Реабілітаційна програма поетапного комплексного не медикаментозного відновного лікування хворих на артеріальну гіпертонію

^{Після визначення значення t залишається встановити - достовірна чи недостовірна різниця у величині зазначеного показника між контрольною та експериментальною групами.}

^{Для цього використовується таблиця 2.8, в якій в одній з колонок знаходяться значення так званих «ступенів свободи».}

^{Ступінь свободи f визначається за формулою (2.5):}

^{f = (nконт + nексп) - 2, (2.5)}

^{де n - кількість людей в контрольній та експериментальній групах.}

^{Таким чином, знаючи значення ступеню свободи f та значення t-критерію Ст'юдента, визначаємо достовірність відмінностей. Для цього в таблиці 2 (Додаток Б), навпроти знайденого значення ступеня свободи є 2 значення Р. Саме з цим значенням Р слід порівнювати отримані значення t. Якщо значення t буде менше значення (Р - 0,05), то достовірної відмінності між досліджуваним показником в контрольній та експериментальній групі немає, тобто Р>0,05, що і слід відмітити в кваліфікаційній роботі.}

^{Якщо значення t дорівнює значенню (Р - 0,05), або буде знаходитись між значенням (Р - 0,05) та (Р - 0,01), або буде більше значення (Р - 0,01) - то це говорить про наявність достовірної відмінності між величинами показників контрольної та експериментальної груп.}

^{При написанні цього порівняння в тексті роботи після слів про достовірність відмінності, необхідно вказати, що Р<0,05 (якщо значення t дорівнює табличному значенню (Р - 0,05), або знаходиться між значеннями (Р - 0,05) і (Р - 0,01).}

^{Якщо значення t дорівнює табличному значенню (Р - 0,01), або більше даного значення, то слід вказати в тексті роботи, що Р<0,01. Саме знак < вказує на наявність достовірної відмінності.}

^{2.3 Хід та організація проведення дослідження}

^{Програма реабілітації на стаціонарному етапі при гіпертонічній хворобі А і Б стадіях. В умовах стаціонару весь процес реабілітації будується за трьома руховими режимами: постільний: а) суворий, б) розширений; палатний (напівпостільний); вільний. При строгому постільному режимі ЛГ не проводять. Під час розширеного постільного режиму вирішуються наступні завдання: поліпшення нервово-психічного статусу хворого; поступове підвищення адаптації організму до фізичного навантаження; зниження судинного тонусу; активізація функції серцево-судинної системи шляхом тренування інтра- і екстракардіальних чинників кровообігу. Заняття лікувальною гімнастикою проводяться індивідуально або груповим способом. Лікувальна фізкультура проводиться у формі лікувальної гімнастики, ранкової гігієнічної гімнастики, самостійних занять. Заняття лікувальною гімнастикою проводиться лежачи на спині з високо підведеним узголів'ям і сидячи (обмежено). Застосовуються вправи для всіх м'язових груп, темп повільний. Виконують елементарні гімнастичні вправи для верхніх і нижніх кінцівок без зусилля, з обмеженою і поступово зростаючою амплітудою рухів в дрібних і середніх суглобах кінцівок, чергуючи їх з дихальними вправами (2:1). Кількість повторень 4-6 разів, тривалість занять - від 15 до 20 хв. У заняття включають вправи на розслаблення, поступове тренування вестибулярного апарату і Діафрагмальне дихання. Лікувальна гімнастика поєднується з масажем стоп, гомілки і комірної зони [28].}

^{На етапі палатного (напівпостільного) режиму вирішуються наступні завдання: усунення психічної пригніченості хворого; поліпшення адаптації серцево-судинної системи до зростаючих навантажень шляхом строго дозованого тренування; поліпшення периферичного кровообігу, усунення застійних явищ; навчання правильному диханню і психічній саморегуляції [28]}.

^{Заняття лікувальною гімнастикою проводяться в положеннях сидячи і стоячи (обмежено) для всіх м'язових груп з невеликим м'язовим зусиллям в повільному і середньому, темпі. Хворий виконує елементарні фізичні вправи переважно для суглобів верхніх і нижніх кінцівок з повною амплітудою, рекомендується застосування вправ статичного і динамічного характеру у поєднанні з диханням (2:1). Загальна тривалість занять - до 25 хв. Вправи повторюються 4-6 разів. Призначається масаж комірної зони, при якому проводиться глибоке погладжування, розтирання, розминка трапецієвидних м'язів. Положення пацієнта сидячи, масаж починається з волосистої частини голови, потім масажується задня частина шиї і закінчують на над}пліччях. Тривалість сеансу - 10-12 хв. Широко використовуються вправи на розслаблення м'язів [25].

^{В період вільного режиму вирішуються завдання поліпшення функціонального стану центральної нервової системи і її регуляторних механізмів; підвищення загального тонусу організму, пристосовності серцево-судинної і дихальної систем і всього організму до різних фізичних навантажень; зміцнення міокарду; поліпшення обмінних процесів в організмі. [26]} Цей руховий режим в умовах стаціонару відрізняється найбільшою руховою активністю. Хворому дозволяється вільно ходити по відділенню, рекомендується ходити по сходах (в межах трьох поверхів) з паузами для відпочинку і дихальними вправами. Форми ЛФК: ЛГ, УГГ, самостійні заняття; ЛГ проводять сидячи і стоячи, із зростаючою амплітудою рухів рук, ніг і тулуба. Включаються вправи з предметами, на координацію, на рівновагу, на розслаблення м'язових груп. В процесі заняття і в кінці його використовуються елементи аутогенного тренування. Співвідношення дихальних вправ до тих, що загально розвивають 1:3. Загальна тривалість занять складає 20-35 хв.

^{Засоби, які були використані в запропонованій} комплексній програмі реабілітації хворих на ГХ

^ЛФК: - лікувальна гімнастика і плавання в басейні;

^{- т}ренувальна хода на теренкурі;

^{- г}ідрокінезотерапія.

^- Кліматотерапія.

^- Фітотерапія.

^{- е}лектросон, лікарський електрофорез, гальванізація;

^{- д}іадинамічні токи (ДДТ), СМТ-токи - при II стадії ГХ:

^{- індуктотерапія на область} нирок, ДМВ терапія;

^{- с}вітлодіодна терапія.

^- Бальнеотерапія: гідротермотерапія (жемчужні, хвойні ванни).

^- Лікувальний масаж.

^- Психотерапія.

^Метод, який застосовувався - адаптований до ранніх стадій розвитку патологічних процесів і являє собою комплекс із ЛФК та гідрокінезотерапії. Тому метод - універсальний і має позитивну комплексну дію. Кінезотерапію і гідрокінезотерапію нами було застосовано з метою тренуючої дії на серцево-судинну, дихальну і рухову системи організму.

^{2.3.1 Комплексна програма фізичної реабілітації (ЛФК, гідрокінезотерапія, масаж, фізіотерапія) хворих}

^{При розробці реабілітаційної програми для пацієнтів ГХ ми враховували матеріальну базу лікувального закладу, інтереси пацієнтів, рівень їх фізичної підготовленості та вікові особливості.}

^{На основі результатів аналізу спеціальної літератури, вивченні історій хвороб, опитування пацієнтів, було розроблено програму фізичної реабілітації, яка складалась з кінезотерапії, гідрокінезотерапії, занять лікувальною фізкультурою (ЛФК) та масажу.}

^{В умовах стаціонару весь процес реабілітації будувався на трьох рухових режимах: постільний: а) строгий, б) розширений; палатний (напівпостільний); вільний. При строгому постільному режимі ЛГ не проводились. Під час розширеного постільного режиму вирішувались наступні завдання: поліпшення нервово-психічного статусу хворого; шляхом виконання дихальних вправ і вправ не потребуючих вставати з ліжка виконувалось поступове підвищення адаптації організму до фізичного навантаження; зниження судинного тонусу; активізація функції серцево-судинної системи шлягом тренування інтра- і екстракардіальних чинників кровообігу. Заняття лікувальною гімнастикою проводилися індивідуально а}бо груповим способом.

^{Лікувальна фізкультура} проводилася у формі лікувальної гімнастики, ранкової гігієнічної гімнастики, самостійних занять. Заняття лікувальною гімнастикою проводилися лежачи на спині з високим підведенням голови і сидячи (обмежено). Застосовувалися вправи для всіх м'язових груп, темп повільний. Виковувалися елементарні гімнастичні; вправи для верхніх і нижніх кінцівок без зусилля, з обмеженою і поступово зростаючою амплітудою рухів в дрібних і середніх суглобах кінцівок, чергуючи їх з дихальними вправами (2:1). Кількість повторень 4-6 разів, тривалість занять -- від 15 до 20 хв. У заняття включались вправи на розслаблення, поступове тренування вестибулярного апарату і діафрагмальне дихання.

^{Лікувальний} масаж: масаж паравертебральннх сегментів голови, шиї і комірної зони, тривалість -- 10-15 хв, курс лікування -- 20 процедур.

^З фізіотерапевтичних процедур: електросон, сірчановодневі, йодо-бромні і радонові ванни; ультрафіолетове опромінення.

^{Методика використання гідрокінезотерапії}

^{Була розроблена} і з успіхом застосована програма ФР в басейні для хворих на артеріальну гіпертонію. Починали ФР після загально-медикаментозного купірування явищ кризу з цифрами AT не вище 190/110 мм рт.ст. Хворі після операційного періоду починали брати участь в програмі через 7 днів знаходження на стаціонарі. До цього займалися тільки дихальними вправами. Деякі потребували більше часу через погане самопочуття. ФР проводилась в умовах стаціонару на протязі 20-ти днів і один місяць в умовах поліклініки.

^{До групи увійшли 40 чоловіків і жінок у віці від 30 до 64 років (середній вік} 46,5±0,4) з АГ. АГ І - у 10 чоловіків (50% - середній ризик, 50%) - високий ризик), АГ II - у 10 (12,5%) - середній ризик, 87,5%» - високий ризик), АГ III - у 10 (100% - дуже високий ризик).

^{Заняття ЛФК в басейні проводили за спеціально розробленою методикою,} виікористовуючи принцип суворо індивідуального підбору комплексу вправ, описаних в роботі, в залежності від даних обстеження. Всім хворим проводили ЕКГ, ВЕМ, моніторингування AT, ехокардіоскопію, розгорнений клінічний аналіз крові і сечі, дослідження ліпідів, системи крові, електролітів, РЕГ ТКДГ, ЕЕГ, біомікроскопія бульбарної кон'юнктиви, нейро-психологічне тестування з визначенням вегетативного статусу на основі комп'ютерної програми «Полі-спектр» і опитувальника Mfj-20.

^Кожне заняття у воді складалося з трьох частин. У ввідній частині заняття проводили поступову підготовку організму до майбутньої м'язової діяльності, при цьому вправи підбирали за принципом поступово підвищуваної навантаженості, інтенсивності, тривалості, з чергуванням вправ на всі групи м'язів і суглобів. Тривалість ввідної частини 15-20% часу всього комплексу. У основній частині заняття дотримувалося таке оптимальне дозування навантаження, яке у даного хворого викликала максимальний терапевтичний ефект, не провокуючи дискомфорт або які-небудь ускладнення. Використовували всі навантаження, окрім силових, статичних і швидкісних, а також змагального методу у чоловіків з АГ Ш. Від заняття до заняття збільшували якість і тривалість вправ, темп їх виконання, відсоток складних і складно-координованих вправ, а також прагнули наблизити амплітуду рухів до повної (близько 100% нормального об'єму руху)- У заключній частині підбирали вправи, що поступово спрощуються, із уповільненням темпу і амплітудою рухів, що обмежується, для виведення організму з діяльного стану. Курс склав 10 -15 занять, що проводяться 2-3 разу на тиждень протягом 1-1,5 місяців.

^{Методика масажу}

^{Масаж голови, обличчя, шиї.} Масаж волосистої частини голови може проводитися поверх волосся і з оголенням шкіри. Поза пацієнта - сидячи, лежачи. Масажист сидить або стоїть за тим кого масирує. Проводиться погладжування від чола до потилиці, від тімені до вушних раковин, від верхівки вниз радіально в усі сторони. Напрямок масажних рухів повинен відповідати напрямку росту волосся й вивідних протоків залоз (не проводити масажних прийомів проти напрямку росту волосся) - площинне, охоплююче, граблеподібні, гладження, розтирання - прямолінійне, кругове, спіралеподібне: штрихування - переривчасте натиснення, зрушування, розтягання, пощипування (щипцеподібне); вібрація - пунктирування, лабільна непереривчаста, локальна, лінійна.

^{3. Перед масажем волосистої частини голови зробити легке кругове розтирання лобових, скроневих, потиличної областей для покра}щення кровотоку у венозних судинах.

^{4. Після масажу волосистої частини голови помасирувати коміркову частину.}

^{Масаж області шиї.} Шкіра переднього й бокового відділів шиї ніжна й легко зміщується. В місці потилиці шкіра більш товста й менш рухлива. При пальпації під час повороту голови легко визначити грудино-ключично-сосцеподібний м'яз. Між цим м'язом і трахеєю можна прощупати пульсацію загальної сонної артерії, а в підключичній ямці - пульсацію підключичної артерії. Лімфатичні судини, що проходять в області шиї, впадають у лімфатичні вузли, розташовані групами на границі голови й шиї (потиличні, завушні, привушні, нижньощелепні, язичні, заглоткові, щічні, підборідні).

^{Масаж верхніх кінцівок.} Поза пацієнта - сидячи або лежачи. Масаж роблять однією або двома руками. При масажі однією рукою іншою фіксують пацієнту кінцівку й допомагають захоплювати м'язи, на які впливають. Масажні рухи варто проводити по ходу лімфатичних судин у напрямку до лімфатичних вузлів (частина ліктьового суглоба, пахвової западини). Уздовж променевої кістки, по задній поверхні плеча й через дельтоподібний м'яз завершити охоплюючим погладжуванням в області надключичного лімфатичного вузла, охоплююче погладжування по ліктьовій кістці, по передній поверхні плеча й завершити руху в області пахвових лімфатичних вузлів.

^{Масаж нижніх кінцівок.} Положення хворого - лежачи на животі, на спині. Масажні рухи проводять по ходу лімфатичних судин у напрямку до підколінних і пахових лімфатичних вузлів. Виконується погладжування - від пальців по тильній поверхні стопи, по передній поверхні гомілки до підколінних лімфатичних вузлів, площинне, охоплююче, по підошовній поверхні, гребнєподібне, погладжування від пальців до п'яти; розтирання - кругове, прямолінійне, гребнеподібне, штрихування; натиснення на підошву; вібрація - пунктирування. поколачування, поплескування, струшування; рухи пасивні. При масажі таза застосовується обтяження, на більших м'язових масивах поколачування - обходячи підколінну ямку.

^{2.3.2 Хід проведеного дослідження}

^{Як показали спостереження, застосування фізичних вправ при початкових стадіях гіпертонічної хвороби й атеросклерозу в комплексі з іншими лікувальними заходами має значний терапевтичний вплив. При цьому зменшуються прояви хвороби, покращується функція серцево-судинної та дихальної систем, підвищується працездатність організму.}

^{Пропонована методика передбачає використання різноманітних засобів і форм фізичної культури. Важливу роль тут відіграє раціональний розподіл фізичного навантаження протягом усього дня у межах відповідного режиму фізичної рухливості.}

^{В основному ФР переносилась добре. Але в процесі впливу фізичних навантажень виникали деякі ускладнення. Пацієнту К. необхідно було більше часу, щоб звикнути до інтенсивності фізичних навантажень, тому в його програму ФР було внесено більше дихальних вправ. Хворих У. і Н. турбувала сильна задишка під час виконання фізичних вправ тому цим хворим був введений більш спрощений курс фізичних навантажень. Серцебиття спостерігалось практично у всіх хворих, до і після фізичних навантажень, які довго нічим не займались. Для цих пацієнтів спочатку були введені заспокійливі процедури у вигляді електросну йодобромних ванн с поступовим навантаженням м'язів рук та ніг.}

^Наприкінці першого тижня знаходження хворого в лікарні ми використовували окрім дихальних вправ ще й спеціальні вправи кінезотерапії. Тривалість кожного заняття знаходилося в межах 15-20 хв.

^{Комплекс занять лікувальною гімнастикою № 1 для хворих на АГ в 1-му періоді (І-й тиждень занять}).