - методологія міжнародного ціноутворення.
У процесі дослідження застосовувалися такі методи: аналізу, порівняння, статистичний, системний, аналогії, моделювання, узагальнення.
В якості теоретичної і методологічної бази дослідження були використані праці вітчизняних та зарубіжних авторів з міжнародного маркетингу, статистична й аналітична інформація періодичних видань та мережі Інтернет, фінансова звітність компанії ТОВ «СВ».
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА МІЖНАРОДНОМУ РИНКУ
1.1 Поняття та види зовнішньоторговельних контрактних цін
Світові ціни - ціни великомасштабних експортно-імпортних угод, що укладаються на світових товарних ринках, в основних центрах світової торгівлі. У категорію світових цін можуть бути віднесені тільки ті ціни зовнішнього ринку, які, по-перше, встановлені у вільно конвертованій валюті; по-друге, є цінами на товари чи послуги провідних виробників і постачальників, тобто мають істотну частку в загальному обсязі подібної продукції, яка реалізується на відповідному світовому ринку, по-третє, для товарів сировинної групи беруться ціни тих регіонів світу, в яких зосереджено їх виробництво та/або торгівля, - ціни базисних ринків. Для нафти і нафтопродуктів, наприклад, це ціни портів Перської і Мексиканської заток, а в Європі - портів Антверпен, Роттердам і Амстердам [1, с.18].
Отже, для того, щоб вирішити, за якою ціною слід продавати або купувати товар на зовнішньому ринку, треба визначити світову ціну на аналогічний товар. При цьому питання ставиться так: "За якою ціною товар, аналогічний нашому, продають конкуренти?" Ціна аналога і визначить в цьому випадку шуканий рівень світових конкурентних цін. Коли на світовому ринку є такий аналог, в якого всі характеристики і комерційні умови постачання повністю збігаються з нашим товаром, існуючий рівень цін конкурентного товару є відповіддю на поставлене запитання без яких би то не було поправок та уточнень [2, с.49].
Однак такі аналоги зустрічаються дуже рідко і лише на обмеженій кількості ринків. На кожному світовому товарному ринку регулярно полягають тисячі контрактів, в яких контрактні ціни можуть істотно відрізнятися, засвідчуючи про множинність цін на ринку. Причина цього полягає в тому, що контрактні ціни відображають відмінності в якості, упаковці, комплектації, комерційних умовах поставки товару. У цих умовах відшукання рівня світових конкурентних цін вимагає приведення аналізованих даних до порівняльного виду: якщо немає готового аналога, треба створити гіпотетичний аналог. При цьому основне питання ставиться інакше, ніж у першому випадку: "А якою була б ціна товару у конкурента, якщо б якість, упаковка, комплектація, комерційні умови постачання у цього товару були такі ж, як у того товару, який ми збираємося продати (купити)? "
Імпортні та експортні контрактні ціни завжди даються із зазначенням пропонованих умов поставки (наприклад, ціни CIF або ціна FOB), що показує величину включених в ціну додаткових витрат, починаючи з витрат на зберігання на складі експортера і далі на транспортування до порту, перебування в порту, доставку до порту імпортера, зберігання за кордоном і, нарешті, доставку товару імпортеру. При цьому враховуються також попутні витрати на страхування, навантаження-розвантаження, митне очищення. Залежно від умов поставки всі вказані витрати розподіляються між продавцем і покупцем, і тільки та їх частина, яку бере на себе продавець, входить в ціну. Тому чим менше додаткові витрати продавця, тим нижче буде ціна товару [3, с.75].
У зовнішньоторговельних контрактах обов'язково вказується вид використовуваних цін, який залежить від способу їх визначення. Існує п'ять основних видів контрактних цін.
1 Тверда фіксована ціна - встановлюється на дату підписання контракту і залишається незмінною аж до його виконання. Такі ціни використовуються при незначних термінах виконання контрактів, і якщо в цей період не очікується істотних стрибків цін. Для продавців ці ціни вигідні в разі, коли тенденція цін на ринку спрямована в бік зниження [4, с.27].
2 Тверда фіксована ціна з можливістю подальшого коректування - так само, як і в першому випадку, ціна фіксується в контракті, проте при цьому обумовлюються умови її коригування, наприклад, якщо ціни на ринку в період виконання контракту підвищаться або знизяться більш ніж на 5%.
3 Ціна з наступною фіксацією - в контракті встановлюється принцип визначення цін, а також використовувані джерела цінової інформації та дата, на яку ціни фіксуються. Ці ціни застосовуються у разі, якщо в період виконання контракту на ринку передбачається сильне підвищення цін, яке важко оцінити заздалегідь з прийнятною точністю. Даний спосіб визначення контрактних цін зручний також для довгострокових контрактів, які передбачають періодичні постачання протягом ряду років. У торгівлі кольоровими металами, наприклад, ціни в цьому випадку можуть визначатися на основі біржових котирувань, відповідних датою постачання чергової партії товару [5, с.124].
4 Змінна ціна - ціна, яка розраховується за прийнятою в контракті формулою, що складається з двох частин. Перша частина формули - це базова ціна, аналогічна за змістом твердої фіксованою ціною. Друга, основна частина має структуру ресурсної моделі, що відбиває співвідношення часток основних витрат на виробництво товару. При цьому принципово важливо врахувати у формулі саме ті витрати, по яких в період виконання контракту можливі сильні зміни.
Використання змінних цін характерно для контрактів на поставку складних і унікальних товарів, що мають тривалий цикл виготовлення (наприклад, комплектне устаткування). Цей вид цін використовується широко також при здійсненні підрядних будівельних робіт. Формула ковзних цін зазвичай має такий вигляд:
Р1 = PQ (А + В + С) (1.1)
де P1 - розрахункова ціна товару;
PQ - базисна ціна товару;
А - частка витрат на матеріали;
В - частка витрат на оплату праці;
С - незмінна частина ціни (сума А, В і С повинна дорівнювати 1).
5 Змішана ціна - така, в якій одна частина є твердою фіксованою, інша - змінною ціною.
Практичне використання наведених видів контрактних цін вимагає організації систематичної роботи з кількісними даними й іншими відомостями про світові ціни, особливо з різними джерелами цінової інформації [6, с.178].
1.2 Міжнародні цінові стратегії
Цінова політика є важливим засобом для досягнення стратегічних цілей маркетингу і умовою прийняття управлінських рішень в області збуту та виробництва товарів, визначаючи такі важливі показники підприємницької діяльності, як обсяг продажу, прибуток, ринкову частку. Навіть невелика зміна ціни відразу й істотно позначається на фінансових та інших показниках підприємництва [7, с.68].
Формування зовнішньоторговельних цін принципово відрізняється від формування національних цін.
Визначаючи рівень ціни на конкретному закордонному ринку, підприємство виходить із загальних цілей цінової політики. Нижче представлені найбільш часто зустрічаємі цілі експортного ціноутворення.
Цілі експортної цінової політики:
1) досягнення певного рівня обсягу продажу на ринку;
2) збереження частки ринку;
3) завоювання максимально можливої частки ринку;
4) отримання певного рівня прибутку;
5) завоювання верхнього сегмента ринку;
6) відповідність цінам конкурентів [8, с.54].
Цінова політика визнається неякісною і вимагає перегляду, якщо:
- ціни змінюються занадто швидко;
- існує дуже багато варіантів цін;
- цінову політику надто складно пояснити покупцям і занадто багато часу йде на вторговування;
- учасники каналів збуту скаржаться на недостатність частки прибутку;
- рішення за цінами приймаються без достатньої інформації про ринок;
- ціни не відповідають цільовому ринку;
- на значну частку товарів надається знижка;
- на значну частку товарів ціни знижуються в кінці торгівельного сезону з метою ліквідації зайвих запасів;
- попит еластичний і занадто велика частина споживачів чутлива до ціни і залучається знижками конкурентів;
- фірма стикається з серйозними проблемами в області законодавства по цінах [9, с.89].
Експортер визначає ціну пропозиції одним з трьох методів:
- на базі витрат на виробництво;
- виходячи з рівня попиту;
- орієнтуючись на рівень цін конкурентів [10, с.97].
Розглянемо докладніше кожну групу методів і стратегій ціноутворення в міжнародному маркетингу.
1 Основна перевага методу встановлення цін на основі витрат виробництва полягає в його простоті. Основою визначення ціни є базові витрати на одиницю продукції, до яких додається величина, що покриває невраховані витрати і включає прибуток фірми [11, с.124].
Облік витрат виробництва здійснюється на основі калькуляції. Формальна схема калькуляції експортних цін мало відрізняється від схеми, використаної при розрахунку внутрішніх цін. Основна відмінність експортної калькуляції від внутрішньої полягає в додаткових витратах по збуту, а саме:
- комісійна винагорода продавців і представників;
- імпортні митні витрати в країні покупця;
- транспортні витрати;
- витрати на фінансування;
- витрати зі страхування товару;
- витрати на упаковку;
- резерви, необхідні для покриття непередбачених ризиків;
- витрати зі складання контракту, оформлення сертифікатів та інших паперів [12, с.67].
На практиці існує 4 основних підходи до використання даного методу при визначенні ціни (рис. 1.1).
Рисунок 1.1 - Основні підходи витратного методу
2 Згідно з методом визначення цін з орієнтацією на попит, ціна товару визначається, виходячи тільки з попиту на нього, тобто з того, скільки покупець може і хоче заплатити за пропонований товар. Виробничі витрати розглядаються в цьому випадку як обмежувальний чинник, який показує, чи може товар продаватися за встановленою ціною з запланованим прибутком чи ні. Даний метод успішно використовується за умови наявності на ринку взаємозамінних товарів, надання права покупцю порівнювати аналогічні товари між собою і робити для себе висновки про них. Застосування даного методу при визначенні цін на експортовану продукцію навряд чи виправдане, оскільки попит в даному випадку є лише число укладених контрактів. Ні у продавців, ні у покупців немає в цьому випадку можливості порівнювати між собою різні типи виробів, оскільки конкретні, чітко обумовлені якісні характеристики цих виробів вже обумовлені в контракті, де зафіксована, відповідна до цього виробу, ціна [13, с.98].
3 Методи ціноутворення з орієнтацією на міжнародну конкуренцію. За даним методом ціну на товари й послуги визначають шляхом аналізу та порівняння сили диференціації товарів даної фірми з фірмами-конкурентами на даному, конкретному ринку, а також шляхом відповідного аналізу та порівняння сформованих на ринку цін. Таким чином, метод визначення ціни з орієнтацією на конкуренцію полягає у визначенні ціни з урахуванням конкурентної ситуації і конкурентного положення даної фірми на світовому та / або зарубіжному ринку. Розрахунок експортних цін за методом з орієнтацією на рівень конкуренції представлений на рис. 1.2.
Рисунок 1.2 - Етапи формування ціни з орієнтацією на міжнародну конкуренцію
1.2.1 Маркетингові стратегії ціноутворення на нову продукцію
Визначення ціни на нові товари є досить складним і відповідальним завданням, враховуючи, що торговельна марка таких товарів поки невідома покупцям, так само як і їхні споживчі та інші властивості і технічні характеристики. У зв'язку з цим передбачається концентроване проведення маркетингових заходів з метою забезпечити, створити або "розбудити" попит на нові товари з боку закордонних покупців і споживачів, що вимагає істотних витрат. При цьому ще при проектуванні нового товару, на стадії наукових досліджень і розробок фірмою були витрачені на нього значні суми, тому поки товар не вийшов на ринок, для його розробки та впровадження здійснюються великі інвестиції для досягнення високого економічного та ринкового ефекту від його подальших продажів [14, с.76].
У принципі цінова політика передбачає або високі ціни, або низькі, може йти від високого рівня ціни до його зниження і, навпаки, від низького до високого. Якщо відзначати специфічні, притаманні саме маркетинговому підходу види цінової політики щодо нових товарів, то це перш за все політика високих цін, або «зняття вершків», і політика низьких цін, або "прориву на ринок» (табл. 1.1) [15, с.96].
Таблиця1.1 - Маркетингові стратегії ціноутворення на нову продукцію
|
Назва стратегії |
Суть стратегії |
|
|
Стратегія «зняття вершків» |
Цей метод передбачає початкове, на першій стадії ЖЦТ, встановлення високих цін на нову продукцію, впроваджувану на зарубіжні ринки, і розраховану на новаторські, відносно забезпечені верстви споживачів, які зазвичай схильні купувати нові товари за високими цінами. Ціна в даному випадку розраховується таким чином, щоб в першу чергу визначити величину первісних капіталовкладень у створення і просування нового товару на ринок і забезпечити їх швидке повернення з прибутком (найчастіше за методологією «собівартість плюс»), і встановлюється на трохи завищеному рівні з метою розширити збут і підвищити ефект від швидкого повернення раніше вкладених у цей товар коштів [16, с.123]. Надалі, в кінці III і на IV стадії ЖЦТ, коли продажі даного товару вже не будуть збільшуватися, компанії, що застосовують політику «зняття вершків», йдуть на деяке зниження рівня цін, одночасно уважно спостерігаючи за реакцією ринку і залучаючи більш низькими цінами додаткові шари покупців і споживачів, так званих послідовників і ретроградів. Виробляючи поетапне зниження цін, компанії здійснюють «видоювання» всього ринкового попиту і прибутків, закладених в новий товар, тобто поетапно на кожному рівні ціни «висмоктується», знімається верхній, найбільш ефективний, «смачний» шар ринкового попиту і таким чином відбувається «зняття вершків» з кожної групи передбачуваних покупців (чим і пояснюється сама назва такої політики ціноутворення) |
|
|
Стратегія "прориву на ринок» |
Фірма починає продаж нового товару з низької ціни, щоб даний товар якомога швидше досяг стадії росту ЖЦТ на ринку і в порівняно короткий термін за рахунок низької ціни для нього був створений масовий ринок. |
|
|
Найважливішою умовою проведення такої політики є формування та забезпечення масових товаропровідних каналів збуту. Такий підхід забезпечує можливість вже на ранніх стадіях ЖЦТ забезпечити масові продажі і завоювання на закордонних ринках істотної ринкової частки. У результаті такої стратегії крива життєвого циклу товару набуває специфічну форму, що одержала в маркетинговій літературі назву «бум». Дана стратегія відповідає ринку з високою еластичністю попиту щодо ціни, і її, як правило, не застосовують до товарів, абсолютно нових і невідомих покупцям і споживачам. Крім того, стратегія низьких цін вимагає особливої обережності, оскільки невдача в її проведенні може привести до неможливості покрити раніше здійснені капіталовкладення в розробку товару і просування його на ринок і фінансовому ураження фірми, тим більше що підвищити на даний товар ціни надалі виявиться неможливим або надзвичайно важким і їх можна буде тільки знижувати (на стадії зрілості, щоб утримати товар на ринку) [18, с.90]. |
Життєвий цикл товару в міжнародній торгівлі відрізняється від життєвого циклу товару у внутрішній торгівлі. У зв'язку з цим цінова політика, що проводиться на кожній його стадії, також характеризується своїми особливостями.
1.3 Етапи ціноутворення в міжнародній торгівлі
При визначенні ціни для міжнародної діяльності фахівці в галузі міжнародного ціноутворення знаходять відповідну цінову інформацію різних компаній, що пропонують аналогічну продукцію, призводять ціни цих компаній до порівнянної базі шляхом складання спеціальних документів («обґрунтування ціни на експорт »і «конкурентний лист» по імпорту) і визначають рівень ціни, за якою можна купити або продати товар [20, с.87].
На рис. 1.3 представлено процес встановлення експортної ціни
Рисунок 1.3 - Методика встановлення експортної ціни
Одиниця виміру фіксує, за яку кількість товару встановлюється ціна. Наприклад, ціна може встановлюватися за барель, одиницю товару, тонну (причому має бути уточнено, яка тонна (коротка або довга) прийнята в міжнародному контракті) [21, с.67].
Базис ціни вказує, на яких умовах щодо відповідальності і несення витрат з транспортування, складування, страхування визначається рівень ціни, а також момент переходу ризику і права власності на товар з продавця на покупця. В даний час у світовій практиці ґрунтуються на умовах ІНКОТЕРМС - 2000, де перераховано 13 різного виду базисних умов: від «франко-завод», при якому ризики та тягар витрат експортера з доставки товару зарубіжному споживачу найновіші мінімальні, до «франко - місце призначення» , при якому компанія-виробник зобов'язана доставити товар кінцевому покупцеві в зарубіжній країні.
Валютою ціни в міжнародних контрактах в переважній більшості відповідно до сформованій практиці є американський долар.
Валютою платежу також у більшості випадків служить американський долар, проте можливі й інші варіанти. В даний час все більшого значення в цьому сенсі набуває євро. Нерідкі випадки використання в якості валюти платежу національних валют локальних ринків [22, с.65].
Важливим моментом у процесі визначення рівня контрактної ціни є перехід від світової ціни до контрактної. Формування контрактних цін передбачає проходження процесу встановлення ціни через ряд етапів.
Результатом виконання всіх етапів є контрактна ціна, яка, з одного боку, орієнтується на світову ціну, з іншого - на внутрішню, національну ціну. Критерій знаходження компромісу між контрактними, світовими і внутрішніми цінами - це ефективність українських експортерів та імпортерів. Ефективність зовнішньоторговельної операції досягається при дотриманні наступних умов:
для експортної операції:
МЦ ? КЦ е. ? ВЦ (1.2)
для імпортної угоди :
МЦ ? КЦ і ? ВЦ (1.3)
де МЦ - світова ціна на товар;
КЦ е - контрактна ціна на експортований товар;
КЦ і - контрактна ціна на імпортований товар;
ВЦ - внутрішня ціна на товар.
Якщо зовнішньоторговельна угода (експортна або імпортна) визнається ефективною, то в цьому випадку визначається базова ціна, орієнтована на світову ціну. Однак контрактна ціна може відрізнятися від базової і світової за рахунок системи цінових поправок, прийнятих у міжнародній практиці.
Розглянемо основні поправки цін.
1 Поправка на вид валюти. У конкурентних матеріалах, використовуваних при обґрунтуванні ціни, валюта ціни може відрізнятися від валюти ціни у нашому контракті. Тому необхідно привести ці види валют до єдиної, краще до тієї, в якій визначена ціна укладеного контракту.
2 Поправка на вид цін. У залежності від того, який вид цін використовується при розрахунку контрактної ціни і які види цін застосовувалися в конкурентних матеріалах (довідкові ціни, біржові котирування, ціни торгів тощо), здійснюються поправки до цих цін. Такі поправки визначаються на підставі приблизних співвідношень між цими цінами.
3 Поправка на умови платежу. Умови платежу в конкретних зовнішньоторговельних угодах можуть істотно відрізнятися. В основній масі платіж здійснюється або готівкою, або передоплатою, або авансом, або в кредит. Природно, при платежі готівкою контрактна ціна на один і той же товар буде нижче, ніж при авансовому платежі. Це пов'язано з тим, що експортер (продавець) в такому випадку отримує певні переваги, на підставі яких і формується поправка на умови платежу. Форми розрахунку також впливають на контрактну ціну. Наприклад, якщо здійснюється розрахунок з використанням інкасової форми, а не акредитива, то імпортер (покупець) отримує від цього певну вигоду. Це пов'язано з тим, що при використанні акредитива імпортер фактично "заморожує" власні кошти, крім цього імпортер несе і додаткові витрати, пов'язані з відкриттям і використанням акредитива [24, с.97].
4 Поправка на базисні умови поставки. Як вже зазначалося, міжнародна торгова практика використовує певні умови поставки, які відображені в «Інкотермс - 20002». У зв'язку з тим, що конкурентні матеріали можуть істотно відрізнятися від розрахункових з базових умов поставки, необхідно приведення розраховуються контрактних цін і цін конкурентних товарів до єдиних базових умов поставки. Іншими словами, при формуванні контрактної ціни використовуються поправки на відмінності в базових умовах поставки.
5 Поправка на інфляцію. На практиці дана поправка носить назву поправки на дату цінової інформації. Суть даної поправки полягає в тому, що конкурентні матеріали відносяться до минулого періоду, в якому ціни на аналогічні товари могли бути нижче або вище поточних цін. Тому для врахування інфляційних процесів застосовуються поправки на дату цінової інформації [25, с.56].
6 Поправка на серійність. Відомо, що витрати на одиницю продукції знижуються зі збільшенням кількості виробленої продукції за рахунок скорочення умовно-постійних витрат, що припадають на один виріб. Поправка на серійність може здійснюватися в різних формах: шляхом застосування знижки, вираженої у відсотках, за кількість товарів; у вигляді використання шкали різних рівнів цін при постачанні в залежності від серійності і ін..
7 Поправка на комплектацію. У випадку, коли розраховуються контрактні ціни сформовані на товар певної комплектації, а в конкурентних матеріалах ціни були визначені на іншу комплектацію, вводиться дана поправка. Особливість застосування цієї поправки полягає в тому, що поряд з розрахунком ціни на основний товар з базовою комплектацією необхідно розраховувати і коректувати ціни на додаткові елементи, що входять в комплектацію товару.
8 Поправки на відмінності в техніко-економічні параметри. Найчастіше в якості орієнтира для розрахунку контрактної ціни застосовуються конкурентні матеріали на аналогічні товари, але з іншими техніко-економічними параметрами. У цьому випадку необхідно привести розрахункову ціну і ціни, відображені в конкурентних матеріалах, до єдиних техніко-економічних параметрів.
З урахуванням поправок контрактну ціну на експортні та імпортні товари можна відобразити в наступних формулах:
КЦе = Цок + (-) Пв + (-) ПВЦ + (-) Пп + (-) Пуп + (-) Пс + (-) Пі + (-) Пдо + (-) Птеп (1.4)
де КЦе - контрактна ціна на експортний товар,
Пв - поправка на вид валюти;
ПВЦ - поправка на вид цін;
Пп - поправка на умови платежу;
Пуп - поправка на умови поставки;
Пі - поправка на інфляцію;
Пс - поправка на серійність;
Пдо - поправка на комплектність;
Птеп - поправка на техніко-економічні показники.
Основу зовнішньоторговельних цін становлять контрактні ціни. При формуванні імпортних та експортних зовнішньоторговельних цін є особливості [26, с.43].
Рівень зовнішньоторговельної ціни на експортований товар (Це)
Це = КЦе. • Кв + ТПе. + ТЗ (1.5)
де КЦе - контрактна ціна на експортований товар;
ТПе - вивізне (експортне) мито;
Кв - курс валюти;
ТЗ - збори на митне оформлення.
Курс національної валюти (для України - це українська гривня) до валюти контрактної ціни розраховується на основі офіційного курсу НБУ, встановленого на дату прийняття вантажної митної декларації (ВМД).
Такі елементи зовнішньоторговельних цін як мито (ТДВ і ТПЕ), акциз (А), податок на додану вартість (ПДВ), збори за митне оформлення (ТЗ) в сукупності складають поняття "митні платежі" [27, с.34].
1.4 Стратегічні підходи до зниження експортної ціни
Для вирішення проблем зниження експортної ціни використовується декілька стратегічних підходів. Необхідно відзначити, які найбільш часто використовуються.
1 Високі тарифи найчастіше можна зменшити, знижуючи ціну на одиницю товару, що продається на закордонних ринках. Оскільки зазвичай встановлюються адвалерні тарифи, компанії застосовують ціноутворення на основі граничних витрат замість ціноутворення на основі сукупних витрат для зниження продажної ціни і компенсації, таким чином, деяких мит. Але ця альтернатива може бути неприйнятною, якщо країна-імпортер розцінить це як демпінг і введе компенсуючі тарифи, що анулює бажану перевагу ціни [28, с.93].
2 Виробник може почати випуск товару за кордоном для того, щоб залишатися конкурентоспроможними на світових ринках. Одна з найбільш важливих причин випуску продукції в третій країні - це спроба усунути ефект ескалації ціни. Популярність закордонної продукції в зонах митних пільг викликана необхідністю знизити витрати виробництва, щоб компенсувати ескалацію ціни [29, с.29].
3 Більш короткі канали розподілу можуть тримати ціни під контролем. Процес усунення ринкових посередників також дорого обходиться на міжнародному, як і на внутрішньому ринку, і хоча канали можна зробити коротше, функції маркетингу прибрати не можна, тому витрати не обов'язково знизяться. У багатьох країнах вводиться податок на додану вартість на товари в міру їхнього просування по каналах. Цей податок стягується кожного разу, як тільки товар змінює власника. Податок може бути збірним чи ні. Збірний податок на додану вартість базується на продажній сукупною ціною і "накручується" з кожним разом, як товар переходить з рук в руки. Очевидно, що в країнах, де збірний ПДВ, цей податок дає додатковий стимул для розвитку більш коротких каналів розподілу. У другому ж випадку, якщо ПДВ не збірний, він сплачується лише з різниці між витратами посередника і продажною ціною.
4 Усунення функціональних дорогих особливостей товару або навіть загальне зниження якості товару - ще один метод мінімізації ефекту ескалації ціни. Для товарів, випущених у США, наприклад, якість і додаткові особливості, що вимагаються для більш розвиненого національного ринку, не настільки важливі в країнах, які не досягли того ж рівня розвитку або споживчого попиту. Усунення цих додаткових особливостей або зміна якості можуть знизити витрати на виробництво і таким чином знизити ефект ескалації витрат при експорті товару [30, с.93].
5 Часто тарифи грають велику роль в ескалації ціни. Тоді продукцію можна перекласифікувати по-іншому і знизити митні платежі. Наприклад, американська компанія, що продає в Австралію обладнання, зіткнулася з 20-процентним тарифом, який вплинув на конкурентоспроможність її товарів за ціною. У пошуках пом'якшення ситуації фірма переконала австралійський уряд поміняти класифікацію для своїх товарів: замість "комп'ютерного обладнання" (тариф 25%) - "телекомунікаційне обладнання" (тариф 3%). Як і для багатьох товарів, для продукції цієї компанії існує декілька категорій, в одну з яких вона може потрапити при класифікації. Спосіб класифікації товарів у різних країнах різний, отже, докладне вивчення тарифних розкладів та критеріїв класифікації - важливий шлях до зниження ескалації ціни при експорті.
6 Можлива модифікація продукції в межах тарифної класифікації для зниження ставки тарифу. У межах тарифної класифікації розрізняють ставки по товарам, повністю зібраним, готовим до використання, а також тим, яким потрібна подальша збірка, подальша переробка, додавання компонентів, що випускаються на місцевих заводах. Доопрацювання збільшує вартість товару і може бути проведена в межах держави-імпортера. Обладнання, готове для проведення операцій, які накладаються тарифом в 20%, може підлягати тарифом всього в 12%, якщо його ввезуть незібраним. Одна з найбільш важливих операцій у зонах міжнародної торгівлі - це збірка ввезених товарів з використанням місцевої і, найчастіше, низькооплачуваної праці. Це зазвичай знижує тарифи на продукцію, а іноді навіть знижує повну собівартість випуску кінцевого товару [32, с.21].
7 Оптове перевезення та перепакування в зоні міжнародної торгівлі також може знизити тарифи. Візьмемо для прикладу вино, що ввозиться в США. За контейнери по 1 галону-менш мито становить 2,27 долара за галон вина певної фортеці, тоді як за більш великі контейнери мито всього лише 1,25 долара. Якщо вартість розливу по пляшках становить менше 1,02 долара за галон певної фортеці, що цілком можливо, то можна значно скоротити витрати.
8 Іншим способом зниження експортних цін є система знижок. Найбільш поширеними є такі види знижок:
- знижка за кількість виробів у замовленої партії (на серійність). Її розмір коливається дуже сильно і може складати від 1% до 30% залежно від виду товару і кількості в партії;
- бонусні знижки надаються постійним покупцям, якщо вони за певний період часу набувають обумовлену кількість товару. Зазвичай розмір таких знижок 5-8%;
- дилерські знижки покривають власні витрати дилерів на продаж, сервіс, а також забезпечують йому обумовлений прибуток;
- спеціальні знижки робляться для тих покупців, в яких фірма зацікавлена: як правило, у великих оптовикам чи фірмах, у яких з постачальником існують особливі довірчі відносини. Знижки ці звичайно предмет комерційної таємниці. Припускають, що вони можуть доходити і до 8%;
- знижки на автономне постачання устаткування для комплектів. У цьому випадку фірма-виробник продає фірмі-посереднику "розсипом" різні елементи системи, роблячи знижку до 30%, а посередник комплектує і поставляє покупцеві ті чи інші "конфігурації" цієї системи [33, с.28].
Ескалація експортної ціни, яка виникає з-за податків, мит, митних зборів, плати за перевезення і т.д., може контролюватися за допомогою введення зон вільної торгівлі. Вигоди від торгівлі в таких зонах дозволяють зменшити або відстрочити виплату додаткових націнок, що робить ціну більш конкурентною. Одним з найбільш важливих переваг зони вільної торгівлі, з точки зору можливості контролю цін, є звільнення від низки податків [34, с.29].
2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «СВ»
2.1 Загальна характеристика підприємства
Підприємство ТОВ «СВ» представляє собою товариство з обмеженою відповідальністю і є юридичною особою, що діє на основі Статуту.
Компанія ТОВ «СВ» - провідний виробник побутової хімії в Україні. ТОВ «СВ» було засновано в 1998 році, і за цей час продукція вироблена під торговими марками САМА, СВ, Персолька, Льонок, Економ, E`Va заслужила любов і високу оцінку фахівців і споживачів.
Активну роботу у співпраці з країнами СНД ТОВ «СВ» розпочало в 2004 році. Першим закордонним партнером була Республіка Молдова. На сьогодні ТОВ «СВ» співпрацює з Російською Федерацією, Білоруссю, Грузією, Казахстаном. У майбутньому планується вихід на країни Прибалтики. А в найближчому майбутньому ТОВ «СВ» також планує розпочати співпрацю з країнами Східної Європи - Польщею та Угорщиною.
Особлива увага в процесі виробництва приділяється унікальним рецептурам та технології із застосуванням спеціально підібраних інгредієнтів. Використовувана сировина тестується в лабораторії ТОВ «СВ» за багатьма критеріями, а готова продукція проходить атестацію за екогігієнічними та токсикологічними показниками, що дозволяє гарантувати високу якість продукції, підтверджену висновками Міністерства Охорони Здоров'я України та Російської Федерації [35].
Асортименту товарів нараховується більше 100 видів. На рис. 2.1 представлена структура виробництва ТОВ «СВ».
Рисунок 2.1 - Структура виробництва ТОВ «СВ»
Основні цілі компанії.
1 Отримання прибутку. Це є головною метою заради чого створюється підприємство. Тільки при повному використанні всіх виробничих та людських ресурсів, спрямованих на збільшення обсягу продажу, можна отримати максимальний прибуток.
2 Задоволення попиту споживачів. У зв'язку з поліпшенням матеріального добробуту населення і зі збільшенням асортименту продукції на прилавках магазинів, «ринок продавця» переходить до «ринку покупця». Це говорить про те, що підприємство-виробник має постійно розширювати асортимент, дивувати оригінальними видами продукції, покращувати іі якість.
3 Завоювання більшої частки ринку побутової хімії в країнах збуту.
4 Технічне переоснащення підприємства.
5 Розширення асортименту продукції за рахунок випуску зовсім нових видів товару побутової хімії з високою якістю та з тривалими термінами придатності і в поліпшеній, більш привабливій упаковці. Приблизно через 3 роки планується освоїти виробництво усіх асортиментів продукції побутової хімії.
Більшість продажу товару відбувається зі складу оптом. Налагоджена широка система збуту по всій території України та за кордоном. Організовані безперебійні та своєчасні поставки продукції, що є основою міцних ділових відносин з партнерами.
Для збуту товару використовується наступна схема , представлена на рис. 2.2.
Рисунок 2.2 - Схема збуту продукції ТОВ «СВ»
Зі схеми ми бачимо, що ТОВ «СВ» просуває свій товар через посередників, але іноді проводить продаж безпосередньо до споживача.
Посередниками виступають дистриб'юторські компанії, які беруть на себе всю турботу про просування товару від виробника до конкретного споживача, дозволяючи підприємству сконцентрувати свою увагу на виробництві та підтримці якості продукції. Реалізація товару за такою схемою прискорює потік оборотних коштів.
У кожній області України працює дистриб'ютор. Договори з оплати за відвантажений товар складаються або з відстроченням платежу до 30 днів, або за передоплатою. Що стосується експорту, то підприємство укладає договір за передоплатою. Причиною є великий ризик невідшкодування коштів за відвантажений товар.
Кількість покупців, які співпрацюють з ТОВ «СВ» близько 200 організацій в Україні:
- ТОВ «Аналог»;
- ТОВ «Будмен»;
- ЗАТ «ГНК»;
- ПП «Зевс»;
- ТОВ «Колос» і т.д.
Основні клієнти за кордоном:
- Росія (ТОВ «Золушка», ТОВ «Майдодир», ФОП Фесенко Н.);
- Болгарія (ТОВ «Дашнобод», ТОВ «ЕС-КОНТ»);
- Грузія (ТОВ «Кігма»);
- Казахстан (ТОВ «Коктем», ТОВ «Тандем-плюс»);
- Латвія (ТОВ «Космолат»);
- Молдова (ТОВ «Лілкора») і т.д.
Для розповсюдження продукції ТОВ «СВ» проводить трейд - маркетингові заходи для дистриб'юторів та кінцевих споживачів, такі як:
1) надання різних систем бонусів;
2) реклама;
3) участь у виставках та ярмарках.
Підприємство ТОВ «СВ» при співпраці з великими дистриб'юторами, які просувають продукцію за рахунок створення вітрин і стелажів в торгових точках, а також вдалого розміщення товару на полицях, за актом виконаних робіт отримують бонуси у грошовому еквіваленті. Сума залежить від обсягу закупленої продукції і варіюється від 100 до 17 тис. грн. в місяць. Такі дистриб'юторські послуги для ТОВ «СВ» за рік обходяться близько 240 тис. грн. основними такими дистриб'юторами є:
- ТОВ «Стандарт»;
- ТОВ «Тема-Закарпаття»;
- ТОВ «Тема-Поділля»;
- ТОВ «Тема-Рівне»;
- ТОВ «ВВН»;
- ТОВ «Кредо-Капітал-Луганськ».
Реклама - спеціальна інформація про продукцію, спрямована на цільову аудиторію за допомогою різних засобів масової інформації для просування продукції. Кожен рік ТОВ «СВ» витрачає понад 235тис.грн. на рекламу.
Розглянемо ЗМІ, використовувані ТОВ «СВ» - це:
- створення власного сайту:
- газети: «прем'єр»;
- журнали: «косметика»;
- телебачення: телеканал «фора»;
- реклама на суспільному транспорті: нанесення реклами на машини;
- випуск канцелярських товарів з логотипом фірми: ручки, блокноти;
- випуск брошур, календарів, плакатів: тираж 50тис.
Кожен тип реклами розрізняється по здатності виконання задачі, наприклад, спеціалізований журнал або газета дає більш детальну інформацію, ніж телебачення, але телебачення приваблює велику аудиторію.
Також компанія ТОВ «СВ» починаючи з 2002 року бере активну участь у спеціалізованих міжнародних виставках побутової хімії та косметики: «Майдодир - Світ косметики» (Дніпропетровськ), «Інтершарм- Україна» (Київ), «ПобутХімЕкспо» та «Інтерпобутхім» (Москва), де була удостоєна нагород за високу професійність і розвиток економіки, а також зарекомендувала себе як виробник якісної продукції.
До середньосвітової норми споживання синтетичних миючих засобів -7 кг на людину в рік, а тим більше до європейської - 12-16 кг - вітчизняний показник не дотягує. Українці витрачають в середньому 5 кг такої продукції за рік. Незважаючи на це, ринок миючих засобів росте дуже швидкими темпами і більше ніж на 9/10 представлений продуктами від світових компаній. Монополістами з випуску миючих і чистячих засобів залишається ряд великих виробників із закордонними інвестиціями, зокрема: «Проктер енд Гембл Україна», «СК Джонсон», «Хенкел -Україна», «Reckitt Benckiser». Ці виробники контролюють близько 80% загальнонаціонального вироблення СМЗ (синтетично миючих засобів).
Вітчизняні виробники СМЗ з незначним виробничим потенціалом зберігають позиції у вузьких сегментах українського ринку засобів для чищення. На них припадає близько 20% частки ринку. До таких виробників відносяться :
- ТОВ «ЮСІ»;
- ТОВ «Пірана»;
- ТОВ «Ефект»;
- ТОВ «Слобожанський миловар»;
- ЗАТ «Вінницяпобутхім»;
На рис. 2.3 представлені основні виробники побутової хімії в Україні та їхня частка ринку у відсотках на 2010 рік.
Рисунок 2.3 - Український ринок побутової хімії у 2010 році
Тобто ми бачимо, що частка ТОВ «СВ» складає 3,8% українського ринку побутової хімії і є найбільшою серед вітчизняних виробників. А лідерами є «Проктол енд Гембл Україна» (52%) та «Henkel -Україна» (15%).
2.2 Організаційно-виробнича структура підприємства
2.2.1 Організаційна структура підприємства
На даний момент штат підприємства складається з 65 осіб, включаючи управлінський склад з 13 осіб.
Через невеликий розмір підприємства ТОВ «СВ», у ньому досить добре виражені комунікаційні процеси і зв'язок робітників з керівництвом. На рис. 2.4 представлена організаційна структура підприємства ТОВ «СВ».
Лінія прямого підпорядкування
Лінія зв'язків інформаційного характеру
Рисунок 2.4 - Організаційна структура ТОВ «СВ»
Вся влада перебуває в руках генерального директора, проте на підприємстві добре розвинена система делегування повноважень нижчестоящим співробітникам.
Генеральний директор, маючи всю повноту відповідальності за наслідки прийняття рішень, збереження та ефективне використання майна підприємства, а також за фінансово-господарські результати його діяльності, організовує роботу і ефективну взаємодію всіх структурних підрозділів, цехів, спрямовує їх діяльність на розвиток і вдосконалення виробництва з урахуванням соціальних і ринкових пріоритетів, підвищення ефективності роботи підприємства, зростання обсягів збуту продукції та збільшення прибутку, якості та конкурентоспроможності виробленої продукції, її відповідність світовим стандартам з метою завоювання вітчизняних та зарубіжних ринків і задоволення потреб населення у продукції побутової хімії.
Відділ бухгалтерії веде облік господарських коштів, займається аналізом фінансового стану підприємства, який показує в яких напрямках треба вести роботу, щоб поліпшити його. Бухгалтерія також зобов'язана стежити за точними і своєчасними виплатами податків і грошових зобов'язань, вести точний документальний облік по роботі підприємства для надання звітності в перевіряючи органи.
Функцією відділу продажу є організація збуту продукції підприємства, її постачання споживачам у строки та в обсязі відповідно до замовлень укладених в договорі, проведення заходів з розширення ринків збуту і збільшення обсягів продажів, забезпечення своєчасного надходження коштів за реалізовану продукцію.
Функції відділу постачання полягають у визначенні потреби в матеріальних ресурсах, пошук, аналіз даних, вибір постачальників, збільшення бази постачальників.
Відділ виробництва виконує основну функцію на підприємстві - це виробництво самої продукції, тари та упаковки під неї.
Лабораторія займається розробкою рецептур, тестуванням сировини та слідкує за технологічним процесом на виробництві.
Три останні відділи щільно співпрацюють між собою.
2.2.2 Сировинно-виробнича база підприємства
Основною сировиною для виробництва побутової хімії є різні емульгатори, віддушки, активні інгредієнти, ПАР, пігменти, рослинні жири, гліколіз, силіконовий гель, масло, желірований бетон, карбомер, водостійкий гель, плівкоутворювальні речовини, тальк, лецитин, натуральний пергідросквален, полівінілпіролідон, волокна віскози, карнаубський, канделильский, бджолиний віск, УФА та УФБ сонцезахисні фільтри, похідні ланоліну, мікрокристалічний віск, рослинний крохмаль, підбілювачі та ензими.
ТОВ «СВ» купляє сировину у вітчизняних виробників, таких як:
- ТОВ «Діол»;
- ТОВ «Ява ТД»;
- ТОВ «Укрхімресурс» і т.д.
Але в Україні гостро відчувається нестача віддушок. Підприємство ТОВ «СВ» співпрацює з французькою компанією «Флоресанс».
Також закупається сировина під виготовлення тари. Її постачальниками є:
- ТОВ «Пласт»;
- ТОВ «Multipck».
Компанія ТОВ «СВ» має свій цілком замкнутий виробничий цикл - від розробки власних рецептур чистячих , миючих засобів побутової хімії до випуску готової продукції. На даний момент підприємство розташоване на виробниче - складському комплексі і займає територію площею 1,5 га.
Виробнича база ТОВ «СВ» складається з шести основних виробничих ділянок:
- виготовлення полімерної тари;
- приготування миючих засобів;
- приготування сухих чистячих засобів та підбілювачів;
- фасування нейтральних миючих засобів;
- фасування активних миючих засобів;
- фасування сухих чистячих засобів та підбілювачів.
Всі перераховані вище ділянки оснащені новітнім автоматичним устаткуванням виробництва України, Німеччини, Китаю.
Також підприємство має власне виробництво поліграфічної продукції з сучасним обладнанням, яке повність задовольняє потреби компанії на сьогоднішній день з виготовлення високоякісної поліграфічної продукції.
Готова продукція зберігається в спеціально обладнаних складських приміщеннях, що дозволяє забезпечувати зберігання згідно всіх норм і вимог, а також швидко і якісно здійснювати відвантаження як в середині країни, так і на експорт.
Фірма ТОВ «СВ» пропонує контрактне виробництво продукції побутової хімії під замовлення на потужностях виробника, при цьому забезпечуючи повне дотримання технологічного циклу у контроль якості готової продукції відповідно до вимог нормативної документації. Проект «Торгова марка під ключ» - це спеціальна пропозиція для дистриб'юторських компаній і торгових мереж. На даний момент підприємство вже здійснює такі проекти з низкою великих торгових мереж України таких як:
- ТОВ «Реал - Гіпермаркет Україна» ( мережа супермаркетів Реал);
- ТОВ «Мега - Трейд» (корпорація «Авіто»).
2.3 Аналіз фінансового стану підприємства
Найбільш повну інформацію про фінансовий стан підприємства несуть в собі Баланс підприємства (додаток А) і Звіт про фінансові результати (додаток Б), які є основою всієї фінансової звітності підприємства. Ці форми звітності є обов'язковими для всіх українських підприємств, включаючи ТОВ «СВ».
Фінансовий аналіз не дає універсальних відповідей на питання відносно поточного фінансового стану підприємства. Він дає тільки певні числові значення, інтерпретація яких залежить від багатьох факторів. Необхідно зрозуміти, які саме процеси на підприємстві викликали зміни даного елемента формули, причини цих процесів, і тільки тоді робити висновки про наслідки зміни коефіцієнта для підприємства.
2.3.1 Аналіз фінансової звітності підприємства
Дослідження структури та джерел створення активів і пасивів підприємства здійснюється за допомогою складання порівняльного аналітичного балансу який включає в себе статті балансу за формою № 1 "Баланс".
Головним у цій методиці є використання двох прийомів аналізу:
- горизонтального-тобто визначення абсолютних і відносних змін різних статей балансу (наведені в графах 7 та 8 табл. 2.1)
- вертикального-визначення питомої ваги окремих статей у загальному підсумку (наведено у графах 4 і 6 табл. 2.1) і аналіз змін на підставі отриманих даних.
Проведення такого аналізу дозволяє відстежити динаміку змін на підприємстві ТОВ "СВ" за певний період, тоді як баланс, складений на якусь певну дату, є так сказати, просто фотографією стану підприємства на цю дату.
Таблиця 2.1 - Порівняльний аналітичний баланс ТОВ «СВ»
|
Статті балансу |
Код рядка |
На 31.12.2009 |
На 31.12.2010 |
Зміни за звітний період |
||||
|
В тис. грн |
В % до валюти балансу |
В тис. грн |
В % до валюти балансу |
Абсолютні (+,-), тис. грн. (гр.5-гр.3) |
Темпи зміни, % (гр.7/гр3?100) |
|||
|
Необоротні активи |
80 |
1 681 |
19,25% |
2230 |
17,86% |
549,0 |
33% |
|
|
Оборотні активи: |
260 |
7048 |
80,71% |
9009 |
72,16% |
1 961,0 |
28% |
|
|
Грошові кошти та поточні фінансові інвестиції |
220ч240 |
381 |
4,36% |
252 |
2,02% |
-129,0 |
-34% |
|
|
Дебіторська заборгованість |
150, 160, 170ч210 |
3908 |
44,75% |
4848 |
38,83% |
940,0 |
24% |
|
|
Матеріальні оборотні кошти |
100ч140 |
2759 |
31,60% |
3909 |
31,31% |
1 150,0 |
42% |
|
|
Витрати майбутніх періодів |
270 |
3 |
0,03% |
1246 |
9,98% |
1 243,0 |
41433% |
|
|
БАЛАНС |
280 |
8732 |
100,00% |
12485 |
100,00% |
3 753,0 |
43% |
|
|
Власний капітал: |
380 |
4889 |
55,99% |
9285 |
74,37% |
4 396,0 |
90% |
|
|
Статутний капітал |
300 |
4000 |
45,81% |
8000 |
64,08% |
4 000,0 |
100% |
|
|
Інший додатковий капітал |
330 |
8 |
0,09% |
8 |
0,06% |
0,0 |
0% |
|
|
Резервний капітал |
340 |
8 |
0,09% |
8 |
0,06% |
0,0 |
0% |
|
|
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) |
350 |
1003 |
11,49% |
1559 |
12,49% |
556,0 |
55% |
|
|
Неоплачений капітал |
360 |
130 |
1,49% |
290 |
2,32% |
160,0 |
123% |
|
|
Довгострокові зобов'язання |
480 |
188 |
2,15% |
0 |
0,00% |
-188,0 |
-100% |
|
|
Поточні зобов'язання: |
620 |
3655 |
41,86% |
3200 |
25,63% |
-455,0 |
-12% |
|
|
Короткострокові кредити |
500 |
400 |
4,58% |
800 |
6,41% |
400,0 |
100% |
|
|
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги |
530 |
2957 |
33,86% |
2124 |
17,01% |
-833,0 |
-28% |
|
|
Поточні зобов'язання за розрахунками |
540ч600 |
243 |
2,78% |
212 |
1,70% |
-31,0 |
-13% |
|
|
Інші поточні зобов'язання |
610 |
55 |
0,63% |
64 |
0,51% |
9,0 |
16% |
|
|
БАЛАНС |
640 |
8732 |
100,00% |
12485 |
100,00% |
3 753,0 |
43% |
Під час проведення вертикального аналізу (графа 4 і 6 табл. 2.1) виявилося, що значних структурних відхилень за дворічний період ні в активах, ні в пасивах підприємства не відбулося.
Показники таблиці свідчать, що:
1) оборотні активи переважають у балансі, маючи по структурі несуттєву динаміку зменшення (3 80,71% у 2009 році до 72,16% у 2010 році );
2) грошові кошти складають невеликий відсоток в структурі активів (2,02% за 2010 рік);
3) спостерігається незначне зменшення відсотку дебіторської заборгованості у активах (до 38,83% у 2010 році) у порівнянні зі значним падінням кредиторської заборгованості (з 33,86% за 2009 рік у структурі пасивів до 17,01% у 2010 році);
4) у структурі пасивів переважає власний капітал (74,37% у 2010 році), що говорить про фінансову незалежність підприємства;
5) спостерігається зникнення довгострокових зобов'язань зі структури пасивів, а поточні зобов'язання складають 25,63% пасивів підприємства на кінець 2010 року.
Щодо горизонтального аналізу (графа 7 і 8 табл. 2.1), то ми можемо побачити, що:
1) спостерігається збільшення необоротних активів на 549 тис. грн. або 33% у 2010 році порівняно з 2009 роком;
2) найбільший вплив на ріст загальних активів мала тенденція росту матеріальних оборотних коштів (на 42%). за звітній рік спостерігається також і скорочення деяких статей оборотних активів, таких як грошові кошти і поточні фінансові інвестиції і інших оборотних коштів, окрім дебіторської заборгованості по відвантаженим товарам, яка зросла на 24%. наявність дебіторської заборгованості спричиняє фінансові труднощі, оскільки підприємство відчуває недостачу фінансових ресурсів для здійснення поточної фінансово-господарської діяльності, виплати заробітної плати та ін.. але в той же час при розширенні діяльності підприємства зростає кількість покупців та дебіторська заборгованість. тобто зростання дебіторської заборгованості не завжди є негативним фактором;
3) дуже великий приріст на кінець 2010 року спостерігається у такій статті активів витрати майбутніх періодів, який складає 41433%. витрати майбутніх періодів включають виробничі витрати, здійснені в даному плановому періоді, що їх буде віднесено на собівартість продукції, котра випускатиметься в наступні періоди;
4) у проаналізованому періоді пасиви підприємства зросли завдяки росту нерозподіленого прибутку на 55% та подвоєння статутного капіталу.
5) позитивним моментом є зникнення довгострокових зобов'язань та зменшення кредиторської заборгованості на 28%.
Різниця між поточними активами (стр.260 ф№1) і поточними зобов'язаннями ( стр.620 ф№1) складає чистий робочий капітал підприємства. Даний показник свідчить про те, наскільки діяльність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами. Наявність чистого робочого капіталу підтверджує не тільки платоспроможність підприємства, а також і можливість розширити свою діяльність і здійснювати інвестування. Таким чином, власний оборотний капітал складає:
Подобные документы
Умови ціноутворення. Сутність методів ціноутворення. Характеристика організації і аналіз господарської діяльності. Зовнішні фактори ціноутворення. Резерви зниження операційних витрат. Обґрунтування ціни на послугу на основі аналізу беззбитковості.
дипломная работа [206,4 K], добавлен 22.08.2008Економічно-правові основи організації господарської діяльності на підприємстві. Ціноутворення на продукцію, роботи і послуги підприємства. Моделювання господарської діяльності підприємства. Фінансовий результат господарської діяльності.
курсовая работа [54,7 K], добавлен 30.03.2007Роль цінової політики в сучасній економіці. Основні принципи її формування. Ціноутворення на ринках різних типів. Система цін, їх класифікація. Маркетингові стратегії та дослідження ціноутворення. Законодавче регулювання процесів ціноутворення в Україні.
курс лекций [618,2 K], добавлен 25.03.2010Організаційне забезпечення маркетингової діяльності на підприємстві. Аналіз фінансово-економічних показників діяльності підприємства. Організація збуту продукції. Аналіз політики ціноутворення. Вибір засобів розповсюдження реклами та їх ефективність.
отчет по практике [1,2 M], добавлен 24.05.2015Організаційне забезпечення маркетингової діяльності на підприємстві. Аналіз фінансово-економічних показників діяльності підприємства, маркетингової товарної політики, організації збуту продукції, політики ціноутворення, системи просування продукції.
отчет по практике [261,4 K], добавлен 24.06.2015Встановлення ціни як важливий елемент маркетингу. Характеристика політики індивідуалізації цін. Методика розрахунку початкових цін на товари. Характеристика стратегії ступеневих премій. Розрахунок ввізної ціни одиниці імпортного підакцизного товару.
контрольная работа [25,5 K], добавлен 01.08.2010Аналіз факторів, що впливають на процес ціноутворення. Вплив конкурентної структури ринку на ціни. Особливості та цілі маркетингової цінової політики. Взаємозв'язок між витратами, обсягом виробництва і доходом. Цінова політика комунального підприємства.
курсовая работа [221,6 K], добавлен 10.03.2011Суть і цілі цінової політики. Основні напрямки дослідження факторів чутливості споживачів до ціни. Особливості формування моделей цінової політики підприємств в ринкових умовах. Процес ціноутворення у системі маркетингової діяльності ВАТ "КОМО".
контрольная работа [31,6 K], добавлен 19.10.2012Характеристика підприємства "Малібу": ситуаційний аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища і конкурентів, сегментування ринку. Цілі та стратегії маркетингу фірми: вибір способу надання послуг, ціноутворення, збуту товарів, конкуренції та комунікації.
курсовая работа [604,3 K], добавлен 18.12.2013Методика розрахунку величини мінімального приросту продажу, яка необхідна для збереження попередньої загальної суми виграшу після зміни ціни. Характеристика основних передумов, що обґрунтовують ефективність політики диференційованого ціноутворення.
контрольная работа [252,9 K], добавлен 03.06.2019
