Використання навчальної гри на уроках історії

За характером педагогічного процесу виділяють такі групи ігор: навчальні, тренувальні, контролюючі та узагальнюючі; пізнавальні, виховні, розвиваючі; репродуктивні, продуктивні, творчі; комунікативні, діагностичні та інші.

За характером ігрової методики ігри поділяють на: ділові та предметні; імітаційні та мотиваційні, пов'язані з моделюванням вірогідної поведінки учнів в тій чи іншій ситуації; функціональні, що є прекрасним інструментом для систематизації знань, формування певних умінь і навичок; організаційно - діяльні сні, яким притаманні зіткнення думок, розбіжності інтересів, елементи новизни [8, с.574].

Кожна гра орієнтує учнів на досягнення різноманітних цілей, серед яких:

1. Дидактичні: розширення світогляду; пізнавальна діяльність; формування певних умінь та навичок, необхідних у практичній діяльності; розвиток загально навчальних умінь і навичок.

2. Виховні: виховання самостійності, волі, формування певних підходів, позицій, світосприймання, виховання співробітництва, колективізму, вміння спілкуватися, комунікативності тощо.

3. Розвиваючі: розвиток уваги, пам'яті, мови, мислення, вмінь, порівняння, аналогії, фантазії, творчих здібностей, розвиток мотивації, навчальної діяльності тощо.

4. Соціалізуючі: прилучення до норм і цінностей суспільства, навчання спілкування, адаптація до умов середовища та інші [15, с.29].

Досліджуючи проблему класифікації навчальної гри встановлено, що в сучасній дидактиці не існує універсальної схеми навчальної ігрової діяльності. Це обумовлено в першу чергу тим, що різні дидакти використовують не однокові підходи щодо ускладнення подібної класифікації. Серед найбільш використовуваних класифікацій є класифікація К. Баханова, який ділить ігри за методикою проведення (змагання, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні, ігри - драматизації ) та за дидактичною метою (актуалізуючі, формуючі, узагальнюючі, контрольно-корекційні). Грунтовний підхід здійснила і російська дослідниця Л. Борзова, яка беручи за основу ігрову сутність поділяє їх залежно від умовності проведення на:рольові, ігри за правилами, комплексні. Однак кожен вчитель використовує в своїй практиці ту класифікацію і такі ігри, при використанні яких найкраще досягаються поставлені завдання і які на його думку дадуть найкращі результати.

Розділ 2. Особливості методики використання навчальної гри на уроках історії в 5-7 класах

2.1 Гра як один із методів навчання історії в 5-7 класах

Кожен учитель хоче, щоб його уроки були цікавими, захоплюючими і такими, що запам'ятовуються. Молодим вчителям часто здається, що достатньо добре знати предмет і вміти цікаво розповідати. Однак робота в школі вже незабаром спростовує таке уявлення. Особливо в сьогоднішній школі, яка, звичайно ж, не залишається осторонь змін, що відбуваються в світі. Постійно розширюється предметно-інформаційне середовище. Телебачення, відео, комп'ютерні мережі останнім часом значно збільшили потік інформації. Однак, всі ці джерела надають матеріал для пасивного сприйняття. Актуальною задачею школи стає надання учням можливостей для оволодіння знаннями. Однією з форм навчання, що може розвинути подібні навички є гра. Гра для школяра є важливою, зрозумілою, це частина його життєвого досвіду. Навчання у грі “відбувається непомітно для дитини, тому що вся її увага спрямована на гру, а не засвоєння знань, як це буває під час навчання на уроках у школі” [6, с.7].

Гра дозволяє зробити більш динамічним і цікавим процес сприйняття історичних фактів, імен, дат, назв географічних об'єктів, з якими пов'язана та чи інша історична подія. Вона виключає небажане заучування. У грі знання засвоюються через практику. Учні не просто вивчають матеріал, але і розглядають його з різних боків, розкладають на різноманітні логічні ряди.

Виходячи із сучасних уявлень дидактів про зміст поняття “метод навчання” як упорядкованої діяльності вчителя і учня, можна визначити метод навчання історії. Гра як метод навчання історії - це впорядкований спосіб взаємодії учасників навчального процесу, спрямований на досягнення цілей і завдань шкільної історичної. Гра належить до інтерактивного методу, суть його у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх тих хто навчається і навчає. Це спів навчання в якому і вчитель і учні є суб'єктами навчання. Основний прийом інтеракції: постійна взаємодія учнів між собою, їх співпраця, спілкування, співробітництво.

Складовою частиною методів навчання є прийоми і засоби навчання. Гра як прийом - це спосіб взаємодії вчителя і учнів, що може бути виражений у переліку (алгоритмі) дій учителя, спрямованих на організацію пізнавальної діяльності учнів за допомогою прийомів навчальної роботи, адекватних специфіці матеріалу, що вивчається. При застосуванні гри, як прийому навчання поєднується прийом викладання і прийом учіння. Застосування гри, як методу і прийому навчання історії завжди дає хороший результат, а особливо для учнів 5-7 класів [21, с.217].

Навчальна гра є однією з найцікавіших форм проведення уроків з історії, вона поєднує освітню, розвивальну і виховну мету навчання. Гру не можна розглядати тільки як засіб для відпочинку чи розваги, це - вид перетворювальної пошуково-творчої діяльності, що перебуває в тісному зв'язку з іншими видами навчальної роботи.

З огляду на застосування навчальних ігор 5-7 класи є, безперечно, найблагодатнішими в основній школі. Використання гри на уроках як методу чи прийому навчання в 5-7 класах є актуальним, оскільки іноді вчитель механічно переносить методи, форми і прийоми навчання взаємодії із старшими школярами на учнів 5-7 класів. Підбір відповідного ігрового матеріалу дає змогу зрозуміти раціональність використання методу і прийому гри. Особливо важлива є гра для учнів 5 класу, вона була одним з основних видів діяльності на уроках у початковій школі. Щоб пом'якшити період адаптації вчорашніх учнів початкових класів у середній школі, вчителеві необхідно докласти максимум зусиль, щоб гра, як вид діяльності на уроці не зникла. Матеріал слід підбирати і систематизувати з урахуванням вікових особливостей.

Для якісного уроку необхідно мати певну кількість цікавих матеріалів: головоломки, кросворди, чайнворди, цікаві історичні задачі та різні ігри. Застосування цікавих форм не лише пожвавлює й збуджує думку учнів, а й поглиблює та зміцнює їхні знання, розвиває спостережливість та кмітливість, наполегливість і працьовитість [48, с.31].

На початкових етапах вивчення історії (5-7 класи) найбільш доцільним буде використання імітаційних ігор, як розігрування певних ситуацій за ролями: драматизація, програвання невеликих сценок, різноманітні рольові ігри. Учні мають змогу імітувати реальність, діяти “наче насправді”, що завжди викликає інтерес школярів. Захоплюючими для учнів цього вікового періоду будуть уявні подорожі в просторі та часі. Такі уроки точно не залишать байдужою жодну дитину, адже вони надають змогу відчути дух подорожі та пригод, дозволяють “вживатися” в ролі історичних постатей, стимулюють розвиток творчого мислення. Впровадження в навчальний процес такого виду ігор сприяє формуванню в учнів просторових уявлень, практичних навичок роботи з картою, вміння локалізувати в просторі певну історичну подію. Крім того, даний вид уроку допомагає учням по - новому переглянути вже вивчений матеріал, проаналізувати та узагальнити його, виділити найбільш важливі та цікаві з їхньої точки зору факти. Якщо спочатку учень зацікавиться лише грою то дуже швидко його вже цікавитиме пов'язаний з нею матеріал, виникне потреба вивчити, зрозуміти, запам'ятати, тобто учень почне готуватися до участі у грі. Гра дає можливість легко привернути увагу і тривалий час підтримувати в учнів інтерес до важливих подій, цікавих явищ на яких за звичайних умов зосередити увагу не завжди вдається [23, с.41].

Розглянемо детальніше використання гри та ігрових ситуацій в 5-7 класі. При вивчанні курсу “Вступ до історії України: 5 клас” може йтися як про створення окремих, епізодичних ігрових ситуацій, так і про застосування ігрових методів і моделей навчання. Варто підкреслити, з по - між чинних підручників та зошитів для цього курсу видання авторів В.Власова, О. Данилевської створює ігрові ситуації на рівні подачі матеріалу (історичні оповідання в жанрі дитячої літератури з підручника моделюють історичні реалії за принципом рольової ретроспективної гри, коли історичні події “оживають” через розповіді учасників, а зошит до цього підручника цілком побудований за принципом ділових ігор, коли учні разом з вигаданими персонажами, Данилком та Тимошиком, виконують ролі дослідників минулого) [46, с.254].

Якщо вчитель має можливість підкорити грі навчальний процес то він має завчасно обрати прийнятну ігрову форму (скажімо, подорож стрічкою часу або гру у вчених - істориків, якою тішаться вигадані персонажі Данилко і Тимошик, або гру - суперечку між тими, хто вважає, що минуле дослідити можливо, й тими, хто цілком спростовує можливість довідатися про таємниці минувшини). За такої ситуації вчителю варто мати підготовленими загальний план гри, кілька ключових яскравих заходів - змагань, вікторин, екскурсій тощо, відповідну наочність (малюнки - зображення персонажів, символи ролей учасників, емблеми команд тощо). Без належного методичного забезпечення не буде очікуваного результату. Цілком придатними для створення ігрових ситуацій можуть бути коміксоподібні сценки - діалоги вигаданих персонажів. Так, на уроці “Історія як наука” в 5-му класі можна запропонувати учням допомагати Данилкові й Тимошику з'ясувати, в якому значенні вжите слово “історія” в таких реченнях:

1) Історія про капітана Гранта багата на пригоди.

2) Терниста історія нашого народу.

3) Історія досліджує, яким було життя людей за минулих часів.

Подібні ігрові ситуації не складно створити на уроках при вивченні нумізматики, геральдики, етноніміки тощо.

Успішному опрацюванню текстів белетристичних оповідань в 5-му класі та оповідань для позакласного читання сприятиме гра “Чиста дошка”. Аби уникнути одноманітності на уроці, добре застосовувати з метою осмислення нового матеріалу а також для перевірки засвоєного гру “Веселий олівець”. Дітям пропонується розфарбувати якісь певні предмети із зображених або вибрати для кожного з предметів певний колір. Так, при вивченні уроку “Історія як наука” в 5-му класі учням можна запропонувати гру “Веселий олівець” для перевірки поняття “історичні джерела”. Учитель роздає учням аркуші, на яких зображено сувій, книгу, горщик, намистинки, напис на камені й пропонує зафіксувати жовтим кольором речові історичні джерела, блакитним - писемні. На уроці “Речові історичні джерела. Археологія” гра “Веселий олівець” допоможе дітям зібрати сумку археолога та з'ясувати пам'ятки трипільської культури (наприклад: розв'яжіть суперечку між Данилком та Тимошиком, зафарбувавши пам'ятки трипільців жовтим кольором. Застосування олівця дасть змогу перетворити на гру й завдання які за своєю сутністю ближчі до тестів. Так, у темі “Княжа Русь - Україна” в 5-му та “Виникнення та розквіт Київської Русі” в 7-му класах можна застосовувати завдання, де певним кольором треба зафарбувати “кубики” зі справами когось із князів. Іще цікавішою для учнів, що починають вивчати історію є гра “Реставратор”. Отримавши елементарні уявлення про мистецтво реставрації, учні залюбки виконуватимуть різноманітні пізнавальні завдання (реставровуватимуть). З інтересом сприйматимуться ще безліч ігор, які будуть описані нижче [46, с.256].

Ігри можна використовувати для ознайомлення, закріплення і повторення матеріалу, але обов'язковою умовою є відповідність ігрового матеріалу програмі. Готуючись до уроків, де будуть використані ігри, вчитель має заздалегідь продумати послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість, контроль, підбиття підсумків та оцінювання, ознайомити учасників з основними вимогами та узгодити ігровий матеріал з вимогами програми. Головне завдання вчителя - зацікавити учнів, пробудити в них інтерес до науки, яка до цього часу була їм невідома. За даними досліджень історія посідає 3-4 місце по значимості для учнів, а на 1-2 вони ставлять математику, літературу, географію і біологію. Отже, вчитель має пробудити у дітей інтерес до уроків історії і саме тут йому допоможе метод і прийом гри.

Щоб правильно організувати ігрову діяльність треба знати вимоги до проведення гри: готовність учнів до участі в грі; чітка постановка завдань гри; складну гру слід проводити поетапно; контролювати дії учнів, виправляти; не допускати приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінка за поразку в грі, глузування тощо) [45, с.95].

Кожна гра має правила, що визначають послідовність дій та поведінку учнів, сприяють створенню на уроці робочого настрою. Правила гри розробляють з урахуванням мети уроку та індивідуальних можливостей учнів. Правила виховують уміння керувати своєю поведінкою, зважати на вимоги колективу. Ігрові дії регламентуються правилами гри, сприяють пізнавальної активності учнів, дають їм змогу виявити свої здібності, застосувати одержані знання, набуті вміння й навички. Правила забов'язують діяти по черзі чи колективно, уважно слухати відповідь товариша, щоб вчасно виправити можливі помилки, бути дисциплінованим. не заважати іншим, прислуховуватися до зауваження. Жодне порушення правил не повинно лишитися поза увагою. Про те не треба робити і тривалих зауважень, повчань, оскільки це погіршує настрій учнів, послаблює інтерес. Під час застосування гри як методу та навчання історії вчитель повинен використовувати і інші прийоми і методи, які сприятимуть кращому оволодінню матеріалом [42, с.29].

Якщо вчитель систематично використовує навчальну гру слід розробити та запропонувати учням пам'ятку гравця, в якій сформовані загальні правила. Ігри люблять грати всі, а особливо учні середньої ланки, тому можна застосовувати їх у роботі з дітьми будь - якого віку. У історичні грі закріплюються вміння застосовувати отримані раніше знання, вміння, користуватися довідниковою, науковою літературою. А головне, у процесі гри школярі отримують одночасно знання й задоволення, зростають як творчі особистості, вдосконалюються як бійці. Позитивні емоції сприяють кращому засвоєнню матеріалу, впливають на розвиток особистості в цілому. Навчальні ігри дають можливість диференційовано підійти до оцінки знань та здібностей учнів [15, с.31].

Обов'язковою умовою ефективності ігрової діяльності на уроках історії і в поза урочний час є кваліфіковане керівництво. Крім володіння методикою викладання предмета, знання психологічних особливостей розвитку дітей, вчитель зобов'язаний уважно вивчити класний колектив, характер взаємовідносин у ньому, вміти користуватися різноманітними прийомами, методами та засобами їх організації. Учитель як керівник гри спрямовує її у потрібне русло за необхідності активізує її хід різноманітними засобами, підтримує інтерес до гри, підбадьорює відстаючих. Перед початком ігрового заняття обов'язково поставити перед гравцями цілі та завдання: перевірити та узагальнити в ігровій формі одержані знання; розвивати вміння логічно мислити та творчо переосмислити за допомогою аналізу вивчені факти історії; на основі отриманих знань вміти працювати з незнайомим текстом, визначати часову та географічну приналежність; знаходити помилки навмисне припущені вчителем; використовувати інтеграційні зв'язки з іншими предметами; навчитися працювати з додатковою літературою; розвивати почуття колективізму в командній грі [36, с.59].

Фіналом навчальної гри є розв'язання поставленого завдання. Це приносить учням моральне і розумове задоволення. Для вчителя результат гри - це показник рівня досягнення учнів у засвоєнні та застосуванні знань. Набуваючи і вдосконалюючи навички гри, діти поступово долають три рівні знань: репродуктивний - це знання фактів, явищ, подій, дій та їх відтворення; конструктивний - це знання здобуті в результаті комбінування, переконструювання знань першого рівня: творчий - це такі знання й уміння, які набуті в ході самостійної пошукової діяльності учнів. Кожен вчитель повинен пропускати гру через серце, щоб у дітей не зникав інтерес до неї, адже вона ще така важлива для учнів середньої ланки (5-7 класи) [33, с.25].

В системі методів навчання історії в 5-7 класах особливе місце займає гра. Так в арсеналі ігрової діяльності для цієї вікової категорії використовують: “Чиста дошка”, “Веселий олівець”, “Реставратор” та інші. Ігрова діяльність для цієї вікової категорії є ефективною, оскільки вона позитивно впливає на навчальний процес, розвиває загальні і предметні навички, сприяє збагаченню досвіду учнів, глибокому засвоєнню навчального матеріалу. Включення вище наведених ігор ігрових моментів у навчальний процес збагачує досвід учнів, робить процес здобуття знань цікавим, захоплюючим, творчим.

2.2 Характеристика навчальних ігор на уроках історії

Розробка гри потребує значних витрат часу. Аналізуючи структуру активних методів навчання, можна легко помітити, що єдиного підходу до їх класифікації не існує, як немає і єдиного погляду на визначення поняття “гра” [15, с.37].

Ігри, що використовуються на уроках історії можуть бути різними: гра - вправа, вікторина, загадка, подорож, кросворд, їх можна віднести до творчих ігор, ігор змагань або ігор з роздавальним матеріалом. Розглянемо деякі з них детальніше.

Гра - вправа.

Дидактична гра - вправа належить до індивідуальних форм і не має на меті прямого спілкування її учасників. Але, якщо така гра здійснюється серед підлітків, вона забезпечує “публічний ефект”, внаслідок якого змінюється поведінка підлітка. Сьогодні все більшого поширення набуває такий вид ігор - вправ, як тестування. Їх особливість полягає в тому, що вони не потребують об'ємного викладу матеріалу, економні за часом, витраченим на їх безпосереднє виконання, мають певну гнучкість у виявленні цілей, завдяки чому вдається у подробицях формулювати і точно окреслювати завдання кожного тесту. Використання тестів для перевірки знань учнів під час будь -якого уроку, в тому числі ігрового, підвищує її об'єктивність.

Важливою особливістю застосування тестових завдань із вибором відповіді у грі є можливість швидкої та простої перевірки знань. Це сприяє економії часу на уроці, дає можливість зробити його насиченим та цікавим. Застосовуючи тести, вчитель отримує інформацію про засвоєння елементарних знань учнем або групою учнів. За результатами виконання цих завдань вчитель може простежити за думкою учня, здатністю його до вибудови логічних ланцюжків міркувань.

Тести доцільно використовувати в першу чергу в іграх на закріплення нового матеріалу, вивченого на уроці. Вибір великою кількістю учнів неправильної відповіді з декількох, на перший погляд, цілком ймовірних, допомагають виявити типові прогалини при засвоєнні матеріалу. На початковій стадії роботи із тестами їх укладачем виступає вчитель, а пізніше, коли учні добре зрозуміють сенс тестової роботи, вини самі залюбки залучаються до їх складання. На основі тестів можна можна розробляти різні ігри. Практика доводить, що учні із цікавістю і задоволенням виконують оригінальні тестові завдання.

Так, замість традиційних форм закріплення матеріалу на уроках узагальнення можна провести гру із використанням тестування - “Знайди зайвого”. У запропонованому наборі матеріалів: подій, імен, дат, визначень - декілька елементів відповідають темі, а ще декілька - підібрані випадково. Потрібно знайти їх і пояснити свій вибір. Наприклад, працюючи над вивченням теми “Культура Середньовіччя” із всесвітньої історії, можна можна запропонувати цілу низку таких вправ, як от: а) Авіценна; б) Гомер; в) Гарун аль-Рашид; г) Евклід; д) Прокопій Кесарійський; е) Фома Аквінський; ж) Роджер Бекон; з) Сандро Ботічеллі.

Такі картки швидко заповнюються, легко перевіряються у ході взаємоперевірки, додаючи азарту й зацікавленості учням.

Тестуванню можна надати більшої загадковості і тим самим більше зацікавити учнів, коли в ньому приховати якусь таємницю розв'язання якої буде можливим за умови правильного виконання завдання [15, с.54].

Часто використовуються методи графічного тестування, його прикладом можуть бути різноманітні малюнки, зміст яких треба розшифрувати, схеми, графіки, “ломалки”. Суть його полягає в тому, щоб, обравши правильну відповідь на запитання, зробити позначку крапкою на графіку, пронумерувавши крапки згідно із номером запитання. Закінчивши роботу, за допомогою кольорового олівця необхідно з'єднати позначки по порядку, починаючи і закінчуючи крапкою під №1. Отриманий малюнок треба прокоментувати або виконати певне завдання з його пояснення.

Із зацікавленням виконують учні завдання вправи - гри “Історична кухня”, правила якої такі: з існуючого у безладі набору завдань - “продуктів” - скласти “історичну страву” - єдино правильне вирішення. Складовими частинами “страви” можуть бути розписані дати, імена, назви, уривки з тексту, документів тощо. Кінцевою ж метою може бути хронологія та характеристика події, про яку йдеться, назва періоду чи теми, яка вивчається. Наприклад, завдання, які можна пропонувати у 7 класі при вивчені теми “Культура Київської Русі”. Під час підготовки до виставки випадково переплутати таблички з визначними творами Київської Русі та їхніми авторами. Допоможіть організувати виставки виправити помилку; а) “Поучення дітям” - Святослав; б) “Повість минулих літ” - Володимир Мономах; в) “Слово про закон і благодать” - Євпраксія Мстиславівна; г) “Ізборник” - Іларіон; д) “Мазі” - монах Никон.

Досвід використання вправи - гри показує, що вона оживляє, робить особистісно значущим все те, що на уроках зазвичай втиснуте у вузькі рамки програми, і що особливо важливо, діти починають активно діяти, розмірковувати, переживати, приймати рішення. Позитивний вплив цих ігор не тільки в тому, що вони збуджують потребу в нових знаннях, інтерес до предмета в урочний та позаурочний час, але й розвивають у дітей прагнення до гідного ствердження в колективі однолітків.

Якби проводилося опитування на тему: “Найвідоміша та найулюбленіша гра зі словами”, найбільшу кількість голосів отримав би кросворд - гра - задача, яка полягає в тому, що потрібно заповнити клітинки рядків, що перетинаються, літерами, які складаються в слова. Позитивна роль кросворду очевидна: по - перше, він виконує функцію перевірки знань, добре тренує пам'ять, розширює словниковий запас; а звернення до різних джерел - підручників, довідників, карт - дає можливість дізнатися про щось нове; по - друге, не вимагає великих приміщень, спеціального обладнання. Він вимагає творчого розрахунку й ерудиції, завзяття і наполегливості. Його основна мета - в ігровій формі домогтися запам'ятовування основних термінів і понять теми ( див. додаток 3,4). Кросворд є корисною, приємною, активною і дієвою форми роботи.

Ще однією формою гри, яка сприяє поглибленню знань з історії, розвитку пам'яті, виявленню найбільш ерудованих учнів є вікторини. Добре підготовлені вікторини є одночасно і засобами активного відпочинку від основних навчальних занять. Вони, як правило, проходять за високої активності всіх учасників. Основна її ознака - цікавість, тому питання повинні бути цікавими, викликати бажання поглиблювати знання. Під час проведення вікторини вислуховуючи чужі запитання, учень починає знаходити в них щось цікаве, що для нього раніше залишалося непоміченим. У цьому й полягає головна цінність вікторини: у добровільному повторенні вивченого матеріалу у захоплюючій ігровій формі та вмінні оперувати отриманими знаннями. Вікторину можна проводити в 1 або 2 тури. Оголошують її заздалегідь [55, с.27].

Також активно можна використовувати “Вікторину з ілюстраціями”. Для цього виготовляється ігрове поле із запитаннями, розміщеними навколо диска зі стрілкою, що крутиться. Виготовляються також картки з малюнками, необхідні для ілюстрації завдань. Під час вікторини з теми Реміснича майстерня у 7 класі (всесвітня історія) на картках зображені люди, які займаються різними видами ремесел. Завдання учнів полягає в тому, щоб розкрутивши дзигу обрати собі об'єкт розповіді. Коли картка обрана, потрібно розповісти все про зображеного на ній майстра, його майстерню та товар, який тут виготовляється. Ще одним різновидом такої гри є миттєва вікторина “Бліц”(див. додаток 5.) Така форма роботи на уроці застосовується здебільшого при фронтальній перевірці за короткий проміжок часу і перевіряє стан знань учнів з певного питання чи групи питань [15, с.71].

Ігри загадки.

Непідробний інтерес викликають в школярів ігри - загадки. Ця група дидактичних пізнавальних ігор використовується на уроках для перевірки глибини та стійкості знань із вивченої теми та як засіб розвитку мислення дітей. У бажанні відгадати проявляється людська сутність. А вірш - загадка, пов'язаний з історією, посилює інтерес до вивчення цього предмета, розвиває логічне мислення, часто викликає азарт змагання - хто швидше відгадає. Через такі ігрові завдання легше засвоюються історичні назви, поняття.

Використання віршів - загадок має виховну мету. Вони художньо подають історію, і крім фактів, містять певні погляди, що дає можливість формувати те чи інше ставлення до осіб, вчинків, подій.

Ігри - загадки можна укладати у вигляді невеликих оповідань із навмисно припущеними помилками, які дітям слід відшукати. Гра - загадка - це вид розумової діяльності, яка потребує певних інтелектуальних витрат, але перед іншими видами навчальної діяльності вона має очевидну перевагу - крім правильної відповіді та гарної оцінки, учні отримують задоволення і гарний настрій.

Крім ігор - загадок з літерами і словами, великою популярністю у дітей користуються історичні ігри - задачі, в основу яких покладено знання дат, логічне мислення, аналіз [15, с.79].

Ігри - змагання.

Деякі вчені вважають гру формою спілкування людей. І дійсно, без контактів, взаємодії, взаєморозуміння ніякої гри між людьми бути не може.

Енергія, спрямована на підтримання ігрової діяльності, може швидко згаснути або стати практично невичерпною - це залежить від складу гравців, між характеру міжособистісних стосунків, від того, дотримуються учні під час гри правил і культури спілкування чи ні.

Тому найбільше захоплення викликають у школярів ігри - змагання. Готуючись до змагань, школярі не тільки набувають навичок самостійної роботи, поглиблюють чи розширюють знання з теми, але й здобувають досвід спілкування, вчаться жити інтересами колективу. Власне, саме це у поєднанні з боротьбою та змаганням, захопленість та азартом є, по суті, основним змістом гри.

Одним із видів ігор - змагань є гра - конкурс, яка допомагає виховати в учнів елементи уваги, самоконтролю та самоаналізу. Під час проведення ігор - змагань необхідно враховувати обсяг знань, а також вік дитини. В учнів 6-7 класів змагання повинні мати більш емоційний характер, якщо дозволяють умови, у них можна використовувати навіть елементи рухливих ігор. Кілька разів на рік дітям можна запропонувати взяти участь у конкурсів казкарів. Дитина має створити казку на задану тему і якомога цікавіше розповісти її однокласникам, які виступають у ролі журі, визначаючи переможця.

Такі ігри мають свою специфіку та переваги: вони знімають напруження та дискомфорт під час перевірки знань. Одна з особливостей таких ігор - поєднання індивідуальної діяльності учнів з колективними, груповими формами. Їм притаманний інтерес, зумовлений як незвичною формою проведення заняття, так і незвичною оцінкою діяльності учнів.

Головоломка - це завдання розв'язання якого потребує навичок аналізу та логічного мислення. Як правило, у головоломці є певні закономірності, відшукавши які, легко розв'язати завдання. У головоломці гравцям потрібно пересуватися за годинниковою стрілкою, пропускаючи весь час однакову кількість клітинок, щоб знайти правильну відповідь. Приміром, виконуючи зазначені вище умови, потрібно пересуватися за годинниковою стрілкою, пропускаючи весь час однакову кількість клітинок, щоб знайти правильну відповідь.

Можна використовувати і іншу індивідуально - командну гру “Щасливий випадок”. Гра зручна тим, що, залежно від кількості виділеного на її проведення часу, можна змінювати кількість турів. Від телевізійної версії різниться тим, що до неї слід залучати максимальну кількість болільників. У команді 6-8 гравців. Обов'язково потрібно запросити журі, до якого можуть увійти вчителі - історики, учні старших класів. Гра дає можливість відзначити всю команду загалом і конкретний внесок кожного учасника, відповідно до якого гравець отримує оцінку за урок чи тему [15, с.100].

Якщо описані вище ігри більше підходять для підсумкових уроків то “Поле чудес” можна проводити наприкінці кожного уроку для закріплення засвоєних на ньому знань. Найдоцільніше за допомогою “поля чудес” перевіряти засвоєння назв, прізвищ, визначень, бо часто діти погано запам'ятовують нові й незнайомі слова. А якщо їх залучити до гри цей процес відбувається набагато краще.

Гра “Визнач місце” - індивідуально - командна. В командах - по 5-6 гравців. Учасники гри беруть навмання з непрозорої торбочки по 5 карточок, на яких написані дати, визначення, події тощо. У ведучого кілька таблиць, на кожній з них визначення питання, подія до дати чи дата до події, які мають згадати гравці. Ведучий закріплює завдання на дошці, й гра починається. Гравці повинні вибрати зі своїх карток тільки ті, які стосуються теми, і закріпити на дошці поряд із відповідними таблицями.

Гра “Дати” не займає багато часу, може мат й іншу назву “Струмочок”. Змагання починають учні, які сидять на останній парті, саме їм вчитель дає чистий аркуш паперу. Учасник гри пише на аркуші будь - яку дату, пов'язану з вивченою темою, і передає естафету товаришеві, що сидить попереду. Гра проводиться як на швидкість, так і на правильність відповідей.

Подібні змагання виявляють рівень підготовки та ерудиції окремих учнів із вивченої теми, єдність та згуртованість членів колективу загалом, уміння орієнтуватися на інтереси товаришів і підпорядковувати їм власні.

Таке саме завдання виконує і гра “турнір промовців” в якій по одному учаснику від кількох граючих команд, готують повідомлення з кількох заздалегідь запропонованих сюжетів з теми, що вивчається.

Гра “Творчий портрет” ставить за мету більш детальне знайомство школярів з історичними особами. Учні повинні впізнати історичного діяча за його характеристиками, до яких можуть входити факти біографії, уривки з художніх творів, присвячених цій людині. Кожна команда готує розповідь про одну, або кілька історичних осіб, а опонентам потрібно відгадати, про кого саме.

Але мабуть найулюбленішою грою школярів будь - якого віку залишається КВК. КВК вже багато років користується популярністю й має великі переваги перед іншими формами навчально-пізнавальної роботи. Під час підготовки і проведення КВК школярі вчаться творчо мислити, “здобувати” знання, швидко знаходити не тільки правильну, а й дотепну відповідь. Вчаться вони й уважно слухати, розуміти своїх товаришів, миттєво приймати рішення, допомагати команді у скрутну хвилину. До програми КВК можна внести наступні конкурси: привітання, розминка, спринтерська естафета, конкурс архівістів, знавців, футбол, пенальті, штрафний удар, конкурс художників, конкурс капітанів, фінальний конкурс “Дозвольте відкланятися”. Зрозуміло, що не всі з них вносити до сценарію одного турніру, бо тоді гра буде задовга, переобтяжена завданнями, а тому інтерес до неї може згаснути. Ця гра відкриває нові горизонти для пошуку, розвиває дитячу творчість і винахідливість.

Також великим успіхом користуються ігри: “Перекладач”, “Три речення”, “Знайди помилку”, “З уст в уста”, “Аукціон імен”, “Продовж розповідь”, “Словесний теніс”, та багато інших.

Ділові ігри.

У підлітковому віці спостерігається потреба у формуванні власного світогляду, прагнення бути дорослим, бурхливо розвивається фантазія та уява. Вирішенню цих завдань сприяють ділові ігри, які залучають до діяльного вирішення завдань і проблем, ставлять їх у позицію причетності до історичних подій.

Ділова гра використовується для вирішення комплексних завдань, засвоєння нового та закріплення вивченого матеріалу, розвитку творчих здібностей, формування загально навчальних умінь, дає можливість учням зрозуміти і засвоїти навчальний матеріал з різних позицій.

Складність використання ділових ігор на уроках історії полягає у специфічності завдань, які ставляться перед учнями: перевтілитися у політичного, військового та громадського діяча тощо, які шукають соратників по боротьбі чи однодумців у втіленні своїх ідей та інше. Перш ніж запропонувати таку гру потрібно створити своєрідний “архів” чи “банк даних”, який містив би у собі велику кількість матеріалів бо саме вони дозволяють школяреві виробити власну позицію, обрати те, що більше відповідає йому особисто, щоб потім переконати в істинності своєї точки зору товаришів. Для ділової гри треба вибирати активних, ініціативних, добре підготовлених з теми учнів, які ж до того не позбавлені творчих здібностей, і будуть виконувати роль головних дійових осіб.

Ділова гра більш складна, ніж гра - загадка, чи гра - вправа, тож вимагає від учителя та учасників зібраності, мобілізації зусиль, тісного партнерства та співпраці. Цей вид роботи стимулює творчу активність, з'являється потреба у здобутті нової інформації, формується вміння робити висновки й узагальнення.

До ділових ігор відносять імітаційні ігри в яких імітується діяльність будь-якої об'єктивної події. У процесі вивчення історії найчастіше використовуються операції, імітаційні, сюжетно-рольові, театралізовані (інсценування) та інші ділові ігри.

В операційних іграх немов би моделюється процес тієї діяльності, яку постійно можна спостерігати у реальних обставинах.

В іграх - імітаціях здебільшого імітують публічні форми спілкування або роботу певних суспільних інститутів. Прикладами можуть бути: громадські слухання; урок - суд; урок - вибори; урок аукціон; урок - мітинг; прес - конференція; наукова конференція; круглий стіл; урок у форматі відомого ток-шоу; телеміст; засідання певного громадського органу [10, с.15].

Однією з імітаційних ігор, яка завжди подобається дітям і дає гарні результати, є гра “Якби я був учителем”. Учень розробляє систему опитування класу, або схему викладання нового матеріалу. Ретельної підготовки вимагають рольові та комплексні ігри. Вони мають величезний пізнавальний, розвивальний та виховний ефект. За спостереженнями вчених, саме рольові ігри є найцікавішими для дітей. Історія з її героїчною тематикою, легендарністю, таємничістю, боротьбою добра і зла є чи не найблагодатнішим ґрунтом для проекції у царину гри. Саме в таких іграх приховано практично безмежні можливості оновлення процесу навчання історії.

Рольові ігри поділяють на театралізовані вистави, театралізовані ігри й проблемно-дискусійні ігри. Театралізовані вистави мають чіткий, завчасно складений сценарій, згідно з яким і розігруються ролі. Для успішного проведення таких ігор варто мати всі атрибути театрального мистецтва - й декорації, і костюми. Сенс театралізованої вистави при вивченні історії не лише в оживленні картин минулого, а й у наступному обговоренні всім класом. Особливістю театралізованих ігор є те, що тексти ролей складають самі школярі. Тут значно більша вага імпровізації ніж у театралізованих виставах. Цілком зрозуміло, що такі ігри можливі при високому рівні підготовки учнів. Проблемно-дискусійні ігри відтворюють вигадану ситуацію, ніби навколо обговорення важливого питання чи проблеми. Така гра передбачає суперечку учасників, кожен з учнів має обстоювати переконання чи позицію свого героя. Результат такої гри непередбачений, цілком залежить від підготовки гри та гри кожного з учасників.

Варто підкреслити, що учасниками рольових ігор з історії є всі учні класу, а не лише виконавці ролей. Дітям треба пояснювати, що завжди у грі ролі розподіляються таким чином: актори, глядачі й експерти. Власне, тому обов'язковими етапами занять з використанням ігор є вступне слово вчителя, обговорення по закінченні гри, де з'ясовуються не стільки нюанси вистави як дійства, а історичні факти, явища, якість їх відтворення тощо [46, с.263].

У рольових іграх діти вчаться відстоювати свої позиції, захищаючи чи навпаки критикуючи певну точку зору; отримують можливість з'ясувати власні погляди, а також зрозуміти і оцінити думки інших; пробують переконати опонентів у правильності своєї точки зору, відповісти на аргументи супротивників. Як приклад можна використовувати гру “Ярмарок історичних знань”, яка виступає як перевірочна, самостійна чи залікова робота.

Застосування театралізованих рольових ігор дає змогу стимулювати як пізнавальну так і творчу активність школярів. Під час гри між учнями відбувається обмін знаннями і наявним практичним досвідом.

Гра - подорож.

Близькими за змістом та виховним значенням до сюжетно - рольових є ігри - подорожі, які дають можливість у яскравій, захоплюючій формі розвивати інтереси, формувати пізнавальну та творчу активність.

Подорож по темі - одна з форм проведення уроку, що полягає у змаганні учнів на швидкість проходження “маршруту”, подоланні перешкод у вигляді численних завдань, запитань та досягненні кінцевої мети подорожі.

Основна мета - активне, нестандартне повторення матеріалу, демонстрація “мандрівниками”, крім необхідних за програмою знань, свого кругозору, обізнаності з іншими джерелами, вміння орієнтуватися у будь - яких обставинах. Гра - подорож дає багато можливостей для фантазування, розвитку уяви. Мандрувати можна різними країнами, епохами (див. додаток 6).

До цього типу ігор можна віднести такі ігри як: “Місто майстрів”, “Подорож у легенду”, “Заочна мандрівка”. Гра “Подорож у легенду” споряджає гравців у більш далекі часи та ставить перед ними інші завдання:

а) продовжити уривок з відомої легенди, міфу, казки;

б) самим скласти легенду на знайому тему чи за відомим сюжетом.

Ігри - подорожі можна проводити як протягом 1 уроку так і протягом двох, або із попереднім випереджальним чи наступним домашнім завданням [15, с.116].

Опрацювавши літературу з даного питання ми дійшли висновку, що я на уроках історії можна використовувати: ігри - вправи - “Знайди зайвого”, “Історична кухня”; ігри-загадки; ігри-змагання - “Щасливий випадок”, “Поле чудес” КВК; ділові ігри - роки-аукціони, мітинги, суди, конференції; рольові ігри - “Ярмарок історичних знань”, “Подорож у легенду”. Однак слід зазначити, що навчальні ігри, звичайно, не можуть розглядатися як універсальний засіб і повинні використовуватися тільки у сукупності з іншими прийомами і засобами навчання. В розумному поєднанні з іншими прийомами, засобами і методами навчання допоможуть інтенсифікувати завдання, сприятимуть формуванню творчого мислення і принесуть хороші результати. Оскільки включення вище наведених ігор і ігрових моментів у навчальний процес збагачує досвід учнів, робить процес здобуття знань цікавим, захоплюючим, творчим.

2.3 Особливості використання навчальної гри на різних етапах уроку

Організація гри - не завжди легке завдання. Тут виникають певні труднощі: по - перше, дисципліна: азарт гри може перетворити урок в шумне і безпорядкове дійство. Однак вимагати від дітей ідеального порядку і тиші, значить зробити гру неприродною, може загубитися атмосфера гри. По-друге,- серйозне ставлення до предмета. Оцінка в грі - ще одна проблема. Якщо ставити оцінки, то як, за що, де критерій об'єктивності? Артистичні діти можуть отримати оцінку не за знання, а за артистизм. Гра не має повної передбачуваності. В грі завжди можливе виникнення непередбачуваних ситуацій.

Багато різних проблем постає перед вчителем: як часто використовувати гру, скільки на неї витрачати часу, на якому етапі використовувати? Якщо вчитель раніше не практикував використання ігор, то спочатку краще планувати проведення гри в кінці уроку, так як гра дуже збуджує дітей і їм складно переключатися на інший вид діяльності. Якщо гра закінчилася, то діти певний час ще живуть нею. Якщо після цього подавати новий матеріал, то можливо, виявиться відсутність уваги. Лише з накопиченням досвіду вчитель зможе організувати гру на різних етапах уроку [6, с.31].

Важливо відмітити, що майже всі вчителі, які використовували гру стверджують, що гра - одна з форм навчання. Вона повинна включатися в навчальний процес і тісно переплітатися з іншими видами навчальної діяльності. В організації гри все має бути продуманим до дрібниць. Треба дотримуватись структури проведення гри, яка включає:

1. Вибір гри. На цьому етапі відбувається відбір історичного матеріалу для гри на основі вивчення програми, тематичного планування, підручника, методичної літератури.

2. Підготовка гри

а) попередня підготовка учнів до гри - цей етап присутній не в усіх іграх;

б) безпосередня підготовка перед грою - направлений на створення емоційного ігрового настрою.

3. Введення в гру: а) пропонування гри дітям; б) пояснення правил гри; в) вибір учасників гри.

4. Хід гри: а) початок гри; б) кульмінація ігрової діяльності; в) заключний етап гри;

5. Підведення підсумків (оцінки і заохочення).

6. Аналіз гри (обговорення, анкетування, оцінка емоційного стану) [6, с.36]. Важливою для результатів гри є пам'ятка гравця (див. додаток 7). Значно простіше в методичному плані поєднувати традиційні навчальні заняття з іграми. Застосування ігрових форм можливе вже на етапі актуалізації навчальної діяльності учнів. Ігри - подорожі, ігри - дослідження можна сконцентрувати в часі, обмеживши однією темою або й одним уроком. Так, наприклад, до теми “Греція в 1-й половині 1-го тисячоліття до нашої ери” можна провести уявну подорож - “Одіссея”, яка включатиме такі етапи: підготовчий етап (розподіл ролей, підготовка обладнання, пояснення правил гри);проведення гри - подорожі Одіссея (вступне слово вчителя і виконання запропонованих завдань). Можна включити такі зупинки під час подорожі: “Троя”, “Афіни”, “Півострів Пелопоннес, Спарта”, “Острів Крим”, “Ітака”; підсумок гри (підрахування привезених “скарбів” і визначення переможців) [11, с.40].

Однією з головних вимог до ігор, які використовуються на етапі актуалізації знань є швидкий темп їх проходження та оперативність учителя в оцінюванні побаченого і почутого з метою визначення готовності класу до сприйняття нового матеріалу. Таким цілям відповідає гра “Світлофор”, під час якої учень, який знає повну і правильну відповідь на поставлене вчителем запитання, піднімає кружок зеленого кольору, учень, який знає, але не впевнений у правильності правильної відповіді, піднімає кружок жовтого кольору, учень, який не має відповіді на запитання - червоного кольору. Така гра формує в учнів уміння оцінювати свої знання, а вчителю дає можливість перевірити не тільки знання учнів, а й рівень їх самокритичності та справедливості щодо оцінки своїх знань [54, с.45].

На етапі підготовки до вивчення нового матеріалу використання гри закладається в основу ігрової навчально-пізнавальної діяльності. Постановка ігрових завдань передбачає вивчення нового матеріалу, що може проводитись:

а) безпосередньо при поясненні нового матеріалу;

б) після вивчення нового матеріалу (при закріпленні, при перевірці домашнього завдання);

в) через кілька уроків при повторенні матеріалу.

На цьому етапі можна використовувати гру “Земський собор”. Гра проходить в формі інсценування реконструкції політичного форуму або наради. Вислухавши доклад, учні задають уточнюючі питання. Це перш за все сприяє хорошому засвоєнню навчального матеріалу. Як показують дані досліджень психологів: “від почутого на уроці в пам'яті дітей лишається в середньому 10%, сприйнятого через читання 30%, спостереження - 50%, практичні дії учнів з навчальним матеріалом лишають в пам'яті в середньому 90% інформації” [54, с.45].

Підготовка учнів до вивчення нового матеріалу має виконувати наступні завдання: мобілізувати увагу і пізнавальну активність; актуалізувати знання, отримані раніше і необхідні для кращого засвоєння нових фактів; викликати цікавість до тих питань, які учнями ще не вивчені. Якщо на актуалізації опорних знань можливе створення ігрової ситуації то при вивченні нового матеріалу може йтися про повноцінні ігри. Так можна використати гру “Продовж розповідь”, у цій грі двох учнів по черзі, говорячи по одному реченню, повинні розповісти матеріал вивченої теми. Один починає, інший продовжує. Виграє той, хто скаже останнє речення, у той час як інший уже не зможе більше нічого додати. У цій грі може брат участь і увесь клас. При цьому вона втрачає елемент змагання, але підсилюється ігровий азарт [15, с.83].

Важливе значення при використанні гри має наочність, яка буває: предметна, умовно - графічна і винахідлива, тому якщо гра вимагає наочності не слід забувати, про її виготовлення. Якщо вчитель має можливість підкорити грі весь навчальний процес, то мусить завчасно обрати для себе прийнятну ігрову форму (скажімо, подорож стрічкою часу або гру у вчених - істориків, або гру - суперечку між тими, хто вважає, що минуле дослідити можливо, й тими, хто цілком спростовує можливість довідатися про таємниці минувшини). За такої ситуації вчителю варто мати підготовленими загальний план гри, кілька ключових яскравих заходів - змагань, вікторин, екскурсій тощо, відповідну наочність (малюнки - зображення, символи ролей учасників, емблеми команд тощо). Коли ж необхідного методичного забезпечення у грі не матиме, вдаватися до цього не варто, бо, невдале воно справить негативне враження не лише на навчання, а й на розвиток особистості та на виховання підлітків. І використавши гру на будь - якому етапі уроку належного результату вона не матиме, якщо не буде відповідної наочності. [4, с.21]

Гру можна використовувати при практичній роботі, зазвичай вона займає частину уроку, рідше - цілий урок. Прийомами практичної роботи можуть бути: робота з контурною картою, конструювання макета або моделі [33, с.24]. При самостійній роботі з текстовими матеріалами можна використовувати ігри: “Три речення”, “Знайди помилки” та інші.

Гра “Три речення”.

Учитель зачитує коротку розповідь або документ. Учням необхідно уважно вислухати і передати зміст розповіді чи документа трьома простими реченнями. Перемагає той, у кого розповідь коротша і при цьому точно передає зміст. Інший варіант гри - робота з друкованим текстом. Це може бути уривок з підручника. Три простих пропозиції учні можуть записати в зошиті. У цьому випадку зручніше виявити переможця. Ця гра допомагає розвивати дуже важливі вміння - виділяти головне, на якому ґрунтуються і навички роботи з пресою, і орієнтування в інформаційному потоці, а також уміння складати план, конспект, реферат [31, с.79].

Гру “Знайди дату” можна використовувати при роботі з підручником: хто найбільше і найшвидше знайде дат у підручнику на запропоновану тему. При перевірці знань, проведенні контролю, використовуючи тести іноді пропонується використання гри “Найрозумніший”, “Що?,Де?, Коли?”, можна використовувати і інші варіанти ігор: “Історична азбука”. Учням задається буква, дітям пропонується написати список слів, що починаються з цієї букви і тісно пов'язаних з історичним періодом про який йшла мова. Перемагає команда, яка склала довший список, інша команда доповнює свої записи словами суперників про які вони забули. Інша гра “По одному слову”. Потрібно скласти розповідь з вивченої теми… всім класом. Кожен учасник може називати лише 1 слово. Учні складають ланцюжком, який час від часу обривається, або ведучий кожного разу називає того, хто буде продовжувати. Ефективним буде використання ігор “Словесний теніс”, “Герой, дата, подія” та багато інших, які дозволяють повторити і закріпити вивчений матеріал.

“Герой, дата, подія”. У грі бере участь весь клас. Ведучий проходить повз учасників гри, що сидять і просить одного з них назвати героя, іншого - дату, а третього - подію.

“ Словесний теніс”. З метою закріплення пройденого матеріалу і переходу до вивчення нового клас розбивається на пари і всім роздається тема. Мета вправи - забезпечити якомога більшу активність учнів в обговоренні теми протягом визначеного часу. Перший учень висловлює свою думку, а його партнер - одразу ж свою. Це продовжується протягом 1-2 хвилин. Думки не повинні повторюватися. Відповіді треба давати негайно. Запитання можуть бути такими: “Назвіть основні риси…”, “Розкажіть про роботу, здійснену в…”, “Назвіть людей, які брали участь у…”, “Перерахуйте причини того, що…” або “Перерахуйте країни, що брали участь у…”.

Учнівські зошити з історії також містять багато ігрових завдань, які учні можуть виконувати на різних етапах уроку. Це зокрема кросворди (кросворди - анаграми, крос дати, кросворди навпаки (з відповідями), кросворди з малюнками, загадками), сайнворди, головоломки, сканворди [38, с.42].

Шаради є ще одним кроком засвоєння знань на репродуктивному рівні. Тут учень має розрізнені загадані поняття, назви, букви в певне слово, пов'язане з даною темою. Наприклад:

- перші букви містяться в чашці з чорним напоєм, але без останньої букви;

- наступні 3 починають назву оповідань, що розповідають малюкам;

- а разом буде назва гір…

Використання завдань такого типу дає можливість не тільки запам'ятати назви, прізвища, імена, а й розвивати логічне мислення, зацікавлювати учнів, проводити змагання. Також широко використовуються ребуси та криптограми. Наприклад: Дізнатися ім'я царя, під правлінням якого Ассирія досягла найбільшої могутності. (Шифр - а = 1; б = 2; в = 3; … н = 18…я = 33)

2 3 1241612320 11622121

Є в зошитах завдання, які потребують розвиненої логіки, вміння орієнтуватися у просторі. Наприклад: Знайти послідовність чергування літер і прочитати як називається парадний в'їзд Халдейський Вавилон, облицьований синіми кахлями прикрашений фігурами биків та левів:

Отже, використання робочих зошитів з історії значно полегшує роботу вчителя, дає можливість працювати з кожним учнем і зацікавити школярів на будь - якому етапі уроку [37, с.119].

Виходячи із змісту програми і проаналізувавши навчальну гру ми дійшли висновку, що найбільше ігрова діяльність використовується в 5-7 класах, це обумовлено не лише психолого-педагогічними особливостями, а й змістом навчального матеріалу. Елементи гри і ігри повинні бути присутні майже на кожному уроці історії, оскільки з їх допомогою ефективніше проходить ознайомлення з новим матеріалом, добре засвоюється та узагальнюється раніше вивчений матеріал, відбувається засвоєння певних понять і уявлень, повніше й глибше осмислення фактів, формування історичних умінь та навичок, розвиваються основні прийоми мислення, розширюється світогляд. А результат гри завжди буде позитивним не зважаючи на те, на якому етапі уроку використовувалася гра: чи то на початку (вивчаючи новий матеріал), чи в середині ( на стадії осмислення), чи в кінці (на стадії закріплення). Слід лише вдало підібрати гру, яка відповідатиме тому чи іншому етапу уроку, а арсенал ігор що передбачені для різних типів уроків і різних етапів уроку надзвичайно великий.