Ефективність впровадження системи вільного виховання оцінювалася у процесі виявлення рівня сформованості ціннісних орієнтацій та особистісних характеристик учнів експериментальних класів у порівнянні з учнями контрольної групи. Враховуючи характеристики вільної особистості, нами були визначені такі критерії оцінки результативності навчально-виховного процесу як рівень сформованості цінностей гуманізму, творчості, позитивного мислення, потреби вихованців у самоактуалізації та моральній діяльності. Для кожного критерію були розроблені окремі показники, прояв яких може бути зафіксованим та словесно описаним педагогами. Контрольні діагностичні вимірювання проводилися відповідно до розробленої моделі системи ціннісних орієнтацій та потреб вихованців наприкінці початкового, середнього та старшого ступенів навчання.

вільне виховання освіта

ВИСНОВОК

1. У роботі виявлені та проаналізовані передумови становлення і розвитку теорії вільного виховання у вітчизняній педагогіці кінця XIX - першої половини XX ст.: соціально-економічні (капіталізація та індустріалізація економіки, лібералізація громадського життя, розвиток демократичних традицій і пов'язане з цим наростання відчуження особистості від суспільства, що посилювало потребу в гуманізації педагогічного процесу та зміні педагогічного ідеалу в напрямку виховання активної, ініціативної, самостійної особистості); організаційно-педагогічні (критика старої школи як застарілої, не адекватної рівню виробництва, науки й культури, вимогам нового часу; активізація контактів між педагогами різних країн у національному й міжнародному масштабі; виникнення і поширення у країнах Західної Європи альтернативних шкіл; створення міжнародних педагогічних організацій); суспільно-політичні (посилення інтересу до громадянських цінностей і гуманістичних орієнтацій на загальнолюдські цінності в період Першої світової війни та революції 1917 р. й зумовлені цим перетворення в галузі освіти) та наукові передумови (розвиток ідей природовідповідного виховання у спадщині філософів і педагогів XVII - XIX ст.; досягнення в розвитку фізіології, педагогічної психології, зокрема експериментальної психології й експериментальної дидактики, завдяки яким були одержані більш об'єктивні знання про психіку і фізіологію дитини, закономірності її розвитку на різних вікових етапах; виникнення і розвиток педології, яка намагалася об'єднати біологічні, соціологічні, психологічні й інші підходи до розвитку дитини). Зазначені передумови стимулювали розвиток наприкінці XIX -- початку XX ст. нового підходу до освіти - особистісно-ціннісного, одним із варіантів якого стала теорія вільного виховання.

2. Внаслідок проведеного дослідження з'ясовано, що ідеї вільного виховання у зарубіжній педагогіці кінця XIX - першої половини XX ст. розвивалися в руслі таких гуманістично зорієнтованих напрямів педагогічної теорії та практики, як експериментальна педагогіка, функціональна педагогіка, система М. Монтессорі, психоаналітична педагогіка А. Нейлла, педагогіка прогресивізму Дж. Дьюї, антропософська педагогіка Р. Штайнера, теорія нового „вільного виховання" педагогів-реформаторів Бременської наукової школи.

3. Порівняльний аналіз вітчизняних педагогічних концепцій кінця XIX -першої половини XX ст. дав змогу виділити чотири основні теоретичні напрямки, які тією чи іншою мірою розвивали ідеї вільного виховання: вільно-гуманістичний (В. Буткевич, К. Вентцель, І. Горбунов-Посадов, С. Дурилін, М. Крупський, Я. Мамонтов, М. Чехов та ін.), антропопого-гуманістичний (С. Ананьїн. В. Вахтеров, А. Готалов-ґотліб, П. Каптерєв, К. Лебединцев, С. Русова, А. Фортунатов, Я. Чепіга та ін.), соціально-педагогічний (О. Залужний, І. Соколянський. С. Шацький та ін.) і гуманістичпо-репігійний (А. Анастасієв, Г. Ващенко, М. Дсмков, В. Зеньківськиґі, К. Победоносцев та ін.).

4. На основі аналізу та узагальнення принципів вільного виховання обгрунтована авторська концепція „педагогіки свободи" як сучасного напрямку гуманістичної педагогіки, який розглядає теоретичні та практичні засади виховання внутрішньої свободи особистості, розвитку її суб'єктності, самосвідомості, здатності до свідомого й відповідального самовизначення, здійснення самостійного вибору та реалізації власного життєвого шляху. З позицій педагогіки свободи переосмислено мету виховання, розроблено технологію її реалізації, а також визначено вимоги до особистості педагога, здатного ефективно працювати на засадах ідей вільного виховання.

5. У сучасній вітчизняній педагогіці ідеї вільного виховання розвиваються у контексті особіістісного підходу до освіти, проголошеного провідною тенденцією сучасної педагогічної теорії та практики (Г. Балл, І. Бех, А. Бойко, О. Бондаревська, О. Киричук, С. Подмазін та ін.). Найбільш повного втілення вони набули в діяльності інноваційних навчально-виховних закладів: ліцеїв, гімназій, колегіумів, авторських, сімейних та приватних шкіл, шкіл-комплексів, які ставлять у центр педагогічного процесу особистість учня, забезпечують свободу вибору й можливості для творчої самореалізації, розвитку індивідуальних здібностей

6. У розділі наведено нове вирішення проблеми вільного виховання в реформаторській педагогіці кінця XIX - першої третини XX століття, що виявляється у: теоретичному обґрунтуванні основних положень та принципів вільного виховання; виявленні й аналізі впливу ідей вільного виховання на педагогічну теорію і практику України протягом 1900-1931рр. та визначенні динаміки й специфіки їх розвитку: обгрунтуванні подальшої еволюції ідей вільного виховання у процесі сучасного розвитку педагогічної теорії і практики України.

Фундаментальною основою теорії вільного виховання є засади гуманістичної педагогіки, окремі ідеї якої були закладені ще в епоху Античності і розвивалися прогресивними педагогами впродовж віків (Аристотель, Сократ, Платон)

7. Елементи вільного виховний простежуються у діяльності філософських шкіл Стародавній Греції, у працях педагогів-гуманістів епохи Відродження, які проголосили новий погляд на дитину, визнання її самоцінності, врахування вікових і індивідуальних особливостей дитини, її інтересів, заперечення тілесних покарань (Я. Коменський, М. Монтень, Ф. Рабле, В. Да Фельтре). Засновником вільного природного виховання у XVIII ст. виступив Ж.-Ж. Руссо, який відстоював принципи гуманізму, природовідповідності, свободи й індивідуального підходу до дітей. У ХГХ столітті подальшого розвитку набувають ідеї природовідповідності, самодіяльності учнів, надання їм інтелектуальної свободи, розвиток їх інтересів (Й. Гербарт, А. Дістервег, Й. Песталоцці). Дж. Локк головною метою виховання вважав формування у вихованця внутрішньої потреби у самоствердженні особистості, її честі, відповідальності, умовою цього є самостійність, свобода.

8. Сутність вільного виховання полягає у створенні виховного середовища для вільного природного розвитку (саморозвитку) дитини, забезпечення її свободи діяльності у відповідності з її віковими можливостями, індивідуальними нахилами та здібностями.

Водночас у педагогічній практиці до 1931 року все ще велись пошуки у напрямку розвитку активних методів та засобів навчання (лабораторний, бригадно-лабораторний, проектний, комплексно-проектний методи та ін.)

Інноваційні процеси у розвитку сучасної педагогіки, витоки творчості педагогів органічно поєднані з гуманістичною філософською ідеологією, на якій базується теорія вільного виховання. Пріоритетом державної політики розвитку освіти є особистісно-зорієнтований підхід, концептуальні положення якого співзвучні ідеям вільного виховання.

Тому у наш час особистість виступає суб'єктом життєтворчості, самопрояву, самодіяльності у галузях економіки, політики, виробництва, культури, підприємництва та ін. Певні положення теорії вільного виховання найбільшою мірою відповідають характеру суспільних відносин і формуванню особистості у відповідності ринковим соціально-економічним відносинам в суспільстві та вимогам до особистості. Тому ідеї вільного виховання асимілюються в інноваційних підходах до реформування сучасної школи: в новій особистісно-орієнтованій моделі освіти; в актуалізації педоцентричної освіти; забезпеченні учням інтелектуальної свободи, розвитку їх дослідних умінь і навичок, у демократизації та гуманізації взаємин між учителем і вихованцем. Отже, організація навчально-виховного процесу з урахуванням основних принципів вільного виховання сприяє перетворенню української школи в школу гуманізму, ґрунтовним принципом організації життєдіяльності якої стає принцип антропоцентризму, що у даному випадку означає підкорення всієї системи навчання і виховання завданню вільного розвитку особистості.

9. У своїх філософських поглядах італійський педагог розкрила сутність поняття „дитяче життя" та диференціювала ролі дорослого і дитини у житті з метою удосконалення оточуючого середовища та себе як особистості. Як психолог, М. Монтессорі розробила вікову періодизацію розвитку дитини, визначивши сензитивні періоди розвитку, що впливають на формування певних психічних функцій. Важливого значення вона надавала активізації діяльності дитини, вказувала на роль праці, у ході якої відбувається розвиток уваги та вольових процесів. Науковець визначила три ступені формування волі: повторення дії, самодисципліна, слухняність.

10. Основоположні ідеї М. Монтессорі полягають з тому, що виховання дитини потрібно починати з народження її здійснювати впродовж усього життя немовляти існує певна психічна сила, що допомагає йому розвиватися. Тому у вихованні дитини раннього віку слід надавати важливої уваги використанню внутрішніх можливостей психіки. Необхідною умовою реалізації раннього розвитку дитини є розвиток відчуттів у певному порядку, тобто виховання сенсорної культури. У перші три роки життя малюк володіє „вбираючим мисленням", за допомогою якого відбувається природне накопичення вражень про оточуючий світ, проходження первинної соціалізації.

11. Філософська категорія "свобода" позначає якісну характеристику і специфічний спосіб діяльності людини, що усвідомлює свою відповідальність за себе і суспільство. Свобода - це декларація обов'язків людини; обов'язку бути особистістю, виявляти силу характеру, творчо використовувати свої здібності, гармонізувати свій життєвий простір.

Втілення категорії „вільна особистість" у процес освіти привело до створення теорії вільного виховання. Поняття „вільне виховання особистості" розглядалося як мета і зміст виховання, якісна характеристика особистості і результат виховної роботи. Проведене дослідження дозволило трактувати вільне виховання як сприяння процесу всебічного розвитку індивідуальності дитини, педагогічний супровід її духовного становлення, забезпечення умов творчої самореалізації.

12. Виявлено, що розбудова процесу вільного виховання потребує створення певних організаційних умов. До таких віднесено: створення альтернативи вільного вибору способів самовираження та самореалізації кожного учасника педагогічної взаємодії; колегіальну форму адаптивного управління; залучення кожного школяра до активної пізнавальної, моральної, трудової та художньо-практичної діяльності.

Отже, проблема «вільного виховання» не є вичерпною. Подальшого вивчення і обґрунтування вимагають питання, пов'язані із соціально-економічними, нормативно-правовими умовами функціонування шкіл «вільного виховання», змістом і психолого-педагогічним, дидактичним забезпеченням навчально-виховного процесу.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Барило О. Вільна школа Олександра Нілла // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя. Серія: Психолого - педагогічні науки. Ніжин. *-2001.-СІ 65-169.

2. Барило О. Педагогічні системи М.Монтессорі, С.Френе, та Р.Штайнера: сучасне бачення // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. Серія: Психолого-педагогічні науки. -Випуск 10. -Чернігів. - 2002. - С. 64-67.

3. Барило О. Вимоги до вчителя в контексті парадигми вільного виховання // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя. Серія: Психолого-педагогічні науки. - Ніжин 2002. - № 4. - Частина 2. - СІ 14-116.

4. Барило О. Ідеї особистісно - зорієнтованого виховання у вільній школі Якова Чепіги // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. - Збірник наукових праць. - Київ, 2002. -Kh.II.-C. 175-181.

5. Барило О. Теорія вільного виховання і сучасні освітні технології// Наукові записки Ужгородського університету. 2002. - № 5. -С. 11-13.

6. Барило О. Проблеми вільного виховання на сторінках часопису „Вільна українська школа" // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету¹ імені Миколи Гоголя. Серія: Психолого-педагогічні науки № і. _ Ніжин. - 2003. - С. 136-139.

7. Барило О. Еволюція розвитку ідей вільного виховання у контексті сучасності // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя. Серія: Психолого-педагогічні науки. - Ніжин. - 2003. - № 3. - С. 139-145.

8. Барило О. Теоретики вільного виховання про функції підручника навчально-виховному процесі // Проблеми сучасного підручника: Збірник наукових праць К.: Педагогічна думка, 2003. - Вип.З.-С. 43-46.

9. Вільне виховання як філософсько-педагогічна проблема // Тотожність та партнерство: студії взаємин найближчих сусідів / За ред. М. Зимомрі. - Польща. Кошалін - Кіровоград, 2000. - С. 299-302.

10. Єльченко А.М. Гуманістичні ідеї Марії Монтесоорі і спеціальна педагогіка // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Науково-метод. зб.: Вип.6 / За ред. В.І. Бондаря, В.В. Масенка. - К.: 2005. -С. 42-45.

11. Єльченко А. Корекція затримки розвитку дітей в умовах підготовчого класу школи інтенсивної педагогічної корекції // Імідж сучасного педагога. Життя людини - найбільша цінність. Пренатальне виховання, психосоціальне та фізичне виховання. - 2004. - №5 (44). - С. 22-24.

12. Єльченко А.М. Психолого-педагогічна корекція затримки психічного розвитку у дітей за допомогою гри // Імідж сучасного педагога. Інтеграція у міжнародну освіту. - 2003. - N«7-8 (36-37). - С. " 11 -1 ІЗ.

13. Єльченко А.М. Розуміння "виховного простору" за.М. Монтессорі. для створення нових педагогічних технологій у спеціальній школі /У Актуальні проблеми спеціальної психології та педагогіки. Збірник наукових праць. - Херсон, 2005. - С. 70-75.

14. Євдокієва Т. Сутність нових підходів до виховної роботи в навчальних закладах // Нива знань. - № 3. - Дніпропетровськ: Промінь, 1997.-С. 56-62.

15. Ільченко А.М. Особистісно-орієнтований підхід до виховання у педагогічній спадщині М. Монтессорі // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб.: Вип.8. Т.І / За ред. В.І. Бондаря, В.В. Засенка. - К., 2006. - С. 94-97.

16. Ільченко А.М. Розвиток мовлення у дітей з обмеженими розумовими можливостями за системою М. Монтессорі // Імідж сучасного педагога. Спеціальна педагогіка: теорія і практика логопедії. - 2005. - №6-7 (55-56). - С. 77-78.

17. Ільченко А.М. Розуміння "виховного простору" за М. Монтессорі для створення нових педагогічних технологій у спеціальній школі // Актуальні проблеми спеціальної психології та педагогіки. Збірник наукових праць. - Херсон, 2005.-С. 70-75.

18. Ільченко А.М. Становлення особистості Марії Монтессорі як гуманіста освіти // Дефектологія. - 2005. - №4. - С. 41-43. 20. Ільченко А.М. Філософські аспекти гуманістичної педагогіки Марії Монтессорі // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук.-метод. зб.: Вип..7 / За ред. В.І. Бондаря, В.В. Масенка. -К.: Наук, світ, 2006.-С. 27-30.

19. Ідеї вільного виховання у розвитку духовної свободи особистості // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. Вип.8. - К.: "Київський університет", 2000. - С.74-77.

20. Калініченко Т. Принципи природовідповідності у сучасному навчально-виховному процесі // Рідна школа. - 1999. - № 4. - С. 50-52.

21. Калініченко Т. Свободное воспитание и самореализация личности // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. 36. наук, праць. - Вип. 25. - Київ-Запоріжжя: ШППО АПН України, ЗОІПДПО, 2002. - С. 118-123.

22. Пікельна В., Євдокієва Т. Проблеми управління розвитку школярів: Викладання і виховання в початкових класах національної школи України. Навч. посібн. / Упор. О. Любар, Д. Федоренко. - К.: ІЗМН, 1997. - С. 161-167.

23. Калініченко Т. "Вільне виховання" як формування гуманістичних відносин між учителями та учнями // Сучасна трудова та професійна підготовка шкільної молоді: 36. наук, праць. - Вип. 2. - Кривий Ріг: МО України, КДПУ, 1998.-С. 114-119.

24. Калініченко Т. Вільне виховання є шлях надбання духовності //Трудова та професійна підготовка молоді: проблеми та шляхи їх розв'язання: 36. наук, праць. - Вип. 4. - Кривий Ріг: І.В.І., 2002. - С. 98-101.

25. Калініченко Т. Розвиток особистості учня у системі вільного виховання // Особистісно орієнтоване навчання і виховання учнівської та студентської молоді: 36. наук, праць. - Вип. 5. - Кривий Ріг: І.В.І., 2004. -С. 70-74.

26. Калініченко Т. Національні пріоритети у вихованні: логіко-історичний аспект // Особистісно орієнтоване - навчання і виховання учнівської та студентської молоді: 36. наук, праць. - Вип. 6. - Кривий Ріг: І.В.І., 2004..-С. 37-42.

27. Обґрунтування принципу свободи у теорії вільного виховання //Теоретичні питання освіти та виховання: Збірник наукових праць. Випуск 6./За заг. ред. акад. АПН України М.Б. Євтуха. укладач О.В. Михайличенко.- Київ: ВЦ КДЛУ, 2001. -С.27-30.

28. Свобода як мета і умова психічного розвитку особистості // Діалог. Збірник наукових праць. Серія: психологія, педагогіка. Вип. 2. Київ -Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. - С. 210 - 217

29. Теорія вільного виховання К. Вентцеля як альтернатива традиційній системі освіти // Наукові записки. - Вип. 32..4.11. Серія: Педагогічні науки. -Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. -С. 151-155.

30. Шляхи формування сучасної людини. Збірник, наук, праць ВДУ ім. Лесі Українки. -., III розділ. - Луцьк, 1999. - С.534-536.-118.

ДОДАТОК А

Послідовність та очікувані результати впровадження ідей вільного виховання в навчально-виховний процес

Размещено на Allbest.ru