за фактичною наявністю при відсутності маркування і пакувальних листів.

Експертиза якості продукції та товарів здійснюється згідно з вимогами:

стандартів;

технічних умов;

зразків (еталонів);

договорів;

інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного

призначення і товарів народного споживання по якості П-7;

інструкція про порядок проведення експертизи експертами ТПП України.

Якщо експертом встановлена незадовільна якість товару і коли угодою, стандартом або умовами контракту для правильного визначення якості передбачено відбір зразків (проб), експерт відбирає контрольні зразки (проби) товару, призначеного для перевірки.

Відбір проб для лабораторного аналізу проводиться відповідно до вимог нормативних документів безпосередньо експертом або під його керівництвом представником замовника експертизи, оформлюється окремим актом відбору зразків відповідної форми, який направляється разом зі зразками в лабораторію.

Оформлення результатів експертизи

Результати експертизи оформлюються згідно з записами експерта, зробленими в робочому зошиті.

На підставі протоколу випробувань, в якому відображені результати проведення лабораторних випробувань, оформляється акт експертизи. Протокол випробувань є невід'ємною частиною акта експертизи.

Акт експертизи складається на бланках єдиної форми з додатком або на бланках Палати у довільній формі з додатками. Бланки повинні мати захисну сітку-гільйош, яка зробить видимими будь-які виправлення або підробки та захистить документ від фальсифікації.

Оригінальний екземпляр акта експертизи (далі - "оригінал") має бути складеним експертом українською мовою власноруч або надрукований чітко, без помилок та скорочень слів (за винятком загальноприйнятих).

При необхідності акт експертизи може бути перекладений на бажану для замовника мову. Акт експертизи складається з трьох частин: протокольної, констатуючої та заключення. При складанні акта експертизи експерт заповнює відповідні пункти форми акта.

В заголовній частині акта вказується номер акта експертизи, який відповідає реєстраційному номеру наряду.

Результати експертизи декількох партій товару, проведених за одним нарядом у одного замовника, експерт оформляє окремими актами, що мають реєстраційні номери у вигляді дробу, в чисельнику якого вказується реєстраційний номер наряду, а в знаменнику - порядковий номер акта.

В пунктах протокольної частини акта експертизи експерт вказує відомості, що відповідають найменуванням пункту. При відсутності даних для заповнення будь-якого пункту, зазначений пункт не заповнюється, про що в констатуючій частині акта робиться відповідний запис. Можливе оформлення одного акта на декілька партій, за умови єдиного постачальника, виробника, замовника.

Констатуюча частина акта експертизи має містити: описаний хід вивчення пред'явлених документів; аргументовано викладені методи та фактично встановлені відповідно до поставленого завдання результати експертизи (огляду та (або) дослідження предмету експертизи, зроблених розрахунків та ін.), проставлені дати початку та закінчення перевірки товару.

Констатуюча частина претензійного акта експертизи підписується експертом та представниками організації, які брали участь у проведенні експертизи. При незгоді представників організацій зі змістом акта, останні повинні підписати його з посиланням на окрему думку, яка є невід'ємною частиною акта експертизи. У випадку відмови представників замовника від підпису і вираження окремої думки в письмовій формі, експерт має право оформити акт експертизи без їхніх підписів, роблячи про це в акті експертизи відповідний запис.

У висновку експерт повинен відповісти на поставлене завдання, сформулювати висновки. Висновок має бути складений експертом стисло, конкретно та обґрунтовано, виходячи з явних і об'єктивних даних, і настільки чітко, щоб не треба було додаткових пояснень експерта; висновок має кореспондуватися з констатуючою частиною акта. Висновок підписує тільки експерт. Акти експертизи друкуються (на машинці під копіювальний папір або на комп'ютері); кількість екземплярів узгоджується із замовником; всі екземпляри акта мають читатися.

Оформлений акт експертизи і додатки до нього засвідчуються печаткою (круглим штампом) Палати. Виправлення в протокольній або констатуючій частині:

претензійного акта експертизи -- мають бути засвідчені підписом експерта та підписом представників замовника;

інших актів експертизи - мають бути засвідчені підписом експерта.

Виправлення, які вносяться у висновок акта експертизи, мають бути погоджені та засвідчені підписом тільки експерта.

2.2 Рефрактометричний метод визначення масової частки жиру

Метод заснований на витяганні жиру з наважку моноброміли монохлорнафталіном і визначенні показника заломлення розчинника і розчину жиру.

Підготовка до випробування

Перевірка нульової точки рефрактометра

Перед початком роботи з рефрактометром перевіряють нульову точку приладу за допомогою дистильованої води. Для цього 1 -- 2 краплі дистильованої води поміщають між призмами, потім окуляр шкали і окуляр зорової труби встановлюють на різкість так, щоб поле зору і візирні лінії були чітко видні.

Візирну лінію окуляра шкали встановлюють на 1,333 (показник заломлення дистилюючої води при 20°С) і в зорову трубу спостерігають межу світлотіні по відношенню до точки перетину два взаємно перпендикулярних візирних ліній.

Якщо межа світлотіні проходить через точку перетину візирних ліній, то прилад встановлений на нуль. Якщо цього немає, то за допомогою спеціального ключа і гвинта ставлять межу світлотіні на точку перетину візирних ліній.

Перевірку приладу необхідно проводити при температурі призм, рівною 20°С. Температуру вимірюють термометром, спеціально укріпленим у призм рефрактометра. Встановлення необхідної температури проводиться пропусканням води із заданою температурою.

Визначення показника заломлення розчинника

У кожній партії що поступає для аналізу монобром або монохлорнафталіна визначають показник заломлення з похибкою не більше 0,0001 шляхом нанесення на призму рефрактометра 1--2 крапель цього розчинника три температурі (20,0±0,1)°С.

Визначення щільності розчинника

Висушений при температурі 100--105°С до постійної маси і охолоджений в ексикаторі до кімнатної температури пікнометр зважують з похибкою не більше 0,0015 г, заповнюють за допомогою маленької воронки дистильованою водою небагато вище влучні.

Пікнометр закривають пробкою і витримують 20 хв у водяному термостаті або водяній бані при температурі води (20,0±0,1)°С. При цій температурі рівень води в пікнометрі доводять до мітки за допомогою капілярної трубки або згорнутої в трубку смужки фільтрувального паперу. Пікнометр знову закривають пробкою і витримують в термостаті або водяній бані ще 10 хв, перевіряючи положення меніска по відношенню до мітки. Потім пікнометр виймають з термостата або водяної бані, витирають зовні м'якою тканиною насухо, залишають під склом аналітичних вагів протягом 20 хв і зважують з похибкою не більше 0,0015 г.

Потім його звільняють від води, споліскують послідовно етиловим спиртом і ефіром, висушують, як вказано вище, охолоджують в ексикаторі до кімнатної температури і заповнюють випробовуваним розчинником, після чого проводять ті ж операції, що і з дистильованою водою.

Наповнення пікнометра водою (або розчинником), установку меніска і зважування повторюють три рази. Розбіжності між паралельними зважуваннями не повинні бути більше 0,005 р. Для обчислення беруть середню арифметичну величину.

Щільність розчинника (q²⁰) в кг/м³ обчислюють за формулою ( 2. 2. 1 )

(2.2 1)

де m -- маса порожнього пікнометра, г;

m₁ -- маса пікнометра з дистильованою водою, г;

m₂ -- маса пікнометра з розчинником, г;

998,23--значение щільності води при 20°С, кг/м².

Результат визначення обчислюють з точністю до першого десяткового знаку. Остаточний результат округляють до цілого числа.

Калібрування піпетки по розчиннику

Калібрування проводять для кожної знову використовуваної піпетки.

Піпетку місткістю 2 см³ калібрують по розчиннику, відміряючи нею відповідний об'єм монобром або монохлорнафталіна і зважуючи його в заздалегідь зваженій колбі з притертою пробкою або стаканчику для зважування з похибкою не більше 0,0015 р. Розбіжність між паралельними зважуваннями повинна бути не більше 0,005 р. Зважування проводять три рази. Для розрахунку беруть середнє арифметичне значення.

Об'єм піпетки (Vр) в см³ обчислюють за формулою (.2.2.2)

(2.2.2)

де m₃ -- маса розчинника, відповідна об'єму узятої піпетки, г;

q²⁰ -- щільність розчинника при температурі 20°С, кг/м³.

Результат обчислюють з точністю до четвертого десяткового знаку. Остаточний результат округляють до третього десяткового знаку.

Проведення випробування

Наважку подрібненого досліджуваного продукту зважують з похибкою не більше 0,001 р.

Масу наважки визначають за таблицею 2.2.1

Таблиця 2.2.1

Визначення маси наважки

Передбачувана масова частка жирів %	Маса наважки досліджуваного продукту, г
Більше 30 Від 20 до 30 Від 10 до 20 Менше 10	Не меншого 0,5 0,6 -- 0,8 0,8 -- 1,2 1,2 -- 1,7

Наважку поміщають у фарфорову ступку або фарфорову чашку, розтирають товкачем 2--3 хв, потім підливають 2 см³ розчинника заздалегідь відкаліброваною піпеткою і знов все розтирають протягом 3 хв, фільтрують вміст через паперовий фільтр в маленький стаканчик або інший лабораторний посуд. Фільтрат перемішують скляною паличкою. 2 краплі фільтрату наносять на призму рефрактометра при температурі (20,0+0,1) °С і відлічують показник заломлення.

Показник заломлення визначають не менші три рази і за результат випробування приймають середнє арифметичне результатів вимірювання.

Щоб уникнути випаровування розчинника тривалість фільтрації і визначення показника заломлення повинні бути не більше 30 мин.

Якщо визначення показника заломлення проводилося не при 20°С, то слід внести поправку. Якщо при проведенні визначення показника заломлення температура призм рефрактометра буде в межах 15--20 °С, від величини показника заломлення слід віднімати поправку, якщо визначення буде проведено в межах температур 20--35°С, то до знайденого показника заломлення слід додати відповідну поправку.

Обробка результатів

Масову частку жиру (X) у відсотках обчислюють за формулою ( 2.2.3)

(2.2.3)

де --об'єм розчинника, взятий для витягання жиру, см³;

q²⁰_ж -- щільність жиру при 20 °С, кг/м3;

-- показник заломлення розчинника;

--показник заломлення розчину жиру в розчиннику;

--показник заломлення жиру;

m -- маса наважки продукту, г.

Масову частку жиру (X₁) у відсотках в перерахунку на суху речовину обчислюють за формулою

(2.2.4)

де W -- масова частка вологи в досліджуваному продукті %.

Результати паралельних визначень обчислюють з точністю до другого десяткового знаку. Остаточний результат округляють до першого десяткового знаку.

За остаточний результат випробування приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень, розбіжності, що допускаються, між якими в одній лабораторії не повинні перевищувати по абсолютній величині 0,3%, а виконаних в різних лабораторіях --0,5%.

Межа можливих значень похибки вимірювань 0,5% (Р = 0,95).

2.3 Екстракційно-ваговий метод визначання вмісту жиру

Метод застосовується при виникненні розбіжностей для визначення масової частки жиру у всіх кондитерських продуктах і напівфабрикатах.

Метод заснований на витяганні жиру розчинником безпосередньо з наважку або з наважку, заздалегідь обробленою соляною кислотою. Після витяжки розчинника з отриманого екстракту, залишок висушують і зважують.

Підготовка до випробування

Наважку подрібненого продукту зважують з похибкою не більше 0,001 г. Масу наважки 5--10 г розраховують залежно від масової частки жиру в досліджуваному продукті так, щоб в наважки було близько 1--2 г жиру.

Продукти з високою вологістю, що розмазуються при подрібненні і створюючі грудки (ірис, корпуси цукерок «Пташине молоко», тягучка і т. п.), після подрібнення піддають наступній обробці. У стакан з наважкум підливають 15--20 см³ дистильованої води і 20 см³ концентрованої соляної кислоти, перемішують вміст скляною паличкою, закривають стакан годинниковим склом, нагрівають вміст на киплячій водяній бані 5 хв. Потім годинникове скло споліскують гарячою дистильованою водою над стаканом.

Готують воронку з фільтром, змочують фільтр дистильованою водою, переносять вміст стакана на фільтр, дають рідини стекти і не менші чотири рази промивають залишок на фільтрі гарячою дистильованою водою. Фільтр при. промиванні повинен бути весь час з водою, тому його наповнюють водою негайно, як тільки стече попередня порція рідини.

Промитий фільтр виймають з воронки, поміщають в бюкс і висушують в сушильній шафі при температурі 100--105С до постійної маси.

Кондитерські вироби невеликої вологості (шоколад, халва, печиво) допускається не обробляти соляною кислотою.

Проведення випробувань

Наважку подрібненого продукту або висушений фільтр з наважкою, обробленою кислотою, поміщають і паперовий патрон. на дно якого заздалегідь поміщений шматочок вати і який ущільнений так, щоб закрити щілини на дні. Патрон зверху також щільно закривають ватою. Патрон вкладають в екстрактор, приєднують до екстрактора холодильник і приймальну колбу. Приймальну колбу заздалегідь висушують до постійної маси при температурі 100--105 °С, охолоджують в ексикаторі до кімнатної температури і зважують з похибкою не більше 0,001 г.

Помістивши патрон в екстрактор Сокслета і зібравши весь прилад, підливають розчинник, обполіскуючи їм заздалегідь бюкс, в якій підсушували фільтр з наважкум.

Кількість розчинника повинно в 1,5 разу перевищувати об'єм екстрактора при заповненні його до верхнього коліна сифону.

Екстрагування ведуть не меншого 5 частин з наважки, необробленою кислотою, і не менше 3,5 частин з наважки, обробленою кислотою.

Для визначення закінчення екстракції з екстрактора відбирають 1--2 см³ рідини, наносять на сухе годинникове скло і випаровують розчинник. Якщо після випаровування розчинника скло буде прозорим, екстракція закінчена.

Після закінчення екстракції колбі з екстрагованим жиром і розчинником дають охолонути. Роз'єднують колбу, холодильник і екстрактор. Приймальну колбу приєднують до прямого холодильника і відганяють розчинник. Після цього колбу поміщають в киплячу водяну баню і видаляють залишки розчинника.

Для повного видалення розчинника і вологи колбу з жиром поміщають в сушильну шафу і витримують при температурі 100--105 °С протягом 1 год, потім охолоджують в ексикаторі і зважують з похибкою не більше 0,001 г.

Обробка результатів

Масову частку жиру (Х₃) у відсотках обчислюють за формулою (2.3.1.)

(2.3.1)

де m₁--маса приймальної колби без жиру, г;

m₂ -- маса приймальної колби з жиром, г;

m-- маса наважки, г.

Масову частку жиру (Х₄) у відсотках в перерахунку на суху речовину обчислюють за формулою (2.3.2)

(2.3.2)

де W -- масова частка вологи в досліджуваному виробі %.

Результати паралельних визначень обчислюють з точністю до другого десяткового знаку. Остаточний результат округляють до першого десяткового знаку.

За остаточний результат випробування приймають середнє арифметичне результатів два паралельних визначенні, розбіжності, що допускаються, між якими в одній лабораторії не повинні перевищувати по абсолютній величині 0,3%, а виконаних в різних лабораторіях -- 0,5%.

Межа можливих значень похибки вимірювань 0,5% (Р = 0,95).

2.4 Визначення масової частки вологи висушуванням

Суть методу полягає у висушуванні наважку виробу і напівфабрикату при певній температурі і обчисленні втрати маси по відношенню до наважки.

Метод призначений для виробів, не розчинних або частково розчинних у воді: борошняних кондитерських виробів, кексів, напівфабрикатів для тортів і тістечок, східних солодощів, рулетів, халви, шоколаду і шоколадної глазурі, праліне, марципана, помади, молочних цукерок, іриса, виробів, що містять спирт, і т.п.

Підготовка до аналізу

Приготування розчину соляної кислоти з масовою часткою 20%

Відміряють мірним циліндром 500 см³ концентрованої соляної кислоти і розбавляють дистильованою водою до 1000 см³.

Обробка піску

Пісок, просіяний через сито з отворами діаметром 4-- 5 мм, промивають водопровідною водою до повного зникнення мути. Коли промивна вода стане прозорою, воду зливають. підливають розчин соляної кислоти, перемішують і залишають на ніч, потім зливають розчин соляної кислоти і промивають пісок водопровідною водою до зникнення кислої реакції (проба на лакмус), після чого промивають дистильованою водою, висушують п прожарюють для видалення органічних речовин.

Бюксу з паличкою і кришкою без піску або з піском (тара) поміщають в сушильну шафу, нагріту до температури 130--135°С, витримують при цій температурі близько 20 хв, потім поміщають в ексикатор, дають остигнути і зважують.

При визначенні вологості із застосуванням піску в бюкс вносять приблизно 6--8-кратну кількість піску по відношенню до маси наважки виробу 2.3.

Проведення аналізу

Не більше 5 г підготовленого виробу, заздалегідь ретельно розтертого і перемішаного, зважують з похибкою не більше 0,01 г в заздалегідь приготований бюкс з паличкою, з піском або без піску залежно від виду виробу.

Визначення вологи у виробах, що не містять добавки,, що перешкоджають рівномірному розподілу наважку виробу в бюксі (патоку, кукурудзяні пластівці, роздроблений горіх і т. д.), проводять без піску.

Визначення вологи у виробах, що володіють високою в'язкістю, проводять з піском.

Відкриті бюкси з наважками поміщають в сушильну шафу, на рівні і навколо кульки термометра, нагрітий до температури 130±2°С. При внесенні бюксу до шафи температура в ньому не на багато знижується, тому відлік часу висушування проводять з того моменту, коли термометр покаже 130°С

Тривалість висушування кондитерських виробів встановлюється наступна:

печива цукрового, затяжного, здобного, галет, крекера, вафельних листів -- 30 хв;

пряників, кексів, борошняних східних солодощів, випечених напівфабрикатів для тортів, тістечок і рулетів -- 40 хв;

інших -- 50 хв.

Якщо виріб має в'язку консистенцію (наприклад ірис) і при перемішуванні з піском перетворюється на грудку, то до наважку додають близько 1 см³ води, добре перемішують скляною паличкою при підігріванні на киплячій водяній бані або. у сушильній шафі, доводять до видимої сухості і ставлять в сушильну шафу, витерши зовні бюкси.

Після закінчення висушування бюкси з наважками нещільно прикривають кришками, поміщають в ексикатор на 30 хв, а потім, щільно закривши бюкси кришками, зважують.

Обробка результатів

Масову частку вологи (X) у відсотках обчислюють за формулою (2.4.1)

(2.4.1)

де -- маса бюкса з наважкою до висушування, г;

m₂ -- маса бюкса з наважкою. після висушування, г;

m -- маса наважки виробу, г.

Результати паралельних визначень обчислюють до другого десяткового знаку і округляють до першого десяткового знаку.

За остаточний результат приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень.

Розбіжності, що допускаються, між паралельними визначеннями не повинні перевищувати 0,3%, при визначенні в різних лабораторіях -- 0,5%, а у виробах з вологістю більше 20% -- не більше 1,0%.

Межа можливих значень похибки вимірювання 0,5% (Р = 0,95), для виробів з масовою часткою вологи більше 20% -- 1,3% (Р = 0,95).

2.5 Визначення масової частки загальної золи

Метод заснований на спалюванні органічних речовин в навішуванні досліджуваного продукту.

Проведення аналізу

Наважку досліджуваного продукту масою 5-10 г поміщають в заздалегідь зважений прожарений до постійної маси тигель.

Наважку спочатку обережно обвуглюють на невеликому полум'ї газового пальника або на електричній плитці до припинення виділення диму.

Після обвуглювання наважку тигель ставлять в муфельну піч, нагріту до 500-600°С (червоне каління).

Озолення ведуть до повного зникнення чорних частинок, поки колір золи не стане білим або злегка сіруватим.

Після охолоджування в ексикаторі тигель зважують, потім повторно прожарюють не меншого 30 хв.

Озолення вважають закінченими, якщо маса тигля із золою після повторного зважування змінилася не більше ніж на 0,0015 г.

Обробка результатів

Масову частку загальної золи (X) у відсотках обчислюють за формулою (2.5.1.)

(2.5.1)

де m₁ -- маса тигля, г;

m₂ -- маса тигля із залишком після спалювання наважку і прожарення, г;

m - маса наважки продукту, г.

Результати паралельних визначень обчислюють до третього десяткового знаку і округляють до другого десяткового знаку.

За остаточний результат аналізу приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень, розбіжності, що допускаються, між якими в одній лабораторії не повинні перевищувати по абсолютній величині 0,02 %, виконаних в різних лабораторіях - 0,03 %.

Межа значень похибки вимірювання, що допускаються, 0,03% (Р = 0,95).

2.6 Визначення золи, нерозчинної в розчині соляної кислоти, з масовою часткою 10%

Метод заснований на обробці при нагріванні загальної золи соляною кислотою і осадженні нерозчинного осаду.

Проведення аналізу

Наважку досліджуваного продукту масою 5-10 г поміщають в заздалегідь зважений прожарений до постійної маси тигель.

Наважку спочатку обережно обвуглюють на невеликому полум'ї газового пальника або на електричній плитці до припинення виділення диму.

Після обвуглювання наважку тигель ставлять в муфельну піч, нагріту до 500-600°С (червоне каління).

Озолення ведуть до повного зникнення чорних частинок, поки колір золи не стане білим або злегка сіруватим.

Після охолоджування в ексикаторі тигель зважують, потім повторно прожарюють не меншого 30 хв.

Озолення вважають закінченими, якщо маса тигля із золою після повторного зважування змінилася не більше ніж на 0,0015 г.

Отриману загальну золу в тиглі змочують 30 см³ розчину соляної кислоти масовою часткою 10%, потім нагрівають на водяній бані протягом 30 хв і фільтрують через обеззоленний фільтр, зливаючи рідину тонким струменем по скляній паличці. Тигель і паличку кілька разів промивають гарячою дистильованою водою, щоб зола, що не розчинилася, була вся без втрат перенесена на фільтр. Фільтр промивають гарячою водою до зникнення реакції на хлор-іон. До декількох крапель фільтрату на годинному склі додають 1 краплю концентрованої азотної кислоти і 1 краплю розчину азотнокислого срібла. Відсутність помутніння від випадаючого хлористого срібла вказує на відсутність іона хлора.

Кінець промивання фільтру визначають також по універсальному індикаторному папірцю з рН 1 -- 10. Промивання вважають закінченим при рН 4--5. Фільтр з осадом обережно переносять в прожарений і зважений тигель і злегка підсушують в сушильній шафі. Потім спалюють і прожарюють до повного озоленя.

Обробка результатів

Масову частку золи, нерозчинної в розчині соляної кислоти (X₁), у відсотках обчислюють за формулою ( 2.6.1.)

(2.6.1)

де m -- маса тигля, г;

m₁ -- маса тигля з нерозчинним залишком після прожарення, г;

m₂ - маса наважки продукта, г.

Результати паралельних визначень обчислюють до третього десяткового знаку і округляють до другого десяткового знаку.

За остаточний результат аналізу приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень, розбіжності, що допускаються, між якими в одній лабораторії не повинні перевищувати по абсолютній величині 0,02%, виконаних в різних лабораторіях -- 0,03 %.

Межа значень похибки вимірювання, що допускаються, 0,03% (Р = 0,95).

2.7 Феррицианідний метод визначення вмісту редукуючих речовин

Метод заснований на відновленні надлишкового феррицианіда стандартним розчином глюкози в присутності розчину метиленового блакитного до повного знебарвлення.

Метод застосовується для всіх видів кондитерських виробів і напівфабрикатів.

Підготовка до аналізу

Приготування лужного розчину, феррицианіду

Зважують 8 г калію залізосинеродистого і 28 г гідроокисукалію (або 20 г гідроокису натрію). Окремо готують розчини в невеликій кількості дистильованої води, потім кількісно переносять у мірну колбу місткістю 1000 см³ і доводять до мітки дистильованою водою. Розчин зберігається в склянці з темного скла на протязі 2 міс.

Приготування стандартного розчину глюкози

Зважують 0,8 г безводної глюкози, кількісно переносять у мірну колбу місткістю 500 см³ і розчиняють у невеликій кількості дистильованої води. Попередньо глюкозу підсушують при 100°С у сушильній шафі. Для консервування розчину в нього вводять 75,0 г хлориду натрію. Після розчинення доводять до мітки дистильованою водою й перемішують.

Приготування розчину сірчано-кислого цинку

145 г цинку сірчано-кислого (7-водного) розчиняють у дистильованій воді в мірній колбі місткістю 1000 см³.

Встановлення співвідношення між розчином ферриціаніда з стандартним розчином глюкози

У конічну колбу вносить піпетками 25 см³ лужного розчину ферриціаніда з бюретки 10 см³ стандартного розчину глюкози.

Колбу із сумішшю поміщають на асбестировапную сітку, доводять вміст колби протягом 3-4 хв до кипіння й кип'ятять точно 1 хв, потім додають три краплі розчину метиленового блакитного і, не перериваючи кип'ятіння, доливають із бюретки по краплях стандартний розчин до зникнення синього забарвлення.

Масу глюкози (г) у грамах, що відновлює 25 см³ лужного розчину феррицианіда, обчислюють по формулі (2.7.1.)

m₁ = 0.0016 * V₁, (2.7.1)

де V-обсяг стандартного розчину глюкози, витрачений на титрування 25 см³ лужного розчину феррицианіда.

Проведення аналізу

Визначення масової частки речовин, що редукують (цукру до інверсії) з безпосереднім внесенням взятої наважки в розчин феррицианіда

Дійсний метод застосовують при визначенні масової частки речовин, що редукують, у карамельному й помадному сиропах, карамельній масі, помадній масі, фруктових і помадних начинках, льодяникової карамелі, желейному й фруктовому мармеладі, пастилі, зефірі, помадних і фруктових корпусах, помадних неглазурованих цукерках.

Масу наважки (г) здрібненого виробу зважують з похибкою не більше 0,001 г з такого розрахунку, щоб кількість речовин, що редукують, у ній не перевищувало 0,016 г і обчислюють за формулою ( 2.7.2) або визначають за табл. 2.7.1

m = 0.016*100/p (2.7.2)

Де р-предполагает максимальна масова частка речовин, що редукують, у досліджуваному виробі, %

Таблиця 2.7.1

Передбачена частка редукуючих речовин в масі наважки

Найменування виробів і напівфабрикатів	Передбачувана масова частка речовин, що редукують, %	Маса наважки, г
Карамельна маса й льодяникова карамелі	23	0,070
Желейно-фруктовые корпуси цукерок	50	0,032
Помадная масса	12	0,133
Мармелад фруктово-ягідний: формовий різьблений пат	32 40 45	0,050 0,040 0,035
Мармелад желейний	25	0,064
Пастила й зефір	14	0,134

Наважку зважують на аркуші попередньо зваженого пергаментної або паперу для письма розміром 20x20 мм.

У конічну колбу місткістю 100 см³ вносять піпетками 25 см³ лужного розчину феррицианіда 10 см³ дистильованої води, вносять у колбу наважки разом з папірцем і нагрівають до кипіння протягом 3-4 хв, прискорюючи розчинення наважки.

Масову частку речовин, що редукують (цукор по інверсії) обчислюють за формулою ( 2.7.3 )

(2.7.3)

де V-обсяг стандартного розчину глюкози, затрачений на титрування 25 см³ лужного розчину феррицианіда, см³;

V₁ - обсяг стандартного розчину глюкози, затрачений на дотитрування досліджуваного розчину, см³;

m-маса наважки виробу, г;

0,0016 - оптимальна концентрація речовин, що редукують, розчину наважки, г/см³;

До поправочного коефіцієнта, значення якого залежить від масової частки речовин, що редукують, у досліджуваному виробі стосовно загального цукру і який визначають за табл. 2.7.2.

Таблиця 2.7.2

Масова частка речовин, що редукують, стосовно загального цукру, %

Масова частка речовин, що редукують, стосовно загального цукру, %	Поправочний коефіцієнт К	Масова частка речовин, що редукують, стосовно загального цукру, %	Поправочний коефіцієнт К
5--10 10-15 15--20	0,91 0,93 0,94	20-30 30-40 40-60	0,95 0,97 0,98

2.8 Органолептична оцінка якості ірису

Для органолептичної оцінки якості ірису нами було обрано чотири види цукерок:

1. Ірис Еклер ( КК Roshen ЗАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика» )

2. Ірис Еклер молоко ( КК Roshen ЗАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика»)

3. Ірис Золотий ключик ( ЗАТ «Житомирські ласощі» )

4. Ірис Жуйчики з смаком пломбіру ( ВАТ «Полтавакондитер» Домінік )

Маркування

Окрім відповідності вимогам національним стандартам враховувалось також присутність додаткової інформації про склад і енергетична цінність цукерок. Виробники досліджуваних цукерок, вказали на етикетці лише адресу виробника,а для вказання складу, енергетичної цінності місця не знайшлося.

Пакування

Пакування повинно захищати цукерку від зовнішніх пошкоджень. Особливо це стосується вагової продукції. Якість обгорточного паперу, конструкція упаковки - все це має значення.

Традиційним способом пакування цукерок рахується конструкція в «перекрутку». В такій спосіб були запакованні всі цукерки, які досліджувались. Перекрутка з плівки, ламінованої фольги, та парафінованого паперу.

Органолептичні показники

Смак, колір, форма,консистенція і запах

Смак,колір,форма і запах тестованих цукерок можна охаректиризувати оним словом «добре». Основна претензія - ірис має крихку консистенцію. Особливо такою консистенцією відрізняється «Золотий ключик».

Еклер та Еклер молочний. Єдині хороші цукерки в нашому дослідженні. Ірис має приємний, збалансований солодкувато - молочний смак. Смак шоколадної начинки гарно поєднується з смаком ірису. Ці цукерки заслуговують на оцінку «відмінно».

Консистенція ірису повинна бути напівтверда, м'яка, тягуча відповідно до даного найменування.Хороша консистенція була лише ву цукерок Еклер і Еклер молочний (КК Roshen ЗАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика»).

Корпуси цукерок Золотий ключик («Житомирські ласощі»), Жуйчики з смаком пломбіру («Полтавакондитер») мали крихку консистенцію.

Ціна і якість

По співвідношенню ціна/якість найвищю оцінку отримали цукерки Золотий ключик ( ЗАТ «Житомирські ласощі» ).

Їх середня ціна не перевищює 11 гривень за кілограм. При цьому якість - добра.

Найгіршими цукерками - Жуйчик з смаком пломбіру (оцінка якості «не задовільно» ) - коштують 13 гривень за кілограм,коштують дорожче ніж «Золотий ключик» - 11 грн за кг.

Таблиця 2.8.1

Органолептична оцінка якості ірису

№ з/п	Органолептич-ні показники якості	Вимоги до якості згідно ГОСТ 6478-89	Найменування ірису
			Зразок 1	Зразок 2	Зразок 3	Зразок 4
1	Поверхня	Суха, без дефектів, не липка, з чітким малюнком.	Суха, не липка	Суха, не липка	Суха, не липка з нечітким малюнком	Липка
2	Форма	Прямокутна, квадратна, фігурна, ромбічна, без дефектів.	Овальна злегка сплюснута по краям	Овальна злегка сплюснута по краям	Прямокутна	Прямо-кутна і дефор-мована
3	Смак і запах	Ясно виражений, з присмаком топленого молока, і доданих есенцій.	молочний запах, солодко - гіркуватий смак притаман-ний шоколадній начинці	молочний запах, солодкий смак, з молочною начинкою	з запахом топленого молока ,з смаком притомно - солодкий	з кислу-ватим запахом, з смаком пломбі-ру
4	Структура	Для литого напівтвердого - аморфна, для всіх видів тираженого - дрібнокрис-талічна, з рівномірним розприділенням кристалів по всій масі	Аморфна	Аморфна	Дрібнокрис-талічна	Аморфна
5	Консистенція	Для напівтвердого (литого, тираженого) напівтверда, для м'якого -м'яка, для тягучого - тягуча,в'язка	Напівтвер-да	Напівтвер-да	Крихка	М'яка
Оцінка	5	5	4	3

Узагльнюючі резуьтати органолептичної оцінки наведенні в таблиці 2.8.2 - Оцінка якості ірису.

Таблиця 2.8.2 -

Оцінка якості ірису

Найменування продукту	Еклер	Еклер молочний	Золтий ключик	Жуйчики з смаком пломбіру
Виробник	ЗАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика» вул..Жовтнева, 57, м. Кременчуг	ЗАТ «Кременчуцька кондитерська фабрика» вул..Жовтнева, 57, м. Кременчуг	ЗАТ «Житомирські ласощі», вул..Щорса,67,м. Житомир	ВАТ «Полтавакондитер» Домінік, вул. Спаська,10, м. Полтава
Середня ціна за кілограм;грн.	17,5	17,5	11	13
Загальна оцінка якості (100%)	відмінно	відмінно	добре	задовільно
Маркування (10%)	відмінно	відмінно	добре	задовільно
Упаковка (10%)	відмінно	відмінно	добре	задовільно
Зовнішній вигляд (без оцінки)	перкрутка з плівки та ламінованої фольги	перкрутка з плівки та ламінованої фольги	перекрутка парафінованого паперу з підгорткою	перекрутка парафінованого паперу
Органолеп-тика (80%)	відмінно	відмінно	добре	задовільно
Запах і смак	молочний запах, солодко - гіркуватий смак притаманний шоколадній начинці	молочний запах, солодкий смак, з молочною начинкою	з запахом топленого молока ,з смаком притомно - солодкий	з кислуватим запахом, з смаком пломбіру
Консистенція	напівтверда	напівтверда	крихка	м'яка
Форма і поверхня	овальна, без рифлення	овальна, без рифлення	прямокутної форми з рифленням на поверхні	прямокутної форми з рифленням на поверхні

Висновок

Отже, зразки №1 та №2 Ірису «Еклер» і «Еклер молочний» отримали оцінку "відмінно", а зразок №3 - Ірис "Золотий ключик" отримав оцінку "добре", зразок №4 - - Ірис «Жуйчик з смаком пломбіру» отримав оцінку - задовільно.

У зразків №1 та №2 органолептичні показники оцінено на відмінно, що забезпечило високу оцінку продукту.

Зразок №4 отримав найнижчу оцінку - “задовільно” хоча його вартість є вищою ніж зрака №3. Варто відмітити, що маркування цього ірису оцінене на оцінку "задовільно".

Зразок №3 отримав оцінки "добре" за маркування і органолептичні показники, що спричинило загальну оцінку "добре".

Висновки до розділу

При експертизі ірису визначають такі показники:

1. масову частку жиру в ірисі визначають рефрактометричним методом, метод заснований на витяганні жиру з наважку моноброміли монохлорнафталіном і визначенні показника заломлення розчинника і розчину жиру.

2. масову частку вологи в ірисі визначають методом висушування, метод полягає у висушуванні наважки виробу і напівфабрикату при певній температурі і обчисленні втрати маси по відношенню до наважки.

3. визначення масової частки загальної золи,метод заснований на спалюванні органічних речовин в наважці досліджуваного продукту.

4. вміст редукуючих речовин в ірисі визначають феррицианідним методом,метод заснований на відновленні надлишкового феррицианіда стандартним розчином глюкози в присутності розчину метиленового блакитного до повного знебарвлення.

У ході виконання дипломної роботи були проведені органолептичне дослідження ірису.

Зразки №1 та №2 Ірису «Еклер» і «Еклер молочний» отримали оцінку "відмінно", а зразок №3 - Ірис "Золотий ключик" отримав оцінку "добре", зразок №4 - - Ірис «Жуйчик з смаком пломбіру» отримав оцінку - “задовільно”.

У зразків №1 та №2 органолептичні показники оцінено на відмінно, що забезпечило високу оцінку продукту.

Зразок №4 отримав найнижчу оцінку - “задовільно”, хоча його вартість є вищою ніж зрака №3. Варто відмітити, що маркування цього ірису оцінене на оцінку "задовільно".

Зразок №3 отримав оцінки "добре" за маркування і органолептичні показники, що спричинило загальну оцінку "добре".

3 Митне оформлення ірису

3.1 Обґрунтування доцільності експортування ірису

Зовнішньоекономічна діяльність - важлива складова комерційної діяльності будь-якого підприємства.

Відповідно до ст. 194 Митного кодексу України експорт - це митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

Вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає:

1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України;

2) сплату податків і зборів, встановлених на експорт товарів;

3) дотримання експортером вимог, передбачених законом.

Доцільність експорту зумовлюється, перш за все, розширенням ринків збуту підприємства, і, по-друге, відшкодуванням державою ПДВ.

Дослідження проводилось на основі типової процедури експорту за наступними параметрами відповідно до зовнішньоекономічного договору:

- тип операції - експорт;

- експортер - Рафалівське споживче товариство;

- імпортер - ОАО "Продукты" (Російська Федерація);

- товар - ірис тиражений;

- кількість товару - 100 ящиків по 30 кг (маса нетто 3000 кг);

- вартість 1 кг ірису - 2 долари США;

- умови поставки - автотранспортом DAF-Глухів;

- курс долара на день митного оформлення - 5,05 грн. за 1 долар США.

3.2 Порядок митного оформлення ірису

Порядок митного оформлення визначається третім розділом Митного кодексу України. Усі товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України підлягають обов'язковому митному оформленню.

Метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Порядок виконання операцій з митного оформлення визначається Державною митною службою України у відповідності з Митним кодексом України. Митне оформлення суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється службовими особами митниці у місцях розташування митниць - зонах митного контролю, спільно із зацікавленими державними органами впродовж часу, визначеного митницею.

Митне оформлення має проводитися митницею, у зоні діяльності якої розташовані власники товарів та інших предметів, за винятком випадків, урегульованих чинним законодавством України. Так, наприклад, оформлення товару в іншій митниці узгоджується його власником із обома митницями (тією, де розташований власник, і тією, де він має намір проводити оформлення) листом відповідної форми.

Проведення митного контролю повинно забезпечувати:

- створення умов, що сприяють прискоренню зовнішньоторговельного обороту;

- дозвільний порядок переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів;

- ведення боротьби з контрабандою, порушеннями митних правил і податкового законодавства;

- вчасне і повне стягування мита, податків та митних платежів;

- ведення статистики зовнішньої торгівлі;

- здійснення у межах компетенції митних органів валютного контролю;

- ведення УКТ ЗЕД тощо.

Митне оформлення переміщуваних через кордон товарів та інших предметів, що належать суб'єктам підприємницької діяльності, здійснюється із застосуванням уніфікованого адміністративного документа форми МД - 2 (за необхідності - додаткових аркушів форми МД - 3 і МД - 8) - вантажної митної декларації (ВМД). Порядок використання і заповнення ВМД регламентується "Положенням про вантажну митну декларацію", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, а також інструкціями про порядок заповнення ВМД, затвердженими наказами Державної митної служби України. Процес митного оформлення товарів та інших предметів складається з двох частин, черговість здійснення яких залежить від напрямку переміщення через кордон - експорт чи імпорт:

- представлення ВМД до внутрішньої митниці та її оформлення. ВМД подається до митниці підприємствами, які здійснюють декларування товарів на підставі договору і діють за дорученням суб'єкта підприємницької діяльності або безпосередньо представником суб'єкта підприємницької діяльності;

- пропуск прикордонною митницею товарів через митний кордон України з використанням ВМД (при імпорті - попередньої ВМД). Остаточне митне оформлення вантажу здійснюється у внутрішній митниці. При цьому перевірка проходить декілька етапів контролю, які проводяться працівниками відповідних підрозділів митниць. При необхідності додаткових досліджень товарів або більш поглибленого вивчення наданих декларантом документів співробітниками митниці, які перевіряють ВМД, може бути направлений запит, наприклад, до митної лабораторії для уточнення хімічного складу товару, відділу тарифів і вартості для перевірки заявленої вартості та експертизи сертифікатів, які засвідчують країну походження товарів, тощо. Завершення митного оформлення кожним із співробітників фіксується поставленням відтисків, штампів контрольних відміток на зворотному боці ВМД.

Митне оформлення розпочинається після подання митному органу декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення документів, відомостей про товар і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню (таблиця 3.2.1 ):

Таблиця 3.2.1

Документи при митному оформленні ірису

№№ з/п	Група документів	Дозвільні документи	Код документа у ВМД
1	2	3
1	Дозвільні документи	Санфтарний сертифікат	6852
		Радіологічний дозвіл	6854
2	Транспортні документи	Carnet TIR	2950
		Накладна СМR	2730
		Декларація на транспортний засіб	0013
3	Комерційні документи	Рахунок-фактура (invoice)	3105
		Договір-купівлі-продажу, що передбачає розрахунки у ВКВ (додаток)	4010
4	Загальні документи	Довідка про декларування валютних цінностей	6001

3.3 Методи нетарифного регулювання, що застосовуються до ірису

Відомо, що всі держави світу різноманітними способами регулюють свою зовнішньоекономічну діяльність. Існує велика кількість таких засобів. Це пояснюється розширенням кола країн-учасниць світового ринку та необхідністю для кожної країни мати інструменти оптимізації її участі у міжнародній торгівлі.

Нетарифні методи регулювання ЗЕД - методи адміністративного характеру, що полягають у необхідності надання визначених дозвільних документів державних органів для здійснення ввезення (вивезення) товарів та інших предметів.

Ставлення до використання нетарифних засобів регулювання у світовій практиці досить суперечливе. З одного боку, Генеральна угода з тарифів і торгівлі і Світова організація торгівлі, що почала функціонувати з 1995 року, офіційно ставлять завдання максимально скасувати такі заходи, здійснювати перехід до регулювання зовнішньої торгівлі виключно тарифними методами. З іншого боку, всі країни світу, які входили у ГААТ з дня його створення і котрі стали членами СОТ з моменту початку її діяльності, використовують різноманітні форми нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі.

До ірису застосовуються методи нетарифного регулювання такі, як радіологічний контроль та необхідність отримання санітарного сертифікату.

Під час вивезення вантажів і транспортних засобів за межі митної території України радіологічний контроль здійснюється на митній території України. Проведення радіологічного контролю підтверджується проставленням відміток та штампів у товаросупровідних документах. Штамп "Радіологічний контроль" застосовується для вантажів, що не підлягають екологічному контролю. 

У ВМД радіологічний дозвіл зазначається у графі 44 під кодом 6854. Цей контроль здійснює Державна екологічна інспекція Міністерства екології та природ-них ресурсів України.

Санітарно-епідеміологічний контроль.

Висновок санітарно-епідеміологічної служби видається з метою гарантії безпеки товару для здоров'я населення. Зазначений висновок складається органами, установами, закладами державної санітарно-епідеміологічної служби. Він призначений для кожної партії харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів (для експорту, якщо це передбачено умовами контракту чи міжнародною угодою, в якій бере участь Україна). У ВМД зазначається під кодом 6-6852.

Різні країни виробляють, імпортують та експортують широкий асортимент товарів. Для регулювання виробництва та ведення міжнародної торгівлі необхідно відрізняти одні товари від інших. Тому й було вирішено створити систематизований перелік товарів і присвоїти товарам цифрові коди.

Якщо б національні промисловості виробляли та імпортували (експортували) обмежену кількість товарів (наприклад тільки картоплю та автомобілі), то не було б необхідності у створенні будь-якої спеціальної номенклатури товарів.

Для того, щоб відрізняти одні товари від інших, їх необхідно систематизувати і мати можливість класифікувати. Такий систематизований перелік товарів являє собою Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), у якій кожен товар має своє певне місце. У товарній номенклатурі товари систематизовано за розділами, розділи поділено на групи, а групи - на товари.

УКТ ЗЕД, розроблений на базі Гармонізованої системи описання і кодування товарів (ГС) і Комбінованої тарифно-статистичної номенклатури Європейської економічної співдружності (КН ЄЕС), представляє собою основу системи мір державного регулювання зовнішньоекономічною діяльністю держави.

Важливе при декларуванні товарів для проведення їх митного оформлення заповнення граф 31 та 33 ВМД. У графі 31 вказується комерційна і фірмова назва товару, його характеристики, що включають у себе асортимент, розміри, номери моделей, стандарти, типи, комплектність та інші відомості про товар, які дають можливість однозначно класифікувати його кодом, вказаним у графі 33.

Ставки мита у Митному тарифі України наведено відповідно до кодів товарів. Нетарифні обмеження (тобто ліцензування, квотування та ін.) також в основному застосовуються до товарів, указаних у вигляді кодів товарів чи товарних позицій.

Структура УКТ ЗЕД включає найменування розділу, код та найменування групи, код та найменування товарної позиції, кодове позначення товару, найменування товару, преференційна, пільгова, повна ставка мита та скорочене позначення додаткових одиниць його виміру.

Елементами структури УКТ ЗЕД є система кодування та система класифікації.

Кодування товару - це представлення товару у вигляді цифрового знака.

Код товару в УКТ ЗЕД десятизначний і складається таким чином:

- код групи - 2 знаки;

- код позиції - 4 знаки;

- код підпозиції - 6 знаків;

- код товарної категорії - 8 знаків;

- код товарної підкатегорії - 10 знаків.

Визначення коду ірису проходить поетапно.

Перший рівень, визначення розділу, до якого можна віднести товар. На даному етапі товари групуються за галузями промисловості. Відповідно, ірис відноситься до розділу 4 "Готові харчові продукти; алкогольні та безалкогольні напої і оцет; тютюн та його замінники".

Наступний, другий рівень - визначення групи. Загальна кількість груп у товарній номенклатурі - 97. У них товари зібрані відповідно до таких ознак:

- за матеріалом виготовлення;

- за функціональним призначенням;

- за ступенем обробки.

Оскільки ірис за призначенням належить до кондитерських виробів, то його можна віднести до групи 17 "Цукор і кондитерські вироби з цукру".

Третій рівень, визначення товарної позиції, яка деталізує товар за більш специфічним ознаками. Ірис можна віднести до товарної позиції 1704 "Кондитерські вироби з цукру (включаючи білий шоколад) без вмісту какао".

Четвертий рівень передбачає визначення підпозиції товару. Для ірису товарна підпозиція буде - 170490 "Інші", оскільки підпозиція 170410 "Жувальні гумки, у цукровій оболонці або без неї" не підходить.

П'ятий рівень - визначення коду товарної категорії. Українським класифікатором товарів ЗЕД передбачено такі товарні категорії для визначеної підпозиції:

1704901000 - - екстракт локричний, який містить понад 10 мас. % цукрози без додання інших речовин;

1704903000 - - білий шоколад

- - інші.

Обираємо пункт інші, до якого входять:

1704905100 - - - пасти, включаючи марципан, у первинних упаковках, масою нетто 1 кг або більше;

1704905000 - - - льодяники від болю у горлі і цукерки від кашлю;

1704906100 - - - драже та аналогічні їм солодощі у вигляді драже;

- - - інші.

У пункті інші передбачено підктегорію 1704907500 - - - - ірис, цукерки та аналогічні солодощі, з вареного цукру з жировими добавками.

Отже, код ірису за УКТ ЗЕД 1704907500.

Класифікацію товару можна представити у вигляді таблиці 2.5.1.

Таблиця 3.3 1-

Класифікація ірису

Код групи	17	Цукор і кондитерські вироби з цукру
Товарна позиція	17	04	Кондитерські вироби з цукру (включаючи білий шоколад) без вмісту какао
Підпозиція	17	04	90	Інші
Підкатегорія	17	04	90	7500	Ірис, цукерки та аналогічні солодощі, з вареного цукру з жировими добавками

3.4 Визначення країни-походження товару

Країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньоекономіч-ної діяльності, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країна походження товару визначається на основі принципів міжнародної практики.

Питання визначення країни походження товару, що переміщу-ється через митний кордон України, на законодавчому рівні регла-ментується нормами Митного кодексу України та міжнародних дого-ворів, укладених в установленому законом порядку. У Кодексі питан-ня визначення країни походження товарів викладені у ст. 276-285 (розділ XII "Країна походження товару") та ст. 315-316 (розділ XVI "Верифікація сертифікатів про походження товарів з України").

Порядок визначення країни походження товару встановлюється Кабінетом Міністрів України на підставі положень Митного кодек-су України. З цього питання Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про затвердження Порядку визначення країни похо-дження товару, що переміщується через митний кордон України" від 12.12.2002 № 1864. Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) зон, розта-шованих на території України, встановлюються законом.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв. При цьому під країною походження товару можуть розумі-тися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

До товарів, повністю вироблених у країні, належать:

1) корисні копалини, видобуті на її території або в її територі-альних водах, або на її континентальному шельфі та в морських надрах, якщо країна має виключне право на розробку цих надр;