Особливості комплексних методів реабілітації хворих при туберкульозі легень на санаторно–курортному етапі лікування

3. Дослідження ефективності застосування на комплексної фізичної реабілітації хворих туберкульоз легень

3.1 Методика проведення власного дослідження

Дослідження проходило на базі Бородянської центральної районої лікарні. Хворі проходили обстеження і лікування в терапевтичному відділенні.

Досліджувану групу склали 22 пацієнта з цукровим діабетом ІІ типу, з них 11 чоловік (основна група ) і 11чоловік (експериментальна група ). У нашому дослідженні брали участь чоловіки віком від 50 до 65 років. У досліджуваній групі клінічніа картина мала такий перебіг: сухість, спрагу, стомлюваність, слабкість, поліурію, вже на ранніх стадіях перебігу захворювання у деяких хворих спостерігається мерзлякуватість, оніміння пальців ніг і стоп, болі в литкових м'язах і стопах у спокої і при ходьбі (див. таб.1).

Для постановки діагнозу ЦД типу ІІ використаний комплекс клінічних і лабораторних методів дослідження, що включають збір анамнезу, особливості розвитку хворих в різні вікові періоди життя, аналіз можливих причин і чинники розвитку захворювання, загальний стан хворих на момент обстеження, наявність у пацієнтів скарг. Критеріями включення в дослідження служили стаж ЦД більш за один рік, фаза субкомпенсації.

Для кількісної характеристики цукрового діабету ІІ типу застосували комплексну оцінку вираженості симптомів.

Комплексна оцінка об'єктивного дослідження хворих з цукровим діабетом ІІ типу дозволила розробити програму фізичної реабілітації в комплексі з базисною терапією і вивчити її ефективність.

Таблиця 1 Скарги хворих (%)

Болі	100%
Судоми	70,2%
Парестезії	51,3%
Оніміння	1%
Печіння	27%
Мерзлякуватість	59,4%
Стомлюваність	29,7%

Для оцінки ефективності розробленої програми в лікуванні у хворих ЦД ІІ типу проведена оцінка клінічних показників в 2-х групах хворих: І групу (11 чоловік) склали хворі, які отримували тільки базисну терапію; ІІ групу (11 чоловік) - хворі, яким на фоні базисної терапії була включена розроблена програма реабілітаційних заходів. Обидві групи хворих є співставними за віком, статтю, наявності ускладнень і ступенем тяжкості захворювання.

Курс лікування склав 20 днів.

Клінічні результати і загальний стан хворого оцінювали двічі: до початку реабілітаційних заходів та після проведення курсу реабілітаційного лікування.

На підставі данних, отриманих при первиному обстеженні, у хворих обох груп відзначалося підвищення рівня глюкози у крові без наявности достовірних розрізнень між обома группами хворих.(див.табл.2)

Таблиця 2

Показники	Група обстеження
	Експерементальна група (11 хворих)	Контрольна група (11хворих)
Рівень глюкози в крові(ммоль*л)	10,1+- 0,54	10,4+-0,61

Рівень глюкози визначався натщесерце, за допомогою глюкометра під назвою "Уан Тач Ультра".

Методика ЛФК визначається завданнями, що ставляться перед цим методом лікування та засобами і формами ЛФК, що добираються для їх вирішення на етапах реабілітації. Методика може змінюватись залежно від загального стану хворого, перебігу захворювання, рухового режиму, відповідних реакцій організму на фізичне навантаження, що поступово збільшується. Величина його залежить від характеру, загальної кількості вправ і їх повторень, вихідних положень, темпу, ритму, амплітуди рухів, складності і ступеня силових напружень, інтенсивності фізичних вправ, щільності і тривалості занять, емоційного рівня їх проведення.

Призначення і застосування різних форм ЛФК та інших засобів фізичної реабілітації тісно пов'язані з руховим режимом, який регламентує рухову активність хворого під час лікування. Він призначається лікарем і змінюється залежно від перебігу хвороби, етапу лікування, реакції організму на дію чинників, що входять у зміст певного рухового режиму. Інші спеціалісти, у тому числі і з фізичної реабілітації, які залучені до комплексного процесу медичної реабілітації, добирають і застосовують свої засоби і методи лікування відповідно до призначеного рухового режиму .

Рухові режими спрямовані на подальше підвищення функціонального стану, тренованості організму, адаптацію до навантажень побутового і виробничого характеру.

Запропоновано програму реабілітаційних заходів для експерементальної групи, яка побудована на принципах доступності, систематичності, адекватності, фізіологічної та загальнооздоровчої спрямованості.

Основний зміст програми базується на широкому застосуванні засобів фізичної реабілітації. Запропоновуємо лікувальну фізичну культуру в яку входить ходьба та быг пыдтюпцем.

Програма занять ходьбою експерементальної групи

Ходьба - найбільш підходяще навантаження для осіб, страждаючим цукровим діабетом ІІ типу. Інтенсивність навантажень легко контролювати, тому займатися ходьбою, досягаючи бажаного тренувального ефекту, можуть багато хворих діабетом із хронічними ускладненнями. Це відмінний спосіб стати на шлях, до нормального стану здоров'я.

Дозована ходьба виконується по рівній місцевості 2-3 км зі швидкісттю 80-90 кроків за хвилину. Якщо під гору під кутом 10* то 1-2 км зі швидкісттю 60-70 кроків за хвилину.(див. табл.3)

Таблиця 3

дні	Тривалість заняття, хв	Кількість занять вдень
1	10	1
2	15	1
3	20	1
4	25	1
5	30	1
6	35	1
7	40	1
8	45	1
9	50	1
10	55	1

Програма занять ходьбою/ бігом підтюпцем експериментальної групи

Не намагайтеся займатися бігом підтюпцем, якщо ви не завершили хоча б тижневу програму занять ходьбою. Приведемо деякі рекомендації:

починайте бігати підтюпцем зі швидкістю, що не перевищує ту, з якої ви ходили;

робіть розминку на початку й кінці кожного заняття тривалістю 5 хв кожна. Під час початкової розминки йдіть у швидкому темпі, намагаючись поступово збільшити ЧСС . Після завершення пробіжки поступово знижуйте швидкість протягом 5 хв, переходячи на повільну ходьбу.

Кількість днів: 10

Тривалість заняття:

Усього - 20 хв. Ходьба 4,5 хв, біг підтюпцем 0,5 хв, ходьба 4,5 хв, біг підтюпцем 0,5 хв, ходьба 4,5 хв, біг підтюпцем 0,5 хв, ходьба 4,5 хв, біг підтюпцем 0,5 хв

Усього - 20 хв. Ходьба 4 хв, біг підтюпцем 1 хв, ходьба 4 хв, біг підтюпцем 1 хв, ходьба 4 хв, біг підтюпцем 1 хв, ходьба 4 хв, біг підтюпцем 1 хв

Усього - 20 хв. Ходьба 3 хв, біг підтюпцем 2 хв, ходьба 3 хв, біг підтюпцем 2 хв, ходьба 3 хв, біг підтюпцем 2 хв, ходьба 3 хв, біг підтюпцем 2 хв

Усього - 20 хв. Ходьба 2 хв, біг підтюпцем 3 хв, ходьба 2 хв, біг підтюпцем 3 хв, ходьба 2 хв, біг підтюпцем 3 хв, ходьба 2 хв, біг підтюпцем З хв

Усього - 20 хв. Ходьба 5 хв, біг підтюпцем 5 хв, ходьба 5 хв, біг підтюпцем 5 хв

Усього - 20 хв. Ходьба 4 хв, біг підтюпцем 6 хв, ходьба 4 хв, біг підтюпцем 6 хв

Усього - 20 хв. Ходьба 3 хв, біг підтюпцем 7 хв, ходьба 3 хв, біг підтюпцем 7 хв

Усього - 20 хв. Біг підтюпцем 10 хв, ходьба 10 хв.

Усього - 20 хв. Біг підтюпцем 12 хв, ходьба 8 хв.

Усього - 20 хв. Біг підтюпцем 15 хв, ходьба 5 хв .

Застосовуючи фізичні вправи, необхідно дотримуватись основних дидактичних принципів (свідомість і активність, наочність, доступність і індивідуальність, систематичність і поступовість підвищення вимог). Особливо ретельно слід дотримуватись принципу розподілу навантаження між різними м'язовими групами, чергувати напруження з розслабленням м'язів.

Завдання ЛФК: стабілізувати і нормалізувати рівень глікемії в перифіричній крові, а також зменьшити клінічні прояви ускладнень у хворих на цукровий діабет ІІ типу за рахунок розробленої та впровадженої програми, в яку включено комплекс фізичних вправ, в основі яких є : ходьба, біг підтупцем.

Лікувальний масаж може поєднуватися з фізіотерапією у різній послідовності. Він нерідко передує фізіотерапевтичним процедурам, що підвищує їх ефективність, зокрема сприяє проникненню ліків. Тому лікарський електрофорез лікувальних препаратів проводять після массажу.

Лікувальний масаж рекомендують робити перед використанням ультразвуку, та УВЧ. В будь-якій комбінації до чи після аерозольтерапії та інгаляцій кисню застосовується масаж.

Фізіотерапія практично завжди застосовується з фізичними вправами і масажем. Переважну більшість фізіотерапевтичних процедур можна призначати в один день з лікувальною гімнастикою, медикаментозним електрофорезом, надвисокочастотною терапією, бальнеотерапією. Однак при цьому слід враховувати суттєву дію деяких фізіотерапевтичних процедур на серцево-судинну систему. Тому навантаження при виконанні фізичних вправ має бути невеликим.

3.2 Аналізи та узагальнення результатів проведеного дослідження

Показниками ефективності фізичних вправ стали свідчення хворих про самопочуття. Так, у 9 хворих (70% випадків) спостерігали поліпшення загального стану: зменшення слабкості, появу бадьорості, збільшення апетиту, покращання настрою.

Разом з тим, у частини хворих (52% випадків) спостерігали і більш глибокі психосоматичні зміни - зменшення депресії, фобій, тривоги за своє майбутнє, зміцнення віри в одужання, збільшення фізичної та розумової працездатності, підсилення здатності концентрувати увагу, нормалізація сну. Реакції були виражені протягом декількох перших днів, потім дещо зменшувалися та тривали протягом 11- 15 діб.

У результаті застосування фізичних вправ у хворих відбувається поліпшення загального стану, зменшення слабкості, збільшення об'єму рухів в суглобах нижніх кінцівок і поперековому відділі хребта, зменшення напруги, а також судом і оніміння в м'язах гомілок і стоп у спокої і при ходьбі.

На фоні поліпшення загального стану і збільшення рухової активності відбувається поліпшення показників рівня цукру в крові, стани серцево- судинної системи і переферічної. В експериментальній группі хворих рівень цукру в крові зменшився на 22%, а у контрольній групі хворих - на 18% (див. таб 2).

Таблиця 2

Показники	Група обстеження
	Експерементальна група (11 хворих)	Контрольна група (11хворих)
Рівень глюкози в крові(ммоль*л)	8,7	9,5

Отже, використання фізичної реабілітації сприяло нормалізації течії основних фізіологічних процесів. У хворих експерементальної групи по закінченню обстеження спостерігалося покращення загального самопочуття, покращення сну, незначне зниження інтенсивності больового синдрому, зменьшення сухості шкіряного покрову, нормалізація аппетиту, стабілізація емоціонального стану та бодьорості хворих.

Серед лікувальних чинників при терапії цукрового діабету ІІ типу велике значення має фізична активність, що надае багатобічну оздоровчу дію за рахунок підвищеня функціональної активності різних органіві систем організму людини.[32] М'язова робота, особливо та , що вимагає витривалості, супроводжується зниженням інсуліну в плазмі і підвищенням вмісту глюкагону, катехоламінів, соматотропного гормону і кортизолу [31],[32],[61]. У результаті підвищуються глікогеноліз і ліполіз, необхідні для енергетичного забеспечення фізичної діяльності, що є дуже важливим для хворих на діабет ІІ типу.

Завдяки цим фізіологічним механізмам регулярні заняття лікувальною фізкультурою викликають позитивні зміни в організмі хворих на цукровий діабет: зниження рівня глікемії і потреби в інсуліні; збільшення чутливості клітин до інсуліну; зменьшення вмісту катехоломонів в крові; зниження підвищенного артериального тиску, ризику розвитку коронарної хвороби серця та інших судинних ускладнень внаслідок збільшення мережі капілярів, поліпшення мікроциркуляції, посилення кровообігу в судинах серця і інших органах і тканинах; зниження маси тіла; зниження ризику розвитку остеопорозу; підвищення імунітету і стійкості до інфекції;розширення та економізація функціональних можливостей організму; поліпшення психоемоційного стану і соціальної адаптації хворого [32],[61],[71].

Позитивна дія фізичних вправ має місце при лекому і середньомуступені тяжкості цукрового діабету ІІ типу у стані компенсації. При тяжкій формі цукрового діабету ІІ типу лікувальну фізкультуру призначати не слід, оскільки це може привести до погіршення стану, підвищення рівня глікемії і кетонемії. Слід мати на увазі також, що недостатне поповнення енергетичних витрат, тобто недостатній і невчасний прийом вуглеводів з їжею перед фізичним навантаженням при незмінній дозі інсуліну, може викликати гіпоглікемічний стан.

Ефект зниження цукру в крові спостерігається при систематичному безперервному використанні засобів лікувальної фізкультури [61],[71].

Отже, виявляється, що вже через 20 днів застосування програми фізичної реабілітації у хворих незалежно від статі і віку, спостерігається вирогідно вищі, порівняно з контролем рівні фізичного здоров'я, фізичної працездатності, адаптативних можливистей серцево-судинної і дихальної систем. Розроблена програма фізичної реавбілітації має комплексний, лікувальний та педагогічний підхід, соціальний та психологічний напрям, індивідуальну спрямованість, містить алгоритми реабілітаційного процесу, методичні особливості та вказівки, щодо проведення занять, дихальні та загально - розвиваючі вправи, рекомендовані для використання в індивідуальних програмах. Призначення диференційованих заходів функціонального впливу з урахуванням основних клінічних форм туберкульозу легень забеспечує послідовне здійснення таких кроків, реабілітаційне обстеження, виявлення наявних функціональних порушень, установка та вибір найбільш доцільних засобів фізичної реабілітації. Комплексне застосування індивідуально підібраних дихальних та фізичних вправ, лікувального масажу та фізіотерапії дає змогу цілеспрямовано впливати на виявленні функціональні порушення.

Динаміка клінічних симптомів при лікуванні та реабілітації туберкульозу легень основної та контрольної груп ( % )

Клінічні симптоми	Основна група До лікування	Основна група Від початку лікування через	Контрольна група До реабілітації	Контрольна група Від початку реабілітації через
		1,5міс.	3 міс.		1,5міс	3 міс
Астенічні:
Слабкість	60.0	20.0	10.0	80.0	40.0	10.0
Втома	20.0	60.0	-	60.0	-	-
Порушення сну	20.0	10.0	10.0	10.0	10.0	-
Зниження апетиту	70.0	-	-	70.0	-	-
Диспептичні:
Задовільний загальний стан	10.0	60.0	50.0	10.0	50.0	70.0
Схуднення	65.0	-	25.0	65.0	-	-

Вихідні дані фізичного здоров'я, фізичної працездатності та функціонального стану серцево - судинної та дихальної систем хворих на туберкульоз легень наприкінці дослідження

Показники	Основна група	Контрольна група
Рівень фізичного здоров'я (%)	66	72
Рівень фізичної працездатності ( %)	Середній- 60	Добрий-68
Рівень функціонального стану ССС	Добрий- 65	Добрий- 69
Рівень функціонального стану дихальної системи	Добрий - 66	Добрий - 70

На момент обстеження у всіх хворих зафіксовано діафрагмальний тип дихання.Параліч дихальної мускулатури зменшує екскурсію грудної клітки, що впливає на життєву ємкість легень, яка також різко знизилася. У контрольній та в експерементальній групах показники ЖЄЛ суттєво відрізняються від норми.Так в контрольній групі середнє значення ЖЄЛ становить 1,34+-0,12л ,а в експериментальній 1,32+-0,16л, при нормі 4,0 л..Виявлено, що середні показники ЖЄЛ контрольної та експериментальної груп, на етапі констатуючого експерименту, майже однакові (P>0,05)

Показники роботи респіраторної системи до і після педагогічного експерименту

Показники	Основна група	Контрольна група
	До експерим.	Після експерим.	До експер	Після експер
ЖЄЛ	1.34+-0.12	1.86+-0.14	1.32+-0.16	3.32+-0.15
ЧД	19.34+-0.39	17.38+-0.30	19.48+-0.39	13.76+-0.31

Після проведеного експерименту середні показники ЖЄЛ в контрольній групі значно зросли на відміну від основної групи, і становили 2.32+- 0.15 з вірогідністю P<0.05.

У результаті проведеного порівняльного аналізу даних обстеження хворих на туберкульоз легень основної і контрольної груп, було визначено низку особливостей. Так,у пацієнтів контрольної групи раніше визначалась позитивна динаміка: застосування комплексної програми фізичної реабілітації сприяло зменшенню основних клінічних ознак хвороби, нормалізації показників функції зовнішнього дихання,відновлення порушених функцій дихальної та серцево - судинних систем,зміцненню дихальної мускулатури,підвищення ефективності медикаментозної терапії,загального рівня фізичного здоров'я,зменшенню розвитку ускладнень.

Науково обгрунтовано і доведено можливість підвищення ефективності і якості відновлюваного лікування хворих на туберкульоз легень при комплексному застосуванні широкого спектру реабілітаційних засобів з урахуванням основних клінічних форм захворювання.

Застосування основних програм у хворих супроводжувалося істотним підвищенням якості їхнього життя і стану здоров'я : значно і вірогідно покращилися показники якості життя за різними субсферами ( зокрема і емоційний стан ) Проводячи моніторинг загальної якості життя і стану здоров'я хворих на туберкульоз легень, ми домоглися більш якісного життя хворих з відновленням їх працездатності та доброго самопочуття. Пацієнти експериментальної групи відмічали зменшення дискомфорту,підвищення мобільності, збільшення життєвої активності, здатності до виконання повсягденних справ,отримання нових навичок, зменшення втомлюванності, покращення сну та особистих взаємостосунків.

Висновки до третього розділу

Застосовуючи фізичні вправи, необхідно дотримуватись основних дидактичних принципів (свідомість і активність, наочність, доступність і індивідуальність, систематичність і поступовість підвищення вимог). Особливо ретельно слід дотримуватись принципу розподілу навантаження між різними м'язовими групами, чергувати напруження з розслабленням м'язів і поєднувати рухи з фазами дихання. При диханні звертають увагу на те, щоб вдих відповідав випрямленню чи прогинанню тулуба, розведенню або підняттю рук і моменту найменшого зусилля у вправі, а видих згинанню тулуба чи ніг, зведенню або опусканню рук і моменту найбільшого зусилля .у вправі.

Лікувальна фізична культура поєднується з усіма засобами фізичної реабілітації і комбінується здебільшого з лікувальним масажем і фізіотерапією на санаторно - курортному етапі лікування.

Рухові режими у санаторіях спрямовані на подальше підвищення функціонального стану, тренованості організму, адаптацію до навантажень побутового і виробничого характеру.

Комплексне лікування передбачає використання різноманітних засобів і методів, що націлені на досягнення у найкоротші терміни максимального ефекту. Однак не завжди їх кількість сприяє скорішому видужанню, нерідко вони можуть перевантажувати хворого, протидіяти один одному або бути зовсім несумісними. Тому у процесі відновного лікування реабілітолог має знати, як поєднуються і яка послідовність застосування засобів фізичної реабілітації, щоб вони доповнювали і підсилювали дію один одного і сполучались з іншими методами лікування.

В основу гімнастики, запропонованої О. М. Стрельніковою, покладено поєднання дихальних та фізичних вправ. В гімнастиці вдих робиться одночасно з виконанням рухів, які звужують грудну клітину, а видих - на фоні рухів, які розширюють грудну клітину.

При виконанні гімнастики амплітуда вдихів - рухів складає від 40 до 120 за хвилину в залежності від стану здоров'я та рівня фізичної підготовки. Таке форсоване діафрагмальне дихання призводить до збільшення легеневої вентиляції, особливо в нижніх відділах легень.

Гімнастика не має протипоказань, її можуть виконувати люди будь-якого віку і стану здоров'я. Існують модифікації для виконання вправ стоячи, а для людей, котрим це важко робити, запропоновані варіанти виконання стоячи і лежачи.

На початковому етапі занять необхідно засвоїти дихальні вправи. Якщо їх виконання дається легко, тоді можна переходити до виконання дихальних вправ в поєднанні з фізичними.

Дихальну гімнастику можна розглядати як унікальний засіб безмедикаментозного лікування та оздоровлення, котрий активізує різні механізми відновлення практично всіх функцій організму. Ці тренування сприяють покращенню стану здоров'я при захворюваннях, а також є засобом профілактики. Відбувається стимуляція імунних реакцій організму, підвищується стійкість до дії несприятливих факторів.

Іще одним доводом на користь дихальної гімнастики є можливість її поєднання з будь-якими іншими видами лікування. Крім того, вона дозволяє звести до мінімуму побічні прояви різних видів терапії та скоротити сроки застосування ліків.

Висновки

1. Туберкульоз - інфекційне захворювання, котре викликається збудником - мікобактеріями туберкульозу, і характеризується утворенням специфічних гранульом в різних органах і тканинах (специфічне туберкульозне запалення) та поєднується з неспецифічними реакціями і поліморфною картиною, котра залежить від стадії, форми, локалізації і поширеністю патологічного процесу. Клініка туберкульозу легень: підвищена втомлюваність, особливо в другій половині дня, зниження апетиту, надзвичайна пітливість вдень або вночі, схуднення. Трохи пізніше можуть періодично виникати болі в ділянці лопаток та покашлювання. Дослідження: дуже важливе значення мають рентгенологічні методи (рентгеноскопія, рентгенографія, томографія, флюорографія, електрорентгенографія, бронхографія), за допомогою котрого уточнюється характер та локалізація ураження. Однак фізичні методи дослідження та клінічні спостереження не втратили свого значення. Обстеження хворого складається з анамнезу, огляду, пальпації, перкусії, аускультації, лабораторних, рентгенологічних, функціональних та інструментальних способів.

Лікування повинне бути комплексним, так як не можна вилікувати хворого туберкульозом легень яким-небудь одним методом. Комплекс заходів, які застосовуються для лікування, складається зі специфічної та неспецифічної терапії, колапсотерапії та хірургічних втручань. До специфічної терапії відноситься лікування антибактеріальними препаратами, а також протизапальна терапія, а до неспецифічної - дотримання гігієно - дієтичного режиму, проведення симптоматичної і стимулюючої терапії.

2. Фізична реабілітація при туберкульозі легень повинна базуватися на позитивному впливі фізичного навантаження на перебіг захворювання. Клінічні спостереження свідчать, що під впливом фізичних вправ, лікувального харчування, фітотерапії, фізіотерапії та психологічної терапії активуються фізіологічні механізми, що чинять стимулюючий регуляторний вплив кори головного мозку на всі системи та органи організму. Систематичне застосування фізичних вправ сприяє компенсації порушених у процесі захворювання функцій організму і підвищеної адаптаційної здатності до фізичного навантаження. Також сприятливо впливають і на стан нервової системи. Підвищується максимальний тиск (під час занять на 5-12 мм.рт.ст) і зростає ЧСС (на 13-20 за 1 хв.), поліпшується реакція серцево - судинної системи. Застосування пасивних рухів рук та ніг позитивно впливає на кровообіг та обмін речовин, покращує дихальну здатність ураженої легені. У результаті систематичного тренування м'язів відбуваються зміни у тканинному обміні: більш економно витрачаються енергетичні речовини. У хворих із кавернозними формами туберкульозу під впливом фізичних навантажень відбувається стимуляція репараційних і зменшення деструктивних процесів у легеневій клітині.

Комбінацією певних продуктів, спеціальними дієтами можна нормалізувати порушений обмін речовин, створити сприятливий функціональний фон для репаративних процесів. Прийнято вважати, що для хворого туберкульозом необхідна дієта, в котрій повинні бути представлені основні продукти, які містять в своєму складі не тільки оптимальну кількість білків, жирів та вуглеводів, але і багату вітамінами та мінеральними солями. Важливе значення має не стільки кількість їжі, скільки її якісний склад. В склад їжі повинні входити мінеральні солі, кухонна сіль (12 г), кальцій, фосфор, залізо, магній, а також вітаміни А, В₁, В₆, С, Д. Тепер чимраз ширше в комплексному лікуванні хворих на туберкульоз легень застосовують рослинні засоби: бруньки сосни, березовий гриб, мати-і-мачуху, ефедру двоколоскову.

Кумисолікування широко застосовується в санаторіях, котрі знаходяться переважно в степових районах. Кумис по своєму хімічному складу відрізняється від коров'ячого молока і наближається до жіночного молока; в ньому більше козеїну, пептинів, полі пептидів та амінокислот. Молочнокислі бактерії та дріжджі, які містяться в кумисі, сприятливо впливають на ферментативні функції кишечнику. В кумисі також міститься велика кількість вітаміну С.

Оптимальними умовами застосування природних фізичних лікувальних факторів є санаторії. Курорти, в котрих розташовані туберкульозні санаторії, діляться на 4 групи: 1) горно - кліматичні; 2) приморські курорти Південного берегу Криму та Кавказького узбережжя Чорного моря; 3) приморсько - степові курорти; 4) степові кумисолікувальні курорти. Фізіотерапевтичні методи лікування включають в себе природні лікувальні фактори (природні чинники фізіотерапії), а також деякі штучні фізіотерапевтичні процедури.

3. Застосовуючи фізичні вправи, необхідно дотримуватись основних дидактичних принципів (свідомість і активність, наочність, доступність і індивідуальність, систематичність і поступовість підвищення вимог). Особливо ретельно слід дотримуватись принципу розподілу навантаження між різними м'язовими групами, чергувати напруження з розслабленням м'язів і поєднувати рухи з фазами дихання. При диханні звертають увагу на те, щоб вдих відповідав випрямленню чи прогинанню тулуба, розведенню або підняттю рук і моменту найменшого зусилля у вправі, а видих згинанню тулуба чи ніг, зведенню або опусканню рук і моменту найбільшого зусилля .у вправі. Лікувальна фізична культура поєднується з усіма засобами фізичної реабілітації і комбінується здебільшого з лікувальним масажем і фізіотерапією на санаторно - курортному етапі лікування. Комплексне лікування передбачає використання різноманітних засобів і методів, що націлені на досягнення у найкоротші терміни максимального ефекту. Тому у процесі відновного лікування реабілітолог має знати, як поєднуються і яка послідовність застосування засобів фізичної реабілітації, щоб вони доповнювали і підсилювали дію один одного і сполучались з іншими методами лікування.

Дихальная гімнастика сприяє покращенню стану здоров'я при захворюваннях, активізує різні механізми відновлення практично всіх функцій організму, а також є засобом профілактики. Відбувається стимуляція імунних реакцій організму, підвищується стійкість до дії несприятливих факторів. Іще одним доводом на користь дихальної гімнастики є можливість її поєднання з будь-якими іншими видами лікування. Крім того, вона дозволяє звести до мінімуму побічні прояви різних видів терапії та скоротити сроки застосування ліків.

Перелік посилань

1. Белая Н.А. Лечебная физическая культура и массаж. Учебно - методическое пособие для медицинских работников. М.: Советский спорт, 2010 - 272 с.

2. Бирюков А.А. Массаж: Учебник. - М.: Физкультура и спорт, 1988. - 254 с. 3. Визель А.А., Гурылева М.Э. Туберкулез / под ред. д.м.н. М.И.Перельмана. - М.: ГЭОТАР, Медицина, 2010 - 208 с.

4. Воробьева И.И. Двигательный режим и лечебная физическая культура в пульмонологии. - М.: Медицина, 2011 - 64 с.: ил.

5. Галинская Л.А. Туберкулез: лечение и профилактика Серия "Медицина для вас".- Ростов н/Дону: "Феникс", 2008 - 224 с.

6. Герела Н.Ф. Дыхание. Движение. Самомассаж. Ленинград: ТПП "Петрополь",1991.

7. Греймер М.С., Фейгин М.И. Раннее выявление туберкулеза легких. - Л.: Медицина, 1986. - 144 с., ил.

8. Дубровский В.И. Лечебная физическая культура Учебник для студентов вузов.- М.: Гуманитарное издание центр ВЛАДОС, 1998 - 608 с.: ил.

9. Епифанов В.А. Лечебная физическая культура и спорт. Медицина: учебник. -

М.: Медицина, 2009 - 304 с.: ил.

10. Ефимова Л.К. Лечебная физкультура при заболеваниях органов дыхания. - Киев: Здоровье, 1988. - 83 с.

11. Закон України „Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз".

12. Зозуляк В.И. Фтизиатрия Учебное пособие, 1999 - 228 с.

13. В. Зотов, М. Белов. Введение в оздоровительную реабилитацию: В 2 кн. - Кн.1.- К.: Медекол, 1995. -- 181 с.

14. Кабанов М.М. Психосоциальная реабилитация й социальная психиатрия. -- Спб.: Санкт-Петерб. науч.- исслед. психоневрол. ин-т, 1998. --255 с.

15. Киселенко Т.Е. Болезни органов дыхания - лечимся без лекарств / Т.Е. Киселенко, Ю.В. Назина, И.А. Могилева - Ростов н/Дону: "Феникс", 2005 - 288 с.

16. Клиническая физиотерапия/под ред. И.Н.Сосина - Киев: Здоровье,1996.- 624с.

17. Ковалев В.Н., Сербин А.Г. Фитотерапия в вашем доме. Лечение лекарственными растениями. - Харьков, ХНМО, 1990. - 115 с.

18. Кокосов А.Н., Стрельцова Э.В. Лечебная физическая культура в реабилитации больных заболеваниями легких и сердца. - Л.: Медицина, 1981 - 168 с.

19. Либинтов М.А. Здоровье без лекарств. Минск: Современное слово, 1997.

20. Лекарственные травы (рецептурный справочник № 2). Донецк: Информсервис, 2009.

21. Лечебная физкультура в системе медицинской реабилитации / под ред. А.Ф. Каптелина, И.П. Лебедевой. -- М.: Медицина, 1995 -- 400 с.

22. Лечебная физкультура и спортивная медицина / Клапчук В.В., Дзяк Г.В., Муравов І.В. та др./ за ред. В.В. Клапчука, Г.В. Дзяка. -- К.: Здоровье, 1995 -312с.

23. Лечебные физические факторы в медицинской реабилитации и профилактике заболеваний. - С. 450-465.

24. Лечение больных туберкулезом и неспецифическими заболеваниями органов дыхания. Б.М. Брусиловский, И.Б. Бялик, Г.Г. Горовенко и др. - Киев: Вища школа. Головное изд-во, 1983. - 280 с.

25. Ломаченков В.Д., Стрелис А.К. Физиотерапия при туберкулезе легких - М.: Медицина, 2010 -134 с.

26. Медицинская реабилитация: руководство / под ред. В. М. Боголюбова. В 3 т. -

М. - Пермь: ИПК "Звезда", 1998.Т. 1. - 697 с.

27. Медицинская реабилитация: ВЗТ / под ред. В.М. Боголюбова. - М. - Пермь: ИПК "Звезда", 1998. Т.2.

28. Мурза В.П. Фізична реабілітація - К.: Олан, 2004 - 558 с.

29. Мурза В.П. Фізичні вправи і здоров'я. - К.: Здоров'я, 1991 - 256 с.

30. Мухін В.М. Фізична реабілітація - К.: Олімпійська література, 2000. - 422 с.

31. Общая физиотерапия и курортология / С.М. Панасюк, Я.М. Федорив, В.М. Модылевский / - Львов: Мир, 1990. - 136 с.

32. Петров Е.Д. Санаторно - курортное лечение больных туберкулезом легких.

М.: Медицина, 1963.

33. Помельцов К.В. Рентгенодиагностика туберкулеза легких. М.: Медицина,1940.

34. Пособие по фтизиатрии: Учебное пособие / Б.П. Ященко, М.С. Двойрин. - К.: Вища шк. Главное издательство, 1986. - 319 с.

35. Рабухин А.Е. Лечение туберкулезного больного. - М.: Медицина, 1953-376 с.

36. Рабухин А.Е. Что нужно знать о туберкулезе. М.: Медицина, 1981.

37. Рациональная диагностика и фармакотерапия заболеваний органов дыхания / под ред. Ю.И. Фещенко, Л.А. Яшиной // "Справочник врача Пульмонолог-Фтизиатр". К.: ТОВ "Доктор-Медиа", 2010. - 430 с.

38. Рожнов В.Е. Психотерапия и ее место в соматической клинике.// Терапевтический архив.- 62- №9.- 1990 - С.6-11.

39. Руденко Т. Л. Физиотерапия / Под общ. ред. В. М. Кузнецовой. - Ростов н/Д: Феникс, 2010. - 350 с. - (Медицина для Вас).

40. Руководство по психотерапии / под ред. В.Е. Рожнова. Ташкент: "Медицина", 1979. С. 639.

41. Справочник по санаторно - курортному отбору / под ред. В.М. Боголюбова. -

М.: Медицина, 1986. - 528 с.

42. Справочник фельдшера / А.А Михайлов, Л.А. Исаева, М.Х. Турьянов и др. / под ред. А.А. Михайлова. - М.: Медицина, 1990. - в - томах. Т.1. - 496 с.

43. Стояновский Д.Н. Энциклопедия народной медицины: В 2 т. - К.: Здоровье,

1997. - Т.1. - 464 с.

44. Ташлыков В.А. Психология лечебного процесса. Л.: "Медицина", 1984.С. 191.

45. Туберкулез Н.С. Пилипчук. - Киев, Издательское объединение "Вища школа", 1977. - 312 с.

46. Физиотерапия пер. с польского / под ред. М.Вейсса, А.Зембатого./ - М.: Медицина, 1985. - 496 с.

47. Шебанов В.Ф. Туберкулез. - М.: Медицина, 1982 - 362 с., ил.

48. Яновский Ф.Г. Туберкулез легких. М. - Л.: Медицина, 1931.

49. Ященко Б.П. Комплексное лечение больных туберкулезом. - К.: Здоровье, 1975. - 183 с.

Додаток

Заняття ЛФК із застосуванням спеціальних дихальних вправ 5 разів на тиждень.Тривалість занять 30 хв.(мал. ІІІ.1)Використовують вольове кероване статичне, динамічне і локалізоване дихання. Хворих навчаютьдовільної зміни частоти, глибини і типу дихання, подовженого видиху. Разом з дихальними вправами,застосовують дренажні положення,що сприяють відтоку вмісту бронхів у трахею мокротиння і гною.(мал.ІІІ.2)	Лікувальний масаж призначаємо кожного дня,тривалість 25 хв. Застосовуємо сегменто - рефлекторний масаж поперекових,верхньо- грудних та середньо- шийних спиномозкових сегментів.Масажують рефлекторні зони грудної клітки,непрямий масаж діафрагми, легень,серця. Масаж грудної клітки зміцнює дихальні м'язи,підвищує її рухливість і еластичність, сприяє розсмоктуванню ексудату, ліквідаціїзастійних явищ у легеняхі зменшує ймовірність розвитку спайок та інших легенево -плевральних ускладнень	Фізіотерапію призначаємо через день,тривалістю від 10 до 20 хв.Фізіотерапевтичні методи ліквідують рефлекторне порушення кровообігу в слизовій оболонці бронхів, активізують трофічні процеси, діють протизапально,спазмолітично. Вони розріджують мокротиння і покращують відхаркування.Фізичні чинники викликають активну гіперемію в легенях, стимулюють крово- лімфообіг у них, прискорюють розсмоктування інфільтратів та ексудату у них, активізують обмінні процеси, зменшують інтоксикацію, діють бактерицидно, знеболююче.Загалом вони зміцнюють і загартовують організм, позитивно впливають на адаптаційно - компенсаторні процеси, сприяють попередженню загострень захворювання.

Практичні рекомендації

1. Завдання ранкової гімнастики при туберкульозі легень

Ранкова гігієнічна гімнастика виконується з метою підготовки організму до майбутньої роботи або навчання, а також як міотренування. Її бажано проводити щодня протягом 10 - 15 хв. Ранкова гімнастика не повинна викликати стомлення організму. Після її завершення і проведення загартовуючої процедури повинна відчуватися бадьорість і гарний настрій.

Ранкова гігієнічна гімнастика для хворих туберкульозом легень складається із гімнастичних (вправи для загального розвитку, дихальні, прикладного типу, ходьба, біг, на рівновагу) і ігрових (на місці, малорухливі) вправ. Комплекси фізичних вправ потрібно складати за певним планом. Вправи мають бути простими, у їх виконанні мусять брати участь основні групи м'язів і суглобів. У гімнастиці рухи виконуються звичайно з великою амплітудою, навантаження поступово збільшується або зменшується за допомогою методів, прийнятих у лікувальній гімнастиці (вихідне положення, принцип розсіяності фізичного навантаження, темп руху, підбір і чергування вправ, ступінь зусилля при виконанні вправ, емоційні моменти, використання дихальних вправ тощо).

Ранкова гімнастика має загально гігієнічне значення, її проводять протягом 15-20 хвилин, відразу ж опісля сну. Вона дисциплінує хворих, підвищує загальний тонус організму.

Ранкова гігієнічна гімнастика - це комплекс фізичних вправ, характер яких та форма проведення різноманітні й залежать від мети занять. Якщо розглядати ранкову гігієнічну гімнастику як засіб підняття функціональних можливостей організму, що були знижені під час сну, то достатньо виконувати її протягом 15-20 хв., застосовуючи прості вправи, які не викликають відчуття втоми.

Завдання: поліпшити крово- і лімфообіг у легенях, протидіяти плевральним зрощенням, збільшити життєву ємність і вентиляційну здатність легень, сприяти дезинтоксикації організму, поліпшити газообмін, тонізувати ЦНС та зміцнити організм.

2. Принципи побудови ранкової гігієнічної гімнастики при туберкульозі легень

Загальний принцип побудови комплексу полягає в тому, щоб забезпечити участь основних м'язових груп в русі, що в свою чергу активно впливає на роботу внутрішніх органів. У комплекс РГГ потрібно також включати вправи як на дихання, так і на гнучкість.

Процедура РГГ складається із вступного, основного і заключного розділів.

Вступний розділ включає елементарні загально зміцнювальні вправи. Організм хворого поступово підготовлюється до виконання основного розділу.

В основному розділі виконуються різноманітні фізичні вправи, при цьому до роботи залучається велика кількість м'язових груп. Безпосередньо після складних вправ, які посилюють роботу великих м'язових груп, або після вправ з елементами зусиль переходять до дихальних вправ. Їх застосовують не тільки для зменшення фізичного навантаження, але й для навчання хворих правильному диханню, а також спеціальної дії на дихальний апарат.

До заключного розділу вводять елементарні нескладні фізичні вправи, рухливі ігри малої та середньої інтенсивності, вправи на розслаблення, ходьбу у повільному темпі і дихальні вправи із поступовим зниженням загального навантаження.

Час, відведений на кожний розділ, може змінюватися у залежності від складу хворих і періоду курсу лікування. На початку курсу тривалість вступного і заключного розділів більша від основного. Темп виконання фізичних вправ повинен відповідати стану хворих та характеру вправ.

У РГГ рухи виконуються звичайно з великою амплітудою, навантаження поступово збільшується або зменшується за допомогою методів, прийнятих у лікувальній гімнастиці (вихідне положення, принцип розсіяності фізичного навантаження, темп руху, підбір і чергування вправ, ступінь зусилля при виконанні вправ, емоційні моменти, використання дихальних вправ).

Комплекс ранкової гігієнічної гімнастики (сильна група)

1. В.П. - стоячи, руки опущені вниз. Ходьба на місці, ходьба на п'ятках, руки на пояс, руки до плечей, ходьба на зовнішньому краї стопи, на носках, руки вниз, швидка ходьба, біг, спокійна ходьба в поєднанні з глибоким повним видихом через напіввідкриті губи, з затримками дихання на 2-3 рахунки після видиху, 2 хвилини.

2. В.П. - стоячи, руки опущені. Руки через боки вгору, хлопком з'єднати долоні - вдих, повільно, опускаючи руки - видих, 4-6 разів.

3. В.П. - стоячи, ноги нарізно, руки до плечей. Повороти в плечових суглобах вперед, назад. Дихання довільне. По 3-4 рази.

4. В.П. - стоячи, ноги разом, руки до плечей. У в.п. - вдих, згинаючи ногу, доторкнутися ліктя протилежної руки - видих. По 3-4 рази кожною ногою.

5. В.П. - стоячи, руки за голову. Поворот тулубу в сторону, руки в сторони - вдих, повернення у в.п. - видих. По 4 рази в кожен бік.

6. В.П. - стоячи, руки в сторони. Колові рухи рук перед собою зхрещено. Дихання довільне, 4-5 разів.

7. В.П. - стоячи, руки вниз. Піднімаючись на носки, руки в сторони - вдих, подвійне присідання, руки на колінах - видих, 4-5 разів.

8. В.П. - стоячи, руки вниз. Згинання пальців в кулак, розгинання. Дихання довільне, 6-8 разів.

9. В.П. - стоячи, руки над головою, пальці зхрещені. У в.п. - вдих, нахил тулубу в сторону - видих. По 4 рази почергово вправо та вліво.

10. В.П. - стоячи, руки опущені. Мах ногою в сторону, руки в сторони - вдих, у в.п. - видих. По 4 рази кожною ногою.

11. В.П. - стоячи, ноги нарізно - вдих, нахил тулубу вперед, руками торкнутися підлоги у лівої та правої ноги - видих, 4-5 разів.

12. В.П. - стоячи, руки в сторони. Мах ногою вперед, хлопок руками під коліном- видих, у в.п. - вдих. По 4-5 разів кожною ногою.

13. В.П. - стоячи, руки на поясі. Нахил тулубу назад - вдих, у в.п. - видих, 4-5 разів.

14. В.П. - стоячи, ноги разом, руки на поясі. Стрибки: ноги нарізно, ноги разом - 10-15 стрибків, ходьба на місці, яка поступово уповільнюється. Дихання довільне, 1,5 - 2 хвилини.

Комплекс ранкової гігієнічної гімнастики (слабка група)

1. В.П. - стоячи, руки опущені. Ходьба на місці: звичайним кроком, почергово по 4 кроки на носках, на повній ступні, на п'ятках, звичайним кроком, 2 хвилини.

2. В.П. - стоячи, руки до плечей. Лікті в сторони і вгору - вдих, у в.п. - видих, 4-5 разів.

3. В.П. - стоячи, руки на поясі. Підняти зігнуту ногу, опустити. Дихання довільне. По 3-4 рази почергово піднімаючи кожну ногу.

4. В.П. - стоячи, ноги нарізно, руки на поясі. Почерговий поворот тулубу в сторони, однойменна рука - в сторону, долоня догори - вдих, у в.п. - видих. По 3-4 рази в кожну сторону.

5. В.П. - стоячи, руки вниз. Напівприсідання, руки на коліна - видих, у в.п. - вдих, 4-5 разів.

6. В.П. - стоячи, руки на потилиці, лікті розведені в сторони. Не зміщуючи голови, натиснути потилицею на долоні - вдих, розслабиться, лікті вперед, голову нахилити - видих, 4-5 разів.

7. В.П. - стоячи, ноги нарізно, руки вниз - вдих. Нахил тулубу в сторону - видих. Почергово вправо та вліво. По 3-4 рази в кожну сторону.

8. В.П. - стоячи, руки опущені (стоячи біля опори, руки в упорі на рівні плечей). Мах ногою в сторону. Дихання довільне. По 3-4 рази кожною ногою.

9. В.П. - стоячи, руки на поясі. Відводячи руки назад, голову трохи назад - вдих, лікті вперед, голову опустити - видих, 4-6 разів.

10. В.П. - стоячи, руки опущені. Випрямитися, долоні вперед - вдих, нахил вперед, руки до носків ніг (або до колін) - видих, 4-5 разів.

11. В.П. - стоячи, руки опущені. Ходьба на місці з високим підніманням стегна, уповільнюючи темп, перейти на звичайний крок. Дихання довільне, 20 с.

Размещено на Allbest.ru