- із пласмас;

- із каучуку;

4. По методу кріплення низа взуття ділять на:

- клейове;

- рантове;

- сандальне;

- інші;

5. По висоті каблука буває:

- взуття на низькому (до 25 мм.);

- на середньому (26-45 мм.);

- високому (46-70мм.);

- і особливо високому (більше 70 мм) каблуці.

6. По кольору верху взуття випускають:

- чорне;

- кольорове;

- коричневе;

- ярке (сине, червоне, зелене, жовте);

- світле;

- біле;

- комбіноване;

7. По способу кріплення на нозі :

- на шнурках;

- кнопках;

- застібці-блискавка

- і інше.

8. Розміри шкіряного взуття:

- в метричній системі (21,5-27,5);

- в штихмасовій (33-42,5);

9. Повноти шкіряного взуття:

- з 1 по 9 повноти;

Фасон взуття визначається його силуетом, формою і розміром носка - вузький і широкий, тупий і гострий, овальний і граневий, а також формою, шириною і висотою каблука.

Модель взуття визначається формою і розміщенням деталей верху, характером оздоблень.

По складності моделі взуття підрозділяють на масове і модельне.

Масове взуття виготовляється по типових нескладних моделях. Воно буває звичайного стандартного покрою з перфорацією на окремих деталях; фігурного покрою.

Основні типи масового (повсякденного) взуття: туфлі-лодочки, напівчеревики на шнурках і ремінцях з пряжками.

Повсякденне зимове взуття випускається в наступному асортименті: чоботи, напівчоботи, черевики, напівчеревики.

Модельне взуття - це нарядне, легке, еластичне взуття яке носять в особливо святковій обстановці. По асортименту ця група включає перш за все жіночі туфлі-лодочки на високому каблуці з різними оздобленнями. Виготовляють їх з високоякісних матеріалів по більш складних і різноманітних моделях і щільною обробкою. Модельне взуття випускається 1, 2, 3 груп складності.

Чоботи - взуття з високим голенещем, бувають прикрійні, і рідше - витяжні (верх із одного куска шкіри).По матеріалу верха чоботи поділяють на юхтеві і хромові. По конструкції розрізняють чоботи зі звичайними і розширеними голенищами, з підкладкою в області переду, з підшивкою ( з підкладкою в верхній частині голенища ), а також без цих деталей підкладки.

Напівчоботи - взуття з берцями , до половини, для захисту від проходження води і бруду всередину взуття.

Чобітки - це різновидність чобіт з щільним обляганням ноги в області голенища або з приспособленням для закріплення на нозі.

Напівчобітки - відрізняються від чобітків меншою висотою голенища: не більше 20 см.

Черевички - закривають тильну поверхню стопи, з берцями не вище лодошек і приспособленням для втримання їх на нозі .Можуть бути з союзкою,пряжками, застібкою-блискавка.

Туфлі - взуття з верхом не повністю закриваючим тильну поверхню стопи.Для туфель характерний складний покрій і декоративна обробка.

Сандалі - взуття сандального методу кріплення, без підкладки,з перфорацією і просічками, з одним чи двома ременями і набойкою.

3.2 Маркування, умови зберігання , вимоги до якості.

Маркування взуття передбачає наявність інформації:

Найменування підприємства-виготівника, його адреси, товарного знаку, артикула, розміру, повноти, сорту, позначення нормативного документа. Маркувальні дані розміщують безпосередньо на товарі. В окремих випадках допускається їх розміщення на ярликах або інших деталях кожної півпари. На індивідуальній упаковці кожної пари взуття зазначається дата випуску.

На ходовій поверхні взуття кожної півпари шкіряного взуття вказують його розмір і повноту, а на підкладці у верхній частині взуття проставляють: розмір, повноту, артикул, фасон, дату випуску, номер стандарту, сорт. Товарний знак(марку підприємства) наносять на вкладені устілки, напівустілки, підпятники.

Взуття зберігають в сухих, чистих, добре вентильованих приміщеннях при температурі + 15+20 С і відносній вологості повітря 50-70%.

При зберіганні коробки і ящики з взуттям розміщують на відстані не менше 0 2м від стін і підлоги; 0 5м від електричних ламп; 1м - від приладів опалення. Взуття в коробках складають на стелажах на висоту не більше восьми рядів, а без коробок - не більше пяти рядів з прокладкою із картону між рядами. Взуття без коробок укладають каблучною частиною однієї півпари на гомілкову частину іншої. Шкіряне взуття забороняється зберігати навалом. Розпаковане взуття потрібно оберігати від дії прямих сонячних променів.

Основними умовами, дотримання яких забезпечує належне зберігання товару є:

- температура повітря;

- відносна вологість повітря;

- належні освітлення і вентиляція;

- захист товарів від прямих сонячних променів;

- виконання санітарно-гігієнічних заходів;

- потрібно берегти товари від гризунів і молі.

Вимоги до якості взуття.

По якості взуття перевіряють так: беруть пару взуття носками від себе, а підошвами вниз і зєднують півпари внутрішніми сторонами .Натискають великим пальцем на носки, перевіряють їх пружність, щільність шкіри, правильність і симетричність розташування деталей. Нахиляють півпари носком вниз і оглядають висоту задників, правильність положення задніх швів, щільність прилягання каблуків до підошви і відповідність кольору каблука кольору заготівки. Розвертають півпари, зєднавши їх задниками, перевіряють порність взуття за висотою берців і задників а також за висотою каблука. Оглядають бокову, зовнішню поверхню взуття, звернувши увагу на якість швів, щільність прилягання підошви до верху взуття. Повертають півпари вниз задниками, підошвою догори і перевіряють правильність кріплення підошви, насадки каблука, маркування розміру на підошві. Повертають півпару підошвами одну до одної в вертикальному положенні носками догори і перевіряють парність підошв за довжиною, товщиною і шириною. Тоді оглядають зовнішню бокову поверхню, якість строчки, перевіряють пружність взуття в геленочній частині, для чого беруть вправу руку задню частину півпари, а в ліву передню, і згинають підошву , перевіряючи її гнучкість і міцність кріплення з деталями верху. І перевіряють правильність і чіткість маркування на внутрішніх деталях взуття (артикул, розмір, номер стандарту, сорт).Після цього опускають праву руку всередину півпари і перевіряють внутрішню поверхню взуття ,з'ясовують відсутність бугрів, цвяхів, зморщок .

Коли все це перевірено викладають взуття на робоче місце.

3.3 Приймання шкіряного взуття за кількістю і якістю.

Під час приймання товарів по кількості слід керуватися інструкцією П-6 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю". Приймання товарів у магазині здійснює матеріально-відповідальна особа. Під час приймання товару в тарі перевіряють її цілісність і приймають товар за кількістю тарних місць, тобто перераховують ящики, коробки тощо. Під час приймання товарів за кількістю зі складу магазину звіряють фактичну кількість отриманого товару з даними супровідного документа, якою є накладна.

Перевіряють вміст кожної коробки звіряючи наявність товару з його кількістю і ціною вказаними в накладній. Після цього виконують таксування накладної, для чого перемножують кількість товару на ціну однієї його одиниці, і перевіряють відповідність суми яку отримують при таксуванні, сумі вказаній в накладній. Якщо розходжень немає ставлять підпис на накладній, підтверджуючи цим приймання товару. Якщо під час приймання була виявлена нестача, надлишки, повідомляють про це завідуючого магазином .

Взуття перевіряють особливими лекалами і лійками повністю, попарно за товарним знаком - артикул, розмір, повнота, сорт, ціна. Перевіряють також маркування коробок.

Під час приймання товарів по якості слід керуватися інструкцією П- 7. "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю". Товари на якість можна перевірити суцільно, вибірково і контрольно. Як правило за якістю і комплектністю товари приймають суцільною перевіркою, вибіркову перевірку застосовують тоді, коли такий порядок передбачений ГОСТами. Контрольну перевірку якості підготовлених до здачі товарів, що мають штамп підприємства, застосовують на підприємствах промисловості.

Контроль і оцінку якості шкіряного взуття проводять по показниках які мають відповідати вимогам. Загальними показниками якості є гарантійний строк носіння, пружність кріплення деталей низу і ниточних з'єднань заготовки, маса, гнучкість, силует, зовнішній вигляд, внутрішня обробка. Спеціальними показниками є гігієнічні властивості які мають значення для оцінюючої групи взуття і інші показники.

Встановлені гарантійні строки носіння взуття на протязі якого покупець має право на його обмін при виявленні скритих дефектів. Ці строки вираховуються від 30 до 80 днів в залежності від характеру виробництва товарів, його статево-вікового призначення, матеріалу підошви і інше.

Прийманню не підлягає взуття з виявленими дефектами виробничого характеру, які різко знижують його надійність або впливають на ергономічні властивості(погане формування п'явкової та носочної частини, розрив ниточних швів, перелом та відклеювання підошв і інше.

Продукцію за якістю перевіряють зіставляючи показники товару з вимогами яким він повинен відповідати згідно з ГОСТами, договором і інше.

3.4 Підготовка шкіряного взуття до подачі на робоче місце.

Більшість товарів які надійшли в магазин треба підготувати до продажу, бо значна частина їх в тарі отже, могла пом'ятися, запилитися, тобто втратити свій первісний товарний вигляд. Попередня підготовка вивільняє працівників під час продажу товарів, внаслідок чого зменшуються затрати часу покупців і товарні втрати, підвищується продуктивність праці продавців, збільшується товарооборот і пропускна спроможність магазину.

Під час підготовки товару до продажі поліпшують його зовнішній вигляд, а це сприяє підвищенню культури торгівлі.

Підготовка товарів до продажу включає такі основні операції:

1. Розпакування - вивільнення товару від зовнішньої тари в якій його привезли. Основна вимога до розпакування - зберегти якість товарів, тари і упаковки.

2. сортування - групування виробів за асортиментними ознаками, тобто за розмірами, фасонами, цінами, а також перевірка відповідності ціни, сортності, позначених на маркуванні і в супровідних документах.

3. Надання товарного вигляду - очищення від пилу, прасування, усунення дрібних дефектів.

4. Маркування - прикріплення до товару товарного ярлика з назвою товару, артикулом, сортом, розміром і ціною. Ярлики до товару прикріплюють, навішують, пришивають на зворотному боці ярлика завідуючий секцією своїм підписом засвідчує правильність ціни. Крім ярликів, товари повинні мати цінники.

Спочатку розкривають тару та розпаковують взуття. Розсортовують взуття за розмірами, видом, фасонами цінами. Перевіряють наявність маркування на взутті. Перевіряють відповідність взуття розміру, повноті. Перевіряють парність взуття. Очищають його від пилу і викладають на робочому місці.

Взуття від пилу чистять щіткою або сухою суконною ганчіркою, перевіряють на парність, усувають дрібні дефекти. Вироби з велюру, замші чистять жорсткою щіткою, а заяложені місця - м'якою гумовою.

Коли всі ці операції виконані взуття викладають на робоче місце.

3.5 Розміщення і викладка взуття на робочому місці.

В торговельному залі взуття розміщують на острівних та пристінних гірках, у шафах-вітринах з похилими полицями, на гірках з металевими кронштейнами, штангами, стендами, полицями - корзинами, полицями-касетами тощо.

Взуття розміщують за такими ознаками: за характером пошиву (модельне, масового виробництва); за видом( туфлі, черевики ,чоботи тощо); за розміром і повнотою; за матеріалом виготовлення; за статево-віковими ознаками та ознаками сезонності.

При самообслуговуванні для кожного розміру взуття відводиться визначне місце.

Взуття розміщують на обладнанні у торговельному залі. Для зразків виставляють кілка пар взуття на гірках без коробок. Виставляють кілька пар взуття кожного виду і розміру. Для розміщення сезонного взуття і новинок відводять найбільш помітне місце в торговельному залі. Взуття яке користується попитом, розміщують ближче до свого робочого місця.

Розміщення товарів - це система виставлення їх на окремих ділянках у зоні обслуговування за різними ознаками, властивими певним виробам.

Обов'язкове правило розміщення товарів при самообслуговуванні - постійність місця. У систему розміщення товарів можна вносити певні зміни аби вони були виправдані.

Товари найбільшого попиту, дорогі і дрібні за розмірами встановлюють ближче до продавця.

Товари тривалого вибору і складного асортименту розміщують у тих частинах торгового залу, де немає основного потоку покупців. Нові і моловідомі товари на які треба звернути увагу викладають на верхніх полицях. Товари які часто поповнюють, громіздкі і важкі розміщують у низу ближче до приміщень зберігання, споріднені, взаємозамінюючі і супутні - поряд.

Запаси товару можна умовно поділити на робочі, виставочні і резервні.

Робочий запас - призначений для безпосереднього відпускання покупцям.

Виставочний запас - призначений для демонстрування товарів покупцям.

Резервний запас - призначений для поповнення робочого запасу. Його тримають у приміщеннях для зберігання товарів.

Основою розміщення є групування товарів за однаковим споживчим призначенням.

Викладення товарів - це спосіб демонстрування й укладання окремих їх видів, завдяки застосуванню якого можна показати весь асортимент і водночас кожний його вид. Викладення товарів може бути товарне і декоративне. Для викладення використовують внутрішньо магазинні вітрини, стенди, і інше.

Взуття викладають на полицях або кронштейнах парами, за видами, розмірами, матеріалом верху та за сезоном. Викладають його з урахуванням артикулів і номерів. Супутні товари (шнурки, устілки, набійки) викладають на окремі гірки.

3.6 Продаж шкіряного взуття і обслуговування покупців.

На взуття гарантійний термін обчислюється з початку відповідного сезону:

- зимового асортименту - з 15 листопада до15 березня;

- весняно-осіннього асортименту - з 15 березня до 15 травня; з 15 вересня до 15 листопада;

- літнього асортименту - з 15 травня до 15 вересня.

Вимоги споживача розглядаються після пред'явлення касового чека, а щодо товарів, на які встановлено гарантійні терміни, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює. Стосовно товарів на які гарантійні терміни не встановлено, споживач має право пред'явити вимоги, якщо недоліки були виявлені протягом шести місяців. При виявленні недоліків протягом гарантійного терміну споживач має право на:

- безкоштовне усунення недоліків або відшкодування витрат на їх усунення;

- заміну на аналогічний товар належної якості;

- зменшення купівельної ціни;

- замінну на такий же товар іншої моделі з урахуванням купівельної ціни.

Продавець зобов'язаний прийняти товар неналежної якості і задовольнити вимоги споживача. Споживач має право обміняти непродовольчий товар неналежної якості на аналогічний, якщо товар не підійшов за кольором, розміром протягом 14 днів, не враховуючи дня купівлі. Обмін товару проводиться якщо він не був у користуванні і збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, ярлики а також товарний чи касовий чек.

При продажі товару з гарантійним терміном використання продавець зобов'язаний зробити відмітку в технічному паспорті чи в гарантійному талоні, вказавши: № магазину, назву виробу, його серійний номер, термін гарантії, дата продажу, ставлять свій підпис, і печатку магазину.

Обслуговування покупців.

Беруть праву півпару взуття у праву руку, опустивши носок , цим дають можливість покупцю оглянути перед півпари. Повертають півпару носком праворуч для показу внутрішньої сторони півпари. Повертають півпару носком ліворуч для показу зовнішньої сторони півпари. Дають покупцю в руки для огляду одну із півпар.

Якщо взуття на середньому чи високому каблуці тоді беруть півпару взуття за підошву, вказівним пальцем підтримуючи каблук, опустивши носок вниз, піднявши задник, дають покупцю в руки для огляду одну із півпар.

Показуючи взуття , дають консультацію про його властивості, матеріал, з якого воно виготовлено, моду, ціну, якість, виробника, засоби догляду, та умови зберігання. Пропонують покупцю взуття середньої вартості, стежать за його реакцією, залежно від неї пропонують дорожче чи дешевше взуття.

Консультація має бути вичерпною, короткою та переконливою. Також нагадують покупцю про те, що він має право впродовж 14 днів у цьому магазині обміняти якісне взуття, яке не підійшло за розміром, повнотою, кольором, на інше ,при наявності касового чека.

Розділ 4. Опис виробничого підприємства “Комфорт”

4.1 Форма організації бізнесу

Акціонерне товариство “Комфорт” - це така форма підприємництва, за якої весь капітал поділено на визначене число рівних частин (акцій), що знаходяться у влачності окремих засновників і учасників. Акціонерне товариство “Комфорт”, надалі “підприємство”, закритого типу, тобто весь пакет акцій розподілено тільки між засновниками, вони не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися чи продаватися на біржі.

Засновники і учасники акціонерного товариства несуть обмежену відповідальність за результати роботи свого товариства, що визначється тільки вартістю свого внеска(тобто вартістю акцій).

Вищим органом управління підприємства є загальні збори, брати участь в роботі яких можуть всі акціонери незалежно від кількостіакцій, якими вони володіють. Загальні збори визнаються правомощними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту 60 відсотків голосів. До компетенції зборів належать найбільш важливі питання, які визначають долю самого товариства, а саме: визначення основних напрямків діяльності підприємства, внесення змін до статуту, обрання керівних органів товариства, затвердження річних результатів діяльності підприємства, порядку розподілу прибутку тощо. При цьому вирішення питань зі зміною статуту, ліквідацією підприємств а чи створенням дочірних філій здійснюється більшістю у ѕ голосів акціонерів, які беруть участь у загальних зборах. Голосування відбувається за принципом: одна акція - один голос.Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік.

Статус рядових власників акцій дуже своєрідний: хоча кожний з них є співвласником підприємства і бере участь у прийнятті рішень, але конкретного впливу на роботу акціонерного товариства він не має, тому що він не має контрольного пакету акцій і не входить до складу керівних органів підприємства.

"Підприємство" є юридичною особою; має самостійний баланс і розрахунковий рахунок у банку.

"Підприємство" має круглу печатку зі своїм найменуванням, кутовий і технічний штампи, товарний і фірмовий знаки, інші, передбачені законом, реквізити.

Місцезнаходження "підприємства" - Україна, 23000 Вінницька область, м. Бар вул. Буняковського 11.

Підприємство має право від свого імені укладати договори, одержувати майнові й особисті майнові права і нести обов'язку, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражі, третейському суді, самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, бути учасником і засновником господарських товариств і об'єднань.

4.2 Власники фірми і ключові функції

Засновниками і учасниками акціонерного товариства є всі працюючі на підприємсеві люди. Акції розподілені відносно їх внесків. Акції є простими, що дозволяє їх власникам отримувати прибуток (дивіденди) в залежності від конкретних результатів роботи підприємства.

Контрольний пакет акцій, що складає 50% плюс одна акція від загальної калькості належить генеральному директору підприємства Нагорній Надії Василівні.

Головна мета діяльності підприємства - виробництво і реалізація валінкового взуття - товару народного споживання.

Предметом діяльності є:

- реалізація зробленої продукції на Україні, в інших державах;

- фінансово-кредитна діяльність.

Всі види діяльності підприємство здійснює як в Україні, так і за кордоном.

4.3 Організаційна схема управління фірмою

Так як технологічний процес виготовлення валінкового взуття включає велику кількість операцій, то виникає необхідність розподілити задачі управління між окремими виконавцями. Склад, взаємозв'язки, підпорядкованість організаційних одиниць утворюють організаційну структуру управління.

Так як підприємство відноситься до малих, його штат не великий, то схема управління фірмою буде доволі проста.

Зобразимо схему управління фірмою:

Рис. 1. Схема управління фірмою

В подальшому з розвитком і розширенням виробництва підприємства можливе ускладнення струк-тури управління.

На певному етапі функціонування у підприємства можуть виникнути певні складнощі у вирішенні економічних чи юридичних питань. Тому для надання консультацій і рекомендацій з різних питань, таких як: стягнення податків, бухгалтерський облік, зміна економічної нормативно-правової бази, робота з документами та юридичне обслуговування здійснює аудиторська компанія “Престиж”. Її офіс знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна 41 кімната 12.

Радниками фірми є споживачі. Саме вони вносять пропозиції щодо розширення асортименту, а також пред'являють інші вимоги.

4.4 Розрахунок чисельності працюючих за категоріями

У відповідності із характером виконуємих робіт усі робітники підприємства поділяються на керівників, спеціалістів і робітників.

Технологічний процес виготовлення продукції та норми часу на кожну операцію приведені у таблиці:

Таблиця. Норми часу, розцінки та кількість робітників необхідні для виготовлення чоловічого валінкового взуття

№ п/п	Назва операції	Кількість робітників	Розряд	Часова тарифна ставка	Норма часу	Розцінка
1	Отримання шерсті зі складу. Приготування суміші	6	2	0,58	0,091	0,053
2	Чесання конусів	6	3	0,62	0,12	0,062
3	Чесання і намотування шерсті на барабан		3	0,62
4	Звойлочування конусів після намотування	4	3	0,62	0,082	0,053
5	Ручна формовка головки і звойлочування		3	0,62
6	Виготовлення і ущільнення пластів	2	3	0,62	0,042	0,03
7	Зарощування основи	6	3	0,62	0,103	0,07
8	Звойлочування основи		3	0,62
9	Окислювання, покраска і розтягування на роликовому станку	7	3	0,62	0,123	0,092
10	Насадка валінкового взуття на механічні колодки	4	4	0,72	0,081	0,058
11	Погрузка валянок на вагонетку і транспортування їх до місця сушіння	1	2	0,58	0,018	0,01
12	Погрузка валянок в сушильну камеру і їх вигрузка		2	0,58
13	Розколодка	2	3	0,62	0,029	0,019
14	Чищення халяв валянок	7	2	0,58	0,113	0,016
15	Зняття ворсу з головки валянок на шліфувальному станку		2	0,58
16	Чищення валянок щітками		2	0,58
17	Сортування валянок попарно і маркування	3	2	0,58	0,05	0,05
18	Обрізання верхнього краю валянок		2	0,58
19	Зшивання валянок попарно		2	0,58
20	Складання по розмірам і пакування		2	0,58

Оскільки на деяких операціях технологічного процесу норми часу, розряд та тарифні ставки однакові то можна сформувати відповідні бригади робітників.

4.5 Штатний розклад спеціалістів

Генеральний директор набирає штат и складає штатний розклад спеціалістів, основних та допоміжних робочих.

Таблиця. Список спеціалістів

Спеціальність	К-сть люд.	Оклад, грн	Сума, грн
Директор	1	300	300
Заступник директора	1	280	280
Інженер з ОП та БЖД	1	250	250
Бухгалтер-економіст	1	250	250
Секретар-референт	1	180	180
Усього:	5	-	1260

Таблиця. Список допоміжних робітників

Спеціальність	К-сть люд.	Оклад, грн	Сума, грн
Сторож	1	250	250
Вантажник	1	150	150
Робітник складу	1	150	150
Водій	1	180	180
Прибиральниця	1	120	120
Усього:	5	-	850

До обов'язків генерального директора входять: контроль фінансово-господарської діяльності, упорядкування штатного розкладу і добір кадрів; контроль за веденням бухобліку і усіх форм звітності; підготовка і проведення зборів, нарад, семінарів учасників і других заходів. Генеральний директор без доручення здійснює дії від імені товариства, представляючи його інтереси перед усіма органами й організаціями. Як менеджер по маркетингу він визначає залежність виробництва від сформованої кон'юнктури ринку, вивчає потреби ринку і пропонує, відповідно до отриманих результатів, внести корективи у виробничу програму, асортимент товарів. У його функції входить забезпечення рекламної кампанії, створення іміджу фірми. Генеральний директор звітує перед зборами товариства не менше 2-х разів у рік. Крім того, керівник зобов'язаний забезпечити: виконання умов колективного договору.

Замісник директора забезпечує організацію виробництва, дотримання технології координує дії трудового колективу, відповідає за якість що випускається продукції за виконання добових, квартальних і річних норм випуску продукції.

Інженер з охорони праці та безпеки житєдіяльності відповідає за працездатність устаткування, його своєчасне технічне обслуговування, ремонт сторонніми організаціями, а також за своєчасне ознайомлення працівників з правилами безпеки при роботі на дільницях.

Бухгалтер-економіст забезпечує повне урахування грошових засобів, що надходять, товарно-матеріальних цінностей і основних цінностей, а також своєчасний відбиток у бухобліку операцій, пов'язаних із їхнім рухом відповідно до встановлених правил. Відповідає за достовірне урахування витрат обігу і виробництва, достовірний розрахунок показників ефективності виробничої діяльності. Відповідає за своєчасні перерахування засобів у держбюджет грошей на погашення позички банкам, відрахування у усілякі фонди і резерви. . Підпорядковується директору підприємства.

Обов'язки працівників основного виробництва полягають у виконанні закріплених за ними операцій технологічного процесу з дотриманням техніки безпеки і технології.

Допоміжні робітники виконують функції забезпечення виробництва в обсязі, покладеному на них замісником директора.

До допоміжних робітників відносять:

- сторож охороняє територію підприємства у нічний час;

вантажник перевозить упаковану продукцію на склад або вантажить на транспорт;

комірник приймає упаковану продукцію і розміщає на складі, веде облік складської продукції;

водій управляє транспортним засобом під час перевезень продукції, комплектуючих і ін.;

прибиральниця здійснює прибирання закріпленої за нею території підприємства.

Таблиця. Річний фонд заробітної плати

Категорія робітників	К-ість, люд.	Осн. ЗП, грн	Доп. ЗП, грн	Відрахування, грн
Основні	48	31792	3179,2	13114,2
Допоміжні	5	9486	948,6	3912,975
Спеціалісти	5	13456,8	1345,68	5550,93
Разом:	58	54782,8	5478,28	22578,105

4.6 Опис технічних і експлуатаційних характеристик продукції

Підприємство “Комфорт” виробляє валянкове взуття.

Дана продукцiя має високi характеристики якості такi, як висока якість сировини, з якої виготовляють взуття, велика щільність пластів, добре відшліфовування халяв, високі гігроскопічні властивості та основною перевагою є те, що вони добре зберігають тепло. Таких показники фiрма досягла завдяки тому, що було взято в оренду нове обладнання, і був підібраний штат з висококваліфікованих працівників.

У зв'язку з тим, що підприємство не має конкурентів на українському ринку, то продукція користується великим попитом.

Підприємство має право випускати дану продукцію у будь-якій кількості та асортименті у відповідності до ОСТ 17.300.79. Патентне право на продукцію належить державі.

Товар, що випускається підприємством, є товаром широкого вжитку, та розрахований на довгий час використання. В зв'язку з цим необхідно забезпечити високі показники якості товару. В даний час підприємство випускає один вид товару, що призначений для чоловіків.

В подальшому планується розширити товарну гаму продукції за рахунок випуску обрезинених валянок та жіночих розмірів.

Підприємство збуває товар партіями різних розмірів. Тому упаковка валянок має наступний вигляд:

1. Валянки упаковуються партіями по одній штуці кожного розміру в мішковині;

2. Для транспортування додатково використовується упаковка з транспортного полотна;

3. На транспортну упаковку нашивають етикетку, що містить такі реквізити:

назву продукції;

назву підприємств виробника;

розміри;

інструкції для зберігання.

Підприємство здійснює погрузочно-розгрузочні роботи, а також доставку товару в межах України.

4.7 Характеристика виробництва

Технологічний процес виготовлення валянок складний. Для реалізації виробничої програми необхідно мати відповідне устаткування:

1. Чесальна машина;

2. Звойлочувальна машина;

3. Роліковий станок;

4. Механічні колодки;

5. Молотова машина МВ-3;

6. Сушильна камера;

В зв'язку з складним технологічним процесом виготовлення валянкового взуття необхідне велике приміщення. Технологічні операції кожною бригадою здійснюються в окремій кімнаті. Для зберігання матеріалів, комплектуючих і готової продукції використовуються 2 складських приміщення, які розташовані окремо від виробничого приміщення відповідно до техніки безпеки. Також є приміщення для керуючого складу підприємства, в якому знаходяться кабінети: генерального директора, заступника директора, головного бухгалтера, інженера з ОП та БЖД. Також є кімната для сторожа.

В цеху кожне робоче місце технологічної операції знаходиться в окремих кімнатах, габаритні розміри яких 7 м2. В кожній кімнаті знаходиться відповідне обладнання. Крім того в них є шкаф для спеціальних та допоміжних інструментів та корзини для відходів.

Відповідно до техніки безпеки біля спеціального обладнання є дерев'яна підставка, або рези-новий коврик.

В кімнаті для чистки халяв та зняття ворсу є загальна вентиляція. Оскільки при виконанні цих операцій в повітря попадає велика кількість пилу.

В кімнаті, де проводять окислювання і покраску є місцева вентиляція.

Кімната, де проводять сортування, зшивку та упаковку обладнана великою кількістю стелажів.

Під склади вибрано приміщення розміром 1063м.

4.8 Виробничий процес

Виробничий процес поділяється на операції:

Отримання шерсті зі складу;

Приготування суміші;

Чесання конусів;

Чесання і намотування шерсті на барабан;

Звойлочування конусів після намотування;

Ручна формовка головки і звойлочування;

Виготовлення і ущільнення пластів;

Зарощування основи;

Звойлочування основи;

Окислювання, покраска і розтягування на роликовому станку;

Насадка валінкового взуття на механічні колодки;

Погрузка валянок на вагонетку і транспортування їх до місця сушіння;

Погрузка валянок в сушильну камеру і їх вигрузка;

Роз колодка;

Чищення халяв валянок;

Зняття ворсу з головки валянок на шліфувальному станку;

Чищення валянок щітками;

Сортування валянок попарно і маркування;

Обрізання верхнього краю валянок;

Зшивання валянок попарно;

Складання по розмірам і пакування.

4.9 Постачальники основних матеріалів

Основною продукцією для виготовлення валянок є різні види шерсті. Основними поставщиками підприємства є:

Харківська фабрика первинної обробки шерсті постачає шерсть миту українську, осіню, грубу;

Золочівська фабрика - шерсть коров'я-зольна;

Фабрика первинної обробки шерсті. Місто Бєльци. Шерсть овеча, світло-сіра;

Київське шкіряне об'єднання постачає українську, гребіну, світло-сіру.

4.10 Ринок збуту

Розглядаючи продукцію, що виробляєфірма - валянкове взуття, ми можемо проаналізувати контенгент споживачів даної продукції. Потенційні споживачі продукції:

Організації та установи, що придбають товар для своїх працівників;

Сільське населення;

Люди, що холодний час року працюють на відкритому повітрі;

Населення північної частини Росії, та інші закордоні заказники.

Проаналізувавши вище викладені міркування ми робимо висновок, що ринок споживачів продукції з першого погляду обмежений, але у зв'язку з тим, що в останні роки прогнозується зростання попиту, то продукція буде мати свого споживача.

По географічному принципу споживацький ринок України для конкретної продукції можна розбити на 3 сегмента: ринок північної полоси України, центральної полоси і південої. Більшим попитом наша продукція буде користуватися в північній полосі.

За попередніми дослідженнями, попит на продукцію в місті та в сільській місцевості будуть відрізнятися. Це пов'язано з тим, що у сільській місцевості переважно живуть люди з дуже низьким рівнем доходів, що не можуть дозволити собі купувати більш дороге зимове взуття (у тому разі, якщо ми не будемо враховувати замовлення підприємств).

В залежності від відношення споживачів до товару ринки розбивають на сегменти:

ті, що не користуються товаром;

бувших користувачів;

потенційних споживачів;

постійних споживачів.

Так як валянки не є потенційно новим товаром, то на ринку вже сформувалося коло споживачів. На даний момент конкуренти, що випускали таку ж продукцію, збанкрутували і описане підприємство фактично є єдиним виробником у даному сегменті.

Отже в якості цільового ринку збуту обрано ринок північної та центральної частини України, а також орієнтування на споживачів з Росії. Основними потенційними споживачами товару є підприємства, що купують товар як спецодяг, та жителі сільської місцевості.

Збут продукції здійснюється через оптову торгівлю. Оптова торгівля займається закупівлею, і продажем великих партій товарів.

Для підприємства є два варіанта здійснення виходу на ринок:

1. Взяти функцію збуту на себя (прямий канал збуту).

2. Скористатися послугами посередника (непрямий канал збуту).

Враховуючи, що ринок горизонтальний (на ньому велика кількість споживачів) і тому потрібно створити розгорнутий канал збуту, то прямі контакти нерентабельні через географічно широкий сегмент ринку. Тому фірма економить на транспортних витратах, поставляючи великі партії товару обмеженому колу оптовиків. В якості оптовиків виступають обласні бази райспоживспілки.

4.11 Основні методи боротьби за ринок

Зниження собівартості продукції, сертифікати якості, реклама, постійне розширення асортименту - це все дає можливість підприємству одержувати конкурентні переваги, зменшувати фінансовий ризик і небезпеку.

4.12 Переваги і недоліки виробленого товару, у порівнянні

з товарами конкурентів

Переваги: висока якість виготовлення, відносно невисокі закупівельні ціни на матеріали і комплектуючі, можливість розширення асортименту.

Недоліки: фірма недостатньо відома на ринку, продукція орієнтована на вітчизняного споживача, не великий асортимент, ускладнений вихід на ринки інших країн.

Розділ 5. Маркетинговий план для просування товару на ринку, розроблений мною для АТ “Комфорт”.

5.1 Маркетингова стратегія

Основна мета фірми - розширення збуту товару на ринку. Це довгострокова стратегія, розрахована на те, що збільшення попиту компенсує зниження ціни. Саме тому я розробила маркетинговий план просування товару на ринок.

Стратегія маркетингу - включає такі основні рішення і положення:

1. ринок, на якому виступає підприємство;

2. особливості поводження на ньому;

3. склад і об'єми продукції, що буде пропонуватися на ринку;

4. розробка нової продукції;

5. форми і методи реклами;

6. доставка і збут продукції;

7. ціни на продукцію.

Реалізація маркетингової стратегії здійснюється прийняттям конкретних оперативних рішень по різноманітних питаннях, що можна назвати тактикою маркетингу.

5.2 Концепція поводження фірми на ринку

Концепція маркетингу - це загальний підхід підприємства щодо досягнення своєї мети на ринку. Відомі п'ять концепцій маркетингу:

виробнича,

продуктова,

комерційна,

індивідуального маркетингу

соціального маркетингу.

Підприємство буде керуватися продуктовою концепцією. Її спецефіка полягає у тому, що основна увага акцентується на покращенні споживчих параметрів товару, їх конструктивних, експлутаційних показників, підвищення якості і завдяки цьому забезпечується відповідний збут продукції.

5.3 Політика ціноутворення

Від цінової політики залежить результативність діяльності фірми. У той же час розгляд цінової політики є можливим лише з погляду цілей, що ставить перед собою фірма .

Важливим елементом стратегії і тактики маркетингу є встановлення цін на продукцію підприємства.

Ціноутворення - складний процес, на який впливає ряд динамічних чинників:

1. реальні витрати;

2. цінність для споживача;

3. можлива реакція конкурентів;

4. еластичність попиту на продукцію фірми;

5. ціна конкурентів на аналогічну продукцію.

У діяльності більше усього підходить метод визначення ціни за схемою "собівартість плюс прибуток". Згідно з цим методом ціна (Ц) обчислюється по формулі:

, (7.1)

де - собівартість продукції;

- величина прибутку.

Прибуток визначається за нормативами у відсотках до собівартості або її частини (вартості обробки). Величина цього нормативу встановлюється підприємством, виходячи з розумінь прибутковості продукції і її конкурентноздатності. Вона може обмежуватися державою як граничний рівень рентабельності продукції.

Позитивні сторони цієї методики лежать у її простоті, логічної очевидності такої функції ціни як повернення витрат виробника і забезпечення прибутковості підприємницької діяльності. Недолік методики в тому, що вона слабко враховує ринкові чинники ціноутворення і насамперед попит.

Цінова політика буде змінюватися в залежності від життєвого циклу товару, кон'юнктури, що склалася на ринку і зміни стратегії фірми.

5.4 Реклама і просування товару

Реклама - цілеспрямований інформаційний вплив посереднього характеру на споживача для просування товару і послуг на ринку збуту.

Ціль реклами - це повідомлення інформації про фірму і продукцію, що випускається.

Для ознайомлення з товаром на ринку передбачається: дати свою рекламу у щорічному виданні “Докладніше про підприємства в Україні”. Для реалізації на ринку України цього буде досить, оскільки подальшим збутом займатимуться обласні бази райспоживспілки.

Для того, щоб про товар дізналися за межами країни необхідно дати подібну рекламу в періодичному видані тієї країни, яка може стати потенційним споживачем.

5.5 Сервісне та гарантійне обслуговування

Підприємство надаватиме такі сервiсні послуги:

Доставка в межах нашої країни;

Погрузочно-розгрузочні роботи

Виготовлення продукцii пiд заказ, враховуючи кольорову гамму, та розмiр;

Надається знижка 5% при покупці партії більш ніж 10000 штук.

Гарантійного обслуговування підприємством не передбачено.

5.6 Бюджет витрат на маркетинг

На етапi освоєння ринку органiзацiй затрати на маркетинг визначенi як 1 % вiд прибутку. Такий низький обсяг зумовлений тим, що підприємство реалізовуватиме товар оптом через райспоживспілки. Покриватися цi затрати будуть за рахунок виробництва.

На стадii розширення виробництва цi затрати змінюватися не будуть, оскільки реклама публікуватиметься в щорічних періодичних виданях.

На маркетинг фірма виділяє 2000 грн. Ці гроші планується використовувати наступним чином:

1. Витрати на маркетингові дослідження - 1000 грн.;

2. Витрати на публікацію реклами у періодичних виданях - 1000 грн.

Висновки

Засилля товарів закордонного виробництва на українських ринках висунуло жорсткі вимоги до підвищення конкурентоспроможності.

На даному етапі розвитку взуттєвої промисловості ще рано говорити про серйозну глобальну конкурентноздатність України. Хоча українські підприємства поступово нарощують обсяги поставок в Європейські країни та країни СНД та Балтії, проходить це, переважно за давальницькими схемами. Основні замовники шкіряного взуття - фірми з Італії, Німеччини, Австрії, Чехії, тобто це практично ті ж самі країни, які є і основними легальними поставниками взуття в Україну (і не виключено, що під закордонними марками ми купуємо взуття українського виробництва). На жаль, давальці платять за роботу вітчизняним виробникам дуже мало - за пошиття однієї пари взуття замовник платить 6-8 гривень (!).

Конкурентоспроможність регіонального ринку взуття найбільшою мірою перебиває нелегально ввезена дешева та/або неякісна продукція виробництва Китаю та інших країн. Ще однією проблемою на місцевому ринку є велика кількість норм та стандартів, яких потрібно дотримуватися і яким повною мірою не може відповідати навіть високоякісне (скажімо, італійське) взуття.

Іншою проблемою галузі є низька платоспроможність населення. В зв'язку з цим, конкуренція між виробниками відбувається за рахунок цін. Ті, хто може дозволити дорожче взуття (яке в порівнянні з імпортованою продукцією дорогим є відносно) звертають увагу і на якість, і на марку.

Для підвищення конкурентоспроможності необхідно також покращити дизайн продукції.

Ще однією проблемою, з якою стикаються виробники взуття є нестача сировини, зокрема, шкур, які масово експортуються.

У попередніх розділах я писала про проблеми, з якими стикаються виробники взуття. Для підвищення конкурентоспроможності українського взуття на глобальному та регіональному ринках можна вдатися до ряду заходів:

1. Зменшити нелегальний імпорт шляхом покращення роботи митниць та контролю за їх діяльністю, підвищення імпортних мит.

2. Стимулювати підприємства, що постачають сировину та матеріали. Передовсім це стосується виробників шкіри. Потрібно законодавчо обмежити експорт сирих шкур та готової шкіри. Для стимулювання роботи вказаних підприємств можна надати їм податкові пільги.

3. Знизити собівартість шляхом заміни імпортних матеріалів (колодки, клей, підошва) на вітчизняні для забезпечення доступності українського взуття широким верствам населення.

4. Підтримати експортерів українського взуття (тих, які працюють не за давальницькими схемами) шляхом надання їм експортних субсидій, укладання угод з іншими державами на безмитний ввіз.

5. Провести всеукраїнську акцію підтримки вітчизняного виробника.

6. Забезпечити регулярне проведення виставок-ярмарок по всій території України.

7. Залучати у галузь та підтримувати молодих дизайнерів, переглянути дизайнерську політику підприємств з метою найширшого задоволення смаків споживачів.

Нелегальний імпорт за таких країн як Турція, Китай, Польща, країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону є найбільшою проблемою українських взуттьовиків. Звичайно, вони не можуть конкурувати з виробниками, у яких середня вартість пари шкіряного взуття складала $5,6 (у 1998 році) та тепер складає $2,5 (саме така вартість китайського взуття). Середня ціна імпортованого взуття з текстилю знизилася від $2,2 у 1998 році до $0,31 за пару у 2001 році (усереднення по всіх виробниках).

Покращення роботи митниці призвело б до деяких позитивних змін, проте з об'єктивних причин особливо розраховувати на це підстав немає. Величезна кількість взуття ввозиться під кодами інших товарів, держмито, на які набагато нижчі. Враховуючи низьку платоспроможність населення, така ситуація призводить до значного наповнення українського ринку взуття дешевим і неякісним імпортованим товаром.

Другою проблемою виробників взуття є нестача вітчизняної сировини для виробництва. Імпорт деталей, сировини, фурнітури призводить до 30% зростання ціни на готове взуття. Першочергова задача в цьому напрямку - забезпечити виробників українською сировиною. Як вже зазначалося, можливості для виробництва сировини і матеріалів в Україні є, варто лише підтримувати ці підприємства.

Збільшення експорту українського взуття надасть додаткові фінансові можливості для боротьби за внутрішній ринок, зокрема шляхом зниження ціни. Вихід виробників на міжнародні ринки підвищить конкурентоспроможність України в цій галузі.

Велике значення має рекламно-інформаційна підтримка. Споживач повинен зрозуміти, що купівля якісного українського взуття є вигідним для нього. Крім того, він вкладає гроші у вітчизняну, а не “китайську” економіку. Сьогодні існує проблема того, що споживач не знає свого виробника. Як показує досвід проведення міжгалузевих ярмарок-продажів продукції легкої промисловості, український споживач вже готовий купувати вітчизняну продукцію. Тому підприємствам слід надати увагу каналам розповсюдження і реклами.

Розробка нових моделей, які відповідають смакам споживача також підвищить попит на українське взуття, а значить, і підвищить конкурентоспроможність на регіональному ринку.

Сукупність наведених заходів дозволить підвищити конкурентоспроможність українського взуття як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Незважаючи на те, що виробники взуття сьогодні зустрічаються з масою проблем, починаючи від нестачі сировини та матеріалів і закінчуючи проблемами з дизайном, статистика свідчить, що виробництво зростає з року в рік. Все частіше можна бачити якісне і недороге українське взуття і на полицях магазинів, і на різноманітних ярмарках. Враховуючи ці позитивні тенденції, виробникам слід і надалі працювати над поліпшенням якості та асортименту своєї продукції для завоювання різних ринків.

Використана література.

1. Фролова В. Отраслевой обзор производителей обуви // Бизнес, № 49 (412), 2005. - стр.34-37.

2. Фролова В. Промышленный обзор производителей кожи // Бизнес, № 34 (449), 2006. - стр.24-28.

3. Волошенюк А.В. Що одягаємо на ноги? // Галицькі контракти. - №46. - 2005.

4. Коваленко Р.В. Особливості товарного ринку в Україні. - К., 2004.

5. Основи товарознавства. Непродовольчі товари. Посібник. - К., 2001.

6. Багиев Г. Л. Маркетинг. -- М.: Экономика, 1999.

7. Березин И. Маркетинг и исследование рынков. -- М.: Рус. и деловая лит., 1999.

8. Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Підручник. -- К.: КНЕУ, 1998.

9. Гаркавенко С. С. Маркетинг: Підручник. -- К.: Лібра, 2002.

10. Герасимчук В. Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посіб. -- К.:Вищашк., 1994.

11. Голубков Е. 77. Маркетинг: стратегии, планы, структуры. -- М.: Дело, 1995.

12. Дихтль Е., Хермген X. Практический маркетинг: Учеб. пособие / Пер. с нем. А. М. Макарова; Под ред. И. С. Минко. -- М.: Высш. шк., 1995.

13. Котлер Ф. Маркетинг, менеджмент. Анализ, планирование, внедрение и контроль. -- СПб.: Питер, 1998.

14. Ламбен Ж. Ж. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива / Пер. с фр. -- СПб.: Наука, 1996.

15. Л.С.Осташенко. Товарознавство взуття .1990р.

16. И.П.Кардашиди ; В,Н.Мишустин. Не продовольчі товари.1985р.

17. А.В.Валяєва. Взуттєві товари. 1986р.