Лікарські рослини і лікарська сировина, яка містить фуранохромони, застосування їх в медицині

Заготівля. Сировину заготовляють у період масового побуріння і згортання зонтиків. Скошують, досушують у валках, обмолочують і обчищають. Сушать на вільному повітрі. Зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні. Використовують також суміш плодів з половою Visnaga daucoides mixtio fructum cum palea. Полова складається з частини квіток, плодоніжок, променів зонтиків, подрібнених листків і стебел. Плодів повинно бути не менш 50%.

Рослина - дворічна трав'яниста. На першому році розвиває прикореневу розетку перисторозсічених листків, на другому - цвіте і плодоносить. Квітки білі, зібрані у складний зонтик, з 10 - 15 променями, які несуть зонтички. Плоди - яйцевидної форми двосім'янки, розпадаються па окремі напівплодики завдовжки близько 3 та завширшки близько 1,5 мм. На опуклому боці напівплодика добре видно чотири головних ребра, на яких в один ряд розміщені довгі колючки. На ввігнутому боці виступають два ребра, на яких розташовані два ряд», волосків. Колір плодів світло-брунатний, ребра, колючки та волоски з сіруватим відтінком.

відхаркувальний засіб, вітрогонний засіб. Код АТС А02Х.

Фармакологічні властивості:

плоди кропу виявляють широкий спектрфармакологічної активності, зумовленої присутністю комплексу біологічноактивних речовин

Показання до застосування:

застосовують як вітрогонний (метеоризм, диспепсії)і спазмолітичний засіб при статичному стані травного тракту, а також яквідхаркувальний засіб при захворюваннях верхніх дихальних шляхів.

Спосіб застосування та дози:

10 г. (2 столові ложки) сировини кладуть в емальованийпосуд, заливають 200 мл (1 склянка) гарячої перевареної води, закриваютькришкою і нагрівають у киплячій воді (на водяній бані) 15 хвилин. Охолоджуютьпри кімнатній температурі протягом 45 хвилин і проціджують. Сировину, щозалишилася, віджимають, об'єм одержаного настою доводять перевареною водою до200 мл. Приймають внутрішньо, натщесерце, у теплому вигляді, по 1/5 склянки, 2-3 рази на день. При захворюваннях верхніх дихальних шляхів приймають по 1/2-1 столовійложці, 4-5 разів на день. Перед вживанням настій рекомендується збовтувати. Дітям з раннього віку Кропу плоди призначають як спазмолітичний івітрогонний засіб при метеоризмі, диспепсії, а також як відхаркувальний засіб. Настій (1 столова ложка плодів на 2 склянки окропу) застосовують натще, по 1/2 або 1/3 склянки, 2-3 рази на добу.

Побічна дія:

при застосуванні у рекомендованих дозах невстановлена.

Протипоказання:

не виявлені.

Передозування:

не спостерігалось.

Умови та термін зберігання:

кропу плоди зберігають в недоступному для дітей, сухому місці, при кімнатній (15-25°С) температурі. Приготовлений настій зберігають у прохолодному (8-15 єС) місці, не більше 2 діб. Термін зберігання. 3 роки.

3.2 Препарати, які містять плоди амі зубної

Фітоліт(Phytolytum)

Фармакотерапевтична група:

засіб, що сприяє розчиненню сечових конкрементів.

Фармакологічні властивості:

фітоліт має спазмолітичну, діуретичну, знеболюючу та протизапальну дію, антимікробні та антисептичні властивості, регулює мінеральний обмін. Зменшує частоту та інтенсивність ниркової коліки, нормалізує фізико-хімічні показники сечі, приводить до відновлення оптимальної уродинаміки та гомеостазу сечі, зменшує лейкоцитурію. Сприяє вимиванню піску та дрібних конкрементів, попереджує збільшення конкрементів або появу нових.

Показання до застосування:

лікування та профілактика сечокам'яної хвороби (наявність у нирках і сечоводах первинних і рецидивуючих каменів різної величини та локалізації); усклад Фитолит табл. №50 нення, спричинені проходженням фрагментів каменів після ударно-хвильової літотрипсії; при нирковій коліці; профілактика утворення сечових конкрементів після їх оперативного видалення та/або самостійного виходу.

Спосіб застосування та дози:

при сечокам'яній хворобі дорослі приймають Фітоліт перед їдою, по 2-3 таблетки 3 рази на добу. Тривалість курсу лікування становить 20-30 діб. Після перерви курс можна повторити. З метою профілактики рецидивів каменеутворення в нирках і сечоводах після ударно-хвильової літотрипсії Фітоліт призначають по 2-3 таблетки 3 рази на добу протягом 5-15 діб, а після оперативного видалення каменів та/чи їх самостійного відходження по 2-3 таблетки 3 рази на добу протягом 1-2 місяців. При нирковій коліці у дорослих Фітоліт призначають по 2-3 таблетки після усунення больового синдрому знеболювальними засобами.

Побічна дії:

зазвичай добре переноситься, можливі слабовираженнs диспепсичні явища, такі як нудота і відчуття дискомфорту в епігастральной області. У цих випадках препарат не слід відміняти, а рекомендується приймати його після їди.

Протипоказання:

вагітність і лактація. Дітям до 12 років. Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Передозування:

токсичної дії препарату не відмічено. При одноразовому прийомі понад 30 таблеток можливе посилення проявів описаної побічної дії. У випадку передозування рекомендовано промивання шлунка та застосування активованого вугілля.

Умови та термін зберігання:

зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі від 15°С до 25°С, З роки. Не слід застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

3.3 Авісан(Avisanum)

Фармакотерапевтична група:

субстанції.

Фармакологічні властивості:

володіє спазмолітичною (що знімає спазми) властивістю. Розслаблює мускулатуру сечоводів, сприяє просуванню і відходженню каменів сечоводів.

Показання до застосування:

запропонований для вживання, як спазмолітичний засіб при нирковій коліці і спазмах сечоводів; препарат зменшує або знімає болі у хворих нирковою колікою і сприяє просуванню і відходженню каменів сечоводів. Раніше було встановлено, що таку дію надає настойка аммі зубної. При гострих і хронічних циститах авісан сприяє зменшенню діуретичних явищ. Препарат може також застосовуватися як спазмолітичний засіб для полегшення катетеризації сечоводів.

Спосіб застосування та дози:

всередину по 0,05-0,1 г 3-4 рази в день після їди протягом 1-3 нед. Для полегшення видалення каменів з сечових доріг рекомендується одночасно з прийомом авісана призначити хворому велику кількість рідини. За відсутності протипоказань з боку сердечносудинної системи і нирок, хворий випиває протягом 2-3 ч 1,5-2 л води або чаю. Цей прийом повторюють через декілька днів. Хворий повинен знаходитися під спостереженням лікаря.

Побічні дії:

в окремих випадках диспепсичні явища (розлади травлення).

Протипоказання:

Захворювання сердечно-судинної системи, нирок, гіперчутливість.

Передозування:

Не спостерігалось.

Умови та термін зберігання:

в сухому, захищеному від світла місці, термін дії-4 роки.

3.4 Марелін (Tabulettae «Marelinum» obductae)

Фармакотерапевтична група:

спазмолітичний засіб.

Фармакологічні властивості:

надає спазмолітичну (що знімає спазми) і протизапальну дію. Сприяє відходженню ниркових конкрементів (каменів), що складаються з кальційоксалатів і кальційфосфатів. Зменшує або знімає болі при нирковій коліці. При лужній реакції сечі зрушує рН (показник кислотновідновного стану) в кислу сторону.

Показання до застосування:

сечокам'яна хвороба.

Спосіб застосування та дози:

за наявності конкрементів приймають по 2-4 пігулки 3 рази в день всередину (перед їдою) щодня протягом 20-30 днів. Лікування проводять повторними курсами з інтервалом 1-1,5 міс. Для профілактики рецидивів (повторного відкладення каменів) після оперативного видалення каменів або їх мимовільного відходження призначають по 2 пігулки 3 рази в день щоденно протягом 2-3 міс. При необхідності курс лікування повторюють через 4-6 міс.

Побічна дії:

диспепсичні явища, загострення виразкової хвороби.

Протипоказання:

для полегшення виведення каменів з сечових доріг рекомендується одночасно з прийомом препарату підвищене введення рідини в організм. За відсутності протипоказань з боку серцево-судинної системи і нирок, хвороий повинен приймати не менше 1,5-2 л рідини (мінеральної лужної води, сподіваючись, фруктових соків). Хворим із запальними захворюваннями шлунково-кишкового тракту препарат призначають після їди (можливі диспепсичні явища, розлади стравоходу і загострення виразкової хвороби шлунка.

Протипоказання:

гострий і хронічний гломерулонефрит (захворювання нирок).

Передозування:

не спостерігалось.

Умови та термін зберігання:

в сухому, прохолодному, захищеному від світла місці, термін зберігання-2 роки.

3.5 Келін (Khellinum. Amicardine. Khellinorm. Visammin)

Фармакотерапевтична група:

спазмолітична, седативна дія.

Фармакологічні властивості:

келлін розширює вінцеві судини, бронхи, гладкі м'язи органів черевної порожнини, надає заспокійливу дію на центральну нервову систему. Терапевтичний ефект наголошується через 5-7 днів після початку лікування.

Показання до застосування.

стенокардія, рідше бронхіальна астма (для запобігання нападам).

Спосіб застосування та дози:

всередину по 0,02 г. 3-4 рази в день після їди. Курс лікування 2-3 тижнів.

Побічні дії:

можливі побічні явища. Нудота, блювання, диспепсія, погіршення самопочуття, сонливість або безсоння, шкірний висип. Келлін володіє здатністю кумуліровать.

Протипоказання:

недостатність кровообігу IiА, IiБ і III міри.

Передозування:

не спостерігалося.

Умови та термін зберігання:

В прохолодному місці, захищеному від світла місці.

3.6 Вікалін(Vicalinum)

Фармакотерапевтична група:

засоби для лікування пептичної виразки, гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.

Фармакологічні властивості:

вікалін знижує кислотність шлункового соку і володіє терпкою, спазмолітичною, помірно послаблюючою і протизапальною дією.

Показання до застосування:

виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; гастрити з підвищеною секреторною функцією шлунка.

Спосіб застосування та дози:

дорослі приймають по 1 - 2 таблетки 3 рази на добу, після їди, запиваючи Ѕ склянки теплої води. Таблетки перед прийомом рекомендується подрібнювати. Тривалість лікування зазвичай становить 1 - 3 місяці; після місячної перерви курс лікування можна повторити. Дітям молодше 5 років призначають по ј таблетки 3 рази на добу, 6 - 9 років - по Ѕ таблетки 3 рази на добу, 10 - 15 років - по 1 таблетці 3 рази на добу, запиваючи ј - Ѕ склянки теплої води.

Побічні дії:

препарат зазвичай не спричиняє побічних явищ, інколи спостерігається почастішання випорожнення, що припиняється при зменшенні дози. Кал під час застосування препарату набуває темно-зеленого або чорного кольору.

Протипоказання:

підвищена чутливість до компонентів препарату. Період вагітності та годування груддю.

Передозування:

не спостерігалось.

Умови та термін зберігання:

зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі від 15 ?С до 25 ?С. Термін придатності - 5 років.

3.7 Препарати, які містять плоди моркви дикої

Уролесан (UROLESANE)

Фармакотерапевтична група:

спазмолітики, що діють на сечові шляхи. Код АТС G04В D20**.

Фармакологічні властивості:

Уролесан^® належить до групи лікарських засобів, які сприяють виведенню сечових конкрементів (також жовчних конкрементів). Складові ефірних олій, що входять до склад Уролесан капли 25 мл. у препарату, зменшують запальні процеси, сприяють посиленню кровопостачання нирок і печінки, справляють діуретичну, жовчогінну та бактерицидну дію, утворюють захисний колоїд в сечі, а також нормалізують тонус (зупиняють спастичне скорочення) гладкої мускулатури верхніх сечових шляхів і жовчного міхура. Завдяки високій розчинності та капілярній активності ефірні олії легко всмоктуються в кров. Стимулюючи нирковий та печінковий кровообіг, вони викликають збільшення сечо - та жовчовиділення. Препарат має виражений протизапальний ефект, сприяє відтоку жовчі, виведенню піску та каменців з нирок, сечового та жовчного міхурів. Препарат виявляє також м'які седативні властивості, що дуже важливо при відходженні конкрементів.

Показання для застосування:

уролесан^® призначають дорослим і дітям старше 7 років при лікуванні сечокам'яної та жовчнокам'яної хвороб, сечових діатезів, гострих і підгострих калькульозних пієлонефритів і хронічних холециститів, дискінезії жовчних шляхів.

Спосіб застосування та дози Уролесан капли 25 мл.:

приймають внутрішньо, перед їдою. Дози для дорослих: по 8 - 10 крапель (на цукор) 3 рази на добу. Тривалість прийому становить 5 - 30 днів. За необхідності можливі повторні курси. При печінкових та ниркових коліках разова доза становить 15 - 20 крапель. Дози для дітей 7 - 14 років: по 5 - 6 крапель (на цукор) 3 рази на добу. Разову дозу, частоту і тривалість курсу встановлює індивідуально лікар!

Побічна дії:

можливі нудота, запаморочення, диспептичні явища.

Протипоказання:

алергічна реакція на компоненти препарату.

Передозування:

можливі легке запаморочення, нудота. Призначають відповідне лікування (рясне тепле питво, спокій, активоване вугілля, атропіну сульфату 0,0005 - 0,001 г.).

Особливості застосування:

не застосовувати, якщо діаметр каменів перевищує 3 мм. Досвід застосування препарату жінками в період вагітності і лактації відсутній. За необхідності застосування дітям до 7 років рекомендується Уролесан^® сироп.

Умови та терміни зберігання:

зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 20°С. Після розкриття флакона термін придатності препарату не змінюється при дотриманні умов зберігання.

Практична частина

Клінічна ефективність препарату Уролесан при захворюваннях гепатобіліарної системи

Захворювання гепатобіліарної системи

В останні роки відзначається ріст частоти захворювань гепатобіліарної системи, які характеризуються прогресуючим перебігом і несприятливим медико-соціальним прогнозом. У зв'язку з цим пошук високоефективних лікарських препаратів профілактики та лікування хронічних захворювань печінки є важливим завданням медицини сьогодення та майбутнього. У світовій гепатологічній практиці основним принципом терапії хронічних захворювань печінки є максимальне щадіння органу, яке досягається обмеженою кількістю призначених препаратів, тому що їх метаболізм при хронічному запаленні у гепатобіліарній системі значно порушується, а побічні ефекти препаратів деколи перевищують лікувальний ефект. Альтернативним і перспективним напрямком у терапії хвороб печінки є застосування препаратів з рослинної сировини, тому що фітопрепарати володіють перевагами, які зв'язані з відсутністю побічних ефектів при їх використанні, можливістю тривалого застосування, здатністю у більшості випадків оптимізувати базисну фармакотерапію, багатосторонньою та м'якою дією не тільки на уражений орган, але на організм у цілому. Широке застосування та заслужене визнання отримали лікарські препарати: альтан, силібор, гепабене, фебіхол, хофітол.

Загальна характеристика рослинного препарату уролесан

Ми вивчали дію рослинного препарату уролесан при захворюваннях печінки. Це комбінований препарат, у склад якого входять: олія піхтова, олія м'яти перцевої, олія касторова, спиртовий екстракт насіння дикої моркви, спиртовий екстракт шишок хмелю, спиртовий екстракт трави материнки, трилон Б. Уролесан володіє антисептичними властивостями, підвищує діурез, посилює жовчоутворення та жовчовиділення, поліпшує печінковий кровоток.

Спосіб застосування та дози препарату уролесан

Метою нашого дослідження було вивчення клінічної ефективності препарату уролесан у хворих із захворюваннями гепатобіліарної системи. Препарат уролесан застосовували у 56 хворих із захворюваннями печінки та біліарної системи у віці від 20 до 62 років. З них у 32 діагностований хронічний гепатит різної етіології (вірусний, медикаментозний, реактивний, алкогольний), у 24 - хронічний некалькульозний холецистит. Серед обстежених чоловіків було 30, жінок - 26. Хворі застосовували уролесан по 8-10 крапель на кусочку цукру під язик 3 рази на день до їди. Курс лікування тривав від 5 днів до 1 місяця, на фоні базисної терапії основного захворювання, яке передбачало щадний режим і дієту, комплексну вітамінотерапію (призначення вітамінів групи В, С у середньотерапевтичних дозах), застосування дезінтоксикаційних, метаболічних препаратів, симптоматичних середників (спазмолітиків, прокінетиків, протизапальних). При цьому у базисній терапії не використовувались середники, які володіють гепатопротекторною та жовчогінною дією.

Конторольні дослідження

Контрольні дослідження проводились на наступний день після поступлення хворих у стаціонар і в кінці стаціонарного лікування. Вони включали опитування та огляд хворого; ультразвукове дослідження печінки, жовчного міхура, жовчовивідних шляхів, фракційне дуоденальне зондування з вивченням параметрів стимульованого жовчовиділення; визначення клініко-лабораторних (рівень гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, ШОЕ) і біохімічних показників (вміст білка, загального білірубіну та його фракцій, активність печінкових ферментів - АСТ, АЛТ, лужної фосфатази, величин ліпідного обміну та ін.) крові. Давали оцінку стану системи перекисного окислення ліпідів у плазмі крові обстежених хворих.

Результати дії на організм людини препарату уролесан

При вживанні уролесану на фоні базисної терапії вже через тиждень більше ніж у 50% хворих відзначалось повне зникнення або зменшення ниючого болю та важкості у правому підребір'ї, а також зменшення диспепсичних явищ у вигляді гіркоти в роті, метеоризму, нудоти. До кінця лікування всі хворі відзначали покращення самопочуття, повністю відсутні були скарги на загальну слабкість, диспепсичні явища, нормалізувалась температура. У 87% хворих з гепатитом і 91% - з холециститом зникнув біль у правому підребір'ї, епігастрії. Обкладеність язика зникла у 93% хворих з гепатитом і 95% - з холециститом. У хворих відновився апетит, зменшились астеновегетативні прояви. До кінця лікування помірно виражений астенічний синдром у вигляді сонливості, втомлюваності зберігся у 23% пацієнтів з гепатитом і 19% - з холециститом. Підвищення рівня білірубіну 2,1 мкмоль/л. У 12спостерігалось у 41 хворого і складало в середньому 32,4 хворих були підвищені показники лужної фосфатази, загального холестерину та бета-ліпопротеїдів. До кінця курсу лікування уролесаном вірогідно зменшився вміст маркерів холестазу. Виявлено суттєвий вплив уролесану на динаміку основних печінкових ферментів. У хворих з гепатитом до лікування рівень в плазмі крові 0,03 ммоль/л. По закінченню курсу лікуванняАСТ складав у середньому 0,80 активність трансаміназ зменшилась у середньому у 1,2 рази у порівнянні з вихідним рівнем. Суттєвого порушення білково-синтетичної функції печінки в обстежених хворих не спостерігалось. У 64% пацієнтів визначався помірний мезенхімально-запальний синдром, який супроводжувався підвищенням рівня гамма-глобулінів. Після проведеної терапії рівень гамма-глобулінів зменшився у 57% хворих, що свідчить про протизапальну активність препарату. До кінця курсу лікування вміст тригліцеридів досягнув норми практично у всіх хворих. підвищений рівень бета-ліпопротеїдів зменшився до нормального у 9 хворих. Найсуттєвіша динаміка клінічних проявів і біохімічних показників відзначалась у хворих з хронічним холециститом, реактивним гепатитом, хронічним алкогольним гепатитом. Критеріями ефективності препарату було зменшення розмірів печінки, болючості її краю при пальпації. За даними ультразвукового дослідження у більшості хворих на хронічний холецистит (86%) виявлено наявність гіпотонічно-гіпокінетичної дискінезії жовчного міхура, у 14% - гіпертонусу жовчовивідної системи. Після проведеного лікування зменшувався об'єм жовчного міхура, товщина стінки міхура, 0,1 см. Дані0,1 см до 0,6нормалізувався діаметр холедоху з 0,9 дуоденального зондування підтверджують холеретичний ефект уролесану. При дослідженні біохімічних властивостей жовчі виявлено вірогідне зменшення вмісту білірубіну у міхуровій жовчі, зменшення вмісту холестерину, зменшення суми жовчних кислот при відсутності змін у печінковій жовчі. Ці зміни супроводжувались зниженням холато-холестеринового коефіцієнту у міхуровій жовчі, що свідчило про наявність запального процесу у жовчному міхурі. Зменшення вмісту жовчних кислот у жовчі треба розглядати як важливий патогенетичний фактор виникнення бактеріохолії, враховуючи що жовчні кислоти володіють антибактеріальною дією. Після застосування уролесану підвищувалась рН жовчі, знижувалась питома вага, зменшувалось накопичення лейкоцитів, слизу, осадових елементів, нормалізувалась екскреція жовчних кислот у міхуровій порції. Проведені дослідження підтвердили суттєвий холеретичний та протизапальний ефект уролесану. У виникненні та прогресуванні захворювань гепатобіліарної системи значну роль відіграють процеси перекисного окислення ліпідів. У хворих на хронічний некалькульозний холецистит спостерігались виражені зсуви у жирнокислотному спектрі сироватки крові. Зміни охоплюють як насичені, так і ненасичені жирні кислоти. Але у більшості випадків вміст насичених і ненасичених жирних кислот зменшений. У той же час відзначено статистично вірогідне збільшення вмісту С18:0, С18:1, С18:2, С22:2. Ці дані свідчать про перерозприділення жирнокислотного складу, яке полягає у збагаченні сироватки крові одними жирними кислотами при одночасному збідненні іншими. Переважання випадків зменшення вмісту жирних кислот, яке встановлене нами у сироватці крові хворих на хронічний некалькульозний холецистит, може бути наслідком посиленого витрачання їх у процесі вільнорадикального окислення ліпідів. Про останнє свідчать підвищені показники спонтанної та ініційованої хемілюмінесценції, а також вміст дієнових кон'югатів і малонового диальдегіду у сироватці крові. Після лікування відзначалась позитивна динаміка показників оксидантної системи - вірогідне зниження концентрації кінцевого продукту пероксидації у пацієнтів з хронічним гепатитом і хронічним некалькульозним холециститом.

Позитивна дія препарату уролесан

Уролесан добре переноситься хворими та є ефективним середником лікування хронічних захворювань печінки різної етіології та захворювань біліарної системи, сприяє швидкому зняттю основних клінічних проявів цих захворювань. Препарат володіє гепатопротекторним ефектом, позитивно впливає на інтенсивність перкисного окислення ліпідів, переважно за рахунок антиоксидантного захисту мембрани гепатоциту, прискорює зниження активності запальних явищ у тканині печінки та жовчовивідної системи. Уролесан посилює утворення жовчі у печінці, сприяє спорожненню жовчного міхура, покращує фізико-хімічні властивості жовчі, нормалізує ліпідний обмін.

Список використаної літератури

1. Бабак О.Я. Клиническая эффективность препарата хофитол при заболеваниях гепатобилиарной системы // Сучасна гастроентерологія. - 2001. - №1.-С. 69-71.

2. Зинченко Т.В., Стахеев И.В., Мякушко Т.Я. Лекарственные растения в гастроэнтерологии.-К.: Наукова думка, 1990.-240 с.

3. Крецу Л.Г.Л.Г. Домашенко, М.Д. Соколов - Мир пищевых растений - Кишинев - «Тимпул» - 1989 - С. 231

4. Ковальов В.М., Павлій О. І., Ісакова Т. І. Фармакогнозія з основами біохімії рослин. - 2004.-С. 198-204.

5. Пастушенков Л.В., Лесновская Е.Е. Фармакотерапия с основами фитотерапии. Учебник.-СПб: Хим.-фарм. институт, 1994.-635 с.

6. Хворостинка В.Н., Моисеенко Т.А. Дифференциальное применение фитотерапии при диффузных хронических заболеваниях печени // Врачебная практика. - 2000. - №3.-С. 47-50.

7. Хворостинка В.Н. Пути усовершенствования диагностики и лечения хронического бескаменного холецистита // Сучасна гастроентерологія. - 2000. - №1.-С. 62-65.

8. Хворостинка В.Н., Шапкин В.Е. Современное представление о состоянии физико-химических свойств желчи при хроническом холецистите // Лікарська справа. - 1997. - №4.-С. 14-21.

9. Чекман І.С. Клінічна фітотерапія. Природа лікує.-Київ: Рада, 2000.-510 с.

10. Шерлок Ш., Дули Дж. Заболевания печени и желчных путей / Практическое руководство: Пер. с англ. // Под. ред. З.Г. Апросиной, Н.А. Мухина.-М.: Гэотар-Медицина, 1999.-864 с.

10. Hoyumpa A.M., Schenker S. Drugs and the liver. In: Maddrey W.C. et al. Gastroenterology and Hepatology / The Comprehesive Visual Reference. Philadelphia; Current Medicine. - 1996.-V.6, №11.-Р.6-12.

Размещено на Allbest.ru