- існує досить великий попит на товар;

- попит на товар нееластичний;

- підприємство здатне надійно відгородити себе від конкуренції чи патентом постійним удосконалюванням якості;

- висока ціна підтримує образ високої якості товару.

2) упровадження починається з низькою первісною ціною товару для завоювання визначеної частки ринку, недопущення появи конкурентів, збільшення збуту і досягнення домінуючого положення на ринку. Далі, якщо небезпека появи конкурентів зберігається, підприємство може, скорочуючи витрати, ще більше знижувати ціни, чи, поліпшуючи якість і збільшуючи витрати на науково-технічні розробки, підвищувати ціни, забезпечуючи собі лідерство по показниках якості. Якщо є небезпека виникнення конкуренції ні, можна підвищувати чи знижувати ціну у відповідності з попитом. Однак необхідно пам'ятати, що підвищувати ціну можна тільки в тому випадку, якщо підприємство упевнене в тім, що його продукція визнана споживачем, пізнавана їм.

3) стратегія підприємства орієнтована на довгострокові цілі. Такий варіант одержав назву "стратегії міцного впровадження" (реnеtrеtіоn pricing). Стратегія міцного впровадження ефективна у випадках, якщо:

- існує досить великий попит на даний товар;

- висока еластичність попиту;

- низькі ціни не залучають конкурентів;

- низька ціна не створює в споживачів іміджу неякісного товару.

Стратегії встановлення цін на існуючі товари підрозділяються на два основних види:

- стратегія ковзної падаючої ціни, що є логічним продовженням стратегії "зняття вершків" і ефективна за тих самих умов. Її суть полягає в тому, що ціна послідовно сковзає по кривій попиту. Для того щоб відгородити підприємство від конкуренції і стимулювати попит, необхідна діяльність по розробці нових моделей, товарів.

- стратегія переважної ціни є продовженням стратегії міцного впровадження. Вона застосовується, якщо виникає небезпека вторгнення конкурентів. Умови застосування й ефективність аналогічні стратегії міцного впровадження. Ціль стратегії - досягнення переваги перед конкурентами по витратах (ціна встановлюється нижче цін конкурентів) чи по якості (ціна установлюється вище цін конкурентів, щоб товар оцінювався як унікальний, престижний).

3. Вибір стратегії з урахуванням комбінації ціни і якості товару.

Цінова стратегія виступає як функція, що визначає позиционирование товару на ринку шляхом вибору правильної комбінації між ціною і якістю товару, показана в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Типи стратегій з урахуванням ціни і якості

Якість	Ціна
	Висока	Середня	Низька
Высока	Преміальна стратегія 1	2	Стратегія переваг 3
Середня	4	Стратегія середнього поля 5	6
Низька	Стратегія обману 7	8	Стратегія дешевих товарів 9

Стратегії 1, 5, 9 можуть одночасно використовуватися на тому самому ринку. Вони ілюструють диференціацію ціни в залежності від рівня якості. Умова успішної реалізації даних стратегій -- наявність відповідних шарів споживачів. Стратегії 2, 4, 6 ,8 є перехідними варіантами. Стратегії 2, 3 ,6 спрямовані на витиснення конкурентів з позицій 1, 5, 9; це стратегії створення цінових переваг. Стратегії 4, 7, 8 - ілюструють завищення цін стосовно споживчих властивостей товару. В умовах розвитий конкуренції такий варіант може зашкодити репутації фірми.

4. Вибір стратегії з урахуванням ринку і місця підприємства на ринку.

У даному випадку визначальними факторами стратегії є лідерство, проникнення на ринок, відхід з ринку й ін. У цілому монополія на ринку ще не означає, що ціни можуть рости безконтрольно, тому що завжди є небезпека появи конкурентів з менш дорогою технологією чи товаром-замінником. Якщо лідер допускає таку ситуацію, конкурент із більшою імовірністю одержить значну частку на ринку, перш ніж лідер зможе заповнити свій технологічний пробіл. Іншими словами, лідерство в ціноутворенні складається в підтримці ринкових цін досить високими, щоб віддача фондів продовжувала залучати нові інвестиції, але і разом з тим досить низькими, щоб не допустити потенційних конкурентів.

Ринки, що займають проміжне положення між олігополією і ринком з великою кількістю постачальників, можуть частково контролюватися взаємною угодою.

5. Вибір стратегії з урахуванням конкурентноздатності товару.

У цьому випадку підприємство порівнює характеристики своєї продукції з продукцією конкурентів і призначає ціну у відповідності з попитом. Це положення, безумовно, залежить і від багатьох інших факторів: репутації підприємства, форм і методів розподілу товару і т.д., що сприяють формуванню конкурентноздатності товару і підприємства.

Стратегія конкурентноздатності -- досить безпечна політика за умови, що підприємство міцно затвердилося зі своєю продукцією в позиції лідера. Останнє припускає поінформованість про критерії покупки для різних споживачів на внутрішньому і зовнішньому ринках. При цьому можуть виникнути труднощі з визначенням цін конкурентів через існування знижок і додаткових послуг (наприклад, безкоштовна доставка й установка).

1.2.4 Управління асортиментною політикою

Політика зміни асортиментів може базуватися на трьох підходах:

Вертикальна зміна. Даний процес є складовою частиною вертикальної диверсифікованості діяльності компанії й спрямований на розширення/звуження виробництва, пов'язаного із самостійним випуском тих комплектуючих, які раніше закуповувалися в сторонніх постачальників, а також створення власної торговельної мережі для просування своєї продукції.

Горизонтальна зміна. Одна зі складових політики горизонтальної диверсифікованості. Являє собою зміна асортиментів у рамках уже проведеної діяльності або в аналогічних напрямках або вихід на нові ринки без переходу на суміжні рівні в рамках кооперації.

Комплексна зміна. Диверсифікованість в обох напрямках.

Оцінка ефективності того або іншого підходу до побудови асортиментної стратегії повинна ґрунтуватися, у першу чергу, на вирахуванні можливого приросту прибутку (Пр), отриманого у зв'язку зі зміною асортиментів реалізованої продукції.

Пр = Д - Р, (1.1)

де Пр - зміна прибутку, Д - зміна доходу, Р - зміна витрат, викликані розширенням/звуженням асортиментів.

Відповідно до цього, розширення асортиментів може відбуватися на декількох рівнях:

- Збільшення позицій однорідних товарів: виробництво нових сортів, зміна впакування, розфасовки, конфігурації й т.д. уже освоєної продукції;

- Впровадження різнорідних продуктів: розвиток нових товарних напрямків: диверсифікованість;

- Просування абсолютно нових (не аналогів, що мають) продуктів;

- Комбінація дій: проведення асортиментних змін на двох або трьох рівнях одночасно.

Характеристику доцільності виходу на той або інший рівень розширення асортиментів необхідно розглядати з позиції потреби в а) нових науково-дослідних розробках; б) додатковому фінансуванні.

Пекуче питання для підприємства-виготовлювача - необхідно чи розробляти стандартний товар, придатний для всіх відібраних ринків, або пристосовувати його до специфічних вимог й особливостей кожного окремого сегмента, створюючи для цього певне число модифікацій базового виробу. І в тім, і в іншому випадках є свої плюси й мінуси.

Так, хоча створення стандартного товару, єдиного для всіх ринків, досить заманливо, але це нерідко практично нездійсненно. У той же час політика диференціації не виправдує себе економічно там, де умови ринку дозволяють здійснювати часткову або повну стандартизацію (універсалізацію) виробу.

До вигід такого роду стандартизації товару варто віднести: зниження витрат на виробництво, розподіл, збут й обслуговування; уніфікацію елементів комплексу маркетингу; прискорення окупності капіталовкладень й ін. Неповне використання (у порівнянні з диференціацією) потенційних можливостей ринку, недостатньо гнучка реакція маркетингу на мінливі ринкові умови в цьому випадку стримують нововведення.

Диференціація, або модифікація, товару дозволяє більш повно використати «поглинаючі» можливості ринків з урахуванням специфіки їхніх вимог в окремих регіонах країни й закордонних країн, заповнювати ті товарні ніші, де немає конкуренції або вона незначна. Однак визначення такого напрямку в асортиментній стратегії - дорога справа, пов'язане з необхідністю модернізації й розширення виробничих потужностей, диверсифікованості й перебудови збутової мережі й, звичайно, розширення комплексу маркетингу. В остаточному підсумку, використання стандартизації, диференціації або їхні сполучення залежить від конкретних умов діяльності виготовлювача й визначається кінцевим результатом - рівнем економічної ефективності збуту і його обсягом, що досягають за допомогою цих методів.

Ще один важливий елемент поліпшення асортиментів й у цілому товарної політики - вилучення із програми неефективних товарів. Вилучатися можуть товари, що морально застаріли й економічно, неефективні, хоча й, можливо, що користуються деяким попитом. Ухваленню рішення про вилучення або залишення товару в програмі підприємства передує оцінка якості показників кожного товару на ринку. При цьому необхідно враховувати об'єднану інформацію із всіх ринків, де вони реалізуються, щоб установити реальний обсяг продажів і рівень рентабельності (прибутковості) у динаміку, які забезпечує виготовлювачеві кожний з його товарів.

Головний висновок зі сказаного щодо своєчасного вилучення товару з асортиментів полягає в тому, що виготовлювач повинен організувати систематичний контроль за поводженням товару на ринку, за його життєвим циклом. Тільки при такій умові буде отримана повна й достовірна інформація, що дозволяє приймати вірні рішення. Для полегшення рішення проблеми варто мати методику оцінки положення товару на різних ринках, де підприємство працює.

Ухвалення остаточного рішення про вилучення товару із програми або про продовження його реалізації можна спростити, якщо вже на стадії розробки виробу встановити кількісні вимоги до нього: рівень (норматив) окупності, обсяг продажів й/або прибутку (з урахуванням повних витрат ресурсів). Якщо товар перестає відповідати цим критеріям, то тим самим визначається й характер рішення по його вилученню.

Можливості товар вичерпав, що свої ринкові, вчасно не вилучений з виробничої програми, приносить більші збитки, вимагаючи нерозмірно одержуваним результатам витрат коштів, зусиль і часу. Тому, якщо виробник не буде мати чіткої системи критеріїв вилучення товарів з виробничо-збутової програми, і не буде систематично проводити аналіз виготовлених і реалізованих товарів, те його асортименти неминуче виявиться «перевантаженим» неефективними виробами, з усіма звідси негативними наслідками, що випливають, для виробника.

При оцінці якості продукту варто намагатися виділити найбільш кращі властивості товару для споживача. Варто мати на увазі, що додати всі бажані якості товару практично неможливо, та й не має змісту з погляду вимог конкретних сегментів ринку, а також з погляду забезпечення ефективності підприємницької діяльності фірми в цілому. Метою оцінки обумовлюються: які показники якості варто вибирати для розгляду, якими методами й з якою точністю визначати значення цих показників, які кошти для цього будуть потрібні, як обробити й у якій формі представити результати оцінки.

Управління якістю, тобто вплив на елементи виробничого процесу, що забезпечує досягнення й підтримка планованого стану й рівня якості продукції, використає наступні типи методів підвищення якості:

1) Економічні методи, що забезпечують створення економічних умов, що спонукують колективи підприємств, конструкторських, технологічних й інших організацій вивчати запити споживачів, створювати, виготовляти й обслуговувати продукцію, що задовольняє ці потреби й запити. До числа економічних методів ставляться правила ціноутворення, умови кредитування, економічні санкції за недотримання вимог стандартів і технічних умов, правила відшкодування економічного збитку споживачеві за реалізацію йому неякісної продукції;

2) Методи матеріального стимулювання, що передбачають, з одного боку, заохочення працівників за створення й виготовлення високоякісної продукції (до числа цих методів ставляться: створення систем преміювання за високу якість, установлення надбавок до заробітної плати й ін.), а з іншого боку - стягнення за заподіяний збиток від її неякісності;

3) Організаційно-розпорядницькі методи, здійснювані за допомогою обов'язкових для виконання директив, наказів, вказівок керівників. До числа організаційно розпорядницьких методів управління якістю продукції ставляться також вимоги нормативної документації;

4) Виховні методи, що роблять вплив на свідомість і настрій учасників виробничого процесу, що спонукують їх до високоякісної праці й чіткого виконання спеціальних функцій управління якістю продукції. До їхнього числа ставляться: моральне заохочення за високу якість продукції, виховання гордості за честь заводської марки й ін.

Вибір методів управління якістю продукції й пошук їх найбільш ефективного сполучення - один із самих творчих моментів у створенні систем управління, тому що вони впливають на людей, що беруть участь у процесі створення й виготовлення продукції, тобто на мобілізацію людського фактору.

Підсумовуючи ці методи, у західній практиці сформульовано чотири правила, що сприяють рішенню проблеми підвищення якості:

1. необхідно виробити ясну й чітку політику в області якості й довести її мети до свідомості кожного співробітника фірми;

2. всі співробітники повинні навчитися працювати без дефектів;

3. вимоги, включені в програму якості, підлягають неухильному виконанню, міняти їх можна тільки убік жорсткості;

4. компроміси виключаються, коливання, відхилення й т.д. не допускаються.

З виробничої ж точки зору, якість готової продукції прямо залежить від якості використовуваної сировини й устаткування, тобто забезпечення твердого контролю за якістю вступник сировини й відновлення технологічного встаткування є неодмінними умовами для одержання високоякісної продукції.

1.3 Необхідність використання комп'ютерних технологій

Сучасні масштаби й темпи впровадження коштів автоматизації керування в народному господарстві з особливою гостротою ставить завдання проведення комплексних досліджень, пов'язаних із всебічним вивченням і узагальненням виникаючих при цьому проблем як практичного, так і теоретичного характеру.

В останні роки виникає концепція розподілених систем керування народним господарством, де передбачається локальна обробка інформації. Для реалізації ідеї розподіленого керування необхідне створення для будь-якого рівня керування й кожної предметної області автоматизованих робочих місць (АРМ) на базі професійних персональних ЕОМ.

Аналізуючи сутність АРМ, фахівці визначають їх найбільш часте як професійно-оріентовані маленькі обчислювальні системи, розташовані безпосередньо на робочих місцях фахівців і призначені для автоматизації їхніх робіт.

Для кожного об'єкта керування потрібно передбачити автоматизовані робочі місця, які відповідають їхньому функціональному призначенню. Однак принципи створення АРМ маркетолога повинні бути загальними: системність, гнучкість, стійкість, ефективність.

Відповідно принципу системності АРМ маркетолога варто розглядати як системи, структура яких визначається функціональним призначенням.

Принцип гнучкості означає пристосовність системи до можливих перебудов завдяки модульності побудови всіх підсистем і стандартизації їхніх елементів.

Принцип стійкості полягає в тому, що система АРМ маркетолога повинна виконувати основні функції незалежно від впливу на неї внутрішніх і можливих зовнішніх факторів. Це значить, що неполадки в окремих її частинах повинні бути легко переборні, а працездатність системи - швидко восстановима.

Ефективність АРМ маркетолога варто розглядати як інтегральний показник рівня реалізації наведених вище принципів, віднесеного до витрат по створенню й експлуатації системи.

Функціонування АРМ маркетолога може дати чисельний ефект тільки за умови правильного розподілу функцій і навантаження між людиною й машинними коштами обробки інформації, ядром яких є ЕОМ. Лише тоді АРМ маркетолога стане засобом підвищення не тільки продуктивності роботи й эфективність керування, але й соціальної комфортності фахівців.

АРМ маркетолога належний відповідати наступним вимогам:

- своєчасне задоволення інформаційної й обчислювальної потреби фахівця;

- мінімальний час відповіді а запити користувача;

- адаптація до рівня підготовки користувача і його професійних запитів;

- простота освоєння прийомів роботи на АРМ і легкість спілкування, надійність і простота обслуговування;

- терпимість щодо користувача;

- можливість швидкого навчання користувача;

- можливість роботи в складі обчислювальної мережі.

Досить великою популярністю в установах користуються програмні засоби АРМ для контролю й координації діяльності організації, де вся управлінська діяльність описується як сукупність процесів, кожної з який може дати початку, кінця й відповідальних виконавців. При цьому діяльність кожного працівника погоджується з іншими. Таким чином, створюється план-графік робіт. Пакет може автоматично при настанні строку формувати завдання виконавцям, нагадувати про строк завершення роботи й накопичувати дані про виконавську діяльність співробітників.

Важливу роль у діяльності для установ грає оперативний обмін даними, які займає до 95% часу керівника й до 53% часу фахівців. У зв'язку із цим одержали поширення програмні засоби типу "електронна пошта". Їхнє використання дозволяє здійснювати розсилання документів усередині установи, відправляти, одержувати й обробляти повідомлення з різних робочих місць і навіть проводити наради фахівців, які перебувають на значній відстані друг від друга. Проблема обміну даними тісно пов'язана з організацією роботи АРМ маркетолога у складі обчислювальної мережі.

Оснащення маркетологів такими АРМ дозволяє підвищити продуктивність роботи працівників для установ, скоротити їхня чисельність і при цьому повісити швидкість обробки економічної інформації і її вірогідність, яка необхідно для ефективного планування й управління.

2. АНАЛІЗ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЧП «ЗАТИШОК»

2.1 Організаційно - економічна характеристика ЧП «Затишок»

Магазин-салон «Затишок»» у формі приватного підприємства є одним із точок торгових мереж м. Харкова, що займається зборкою та реалізацією меблів і наданням різного роду послуг пов'язаних з облаштуванням житла.

Основною метою діяльності підприємства є:

- отримання прибутку за рахунок виробництва і реалізації продукції (товару), виконання робіт, надання послуг і здійснення інших, не заборонених законодавством, видів діяльності за допомогою об'єднання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів його учасників.

- задоволення потреб юридичних і фізичних осіб, як на території України, так і за її прибудовами, в різного роду послугах у сфері виробництва, науково - технічною, комерційною і інших видах діяльності.

- забезпечення економічних і соціальних інтересів учасників.

Для досягнення цих цілей суспільство здійснює свою діяльність по наступних напрямах:

- комерційна діяльність;

- виробництво і реалізація товарів народного споживання і продукції виробничо- технічного призначення;

- виконання дизайнерських, будівельних, ремонтно-будівельних, будівельно-монтажних, пуско-налагоджувальних робіт;

- транспортні послуги;

- рекламний - інформаційна діяльність;

- оптова торгівля;

- роздрібна торгівля;

- інші види діяльності, що витікають з реального споживчого попиту і диверсифікації ринку не заборонені чинним законодавством.

Зовнішнє середовище функціонування підприємства

Макросередовище підприємства представлене: політико-правовими, економічними, соціально - культурними, технологічними чинниками.

Політико-правовими чинниками, що впливають на діяльність ЧП «Затишок» є, перш за все, Закони України «Господарський кодекс України», «Про власність», «Про захист прав споживачів», «Про банкрутство», «Про рекламу», «Про оплату праці», «Про ціну і ціноутворення», «Про обмеження монополізації і недопущення недобросовісної конкуренції»; Декрет КМ. України «Про місцеві податки і збори»; Положення «Про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні».Ці та ряд інших нормативних документів піддаються постійним змінам, що вельми негативно позначається на діяльності досліджуваного нами підприємства. Робить значний вплив нестабільна політична ситуація в Україні, наслідком чого є незначні потоки іноземних інвестицій у вітчизняне виробництво. Гостро відчуваються недоліки режиму найбільшого сприяння розвитку підприємництва в Україні.

Магазин салон ЧП «Затишок» є торговим підприємством міста, і цим пояснюеться велика кількість його постачальників.

Основними постачальниками по прямих господарським зв'язкам є:

-- Виробники меблів Італії, Польщі, Туреччини, Китаю;

-- СП «Донбас - Ліберті»;

-- ТОВ «Киянка» м. Київ;

-- Київський МК;

-- Спільні підприємства по виробництву меблів міст Чернівці, Полтава, Суми.

В основному між підприємством і постачальниками переважають прямі договірні зв'язки, а також однорівневі і дворівневі канали руху товару. Природно, прямі закупівлі набагато економічніше вигідні для підприємства, хоча тут є свої недоліки, оскільки необхідно купувати досить крупні партії товарів на умовах передоплати, що не завжди можливо. Не дивлячись на це підприємство, постійно розширює прямі постачання меблям з-за кордону. Так в другому півріччі 2007 року і в першому півріччі 2008 року в товарообіг, були залучені постачання м'яким меблям з Туреччини і Китаю, що забезпечило збільшення товарообігу по цьому показнику на 180 тис. грн. У таблиці 2.1. представлені основні показники господарської діяльності ЧП «Затишок» в досліджуваному періоді.

Таблиця 2.1 - Основні економічні показники господарської діяльності ЧП «Затишок» за 2007-2008 роки

Показники	Од. вимір.	2007	2008	Темп зміни,%	Відхил. (+/-)
Товарообіг	Тис. грн.	8300	8594	104,2	+294
Податок на додану вартість У сумі У відсотках	Тис. грн. %	1384 16,67	1433 16,67	103,5 -	+49 -
Чистий дохід від реалізації	Тис. грн.	6916	7161	103,5	+245
Собівартість реалізованої продукції	Тис. грн.	5506	5701	103,5	+195
Валовий прибуток: У сумі У відсотках до товарообігу	Тис. грн. %	1410 17	1460 17	103,5 -	+50 -
Витрати з обороту У сумі У відсотках до товарообігу	Тис. грн. %	1225 14,8	1240 14,5	101,2 98	+15 -0,3
Прибуток від реалізації У сумі У відсотках до товарообігу	Тис. грн. %	185 2,2	220 2,6	119 118,2	+35 +0,4
Прибуток до налогооблажения	Тис. грн.	80	111,4	139	+31,4
Податок на прибуток: У сумі Ставка відсотка	Тис. грн. %	24 30	27,9 25	116 83	+3,9 -5
Чистий прибуток	Тис. грн.	56	83,5	149,1	+27,5
Торгова площа	м2	2000	2000	-	-
Чисельність працівників	Чіл.	46	42	91	-4
Середня зарплата працівника в місяць	грн.	330	381	115,5	+51
Товарообіг на 1 грн. ОФ	грн.	2,2	2,6	118	+0,4
Товарообіг на 1м2 площі	грн.	4,15	4,3	103,6	+0,15
Товарообіг на 1 працівника	Тис. грн.	180,4	204,6	113,4	+24,2
Товарообіг на 1 грн. В.о.	грн.	6,8	7	103	+0,2
Фонд оплати праці	Тис. грн.	182,2	192,4	105,6	+102

Аналізуючи основні показники діяльності, необхідно необхідно відзначити, що товарообіг в поточних цінах в 2008 році в порівнянні з 2007 роком зріс на 4,2% і склав 8594 тис. грн. Валовий прибуток за цей період також збільшився на суму 50 тис. грн., проте темпи його зростання були нижчі, ніж темпи зростання товарообігу і склали 3,5%. Це говорить про те, що, не дивлячись на наявне зростання відпускних цін, магазин зберіг свою цінову політику, залишивши на тому ж рівні націнки на товари, що купуються.

Про ефективність комерційної діяльності показує рядок 7 таблиць 2.1. «Прибуток від реалізації», яка збільшилася за звітний період на 35 тис. грн., при темпі зростання 119%.

В цілому позитивною тенденцією в господарській діяльності можна вважати, що прибуток до оподаткування і взагалі була забезпечена не тільки за рахунок зростання товарообігу і доходів, але і за рахунок рівня витрат з обороту, зниження якого склало з 14,8% - в 2007 році до 14,5% - 2008 року. Безумовно, така закономірність була забезпечена за рахунок реорганізації в апараті управління, ліквідації неефективних структурних підрозділів, скорочення чисельності працівників.

Чистий прибуток в 2008 році збільшився на 27,5 тис. грн при темпах зростання 149%.

Средня чисельність працівників 2008 року в порівнянні з 2007 роком збільшилася на 4 людини. За рахунок значного приросту товарообігу і зниження рівня витрат з обороту було забезпечено зростання продуктивності праці і збільшення середньої заробітної плати з 330 грн. - в 2007 році до 381 грн. - в 2008 році, що має високу соціальну значущість для ЧП «Затишок».

За аналізований період середньорічна вартість основних фондів знизилася на 150,7 тис. грн.. Це зниження було пов'язане з виділенням зі складу магазина салону «Світ кухонь» по вул. Університетська 29.

Аналіз показників ефективності використання ресурсів ЧП «Затишок» (рядок 14-18) також показує на підвищення ефективності роботи підприємства в досліджуваному періоді.

Так товарообіг на 1 грн. основних фондів збільшився на 400 грн. і на 1 грн. витрат з обороту на 200 грн.

У 2008 році було забезпечено значне зростання продуктивності праці (рядок 15) і товарообіг на 1 працівника підприємства збільшився на 24,2 тис. грн., при темпах зростання 113,4%.

Робимо висновок, за наслідками проведеного аналізу господарської діяльності за період 2007-2008 року, можна сказати, що в досліджуваному періоді було забезпечено стабільність виконання завдання і зростання товарообігу, збільшення доходів і зниження рівня витрат з обороту. Одним з показників ефективності діяльності будь-якого торгового підприємства на ринку є умова, коли темпи зростання товарообігу і доходів перевищують темпи зростання витрат з обороту.

За наслідками діяльності з таблиці 2.1. ми бачимо, що темпи зростання товарообігу (104,2%) і валового доходу (103,5%) значно перевищують темпи зростання витрат з обороту (101,2), що необхідно забезпечити в перспективному періоді.

Зменшення ресурсних витрат в 2008 році забезпечило значне збільшення прибули від реалізації, що також є одним з якісних показників комерційної роботи ЧП «Затишок». Проте необхідно відзначити, що даному підприємству роках необхідно більш глибоко вивчати структуру і доцільність витрат фінансових ресурсів, з метою збільшення в об'ємах реалізації товарів, що забезпечить розширення кола клієнтів ЧП «Затишок».

2.2 Товарні групи і асортиментний склада-магазина ЧП «Затишок»

Асортиментний перелік товарів в роздрібному торговому підприємстві, з погляду маркетингу, має бути направлений на задоволення різноманітних запитів населення з урахуванням місцевих і національних умов. Тому першорядне значення в магазинах відводиться питанням формування товарного асортименту, як процесу, що розвивається в часі, встановлення такої номенклатури товари, яка задовольняла б товарну структуру попит споживачів того або іншого регіону.

Для раціонального формування асортименту товарів в ЧП «Затишок» велике значення має угрупування товарів по комплексності попиту покупців. Такий принцип передбачає реалізацію товарів різних груп, призначених для комплексного задоволення попиту споживачів. У основу розробки таких комплексів можуть бути покладені різні ознаки.

Комплекс товарних груп і підгруп магазина ЧП «Затишок» призначений для облаштування житла. При цьому, спочатку асортиментний перелік товарів цього магазина включав тільки меблі виробництва Польщі і Італії. Подальше вивчення ринку і запитів споживачів показало про доцільність розширення основного асортименту переліком товарів супутніх даній спеціалізації.

Візитною карткою салону ЧП «Затишок» впродовж багатьох років є відомі на міжнародному ринку фабрики - «PIOMBINI" "SIGNOR1NI COCO», «GRILLI», також абсолютні лідери італійською ринку «MEDEA». «CARPANELLI», «NIERI». Немає потреби говорити про якість і дизайн продукції цих фабрик.

Перш за все це колекція меблів, що поступила з Китаю. Якість китайських товарів останніми роками впритул наблизилася до світових стандартів. Не випадково продукція знаменитих брендів європейських країн проводиться і сертифікується в Китаї. Незвичайні форми і конструктивні рішення мимоволі привертають погляд навіть найдосвідченіших цінителів меблів. При всій своїй екзотичності, меблі дуже функціональні.

Туреччина. М'які меблі турецьких виробників привабливі здатністю розкладки, що дозволяє використовувати її в квартирах стандартних розмірів.

З метою визначення ефективності асортиментною політик ЧП «Затишок» нам необхідно виконати аналіз структури товарообігу, який представлений в таблиці 2.2. З представлених в товарообігу товарних груп і підгруп як і належить для торгового підприємства даної спеціалізації в товарообігу переважає асортимент меблів різних видів, на долю яких в 2008 році довелося до 73%. У досліджуваному періоді збільшилася реалізація комплектних меблів на 3,3%, що пов'язане із збільшенням об'ємів постачань м'яким меблям з Туреччини і Китаю. Проте в 2008 році значно скоротилася реалізація кухонних меблів (на 485 тис. грн.), що в основному аргументується виділенням з складу магазина «Затишок» салону кухонь, розташованого за адресою Університетська 29. Проте, зниження реалізації кухонних меблів було перекрите за рахунок реалізації асортименту товарів секції сантехніка і керамічна плитка, які були відкриті в 2008 році. Крім того, в 2008 році високі темпи приросту обороту мали освітлювальні прилади (144%) і секції тканин і постільної білизни (124%).

Таблиця 2.2 Аналіз структури товарообігу ЧП «Затишок» - за період 2007 - 2008 років

№ п/п	Товарні групи і підгрупи	2007	2008	Темп зміни %
		сума, тис.грн.	питома вага %	сума, тис.грн.	питома вага %
1.	Меблі комплексні	5560	67	5740	66,8	103,3
2.	Кухонна і інші види меблів	830	10	345	4	42
3.	Світильники	250	3	361	4,2	144
4.	Постільна білизна, штори, тканини	415	5	515	6	124
5.	Сантехніка	-	-	258	3	-
6.	Керамічна плитка	-	-	258	3	-
7.	Фарби, лаки	581	7	515	6	88,6
8.	Килими, гобелени, картини, сувеніри	664	8	602	7	90,7
Разом по ЧП «Затишок»	8300	100	8594	100	104,2

Аналіз структури товарообігу ЧП «Затишок» виявив резерви підвищення ефективності асортиментної політики, яка в 2007-2008 роках повинна передбачити збільшення об'ємів постачання кухонним меблям виробництва Чехії і Румунії, з рівнем цін на споживачів з середнім рівнем доходів. Крім того, комерційній службі ЧП «Затишок» необхідно розширити асортимент посуду столовою і кухонною, оскільки обмеженість різновидів цих товарів, наданих в реалізації ЧП «Затишок» не забезпечує зростання об'ємів продажів, а виконує функції доповнення до інтер'єру торгового залу.

2.3 Джерела формування доходів і цінова політика ЧП «Затишок»

Доходи торгового підприємства є фінансовою базою комерційного розрахунку, є джерелом простого і розширеного відтворення підприємства. Розмір доходів торгового підприємства виступає одним з показників ефективності комерційної роботи. Доводи підприємства забезпечують вирішення наступних трьох найважливіших завдань:

1. Основна частина доходів торгового підприємства є джерелом відшкодування всіх поточних витрат (витрат з обороту), пов'язаних із здійсненням його господарської діяльності. Реалізація цього завдання забезпечує самоокуповування поточної господарської діяльності торгового підприємства.

2. Частина доходів торгового підприємства служить джерелом виплат різних видів податкових платежів, що забезпечують формування засобів державного і місцевого бюджетів, позабюджетних фондів. Реалізація цього завдання, забезпечує виконання фінансових зобов'язань торгового підприємства перед державою.

3. Певна частина доходів торгового підприємства є джерелом формування його прибутку, за рахунок якого утворюються фонди виробничого розвитку додаткового матеріального стимулювання персоналу, соціальних виплат, виплат власникам майна, резервний фонд і тому подібне реалізація цього завдання забезпечує самофінансування розвитку торгового підприємства в майбутньому періоді.

Підприємства торгівлі формують свої доходи з різних джерел і по різних видах господарських операцій. Сума доходів торгового підприємства, отриманих зі всіх джерел і по всіх видах господарських операцій, утворює його валовий прибуток.

Відповідно до прийнятої класифікації валовий прибуток торгових підприємств включає (рис. 2.1.) наступні чотири основні групи доходів:

Рисунок 2.1 - Джерела формування валового доходу торгового підприємства

1. Доходи від реалізації товарів і платних торгових послуг є основним видом доходів торгових підприємств, безпосередньо пов'язаних із спеціалізацією їх господарської діяльності. У їх склад входять доходи як від роздрібної, так і від оптової реалізації товарів. Джерелом формування доходів від реалізації товарів є торгова надбавка (торгова націнка), виступаюча як різниця між продажною і купувальною ціною товарів, що реалізовуються. Джерелом формування доходів від реалізації платних торгових послуг виступає ціна послуг, що надаються (мова йде тільки про ті платні послуги, які виявляються покупцям персоналом торгового підприємства і включаються статистикою до складу роздрібного товарообігу). Сукупність доходів від реалізації товарів і платних торгових послуг формує на торговому підприємстві валовий прибуток від торгової діяльності.

2. Доходи від реалізації продукції неторгової діяльності формуються за рахунок реалізації товарів, робіт і послуг допоміжних і обслуговуючих виробництв торгових підприємств, якщо ці виробництва не мають окремого балансу (наприклад, реалізації транспортних послуг стороннім підприємством автотранспортом торгового підприємства.

3. Доходи від реалізації іншого майна формуються за рахунок виручки від продажу окремих видів основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей і інших видів матеріальних і фінансових активів торгового підприємства. Сюди можна віднести доходи від продажу іншим підприємствам устаткування, засобів механізації, рахункової техніки, програмне забезпечення, права користування товарними знаками, нових технологій і ін.

Основу формування валового доходу торгових підприємств (а на багато торгових підприємства - це єдине джерело його формування) складають доходи від торгової діяльності, тому в процесі управління доходами на підприємстві їм відводиться першорядне значення.

Доходи від реалізації товарів в процесі управління ними виражаються наступними основними показниками:

1. Сумою доходів від реалізації товарів - вона характеризує загальний розмір торгових надбавок, отриманих в процесі реалізації товарів в перебігу певного періоду (місяця, кварталу, півріччя і року).

2. Рівнем доходів від реалізації товарів - він визначається по формулі:

(2.1)

де Уд - рівень доходів від реалізації товарів, в %;

Др - загальна сума доходів від реалізації товарів в певному періоді;

Р - загальний об'єм реалізації товарів в даному періоді;

3. Середнім рівнем торгової надбавки - він визначається по формулі:

(2.2)

де УТН - середній рівень торгової надбавки, в %;

(значення окремих показників ті ж, що і в попередній формулі).

Сума доходів від реалізації товарів залежить від трьох найважливіших чинників:

а) рівня цін закупівлі товарів у постачальників.

В рамках товарної пропозиції на ринку рибних товарів ці ціни зазвичай варіюють в певному діапазоні. Положення ускладнюється тим, що на вибір цінової політики ЧП «Затишок» в значній мірі впливають джерела надходження рибної продукції. Тому, торгове підприємство ЧП «Затишок» вимушено купувати даний асортимент у оптових посередників по вищих цінах з відстроченням платежу.

б) рівня цін реалізації товарів покупцям.

Цей рівень ЧП «Затишок» встановлює диференційовано по окремих товарах з урахуванням стану попиту, рівня витрат з обороту по їх закупівлях і реалізації, рівня їх налогоємкости, необхідності забезпечення цільової суми прибули і ряду інших чинників. Різноманіття цих чинників і складність їх комплексного обліку визначають необхідність розробки в цих цілях для торгового підприємства спеціальної політики ціноутворення («цінової політики»);

в) об'єму реалізації товарів. Умови формування цього показника в цілому по торговому підприємству ЧП «Затишок» і в розрізі окремих товарних груп вимагають ретельної деталізації і коректування по періодах з урахуванням кон'юнктури ринку в районі діяльності магазина.

Аналіз реалізації окремих груп товарів в торговому підприємстві дозволив розкрити значні резерви по збільшенню загального об'єму реалізації товарів на перспективний період. З цією метою комерційній службі магазина необхідно розробити комплекс заходів щодо цього показника.

З урахуванням цих визначальних чинників будується процес управління доходами на торговому підприємстві.

Основною метою управління доходами є забезпечення відшкодування всіх поточних витрат, пов'язаних з господарською діяльністю торгового підприємства і максимізації суми його прибутку.

Цінова політика є однією з головних систем управління доходами торгового підприємства, що становлять, найважливішим механізмом, що забезпечує основні напрями його економічного розвитку. Вона істотно впливає на об'єми господарської діяльності торгового підприємства, формування його іміджу у покупців, рівень фінансового стану. Крім того, цінова політика торгового підприємства є дієвим інструментом його конкуренції на споживчому ринку.

Специфіка торгової діяльності, що вимагає обліку при формуванні цінової політики підприємств цієї галузі, визначається наступними моментами:

1. Торгові підприємства не можуть самостійно в повному об'ємі формувати рівень цін на товари, здійснюючи свою цінову політику на споживчому ринку. Основи цінової політики на товар на споживчому ринку формує його виробник, обираючи ту або іншу маркетингову стратегію. Як правило, виробнича складова в ціні товару багато разів перевершує його торгову складову. У зв'язку з цим, при формуванні своєї цінової політики торгові підприємства вимушені в значній мірі орієнтуватися на цінову політику виробника.

2. Цінова політика на підприємствах торгівлі носить, як правило, жорсткіший характер, ніж на виробничих підприємствах. У роздрібній торгівлі, як «базисна ціна», яка підлягає узгодженню. І навіть вживана окремими підприємствами роздрібної торгівлі система цінових знижок носить формальний характер по відношенню до окремих цінових ситуацій або категорій покупців. Це утрудняє гнучкість здійснення цінової політики на підприємствах роздрібної торгівлі.

3. На відміну від виробників, торгові підприємства в переважній більшості випадку формують свою цінову політику не по конкретних різновидах товарів, а по певній асортиментній їх сукупності. Іншими словами, на підприємствах торгівлі цінова політика носить не монотоварний, а політоварный характер.

4. Предметом цінової політики торгового підприємства виступає не ціна товару в цілому, а лише один з її елементів - торгова надбавка. Саме цей елемент ціни товару характеризує ціну торгових послуг, пропонованих покупцеві при його реалізації торговим підприємством. І лише цей елемент ціни з урахуванням кон'юнктури споживчого ринку, умов своєї господарської діяльності, рівня ціни виробника і інших чинників торгове підприємство формує самостійно.

Такою межею формування торгової надбавки підприємств роздрібної торгівлі виступають ціни оптової пропозиції товару на ринку, визначувані цінами його виробників і оптових посередників. Ця нижня межа формування торгової надбавки роздрібних підприємств певною мірою, оскільки ціна оптових продавців в процесі здійснення комерційних операцій купівлі-продажу може підлягати коректуванню (узгодження) у бік зменшення.

Разом із зовнішніми межами можливого діапазону формування торгової надбавки роздрібного торгового підприємства, необхідно вказати зміст її внутрішніх елементів (рис. 2.2.).



Витрати з обороту, пов'язані з реалізацією товару	Податкові платежі, що входять в ціну товару	Прибуток від реалізації товару
Загальний розмір торгової надбавки

Рисунок 2.2. - Структура елементів торгової надбавки підприємств роздрібної торгівлі

Як видно з рисунка 2.2, торгова надбавка підприємств роздрібної торгівлі складається з трьох основних елементів: 1) суми витрат з обороту, пов'язаних з реалізацією товару; 2) суми податкових платежів, що входять в ціну товару, тобто сплачуваних безпосередньо за рахунок доходів торгового підприємства (до них відносяться податок на додаткову вартість, акцизний збір, митні збори і мита); 3) суми прибули від реалізації товарів (до вирахування з неї податків).

Аналізуючи представлені елементи торгової надбавки необхідно знайти резерви підвищення ефективності цінової політики конкретного торгового підприємства. Так зниження рівня витрат з обороту (тобто їх розміру в ціні кожного товару) може бути забезпечене за рахунок зростання об'єму продажу товарів, зниження рівня транспортних витрат, поєднання функцій касира-контролера і продавців і так далі Зниження суми і рівня податкових платежів, що входять в ціну товару, може бути забезпечене за рахунок асортиментної політики підприємства, відмови від імпорту ряду товарів і інших заходів.

Зниження рівня перших двох елементів в ціні товарів дозволяє формувати в рамках діапазону торгової надбавки вищий розмір прибули (рівень рентабельності), тобто здійснювати ефективнішу політику ціноутворення.

Процес формування цінової політики здійснюється з урахуванням трьох принципових цільових чинників:

1. Орієнтир на покупців. Дана цінова установка повинна забезпечити досягнення показників товарообігу, в максимальному ступені тих, що враховують можливості даного сегменту споживчого ринку і майбутніх змін його кон'юнктури;

2. Орієнтир на поточні витрати. Під поточними витратами в даному випадку розуміється рівень витрат з обороту торгового підприємства, що склався. Така цінова установка повинна коректувати з фактичними витратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів і можливостями підвищення ефективності їх використання;

3. Орієнтир на прибуток. Така цінова установка покликана забезпечити формування заздалегідь обумовленого розміру прибутку підприємства, достатнього для реалізації стратегічних цілей його розвитку в майбутньому періоді.

З урахуванням розглянутих передумов сформуємо принципи цінової політики ЧП «Затишок». До основних таких принципів необхідно віднести наступні (рис. 2.3.):

Забезпечення ув'язки цінової політики підприємства з типу-мі пунктів рознич-ной продажу товарів і местомом расположе-ния на території міста		Комплексність підходу до встановлення рівня торгової надбавки на товар у поєднанні з рівнем торгового обслуговування		Забезпечення высо-кого динамізму цінової політики торгового пред-приятия
Принципи формування цінової політики торгового підприємства
Здійснення активної цінової політики на ринку даного регіону		Ув'язка цінової політики підприємства з кон'юнктурою споживчого ринку і особливостями вибраної «ніші» ринку		Ув'язка цінової політики з пріорітетними цілями розвитку товарообороту

Рисунок 2.3 - Основні принципи формування цінової політики торгового підприємства

Для виявлення верхньої межі формування рівня роздрібної ціни на той або інший товар і можливості диференціації рівня торгової надбавки на окремі товари необхідно виконати оцінку споживного ринку даного регіону. Основною метою здійснення такої оцінки є вивчення можливостей диференціації рівня цін з урахуванням купівельних переваг окремих категорій обслуговуваного населення. В процесі оцінки споживчого ринку аналізуються:

а) можливості диференціації цін на окремі товари в рамках «конкурентного поля», що склалося, на даному сегменті споживчого ринку;

б) можливості диференціації цін на окремі товари в розрізі окремих категорій покупців з урахуванням диференціації рівня їх торгового обслуговування;

в) можливості розширення об'єму продажу окремих товарів за рахунок певного зниження цін на них (а відповідно зниження рівня торгової надбавки). Зростання об'єму продажу товарів може викликати збільшення суми отриманих торгових надбавок навіть при зниженні їх рівня. Така оцінка пов'язана з ціновою еластичністю попиту, що визначає ступінь чутливості реагування покупців на зміну кількості товарів, що набувають, залежно від зміни цін на них. Вона вимірюється коефіцієнтом еластичності попиту за ціною, показує в якому розмірі збільшується об'єм попиту на товар при зниженні його ціни на 1%. З погляду еластичності попиту за ціною, всі товари, що реалізовуються, підрозділяються на наступні чотири групи: а) високоеластичні (по яких об'єм попиту зростає більшою мірою, чим знижується ціна); б) середньоеластичні (по яких зростання об'єму попиту відбувається в тій же пропорції, що і зниження ціни); в) низкоеластичні (по яких об'єм попиту зростає у меншій мірі, чим знижується ціна); г) зворотній еластичності (по яких при зниженні ціни знижується і об'єм попиту - це відноситься до деяких товарів, споживання яких при зниженні ціни заміщається споживанням більш високоякісних товарів, наприклад, до хліба, картоплі, окремих різновидів безпосередніх товарів і ін.).

Проведений аналіз цінової політики торгового підприємства дозволяє розробити систему заходів щодо збільшення доходів.

Система цих заходів виходить з чинників, що безпосередньо впливають на суму доходів підприємства від торгової діяльності, основними з яких є: 1) рівень ціни закупівлі товарів; 2) рівень ціни реалізації товарів; 3) об'єм реалізації товарів. У розрізі цих основних чинників в універмазі здійснюється пошук резервів збільшення доходів від торгової діяльності, що забезпечують досягнення їх максимізації.

Основними резервами підвищення доходів за рахунок зниження рівня цін закупівлі товарів є:

а) скорочення числа посередників при закупівлі товарів, що не вимагають тривалого періоду зберігання і оптової підсортувала. Найбільш низький рівень ціни може бути забезпечений при закупівлі товарів у безпосередніх виробників. Для магазина це насамперед той товарний асортимент.

б) використання всієї системи цінових знижок в процесі узгодження партій товарів, що купуються, насамперед, знижок постійним партнерам, а також знижок на великі партії закупівель;

в) здійснення товарообмінних (бартерних) операцій при сприятливому співвідношенні рівнів цін на обмінювані товари на різних регіональних ринках;

г) закупівля товарів частого попиту на сезонних і передсвяткових ярмарках.

Основними резервами збільшення доходів за рахунок збільшення рівня цін реалізації товарів є:

а) підвищення рівня торгового обслуговування, за рахунок використання самообслуговування, розширення переліку торгових послуг (доставка товарів додому, на виробничі підприємства, обслуговування весіллів, банкетів, виїзна торгівля);

б) використання сприятливої торгової кон'юнктури на окремих етапах поточного періоду, особливо при реалізації сільськогосподарської продукції, закладеної заздалегідь на зберігання;

в) диференціювання рівня торгових надбавок по деталізованому асортименту, збільшуючи їх рівень по товарах з підвищеним попитом і знижуючи на товари нижчої якості.

Основними резервами підвищення доходів за рахунок збільшення об'єму реалізації товарів є:

а) здійснення ефективної маркетингової політики на підприємстві;

б) диверсифікація асортименту шляхом включення в асортиментний перелік товарів продукції власного виробництва

в) розширення пунктів продажу товарів в місцях концентрації купівельних потоків (виїзна торгівля);

г) інтенсифікація рекламної і інформаційної діяльності, використовуючи плакати, проспекти і продукцію провідних фірм-виробників.

2.4 Аналіз каналів розподілу меблів в Україні і аналіз споживчих переваг ЧП «Затишок»

Ринок меблів в Україні і канали її збуту остаточно ще не сформувалися. Більш того в найближчі п'ять років очікуються істотні якісні зміни цих каналів. Проаналізувавши зріліші ринки меблів, зокрема російський або західноєвропейський можна зробити достовірний прогноз розвитку каналів збуту меблям в Україні.

У справжній період в Україні меблі потрапляють до споживача по шести основних каналах збуту.

Перший. Меблеві магазини ЧП «Затишок» продають в основному меблі вітчизняних і сумісних меблевих підприємств, меблі виробництва республіки Білорусь, меблі виробництва Польщі, Угорщини, Румунії, Німеччини. Рівень цін в цих магазинах розрахований в основному на покупця з середнім і високим рівнем доходів. Проте колись монопольна мережа магазинів цієї фірми значно скоротилася по кількості магазинів у всіх обласних центрах України.

Другий. Приватні (немережеві) магазини, що продають дорогі меблі. У Києві таких магазинів близько 30 одиниць і по 10-15 - в містах «мільйонниках». Назвемо їх ексклюзив (вони дуже часто позиціонують себе як салони з продажу ексклюзивним меблям). Продають в основному італійську, а також в обмежених об'ємах іспанські меблі. Ексклюзив обслуговує самостійних покупців, тих, кому не чужі віяння моди і які люблять стиль «модерну». Товар реалізують в основному по каталогах, термін доставки - 45 днів і більш. Вони пропонують меблі і з інших країн. Наприклад, з Румунії, Франції, Німеччини.

Ці торгові підприємства відрізняються невеликою торговою площею - від 100 до 400 м2. Мережу вони поки створити не можуть, оскільки пропонований асортимент має обмежений попит.

Третій. Фірмові салони вітчизняних виробників або торгових підприємств. Це тільки зачатки мереж, що перш за все складаються з салонів м'яких вітчизняних меблів. Окрім цього, є фірмові магазини і з продажу корпусним меблям. Наприклад, корпусні меблі представлені в мережі салонів однієї відомої київської фірми-виробника, що пропонує дитячі меблі, спальні, кухні і ін. Столична торгова компанія формує ще одну мережу крупних магазинів, в яких представлені обробні матеріали і меблі.

Четвертий. Секції по реалізації меблів в універмагах, торгових комплексах і торгових центрах. У цих секціях в основному представлені ліквідні меблі середньої цінової групи (як вітчизняних, так і зарубіжних виробників). Вони надають послуги покупцям по плануванню меблів в інтер'єрах житлових кімнат за допомогою комп'ютерних програм.

П'ятий. Міські ринки, на яких реалізуються дешеві меблі виробництва України, Польщі. В основному це корпусні і м'які меблі. Матеріал виготовлення або ДСП або масив вільхи. Для цього каналу характерний обмежений і не стабільний асортимент.

Шостий. Виготовлення меблів під замовлення. Це достатньо великий сегмент виробництва і одночасно канал збуту корпусним і м'яким меблям. Виготовленням меблів під замовлення як правило займаються малі підприємства, сімейні підприємства. Одні з них орендують торгові площі в різних районах міста, інші розміщені при виробничих підприємствах.

Слід дати пояснення, що дана класифікація в якійсь мірі умовна і окрім перерахованих джерел є безліч «проміжних» або «перехідних» каналів збуту. Але вони зараз тільки починають формуватися.

Крім того, в багатьох містах України меблі продаються в універмагах, а також в таких місцях як кінотеатри і палаци культури.

Необхідно відзначити, що в окремих містах «мільйонниках» ЧП «Затишок» укріпила свої позиції, їй вдалося розширити асортимент і торгові площі, побудувати крупні торгові підприємства. Як же формуватимуться канали збуту в перспективі? Що зникне, що зміцниться, що з'явиться?