Сучасні напрями соціально-педагогічної роботи з дітьми групи ризику

Зіґмунд Фройд загалом підтримував точку зору Гобса, але він пішов ще далі, розвинувши свою «теорію двох інстинктів». Вона полягає ось у чому. В кожній людині існують так звані інстинкт життя та інстинкт смерті. Інстинкт життя забезпечує енергію для існування росту і розвитку, у той час як інстинкт смерті працює на самознищення індивіда. Інстинкт смерті часто спрямовується назовні, проти навколишнього світу у формі агресії. Енергія інстинкту смерті постійно акумулюється в людині. Якщо вона не реалізується в маленьких дозах, то в решті-решт виллється в екстремальній формі.

Етнолог Кондрад Лоренс після довготривалого вивчення поведінки тварин розвинув теорію, що агресія - це успадкована спонтанна готовність боротися за існування або захоплювати і захищати власність.

Також існує теорія впливу на агресію генетичних факторів, яка була неодноразово доведена за допомогою експериментів з близнюками. Гени можуть впливати на поведінку через кодування, вироблення специфічних білків, які функціонують в мозку і нервовій системі і прямо впливають на поведінку людини.

Через 20 років після Фрейда була висунута альтернативна гіпотеза агресії. Агресія визначалася як набутий (а не інстинктивний) захисний механізм, спричинений зовнішніми факторами, а не внутрішніми. Так, наприклад, діти в країнах, що перебувають в стані війни, починають набагато раніше і яскравіше виявляти агресію, ніж їх ровесники, які живуть в мирний час. Взагалі, агресія часто виникає як так званий «захисний механізм» проти впливів ворожого оточення.

В будь-якому випадку, агресія є одним із захисних механізмів людини, за допомогою якого людина намагається якось скинути негативні емоції і пристосуватися до навколишніх умов. Але, цей шлях не є найоптимальнішим, і тому, мабуть, слід знаходити інші шляхи виходу з складних життєвих ситуацій.

2. Робота за темою заняття.

Педагог: Подумайте, чи потрібна людині в житті агресія? В процесі обговорення бажано пригадати про значення емоцій в житті людини.

Методика «Самооцінка»

Учням пропонується намалювати в рядок 8 кружків, а потім швидко вписати в одне коло літеру «Я». Педагог пояснює, що чим ближче до лівого краю стоїть буква, тим нижче самооцінка учня. Потім пояснює, що це тест-гра і не треба результати сприймати дуже серйозно.

Педагог: Якщо результати Вам не сподобалися, то не варто засмучуватися, а краще пригадайте, що все залежить від кожного з вас. Підняти свою самооцінку можна, але для цього необхідне бажання. Потрібно осягати мистецтво самооцінки і працювати над собою.

А тепер я пропоную Вам поміркувати над питанням «Чи потрібна агресія?» та прослухати «Притчу про змію».

«Притча про змію»

Жила на світі дуже отруйна змія, яку всі боялися і не наближалися до неї через її отруту. Ніхто не спілкувався з нею, тому вона була дуже самотня. Вирішила змія позбавитися отрути і скинула її в ущелину. Побачив це орел і розповів всім тваринам. Осміліли звірі і закидали змію на смерть камінням.

Педагог: який висновок можна зробити з цієї притчі? Навіщо потрібна людині агресія? У яких випадках?

В результаті обговорення учні приходять до висновку, що агресія потрібна для самозахисту. Агресія інколи допомагає людині постояти за свою честь і за честь інших перед ворогом. Учні роблять запис в зошиті:

«Конструктивна агресія спрямована на захист себе і інших, на завоювання незалежності і свободи. Деструктивна агресія - це насильство, жорстокість, ненависть і злість. Це спроба самоствердження за рахунок приниження інших».

Педагог: Подумайте, в якій формі найчастіше виявляється ваша агресія? Як ви з нею справляєтесь?

Малюнок «Ти і агресія»

Педагог пропонує учням намалювати себе в агресії такими, якими вони себе уявляють. Малюнок виконується колективно на дошці або на великому аркуші ватману. Малюнок може включати символи, картинки, слова - все, за допомогою чого можна передати найважливіше в житті.

Педагог: А тепер поясніть свій малюнок. Чому Ви думаєте, що виглядаєте саме так?

«Лист товаришу»

Педагог: Кожній людині завжди потрібен друг. Коли друзів немає, то людина намагається їх знайти. Інколи друзі йдуть неправильним шляхом і їм потрібна допомога. Ми спробуємо з вами теж допомогти своєму товаришу. Але давайте це зробимо у формі листа. Ви можете звернути увагу на якісь його погані звички, вказати на своє бачення щодо цього. Лист має бути невеликим, але прагніть писати щиро. Можна не підписувати текст або придумати собі псевдонім.

Потім листи збираються і зачитуються. Учасники вгадують, хто є авторам кожного листа: якщо відгадують до називають позитивні якості автора. Учні за бажанням можуть помістити свої листи на дошці.

3. Аналіз заняття.

Педагог ставить запитання для обговорення: «Які способи зняття гніву для вас найбільш прийнятні? Чи потрібно вчитися знімати агресію? Чи можете ви оцінити свої можливості в опануванні способів зняття агресивного стану?».

Педагог: Зараз ми перевіримо, чи добре ми знаємо один одного. Зараз я роздам бланки з прислів'ями. Кожен вибере те, яке йому ближче за змістом.

- Немає такої людини, щоб вік без гріха.

- Всяка неправда - гріх.

- Від долі не втечеш.

- Ризик благородна справа

- Грошей наживеш - без нужди проживеш.

- Коли гроші говорять - правда мовчить.

- І з розумом красти - біди не уникнути.

- Раз вкрав - навік злодієм став.

- Хто сильніший - той і правий.

- З ким поведешся - того і наберешся.

- Розумна брехня краща за дурну правду.

- Втік прав - а попався винен.

Поясніть будь ласка свій вибір і зміст прислів'я.

4. Висновок: Отже ми сьогодні провели тренінг і я думаю, що кожен із Вас зрозумів, що таке агресія. В процесі обговорення ми прийшли до висновку, що агресія таке явище, яке може призвести до негативних наслідків. Але є випадки коли вона може захистити людину, допомогти відстояти свою честь та честь інших перед ворогом.

Кожен із вас зробив висновок для себе, але пам'ятайте, що агресія як насильство та прояв жорстокості, ненависті та злості ні до чого доброго вас не приведе.

На основі проведеного тренінгу ми дійшли висновку, що діти «групи ризику» дуже емоційні, рухливі, мають нестійку увагу, не вміють її довго зосереджувати і розподіляти, мислять за допомогою наочності та образів. Це зумовило невизначений час на консультування, використання прямих і конкретних питань, заохочень, ситуацій успіху, спілкування на рівних.

Також цим підліткам характерний високий рівень психопатизації, нестійкість емоційного стану, що виявляється в підвищеній збудливості, подразливості, а також депресивності, яка веде до тривожності, скутості, невпевненості в собі. Результатом цього є труднощі в соціальних контактах. Отримані дані свідчать про високий рівень психопатизації, який характеризується агресивним ставленням до соціального оточення і вираженим прагненням до домінування. Нестійкість емоційного стану виявляється в схильності до афективного реагування. Також в учнів відзначається наявність ознак депресивного синдрому в емоційному стані.

Таким чином, підвищений рівень психопатизації, який характерний для підлітків «групи ризику», сприяє виникненню агресивної поведінки, яка є засобом самовираження й самоствердження учнів.

Результати досліджень свідчать про взаємозв'язок дефіциту соціальних навиків у дітей з їх агресивністю. Крім цього, агресивність школярів виявляється і звертає на себе увагу лише під час їх контактів з оточуючими, тобто в процесі соціальної взаємодії. Тому соціально-психологічний тренінг, як форма групової психоконсультаційної роботи, є найактуальнішим засобом. Взаємодія в групі однолітків дає найбільші можливості формувати у школярів установку на позитивні емоційні контакти з людьми, розвивати у них адекватні оцінні думки, коректувати самооцінку і самосприйняття на основі зворотного зв'язку (тобто оцінки їх оточуючими), формувати уміння розуміти емоційний стан інших, здійснювати самоконтроль над своїм станом і т.д. Проводити психоконсультаційну роботу в цьому напрямі доцільно з підлітками, адже в цьому віці такі стани ще не стійкі і їх легше коректувати, не дати закріпитися як тенденціям поведінки.

Аналіз сутності та змісту технологій соціальної діагностики та соціального консультування дозволяє зробити висновок про те, що в першому випадку мова йде про виявлення та постановку конкретної проблеми або комплексу проблем, котрі перешкоджають процесу повноцінної життєдіяльності людини, групи або колективу. У другому випадку передбачається прийняття певних заходів, спрямованих на повне або часткове розв'язання виявлених проблем і оптимізацію процесу життєдіяльності суб'єкта. Можна припустити, що соціальна діагностика і соціальне консультування є найважливішими складовими частинами діяльності соціального педагога з дітьми «групи ризику».

Проте виявлення і вирішення соціальних проблем різного рівня організації передбачає і діяльність, спрямовану на попередження та передбачення проблемних ситуацій і життєвих труднощів. Йдеться про діяльність з соціальної профілактики.

Соціальна профілактика - це свідома, цілеспрямована, соціально організована діяльність щодо запобігання можливих соціальних, психолого-педагогічних, правових та інших проблем і досягнення бажаного результату [26, с. 221].

Виділяють три рівні соціальної профілактики.

1. Загальносоціальний рівень (загальна профілактика) передбачає діяльність держави, суспільства і соціальних інститутів, що спрямовується на розв'язання суперечностей і проблем у галузі економіки, соціального життя та морально-духовної сфери. Така профілактична діяльність здійснюється через систему заходів підвищення якості життя, мінімізацію факторів соціального ризику, створення умов для реалізації принципу соціальної справедливості.

2. Спеціальний рівень (соціально-педагогічна профілактика) виявляється в цілеспрямованих впливах на негативні фактори, пов'язані з окремими видами відхилень або проблем. Соціально-педагогічна профілактика виступає як система превентивних заходів, пов'язаних з усуненням причин, факторів і умов, що викликають ті або інші недоліки в розвитку дітей. Вона відбувається на тлі загальної гуманізації педагогічного процесу та спрямовується на запобігання можливих відхилень у розвитку й соціалізації дітей, підтримку й захист нормального рівня життя і здоров'я, створення належних соціально-педагогічних умов.

3. Індивідуальний рівень профілактики виступає як профілактична діяльність спеціалістів стосовно осіб, поведінка яких набуває рис відхилень або проблемності [28, с. 84].

Овчарова Р. підкреслює, що соціально-педагогічна профілактика - це система заходів соціального виховання, спрямована на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку дітей і підлітків, що сприяє прояву різних видів їхньої активності [18, с. 56].

З метою проведення соціально-педагогічної профілактики нами було розроблено та проведено такі профілактичних заходи: акція «Цигарка на цукерку», антинаркотична акція «Твій вибір», практикум для підлітків «групи ризику» «Я влаштовуюсь на роботу» та тиждень «На відмінно».

Акцію «Цигарка на цукерку» було присвячено Дню всесвітньої відмови від тютюнопаління. Кожен з учнів міг обміняти цигарку на цукерку і відмовитися від куріння назавжди або хоча б на один день.

Дана акція проходила в холі загальноосвітньої школи №4 під час перерв. Грала музика, були розвішані плакати про шкоду куріння. Був організований пункт обміну, за допомогою мікрофона озвучувалися агітаційні речівки.

Протягом усього дня в школі була створена обстановка свята, а курці отримали можливість обміняти сигарету на цукерку, «за 5 цигарок - йогурт шле тобі привіт», а «10 цигарок здаси - яблуко ти з'їси», «ну а пачку здаси один - ти отримаєш апельсин».

За день цигарки обмінювали не тільки учні, а й працівники школи, батьки. В кінці дня члени агітбригади та учні з педагогами винесли коробку цигарок, які були зібрані протягом акції на подвір'я школи, де їх було спалено під гаслом агітбригади «Прощайте шкідливі звички, здрастуй здоровий спосіб життя!!!».

Антинаркотична акція «Твій вибір». Метою проведення даного заходу було надання інформації про наслідки вживання наркотиків, алкоголю та куріння, формування навичок самоаналізу, протистояння тиску з боку, а також розвинення в учнів навички публічного виступу, спільної діяльності, комунікативних умінь.

Акція проходила в три етапи:

1. Вранці, коли учні заходили до школи, їх зустрічала ініціативна група дітей (осіб 5-7), яка відрізнялася від інших яскравою атрибутикою (наприклад: червоний галстук). Звучала завзята, весела музика.

Музику так само звучала і на всіх перервах.

2. Перед першим уроком була проведена радіо-лінійка, на якій розповідали про те, що сьогодні в нашій школі проводиться акція «Твій вибір». Ми запросили фахівця з центру медичної профілактики, який так само під час радіо-лінійки коротко розповідав про те, наскільки важливий спортивний настрій хлопців і як негативно позначаються на здоров'ї хлопців та дівчат різні шкідливі звички.

3. На всіх перервах та ж ініціативна група проводила роздачу агітаційних листівок «Моя декларація» (додаток Г), «Відповіді на найбільш поширені питання про тютюн» (додаток Д).

Аналіз реальних життєвих ситуацій, котрий був зроблений Ю.Г. Волковим, В.І. Добреньковим, Ф.Г. Кадар свідчить, що найбільш важливим для молодою людини є перехід від загальноосвітньої школи до професійної праці, який якраз і припадає на підлітковий вік - час, коли людина приймає принципове рішення про вибір професійного шляху.

З метою вирішення цієї проблеми нами було проведено практикум «Я влаштовуюсь на роботу» для дітей «групи ризику». Цей практикум дав відповіді на такі запитання підлітків: як обрати професію до душі і не помилитися з головною справою життя? Що значить правильний вибір професії? тощо.

Професійне самовизначення особистості - це не разова дія, а складний і тривалий процес, що охоплює значний період життя людини, який включає в себе:

* самопізнання своїх індивідуальних особливостей, інтересів, сильних і слабких сторін;

* зіставлення знань про себе і бажаною професії;

* вибір професії і способу життя.

У старшому шкільному віці результатом процесу професійного самовизначення є вибір майбутньої професії, адже саме підлітковий і ранній юнацький вік відрізняється зростанням самопізнання, зростанням інтересу до власного «я», яке тісно пов'язане зі здатністю людини до усвідомленого і впевненого вибору професії.

У зв'язку з цим профорієнтаційну роботу ми провели у два етапи:

1 етап - це професійне просвітництво. Головна мета цього етапу - надати знання про світ професій, тих вимог, які пред'являються професією до людини.

2 етап - це вибір професії. Головна мета - це визначення спрямованості особистості, інтересів, схильностей і можливостей у різних спеціальних видах діяльності, допомога у виборі конкретної професії, вузу, ліцею або коледжу.

Використаний нами підхід до вирішення проблеми своєчасного і точного професійного та особистісного самовизначення підлітків не вимагає особливих матеріальних витрат і заснований на положенні про те, що причини можливих труднощів у виборі професії багато в чому визначаються особистісними проблемами. Без їх вирішення неможливий ні правильний вибір професії, ні успішна соціальна адаптація, ні сімейне благополуччя.

Ці заняття допомогли підліткам дізнатися про свої можливості, про свої сильні і слабкі сторони, навчили співвідносити свої можливості з вимогами майбутньої професії, управляти своїми емоціями і розбиратися в людях.

Друге заняття даного практикуму було присвячено темі «Співбесіда з роботодавцем». Під час якого було надано інформацію про Службу зайнятості та з якими питань до неї можна звернутися за допомогою. Ми розповіли дітям, як правильно підготуватися до співбесіди, як важлива зустріч з роботодавцем і на практиці підготували відповіді на питання, які можуть прозвучати під час співбесіди.

Тиждень «На відмінно». За тиждень до свята ми вивішали оголошення про свято, в якому повідомили всіх учням про конкурс «Тиждень на-відмінно». Усі бажаючи могли взяти участь у цьому конкурсі. Хто більше збере за тиждень п'ятірок у щоденник, і похвальних записів, ті учні і стануть переможцями конкурсу. Переможцям: приз сюрприз. (Приз - подаркнок, сюрприз - подячний лист для мами).

Тиждень «На відмінно» допоміг отримати позитивні емоції і задоволення учнів та їх батьків. Учителі заохочували учнів, писали похвалу в щоденник за знання, за старання, зразкову поведінку, за вміння, та досягнення за успіхи в навчанні. Дітям «групи ризику» це свято допомогло відчути любов до школи, підвищити самооцінку, дало можливість брати участь у різних шкільних заходах, долучило і зацікавило їх батьків, а батьки отримали можливість відчути гордість за свою дитину.

Наприкінці тижня ми підвели підсумки і на лінійці оголосили переможців. Для вручення подячних листів було запрошено батьків.

Одним із переможців був учень сьомого класу, якого ми відносили до «групи ризику», він отримав велику кількість позитивних відзивів від учителів за зразкову поведінку та за старання. Його мати була приємно здивована, коли отримала подячний лист від школи, це була перша подяка за весь час навчання її сина.

Отже, ми провели профілактичну роботу не тільки з дітьми «групи ризику», а й з усіма учнями загальноосвітнього навчального закладу. В процесі профілактики ми створили виховне середовище, яке стало для дітей та підлітків середовищем з високою референтною значущістю.

2.3 Аналіз результатів соціально-педагогічної роботи з дітьми групи ризику

З метою виявлення ефективності проведеної нами соціально-педагогічної роботи з підлітками «групи ризику» ми повторно застосували підібрану нами методику - опитувальник Басса-Даркі, а також провели бесіду з учнями.

Опитувальник Басса-Даркі, ми використовували для вияву форм агресивної поведінки. Результати повторного тестування ми зобразили у вигляді таблиці:

ризик група соціальний дитина

Таблиця 2.3. Результати повторного тестування за опитувальником Басса-Даркі

Номер запитання	Отримані результати у%
	ЗОШ №4	ЗОШ №41 (контрольна група)
	Так	НІ	Так	НІ
1	2	3	4	5
1	45,8%	54,2%	45%	55%
2	66,7%	33,3%	65%	35%
3	54,2%	45,8%	35%	65%
4	37,5%	62,5%	20%	80%
5	41,6%	58,4%	55%	45%
6	25%	75%	25%	75%
7	33,3%	66,7%	40%	60%
8	83,4%	16,6%	50%	50%
9	62,5%	37,5%	85%	15%
10	75%	25%	70%	30%
11	41,6%	58,4%	55%	45%
12	100%	-	100%	-
13	54,2%	45,8%	60%	40%
14	75%	25%	25%	75%
15	33,3%	66,7%	15%	80%
16	37,5%	62,5%	40%	60%
17	54,2%	45,8%	80%	20%
18	70,8%	29,2%	60%	40%
19	75%	25%	65%	35%
20	62,5%	37,5%	60%	40%
21	37,5%	62,5%	45%	55%
22	62,5%	37,5%	35%	65%
23	33,3%	66,7%	55%	45%
24	54,2%	45,8%	75%	25%
25	58,3%	41,6%	65%	35%
26	37,5%	62,5%	20%	80%
27	70,8%	29,2%	60%	40%
28	33,3%	66,7%	30%	70%
29	25%	75%	40%	60%
30	75%	25%	80%	20%
31	41,6%	58,4%	10%	90%
32	54,2%	45,8%	25%	75%

Аналіз даних загальноосвітньої школи №4, отриманих в І і ІІ групах, свідчить, що в учнів зменшилося бажання застосування фізичної сили проти інших осіб. Діти почали відчувати докори сумління. Знизилося прагнення до домінування та агресивного ставлення до оточуючих. Хоча внаслідок наявності ознак депресивного синдрому в учнів простежується тривожність, скутість, невпевненість в собі.

Дані, отримані в ІІІ і ІV групах, теж свідчать про знижений рівень психопатизації, хоча спостерігається часткова нестійкість емоційного стану, яка виявляється у схильності до афективного реагування.

Зміни, які відбулися у результаті проведеного нами повторно тесту-опитувальника Басса-Даркі з дітьми «групи ризику» загальноосвітньої школи №4 та №41, ми зобразили у вигляді порівняльної шкали.

Рис. 2.1. Порівняльна шкала ЗОШ №4



Рис. 2.2. Порівняльна шкала ЗОШ №41

Дані, отримані в процесі підсумкової бесіди з учнями, свідчать про те, що їм після пройденої програми стало легше спілкуватися з однолітками, вони знаходять «спільну мову», і за останній час у них, щонайменше, з'явився хоча б один друг. Діти здружилися, у них переважає веселий, позитивний настрій. У підлітків знизився рівень недовіри до оточуючих, учні стали менше конфліктувати, принижувати і ображати один одного.

На початку нашого дослідження підліткам були характерні часті зміни настрою, схильність до афективного реагування, недостатня саморегуляція. В наслідок депресивного синдрому в учнів простежувалися тривожність, скупість, невпевненість в собі.

Протягом періоду соціально-педагогічної роботи направленої на цю групу, діти навчилися усвідомлювати і долати негативні риси своєї вдачі, набувати і розвивати позитивні, зіставляти свої домагання з можливостями їх досягнення, адекватно сприймати себе за допомогою позитивного і негативного образного зв'язку, адекватно оцінювати свій емоційний стан і стан оточуючих, і відповідно до цього здійснювати самоконтроль своєї поведінки.

В результаті проведеної роботи діти подолали труднощі в соціальних контактах, наладили відносини з своєю сім'єю. Але найбільшим нашим досягненням було зменшення кількості дітей «групи ризику» до 21 учня. Для порівняння, за той самий час, котрий ми витратили на соціально-педагогічну роботу в ЗОШ №4, наша контрольна група загальноосвітньої школи №41, у кількості 20 підлітків «групи ризику» не зазнала значних змін.

Застосована програма, мабуть, не є ідеальною, досконалою, однак вона є досить цікавою і корисною для дітей і спеціалістів, які з ними працюють. Важливо відмітити, що застосовуючи будь-яку програму роботи з дітьми, слід творче підходити до здійснення певної програми, виходячи з вікових та індивідуальних особливостей дітей певного віку і специфіки конкретної школи.

Висновки

На підставі проведеної соціально-педагогічної роботи з даної проблеми можна зробити наступні висновки.

У сучасному суспільстві до дітей «групи ризику» відносять дітей з неблагополучних сімей, які залишилися без піклування батьків, дітей з проблемами в розвитку, дітей з виявами соціальної та психолого-педагогічної дезадаптації, а також дітей-сирот, котрі опинилися в дитячому будинку, притулку, школі-інтернаті та інших установах допомоги дітям. Однією з ознак, що характеризує дітей даної групи, є наявність у дітей або підлітків відхилень від норми поведінки.

Під дітьми «групи ризику» зазвичай розуміються школярі, порушення поведінки яких нелегко піддається виправленню. Вони особливо потребують індивідуального підходу з боку вихователів і вчителів. Це не погані, безнадійно зіпсовані школярі, а діти, які потребують особливої уваги та участі навколишніх. Діти «групи ризику» проживають зовсім інший шлях розвитку, ніж діти з благополучних сімей, вони переносять безліч травмувальних ситуацій, стресів, насильство і т.д. Усе пережите дітьми в будь-якому віці не проходить безслідно, а залишає свій слід на психічному розвитку дитини.

Підлітковий вік з його бурхливими нейроендокринними зрушеннями віддавна вважається фактором, що сприяє злоякісному розвитку девіантної поведінки. Це один з кризових етапів у процесі становлення особистості людини. Підлітковому віку характерне відчуття дорослості, емансипація від дорослих, нове ставлення до навчання та ін. Підліток - прагне до «норми», - щоб у нього було «все як у всіх» і «як у інших». Але для цього віку характерна, як раз диспропорція, тобто відсутність «норм».

В сучасних умовах відхилення поведінки дітей пояснюється багатьма причинами: спадковість (психофізична, соціальна, соціокультурна), психолого-педагогічний фактор (дефекти сімейного і шкільного виховання), соціальний фактор (соціальні й соціально-економічні умови функціонування суспільства), соціальна діяльність власне індивіда, тобто активно-вибіркове ставлення до норм і цінностей свого оточення, особистості ціннісні орієнтації і здатність до саморегуляції своєї поведінки. Також ученими було доведено, що основними причинами появи дітей «групи ризику» є не тільки несприятливі умови життя і виховання, а й власне державний устрій, який провокує подібні явища.

У процесі соціально-педагогічної роботи ми продіагностували дану категорію дітей за допомогою діагностичного комплексу, до якого увійшли дві методики: анкета «Визначення узагальненого показника соціального благополуччя дитини» та тест-опитувальник Басса-Даркі (в нашій модифікації).

Проведена нами соціально-педагогічна діагностика поведінки дітей «групи ризику» виявила те, що у зв'язку з соціальними, економічними, побутовими та ін. причинами, поведінка таких дітей супроводжується неадекватною самооцінкою (занижена або, найчастіше, завищена). Підліткам характерна емоційна напруженість, тривожність та неадекватний рівень домагань, що не відповідає їхнім можливостям. Тобто ми вивчили особливості дітей «групи ризику» та соціальний статус їх сімей. Також ми вивчили ступінь вираженості агресивних реакцій у дітей середнього шкільного віку та оцінили відповідний рівень фізичної, опосередкованої і вербальної агресії школярів.

Було розроблено авторську систему соціально-педагогічної роботи з дітьми «групи ризику», що передбачала два етапи: консультативний та профілактичний.

У якості форми проведення нашого консультативного дослідження було обрано тренінг «Чи потрібна агресія».

У процесі консультування відбулася не тільки передача додаткової інформації, що допомогла дітям «групи ризику» по-новому побачити проблему, яка їх хвилює, а й надали підтримку клієнтам. На практиці виявилося, що підлітки потребували саме морально-психологічної допомоги для втілення знань, які вже мали, у практичну дію.

З метою проведення соціально-педагогічної профілактики нами було розроблено та проведено такі профілактичних заходи: акція «Цигарка на цукерку», антинаркотична акція «Твій вибір», практикум для підлітків «групи ризику» «Я влаштовуюсь на роботу» та тиждень «На відмінно».

У процесі профілактики ми створили виховне середовище, яке стало для дітей та підлітків середовищем з високою референтною значущістю; спрямували свою діяльність як на виховний мікросоціум дитини (батьки, однолітки), змінюючи їх ставлення, вплив на дитину, так і вплинули на уявлення дитини про довколишніх і стосунки з ними.

Для виявлення ефективності проведеної нами соціально-педагогічної роботи з підлітками «групи ризику» була повторно застосована підібрана методика - опитувальник Басса-Даркі, а також бесіда з учнями.

Повторне дослідження показало, діти навчилися усвідомлювати і долати негативні ознаки своєї вдачі, набувати і розвивати позитивні, порівнюючи свої прагнення з можливостями їх досягнення, адекватно сприймати себе за допомогою позитивного і негативного образного зв'язку, адекватно оцінювати свій емоційний стан і стан навколишніх, і відповідно до цього здійснювати самоконтроль своєї поведінки.

Але найбільшим нашим досягненням було зменшення кількості дітей «групи ризику» до 21 учня. Для порівняння, за той самий час, котрий ми витратили на соціально-педагогічну роботу в ЗОШ №4, наша контрольна група загальноосвітньої школи №41, у кількості 20 підлітків «групи ризику» не зазнала значних змін.

Список джерел

1. Александрова Т. Формування правової компетентності як превентивний напрям соціально-педагогічної роботи з підлітками // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 225. Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 3-6.

2. Бовть О.Б. Причини і форми агресивної поведінки дітей. // Практична Соціальна робота та соціальна робота. - 2000. - №5. -; С. 14-15.

3. Введення в соціальну роботу. Навчальний посібник / За ред. Семігеної Т.В., Гричи І.М. - К., 2001 с. -210 с. 4

4. Вступ до соціальної роботи. Навчальний посібник / За ред. Т.В. Семигіної, І.І. Миговича - К., 2005. - 304 с.

5. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник.-К.: «Либідь», 1997. - 560 с.

6. Докторович М.О. Соціально педагогічна робота з дітьми з неповних сімей: Навчально - методичний посібник - К.: Ленвіт, 2010. - 152 с.

7. Завацька Л.М. Технології професійної діяльності соціального педагога. Навчальний посібник для ВНЗ. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2008. - 240 с.

8. Змановская Е.В. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения): Учеб. Пособие для студ. ВНЗ. - М.: Издательский центр «Академия», 2003. - 288 с

9. Исаев Д.Н. Психопрофилактика в практике работы педиатра. - Л., 1984.

10. Капська А.Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. Навчальний методичний посібник. - К.: УДЦССМ, 2001. - 220 с.

11. Кащенко В.П. Асоціальна поведінка школяра // питання психології - 2003. - №5. С. 43.

12. Куган Б.А. Социально-трудовая адаптация детей группы социального риска. - Курган; Челябинск, 1995. - 156 с.

13. Кузнецова Л.П. Основные технологии социальной работы: Учебное пособие. - Владивосток: Изд-во ДВГТУ, 2002. - 92 с.

14. Лихтарников, А.Л. Диагностика и психотерапия детей «группы риска»./ А.Л. Лихтарников. - СПб, 1998. - 193 с.

15. Любарська О.М. Основи соціалізації особистості: Навчальний посібник. - Миколаїв: Вид-во «Іліон», 2008. - 212 с.

16. Матеріали методологічного семінару АПН України 16 грудня 2004 року. - С. 3-17

17. Овчарова Р.В. Практическая педагогия в начальной школе. - М.: ТЦ «Сфера», 1996. - 240 с.

18. Основы социальной работи: Учебник / Отв. ред. П.Д. Павленок. - М.: Инфра, 1999. - 368 с.

19. Особенности работы с детьми и молодежью «группы риска». (Пособие для специалистов образовательных учреждений). Под научной редакцией С.А. Лисицына, С.В. Тарасова. СПб., Издательство ЛОИРО, 2006 г. - 228 с.

20. Педагогика: Педагогические теории, системы, технологии: Учебник для студ. высш. и сред. Учеб. заведений /Под ред. С.А. Смирнова. _ М., 1999.

21. Психологічний словник /за ред. В.І. Войтка, К., 1982;

22. Психолого - педагогічні підходи в роботі з важкими учнями: Методичний матеріал для педагогів ПТУ / В.Г. Сенько. Мінськ, 1995. С. 4 М., 1999. С. 219.

23. Социальная работа. Российский энциклопедический словарь. - М.: Союз, 1997. - 358 с.

24. Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / І.Д. Зверева, О.В. Безпалько, С.Я. Харченко та ін.; За заг. ред.: І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонової. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 256 с.

25. Соціологія молоді. / Ю.Г. Волков, В.І. Добреньков, Ф.Г. Кадар і ін-Ростов - на Дону, 2002. С. 480.

26. Технологии социальной работы: Учебник / Под общ. Ред. Проф. Е.И. Холостовой. - М.: ИНФРА, 2001. - 300 с.

27. Фельдштейн Д.И. Педагогия становления личности. - М., 1994.

28. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник. - К. Центр навчальної літератури, 2006. - 464 с.

29. Ениколопов С.Н., Ерофеева Л.В., Соковня И. и др. Профилактика агрессивных и террористических проявлений у подростков. - М.: Просвещение, 2002.

30. Теория и практика социальной работы: Методические материалы / Отв. ред. Попов А.М., Холостова Е.И. - М.: Ин-т соц. работы, 1997. - 113 с.

31. Ритцер Дж. Современные социологические теории. 5-е изд. - СПб., 2002. - 688 с.

32. Клейберг Ю.А. Психология девиантного поведения: Учеб. пособиедля вузов. - М., 2001. - 160 с.

33. Лютий В.П. Соціальна робота з групами девіантної поведінки: Навч.посібник. - К, 2000. - 51 с.

34. Олиференко Л.Я. и др. Социально-педагогическая поддержка детей группы риска: Учеб. пособие для студентов высших пед. учеб. заведений /Л.Я. Олиференко, Т.И. Шульга, И.Ф. Дементьева. - М., 2002. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru