Музично-інструментальна культура українців

Потужними обЧєднувально-інтеґруючими чинниками виступають також специфічно-господарські та географічні анклави заховання реліктів традиційного інструменталізму. Відмінності ж чіткіше диференціюються не так на географічному, як на історичному, соціальному і, особливо, індивідуально-виконавському рівнях.

Від багатоколінності розгорнутих гопаково-козачкових структур та наскрізності композиційних побудов коломийкових імпровізацій до дво - триколінності малих редукованих і нівельованих композиційних утворень із феноменальним, магічним “триєдиним” принципом триколінної періодичності у композиціях розгорнутого типу (П.Файкун, І.Васильченко, Г. Латко та ін.), бачимо не менш контрастно окреслену єдність закономірностей еволюції й функціонування типологічно споріднених і парадигматично сформованих інваріантів інструментального мелосу українців.

Консерватизм скрипкових тональностей і способів гри, відданість традиційному складу і репертуару не дозволили корифеям автентичної манери гри (гуцулам В. Моґуру і братам Прилипчанам, бойкам - В. Ігнатищу, К. Воробцеві, поліщукові - І. Кобзарю, наддніпрянцеві/подолянину І. Васильченку та ін.) піддатися оманливій спокусі гонитви за зовні “більш технічно і тонально розвиненим”, але зате цілковито чужим і не відповідним автентичному сучасним стилем гри.

Структурно-типологічні відміни мелоінтонації і ладу, темпометроритму і складочислової ритміки умовного “вірша” подібно цеглинам велетенської й величної споруди - традиції виконавства на автентичних музичних інструментах - сторінка за сторінкою даної дисертації вибудовують її неповторні “архітектонічні” контури. А характеристики штрихової артикуляції, ступеню і рівня імпровізаційності, довільності й характеристичності виконання неначе візерунковим “ліпленням” вивершують будівлю, доповнюючи й наповнюючи її живильним струменем живої музики.

ВИСНОВКИ

1. Герменевтика соціокультурних, історичних та літературних джерел дозволила змоделювати систему уявлень про формування наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. в українському етномузикознавстві нового напрямку - етноінструментознавства, виникнення якого пов?язане з іменами М. Лисенка, В. Шухевича, Ф. Колесси, Г.Хоткевича, К. Квітки, М. Грінченка, а розвиток - із працями Б. Шейка - А. Гуменюка, І. Мацієвського, Б. Яремка, І. Шрамка, Л. Кушлика, С. Грици, автора цих рядків та ін.

2. Аналіз наукових, архівних та експедиційних даних підтверджує гіпотезу Г. Хоткевича про автохтонність походження й побутування переважної більшості народних музичних інструментів на українських теренах та К. Квітки про ареали їх поширення і збереження у зонах найбільшої етнографічної законсервованості - в Карпатах і на Поліссі - з наступним згасанням інтенсивності функціонування під впливом соціально-політичних та часово-історичних чинників.

3. Серед найбільш поширених НМІ у пастівницькій культурі українців провідне місце належить духовим (сигнальним трубам, шалмеям та сопілковим інструментам), а в обрядовій і танцювально-рекреативній сфері - скрипці та цимбалам як таким, на конструктивно-ерґологічній основі яких ґрунтуються основні типологічні спільності і відміни складів інструментальних капел у всіх регіонах України.

4. Стратифікація явищ і категорій українського традиційного інструменталізму вказує на визначальну функцію крайніх характеристик стилетворчого процесу - автохтонності та напливовості - у формуванні етнічного звукоідеалу українців. Основними сферами його визначеності в роботі вважаються:

- з?ясування критеріїв належності певних народних музичних інструментів та закріпленого за ними репертуару - народної інструментальної музики - до певного етнокультурного середовища;

- визначеність НМІ як супутників традиційної чи її стильового антиподу - т. зв. “народно-академічної” музики;

- визначення ступеню релігійно-містичного впливу на стильові характеристики музичного середовища;

- “вдосконалення” інструментарію в межах кожного із названих середовищ;

- еволюція органологічних типів музичних інструментів в рамках кожної із сфер;

- інтонаційно-стильові трансформації структурно-композиційних форм і жанрів інструментальної музики як явищ традиційного та сценічно-академічного виконавства;

- акустичні, темброво-колористичні та виконавсько-інтерпретаційні ознаки стилю і їх вплив на формування етнічного звукоідеалу певного народно-виконавського середовища;

- уникнення змішування критеріїв обох протилежних сфер (традиційної та „академічної”) - головної причини непорозумінь, методологічних і стильово-специфічних прорахунків та дискусійних екскурсів, що не мають під собою жодної науково арґументованої основи;

- комплексне дослідження проблеми етнічного звукоідеалу як етноорганофонічна (специфічна) та загальносвітоглядна (методологічна, біоенерґетична, соціологічна) перспективи.

5. Відзначаючи характерність для української етноорганології трьох систем класифікації традиційної НІМ - структурної, соціально-побутової та функційної - вказуємо на особливу продуктивність першої із них як такої, що найдостовірніше відбиває реалії сучасної етноорганологічної ситуації, відповідаючи типам НІМ, що до сьогодні органічно збереглись у побуті сучасного українського села.

6. Проаналізувавши тенденції міжжанрової та міжетнічної трансформації української НІМ, доходимо висновку, що внаслідок складних нівеляційних процесів у сучасному виконавському середовищі відбулись істотні відхилення від нормативних засад традиційного етнічного звукоідеалу в інструменталізмі українців. Для їх виправлення в роботі пропонується методика науково-теоретичної та науково-виконавської реконструкції, наукового обґрунтування і традиційного тлумачення та відтворення живої музики, що звучить.

7. Одним із ефективних засобів реалізації науково-реконструктивного відтворення живої музики, що звучить, в роботі вважається сучасна комплексно-синтезуюча транскрипція НІМ як спосіб фіксації та своєрідна „проміжна ланка” цього процесу. Використовуючи найсучасніші аудіовізуальні та комп?ютерні технології, акцентуємо на способі наскрізного нотування великомасштабних інструментальних композицій, досі невідомих в історії як вітчизняної так і зарубіжної етноорганологічної та виконавсько- реконструктивної практики.

8. Структурно-типологічні ознаки традиційної НІМ українців виразно диференціюються на жанрово-функційному та регіонально-стильовому рівнях. Перший із цих рівнів поділяє жанрові шари НІМ на дві великі групи: давню астрофічну та пізнішу - строфічну, що корелюється з уявлюваною строфікою умовного пісенно-приспівкового вірша. Другий рівень передбачає вирізнення структурно-типологічних відмін специфічно-стильового характеру: ладово-інтонаційного, музично-ритмічного, темпово-агогічного та власне виконавського, що дозволяє кваліфікувати їх як відміни мелогеографічні, музично-діалектні.

9. На основі проведеного структурно-типологічного (парадигматичного) аналізу будови обох згаданих груп НІМ (астрофічної та строфічної) констатуємо, що мелогеографічні характеристики традиційної інструментальної музики українців найвиразніше розрізняються в карпатській та галицько-подільській зонах. Волинсько-поліська, східно-подільська, наддніпрянська, полтавська та слобідська етнографічні зони наділені значним ступенем уніфікованості і єдності стилю. Пограничні, маргінальні та діаспорні групи, натомість, позначені відчутними дифузійно- і рецепційно-стильовими трансформаціями. А окремі з них - буковинська, лемківська, марамороська, підляська, пінсько-берестейська та слобідська навіть схильні до повного нівелювання чужинським інтонаційним елементом автохтонного субстрату і видавання його за „свій”.

МОНОГРАФІЇ

1. Музика Бойківщини.- К., 2002. - 304 с.

2. Музично-інструментальна культура українців (фолкльорна традиція). Монографія.- Київ - Дрогобич, 2007. - 538 с.

СТАТТІ У ПРОФІЛЬНИХ ВИДАННЯХ, РЕКОМЕНДОВАНИХ ВАК УКРАЇНИ

1. Дума про репресованих кобзарів // Народна творчість та етнографія. - 1992. - № 1. - С.25 - 27.

2. Лірницька традиція як феномен української духовності // Родовід. - К.,1993. - № 6. - С.37 - 43.

3. Релікти традиції гри на цимбалах на Наддніпрянщині // Родовід.- К., 1995.- № 11.- С. 57 - 67.

4. Традиційний інструментарій Полісся (до питання примітиву в музиці) // Родовід. - К., 1998. - № 16.- С. 104 - 113.

5. Традиційні народні інструменти українців в аспекті сучасного суспільно-політичного процесу // Проблеми етномузикології.- Вип. 1.- К., 1998. - С.167 - 179.

6. Посібник з етноінструментознавства // Волинські дзвони. - Вип.3. - Рівне, 1999.- С.101 - 102.

7. Скрипка - провідний традиційний музичний інструмент українців // Студії мистецтвознавчі.- Ч. 4 (20)- К., 2007. - С. 98 - 104.

8. Бойківські танки козачкової групи (Спроба структурного аналізу) // Музичний фольклор в системі навчання та виховання молоді. - Тернопіль, 2000.- С.100 - 108.

9. Етноорґанологія як предмет музичної україністики: шляхи формування і перспективи // V Міжнародний конгрес україністів. - Кн. 2. Мистецтвознавство. - Одеса - Київ, 2001. - С. 462 - 472.

10. Українські менестрелі (сліпі кобзарі та лірники) // Вісник Львівського університету.- Серія філологічна.- Вип. 31. - Львів, 2003. - С.403 - 404.

11. Традиційна інструментальна музика українців. Жанрова класифікація й сучасні жанрово-стильові трансформації // Проблеми етномузикології. - Вип. 2. - К., 2004. - С.92 - 109.

12. Основні сфери формування поняття етнічного звукоідеалу // Фольклористичні зошити.- Вип. 7. - Луцьк, 2004. - С. 103 - 118.

13. Микола Лисенко - піонер і фундатор етноорганологічної школи в Україні // Микола Лисенко та українська композиторська школа.- К., 2004. - С.39- 48.

14. Великі жанрові форми у народній музиці Бойківщини // Народна творчість та етнографія.- № 1 - 2.- 2004.- С. 31 - 38. 15. Климент Васильович Квітка - дослідник кобзарсько-лірницької та інструментальної традиції українців // Студії мистецтвознавчі. - Ч. 4(8).Театр. Музика. Кіно. - К., 2004.- С.38 - 43.

16. Філарет Колесса - транскриптор і дослідник традиційної інструментальної музики українців // Родина Колессів у духовному і культурному житті України кінця ХІХ - ХХ століття.- Львів, 2005.- С.208 - 213.

17. Лірницька практика в Українських Карпатах і на Передкарпатті. Спроба наукової реконструкції виконавських рудиментів традиції // Шостий Міжнародний конґрес україністів.- Книга 2.- Мистецтвознавство. - Донецьк -Київ, 2005.- С.93 - 104.

18. Етномузикологічне дослідження лад(т)канки. Відгук на збірку П. Зборовського та І. Федун „Бойківське весільне латкання”. - Львів, 2002.- 196 с. // Студії мистецтвознавчі.- Ч. 8(12). - К., 2005. - С. 115 - 119.

19. Сороміцький елемент в українському танцювально-приспівковому фольклорі (до проблеми творення інструментального кітчу) // Народна творчість та етнографія.- № 2 - 2.- 2007.- С. 21-29.

20. Мелогеографічні особливості структури танцювально-приспівкових форм у традиції українців // Студії мистецтвознавчі.- Ч. 2 - К., 2007. - С. 86 - 99.

СТАТТІ В ІНШИХ НАУКОВИХ ВИДАННЯХ

1. Розгорнуті імпровізаційні форми в народному інструменталізмі бойків (у порівняльному зіставленні з іншими реґіональними традиціями українців) // Традиційна народна музична культура Бойківщини.- Львів, 2003. - С.56 - 73.

2. Стрій та звукоряд бойківських народних музичних інструментів як консерванти і деконсерванти інструментального стилю // Традиційна народна музична культура Бойківщини. - Турка, 1992. - С.14 - 16.

3. Ґенеза і еволюція кобзарського інструментарію у світлі етноінструментознавчої концепції Гната Хоткевича // Дивосвіт Гната Хоткевича.- Харків, 1998. - С.117 - 126.

4. Гуслі, бандура і кобза як інструменти різних фаз еволюції української епічної традиції // Кобзарсько-лірницькі традиції та їх сучасний розвиток.- К., 1994.- С.24 - 26.

5. Кобзарсько-лірницька традиція. Маловивчені аспекти // Українське кобзарство в музичному світі. - К., 1997. - С.44.

6. Семантика інструментальних награвань у сучасному весільному обряді с. Зеленьків на Черкащині // Проблеми досліджень усної історії східноєвропейських сіл 1920 - 40 р.р. - Черкаси, 1998. - С.35 - 36.

7. Бойківський “Вертеп” у с. Вовче: до проблеми автентизму традиції // Музика та дія в традиційному фольклорі.- Львів, 2001. - С.17 - 30.

8. Софія Грица - теоретик і дослідник української пісенної епіки // Парадигматика фольклору. - Київ - Тернопіль, 2002. - С.21 - 27.

9. І ще раз про українські цимбали // Парадигматика фольклору. - Київ - Тернопіль, 2002. - С.48 - 61.

10. Весільно-обрядова інструментальна музика українців // Етнокультурна спадщина Полісся. - Вип. VII. - Рівне, 2006. - С. 92 -131.

11. Українська інструментальна музика пастушої культури // Етнокультурна спадщина Полісся. - Вип. VII. - Рівне, 2006. - С. 200 - 277.

12. Реконструкция лирницкой традиции в Украине (на материале исследований К.В. Квитки и Ф.М. Колессы) // Вопросы инструментоведения. - Спб., 1993.- C. 77 - 78.

13. Традиційні і т.зв. “академічні” українські народні музичні інструменти // Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, духовності й культури.- Переяслав - Хмельницький, 1992. - С. 150 - 152.

14. Ембріональні форми антифонно-поліфонічного мислення в сучасному колядницькому обряді бойків // Традиційна музика Карпат: християнські звичаї та обряди.- Івано-Франківськ, 2000. - С.20 - 42.

15. Усна інструментальна традиція Руси - України та знання про неї в науковій літературі долисенківського періоду // Етнокультурна спадщина Полісся. - Вип. VI. - Рівне, 2005. - С.113 - 123.

16. Поняття етнічного звукоідеалу як критерій визначення автохтонності народно-інструментального стилю // Актуальні напрямки відродження та розвитку народно-інструментального мистецтва в Україні.- К., 1995. - С.34 - 35.

Хай М.Й. Музично-інструментальна культура українців (фольклорна традиція). - Дисертація.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства за фахом 17.00.03 - Музичне мистецтво.- Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України. - Київ, 2007.

Дисертація присвячена вивченню явищ традиційної інструментальної культури українців в історичному (засади становлення етноінструментознавчої школи), системно-етноорганологічному (опис інструментарію і структурно-типологічний розляд музики, що на ньому виконується) та етноорганофонічному (народно-виконавському) аспектах.

Головною тезою дослідження є те, що основою етнічного звукоідеалу в інструментальній традиції українців є традиційно усталені, хоч і істотно поруйновані стереотипи інтонаційно-стильового, жанрово-типологічного та виконавсько-інтерпретаційного мислення українців, збережені у свідомості народу на рівні цілком достатньому для їх науково-реконструктивного відтворення.

У дисертації вперше здійснено спробу історичного осмислення процесів функціонування традиційних МІ в Україні, етапів і рівнів збереження та наукового вивчення явищ традиційного інструменталізму; проаналізовано жанрово-функційну природу, типологічну структуру і виконавські особливості музики, синхронно відповідної даним інструментам і, ширше, середовищам їх поширення.

Ключові слова: традиційні музичні інструменти (НМІ), традиційна інструментальна музика (НІМ), етноіструментознавство/етноорганологія, етнічний звукоідеал/звукоідеал середовища, жанри української інструментальної музики, парадигматика інструментального мелосу, імпровізаційність традиційної ІМ.

Хай М.И. Музыкально-инструментальная культура украинцев (фольклорная традиция). - Диссертация.

Диссертация на соискание ученой степени доктора искусствоведения по специальности 17.00.03 - Музыкальное искусство.- Институт искусствоведения, фольклористики и этнологии им. М.Т. Рыльского НАН Украины. - Киев, 2005.

Диссертация посвящена изучению явлений традиционной инструментальной культуры украинцев в историческом (основы становления етноинструментоведческой школы), системно-этноорганологическом (описания инструментария и структурно-типологический анализ исполняемой на нем музыки) и этноорганофоническом (народно-исполнительском) аспектах.

Основным тезисом исследования является положение о том, что в качестве этнического звукоидеала в инструментальной традиции украинцев выступают традиционно устоявшиеся стереотипы интонационно-стилевого, жанрово-типологического и исполнительско-интерпретационного мышления украинцев, сохраненные в сознании народа на уровне вполне достаточном для их научно-реконструктивного воспроизведения.

В диссертации впервые осуществлена попытка исторического осмысления процессов функционирования традиционных МИ в Украине, этапов и уровней сохранения и научного изучения явлений традиционного инструментализма; проанализирована жанрово-функциональная природа, типологическая структура и исполнительские особенности музыки, синхронно соответствующей определенным инструментам и, шире, среде их рапспространения.

Ключевые слова: традиционные музыкальные инструменты (НМИ), традиционная инструментальная музыка (НИМ), этноиструментоведение/этноорганология, этнический звукоидеал/звукоидеал среды, жанры украинской инструментальной музыки, парадигматика инструментального мелоса, импровизационность традиционной ИМ.

ANNOTATION

Khay M. Music-instrumental culture of the Ukrainians (folklore tradition). - Dissertation.

Dissertation for getting fine art doctor's scientific degree on profession 17.00.03 - Musical art. - Rylsky institute of fine art, study of folklore and ethnology of NAS of Ukraine - Kyiv, 2007.

The dissertation is devoted to the study of Ukrainian traditional instrumental culture phenomena in historical (ethnic instrumental school formation basics), system ethnorganologic (instruments' description and structural-typological examination of music that is played on it) and ethnorganophonic (folk-performing) aspects.

Thesis of the defended study is the fact that the basic of ethnic sound ideal in the Ukrainians' instrumental tradition are not reaching-kitsch and so called “folk-academic standards” of instrumental sounding that are introduced into the music life by force, but traditionally established, although rather blasted stereotypes of inflexion-stylish, genre-typological and performing interpretating thinking of the Ukrainians that were preserved in people's consciousness on the level that is rather sufficient for their scientific-reconstructive reproduction.

At the dissertation there is the first attempt of historical comprehension of traditional MI functioning processes in Ukraine, stages and levels of preservation and scientific investigation of traditional instrumentalism; genre-functional nature, typological structure and performing features of music are analyzed synchronously respective to these instruments and, wider, surroundings of their distribution.

Key words: traditional musical instruments (TMI), traditional instrumental music (TIM), ethnic instrument science/ethnorganology, ethnic sound ideal/surrounding's sound ideal, genres of Ukrainian instrumental music, paradigmatic of instrumental melos, improvisation of traditional IM.