Лікувальна фізична культура дітей з аутизмом

В цьому віці для дитини відкриваються мотиви конкуренції, що дає нам змогу розширювати арсенал засобів впливу на розвиток психомоторної сфери.

Заняття фізичною культурою потребує любові до неї та наполегливості, які перш за все повинні характеризувати батьків, і тоді ці якості стануть можливими для дитини. Щоб розвинути, змінити дитину, необхідно змінити себе. Абсурдно вимагати від дитини не застосовувати аутостимуляції, якщо не має сил подолати власні шкідливі звички (наприклад, куріння).

Інтерес до фізичних вправ можна розвивати через «м'який примус». Дитина часто з побоюванням ставиться до нових фізичних вправ і може протестувати, дорослий в свою чергу може примушувати до певного ступеню, поки дитина наче «не розсмакує» нову вправу чи рух тощо [4].

Існує думка, що психолог не може надавати допомогу близьким та рідним людям, незважаючи на це батьки аутичних дітей повинні стати психологами, підвищити свою психологічну компетентність, оскільки дитина потребуватиме корекції на протязі всього життя. При цьому вони повинні відрізняти роль батька чи матері від ролі психолога - педагога, який здійснює корекційну роботу. Виконуючи роль психолога, батьки повинні відмовитися від «батьківського почуття», бажання опікуватися, тобто, навчитися об'єктивно дивитися на ситуацію корекції. Здоровий, «ясний» погляд дасть змогу уникнути постановки недосяжних цілей та надмірних розчарувань.

3.3 Розвиток у дитини з аутизмом соціально-побутових навичок

Період дошкільного дитинства є часом оволодіння дітьми навичками самообслуговування та елементарними побутовими вміннями. Малюк оволодіває більшістю соціально-побутових навичок, спостерігаючи за поведінкою близьких людей у повсякденному житті, наслідуючи їх та діючи шляхом спроб та помилок. На відміну від здорових однолітків, у дитини-аутиста формування навичок самообслуговування не відбувається довільно. Вона виявляє яскраво виражену байдужість до навколишніх людей, у неї відсутня мотивація до оволодіння соціально-побутовими навичками та потреба порівнювати себе з іншими людьми та їх діями, що пов'язано з порушеннями взаємодії з навколишнім світом, страхами, підвищеною чутливістю тощо.

Труднощі навчання навичкам соціально-побутової поведінки пов'язані у значному ступені з порушеннями комунікації і довільного зосередження. Багато яким речам аутична дитина може навчитися самостійно за випадкових обставин, але під час навчання вона не вміє наслідувати іншій людині. При цьому оволодіння навичкою зчеплене з конкретною ситуацією та вкрай утруднене перенесення досвіду в іншу ситуацію. У зв'язку з порушеннями соціальної поведінки важко організувати ситуацію навчання: дитина з аутизмом не виконує інструкції, ігнорує їх, тікаючи від дорослого чи роблячи все навпаки. Тому саме цей період є кризовим та важким для подолання. Неспроможність у побутових питаннях робить практично неможливим самостійне існування аутичної дитини у суспільстві, створює великі труднощі для родини [15].

Якщо не почати своєчасне формування соціально-побутових навичок у дитини-аутиста, складність завдання щодо організації корекційної роботи в подальшому значно підвищується. Навчання таким навичкам складає цілий напрям роботи спеціалістів та батьків, в основі якого лежать спеціальні методики, що враховують індивідуальні можливості дитини та орієнтуються на найближчі завдання. Несформованість або спотвореність соціально-побутових навичок закріплюються у стереотипи, характерні для цієї категорії дітей. У той же час, використовуючи стереотипність поведінки аутичної дитини, можливо сформувати бажані побутові стереотипії. Коли вона тримається своїх звичок, ритуалів, її легше навчити новій дії, якщо спочатку регулярно повторювати навчання в схожих умовах.

Для організації побутової поведінки потрібно встановити емоційний контакт з дитиною, враховуючи її індивідуальні особливості та можливості. Потрібно вміло дозувати навантаження, пристосовуючись до внутрішнього ритму малюка [27].

Спочатку потрібно добирати доступні для аутичної дитини завдання, створюючи при цьому ситуацію успіху. Складність завдань збільшується поступово, при чому дорослий на перших етапах діє за неї, керуючи її руками. Під час навчання дорослий допомагає малюку, стоячи позаду нього. Така позиція дає дитині змогу відчути, що вона сама виконує дію та одночасно відчуває готовність дорослого допомогти їй. Дорослий допомагає дитині фізично здійснити дію, направляючи та координуючи рух дитини. Наприклад, при навчанні самостійно їсти ложкою дорослий своєю рукою обхоплює руку дитини та організує вірний рух. Поступово фізична допомога зменшується. Якщо під час виконання завдань у дитини виявляється небажана поведінка, слід швидко втрутитися та спрямувати її на виконання завдання. Краще використати фізичну допомогу замість того, щоб чекати, поки дитина почне трясти руками або скидати все зі столу. Навчання слід починати з повної фізичної допомоги - «рука в руці». З часом можна почати змінювати супровід дій дитини: спочатку руки дорослого тримають руки дитини і виконують дії разом з нею, потім руки дорослого торкаються тільки зап'ястя руки дитини, потім передпліччя, потім ліктя. Надалі необхідно якийсь час тримати свої руки біля рук дитини, але не торкатися їх. Тобто як «тінь» супроводжувати всі рухи дитини, і якщо виникне пауза або утруднення - повернутися до позиції «рука в руці», використовуючи підказку та знову прибираючи свої руки.

Відзначаючи успіх дитини, дорослий, навпаки, повинен стати обличчям до дитини, що сприяє зоровому контакту та дозволяє радіти успіху разом.

За умови навчання соціально-побутовим навичкам необхідні чітка схема дій, відсутність відволікаючих предметів та повторення стереотипної побутової ситуації кожного дня. Якщо родина ще не має чіткого розпорядку дня, сімейних звичок, потрібно встановити зручний для всіх навколишніх порядок основних домашніх справ, якого всі повинні неухильно дотримуватись. Послідовність дій, яка представлена наочно у вигляді розпорядку дня або послідовності дій допомагає дитині бачити, що їй потрібно робити.

Варто повісити заламіновану візуальну підказку послідовності миття рук біля раковини на рівні очей, для нагадування дитині про ті кроки, які вона повинна зробити. Послідовність може складатися з фотографій, малюнків або написів - того, що є найдоречнішим та цікавим для дитини. Можливо доведеться прибирати або закривати кожен крок на візуальній підказці, коли цей крок буде виконаний, щоб дитина бачила, що вона вже зробила і що вона повинна зробити під час наступного кроку.

Під час привчання до туалету дитину треба вдягати в одяг, який вона може сама легко і швидко знімати й одягати: штани з еластичними поясами, спідниці або плаття. Одяг повинен бути зручним, при цьому варто остерігатися етикеток, ярликів або швів, які можуть подразнювати шкіру [18].

3.4 Проведення занять гідрокінезотерапії для дітей з аутизмом

З огляду на специфіку захворювання, порушення комунікативних функцій, рефлексу наслідування, зазвичай буває складно підібрати комплекси вправ лікувальної фізичної культури та досягнути того, щоб аутична дитина їх виконувала.

Одним із засобів фізичного виховання аутичних дітей є гідрокінезотерапія [17].

Метою занять з гідрокінезотерапії терапії передбачається покращення комунікативних властивостей, формування потреби у заняттях, зміцнення загального здоров'я. Завданнями корекційної роботи засобами гідротерапії є:

· встановлення контакту з дитиною, подолання у неї емоційного та сенсорного дискомфорту;

· гальмування поведінкових розладів, проявів агресії, формування цілеспрямованої діяльності, словесна регуляція поведінки;

· корекція рухових розладів;

· розвиток моторно-зорової координації.

Підхід до реабілітаційних занять аутичних дітей ґрунтується на принципі стимуляції і розвитку переважаючих інтересів дитини, встановлення контакту з дитиною в рамках активності самої дитини, формування потреби у спілкуванні, розвиток взаємодії з зовнішнім світом.

Вся корекційна робота проводиться поетапно: на початковому етапі вирішуються завдання адаптації: заняття з гідротерапії розпочинається з ознайомлення дітей з приміщенням басейну, із візуальним сприйняттям, з шумом, тактильним відчуттям води; по можливості самостійне роздягання (надалі і одягання) сприяє покращенню навичок самообслуговування.

Наступний, другий етап, передбачає вхід у воду. Він здійснюється поступово, за допомогою реабілітолога (одного з батьків), який знаходиться у воді, щоб власним прикладом показати безпечність та приємність процедури. Способи входу у воду різні: з положення сидячи з бортика, по драбинці тощо. Важливим є забезпечення контролю за поведінкою дитини у воді.

Під час занять з плавання слід дотримуватись принципів, що є обов'язковими під час роботи з дитиною :

· поступовість в зростанні навантажень, у збільшенні тривалості заняття, кількості вправ, у зниженні температури води;

· послідовність у застосуванні різних вправ;

· дотримання вимог до температури, чистоти води, ванни;

· негайне припинення заняття в разі виникнення негативних емоцій у дитини;

· проведення постійного контролю стану здоров'я дитини та ефективності реабілітаційного впливу гідротерапії у лікаря-невропатолога;

· ведення щоденника занять з гідротерапії, куди записуються температура води, тривалість проведення заняття, вправи, які проводяться, а також кількість їх повторень, емоційний стан (поведінка, настрій, бажання займатись) дитини до, під час заняття та після.

Протягом заняття вносяться відповідні корективи (в залежності від індивідуальних особливостей і самопочуття дитини), подовжується тривалість зниження температури води у ванні.

При проведенні занять не варто приділяти увагу розвитку такої навички, як пірнання, так як потрапляння води на обличчя дитини може викликати у неї негативну реакцію.

Основні вправи у воді

· сидіння на бортику із вільно спущеними ногами;

· лежання на животі, обпершись руками на бортик та активно працюючи ногами;

· лежання на животі із прямими руками за допомогою реабілітолога та самостійно;

· лежання на спині за допомогою реабілітолога та самостійно;

· стояння самостійно та за допомогою;

· ходьба самостійно і за допомогою;

· ігри з плаваючими іграшками за пропозицією реабілітолога;

· довільна гра за пропозицією дитини;

· вихід з води.

Під час занять тіло дитини занурене по можливості повністю, за винятком обличчя, щоб вона відчувала дію води всією поверхнею тіла.

На заняттях використовуються велика кількість плаваючих іграшок, які добре знайомі дитині: ігри гальмують страх, використовуються як активний відпочинок.

Під час другого етапу поступово розпочинають проведення малогрупових занять (по 2 дитини), що впливає на розвиток як вербального так і невербального спілкування.

На третьому етапі до традиційних занять доцільним є додавання загартувального чинника. Оздоровчий вплив підсилюється зниженням температури упродовж всього курсу - з 37,0С, через кожні 20 занять на 0,5С. Поступово температура води встановлюється 32-33С.

Для визначення рівня ефективності гідротерапії проводиться опитування, тестування батьків дітей, діагностування дитини дефектологом, психологом, проводиться аналіз цих даних, які заносилися в карту обстеження, визначаються об'єктивні та суб'єктивні причини недостатньої ефективності.

Отже, одним із засобів корекції дітей з аутизмом є проведення систематичних занять з гідрокінезотерапії, які проводяться з урахуванням характерних особливостей захворювання та індивідуальностей дитини. Заняття з гідрокінезотерапії є необхідною складовою у корекційно-розвивальній програмі аутичних дітей [17].



3.5 Каністерапія

Каністерапія - один з видів лікування і реабілітації дитини за допомогою спеціально відібраних і навчених собак під наглядом кваліфікованих фахівців - каністерапевтів. Реабілітаційна програма за допомогою каністерапії проводиться в тісній співпраці лікарів, психологів, педагогів і кінологів [31].

Особлива увага приділяється психотерапії як самої дитини, так і батьків.

В процесі каністерапії дорослі виступають посередниками даної взаємодії і пропонують програми і заняття. Заняття проводяться як індивідуально, так і в групах. Групи об'єднуються за симптоматикою. На заняттях використовуються найрізноманітніші прийоми: ігри, вікторини, казкотерапія (діти складають історії і казки про собак, наповнюючи їх сюжетами і проблемними ситуаціями зі свого власного життя; таке перживання почуттів і емоцій, пов'язаних зі страхами, дозволяє більш повно розвивати і коригувати емоційно-вольову сферу дитини), арт-терапія - малюнки вірші, ліплення, зображення фігур позами і жестами і т.д. Залучення уваги дитини до того, що відбувається на занятті і матеріалу, пропонованого дітям, будується на постійній підтримці інтересу. Можна сказати, що довільність і підвищення пізнавальної і поведінкової активності у дітей відбувається через інтерес. З цієї точки зору присутність тварини в значній мірі розширює спектр можливостей, що надаються.

Ключовим моментом проходження програми кінологічної реабілітації є зміна оточення дитини з метою створення сприятливих умов для подолання відставання у розвитку психічних функцій.

Перед початком занять проводиться роз'яснювальна робота з дітьми та батьками, яка дозволяє усвідомити суть занять і їх специфіку. В результаті даних бесід відбувається визначення напрямку корекційних заходів і результатів взаємодії. Важливо відзначити, що дитина обов'язково бере участь в цих обговореннях. Їй роз'яснюється зміст проходження програми, в результаті чого підвищується мотивація, а це, в свою чергу, сприяє розвитку довільності і більш ефективної рефлексії.

Основна ідея полягає в тому, що організовується активна взаємодія дітей хворих на аутизмом, не тільки з фахівцями, а й з собаками. Основний акцент робиться на спілкуванні дітей з собаками, яке організовується певним способом і в певному ключі, в залежності від специфіки проблеми і бажаного результату. Фахівцями уважно враховуються психолого-медичні особливості дітей і виходячи з цієї специфіки прогнозується ефект, формулюються цілі та завдання і складається програма занять.

Метою занять з аутичними дітьми є позитивний емоційний настрій і проведення соціальної адаптації та інтеграції. У роботі з цими дітьми лікувальна кінологія також досягла певних успіхів. Найбільш важливим в цьому віці є формування стратегій взаємодії в групі, стосунки з однолітками, розвиток лідерських якостей, прийняття відповідальності за власні рішення, самоідентичність, довіра до оточуючих.

В результаті реабілітації за допомогою каністерапії ми можемо очікувати наступне:

Спілкування з собакою в першу чергу підвищує мотивацію, тому що рухи будуються не на подоланні болю, а на емоційному пориві, на бажанні зробити що-небудь для тварини. Собака є досить активним учасником взаємодії, але при цьому вона досить тонко відчуває налаштованість дитини, його емоційний стан, вгадує його бажання.

Для дітей молодшого шкільного віку об'єкти природи мають дуже велике значення поряд з близькими і батьками. У цьому віці діти схильні олюднювати тварин, розмовляти з ними як з членами сім'ї або повноправними друзями. Вони легко довіряють їм свої радості та свій біль [31].

Важливим аспектом є те, що собака розуміє те, що їй хоче сказати дитина, і в останньої з'являється можливість відчути себе успішним в цій взаємодії, проявити свої лідерські якості та отримати позитивний зворотний зв'язок як від тварини, так і від дорослого, який в цей момент знаходиться поруч.

З точки зору потреб, дитина реалізує і задовольняє потребу в спілкуванні, любові і повазі, фізичному контакті, потребу бути визнаним і потребу в суспільно-корисній праці, в прояві турботи про оточуючих. Використовуючи надані можливості для задоволення цих потреб дитина забезпечує свій особистісний розвиток.

Безсумнівна користь для розвитку когнітивної сфери дитини. Так як в ході занять вживається багато нових слів і термінів з кінології, в ігровій формі пропонуються різні інтелектуальні завдання, діти в формі гри розширюють свій кругозір, підвищують інтерес до навчання, тренують свою довільність.

Взаємодія з собакою сприяє більш швидкому налагодженню емоційного контакту і довірчих відносин, що особливо важливо при спілкуванні з дітьми, підвищує рівень відповідальності, самостійності і «дорослості». Собака зчитує інформацію про емоційний стан дитини на невербальному рівні, що дозволяє їй більш чутливо реагувати на мінливі стану дитини і допомагати їй контролювати свої недостатки.

Програма включає в себе фізичну реабілітацію. Це спеціальні вправи, спрямовані на відновлення поведінкових реакцій, вироблення координованих рухів з довільним розслабленням скелетної і дихальної мускулатури. При цьому механізм поліпшення самопочуття пов'язаний з посиленою продукцією при тривалій м'язовій активності особливих речовин - ендорфінів, які благотворно впливають на психічний стан людини [31].

Важливим складовим компонентом занять є наочність. Для проведення занять використовуються різні стенди, плакати, кінологічне спорядження (дрес-костюми, повідки і т.п.), костюмовані шоу з собаками, які носять театральний характер, при цьому діти є активними учасниками того, що відбувається. Діти не тільки залучаються до участі в різних іграх, але і є активними учасниками розробки і підготовки сценарію шоу, виходять з собаками і показують різні номери, придумують і проводять змагання, в яких дорослі і собаки змагаються в кмітливості та спритності з дітьми. В результаті занять вдається допомогти дітям подолати страх і невпевненість в собі при публічних виступах. Таким чином, відбувається розвиток креативних і творчих здібностей у дітей.



ВИСНОВКИ

1. Було проаналізовано та узагальнено дані науково-методичної літератури при комплексному лікуванні різних порушень у дітей з аутизмом. В результаті було вивчено що аутизм - це захворювання, пов'язане з порушенням соціальної адаптації дитини, мовних функцій, психічного розвитку. Хвороба виникає через неможливість злагодженої роботи різних частин мозку. Більшість дітей, у яких поставлено діагноз аутизм, мають проблеми, пов'язані з організацією адекватних взаємин з оточуючими. Рання діагностика аутизму та подальше лікування дозволяє поступово реалізувати власний потенціал, соціалізувати дитину в суспільстві та допомогти жити нормальним життям.

2. Типової поведінки у хворих на аутизм не існує, тому узагальнення і створення єдиного образу для всіх випадків є неможливим. Симптоми цього захворювання проявляються у дітей (це вроджене захворювання) у віці до трьох років, частіше хворіють хлопчики. Основні особливості аутичної дитини: не розвивають тісних емоційних стосунків з батьками, відсутні або помітно обмежені ігри з однолітками, у дітей з аутизмом дуже часті спалахи люті і агресії, дитина довго не розмовляє, повторює почуті фрази, слова (ехолалії), замкнута в собі, важко орієнтується в своїх емоціях та вчинках. Аутизм класифікують за віковими особливостями дитини, розрізняють: ранній дитячий аутизм, дитячий дошкільний, підлітковий та дорослий. Причини аутизму досі вивчаються, але основні це комбіновані фактори впливу, при яких поєднуються генетичні фактори і фактори несприятливого зовнішнього впливу (інфекційні захворювання при вагітності, токсичний вплив при вагітності, родові ускладнення тощо).

3. Дитина яка має аутизм обов'язково повинна пройти лікарську комісію. До її складу входять лікар, психолог, психіатр, невролог, а також інші фахівці. Крім цього у складі комісії можуть бути присутні батьки, вихователі або вчителі дитини - інформація з їхнього боку дозволяє більш точно визначити стан дитини виходячи з наявності різних точок спостереження перерахованих осіб. Найкращий результат має рання діагностика та ранній початок лікування.

4. Проведення будь яких занять з лікувальної фізичної культури для дітей з аутизмом не можливе без попередньої психолого-корекційної роботи. Навчально-корекційний процес з дітьми з аутизмом є досить довготривалим та потребує постійного пошуку шляхів корекції захворювання та формування моделі соціальної поведінки дитини. Корекційне навчання з невербальними аутичними дітьми має подвійну мету: формування фундаментальних загально-навчальних навичок, спрямування уваги на вчителя, дидактичний матеріал, сидіння за партою; корекція несприятливих для навчального процесу форм поведінки. Навіть за відсутності очевидних психомоторних порушень аутичній дитині необхідне певне фізичне навантаження для підтримки психофізичного тонусу, нормального розвитку м'язової і опорно-рухової системи та зняття психоемоційної напруги.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аппе Фр. Введение в психологическую теорию аутизма / Фр. Аппе. - М. : Теревинф, 2006. - 216 с.

2. Бин Дж., Оулдфильд А. Волшебная дудочка. 78 развивающих музыкальных игр / Дж. Бин., А. Оулдфильд. - М. : Теревинф, 2000. - 166 с.

3. Богуш А.М. Базовий компонент дошкільної освіти / Науковий керівник: А.М. Богуш // Богуш А.М., Бєлєнька Г.В., Богініч О.Л. та ін. Ї К.: Видавництво, 2012. - 26 с.

4. Венгер Л.А. Воспитание сенсорной культуры ребенка от рождения до 6 лет: Кн. Для воспитателя дет. сада / Л.А. Венгер, Э.Г. Пилюгина, Н.Б. Венгер; Под ред. Л.А. Венгера. - М.: Просвещение, 1998. - 144с.

5. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Л.С. Выготский. - М. : Педагогика, 2001. - 480 с.

6. Выготский Л.С. Собрание сочинений: в 6 т. - Т. 3. Проблемы развития психики / Л.С. Выготский. - М. : Педагогика, 2003. - 368 с.

7. Выготский Л.С. Собрание сочинений: в 6 т. - Т. 5. Основы дефектологии / Л.С. Выготский. - М. : Педагогика, 2001. - 368 с.

8. Дегтяренко Т.М. Корекційно-реабілітаційна робота в спеціальних дошкільних закладах для дітей з особливими потребами: Навчальний посібник / Т.М. Дегтяренко. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. - 302 с.

9. Доленко О.В. Аутизм в дошкольном детстве. Откровенный разговор (в помощь родителям) / О.В. Доленко. - Запорожье: ООО “Типография “Печатный мир”, 2009. - 140 с.

10. Кипхард Э.Й. Как развивается ваш ребенок? Таблицы сенсомоторного и соціального развития: От рождения до 4-х лет. Изд. 2-е, стер. / Э.Й. Кипхард. - М.: Теревинф, 2009. - 112 с.

11. Козырева О.В. Физическая реабилитация. Лечебная физическая культура. Кинезитерапия : учебный словарь-справочник / О.В. Козырева, А.А. Иванов. - М. : Советский спорт, 2010. - 280 с.

12. Колупаєва А.А. Педагогічні основи інтегрування школярів з особливостями психофізичного розвитку у загальноосвітні навчальні заклади / А.А. Колупаєва. - К. : Педагогічна думка, 2007. - 458 с.

13. Кононко О.Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника (Системний підхід) / О.Л. Кононко. - К. : Стилос, 2000. - 336 с.

14. Кононко О.Л. Програма розвитку та виховання дитини раннього віку "Зернятко" / Науковий керівник О.Л. Кононко. - К., 2004. - 192 с.

15. Коэн Ш. Жизнь с аутизмом / Ш. Коэн. - М. : Институт общегуманитарных Исследований, 2008. - 240 с.

16. Маляхін З.П. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку / Відповідальний редактор З. П. Маляхін. - К., 1991. - 199 с.

17. Михайлова Н.Є. Гідрокінезотерапія як засіб фізичної реабілітації дітей з розумовими вадами / Н. Є. Михайлова // Фізична культура, спорт та здоров'я нації : зб. наук. пр. - Вип. 5 / Редкол. : К. П. Козлова (голова) та ін. - Вінниця : ДОВ «Вінниця», 2004. - С. 485-489.

18. Никольская О.С. Аутичный ребенок. Пути помощи / О.С. Никольская, Е.Р. Баенская, М.М. Либлинг. - М. : Теревинф, 2007. - 342 с.

19. Ньюмен С. Игры и занятия с особым ребенком. Руководство для родителей / Пер. С англ. Н.Л. Холмогоровой. С. Ньюмен. - Изд. 5-е, стереотипное. - М.: Теревинф, 2011. - 236 с.

20. Питерс Т. Аутизм: От теоретического понимания к педагогическому воздействию / Т. Питерс. - М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. - 240 с.

21. Романчук О. Розлади спектру аутизму в запитаннях та відповідях / О. Романчук. - Львів : Колесо, 2009. - 168 с.

22. Тингей-Михаэлис К. Дети с недостатками развития: книга в помощь родителям / К. Тингей-Михаэлис. - М. : Педагогика, 1998. - 240 с.

23. Скрипник Т. В. Феноменологія аутизму / Т. В. Скрипник. - К. : Видавництво “Фенікс”, 2010.- 388 с.

24. Тарасун В. В. Концепція розвитку, навчання і соціалізації дітей з аутизмом / В. В. Тарасун, Г. М. Хворова. - К. : Наук. світ, 2004. - 100 с.

25. Флэйк-Хобсон К. Развитие ребёнка и его отношений с окружающими / К. Флэйк-Хобсон, Б. Е. Робинсон, П. Скин. - М., 1998. - 314 с.

26. Шипицына Л. М. «Необучаемый» ребенок в семье и обществе / Л. М. Шипицына. - СПб. : Речь, 2005. - 477 с.

27. http://rd8.kr.ua/rannij-dityachij-autizm-prichini-simptomi-diagnostika-ta-likuvannya/ (01.11.2016).

28. http://diagnoz.net.ua/likyvanja-ditej/18719-ranny-dityachiy-autizm-simptomi-lkuvannya.html (30.10.2016).

29. http://www.autism-spectrum.org.ua/index.php/med_therapy_uk.html (01.11.2016).

30. http://malenkiy-prints.ru/nashi-vozmozhnosti/67-reabilitatsiya-s-pomoshchyu-kanisterapii (02.11.2016).

31. http://www.prof-rahmanov.dp.ua/node/show/60 (01.11.16).

32. http://mivmeste.in.ua/autizm/rannie-priznaki-autizma/ (02.11.2016).

33. http://www.kp.ru/guide/autizm-u-detei.htm (01.11.2016).

34. http://medportal.ru/enc/pediatrics/autizm/2 (03.11.2016).

35. http://virgo.org.ua/index.php/nevrologiya/804-аутизм-симптоми-проявів-у-різних-вікових-групах-діагностування-лікування-аутизму (02.11.2016).

Размещено на Allbest.ru