Ефіроолійні лікарські рослини у складі біологічно активних добавок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Тернопільський державний медичний університет

імені І.Я. Горбачевського

Кафедра фармакогнозії з медичною ботанікою

Курсова робота на тему:

«Ефіроолійні лікарські рослини у складі біологічно активних добавок»

Виконала:

студентка 6 групи ІІІ курсу

фармацевтичного факультету

Коваль Анастасія Ігорівна

Прийняла:

к. фарм. н., ст. викл. Демидяк О.Л.

Тернопіль - 2012



Зміст

Вступ

Розділ І. Поняття про біологічно активні добавки до їжі

Розділ ІІ. Ефірні олії - група біологічно активних речовин з леткими властивостями

Розділ ІІІ. Ефіроолійні лікарські рослини, які використовуються у складі біологічно активних добавок

3.1 Cnicus benedictus

3.2 Verbena officinalis

3.3 Harpagophytum procumbens

3.4 Rosmarinus officinalis

3.5 Hyssopus officinalis

3.6 Nepeta cataria

3.7 Zingiber officinale

3.8 Turnera diffusa

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Актуальність теми. Поняття біологічно активних добавок (БАД) порівняно нове для нашої країни, однак не нове у світі, зокрема, в Японії БАДи застосовують більше 50 років, а в США - два десятиліття. В Україні біологічно активні добавки широко почали використовувати близько 10 років тому. БАДи - біологічно активні добавки, необхідні для збагачення раціону харчування необхідними для організму людини мінеральними солями, вітамінами, мікро- і макроелементами. Вони можуть нормалізувати холестериновий обмін, функції нервової системи, покращувати роботу мозку, сприяти виведенню з організму продуктів обміну речовин і сторонніх комплексів, бути регуляторами маси тіла [1].

Вплив запахів на психологічний і фізичний стан людини відомий з давніх пір. В печерах Ласко (Франція, провінція Дардонь) були знайдені наскальні малюнки з зображеними на них способами застосування рослин для оздоровлення і лікування. Вік цих малюнків більше ніж 20 тисяч років. Найдревніша письмова згадка про цілющі властивості ефірних олій це клинописна табличка, знайдена в Шумерії. В ній згадується мирт, чебрець, смола дерев та способи користування рослинними ліками. В Древньому Єгипті широко використовувались ефірні олії та інші пахощі; фараони нерідко починали війни за володіння ними. Археологи знайшли флакони з ароматичними сумішами в древньоєгипетських гробницях, а ладан і миро згадуються навіть в Старому Заповіті. В Біблії є близько 90 згадок про ефірні олії (пахощі) [21].

Вживання сполук монотерпенової природи науково обґрунтоване фахівцями. Було доведено, що гіркоти подразнюють смакові рецептори, розміщені у ротовій порожнині, рефлекторно стимулюють секрецію шлункового соку (через ЦНС - стимулюючи центр голоду). На заході популярністю користується «Вербеновий чай», «Вербена». Слід знати, що чаї під цієї назвою готуються з листя ліпії трилистої (Lippia triphylla Kunth), яка відноситься до родини Вербенових і містить ефірну олію. У Франції і Швейцарії рослину вирощують, а листки використовують як сурогат звичайного чорного чаю. Вважається, що він справляє загальнозміцнюючу та тонізуючу, а також сечогінну дію, сприяє зниженню ваги [5].

У зв'язку з цим, актуальним вважається дослідження ефіроолійних лікарських рослин, які входять до складу біологічно активних добавок як тонізуючі, апетитні, жовчогінні, протизапальні, відхаркувальні, потогінні та інші засоби.

Метою курсової роботи є узагальнення наявних в науково-популярній літературі даних щодо біологічно активних добавок та ефіроолійних лікарських рослин, які входять до їх складу.

Для досягнення поставленої мети виконуємо такі завдання: вивчити біологічно активні добавки вітчизняного та іноземного виробництва; з'ясувати які лікарські рослини входять до їх складу; визначити діючі речовини рослин, які зумовлюють їх основну фармакологічну дію та узагальнити отримані дані.

Обсяг і структура роботи. Робота складається із вступу, 3 розділів експериментальної частини, загальних висновків та списку використаних джерел. Робота ілюстрована 43 рисунками, бібліографія представлена 24 найменуваннями.



Розділ І. Поняття про біологічно активні добавки до їжі

"Якщо виникає якась хвороба, то десь обов'язково існує рослина, з допомогою якої вона виліковується" (народна мудрість).

Динамічне життя сучасної людини неминуче призводить до виникнення стресових ситуацій соціального характеру, збільшує психологічні і фізичні навантаження - це особливо небезпечно у зв?язку зі зростанням негативного впливу на організм людини шкідливих екологічних факторів. За останні десятиліття екологічна ситуація в нашій країні значно погіршилась. У навколишньому середовищі налічується понад 80 тисяч речовин (промислові отрути, пестициди, радіонукліди, збудники інфекційних хвороб, продукти побутового значення), із якими людина постійно контактує і які здійснюють токсичний вплив на її організм, а також серйозно впливають на здоров?я. Тому за цей період значно зросла захворюваність населення.

Величезна кількість аптек та широкий асортимент їх фармакологічних (в основному синтетичних) препаратів не поліпшили цю ситуацію. Почали виникати нові захворювання внаслідок регулярного приймання лікарських засобів. Внаслідок вживання ліків зникають симптоми хвороби, але не завжди усувається її причина [2, 8, 11].

Крім того, щоденний раціон людини збагатився продуктами із приємними смаковими відчутями (так звана «швидка їжа» - бутерброди, консерви, чіпси, різноманітні солодощі), але став менш збалансованим за складом і не забезпечує організм достатньою кількістю вітамінів, мікроелементів, тому розвиваються різні захворювання, послаблюється імунітет.

Не існує панацеї від усіх хвороб, немає універсальної таблетки, що зцілює будь-яку хворобу, але є засоби, які отримані з рослинної сировини. Вони складаються з натуральних біологічно активних речовин у збалансованому комплексі, впливають ефективно і м?яко на організм людини, нормалізують важливі функції його систем і загальний стан в цілому. Ці засоби - біологічно активні добавки (БАД) - результат багаторічної праці тисяч вчених і біологів, соціологів, лікарів, харчовиків. Застосування БАД - найефективніша, безпечна фізіологічна форма профілактики, лікування та реабілітації хворих з різними захворюваннями і патологічними станами.

Біологічно активні харчові добавки з лікарської рослинної сировини - це продукти рослинного походження, які вживають із метою надання раціону лікувальних або лікувально-профілактичних властивостей. Усі БАДи поділяють на дві великі групи - нутрицевтики та парафармацевтики.

Нутрицевтики - БАДи, що містять вітаміни, мінерали, амінокислоти, жирні кислоти, фосфоліпіди, харчові волокна й інші компоненти, призначені для корекції харчування. Їх основне призначення - корекція харчування та біологічна терапія.

Парафармацевтики - БАДи, що містять продукти бджільництва, речовини рослинного і тваринного біосинтезу та інші, що призначені для підвищення адаптаційних можливостей організму до дії несприятливих факторів навколишнього середовища, а також у разі порушень діяльності серцево-судинної, травної, імунної та інших систем. Парафармацевтики можна комбінувати з нутрицевтиками, лікарськими препаратами, а також використовувати як монотерапію.

Основні рекомендації до застосування БАД [1, 2, 19]:

Застосовуючи БАДи з метою профілактики, слід віддавати перевагу нутрицевтикам. При цьому треба врахувати, як харчується людини, її вік, фізичну активність. Краще приймати нутрицевтики тривалими курсами. Населенню України ліпше застосовувати нутрицевтики в зимово-весняний період, коли збільшується частота гострих респіраторних захворювань, а в продуктах знижується вміст вітамінів.

За наявності захворювань, а також для профілактики порушень обміну речовин у групах підвищеного ризику варто розробляти програми застосування БАД, котрі діють при різних станах хвороби, зокрема в період загострення та на стадії ремісії. У період загострення захворювання БАДи комбінують із відповідними лікарськими препаратами, парафармацевтиками, а також збільшують дозу нутрицевтиків. У період ремісії хвороби, а також з метою профілактики застосовують невеликі дози нутрицевтиків і парафармацевтиків, визначають найоптимальніші терміни їх приймання.

Хворим із невстановленим діагнозом БАДи можна призначити лише після всебічного обстеження і консультації відповідного фахівця. Дистриб?юторам, навіть якщо вони мають медичну освіту, не слід орієнтуватися лише на власний досвід і знання, оскільки у разі захворювання потрібно обстежити хворого, а потім його лікувати. Особливо обережно слід призначати БАДи вагітним, дітям, а також хворим на тяжкі органічні захворювання. Обережно слід призначати БАДи, що містять великі дози вітамінів і мінералів, а також екстракти і порошки невідомих рослин. Варто пам?ятати про те, що головним призначенням БАДів є корекція харчування, профілактика захворювань та їх рецидивів.

До БАДів частіше входять лікарські рослини, що містять у своєму складі полісахариди (подорожник великий, мати-й-мачуха, алтея лікарська), жирні олії (соняшник, волоський горіх, обліпиха крушино подібна, гарбуз звичайний тощо), флавоноїди (вербена звичайна, розторопша плямиста, звіробій звичайний, глід колючий, хвощ польовий), дубильні речовини (гірчак зміїний, чорниця звичайна, бадан товстолистий), лігнани (елеутерокок колючий, лимонник китайський), сапоніни (солодка гола, женьшень, синюха блакитна), ефірні олії (м?ята перцева, імбир аптечний, шавлія лікарська, розмарин звичайний, ромашка лікарська) [2].



Розділ ІІ. Ефірні олії - група біологічно активних речовин з леткими властивостями

Ефірні олії - це багатокомпонентні суміші летких органічних сполук, що утворюються в рослинах і зумовлюють їх запах. До ефірних олій входять вуглеводні, спирти, прості і складні ефіри, альдегіди, кетони, кислоти аліфатичного ряду і циклічні сполуки. Останні поділяються на гідроциклічні, до яких належать терпени та їхні похідні, та сполуки ароматичного ряду. В ефірних оліях переважають вуглеводні, але найбільш цінною складовою частиною є кисневмісні сполуки, особливо спирти і ефіри, які мають приємний запах [2, 5].

Синтезуються терпеноїди з оцтової кислоти через проміжну мевалонову кислоту. Ланки ізопрену сполучені за принципом Ружички «голова до хвоста». Загальноприйнятою [2, 5] є наступна класифікація ефірних олій (табл. 1.1.):

Табл. 1.1. Класифікація ефірних олій рослин

Групи терпеноїдів	Приклади сполук
Монотерпеноїди (С10)	Ациклічні (гераніол, нерол, мірцен)
	Моноциклічні (лінолен, ментол)
	Біциклічні (туйон, пінен)
Сесквітерпеноїди (С15)	Ациклічні (фарнезен)
	Моноциклічні (бісаболан, гермакрен)
	Біциклічні (кадінан, евдесман, каріофілен)
	Трициклічні (ледол)
	Сесквітерпенові лактони (аланталактон)
Ароматичні сполуки (С10)	Похідні n-цимену (тимол, карвакрол)
	Похідні бензолу (ванілін, бензальдегід)
	Похідні фенілпропану (анетол, евгенол)

Поширення. Ефіроолійні рослини досить поширені в природі. У світі відомо близько 2500 духмяних рослин. Однак властивості утворювати ефірні олії неоднакові у різних рослин. Нижчі рослини та вищі спорові, за невеликим винятком, не містять ефірних олій. Серед хвойних та покритонасінних, навпаки, багато рослин, що утворюють ефірні олії. Проте серед них зустрічаються родини, що зовсім не здатні утворювати ефірні олії (злаки, осоки, пальми). Ефірні олії найпоширеніші в рослинах таких родин: селерові, айстрові, ясноткові (губоцвіті), кипарисові, валеріанові, ароїдні, липові, соснові, розові. Вміст ефірних олій у рослинах коливається від 0,01 до 20% (цитрусові) [2, 12].

Місце локалізації. Ефірні олії в рослинах перебувають у вільному стані, але в деяких рослин - у вигляді глікозидів і вивільняються тільки при ферментативному розщепленні останніх [10].

Ефірні олії накопичуються в усіх частинах рослин, але їх кількісний розподіл у рослинних органах нерівномірний, найбільше їх у листках, квітках, плодах та підземних органах. Переважно всі частини рослини містять олії однакового складу, але в окремих випадках різні органи містять різні олії (лимонник китайський) [2].

У тканинах рослин ефірні олії дифузно розсіяні по всіх клітинах, у розчиненому або емульсованому стані в цитоплазмі, клітинному соку. Частіше вони накопичуються в особливих утвореннях. Розрізняють екзогенні та ендогенні утворення. Екзогенні розвиваються в епідермальній тканині, являють собою залозисті «плями», залозисті волоски, залозки. Залозисті плями - це прості утворення у вигляді дрібнокрапельних скупчень ефірних олій, які спричиняють здуття кутикули (пелюстки троянди, конвалії, фіалки). Залозисті волоски - утворення, які складаються з одно- або багатоклітинної ніжки та головки кулястої або овальної форми. Залозки мають одноклітинну коротку ніжку та багатоклітинну головку. До ендогенних утворень, які розвиваються в паренхімних тканинах, належать секреторні клітини, вмістища, канальці, ходи. Секреторні клітини можуть бути одиночні або утворювати окрему тканину. Вмістища являють собою кулясті або овальні утворення, які розміщуються в мезофілі листка, шкірці плодів, корі, деревині. Розрізняють схізогенні та лізигенні вмістища. Вмістища довгастої форми називають канальцями, дуже довгі канальці - ходами [2, 12].

Значення для рослин та динаміка накопичення ефірних олій. Роль ефірних олій для рослин достатньо не вивчена. Деякі вчені припускають, що ефірні олії захищають рослину від хвороб та шкідників, а також сприяють загоєнню пошкоджень як антисептичний засіб. Проте відомо, що ефіроолійні також страждають від хвороб та шкідників [8].

Існує припущення, що запахи рослин приваблюють комах і сприяють запиленню квіток. Інше допущення - ефірні олії, випаровуючись, зменшують теплопроникність повітря і цим захищають рослину від перегрівання та переохолодження. Нині більшість учених вважають, що ефірні олії беруть участь у процесах обміну речовин у рослинах. Процеси утворення ефірних олій у різних органах рослини відбуваються по-різному, унаслідок чого вони мають різний хімічний склад. Ефірна олія, що утворилася в рослині, не лишається незмінною, її склад у процесі розвитку рослини зазнає певних змін (коріандр, розмарин). На утворення ефірної олії впливають онтогенетичні чинники (вид, рід рослини, фаза розвитку), а також фактори навколишнього середовища (метеорологічні умови, час доби, висота над рівнем моря) [2].

Методи одержання ефірних олій. Найбільш поширеними способами одержання ефірних олій є перегонка з водяною парою, екстракція, шляхом анфлеражу (поглинання сорбентами), механічним шляхом (пресування). Вибір того чи іншого способу залежить від кількості, хімічного складу ефірної олії, морфолого-анатомічних властивостей сировини. Для виділення ефірних олій використовують свіжозібрану, підв'ялену, висушену або попередньо ферментовану сировину [3, 5].

Фізичні властивості. Ефірні олії - це прозорі безбарвні або забарвлені рідини з характерним запахом і пряним гірким смаком. Більшість - оптично активні, не розчинні у воді, добре розчинні в спирті, взаємодіють з ефіром, хлороформом, жирами [2, 3].

Дослідження ефірних олій. Проводять органолептично (визначення кольору, запаху, смаку, прозорості, консистенції) та встановлюють фізичні (питома вага, кут обертання, показник заломлення, розчинність у спирті) та хімічні (кислотне, ефірне число) константи. Числові значення констант установлюють за фармакопеєю та іншими стандартами [2, 3, 5].

Особливості заготівлі, сушіння, зберігання ЛРС. Ефіроолійну сировину заготовляють у фазу найбільшого накопичення ефірних олій - у суху погоду після спадання роси. Сушать за температури 25-35 °С, розкладаючи сировину шаром 7-10 см. Зберігають сировину в сухих, темних приміщеннях, окремо від інших видів сировини [2].

Фармакологічна дія та застосування. Ефірні олії виявляють високу фармакологічну активність завдяки тому, що легко реагують з рецепторами клітин внаслідок доброї розчинності у жирах. Під час клінічних досліджень встановлено, що ефірні олії проявляють дезінтоксикаційну функцію тому, що утворюють комплекси з токсичними речовинами і виводять їх з організму. Ефірні олії справляють антисептичну, спазмолітичну, відхаркувальну, протизапальну, сечогінну, вітрогінну, антигельмінтну та інші дії, подразнюють слизові оболонки. Застосовують при захворюваннях дихальних шляхів, нирок, сечовивідних шляхів, невралгії, ревматизмі тощо [8, 12].

Розділ ІІІ. Ефіроолійні лікарські рослини, які використовуються у складі біологічно активних добавок

3.1 Herba Cnici benedicti (Herba Cardui benedicti) -Трава кніка бенедиктинського

Кнік бенедиктинський (Хрестовий корінь) - Cnicus benedictus L., (Carduus benedictus L.), род. айстрові (складноцвіті) - Asteraceae.

Рослина однорічна, рідше дворічна павутинистоволохата трав'яниста рослина. Стебло прямостояче, колюче, липкозалозисте, 30--50 см заввишки, з полеглими гілками. Листки сірувато-зелені, перистороздільні або зубчасто-лопатеві, з колючками на зубчиках; прикореневі листки до основи звужені в крилатий черешок, стеблові -- чергові, сидячі. Квітки дрібні, трубчасті, жовтаві, зібрані одиничними кошиками на верхівці стебла й кінцях гілок; обгортка з жовтавих колючих листочків. Плід -- сім'янка . Цвіте у червні -- липні. [7].

Поширення. Дико росте на Кавказі і в Середній Азії. На Україні рослину розводять на городах, квітниках. Інколи дичавіє [9].

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву, яку заготовляють під час цвітіння рослини (червень-липень). Збирають верхівки стебел і прикореневі листки. Сушать на вільному повітрі в затінку або в сушарках при температурі, не вищій за 45°С. Сухої сировини виходить 20--25 %. Зберігають у сухому приміщенні [7, 9].

Хімічний склад сировини. Трава кніку бенедиктинського містить ефірну олію, сесквітерпеновий лактон кніцин (0,2%), до 8% таніну, смоли, нікотинамід, вітамін С, поліацетиленові сполуки, стероїди, фенолкарбонові кислоти, флавоноїди, вищі аліфатичні вуглеводні, жирна олія [5, 9].

Фармакологічні властивості і використання. В науковій медицині настій трави рослини використовують як засіб, що збуджує апетит і поліпшує травлення. Ці властивості рослини зумовлені наявністю в ній глікозиду кніцину, який у терапевтичних дозах підвищує чутливість до смакових подразників, стимулює виділення шлункового соку і зменшує ферментацію в кишках; великі дози спричинюють печіння, блювання, коліки і пронос. У народній медицині рослину використовують при подагрі, жовтяниці, запорах, атонії шлунково-кишкового тракту після запальних процесів, при бронхіальній астмі, катарах дихальних шляхів і як засіб, що стимулює нервову систему і регулює менструальний цикл. Суміш потовченої свіжої трави з хлористим амонієм використовують для лікування раку шкіри [7, 8].

Хрестовий корінь входить до складу таких БАД: «Protectiver» (фірма «Neways»), «FC with Dong Quai», «C-X» (фірма «NSP»).

«Протектівер» («Protectiver») - дієтична добавка до раціону харчування. Сприяє здоровому функціонуванню печінки. Екстракт чортополоха морського сприяє належній переробці ензимів в організмі, а кнікус благословенний стимулює нормальне вироблення жовчі. Кульбаба зміцнює здоров'я печінки. До складу препарату також входять вітаміни А, В і Е [19].

«Еф Сі з Донг Ква» («FC with Dong Quai») - комплексна формула від NSP, призначена спеціально для жінок і містить лікарські рослини, що є природними фітоестрогенами - донг ква (дудник китайський), цимицифуга, солодка гола, також включені малина, імбир, посконник пурпурний, кнікус благословенний і алтея, які є джерелами заліза, магнію, марганцю, селену, кремнію, натрію, вітамінів А, К, групи В, ніацину. Збалансований склад рослинних мінералів і вітамінів сприяє нормальному обміну речовин і запобіганню остеопорозу. До того ж ця чудова формула підтримує жінку в період перед- і пост менопауз [20].

«Сі - Ікс» («C-X») - біологічно активна добавка до їжі, вона активізує імунну систему, усуває неприємності, пов'язані з пре- і постклімаксом, допомагає збалансувати гормональний статус, нормалізує роботу нервової системи. C-X від NSP допомагає організму виробляти гормони - естроген і прогестерон і таким чином легко уникнути небажаних явищ. У склад C-X входять: циміцифуга (клопогон), солодка (лакриця), елеутерокок колючий, сассапаріль, мітчелла, чортополох, хамеліріум лютеум. Чортополох у поєднанні з іншими травами зазвичай використовується при менструальних недугах, часто входить до складу препаратів, призначених спеціально для жінок. Є одним із старих народних засобів для лікування жіночих хвороб. Покращує кровообіг, надає живильну підтримку шлунково-кишковому тракту, печінки, стимулює виділення жовчі, покращує пам'ять [20].



3.2 Herba Verbenae - Трава Вербени

Вербена лікарська (Verbena officinalis L.) - багаторічна шорсткоопушена рослина родини вербенові (Verbenaceae). Стебло чотиригранне, прямостояче або висхідне, 25-100 см заввишки. Листки 2-10 см завдовжки, короткочерешкові, яйцеподібнодовгасті або довгасті, серединні - перистонадрізані або трироздільні, з нерівномірнозарубчастими частками. Верхні - сидячі, довгасті, перистонадрізані. Квітки двостатеві, зрослопелюсткові, неправильні, у довгих колосоподібних суцвіттях. Віночок лійкоподібний світло-червонястий [4, 7, 13].

Поширення. Зростає на трав'янистих місцях по всій території України, біля доріг та на забур'янених місцях в Європі, Північній та Південній Африці, Америці, Центральній і Північній Азії [17].

Заготівля. Використовують стебла з квітками (траву), зібрані під час цвітіння рослин (червень, серпень). Сушать у затінку, в сушарці або у теплих, добре провітрюваних приміщеннях, на горищі, розстилаючи тонким шаром на чистому папері або на марлі при температурі до 40 °С. Зберігають у паперових мішках або дерев'яних ящиках у сухому приміщенні. Рослина в Україні неофіцинальна, проте входить в Британську трав'яну фармакопею (БТФ) [5, 7, 10].

Хімічний склад сировини. Рослина містить глікозиди вербеналін і вербенін, слизисті та гіркі речовини, ефірну олію, у складі якої цитраль, терпени і терпенові спирти з камфорним запахом, алкалоїди, флавоноїди, таніни, багато силіцієвої кислоти [10, 13].

Фармакологічні властивості і використання. Вербена лікарська проявляє протиалергічні, жовчогінні і тонізуючі властивості. В народі рослину застосовують зовнішньо від висипів на тілі, чиряків, при золотусі й різних виразках. Вербена лікарська у вигляді настою, тобто внутрішньо застосовується при кволості, виснаженні, недокрів'ї, хворобах селезінки і печінки, розладах травлення, при жовтяниці, для очищення крові при висипах на тілі, бронхітах, а також при тромбозах і атеросклерозі. Приписують ще для підсилення секреції молока у матерів-годувальниць, при недостатній менструації, а також як діуретичний засіб при затримці рідини в організмі, при запаленні печінки і селезінки. Відвар трави діє сприятливо при простудних захворюваннях, хворобах верхніх дихальних шляхів і запаленнях порожнини рота у вигляді полоскань, а також при деяких захворюваннях шкіри, важко загоюваних ранах (у вигляді компресів). У народній медицині вербену використовували і як еметичний засіб (при блюванні), при піску та каменях у нирках і сечовому міхурі, при лихоманці, малярії, головному болю тощо [4, 13, 17].

Вербена лікарська входить до складу БАД «Спокойствие и хороший сон», «Чай №3 (детский)» (фірма «Vita plant»).

«Спокій і хороший сон» («Спокойствие и хороший сон») - комплекс лікарських рослин, який рекомендують застосовувати при безсонні, тривозі, надмірній чутливості, він усуває напругу і тривожність, сприяє засипанню, знімає спазми судин і зменшує головний біль. Рекомендується для комплексного поліпшення роботи нервової системи, зняття втоми і занепокоєння. При порушеннях сну рекомендується пити перед сном [14].

«Чай №3 (дитячий)» («Чай №3 (детский)») - поєднання лікарських трав, які необхідні дитячому організму. До складу БАД входять: квіти липи, трава вербени, плоди помаранцю, листя меліси та плоди фенхелю. Чай №3 застосовують для покращення травлення, зняття метеоризму; він захищає дитячий організм від простудних захворювань та має легкий заспокійливий ефект [14].

3.3 Tubers Harpagophyti - Бульби мартинії

Мартинія запашна (Harpagophytum рrосumbens Burch) - (диявольський кіготь) - трав'яниста рослина з родини Мартинієві (Martyniaceae), яка через великий крючкоподібний плід отримала назву «диявольський кіготь». Заввишки до 30 см, з почергово розташованими батогами довжиною до 1,5 м, листки 3-5 лопатеві, сірувато-зелені, покриті білуватим слизом. Великі квіти від рожевих до пурпурних з'являються при основі листка, після цвітіння утворюються дерев'янисті з гачком плоди. На багаторічних кореневищах утворюються великі бульби, надземні пагони виростають в сезон дощів [6, 21].

Поширення. Родом з посушливих районів Південної Африки, піщаних степових районів пустелі Калахарі, також зростає в Намібії, Ботсвані, Анголі, Замбії, Зімбабве і Мозамбіку, де перебуває під охороною. При культивуванні вимагає бідних, піщаних ґрунтів, переважно з вапном, може легко протистояти заморозкам, оскільки знаходиться у стані спокою взимку [6, 21].

Хімічний склад сировини. У лікувальних цілях застосовують бульби, які містять іридоїдний глікозид (гарпагозид), флавоноїди (кемпферол, лютеолін), тритерпенові глікозиди, гавінон (гарпаногвінон), велику кількість вуглеводів з основним компонентом - стахілозидом (46%) [5, 6, 21].

Фармакологічні властивості і використання. Бульби мартинії запашної проявляють протизапальну, кардіотонічну, антиаритмічну, протиревматичну, знеболюючу, седативну та діуретичну дію, тому часто застосовуються при лікуванні подагри, ревматизму, міалгії, при артритах, артрозі (хронічному захворюванні суглобів дегенеративно-дистрофічного характеру), вони знижують припухлість і біль в запалених суглобах, чим полегшують їх рухливість. Також сприяють зниженню в сироватці крові рівня холестерину і сечової кислоти; проявляють антимікробну дію, нормалізують травлення, допомагають при хворобах жовчного і сечового міхурів, сприяють виведенню шлаків з організму [6].

Гарпагофітум розчепірений входить до складу БАД «Eight» (фірма «NSP»), «Нarpagin» (фірма «Vivasan»), «Ursul» (фірма «Vision»).

«Вісімка» («Eight») - комплекс найважливіших лікарських рослин, що доповнюють і підсилюють дію один одного; він успішно застосовується для гармонізації функціонування нервової та інших систем людського організму - регулює роботу нервової системи (НС), покращує стан НС при депресіях, тривозі, безсонні, володіє антиоксидантними властивостями, нормалізує роботу травного тракту. До складу «Вісімки» входить кора верби білої, корінь клопогону гроноподібного, плоди перцю однорічного, кореневища з коренями валеріани, корені імбиру, супліддя (шишки) хмелю, трава буквиці лікарської, та корені мартинії запашної. Цей комплекс є також джерелом найважливіших мінералів - кальцію, магнію, марганцю, селену, цинку. Поєднання корисних компонентів, що містяться в даній біологічно активній добавці, благотворно впливає на нормалізацію діяльності нервової системи і укріпляє захисні функції організму [20].

«Харпагін» («Harpagin») - ефективний протиревматичний, протиартритний засіб з екстрактом диявольського кігтя. Харпагін застосовується при захворюваннях опорно-рухового апарату (ревматичні ураження суглобів, ревматоїдні артрити, вікові та посттравматичні артрози-артрити, коксартроз, наслідки ураження суглобів після спортивних травм, остеохондроз хребта, хвороба Бехтерева - анкілозуючий спондилоартроз), при серцево-судинних захворюваннях (ревматичні ураження м'язів серця, аритмії), при захворюваннях нирок (пієлонефрит, гломерулонефрит), при захворюваннях печінки (гепатити, цирози, жирове переродження та алкогольне ураження печінки). Диявольський кіготь (мартинія запашна) гальмує біосинтез лейкотрієнів в крові, які діють як медіатори запалення; проявляє протизапальний, болезаспокійливий, протимікробний, кардіотонічний та антиаритмічний ефект. Крім того, нормалізує травлення, допомагає при хворобах жовчного і сечового міхурів, сприяє виведенню шлаків з організму [24].

«Урсул» («Ursul») - біологічно активна добавка фірми «Vision», до складу якої входить диявольський кіготь (мартинія запашна), мучниця, ехінацея пурпурова, порошок золота, колоїдне срібло та міді глюконат. Ці натуральні компоненти виявляють сильну противірусну і антибактеріальну дію, підвищують імунітет, мають протизапальну дію на сечостатеву систему, перешкоджаючи росту і розмноженню патогенних бактерій, вірусів і грибків. «Урсул» застосовується при захворюваннях сечостатевої системи (простатити, аденоми, цистити, уретрити, сечокам'яна хвороба, венеричні захворювання), колоїдне срібло, яке входить до його складу, діє проти 650 видів бактерій, які, на відміну від антибіотиків, не набувають до нього стійкості. Дію срібла посилює золото і цілющі трави, що входять до складу. Компоненти «Урсула» сприяють придушенню росту стафілококів, стрептококів, мікобактерій туберкульозу та ін.. Володіють знеболюючими, протизапальними, протиревматичними і антиоксидантними властивостями. А також покращують функції надниркових залоз, органів травлення і зміцнюють імунну систему організму [22].

3.4 Folia Rosmarini officinalis - Листя розмарину лікарського

Розмарин лікарський (Rosmarinus officinalis L.) - вічнозелений кущ родини губоцвіті (ясноткові) - (Lamiaceae). Коренева система - стрижнева, розгалужена; стебло дерев?янисте, чотиригранне, галузисте, 50-200 см заввишки, в ранньому віці гілки опушені. Листки супротивні, сидячі, лінійно-ланцетоподібні, шкірясті, цілокраї, зверху блискучі, зелені, знизу усіяні сіруватим пушком. Квітки двостатеві, неправильні, зібрані по 5-10 у гроновидні суцвіття на вкорочених гілочках. Віночок блакитно-фіолетовий, іноді білий, голубий. Цвіте з травня до середини листопада. Плід - округло-яйцеподібний, гладенький чотиригорішок. Насіння дрібне [7, 13].

Поширення. Ця рослина росте в дикому вигляді в Північній Африці. Найбільш поширений розмарин лікарський в Марокко, Тунісі та Алжирі. Крім цього, рослина зустрічається в Туреччині і на Кіпрі. Його можна зустріти і в деяких європейських країнах: Іспанії, Португалії, Франції, Італії, а також у Греції та Югославії. В інших країнах розмарин не зустрічається в дикому вигляді. На території України (Крим) його вирощують як рослину ефіроолійну, а також із декоративною метою [12, 13, 15].

Заготівля. Для медичних потреб використовують листя розмарину (Folia Rosmarini officinalis). Безпосередньо перед цвітінням або під час цвітіння рослини зрізують молоді пагони і сушать, розстеливши тонким шаром, у добре провітрюваному приміщенні або під укриттям на вільному повітрі. Коли сировина висохне, листя відокремлюють від стеблових частин і зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Щоб полегшити відокремлення листя, сировину перед обшморгуванням виносять на 1--2 години на сонце. Штучне сушіння проводять при температурі 35--40 °С. Сухого листя виходить 20 %. Зберігають у щільній тарі. Із свіжого листя виробляють розмаринову ефірну олію (Oleum Rosmarini) [7, 12, 15].

Хімічний склад сировини. Листя розмарину містить до 2,5 % ефірної олії, 0,5 % суми алкалоїдів (у тому числі розмарицин), гіркоту пікросальвін (1,2 %), дубильні речовини (5--8 %), флавони, бета-ситостерин, амірин, бетулін, холін, смолисті речовини, віск, нікотинамід, нікотинову, урсолову, розмаринову, гліколеву і кавову кислоти та мінеральні речовини (до 10 %). У складі ефірної олії є пінени (30 %), камфен (20 %), цинеол (10 %), борнеол (10--1 %), камфора (7 %), каріофілен (до 8 %), борнілацетат (2 %), лимонен, мірцен, пулегон, ментон, ізоментон, цимол, терпінеол, ментол та інші речовини [13, 15].

Фармакологічні властивості і використання. Препарати розмарину знімають спазми гладенької мускулатури травного тракту, жовчних і сечовивідних шляхів та периферичних кровоносних судин (як наслідок відбувається невелике збільшення виділення сечі, слабке зниження артеріального тиску, поліпшення відтоку жовчі), посилюють жовчеутворювальну функцію печінки, активізують виділення шлункового соку, виявляють тонізуючу дію, сприяють збільшенню молока у жінок, які годують груддю, мають еменагогічні властивості (відновлюють звичайний перебіг місячних, усувають хворобливі явища, які супроводили їх раніше). Прописувати їх особливо доречно при спазмах жовчних і сечовивідних шляхів, спастичному коліті, атонічній диспепсії, загальному занепаді сил, фізичній та розумовій перевтомі, серцевих неврозах, порушеннях менструального циклу та при нервових розладах у клімактеричному періоді. Позитивний терапевтичний ефект спостерігається й при безсонні, істерії, неврастенії, епілепсії, мігрені, запамороченні, вегетативній дистонії, гіпертонії, імпотенції, метеоризмі, астмі, хронічному бронхіті та грипі. При зовнішньому застосуванні настій листя розмарину вважається добрим засобом для лікування запалень ротової порожнини і зіву (полоскання), для гоєння ран і фурункулів (компреси), від облисіння (втирають у волосисту частину голови), при невритах і простудних захворюваннях (ванни), при болях у жінок (спринцювання). Розмаринову ефірну олію використовують для розтирань при ревматизмі. Розмарин входить до складу ряду зарубіжних комбінованих препаратів (балсофлетол, болдофлорин, депуратум, дивінал, долопакс, лікоактин, перу бор, ромаринекс, артродинат, фітодолор, роймекс, тогал, дракодермалін, ровалінд, кардалеп, долексамед, динпресан та ін.). Слід пам'ятати, що вагітним жінкам розмарин протипоказаний. При передозуванні препарати розмарину спричиняють блювання, гастроентерит, ожиріння печінки, подразнення нирок з альбумінурією, лейкоцитоз, маткову кровотечу і навіть смерть внаслідок набряку легень [7, 8, 15].

Розмарин лікарський входить до складу таких БАД: «Cascading revenol» (фірма «Neways»), «Dee light» (фірма «Neways»), «Grapine with protectors» (фірма «NSP»), «HSN - W» (фірма «NSP»), «Loclo» (фірма «NSP»).

«Каскадний ревенол» («Cascading revenol») містить в собі унікальний запатентований комплекс антиоксидантів, який нейтралізує вільні радикали і уповільнює процеси старіння в організмі. Серед ключових інгредієнтів: екстракти морських водоростей, какао-бобів, зеленого чаю (без кофеїну), виноградних кісточок, куркуми, бета-каротин, вітаміни Е, З, цинк, селен, поліненасичені жирні кислоти, кверцетин, коензим Q10, такі важливі амінокислоти, як цистеїн, глютатіон, таурин. Відомо, чим більше антиоксидантів в продукті, тим ефективніше їх дія і благотворний вплив на організм. Cascading Revenol покращує кровообіг мозку і серця, перешкоджає розвитку атеросклерозу, коригує артеріальний тиск, зберігає здоров'я суглобів [19].

«Насолода, задоволення» («Dee light») впливає на емоційно-чуттєву сферу організму, збуджує бажання, сприяє концентрації уваги, стимулює творчі здібності, підвищує енергію і витривалість, піднімає настрій, усуває нервове виснаження, відновлює сили, допомагає впоратися зі стресом. Методи застосування: ванна, масаж, інгаляція. Dee Light складається з ефірної олії з квіток іланг-ілангу (Canaga odoratta genuina), деревини атласького кедру (Cedrus atlantica), шкірки грейпфрута (Citrus paradisi), шкірки плодів бергамоту (Citrus aurantium var bergamia), листя базиліка (Ocimum basilicum var. crispum), листя розмарину (Rosmarinus officinalis), листя і верхівок м'яти (Mentha piperita) [19].

«Грепайн з протекторами» («Grapine with protectors») - є комбінацією антиоксидантів, у тому числі екстракт з шкірки і кісточок винограду, екстракт з соснової кори й вітаміну С. Комплекс з лікарських рослин (брокколі, куркума, буряк червоний, розмарин, морква, томат, китайська капуста, білокачанна капуста, біофлавоноїд) доповнює і підсилює дію антиоксидантів. Антиоксидантна формула дозволяє у декілька разів понизити ризик захворювань гіпертонією, стенокардією, інфарктом міокарду й інсультом, а також варикозним розширенням вен; використовувати її можна для успішної профілактики і лікування діабетичної ретинопатії, артритів, ревматизму, системного червоного вовчаку, виразкового коліту, сінної лихоманки, а також для профілактики спортивних травм; прискорює процеси відновлення функцій після пошкодження центральної нервової системи, покращує пам'ять, зір, слух; перешкоджає утворенню виразок і крововиливу на стінках шлунково-кишкового тракту, що викликаються зовнішніми подразниками; нормалізує функцію нервової, імунної та ендокринної систем; використовується для профілактики і лікування променевої хвороби [20].

«Вітаміни для волосся, шкіри, ногтей» («HSN - W») - комплекс з морських червоних водоростей, хвоща, розмарину, шавлії, що забезпечують організм речовинами, які учені називають "чинниками молодості" - вітамінами, амінокислотами, мікро- і макроелементами; він сприяє поліпшенню кровопостачання шкіри, збереженню її пружності й природного зволоження, покращує структуру нігтів, живить волосся, додаючи йому блиск і здоровий вигляд [20].

«Локло» («Loclo») - чудове поєднання харчових волокон, необхідних для щоденної підтримки моторної функції травного тракту. Окрім цього, він призначений для забезпечення в щоденному раціоні харчування достатньої кількості клітковини. До його складу входять: яблучний пектин, подорожник, брокколі, куркума, червоний буряк, розмарин, морква, томат, капуста, біофлавоноїд, сафлорове масло, смола акації й гуарани, вівсяні висівки, кориця. Локло використовується при закрепах, геморої, тріщинах прямої кишки, коліті, метеоризмі, як джерело достатньої кількості харчових волокон для профілактики раку прямої кишки і зниження надлишкової ваги, атеросклерозі (знижує рівень холестерину), отруєнні солями важких металів (для їх виведення), променевій терапії (зменшення побічних ефектів) [20].

3.5 Herba Hyssopi - Трава гісопу лікарського

Гісоп лікарський (Hyssopus officinalis L.) - зелений кущик з родини губоцвіті (Lamiaceae), який досягає 50-70 см заввишки. Стебло чотиригранне, як і у всіх представників родини губоцвітих, голе чи рідко опушене. Листки зелені, супротивні, ланцетні чи лінійно-ланцетні, цілокраї, часто закручені, з вираженою середньою жилкою. Квітки досить великі розташовані в пазухах верхніх листків, здебільшого синього або рожевого кольорів, іноді білі. Цвіте гісоп лікарський, починаючи з кінця травня, все літо. Плід - чотиригорішок (ценобій) [7, 11, 13].

Поширення. Уродженець спекотного Середземномор'я. Широко розповсюджений у Західній Європі, куди потрапив завдяки монахам-бенедиктинцям. Місцями рослина росте здичавіло, інколи трапляється не тільки у садках та на городах, а й на луках, а також на занедбаних ділянках. У Європейській частині Росії найчастіше її можна побачити у південних областях (Курська, Воронежська, Липецька), але насіння дозріває і в умовах Підмосков'я. В Україні гісоп лікарський вирощують у садках і на городах як ефіроолійну рослину, інколи трапляються здичавілі особини. У країнах Західної Європи рослина входить до Фармакопеї, у Росії та Україні використовують тільки у народній медицині [9, 11].

Заготівля і зберігання. Збирають квітучі верхівки (завдовжки до 20 см) 2-3 рази впродовж літа. Сушать під укриттям на повітрі або у теплих приміщеннях, які добре провітрюються. Зберігають у щільній паперовій тарі або в мішках в сухому місці. Листки і квітки мають приємний запах та гіркопряний смак [7, 11, 13].

Хімічний склад сировини. В рослині знайдено близько 1 % ефірної олії, яка на 50 % складається з піноканфену, а також з пінену, цінеолу, сесквітерпену тощо. Виявлені глікозиди диосмін, гісопін, смоли, камедь, дубильні речовини, урсолова та олеїнова кислоти, пігменти, гіркоти, флавоноїди (0,9 %) [7, 9, 13].

Фармакологічні властивості і використання. Листки і квітки гісопу лікарського використовують як приправу до різних мясних та городинних страв. Вони поліпшують апетит, сприяють травленню. Препарати гісопу лікарського знайшли застосування у народній медицині для лікування анацидного та гіпоацидного гастритів, а також як антисептичний, спазмолітичний, протизапальний, відхаркувальний та в'яжучий засоби. Застосовують їх при анеміях, млявому травленні, неврозах. Та найбільше використовується трава гісопу лікарського при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, для поліпшення апетиту, стимуляції виділення шлункового соку [7, 8, 11, 13].

Гісоп лікарський входить до складу БАД «Purge» (фірма «Neways»), «VMM» (фірма «Neways»).

«Педж» («Purge») містить корені тирличу, часник, чорний горіх, імбир, насіння фенхелю, гарбуза, анісу, кору мурашиного дерева та інші рослини з протипаразитарними, антибактеріальними, протигрибковими, антивірусними і протизапальними властивостями. Педж рекомендують застосовувати для підтримки здоров'я шлунково-кишкового тракту, захисту від патогенних мікроорганізмів, створення сприятливих умов для життєдіяльності нормальної мікрофлори кишечника, сприяє усуненню паразитуючих форм з організму, нормалізує травлення [19].

«Ві ем ем» («VMM») стимулює, регулює і нормалізує імунітет організму, діє як адаптоген, імуномодулятор та імуностимулятор; має протиракову, протизапальну та протиалергічну дію; знижує побічну дію антибіотиків та інших протимікробних препаратів; очищає лімфатичну систему; маючи в складі рослинну водорозчинну кремнієву кислоту, зміцнює стінку бронхів, має бронхолітичну та муколітичну дію, сприяє розрідженню мокротиння; стабілізує тонус кровоносних судин, покращує мікроциркуляцію; створює оптимальну рН для активності пепсину та позитивно діє на моторно-евакуаційну функцію шлунково-кишкового тракту; зменшує процеси бродіння в шлунку і кишечнику, знижуючи відрижку, печію, біль, метеоризм; активує утворення ендогенних стимуляторів вироблення ферментів підшлункової залози і жовчоутворення; гальмує процес розвитку атеросклерозу; має м'яку сечогінну та послаблюючу дію; має стимулюючу дію на центральну нервову систему, покращує переносимість фізичних і психічних навантажень [19].

3.6 Herba Nepetae catariae - Трава котячої м'яти

Котяча м'ята (Nepeta cataria L.) - трав'янистий багаторічник з родини губоцвіті (Lamiaceae), 45-100 см заввишки. Стебло зазвичай розгалужене, опушене сірими м'якими волосками. Листки рослини довгочерешкові, трикутносерцеподібні, загострені, знизу сіро-повстяні, з великими косими зубцями. Квітки білі чи блідо-рожеві, неправильні; нижня губа віночка з пурпурними цятками. Цвітуть з середини червня до вересня. Рослина має сильний лимонний запах [4, 11].

Поширення. Росте в усіх областях середньої смуги Росії, у північній частині -- зрідка, у садах, на городах, засмічених місцях. У південних областях Росії введена в культуру і набуває усе більшої популярності. В Україні зростає по всій території серед чагарників, на галявинах та схилах, узбіччях доріг та забур'янених місцях, подекуди вирощується у Криму. Чудовий медонос, лікарська та ефіроолійна рослина [4, 9].

Заготівля і зберігання. З лікарською метою котячу м'яту застосовують тільки у народній медицині. Для приготування цілющих препаратів використовують надземну частину рослини, зібрану під час повного цвітіння. Сировину сушать під укриттям на відкритому повітрі, періодично перевертаючи, щоб вона не почорніла [11].

Хімічний склад сировини. У надземній частині котячої м'яти містяться ефірна олія (до 0,7 %), до складу якої входять гераніол, цитраль, лимонен та інші компоненти, дубильні та гіркі речовини, глікозиди, сапоніни, жирна олія, флавоноїди, кумарини та вітамін С [9, 11].

Фармакологічні властивості і використання. У дослідах на тваринах встановлено, що настій трави котячої м'яти зумовлює збільшення амплітуди серцевих скорочень приблизно на 40%, причому це супроводжується прискоренням серцевого ритму. Відповідно, при тахікардії його вживання протипоказане, а при брадикардії -- корисне. Рослина відома і як жовчогінний та антимікробний засіб. Вживають настої трави котячої м'яти при серцевих неврозах, поганому апетиті та гастритах зі зниженою кислотністю шлункового соку. Призначають ці препарати при запорах і атонії кишечнику, застійних явищах у жовчному міхурі та жовчовивідних шляхах. Допомагає застосування настою при кашлі, задишці, бронхіті. Його приймають при істерії та депресивних станах. Використовують рослину і при нерегулярних менструаціях, а також як кровоочисний засіб при фурункульозі. Зовнішньо настій трави призначають для лікування гнійничкових захворювань шкіри [4, 11].

Котяча м'ята входить до складу БАД «AG - X» (фірма «NSP»).

«Ей Джі-екс» («AG - X») містить плоди папайї, корені імбиру, листя м'яти перцевої, корені дикого ямсу, насіння фенхелю, корені Донг Ква, траву лобелії, листя м'яти колосової, траву м'яти котячої. AG - X знижує запальні процеси в травній системі, зменшує больові відчуття, підсилює секрецію травних ферментів, покращує переварювання їжі в шлунково-кишковому тракті, підвищує захисні властивості організму. Також лікарські рослини, що входять в склад AG-X є джерелом мінеральних речовин - магнію, марганцю, фосфору та ін. [20].



3.7 Rhizomata Zingiberi - Кореневища Імбиру

Імбир лікарський (Zingiber officinale Roscoe) - багаторічна тропічна рослина родини імбирних (Zingiberaceae). Надземні стебла заввишки до 1 м, листя довгі, ланцетоподібні, що нагадують очерет. Квіти фіолетово-жовті, зигоморфні, мають всього одну тичинку, дві інші перетворилися на витягнуту губу, зібрані в короткі колосоподібні суцвіття. Кореневища м'ясисті складаються з круглястих, як би плоско здавленим шматків, мають приємний аромат [6, 18, 21].

Поширення. Кореневище імбиру має довгу історію культивування, та походить з Китаю, після чого розповсюдився на Індію, Південно-Східну Азію, Західну Африку і Вест-Індію; імпортується з країн Південної Азії. У цей час вирощується в Китаї, Індії, Індонезії, на Цейлоні, у Австралії, Західній Африці, на Ямайці та Барбадосі. На початку XVI століття одним з перших був завезений в Америку і швидко там розповсюдився. Імбир виключно городня рослина і в дикому вигляді не зустрічається. До умов вирощування імбир невибагливий, допускає вирощування у домашніх умовах (у горщиках та ящиках). Розмножують його вегетативно, відрізками кореневища, які висаджують у досить вологий ґрунт. Викопувати перший урожай можна вже через 6-12 місяців після посадки [21].

Заготівля. Збирають кореневища після вегетаційного періоду, їх викопують, миють, очищають від кори і сушать на сонці або в сушарках при температурі +50 °С. Висушені кореневища білувато-жовтуваті, з характерним ароматом і пекучим смаком [18].

Хімічний склад сировини. Пряний, терпкий аромат імбиру обумовлений ефірною олією (1,2 - 3%), що міститься в ньому, а його пекучий смак залежить від наявності фенолоподібної речовини гінгеролу. Імбир, як і інші лікарські рослини, містить дуже складну суміш фармакологічно-активних компонентів, серед яких гінгероли, бета-каротин, капсаїцин, кофеїнова кислота, куркумін. Окрім цього, імбир містить в собі усі незамінні амінокислоти, включаючи триптофан, треонін, лейцин, метіонін, фенілаланін, валін та ін. Імбир багатий солями магнію, кальцію і фосфору, а також вітамінами С, В1, В2 і А. Окрім цього, в імбирі міститься залізо, цинк, калій і натрій [6, 18].

Фармакологічні властивості і використання. Кореневище імбиру лікарського стимулює моторну і секреторну діяльність шлунка, підвищує антитоксичну функцію печінки, має жовчогінну і послаблюючу дію. Його можна застосовувати при проблемах з травленням, судомах, блювоті, нудоті , "морській хворобі". Імбир використовується при запаленні й атонії кишечника. Знижує спазми і нудоту при менструації. Сприятливо діє при застуді, грипі, кашлі, астмі. Імбиру властива також фібринолітична активність - він сприяє розсмоктуванню тромбів, гематом і набряків; знижує в'язкість крові і покращує мікроциркуляцію. Тому його використовують у складі натуральних препаратів для профілактики і лікування варикозу. Добре перешкоджає злипанню тромбоцитів, чим знижує ризик виникнення інфаркту. Може використовуватися для профілактики і лікування мігрені. Допомагає він і при болях у суглобах, а також допомагає відновити сили після хвороб та операцій [6, 18, 21].

Кореневища імбиру лікарського входять до складу БАД «Stomach comfort», «Bupleurum Plus», «FC with Dong Quai», «Nature Lax», «AG - X», «Eight» (фірма «NSP»); «D - Zyme», «Digestamin», «Ming Gold», «Phytomax», «Purge» (фірма «Neways»); «Сталон нео» (фірма «Vision»), «Риколин», «Урисан» (фірма «Greenwood»).

«Стомак Комфорт» («Stomach comfort») містить кальцію карбонат, альгінові кислоти бурих водоростей, плоди папайї, смолу (камедь) гуара, кору іржавого в'яза, кореневище імбиру, концентрат кореня солодки. Stomach comfort відновлює рівень кислотності шлунку, сприяє поліпшенню функції травлення, усуває дискомфортні явища, пов'язані з їдою, володіє природними сорбційними властивостями, у тому числі відносно важких металів [20].

«Буплерум плюс» («Buplerum Plus») - це біологічно активна добавка, що містить кореневища володушки китайської, корені півонії, шоломницю байкальську, женьшень, імбир, солодку та ін.; він допомагає боротися із запаленням та алергією, нормалізує функції шлунково-кишкового тракту, легенів, полегшує дискомфортні прояви передменструального синдрому, надає заспокійливу і знеболюючу дію [20].

«Нейче Лакс» («Nature Lax») - прекрасний препарат для нормалізації функцій шлунково-кишкового тракту, до складу якого входить кора жостеру, корені солодки, плоди перцю стручкового, корені імбиру, корені ревеню, пирій повзучий, та ін.; він активізує моторику кишечника, забезпечує регулярність випорожнень, підсилює вироблення травних соків і жовчі, покращує травлення, сприяє нормалізації кишкової мікрофлори, виводить токсини з організму, має протизапальну дію, підтримує імунну систему організму. Використовується при холециститах, коліті, закрепах (атонічних і спастичних), геморої, тріщинах прямої кишки у літніх людей, метеоризмі, "кишкових коліках" [20].

«Ді - займ» («D - Zyme») - покращує травні процеси і сприяє абсорбції поживних речовин. Біологічно активна харчова добавка D - Zyme, збагачена 13 травними ензимами, покращує метаболізм вуглеводів, жирів і білків, сприяючи перетворенню їжі у форми, що легко абсорбуються. Ферменти так само важливі для відчуття молодості і життєвої сили, як вітаміни і мінеральні солі. Також володіє протизапальним, протинабряковим та імуномодулюючим ефектом, допомагає прискорити виведення продуктів обміну речовин і розсмоктуванню гематом, нормалізує проникність стінок судин, знижує агрегацію тромбоцитів, регулює артеріальний тиск [19].

«Дайджестамін» («Digestamin») рослинний комплекс, який сприяє відновленню функцій шлунково-кишкового тракту. Ця біологічно активна добавка до їжі містить мікроелементи і вітаміни групи В. Рослинні компоненти у його складі допомагають організму справлятися із запальними процесами, активізувати капілярний кровообіг. Рослинні компоненти знімають запальні процеси, активізують капілярний кровообіг, допомагають поліпшити перистальтику, секреторну діяльність травних залоз, покращують апетит, знижують підвищену кислотність шлункового соку. Чинить заспокійливу дію на травну систему. Корінь імбиру і насіння фенхелю заспокійливо діють на шлунок, розмарин і перцева м'ята посилюють прилив жовчі, котячий кіготь зміцнює нижній відділ кишкового тракту, а проскурник благотворно діє на сечостатеву систему [19].