Товарознавча характеристика асортименту та якості спортивного взуття

забезпечує повну зайнятість, а також стимулює високі рівні витрат споживачів.

«Реклама не потрібна для того, - пишуть американські автори К. Р. Мак-коннелл і С. Л. Брю, - щоб продати їжу голодній людині, але реклама і заходи щодо стимулювання збуту необхідні для того, щоб переконати сім'ї в тому, що їм потрібна друга машина, відеомагнітофон або домашній комп'ютер».

Критики реклами висувають такі аргументи:

головна мета реклами - запевняти, а не інформувати;

конкурентна реклама часто вводить споживачів в оману, примушуючи купувати за високу ціну гірші за якістю товари, в той час як дешевші, але не прорекламовані залишаються на полицях;

витрати на рекламу є відносно непродуктивними; вона призводить до підвищення, а не зниження витрат і цін;

реклама сприяє зростанню монополії, посилює ринкову владу корпорацій, якою вони і так володіють (три основні автомобільні фірми - «Дженерал моторз», «Форд» і «Крайслер» - витрачають нині майже 2 млрд дол. на рекламу щороку);

надокучливі рекламні вставки до радіо- і телепередач негативно впливають на психонервову систему людини.

Отже, аргументи «за» і «проти» реклами не дають змоги дійти висновку щодо того, є реклама анти- або проконкурентною силою.

Намагання великих об'єднань повністю захопити ринки викликало невдоволення дрібних та середніх підприємців, широкої громадськості, що призвело до необхідності втручання держави. В США, а потім і в інших країнах, були прийняті законодавчі акти, які поставили певні перешкоди монополізації ринків.

У США першим законодавчим актом, спрямованим проти монополізації економіки, був акт Шермана (1890 р.). Він формально поставив поза законом трести й інші об'єднання підприємців, якщо вони обмежували торгівлю між штатами та іншими державами. Незаконною вважалася монополія у випадку, коли тільки одна фірма поставляє продукти або послуги, намагаючись якимось чином придушити конкуренцію.

У 1914 р. в США був прийнятий закон Клейтона, згідно з яким була заборонена «нечесна торгова практика», зокрема угоди на продаж товару з примусовим асортиментом, дискримінацію в цінах, злиття фірм, якщо вони вели до «істотного послаблення конкуренції». У цьому ж році був прийнятий «закон урядової торговельної комісії», відповідно до якого була створена Урядова торговельна комісія для посилення дії антитрестівського законодавства.

У найбільш розвиненій формі антимонопольне законодавство існує в США. Крім прийняття офіційних законів, у цій країні розроблено комплексну систему управління антимонопольною політикою. Вона складається з таких органів: Конгрес США, федеральні та місцеві суди різних інстанцій, органи виконавчої влади (федеральна торгова комісія, антитрестівський відділ Міністерства юстиції США).

Були прийняті обмеження як на горизонтальні об'єднання фірм однієї галузі, так і на вертикальні об'єднання компаній, що є послідовними учасниками одного технологічного процесу. Наприклад, від виплавки чавуну із залізної руди до реалізації готових металоконструкцій або магістральних труб.

Горизонтальні злиття великих фірм були заборонені законом Клейтона, вертикальні - актом Целлера - Кафорера (1950 р.).

У 1982-1984 рр. Міністерство юстиції США прийняло нові правила регулювання злиття фірм. Менше уваги стало приділятися вертикальним (міжгалузевим) злиттям, а регулюванню підлягали переважно горизонтальні злиття. Правила вказують на те, що серед численної кількості злиттів є й ефективні, що сприяють конкуренції й приносять вигоду споживачам.

У західних країнах точиться дискусія про користь або шкоду, яку приносять монополії (олігополії). Захисники їхніх інтересів активно виправдовують отримання цими компаніями відповідного монопольного прибутку, адже великі фірми використовують ці прибутки для скорочення витрат виробництва, здійснення значних вкладень у передові дослідження й технічні розробки. Противники вказують на значно менші витрати дрібних фірм і окремих винахідників, проте значні їхні успіхи у розробці «ноу-хау» і передових технологій. Однак необхідність введення антимонопольного законодавства доведено досвідом розвитку економіки багатьох країн світу. Наприкінці 60-х років минулого століття антимонопольне законодавство було введено у більшості західних країн.

Висновки і пропозиції

Асортимент спортивного взуття різноманітний і складний. Він постійно міняється під впливом моди, унаслідок появи нових видів і конструкцій виробів, застосування нових матеріалів.

Основною задачею, що коштує перед торговими працівниками при формуванні асортименту, є всебічне і повне задоволення запитів населення в різноманітному взутті. При цьому повинні враховуватися потреби всіх половозрастных категорій носчиков у взутті для різних умов експлуатації.

Асортимент взуття, особливо по сезонах носки, повинний будуватися з обліком заменяемости шкіряного взуття гумової і валяний виходячи з особливостей кліматичних умов району. Замовлення на взуття варто складати на основі вивчення й аналізу потреб усіх груп населення на визначені види і різновиди, розміри і повноти і т.д.

По цільовому призначенню взуття підрозділяють на побутову, спортивну, спеціальну, ортопедичну і профілактичну. У торгову мережу надходить взуття побутова, призначена для масового споживача, і для занять окремими видами спорту. До групи побутового взуття відносять і національне взуття (наприклад, ичиги).

До спеціального відноситься взуття виробнича робочих окремих галузей промисловості (наприклад, хімічної, нафтовий, текстильної й ін.), а також армійська і флотська. Ортопедичне і профілактичне взуття призначене для чи попередження лікування патологічних відхилень у стопах. Спеціальне взуття розподіляють через відповідні відомства, а останні групи взуття виготовляють по індивідуальних замовленнях.

Асортимент побутового взуття групується по цільовому призначенню, способу виробництва, видам і різновидам, половозрастному призначенню, розмірам і полнотам, фасонам і моделям, матеріалу верха і його кольору, матеріалу підошви і методу її кріплення, висоті каблука.

Цільове призначення і спосіб виробництва. По цільовому призначенню побутове взуття поділяють на взуття для вуличної носки, а також для використання в різних приміщеннях: установах, на підприємствах і будинку. Взуття для вуличної носки по сезонах носки підрозділяють на зимову (утеплену), літню, весняно-осіннього призначення (демісезонну).

Сезонне призначення взуття визначається насамперед видом і конструкцією виробу, а також застосовуваними матеріалами. Особлива роль приділяється зимового взуття в середній смузі і північних районах, оскільки тут неї експлуатують до шести і більш місяців у році. Взуття повинне мати високі теплозащитные властивості, тому для її верха широко застосовують натуральні шкіри, вовняні і напівшерстяні тканини, неткані матеріали, деякі види штучної і синтетичної шкіри, фетр, хутро; для підошов в основному використовують гуму чористой структури, поліуретан, шкіру, повсть. Взуття має утеплену підкладку і вкладні устілки, вона закриває не тільки стопу, але і гомілка.

Літнє взуття виготовляють полегшеної конструкції, часто з відкритими носками і п'ятковою частиною, заготівлею з окремих ремінців, наявністю перфораций і просечек. Нерідко вона буває без підкладки. Для верха поряд зі шкірою широко використовують текстильні, штучні і синтетичні матеріали, для підошов - шкіру і кожеподобную гуму. Літнє взуття повинне забезпечувати гарний повітрообмін з навколишнім середовищем.

Взуття весняно-осіннього призначення повинна характеризуватися достатніми влагозащитными властивостями, тому неї виготовляють з верхи з натуральних, штучних і синтетичних матеріалів на підошвах з гуми, поліуретану, термопластичных эластомеров. Текстильні матеріали для її верха застосовувати недоцільно, тому що вони пропускають воду.

По характері виконання побутове шкіряне взуття підрозділяють на повсякденну і модельну (тільки чоловічу і жіночу). До художественно-эстетическим показників і якості модельного взуття висувають підвищені вимоги. На зовнішні деталі її верха використовують матеріали з індексом «модельна»: шкіри хромового дубления гладкі, у тому числі й еластичні, із природною лицьовою поверхнею, лакові шкіри, замшу, велюр, нубук, а також шкіри і тканини нових видів обробок.

Модельне взуття можна відрізнити за фірмовим знаком підприємства. Деталі її верха, як правило, оброблені взагибку, а шкіряна підкладка має покриття. Модельне взуття, призначене для урочистих випадків, називається особливо модної.

Список використаної літератури

Авдєєв А. Т. Товарознавство. - К.: Знання, 2007. - 346 с.

Афанасьев Н. П. Маркетинг: стратегия и практика фирмы. - М.,2010. - 112с.

Бойчик І.М. Економіка підприємства - К.: Каравела, 2007 - 298 с.

Бурмистор В.Г. Организация торговли непродовольственными товарами. - М.: Экономика, 2007. - 304 с.

Вахмар О. Л. Організація торгових процесів. - К.: Знання, 2005. - 436 с.

Вовк П. Д. Торгівля непродовольчими товарами. - К.: Вища школа, 2005. - 327 с.

Галас В. К. Організація торгівлі. - К.: знання, 2005. - 376 с.

Голуб А. М. Товарознавство продовольчих товарів. - К.: Вища школа, 2006. - 556 с.

Голубков Е.П. Маркетинг: Словарь. - М.: Дело, 2004. - 159 с.

Задоя О.А. Комерційна діяльність. - К.: Четверта хвиля, 2005 - 347 с.

Заєць П. Н. Товарознавство. - К.: Знання, 2007. - 476 с.

Зуєв А. Л. Товарознавство продовольчих товарів. - К.: Знання, 2011. - 546

Економіка підприємства/ За ред. С.Ф.Покропивного - К.: КНЕУ, 2011 - 558 с.

Кардаш В. Я. Маркетингова товарна політика: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2008. -156 с.

Организация и технология торговых процесов/Под ред. Ф.Г. Панкратова. - М.: Экономика, 2006. - 311 с.

Парсяк В.Н. Рогов Г. К. Комерційна діяльність. - К.: Наук. Думка, 2005. - 128с.

Попов А. К. Товарознавство продовольчих товарів. - К.: Знання, 2005. - 547 с.

Прусак П. Д. Товарознавство. - К.: Економіка, 2008. - 439 с

Кулик В.А. Маркетинг. - К.: Знання, 2012. - 348 с.

Коваль О.Д. Маркетинг. - К.: Вища школа, 2009. - 402 с.

Мудрик В.Х. Маркетинг. - К.: Знання, 2011. - 551 с.

Мрамар Г.К. Маркетинг. - К.: КНЕУ, 2012. - 440 с.

Міків В.Р. Маркетинг. - К.: Вища школа, 2011. - 297 с.

Современный маркетинг/ Под ред. В.Е. Хруцкого. - М.: Финансы и статистика, 2012. - 300 с.

Сахаров У. С. Товарознавство. - К.: Знання, 2012. - 321 с.

Скув А. Д. Товарознавство. - К.: Знання, 2012. - 578 с.

Товарознавство/За ред. А. Д. Волини. - К.: Либідь, 2011. - 462 с.

Трачук М. Г. Маркетинг. - К.: КНЕУ, 2005. - 321 с.

Шишкін Е. В. Товарознавство. - К.: Знання, 2005. - 558 с.

Ярчук О. Р. Товарна політика підприємства. - К. : МАУП, 2010. - 126 с.

Размещено на Allbest.ru