Методика вивчення поезії японського класика Мацуо Басьо учнями 8-го класу

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

План

Вступ

Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми дослідження японської поезії

1.1 Своєрідність японської поезії

1.2 Розвиток поетичних стилів в стародавній Японії

1.3 Особливості японського віршування хоку

Розділ ІІ. Методика вивчення японської поезії на уроках зарубіжної літератури

2.1 Вивчення ліричних творів на уроках зарубіжної літератури

2.2 Знайомство з творчістю Мацуо Басьо учнів 8 класу

Висновки

Література

Додатки

Вступ

У Державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Національній доктрині розвитку освіти України особлива увага відводиться культуротворчим аспектам, які передбачають прилучення учнів до здобутків літератури, яка має неоціненне значення в одержанні учнями якісної освіти і сприяє всебічному розвиткові особистості. На уроках літератури формуються найважливіші соціально-моральні уявлення й орієнтири. Становлення духовно багатої особистості через виховання кваліфікованого читача є головним завданням учителя-словесника нині. За твердженням багатьох відомих методистів (О. Богданова, Н. Волошина, О. Ісаєва, В. Маранцман, Л. Мірошниченко, В. Неділько, Є. Пасічник та інші), цей процес повинен відбуватися постійно, безперервно, утворюючи певну систему упродовж усього шкільного курсу навчання. Унаслідок цього виникає необхідність удосконалення методики викладання літератури в цілому, зокрема оптимізації прийомів і форм аналізу художніх творів, спрямованих на досягнення цілісності сприймання шкільного курсу літератури, побудови системи уроків, що допомагає простежити духовне зростання учнів у процесі навчання.

Таким чином, література як навчальний предмет з одного боку є системою планомірного тематичного впливу на духовність учнів під керівництвом вчителя, а з іншого - визначає собою ядро гуманітарної освіти, створює можливість забезпечити випускникові достатні для загальнокультурної підготовки знання з літератури. Методологічною основою оновлення змісту шкільної літературної освіти в Україні має стати перехід від простого нагромадження знань до вивчення літератури з позицій культурологічної науки. Таке спрямування на культуру є виявом важливої світової тенденції гуманітаризації системи освіти.

Важливою складовою літературної освіти школярів є навчальний предмет “Зарубіжна література”, об'єктом вивчення в якому є кращі твори й основні етапи розвитку світового літературного процесу.

Кардинальні зміни в суспільно-політичному і культурному житті України впливали на формування поглядів науковців та вчителів щодо змісту шкільного курсу зарубіжної літератури. Актуальною проблемою сьогодення залишається критика тяжіння шкільної програми до європоцентризму, висловлена Д. Наливайком. Він наголошував, що в "літературній частині" програми варто було б більше уваги приділити середньовічній арабській і перській поезії, далекосхідним літературам, зокрема класичній китайській і японській поезії [27,9].

Чинна програма з зарубіжної літератури дає можливість для знайомства учнів зі світом далекосхідної літератури, особливе місце в якій посідає японська поезія.

Таким чином, актуальність дослідження обумовлена тим, що:

1) у методиці викладання зарубіжної літератури проблема вивчення японської поезії досліджена недостатньо;

2) вивчення поетичної спадщини Японії сприятиме формуванню гуманістичного світогляду школярів, шанобливого ставлення до духовних і матеріальних надбань людства;

3) існує практична необхідність сучасного творчого вивчення зарубіжної літератури, заснованого на системному опануванні читачами літературних концепцій майстрів слова і вихованні духовно багатої особистості.

Об'єктом дослідження є своєрідність японської поезії Середньовіччя; предметом - методика вивчення поезії японського класика Мацуо Басьо учнями 8-го класу.

Мета дослідження - визначити своєрідність японської поезії Середньовіччя, розробити методику вивчення японської поезії Мацуо Басьо у шкільному курсі “Зарубіжна література” (8 клас).

В основу нашого дослідження було покладено гіпотезу про те, що ефективність викладання зарубіжної літератури з урахуванням вивчення поетичних творів японського митця Мацуо Басьо підвищиться, якщо:

· відбиратимуться твори японських поетів за такими критеріями: приналежність до естетично значущих зразків світової літератури; наявність якісного перекладу; відповідність віковим особливостям учнів;

· будуть визначені ефективні методи, прийоми, форми й види навчальної діяльності;

· забезпечуватиметься емоційне, особистісне сприймання літературного твору як основи пізнання світу й самого себе.

Відповідно до мети та гіпотези були поставлені такі завдання дослідження:

1. здійснити теоретичний аналіз проблеми дослідження;

2. виявити найбільш ефективні методи, прийоми, форми й види навчальної діяльності, що сприяють кращому сприйманню японської поезії;

3. розробити методику вивчення творчості японського класика Мацуо Басьо, яка сприяла б вдосконаленню літературної освіти учнів 8 класу, оптимізації навчального-виховного процесу, розвитку логічного і образного мислення, вихованню моральності, любові до батьківщини, природи, людини.

Базою дослідження виступила ЗОШ № 1 м. Ізяслава. В експериментальному дослідженні брали участь дві групи випробуваних, чисельністю 30 осіб, які складалися з учнів 8-их класів.

Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми дослідження японської поезії

1.1 Своєрідність японської поезії

японська поезія мацуо басьо

Японія - країна з самобутніми традиціями, світобаченням та світосприйманням. Мало хто з народів світу може сьогодні нарівні з японцями пишатися таким шанобливим ставленням до власної історії, культури, літератури.

Найулюбленішим для японського народу родом літератури є лірика. Із великою любов'ю переписані предками чи власноруч стародавні збірки поезій завжди були для них найціннішою сімейною реліквією, найголовнішим скарбом їх бідної чи багатої оселі. Це єдина країна в світі, в історії якої існувало міністерство поезії. Навіть при імператорському дворі протягом кількох століть були популярними поетичні конкурси, переможці яких нагороджувалися високими державними чинами, достроковим просуванням по службі тощо. Саме в Японії в VIII-XII століттях конкурсний іспит для претендентів на будь-яку державну посаду обов'язково передбачав написання кандидатом власного вірша на запропоновану тему. У цій країні неможливо зустріти мешканця, що за своє життя не спробував би скласти власного вірша чи не знав би напам'ять кілька хайку або танка з відомих поетичних антологій.

Японська класична поезія відрізняється неповторною своєрідністю і красою. Вона вражає сучасного читача не лише сталістю своїх строфічних форм, блискучою майстерністю поетів давноминулих часів, глибоким ліризмом і стилістичною вишуканістю мови їх поетичних творів, але й дбайливим ставленням японців до своєї поетичної спадщини в цілому. Висхідним принципом японських поетів, живописців, каліграфів та майстрів чайної церемонії є визнання: “природа - міра всіх речей”. В їх творчості лише окреслюється істинна краса - краса природи, в ній міститься шифр Всесвіту. У процесі осягнення краси природи як конкретної данності виникає своєрідна естетична інтуїція, що дозволяє людині осягнути глибинні основи буття.

На відміну від європейської, японська поезія взагалі не знає рим. Європейцю, що слухає японські вірші важко здогадатися, що це поезія. Але насправді японські вірші дуже мелодійні завдяки встановленій кількості складів у кожному рядку. Японська поезія - перш за все поезія аристократів, освічених людей.

Медитативне заглиблення у сутність речей, у кожну деталь, у кожну часточку - визначальна риса далекосхідної культури. Людина вважає себе невід'ємною часточкою природи. Образи природи перетворюються на унверсальні символи, що дзеркально відтворюють внутрішній світ людини. Художній паралелізм - одна із основних особливостей японського мистецтва, японського мислення і світобачення. Японці прагнуть відтворити велике у малому, сказати про велике небагатьма словами. Можливо, саме через це світ Японії та її культури, зазвичай незрозумілий і далекий для нас, європейців, що звикли до іншого світобачення, на жаль, занадто віддалились від природи [7,13].

Отже, можна виділити характерні риси японської поезії: лаконічна віршована форма, естетика натяку, недомовленість, принцип ренсо, або асоціація ідей, наявність елемента Кі (слово, прихована думка або звук, пов'язані з порою року), принцип порівняння, концентрація смислу шляхом випущення слів, вихід на перший план прихованого смислу вислову, наслідування природі, нічого вигаданого. Японська поезія вчить шукати красу в простому, непомітному, повсякденному, відтворює не лише зримі, а й звукові образи, дає можливість побачити неосяжний простір. В ній використовується система сезонних символів: так у піснях весни оспівувалися туманна димка; влітку - цикади, зозулі, квіти, трави; поетичними символами осені вважалися червоне листя клену, роса, місяць, рисове поле; зима асоціювалася з білим снігом і квітами сливи.

Саме тому проста по формі і загадкова за змістом японська поезія має шанувальників у всьому світі.

Із прадавніх часів до наших днів дійшли десятки тисяч віршів, збереглися імена сотень поетів - навіть тих, що запам'яталися вдячним нащадкам кількома, а то й одним талановитим віршем.

Авторська літературна поезія Японії виникла в VII-VIII ст. у придворному середовищі, яке дало багато відомих поетів, - представників знатних сімейств (наприклад, Якамоті, VIII ст.).

Японська поезія вибрунькувалась з усної народної творчості. Свідченням цього є споконвічне японське слово “ута” - пісня. Спочатку цим терміном означали саме народну пісню і тільки набагато пізніше його почали вживати і по відношенню до авторських ліричних творів [38,30].

У наступній главі ми детальніше проаналізуємо художній простір японської поезії ХVII століття.

На своєрідність японської поезії звертали увагу багато дослідників (В. Пронников, І. Ладанов, Л. Гришлева, Д. Кін, І. Бондаренко, Н. Шефтелевич, Г. Турков, Р. Блайс, В. Міщук та інші). Основними завданнями їх пошуків було визначити шляхи розвитку класичної японської поезії, пояснити її особливості, виходячи з національних традицій і світогляду японців, встановити характерні риси танка і хоку. Так, В. Пронников, І. Ладанов у книзі „Японцы. Этнографические очерки” послідовно розкривають виникнення японської нації, формування державності і соціального устрою, становлення вірувань, поглядів на світ, формування їх національного характеру, традицій, культури і, відповідно, поезії [30].

Л.Д. Гришлева в праці „Формирование японской национальной культуры. Конец ХVІ - начало ХХ века” розкриває процес формування японської культури в контексті історичних подій і в єдності з розвитком культури [6].

Д. Кін у книзі „Японская литература ХVІІ-ХІХ века” проводить огляд літературного процесу зазначено періоду, детально висвітлюючи особистість Мацуо Басьо [15].

Автори багатьох літературних статей дають визначення і розуміння японцями краси, особливості їх світосприйняття як складових поезії. Проблемі дослідження життєвого і творчого шляху Мацуо Басьо, його внеску у розвиток японської поезії присвячені праці літературознавців (Н. Шефтелевич, Г. Турков, С. Капранов, Т. Кравцова, В. Міщук, В. Маркова, І. Кузьменчук та інші).

Отже, варто зазначити, що питання про своєрідність японської поезії Середньовіччя добре висвітлене у літературній критиці, однак ґрунтовних методичних доробків щодо її вивчення в школі недостатньо.

Тому ми спробували розробити методику вивчення творчості японського класика Мацуо Басьо, яка сприяла б кращому засвоєнню навчального матеріалу, вдосконаленню літературної освіти учнів 8 класу. Головним джерелом для роботи стали методичні праці О. Гузя, В. Рогозинського, Н. Галкіної, І. Бондаренка, Л. Шкаруби, С. Шошури та інші.

1.2 Розвиток поетичних стилів в стародавній Японії

ХVII століття ознаменувалося в історії японської культури найяскравішими здобутками. Це була доба об'єднання нації, централізованої влади князівського клану Токугава. Скінчились середньовічні чвари та усобиці, коли воїн міг прославити себе ратними подвигами і завоювати високе положення мечем. Поля великих битв позаростали травою.

Дуже швидко росли міста. Поява середнього класу вимагала нових культурних змін. Головна тенденція розвитку культури доби Токугава (1603-1867) - світський характер. Японська література раннього середньовіччя - це проза і поезія, де особливо популярні антології. Дуже рано проза і вірші об'єднуються в межах одного твору. Складаються збірки легенд. В епохи міжкланової боротьби розповсюджені епічні сказання та історико-героїчні повісті - гунки.

Визначальна роль у формуванні нової літератури належала поезії. Одним з найдавніших жанрів японської лірики (як авторської, так і народної) є так звані танка - короткі пісні-п'ятирядники сталої будови.

У XVII столітті, коли посилюється міське начало в японській культурі, ведуча роль у літературі належить поезії, яка стала масовим видом мистецтва. Вірші читали, вчили напам'ять і складали у всіх верствах суспільства. По всій країні виникають гуртки любителів поезії. Зростаюча буржуазія почала диктувати літературі свої смаки. На передній план виходять комічні жанри. Сатира, пародія, сміх завжди були могильниками старого, віджилого. Величезним успіхом користувався жанр хейкай (дотепність, жарт). Жартівливі пісні було виділено в самостійний розділ уже в поетичній антології Кокінсю в 905 році. Але з часом, особливо з переходом до формування світського характеру поезії як відображення світоглядних позицій та життєвих запитів середнього класу, танка, розпадаючись на дві строфи, “хоку” та “агеку”, стає основою для появи нового жанру “хайкай-но ренга” (буквально “нанизані строфи”). Це оригінальна колективна поема, яка складалась кількома поетами й налічувала: 2,5,10,12,16,20,30,36,50, 100, а то й більше віршів-танок. Першу строфу вірша (хоку) з трьох рядків складав більш досвідчений поет, а менш досвідчений писав завершальну (агеку) - з двох рядків. Далі, як у ланцюжку, наступний поет складав хоку на основі завершальної фрази, потім партнер по ренгу писав змінений агеку і т.д. Одна тема могла розвиватися не більше ніж у трьох строфах. Хоку мало бути перейнято певним настроєм, навіяним тією чи іншою порою року. З'явилися збірки хоку. Поступово хоку відокремлюється від ренги і стає самостійним жанром, ознаменувавши значну подію в японській літературі. Саме хоку стало вдалим суперником танка [6, 126].

В епоху Токугава мистецтво хоку досягло повної зрілості й високої досконалості. Відомими майстрами поетичного жанру хоку в японській літературі ХVІІ століття були Соїн, Тейтоку, Мацуо Басьо. З іменем Мацуо Басьо (Дзінсітіро) (1644-1694) пов'язується зародження нової японської літератури. Він став неперевершеним творцем найкоротшої форми японського віршування хоку, створивши по-справжньому нову поезію, дзеркало свого часу, наділивши її немеркнучою красою, глибиною думки і почуттів. Басьо заснував школу талановитих і відданих йому послідовників.

У ХХ ст. хоку почали називати хайку (дослівно: “комічний вірш”), щоб усунути подвійну термінологію, оскільки хоку - назва першої строфи ренги. Ренга стали називатися "ренку", а слово "хоку" зберегло своє історичне забарвлення і навіки належить епосі Басьо, творчість якого увінчує літературу японського Середньовіччя [7, 9-11].

1.3 Особливості японського віршування хоку

Типово японською є поезія хоку, що веде своє походження від витонченої гри й являє собою поетичну імпровізацію.

З появою в літературі Японії генія Мацуо Басьо мистецтво хоку піднялося на найвищу ступінь розвитку. Щоб зрозуміти всю велич внеску Басьо у розвиток літератури, звернімося до витоків хоку. Своїм корінням хоку сягають у класичну форму японського вірша танка, що зародився і набув розквіту й досконалості ще у XVII столітті.

Хоку - це неримований тривірш зі складовою формулою 5+7+5=17, який використовувався у найрізноманітніших жанрах японської поезії, починаючи з комічних та жартівливих віршів і закінчуючи наповненими смутком творами

Гостював я в сакури

Від початку і до кінця -

Цілісіньких двадцять днів!

Лише в 3 - 5 рядках прихований цілий світ образів і відчуттів, тонких переживань.

Хоку сповнені глибоким змістом, осягнути який можна лише тоді, коли пропустиш цей вірш крізь себе. Хоку - поезія згадки, пізнання, душевного перевтілення. Уяві потрібен простір для того, щоб у повній мірі відчути кольори і ауру, яку несе у собі твір.

Поетика японських віршів (танка, ренга, хоку) пов'язана з особливостями мови, що не має складової довготи, тому для японців чергування наголошених-ненаголошених складів не є визначальним при віршуванні на відміну від силабо-тонічної системи європейської поезії, відсутні тут і рими.

Визначальними є ритмічні відрізки (колони), що підпорядковуються в свою чергу чіткому поділу на склади. Європейці називають хоку “гномічною поезією” [7,14].

Великого значення поети надавали і звуковій гармонії вірша. Однією з провідних тем хоку є стосунки людини з природою. Природа - це джерело енергії, яке дає нам сили, це неповторна краса, яка надихає на створення вірша, це вірний друг, який тебе вислухає і зрозуміє, це все, що оточує нас. Японські поети були впевнені, що усі живі істоти на землі, починаючи з маленької комахи і закінчуючи людиною, розумні і здатні переживати та хвилюватися, любити і радіти [38, 2-6].

Творчість Басьо - квінтесенція японської середньовічної поезії і взагалі культури. Це сплав і хейанського естетизму, і самурайської наполегливості в досягненні мети, і демократизму міської культури, і естетики театру Ноо і Кабукі, і синтоїтської глибокої поваги до природи, і буддійського відчуття швидкоплинності та тлінності буття, і проголошеного молодшим сучасником поета принципу „Поза правдою нема хоку”, і притаманного японському народові почуття краси і гармонії.

Велику роль у складанні хоку Басьо вбачав у подоланні технічних проблем, однак головною засадою його поетики була глибока філософія. Твори, що пишуться від щирого серця, сповнені особистих емоцій і думок, здатні переживати час. До таких творів належать: "Зимові дні"; "Весняні дні"; "Затихле поле"; "Гарбуз-горлянка"; "Солом'яний плащ мавпи"; "Мішок вугілля"; "Солом'яний плащ мавпи, книга друга"; "Кістки, що біліють у полі", "Мандрівка до Касіма", "Рукопис у дорожньому мішку", "Мандрівки в Сарасіна", "Стежками Півночі" та інші.

На голій гілці

Ворон сидить самотньо.

Осінній вечір.

На висохлу гілку

Сів ночувати крук.

Глибока осінь.

Поезія Басьо - літопис його життя, результат подорожніх роздумів. Із легкого жанру розваги Мацуо Басьо перетворив хоку на довершені вірші, сповнені філософського смислу, розуміння Істини і Краси, особистих відчуттів ліричного героя. Йому вдалося поєднати елементи вічного й миттєвого. Пошуки краси у буденному, гармонія духовного і матеріального світів - характерні особливості хоку Мацуо Басьо. Він сформулював головні принципи поетики та естетики хоку: саторі, сабі, карумі, хосомі, сіорі, фуекі-рюко, фуга-но макото, йодзьо. Кожна з них надає хоку особливого відтінку: саторі вносить елемент "осяяння", причетності до вищого буття; сабі виражає печаль і смуток самотньої людини; карумі передбачає тонкий гумор, легкість, тепле співчуття людині; хосомі пробуджує бажання споглядати природу і усі її, навіть незначні, явища, вбачаючи у цьому неповторну красу; сіорі - елемент єднання з природою, при цьому переживаючи і радіючи разом з нею; фуекі-рюко містить у собі протиріччя, возз'єднання протилежних сторін; фуга-но макото - пошук істинного шляху, який, на думку Басьо, лежить у єднанні з природою; йодзьо - елемент загадковості і недосказаності. Хоку не дає змогу виразитися повністю, тому кожне слово грає величезне значення у поезії Басьо [32,5-8].

У поезії хоку виражена філософія і погляди на світ японської нації, адже вони відображали справжнє витончене ставлення японця до життя. Мацуо Басьо виразив принципи, за якими живуть японці, тому його поезія пережила віки. "Умій цінувати мале", - проголошує японське прислів'я, тому філософія життя японського народу - це філософія милування зовнішнім лаконізмом, за яким стоїть внутрішнє безмежжя. Саме такими і є хоку, що увібрали у себе не просто слова й думки письменника, а й душу Японії. Хоку відіграли величезну роль у формуванні світоглядних засад японців. І сучасний японський письменник, працюючи над черговим твором, мимоволі згадає про хоку і обов'язково напише у своїй роботі про красу тихої ночі, про безмежність і глибину блакитного неба, про чарівність і витонченість танцю опадаючого восени листя і про добре серце людини, яка живе у цьому прекрасному світі. Любов до всього живого, глибока печаль розлуки, скорбота, весь земний світ разом зі всім його побутом, ритуалами, заборонами і жартами дотепер стають матеріалом для поезії хоку.

Розділ ІІ. Методика вивчення японської поезії на уроках зарубіжної літератури

2.1 Вивчення ліричних творів на уроках зарубіжної літератури

Головною метою вивчення предмета “Зарубіжна література” в загальноосвітній школі є залучення школярів до скарбниці світової літератури, а через неї до фундаментальних цінностей культури, виховання естетичного смаку, високої читацької та загальної культури, вироблення імунітету проти низькопробних явищ масової культури.

Згідно з чинною програмою із зарубіжної літератури учні повинні осягнути все розмаїття літературних напрямів, течій, стилів, опанувати твори від античності до сьогодення. Важливу роль у літературній освіті школярів відіграє вивчення ліричних творів.

Лірика - особливий род літератури, який має специфічні риси:

- людина присутня у ній не лише як автор (об'єкт), але і як її суб'єкт, зображається здебільшого у сфері внутрішнього життя;

- лірика не зводиться лише до розмови від імені ліричного "я". Авторський монолог є тільки однією з форм вираження свідомості поета;

- слово в ліриці є своєрідним концентратом поетичності;

- у сприйнятті ліричного твору має брати участь читач, який розуміє прочитане і співпереживає йому.

Ліричні твори - це згустки художніх образів [17, 98]. Тут кожне слово, кожна фраза набуває вагомого звучання і майже не піддається розчленуванню, перекладу на мову понять. В них синтезується не лише смисловий, а й емоційний зміст. Підміна образів ліричних творів логічними міркуваннями, поняттями, констатацією фактів, спотворює їх зміст, бо простий переказ ліричного вірша вже сприймається як звичайна інформація, і вимоги до словесного оформлення думки підпорядковуються іншим законам. Художній логіці властиві свої особливості мислення, способи моделювання дійсності.

На відміну від драматичного або епічного, літературний образ спочатку впливає емоційно - на почуття, настрої, а вже потім - на думки читача. За тематикою, провідними мотивами лірику поділяють на громадянську (політичну), філософську, інтимну (особистісну), пейзажну. Однак такий поділ є дещо умовним. Інтимна чи, скажімо, пейзажна лірика може також мати політичний характер. Зміст, тематичне спрямування художнього твору певною мірою визначають особливості його вивчення. Не менш важливою стороною ліричного твору, яку повинен враховувати вчитель, є його структура. За структурою і способом організації матеріалу лірику поділяють на рефлексійно-виражальну, розповідну, описову. Виділяються також змішані структури ліричних творів, що мають ознаки всіх типів [17,87].

Аналіз жодного жанру мистецтва не викликає стільки труднощів у вчителів, як аналіз ліричних творів. Сприймання і розуміння учнями ліричних творів зумовлюється багатьма факторами: особливостями ліричної поезії, своєрідністю художньої манери поета, характером ідейного змісту творів, загальним розвитком дітей, їх життєвим досвідом. Глибина сприймання читачем ліричного твору залежить від широти, культури його почуттів, емоційної чуйності, здатності проникати у внутрішній світ людини, відгукуватися на її радощі й болі.

Ліричні твори відзначаються і особливостями художньої мови, розуміння якої вимагає добре розвиненої уяви, мислення образами, тонкого чуття, вразливості, загального розвитку людини. Тому під час вивчення віршів дуже помітна строкатість учнівських вражень. Широта художніх узагальнень у ліричних творах об'єктивно породжує в учнів різні асоціації залежно від їх особистого досвіду [17,89].

Так, логічну послідовність вивчення літературних творів у середніх класах можна окреслити такими етапами:

1) підготовка до сприйняття літературного твору;

2) читання твору;

3) навчально-емоційна пауза;

4) повторне читання;

5) словникова робота;

6) бесіда за змістом прочитаного;

7) використання елементів аналізу;

8) повторне читання;

9) вивчення напам'ять;

10) творчі усні та письмові роботи учнів.

Знання, які учні отримують на першому етапі вивчення ліричного твору, мають викликати у них інтерес до вірша, що вивчатиметься, почуття очікування чогось незвичайного. Це можуть бути відомості з історії створення вірша, пов'язані з фактами біографії автора, про історичні події з літописних джерел, з мемуарів, з епістолярної спадщини. Таким чином забезпечується логічний перехід від одного етапу - підготовки до сприйняття ліричного твору - до іншого - його виразного читання. Третій етап пов'язаний з емоційно-естетичною (навчальною) паузою. Після сприйняття вірша в учнів поглиблюється загальний емоційний стан. Їм необхідно побути на самоті зі своїми почуттями, думками. Термін "навчальна пауза" об'єднує у собі емоційну та естетичну паузи. Саме під "навчальною паузою" ми розуміємо обмежений час, відведений на уроці вчителем після прочитання літературного твору для самостійного його осмислення і оцінки, які дають імпульс до саморозвитку і самовиховання. Після навчальної паузи доречним є повторне читання про себе, яке можна використовувати у поєднанні з прийомом читання під музику.

Словникова робота передбачає визначення лексичного значення незрозумілих для учнів слів, словосполучень для усвідомлення змісту ліричного твору в цілому.

Бесіда за змістом прочитаного, як і словникова робота, спрямована на перевірку розуміння змісту виучуваного твору. Запитання бесіди мають орієнтуватися на зміст кожної послідовно окресленої частини вірша. На даному етапі в процесі відповіді на запитання вчителя доречно вчити учнів використовувати елементи аналізу художнього ліричного тексту, залучаючи окремі теоретичні поняття.

Під час аналізу (вивчення) художнього ліричного твору важливо активізувати в учнів усі види пам'яті. Вчителю слід пам'ятати, що застосування словесно-логічної та емоційної пам'яті у процесі вивчення ліричних творів напам'ять дає найефективніші результати. У даному разі це образи, уявлення, думки, переживання і зв'язки між ними. Вчитель має також розумітися на певних психологічних особливостях, видах пам'яті, зокрема йдеться про моторну, словесно-логічну, образну, емоційну пам'ять [24,46-50].

Підсумкові заняття після вивчення ліричних творів дають можливість учителю перевірити, чи вдалося йому разом з учнями реалізувати навчально-виховну мету, яку було поставлено до програмової теми. Для цього він може запропонувати учням низку запитань, які стосуються всіх етапів вивчення ліричних творів. Водночас вчитель з'ясовує недоліки у своїй роботі, корегує її. Зробити ґрунтовні висновки вчителю допоможуть також різноманітні види творчих робіт, ігри, вікторини, ринги тощо. Що стосується вивчення ліричних творів у старших класах, то воно має базуватися на досвіді середньої ланки освіти. У старших класах ефективність уроків з вивчення ліричних творів залежить від наступних чинників:

- обізнаність вчителя з життєвим і творчим шляхом митця;

- кількості творів, які читав вчитель, добре знає і готовий читати напам'ять;

- ставлення вчителя саме до цього поета, до вірша, що вивчається;

- обсягу знань з теорії літератури та володіння методикою вивчення ліричного твору.

Після опанування поданої інформації вчитель може вирішувати питання методичного характеру, зокрема щодо визначення обсягу використання окресленої вище інформації, методів та прийомів її реалізації на уроці зарубіжної літератури. Отже, лише за таких умов учитель зможе викласти теоретичний матеріал, який міститься у шкільних програмах, вчити аналізувати ліричний твір в єдності змісту та форми.

2.2 Знайомство з творчістю Мацуо Басьо учнів 8 класу

У програму із зарубіжної літератури ввійшли кращі ліричні твори зарубіжних авторів, чільне місце серед яких займає поезія японського класика Мацуо Басьо. Це дає можливість прищепити учням інтерес до унікального світового явища - японської культури, до традицій та звичаїв країни квітучої сакури і театру Кабукі, величної гори Фудзі і гравюр Хокусая, морських стихій і садів каміння, бурхливих водоспадів, поезії хоку.

Вперше осягнути світ японської поезії Мацуо Басьо учні мають змогу в 5 класі. Шкільною програмою передбачено вивчення творів японського поета в рамках теми “Природа в літературі”. Поезія Мацуо Басьо розглядається як пейзажна лірика, лірика природи, тому вчителю пропонується урахувати такі аспекти:

1. Зображення природи різними поетами: спільне та відмінне в описах.

2. Зв'язок стану людської душі та природи.

3. “Олюднення” природи у віршах.

Відповідно до програми з зарубіжної літератури для 8 класу грунтовне вивчення творчості Мацуо Басьо починається в рамках знайомства з літературою XVII ст.

У ході дослідження нами було розроблено методику вивчення японської поезії Мацуо Басьо.

Особливу увагу було приділено визначенню ефективних методів, прийомів, форм й видів навчальної діяльності, спрямованих на глибоке сприйняття та інтерпретування ліричного твору учнями 8-их класів, розвиток літературних здібностей школярів, їхнє духовне зростання у процесі вивчення японської поезії у курсі „Зарубіжна література”. Ми вважаємо, для того, щоб сформувати в учнів правильний підхід до вивчення лірики, озброїти їх відповідними науковими критеріями аналізу, потрібна продумана система методичних прийомів, яка передбачає планомірне, поступове ускладнення роботи над аналізом ліричного твору, інтегроване використання індивідуальних та групових методів і форм навчальної діяльності, класної і позаурочної роботи.

У процесі вивчення особливостей японського віршування хоку використовувалися всі методи викладання літератури, але з пріоритетом методів творчого читання, проблемно-пошукових, евристичного й дослідницького, а також таких прийомів, як індивідуальне та коментоване читання, порівняння творів, побудови системи запитань і завдань. Серед типів уроків мають домінувати уроки-образи, аналітичні уроки, уроки-практикуми, уроки художнього сприйняття твору, використовуватись інтрига уроку, спогад, створення образу, робота з мікрогрупами, творче завдання.

З метою ефективної організації уроків вивчення поезії Мацуо Басьо доречно передбачити такі види робіт:

- усне бліц-опитування “Що я знаю про Японію?”;

- аналіз хоку Мацуо Басьо;

- створення колективної розповіді “Калейдоскоп фактів з життя Мацуо Басьо”;

- індивідуальні та колективні бесіди;

- ланцюжок творчих завдань (створення уявних малюнків, естафета “Власні образи-асоціації”);

- поетичне змагання “Від великої поезії до власної, народженої розумним серцем”;

- написання міні-твору або хоку.

Виходячи із специфіки уроку зарубіжної літератури в 8 класі і для забезпечення її оптимальної реалізації, ми пропонуємо певну структуру проведення уроку з вивчення японської поезії Мацуо Басьо (додаток 1).

Вчитель має враховувати всі етапи вивчення ліричного твору в школі, особливу увагу звернувши на систему запитань, пов'язаних із сприйняттям художнього ліричного тексту (питання на з'ясування художнього сприйняття школярами ліричних творів є обов'язковим у моделі уроку).

Результативність розробленої методики вивчення японської поезїі визначалась шляхом проведення бесід, анкетування вчителів і батьків, письмових відповідей на питання й творчих робіт учнів.

Як показало дослідження, пропонована методика допомагає краще усвідомити художні принципи віршування хоку Маціо Басьо, виховує любов до японської культури, дає можливість заглибитися в загальнолюдські проблеми, осягнути своєрідність світу японської поезії.

Висновки

У ході проведеного дослідження ми дійшли до наступних висновків.

Лірика має багато переваг у вихованні в учнів культури почуттів і переживань, адже кожен поетичний твір - безцінна перлина світової культури. Проникати в образи ліричного твору - це значить усвідомлювати той поглиблений підтекст, яким він наповнений.

У курсі шкільної програми із зарубіжної літератури вивчаються ліричні вірші різного характеру, особливе місце серед них посідає поезія японського класика Мацуо Басьо. Його творча спадщина допомагає відкрити загадковий для нас світ японської культури, розвиває вміння бачити і цінувати прекрасне в буденному, велике в малому; націлює на усвідомлення життєвої миті як частки буття, спонукає до творчості.

Щоб сформувати в учнів правильний підхід до вивчення лірики, озброїти їх відповідними науковими критеріями аналізу, потрібна продумана система методичних прийомів, яка передбачає планомірне, поступове ускладнення роботи над аналізом ліричного твору. Побудова уроку повинна забезпечувати його емоційність, виховну спрямованість, безпосереднє залучення учнів до різних видів діяльності.

Інтерес учнів до ліричних творів необхідно постійно розвивати. Якщо у школі організовуються вечори поезії, зустрічі з поетами, конкурси читців, колективне прослуховування віршів у виконанні видатних майстрів художнього слова, а уроки відзначаються високою емоційністю, учні не можуть залишитись байдужими до ліричних творів.

Як показали результати проведеного дослідження, розроблена методика вивчення японської поезії допомагає зацікавити старшокласників своєрідною красою світу японської поезії, сприяє вдосконаленню літературної освіти учнів 8 класів, вихованню моральності, любові до батьківщини, природи, людини.

Література

1. Бондаренко І. Японська поезія середньовіччя/ І.Бондаренко// Всесвіт. - 2004. - №7-8. - С.9-11.

2. Вознічук С.А. Мацуо Басьо - мандрівний посол поезії: (Урок-подорож, 5 клас) / С.А.Вознічук // Зарубіжна література в школах України. - 2007. - №1. - С.40-42.

3. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник. - К.: Либідь, 2001.

4. Галкіна Н.В. Очі соняшника: (Розвиток творчих здібностей учнів на уроці-знайомстві з поезією Мацуо Басьо) / Н.В.Галкіна // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2004. - №6. - С. 18-19.

5. Григорьева Т. Путь японской культуры//Иностранная литература. - 2002. - №8. - С.249-258.

6. Гришлева Л.Д. Формирование японской национальной культуры. Конец ХУІ - начало ХХ века. - М., 1986. - 495 с.

7. Гузь О.О. "Вічна свобода духу...": (Система уроків за творчістю Мацуо Басьо. 8 клас.) / О.О.Гузь // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 2004. - №11. - С. 13-22.

8. Дворницька І.П. Йодзьо (післявідчуття): Урок за творами Ісікава Такубоку: 8 кл. / І.П.Дворницька // Зарубіжна література в школах України. - 2007. - №3. - С.50-54.

9. Забуга В.В. Красою Японії народжений: (Урок-знайомство із творчим шляхом Мацуо Басьо. 8 клас) / В.В.Забуга // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 2004. - №12. - С. 42-43.

10. Зарубіжна література. Програма для середньої загальноосвітньої школи. 5-11 класи/За редакцією Д. В. Затонського, К. О. Шахової, Є. В. Волощук; керівник авторського колективу - Б. Б. Шалагінов. - К., 2001.

11. Из истории литературы Востока XVII века. Япония. Басе // Луков В. А.

12. История литературы: Зарубежная литература от истоков до наших дней. - М., 2003.- С. 186-188.

13. Ісаєва О.О. Інноваційні технології у викладанні зарубіжної літератури в школі//Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2005. - №9.

14. Капранов С. Когнітивний аспект класичної японської поезії // Наукові записки: Теорія і історія культури.-К., 2002.- С.29-33.

15. Кин Д. Японская культура ХVІІ ХIХ столетий (перевод с английского). -М., 1978. - 535 с.

16. Кузьменчук І. П'ятнадцятий камінь саду Рьоандзі: Своєрідність хоку Мацуо Басьо в контексті японської культури//Зарубіжна література.-2002. - №44. - С.5-6.

17. Лисовский А.В. Изучение лирики в школе. - К., 1987.

18. Мацуо Басьо. Хоку: у пошуках методичних варіантів / О.М.Ніколенко, І.О.Філіна, Т.П.Загоруй, О.А.Гайдучик // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2002. - №12. - С.34-43.

19. Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах: Підручник для студентів-філологів. - К.: Ленвіт, 2000. - 240с.

20. Мірошніченко Л.Ф. Вивчення ліричних творів всесвітньої літератури//Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2003. - №2.

21. Міхеєнко В.Г. Виховання асоціативного мислення як одного із засобів самоактуалізації особистості учня: На матеріалі уроків за творчістю Мацуо Басьо та Гійома Аполлінера / В.Г.Міхеєнко // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2004. - №8. - С.16-19.

22. Міхеєнко В.Г. Виховання асоціативного мислення як одного із засобів самоактуалізації особистості учня: На матеріалі уроків за творчістю Мацуо Басьо та Гійома Аполлінера] / В.Г.Міхеєнко // Тема: На допомогу вчителю зарубіжної літератури. - 2004. - №3-4. - С. 90-96.

23. Міщук В.В. "Жалем горнеться серце моє...": (Творчість Ісікави Такубоку) / В.В.Міщук // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2004. - №6. - С. 19-22.

24. Назарець В., Васильєв Є. Психологічна та лірична проза, вірші у прозі//Всесвітня література та культури. - 2002. - №9. - С.46-50.

25. Наумова Н.С. Мої сумні іграшки: (Ісіакава Такубоку: танка, урок зарубіжної літератури) / Н.С.Наумова, Ю.С.Наумова // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2004. - №6. - С. 23-28.

26. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. - 2002. - № 33 (329). - 23 квітня - С.4.

27. Ніколенко О.М. Специфіка викладання зарубіжної літератури в середній школі//Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 1997. - №5.- С.9-12.

28. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання (для 12-річної школи): Зарубіжна література. Програмні укладачі: д.філол.н. Д.С. Наливайко (науковий редактор), керівник авторського колективу к.філол.н. Ю.І. Ковбасенко, к.пед.н. Г.М. Гребницький, Н.О. Півнюк.

29. Програма для загальноосвітніх закладів з українською мовою навчання: Зарубіжна література (для 12-річної школи)/За ред. д.філол.н.Д.С. Наливайка.

30. Пронников В.А., Ладанов И.Д. Японцы. Этнографические очерки. - М: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1983. - 358 с.

31. Рогозинський В.В. "П'ятнадцятий камінь" поезії Мацуо Басьо: (Матеріали до вивчення спадщини японського класика) / В.В.Рогозинський // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2004. - №6. - С. 13-18.

32. Сепчук Г.В. Хоку: слова замовкають, а почуття ще говорять: Урок-споглядання: поезія Мацуо Басьо / Г.В.Сепчук // Всесвітня література та культура. - 2007. - №8. - С.5-8.

33. Сепчук Г.В. Хоку: слова замовкають, а почуття ще говорять: Урок-споглядання за поезією Мацуо Басьо. 8 клас / Г.В.Сепчук // Зарубіжна література в школах України. - 2006. - №10. - С. 41-44.

34. Скобельська О.І. Творчий діалог?: (Урок компаративного аналізу поезії Михайла Лермонтова та Ісікава Такубоку. 8 кл) / О.І.Скобельська // Зарубіжна література в школах України. - 2005. - №1. - С. 31-34.

35. Скобельська О.І. Творчий діалог?: (Урок компаративного аналізу поезії Михайла Лермонтова та Ісікава Такубоку) / О.І.Скобельська // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2004. - №6. - С. 28-31.

36. Хоку Мацуо Басьо: Матеріали до вивчення поезії японського класика, 8 кл. // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2003. - №11. - С.28-30.

37. Фесьо Г.Г. "Якщо в твоєму серці - квітуча слива...": Урок з вивчення поезії Мацуо Басьо. 8 клас / Г.Г.Фесьо // Зарубіжна література в школах України. - 2005. - №11. - С.44-46.

38. Шкаруба Л.М. Хризантема і меч: (Японська культура і Мацуо Басьо) / Л.М.Шкаруба, О.М.Шошура // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2004. - №2. - С.28-33.

39. Шкаруба Л.М. Хризантема і меч: (Японська культура і Мацуо Басьо) / Л.М.Шкаруба, О.М.Шошура // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2004. -№6. - С. 2-12.

40. Японская поэзия Серебряного века: танка, хайку, киндайси/Пер. с яп.

А Долина. - СПб Азбука-классика, 2005. - 496 с.

Додаток 1

Тема уроку: „Велике - у малому, безмежне - в обмеженій формі” (розуміння смислу хоку Мацуо Басьо).

Мета уроку: наблизитись до опанування смислу тривіршів японської поезії хоку; використовуючи можливості навчального діалогу, асоціативного сприйняття художнього тексту та розкриття художнього паралелізму, зрозуміти художній світ хоку Мацуо Басьо, дослідити практичне втілення принципів поетики хоку Басьо, їх зв'язок із світобаченням та життям поета.

Завдання: активізувати діяльність учнів, використовуючи методику з'ясування різних поглядів на художній текст; розвивати навички виразного читання, усного малювання та асоціативного мислення; виховувати повагу до культури інших народів, вміння бачити красу природи та речей.

Обладнання: портрет Мацуо Басьо; ілюстрації, фотографії, кольорові слайди із зображенням Японії, альбом “Музей західного та східного мистецтва в Києві”, географічна карта Японії, гравюри Л. Ільїної, книга В. Цветова “П'ятнадцятий камінь саду Рьоандзі”, зразки ікебани; книги японських поетів, роздатковий матеріал (додаткові тексти віршів Басьо, ілюстрації до них), підручники.

Тип уроку: урок вивчення художнього твору, художнього сприйняття твору з елементами формування теоретико-літературних понять („хоку”).

Методи: творчого читання, творчої роботи.

Прийом: виразного читання, творчої роботи.

Хід уроку:

І. Актуалізація опорних знань. Вступне слово вчителя.

Сьогодні ми переходимо зі сфери теоретичних досліджень у межах художнього світу Мацуо Басьо до досліджень практичних.

Пригадайте найвиразніші особливості японської культури та літератури. Обміняйтесь враженнями і думками (організаційна розминка).

Наскільки хоку відповідають вашому розумінню віршованого твору? В чому їх особливість?

- Як ви гадаєте, чим ця особливість обумовлена?

- Чому Японію називають країною, де сходить сонце?

- Чи знаєте ви, яка рослина є символом цієї країни? Про що це свідчить?

– Чому японці переконані, що "холодний чай і холодний рис терпимі, а холодний погляд і холодні слова нестерпні"?

– Як ви розумієте вислів японських мудреців: "Терпіння - життєвий скарб"?

– Чи пов'язуєте ви це з якимись релігійно-філософськими світобаченнями Сходу?

Учні дійшли висновків: японці заглиблені не тільки у світ природи, а й прагнуть краще пізнати світ людини, тобто самих себе. Ця позиція тісно пов'язана з філософією дзен-буддизму, головна думка якої: в світі немає нічого зайвого, все у своїх особливостях прекрасне, все абсолютно цінне, його тільки треба пізнати. Шлях до цього - медитація - самозаглиблення, самоспоглядання, пізнання краси та істини через осяяння, просвітлення (саторі), пізнання краси та відкриття, спалах, фотознімок.

Для того щоб пізнати світ - абсолютну реальність, перш за все необхідно пізнати самого себе: через інтуїцію, а не логіку, легко проникаючи у сутність речей, в істину, що знаходиться "поза словами".

Згідно з канонами японської естетики недомовленість, незавершеність, необхідність співавторства є природним результатом творчості. Витвір мистецтва як результат творчості потребує читацького (глядацького) сприйняття - співавторства. В такій ситуації сам читач стає творцем.

Характерна риса японської культури "йодзьо" - "надмірне почуття", недомовленість після відчуття.

II. Обмін враженнями від самостійного знайомства з хоку (первинне сприйняття).

З'ясовується рівень первинного опанування смислу хоку Мацуо Басьо (за текстами, що вміщені в підручнику).

-Чи сподобались хоку? Чим?

-Чи все вам зрозуміле? Що саме видалось незрозумілим?

-Що, на вашу думку, дивного в цих віршах?

-Який настрій віршів?

-Які враження і почуття викликають?

-На які питання ви хотіли б отримати відповіді?

Підсумок. Японські хоку викликають більше запитань, ніж відповідей. У цьому один із головних секретів цієї поезії. В них завжди є недомовка, є щось приховане.

Коментар учителя. Одним із див, створених японцями, є "Сад каміння" у храмі Рьоандзі в Кіото. Це витвір монаха Соамі, що нібито у хаотичному порядку розмістив на білому піску п'ятнадцять чорних каменів. Відомий міжнародний коментатор і оглядач Володимир Цвєтов, який тривалий час жив у Японії і вивчав ЇЇ, відвідавши "Сад каміння", писав: "Насправді помічаєш лише чотирнадцять. П'ятнадцятого каменя перед очима немає. Його загороджують сусідні. Робиш крок по дерев'яній галереї, що протягнулася вздовж краю піщаного прямокутника - з інших трьох сторін сад обмежений кам'яними монастирськими стінами, і знову чотирнадцяту каменів. П'ятнадцятий - той, щодо цього часу ховався, тепер опинився серед них, а зник інший камінь. Ще крок по галереї - і геніально спланований хаос постає знову в іншій композиції, що складається все із тих же п'ятнадцяти каменів, з них один - невидимий".

"Наші знання про Японію тим повніші і правдивіші, - зазначає В. Цвєтов, - чим більше ми відобразимо комбінацій із чотирнадцяти каменів. Мабуть, не кожне із наших тлумачень внесе до кінця ясність у японське Задзеркалля, однак всі вони будуть містити зерна істини. Потрібно лише не бігти по галереї монастиря Рьоандзі, неначе спринтер на стометрівці, а завмерти на довгих сходах, що спускаються до каменів, та не для того, щоб їх перерахувати.

Осягнути сутність кам'яного хаосу, створеного людським розумом, можна лише очистившись від звичних стереотипів, упереджень і гордовитої впевненості, що немає питань, на які ще не знайдені відповіді".

III. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

Спробуємо і ми здійснити мандрівку "філософським садом" художнього світу хоку Мацуо Басьо. Наше завдання - спробувати заглибитись у смисл цих дивних віршів, осягнути авторський задум, знайти відповіді на якомога більшу кількість питань, не забуваючи при цьому, що особливості тривірша хоку можна зрозуміти лише у загальному контексті японської культури. Тобто спробуємо побачити "вічну свободу духу, любові, "велике - у малому, безмежне - в обмеженій формі" (за словами Рабіндраната Тагора).

Запис теми уроку в зошити: "Велике - у малому, безмежне - у обмеженій формі" (до розуміння смислу хоку Мацуо Басьо). Бесіда з учнями.

- Назвіть головні теми хоку Мацуо Басьо. (Людина і природа)

Коментар учителя. Справді, це так. Але художній світ Мацуо Басьо не обмежується цими двома головними напрямками, він значно ширший. Сьогодні, аналізуючи хоку цього видатного поета, з чиїм іменем пов'язується зародження нової японської літератури, спробуємо розкрити його особливості, різноманітність, багатство, глибину, осягнути той таємний смисл, що заклав у свої твори автор. Характерна особливість поезії Басьо -- любов до майже аскетичної стислості, "коли слова замовкають, а почуття все ще говорять", відчуття єдності людини з природою в кругообігу пір року, смуток, навіяний розумінням краси як явища швидкоплинного.

Басьо розширює традиційну тематику хоку "людина - природа", розширює її до філософського осмислення життя, до пізнання Краси та Істини, пошуків місця людини в житті, місця поезії.

- Зверніть увагу на тексти хоку, що перед вами. Які речення здебільшого в них використані? Як ви думаєте, чому?

(Неповні, непоширені, називні.

Лаконічно, точно, натяком позначається факт, подія, явище, майже завжди приховане авторське ставлення. Японська поезія, і найбільше хоку, потребує читацького асоціативного співавторства.)

- Звідки Басьо брав враження для своїх хоку?

(З життя, особливо в останній період: 10 років мандрівок Японією, 10 років свідомо обраного аскетичного мандрівного споглядання.)

- Можливо, Басьо хотів усамітнитись, відійти від людей? Як ви гадаєте?

(Навпаки, це шлях пізнання всього оточуючого, світу природи і світу людей, наближення до їхнього розуміння, відчуття себе невід'ємною часткою всього.)

(Учням роздаються на кожну парту ксерокопії відібраних учителем для аналізу хоку та пам'ятки "Як зрозуміти хоку?" - додатки № 1, №2).

- Спробуйте визначити, які хоку об'єднані темою мандрівок?

Учні визначають, що тематикою мандрівок об'єднані хоку № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 12. В них мандри присутні безпосередньо (додаток № 1). Головні образи цих хоку: дорога, мандрівник, подорожній, осінь, сутінки, дощ, мандри, стоптані сандалі, зношений бриль і т. д.

Додаток № 1

1. Дорого моя! Нема нікого назустріч, Які б схожі були б не на мене, (Переклад Г. Туркова)	8. З 'являйтесь, вірші, й такі, Лише осінній сумерек. А на перші квіти сакури! (Переклад Г. Туркова)
2. Осінь із дощем... Навіть мавпа лісова - Вкрилась би плащем. (Переклад М. Лукаша)	9. Кукуючи на льоту, Пронеслася зозуля Яка заклопотаність. (Переклад Г. Туркова)
3. Мандрівник - і все: Це тепер моє ім 'я, Йде осінній дощ. (Переклад М. Лукаша)	10.І цілого дня Твоїм пісням не вистачає, Жайворонку! (Переклад Г. Туркова)
4. Крук - немилий птах, Але як милує зір В ранішніх снігах! (Переклад М. Лукаша)	11. Удень Нового року На кожному полі сонце Побачити захотілось! (Переклад Г. Туркова)
5. Рік кінчивсь, а мандри - ні: Далі в стоптаних сандалях, В зношенім брилі... (Переклад М. Лукаша)	12. Стань, мандрівнику, глянь: Попід тином оно-но Сірики цвітуть. (Переклад М. Лукаша)
6. Холод пробрал в пуги. У птичьего пугала, что ли, В долг попросить рукава ? (Переклад В. Маркової)	13. З чим порівняти крихкість людини? Жодної квітки немає Серед літнього степу. (Переклад Г. Туркова)
7. Намокший, идет под дождем... Но песни достоин й зтот путник Не только хаги в цвету. (Переклад В.Маркової)	14. Ива склонилась й опит, И кажется мне, соловей на ветке - Зто ее душа. (Переклад В. Маркової)
	15. Ворон-скиталец, взгляни. Где гнездо твоє старое? Всюду сливы в цвету. (Переклад В. Маркової)

- Як ви гадаєте, чи легка дорога мандрівника?

Ні, весь час негода (дощ, осінній холод), або спека нестерпна, мандрівник долає дорогу власними ногами (стоптані сандалі, зношений бриль, "навіть мавпа лісова вкрилась би плащем" у таку дощову погоду, а мандрівник все йде). Такий його шлях пізнання -- сповнений труднощів, перешкод та випробувань.

- Яким чином, на вашу думку, присутні мандрівки в останніх хоку, що запропоновані для аналізу?

Опосередковано, адже це очима мандрівника ніби вихоплені фрагменти буття.