Показники крові та сечі у вагітних жінок із гострим пієлонефритом

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Біологічний факультет

Кафедра імунології та біохімії

Дипломна робота

Освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст

на тему: «Показники крові та сечі у вагітних жінок

із гострим пієлонефритом»

Виконав: студентка 6 курсу, 7.41213-1з групи

спеціальності 7.04010201 Біологія

Голокоз О.М.

Керівник к.б.н.,доцент, Новосад Н.В.

Рецензент д. б. н., професор, Бражко О. А.

Запоріжжя - 2014 року

РЕФЕРАТ

Робота викладена на 75 сторінках друкованого тексту, містить 12 таблиць, 2 рисунків та 11 рисунків у додатках. Перелік посилань включає 56 джерел.

Об'єктом дослідження була капілярна кров та сеча вагітних жінок, гестація яких була ускладнена гострим пієлонефритом.

Метою роботи було визначення впливу строку гестації на клініко-імунологічні показники крові та сечі жінок при ускладненні вагітності гострим пієлонефритом.

Методи дослідження - гематологічні (кількість еритроцитів, вміст гемоглобіну, ШОЕ, кількість лейкоцитів, лейкограма), показників клінічного аналізу сечі (кількість лейкоцитів, еритроцитів, осади) з використанням уніфікованих методів клінічної лабораторної діагностики та статистичні.

У результаті дослідження встановлено, що у жінок з ускладненою гострим пієлонефритом вагітністю спостерігається піурія, гематурія, лейкоцитоз без ядерного зсуву та лімфопенія. Ступень змін визначається строком гестації.

Новизна роботи полягає в тому, що вперше проаналізований влив строку вагітності на напрям кількісних змін клініко-лабораторних показників сечі та крові при ускладненні вагітності пієлонефритом на різних строках гестації.

Значучись роботи - результати дослідження поширюють уявлення про те, що реактивність лейкоцитарної ланки імунного захисту периверичної крові при гострому пієлонефриті визначається строком вагітності.

Отримані результати можуть бути використані в практиці урологічних відділень, при лікуванні вагітних з ускладненням пієлонефритом.

ВАГІТНІСТЬ, ГОСТРИЙ ПІЄЛОНЕФРИТ, СЕЧА, ЛЕЙКОЦИТИ, ЕРИТРОЦИТИ, ГЕМОГРАМА

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

ВСТУП

1.ОГЛЯД НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Інфекції сечових шляхів (ІСШ) у вагітних

1.2 Фізіологічні зміни в сечостатевих шляхах при вагітності

1.3 Стан імунної системи у вагітних з пієлонефритом

1.4 Дагностичні тести при пієлонефриті

2. МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Об'єк дослідження

2.2 Матеріал дослідження

2.3 Методи дослідження

2.4 Статистична обробка даних

3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНАЧАСТИНА

3.1 Стан показників лейкограми у різні строки фізіологічного перебігу вагітності

3.1.1 Кореляційний аналіз показників лейкограми крові жінок з фізіологічним перебігом вагітності

3.2 Стан показників лейкограми при ускладнені вагітності гострим пієлонефритом

3.2.1 Стан показників лейкограми в при ускладнені вагітності пієлонефритом у першому триместрі

3.2.1.1 Кореляційний аналіз показників лейкограми при ускладнені вагітності пієлонефритом у першому триместрі

3.2.2 Стан показників лейкограми при ускладнені вагітності пієлонефритом у другому триместрі

3.2.2.1 Кореляційний аналіз показників лейкограми при ускладнені вагітності пієлонефритом у другому триместрі

3.2.3 Стан показників лейкограми при ускладнені вагітності пієлонефритом у третьому триместрі

3.2.3.1 Кореляційний аналіз показників лейкограми при ускладнені вагітності пієлонефритом у третьому триместрі

3.2.4 Ступень змін ШОЕ у жінок з ускладненням вагітності гострим захворюванням нирок

3.2.5 Однофакторний дісперсійний аналіз впливу строку вагітності на

напрям та ступень змін клітинного складу лейкограми при ускладненні вагітності гострим запаленням нирок

3.3 Дослідження показників вмісту еритроцитів та гемоглобіну в жінок з ускладненням вагітності захворюванням нирок

3.4 Лабораторні показники сечі у жінок, вагітність яких на різних строках ускладнена гострим враженням нирок

3.4.2 Кількість формених елементів у сечі жінок при ускладненні вагітності різних строків пієлонефритом за методом Нечипоренко

3.4.3 Кореляційний аналіз показників кількості формених елементів у сечі жінок при ускладненні вагітності різних строків пієлонефритом

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

ВИСНОВКИ

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ДОДАТКИ

кров сеча вагітна пієлонефрит

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ,

СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

Ер - еритроцити, тера/л

Hb - гемоглобін, г/л

ІСШ - інфекції сечових шляхів

Lk - лейкоцити, Г/л

Py - паличкоядерні нейтрофіли %

Sy - сегментоядерні нейтрофіли %

Eos - еозинофіли %

Mon - моноцити %

Lph - лімфоцити %

ШОЕ - швидкість осідання еритроцитів, мм/год

ВСТУП

Гострий пієлонефрит - одне з найбільш поширених екстрагенітальних захворювань при вагітності, протікає на тлі виражених ретенційних змін верхніхмочевих шляхів, зустрічається приблизно у 8-18% пацієнток. У 30% хворих розвивається гнійна форма, у 40% жінок відзначається зниження або відсутність видільної функції нирки, в 10,3% випадків розвивається клініка бактеріотоксіческого шоку, в 6,4% - токсичний гепатит. У значному відсотку випадків він може призводити до ускладненого перебігу берменности, пологів і послеродововго періоду. Пієлонефрит несприятливо впливає на фетоплацентарну систему і новонароджених, підвищує частоту післяпологових ренальних і екстраренальних заболеваніц. Летальність при геспаціонном пієлонефриті досягає 4-10%, перинатальна сметрность становить 7,5% [1-5].

Пієлонефрит - крайня форма прояву інфекції сечових шляхів (ІСШ) вагітних - невирішена проблема акушерства. Патологічний процес розвивається в інтерстиціальної тканини нирки і завершується її склерозуванням, здавленням ниркових канальців, при цьому рано порушується концентраційна здатність нирок. На цьому тлі може розвинутися ниркова гіпертензія, яка спостерігається у 20% вагітних з пієлонефритом. При злоякісному перебігу артеріальної гіпертензії може розвинутися ниркова недостатність. Інфікування стінки сечоводу порушує його перистальтику, приводить до стазу сечі. Інфекція в ниркових мисках сприяє утворенню каменів, що травмують епітелій сечовивідних шляхів. Утворюється порочне коло - на тлі вагітності знижується евакуація сечі, сприяючи розвитку інфекції, а інфекція сечових шляхів посилює стаз і тяжкість патологічного процесу [1-6].

Пієлонефрит справляє негативний вплив на перебіг вагітності і стан плода, що виявляється в значній частоті загрози переривання вагітності, передчасних пологів, плацентарної недостатності, гіпоксії плоду, його внутрішньоутробного інфікування, гестозу та ускладненого перебігу періоду адаптації у новонародженого [6-9 ]. Крім того, прогресуюча вагітність може провокувати загострення пієлонефриту, почастішання нападів ниркової коліки, погіршує функцію єдиної нирки у жінок, які перенесли нефректомію.

За клінічним перебігом виділяють серозний або гнійний пієлонефрит. Серозний протікає при субфебрильної або навіть нормальній температурі, без симптомів інтоксикації. Розпізнається переважно за лабораторними ознаками. Гнійний підрозділяють на дифузно - гнійну (недеструктивну) форму - виліковується консервативними методами і вогнищево - гнійну форму (апостематозний нефрит, карбункул і абсцес нирки) - лікування оперативне.

В установленні серозної або вогнищево - гнійної форми пієлонефриту значна роль належить клініко - імунологічним даним, для отримання яких передбачається дослідження:

1) Гемограми: гострий пієлонефрит - лейкоцитоз з паличкоядерних зрушенням нейтрофілів, гіпохромна анемія; біохімічні показники - гіпопротеїнемія, диспротеїнемія, помірне підвищення концентрації сечовини та креатиніну;

2) Загального аналізу сечі: гострий пієлонефрит - піурія, бактеріурія, протеїнурія менше 1 г / л, мікрогематурія; хронічний пієлонефрит - непостійна бактеріурія, лейкоцити більше 10 - 15 в полі зору;

3) Аналіз сечі за Нечипоренко: при пієлонефриті відзначається різке підвищення вмісту лейкоцитів;

4) Для дослідження функції нирок застосовуються проба Зимницького (при хронічному пієлонефриті - ізогіпостенурія, ніктурія) і проба Реберга [10-11].

Дані, що містяться у доступної нам літературі не дають відповіді на питання про стан клініко-імунологічних показників крові та сечі при ускладненні гострим пієлонефритом жінок на різних строках гестації та про влив важкого техногенного навантаження на прояви клініко-імунологічних показників жінок, вагітність яких ускладнилась пієлонефритом.

Викладене визначило мету нашого дослідження: визначити вплив строку гестації на клініко-імунологічні показники крові та сечі жінок при ускладенні вагітності гострим пієлонефритом.

Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:

визначити показники гемограми (вміст еритроцитів, лейкоцитів, лейкограма) та ШОЕ у вагітних жінок із фізіологічним перебігом вагітності та з ускладненням вагітності гострим пієлонефритом на різних строках гестації;

визначити вміст лейкоцитів, еритроцитів, циліндрів в сечі у жінок з фізіологічним перебігом вагітності та з ускладненням вагітності гострим пієлонефритом на різних строках гестації;

скласти бази даних та провести статистичний та графічний аналіз даних і узагальнити результати досліджень.

1. ОГЛЯД НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Інфекції сечових шляхів (ІСШ) у вагітних

Інфекції сечових шляхів (ІМП) відносяться до числа найбільш поширених видів патології у вагітних, і разом з тим - це джерело особливо частих лікарських помилок. На жаль, лікарі нерідко займаються гіпердіагностикою пієлонефриту, а лікування різних форм ІСШ у вагітних в більшості випадків неадекватно. Саме тому частота цього важкого захворювання, за даними національної статистики, у кілька разів перевищує загальновизнані цифри, що наводяться ВООЗ. До найбільш значущих факторів, що сприяють інфікуванню сечового тракту в вагітних, належать:

гіпотонія і гіпокінезія ниркових мисок і сечоводів,

дилатація сечоводів (внаслідок дії прогестерону);

гіпотонія і збільшення об'єму сечового міхура,

збільшення обсягу залишкової сечі, іноді поява міхурово-сечовідного і / або мочеточнико-лоханочного рефлюксів;

підвищення pН сечі, поява глюкозурії;

механічне здавлення сечоводів збільшеною маткою і розширеними яїчниковимі венами (у другій половині вагітності, переважно праворуч);

ослаблення сфінктера уретри (наприкінці вагітності);

гемодинамічні порушення в чашково-мискової системі і сечоводах (на пізніх термінах вагітності);

супресія імунологічної реактивності, значне підвищення концентрації глюкокортикоїдів.

Всі перераховані вище фактори роблять ІСШ у вагітних надто частої патологією, схильної до рецидиву.

За даними епідеміологічних досліджень, поширеність серед вагітних безсимптомної бактеріурії становить близько 8%, гострої інфекції нижніх сечових шляхів - 1-4%, верхніх - 1-2,5%. Доведено, що частота гострих маніфестних ІСШ, зокрема найбільш важкої і небезпечної форми - пієлонефриту, залежить від виявлення та лікування в вагітних безсимптомної бактеріурії: у разі активного лікування менш ніж у 5% таких жінок клінічно розвивається ІСШ, при відсутності лікування - у 15 - 57%. Разом з тим лише у 1-2% вагітних, у яких був негативний результат бактеріологічного дослідження сечі при першому зверненні, надалі розвинулася гостра ІСШ. Всі перераховані вище фактори роблять ІМП у вагітних надто частої патологією, схильної до рецидиву. Слід також особливо підкреслити, що гострий пієлонефрит, що виник під час вагітності (гестаційний пієлонефрит), в більшості випадків - правобічний. За даними епідеміологічних досліджень, поширеність серед вагітних безсимптомної бактеріурії становить близько 8%, гострої інфекції нижніх сечових шляхів - 1-4%, верхніх - 1-2,5%. Доведено, що частота гострих маніфестних ІСШ, зокрема найбільш важкої і небезпечної форми - пієлонефриту, залежить від виявлення і лікування в вагітних безсимптомної бактеріурії: у разі активного лікування менш ніж у 5% таких жінок клінічно розвивається ІСШ, при відсутності лікування - у 15 - 57%. Разом з тим лише у 1-2% вагітних, у яких був негативний результат бактерио ¬ логічного дослідження сечі при першому зверненні, надалі розвинулася гостра ІСШ.

1.2 Фізіологічні зміни в сечостатевих шляхах при вагітності

Будь-яка вагітність супроводжується функціональними змінами сечової системи. За рахунок підвищення фільтрації та зменшення реабсорбції води і натрію з'являється поліурія, причому діурез повертається до норми в терміни від 13 до 28 тижнів вагітності, потім настає олігурія. Затримка в організмі натрію і водипов'язана не тільки із зменшенням клубочкової фільтрації, але і збільшенням канальцевої реабсорбції нирок. Характерним для вагітності є значне розширення чашково-мискової системи і сечоводів, яке починається в I триместрі, досягає максимуму на V-VIII місяці і залишається протягом 12-14 тижнів після пологів. Уродинамічні зміни більш виражені у первісток внаслідок більшої пружності черевної стінки. У розширеній чашково-мискової системі замість 3-5 мл сечі скупчується до 150 мл і більше т. з. "залишкової сечі".

У публікаціях як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників одностайно відзначено триваюче зростання числа інфекційно-воспалітельнихзаболеваній сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефриту, який виявляється у 15% осіб молодого віку [2]. Особливо актуальні ці проблеми спозіціі сучасного акушерства та перинатології, оскільки найчастіше захворювання проявляється під вре__ ма вагітності або обумовлює осложненноетеченіе вагітності і високу захворюваність новонароджених при наявності цієї патології у матері [3-5]. Слід зазначити, що не тільки пієлонефрит ускладнює перебіг вагітності, але і последняянегатівно впливає на перебіг запального процесу в нирках. При цьому приблизно в 1/3 випадків спостерігається його загострення. Поєднання пієлонефриту і вагітності підвищує ризик і послеродовыхвоспалительных ускладнень, які виникають у 22-33% породіль [6, 7]. Етіологія і патогенез. Виникнення і розвиток пієлонефриту у вагітних і родільніцобусловлено наявністю двох основних факторів: інфекційного вогнища в організмі і порушенням уродинаміки верхніх сечовивідних шляхів [8]. Урології та нефрології відносять пієлонефрит вагітних, а також пієлонефрити, зумовлені різними обструктивними уропатіямі, до розряду ускладнених інфекцій верхніх сечовивідних шляхів, загрозливих розвитком важкого гнійно-септичного процесу [9-13]. Найбільш частими збудниками запального процесу в нирках є мікроорганізми, нормально існуючі в шлунково-кишковому тракті [14, 15]. Встановлено, що віруси, генітальні мікоплазми, хламідії і гриби також можуть ініціювати розвиток пієлонефриту [16, 17]. Було виявлено, що в умовах рецидивуючих інфекцій сечовивідних шляхів (СВШ) піхву хворих жінок чаще колонізіровано уропатогенной [18]. За данням [19] в 58% посівів вмісту піхви у жінок з рецидивуючою сечовий інфекцією виділяються грамнегативні бактерії, тоді як у пацієнток без даної патології вони визначаються лише в 24% спостережень.

Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених пієлонефриту, етіологія і патогенезданного захворювання у вагітних продовжують залишатися предметом вивчення. Так, не вирішені питання значущості факторів, що сприяють розвитку пієлонефриту при висхідному інфікуванні. Як відомо, основою механізму його розвитку є: анатомо-функціональні особливості жіночих СВШ; порушення уродинаміки верхніх СВШ; присутність безсимптомної бактери Урії у вагітної і безсимптомною бактеріосперміі у чоловіка; наявність інфекційних захворювань при вагітності і в анамнезі [24-27].

Гормональні діскорреляціі, властиві вагітності, викликають також порушення функції сечового міхура - зниження тонусу, збільшення ємності, порушення сечовипускання, що погіршує евакуацію сечі з верхніх сечовивідних шляхів. У вагітних, хворих на пієлонефрит, вміст гормонів в крові значно перевищує аналогічні показники у здорових вагітних [28]. Автори підкреслюють, що починаючи з 6-го тижні і більше за все до 22-24-й тижні вагітності у 90% жінок виявляються розширення просвіту сечоводів, які зберігаються аж до розродження. У зв'язку із збільшенням матки в 50-60 разів при доношеною вагітності з'являється додатковий фактор здавлення сечовивідних шляхів вагітною маткою, що сприяє виникненню або загостренню вже наявного хронічного пієлонефриту. Підвищений обсяг квашене міхура і зниження його тонусу разом з тонусом сечі точніков сприяють застою сечі, виникнення сечовивідних-міхурного рефлюксу і гідронефрозу [29-31]. Крім цього, фізіологічне збільшення обсягу плазми крові в період вагітності супроводжується зниженням концентрації сечі. При цьому 70% жінок розвивається глюкозурія, яка сприяє зростанню бактеріальної флори в сечі, а збільшення вмісту в сечі гестагенів і естрагенов призводить до зниження стійкості епітелію нижніх СВШ до інвазії мікроорганізмів. Компенсаторний зростання вмісту плацентарних і плодових гормонів в крові сприяє змінам тонусу сечоводів, ниркових мисок і викликає нарушеніеуродінамікі задовго до появи механічних факторів [32].

1.3 Стан імунної системи у вагітних з пієлонефритом

У пацієнток з хронічнім пієлонефрітом віявляються непрямі ознакой імунодефіціту: трівале Латентний перебіг процесса, короткочасній ефект від проведеної антібактеріальної терапії, множінні очима хронічної інфекційної патології, схильність до гострих респіраторно-вірусніх інфекцій. Причиною імунних порушень можуть служити первинні зміни імунної відповіді, обумовлені генетичними факторами. Проте згідно зі-тимчасовим уявленням саме бактеріальниеі вірусні інфекції стають однією з найчастіших причин розвитку вторинної імунної недостатності [32-34]. Дослідження параметрів клітинного та гуморального імунітету вагітних з пієлонефриттом показало, що імунологічна реактивність організму цих пацієнток залежить від стадії захворювання. За даними сучасної літератури, при гострому процесі імунологічна реактівность організма підвищується, при латентному перебігу незначно знижується, при хронічному спостерігається виражене пригнічення активності факторів імунітету [35].

Клініка. Найбільш часто пієлонефрит розвивається у вагітних (48%), рідше у породіль (35%) і породіль (17%). Клініка пієлонефриту у вагітних не відрізняється від такої у невагітних [36]. Хронічний пієлонефрит має тенденцію до хвилеподібний клінічним перебігом: періоди загострень захворювання чергуються з періодами ремісій. Хвороба багато років може протікати латентно, загострюючись під час гострих інтеркуррентнихінфекцій, в період вагітності або довгий час зовсім не проявляючи себе. Варто вказати, що у третини хворих на хронічний пієлонефрит при клінічному обстеженні вдається виявити прізнаковвоспалітельного процесу в сечових шляхах [37]. Слід підкреслити, що у вагітних клінічні ознаки хронічного пієлонефриту можуть нашаровуватись на симптоми, пов'язані з ускладненнями вагітності, спровоковані данним заболеваніем або виникли незалежно. Зокрема, болі в поперековій області з іррадіацією впаховую область і низ живота можуть бути связанис підвищенням тонусу матки при загрозі переривання вагітності, протеїнурія, гіпертензія, набряки можуть сигналізувати і про приєднання гестозу; лейкоцитурія може бути ознакою небла гополучія в нижніх відділах генітального тракту, а тривалий субфебрилітет на ранніх етапах вагітності часто характерний для нормального протікання гестаційного процесу. Все перераховане ускладнює клінічну діагностику пієлонефриту у вагітних жінок, вимагає використання високоінформативних, чутливих методів постановки диференціального діагнозу [38]. Для чистих форм пієлонефриту набряки не характерні; артеріальний тиск нормальний, за винятком тяжких випадків, при яких захворювання супроводжується вторинною гіпертензією, діурез достатній. При поєднанні з гестозом набряки зустрічаються у 90% хворих, артеріальний тиск підвищується до значних цифр. Виражена протеїнурія.

При офтальмоскопії виявляють глибокі зміни очного дна: ангиоретинопатия, нейроретінопатіі, крововиливи з набряком сітківки [38]. При загостренні хронічного пієлонефриту вчасно вагітності необхідно пильну увагу лікаря, більш ретельний збір анамнезу та поглиблення діагностичного пошуку, так як часто спостерігається стерта клінічна картина. Діагностика. Для вдосконалення діагностики захворювань органів сечової системи використовують алгоритм. в основі якого лежить оцінка анамнестичних даних, традиційних клініколабораторних показників, мікробіологічних досліджень, ультразвукового сканування нирок, результатів магнітно-резонансної томографії та урографії, ендоскопічних і рентгенологічних (у разі крайньої необхідності) даних, а також контроль стану системи «мати - плацента - плід» . Значущими в диференціальної діагностики захворювань нирок, особливо при уповільнених патологічних процесах, є кількісні методи підрахунку формених елементів сечі. В даний час найбільш часто застосовується метод Нечипоренко [39]. Частота виділення мікроорганізмів з сечі залежить від гостроти запального процесу, тривалості захворювання, наявності чинників, що порушують пасаж сечі, що передував антибактеріального лікування, перенесених оперативних втручань та інструментальних обстежень [40]. Для діагностики ниркової патології важливе значення мають визначення загального білка і білкових фракцій, холестерину, електролітів у крові, кислотно-основного стану, азотемії. При біохімічному дослідженні крові звичайно виявляються гіпопротеїнемія і диспротеїнемія за рахунок зменшення вмісту альбумінів і наростання рівня глобулінів. Може відзначатися короткочасне і помірне підвищення концентрації сечовини і креатиніну, що свідчить про порушення функції нирок [41]. При діагностиці запальних захворювань різних органів, в тому числі СВШ, останнім десятиліття увага приділяється визначенню рівнів цитокінів. Цитокіни - це білки, що секретуються переважно активованими клітинами імунної системи, позбавлені специфічності щодо антигенів і є медіаторами міжклітинних взаємодій при імунній відповіді, гемопоезі, запаленні [41]. Одним з методів діагностики запального процесу в нирках на початкових етапах обстеження є термографія, яка полягає в реєстрації підвищення температури тіла в області ураженого органу. Цей неінвазивний метод може бути використаний як експрес-діагностики, що дозволяє вже на ранніх стадіях захворювання диференціювати патологію нирок від хвороб інших органів, а також в якості тесту, визначального подальше цілеспрямоване обстеження пацієнток і забезпечує контроль за ефективністю лікування. Однак термографія з виявляє причину і характер ураження нирок. У комплекс стандартоного обстеження вагітних і породіль з заболеваніемі СВШ входить ультразвукове сканування (ультрасонографія). Дослідження дозволяє визначити товщину коркового шару, розміри нирок і ЧЛС, виявити вади розвитку та новоутворення нирок, встановити наявність сечокам'яної хвороби, гідронефрозу та ін. Метод нешкідливий для матері та плоду і може використовуватися неодноразово протягом вагітності [39, 42]. У сучасній медицині для діагностики багатьох захворювань, у тому числі урологічних, достатньо широко використовується метод магнітно-резонансної томографії (МРТ). Критеріями для проведення МРТ нирок під час вагітності є:

наявність аномалій СВШ;

часті загострення інфекційно-запальних захворювань нирок під час вагітності;

підозра на формування важких ускладнень у вигляді карбункула, апостематозного нефриту;

необхідність оцінки функціонального стану нирок

Терапія. Лікування хронічного пієлонефриту - важке завдання через складність діагностики захворювання, потенційну схильніь запального процесу в нирках до рецидиву, особливо у вагітних, а також через відсутність чітких, об'єктивних клінічних та лабораторних критеріїв еффективности терапії.

Основою лікування хронічного пієлонефриту в період загострення є етіологічно направленна, з урахуванням спектру збудників та їх чутливихності до антимікробних препаратів, Антібтікотерапія і безумовне відновлення пасажу сечі. Евакуація з ниркової тканини запального детриту запобігає розвитку бактеріального шоку, який може бути пов'язаний з виділенням великої кількості ендотоксинів із загиблих під впливом антибіотиків мікроорганізмів при нарушен видільної функції сечовивідних шляхів. Відновлення відтоку сечі частіше за все необходимо у разі вторинного пієлонефриту і достигалась переважно оперативним шляхом - нефропіелолітотоміей, ліквідацією стриктури зі стентуванням сечоводу, катетеризацією, оператівная лікуванням пухлини, нефроптоз і т. д. [43].

У зв'язку з тривалістю мікробіологічних досліджень сечі вибір антибіотика на перших етапах лікування здійснюється емпірично, на основаніі даних про переважаючих збудників, їх чутливості до антибактеріальних препаратів. При встановленні бактеріологічного діагнозу проводиться корекція обраної терапії у відповід- повідно з чутливістю збудника до антимікробним препаратів. Для емпіричної антибактериальной терапії зазвичай вибирають препарати з активністю щодо актуальних збудників пієлонефриту не менше 85% [44].

1.4 Дагностичні тести при пієлонефриті

Діагноз гострого пієлонефриту підтверджується результатами аналізів сечі та культури. При пієлонефриті з урахуванням клінічних симптомів, характерних для ранніх стадій захворювання, посів сечі дає щонайменше 10 000 колонієутворюючих одиниць (КУО) / мм3. Кількість колоній у вагітних жінок від 1000 до 9999 КУО/мм3 насторожує. Піурія присутній майже у всіх хворих з гострим пієлонефритом і може бути виявлена швидко з використанням тесту виявлення лейкоцитарної естерази або тесту на нітрити. При позитивних обох тестах діагноз більш достовірний. Поєднання випробувань естерази і нітритів лейкоцитів (з позитивним результатом по обидвам) для гострого пієлонефриту є більш конкретним, але менш чутливим. (табл. 1.1). Хоча лейкоцити присутні в сечі при інших захворюваннях вони специфічні для гострого пієлонефриту. Гематурія може спостерігатися у пацієнтів з циститом і пієлонефритом.

Таблиця 1.1 - Лабораторна діагностика інфекцій сечового тракту

Тест	Вивялення	Чутливість, %	Специфічність, %
Аналіз сечі	5 полей зору покриті лейкоцитами	72 до 95	48до 82
	10 полей зору покриті лейкоцитами	58 до 82	65 до 86
Тест лейкоцитарної естерази	Позитивний	74 до 96	94 до 98
Нітрит-тест	Позитивний	35 до 85	92 до 100
Лейкоцитарна естераза + нітрит тест	Обидва позитивні	75 до 84	82- 98
Гематурія	Позитивна	44	88

Посіви сечі позитивні у 90 % пацієнтів з гострим пієлонефритом, але зразки сечі повинні бути отримані до початку антибактеріальної терапії. Посіви крові рекомендовані для госпіталізованих пацієнтів, до 20 % з цих пацієнтів мають ріст культури. Посів крові рекомендовані тільки при наявності діагностичної невизначеності, у пацієнтів з ослабленим імунітетом.

Про концентраційну здатність нирок можна судити, використовуючи пробу за Зимницьким. Для хронічного пієлонефриту характерні ізогіпостенурія, ніктурія, при затиханні запального процесу низькі показники відносної щільності сечі можуть з'явитися єдиною ознакою захворювання. Для оцінки стану клубочкової фільтрації і канальцевої реабсорбції при захворюваннях нирок використовують пробу Реберга, визначають нирковий кровотік. Значущими в диференціальної діагностики захворювань нирок, особливо при уповільнених патологічних процесах, є кількісні методи підрахунку формених елементів сечі. В найбільш часто застосовується метод Нечипоренко [45]. Частота виділення мікроорганізмів з сечі залежить від гостроти запального процесу. наявності факторів, нарушачих пасаж сечі, антибактериальне лікування, перенесені оперативні втручання та інструментальні обстеження [45]. Для діагностики ниркової патології важливе значення мають визначення загального білка і білкових фракцій, холестерину, електролітів у крові, кислотно-основного стану, азотемії.

При біохімічному дослідженні крові виявляються гіпопротеїнемія і диспротеїнемія за рахунок зменшення вмісту альбумінів і наростання рівня глобулінів. Може відзначатися коротко тимчасове і помірне підвищення концентрації сечовини і креатиніну, що свідчить про порушення функції нирок. При діагностиці запальних захворювань різних органів, в тому числі СВШ, в останнє десятиліття увага приділяється визначенню рівнів цитокінів. Цитокіни - це білки, що виробляються переважно активованими клітинами імунної системи, позбавлені специфічності відносно антигенів і є медіаторамі міжклітинних взаємодій при імунній відповіді, гемопоезі, запаленні

Викладані дані літератури дозволяюти стверджувати, що дослідження та аналіз даних лабораторної діагностики гострих захворювань верхніх відділів СВШ у вагітних жінок - актуальна проблема сучасності. Ми не зустріли даних про вплив строку вагітності на прояв змін в периферичної крові при гострому пієлонефриті. Відомо, що строк вагітності суттєво впливає на кількісний та функціональний стан клітин загальної запальної реакції.

2. МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Об'єк дослідження

Дослідження проведені на базі клініко-діагностичної лабораторії м. Нікополь. Об'єктом дослідження були вагітні жінки, віком від 15 до 40 років з фізіологічним перебігом вагітності (25 осіб) - контрольна група; 3 групи жінок, вагітність яких була ускладнена гострим захворювання нирок на різних строках гестації: 1-а (5 осіб) - ускладнення на першому триместрі; 2-а - на другому триместрі (5 осіб), 3-я - ускладнення на третьому триместрі (25 осіб).

2.2 Матеріал дослідження

Досліджували сечу та капілярну кров при надходженні вагітних жінок у відділення патології вагітності (1-е дослідження), в ході лікування (2-е дослідження), напередодні виписки (3-е дослідження). У жінок з ускладненням вагітності паралельно досліджували сечу. Контрольна група - жінки з фізіологічним перебігом вагітності, яки наблюдались у жіночій консультації.

У сечі проводили мікроскопічне дослідження осаду, отриманого при центрифугуванні, де визначали кількість клітин лейкоцитів, еритроцитів та наявність циліндрів, також в сечі визначали вміст білку. Уніфіковано визначали кількість формених елементів в 1 мл сечі за методом Нечипоренко.

У крові визначали загальний вміст лейкоцитів, лейкограму, вміст еритроцитів та гемоглобіну, ШОЕ.

.

2.3 Методи дослідження

Всі аналізи виконували з використанням уніфікованих методів, затверджених МОЗ України

2.4 Статистична обробка даних

Стастичний аналіз даних здійснювали на ПК з використанням статистичної програми SPSS v.15.

Відповідність вибірок вимогам нормального розподілу тест Колмогорова - Смірнова), описову статистику з визначенням середнього, стандартної помилки середнього, стандартного відхилення, 95% довірчого діапазону середнього. Достовірність відмінностей визначали з використанням непараметричного апостеріорного порівняння (тест Фішера та тест Данета) та Мана - Уїтні. Достовірними вважали відмінності при значенні Р<0,05. Кореляційний аналіз здійснювали за Спірманом. Достовірними вважали кореляційні зв'язки при р<0,05 [50].

3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

3.1 Стан показників лейкограми у різні строки фізіологічного перебігу вагітності

Дані описової статистки показників білої крові жінок з фізіологічним перебігом вагітності відображено у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Дані описової статистки показників білої крові у жінок з фізіологічним перебігом вагітності.

Показник	Триместр	N	Середнє	Стдандартне відхилення	Стдандартна похибка	95% довірчий діапазон середнього
						нижня межа	верхня межа
1	2	3	4	5	6	7	8
Лейкоцити, х109/л	1	2	8,10	4,667	3,300	- 33,83	50,03
	2	9	5,27	0,815	0,272	4,64	5,89
	3	12	6,33	2,743	0,792	4,58	8,07
Паличкоядерні нейтрофіли, %	1	1	6,00	.	.	.	.
	2	10	5,10	1,969	0,623	3,69	6,51
	3	16	4,00	2,000	0,500	2,93	5,07
Сегментоядерні нейтрофіли, %	1	1	56,00	.	.	.	.
	2	10	63,90	6,839	2,163	59,01	68,79
	3	16	62,69	10,150	2,538	57,28	68,10
Еозинофіли, %	1	1	1,00	.	.	.	.
	2	8	2,13	1,727	0,611	,68	3,57
	3	15	2,40	1,957	0,505	1,32	3,48
Лімфоцити, %	1	1	35,00	.	.	.	.
	2	10	26,10	6,226	1,969	21,65	30,55
	3	16	28,44	9,993	2,498	23,11	33,76
Mоноцити, %	1	1	4,00	.	.	.	.
	2	10	3,00	1,333	0,422	2,05	3,95
	3	16	3,94	2,265	0,566	2,73	5,14

Відповідно до даних, що відображені у таблиці 3.1, на перший погляд у жінок з фізіологічним перебігом вагітності строк впливає на відносний вміст як лейкоцитів, так і їхніх субпопуляцій.

Достовірність відмінностей між показниками лейкограми визначали за U тестом Мана - Уїтні. Отримані дані представлені у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Значення U тесту Мана - Уїтні для показників лейкограми у жінок з фізіологічним перебігом вагітності в залежності від триместру

Р	Лейкоцити	ПЯН	СЯН	Еозинофіли	Лімфоцити	Moноцити
P (2 - бічна)	0,422	0,135	0,660	0,591	0,737	0,391

Значення Р (табл. 3.2) свідчить про відсутність достовірних відмінностей між показниками лейкограми у різні строки фізіологічного перебігу вагітності. Цей факт дає можливість використовувати у подальшому значення лейкограми у жінок с фізіологічним перебігом як одну контрольну групу.

3.1.1 Кореляційний аналіз показників лейкограми крові жінок з фізіологічним перебігом вагітності

При кореляційному аналізі відносного вмісту складових лейкограми (за Спірманом) виявляються один негативний зв'язок у лімфоцитів з сегментоядерними нейтрофілами (r=0,820, p=0,0001), тобто загальна вага ребра корелограми скдадає 0,820. Цей зв'язок характерний для корелограми практично здорових осіб у відсутності стану напруги.

3.2 Стан показників лейкограми при ускладнені вагітності гострим пієлонефритом

3.2.1 Стан показників лейкограми при ускладнені вагітності пієлонефритом у першому триместрі

Результати описової статистики показників ШОЕ та лейкограми цієї групи жінок відображено у таблиці 3.3.

Отримані дані свідчать про те, що за час перебування у стаціонарі показники лейкограми виявляють тенденцію до зниження, тобто до нормалізації.

Обгрутовану відповідь на це питання ми отримали шляхом порівняння стану показників лейкограми жінок при обстеженні та їх значеннями у контрольній групі (апостеріорні множинні порівняння, тест Данета ). Отримані дані відображені у додатках А.1 та А.2.

Таблиця 3.3 - Показники описової статистики лейкограми у жінок з ускладненням вагітності пієлонефритом у першому триместрі

Показники	Дослідження	N	Середнє	Стдандартне відхилення	Стдандартна похибка	95% довірчий інтервал середнього
						нижня межа	верхня межа
Лейкоцити, х109/л	1	5	13,08	1,188	0,531	11,60	14,56
	2	5	10,02	0,950	0,425	8,84	11,20
	3	2	8,60	0,707	0,500	2,25	14,95
Паличкоядерні нейтрофіли, %	1	5	6,20	2,387	1,068	3,24	9,16
	2	5	4,00	2,000	0,894	1,52	6,48
	3	2	4,00	0,000	0,000	4,00	4,00
Сегментоядерні нейтрофіли, %	1	5	72,80	4,868	2,177	66,76	78,84
	2	5	71,60	2,608	1,166	68,36	74,84
	3	2	72,00	0,000	0,000	72,00	72,00
Еозинофіли, %	1	5	2,00	0,707	0,316	1,12	2,88
	2	5	2,40	0,894	0,400	1,29	3,51
	3	2	1,00	0,000	0,000	1,00	1,00
Лімфоцити, %	1	5	15,60	6,229	2,786	7,87	23,33
	2	5	18,00	2,449	1,095	14,96	21,04
	3	2	20,00	0,000	0,000	20,00	20,00
Mоноцити, %	1	5	3,00	1,000	0,447	1,76	4,24
	2	5	4,00	2,449	1,095	0,96	7,04
	3	2	3,00	0,000	0,000	3,00	3,00

Представлені на рисунках додатків А.1 та А.2 дні свідчать про те, що ускладнення пієлонефритом вагітності у першому триместрі характеризують виражений лейкоцитоз - вміст лейкоцитів підвищено у середньому у три разі; помірний лівий зсув (кількість паличкоядерних нейтрофілів збільшена менш як у 1,5 рази); незначне, але достовірне підвищення сегментоядерних нейтрофілів; зниження у 1,8 разів вмісту лімфоцитів. Вміст еозинофілів та моноцитів не змінювався. За час перебування у стаціонарі вміст всіх субпопуляцій лейкоцитів нормалізувався, але залишався незначний лейкоцитоз.

3.2.1.1 Кореляційний аналіз показників лейкограми при ускладнені вагітності пієлонефритом у першому триместрі

При кореляційному аналізі відносного вмісту складових лейкограми (за Спірманом) виявляються два негативних зв'язку лімфоцитів: з палочкоядерними (r= - 0,634, p=0,027) та сегментоядерними нейтрофілами (r=0,735, p=0,006), тобто загальна вага ребра корелограми скдадає 1,369. При порівнянні ваги ребра корелограми цієї групи жінок з вагою ребра корелограми жінок з фізіологічним перебігом вагітності (0,820) можна заключити, що ускладнення вагітності у першому триместрі гострим запаленням нирок супроводжується збільшенням напруги в системі імунокомпетентних клітин.

3.2.2 Стан показників лейкограми при ускладнені вагітності пієлонефритом у другому триместрі

Результати описової статистики показників ШОЕ та лейкограми цієї групи жінок відображено у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 - Показники описової статистики лейкограми у жінок з ускладненням вагітності пієлонефритом у другому триместрі

Показники	Дослідження	N	Середнє	Стдандартне відхилення	Стдандартна похибка	95% довірчий інтервал середнього
						нижня межа	верхня межа
1	2	3	4	5	6	7	8
Лейкоцити, х109/л	1	3	12,40	0,755	0,436	10,52	14,28
	2	3	10,27	1,041	0,601	7,68	12,85
	3	2	9,25	2,051	1,450	- 9,17	27,67
Паличкоядерні нейтрофіли, %	1	3	4,33	4,163	2,404	- 6,01	14,68
	2	3	3,67	2,887	1,667	- 3,50	10,84
	3	2	3,00	2,828	2,000	- 22,41	28,41
Сегментоядерні нейтрофіли, %	1	3	79,67	4,509	2,603	68,47	90,87
	2	3	67,00	13,892	8,021	32,49	101,51
	3	2	75,50	2,121	1,500	56,44	94,56
Еозинофіли, %	1	3	1,33	0,577	0,333	- 0,10	2,77
	2	3	2,67	1,528	0,882	- 1,13	6,46
	3	2	2,00	0,000	0,000	2,00	2,00
Лімфоцити, %	1	3	13,67	7,371	4,256	- 4,64	31,98
	2	3	22,33	9,452	5,457	- 1,15	45,81
	3	2	16,50	2,121	1,500	- 2,56	35,56
Mоноцити, %	1	3	1,00	0,000	0,000	1,00	1,00
	2	3	3,67	3,786	2,186	- 5,74	13,07
	3	2	3,00	2,828	2,000	- 22,41	28,41

Отримані дані свідчать про те, що за час перебування у стаціонарі у процесі лікуванн. практично всі показники лейкограми виявляють тенденцію до нормалізації.

Обгрунтовону відповідь на це питання ми отримали шляхом порівняння стану показників лейкограми жінок в динаміці їхнього обстеженні зі значеннями у контрольній групі ( апостеріорні множинні порівняння, тести Фішера та Данета ). Отримані дані відображено на рисунках додатків Б.1 та Б.2.

Дані, що відображені на рисункаї додатків Б.1 та Б.2, свідчать про те, що при ускладнені вагітності пієлонефритом у другому триместрі, порівняно з жінками з неускладненою вагітністю, вміст лейкоциті при госпіталізації був у 2 рази вище; при лікуванні поступово знижувався, але напередодні виписка залишався підвищеним на 30%. Вміст паличкоядерних нейтрофілів не відрізняється від контролю, вміст сегментоядерних нейтрофілів був підвищеним на 20,7%; вміст лімфоцитів та моноцитів при надходженні у відділення були знижені і складали відповідно 46% та 70% від контролю.

3.2.2.1 Кореляційний аналіз показників лейкограми при ускладнені вагітності пієлонефритом у другому триместрі

При кореляційному аналізі відносного вмісту субпопуляційного складу лейкоцитів жінок з ускладненням вагітності у другому триместрі виявляються два зв'язки у лімфоцитів: один з сегментоядерними нейтрофілами ( r= - 0,892, p=0,003 ), другий з моноцитами ( r= - 0,774, p=0,024 ). Вага ребра корелограми склала 1,666. При порівнянні з вагою ребра корелограми жінок з фізіологічним перебігом вагітності та ускладненням її у першому триместрі можливо відмітити зростання напруги, формування іншої гомеостатичної функціональної системи серед імунокомпетентних клітин периферичної крові.

3.2.3 Стан показників лейкограми при ускладнені вагітності пієлонефритом у третьому триместрі

Дані описової статистики показників лейкограми та ШОЕ відображено у табліці 3.5.

Отримані дані свідчать про те, що за час перебування у стаціонарі практично всі показники лейкограми виявляють тенденцію до змін у процесі лікування. Напрям змін та їх достовірність порівняно з жінками з неускладненою вагітність ми отримали шляхом апостеріорних множинних порівнянь ( тести Фішера та Данета ). Отримані дані відображено на рисунках додатків В.1 та В.2.

Таблиця 3.5 - Показники описової статистики лейкограми у жінок з ускладненням вагітності пієлонефритом у третьому триместрі

Показники	Дослідження	N	Середнє	Стдандартне відхилення	Стдандартна похибка	95% довірчий інтервал середнього
						нижня межа	верхня межа
1	2	3	4	5	6	7	8
Лейкоцити, х109/л	1	22	10,84	3,233	0,689	9,41	12,27
	2	21	9,37	2,383	0,520	8,28	10,45
	3	4	9,33	,903	0,452	7,89	10,76
Паличкоядерні нейтрофіли, %	1	22	4,27	2,881	0,614	3,00	5,55
	2	21	3,81	1,632	0,356	3,07	4,55
	3	4	4,00	1,414	0,707	1,75	6,25
Сегментоядерні нейтрофіли, %	1	22	72,27	7,554	1,611	68,92	75,62
	2	21	70,81	7,012	1,530	67,62	74,00
	3	4	73,25	0,957	0,479	71,73	74,77
Еозинофіли, %	1	22	2,09	,868	0,185	1,71	2,48
	2	21	1,95	1,024	0,223	1,49	2,42
	3	4	1,75	0,500	0,250	0,95	2,55
Лімфоцити, %	1	22	18,86	7,605	1,621	15,49	22,24
	2	21	20,19	6,137	1,339	17,40	22,98
	3	4	19,50	1,915	0,957	16,45	22,55
Mоноцити, %	1	22	2,77	1,926	0,411	1,92	3,63
	2	21	3,14	2,104	0,459	2,18	4,10
	3	4	1,50	0,577	0,289	0,58	2,42

Дані, що відображені на рисунках додатків В.1 та В.2, свідчать про те, що при ускладнені вагітності пієлонефритом у третьому триместрі, порівняно з жінками з неускладненою вагітністю, вміст лейкоцитів при госпіталізації був на 91% віще; при лікуванні поступово знижувався , але напередодні виписки залишався підвищеним на 64%. Вміст паличкоядерних нейтрофілів не відрізнявся від контролю, вміст сегментоядерних нейтрофілів та еозинофілів не відрізнявся від контролю; вміст лімфоцитів за весь період госпіталізації залишався нижче за контроль. Вміст моноцитів був знижений напередодні виписки.

3.2.3.1 Кореляційний аналіз показників лейкограми при ускладнені вагітності пієлонефритом у третьому триместрі

При кореляційному аналізі відносного вмісту складових лейкограми у групі жінок з ускладненням вагітності у третьому триместрі виявляються два зв'язки у лімфоцитів: один з cегментоядерними нейтрофілами (r= - 0,854, p=0,005), другий - з паличко ядерними нейтрофілами (r - 0,400; p=0,005); сегментоядерні нейтрофіли формують ще два негативних з'вязки: з моноцитами (r= - 0,363, p=0,012) та еозинофілами (r= - 0,363, p=0,015).

При порівняння складу функціональних систем імунокомпетентних клітин клітин жінок з ускладненням вагітності гострим запаленням нирок на різних строках гестації ми бачимо поступове ускладнення структури адаптивної функціональної системи клітин запалення з підключенням моноцитів та еозинофілів. Вага ребра корелограми також збільшується і у жінок з ускладненням вагітності у третьому триместрі дорівнюється вже 1,974.

3.2.4 Ступень змін ШОЕ у жінок з ускладненням вагітності різного строку гострим захворюванням нирок

Результати змін ШОЕ у жінок з ускладненням вагітності гострим захворюванням нирок за триместрами представлені у табл. 3.6.

Таблиця 3.6 - Показники описової статистики ШОЕ та лейкограми у жінок з ускладненням вагітності пієлонефритом за триместрами

Показники	Дослідження	N	Середнє	Стдандартне відхилення	Стдандартна похибка	95% довірчий інтервал середнього
						нижня межа	верхня межа
ШОЕ, перший триместр	1	5	34,80	8,672	3,878	24,03	45,57
	2	5	29,00	8,832	3,950	18,03	39,97
	3	2	26,50	2,121	1,500	7,44	45,56
ШОЕ, другий триместр	1	3	46,67	4,619	2,667	35,19	58,14
	2	3	40,33	0,577	0,333	38,90	41,77
	3	2	30,00	7,071	5,000	- 33,53	93,53
ШОЕ, третій триместр	1	22	34,09	12,161	2,593	28,70	39,48
	2	21	30,62	9,599	2,095	26,25	34,99
	3	4	26,25	4,787	2,394	18,63	33,87

На рисунках додатку Г відображені напрями змін ШОЕ у досліджуваних групах вагітних жінок.

Відповідно до даних, що відображені на рисунках додатку Г, ускладнення вагітності пієлонефритом перебігає на тлі підвищеного ШОЕ, найбільш вираженого при ускладненні вагітності у другому триместрі. Прискорення ШОЕ залежіть від великої кількості факторів, але головним є порушення відношення альбуміни/глобуліни у сироватці крові. Диспротеїнемія у жінок, вагітність яких ускладнена пієлонефритом, може бути обумовлена або втратами альбуміну з сечею, або з підвищеним синтезом глобулінів. Той факт, що незалежно від строку вагітності у жінок знижено вміст лімфоцитів, а в сечі присутній білок, припустимо думати, що прискорення ШОЕ відображує прояв дії обох факторів.

3.2.5 Однофакторний дісперсійний аналіз впливу строку вагітності на напрям та ступень змін клітинного складу лейкограми при ускладненні вагітності гострим запаленням нирок

Для з'ясування чи впливає строк вагітності на ступень змін клітин імунного захисту у периферичної крові при гострому бактеріальному враженні нирок вагітних жінок ми використовували однофакторний дисперсійний аналіз, де фактором, що впливав, був триместр. Результати ANOVA першого дослідження жінок, що надійшли у стаціонар з захворюванням нирок на різних строках вагітності, відображено у таблиці 3.6.

Таблиця 3.7 - Показники достовірності (P) впливу строку вагітності на ступень змін у лейкограмі при надходженні жінок у стаціонар з з гострим захворюванням нирок за даними ANOVA

Показники	Триместри
	перший	другий	третій
ШОЕ	0,212	0,299	0,212
Лейкоцити, х109/л	0,257	0,651	0,257
Паличкоядерні нейтрофіли, %	0,420	0,965	0,420
Сегментоядерні нейтрофіли, %	0,249	0,652	0,249
Еозинофіли, %	0,345	0,581	0,345
Лімфоцити, %	0,412	0,601	0,412
Mоноцити, %	0,241	0,700	0,241

Дані таблиці 3.6 переконливо свідчать про відсутність впливу строку вагітності на напрям та ступень ступінь змін досліджуваних показників крові при ускладненні вагітності гострим захворюванням нирок: значення показника Р більш ніж 0,05.

3.3 Дослідження показників вмісту еритроцитів та гемоглобіну в жінок з ускладненням вагітності гострим пієлонефритом

Графічний аналіз показників червоної крові у жінок, вагітність яких ускладнена гострим пієлонефритом, відображено на рис. 3.1.

Відмінності відсутні	Відмінності відсутні
Відмінності відсутні

Примітка: на осі ординат вміст еритроцитів та гемоглобіну; на осі абсцис строк вагітності - триместри.

Рисунок 3.1 - Напрям змін вмісту гемоглобіну та еритроцитів у госпіталізованих жінок, вагітність яких на різних строках ускладнена гострим пієлонефритом

Дані таблиці 3.7 переконливо свідчать про відсутність впливу строку вагітності на напрям та ступінь змін вмісту еритроцитів та гемоглобіну крові при ускладненні вагітності гострим захворюванням нирок: значення Р більш ніж 0,05.

Таким чином, дослідження вмісту лейкоцитів та показників лейкограми у жінок, вагітність яких ускладнена гострим пієлонефритом, дозволяють зробити такі узагальнення.

Враження нирок вагітних гострим пієлонефритом перебігає на тлі помірного лейкоцитозу, практичною відсутністю лівого зсуву у лейкограмі, помірним зниженням лімфоцитів. Строк вагітності практично не впливає на напрямок змін, але визнчає їх ступень.

Таблиця 3.8 - Показники достовірності (P) впливу строку вагітності на ступень змін еритроцитів та гемоглобіну при надходженні жінок у стаціонар з захворюванням гострим захворюванням нирок за даними ANOVA

Показники	Триместри
	перший	другий	третій
Еритроцити, Т/л	0,379	0,624	0,698
Гемоглобін г/л	0,887	0,457	0,829

Порівняно з жінками з фізіологічним перебігом вагітності всі вігітні жінки з гострим пієлонефритом страждають на гіпохромну анемію.

3.4 Лабораторні показники сечі у жінок, вагітність яких на різних строках ускладнена гострим враженням нирок

3.4.1 Мікроскопічне дослідження нативних препаратів осаду сечі, отриманого при центрифугуванні

Результати дослідження лабораторних показників сечі жінок з ускладненням вагітности у першому триместрі гострим пієлонефритом представлена у табл. 3.8.

Таблиця 3.9 - Описова статистика лабораторних показників сечі жінок з ускладненням вагітности у першому триместрі гострим пієлонефритом

Показник	Дослідження	N	Середнє	Стдандартне відхилення	Стдандартна похибка	95% довірчий інтервал
						нижня межа	верхня межа
Лейкоцити	1	5	27,6	16,227	7,257	7,45	47,75
	2	5	8,4*	9,397	4,202	- 3,27	20,07
	3	2	4,0*	1,414	1,000	- 8,71	16,71
Еритроцити	1	5	2,0	1,732	0,775	- 0,15	4,15
	2	5	1,2*	1,643	0,735	- 0,84	3,24
	3	2	1,0*	0,000	0,000	1,00	1,00
Білок, г/л	1	5	0,238	0,0854	0,0382	0,132	0,344
	2	5	0,053*	0,0684	0,0306	- ,032	0,138
	3	2	0,017*	0,0233	0,0165	- 0,193	0,226
Циліндри	1	5	0,6	0,548	0,245	-0,08	1,28
	2	5	0	0	0	0	0
	3	2	0	0	0	0	0

Примітка: * - P < 0,05.

Відповідно до даних, що відображено у табл. 3.8 у групі жінок, вагітність яких ускладнилась враженням нирок у першому триместрі, було 5 осіб.

На рисунку додатку Д відображено зміни лабораторних показників сечі жінок, вагітність яких на першому триместрі ускладнилась гострим захворюванням нирок.

У другому триместрі сечу досліджували тільки у двох вагітних жінок.

На рис. 3.2 представлені результати дослідження напряму змін вмісту білку та лейкоцитів у сечі жінок з ускладненням вагітності гострим враженням нирок у третьому триместрі.

P1-2 < 0,05; P1,2,3-K < 0,05	P1-2 < 0,05; P1,2,3-K < 0,05

Примітка: на осі ординат - вміст еритроцитів та гемоглобіну; на осі абсцис - дослідження.

Рисунок 3.2 - Напрям змін вмісту білку, лейкоцитів та еритроцитів у сечі жінок з ускладненням вагітності гострим враженням нирок

Як показали результати досліджень, у третьому триместрі при ускладненні вагітності пієлонефритом, спостерігається значне зростання кількості лейкоцитів, яке зростає протягом дослідження і до норми не повертається. Рівень білка на початку захворювання був також високим і при виписці не зникав.

Таким чином, для третього триместра вагітність, ускладнена пієлонефритом, характеризується більшим запаленням у нирках.

3.4.2 Кількість формених елементів у сечі жінок при ускладненні вагітності різних строків пієлонефритом за методом Нечипоренко

Уніфіковане визначення кількості формених елементів в 1 мл сечі методом Нечипоренко представлене у табл. 3.9-3.11.

Таблиця 3.10 - Кількість формених елементів сечі жінок при ускладненні вагітності у першому триместрі гострим пієлонефритом

Показник	Дослідження	N	Середнє	Стдандартне відхилення	Стдандартна похибка	95% довірчий інтервал
						нижня межа	верхня межа
Лейкоцити, кл/мл	К	4	625	322,749	161,374	111,43	1138,57
	1	10	13137*	5335,335	1687,181	9320,33	16953,67
	2	10	4830	4275,265	1351,957	1771,66	7888,34
	3	5	1700	974,679	435,890	489,78	2910,22
Еритроцити, кл/мл	К	4	562,5	375,000	187,500	-34,21	1159,21
	1	10	1200*	705,140	222,985	695,57	1704,43
	2	10	650	357,460	113,039	394,29	905,71
	3	5	600	223,607	100,000	322,36	877,64
Циліндри, кл/мл	К	4	0	0	0	0	0
	1	10	0,60	0,843	0,267	0	1,20
	2	10	0,10	0,316	0,100	-0,13	0,33
	3	5	0	0	0	0	0

Примітка: * - P < 0,05.

Таблиця 3.11 - Кількість формених елементів у сечі жінок при ускладненні вагітності у другому триместрі гострим пієлонефритом

Показник	Дослідження	N	Середнє	Стдандартне відхилення	Стдандартна похибка	95% довірчий інтервал
						нижня межа	верхня межа
Лейкоцити, кл/мл	К	3	1083,33	721,688	416,667	-709,44	2876,11
	1	9	16891,11	26656,907	8885,636	-3599,20	37381,42
	2	9	3277,78	2599,412	866,471	1279,69	5275,86
	3	1	2000	.	.	.	.
Еритроцити, кл/мл	К	3	666,67	381,881	220,479	-281,98	1615,31
	1	9	388,89	356,000	118,667	115,24	662,53
	2	9	361,11	309,008	103,003	123,59	598,64
	3	1	750	.	.	.	.
Циліндри, кл/мл	К	3	0	0	0	0	0
	1	9	0,22	0,441	0,147	-0,12	0,56
	2	9	0	0	0	0	0
	3	1	0	.	.	.	.

Примітка: * - P < 0,05.

Таблиця 3.12 - Кількість формених елементів у сечі жінок при ускладненні вагітності у третьому триместрі гострим пієлонефритом

Показник	Дослідження	N	Середнє	Стдандартне відхилення	Стдандартна похибка	95% довірчий інтервал
						нижня межа	верхня межа
Лейкоцити, кл/мл	К	3	833,33	144,338	83,333	474,78	1191,89
	1	11	8415,45*	2848,618	858,891	6501,73	10329,18
	2	11	3863,64	2784,698	839,618	1992,85	5734,42
	3	2	4725,00	1378,858	975,000	-7663,55	17113,55
Еритроцити, кл/мл	К	3	333,33	381,881	220,479	-615,31	1281,98
	1	11	750	387,298	116,775	489,81	1010,19
	2	11	590,91	391,675	118,094	327,78	854,04
	3	2	500	353,553	250,000	-2676,55	3676,55
Циліндри, кл/мл	К	3	0	0	0	0	0
	1	11	0,364	0,8090	0,2439	-0,180	0,907
	2	11	0,091	0,3015	0,0909	-0,112	0,293
	3	2	0	0	0	0	0

Примітка: * - P < 0,05.

Найбільше підвищення кількості лейкоцитів спостерігалося у групі вагітних жінок, які захворіли на пієлонефрит у 2 триместрі вагітності. Їх кількість склала 16891 кл/мл, проти 13137 кл/мл у 1 триместрі та 8415 кл/мл у третьому. При лікуванні, у жінок, що захворіли у 1 триместрі, кількість лейкоцитів знижувалась до показників норми, проте перевищувала контроль у 2,72 рази. У жінок, що захворіли у 2 триместрі, спостерігалося зниження лейкоцитів до верхньої межі фізіологічної норми. У 3 триместрі - їх кількість знижувалась, але до норми не поверталася і перевищувала показник контролю майже у 2 рази.