педагогічний досвід роботи по проведенню і підготовці свят в спеціальних установах для дітей з порушеним слухом

Танці в класі № 1 чергуються з іграми. Це дозволяє дітям розслабитися, відчути себе більш невимушено. Також це є постійною зміною видів діяльності, що дозволяє постійно використовувати мимовільну увагу дітей. Взагалі структура свята в цьому класі дуже продумана. На початку ведуча поздоровляє присутніх з святом і діти виконують три танці (танець - пісня квітів, танець з хусточками і танець квітів з обручами). При цьому увага глядачів задоволена стійка. Як тільки вона починає знижуватися - з'являється головний сюрпризний момент свята - Карлсон. Все в захваті, увага відновлена. Молодша група виконує танець "Посварилися" і знову міняється вид діяльності - починається рухома гра. Після гри - танець з балалайками - і знову гра, в яку вже притягуються і мами. Після гри - два танці і знову притягуються глядачі. Мами танцюють з дітьми. Цей танець включає і ігрові моменти. Таким чином, на протязі всього свята за рахунок змін видів діяльності постійно підтримується мимовільна увага глядачів, як дітей, так і їх батьків.

У класі №2 ігри були зведені в один блок, що завершує свято. Це, на наш погляд, зроблено для того, щоб діти не розгальмовувалися, не відволікалися від основної мети дії. Але слід відмітити, що їм було важко утримувати свою увагу такий тривалий період часу. І можливо, було б непогано рівномірно розподілити ігри по ходу свята. Хоча, можливо, це і зруйнувало б його цілісність як дії.

На святі в класі №2 50% виступів дітей - різноманітна мовна діяльність. Кожна дитина самостійно читає вірш, Ілля Б., Яна П. і Руслан Н. читають невеликі вірші (один чотиривірш), присвячені мамі, Петя І. - бабусі, Нелля Н. розповідає вірш про весняне сонечко, Валя Д. про пиріжок. Всі діти хором співають пісню. А в класі № 1 усна мова дітей використовується всього один раз: у пісні-танці, де діти середньої групи підспівують в приспіві "ля-ля-ля". Звичайно, це обумовлено рівнем мовного розвитку. У класі №2 діти в спілкуванні з педагогами і між собою використовують як жестову мову, дактилогію, так і усну мову. Саме це дозволяє використовувати усну мову дітей для виступів на святі. А в класі № 1 діти при спілкуванні між собою використовують тільки жести. Низький рівень мовного розвитку, на наш погляд, пов'язаний з тим, що переважна більшість дітей окрім порушеного слуху, мають ще супутні захворювання. Наприклад, у деяких учнів страждає зір, у інших - органічне враження головного мозку. Практично у всіх дітей спостерігається загальне фізичне недорозвинення. Хоча, на наш погляд, і за цих умов необхідно максимально використовувати мовні можливості дітей. Можна включати короткі, двустрочні вірші, використовувати доступні вимові дітей слова в спілкуванні з персонажами дії.

На святі в класі № 1 ведуча і Карлсон супроводжують всю свою мову жестами, що поза сумнівом, полегшує розуміння їх дітьми і їх батьками (приблизно у 50% батьків слух також порушений). Таким чином, встановлюється невимушена обстановка і повне взаєморозуміння. А в класі №2 єдина використовувана мова - усна. І хоча такий підхід спричиняє за собою ряд певних труднощів, але в той же час він дозволяє розвивати слухове сприйняття дітей, примушує їх вслухуватися і вдивлятися, створює на святі мовне середовище.

Не дивлячись на такі великі відмінності в підходах до процесу підготовки і проведення свят, не можна сказати, що якесь свято краще або гірше. Навіть аналізуючи, розбираючи ці свята на складові і порівнюючи моменти, що найбільш відрізняються, не можна однозначно ставити плюс або мінус. Як ми з'ясували, практично за кожним мінусом стоїть плюс, а за кожним плюсом є якийсь мінус. Так, наявність сюрпризних моментів підтримує увагу глядачів, будить інтерес до дії. А їх відсутність дозволяє дітям діяти більш усвідомлено, розвиває їх довільну увагу. Використання усної мови дітей обумовлене вимогами індивідуального підходу. І використовувати усну мову для виступу на святі чи ні, необхідно дивитися стосовно кожної конкретної дитини і до всієї групи дітей, присутньої на святі.

З погляду загальної педагогіки свята необхідні дітям, щоб відпочити і повеселитися, зняти емоційну і психічну напругу. А з погляду сурдопедагогіки, свята, як і будь-яку іншу ситуацію необхідно використовувати для навчання. З одного боку, діти з порушеннями слуху практично позбавлені дитинства. Їх навчання починається раніше і саме по собі інтенсивніше в порівнянні з їх однолітками, що чують. І свято повинне дати їм можливість відпочити і повеселитися. Але з іншого боку, це інтенсивне навчання необхідне їм в їх подальшому житті, і упускати можливості, підготовки, що надаються процесом, і проведення свята, просто жаль.

3.2 Методичні рекомендації

Вивчення досвіду роботи з підготовки і проведення свят в Лебединській спеціалізованій школі для дітей з недоліками слуху в класах №1 і №2 дозволяє нам виділити наступні методичні рекомендації:

1. Діяльність дітей на святі повинна бути усвідомленою. Дитині потрібно пояснити, що таке свято, для чого він розучує пісні і танці і т.д. Тільки за цієї умови можна створити необхідні мотиви діяльності і, відповідно, досягти добрих результатів.

2. Мовний матеріал до свята потрібно підбирати відповідно до програмних вимог по розвитку мови дітей, орієнтуючись на активний словник дітей. При цьому важливо враховувати індивідуальні можливості кожної дитини, стан його усної мови.

3. При розучуванні віршів необхідно звертати увагу не тільки на заучування тексту і його звукове оформлення, але й на внутрішній зміст.

4. При постановці танців доцільно використовувати рухи, вже розучені дітьми (на заняттях по фізкультурі, ритмопластиці), оскільки використання добре знайомих рухів розширює рамки роботи над виразністю, змістом танцю.

5. При постановці ігрових пісень необхідно ретельно продумувати використовувані під час співу рухи, для того, щоб вони сприяли повноцінному мовному диханню, несли емоційне забарвлення, відповідне смисловому змісту пісні.

6. Необхідне широке використання образотворчої діяльності в процесі підготовки свята, оскільки участь в загальній справі формує у дітей відчуття колективізму, прикраса залу, групи, створення костюмів сприяє розвитку творчості дітей.

7. Свято не повинне бути розтягнуте в часі. Його тривалість не повинна перевищувати 35-45 хвилин, оскільки довше дітям важко утримувати увагу на тому, що відбувається.

8. У структуру свята необхідно включати різні сюрпризні моменти, ігри. Для того, щоб підтримувати увагу дітей важливо дати їм можливість в потрібний момент розслабитися, пограти, відпочити. Постійна зміна видів діяльності дозволяє підтримувати інтерес дитини.

9. В ході свята вчителі повинні допомагати дітям орієнтуватися в дії, що відбувається, якщо виникає необхідність, роз'яснити те, що незрозуміло комусь з дітей.

10. Після проведення свята важливо закріпити отримані дітьми враження і знання. Для цього проводяться бесіди з дітьми. Доцільно використовувати образотворчу діяльність в підбитті підсумків свята, оскільки це сприяє закріпленню отриманих вражень, розвиває образну пам'ять.

11. В процесі підготовки і проведення свята необхідна чітка, взаємозв'язана робота музичного керівника, вчителя, по можливості, батьків і, звичайно, дітей. Тільки за цієї умови свято пройде успішно і залишить яскраві спогади у всіх його учасників.

ВИСНОВКИ

Свято в школі для дітей з порушеннями слуху - це не тільки розважальний захід, але і велика, важка підготовча робота, а також природна ситуація для розвитку і навчання дітей.

Ми з'ясували, що свято, як синтез мистецтв, включає різні види діяльності: мовну, музичну, образотворчу, і особливий вид діяльності - спілкування. Всі види діяльності дитини з порушеннями слуху відрізняються деякою своєрідністю. Це обумовлює виникаючі в процесі підготовки свята складнощі: необхідність ретельного відбору мовного матеріалу; тривале розучування віршів, пісень, танців; формування необхідних навиків спілкування.

Ми відзначили, що добре організовані свята благотворно впливають на розвиток психічних процесів: пам'яті, уваги; створюють прекрасну ситуацію для розвитку мови дитини, що не чує, для закріплення знань, отриманих на різних заняттях; сприяють його етичному вихованню.

Вивчення досвіду роботи Лебединської спеціалізованої школи для дітей з недоліками слуху дозволяє нам зробити висновок про те, що на всіх етапах підготовки і проведення свят необхідна тісна взаємодія педагогів, музичного керівника, які в співпраці з дітьми і їх батьками повинні терпляче долати труднощі, обумовлені особливостями роботи з глухими і слабочуючуми дітьми.

Узагальнення досвіду роботи і аналіз свят, проведених в Лебединській спеціалізованій школі для дітей з недоліками слуху в класі №1 і класі №2 дозволяє нам виділити два різні підходи до проведення свят: у одному з них основна увага приділяється розвитку дітей, їх мовній діяльності; у іншому - видовищу того, що відбувається, емоційному спілкуванню дітей, батьків і педагогів. Це визначає основні відмінності розглянутих нами свят.

Ми прийшли до висновку, що в святах для дітей з порушеннями слуху необхідно поєднувати і те і інше. Свята повинні бути яскравими, цікавими, насиченими різноманітною діяльністю, орієнтованими як на розвагу, так і на розвиток дітей. Крім того, на святі і під час підготовки до нього важливо створити умови для повноцінного емоційного і мовного спілкування дітей.

Узагальнюючи вивчений досвід роботи Лебединській спеціалізованій школі для дітей з недоліками слуху, ми виділили методичні рекомендації по підготовці і проведенню свят в школах для дітей з порушеннями слуху.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Белова Н.И. Специальная дошкольная сурдопедагогика. М.:Просвещение, 1985.

Венгер А.А. Обучение глухих дошкольников изобразительной деятельности. М.: Просвещение, 1972.

Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском творчестве. М.:Просвещение, 1991.

Кольцова М.М., Рузина М.С. Ребенок учится говорить. Пальчиковый игротренинг. СПб., 1998.

Комарова Т.С. Как научить ребенка рисовать. М.: Столетие, 1998.

Кораблева Л.В. Роль изобразительной деятельности в познании окружающего мира дошкольниками с недостатками слуха. // Тезисы международной конференции "Ребенок в современном мире", Т.II "Здоровье ребенка". СПб: Научный центр проблем диалога, 1993.

Корсунская Б.Д. Методика обучения глухих дошкольников речи. М.:Просвещение, 1969.

Красильникова О.А. Обучать и воспитывать творчеством. // Реабилитация творчеством - важнейшая составляющая коррекционно-развивающей работы. СПб., 1998.

Кудрявцева Г.П. Коррекция познавательной деятельности средствами изобразительного искусства. // Коррекционная направленность обучения и воспитания слабослышащих./ Под ред. Аслановой Л.А., Красильниковой О.А. СПб., 1997.

Лебедева О.А. Общешкольные праздники и их роль в развитии детей. // Реабилитация. Образование. Развитие. СПб., 1998.

Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения. М.:Педагогика, 1983.

Методика музыкального воспитания в детском саду. / Под ред. Ветлугиной Н.А. М.: Просвещение, 1982.

Методика обучения изобразительной деятельности и конструирования. / Под ред. Комаровой Т.С. М.: Просвещение, 1991.

Методы изучения аномальных детей. / Под ред. Дьячкова А.И., Розановой Т.В., Яшковой Н.В. М.: Просвещение, 1965.

Никитина М.И. Психолого-педагогическая характеристика детей младшего школьного возраста с недостатками слуха. // Никитина М.И., Пенин Г.Н., Пономарева З.А. Воспитание младших школьников с нарушением слуха. СПб., 1996.

Общая психология. / Под ред. Петровского А.В. М.: Просвещение, 1986.

Палкина Т.Н. Речевые праздники в школе слабослышащих детей. // Коррекционная направленность обучения и воспитания слабослышащих. Под ред. Аслановой Л.А., Красильниковой О.А. СПб., 1997.

Программа воспитания и обучения глухих детей дошкольного возраста. М., 1991.

Седова М.Ю. Роль праздника в коррекции личности слабослышащего ребенка. // Реабилитация творчеством - важнейшая составляющая коррекционно-развивающей работы. СПб., 1998.

Тарабарина Т.Н. Оригами и развитие ребенка. Ярославль: ООО "Академия развития", 1996.

Яшунская Г.И. Музыкальное воспитание глухих дошкольников. М.: Просвещение, 1977.

Размещено на Allbest.ru