Атестація керівників загальноосвітніх навчальних закладів
Методологічні аспекти атестації керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Особистісні професійно-значущі якості директора загальноосвітньої школи. Менеджмент освіти. Організаційно-педагогічні засади оцінювання управлінської діяльності керівників.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 03.02.2015 |
| Размер файла | 274,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Уміння вчити та вчитися
Знання теоретичних засад управління
Знання сучасних технологій управління
Знання психолого-педагогічних засад управління
Аналіз мотиваційно-професійних характеристик дозволив зробити такі висновки.
1. Причини, що мотивують керівників загальноосвітніх навчальних закладів проходити навчання на курсах підвищення кваліфікації, зумовлені потребою здійснювати управління школою професійно, відповідно до сучасних соціально-економічних вимог, саме тому прагнення нових знань, бажання самовдосконалюватися переважають серед факторів, які сприяють підвищенню кваліфікації.
2. Управлінська компетентність керівника потребує від нього:
· чіткої орієнтації в нормативно-правовій базі, уміння грамотно інтерпретувати основні документи та реалізувати їх у практичній діяльності;
· додаткових знань про управління колективом дорослих людей;
· правильного розподілу часу й управління власними ресурсами;
· уміння використовувати ІКТ в управлінській діяльності
· уміння планувати роботу закладу
· знання інноваційних технологій навчання
· уміння керувати своїм психологічним станом
· володіння системою оцінювання навчальних досягнень учнів
· підтримка власного загальнокультурного рівня
· уміння мотивувати педагогів на результативну роботу
· уміння залучати додаткові кошти у діяльність школи
· знання законодавства про права дітей
· знання основ законодавства у сфері освіти
3. Професійні потреби керівників навчальних закладів вимагають практичного спрямування процесу навчання на формування та розвиток управлінської компетентності слухачів, тих особистісно значущих якостей (уміння поставити себе на місце іншого, уміння керувати своїми емоціями, мотивувати співпрацівників на результативну роботу, будувати взаємини з колегами тощо), які спрямовують управлінські зусилля керівника навчального закладу на організацію плідної спільної діяльності в колективі задля досягнення поставлених цілей.
4. Відчуття особистої відповідальності, висока мотивація на результат, креативність, прагнення до саморозвитку та самовдосконалення однозначно впливають на рівень професійної компетентності керівника. Вхідне діагностування також показало, що за особистісно-професійними характеристиками (ставлення до змін у роботі школи (обережне, помірне, позитивне, рішуче), впровадження інновацій, потреба професійного самовдосконалення й особистого розвитку, визначення більш прийнятного для керівника режиму роботи школи (сталого функціонування, поступової модернізації, радикальних змін)) керівний склад шкіл Харківського регіону теж є неоднорідним. Умовно за особистісно-професійними характеристиками керівників ЗНЗ можна розподілити на певні групи, які:
· розглядають управління навчальним закладом як нормативне управління, стандартизовану діяльність, укладену в певний алгоритм дій а умов функціонування школи; такі керівники, як правило, не шукають ефективних шляхів розв'язання управлінських проблем;
· усвідомлюють, що для виконання завдань, які постають перед сучасною школою, потрібні ініціатива та свобода дій, але в певних межах, тому погоджуються з необхідністю підвищувати свою кваліфікацію шляхом адаптації нових знань до умов функціонування школи та розв'язання типових професійних ситуацій;
· шукають нових способів розуміння та розв'язання часто непередбачуваних проблем, тому постійно потребують додаткових знань, які необхідні їм для здійснення ефективного управління, виконання завдань стратегічного розвитку навчального закладу.
Дійсно, сьогодні в управлінській діяльності відбуваються значні та швидкі зміни. Багатьом керівникам навчальних закладів під час роботи доводиться ніби знову опановувати професію, оскільки в закладі, який вони очолюють, поступово зникає жорстка ієрархія, розмито різницю в правах, завданнях, підвищено рівень складності та взаємозалежності в роботі колективу, змінено засоби мотивації співпрацівників. Попри те, що навчальні заклади переважно перебувають на державній формі власності, їх включено до нових економічних відносин, тому керівники шкіл змушені переходити на інші, більш гнучкі управлінські стратегії, розробляти моделі свого подальших засад здійснення управлінської діяльності
1) психолого-педагогічних засад управлінської діяльності
2) ступеня володіння додатковими знаннями.
Уміння:
1) розв'язувати проблеми стратегічного рівня:
· визначати цілі діяльності навчального закладу з огляду на реальні умови;
· передбачати результати розвитку навчального закладу;
· бачити альтернативні шляхи розвитку;
2) здійснювати самоаналіз та самооцінювання досвіду:
· порівнювати власний досвід із досвідом колег;
· бачити свої переваги у професійній діяльності;
· виділяти якості, які заважають ефективно здійснювати управління;
3) формувати новий стиль управління:
· виділяти особисті якості, що сприяють розвитку навчального закладу;
· визначати оптимальний стиль управління, прийнятний для педагогічного колективу навчального закладу;
· здійснювати моніторинг ефективності нового стилю управління;
4) сприймати та використовувати доступні освітні ресурси:
· ефективне використання нових знань;
· сприйняття нових освітніх технологій;
· використання ІКТ в управлінській діяльності та навчально-виховному процесі
Сформовані цінності
1) ціннісне ставлення до професійної діяльності;
2) ціннісне ставлення до себе, до людей;
3) готовність до вияву особистої ініціативи;
4) готовність до подальшого професійного зростання, розвитку: створення позитивного іміджу навчального закладу, використання інноваційних освітніх технологій, нові підходи до мотивації педагогів, орієнтація на потреби всіх учасників навчально-виховного процесу, бачення перспективи розвитку навчального закладу.
Класичне мистецтво управління проявлене в тому, щоб забезпечити підпорядкування підлеглих у межах системи, а також виконання встановлених процедур і правил. Тобто менеджмент був частиною процесу стандартизації діяльності будь-якої організації. Однак у сучасних організаціях просте підпорядкування не вважають великою доброчесністю. Відповідальність керівника зосереджено тепер не на підпорядкуванні та суворому дотриманні стандарту праці, а на результатах і якості роботи колективу.
Сучасний керівник-освітянин повинен уміти кваліфіковано здійснювати аналіз і самоаналіз управлінської діяльності, визначати перспективи розвитку закладу, передбачати стратегію подальшого розвитку відповідно до його місії. Він має цілеспрямовано впливати на свою команду менеджерів і вміти об'єднати спільні зусилля колективу для досягнення поставленої мети. Досягти результату зможе тільки вмотивований керівник, який готовий узяти на себе відповідальність за роботу, ставить перед собою та колективом реальні цілі та докладає максимальних зусиль для їх досягнення. Це не просто ускладнення того функціоналу, який був завжди покладено на керівника навчального закладу. Це вже обов'язкові вимоги до професіоналізму сучасного директора, ті особливі вміння, знання моральні та психологічні якості, що становлять управлінську компетентність керівника закладу і мають бути притаманні менеджеру освіти, фахівцю-управлінцю.
2.2 Організаційно-педагогічні засади оцінювання управлінської діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів
Соціально-економічні перетворення, що відбуваються в освіті, висувають високі професійні та моральні вимоги до керівників закладів і установ освіти. Однак численні публікації останніх років вказують на суттєві недоліки у процесі функціонування системи освіти, пов'язуючи їх, насамперед, з нерозвиненістю державно-громадських форм управління нею і непрофесійністю керівників ЗНЗ. Тому система ЗСО, яка розвивається у нових для неї соціально-політичних і ринкових відносинах, потребує застосування сучасних підходів до управління відбором і розстановкою керівних кадрів, оцінювання їхньої професійної підготовки, якості управлінської діяльності, запровадження ефективної системи мотивації, стимулювання та соціального захисту. Одним з важливих аспектів підвищення якості управління ЗНЗ є системне об'єктивне оцінювання управлінської діяльності їх керівників.
Система оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ подана у вигляді моделі, яка має три взаємообумовлені і взаємозалежні складові: концептуальну, змістову, технологічну (рис. 1).
У концептуальній складовій розробленої моделі розкрито цілі (адміністративні, управлінські, інформаційні); наукові підходи (функціонально-компетентнісний, гуманістичний, державно-громадський); принципи: загальні
(системність, демократичність, економіко-правове регулювання, науковість) і специфічні (циклічність, періодичність, відкритість, прозорість, правовий захист, стимулювання, оптимальність, об'єктивність, технологічність, інноваційність).
Рис. 1. Модель системи оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ районним управлінням освіти на державно-громадських засадах
Значне місце у концептуальній складовій системи відведено обґрунтуванню необхідності застосування державно-громадського підходу до оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ як такого, що забезпечує залучення не лише державних, а й громадських експертів. Для його реалізації створено групи експертів, до складу яких введено висококваліфікованих спеціалістів з оцінювання - представників системи післядипломної педагогічної освіти, досвідчених керівників ЗНЗ, працівників управління освіти (державні експерти), представників органів громадського самоврядування - учнів-старшокласників, батьків учнів, учителів (громадські експерти).
У змістовій складовій моделі оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ розкрито:
· етапи оцінювання та основні управлінські функції, а саме: підготовчому етапу відповідають функції планування й організації; процесуальному - координування, вимірювання, аналізу; діяльнісному - регулювання, узагальнення, прогнозування;
· види оцінювання: претендентське (перевіряється готовність педагогічного працівника до управлінської діяльності), кадрове (визначається відповідність займаній посаді керівника), кваліфікаційне (встановлюється рівень управлінської кваліфікації керівника);
· умови оцінювання: нормативні (наявність положення про атестацію керівників ЗНЗ, положення про діяльність експертів, орієнтовних критеріїв оцінювання); науково-методичні (розроблення рекомендацій для проведення різних видів оцінювання та відбору експертів); кадрові (розроблення навчальної програми з підготовки експертів); фінансово-технічні (фінансове та матеріально-технічне забезпечення);
· рівні оцінювання: мікрорівень (самооцінка керівників ЗНЗ); макрорівень (оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ державними експертами); мезорівень (оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ державними і громадськими експертами);
· критерії оцінювання відповідно до структури базового стандарту їх професійної діяльності (табл. 1) та особистісно-ділових якостей.
Таблиця 1. Критерії оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ відповідно до базового стандарту їх професійної діяльності
№з/п |
Напрямистандарту |
Критерії оцінювання |
|
|
1 |
Стратегічний менеджмент |
Моделювання майбутнього закладу, організація процедури планування, контроль за виконанням планів, робота з нормативними документами |
|
|
2 |
Управління навчально-виховним процесом |
Створення системи мотивування діяльності учнів, умов для їх пізнавальної діяльності та застосування технічних засобів навчання; організація інноваційної та експериментальної діяльності; запровадження спецкурсів та факультативів; організація навчання, оздоровлення і відпочинку у позаурочний час; дотримання законодавства |
|
|
3 |
Менеджмент персоналу |
Стабільність колективу; створення умов для використання сучасних засобів управління персоналом та системи стимулювання діяльності педагогічних працівників; організація процесу підвищення педагогічної майстерності; забезпечення взаємозв'язку структурних підрозділів закладу освіти; створення позитивного мікроклімату в колективі |
|
|
4 |
Фінансово-господарський менеджмент |
Планування розвитку матеріально-технічної бази; оптимальне використання фінансових ресурсів; створення здоров'язберігаючого середовища; організація маркетингової діяльності закладу освіти |
|
|
5 |
Внутрішні і зовнішні комунікації |
Застосування державно-громадського управління, налагодження інформаційно-комунікаційного, міжрегіонального і міжнародного зв'язків; формування іміджу керівника і закладу освіти |
Кожний критерій, поданий у табл.1, розглядається за допомогою відповідних показників, які оцінюються в балах. Середнє арифметичне їх значення, визначене в результаті оцінювання управлінської діяльності керівника ЗНЗ державними і громадськими експертами, розраховується по кожному напряму базового стандарту окремо (Q1, Q2, Q3, Q4, Q5) і в сукупності як середня арифметична величина R:
,
де Q - показник управлінської діяльності керівника ЗНЗ за напрямом базового стандарту;
R - кваліфікаційний показник управлінської діяльності одного керівника ЗНЗ;
5 - кількість напрямів базового стандарту професійної діяльності керівника ЗНЗ.
Кваліфікаційний показник управлінської діяльності керівника ЗНЗ (R) дає можливість встановити рівні його кваліфікації: творчо-інноваційний (високий); технологічний (достатній); перетворювальний (середній); нормативно-репродуктивний (низький) та присвоїти відповідну кваліфікаційну категорію (керівник-наставник, керівник вищої категорії, керівник І категорії, керівник).
Під час присвоєння керівнику ЗНЗ кваліфікаційної категорії враховується також рівень прояву його особистісно-ділових якостей (високий або низький), а саме: творчо-інноваційному рівню кваліфікації (0,9 ? R ? 1,0) і високому рівню прояву його особистісно-ділових якостей відповідає категорія “керівник-наставник”; технологічному рівню (0,7 ? R < 0,9) і високому рівню прояву якостей - “керівник вищої категорії”; перетворювальному рівню (0,4 ? R < 0,7) і високому рівню прояву якостей - “керівник-першої категорії”; нормативно-репродуктивному рівню (0,0 ? R < 4,0) і високому рівню прояву якостей - “керівник”. При встановленні низького рівня прояву особистісно-ділових якостей керівника ЗНЗ його кваліфікаційна категорія понижується. У випадку встановлення низького рівня кваліфікації і низького рівня прояву особистісно-ділових якостей керівника ЗНЗ робиться висновок про його невідповідність займаній посаді.
Технологічна складова розробленої моделі представлена відповідними технологіями оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ при різних видах їх атестації, стимулювання керівників ЗНЗ за результатами оцінювання їх управлінської діяльності, відбору державних і громадських експертів і забезпечується інформаційно-ресурсним комплексом, який включає нормативно-правове, науково-методичне й організаційно-кадрове забезпечення всіх видів оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ.
Визначено, що претендентське оцінювання педагогічних працівників доцільно здійснювати державними експертами з урахуванням думки громадськості за стандартними психолого-педагогічними методиками; кадрове - державними експертами за допомогою анкетування працівників районного управління освіти з метою визначення якості виконання керівниками ЗНЗ посадових обов'язків; кваліфікаційне - державними і громадськими експертами за допомогою анкетування учасників навчально-виховного процесу з метою визначення якості виконання керівниками ЗНЗ їх управлінських функцій.
Різні види оцінювання управлінської діяльності керівників ЗНЗ застосовуються при різних видах їх атестації (претендентська, кадрова, кваліфікаційна).
2.3 Організаційно-педагогічні засади атестації керівників загальноосвітніх навчальних закладів
Аналіз науково-практичних джерел з питання атестації керівних кадрів освіти засвідчив, що більшість науковців вважають основною метою атестації стимулювання підвищення кваліфікації та професіоналізму, якості управлінської діяльності. Метою й змістом атестації керівника визначається рівень та якість його управлінської діяльності. Атестація розглядається як механізм контролю, що здійснюється на основі комплексного оцінювання рівня кваліфікації, педагогічного та управлінського професіоналізму й продуктивності діяльності працівників у державних та приватних загальноосвітніх навчальних закладах.
Сучасна атестація поєднує функції кадрового та категоріального періодичного оцінювання керівника ЗНЗ. Узагальнено теоретичну й нормативну сутність кваліфікації як певний рівень знань, умінь, навичок управлінської діяльності й визначено доцільність введення атестаційної експертизи на основі кваліметричного аналізу.
Атестація керівника тісно пов'язана з атестацією навчального закладу, оскільки рівень роботи закладу розглядається водночас як результат управлінської діяльності керівника. Зазначено, що на сьогодні немає чітко визначених й унормованих державою критеріїв оцінки діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Необхідні зміни у практичних підходах до атестації ЗНЗ на засадах оцінювання якостей керівника та його управлінської діяльності як самостійної процедури, яку можна здійснювати в нормативному порядку, а не один раз на 10 років, як зазначено у відповідному документі Міністерства освіти і науки України.
Визначено основні проблемні питання щодо об'єктивної оцінки діяльності керівників, а саме: усунення батьків, громадськості, соціальних інститутів від процедури атестації; оцінювання переважно процесу, а не самого результату; недосконалість запропонованих критеріїв; значний обсяг підрахунків тощо. Досвід переконує, що атестація загальноосвітнього навчального закладу має переважно фіскальний характер і не реалізує свого істотного потенціалу впливу на керовані підсистеми, в т.ч. керівників загальноосвітніх навчальних закладів.
На основі вивчення праць Б. Іванова, М. Кларина, М. Корепанової, М. Сметанського та ін. доведено, що саме такі системи атестації загальноосвітнього навчального закладу впливають на діяльність керівника, його управлінську культуру. Проте сучасні розробки комплексної атестації керівника ЗНЗ не є досконалими, оскільки породжують протиріччя між необхідністю осмислення атестації освітніх закладів як засобу розвитку професійної діяльності і культури керівників загальноосвітніх шкіл та ступенем розробки цих питань у теорії управління освітніми системами, а також відсутністю досвіду реалізації змін на цьому рівні.
Управлінську діяльність керівника доцільно розглядати як основу його професійної атестації. Професійне становлення має відбуватися на основі рефлексивного самоосмислення, переорієнтації та самокоригування соціально-професійної позиції керівників, враховуючи результати атестації. Реалізація оцінно-коригуючої функції атестації має сприяти модернізації змісту, форм, методів і зростанню рівня управлінської діяльності керівників, що, у свою чергу, буде сприяти модернізації й підвищенню рівня діяльності школи, забезпечуючи позитивну динаміку розвитку освіти в регіоні. В управлінській діяльності директора школи тенденції оновлення можна класифікувати на зовнішні (варіативність моделей школи) та внутрішні (модернізація управлінської діяльності керівника загальноосвітньої школи).
Недостатність теоретичної і методичної бази для практичного введення атестації керівників ЗНЗ у сучасних умовах спричиняє необхідність розробки організаційно-педагогічних засад атестації керівників ЗНЗ, у тому числі створення спеціальної системи й відповідного науково-технологічного забезпечення. Для створення кваліметричної субмоделі діяльності керівника ЗНЗ розглянуто, узагальнено та систематизовано професійні й особистісні якості керівників шкіл. Ураховано основні вимоги до особистісних і професійних якостей менеджерів освіти як ключових фігур організації діяльності навчальних закладів у ринкових умовах.
У результаті аналізу наукових джерел були виділені фактори (основні напрямки діяльності керівника) та критерії (вимоги до управлінської діяльності керівника):
1. Забезпечення безперервної освіти: кваліфікаційні вимоги; поновлення фахових знань з управління; розвиток фахових умінь з управління загальноосвітнім навчальним закладом.
2. Здійснення соціального розвитку загальноосвітнього навчального закладу: запровадження соціальних інновацій у роботу загальноосвітнього навчального закладу; розвиток організаційної (корпоративної культури) загальноосвітнього навчального закладу; забезпечення і підтримка позитивного психологічного мікроклімату в загальноосвітньому навчальному закладі.
3. Розвиток власної соціальної активності: особиста участь у професійних конкурсах; виступи з питань управління загальноосвітнім навчальним закладом через засоби масової інформації, у тому числі участь у педагогічних ярмарках; представлення загальноосвітнього навчального закладу на конференціях, нарадах, у державних органах управління загальною середньою освітою; робота з громадськістю, формування позитивної громадської думки щодо діяльності загальноосвітнього навчального закладу.
4. Особистісні якості керівника: комунікативні здібності; організаторські здібності; особистісні якості; рівень фахової культури.
5. Посадові обов'язки: знання та використання у своїй діяльності основних нормативних документів; підтримка та забезпечення реалізації державної політики розвитку освітньої галузі в роботі загальноосвітнього навчального закладу; здійснення системного і комплексного підходу до управління на високому рівні фахової компетентності; реалізація управлінських функцій: адміністративних, педагогічних, фінансово-господарських.
Усі зазначені вище фактори і критерії лягли в основу кваліметричної субмоделі діяльності керівника ЗНЗ. Розроблено кваліметричний стандарт для проведення атестаційної експертизи. Для створення моделі атестації були виділені атестаційні процедури та їх зміст. На підготовчому етапі передбачалося створення субмоделі професійної діяльності керівника як управлінця. На процесуальному етапі - вимірювання рівня професійної діяльності керівника. На заключному етапі - аналіз результатів вимірювання, організаційна, контрольна і заключна частини. Модель атестації подано на рис. 1 і представлено в єдності підготовчого, процесуального та заключного компонентів, що відповідає доатестаційному, атестаційному та постатестаційному періодам.
2.4 Концептуальні основи атестації в системі професійного розвитку керівника освітньої установи
Рівень освіти учнів, в яких би аспектах ми його не розглядали, залежить від багатьох чинників, і важливе місце серед цих чинників займає рівень кваліфікації керівників шкіл (тих, хто управляє освітньою установою).
З іншого боку, про рівень кваліфікації керівників школи ми можемо судити передусім, по результату їх роботи. А цей результат, в першу чергу, полягає в якості освіти учнів.
Цей взаємозв'язок наочно показує наскільки важлива освіта і самоосвіта керівних працівників, наскільки актуальною є ця проблема.
Практичним підтвердженням актуальності підвищення професійної культури керівників є введення в нашій країні атестації як способу контролю, самоконтролю керівних працівників і як дієвого стимулу до підвищення їх професійної культури.
Атестація керівника освітньої установи в освітньому просторі нашої країни виникла не випадково, а закономірно. Це обумовлено і новою парадигмою освіти, і вдосконаленням системи безперервної освіти, і новим підходом до управління в цій сфері.
По суті справи, атестація - оцінка професійної культури керівника школи - завжди мала місце в реальності. Вона здійснювалася у вигляді різноманітних перевірок роботи освітніх установ (від стану викладання учбового предмета до фронтальної перевірки роботи школи). Вона мала місце в прояві різноманітного відношення до керівника школи усіх учасників освітнього процесу : педагогів, батьків, що вчаться і тих же перевіряючих. Але така атестація ніколи не об'єднувала вказаних осіб в рішенні стратегічних цілей, не була системною, не мала чітких нормативно-правових основ, не викликала реальну затребуваність з боку того, що атестується.
В зв'язку з цим ми вважаємо, що атестація може стати або нормативно-правовим явищем, сприяючим розвитку освітньої системи, або декларативним, формальним явищем, яке нейтралізуватиме розвиток, а може бути, і завдавати прямої шкоди системі освіти.
Таким чином, наочні протиріччя між:
· правом усіх осіб, зацікавлених у вдосконаленні освітнього процесу брати участь в управлінні школою і оцінкою керівників, що атестуються, вузьким кругом експертів і членів атестаційних комісій;
· вимогою концептуальності поглядів на нове управлінське явище і нечіткою представленістю окремих сторін цього явища в змісті і технології атестації педагогічних і керівних кадрів;
· метою атестації - підвищенням професійної культури керівників освітніх установ і обмеженою можливістю використання результатів практикованої атестації.
Тобто актуальність дослідження проблеми обумовлена відсутністю чіткого взаємозв'язку професіограми керівника освітньої установи і вимог до атестації; неопрацьованістю моделі оцінки (самооцінки) професійної культури керівника освітньої установи; зміною характеру управління школою (необхідністю притягнути до управління цією установою учасників освітнього процесу) і парадигми освіти, орієнтованої у тому числі і в управлінській сфері на "суб'єкт- суб'єктивні" стосунки.
Виявлені проблеми обумовлюють необхідність розробки нових концептуальних підходів до атестації, визначення її структурних складових, їх опис і включення атестації в складніше явище: розвиток професійної культури керівника освітньої установи.
Концепція атестації керівника освітньої установи. Концептуальні основи атестації керівника освітньої установи розглядаються як феномен управлінської діяльності у рамках єдиного підходу до підвищення професійної культури, експертизи і оцінки.
1. Методологічною основою створення концепції є системний підхід. Це означає, що безперервна система освіти керівника школи включена в систему вищого порядку, тобто в систему освіти в цілому.
Причому, результативність освіти учнів є наслідком рівня культури керівника, стимулом, умовою і сферою застосування його професійного потенціалу, а також і критерієм його оцінки.
Новий етап розвитку освіти в країні, соціальні потреби держави і суспільства формують нову ідеологію і стратегію експертизи і атестації керівника.
2. Модель професійної культури керівника освітньої установи, що виступає об'єктом його атестації.
Реформування освітньої системи, соціальне замовлення на нову парадигму в освіті, необхідність протистояти негативному впливу кризових явищ в усіх сферах життя суспільства на учасників освітнього процесу вимагають підвищення професійної культури керівника школи.
Складовими об'єктами експертизи професійної культури є:
· потенційні можливості фахівця (керівника) у вигляді знань в усіх трьох областях культури (професійно-управлінських, професійно-педагогічних, морально-етичних і комунікативних);
· реальні можливості фахівця у вигляді умінь в усіх трьох областях культури (професійно-управлінських, професійно-педагогічних, морально-етичних і комунікативних);
· результативність діяльності керівника, що атестується, у вигляді сукупної праці усіх учасників освітнього процесу керованої ним установи.
3. Організаційно-технологічна система атестації професійної культури керівника освітньої установи.
Атестація керівника школи, будучи складовою частиною системи управління освітою, виконує три функції. Перша функція атестації пов'язана з необхідністю організації демократичного характеру управління освітньою установою. Друга функція пов'язана з необхідністю розвитку професійної культури цього керівника. Третя функція пов'язана з вдосконаленням управління розвитком освіти. Атестація повинна виступати трьома механізмами управління :
· навчання демократії («школа демократії»);
· розвиток професійної культури керівника (фахівця);
· вдосконалення управління розвитком освітніми структурами (район, область, регіон).
Щоб атестація стала механізмом демократичного управління освітою, необхідно, щоб вона стала воістину «народною», тобто охоплювала не лише керівників, що атестувалися, і атестуючих функціонерів, але і усіх зацікавлених учасників освітнього процесу: педагогів, що вчаться, батьків, інспекторів, методистів, представників громадськості і т. д.
Необхідність атестації керівника освітньої установи в країні не викликає сумніву. Соціальна потреба держави і суспільства формують нову ідеологію і стратегію атестації керівника школи як віддзеркалення вимог національної доктрини освіти. Проте і в Україні, і за кордоном атестація керівників шкіл досі не має науково обґрунтованої нормативної бази, системи вимог, а має лише набір рекомендацій (частенько розрізнених, суперечливих), які неоднозначно інтерпретуються, не пов'язані в єдині системотворні принципи і носять інколи фрагментарний, декларативний характер. Тому необхідно системно проаналізувати стан даного питання в країні і вибрати загальну для країни програму вдосконалення атестації. Найголовніший недолік атестації -- її відірваність від цілісної системи розвитку професійної культури керівника, розвитку освітньої установи і в цілому від системи безперервної освіти в країні. Іншими словами, атестація розглядається без належного урахування її зовнішніх зв'язків. А насправді вона повинна аналізуватися системно, тобто з урахуванням зовнішніх і внутрішніх зв'язків, функцій і системотворних принципів. У наявності ряд серйозних протиріч між соціальним замовленням і нормативно-правовою основою атестації і її педагогічними і управлінськими особливостями. Атестація розглядається як явище більше часткового порядку по відношенню до загальнішого явища -- підвищення професійної культури. В цьому випадку вона виступає, з одного боку, як відносно автономне управлінське явище, а, з іншого боку, як механізм іншого управлінського явища більше вищого порядку -- організації розвитку професійної культури керівників освітніх установ. Крім того, атестація розглядається як цілісна система, в якій виділена професійна культура керівника освітньої установи в якості її мети і об'єкту. У основу розвитку професійної культури керівника школи покладена морально-етична і комунікативна культура. При цьому процедура атестації нерозривно пов'язана з практичною діяльністю керівника освітньої установи. Атестація, як управлінське явище, розглядається в трьох його аспектах:
1) як явище з її внутрісистемними особливостями;
2) у взаємозв'язку з її зовнішніми явищами;
3) як динамічне явище, що розвивається.
Розглядаючи атестацію як цілісне системне управлінське явище, ми виділили її складові: цілі, принципи, забезпеченість засобами, об'єкти, етапи, механізми атестації. Цілі атестації: стимулювання росту кваліфікації, професіоналізму, продуктивності педагогічної і управлінської праці; -- забезпечення соціальної захищеності працівників галузі в умовах ринкових відносин шляхом диференціації оплати праці. Ці цілі є значущими для керівника і істотними для держави і суспільства. В основі атестації лежать загальні і часткові принципи.
Загальні:
1. Науковість змісту атестації і її процедури.
2. Особова зацікавленість в атестації кожного її учасника.
3. Суспільно-державна потреба атестації.
4. Пріоритетність розвитку професійної культури над її оцінкою.
5. Єдність умов і вимог до усіх керівників, що атестуються, і інших учасників освітнього процесу.
6. Етапність атестації.
7. Мобільність використовуваних засобів в процедурі атестації для фіксації результатів експертизи, їх обробки, зберігання і відтворення.
8. Системність атестації.
9. Демократичність атестації.
Часткові:
1. Економічність експертизи.
2. Пріоритетність результативності і морально-етичної культури при експертизі.
3. Комплексність експертизи.
4. Повнота визначення рівня професійної культури керівника.
5. Автономність експертизи.
Важливим компонентом в структурі атестації є її системна забезпеченість засобами. Є чотири складові цієї системи:
1) нормативно-правова,
2) ) матеріально-технічна,
3) кадрова
4) методичне забезпечення.
Без адекватної забезпеченості хоч би однією складовою цієї системи атестація приречена на провал. Опис двомірної моделі професійної культури керівника школи включає три сфери професійної культури: професійно-педагогічну, професійно-управлінську, морально етичну і комунікативну. Окрім цього модель враховує:
· потенційні можливості керівника (знання);
· реальні можливості керівника (уміння);
· результативність його діяльності.
Професійна культура керівника школи ми має три складові частини:
1) типові критерії оцінки професійної культури фахівця, математично виражені в певних показниках;
2) області професійної культури;
3) типові заходи у рамках експертизи.
Для перевірки рівня професійної культури керівника школи розроблена комплексна система заходів з єдиною шкалою оцінювання. Модель має чітку ієрархічну побудову оцінки керівника по областях професійної культури. При цьому самим значущим показником професійної культури керівника школи є «результативність його діяльності», а не «знання» або «уміння». А з трьох областей професіональної культури (морально-етичною, професійно-управлінською, професійноно-педагогічною) найважливішою є морально-етична область.
Існують наступні етапи атестації:
· підготовчий (етап пропедевтики);
· ознайомлення з концепцією атестації і самоаналіз рівня професійної культури керівника освітньої установи;
· експертиза;
· співвідношення самоаналізу з результатами експертизи (можлива повторна експертиза);
· оцінка атестаційною комісією;
· забезпечення нормативної інформованості;
· завершальний (аналіз результатів атестації в контексті розвитку культури шкільного колективу і визначення далечінь неподальшої стратегії розвитку освітньої установи).
Процедура експертизи професійної культури керівника школи включає наступний набір заходів :
1) співбесіда з тим, що атестується;
2) порівняльні зрізи знань, умінь, розвитку учнів;
3) відвідування управлінських нарад;
4) відвідування учбових занять, позакласних виховних заходів;
5) перевірка шкільної документації;
6) анкетування учасників атестації;
7) анкетування-самоаналіз того, що атестується.
Проблеми, над якими необхідно працювати, можна представити після 3-го сферам:
1) атестація як явище "усередині себе";
2) атестація у взаємозв'язку із зовнішніми явищами;
3) атестація як динамічне явище, що розвивається.
По 1-ій сфері необхідно:
- інтерпретувати ідеї цієї концепції на атестації усіх інших категорій педагогічних працівників освіти;
- скласти варіативну програму навчання спеціальності "керівник школи", "керівник системи освіти"; - створити підручники і навчальні посібники для навчання вищезгаданим спеціальностям.
По 2-ій сфері необхідно:
- використовувати результати атестації як один з критеріїв концепції і програми розвитку освіти в районі, області (регіоні);
- розробити методичні рекомендації по здійсненню кореляції атестації з іншими управлінськими явищами (акредитацією школи, інспектуванням і так далі)
У рамках 3-ей сфери необхідно виявити реальні норми (еталони) професійної культури керівника школи.
Розділ ІІІ. Методичні рекомендації щодо організації та проведення атестації керівників навчальних закладів
3.1 Організації та проведення атестації
Методичні рекомендації щодо організації та проведення атестації керівників навчальних закладів та педагогічних працівників відповідно до Типового положення про атестацію педагогічних працівників.
Атестація повинна здійснюватися відповідно до статті 54 Закону України «Про освіту», статті 32 Закону України «Про дошкільну освіту», статті 27 Закону України «Про загальну середню освіту», статті 25 Закону України «Про позашкільну освіту », статті 45 Закону України «Про професійно-технічну освіту», статті 46 Закону України «Про вищу освіту», вимог Типового положення про атестацію педагогічних працівників України, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 № 930, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 14.12.2010 за № 1255/18550, змін до Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.08.2013 № 1135, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.08.2013 за № 1417/23949, Положення про психологічну службу системи освіти України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 02.07.2009 № 616, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23.07.2009 за № 687/16703
Типове положення визначає порядок атестації керівників, їх заступників, інших педагогічних працівників дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, навчально-методичних (науково-методичних) установ і закладів післядипломної освіти, спеціальних установ для дітей, а також педагогічних працівників закладів охорони здоров'я, культури, соціального захисту, інших закладів та установ, у штаті яких є педагогічні працівники.
Атестація педагогічних працівників - це система заходів, спрямована на всебічне комплексне оцінювання їх педагогічної діяльності, за якою визначаються відповідність педагогічного працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюється кваліфікаційна категорія, педагогічне звання.
Метою атестації є стимулювання цілеспрямованого безперервного підвищення рівня професійної компетентності педагогічних працівників, росту їх професійної майстерності, розвитку творчої ініціативи, підвищення престижу й авторитету, забезпечення ефективності навчально-виховного процесу.
Атестація педагогічних працівників навчальних та інших закладів є обов'язковою.
Умовою чергової атестації педагогічних працівників є обов'язкове проходження не рідше одного разу на п'ять років підвищення кваліфікації на засадах вільного вибору форм навчання, програм і навчальних закладів.
Ця вимога не розповсюджується на педагогічних працівників, які працюють перші п'ять років після закінчення вищого навчального закладу.
Позачергова атестація проводиться за заявою працівника з метою підвищення кваліфікаційної категорії (тарифного розряду) або за поданням керівника чи педагогічної ради навчального закладу з метою присвоєння працівнику кваліфікаційної категорії, педагогічного звання та у разі зниження ним рівня професійної діяльності.
Атестаційні комісії I рівня створюються у дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, навчально-методичних (науково-методичних) установах, закладах післядипломної педагогічної освіти, спеціальних установах для дітей, а також закладах охорони здоров'я, культури, соціального захисту та інших закладах і установах, у штаті яких є педагогічні працівники.
Атестаційні комісії ІІ рівня створюються у відділах освіти районних, у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, інших підрозділах місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, у підпорядкуванні яких перебувають навчальні та інші заклади.
Атестаційні комісії III рівня створюються в Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, органах управління освітою обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інших відповідних структурних підрозділах місцевих органів виконавчої влади.
Атестаційні комісії усіх рівнів формуються з педагогічних працівників навчальних та інших закладів, працівників відповідних органів управління освітою, представників відповідних профспілкових органів, методичних та психологічних служб. До складу атестаційних комісій також можуть входити представники наукових та інших установ, організацій, об'єднань громадян (за згодою).
Атестаційні комісії усіх рівнів створюються на один рік до формування нового складу атестаційної комісії. Персональний склад атестаційних комісій протягом року може змінюватися.
Педагогічні працівники, які входять до складу атестаційної комісії, атестуються на загальних підставах та не беруть участі у голосуванні щодо себе.
Якщо кількість педагогічних працівників навчального та іншого закладу становить менш як 15 осіб, їх атестація проводиться атестаційними комісіями І рівня, визначеними відповідним органом управління освітою, або атестаційними комісіями ІІ рівня
Атестаційні комісії I рівня мають право:
1) атестувати педагогічних працівників на відповідність займаній посаді;
2) присвоювати кваліфікаційні категорії "спеціаліст", "спеціаліст другої категорії", "спеціаліст першої категорії" (атестувати на відповідність раніше присвоєним кваліфікаційним категоріям);
3) порушувати клопотання перед атестаційними комісіями II, III рівнів про присвоєння педагогічним працівникам кваліфікаційної категорії "спеціаліст вищої категорії" (про відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії "спеціаліст вищої категорії") та про присвоєння педагогічних звань (про відповідність раніше присвоєним педагогічним званням).
Атестаційні комісії II рівня мають право:
1) атестувати на відповідність займаній посаді керівних кадрів навчальних та інших закладів, методистів районних (міських) методичних кабінетів (центрів), працівників районних (міських) навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби системи освіти (далі - працівники районних (міських) кабінетів (центрів)), завідувачів та консультантів районних психолого-медико-педагогічних консультацій, педагогічних працівників навчальних закладів і установ, у яких не створено атестаційні комісії та осіб, які призначаються на посади керівників загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів;
2) присвоювати кваліфікаційні категорії "спеціаліст", "спеціаліст другої категорії", "спеціаліст першої категорії" (атестувати на відповідність раніше присвоєним цим кваліфікаційним категоріям) працівникам районних (міських) кабінетів (центрів);
3) присвоювати кваліфікаційні категорії, педагогічні звання (атестувати на відповідність раніше присвоєним цим кваліфікаційним категоріям) педагогічним працівникам навчальних закладів і установ у яких не створено атестаційні комісії;
4) присвоювати кваліфікаційну категорію "спеціаліст вищої категорії" (атестувати на відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії "спеціаліст вищої категорії"), присвоювати педагогічні звання за клопотанням атестаційних комісій I рівня;
5) порушувати клопотання перед атестаційними комісіями III рівня про присвоєння педагогічним працівникам районних (міських) кабінетів (центрів) кваліфікаційної категорії "спеціаліст вищої категорії" та педагогічного звання "практичний психолог-методист" (для практичних психологів цих кабінетів (центрів)) або про відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії, педагогічному званню;
6) розглядати апеляції на рішення атестаційних комісій I рівня.
Атестаційні комісії III рівня мають право:
1) атестувати на відповідність займаній посаді керівних кадрів навчальних та інших закладів, що перебувають у сфері управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, органів управління освітою обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інших відповідних структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади, завідувачів та консультантів обласних, Київської та Севастопольської міських психолого-медико-педагогічних консультацій;
2) атестувати осіб, які призначаються на посади керівників загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, що перебувають у сфері управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, органів управління освітою обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інших відповідних структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади;
3) атестувати на відповідність займаній посаді педагогічних працівників навчально-методичних (науково-методичних) центрів (кабінетів) психологічної служби системи освіти, професійно-технічної освіти, навчальних закладів культури і мистецтв та відповідних обласних, Київського міських навчально-методичних (науково-методичних) центрів (кабінетів), присвоювати їм кваліфікаційні категорії (атестувати на відповідність раніше присвоєним цим кваліфікаційним категоріям), педагогічне звання "практичний психолог-методист" (атестувати на відповідність раніше присвоєному педагогічному званню "практичний психолог-методист");
4) присвоювати кваліфікаційну категорію "спеціаліст вищої категорії" педагогічним працівникам районних (міських) кабінетів (центрів) (атестувати на відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії "спеціаліст вищої категорії"), присвоювати практичним психологам педагогічне звання "практичний психолог-методист" (атестувати на відповідність раніше присвоєному педагогічному званню "практичний психолог-методист") за поданням атестаційних комісій II рівня;
5) присвоювати кваліфікаційну категорію "спеціаліст вищої категорії" (атестувати на відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії "спеціаліст вищої категорії"), присвоювати педагогічні звання (атестувати на відповідність раніше присвоєним педагогічним званням) педагогічним працівникам навчальних закладів, що перебувають у сфері управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, органів управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інших відповідних структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади за клопотанням атестаційних комісій цих закладів;
6) розглядати апеляції на рішення атестаційних комісій I та II рівнів.
7) розглядати апеляції на рішення атестаційних комісій І та ІІ рівнів.
Призначенню працівників на посади керівників загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів має передувати їх атестація.
Позачергова атестація керівних кадрів проводиться за поданням керівника відповідного органу управління освітою при неналежному виконанні посадових обов'язків.
У процесі вивчення професійної діяльності керівних кадрів навчальних та інших закладів атестаційна комісія з'ясовує:
· виконання програми розвитку навчального закладу та результати інноваційної діяльності;
· стан організації навчальної та виховної роботи, додержання вимог державних освітніх стандартів;
· результати державної атестації навчального закладу;
· результати перевірок, проведених Державною інспекцією навчальних закладів, місцевими органами управління освітою та іншими органами державного нагляду (контролю);
· додержання вимог щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов навчання учнів;
· підсумки моніторингу роботи з педагогічним колективом та іншими працівниками навчального закладу;
· ефективність взаємодії з громадськими організаціями та органами шкільного самоврядування;
· додержання педагогічної етики, моралі;
· звіти керівника про свою роботу на загальних зборах (конференціях) колективу навчального закладу;
· аналіз розгляду звернень громадян.
Характеристику на керівника навчального та іншого закладу подає до атестаційної комісії керівник відповідного органу управління освітою. Характеристика на керівника районного (міського) методичного кабінету (центру) подається до атестаційної комісії керівником відповідного органу управління освітою за погодженням із закладом післядипломної педагогічної освіти.
Характеристика керівних кадрів додатково має містити відомості про ставлення до підлеглих, здатність організувати педагогічний колектив для досягнення певних завдань, вміння приймати відповідальні рішення.
На особу, яка претендує на зайняття посади керівника загальноосвітнього та позашкільного навчального закладу, керівник відповідного органу управління освітою направляє до атестаційної комісії подання про атестацію цього працівника з метою призначення на посаду.
При атестації особи, яка претендує на зайняття посади керівника загальноосвітнього та позашкільного навчального закладу, атестаційною комісією враховуються рівень її професійної освіти, стаж роботи на педагогічних, науково-педагогічних та керівних посадах у сфері освіти, володіння інформаційно-комунікаційними технологіями, професійні знання та навички, набуті до призначення на посаду.
Засідання атестаційної комісії з метою атестації особи, яка претендує на зайняття посади керівника загальноосвітнього та позашкільного навчального закладу, проводиться у разі необхідності.
Під час атестації керівних кадрів навчальних та інших закладів атестаційна комісія з'ясовує якість виконання ними посадових обов'язків.
Засідання атестаційної комісії проводиться у присутності працівника, який атестується. Під час засідання атестаційної комісії педагогічний працівник має право давати усні та письмові пояснення, подавати додаткові матеріали щодо своєї професійної діяльності.
За рішенням атестаційної комісії атестація може бути проведена за відсутності працівника, якщо він не з'явився на засідання атестаційної комісії з об'єктивних причин (службове відрядження, територіальна віддаленість, тривала хвороба та інші причини, що перешкоджають присутності на засіданні) і дав на це письмову згоду, за винятком випадків атестації працівників, стосовно яких порушено питання про невідповідність займаній посаді.
У разі неявки педагогічного працівника, який атестується, на засідання атестаційної комісії без поважних причин комісія після з'ясування причин неявки може провести атестацію за його відсутності.
За результатами атестації керівних кадрів навчальних та інших закладів, а також осіб, які претендують на зайняття посади керівників загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, атестаційні комісії ухвалюють такі рішення:
· керівник (заступник керівника) відповідає займаній посаді;
· керівник (заступник керівника) відповідає займаній посаді за умови виконання ним заходів, визначених атестаційною комісією;
· керівник (заступник керівника) не відповідає займаній посаді;
· рекомендувати для призначення на посаду керівника;
· рекомендувати для зарахування до кадрового резерву.
Присвоєння кваліфікаційних категорій за результатами атестації здійснюється послідовно.
Педагогічні працівники, які в міжатестаційний період підготували переможців ІІІ етапу всеукраїнських або міжнародних учнівських та студентських олімпіад з базових навчальних предметів; переможців ІІІ етапу всеукраїнських або міжнародних спортивних змагань; переможців всеукраїнських конкурсів фахової майстерності серед учнів професійно-технічних навчальних закладів, переможців всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук, а також педагогічні працівники, які стали переможцями або лауреатами конкурсів фахової майстерності, що проводяться центральними органами виконавчої влади, мають наукові ступені, вчені або почесні звання, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем, ученим (почесним) званням, атестуються без додержання послідовності в присвоєнні кваліфікаційних категорій та строку проведення позачергової атестації.
Подобные документы
Характеристика публічного виступу як жанру різновиду мовленнєвої діяльності. Критерії, показники та рівні сформованості навичок публічного мовлення у майбутніх керівників загальноосвітніх закладів. Структура публічного мовлення майбутніх керівників.
статья [25,9 K], добавлен 31.08.2017Республіканський моніторинг діяльності навчальних закладів з поглибленим вивченням предметів. Загальні тенденції в управлінській діяльності керівників управлінь освіти. Ефективність взаємодії з вищими навчальними закладами, міжнародними організаціями.
статья [784,4 K], добавлен 19.02.2009Поняття про основні теорії систем. Управління освітою як цілісна система. Типи навчальних закладів освіти, особливості їх діяльності та науково-методичного забезпечення. Проблеми визначення критеріїв оцінювання управлінської діяльності закладів освіти.
курс лекций [465,5 K], добавлен 16.02.2013Вивчення структури і основних компонентів системи освіти в Україні. Аналіз організаційних засад діяльності загальноосвітніх навчально-виховних закладів, методів управління шкільною справою. Поняття про альтернативні школи. Нові типи навчальних закладів.
презентация [5,6 M], добавлен 17.03.2014Особливості роботи керівників професійних коледжів, сутність та зміст гуманістичного підходу до управління новими форматами професійно-технічних навчальних закладів. Особлива роль та значення взаємодії керівника коледжу з педагогічним колективом.
статья [20,4 K], добавлен 18.12.2017Аналіз самопрезентації як психолого-педагогічного, філософського та соціального феномену в порівнянні з управлінням враженням та маніпуляцією. Розгляд самопрезентації як вербальної та невербальної демонстрації власної особистості в системі комунікації.
статья [26,0 K], добавлен 13.11.2017Суть, завдання, соціально-педагогічні функції та принципи управління навчальним закладом. Аналіз нормативно-правової бази щодо управління навчальним закладом. Проведення атестації загальноосвітніх, дошкільних та позашкільних навчальних закладів.
курсовая работа [99,8 K], добавлен 01.10.2014Прогнозування кількості випускників закладів галузі професійно-технічної освіти на основі адаптації методу вікового пересування до прогнозування чисельності випускників. Сценарне моделювання кількості випускників закладів професійно-технічної освіти.
статья [829,5 K], добавлен 31.08.2017Дослідження національної специфіки та особливостей сучасної системи французької освіти. Перевага державних навчальних закладів і безкоштовність навчання для всіх. Характеристика видів вищих навчальних закладів України. Доступ громадян до вищої освіти.
реферат [31,2 K], добавлен 29.11.2012Удосконалення рівня професійної компетентності вчителів загальноосвітніх навчальних закладів як один із основних напрямів реформування сучасної системи освіти. Характер і особливості педагогічної діяльності. Компонентний склад компетентності вчителя.
курсовая работа [51,1 K], добавлен 08.10.2014
