Кінезотерапія при найпоширеніших професійних захворюваннях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кваліфікаційна робота

за темою: «Кінезотерапія при найпоширеніших професійних захворюваннях»

Зміст

Вступ

Глава І. Кінезотерапія при найпоширеніших професійних захворюваннях

Розділ 1. Кінезотерапія, як метод фізичної реабілітації

1.1 Загальні поняття про кінезотерапію

1.2 Класифікація кінезотерапії

1.3 Клініко-фізіологічне обґрунтування й основні механізми лікувальної дії кінезотерапії

Розділ 2. Комплексне застосування фізичної реабілітації при професійних захворюваннях (вібраційна хвороба)

2.1 Кінезотерапія

2.2 Масаж

2.3 Фізіотерапевтичні засоби

Глава ІІ. Організація та методи дослідження

Розділ 1. Загальна характеристика піддослідних

Розділ 2. Методи проведення дослідження

2.1 Методи оцінювання якісного стану хворих

2.2 Оцінка функціонального стану хворих

Глава ІІІ. Власна дослідницька робота

Глава ІV. Обговорювання отриманих даних

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

До професійних хвороб відносяться захворювання, обумовлені впливом несприятливих факторів виробничого середовища [Ізмеров Н.Ф. 1983; Дубровській В.І. 2005].

Виробничі фактори, що роблять несприятливий вплив на стан здоров'я людей, різноманітні. Слід зазначити, що при їхньому впливі можуть спостерігатися не тільки професійні захворювання, але і виробничі травми.

На професійну захворюваність великий вплив робить стаж роботи на виробництві з негативними факторами. Наприклад, через 10-15 років такої праці захворювання реєструється у 70-80% хворих із хронічними інтоксикаціями, пневмоконіозами, у 55-65% - із захворюваннями рук від функціональної перенапруги, у гнітючої частини (майже 90%) хворих невритами слухових нервів. Вібраційна хвороба (приблизно 40% випадків) розвивається після 6-10 років роботи (Ізмеров Н.Ф. 1983; Дубровській В.І. 2005).

Вік хворих до моменту виявлення захворювання - від 30-39 років до 50 років. Інвалідність унаслідок професійних захворювань складає більш 80% у віці до 45 років(Ізмеров Н.Ф. 1983; Дубровській В.І. 2005).

У комплексній фізичній реабілітації хворих на професійні захворювання велике значення відводиться кінезотерапії, масажу, фізіотерапії, гідротерапії та інш. (Боголюбов В.М. 2007).

Доведено, що систематичне комплексне застосування кінезотерапії у хворих на професійні захворювання сприяє підвищенню функціональних можливостей організму до фізичних навантажень. Під впливом фізичних вправ і масажу поліпшується функція кардиореспираторной системи, метаболізм тканин і т.д. (Ізмеров Н.Ф. 1983; Дубровській В.І. 2005).

Актуальність: проблеми фізичної реабілітації хворих на професійні захворювання є актуальною і складною задачею, рішення якої можливо за допомогою комплексного використання кінезотерапії з іншими сучасними засобами фізичної реабілітації

Мета роботи - з'ясувати ефективність та необхідність застосування кінезотерапії у хворих, на професійні захворювання (вібраційну хворобу.

З поставленої мети випливають наступні задачі:

1. На основі аналізу літературних джерел вивчити основні види та форми кінезотерапії, які застосовуються для реабілітації хворих на професійні захворювання.

2. Застосувати кінезотерапію у комплексі з фізіотерапією та масажем до хворих в експериментальній групі на всіх етапах лікування, та вивчити її ефективність на цих етапах.

3. Оцінити стан хворих протягом експерименту, в експериментальній групі.

4. Порівняти і проаналізувати отримані результати, виявити рівень ефективності комплексного застосування кінезотерапії.

5. Зробити висновки з проведеної роботи.

Об'єктом дослідження у роботі є показники функціонального стану організму хворих на вібраційну хворобу, в процесі впливу кінетотерапії протягом фізичної реабілітації.

Предмет дослідження - лікувальний і профілактичний вплив кінезотерапії на організм людини.

Глава І. Кінезотерапія при вібраційній хворобі

Розділ 1. Кінезотерапія як метод фізичної реабілітації

1.1 Загальні поняття про кінезотерапію

Кінезотерапія - лікування спеціальними рухами, як активними, так і пасивними, лікувальна гімнастика, фізкультура. У сучасній медичній практиці використовується велика кількість методів кінезотерапії, однак, багато авторів цих методів, абсолютизують свої прийоми, відкидають інші підходи, що приводить до невеликої плутанини в точному визначенні значення самого терміна "кінезотерапія" (Бонев В.Л. 2001, Дубровській В.І. 2005).

Кінезотерапію звичайно відносять до групи неспецифічно діючих терапевтичних факторів. Різні форми і засоби рухів змінюють загальну реактивність організму, підвищують його неспецифічну стійкість, руйнують патологічні динамічні стереотипи, що виникли в результаті хвороби, і створюють нові, що забезпечують необхідну адаптацію. Поряд з цим кінезотерапія є також патогенетичною терапією. Велика частина захворювань і ушкоджень нервової системи й опорно-рухового апарата протікають з порушенням рухової функції. При інших захворюваннях умови лікування вимагають постільного режиму і зменшення рухової активності, що приводить до гіпокінетичних порушень. У цьому змісті, оскільки кінезотерапія має основну задачу відновити чи сприяти компенсуванню розстроєної рухової функції, а також сприяти тренуванню обмежуючих фізичну працездатність серцево-судинної, дихальної й іншої систем, вона носить характер специфічної терапії.

Кінезотерапевтичні фактори є неподільною частиною інших фізичних факторів (природних - природних факторів, і переформованих фізичних факторів). Вони є обов'язковим складеним елементом комплексної фізичної реабілітації)Лукомський І.В. 1998; Бонев В.Л. 2001).

1.2 Класифікація кінетотерапії

Існує два типи кінетотерапії (Бонев В.Л. 1998):

Активна кінезотерапія, така як лікувальна фізкультура. Підбор навантаження строго індивідуальний. Ослабленим пацієнтам пропонуються адаптовані вправи, з якими вони з задоволенням справляються, переходячи надалі до більш складних задач. Особливий акцент робиться на постановку правильного подиху, без правильного подиху лікувальний рух неможливий. Правила подихи прості, але уміння ними користатися дає значний лікувальний ефект на будь-якому етапі реабілітаційної програми.

Пасивна кінезотерапія, така як реабілітаційний лікувальний масаж. Пасивна кінезотерапія охоплює форми і засоби, при яких хворий бере участь пасивно, не робить болючих рухів. Рухи виконуються ручним способом іншими обличчям, чи за допомогою спеціальних апаратів і пристосувань, що імітують звичайні фізіологічні рухи (пасивні фізіологічні вправи), чи ж виробляються рухи окремих тканин чи частин тіла за допомогою спеціально організованих методичних систем (масаж, ручні маніпуляції, механотерапевтичні процедури, масаж під водою й ін.) (Бонев В.Л., 1998).

1.3 Клініко-фізіологічне обґрунтування й основні механізми лікувальної дії кінезотерапії

Лікувальна дія фізичних вправ порозумівається важливою соціальною і біологічною роллю рухів у житті людини. Без м'язової роботи людина не може ні пізнавати природу, ні впливати на неї. При захворюванні в організмі людини відбуваються різні структурні і функціональні порушення, одночасно підсилюються захисні процеси, розвиваються компенсації, змінюється обмін речовин. Змушена тривала гіподинамія може погіршити перебіг хвороби, викликати ряд ускладнень. ЛФК, з одного боку, оказує безпосередньо лікувальну дію, стимулюючи захисні механізми, прискорюючи й удосконалюючи розвиток компенсацій, поліпшуючи обмін речовин і регенеративні процеси, відновлюючи порушені функції, з іншого боку - зменшує несприятливі наслідки зниженої рухової активності. При захворюваннях спостерігається придушення й ослаблення пристосовування організму до навколишнього середовища. У лікувальних цілях необхідно використовувати шлях свідомого тренування, за допомогою якої стимулюються фізіологічні процеси, забезпечується інтенсифікація функцій, підвищується можливість хворого організму до розвитку пристосувальних процесів. У розвитку пристосувальних реакцій під впливом дозованого фізичного тренування ведучу роль грає нервова система. Нервова регуляція діяльності організму здійснюється за допомогою рефлексів. Впливу зовнішнього світу сприймаються аналізаторами (зоровим, слуховим, тактильним і ін.), порушення що виникають, у виді імпульсів досягають великих півкуль мозку і сприймаються у формі різних відчуттів. ЦНС (центральна нервова система) формує відповідну реакцію. Така ж рефлекторна взаємодія мається між внутрішніми органами і ЦНС. Імпульси від рецепторів внутрішніх органів (інтерорецептори) також надходять у нервові центри, сигналізуючи про інтенсивність функцій і стані організму. Пропріоцептивні імпульси з рецепторів м'язів, зв'язувань, сухожиль надходять у ЦНС: кору великих півкуль, підкіркові центри, ретикулярну формацію стовбура мозку - і за допомогою рефлексів через центри вегетативної нервової системи регулюють діяльність внутрішніх органів і обмін речовин (Попов С.Н., 2004 Епіфанов В.А., 2006; Боголюбов В.М. 2007).

Вплив фізичних вправ на емоційний стан хворого. Позитивні емоції стимулюють фізіологічні процеси в організмі хворого, відволікають його від хворобливих переживань, що має важливе значення для успішного лікування і відновлення сил хворого. При виконанні м'язової роботи, у кров виділяються гормони (адреналін і ін.), що роблять стимулюючу дію на роботу серця, а метаболіти, що утворяться в м'язах, розширюють артеріоли, кровопостачальні для них. Хімічно активні речовини впливають і на нервову систему. Така взаємодія нервових і гуморальних впливів забезпечує загальну сприятливу реакцію організму хворої людини на різні види фізичних навантажень.

Лікувальна дія фізичних вправ виявляється у виді чотирьох основних механізмів (Епіфанов В.А., 2006; Боголюбов В.М. 2007):

Тонізуюче вплив фізичних вправ. Порушення ЦНС і посилення діяльності залоз внутрішньої секреції стимулюють вегетативні функції, тобто поліпшують діяльність серцево-судинної, дихальної й ін. систем, підвищують обмін речовин і різні захисні реакції, у тому числі імунобіологічні. Тонізуюче дія фізичних вправ тим більше, чим більше м'язової маси утягується в рух, і чим більше напруга.

Трофічна дія (харчування тканин). М'язова діяльність стимулює обмінні, окислювально-відновні, регенеративні процеси в організмі. За рахунок цього швидше розсмоктуються продукти запалення, при переломах прискорюється утворення кісткового мозоля.

Механізми формування компенсації. Фізичні вправи сприяють збільшенню розмірів сегмента чи парного органа, підвищуючи їхню функцію, утягуючи в роботу м'яза раніше не приймаючу участь у виконанні невластивих їм рухів. Компенсації можуть бути тимчасовими і постійними. Тимчасові, після хвороби, зникають. Останні виникають при безповоротно загубленій функції.

Механізми нормалізації функції. Основна дія домінанти руху характеризується загальною стимуляцією фізіологічних функцій. Домінанта функціонуючої опорно-рухової системи робить загальний тонізуючий вплив на організм хворого, сприяє кращому прояву трофічних процесів, відновленню функції ураженої системи. Нормалізація функції відбувається під дією постійно збільшується навантаження. Усуненням тимчасових компенсацій і шляхом удосконалювання регуляторних процесів в організмі. В основі нормалізації патологічно змінених функцій лежить порушення нервових зв'язків, що сформувалися, і відновлення умовно-безумовної регуляції, властивої здоровому організму. Лікувальна дія фізичних вправ виявляється комплексно, багатьма механізмами одночасно й у залежності від захворювання (Сілуянова В.А., 1999).

Розділ 2. Комплексне застосування фізичної реабілітації при професійних захворюваннях (вібраційна хвороба)

Вібраційна хвороба виникає від впливу локальної вібрації різних вібруючих інструментів (Ізмеров Н.Ф., 1983). Занедужує весь організм (серцево-судинна система, периферична і ЦНС, опорно-руховий апарат, порушується функція ендокринної системи і т.д.). В основі захворювання лежать рефлекторні впливи, що робляться вібрацією на різні відділи периферичної і центральної нервової системи, що надходять зі збуджених закінчень естеро-, пропріо- і ангіорецепторів. Надалі розвиваються вогнища застійного порушення у спинальних центрах і на периферії, виникає патологічно замкнуте коло.

Вібраційна хвороба веде до дистрофічних процесів у тканинах кінцівок. Вібрація є могутнім фактором, що травмує, що викликає морфологічні зміни в рецепторах і нервових провідниках. У хворих змінюється судинний тонус, спостерігається безліч спазмованих ділянок, блідість шкірних покривів, спостерігаються м'язові атрофії, капілляроскопічно виявляється спазмування капілярів. Генералізований характер судинних порушень указує на залучення вищих відділів ЦНС, зокрема, вегетативних центрів, що забезпечують регуляцію судинного тонусу. Артеріальний тиск має тенденцію до зниження (гіпотонія). Тривалий спазм судин приводить до значного порушення місцевого кровообігу і харчування тканин (Ізмеров Н.Ф., 1983; Воробьйов А.І., 2010).

2.1 Кінезотерапія

Рекомендуються наступні форми кінезотерапії: ранкова гігієнічна гімнастика (РГГ), лікувальна гімнастика (ЛГ), самостійні заняття лікувальною гімнастикою, масаж, самомасаж (Белая Н.А. 2001, Попов С.Н. 2004).

У лікувальній гімнастиці застосовуються динамічні вправи з можливо великою амплітудою руху. Розмаїтість їхнього впливу викликає безупинну зміну процесів порушення і. гальмування в центральній нервовій системі і створює сприятливі умови для більш тривалої працездатності нервових центрів.

Динамічні вправи не тільки сприяють розвитку м'язової системи, але і впливають на органи подиху і кровообігу (ліквідують застійні явища); вони протиставляються статичним умовам, що переважають у праці.

Силові вправи застосовуються для зміцнення і розвитку м'язової системи. Вправи створюють у визначених ділянках центральної нервової системи умови для більш швидкого відпочинку м'язів, стомлених роботою. Необхідно пам'ятати, що для поліпшення рухливості найбільш ефективні рухи з великою амплітудою, особливо коштовні рухи, виконувані "махом до відмовлення". Не слід прагнути до досягнення максимальної амплітуди, що викликає болючі відчуття. Руху потрібно виконувати плавно і м'яко, поступово збільшуючи їхню амплітуду. Тривалість занять лікувальною гімнастикою - 15-25 хвилин. У заняттях основне навантаження приходиться на мало працювали групи м'язів (Белая Н.А. 2001, Попов С.Н. 2004).

Для самостійних занять рекомендуються вправи локального впливу, що виконуються щодня по ранках і під час відпочинку в зручне для робітників час. Ці вправи можна включати й у комплекс лікувальної гімнастики:

1. Натиск розведеними пальцями однієї руки на пальці іншої.

2. Відгинання назад кистей рук.

3. Відгинання назад кожного пальця окремо .

4. Стискання тенісного м'яча (губки, шайби, пружинного амортизатора і т.д.).

5. Кругові обертання кистями, передпліччями, плічми (з гантелями). Виконувати вправи потрібно з зусиллям, що не викликає болючих відчуттів.

Гарний ефект дає застосування фізичних вправ у комплексі лікувально-профілактичних заходів, що включають масаж та фізіотерапевтичні процедури (Белая Н.А. 2001, Попов С.Н. 2004).

Комплекс ранкової гімнастики

1. Вихідне положення - сидячи на стільці, ноги зігнуті, руки на колінах. Відводити руку убік , роблячи вдих, покласти руку на коліна - видих.

2. Вихідне положення - те ж. Згинати ноги в колінних суглобах. По 4 - 6 разів кожною ногою.

3. Сидячи, ноги випрямити, руки опустити. Поперемінно відводити руку і ногу убік на вдиху, повертатися у вихідне положення на видих.

4. Стоячи, ноги на ширині ступні, руки до пліч. Обертання в плечових суглобах уперед та назад.

5. Стоячи, ноги на ширині пліч, руки на поясі. Поперемінно відводити руку убік з поворотом тулуба і на видиху ставити руку на пояс. Темп повільний.

6. Стоячи, ноги на ширині стопи, руки на поясі. Присідати на видиху, руки вперед, при підйомі - вдих. Темп середній.

7. Ходьба на місці, високо піднімаючи коліна, у середньому темпі, 15 - 30с.

8. Стоячи, ноги нарізно, руки опущені. Підняти кисті до пліч, роблячи вдих, опустити на видиху, розслабитися.

9. Стоячи, ноги разом, одна рука вгорі, інша опущена. Махові рухи руками зі зміною положення рук на 2 рахунки. Темп середній.

10. Стоячи, ноги нарізно, руки на поясі. Обертання тулуба в повільному темпі по 6 разів в одну й іншу сторону.

11. Сидячи на стільці, ноги випрямити, руки на колінах. Поперемінно згинати і розгинати стопи і кисті в середньому темпі.

12. Підняти плечі роблячи вдих, опустити плечі на видиху, розслабитися. (Белая Н.А. 2001, Попов С.Н. 2004)

Комплекс загально розвиваючих вправ для самостійних занять.

В. п. (вихідне положення) - ноги нарізно, руки в сторони. Різко відвести руки назад і повернутися у вихідне положення.

В. п.- ноги нарізно, руки нагору. Ривком відвести руки назад і повернутися у вихідне положення.

В. п.- ноги нарізно, руки нагору. Робимо кола двома руками усередину і назовні (по черзі) у лицьовій площині (перед собою).

В. п.- ноги нарізно, праву руку нагору, ліву вниз, назад. Різкими змахами змінювати положення рук.

В. п.- ноги нарізно, руки нагору. Кола руками вперед та назад (по черзі) у бічній площині.

В. п.- руки в сторони. Різким рухом повернути долоні догори і повернути у вихідне положення.

В. п.- ноги нарізно, нахил уперед, прогнувши, руки на спину чи стільця підвіконня. Пружні нахили вперед, не згинаючи рук.

В. п.- ноги нарізно, руки до пліч. Обертальні рухи в плечових суглобах руками вперед та назад по черзі.

В. п.- ноги нарізно, руки, зігнуті в ліктях, перед грудьми. Пружним рухом відвести руки назад і повернутися у вихідний стан.

В. п.- встати спиною до столу й обпертися на нього руками. Присісти, утримуючи прямі руки на опорі, потім повернутися у вихідне положення.

В. п.- ..ноги нарізно, руки в сторони. Обійняти себе, намагаючись пальцями торкнутися лопаток.

В. п. - ціпок узяти за кінці (чим уже хват, тим ефективніше вправа). Підняти ціпок нагору і, роблячи викрут у плечових суглобах, опустити її за спину, не згинаючи рук.

В. п. - ноги нарізно. Узяти ціпок хватом знизу за кінці за спиною (пальцями вперед). Підняти ціпок нагору, і, роблячи викрут у плечових суглобах, опустити її вперед, не згинаючи рук.

В. п.- коштуючи в дверному прорізі, підняти руки в сторони й обпертися об дверну лиштву. Пройти вперед, відводячи руки назад, але не опускаючи їх униз (Белая Н.А. 2001, Попов С.Н. 2004, Єпіфанов В.А. 2006).

2.2 Масаж

У комплексному лікуванні важливе місце займає масаж. При початкових та 1 стадіях хвороби він має наступний вигляд (Белая Н.А. 2001, Дубровський В.І. 2005).

Ціль масажу: ліквідація ангіоспазму, поліпшення провідності і збудливості нервової системи, придушення вогнища застійного порушення в центральній нервовій системі, поліпшення крово- і лімфообігу в спинному мозку і верхніх кінцівках.

Масаж починають з паравертебральної області:

1. отглажування.

2. Спіралевидне розтирання.

3. отглажування.

Потім масажують шию, надпліча й область лопаток, застосовуючи поглажування і розтирання. Після масажу зазначених областей масажують руки.

Масаж починають загальним охоплюючим непереривчастим поглажуванням і поперемінним легким чи подвійним кільцевим розтиранням.

Після цього масажують область дельтоподібного м'яза, плеча, передпліччя, кисті і пальці.

На перших двох-трьох процедурах використовують тільки прийоми поглажування і розтирання, а надалі обережно включають валяння і напівкружне розминання.

Масаж рук закінчують загальним легким розтиранням і поглажуванням усієї руки.Усі прийоми проводять повільно, плавно, легко і ритмічно.

Особливості масажу при 2 та вищих стадіях хвороби (Белая Н.А. 2001, Дубровський В.І. 2005).

Ціль масажу: поліпшення тонусу периферичних судин, підвищення тонусу м'язів, поліпшення харчування тканин, боротьба з м'язовою атрофією, зменшення хворобливості нервових стовбурів, попередження розвитку остеопороза і контрактур.

Методика масажу залежить від характеру патологічних змін у судинах, м'язах, нервах і суглобах.

При гіпотонії судин, як і при м'язовій гіпотонії, можна застосовувати досить глибокий масаж у виді глибокого охоплюючого непереривчастого і переривчастого поглажування, поперемінного і спіралевидного розтирання, легкі напівкружного і подовжнього розминання на верхній кінцівці.

Вібрація, як ручна, так і механічна, цілком виключається.

Масажу піддають паравертебральні області, що відповідають відділи хребта й уражені кінцівки (Белая Н.А. 2001, Дубровський В.І. 2005).

2.3 Фізіотерапевтичні засоби

Використовують наступні фізіотерапевтичні методи (Боголюбов В.М. 1995, Янгородський В.Т. 2003, Улащік В.С, 2008):

Судинорозширювальні методи: гальванізація, лікарський електрофорез вазоділятаторів, прісні, хвойні ванни, зігріваючи компрес, душі.

Спазмолітичні методи: місцева дарсонвалізація, ультратонотерапія, парафінотерапія, озокеритотерапія.

Аналъгетичні методи: транскраніальна електроаналгезія, діадинамотерапія ампліпульстерапія, електрофорез анальгетиків, анестетиків.

Лімфодренуючий метод: магнитотерапія бігаючим магнітним полем.

Трофостимулюючі методи: пілоідотерапія, діадинамотерапія струмом ОВ.

Седативні методи: електросонтерапія, електрофорез седативних препаратів.

Вегетокоригуючі методи: франклінізація, транскраніальна ампліпульстерапія, трансцеребральна УВЧ-терапія, геліотерапія, талассотерапія, сауна.

Методика застосування (Боголюбов В.М. 1995, Янгородський В.Т. 2003, Улащік В.С, 2008).

Гальванізація Застосовують гальванізацію шийно-коміркової зони по Щербаку: сила струму від 6 мА, додають через процедуру по 2 мА, щодня; курс 10 процедур. При місцем впливі щільність струму 0,1 мА/см2, тривалість впливу до 15 хв, щодня; курс 7-10 процедур.

Лікарський електрофорез.. Для однієї процедури беруть: 1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату, 2 мл 0,5-2 % розчину дибазолу, 2 мл 0,25-0,5 % розчину ганглерона, 1 мл (5 мг) 0,5 % розчину кавінтону, розведеного в 1 мл ДМСО, 2 мл 0,1-0,5 % розчину папаверину гідрохлориду, 2 мл 5 % розчину пентаміну, 2 мл 0,5-1 % розчину нікотинової кислоти; уводять з анода. Тривалість процедури 15-20 хв, щодня чи через день; курс 10-12 процедур.

Прісні ванни. При зануренні тіла хворого в прісну воду відбувається порушення термочувствовості структур шкіри і головного мозку, що приводить до зниження судинного і м'язового тонусу. Кровоток у шкірі збільшується з 0,2-0,5 до 4,8 л/хв. Температура води 38-39 °С. Приймають ванну протягом 12-15 хв щодня , чи через 2 дні на 3-й; курс 12-15 ванн.

Хвойні ванни. Використовують прісну воду з розчиненим у ній хвойним екстрактом (50-70 м на 200 л прісної води температурою 35-37 °С). Тривалість процедури 10-15 хв, проводять через 2 дні на 3-й; курс 7-10 процедур.

Зігрівальний компрес. Під дією гідрофільної тканини, змоченою водою кімнатної температури, відбувається розширення судин шкіри і підшкірної клітковини, збільшується обсяг циркулюючої крові, що приводить до ослаблення судинного тонусу, посиленню місцевого кровотока і трофіки тканин, знижує підвищений м'язовий тонус. Вплив здійснюють на дистальні відділи кінцівок, протягом 20-30 хв, щодня; курс 5-7 процедур.

Душ. Теплі душі активують гальмові процеси в корі й обмежують приплив імпульсації з болючого вогнища. Використовують теплі душі температурою 38-40 °С, протягом 10-15 хв, щодня; курс 15 процедур.

Місцева дарсонвалізація.. Вплив здійснюють спочатку уздовж хребта, потім на кінцівці. Методика лабільна, потужність впливу середня, тривалість 10 хв. Процедури проводять щодня; курс 10 процедур.

Парафіні- і озокеритотерапія. Впливу здійснюють місцево і на сегментарно-рефлекторні зони. Температура теплоносіїв залежить від методики застосування (50-60 °С). Використовують методики нашаровування й аплікації, тривалість впливу 30-60 хв. Процедури проводять щодня; курс 10-15 процедур.

Амплипульстерапія. Застосовують режим перемінний, рід роботи ІІІ, ІV по 5 хв кожний; частота модуляції 75-150 Гц, глибина модуляції 50-75 % (частоту і глибину модуляції встановлюють у залежності від виразності болючого синдрому), тривалість посилок 2-3 з, щодня; курс 8-10 процедур

Магнітотерапія бігаючим магнітним полем. Вплив здійснюють на відповідні сегменти (сегментарно), верхні чи нижні кінцівки з захопленням дистальних відділів (кистей рук, стіп ніг). Використовують магнітні поля частотою 10 і 100 Гц, індукцією 3-10 мТл, протягом 15-30 хв, щодня чи через день; курс 10-15 процедур (Боголюбов В.М. 1995, Янгородський В.Т. 2003, Улащік В.С, 2008).

Глава ІІ. Організація та методи дослідження

Розділ 1. Загальна характеристика піддослідних

Дослідження проводилися на базі Клініки Професійних захворювань м. Донецьк.

Для проведення нашого дослідження ми набрали групу з 10 осіб. Пацієнти були відібрані без якого-небудь спеціального відбору, на початку дослідження знаходились у рівних умовах.

Дослідження проводилось протягом 1 місяця, з 01.10.2010р., по 01.11.2010 р.

Досліджувана група була сформована з числа хворих, які на той момент перебували на стаціонарному лікуванні. З метою адекватного підбору навантажень досліджувана група формувалась з приблизно однорідних за клініко-фізіологічними показниками чоловіків, які були поділені за віком. Досліджувана група мала наступний вигляд.

Перша підгрупа, віком 42 роки.

Виписка з історії хвороби № 1.

Хворий В., 42 роки.

Діагноз: Вібраційна хвороба 2 стадія від впливу локальної вібрації (вегетосенсорна полінейропатія верхніх кінцівок професійного характеру від комплексного впливу несприятливих виробничих факторів - вібрація, фізична напруга).

Скарги: на оніміння та періодичні болі у верхніх кінцівках, пітливість, зниження чутливості кінцівок.

Анамнестичні дані: хворіє близько 3 років, 12 років працює на шахті, забійником. Супрутніх захворювання: Хронічний бронхіт ДН 1 ст. Алерго. анамнез: алергій не має.

Об'єктивно: загальний стан середній, шкіра і слизуваті бліді, язик чистий, вологий, периферичні лімфатичні вузли не збільшені. Тони серця приглушені, ритмічні, границі у межах норми. Дихання у легенях везикулярне, жорстке, хрипів немає, перкуторно легеневий звук. Пульс - 80 уд. у хв., АТ - 120/80 мл. рт. ст. Т - 36.40 С. ЧДР 20 у хв. Живіт м'який, безболісний. Фізичні опорожнення: у нормі.

Місцево: блідість та цианотичність кистей, зниження їх больової та тактильної чутливості.

Обстеження: на рентгенограмах обох кистей кістяної патології не має.

Лікування: за загально прийнятими стандартами МОЗ України.

Виписка з історії хвороби № 2.

Хворий М., 42 роки.

Діагноз: Вібраційна хвороба 2 стадія від впливу локальної вібрації (ангіодистонічний синдром верхніх кінцівок професійного характеру від впливу вібрації).

Скарги: приступи побіління кистей, зниження їх чутливості, втомлюваність.

Анамнестичні дані: хворіє близько 2 років, 8 років працює на шахті, проходчик. Супрутніх захворювання: немає. Алерго. анамнез: алергій не має.

Об'єктивно: загальний стан задовільний, шкіра і слизуваті бліді, язик чистий, вологий, периферичні лімфатичні вузли не збільшені. Тони серця приглушені, ритмічні, границі у межах норми. Дихання у легенях везикулярне, хрипів немає, перкуторно легеневий звук. Пульс - 80 уд. у хв., АТ - 125/80 мл. рт. ст. Т - 36.60 С. ЧДР 18 у хв. Живіт м'який, безболісний. Фізичні опорожнення: у нормі.

Місцево: блідість кистей, зниження їх чутливості та тургору.

Обстеження: на рентгенограмах обох кистей кістяної патології не має.

Лікування: за загально прийнятими стандартами МОЗ України.

Виписка з історії хвороби № 3.

Хворий Т., 42 роки.

Діагноз: Вібраційна хвороба 1 стадія від впливу локальної вібрації (ангіодистонічний синдром верхніх кінцівок професійного характеру від впливу вібрації).

Скарги: приступи побіління кистей, зниження їх чутливості.

Анамнестичні дані: хворіє близько 2 років, 12 років працює на шахті, забійником. Супрутніх захворювання: Хронічний гастрит. Алерго. анамнез: алергій не має.

Об'єктивно: загальний стан задовільний, шкіра і слизуваті бліді, язик чистий, вологий, периферичні лімфатичні вузли не збільшені. Тони серця приглушені, ритмічні, границі у межах норми. Дихання у легенях везикулярне, хрипів немає, перкуторно легеневий звук. Пульс - 82 уд. у хв., АТ - 125/80 мл. рт. ст. Т - 36.50 С. ЧДР 18 у хв. Живіт м'який, безболісний. Фізичні опорожнення: у нормі.

Місцево: блідість кистей, зниження їх чутливості.

Обстеження: на рентгенограмах обох кистей кістяної патології не має.

Лікування: за загально прийнятими стандартами МОЗ України.

Виписка з історії хвороби № 4.

Хворий У., 42 роки.

Діагноз: Вібраційна хвороба 2 стадія від впливу локальної вібрації (вегетосенсорна полінейропатія верхніх кінцівок професійного характеру від впливу вібрація).

Скарги: на оніміння, біль у верхніх кінцівках, пітливість, зниження чутливості кінцівок, швидку втомлюваність.

Анамнестичні дані: хворіє близько 1 рік, 11 років працює на шахті, забійником. Супрутніх захворювання: Гіпертонічна хвороба 1 ст. Алерго. анамнез: алергій не має.

Об'єктивно: загальний стан середній, шкіра і слизуваті бліді, язик чистий, вологий, периферичні лімфатичні вузли не збільшені. Тони серця приглушені, ритмічні, акцент 2 тону над аортою, границі у межах норми. Дихання у легенях везикулярне, хрипів немає, перкуторно легеневий звук. Пульс - 82 уд. у хв., АТ - 140/85 мл. рт. ст. Т - 36.40 С. ЧДР 22 у хв. Живіт м'який, безболісний. Фізичні опорожнення: у нормі.

Місцево: цианотичність кистей, зниження їх больової та тактильної чутливості, зниження тургору тканин.

Обстеження: на рентгенограмах обох кистей кістяної патології не має.

Лікування: за загально прийнятими стандартами МОЗ України.

Виписка з історії хвороби № 5.

Хворий С., 42 роки.

Діагноз: Вібраційна хвороба 2 стадія від впливу локальної вібрації (вегетосенсорна полінейропатія верхніх кінцівок професійного характеру від впливу вібрація).

Скарги: на оніміння, біль у верхніх кінцівках, приступи різкої блідності кистей, зниження чутливості кистей.

Анамнестичні дані: хворіє близько 4 рік, 14 років працює на шахті, забійником. Супрутніх захворювання: не має. Алерго. анамнез: алергій не має.

Об'єктивно: загальний стан середній, шкіра і слизуваті бліді, язик чистий, вологий, периферичні лімфатичні вузли не збільшені. Тони серця приглушені, ритмічні, границі у межах норми. Дихання у легенях везикулярне, хрипів немає, перкуторно легеневий звук. Пульс - 84 уд. у хв., АТ - 130/80 мл. рт. ст. Т - 36.70 С. ЧДР 18 у хв. Живіт м'який, безболісний. Фізичні опорожнення: у нормі.

Місцево: блідість кистей, зниження їх больової та тактильної чутливості, зниження тургору тканин.

Обстеження: на рентгенограмах обох кистей кістяної патології не має.

Лікування: за загально прийнятими стандартами МОЗ України.

Виписка з історії хвороби № 6.

Хворий К., 42 роки.

Діагноз: Вібраційна хвороба 2 стадія від впливу локальної вібрації (ангіодистонічний синдром верхніх кінцівок професійного характеру від впливу вібрації).

Скарги: приступи побіління кистей, біль у них, зниження їх чутливості.

Анамнестичні дані: хворіє близько 2 роки, 10 років працює на шахті, проходчик. Супрутніх захворювання:не має. Алерго. анамнез: алергій не має.

Об'єктивно: загальний стан задовільний, шкіра і слизуваті бліді, язик чистий, вологий, периферичні лімфатичні вузли не збільшені. Тони серця приглушені, ритмічні, границі у межах норми. Дихання у легенях везикулярне, хрипів немає, перкуторно легеневий звук. Пульс - 86 уд. у хв., АТ - 135/80 мл. рт. ст. Т - 36.60 С. ЧДР 18 у хв. Живіт м'який, безболісний. Фізичні опорожнення: у нормі.

Місцево: блідість кистей, зниження їх чутливості.

Обстеження: на рентгенограмах обох кистей кістяної патології не має.

Лікування: за загально прийнятими стандартами МОЗ України.

Друга підгрупа, вік 45 років.

Виписка з історії хвороби № 1.

Хворий Н., 45 років.

Діагноз: Вібраційна хвороба 2-3 стадії від впливу локальної вібрації (ангіодистонічний синдром та вегетосенсорна полінейропатія верхніх кінцівок професійного характеру від впливу вібрація).

Скарги: на оніміння, біль, періодичні набряки верхніх кінцівок, зниження їх загальної чутливості кистей.

Анамнестичні дані: хворіє близько 5 років, 15 років працює на шахті, забійником. Супрутніх захворювання: ІХС. Алерго. анамнез: алергій не має.

Об'єктивно: загальний стан середній, шкіра і слизуваті бліді, язик чистий, вологий, периферичні лімфатичні вузли не збільшені. Тони серця приглушені, ритмічні, границі відхилені у ліво. Дихання у легенях везикулярне, хрипів немає, перкуторно легеневий звук. Пульс - 85 уд. у хв., АТ - 130/80 мл. рт. ст. Т - 36.40 С. ЧДР 20 у хв. Живіт м'який, безболісний. Фізичні опорожнення: у нормі.

Місцево: цианотичність та набряк кистей, зниження їх больової та тактильної чутливості, зниження тургору тканин.

Обстеження: на рентгенограмах обох кистей кістяної патології не має.

Лікування: за загально прийнятими стандартами МОЗ України.

Виписка з історії хвороби № 2.

Хворий П., 45 років.

Діагноз: Вібраційна хвороба 2-3 стадії від впливу локальної вібрації (ангіодистонічний синдром та вегетосенсорна полінейропатія верхніх кінцівок професійного характеру від впливу вібрація).

Скарги: на оніміння, біль, періодичні набряки верхніх кінцівок, зниження їх загальної чутливості кистей, шум у голові, загальну слабкість.

Анамнестичні дані: хворіє близько 5 років, 16 років працює на шахті, забійником. Супрутніх захворювання: не має. Алерго. анамнез: алергій не має.

Об'єктивно: загальний стан середній, шкіра і слизуваті бліді, язик чистий, вологий, периферичні лімфатичні вузли не збільшені. Тони серця приглушені, ритмічні, границі у межах норми. Дихання у легенях жорстке, везикулярне, хрипів немає, перкуторно легеневий звук. Пульс - 86 уд. у хв., АТ - 135/80 мл. рт. ст. Т - 36.50 С. ЧДР 20 у хв. Живіт м'який, безболісний. Фізичні опорожнення: у нормі.

Місцево: цианотичність та набряк кистей, зниження їх больової та тактильної чутливості, зниження тургору тканин.

Обстеження: на рентгенограмах обох кистей кістяної патології не має.

Лікування: за загально прийнятими стандартами МОЗ України.

Виписка з історії хвороби № 3.

Хворий Л., 45 років.

Діагноз: Вібраційна хвороба 2-3 стадії від впливу локальної вібрації (ангіодистонічний синдром та вегетосенсорна полінейропатія верхніх кінцівок професійного характеру від впливу вібрація).

Скарги: на оніміння, біль, періодичні набряки верхніх кінцівок, зниження їх загальної чутливості кистей, загальну слабкість.

Анамнестичні дані: хворіє близько 5 років, 16 років працював на шахті, забійником. Супрутніх захворювання: Хронічний бронхіт ДН 1 ст. Алерго. анамнез: алергій не має.

Об'єктивно: загальний стан середній, шкіра і слизуваті бліді, язик чистий, вологий, периферичні лімфатичні вузли не збільшені. Тони серця приглушені, ритмічні, границі у межах норми. Дихання у легенях жорстке, везикулярне, хрипів немає, перкуторно легеневий звук. Пульс - 88 уд. у хв., АТ - 140/85 мл. рт. ст. Т - 36.30 С. ЧДР 22 у хв. Живіт м'який, безболісний. Фізичні опорожнення: у нормі.

Місцево: цианотичність та набряк кистей, зниження їх больової та тактильної чутливості, зниження тургору тканин.

Обстеження: на рентгенограмах обох кистей кістяної патології не має.

Лікування: за загально прийнятими стандартами МОЗ України.

Виписка з історії хвороби № 4.

Хворий Х., 45 років.

Діагноз: Вібраційна хвороба 2-3 стадії від впливу локальної вібрації (ангіодистонічний синдром та вегетосенсорна полінейропатія верхніх кінцівок професійного характеру від впливу вібрація).

Скарги: оніміння, біль, набряки верхніх кінцівок, зниження їх загальної чутливості кистей, загальну слабкість, серцебиття.

Анамнестичні дані: хворіє близько 5 років, 15 років працював на шахті, проходчиком. Супрутніх захворювання: Гіпертонічна хвороба 1-2 ст. Алерго. анамнез: алергій не має.

Об'єктивно: загальний стан середній, шкіра і слизуваті бліді, язик чистий, вологий, периферичні лімфатичні вузли не збільшені. Тони серця приглушені, ритмічні, акцент 2 тону над аортою, приглушення 1 тону на верхівці, границі у межах норми. Дихання у легенях, везикулярне, хрипів немає, перкуторно легеневий звук. Пульс - 86 уд. у хв., АТ - 160/90 мл. рт. ст. Т - 36.60 С. ЧДР 20 у хв. Живіт м'який, безболісний. Фізичні опорожнення: у нормі.

Місцево: цианотичність та набряк кистей, зниження їх больової та тактильної чутливості, зниження тургору тканин.

Обстеження: на рентгенограмах обох кистей кістяної патології не має.

Лікування: за загально прийнятими стандартами МОЗ України.

Таблиця 1.1 Характеристика якісного стану хворих першої підгрупи на момент надходження у стаціонар

№ з/п	Пульс (уд.у хв.)	АД (мм.рт.ст.)	ЧДР (у хв.)	t-тіла (0 С)
1	80	120/85	20	36,4
2	80	125/80	18	36,6
3	82	125/80	18	36,5
4	82	140/85	22	36,4
5	84	130/80	18	36,7
6	86	135/80	18	36,6

Таблиця 1.2 Характеристика якісного стану хворих другої підгрупи на момент надходження у стаціонар

№ з/п	Пульс (уд.у хв.)	АД (мм.рт.ст.)	ЧДР (у хв.)	t-тіла (0 С)
1	88	130/80	20	36,4
2	84	135/80	20	36,5
3	82	140/90	22	36,3
4	82	160/90	20	36,6

Розділ 2. Методи проведення дослідження

У роботі нами були застосовані такі методи дослідження:

1. Аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури;

2. Змішаний моніторинг. Всім хворим проводили моніторингування AT та пульсу, розгорнений клінічний аналіз крові та сечі, дослідження системи згортання крові, додатково проводилися рентгенологічне дослідження опорно-рухового апарату (верхніх кінцівок), електрокардіографія, велоергометрія.

3. Спеціальні обстеження: шкірна термометрії, альгізиметрія.

2.1 Методи оцінювання якісного стану хворих

Якісний стан хворих оцінювали за допомого підрахунку частоти серцевих скорочень - пульсу (пальпаторний метод), визначення артеріального тиску у спокої (за методом Короткова).

Виміри проводилися відповідно до загальноприйнятої методики, приборами, яки пройшли повірку відповідними клеймами у відділеннях стандартів, мір та вимірювальних приладів при Ради Міністрів України (Годік В.Н.,1988; Макарова Г.А., 2003).

2.2 Оцінка функціонального стану хворих

Шкірна термометрія

Температуру шкіри досліджують електротермометром. Дослідження рекомендується проводити з холодовою пробою, що допомагає оцінити ступінь виразності судинних порушень, подає додаткову інформацію про глибину порушень, про ступінь компенсації процесу. Вимір шкірної температури частіше проводиться на тильній поверхні нігтьових фаланг пальців рук. У здорових облич температура шкіри на пальцях рук звичайно коливається в межах 27-31 °С; при вібраційній хворобі вона може значно знижуватися (до 18-20 °С). Особливу діагностичну цінність має швидкість відновлення температури після холодової проби. Після виміру шкірної температури кисті занурюють у воду (температура води 8-10 °С) на 5 хв. При цьому звертають увагу на зміну "фарби кистей, асиметрію побіління. З появою побіління пальців рук проба вважається позитивною. Після припинення проби знову вимірюють температуру шкіри і визначають час її відновлення до вихідних величин. Холодова проба не тільки викликає приступи побіління пальців рук, але дозволяє судити про компенсаторні реакції. У здорових людей відновлення вихідної температури настає звичайно не пізніше чим через 20 хв. При вираженій стадії вібраційної хвороби спостерігається уповільнене відновлення температури - до 60 хв і більше (Годік В.Н.,1988; Дубровський В.І., 1999; Макарова Г.А., 2003).

Альгізиметрія

Для дослідження болючої чутливості, крім звичайної голки, використовуються альгізиметри. Найбільш розповсюджений у практиці метод альгізиметрії заснований на визначенні величини занурення голки (у міліметрах), необхідної, щоб викликати болюче відчуття. Альгізиметр установлюють вертикально і шляхом обертання градуйованої шкали знаходять болючий поріг - мінімальну величину болючого відчуття. У нормі поріг болючої чутливості на тильній поверхні кисті не перевищує 0,5 мм голки, у хворих вібраційною хворобою звичайно спостерігається значне підвищення порога (Годік В.Н.,1988; Дубровський В.І., 1999; Макарова Г.А., 2003).

Глава ІІІ. Власна дослідницька робота

У нашому дослідженні брали участь хворі на Вібраційну хворобу 1-3 стадії від впливу локальної вібрації (ангіодистонічний синдром та вегетосенсорна полінейропатія верхніх кінцівок професійного характеру від впливу вібрація), чоловічої статі.

Для відповідності підбору засобів та методів фізичної реабілітації ми поділили досліджувану за віком, на основі цього ми отримали дві підгрупи - 6 чоловік віком 42 роки, та 4 чоловіка віком 45 років, виділити хворих за загальним станом здоров'я та наявністю супутніх захворювань.

Загальна характеристика досліджуваної групи відображено у таблицях 3.1, 3.2 та 3.3.

Таблиця 3.1 Склад першої підгрупи (42 роки)

№	Хворий	Вік	Діагноз
	2	3	4
1	В.	42	Вібраційна хвороба 2 стадія від впливу локальної вібрації (вегетосенсорна полінейропатія верхніх кінцівок професійного характеру від комплексного впливу несприятливих виробничих факторів - вібрація, фізична напруга).
2	М.	42	Вібраційна хвороба 2 стадія від впливу локальної вібрації (ангіодистонічний синдром верхніх кінцівок професійного характеру від впливу вібрації).
3	Т.	42	Вібраційна хвороба 1 стадія від впливу локальної вібрації (ангіодистонічний синдром верхніх кінцівок професійного характеру від впливу вібрації).
4	У.	42	Вібраційна хвороба 2 стадія від впливу локальної вібрації (вегетосенсорна полінейропатія верхніх кінцівок професійного характеру від впливу вібрація).
5	С.	42	Вібраційна хвороба 2 стадія від впливу локальної вібрації (вегетосенсорна полінейропатія верхніх кінцівок професійного характеру від впливу вібрація).
6	К.	42	Вібраційна хвороба 2 стадія від впливу локальної вібрації (ангіодистонічний синдром верхніх кінцівок професійного характеру від впливу вібрації).

Таблиця 3.2 Склад другої підгрупи (45 років)

№	Хворий	Вік	Діагноз
	2	3	4
1	Н.	45	Вібраційна хвороба 2-3 стадії від впливу локальної вібрації (ангіодистонічний синдром та вегетосенсорна полінейропатія верхніх кінцівок професійного характеру від впливу вібрація).
2	П.	45	Той же
3	Л.	45	Той же
4	Х.	45	Той же

Таблиця 3.3 Супутні захворювання

№	Супутні захворювання	Експериментальна група	%
1	Захворювання дихальної системи	2	20%
2	Захворювання серцево-судинної системи	3	30%
3	Захворювання ШКТ	1	10%
4	Спадкові захворювання	0	0

Дослідження проводилось за наступними показниками: вимірялися пульс, вимірювання артеріального тиску у спокої (САТ, ДАТ), показники шкірної термометрії (після холодової проби, враховували час відновлення температури), альгізиметрія. Дослідження проводилися на 4-й, 7-й, 14-й, 21-й, та 28 день, на протязі застосування запропонованого нами комплексу фізичної реабілітаційних.

Враховувалися їх абсолютні числові значення й ступінь відповідності нормальним віковим показникам для даних величин.

Отже протягом експерименту ми мали наступні дані.

Таблиця 3.4 Показники пульсу (уд. у хв.) першої підгрупи

№ з/п	4 день	7 день	14 день	21 день	28 день
1	78	78	78	76	76
2	80	80	78	78	78
3	82	80	80	80	80
4	84	82	82	82	80
5	84	82	82	80	80
6	86	86	86	86	82

Таблиця 3.5 Показники пульсу другої підгрупи

№ з/п	4 день	7 день	14 день	21 день	28 день
1	88	86	84	84	82
2	84	84	84	82	82
3	82	82	82	82	80
4	82	80	80	80	80

Таблиця 3.6 Показники артеріального тиску (САТ/ДАТ мм.рт.ст.) першої підгрупи

№ з/п	4 день	7 день	14 день	21 день	28 день
1	120/80	120/80	120/80	120/80	120/75
2	125/80	125/80	125/80	125/80	120/80
3	120/80	120/80	120/80	120/80	120/80
4	125/85	125/80	125/80	120/80	120/80
5	130/80	130/80	130/80	125/80	125/80
6	135/80	135/80	130/80	130/80	120/80

Таблиця 3.7 Показники артеріального тиску (САТ/ДАТ мм.рт.ст.) другої підгрупи

№ з/п	4 день	7 день	14 день	21 день	28 день
1	130/80	130/80	130/80	120/80	120/80
2	135/80	130/80	130/80	130/80	130/80
3	140/90	140/90	140/80	135/80	135/80
4	160/90	160/90	150/90	150/85	145/85

Таблиця 3.8 Показники шкірної термометрії (хв.) першої підгрупи

№ з/п	4 день	7 день	14 день	21 день	28 день
1	40	40	39	36	28
2	38	38	38	38	38
3	35	35	35	35	32
4	42	41	40	38	38
5	38	38	38	38	36
6	34	34	34	32	30

Таблиця 3.9 Показники шкірної термометрії (хв.) другої підгрупи

№ з/п	4 день	7 день	14 день	21 день	28 день
1	42	42	40	40	36
2	38	38	38	38	35
3	36	36	35	35	34
4	40	40	40	40	36

Таблиця 3.10 Показники альгізиметрії (мм.) першої підгрупи

№ з/п	4 день	7 день	14 день	21 день	28 день
1	0,8	0,8	0,7	0,7	0,7
2	0,8	0,8	0,8	0,8	0,5
3	0,7	0,7	0,7	0,7	0,6
4	0,9	0,9	0,9	0,8	0,7
5	0,7	0,7	0,7	0,6	0,5
6	0,8	0,8	0,8	0,8	0,7

Таблиця 3.11 Показники альгізиметрії (мм.) другої підгрупи

№ з/п	4 день	7 день	14 день	21 день	28 день
1	0,8	0,8	0,7	0,7	0,7
2	0,7	0,7	0,7	0,6	0,6
3	0,8	0,8	0,8	0,8	0,8
4	0,9	0,9	0,9	0,8	0,7

Глава ІV. Обговорювання отриманих даних

Під час дослідження ми отримали наступні результати.

Аналізуючи середньостатистичні показник якісного стану хворих - пульсу, ми маємо що, на початку дослідження цей показник був однаковим в обох підгрупах (83,5 уд.у.хв.), на протязі експерименту він змінився (79,0 уд.у.хв. перша підгрупа, 81,0 уд.у.хв. друга підгрупа),( графіки 4.1 та 4.2).

Графік 4.1 Динаміка пульсу протягом дослідження, перша підгрупа

Графік 4.2 Динаміка ЧСС протягом дослідження, друга підгрупа

Показник якісного стану хворих - артеріального тиску (САТ, ДАТ), був наступним, на початку дослідження цей показник був наступним 126/81 мл.рт.ст. перша підгрупа та 141/85 мл.рт.ст. друга підгрупа, на протязі експерименту він змінився, у першій підгрупі 120/79 мл.рт.ст., у другій відповідно 133/81 мл.рт.ст. ( графіки 4.4, 4.5, 4.6, 4,7).

Графік 4.4 Динаміка САТ протягом дослідження, перша підгрупа

Графік 4.5 Динаміка САТ протягом дослідження, друга підгрупа

Графік 4.6 Динаміка ДАТ протягом дослідження, перша підгрупа

Графік 4.7 Динаміка ДАТ протягом дослідження, друга підгрупа

Аналізуючи показники функціонально стану хворих маємо, шкірна термометрія - на початку дослідження цей показник був однаковим в обох підгрупах - 39, 0 хв., на протязі експерименту він змінився, у першій підгрупі - 32 хв., у другій підгрупі - 35,5 хв. (графіки 4.8 та 4.9).

Графік 4.8 Динаміка шкірної термометрії протягом дослідження, перша підгрупа

Графік 4.9 Динаміка шкірної термометрії протягом дослідження, друга підгрупа

лікувальний кінезотерапія фізіотерапія масаж

Показник функціонального стану хворих - альгізиметрія, був наступним, на початку дослідження був однаковим в обох підгрупах - 0,8 мм., на протязі експерименту він змінився, у першій підгрупі 0,6 мм., у другій 0,7 мл. ( графіки 4.10, 4.11).

Графік 4.10 Динаміка альгізиметрії протягом дослідження, перша підгрупа

Графік 4.11 Динаміка альгізиметрії протягом дослідження, друга підгрупа

Порівнюючи отримані данні між підгрупами можна сказати наступне: на початку дослідження показники функціонально та якісного стану хворих були однаковими. Протягом дослідження було відмічено їх зміна в сторону покращення в обох підгрупах, але у першій підгрупі вони були кращими, це можна пояснити характером перебігу захворювання та наявністю супутніх захворювань.

Висновки

На основі проведеного нами дослідження можна сказати, що:

1. Застосування кінезотерапії у хворих на професійні захворювання буде сприяти посиленню лікувального впливу на організм хворого, скорішому відновленню втрачених функцій організму, запобіганню розвитку ускладнень та швидкому відновленню працездатності.

2. Застосування кінезотерапії у хворих на вібраційну хворобу повинно бути комплексним, разом з масажем та фізіотерапевтичними процедурами. Програма фізичної реабілітації повинна бути розроблена індивідуальною для кожного хворого, з урахуванням його особливих можливостей та потреб.

3. Ефективність запропонованої програми фізичної реабілітації для хворих на вібраційну хворобу, підтверджують досліджувані нами показники: пульс, артеріальний тиск, шкірна термометрія, альгізиметрія, які говорять про покращення стану серцево-судинної системи та відновлення функції організму які були порушенні у наслідок захворювання.

4. Функціональні показники дозволили виявити порушення і об'єктивно оцінити запропоновану нами програму фізичної реабілітації.

5. Інформативними серед них виявилися показники шкірної термометрії (після холодової проби, враховували час відновлення температури) та альгізиметрія.

Список використаної літератури

1. Боголюбов В.М. Медицинская реабилитация (руководство), Том 3./ В.М. Боголюбов. - М.: 2007. - 530 с.

2. Бонев В.Л. Руководство по кинезитерапии: Учебник /В.Л.Бонев. - М.: Академия, 1998.- 360 с.

3. Белая Н.А. Лечебная физкультура и массаж: Учебно-методическое пособие для медицинских работников /Н.А. Белая. - М.: Советский спорт, 2001.- 272 с.

4. Большая энциклопедия массажа. - М.: ООО «Издательство Астрель», 2002.

5. Воробьев А.И. Полный справочник практикующего врача. - М.: ОНИКС, 2010. - 880 с.

6. Годик В.Н. Спортивная метрология. М.: ФиС, 1988.

7. Геселевич В.А. Медицинский справочник тренера. - М.: Физкультура и спорт, 1976. - 270 с.

8. Дубровский В.И. Лечебный массаж - М.: Владос, 2005. - 380 с.

9. Дубровский В.И. Спортивная медицина. - М.: ВЛАДОС, 1999. - 480 с.

10. Епифанов В.А. Лечебная физкультура - М.: ГЄОТАР МЕДИА, 2006. - 568 с.

11. Епифанова В.А. Лечебная физкультура и врачебный контроль / В.А. Епифанова, Г.Л. Апанасенко // Учебник. - М.: «Медицина», 1990.

12. Измеров Н.Ф. Руководство по профессиональным заболеваниям. М.: - Медицина, Т 1, 2. - 1983.

13. Курортология и физиотерапия (руководство) / под ред. Боголюбова В.М.: в 2 томах. Т. 2. - М.: Медицина, 1995.

14. Клячкин Л.М., Виноградова М.Н.,. Физиотерапия. - М.: Медицина, 1995.

15. Лукомский И.В. Физиотерапия, лечебная физическая культура, массаж: Учебник /И.В. Лукомский. - Минск.: Высшая школа, 1998.- 333 с.

16. Макарова Г.А. Спортивная медицина. - М.: Советский спорт, 2003. - 480 с.

17. Мартынов А.И., Мухин Н.А., Моисеева В.С. Внутренние болезни. - М.: ГЭОТАР Медицина, - 2002.

18. Попов С.Н. Лечебная физическая культура. /С.Н. Попов, Н.М. Валеев, Т.С. Гарасева. - М.: Академия, 2004.- 416 с.

19. Пономаренко Г.Н. Физические методы лечения: Справочник. - СПб.: 2002г.

20. Спортивная медицина (Руководство для врачей) / Под редакцией А.В. Чоговадзе, Л.А. Бутченко. - М.: Медицина, 1995.- 384 с.

21. Соколова Н.Г. Физиотерапия: Учебник /Н.Г.Соколова, Т.В.Соколова. - Ростов-н/Д.: Феникс, 2006.- 314 с.

22. Смирнов Ю.И. Теория и практика физической культуры. Методические основы спортивной метрологии. 1980г. №4, стр. 47-49.

23. Силуянова В.А., Сокова Э.В. Учебное пособие по лечебной физкультуре. - М.: Медицина, 1999.

24. Улащик B.C. Физиотерапия. Универсальная медицинская энциклопедия - Минск. Книжный Дом. 2008г.

25. Ясногородський В.Т. Довідник по фізіотерапії. - М.: Медицина, 2003.

Размещено на Allbest.ru