Вплив емоційної нестабільності на навчальну діяльність молодших школярів

7. Вправа «Невербальні етюди» (20 хв.)

Мета: розвивати навички несловесної передачі інформації.

Хід вправи

Учасники об'єднуються у міні-групи по 4-7 осіб. Кожна група одержує картку з темою етюду, який вона через 10 хвилин має показати без слів іншим учасникам групи.

Теми етюдів:

- 12 місяців;

- справжня дружба;

- контрольна робота;

- розмова з батьками.

Запитання для обговорення:

Ш Чи важко було готувати етюди?

Ш Які засоби ви використовували для розкриття теми свого етюду?

Ш Що допомагало вам правильно відгадувати теми етюдів?

Ш Як ви почувалися під час виконання вправи?

8. Вправа «Хвилина» (5 хв.)

Мета: розвивати навички відчуття часу.

Обладнання: годинник із секундною стрілкою.

Хід вправи

Вчитель звертає увагу учасників на поняття «хвилина часу». Багато це чи мало? Потім учасникам пропонується за сигналом заплющити очі й розплющити у той момент, коли, на їхню думку, хвилина закінчилася. Потрібно намагатися не рахувати секунди, а саме відчувати довжину хвилини. Вчитель фіксує інтервал в одну хвилину і по закінченні подає сигнал.

Запитання для обговорення

Ш Хто розплющив очі раніше сигналу?

Ш Хто пізніше?

Ш Чи важко було виконувати це завдання?

Ш Чому важко розвивати в собі адекватне почуття часу?

9. Вправа «Я хочу ровеснику…» (40-45 хв.)

Мета: формувати навички публічного виступу, розвивати вміння впливати на інших вербальними та невербальними засобами.

Обладнання: папір, ручка, магнітофон, плакати «Як підготувати виступ», «Структура виступу».

Хід вправи

Інформація, яку можна використати під час обговорення.

Під час виступу оратора основна частина слухачів (93%) зосереджуються на його зовнішньому вигляді. Необхідно, щоб вербальна і невербальна інформація відповідали одна одній. Під час виступу краще поводитися природно (струнка постать, вільна жестикуляція - не занадто активна, жива міміка, посмішка, але не «гумова», погляд на слухача, а не на стелю, підлогу чи у вікно, природний, не крикливий голос).при першому спілкуванні невербальній комунікації приділяється 55% уваги, тембру голосу та інтонаціям - 38%, а інформації - лише 7%.

Підготовка до виступу. Потрібно усвідомити відповіді на такі запитання: ХТО - тобто ким ти є для слухачів? ДО КОГО - до кого звертаєшся? ЧОМУ - якої мети маєш досягти? ЩО - що хочеш сказати? ЯК - яку форму матиме виступ? КОЛИ - коли виступатимеш?

Як виступатимеш?

- придумай теми і основні моменти свого виступу;

- запиши виступ повністю;

- відкоригуй свій текст;

- підготуй текст виступу;

- визнач стиль виступу (хочеш звертатися до серця людей чи до їхнього розуму, посилатимешся на власні приклади чи на досвід інших, використай піднесений, емоційний стиль чи більш стриманий, холодний, користуватимешся нотатками чи говоритимеш без них).

Структура виступу: виступ, розвиток думки, завершення.

- На початку виступу завоюй увагу слухачів, здобудь їхню симпатію та оголоси мету своєї промови.

- В основній частині не вживай більше трьох аргументів.

- Під час завершення підсумуй сказане, зроби останній «штрих» (це може бути цитата, анекдот, гасло, питання, бачення майбутнього) і не забудь подякувати слухачам.

Як боротися з хвилюванням: запиши виступ, але не вчи його на пам'ять. Проси перед виступом, щоб тебе хтось послухав. Пам'ятай, що аудиторія налаштувалась позитивно.

На дошці записані теми повідомлень:

«Я хочу сказати ровеснику, чому треба цінувати і берегти своє здоров'я»

«Я хочу сказати ровеснику, що означає дбати про своє здоров'я».

На підготовку виступу виділяється 10 хв., а на виступ дві хвилини. Кожен виступ супроводжується словами подяки вчителя і оплесками всіх учасників. Перший доступ підлітка має бути позитивним.

10. Вправа «Дерево підсумків» (10 хв.)

Обладнання: плакати з зображенням дерева, кольоровий папір А1, скотч.

Хід вправи

Вчитель інструктує учасників:

Ви бачите на столі аркуш. На аркушах рожевого кольору напишете свої позитивні враження від тренінгу, а на синіх - що сьогодні вам не сподобалось (не забудьте вказати , чому саме) або свої побажання . Потім підійдіть до малюнка дерева і наклейте свої аркуші на нього.

По закінченню вправи вихователь проводить бліц-аналіз. Якщо переважають рожеві аркуші, він відзначає, що склалася не просто група, а команда з відвертим і конструктивним спілкуванням. Якщо багато синіх - він дякує за зворотній зв'язок і перебудовою подальші заняття з урахуванням побажань учасників.

Проведений нами теоретичний аналіз свідчить про існування органічного взаємозв'язку між інформацією про учасників спілкування і міжособистісними стосунками, комунікацією і саморегуляцією поведінки дитини у процесі спілкування, змінами у її внутрішньому світі [2; 3], в результаті чого структуру навчальної діяльності можна розглядати як фундаментальну єдність процесів відображення учасниками спілкування один з одним, взаємин між ними [37].

Головною проблемою навчальної діяльності дітей дошкільного віку є проблема пізнання особистості іншої дитини [19; 27; 38 та інші], а, отже, саме соціально-перцептивна складова і є основою гностико-конативного компоненту навчально-ігрової діяльності дошкільників. Зважаючи на це наступна серія проведених тренінгів стосувалася виявлення особистісних якостей в процесі навчальної діяльності дітей дошкільного віку.

Аналізуючи літературні джерела [12; 37; 48 та інші], ми дійшли висновку, що існують патерни невербальної поведінки, специфічні для диференційно-психологічних (стать, вік, темперамент, основні емоційні стани, акцентуації особистості, паталогічні деформації особистості) та соціально-психологічних характеристик дитини (статус, роль, належність). Поряд з іншими типовими формами поведінки (норми, стереотипи), вони відіграють важливу роль у регулюванні соціальних та соціально-психологічних процесів, що відбуваються у групі.

Під поняттями таких патернів у психології навчальної діяльності розуміють стійку, взаємообумовлену сукупність елементів невербальної поведінки і проксеміки спілкування, які відрізняють одну рольову поведінку від іншої, виконуючи не лише соціальні функції регулювання, ідентифікації, стратифікації, адаптації, але й соціально-психологічну функцію демонстрування ставлення дитини у даній ролі та очікування певної поведінки від інших [22].

Соціально-марковані невербальні засоби є своєрідними індикаторами статево-вікової та статусно-рольової поведінки. Освоєння відповідних невербальних патернів робить рольову поведінку дитини соціально-прийнятною, успішною, привабливою. Одним із завдань навчальної діяльності дітей дошкільного віку має стати оволодіння відповідними комунікативними навичками.

На думку О.О. Бодальова [17], формування уявлень дитини про інших ґрунтується на основі інформації різного характеру. Першочергове значення відіграє інформація „про стійкі особливості іншої людини, які накопичуються і зберігаються в пам'яті тривалий час, і використовуються під час загальної оцінки актуальних та потенційних можливостей цієї людини і впливаючи на вироблення загального підходу до неї. Далі індивід може володіти більш конкретною та обмеженою інформацією, про готовність людини до діяльності... і про характерну для неї поведінку в умовах цієї діяльності. Нарешті, існує поточна оперативно-регуляційна інформація про поведінку, стан і можливості людини, яку одержуємо під час взаємодії з нею в даний момент... і використовується негайно” [17].

Зі сказаного можемо зробити висновок про те, що пізнання дитини грунтується на накопиченні інформації про неї як про особистість (стійкі якості особистості), як учасника певного виду діяльності (рольові функції), як суб'єкта, що здійснює поточні процеси вирішення конкретних завдань.

У психологічній літературі неодноразово підкреслювалося, що формування уявлення дошкільника про особистість іншої людини відбувається опосередковано, що відображає засвоєні соціально-психологічні знання (зазвичай ці знання мають не науковий, а побутовий характер), притаманні його вікові, соціально-психологічні, статеві та інші стереотипи, осмислення ним власного досвіду взаємодії з іншими людьми тощо. На рівні свідомості ця концепція виражається як певна система критеріїв, через призму яких здійснюється відбір інформації, аналіз і оцінка особливостей особистості іншої людини.

Для отримання відповідної інформації дітям було запропоновано назвати ті критерії, за якими вони оцінюють оточуючих (форма представлення довільна, обов'язковою була лише вимога називати обидва полюси застосовуваної шкали). Проведений нами аналіз відповідей був спрямований на оцінку як ступеню когнітивної складності та диференційованості запропонованої респондентом системи критеріїв, так і соціальної (психологічної) спрямованості останньої та її відповідності науковим теоріям.

Із загальних тенденцій відмітимо наступне:

У респондентів, які належать до групи А - відповідно 10,08 (індивідуальні показники коливалися в межах від 6 до 21), а для групи Б, спостерігається значно більша когнітивна складність системи критеріїв, які застосовуються для оцінки оточуючих. Так, середня кількість оцінювальних шкал для групи Б склала 14,44 на одного респондента.

Значна кількість респондентів взагалі обмежилися загальним недиференційованим враженням про друга („щедрий - скупий”, „симпатичний - несимпатичний”, „добрий - злий” тощо). Питома вага таких відповідей для групи А склала 13%, а для групи Б - 6% від загальної кількості названих шкал.

Респонденти часто припускалися семантичних помилок при визначенні антонімічних якостей особистості, внаслідок чого протилежними полюсами шкал ставали „розумний - веселий”, „чесний - хитрий”, „допитливий - повільний”, „наполегливий - лінивий” тощо. Це характерно, переважно, для представників групи Б.

Одноманітність запропонованих критеріїв оцінювання, відсутність вираженої соціальної спрямованості системи останніх у більшості респондентів, які належать до групи А, опосередковано вказує на досить таки поверховий характер пізнання ними особистості друзів.

Розрахунок коефіцієнта Стьюдента свідчить про статистичнудостовірність (р < 0,05) відмінностей у відповідях респондентів з груп А і Б.

З метою подальшого аналізу запропоновані респондентами шкали групувалися за певними категоріями. (Коефіцієнт узгодженості розподілу трьома незалежними експертами відповідей респондентів за названими критеріями склав 0,82). Обраховувалися:

· вага кожної категорії оцінювальних шкал за формулою

N₁ =А / п,

де N₁ - вага даної категорії шкал, А - кількість респондентів, які назвали шкали, що належать до вказаної категорії, п - загальна кількість респондентів, анкети яких брали участь в аналізі;

· питома вага кожної категорії оцінювальних шкал за формулою

N₂ =А / В,

де N₂ - питома вага даної категорії шкал, А - кількість респондентів, які назвали шкали, що належать до даної категорії, В - загальна кількість шкал, названих респондентами, анкети яких брали участь в аналізі.

У таблиці 3 наведені загальні показники шкал, які використовуються дошкільниками з нормальним психофізичним розвитком (див. таблицю 3).

Таблиця 3. Шкали, що використовуються респондентами при оцінюванні оточуючих (загальні показники)

Структуру критеріїв оцінювання учнів, притаманну респондентам з групи А, подано на діаграмі (див. рис. 1).

Як бачимо, найбільшу вагу (2,91) і, відповідно, найбільшу питому вагу (29% від загального масиву) отримали шкали, віднесені нами до категорію „якості, що відображають ставлення до інших людей”. Типовими прикладами таких шкал можуть послугувати: „добрий - злий”, „лінивий - працьовитий”, „співчутливий - жорстокий”, „поважає старших - не поважає старших” тощо.

Висновки до 2 розділу

На думку досліджуваних школярів, полегшують спілкування з оточуючими такі соціально-психологічні характеристики, як їх вміння слухати, вести діалог, розмовляти, приємна зовнішність, вміння оцінювати їх почуття та настрій, пояснювати, аргументувати свої пропозиції та зауваження, поважати один одного, брати до уваги риси характеру іншої людини, шанобливе та дружнє ставлення до них, вміння урізноманітнювати мовні форми звертання до інших, вчасно завершити спілкування, доброзичливе ставлення до співрозмовника, прагнення справляти на нього приємне враження, доброта, розуміння та довіра.

Виявлено, що можливість досягати прийнятного рівня розвитку у навчально-ігровій діяльності притаманна 86% школярів. При цьому домашня та дошкільна підготовка недостатньо впливає на формування їх установок у сфері міжособистісного спілкування. У більшості випадків спостерігається відсутність набутих установок (які, найчастіше, не відповідають вимогам соціальної адаптації), або стихійний розвиток останніх.

Встановлено взаємозв'язок між соціально достатнім рівнем навчально-ігрової діяльності дітей шкільного віку та рядом особливостей їх самосвідомості та особистісної сфери. Йдеться, зокрема, про те, що чільне місце у структурі їх самосвідомості займають взаємини з дорослими (домінуючий аспект самосвідомості майже всіх опитаних) репрезентовані через призму міжособистісної взаємодії, прагнення зрозуміти інших, налагодити з ними дружні стосунки тощо. Спостерігається розвиток їх психічних функцій: пам'яті, уваги, мислення. Учням, як правило, притаманний низький або середній рівень суб'єктивного контролю за значущими для них подіями. Притаманні для них агресивні тенденції недостатньо стримуються через слабо виражену схильність до соціального кооперування та співробітництва; нерозвинутою емоційністю та емпатією; невисокою комунікабельністю, яка поєднується з розвинутою потребою у підтримці з боку оточуючих, очікуванні розуміння з їхнього боку тощо (як результат, неготовність налагоджувати взаємини з іншими людьми).

Вивчення уявлень школярів про патерни рольової поведінки під час навчальної діяльності свідчить, що для таких рольових позицій, як „вихователь”, „батьки” і „друг”, вони практично співпадають.

Визначальним компонентом навчальної діяльності є пізнання особистості кожної дитини та формування у неї навичок спілкування. Оцінювання структури процесу навчальної діяльності організовується за алгоритмом „загальні критерії - емпіричні показники - ситуації прояву особистісних якостей”. Загальні критерії тут спрямовують процес навчання, а реальна оцінка відбувається на основі емпіричних показників і конкретних ситуацій, у яких виявляється оцінювана якість.

ВИСНОВКИ

З приходом дитини до школи одним з головних об'єктів пізнання для неї стає поведінка однолітків, інші дії та вчинки, які характеризують їх як партнерів по навчальній та ігровій діяльності. Уміння оцінити їх з цієї нової для дитини позиції приходить до неї поступово, у міру того, як вона засвоює вимоги навчальної програми, формує за допомогою вчителя еталони оцінювання діяльності і поведінки однолітків та власні. З роками зміст понять про риси і сторони особистості суттєво змінюється. У дітей розвивається вміння глибше зрозуміти вчинки однолітків і об'єктивно оцінити особистість загалом. Школярі розмірковують про вчинки і поведінку інших людей, що спонукає їх до активного спілкування. В цей час одним із провідних методів навчальної діяльності дитини є прагнення змінити своє місце у колективі. У неї активізуються процеси рефлексії відбувається постійне зіставлення і оцінювання думок про себе з боку оточення.

У процесі спілкування та навчальної діяльності реалізується потреба однієї дитини в іншій. Через нього діти дошкільного віку організовують різні види теоретичної і практичної діяльності, обмінюються інформацією, досягають взаєморозуміння, впливають один на одного, формують свій світогляд. У спілкуванні та навчальній діяльності вони розвиваються фізично і духовно, формуються як суспільні суб'єкти.

Завдяки навчальній діяльності та спілкуванню відбувається згуртованість дітей у колектив, виробляються їх норми поведінки, узгоджуються їх спільні дії. Задоволення потреб у спілкуванні може допомогти зняти напруженість у колективі під час навчального процесу.

Під час проведення експериментального дослідження діти були ознайомлені з поняттями: тренінг, правила роботи групи, спілкування, його типи, вербальне і невербальне спілкування, активне слухання, толерантне спілкування, ефективне спілкування.

На підставі ознайомлення з базовими поняттями у школярів сформувалися навички ефективної взаємодії.

Під час інформаційних повідомлень розвивались навички активного слухання. Виконання вправ «Не хочу хвалитися, але я…», «Перетворення», «Спілкування», тощо розвивали навички ефективного спілкування.

В процесі виконання експериментальних завдань діти дошкільного віку навчалися різноманітним прийомам вербального і невербального спілкування. Зокрема, виконуючи вправу «Невербальні етюди».

Завдяки вирішенню поставлених перед ними завдань у запропонованих модулях ми з'ясували особливості навчальної діяльності дітей шкільного віку. При цьому діти навчились контролювати свою поведінку, вести себе толерантно.

Підбиваючи підсумки проведеного аналізу, необхідно наголосити, що всі учасники, аналізуючи поведінку один одного і під час проведених модулів, дають лише позитивні оцінки. Всі учні позитивно оцінили таку співпрацю з вихователем, як ефективний спосіб кращого знайомства зі своїми однолітками. Вони помітили, що під час виконання нескладних вправ їм легше розпізнати риси характеру однолітків, їх здібності, особливості інтелекту, почуття.

Проведене вивчення особливостей навчальної діяльності дітей шкільного віку показало, що соціально достатній (або тенденції до його розвитку) рівень компетентності притаманний 86% школярів. При цьому навчальна та ігрова діяльність істотно позитивно впливає на розвиток всіх сфер особистості школярів. У більшості випадків спостерігається або збереження вже існуючих установок (які, найчастіше, відповідають вимогам майбутньої соціальної діяльності), або стихійний розвиток останніх, нерідко у напрямку, що не суперечить вимогам соціальних інтеракцій.

Встановлено взаємозв'язок між соціально достатнім рівнем розвитку особистості школярів і навчально-ігровою діяльністю під час перебування у навчально-виховному закладі.

Діти даної вікової групи отримують велику насолоду від самого процесу навчальної діяльності, спілкування та обміну інформацією. Вони ідуть назустріч вихователю, прагнуть допомогти, засуджують не зовсім правильні способи реалізації почуттів, роблять спроби пояснювати ситуацію. Під час проведення експериментальних вправ часто помітно змінювався їх емоційний стан.

Бесіди з дітьми, аналіз проведених вправ, показали, що бажання спілкуватись та навчатися пов'язано з деякими характерологічними особливостями школярів. Спостерігаючи наявність позитивних рис в одних дітей, інші починають усвідомлювати соціальні вимоги, відповідальність за свою поведінку.

Сформована необхідність у навчальній діяльності та грі дає можливість дітям краще розуміти один одного. Всі школярі даної групи проявили позитивне ставлення до можливості спілкуватися між собою. У процесі спілкування з'явились такі риси, як привітність, тактовність, щирість, почуття гумору.

Таким чином, доведено, що процес навчальної діяльності у дітей шкільного віку відбувається більш ефективно за умови психолого-педагогічного управління цим навчально-виховним процесом, яке забезпечує усвідомлення ними своїх власних установок у сфері спілкування, експлікацію наявних та вироблення більш продуктивних моделей пізнання особистості партнерів по спілкуванню, освоєння певного рівня особистісної рефлексії та розвиток рефлексивного ставлення до себе як до суб'єкта спілкування, вироблення вміння диференціювати та адекватно у процесі спілкування виражати власні почуття та психоемоційні стани.