Навчальний процес вивчення української літератури в старших класах загальноосвітньої школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

У плеяді найвизначніших поетів світу, серед яких - П. Верлен, А. Рембо, П. Тичина, Леся Українка, І. Франко - Богдану-Ігорю Антоничу належить особливе місце. Його мистецтво слова сягає духовних світових та українських пластів культури, увібравши в себе первісні коріння ще індоєвропейської та праукраїнської міфології. Переосмислені й збагачені талантом поета, вони створюють оригінальний й самобутній світ, що бентежить уяву читача і приносить естетичне задоволення.

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що творчий діапазон митця, який вивчають учні на уроках літератури, досить широкий: проблеми людського буття, життя і смерті, ставлення людини до Бога, космосу й національного світу. Сучасні читачі, на жаль мало знайомі з творчістю талановитого Антонича. Але ми спробуємо розкрити незвичайність його поетичної мови, своєрідність світогляду поета.

Актуальність дослідження лірики Антонича в системі літературної освіти учнів профільної школи обумовлена кількома факторами. Серед них вирішальними на нашу думку є:

1) методичний - невід'ємною складовою аналізу ліричного твору є дослідження його жанрової природи. Ігнорування чи недостатнє врахування родо-видової специфіки веде до набуття частково-системних знань учнів з літератури.

2) літературознавчий - виявлення неповторних, глибоко індивідуальних рис, ознак і закономірностей суто поетики Антонича та її оцінка дослідниками.

Науковим напрацюванням у цій тематиці слід завдячувати літературознавцям та критикам, які аналізують феномен творів Антонича, майстерність їхнього написання та очікуваний вплив на читачів. Панорама сучасних набутків про творчість Антонича представлена в авторефераті дисертації Ю. Андруховича, в окремих літературознавчих дослідженнях, статтях та рецензіях І. Драча, М. Ільницького, І. Калинця, Б. Рубчака, Т. Щерби.

У методиці навчання української літератури лише напрацьовуються наукові засади вивчення творчості Б.-І. Антонича. Для повноцінної подачі матеріалу незамінними будуть методичні поради І. Даниленко, Н. Логвіненко, Г. Токмань, Н. Якубчак .

Удосконаленні методичної бази щодо вивчення творчості поета, спрямованої на виховання національних цінностей старшокласників у середніх навчальних закладах зумовлює мету нашого дослідження: напрацювати методику вивчення лірики Богдана-Ігоря Антонича в 11 класі.

Для досягнення мети необхідно реалізувати систему таких завдань:

1) Опрацювати літературознавчі праці про творчість Б.-І. Антонича.

2) Визначити сучасні тенденції вивчення лірики поета.

3) Визначити стан досліджуваної проблеми в шкільній практиці.

4) З'ясувати психолого-вікові особливості сприймання старшокласниками лірики Антонича.

5) Розробити систему уроків з вивченням творів Богдана-Ігоря Антонича.

Об'єкт дослідження - навчальний процес вивчення української літератури в старших класах загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження - зміст, форми, методи і прийоми вивчення поезії Б.-І. Антонича в 11 класі.

Для реалізації поставлених завдань використовувався комплекс методів: теоретичні: аналіз попередніх праць з літературознавства, узагальнення літературознавчих концепцій для визначення теоретико-методологічних основ дослідження; емпіричні: аналіз досвіду вчителів-новаторів та спостереження на уроках літератури під час пропедевтичної практики, порівняльно-літературний, описовий, історичний методи.

Практичне значення курсової роботи полягає в можливості використання методичних рекомендацій щодо вивчення лірики Б.-І. Антонича з урахуванням психолого-вікових особливостей учнів при вивченні поезій учнями старшої ланки школи. Матеріалами курсової роботи матимуть змогу послуговуватися вчителі-словесники та студенти-філологи під час проведення уроків літератури в 11 класах.

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що містить 26 позицій, додатків. Загальний обсяг роботи 35 сторінок.



РОЗДІЛ 1. Наукові основи вивчення творчого доробку Богдана-Ігоря Антонича

Художня спадщина Богдана-Ігоря Антонича, котрий прожив неповних 28 років, збагатила не лише галицьку, а й українську поезію. За 7 років творчого спалаху поет зміг створити п'ять поетичних збірок. Твори поета важкі для сприйняття, але несуть в собі глибоку художню та естетичну цінність.

Поет сповідував ідею неподільної, гармонійної єдності людини й природи, людини й космосу, прагнув пізнати й відтворити рух незнищенної матерії в безконечній змінності її форм і виявів, жадібно всотував усі барви, тони й звуки довколишнього світу. Але не тільки взаємини людини й природи приваблювали цього творця фольклорних метаморфоз та поетичних міфів. Антонич чутливо реагував на соціальну дійсність, на фантастичні, з елементами сюрреалізму образи-символи міста.

Поезію Антонича краще можна зрозуміти лише тоді, коли взяти за критерій його власні слова зі статті «Національне мистецтво»: «Мистецтво не відтворює дійсності, ані її перетворює, як хочуть інші, а лише створює окрему дійсність…» Очевидно, що автор в поняття мистецтва вкладав поезію та літературу загалом [22, с. 4].

Найповніше зібрання літературної спадщини поета уклав Дмитро Павличко. Літературознавець написав і вступну статтю до зібрання творів Антонича, під назвою «Пісня про незнищенність матерії». За рік до цього видання Мікулаш Неврлі в Братіславі підготував до друку велику книжку його поезій під назвою «Перстені молодості». 1967 р. «Зібрані твори» Антонича з'явилися за кордоном, у Канаді, завдяки зусиллям українських літераторів в еміграції Святослава Гординського і Богдана Рубчака.

Поет багато спілкувався з художниками, скульпторами, музикантами, шукав разом із членами Асоціації Незалежних Українських Митців нових засобів художнього вираження, був уважним до новаторських експериментів у галузі форми кубістів і сюрреалістів.

Богдан-Ігор Антонич захоплювався поезіями М. Рильського та П. Тичини. Переймав досвід щодо форми поетичного слова у М. Бажана, М. Драй-Хмари, Є. Плужника, М. Семенка [8, с. 387]. Вивчав польську та світову поезію, багато перекладав. За взірець вважав період літературної класики.

Своїми вчителями він називає Франка та Шевченка. Перший для нього - «учитель і поет, виховник, будівничий», який умів «шляхи майбутнього в мету спрямувати сміло», а Шевченко - «не пишний монумент із мармуру», а «слово, яке тривкіше за бронзу й мідь».

Богдан-Ігор Антонич - яскрава, оригінальна мистецька постать в українській літературі, поет-новатор, чия творча доля переконливо засвідчує: великий талант, за словами Дмитра Павличка, «обов'язково пробивається крізь тернові хащі ідейних манівців і хитань на шлях передових думок свого часу, шлях, поєднуючий серце художника і серце його народу».
Він себе називав малим хрущем на дереві нашої національної поезії, яке вросло глибоко в шевченківську традицію [2, с. 5].

В нашій роботі ми детальніше розглянемо творчість поета в літературних працях материкової діаспорної літератури, наведемо основні методичні аспекти вивчення лірики Антонича в школі, та простежимо психолого-вікові особливості молодшого юнацького віку при вивченні ліричних творів на уроках з літератури.

1.1 Творчість Б.-І. Антонича в літературних працях материкової діаспорної літератури

Б.-І. Антонич - відома постать в українській літературі. Його творчість не залишила байдужими вітчизняних письменників, критиків та літературознавців. Усі дослідники поетичного таланту митця (Ю. Андрухович, М. Жулинський, М. Ільницький, І. Калинець, Д. Павличко, Б. Рубчак,) віддавали йому належне у своїх працях та дійшли висновку, що на перше місце поета ставив творчу індивідуальність та власне світосприйняття.

М. Жулинський стверджував, що духовний світ Антонича розпростертий на весь обшир української та праслов'янської міфосвідомості, він прапервісний, язичницький, народний і водночас органічно зрощений з європейською культурою та мистецтвом ХХ ст. [8, с. 386].

У вступній статті до першого видання творів Антонича Дмитро Павличко написав: «Так мало тепер знають про нього, що хочеться починати майже неймовірним твердженням: Антонич був поетом і жив колись у Львові...» [2, с. 7].

Перші поетичні рядки поета не вирізняються чимось особливим, адже митець тільки вчився користуватися силабо-тонічною метричною системою. Помітна формальна невикінченість та тематична невишуканість. Також видно неплідний вплив старших західньоукраїнських поетів, особливо Богдана Лепкого [18]. Бачимо, що Антонич як поет починав з нічого - і тому його пізніший метеоричний зліт у найвищі сфери поетичного мистецтва був справді гідний подиву.

Орест Зілинський цілком справедливо характеризує початок творчості поета: «Переважна більшість поетів-початківців починає свою творчість з особистої сповіді. Перша збірка Антонича стоїть дуже далеко від такого розуміння поезії. У ній факти сублімовані так, що з них неможливо уявити собі реальний світ, що оточував поета. а далі це оточення взагалі зникає з його поезії» [3, с. 40].

Цікаве твердження Б. Романенчука про те, що «Антонич почав друкувати свої перші твори що лиш після того, як упевнився підчас своїх виступів у вужчому крузі слухачів, що не осоромиться перед ширшою публікою» [17, с. 120]. Перші його твори друкувалися в журналі бувших пластунів «Вогні» 1931 року, потім також у «Студентському Шляху» та в інших журналах. Того ж року Антонич насмілився видати першу збірну віршів під назвою «Привітання життя», куди ввійшли майже всі його перші твори, і з певною тривогою в серці вичікував відзиву критики. Україністи прийняли цю першу збірку привітно й тепло, хоч не бракувало скептиків та іроністів.

Даючи оцінку книзі «Привітання життя», Богдан Рубчак зауважує, що це дуже нерівна збірка. Помітні в ній впливи романтизму (особливо морського, позиченого з англійської романтичної поезії та її епігона Джона Мейсфілда); є впливи польських поетів Казімежа Вежинського (цикл про спорт) та, мабуть, ще сильніші - Юліана Тувіма; є барокові образи-кончетті (сонет «Підсвідомість»), є барокова гра з сонетною формою; є спроби модифікованого верлібру; є відгомони французьких символістів, особливо Верлена; є сліди сюрреалістів; є впливи Тичини (наприклад, у вірші «Збирання картопель»); і разом із тим усім є вірші, що аж бентежать своєю традиційністю. В збірці ще не цілком освоєна силабо-тонічна система - час від часу ріжуть вухо не свідомі, бо нічим не зумовлені, спондеїчні стопи і стопи пірихія, а одночасно зустрічаємо дуже механічну, «вичислену» силабо-тоніку, не пристосовану до звукової пружності і гнучкості української мови. Перед нами збірка талановитого молодого поета, який відчайдушно себе шукає, блукаючи в чарівному і приманливому лісі світової поезії [18].

Розглядаючи творчість Антонича з літературознавчого аспекту, ми не можемо не згадати про двох сучасних прозаїків, які в свій час цікавились життям і творчістю поета. Ними є Ю. Андрухович та І. Калинець. Написана на широкому фактографічному матеріалі, книга Ігоря Калинця на сьогодні залишається найавторитетнішим джерелом біографії одного з найвидатніших українських письменників ХХ ст. , дає відповіді на низку питань, які не один рік ставлять собі читачі, поціновувачі та дослідники творчості Антонича, і які передусім ставив собі сам автор дослідження.

Зокрема, в книзі І.Калинця, в «Додатках», де вміщено різні статті про поета, листи та документи, міститься витяг із статті «Заснеш без зір, поете, - життя на звуки промінявши». В цій статті Д. Бучинський зазначає так про поему Антонича «Слово про Альказар»: «А треба знати, що «Слово про Альказар», розважаючи факт, що поет ніколи не бачив еспанії, Толеда з його альказаром, - дійсно написане чудово надхнено; це правдива візія не лиш самого альказару в часі його оборони перед червоними ордами, а чудова панорама Толедської околиці, спотвореної в «здрібнілий вік достойний фраз і хитрих передбачень, в вік володіння букви і пожитку, в вік змиршавілий, в час легкого успіху й гнучкої міри!» [12, с. 130].

Існують двозначні міркування з приводу біографії та творчості Антонича. Прочитавши книгу Андруховича «Дванадцять обручів», ми дійшли висновку що, поетові ніколи не досить самовираження власне у поезії. Будучи справжнім поетом, він обов'язково повинен вдаватися до різного роду витівок, не оминати жодної забігайлівки, де можна перехилити зайву чарку, влаштовувати декламації своїх віршів у борделі, справжнє кохання знайти неодмінно з непристойною дівчиною, обов'язково зробити спробу самогубства. Отже, письменник має жити повноцінним життям, не уникаючи людських гріхів та помилок. Андрухович не ідеалізує постать митця, як людини, навпаки, він стверджує, що великий поет не може бути богемістом, першим студентом, зразковим відмінником та повністю дисциплінованою особою.

Для кожного, хто знає поезію Богдана-Ігора Антонича не лише із тексту «Дванадцяти обручів», абсолютно очевидним є те, що спотворене трактування його творів на сторінках роману, як, зрештою, й «фіктивна біографія», засновані на жонглюванні вирваними з контексту цитатами, причому жонглюванні досить незгарбному. Цього не приховує й сам автор, адже в «автокоментарі» так і заявляє: «окремі його строфи часто справляють значно сильніше враження, ніж вірші в цілому» [1, с. 19].

Літературознавці та письменники, котрі захоплювалися творчістю Богдана-Ігоря Антонича, знаходили в ній дещо особливе, шедевральне, не схоже на інші поетичні рядки. Винятковою в цьому плані є лише позиція постмодерніста Андруховича, котрий висловив кардинально іншу думку.



1.2 Основні методичні підходи до вивчення лірики поета в школі

Шкільна практика показує, що деякі вірші, написані майстрами українського слова, не завжди легко сприймаються учнями, є в певній мірі важкозрозумілими для них. Ключ до розуміння творів Богдана-Ігоря Антонича криється в його не зовсім звичайному світогляді.

Перед читанням поезій потрібно ознайомити старшокласників з поглядами Б.-І. Антонича, щодо сприйняття поетичних творів, які він висловив у статті: «Як розуміти поезію»: «...в літературному чи мистецькому творі всього не зрозуміємо. Проте можемо цей твір відчути, віддатись його впливу, сприйняти та оцінити його загальну вартість».

При вивченні віршів Антонича необхідно враховувати традиційні етапи роботи з ліричним твором, які були розроблені методистом - Г. Токмань:

1) Підготувати клас до слухання поезії (розповісти історію написання вірша, поділитись особистими враженнями, пов'язаними з мотивом твору, спонукати школярів до власних спогадів чи мрій).

2) Виразно прочитати вірш напам'ять, або прослухати його у виконанні учня-декламатора.

3) Поставити школярам завдання прочитати вірш про себе, і створити відповідні умови для читання мовчки.

4) Запитати учнів про перші враження від твору.

5) Провести аналіз ліричної поезії [25].

Перш ніж розпочинати вивчення лірики поета потрібно ознайомити старшокласників з оцінкою його творчості літературними критиками та спогадами сучасників. Школярі, попередньо ознайомившись з працями дослідників, під часу уроку вже не будуть пасивними слухачами, але активними учасниками. Для цього учні повинні виконати випереджувальне завдання. Діти з задоволенням будуть ділитись з однокласниками своїми роздумами та враженнями над прочитаним.

У своїх методичних напрацюваннях Наталя Логвіненко розповідає які прийоми потрібно використовувати при аналізі поезій Б.-І. Антонича. Щоб учням було легше визначити основні мотиви та образи збірок, потрібно пояснити прийоми, якими користувався автор, особливості його творчості та поетичного мовлення. Наприклад, у вірші «Щастя»:

«Я все - п'яний дітвак із сонцем у кишені,

Я є рушниця, радістю набита,

Якою вистрілю на честь життя».

Ось такі авторські характеристики й портрети ми щораз зустрічаємо в Антоничевій поезії. Незвичайними є порівняння та авторські епітети в творах. Варто з'ясувати кого називають «поганином» і чому поет так гордо і радо освідчується в цьому. Зростаючи серед буйства природи, захоплюючись розкішшю довколишнього світу, автор і себе зараховує до всього живого, урівнюючись в правах:

« Росте Антонич, і росте трава,

І зленіють кучеряві вільхи.»

Тому й природу сприймає олюднено й персоніфіковано, свідченням чого є його поезії. Не знаючи біографії митця, учням важко буде зрозуміти і сприйняти незвичайне поєднання у віршах поета поганських традицій з християнськими обрядами. Адже вірші поета переповнені суперечливими мотивами [14, с. 7].

Аналізуючи збірки поета, варто дослідити з учнями джерела творчості митця, що послужило поштовхом до розвитку творчої натури митця, треба наголосити на особливостях певної збірки, твори яких жанрів увійшли до її складу

Отже, розуміння учнями поетичного доробку Антонича потребує попереднього пояснення всіх символічних образів, якими користується поет. Самостійне вивчення його творчості, без допомоги критичних матеріалів, може призвести до неправильного розуміння прихованого контексту.

1.3 Психолого-вікові особливості молодшого юнацького віку та особливості сприймання учнями 11 класу ліричних творів

Урахування вікових особливостей - один з основних педагогічних принципів. Вікові особливості зобов'язують правильно вирішувати питання відбору і розташування навчальних предметів і навчального матеріалу з кожної дисципліни. Вони обумовлюють також вибір форм і методів навчально-виховної діяльності.

Одним із вікових періодів розподілу дитинства є молодший юнацький вік. Це період ранньої юності, який характеризується настанням фізичної та психічної зрілості. У період ранньої юності учні починають більш серйозніше ставитись до навчання, школярі уважніші на уроках, бо розуміють важливість навчального матеріалу [21, с. 55].

Старших школярів цікавлять не тільки питання теорії, але хід аналізу, способи доведення. Їм подобається, коли викладач змушує вибирати рішення між різними точками зору, потребує обґрунтування тих чи інших тверджень, вони з готовністю, навіть з радістю вступають у суперечку і наполегливо захищають свою позицію [23, с. 24].

У молодшому юнацькому віці виразніше виявляються індивідуальні схильності дітей до літератури, захоплення письменником чи навпаки. Учні швидше помічають художні прийоми, у них розширюється коло асоціацій, які викликає певний художній образ. Школярі краще визначають ідейно-тематичну основу твору. Сприймання та розуміння старшокласниками ліричних творів зумовлюється багатьма факторами: особливостями ліричної поезії, своєрідністю художньої манери поета, характером ідейного змісту творів, загальним розвитком дітей, їх життєвим досвідом. Лірика Антонича вивчається саме в 11 класі, адже вона не є легкою для сприйняття. Для її цілковитого розуміння потрібне попереднє знання біографії автора, ознайомлення з деякими літературно-критичними працями про творчість поета. Діти повинні вміти критично мислити, робити відповідні висновки з прочитаного, проводити паралелі, лише тоді вони зможуть належним чином оцінити творчість Б.-І. Антонича.

У старших класах потрібно так організувати роботу учнів, щоб вони не лише відчули особливості поетового світосприймання в окремих творах, а й простежити, які головні мотиви, образи його лірики, у чому її своєрідність, і як ця своєрідність проявляється у різні періоди його діяльності [16, с. 130]. У 11 класі поряд з текстуальним вивченням окремих поезій практикується й оглядове вивчення лірики. Окремі вірші можуть бути проаналізовані детальніше, інші - стисло, або про них учитель лише згадає.

При вивченні ліричних творів у молодшому юнацькому віці дуже важливо так спрямовувати роботу учнів, щоб вони не лише автоматично читали поезію, а могли вникати в її сутність. Для цього можна використовувати різні бесіди, з питаннями, які допоможуть учням краще зрозуміти твір. Корисною буде пошукова робота старшокласників, коли вони самостійно досліджуватимуть де, коли і за яких умов написано твір. Це допоможе не просто збагнути поетичну ідею, а й простежити як виражає її письменник, зрозуміти його творчу індивідуальність, неповторність його поетичного голосу, розкрити секрети його художньої майстерності [21, с. 60]. Юні читачі уже повинні вчитися виходити за рамки поетичних образів та картин автора, психологічно вмотивовувати почуття та роздуми поета, вміти вловити прихований підтекст твору.

Домінантою з уроку вивчення лірики є художній текст, його звучання в аудіо записі, чи власне читання вчителем. Хоч іноді лірика сприймається важко, але потрібно знаходити найдієвіші засоби викликання емоцій, які закладені у самому тексті. Звертаючись до світоглядної лірики Богдана-Ігоря Антонича, вчителю доцільно розпочати урок рядками з його поезії «Вишні», де автор звеличує Батьківщину та згадує її великого митця - Тараса Шевченка.

Інтерес учнів до ліричних творів необхідно постійно розвивати. Якщо у школі організовуються вечори поезії, зустрічі з поетами, конкурси на краще читання, колективне прослуховування віршів у виконанні визначних майстрів художнього слова, а уроки визначаються високою емоційністю, учні не зможуть бути байдужими до ліричних творів.



РОЗДІЛ 2. Система вивчення лірики Б.-І. Антонича в 11 класі ЗОШ

Приступаючи до вивчення лірики Антонича необхідно врахувати умови написання та характер творів усіх його збірок.

Візьмемо до прикладу збірку «Три перстені». Коло тем цієї збірки визначила природа Лемківщини, умови життя селянина, мистецька душа рідного народу. Необхідно пояснити учням, що саме у творах фольклору, ми знаходимо оживлену природу - і це допомагає Антоничу творити нові символи, персоніфікації. Народна словесна стихія стала джерелом тих багатих асоціацій, які постають зі сторінок зачарованого світу поетової уяви. Тому провідними мотивами збірки стали: мотив єдності людини з природою, поетичне мистецтво та його таємниці, а провідними жанрами - ліричні мініатюри, елегії й балади. Можна нагадати учням характеристики кожного з цих жанрів. Щоб полегшити сприймання поезії даної збірки, потрібно повторити з школярами, які характерні особливості є у творах фольклору. Разом з старшокласниками дійти висновку, що переконливість картин досягається широтою їх узагальнень: конкретні, достовірні художні деталі дають можливість уявити широку картину; вживаність народнопоетичних символів та образів фантастики дає поетові силу керувати природою; вживання образів-символів, порівнянь, метафор, персоніфікацій - все це є свідченням неабиякого таланту митця. Після такого аналізу кожної із збірок Антонича, потрібно провести з старшокласниками невеличкі бесіди, закріплюючі здобуті знання, та підсумовуючи особливості збірок: їх будову, теми, мотиви, образи. Діти повинні усвідомити, що джерела натхнення, таємниця і сила притягання поетового слова криється у глибокому знанні поетом побуту свого народу, вмінню доцільно використовувати народні образи у своїх поезіях. Важливо підвести читача до осмислення того, що поезії є відображенням авторського світобачення, а його творчість відображенням процесу формування, зміни поглядів.

2.1 Урок № 1. Богдан-Ігор Антонич

Біографічні відомості про письменника. Образність поетики збірок «Три перстені», «Книга Лева», «Зелена Євангелія», «Ротації». «Автопортрет» як поетичне кредо митця.

Мета: Ознайомити учнів із життєвим та творчим шляхом Б.-І. Антонича; охарактеризувати його естетичні погляди; розкрити особливості поетичного таланту митця на основі його збірок; розвивати в учнів образне і логічне мислення, спостережливість, уміння працювати з текстом, узагальнювати; виховувати високу культуру почуттів та інтерес до творчості поета.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет письменника; виставка його творів; карта України, звукозапис ліричної мелодії «Білі крила».

Методи, прийоми та форми роботи: слово вчителя, робота з епіграфом, робота з таблицею, випереджальне завдання, бесіда з елементами аналізу.

Теорія літератури: медитація.

Міжпредметні зв'язки: історія України.

Хід уроку

Вірю в землю батьківську і в її поезію.

(Б.-І. Антонич)

І. Актуалізація опорних знань.

1. Слово вчителя.

Так історично склалося, що частина людей, які відчували себе українцями, мислили й говорили українською мовою, опинилися за межами своєї держави. Маються на увазі західноукраїнські землі, що були й австро- угорськими, й польськими й іншими через переділ територій «сильного світу цього». Але, як не дивно, вони зберегли своє українство, ще й збагатили літературу та мистецтво завдяки відкритості зарубіжним традиціям і новітнім модерновим процесам. Сьогодні на уроці ми з вами поговоримо про одного з найяскравіших поетів цієї доби, вихідця із західно-українських земель - Богдана-Ігоря Антонича.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми та мети уроку.

1. Слово вчителя (під звучання мелодії «Білі крила»).

Він виріс із гілки дерева. Ходив по землі, поклавши руку на вітер. У другій руці тримав парасолю неба. А на плечі у нього було сонце. У нього була сестра ... Лисиця. У нього був брат ... учений Лис. У нього було багато друзів -- усі звірята й рослини. Він чув шепіт трави, збирав у долоні росяний смуток кленів і шукав ключі від весни. А коли знаходив, ішов до корчми, яка була на Місяці, і напивався її досхочу. Хмелів від неї. Він був князем...

2. Робота з епіграфом.

Зверніть увагу на епіграф нашого уроку: «Вірю в землю батьківську і в її поезію» (Б.-І. Антонич). Як ви вважаєте, про що свідчать ці слова, сказані колись самим письменником? Чи можуть вони засвідчувати безмежну відданість поета своїй Батьківщині? Ми знайдемо підтвердження вашим відповідям, детальніше проаналізувавши поезії.

3. Робота з портретом.

Перш ніж я розповім вам історію нелегкого життя Богдана-Ігоря Антонича, я хочу, щоб ви уважно подивились на його портрети. Про що свідчать риси його обличчя? Чи можна із зовнішності поета щось розказати про його долю? Висловте свою думку, а після того як дізнаємось життєвий шлях письменника, ми зможемо визначити хто з вас був найближче до істини.

ІІІ. Сприймання та засвоєння нового матеріалу.

1. Випереджувальне завдання.

Прослухавши розповідь вчителя, побудувати схему «Основні фактори формування Б.-І. Антонича як поета і громадянина.»

2. Біографія (міні-лекція).

Письменнику Богдану-Ігорю Антоничу, із творчістю якого ми будемо знайомитися сьогодні, доля відвела всього 28 років життя. Але навіть за цей короткий строк він устиг видати шість збірок прекрасних, неповторних поетичних творів й стати одним із найвідоміших літераторів України.

Народився Богдан-Ігор Антонич 5 жовтня 1909 року у с. Новиці на Лемківщині (нині - територія Польщі) в сім'ї священика.(показ на карті) Два імені йому дали згідно з греко-католицькою церковною традицією. Початкову освіту хлопець отримав удома, бо мав слабке здоров'я, потім навчався в єдиній у тому краї польській Сяноцькій гімназії, до речі, українських там взагалі не було. У цьому навчальному закладі українській мові відводили дві години на тиждень. Згодом Антонич навчається у Львівському університеті на відділі славістики. Б.-І. Антоничу уже магістру філософії, було відмовлено навчатися в Болгарії, бо він був українцем, а не поляком. Для нього, високоосвіченого фахівця, у панській Польщі не було державної роботи.

Перші вірші Антонич почав писати ще в дитинстві польською мовою, а під час навчання у Львівському університеті - вже українською. Антонич-гімназіст захоплювався музикою, добре грав на скрипці, виступав на шкільних концертах й навіть сам складав мелодії. Також він чудово малював, знав і розумів образотворче мистецтво. Відомий такий цікавий факт із життя Антонича-студента. У Львівський університет приймали дуже мало студентів, усього 10 %. Українці на заняттях мали право сидіти, а от студенти-євреї - лише стояли. При цьому діяли суворі правила - поляки сідали праворуч від проходу, українці - ліворуч. Якось Богдан-Ігор і майбутній композитор Роман Савицький запропонували сісти біля себе студентці-єврейці, за що їх цілу перерву потім били поляки. Але друзі підтримали Богдана-Ігоря та Михайла й зробили те ж саме наступного дня, адже вважали неприпустимим поділ і привілеї за національними ознаками.

Мальовнича природа Карпат, працьовиті земляки мали великий вплив на формування світорозуміння письменника, його ніжної поетичної натури. Вірші Богдана-Ігоря Антонича життєрадісні, передають залюбленість поета у рідну природу, прадавні звичаї, традиції народу. Ось як про це пише відомий письменник, літературознавець Дмитро Павличко:

«У кожної людини буває такий день, коли вперше радієш сонцю, коли вперше деревами тішишся, збагнувши, що вони гарні, коли тихі радощі, збуджені в душі красою листка чи пелюстки, вперше переходять у здивування - в таке почуття, яке браком точнішого слова назвати можна щастям. Такі дні, здається, більшість людей переживає в дитинстві. До таких днів ми повертаємося спогадами. І нема на світі зеленішої левади, як та, через яку біліла твоя перша стежка до школи, і деревини кращої немає, як та, в якій ти вперше впізнав живе єство, і сонця ласкавішого нема, як те, яке хотів ти підняти, немов блискучий таріль, із голубого дна калабані. У сфері таких почуттів живе Антонич…».

Поет самотужки глибоко засвоїв літературну українську мову, дивуючи своїми знаннями сучасників, відвідував гурток україністів, де виступав з рефератами з питань розвитку мистецтва, читав власні поезії. Він вірив у незнищенність свого народу в його етнічних межах - від Сяну по Кубань, бо «не вміє пригинати спини козацький вільний юний син».

Рання смерть обірвала життя великого поета. Немов метеорит, сяйнуло воно на літературному небозводі, залишивши на ньому слід. 6 липня 1937 року Б.-І. Антонича не стало.

Помер він на 28 році життя у Львівській лікарні через запалення легенів.

3. Побудова та опрацювання учнями таблиці.

Основні фактори формування Б.-І. Антонича як поета і громадянина
Чудова природа мальовничої Лемківщини	Любов до рідної мови, глибоке її вивчення, обстоювання людської й національної гідності, віра в незнищенність свого народу.	Захоплення світовою й українською класикою

Отже, ми перейшли з вами до розгляду літературної творчості поета. Ознайомтесь з таблицею виходу в світ збірок Антонича.

Дата виходу збірки	Назва збірки
1931 р.	«Привітання життя»
1934 р.	«Три перстені»
1936 р.	«Книга Лева»
1938 р.	«Зелена Євангелія», «Ротації» (надруковані посмертно)

4. Виступ учнів (заздалегідь підготовлене завдання).

А зараз будьте уважні, та послухайте виступ наших літераторів, які розкажуть про особливості літературної творчості поета. Зробіть в зошитах короткий конспект інформації по кожній збірці.

5. Слово вчителя.

Ми дізнались з вами про ще одну відому в колі українських письменників постать Богдана-Ігоря Антонича.

Поет був досить незвичайною людиною, і ця незвичайність проявлялась усюди: в його поглядах, думках, творчості. На жаль, доля відвела йому небагато часу для життя… Але Антонич зумів прожити життя, не витрачаючи час на даремне.

Зараз ми з вами прочитаємо поезію «Автопортрет», в якій автор дає самохарактеристику.

6. Виразне читання поезії одним учнем.

7. Обмін враженнями та виконання проблемно пошукових завдань.

1. Визначити жанр вірша.

2. Знайти центральний образ поезії.

3. Яка мікротема 1-ої та 2-ої строф?

8. Слово вчителя.

Захоплюючись давніми звичаями й обрядами лемків, поет помічав у їхньому світосприйманні двовір'я - язичництво та християнство. Вони не протиставляються, а доповнюють один одного. Поет не засуджував своїх краян за синтез двох світів, бо такі обставини склались історично на території української землі. Антонич повністю увібрав у себе цей дуалістичний неповторно-яскравий світ. Його «християнство» охоплює й поганство, а саме властиве йому радісне й тілесне сприйняття світу й конкретно-чутливе ставлення до природи. Це позначилось на багатьох його творах.

ІV. Підведення підсумків та оцінювання.

Інтерактивний метод «Мікрофон»

1. « На уроці для мене було відкриттям…»

2. « Я пишаюся тим, що…»

3. «Особливо мене схвилювало те…»

VI. Домашнє завдання.

1. Повторити вивчений матеріал.

2. Самостійно проаналізувати поезії «Село» та «Черемхи» (по варіантам)

3. Підготуватись до виразного читання поезій «Вишні» та «Зелена Євангелія».

2.2 Урок №2. Оригінальне сприйняття ліричним героєм природи і навколишньої дійсності через народні символічні образи(«Вишні», «Зелена Євангелія»)

Мета: продовжити знайомити учнів із творчістю Б.-І. Антонича; розкрити оригінальність зображення природи в його поезіях «Вишні» та «Зелена Євангелія»; розвивати образне мислення учнів; сприяти вихованню високих моральних почуттів.

Тип уроку: урок вивчення та засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет письменника, репродукції картин пейзажів, дидактичний матеріал.

Методи, прийоми та форми роботи: слово вчителя, заповнення літературної анкети, виразне читання, бесіда, аналіз поезій, словникова робота, випереджувальне завдання.

Міжпредметні зв'язки: народознавство.

Теорія літератури: архетип, символ, сфарагіта.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань

Літературна анкета (учні пишуть відповіді на аркушах паперу та здають вчителеві).

1. Де народився Б.-І. Антонич?

2. Дата народження письменника.

3. Ким був його батько?

4. Які навчальні заклади закінчив поет?

5.Творами яких письменників захоплювався?

6. Основні фактори формування мистецького таланту письменника.

7. Чим була спричинена рання смерть поета?

8. Які збірки були видані посмертно, а які прижиттєво? (дати вказати)

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

Поєднання лемківського колориту із загальнонаціональними образами й символами в поезіях «Село» та «Черемхи». (Почерговий аналіз поезій за питаннями)

1. Зразком якої лірики є твір?

2.Які образи передають лемківський колорит?

3.Зобразити асоціативний кущ вірша

4. Наведіть художні засоби поезії, та визначте їхню роль.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми та мети уроку.

1. Слово вчителя

Творчість Богдана-Ігоря Антонича безумовно не належить до найвищих зразків імпресіоністичної традиції в українській поезії. Після багатьох літературознавчих дискусій його творчість так і не була остаточно зарахована до якоїсь конкретної течії. При тому практично всі дослідники його поезії зазначають, що вплив усіх стильових течій модернізму позначився на творчій спадщині Антонича. Збірка ж Антонича «Три перстені» цікавить нас передусім своїм новаторським підходом і відчутно відображає імпресіоністичні прийоми - яскравість та багатство кольорів, детально вимальований навколишній світ, постійну присутність пейзажних замальовок, де внутрішній світ героя творить опозицію й одночасно єдність зі світом зовнішнім, різноманіття звуків, запахів, які творяться автором за допомогою образного вживання описів природи, стихій, які поет майстерно передає за допомогою поетичного слова. Вірші митця найчастіше будуються за принципом: пейзаж або невелика пейзажна замальовка - роздум - констатація. Навколишній світ постійно штовхає ліричного героя поезії на роздуми, що одразу відображають стан душі. І найчастіше - це деталі, які примушують замислитися, які нагадують, які бентежать, які приводять до неминучого висновку про швидкоплинність усього сущого.

Сьогодні на уроці ми з вами поговоримо про поезії, де автор звертається до прекрасної української природи.

ІV. Сприймання та засвоєння нового матеріалу.

1. Виразне читання вчителем поезії «Зелена елегія».

2. Розповідь з елементами бесіди.

Вірш «Зелена Євангелія» - це гімн весняній природі та землі, де все це гармонійно поєдналося. Автор робить тонкі спостереження навколишньої дійсності, які не можуть не захопити читача. Дійсно, хіба заметіль із пелюсток квітучих абрикосів (морель) не нагадує карусель? І місяць інколи буває червоним, як тюльпан. Земля стобарвна, і весело ловити сонце в дзбан.

В основу написання вірша покладено мальовничий опис рідного села поета. Важливу роль відіграє поетика кольору, яка постає перед нами як явище глибинної структури тексту.

1) Які кольори згадані поетом у «Зеленій Євангелії»? Яке вони мають значення?

2) Які асоціації у вас викликають образи вірша?

3) Який образ можна назвати основним. Чому?

4) Скільки строф має вірш?

3. Дослідження учня з народознавства (про дерево вишню, її символіку, ритуальність в українському народі).

4. Словникова робота: архетип, символ, сфарагіта.

Архетип - це прообраз, первісний образ, ідея.

Символ - це умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища; художній образ, що умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття.

Сфарагіта - це уживання імені чи прізвища певного автора у написаному ним творі.

5. Виразне читання поезії учнем.

6. Слово вчителя.

У тогочасній ліриці, зокрема авангардистській, традиційні символи (вишня, калина, тополя) вважалися застарілими, невідповідними урбаністичному світові. Та митець не поділяв цих поглядів. Він знаходив в архетипних образах ознаки нашої ментальності, що не втрачає свіжості й у наш час.

7. Повторне читання поезії учнями (читання мовчки).

8. Бесіда з елементами аналізу.

1. Чому ліричиний герой називає себе хрущем?

2.Знайдіть у творі сфарагіту.

3. Які художні засоби та з якою метою використовує автор?

Робота з таблицею. Складіть таблицю головних образів поезії та дайте їхню характеристику.

V. Закріплення знань, умінь і навичок.

1. Підсумкова бесіда ЯКА? ЕФРЕСТИЧНА, ПРОБЛЕНО ПОШУОВА І ТД

1) Назвіть основні збірки поета, та твори, які вони вміщують.

2) Яку роль виконує сфрагіта у вірші «Вишні»?

3) Поясніть єдність поганських та християнських мотивів у поезії Антонича.

VI. Оцінювання.

VII. Домашнє завдання.

1. Вивчити поезію Б.-І. Антонича напам'ять (на вибір)

2. Скласти асоціативне гроно поезії «Дороги».

2.3 Урок № 3. (Фрагмент) Б.-І. Антонич. Філософія роздумів у поезії «Пісня про незнищенність матерії», відтворення дійсності через язичницько-християнські уявлення пращурів («Різдво»)

(Фрагмент)

Мета: дослідити поєднання двовір'я в творчості митця, розкрити ідейно-художній зміст його філософської лірики; розвивати в учнів увагу, спостережливість, уміння глибоко мислити, надавати свою оцінку; виховувати високі патріотичні почуття.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрет Б.-І. Антонича, книги з його творами, Біблія.

Методи, прийоми та форми роботи: слово вчителя, читання поезії напам'ять, виразне читання, бесіда, елементи аналізу.

Теорія літератури: міфологізм.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми та мети уроку.

ІV. Сприймання та засвоєння нового матеріалу.

1. Слово вчителя.

Б.-І. Антонич створив оригінальну концепцію світу, характерною ознакою якого є пошук гармонії людини й космосу, особи й природи. Він органічно поєднав казку, міф та реальність, теперішнє й минуле, по-дитячому обожнював природу. Саме вона є повнокровним героєм його збірок, сповнених життєлюбства.

2. Читання поезії «Незнищенність матерії» та обмін враженнями.

3. Евристична бесіда з проблемно-пошуковими завданнями. Построфний аналіз твору.

1. Де знаходиться ліричний герой вірша?

2. Що собою являє перша строфа? Який тут використано прийом?

3. У чому особливість ідейно-художнього змісту інших строф?

4. Робота зі схемою. (Я - природа, матерія).

5. Висновок вчителя.

6. Виразне читання поезії «Різдво».

7. Словникова робота: лемки, крисані, завія, стріха.

8.Слово вчителя.

Б.-І. Антонич не погоджувався, коли його називали «безрозсудним поганином самого почування», адже він не вдавався до «оязичення християнства» чи - навпаки. Часто в одному творі з'являлися мотиви двох вір, як у вірші «Різдво», де сюжет християнської містери, тонко помережаний язичницькими елементами, розгортався в українському середовищі.
Волхви уподібнювалися до лемків: «Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий», тобто хліб. Справді, на Різдво лемки з хлібом й свяченою водою обходять обійстя й освячують його. Згаданий тут символ місяця пов'язувався здавен із дохристиянським святом Різдва. До речі, язичницький місячний знак «золотий горіх» опинився в долоні Матері Божої, утаємниченої в долю її небуденного Сина. Вона знає його трагічне майбутнє, але нічого вдіяти не може, покладаючись у всьому на Господнє провидіння.
Те, що Біблійну легенду про народження Христа Б.-І. Антонич розкрив по-своєму, не треба розуміти, як святотатство, це відчуття близькості своєї до Сина Божого, єдності з тим, хто взяв на себе гріхи людства й постраждав за нього.

9. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».

Доведіть, що в поезії «Різдво» автор поєднує християнство з язичництвом.

Християнство: 1. Біблійна легенда про народження Христа у Віфлеємі.

2. Його народження привітали волхви- давньоукраїнські жерці.

Поганство: 1. Бог народився на санях в лемківському містечку, лемки в крисанях принесли місяць круглий (хліб). 2. У Матері Божої в долонях «золотий горіх»- язичницький місячний знак.

V. Підведення підсумків та оцінювання.

VІІ. Домашнє завдання.



ВИСНОВКИ

Чимало критиків та літературознавців, переглядаючи літературний здобуток митця, захоплювались красою форми написання та своєрідним світобаченням поета. У рядках Богдана-Ігоря Антонича все оживає і наповнюється миром та незвичайною красою. Поетичний світ митця густо наповнений описом взаємин людини і природи, урбаністичні мотиви також мають місце серед його творів.

Творчість поета неодноразово була предметом наукових досліджень, у яких його поетичний талант розглянуто з інших боків. У своїх літературознавчих працях досліджували творчість поета такі відомі постаті у літературі, як: Ю. Андрухович, М. Ільницький, І. Калинець, Б. Рубчак. Було проаналізовано поетичний доробок митця в методичних студіях І. Даниленко, Н. Логвіненко, Г. Токмань, Н. Якубчак.

Аналіз творчості поета показав, що найважливіші риси його поетики -- національне забарвлення астральної символіки та мотив рідної землі, в якій проростає "співний корінь" мистецтва. Антонич використовує неймовірну кількість образних порівняннь, які мовби набігають одне на одне, нарощуючи темп оповіді і водночас демонструючи марність вираження повноти настрою, відчуття митця, невтомної спраги нового слова, нового образу. Антонич у своїй творчості досяг вражаючих вершин модерного «окультурення» прапервісної природи лісу, його язичницької стихії і переживання людиною через пригадування, відродження, відгадування цих таємничих знаків, які свідчать про єдність людини і природи із споконвічних часів і до дня сьогоднішнього.

На жаль, не досліджено питання методики вивчення лірики Б.-І. Антонича, але оскільки лірика є досить суб'єктивним літературним родом, то підходи її викладання є дещо традиційними. Ганна Токмань розробила методику вивчення віршів в школі, текстуальний аналіз, цілісність сприйняття ліричного твору. Користуючись працею доктора педагогічних наук, можна розробити методику вивчення лірики Б.-І. Антонича.

Науковці з психології помітили, що в молодшому юнацькому віці школярів цікавлять не тільки питання теорії, але хід аналізу, способи доведення. Учням цікаво, коли викладач змушує вибирати рішення між різними точками зору, потребує обґрунтування тих чи інших тверджень, вони з готовністю, навіть з радістю вступають у суперечку і наполегливо захищають свою позицію.

В якості методичних рекомендацій щодо вивчення поезії Антонича, мною була розроблена система уроків, використовуючи які, можна цікаво подати учням необхідний за програмою матеріал.

На мою думку, під час вивчення лірики Антонича в школі найбільш ефективним та доцільним має бути використання таких методів, прийомів та форм роботи, як: робота з епіграфом, слово вчителя, виразне читання, евристична бесіда з елементами аналізу, різноманітні випереджувальні завдання, читання напам'ять, робота з портретом, ілюстраціями та інші.

Творчість поета продовжує цікавити сучасних читачів. Це свідчить про те, що його твори виконують належну їм функцію у зміцненні духовного життя суспільства.

лірика поет школа юнацький



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрухович Ю. Дванадцять обручів: роман вид. 5-е / Ю. Андрухович. - К. 2007. - 275 с.

2. Антонич Б.-І. Пісня про незнищенність матерії: Поезії / Упоряд., вступ. стаття і примітки Д. Павличка. - Київ: Рад. письменник, 1967. - 451 с.

3. Антологія української лірики / ред. О. Зілинський. -- Торонто: Канадський Інститут Українських Студій, 1978. - 440 с.

4. Біловус Н. Творчість Богдана-Ігоря Антонича на уроках літератури (100-річчя від дня народження поета) / Н. Біловус // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2009. - № 24. - С. 15-25.

5. Даниленко І. Молитва в ліриці Богдана-Ігоря Антонича / І. Даниленко // Слово і час. - 2008. - № 8. - С. 22-30.

6. Дирда Г. Вивчення творчості Богдана-Ігоря Антонича.: Урок з теми. 11 клас. / Г. Дирда // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2009. - № 33. - С. 2-8.

7. Драч І. До таємниці Б.-І. Антонича / І. Драч // Літературна Україна. - 1999. 18 листопада. - С. 3.

8. Жулинський М. Богдан-Ігор Антонич. Із книги «Із забуття - безсмертя (Сторінки призабутої спадщини)» / М. Жулинський. - К.: Дніпро, 1990. - С. 386-388.

9. Ільницький М. Богдан-Ігор Антонич: Нарис життя і творчості / М. Ільницький.- Київ: Радянський письменник, 1991. - 207 с.

10. Ільницький М. Весни розспіваної князь. Слово про Антонича: Статті, есе, спогади, листи, поезії / уклад. М. Ільницький, Р. Лубківський; Передм. Л. М. Новиченка. -- Львів: Каменяр, 1989. -- 430 с.

11. Ільницький Д. Літературознавчі погляди Богдана-Ігоря Антонича / Д. Ільницький // Слово і час. - 2006. - № 12. - С. 35-43.

12. Калинець І. Знане і незнане про Антонича: Матеріяли до біографії Богдана Ігоря Антонича / І. Калинець. - Львів: Друкарські куншти, 2010. - 140 с.

13. Кульчицька Т. Богдан Ігор Антонич: покажчик друкованих матеріалів та автографів до 80-річчя з дня народження / Т. Кульчицька, Н. Грайцер; наук. ред. і вступ. стаття М. М. Ільницького / Академія Наук Української РСР. Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника. - Львів, 1989. - 140 с.

14. Логвіненко Н. Вивчення творчості Богдана-Ігоря Антонича в 11-у класі / Н. Логвіненко // Українська мова та література. - № 39. - С. 5-9.

15. Новикова М. Міфосвіт Антонича / М. Новикова // Сучасність. - 1992. - № 9. - С. 83-93

16. Пасічник Є. Українська література в школі. / Є. Пасічник - К.: Рад. школа, 1983. - 319с.

17. Романенчук Б. Про поета, що був хрущем: [спогади про Антонича в 10 роковини смерті] / Б. Романенчук // Кур'єр Кривбасу. - 1998. - січень (№ 93-94). - С. 115-122.

18. Рубчак Б. Богдан-Ігор Антонич [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.poetyka.org/?action=topics&author=22&idt=604&t=1

19. Руснак І. Поезія Богдана-Ігоря Антонича: від українських джерел до світової культури / І. Руснак // Українська. література в заг. шк. - 2003. - № 6. С. 6-9.

20. Салига Т. Сецесія і контекст…До поетики стилю Б.-І. Антонича / Т. Салига // Дзвін. - 2010. - № 1. - С. 122-128.

21. Синиця О. Особливості сприймання учнями художньої літератури. / О. Синиця // Література вчить жити. - К.: Рад.школа, 1968. - С. 53-65.

22. Славутич Я. Від землепоклонства до християнства? / Я. Славутич // Слово і час. - 1993. - № 8. - С. 3-6.

23. Соловйова О. Закономірності розвитку пізнавальних здібностей школярів Вікова та педагогічна психологія / О. Соловйова // Питання психології. - 2004. - № 3. - С.23- 28.

24. Ткачук М. Вільний мандрівник у недосяжну далечінь. / М. Ткачук // Українська мова та література. - № 39. - С. 3-5.

25. Токмань Г. Методика викладання української літератури в старшій школі на екзистенціально-діалогічних засадах: автореферат дисертації. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://disser.com.ua/contents/4418.html

26. Хопта С. Поет весняного похмілля. Богдан-Ігор Антонич…/ С. Хопта // Дніпро. - 2009. - № 11. - С. 148-150.

Размещено на Allbest.ur