Гадання та прикмети волинян

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Прикмети та гадання спрямовані на добробут сім'ї

Розділ 2. Гадання та прикмети про одруження

2.1 Визначення особи нареченого

2.2 Час одруження

Висновки

Список використаних джерел та літератури

ВСТУП

Серед багатьох обрядодій приурочених до зимового циклу особливе місце посідають ворожіння. Здавна люди намагалася передбачити майбутнє, особливо їх цікавили прогнози на майбутню погоду, як на короткочасний термін, так і на протязі всього року, врожай, приплід худоби, добробут сім'ї, а дівчат особливо цікавило чи вийдуть вони заміж, хто буде нареченим, звідки він буде, як складеться їхнє сувмісне життя та ін. Тому ми можемо прослідкувати різноманітну систему гадань в українській духовній культурі, спрямовані дати відповіді на питання, що цікавили людей.

На сьогодні серед етнографічної літератури є багато праць присвячених зимовій календарно-побутовій обрядовості в цілому. Але малодослідженими залишаються певні аспекти зимової обрядовості українців. Зокрема немає монографій чи великих колективних праць присвячених розкриттю проблеми прикмет та ворожінь на Волині. Тому питання поставлені у даній роботі є актуальними. Стан розкриття цієї теми вимагає наукової публікації, яка б містила в собі велику кількість зібраного та опрацьованого матеріалу з експедицій, що проводилися саме у цьому районі Галайчук В. Різдвяно-водохресні свята в околицях Кременця / Володимир Галайчук // Вісник Львівського університету: Серія історична. - 2009. - Вип. 4. - С. 215. Тому ця робота спрямована на дослідження всіх теренів України, але з акцентом на Волинь, як історико-етнографічний район.

Об'єктом дослідження є традиційні гадання і прикмети волинян зимового-календарно-побутового циклу.

Предметом є ворожіння, гадання, прикмети, мантичні і магічні дії, ритуальні предмети.

Мета цієї бакалаврської роботи - висвітлити один з елементів традиційної календарної обрядовості волинян, а саме гадання та прикмети.

Означена мета потребує виконання таких завдань:

опрацювати спеціалізовані джерела та літературу, що стосуються досліджуваної теми;

визначення структури курсової роботи;

дати загальну характеристику прикметам та гаданням спрямованим на добробут сім'ї;

висвітлити характерні риси прикмет та мантичних дій, що дозволяють визначити особу нареченого;

розкрити особливості дивінацій, що призначені для визначення часу одруження.

Територіальні межі дослідження охоплюють всі терени історико-етнографічної Волині.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період кінця ХІХ - початок ХХІ ст. Визначення хронологічних меж зумовлене характером джерельної бази. гадання прикмета одруження сім'я

Системний підхід до вивчення традиційної духовної культури з використанням хронологічного та порівняльного методу етнологічної науки, методів польової експедиційної роботи, а саме емпіричного спостереження та опитування респондентів і становить методологічну основу дослідження.

Основну джерельну базу становлять польові етнографічні матеріали зібрані автором у Черняхівському та Володимирському районах Житомирської обл. у липні 2013 р.Архів Львівського національного університету ім. І. Франка. - Ф. 119, оп. 17, спр. 482-Е - Арк. 13 (Польові етнографічні матеріали до теми Традиційна зимова календарно-побутова обрядовість українців, зібрані Марією Мельник, Черніхівському та Володимирському районах Житомирської обл., 4 - 14 липня 2013). - 128 с. і у Хмільницькому районі Вінницької обл. та у Чуднівському районі Житомирської обл. у липні 2014 р. Архів Львівського національного університету ім. І. Франка. - Ф. 119, оп. 17, спр. 482-Е - Арк. 13 (Польові етнографічні матеріали до теми Традиційна зимова календарно-побутова обрядовість українців, зібрані Марією Мельник, Хмільницькому та Чуднівському районах Вінницької та Житомирської обл., 3 - 14 липня 2014). - 80с.

Всебічне вивчення цієї теми можливе за умови залучення цілого комплексу джерел та літератури. Реальне та об'єктивне вивчення опублікованої літератури дає можливість не лише встановити характерні риси ворожінь та прикмет на Волині, а й прослідкувати їх розвиток.

Для написання цієї роботи були використані і узагальнюючі роботи українських етнографів другої половини ХХ ст. Так, у працях Олекси Воропая Воропай О. Зима / Олекса Воропай // Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. - К. : Оберіг, 1993. - Т. 1. - С. 384. та Олександра Курочкіна Курочкін О Курочкін О. Новорічні свята українців: Традиції і сучасність. - К.: Наукова думка, 1978. - 192с.. зароблено аналіз всього циклу зимової календарно-побутової обрядовості українців, із згадками, що побутували власне на Волині.

Стосовно праці Степана Килимника Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. - Львів, 1993. - Т.1: Зимовий цикл. - 134 с. , яку було використано цієї роботи, можна сказати, що в ній описано власне різдвяно-водохресну обрядовість на загальноукраїнському фоні, де майже не проводяться паралелі з різними історико-етнографічними районами України. Проте, вважаємо за доцільне використати цю працю при вирішенні ряду теоретичних питань.

Варто також провести паралелі обрядовій, що побутували на Волині із сусідніми їй Поліссям та Поділлям. Для цього було опрацьовано джерельні матеріали Михайла Пйотровського Возняк М. Народний календар із Овручини 50-х років ХІХ століття у записі Михайла Пйотровського // Древляни: Збірник сатей та матеріалів з історії та культури Поліського краю. - Львів, 1996. - Вип. 1. - С. 291-335. (опрацьовані М. Возняком) та Корнелія Кутельмаха Кутельмах К. Календарна обрядовість / К. М. Кутельмах // Гуцульщина: Історико-етнографічне дослідження / [ відп. ред. Ю. Гошко ]. - К.: Наукова думка, 1987. - С. 286 - 293

Оскільки зимова календарно-побутова обрядовість Волині, свого часу ставала об'єктом дослідження українських та зарубіжних етнологів кінця ХІХ - початку ХХІ ст., відповідно їх роботи допоможуть повніше розкрити досліджувану тему. Особливе місце серед таких робіт посідає робота Василя Доманицького Доманицький В. Народній календар у Ровенськім повіті, Волинської губернії / Василь Доманицький // Матеріяли до української етнології. - Львів, 1912. - Т. ХV. - С. 63 - 88. «Народний календар у Ровенськім повіті, Волинської губернії», в якій автор на основі зібраних джерельних матеріалів характеризує календарну обрядовість досліджуваного краю. Дає коротку характеристику кожному «присвятку», але акцентує особливу увагу на великих святах, зимою це Різдво, Новий рік та Водохреща. У своїй роботі, В. Доманицький подає для читача приклади колядок та щедрівок, записаних на Волині. Також автор пише про звичаї, обряди, традиції, заборони та гадання у зимовий період.

Окремі фрагменти обрядовості різдвяно-водохресного циклу свят на Волині знаходимо також у третьому томі фундаментального дослідження «Труди этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій край…» Павла Чубинського Чубинский П. Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій край, снаряженной Императорскимь Русскимь географическимь обществомь. Юго-западный отдел. Материалы и исследования, собрание Чубинським П. П. / П. П. Чубинський // - Санкт-Петербург, 1872. - Т. ІІІ.: Народный дневникъ. - 490 с.

Цінною з етнографічного погляду є також праця Тетяни Пархоменко Пархоменко. Т. Календарні звичаї та обряди Рівненщини: Матеріали польових досліджень / Тетяна Пархоменко. - Рівне, 2000. - 200 с.; кольор. іл., ноти. «Календарні звичаї та обряди Рівненщини», що здебільшого охоплює терени Полісся. Проте, спорадично в праці знаходимо матеріали з південно-східної Волині.

У 60-х рр. ХІХ ст. у етнографічній літературі виходить друком стаття А. Потебні Потебня А.Переправа через воду как представление брака / Потебня А.А. // Слово и миф. -- М.: Правда, 1989. -- С. 553--565., у якій розглядається питання символіки мантичного звичаю «ставити місток», але у етнологічний науці це питання досі залишається недостатньо з'ясованим. Низкою науковців призбирано лише фактографічні відомості про локальні різновиди цього способу ворожіння, а спеціальні дослідження окресленого явища відсутні. На сьогодні є лише аналітична розвідка Л. Виноградової Виноградова Л.Н. Девичьи гадания о замужестве в цикле славянской календарной обрядности (западно-восточнославянские параллели) / Л.Н. Виноградова // Славянский и балканский фольклор. Обряд.Текст. -- М. : Наука, 1981. -- С. 13--43., у якій вона, вивчаючи дівочі ворожіння стосовно шлюбу в календарній обрядовості слов'янських народів, приділила увагу мантичним обрядодіям із водою.

Серед праць сучасних українських дослідників, що займаються дослідженням проблематики ворожінь, варто згадати спеціалізовані публікації Олени Серебрякової. Зокрема, у статті «Традиційна ворожба з кільками…» Серебрякова О. Традиційна ворожба з кілками: Ритуально-магічний аспект /Олена Серебрякова // Народознавчі зошити. - 2012. - №4. - С. 664 - 670. автор знайомить читачів з деякими варіантами гадань з кілками, які побутували на різних теренах України, пояснюючи суть та походження цього ворожіння.

У іншій своїй статті «Водна» символіка…» Серебрякова О. «Водна» символіка мантичного звичаю «ставити місток» / Олена Серебрякова // Народознавчі зошити. - 2013. - №6. - 994 - 998 с. Серебрякова розповідає про дивініції, за допомогою яких намагалися передбачити свою подальшу долю та про здійснення обрядодій, які викликали «віщий» сон. Зокрема особлива увага приділяється мантичному звичаю «ставити місток».

Звукову мантику О. Серебрякова розглядає у роботі «Дядьку,як Вас звати….» Серебрякова О. «Дядьку, як Вас звати?» (Перший зустрічний передвісник імені судженого) / Олена Серебрякова // // Народознавчі зошити. - 2013. - № 3. - 495 - 499 с.. У статті аналізується матримоніальні ворожіння, що будуються на інтерпретації імені першого зустрічного.

Структурно робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел та літератури. У першому розділі «Прикмети та гадання спрямовані на добробут сім'ї» дано загальну характеристику прикметам та гаданням, що дозволяють визначити чи благополучний буде для сім'ї прийдешній рік. У другому розділі «Гадання та прикмети про одруження», що складається з двох підпунктів: «Визначення особи нареченого» та «Час одруження», автор проаналізує прикмети, ворожіння, магічні та мантичні дії, що дозволяють дівчатам довідатися про своє майбутнє: чи в парі вони будуть, хто буде їхнім судженим чи щасливі вони будуть та ін.

РОЗДІЛ 1. ПРИКМЕТИ ТА ГАДАННЯ СПРЯМОВАНІ НА ДОБРОБУТ СІМ'Ї

З Новим роком, як і з Різдвом, пов'язано чимало прикмет про погоду та успіхи у господарстві. Наприклад, що саме ти робитимеш у хвилю заступлення Нового року, добре чи зле для тебе, те робитимеш і цілий рік Митрополит Ілларіон Стародавні народні свята / Митрополит Ілларіон // Дохристиянські вірування українського народу. - К. Оберіг, 1994. - С. 265 ? 290. .

Варто зауважити, що саме такий тип погодних передбачень, тобто за допомогою певних календарних дат, вчені відносять до сумнівних в достовірності, оскільки вони, на їхню думку, не мають під собою раціональної основи і не надають змоги точно спрогнозувати зміни у погоді, а радше можуть показувати початок певних тривалих проявів погоди, не прогнозуючи самих змін Токарев С.Приметы и гадания // Календарные обычаи и обряды в старнах зарубежной Европы (Исторические корни и розвитие обычаэв) / С. А. Токарев. - М.: Наука, 1983. - С. 57..

Сьогодні весь комплекс погодних передбачень за певними днями календаря можна вважати своєрідним вираженням народного досвіду, набутого під час багатовікового циклічного спостереження за явищами природи, внаслідок чого могли виробитись певні аналогії, що згодом трансформувалися у стереотипи прогнозування, прикмети, передбачення, які і були прив'язані до народного сільськогосподарського календаря.

І саме зимові свята, які можна вважати своєрідними віхами передбачення, одночасно виступали певними символічними межами (початку зими, весни, нового року, господарчого сезону), що і могло спричинити віру в те, що за спостереження над певним об'єктом у ці вузлові дати можна визначити, що відбудеться у наступному періоді, зокрема передбачити погоду та урожай певних культур.

Загалом ці передбачення були приурочені та, як правило, проводились у переддень Різдва та Нового року.

Важливим для прогнозування майбутньої погоди були передбачення, основані на певних діях та спостереженнях, які проводились у переддень Нового року та в новорічну ніч.

Волиняни гадали за допомогою цибулі, цей спосіб був оснований на властивості цибулі втягувати сіль і виділяти при цьому рідину. Береться цибулина, розрізається навпіл, і береться з неї 12 чашечок, які ставляться в один ряд. Кожній чашечці дається назва одного з 12 місяців року по-порядку: січень, лютий, березень і т. д. Потім у кожну чашечку кладеться грудочка солі, і так залишається на всю ніч перед новим роком. На наступний день, дивляться, у якій чашечці під якою назвою місяця сіль не розтанула - той місяць буде мокрий, а де сіль розтанула - сухий Біляковський П. Різдвяно-Стрітенський цикл погодних передбачень в народному календарі українців Карпат / Петро Біляковський // Народознавчі зошити, 2012. - Вип. 4 (106). - С. 636..

Тут ми можемо прослідкувати розбіжності у тлумаченні цього прогнозування волинян з гуцулами. У гуцулів було навпаки, у яких чашечках сіль розтанула, ті місяці будуть мокрими, а у яких не розтанула - сухими. Ця прикмета була поширена на всіх теренах України, а також є відомості, що такий спосіб передбачення використовувався і у інших народів Європи, зокрема у румунів, поляків, а також і в словенців, але замість цибулі вони використовували букові трісочки.

За допомогою спостереження за станом погоди, видимістю зірок, атмосферними опадами, можна було передбачити врожай певних культур, благополуччя у родині , стан здоров'я та інше.

На Волині говорили, «В нас перед Новим роком треба вийти на долину да зорі рахувати, то стільки кури яєць знесуть» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 45 арк. , (с. Крученець, Черняхівського р-н., Житомирської обл.). на Закарпатській Бойківщині говорили, що як ясно в цю ніч і дуже зірок багато, то буде багато ягід і гороху.

Українців як хліборобський народ, найбільше цікавила врожайність хліба, а особливо якого хліба цього року буде найбільший урожай. Для цього на Східному Поліссі брали солому, ставили на ній пучками різні види збіжжя і залишали. На який пучечок на Новий рік випав іній, те збіжжя мало вродити найкраще, і навпаки, ті на які іній не випадав, могли не принести доброго врожаю у цьому році. На Середньому Подніпров'ї спостерігали за інеєм на деревах, паморозь на Новий рік вважалась прикметою врожаю, а дерево без інею віщувало неврожай Скуратівський В. Зима прийшла і празників привела / Василь Скуратівський // Місяцелік: Український народний календар. - К.: Мистецтво, 1993. - С. 147 ..

Врожай усього, що росте грубішим зверху і тоншим знизу можна було передбачити, які бурульки висіли на стрісі. Якщо є великі бурульки, то буде велика морква чи буряк, а як маленькі, то навпаки. Добрий урожай зернових можна передбачити за наявністю інею на деревах, якщо є іній, то добрий врожай буде, нема - поганий Зборовський П. Різдвяний цикл свят за традицією села Верхнє Висоцьке на Турківщині / Петро Зборовський // Народознавчі Зошити. - 2008. - №1. - С.53..

На Слобожанщинi зафiксовано рiдкiсне ворожiння, яке виконували у день св. Спиридона (12 грудня ст. ст.) на поч. XX ст. Так, зрiзанi вишневi гiлочки можна було поставити у горщик з землею на покутi та поливати їх щодня, чи просто у воду (без землi). Якщо вони розквiтали на Рiздво, сподiвалися, що

наступний рiк буде врожайним на садовi плоди Иванов П. Жизнь и поверья крестьян Купянскаго уезда, Харьковской губернiи // П. П. Иванов - Т. Х. Печатное Дело, 1907 - С. 21..

Чи не найбільше прикмет у році попадає на Святі вечори. Готуються до святої вечері дуже ретельно та відповідально. Головна страва на столі це - кутя. Її готують у новому посуді, що до того жодного разу ніде не використовувався. Після її приготування, вийнявши горщик, дивилися: якщо зерна піднялися через вінчик - на добробут, а запали - це було поганою прикметою.

Кутя мала своє місце на столі - біля Дідуха на покуті. Цю обрядову ставу ставили на кубельце з сіна, також його клали під стіл, доброю прикметою було якщо у ньому переночує пес або кіт Скуратівський В. Місяцелік …. - С. 172.. На Житомирській Волині автором записане відповідне гадання. «Сіно клали, що б худоба водилася. А вже після празника, як прибираєш те сіно, то там дивишся, яку косину найдеш чи жовту чи чорну чи червону, то такої масті і худоба вестиметься» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 9 арк (с. Новопіль, Черняхівського р-н, Житомирської обл.).

Перед тим як почати їсти, господар, взявши першу ложку куті в рот і, не ковтаючи неї, виходив на двір подивитися нічне небо: якщо воно зоряне -- наступного року добре вестиметься всяка птиця, а коли зірок мало -- доведеться її продавати. Також старійшина, зачерпнувши ложкою куті, підкидай її до стелі - «на приплід». Усі стежили, скільки прилипне зернин, це стільки з'явиться в Новому році ягняток та іншої живності. Друга порція призначалася врожаю зернових, третя - кількості роїв.

Кожна дрібниця під час вечері має віще значення: якщо тінь на стіні від свічки подібна до скирти - буде врожай на хліб, до копиці - сіна буде багато, до дерева - садовина вродить. Гадали за столом за напрямком диму від свічки, в цей вечір її не задмухували, що б літом великих вітрів не було, а гасили пальцями і дивилися, куди дим піде. «Як у вікно, то ше нічого, а як у поріг - буде мрець» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 50 арк.(с. Вільськ, Черняхівського р-ну, Житомирської обл.).

Важливим для українців було і те, хто першим зайде в хату на Новий рік. Як відомо зранку на Василя ходять посівальники і тут ми можемо прослідкувати розбіжності у традиціях різних етнографічних районах України. Рано-вранці молоді хлопці ходять по хатах і посівають. На теренах Волині дівчата також мали право посівати, що неприпустимо, наприклад, на сусідньому Поліссі, «Дівчата тоже з хлопцями посівають, малі ходять, але вже більші не йдуть» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 27 арк., (с. Ксеверівка, Черняхівського р-н, Житомирської обл.).

Перший хто зайде в хату, той виконує функцію полазника. Саме цим ми можемо пояснити чому на Волині дівчатам можна колядувати. Адже в народних уявленнях сусідніх поліщуків, якщо до хати першою зайде дівчина, то це до нещастя у новому році, а якщо хлопець - до добра, саме тому дівчатам не годиться посівати. На Волині ми ж спостерігаємо зовсім інше тлумачення цього звичаю: «В нас, кажуть, хто на Новий Год прийде посівать вперед,то, як прийде хлопець буде бичечок в корови, а як дівчинка - теличка» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 42 арк. , (с. Ксеверівка), тобто нічого поганого у приході дівчини першою у новому році немає.

Чи не найрозповсюдженішими були гадання, за допомогою яких можна було довідатися чи довго ще житиме людина. Повечерявши на Святий вечір, всі члени сім'ї застромлювали ложки якими їли у кутю. На ранок дивилися, якщо якась ложка впаде, то її власник невдовзі помре.

Так, Дмитро Зеленін описує один з таких видів гадання, що покликаний визначити тривалість життя дівчини. У ніч під Новий рік, як пише дослідник, кожна дівчина зачерпує своєю ложкою воду і вихлюпує її у двір: у кого у замерзлій воді виявиться заглиблення, той в цьому році помре Зеленин Д. Календарная обрядность / Д. К. Зеленин // Восточнославянская этнография - М Наука, 1991. - С. 604..

Про оригінальне гадання лемків для кожного члена сiм'ї дiзнаємося у статті Серебрякової. Збираючи лiкарське зiлля напередоднi Купала, зривали стiльки гiлок бобяника, скiльки було осiб в родинi, а потiм вкладали їх мiж балками зрубу в хатi. У кого галузка зацвiла, тому й ворожили довге життя Серебрякова О. Мантичні дії з рослинами в зимовому циклі свят українців / Олена Серебрякова // Народознавчі зошити. - 2008. - Вип.3 - 4. - С. 277..

У Хорватiї та Словенiї традицiйно напередоднi дня св. Барбари зрiзають гiлочки будь-якого фруктового дерева та ставлять їх у воду, щоб вони розвинулися до Рiздва. Кожний член родини позначає чи запам'ятовує свою. Чия галузка засохне та не встигне розвинутися, той, кому вона належить, помре протягом нового року Колева Т.А. Зимний цикл обычаев южных славян (К вопросу о структурно-типологическом анализе обрядности) . - 1971.- № 3.- С. 48; .

Отже, ми бачимо, що людина завжди хоче знати наперед, що її чекає. Саме завдяки цьому тепер ми можемо прослідкувати багатий матеріал, що накопичувався на протязі багатьох століть і вилився в різного типу гадань та прикмет, за якими можна передбачити різні аспекти життя людини.

РОЗДІЛ 2. ГАДАННЯ ТА ПРИКМЕТИ ПРО ОДРУЖЕННЯ

2.1 ВИЗНАЧЕННЯ ОСОБИ НАРЕЧЕНОГО

Ще один вид дівочих ворожінь та прикмет пов'язаний з визначенням особи нареченого та місцем, де житиме молода пара після весілля (шлюб в Україні переважно патрилокальний, тобто молодята житимуть в родині нареченого).

За допомогою певних ворожінь можна було дізнатися ім'я свого судженого. Так у вечір на св. Андрія дівчата кладуть під подушку листочки з написаними на них іменами хлопців і зранку витягали з-під подушки листочок з іменем, яке ім'я витягне, так зватиме майбутнього чоловіка. На Бойківщині відомий подібний вид ворожінь. На Святий вечір дівчина вкладає у вареники замість начинки листочки паперу з написаними на них чоловічими іменами. Кидає вареники усі разом варитися і чекає, який перший спливе. Швидко виймає його, читає ім'я - так зватимуть майбутнього судженого Громова Н. Сучасні дівочі святвечірні ворожіння про шлюб на Бойківщині / Наталія Громова // Етнічна історія народів Європи. - Вип. 20. - С. 103. .

За допомогою гадань можна було довідатися і соціальний статус судженого. На андріївських вечорницях, на Святий вечір, Меланки дівчата обіймали штахети. «Обіймали штахети, скілько рука займе і рахує по одному «Вдівець», «Молодець». Випаде «Вдівець», то вийдеш за вдівця замуж, якщо «Молодець», то за хлопця підеш» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 38 арк. (с. Зозуленці, Хмільницького р-н, Вінницької обл.). Деколи дівчата намагалися задобрити духів, які мали їй допомогти при гадання, довідатися «правду». Так, вони перед тим як почати гадати ставили на першому стовбці хліб. Це вважалося пожертвою померлим предкам.

На Бойківщині побутував свій варіант цього ворожіння. На андріївських вечорницях дівчата вибігали одна за одною і рахували штахети на плоті, при цьому примовляючи імена хлопців, яке ім'я попаде на останній кілок, так зватиме майбутнього чоловіка Лепкий Д. На св. Андрея / Д. Лепкий. // Зоря. - Львів, - 1885. -- № 3. - С. 36..

На наступний день зранку, власне на саме свято св. Андрія, дівчата виходили на двір і дивилися на стовбець, який випав їм ввечері. Завбачливо заздалегідь позначивши його ниткою (нитка, в народних уявленнях, символ життєвого шляху, долі в даному випадку повинна зв'язати дівчину з її обранцем). Молодиця дивилася, який стовбець вона вибрала. Наявність кори було прикметою багатого чоловіка, її відсутність - бідного. Якщо кілочок був кривий, відповідний і наречений буде. Також дивилися на породу дерева: якщо випав вільховий, то буде чесний чоловік, якщо ясеновий, то горбатий. Якщо з ялиці попадеться кілок це було поганою прикметою - буде лінивий чоловік.

Дівчата вірили, що кілок який їм випав був транслятором і джерелом інформації стосовно судженого. Дівка виламувала з нього трохи кори або тріску, йдучи спати клала його під подушку. Сподіваючись, що їй присниться наречений і примовляла «Приснисі мені, мій суджений». За повір'ями,хлопець, який з'явився уві сні, і є долею дівчини Василечко Л. Шуткова неділя. Народні звичаї, обряди та повір'я / Л. Василечко // - Брошнів: Таля,1994-- 1994. - С. 40..

Дівочі мантичні обрядодії з кілками, які здійснювали під час різдвяно-новорічних свят, наявні й у календарній обрядовості росіян, білорусів, поляків, румунів і молдаван. Однакове семантичне навантаження, способи виконання, ритуальне та функційне призначення вказують і на прадавнє коріння таких матримоніальних ворожінь. Зазвичай ворожіння з кілками мали на меті передбачити соціальний статус, ім'я, матеріальний стан, фізичні властивості, характер, вік, зріст майбутнього чоловіка, а також час сподіваного весілля.

Також дівчата послуговуючись поясом, як інструментом для налагодження зв'язку з «іншим» світом, що б побачити свого судженого уві сні. Увечері напередодні св. Андрія дівчина, роздягаючись, клала під праве вухо крайку, якою перев'язувала стан. За повір'ями, виконання таких обрядодій, повинно гарантувати їй «віщий» сон Серебрякова О. Ритуальне застосування елементів жіночого одягу в шлюбних ворожіннях /Серебряково О. Г. // Інститут народознавства НАН України. - 2013. - С. 4. .

Пояс - це універсальний оберіг (позаяк утворює символічне коло на тілі) та водночас медіатор між людиною і навколишнім світом. У слов'янській традиції він сприймався як знак приналежності до світу людей. Його відсутність під час ворожінь, а також хустки (розпущене волосся), хрестика або й усього одягу пов'язана з тим, що в цей момент людина знаходиться у «перехідній» ситуації, тобто виключена із соціальної та культурної сфер і належить до «іншого», «чужого» світу. Це дає їй можливість увійти в контакт з потойбіччям, що є основною умовою для успішного здійснення низки мантичних, магічних та інших обрядодій. До того ж, цьому сприяють місця виконання дивінацій, які пов'язані з культом предків (піч, припічок). Пояс був

символічним відповідником людини, що ворожить, намагаючись передбачити терміни свого весілля, бік, у який вийде заміж, або побачити свою другу половинку уві сні. Для посилення ефективності мантичних практик послуговувались вербальними супроводами (примовки), які були обов'язковими для викликання «віщого» сну.

Варто згадати про ще один вид ворожінь, як спостереження за тінню від підпаленого паперу. «Ми бумагу палили, жмакали, жмакали, підпалювали і на тіні дивилися, що там показує. Тоді фантазії було більше ніж зараз , то нам там і замки були на стіні і ліс був, а принців ми точно бачили!» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 25 арк (с. Уланів). Для цього дівчата брати тарілку з плоским дном, жмакали папір, підпалювали його і чекали доки той повністю згорить. Далі дівчата спостерігали за тінню від тліючого паперу. «Я і сама так робила, після цього заклялася, що більше гадати не буду! Побачила я на стіні як ніби машина перевернута і біля неї тіло людини лежить і через пару років преді мною така сама картіна - чоловік в аварію попав» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 39 арк (с. Уланів).

В українських традиціях були поширений звичай «ставити місток», для того що б викликати «віщий» сон. За народною традицією сни у ніч на свято Андрія вважались особливо пророчими, тому дівчата на виданні сміливо користувались цією нагодою. Так, переважно на тарілочку з водою дівчина клала дощечку, кілька соломинок або паличок з мітли у вигляді місточка, а потім ставила цю конструкцію під ліжко. Лягаючи спати, вона сподівалась, що уві сні їй насниться хлопець, який переведе її через міст чи просто йтиме через нього.

«Моя сестра робила. Вона взяла миску і з соломи такої довгої переклала, так як місточка такого зробила на воді. І казали їй, що він прийде до неї в ночі і буде просити, що б перевела через мостик[…]. Лягла вона спати[…] сниться її, приходить не парубок, старший вже […]. Тай до неї каже: «дай руку!». А вона каже: «Ти сам перейдеш!». Проснулась злякалась, врано встала нікому нічого не кажу. Але прийшла вона на ферму і розказує: «Приснився якийсь старий і пішов каже: «Дай руку!», а я йому: «Ти і сам перейдеш!». А вони їй кажуть: «От побач, що прийде!». Як би місточок з патичків зробила, то б він сам перейшов, а так як з соломи, то скаже: «Дай руку!».Через трохи приїхала машина на ферму з чужими з Одеси аж приїхали[…] А там один з тої машини каже, що б висватав її, але я розвідник. Як прийшлося, приходить моя сестра, дивиться, а то він стоїть, що снився. Вони пожинилися, вже онуки зрослі» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 42 арк..(с. Білий Рукав, Хмільницького р-н, Вінницької обл.).

Для досягнення більшої ефективності такі ритуальні дії супроводжувалися вербальними формулами-запрошеннями: «Суджений мій, ряджений, приснися мені цієї ночі і переведи мене через кладку» Милорадович В.П. Народные обряды и песни Лубенскаго уезда, Полтавской губерніи / В.П. Милорадович // Сборник ХИФО. - Т.10. - Харьков: Типографія Губернскаго Превленія, 1897. - 223. Зрідка обов'язковою умовою здійснення досліджуваного мантичного звичаю було ритуальне мовчання. У такому разі людина сприймається як «чужа», «небезпечна», адже тимчасово належить до потойбіччя. Власне це й допомагає їй увійти в контакт з «іншим» світом.

Здебільшого ритуальні дії з «місточком» виконували на Андрія, Новий рік (або напередодні цих свят), Введення, зрідка дублюючи їх. За заувагою Д. Зеленіна, східні слов'яни, яким добре відоме це ворожіння, здійснювали його на Різдво. Цікаво, що у Білорусі «місток» під ліжко ставила не сама відданиця, а хтось сторонній. З метою наснити майбутнього чоловіка подекуди ворожили румуни, німці та лужичани. Скажімо, румунські дівчата, «прокладаючи місточки» через річку або криницю, мали змогу не тільки побачити нареченого уві сні, а й довідатись його матеріальний стан або час сподіваного шлюбу. Про це судили за виглядом або «поведінкою» рослини «василька» (базиліка). Попри певні міжетнічні відмінності, спостерігаємо однакові «віщі» прикмети стосовно шлюбного партнера і весілля: наречений повинен перейти через міст або ж перевести через нього дівчину Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография … - 404 с.

Застосування води у практиці дівочих ворожінь - реалія, характерна для української обрядової традиції загалом. Однак, з-поміж різних гідромантичних дій, які зафіксовані в тих чи інших регіонах України (з вишневою гілкою, вінками, розтопленим воском чи оловом тощо), звичай залишати на ніч в узголів'ї посудину з водою і споруджувати «містки», щоб приснився обранець, був малопоширеним. Про це свідчить його фрагментарне побутування майже по всій Україні, проте лише в окремих населених пунктах Гуцульщини, центральних і південних районах України, Полісся, Слобожанщини, Наддніпрянщини, Холмщини, Підляшшя, Покуття, Опілля, рівнинної Буковини, українських селах Молдови.

На думку Л. Виноградової, генеза уявлень про мантичні властивості води криється у прадавніх уявленнях про її порубіжність, дотичність до «іншого» світу, світу предків, які володіють таємними знаннями, допомагають передбачити прийдешнє. Вода, яка у різних культурах здавна сприймалася як медіатор між світами живих і померлих, «проявляє», «передає» інформацію про майбутнє Виноградова Л.Н. Вода / Л.Н. Виноградова // Славянские древности: Этнолингвистический словарь : в 5-ти т. - Т. 1: А-Г. -- М. : Международные отношения, 1995. -- С. 386..

Деякі види любовної магії дозволяли не приблизно, а точно дізнатися хто буде нареченим. Для цього дівчина заходила в порожню кімнату, несучи з собою дзеркало, три свічки і чистий рушник і примовляла: «Суджений , ряджений, приходь до мене вечеряти». Після цього дівчина пильно вдивлялася в дзеркало, час від часу протираючи його рушником. Перед тим як має з'явитися образ хлопця, відображення в дзеркалі потемніє і через плечі дівчина має зазирнути її суджений. Для того що б цей нечистий у вигляді судженого парубка зник, потрібно було сказати: «Цур звідси» і він пропаде.

Цікаву інтерпретацію цього ворожіння подає Громова Н. Дівчата купують нове дзеркало (важливо, що б після ворожіння ним ніхто не користувався), і на Святий вечір, коли вся сім'я лягла спати, розташовують дзеркало біля вікна в хаті таким чином, що б в нього можна було дивитись знадвору. Тоді дівчина, яка хоче дізнатись, як виглядатиме її наречений, повністю роздягається (незважаючи на те, що на дворі мороз) і тричі по ходу сонця обходить хоту. Після третього кола дівчина знадвору дивилась на себе в дзеркало - і повинна побачити там не себе, а чоловіче обличчя Громова Н. Сучасні Святвечірні ворожіння про шлюб…. -С. 103..

Бувало таке, що парубки які залицялися до дівчини знали про ворожіння і самі намагалися підлаштувати так, «ніби їхня доля вже давно назначена». «Колись як ми були молоді й красіві, то любили гадати. Ми були в цій хаті, в нас було таке колишушнє дзеркало, трюмо, ми закрились в спальні з дівчатами і гадаємо. Дійшла до мене черга. Ми засвітили свічки, поставили, світло виключили, всі дівчата посідали на кроваті, а я сіла навпроти вікна, там получається вікні і біля нього дзеркало і там двері, в заді. І гадаю вже: «Сужений мій, ряджений прийди до мене, покажись мені», а ми з дєдом моїм сусідами були. І тут тільки я це сказала і тут я дивлюсь, дівчата в дзеркало, а там точно дєд Болік, ну він тоді ше був красівий. Я так очі відкрила, закрила знов стоїть! Я питаю дівчат: «Дівчата, хто заді мене стоїть?». «Нікого немає!» і тако хіхікають, сміються. А він взяв, відкрив легесенько шторку, голову туди всторомив. І ми так посміялисьі отак до цеї порі ми з ним ходимо і гуляємо і живемо, і дітей собі придбали і внуки, слава Богу є» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 42 арк. (с. Уланів).

За допомогою звукової мантики можна було довідатися в яку сторону села дівчині судилося піти заміж, термін очікуваного весілля. Прикметно, що провісниками долі були «віщі» голоси домашніх і світських тварин. Розглянемо детальніше різновид звукового ворожіння, що будується на інтерпретації імені першого зустрічного. Так, на теренах України відданиці в андріївську ніч (Святий вечір, Меланку) виходили на вулицю і запитували першого зустрічного чоловіка: «Дядьку, як вас звати?». При цьому сподівались, що таке ж ім'я носитиме й суджений. Натомість зустріч з жінкою віщувала дівування впродовж року Вархол Й. Дівочі ворожіння в часі зимового сонцестояння / Й. Вархол // Науковий збірник музею української культури у Свиднику. -Пряшів: Музей української культури, 1988. - Т. 15. - Кн. 1. - С.167..

«Осьо розказувала моя сусідка: «Вийшла і йду з сестрою, ідемо, ідемо - всьо село пройшли, ми ні одного мужика не зустріли, доходимо ми аж сюди, а тутечко ідуть два хлопці один менший, один більший, і обох Івани звуть (і той Ваня, і той). «Регочимося», - каже. - А вони ж знали в селі, як людей звуть. І так і повиходили заміж: і в тої був Ваня, і в тої» Серебрякова О. «Дядьку, як Вас звати?» … - С. 496..

Наприклад на теренах Полісся, дівчата виходили ворожити з ритуальною їжею у руках. За повір'ями, які побутували у лужичан, перший зустрічний на перехресті у новорічну ніч і був судженим дівчини. На місце ворожіння вона йшла, несучи у роті капусту Плотникова А. А. Встреча / А.А. Плотникова // Славянские древности: Этнолингвистический словарь : в 5-ти т. - Т. 1: А-Г. . - М.: Международые отношения, 1995. - С. 454.. Зазвичай за допомогою традиційних поминальних страв (куті, млинців та ін.) намагалися задобрити духів-опікунів, які, за віруваннями, виступали посередниками між світами і допомагали у пророкуванні долі. Подекуди обрядову страву, що виділялася душам предків,

з'їдали самі учасники мантичних обрядодій. Ритуальне годування - один з основних магічних прийомів, завдяки яким регулюються взаємовідносини між людиною і вищими силами.

Що б довідатися з якого боку чекає дівку суджений вона виносила сміття з хати, яке не викидали від Святого вечора до Маланки, і підсипали ним дерева в садку. Підсипавши, дівчина наступає ногою на те сміття і слухає,чи собака загавкає чи люди заговорять чи щось зашарудить, то в ту сторону дівчина заміж піде.

Таким чином, дівчата отримують далеко не повну інформацію про майбутнього судженого. Одні ворожіння допомагають дізнатися, з якого кінця села прийде наречений, другі - чи був він до цього вже одружений, треті - його ім'я, четверті - приблизний зовнішній вигляд, п'яті - коли дівчина вийде заміж тощо. Отже, дівчина фактично не має однозначної відповіді, хто з знайомих хлопців стане її майбутнім чоловіком. За допомогою таких ворожінь можна отримати лише дуже приблизну, неточну інформацію про своє майбутнє.

2.2 ЧАС ОДРУЖЕННЯ

З-поміж різних обрядодій, приурочених до релігійних свят зимового періоду, окрему і доволі чисельну групу становлять ворожіння тобто різні способи довідатися про майбутнє. Чи не найчисельнішими з них, як відомо, є дівочі гадання на заміжжя.

Одним із традиційних способів, за допомогою якого в народі сподівалися привідкрити завісу прихованого прийдешнього - ворожіння з гілками вишні, черешні тощо. Саме такий спосіб гадання на майбутне заміжжя ми зустрічаємо на досліджуваних теренах Волині. «Треба виламати вишневу гілочку, поставити у воду, то як вона розів'ється на Василя, значить дівчина цього року заміж вийде» Архів Львівського національного університету ім.. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е - 128. (Польові етнографічні матеріали до теми Традиційна зимова календарно-побутова обрядовість українців, зібрані Марією Мельник, Хмільницькму та Чднівському районах Вінницької та Житомирської обл., 3-14 липня 2014). (с. Уланів, Хмільницького р-н).

Вишневу гілочку дівчина мала виламати у своєму садку, тоді поставити у воду або ж посадити у горнятко з землею і поставити у тепле місце, частіше ставили на піч. Цю дію дівчина робила на Андрія, рідше на Катерини. Якщо ж гілочка розцвіте на Василя, тоді ця дівчина вийде заміж у цьому році, якщо ні, тоді сидітиме в дівках ще рік, якщо гілка засохне, то весілля ще не скоро потрібно чекати Серебрякова О. Мантичні дії з рослинами в зимовому циклі свят українців / Олена Серебрякова // Народознавчі зошити. - 2008. - Вип.3 - 4. - С. 273. .

Подібне гадання ми зустрічаємо майже на всій Правобережній Україні. Про дещо складніший спосіб цього гадання повідомляє нам М. Сивицький. Маючи кілька залицяльників, лемківчанка ворожила про судженого так. Удосвіта напередодні Андрія черешневі гілочки садила у вазони, відмітивши кожну кольоровою ниткою і запам'ятавши, якого парубка ця галузка позначає. Відтак розставила їх по закутках у хаті, що б вберегти від наврочення, і щоранку набирала до рота воду та підливала. За віруваннями, дівчина до року мала одружитися з тим хлопцем, гілка якого розвинулася до Святого вечора Сивицький М. Духовна культура / Микола Сивицький // Лемківщина: Земля - люди - історія - культура. Т.ІІ: Записки НТШ. - Нью-Йорк, 1988. - С. 102 - 294..

Цікавий звичай з фруктовою гілочкою зафіксовано на Гуцульщині. Будь хто з родичів вирізав на Андрія гілку яблуні, груші чи сливи, в тому разі, коли хлопець мав серйозні наміри щодо дівчини. Цю галузку потім використовували у весільному обряді - били неї по плечах молодих, що мало забезпечити подружжю солодке життя, плідність і щастя Серебрякова О. Мантичні дії з рослинами …. - С. 273..

Проте такий спосіб гадання поширений не на всі території України. Наприклад, на Черкащині, Яворівщині і Міжгірщині, про таке гадання нічого не знають, або ж говорять, що це гріх. Люди пояснюють це так: «Казали, що це гріх. Що б тобі било легко вмирати, як мені ся розвивати», «Казали, що то не можна, то тяжко так їй сі розквисти, так буде і людині тяжко» Там само. - С. 274. .

Можна провести паралелі із сусідньою Польщею. У деяких її районах квітуча вишнева гілочка віщувала дівчині заміжжя, а в інших - «повідомляла про її цнотливість» Ганцкая О. Западные славяне // календарные обычаи и обряды в странах Зарубежной Европы ХІХ - нач. ХХ в. Зимние празники. - М.: Наука, 1973. - С. 206 -207.

Отож, ми бачимо, що гадання на вишневих/черешневих гілочках поширене на Волині, Поліссі, Гуцульщині, Лемківщині, натомість на інших етнографічних районах України воно проявляється рідко або відсутнє взагалі. Також ми спостерігаємо різні способи цього гадання, але результат скрізь однаковий, дівчата намагалися передбачити, коли їм судилося вийти заміж. У різних народів квітуче дерево асоціюється зі щасливою долею, яка пов'язує життєдайні сили природи і людини. Можливо саме тому розцвівши гілочкам приписували магічну дію.

Чи не найпоширенішою на етнографічній Волині є також магічна дія пов'язана з перекиданням чобота через хату. «Колись як на Щодрика, то кідаєш через хату те, у чому був обутий - черевик чи чобут. Дай будеш дивитися в яку сторону впаде носком, то знай, що це з теї сторони буде тобі пара» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 15 арк. (с. Новопіль, Черняхівського р-н, Житомирської обл.). Поганою прикметою вважалося, якщо взуття впаде підошвою догори, тоді дівчині взагалі не судилося вийти заміж. Це пояснюється тим, що в український віруваннях перевернуті речі віщують щось погане, наприклад ніколи не можна класти буханець хліба підошвою догори, адже це символізуватиме якісь негаразди і ймовірну смерть. Такі обрядодії здійснювалися як на Андріївських вечорницях, так і у Новорічну ніч.

На Катерини дівчата ходили попід хати і слухали, яка ж доля їх чекає. «Ідеш попід хату, як в кого велика сім'я, стоїш під вікном, там жінка чи мати свариться на дітей: того туди гонить, того туди. Каже: «Іди рубашку наклади! - до хлопця, -Чого ти замурзався!». Ото як «Іди!» - значить добре, дівка замуж піде, а як «Сядь, бо я тобі дам!», то вже, каже,буди сидіти, бо сказали «Сядь!» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 16арк. (с. Пагурці, Хмільницького р-н, Вінницької обл.).

У цьому виді мантичних дій отримання відомостей про прийдешню долю будується на діалозі, тобто людина, що ворожить, створює відповідні умови, для отримання конкретних відповідей на запитання, що її цікавлять. Також обов'язковою умовою цих дивінацій був вихід за межі свого житлового простору. За народними віруваннями, ці слова, що говорить провісник, є виявом Божої волі, яку Він посилав, через слова чи символи. Своєю чергою провісник наділявся особливим статусом, тому що був транслятором волевиявлення вищих сил.

Підслуховували в саду біля сміття, яке збирали від Різдва до Нового року у хаті і лише під Новий рік викинули під дерева і слухали де що зашарудить, де хтось крикне чи гілку вітер поколише, звідки лине який звук, звідти буде суджений. На Волині «Дівчата виходили на вулицю і слухали з якої сторони, щось перше обізветься - звідти буде наречений» Там само. - 28 арк., (с. Новопіль).

На Холмщині побутував схожий звичай, але це гадання відбувалось тоді коли кололи свиню під Різдво. Був такий звичай, коли кололи свиню під Різдво і починали її смалити, дівчата вибігали й гукали. Звідки буде чути гавкіт собак звідти і буде наречений Рижик Є. Календарні обряди українців Холмщини і Підляшшя / Єлизавета Рижик // Холмщина і Підляшшя: Історико-етнографічне дослідження / [відп. ред. В. Борисенко] - К., 1997. - С. 267..

Якщо на Святі вечори гавкає багато псів - багато весіль буде. Сидячи за столом, родина прислухається чи гавкає пес. Як загавкав, то з родини хтось жениться або віддасться. А як гавкають сусідські пси, то визначають звідки суджену чи судженого чекати Зборовський П. Різдвяний цикл свят …. - С. 52..

Потрібно згадати ще про одне ворожіння, яке полягало у тому, що б дізнатися чи в парі буде дівчина цього року. «Вносили дрова в хату, на оберемок брали заносили в хату і рахували їх чи до пари буде» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 1 арк. (с. Новопіль). Якщо полін виявилося до пари, то вона невдовзі знайде собі пару, якщо дров непарна кількість - цьогоріч на весілля можна не сподіватися Серебрякова О. Етнолокальні варіанти деяких календарних ворожінь (мантичні дії з дровами в зимовій обрядовості українців) / Олена Серебрякова // Народознавчі зошити. - 2010. - Вип. 5 - 6. - С. 630..

Дрова дівчата брали як і в себе на господарстві, так і з подвір'я тих осель, де мешкали парубки. Крадіжку в народі засуджували, але крадені речі досить часто використовували у магічних обрядах. Люди вірили, що крадені речі наділені особливими магічними властивостями і їхнє використання посилює ефективність обрядів. Войтович В. Українська міфологія …. - С. 250.

Відомі і інші мантичні дії з використанням символіки «парне-непарне». Пізно ввечері напередодні Андрія дівчата виходили на двір і сіяли на снігу коноплі. Дівчина набирає в пелену насіння коноплі, виходить за хату, сіє на снігу і приспівує. На Поліссі дівчата приговорювали так:

«Андрію, Андрію, по тобі льон сію.

Я хочу знати з ким вік буду каратати».

Після цього дівчина збирає в долоні льон і заносить в хату, там сніг розстає і дівчина рахує парна чи непарна кількість льону.

Наталія Громова подає схожий варіант цього ворожіння на Бойківщині, але з деякими своєрідними нюансами. Дівчата, які з якихось причин не вийшли заміж до 25 років, ворожили так. Дівчина використовує чоловічу нижню білизну - татову чи братову. Бере кальсони за витягнуту в них резинку зубами, так обходить навколо хати і каже:

«Андрію, Андрію, я на тебе коноплі сію.

Портками волочу, бо віддатися хочу».

Рідше відомі випадки коли дівчата волочили по снігу свою спідницю. У крайніх випадках, цю обрядодію дівчата виконували голі, вірячи в те, що будучи абсолютно оголеною, ворожіння принесе позитивний результат. Адже голе тіло було важливим і сильнодіючим елементом у ворожіннях Громова. Н. Сучасні дівочі святвечірні ворожіння про шлюб … - С. 102..

Враховуючи семантику зерна як джерела нового життя, можна потвердити, що обрядовий акт розкидання насіння (імітація землеробських робіт) має виразну продукуючу (фертильно-еротичну) функцію -- кореляція родючості землі і фертильності жінки. Очевидно, у давнину такі дії повинні були наділити дівчину плідністю незалежно від результату дивінацій.

Ворожіння на шлюб бувають не лише індивідуальними, а й колективними. Серед таких видів гадань на визначення того як скоро дівчина вийде заміж було закидання дівчатами перевесел на дерево. «Крутили перевесла , йшли до теї хати, де є хлопці і закидали перевесла, чиї перевесла впали, то та дівчина замуж піде чиє не впало, засіло, то не вийде замуж цього року» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 28; 38 арк.; «Ішли на Андрея перевесла крутити з жита чи пшениці і закидали. Стають дівчата і дивляться, але кидають разом, на «Раз, два, три!» і дивляться, чиє зачипилося, значить не вийде ше заміж,чиє впало, значить та першою виходить заміж» (с. Зозулинці, Хмільницького р-н, Вінницької обл.).

Ще одним видом колективного ворожіння є ворожіння на балабушка (варениках, пампушках, коржиках). Першим ділом як дівчата зійдуться на Андрієвські вечорниці, вони печуть балабушки. Воду на балабушки дівчата носять ротом з криниці. «Вгинаються, набирають у жменю та й в рот приносять її. То на Андрія коржики печуть, то ідуть з ополонки у роті воду несуть. Було таке хлопці перевидять, розсмішать, що б та воду вилила, не донесла. Якщо виллє воду, вертається назад, але вже як хлопці є, то вони не дадуть її донести» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 2 арк. (с. Морозівка).

Прийшовши до хати, дівчата замішують балабушки, печуть. «тоді ті коржі позначали, кожна свого, клали на лавочку, пускали собаку і чийого він першого візьме, та в перід заміж піде» Там само. - 16 арк. (с. Пагурці). В деяких селах досліджених автором, інформатори повідомляли, що ще раз не можна було вертатися по воду, а чекати наступного року. «Як виллють, то більш не підуть, то лише як донесе ліпить ту балабушку» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 42 арк. (с. Білий рукав).

Всі інформатори з Вінницької Волині були одностайні в тому, що пес повинен був лише надгризти першого балабуха, тоді дівчина перша піде заміж. Свідчення розходяться у Житомирській Волині. «Як собака чию пампушку вкраде і з'їсть - це до года замуж вийдеш. А як чию пампушку десь під стал чи надгризе, то до года помре» Там само - 12 арк. (с. Новопіль). О. Воропай по-іншому пояснює ситуацію коли собака заховає десь балабушку, але результат такий самий, коли собака, як провісник долі, лише надкусить балабуха. Інколи пес візьме балабушку і несе її десь у глухий кут - так і доля занесе дівчину в чужі краї, в далекі села. Найгірше, якщо пес не з'їсть балабушку, а тільки надкусить її і покине Воропай О.Звичаї нашого народу …. - С. 17..

На вечорницях дівчата беруть свої черевики чи чобітки, у чому були взуті, в руки і переступають ними від стіни до порогу: чий чобіток першим вийде за поріг, та дівчина першою з-поміж присутніх вийде заміж Громова Н. Сучасні дівочі святвечірні ворожіння про шлюб …. - С. 102..

На Андрія або ж, подекуди, на Святий вечір молоді парубки робили збитки: ворота знімуть і кудись занесуть, двері камінням позакладають, що господарі вийти не можуть та ін. Доброю прикметою вважається, коли у ці дні хлопці знімуть кришку з криниці на подвір'ї у дівчини, тоді у цьому році дівчина піде заміж. Цікаво, що коли хлопець має серйозні наміри до дівчини, то він навмисно іде до оселі дівчини і знімає кришку з криниці, цим самим повідомляючи їй та її родині про свої наміри стосовно дівчини.

Отже, з давніх-давен дівчат завжди цікавило чи в парі вони будуть, як швидко вийдуть заміж, хто буде їхнім судженим і дати відповіді на ці запитання їм допомагали ворожіння. Ворожіння були як колективними так і індивідуальними. На різних теренах України ми спостерігаємо як подібні обрядодії, так і суто локольні, які характерні лише на певних теренах. Для ворожінь дівчата використовували різні атрибути які у буденні дні не мали ніякого магічного впливу . Але у певні дні (Андрія, Новий рік), на думку дівчат, вони набували магічних властивостей, які допоможуть їм привідкрити завісу у незвідане майбутнє.

ВИСНОВКИ

Отже, підсумовуючи все вище сказане можна зробити наступні висновки.При підготовці до написання цієї бакалаврської роботи автором було опрацьовано спеціалізовані джерела та літературу. Для кращого розкриття тематики було залучено узагальнюючі праці по українській зимовій календарно-побутовій обрядовості, такі як «Місяцелік» В. Скуратівського, «Звичаї нашого нороду» О. Воропая, «Календарная обрядность» Д. Зеленин та ін. Також були використані матеріали зібрані автором на Житомирській на Вінницькій Волині у 2013 - 2014 рр. Зі спеціалізованої літератури потрібно виділити статті О. Серебрякової, П. Біляковського, Н. Громової та ін.

Структурно робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел та літератури. У першому розділі «Прикмети та гадання спрямовані на добробут сім'ї» дано загальну характеристику прикметам та гаданням, що дозволяють визначити чи благополучний буде для сім'ї прийдешній рік. У другому розділі «Гадання та прикмети про одруження», що складається з трьох підпунктів: «Приворожування хлопців», «Визначення особи нареченого» та «Час одруження», автор проаналізує прикмети, ворожіння, магічні та мантичні дії, що дозволяють дівчатам довідатися про своє майбутнє: чи в парі вони будуть, хто буде їхнім судженим чи щасливі вони будуть та ін.