Дитяча гра – як чинник формування інтелектуальної готовості дошкільника до навчання в школі

Улітку у середній та старшій групах слід активно впроваджувати творчі ігри з використанням природного матеріалу. Не варто залишати поза увагою також ігри-драматизації, оскільки діти вже мають достатньо знань та досвіду для інсценування знайомих літературних творів. Старшим дошкільнятам можна запропонувати дидактичні ігри, які за змістом пов'язані з навчальною програмою з рідного мовлення, ознайомленням з навколишнім світом, з навчанням лічби тощо. Слід активно запроваджувати відгадування загадок, знаходження частин предмета та його складання, які проводяться як з усією групою, так і з окремими дітьми. У дощові дні діти охоче гратимуть у настільні ігри (шашки, шахи, ігри-лабіринти, ігри з кубиками, настільний хокей тощо). Ігри-забави досить популярні й у старших дітей. "Веселі подорожі", "Спритні рибалки" та інші розважають та зацікавлюють їх. Але варто вдумливо поставитися до змісту цих ігор, подбати, щоб вони не лише розважали, а й слугували педагогічним цілям [7].

Дітям подобаються будівельні ігри. Тож матеріали для них завжди мають бути на спеціально відведеному місці, щоб діти мали можливість розпочати різні ігри -- будівельні, сюжетні, які тривають кілька днів (наприклад, "Побудова дачі", яка "переобладнується" багато разів і може перетворитися на іншу споруду, куди діти проводять електрику, телефон, біля якої будують сауну тощо) [8].

Закінчується насичений цікавими різноманітними іграми день. Вихователь нагадує, що треба навести лад серед іграшок, усе покласти на свої місця. Прибиранню також можна надати вигляд гри, при цьому вихователь привчає дітей до послідовності, виконання установлених правил, підтримання порядку. "Де наші робітники?-- запитує вихователь, -- Мабуть, пішли вечеряти. -- А треба ж матеріали до складу відвезти, щоб завтра закінчити "будівництво". Почувши такі слова, "робітники" швидко й охоче збирають матеріали. "А ви, пане водію, -- запитує вихователь, -- куди везете іграшки? -- До шафи. -- Швидше везіть, робочий день завершується, треба ставити машину в гараж".

2.3 Взаємозв'язок між окремими видами ігор як чинник формування інтелектуальної готовності дошкільника до навчання в школі

Зміст творчих ігор та ігор з правилами -- своєрідне відображення навколишньої дійсності, однак більш безпосереднє. Мета гри може змінюватися, взаємини між людьми нестійкі, умовні й не завжди обов'язкові для кожного. На відміну від творчих зміст дидактичних ігор завжди відомий заздалегідь. Завдання та правила гри однаково обов'язкові для кожного. Мета дидактичних ігор -- розвиток розумових здібностей. Спільною для обох видів ігор є діяльність дітей, завдяки якій дидактичні ігри наближаються до творчих. Інтерес до дії -- основний чинник, який захоплює дітей. При цьому дії якісно різняться. Так, у творчих іграх дія стихійна, не пов'язана з обов'язковими правилами. Діти самі створюють, змінюють, пристосовують правила для своїх дій, вирішують, чи вони потрібні. У дидактичних іграх ігрова дія завжди пов'язана із заздалегідь установленими правилами. Інша відмінність в ігрових діях проявляється в їхній функції, яка в творчих іграх сприяє загальному розвитку дитини, а в дидактичних -- досягненню конкретної мети за допомогою різноманітних цікавих завдань [19]. Дорослі мають коригувати проведення всіх видів ігор. Зокрема, керівництво творчими іграми полягає в збагаченні уявлень та вражень дітей, доборі відповідних іграшок та матеріалів, збереженні безпосередніх переживань дітей, розвитку їхньої ініціативи тощо. Коли вихователь проводить дидактичні ігри, він є ініціатором, організатором, має обов'язково пояснити правила гри, стежити за її перебігом, а інколи й брати у ній безпосередню участь [26]. Відмінність обох видів ігор не виключає їхньої взаємодії. У дидактичних іграх діти навчаються різних видів ігрової діяльності, дотримуватися правил гри. Вони начебто проходять школу організованої поведінки, справедливих взаємин, що значною мірою переноситься й у творчі ігри. Дидактичні ігри як метод навчання в дитячому садку допомагають закріплювати здобуті знання, застосовувати їх на практиці, переносячи опрацьований матеріал у творчі ігри та збагачуючи їхній зміст. Прикладом взаємозбагачення можуть бути дидактичні ігри "Школа", "Подорож" тощо, елементи яких часто зустрічаються і в творчих іграх дітей. З іншого боку, безпосередність переживань, вільне включення дитини в дію, характерні для творчої гри, легко переносяться в дидактичні ігри, що робить їх жвавішими та цікавішими.

Незрівнянно більше взаємозв'язані дидактичні та рухливі ігри. Вони мають однакову структуру. Як у дидактичних, так і в рухливих іграх дітям дається завдання [30]. Відмінність між дидактичними та рухливими іграми полягає, головним чином, у змісті: виконуються завдання розумового або фізичного характеру. Спільна ознака цих ігор -- зацікавленість дітей у перебігу та результатах гри.

2.4 Ігри для формування інтелектуальної готовності дітей до навчаня в школі

Ігри для формування у дітей дошкільного віку культури спілкування.

«Життя в лісі»

Вихователь сідає на килим, розсаджуючи навколо себе дітей.

Вихователь. Уявіть собі, що ви опинилися в лісі і говорите на різних мовах. Але вам треба якось спілкуватися між собою. Як це зробити? Як запитати про що-небудь, як висловити своє доброзичливе ставлення, не промовивши ні слова? Щоб задати питання, як справи, ляскаємо своєю долонею по долоні товариша (показ). Щоб відповісти, що все добре, схиляємо голову до його плеча; хочемо висловити дружбу і любов - ласкаво гладимо по голові (показ). Чи готові? Тоді почали. Зараз ранній ранок, виглянуло сонечко, ви тільки що прокинулися ...

Подальший хід гри педагог розгортає довільно, стежачи за тим, щоб діти не розмовляли між собою.

«Добрі ельфи»

Вихователь сідає на килим, розсаджуючи дітей навколо себе.

Вихователь. Колись давним-давно люди, борючись за виживання, змушені були працювати і вдень і вночі. Звичайно, вони дуже втомлювалися. Зглянулися над ними добрі ельфи. З настанням ночі вони стали прилітати до людей і, ніжно погладжуючи їх, ласкаво заколисувати добрими словами. І люди засипали. А вранці, повні сил, з подвоєною енергією бралися за роботу.

Зараз ми з вами розіграємо ролі стародавніх людей і добрих ельфів. Ті, хто сидить по праву руку від мене, виконають ролі цих трудівників, а ті, хто по ліву, - ельфів. Потім ми поміняємося ролями. Отже, настала ніч. Знемагають від втоми люди продовжують працювати, а добрі ельфи прилітають і заколисують їх ...

Розігрується безсловесна дійство.

«Пташенята»

Вихователь. Ви знаєте, як з'являються на світ пташенята? Зародок спочатку розвивається в шкаралупі. Через належний час він розбиває її своїм маленьким дзьобиком і вилазить назовні. Йому відкривається великий, яскравий, незвіданий світ, повний загадок і несподіванок. Все йому нове: і квіти, і трава, і осколки шкаралупи. Адже він ніколи не бачив усього цього. Пограємо в пташенят? Тоді сядемо навпочіпки і почнемо розбивати шкаралупу. Ось так! (Показ.) Все! Розбили! Тепер досліджуємо навколишній світ - познайомимося один з одним, пройдемося по кімнаті, принюхався до предметів. Але врахуйте, пташенята не вміють розмовляти, вони тільки пищать.

«Мурахи»

Вихователь розсаджує дітей навколо себе.

Вихователь. Чи доводилося комусь із вас бачити в лісі мурашник, усередині якого день і ніч вирує життя? Ніхто з мурашок не сидить без діла, кожен зайнятий: хтось тягає голки для зміцнення житла, хтось готує обід, хтось виховує дітей. І так всю весну і все літо. А пізньої осені, коли настають холоди, мурашки збираються разом, щоб заснути в своєму теплому будиночку. Вони сплять так міцно, що їм не страшні ні сніг, ні заметіль, ні морози. Мурашник прокидається з настанням весни, коли перші теплі сонячні промені починають пробиватися крізь товстий шар голок. Але перш ніж почати звичну трудове життя, мурашки закочують величезний бенкет. У мене така пропозиція: зіграємо роль мурашок в радісний день свята. Покажемо, як мурашки вітають один одного, радіючи приходу весни, як розповідають про те, що їм снилося всю зиму. Тільки не забудемо, що розмовляти мурашки не вміють. Тому будемо спілкуватися жестами.

Вихователь і діти розігрують пантомімою і діями викладений розповідь, закінчуючи його хороводом і танцями.

"Театр тіней"

Вихователь. Чи звертали ви увагу на те, як в яскравий сонячний день за вами невідступно слідує власна тінь, в точності повторюючи, копіюючи всі ваші рухи? Гуляєте ви, бігаєте, стрибаєте - вона весь час з вами. А якщо ви з кимось йдете або граєте, то ваша тінь, як би подружившись з тінню вашого супутника, знову-таки в точності все повторює, але не розмовляючи, що не видаючи жодного звуку. Вона все робить безшумно. Уявімо, що ми - наші тіні. Погуляємо по кімнаті, подивимося один на одного, спробуємо один з одним поспілкуватися, а потім разом що-небудь збудуємо з уявних кубиків. Але як? Будемо рухатися тихо-тихо, не видаючи жодного звуку. Отже, почали!

Спільно з дорослим діти мовчки пересуваються по кімнаті, дивляться один на одного, вітаються за руку. Потім за його прикладом з уявних кубиків будують вежу. Успіх гри залежить від фантазії педагога.

«Ожили іграшки»

Вихователь сідає на килим, розсаджуючи дітей навколо себе.

Вихователь. Вам, напевно, розповідали або читали казки про те, як оживають вночі іграшки. Закрийте, будь ласка, очі і уявіть свою найулюбленішу іграшку, уявіть, що вона, прокинувшись, робить вночі. Представили? Тоді пропоную вам виконати роль улюбленої іграшки і познайомитися з іншими іграшками. Тільки знов-таки всі наші дії виконуємо мовчки, щоб не розбудити старших. А після гри спробуємо відгадати, хто яку іграшку зображував.

Після закінчення гри діти на прохання педагога розповідають, хто кого зображував. Якщо хтось не може, дорослий пропонує ще раз, пройшовшись по кімнаті, показати свою іграшку.

Ігри на розвиток емоційно-моральної сфери і навичок спілкування у дітей старшого дошкільного віку

«Назви себе»

Мета: вчити представляти себе колективу однолітків.

Хід: дитині пропонують уявити себе, назвавши своє ім'я так, як йому більше подобається, як називають його в дома або як він хотів би, щоб його називали в групі.

«Поклич лагідно»

Мета: виховувати доброзичливе ставлення дітей один до одного.

Хід: дитині пропонують кинути м'яч або передати іграшку будь-якому однолітка (за бажанням), ласкаво назвавши його по імені.

«Чарівний стілець»

Мета: виховувати вміння бути ласкавим, активізувати в мові дітей ніжні, ласкаві слова.

Хід: одна дитина сідає в центр на «чарівний» стілець, інші говорять про нього добрі, ласкаві слова, компліменти. Можна погладити сидить, обійняти, поцілувати.

«Передача почуттів»

Мета: вчити передавати різні емоційні стани невербальних способом.

Хід: дитині дається завдання передати «по ланцюжку» певний почуття за допомогою міміки, жестів, дотиків. Потім діти обговорюють, що вони відчували при цьому.

«Перевтілення»

Мета: вчити вмінню перевтілюватися в предмети, тварин, зображуючи їх за допомогою пластики, міміки, жестів.

Хід: діти по черзі загадують певний «образ», зображують його, не називаючи. Решта відгадують, даючи словесний портрет.

"Моя улюблена іграшка"

Мета: розвивати вміння слухати один одного; описувати улюблену іграшку, відзначаючи її настрій, поведінку, спосіб життя.

Хід: діти вибирають, яку іграшку будуть описувати, не називаючи її, і розповідають про неї. Решта відгадують.

«Подарунок другу»

Мета: розвивати вміння невербально «описувати» предмети.

Хід: одна дитина стає «іменинником»; інші, «дарують» йому подарунки, передаючи рухами і мімікою своє ставлення до «іменинника».

«Скульптор»

Мета: вчити домовлятися і взаємодіяти в групі однолітків.

Хід: одна дитина - скульптор, троє-п'ятеро дітей - глина. Скульптор «ліпить» композицію з «глини», розставляючи фігури по задуманому проекту. Решта допомагають, потім разом дають назву «композиції».

«Чарівна квітка»

Мета: вчити висловлювати свою індивідуальність, представляти себе іншим дітям в групі.

Хід: дітям пропонують уявити себе маленькими паростками квітів. За бажанням вони вибирають, хто якою квіткою буде. Далі під музику показують, як квітка розпускається. Потім кожна дитина розповідає про себе: де і з ким він росте, як себе почуває, про що мріє.

«Різнобарвний букет»

Мета: вчити взаємодіяти один з одним, отримуючи від цього радість і задоволення.

Хід: кожна дитина оголошує себе квіткою і знаходить собі іншу квітку для букета, пояснюючи свій вибір. Потім все «букетики» об'єднуються в один «букет» і влаштовують хоровод квітів.

«Свічка»

Мета: розвивати вміння керувати своїм емоційним станом, розслаблятися, розповідати про свої почуття і переживання.

Хід: діти в зручних позах розсідаються навколо свічки, протягом 5-8 секунд пильно дивляться на полум'я, потім закривають очі на 2-3 секунди (свічка гасне). Розплющивши очі, розповідають, які образи побачили в полум'ї свічки, що відчували при цьому.

"Сонячний зайчик"

Мета: продовжувати виховувати доброзичливе ставлення дітей один до одного, розвивати атмосферу тепла, любові і ласки.

Хід: дітям пропонують за допомогою дзеркала «зловити» «сонячного зайчика». Потім вихователь каже, що він теж піймав «зайчика», пропонує передати його по колу, щоб кожен міг приголубити його, зігрітися його теплом. Коли «зайчик» повертається до вихователя, він звертає увагу на те, що за цей час «зайчик», обласканий дітьми, виріс і вже не вміщується в долонях. «Зайчика» випускають, але кожен ловить частинки його тепла, ніжні промінчики своїм серцем.

«Піраміда любові»

Мета: виховувати шанобливе, дбайливе ставлення до світу і людям; розвивати комунікативні здібності.

Хід: діти сидять у колі. Вихователь каже: «Кожен з нас щось або когось любить; всім нам властиво це почуття, і всі ми по-різному його висловлюємо. Я люблю свою сім'ю, своїх дітей, свою оселю, своє місто, свою роботу. Розкажіть і ви, кого і що любите ви. (Розповіді дітей.) А зараз давайте побудуємо «пірамідку любові» з наших з вами рук. Я назву щось улюблене і покладу свою руку, потім кожен з вас буде називати своє улюблене і класти свою руку. (Діти вибудовують піраміду.) Ви відчуваєте тепло рук? Вам приємно це стан? Подивіться, яка висока у нас вийшла піраміда. Висока, тому що ми улюблені і любимо самі «.

Ігри на розвиток комунікативних здібностей дітей дошкільного віку

Розвиваємо уміння співпрацювати. Вчимо чути, розуміти і підкорятися правилам

«Зайчики і лисиця»

Діти (зайчики) збираються у одній зі стін, одна дитина (в масці лисиці) ховається за «кущем» (стілець). Вихователь стоїть біля протилежної стіни і голосно вважає: «Раз, два, три, чотири, п'ять, вийшли зайчики гуляти». Діти вибігають на середину приміщення і починають весело стрибати. Через хвилину - іншу вихователь продовжує: «Раптом лисиця вибігає, зайців сіреньких вона зловить». Всі зайчики розбігаються, лисиця намагається кого-небудь «зловити», але марно. Вихователь додає: «У лапи лисячі не були - зайчики в ліс все втекли». Вибирають іншу лисицю, гра повторюється. Така гра є елементарною формою інсценівок, до яких діти поступово підводять. Потрібно стежити за тим, щоб вони діяли в чіткій відповідності зі словесними вказівками вихователя.

«Совушка - сова»

Дітям показують сову (картинка, фотографія), розповідають про неї. Одна дитина - сова; інші - лісові пташки. Сова сидить на дереві (стілець, ящик і т.д.), пташки бігають навколо неї, обережно до неї наближаються.

вихователь:

«Совушка - сова, велика голова,

На дереві сидить, головою крутить,

На всі боки дивиться.

Раптом вона як полетить ...

При останньому слові (не раніше) сова «злітає» з дерева і починає ловити пташок. Спіймана пташка стає новою совою, і гра поновлюється.

У цю гру охоче грають навіть малюки. Вони поки не вміють ловити один одного, зате радісно бігають по залу, чекають сигналу (удар в долоні, вигук «стоп!»), За яким вони повинні зупинитися.

Вчимо контролювати рухи і працювати за інструкцією

«Холодно - гаряче, право - ліво»

Вихователь ховає умовний предмет (іграшка), а потім за допомогою команд типу «Крок вправо, два кроки вперед, три вліво» веде гравця до мети, допомагаючи йому словами «тепло», «гаряче», «холодно». Коли діти навчаться орієнтуватися в просторі по словесним вказівкам дорослого, можна використовувати план-схему.

«Обігравши перетворення»

Ведучий по колу передає предмети (м'яч, пірамідка, кубик і ін.), Називаючи їх умовними іменами. Діти діють з ними так, як якщо б це були названі дорослим об'єкти. Наприклад, по колу передають м'ячик. Ведучий називає його «яблуко» - діти «їдять» його, «миють», «нюхають» і т.д.

Виховуємо довіру один до одного, почуття відповідальності за іншого

«Я не повинен»

Вихователь заздалегідь готує сюжетні картинки, пов'язані з прийнятними і неприйнятними взаємовідносинами (в системах дорослий - дитина, дитина - дитина, дитина - навколишній світ), і шаблон «Я не повинен» (наприклад, зображення знака «-»).

Дитина розкладає близько шаблону ті картинки, які зображують ситуації, неприйнятні у взаєминах між людьми, між людиною і природою, людиною і предметним світом, пояснюють свій вибір.

Решта дітей виступають в ролі спостерігачів і порадників.

«Звірі на болоті»

Грають всі діти групи. Вони - «звірі», які потрапили в болото. У кожного по три дощечки (три аркуша паперу). Вибратися з болота можна тільки парами і тільки по дощечках.

У одного з гравців зламалися і пішли на дно дві дощечки. Щоб він не потонув, йому треба допомогти - це може зробити партнер (його «пара»). У ролі потерпілого і рятує повинен побувати кожна дитина.

Оцінюються як готовність прийти на допомогу, так і запропоновані варіанти порятунку.

«Поводир»

У групі розкладені і розставлені предмети - перешкоди (стільці, кубики, обручі і т. Д.). Діти розподіляються по парам: ведучий - ведений. Ведений пов'язує на очі пов'язку, провідний веде його, розповідаючи, як рухатися, наприклад: «Переступи через кубик», «Тут стілець. Обійдемо його «. Потім діти міняються ролями.

Розвиваємо уміння активно слухати:

Вчимося спілкуватися на вербальному і невербальному рівнях, визначати емоційний стан інших людей, висловлювати свої почуття

«Пантомімічна етюди»

Дітям пропонують пройтися так, як ходить маленька дівчинка, хлопчик в гарному настрої, старий, дитина, яка тільки вчиться ходити, втомлена людина і ін.

«Казки навиворіт»

Ляльковий або настільний театр по відомій казці.

Вихователь пропонує дітям придумати варіант казки, де характери героїв змінені (наприклад, колобок злий, а лисиця добра), і показати за допомогою настільного театру, що може статися в такій казці.

«Відображення почуттів»

Діти об'єднуються в пари, домовляються, хто буде «говорить», а хто «відбивачем». Вихователь шепоче на вухо «говорить» фразу типу: «За мною прийшла мама». Хто говорить емоційно повторюєте, а «відбивач» повинен визначити, яке почуття відчуває його друг в момент, коли вимовляв фразу.

Розвиваємо слухове сприйняття

«Телефон»

За допомогою лічилки вибирається телефоніст. Він задумує слово і передає його першому гравцю (на вухо, пошепки), той по ланцюжку наступному і т. Коли слово доходить до останнього гравця, телефоніст запитує його, яке слово він «отримав по зв'язку». Якщо слово названо невірно, телефоніст перевіряє кожного гравця і встановлює, де порушилася зв'язок.

«Ланцюжок слів»

Вибирається ведучий. Він придумує і називає три - п'ять слів, потім вказує на будь-якого гравця, який повинен повторити слова в тій же послідовності. Якщо дитина справляється із завданням, він стає ведучим.

Вчимо задавати відкриті і закриті питання

«Пошта»

Між учасниками гри і ведучим зав'язується діалог.

Ведучий. Дінь, дінь, дінь!

Діти. Хто там?

Ведучий. Листоноша.

Діти. Звідки?

Ведучий. З Рязані.

Діти. А що там роблять?

Ведучий. Танцюють (співають, сміються, плавають, літають) і т. Д. (Діти зображують дії, названі ведучим).

«Так» і «ні» не кажіть

У грі беруть участь дві команди. Вихователь пропонує одній з команд вибрати «добровольця»: він встає перед іншою командою, гравці якої протягом хвилини «обстрілюють» його питаннями. «Доброволець» повинен відповідати на них, дотримуючись правило: «Та й немає не кажіть».

Якщо гравець скаже одне з цих слів, це буде означати, що команда - суперниця його перехитрила і він повинен повернутися на своє місце. Якщо ж гравець протягом хвилини втримається і не скаже заборонених слів, то команда-суперниця визнає себе переможеною. «Доброволець» отримує фішку. Потім команди міняються ролями. В кінці гри підраховують фішки: команда, у якої їх більше, перемогла.

«Азбука чомучок»

Задавайте питання так, щоб їх перші слова починалися з кожної букви алфавіту (по порядку). Програє той, хто перший зіб'ється, хто забуде послідовність літер в алфавіті.

Ананас - це фрукт або овоч?

Бегемот - це хто?

Вовки водяться в наших лісах?

Де зимують їжаки?

Дітей хто виховує?

Йорж - це птах?

Жадібність в чому проявляється?

Ірис - це квітка або цукерка?

Куди відлітають восени птахи?

Любиш ти тварин?

Можна ображати маленьких?

Ніч - частина доби або пори року?

Радієш новим іграшкам?

Собака друг людини?

Ти часто задаєш питання дорослим?

Фломастерами що роблять?

Чапля де живе?

Часто ти читаєш книги з дорослими?

Шаріками що можна прикрасити?

Цуценята чиї діти?

Юла - це іграшка?

Яблука якого бувають кольору?

Вчимо перефразувати сказане (зберігши головний сенс)

«Про що я сказала»

Дорослий звертається до дітей: «Послухайте, що я зараз скажу. Біжить собака. Біжить струмок. Біжить вода з крана. Про що я сказала? «. Підводить дітей до висновку: «Ви сказали, що собака, струмочок, вода з крана можуть бігти».

Кожній дитині дають по три предметні картинки. Перефразувати думку педагога буде та дитина, про чиї картинки піде мова. Наприклад, «Склади речі. Склади руки. Склади дрова. Пливе качка. Пливе людина. Пливе корабель. Летить літак. Летить птах. Летить хмара. Ніжка біля столу. Ніжка у гриба. Ніжка у меблів. Вушко у ляльки. Вушко у кішки. Вушко у голки «. І т.д.

«Поясни Незнайку!»

Педагог говорить: «Незнайко не розуміє того, про що я йому кажу. Давайте йому допоможемо. Як можна сказати по-іншому? Праця годує, а лінь псує. Вміючи почати, вмій закінчити. Незнайка лежить, а Знайка далеко біжить «. І т.д.

«Слухай і повторюй»

Грати можуть двоє дітей і більше. У першій грі роль ведучого вихователь бере на себе. Коли діти засвоять правила гри, провідним може стати будь-який бажаючий.

Вихователь за допомогою лічилки обирає одну дитину для передачі інформації дітям. Дитина уважно слухає, вникаючи у зміст сказаного. Потім йому пропонують передати дітям суть сказаного йому, але іншими словами. Наприклад, «Я прочитаю цікаву розповідь про мандрівника мурашку. - «Вихователь (ім'я, по батькові) прочитає нам розповідь про подорожі мурашки».

Ускладнити гру можна, використовуючи вірші, казки, оповідання, невеликі за змістом і обсягом.

Формуємо уміння виділяти основну ідею висловлювання, підводити підсумок

«Дзеркало рухів»

Одна дитина - «дзеркало», всі інші ненадовго закривають очі або відвертаються. Вихователь мовчки показує «дзеркала» якесь вправу або ряд дій. Діти відкривають очі, а «дзеркало» докладно розповідає, які дії повинні бути виконані (відображені). Якщо у більше половини дітей правильні дії не виходять, вибирають нове «дзеркало».

«Йде слідство»

За допомогою лічилки обирають двох дітей (детективів), всі інші - свідки. Вони бачать, як вихователь непомітно для детективів вішає на дошці якусь сюжетну картинку, наприклад «Пожежа у висотному будинку». Свідки дають показання про це, але не прямо, а опосередковано, наприклад: «Я відчуваю запах диму. Стає все спекотніше. Хтось голосно кричить. Чути автомобільні сирени. Під'їжджають машини червоного кольору «. І т.д.

Свідки, з одного боку, повинні свідчити так, щоб детективи не відразу зрозуміли, що саме відбувається; з іншого - вони не можуть давати неправдивих свідчень.

Як тільки детектив вирішить, що він зрозумів, в чому справа, він говорить: «У мене є відповідь». Однак якщо він скаже, що це пожежа, але не здогадається, що це пожежа у висотному будинку, відповідь не буде прийнятий в якості задовільного. Кожен детектив має право тричі висувати свої версії.

Детектив має право «розворушити» групу, кажучи: «Я хочу знати більше». Після двох хвилин детективами стають інші учасники.

Перелік повсякденних ситуацій для гри: «У автомобіля проколота шина», «Вона із задоволенням читає книгу». І т.д.

Вчимо використовувати такий прийом активного слухання, як розвиток думок співрозмовника

«Я почну, а ви продовжите»

Дорослий вимовляє незакінчені пропозиції з оповідання Н. Н. Носова «На гірці». Дитина повинна закінчити пропозицію, використавши образні слова і вирази. Наприклад. «Був ясний день, сніг на сонці ... (виблискував, іскрився, переливався, блищав). Миша сіл на санки і помчав з гори ... (кулею, вихором, так що дух захоплювало). Санки перекинулися, і хлопчик ... (гепнувся, шубовснув у сніг, полетів шкереберть). Колі дуже захотілося, щоб гора вийшла. Він працював ... (не покладаючи рук, без утоми, в поті чола) «.

Вчимо переробляти інформацію:

Розвиваємо уміння розуміти один одного, вникати в суть одержуваної інформації

«Через скло»

Двом дітям пропонують передати один одному будь-яку інформацію жестами, уявивши, що один з них знаходиться в поїзді, а інший - на пероні, тобто вони відокремлені один від одного склом, через яке не проникають звуки. Можливі теми повідомлень для передачі: «Я тобі подзвоню, коли приїду», «Напиши мені листа» і ін. Після гри бажано обговорити, наскільки правильно діти зрозуміли один одного, чи легко їм було це зробити.

«Магазин іграшок»

Діти діляться на дві групи - «покупці» і «іграшки». Останні загадують, який іграшкою кожен з них буде, і приймають пози, характерні для них. Покупці підходять до них і запитують: що це за іграшки? Кожна іграшка, почувши питання, починає рухатися, здійснюючи характерні для неї дії. Покупець повинен здогадатися, яку іграшку йому показують. Той, що не здогадався йде без покупки.

«Вечір загадок»

Починати доцільніше з зовнішніх ознак навколишніх предметів, наприклад: «Великий, круглий, смугастий». (Кавун.) Потім можна додати функціональні ознаки: «Шумить, бурчить, ковтає, всі будинки очищає». (Пилосос.) Після цього можна запропонувати «образні» загадки типу «краш коромисло через річку повисло». (Веселка.) Незрозумілі слова треба обов'язково пояснювати.

Розвиваємо уміння встановлювати логічні, причинно-наслідкові зв'язки, робити висновки

«Що на що схоже»

Дорослий домовляється з дітьми, що вони для опису задуманого предмета або живої істоти будуть використовувати тільки порівняння (за зовнішнім виглядом, діям і т.п. з подібними і відомими всім предметами). Призначається ведучий, який виходить з кімнати і стоїть за дверима, поки діти загадують що-небудь або кого-небудь. Потім він повертається і за описами - порівнянь намагається відгадати, що ж діти задумали.

«Я кидаю тобі м'яч»

Діти стають в коло і перекидають один одному м'яч, називаючи по імені того, кому кидають, і кажуть: «Я кидаю тобі цукерку (квітка, котика і т. Д.)». Той, кому кинули м'яч, ловить його і відповідає приблизно так: «Дякую, ти знаєш, що я люблю солодке (люблю грати з кошеням, люблю дивитися на квіти і т. Д.)».

«Задом-наперед»

Вихователь підбирає пари картинок: гніздо з яйцем - птах; хлопчик в ліжку - він же йде з портфелем; гриб маленький - гриб великий; бабуся в'яже шкарпетки - шкарпетки пов'язані; хлопчик брудний - хлопчик миється в душі; чистий аркуш паперу - на аркуші малюнок; іграшки розкидані по кімнаті - в кімнаті порядок; у дівчинки повітряна куля - дівчинка без кулі. Вихователь розкладає картинки по порядку і розповідає першу історію: «У гніздечку лежало яйце. З нього вилупився пташеня. Пташеня виріс і навчився літати «. Дітям пропонують розповісти історію за цими ж картинкам, але починаючи з другої з пари. Можливий варіант: «Летіла пташка, звила гніздечко, знесла яєчко».

Розвиваємо здатність аргументувати свою точку зору

«Що було б, якби ...»

До дітей приходить Фея з чарівною паличкою (іграшка) і каже, що може перетворити їх в того, в кого вони побажають, але вони повинні обґрунтувати свій вибір. Варіанти. «Якби я був художником, то намалював би ...»; «Якби я був артистом, то зіграв би роль ...»; «Якби я був квіткою, то радував би ...»; «Якби я був вихователем, то ...».

«Буває - не буває»

Вихователь підбирає предметні картинки, викликає двох дітей: перша дитина бере картинку і придумує небилицю. (Крокодил літає.) Другий повинен довести, що так бути не може. (Крокодил не літає, у нього немає крил.) Перший доводить, що може, але при певних умовах, і називає їх. ( «Ні, літає: його везуть в літаку».)

Вчимо конструювати «Текст для іншого»:

Розвиваємо вміння викладати свої думки точно і лаконічно

«Художник слова»

Діти (по черзі) задумують когось із групи і починають малювати його словесний портрет, не називаючи імені цієї людини. Попередньо можна запропонувати дітям вправу на асоціативне сприйняття: «На яку тварину схожий? На який предмет меблів? «І т. д.

«Магазин»

Одна дитина - «продавець», інші діти - «покупці». На прилавку «магазина» розкладені різні предмети. Покупець не показує предмет, який хоче купити, а описує його або розповідає, для чого він може стати в нагоді, що з нього можна зробити. Продавець повинен зрозуміти, який саме товар потрібен покупцю.

Вчимо встановлювати «зворотний зв'язок» при взаємодії з іншими людьми

«Телеграф»

Четверо дітей - «зв'язківці», інші - спостерігачі, вихователь - відправник телеграми, одна дитина - її одержувач. Зв'язківці і одержувач телеграми виходять за двері. Вихователь запрошує одного зв'язківця і зачитує йому текст телеграми один раз. Перший зв'язківець, щоб краще запам'ятати текст, може ставити уточнюючі питання. Потім він запрошує другого зв'язківця і передає йому почутий текст; другий - третьому; третій - четвертому; четвертий - одержувачу. Одержувач переказує почуте спостерігачам і питає: чи правильно він все зрозумів?

Приблизний текст. Вилітаю рейсом 47. Зустрічай о 13.00 за київським часом. Не забудь про цукерки і квіти. До зустрічі. Твій друг.

«Діалоги»

1-й варіант. Діти об'єднуються в пари. Їм дають завдання поговорити на тему типу «Моє улюблене час року» ( «Кращий день», «День народження» і ін.) І запам'ятати, про що розповів співрозмовник. Протягом 5 - 7 хвилин діти спілкуються. Потім по умовному сигналу розмови припиняються, і діти, помінявшись парами, розповідають один одному, що почули від попередніх співрозмовників.

2-й варіант. «Переговори». Діти діляться на дві команди. Тему для розмови вибирають самі. Умова: не перебивати один одного. Протягом 5 - 7 хвилин команди спілкуються з обраної теми і роблять висновок, про який повідомляють педагогу або дитині-спостерігачеві.



ВИСНОВКИ

Гра є одним із основних чинників формування інтелектуальної готовності дітей до навчання в школі. Готовність до школи визначається соціальною та емоційною зрілістю дитини. Вона виражається в умінні контактувати з іншими людьми (дітьми та дорослими), дотримуватись прийнятих у суспільстві правил поведінки, уміти грати в ігри за правилами, самому їх дотримуватись і стежити за їх дотриманням іншими учасниками. Гра, будучи простим і близьким людині способом пізнання навколишньої дійсності, повинна бути найбільш природним і доступним шляхом до оволодіння тими чи іншими знаннями, вміннями, навичками. Існуюча ж необхідність у раціональному побудові, організації та застосування її в процесі навчання і виховання вимагає більш ретельного і детального її вивчення. Про навчальні можливості ігор відомо давно. У грі проявляються здібності дитини. Гра - особливо організоване заняття, що вимагає напруги емоційних та розумових сил. Для дітей гра перш за все - захоплююче заняття. Вона посильна навіть слабким учням.

Довгий час у теорії і практиці дошкільного виховання панував вузько дидактичний підхід до гри як до вільної діяльності дитини, що розвивається за її ініціативою. Роль педагога зводилася лише до створення умов для гри, забезпечення дитини ігровим матеріалом. Останніми роками гра розглядається як форма організації дитячого життя, пізнання світу. Змінився і погляд на позицію вихователя. Він повинен організовувати дитяче життя і діяльність; керувати формуванням взаємин у дитячій спільності. Така позиція спонукає педагогів до використання активної тактики, до керівництва розвитком ігор і формування у їх процесі позитивної основи, суспільно корисних якостей особистості. Доцільність такого підходу доведена практикою дошкільного виховання і спеціальними дослідженнями.

Керівництво ігровою діяльністю є тонким і складним процесом. Воно потребує глибоких знань теорії ігрової діяльності, спеціальних умінь, довіри і поваги дітей. Намагання керувати нею без знань внутрішніх законів діяльності може зруйнувати гру. Гра є вільною, невимушеною дитячою діяльністю, що необхідно зберегти за будь-якого стилю і способу керівництва нею. Важливою передумовою продуктивного спілкування педагога з дітьми с стимулювання в умовах прийняття дорослим на себе однієї з ролей, взаємодія з ними у процесі гри.

На ранніх етапах розвитку гра слід дуже близько до практичної діяльності. У практичному підставі дій зі оточуючими предметами, коли дитина осмислює, що вона годує ляльку порожній ложкою, уяву вже бере участь, хоча розгорнутого ігрового перетворення предметів ще спостерігається.

Для дошкільнят основна лінія розвитку лежать у формуванні непредметных дій, а гра виникає, як завислий процес.

З роками, коли ці види діяльності змінюються місцями, гра стає провідною, пануючій формою будівлі власного світу. Не вигравати, а грати - така є загальна формула, мотивація дитячої гри.

Дитина може опанувати широким, безпосередньо недоступним йому колом дійсності лише у грі, в ігровий формі. У цілому цей процес освоєння минулого світу через ігрові дії цьому світі, включені як ігрове свідомість, і ігрове невідоме.

Діти самі вибирають гру, самі організують її. Однак у водночас над жодній іншій діяльності немає таких суворі правила, такий зумовленості поведінки, як. У цій гра привчає дітей підкоряти свої дії і думки певної виховної мети, допомагає виховувати цілеспрямованість.

У грі дитина починає почуватися членом колективу, справедливо оцінювати дії і їх учинки своїх друзів і свої власні. Завдання вихователя у тому, щоб зосередити увагу граючих на таких цілях, які викликали б спільність почуттів та дій, сприяти встановленню між дітьми відносин, заснованих на виключно дружбі, справедливості, взаємну відповідальність.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аніщенка О.А. Розвиваємо у грі: Посібник для педагогів тапрактич. Психологів дошк. установ / О.А. Аніщенка, Л.А.Вяткина, М.В.Мащенко. - Мінсь, 2000. - 112 с.

2. Белопольская Н.Л. Азбука настрою: навч.посіб. / Н.Л. Белопольская.- Москва: Інститут психології, 1993. Букатов В. М. Педагогічні таїнства дидактичних ігор: Посібник. - К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. - 126 с.

3. Букатов В. М. Педагогічні таїнства дидактичних ігор: Посібник. - К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. - 126 с.

4. Ващенко Г.Г. Роль ігрової діяльності у навчанні / Г. Г.Ващенко // Загальні методи навчання. -- К., 1997. - С. 366-380.

5. Виготский Л.С. Педагогическая психология: навч.посіб. / Л.С. Виготский - М.:1991

6. Використання гри для активізації навчально-виховного процесу: Посіб. для студ. пед. вузу та викладачів / Уклад.: Мішкурова В. Ф.; Пащенко М. І. - К.: Науковий світ, 2001. - 188 с.

7. Воронова В. Я. Творчі ігри старших дошкільників / В.Воронова - М., 1991 - 31с.

8. Горбатих В. Будівельно-конструкційні ігри - джерело всебічного розвитку дошкільників / В.Горбатих // Вихователь-методист дошкільного закладу. - 2009. - №5.

9. Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження: методологічні поради молодим науковцям / С.У. Гончаренко. - К., Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2008. - 278 с.

10. Денисюк О.М. У центрі уваги - раннє дитинство / О.М.Денисюк // Дошкільне виховання. - 2003. - № 8. - С. 10- 16.

11. Дошкольная педагогіка / под ред. В.И. Логиновой - М.:Просвящение,1988. - 280 с.

12. Євдокімова Л.Г. Українські народні ігри та забави в дошкільних установах / Л. Євдокімова // БВДС - 2007. - №12. - С.40-49.

13. Заїка Є.В. Комплекс ігор для розвитку уяви / Є.В.Заїка // Питання психології. - 1993. - № 2. - С. 54-58.

14. Захарченко В. Г. Формування зв'язного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами сюжетно-рольової гри: дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / В.Захарченко. - К., 1997. - 186 с.

15. Колоцца Д.А. Детские игры, их психологическое и педагогическое значение / Д.А. Колоцца. Пер. с итал. - М.: Моск. кн. изд-во, 1999. - 266 с.

16. Кудикіна Н.В. Теоретичні засади педагогічного керівництва ігровою діяльністю молодших школярів у позаурочному навчально-виховному процесі [Текст]: дис... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Кудикіна Надія Василівна; Інститут педагогіки АПН України. - К., 2004.- С. 14-34.

17. Луцан Н. І. Методика розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку за текстами українських народних ігор. / Н. І. Луцан / Дис... канд. пед. наук: 13.00.02/ Південноукраїнський педагогічний ун-т ім. К. Д. Ушинського. - О., 1995. - 186 с.

18. Любашина В. В. Формування діалогічних умінь у старшого дошкільного віку в іграх за сюжетами художніх творів: дис. канд. пед. наук: спец. 13.00.02 / В.Любашина. - Одеса, 2006. - 244 с.

19. Матищина І.Г. Природа, сутність, історія гри // Проблеми виховання. - 2006. - №1. - С. 5-12.

20. Нікітін Н.П. «Розвиваючі гри для дітей». Довідник М. «Гомо». 2001 р.

21. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Т.І. Поніманська - К.: Академвидав, 2004. - С. 306-308

22. Поздняков М. А. Менджеріцька Д. В. Дослідник ігри дітей дошкільного віку / М.А.Поздняков, Д.А.Менджеріцька // Дошкільне виховання. - 1995. - № 12. - С. 12-15.

23. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи / О.Я.Савченко. - К., 1997. - 231 с.

24. Смирнова Е.О. Педагогічні системи та програми дошкільного виховання: навч. посібник для студентів пед. коледжів, які навчаються за спеціальності «Дошк. освіту» / Е.О. Смирнова. - Москва, 2005. - 119 с.

25. ТихомироваЛ.Ф., Басов А.В. «Розвиток логічного мислення дітей». Ярославль. 1996 р.

26. Шмаков С. А. Ігри учнів - феномен культури / С.Шмаков. - М., 1994. - 239 с.

27. Шмаков С.А. Природа і структура гри // Проблеми виховання. - 2006. - №1. - C. 30-37.

28. Щербань П. М. Навчально-педагогічні ігри: навч. посібник для студентів вищ. навч. закл. - К.: Вища школа, 2004 - 206 с.

29. Ядешко В.І. Дошкольная педагогіка / В.І.Ядешко, Ф.А.Сохин, Т.А. Ільїна та ін., [під ред. В.І.Ядешко, Ф.А.Сохина]. - 2-ге вид.- Москва: Просвітництво, 1986. - 415 c.

30. Яницька О.Ю. Українські народні рухливі ігри для дітей старшого дошкільного віку / О. Яницька. - Рівне, 1992. - 132 с.



ДОДАТКИ

ПАЛИЧКА-ВИРУЧАЛОЧКА (ЧОРНА ПАЛИЧКА)

Діти по лічилки обирають ведучого. Він відбігає від них і стає обличчям до стіни. Біля стіни лежить паличка-виручалочка. Ведучий бере паличку, стукає по стіні і каже: «Паличка прийшла, нікого не знайшла. Кого першого знайде, той за паличкою піде». Після цих слів він ставить паличку біля стіни і йде шукати. Помітивши одного з гравців, голосно називає його по імені, швидко підбігає до стіни, бере паличку, стукає нею по стіні і кричить: «Паличка-виручалочка знайшла...» (називає по імені грає). Так ведучий знаходить всіх дітей. При повторенні гри повинен водити той, хто був знайдений першим.

Якщо гравець, якого знайшли, добіжить до палички-виручалочки раніше ведучого, він швидко бере паличку і зі словами: «Паличка, виручи мене!» - стукає нею по стіні, потім кидає її як можна далі і, поки її шукає ведучий, ховається. Ведучий знаходить паличку, повертається до умовного місця, стукає нею і голосно говорить: «Паличка прийшла, нікого не знайшла, кого першого знайде, той за паличкою піде!»

Правила

1. Ведучий не повинен підглядати, коли діти ховаються.

2. Ведучий говорить слова повільно, щоб всі діти могли сховатися.

3. Він повинен шукати по всьому майданчику, не стояти біля палички-стукалочки.

4. Діти можуть перебігти з одного місця укриття до іншого, поки ведучий шукає паличку-виручалочку і ставить її на місце.

Вказівки до проведення

Цю гру добре проводити на лісовій галявині. Обов'язково потрібно обмежити ігровий майданчик і показати дітям кілька місць, де вони зможуть сховатися (за кущі, дерева, пеньки, канавку, у високу траву).

Для проведення гри потрібно зробити паличку-виручалочку з дерева завдовжки 50-60 см, пофарбувати в яскравий колір, щоб його добре було видно в зеленій траві.

Ускладнення до гри

Можна виручити гравця, якого знайшов ведучий. Якщо хтось з гравців непомітно вийде з укриття, швидко підбіжить до палочки-виручалочки, постукає нею по стіні зі словами: «Паличка-виручалочка, виручи...» - і назве ім'я выручаемого. Паличку кидає як можна далі, і, поки ведучий шукає її, діти знову ховаються.

КВАЧ

Мета: удосконалювати навички швидкого бігу; розвивати швидкість і спритність.

Хід гри

Діти стоять у різних кінцях майданчика. Одну дитину обирають «квачем», їй дають до рук кольорову стрічку, і вона стає посередині майданчика. Вихователь Квачик, квачик, раз, два, три, Швидше ти дітей лови! «Квач» намагається когось догнати (квацнути). Той, кого він квацнув, відходить убік. Гра завершується, якщо «квач» зловить трьох-чотирьох дітей (за домовленістю). Потім вихователь призначає «квачем» найспритнішу дитину, яку жодного разу не спіймали. Рекомендації до гриСпійманим уважається той, кого «квач» квацнув, він відходить убік. Якщо «квач» протягом 30-40 с не може нікого квацнути, то необхідно призначити іншу дитину.

Размещено на Allbest.ru