Розділ 2. Організація та зміст педагогічних заходів із формування комунікативної поведінки дітей дошкільного віку із дизартрією при ДЦП

2.1 Визначення особливостей рівнів сформованості комунікативної поведінки дітей дошкільного віку із дизартрією

Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури довів, що ігри займають велику роль у формуванні комунікативної поведінки дітей дошкільного віку взагалі і з дизартрією, зокрема.

Саме тому, ми вирішили провести свою дослідницьку роботу, яка складається з трьох етапів:

1. Констатувальний етап експерименту.

2. Формувальний етап експерименту.

3. Контрольний етап експерименту.

Експериментальне дослідження здійснювалось у 2013-2014 навчальному році на базі дитячого садку № 3 м. Валки,Харківська область. Були обрані старші групи (по 10 дітей в кожній).

Мета констатувального етапу експерименту - визначення показників первинного рівня сформованості комунікативної поведінки.

Рівень знань оцінювався за наступними критеріями:

Високий - дитина активно залучає навколишніх дітей до своїх дій і пропонує різні варіанти взаємодії; із задоволенням відгукується на ініціативу однолітків, активно підхоплює їх ідеї і дії; переважаючий емоційний фон: позитивний.

Середній - дитина вкрай рідко проявляє активність і вважає за краще йти за іншими дітьми; дитина лише в окремих випадках реагує на ініціативу однолітків, відаючи перевагу індивідуальній грі; переважаючий емоційний фон: негативний.

Низький - дитина не проявляє ніякої активності, грає наодинці або пасивно йде за іншими; дитина взагалі не відповідає на пропозиції однолітків. Переважаючий емоційний фон: дитина не виявляє емоцій.

Для визначення критеріїв та показників рівнів сформованості комунікативної поведінки нами були використані наступні завдання.

Завдання № 1

Назвати дію, зображену на малюнках: летить, біжить, стукає, малює, вмивається, миє.

Назвати, зображені на малюнку, близькі за значенням слова - дії: шиє, в'яже, вишиває, варить, жарить, пече.

Завдання № 2

Підібрати слова протилежні за значенням (антоніми) за малюнками: білий - чорний,

Великий - маленький,

Довгий - короткий,

Широкий - вузький

Товстий - тонкий.

Назвати кольори.

Червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий.

Назвати відтінки.

Світло - сірий, рожевий, світло - зелений, темно - фіолетовий.

Назвати, якої форми предмет.

Трикутної, овальної, чотирикутної, круглої, квадратної.

Які, за смаком, зображені фрукти.

Кислий, солодка, терпка.

Який хвіст у білки ? (пухнастий).

Яка склянка? (прозора).

Який їжак ? (колючий).

Назви з чого зроблений предмет? (з дерева, з фарфору, з заліза).

Як називається:

Магазин, де продають книги (книжковий),

Стіл, за яким обідають (обідній).

Який лист?

Лист з берези - березовий,

Лист з дуба - дубовий,

Лист з клена - кленовий,

Лист з горобини - горобиновий.

Подивись на малюнок і скажи, який зображено день?

Зимовий,

Весняний,

Літній,

Осінній.

Назвати присвійні прикметники.

Чий це хвіст? Заячий, лисячий, вовчий.

Завдання № 3

Обстеження граматичного ладу мовлення.

Розуміння зверненої мови.

Виконання інструкції з одного завдання:

- закрий книгу,

- дістань ручку.

Виконання інструкцій з двох завдань:

- дістань ручку і поклади її на зошит,

- поклади лінійку на зошит.

Після проведення діагностики сформованості комунікативної поведінки дітей з дизартрією при ДЦП зробимо підсумок дослідження.

Дані отримані під час проведення експерименту представлено в таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1 Результати констатувального етапу експерименту в контрольній групі

Рівень	1 завдання	2 завдання	3 завдання
Високий	2 (20%)	1 (15%)	2 (20%)
Середній	4 (40%)	3 (35%)	5 (45%)
Низький	4 (40%)	5 (50%)	3 (35%)

Обчислюємо відносну кількість дітей, які знаходяться на кожному з рівнів:

Так, на високому рівні в першій групі знаходиться - 18%, з середнім рівнем виявлено - 40%, на низькому рівні також знаходиться - 42%.

Таблиця 2.2 Результати констатувального етапу експерименту в експериментальній групі

Рівень	1 завдання	2 завдання	3 завдання
Високий	1 (15%)	2 (20%)	3 (25%)
Середній	3 (35%)	5 (45%)	4 (40%)
Низький	5 (50%)	3 (35%)	3 (35%)

Обчислюємо відносну кількість дітей, що знаходять на кожному з рівнів.



Таким чином, в експериментальній групі на високому рівні знаходиться - 20%, на середньому рівні - 40%, на низькому рівні - 40%.

З метою порівняння результатів констатувального етапу експерименту в контрольній та експериментальній групах будуємо діаграму.

Як свідчать результати секторних діаграм обидві групи дітей з завданням впоралися на середньому та низькому рівнях.

Отже, слід зазначити, що треба підвищувати рівень сформованості комунікативної поведінки. А це пояснює необхідність проведення наступного етапу нашого дослідження: формувального етапу експерименту з використанням розвивальних завдань.

2.2 Реалізація системи роботи для формування комунікативної поведінки дітей дошкільного віку з дизартрією при ДЦП

Мета формувального етапу експерименту - визначення змісту системи ігор як засобу формування комунікативної поведінки дітей дошкільного віку з дизартрією при ДЦП.

Ми припускаємо, що процес формування комунікативної поведінки може бути більш ефективним, якщо на заняттях та у індивідуальній роботі з дітьми будуть використані ігри, які потребують розміркування, водночас викликають інтерес, спонукають скористатися набутими знаннями і вміннями, розвивають кмітливість і творчість, сприяють виправленню мовлення.

У ході нашої експериментальної роботи ми враховували вікові, індивідуальні, психологічні, інтелектуальні можливості дітей.

Для дітей з низькими можливостями ми обирали спеціальні ігри, які розвивають мовлення, пам'ять, мислення, сенсорні здібності. Під час ігор ми враховували працездатність, втомлюваність дітей, намагалися давати певний обсяг завдань, який би відповідав цим можливостям.

Для дітей з середнім рівнем ми добирали більш складні завдання, по мірі їх виконання ще більше ускладнювали їх.

У своїй роботі також спиралися на принципи послідовності систематичності, свідомості та інші.

Запишемо казку

Мета: Розвивати уміння запам'ятовувати не тільки окремі предмети чи слова, а зміст цілого оповідання.

Матеріал: Папір, олівці, схема.

Хід гри: Дорослий читає невелику казку, потім пропонує переказати зміст. Це дуже важко і викликає у дітей труднощі. впокойте малюка і пропонуйте йому записати казку, щоб потім її можна було прочитати. Записувати казку не обов'язково літерами, яких дитина що не знає. Це можна зробити за допомогою картинок. Педагог бере аркуш паперу і олівець, малює рамку. Разом із дитиною згадує, про що розповідається спочатку казки. Наприклад, про дівчинку, яка вийшла із будинку. В рамці дорослий малює дівчинку біля будинку і пояснюєте дитині, що так можна написати початок казки. Потім малює ще одну рамку і каже, що в цій рамці треба написати те, що було далі. Дорослий допомагає дитині визначити наступний епізод і намалювати його в рамці з допомогою 2-3 умовних позначень. Потім дитина, користуючись малюнками, може переконати зміст. Це для дитини буде не важко і дуже цікаво. Так можливо написати декілька казок спочатку за допомогою дорослого, а потім - самостійно.

Третій зайвий

Мета: Вчити дітей об'єднувати предмети в групу за особливій ознаками. Продовжувати працювати із символами. Розвивати пам'ять.

Хід гри: Па малюнках зображені дикі тварини, свійські тварини дикі птахи, свійські птахи

Дорослий пропонує, дітям великий зелений квадрат (він позначає слона), великий червоний трикутник (він позначає. орла) і маленьке червоне коло (воно позначає корову). Треба розкласти фігури в потрібне місце: диких тварин треба покласти лише до диких тварин, свійських тварин - до свійських, диких птахів - до диких, свійських птах - до свійських. Куди попаде зелений квадрат? Червоний трикутник? Маленьке червоне коло?

Потім за, бажанням, взяти іншу партію тварин (лисицю, лелеку, собаку тощо), позначити їх фігурами з набору та знайти потрібне місце на малюнках. Гра ускладнюється поступово: спочатку додають малюнки з однією твариною або з одним птахом, потім двома, трьома.

Збери пірамідку

Мета: Розвивати уявлення дитини.

Матеріал: Пірамідка, картки.

Хід гри: Для проведення потрібна звичайна велика пірамідка, вдається з 8 кілець різного кольору, основи і верхівки. Крім Знадобиться приготувати 5-7 карток (з картону чи цупкого паперу) зі схематичними малюнками різних, на перший погляд, незвичайних варіантів зібраної пірамідки. Дитина розбирає пірамідку складає її за одним з малюнків.

Якого кольору предмети?

Мета: Вчити дітей самостійно визначати і називати кольори т відтінки.

Матеріал: Посуд, іграшки, інші речі.

Хід гри: Вихователь запропоновує назвати колір стін, підлоти тощо. Потім запрошує дитину і запропоновує. розповісти якого кольору меблі, посуд тощо. Якщо дитина називає правильно, то діти плескають у долоні, якщо дитина помиляється, то допомагають відповісти правильно. Завдання дається кожній дитині окремо, але наприкінці гри вихователь дає більш точну назву колір і його відтінків.

Ігри на розвиток відчуття

Впізнай, що заховано

Мета: Вчити дітей впізнавати па дотик., або уявляти предмети складеним описом.

Матеріал: Іграшки.

Хід гри: У цій грі дитині необхідно мати вміння уявляти предмети за складеним описом і самій описувати різні предмети. Іграшки заховують і роблять опис її зовнішнього вигляду. Наприклад, "Жовтого кольору, голова кругла, дзьоб гострий" (курчатко). Яка дитина здогадалася, то їй віддають захований предмет. Наступний предмет буде заховувати дитина, а також описувати його. Гру можна ускладнити, заховуючи іграшки в "чарівну торбинку". Після того, дитина відгадає, їй пропонують знайти відповідний предмет торбинці па дотик.

Ігри на розвиток уявлення

Чарівні фарби

Мета: Знайомити дітей з відтінками різних кольорів.

Матеріал: Демонстраційний: морква й апельсин, червона й же фарби, стрічки. Роздавальний: па колену дитину папір, палітра, фарбова склянка з водою, ганчірочка.

Хід гри: Вихователь: "Діти, сьогодні ми з вами будемо малювати моркву і апельсин. Якого кольору морква, апельсин? Між ними є різниця?" Педагог три має демонстраційні апельсин і моркву в одній руці, щоб різниця була очевидною. "Правильно, морква більш червона, а апельсин - жовтий. Він жовто-оранжевий. Діти, хто знає, як можна зробити жовтогарячу фарбу?" - запитує вихователь. Викликана дитина говорить, що треба червону і жовту фарби змішати на палітрі, а потім одержаним кольором малювати па папері. Вихователь: "Ми вже знаємо, що морква червоніша, а апельсин жовтіший. Тому для малювання моркви беремо більше червоної фарби, а для апельсина - більше жовтої",- пояснює вихователь і показує прийоми малювання апельсина і моркви. Далі вихователь пропонує дітям на палітрі розвести дві фарби так, щоб утворилося два відтінки жовтогарячого кольору, а потім малювати на папері. Виконані роботи розвішуються і аналізуються з точки зору точності одержаних відтінків.

Пари картинок

Мета: Вчити встановлювати складні змістові зв'язки, розвивати пам'ять.

Матеріал: Картинки з малюнками.

Хід гри: Дорослий підбирає 7-8 пар картинок, пов'язаних одна з одною за змістом. Розкладає їх попарно перед дитиною. Наприклад, картинка, на якій намальовано дерево, кладеться поруч із зображенням лісу, а зображення буднику поруч із вікном.

Педагог пропонує дитині уважно розглянути всі малюнки і запам'ятати як можна більше картинок з правого рядка. Через 1-2 хвилину забирає картинки із правого рядка, залишивши лівий рядок, пропонує. дитині назвати ті картинки, які забрали.

Поради вихователю: Гру треба ускладнювати поступово збільшувати кількість картинок, скорочувати час їх розглядання чи віддаляти зв'язок між ними. (Наприклад, якщо спочатку для запам'ятовування картинки із зображенням дівчинки пропонується картинка з бантиком, то потім для запам'ятовування тієї ж картинки пропонується картинка із зображенням лісу). Так поступово дитина буде вчитися встановлювати складні змістові зв'язки і таким чином розвивати пам'ять.

Будинки тварин

Мета: Розвивати логічне мислення, вчити розкладати предметі від більшого до меншого.

Матеріал: Зображення 6 тварин, які розрізняються за величиною (слон, ведмідь, заєць, їжак, миша). Для тварин погрібні будинки - аркушів паперу різної величини (наприклад, прямокутник, сторони якого дорівнюють 17, 15, 13, 11,9,7 см).

Хід гри: Дорослий розкладає будинки від більшого до меншого та пропонує дитині розселити тварин. В найбільшому будинку буде жити слон, його треба покласти в відповідний прямокутник тощо. Після цього тварини ідуть гуляти (картки з зображеннями перемішуються). На прогулянці зайчик раптом згадав, що він забув вдома моркву. Завдання дитини - допомогти зайчику найти свій будинок. Якщо не вдається, то запропонуйте дитині перевірити, де будинок зайчика. Для цього всім тваринам треба повернутися у свої будинки. Всі тварини з прогулянки можуть повертатися по черзі.

Що плаває, що тоне

Мета: Розвивати допитливість, спостережливість, логічне мислення.

Матеріал: Предмети з металу та дерева: лінійка, ложки, олівці цвяхи та інші речи з цих матеріалів.

Хід гри: Дорослий розкладає предмети в різному порядку потім пропонує дитині вгадати, що з них потоне, а що попливе. Своє припущення дитина перевіряє, кидаючи предмети у газ з водою. Речі що плавають, дитина складає в одне місце, ті, що тонуть, в інше. Коли всі предмети будуть перевірені, дитина зрозуміє, що плавають дерев'яні речі, а тонуть металеві. Якщо їй це не вдається, дорослий повинен наштовхнути її на правильний висновок.

Четвертий зайвий

Мета: Розвивати логічне мислення та вміння групувати, класифікувати предмети за однією спільною ознакою.

Матеріал: Різні набори карток (стіл, стілець, ліжко, чайник, фішки).

Хід гри: Дорослий кладе перед дитиною 4 картки із зображенням предметів. 3 з них відносяться до одного спільного поняття. Визначивши "зайву", дитина одержує фішку. Набори карток можуть бути різними: стіл, стілець, ліжко, чайник; кінь, кішка, собака, щука, ялинка, береза, дуб, суниця; огірок, морква, заєць, картопля. Іноді дитина не всі завдання вирішує правильно. В таких випадках слід вислухати і зрозуміти її обґрунтування.

Поїзд

Мета: Розвивати логічне мислення.

Матеріал: 10 картинок однакового розміру. Кожна картинка - це вагончик. Всі картинки повинні бути різними.

Хід гри: Дорослий і дитина беруть по 5 картинок. Педагог каже дитині: "Ми будемо грати в поїзд. Я кладу першу картинку. Потім ти кладеш свою картинку, і так будемо класти по черзі.

Виходять вагончики у поїзді. Та у справжньому поїзді вагончики скріплюються один за одним, щоб не відчепитися на ходу. Наші вагончики-картинки повинні теж бути скріпленими. Ось як це робиться. Кладеш картинку, на якій намальована ложка. За нею можна покласти будь-яку картинку, на якій намальована тарілка. Ми скріпили тарілку і ложку тому, що і ложка, і тарілка - посуд. Після тарілки і ложки кладемо картинку, на якій намальована ваза для квітів. Ми скріпили тарілку і вазу, тому, що вони зроблені з однакового матеріалу - фарфору. А тепер кладемо картинку з машиною, в якій возять воду (намальована машина). Ми скріпили вазу для квітів і намальовану машину тому. Що в вазу наливають воду і в поливальну машину теж набирають воду.

А тепер ми по черзі будемо класти свої картинки і роз'яснювати, як їх скріпляти.

Коли поїзд буде готовий, слід перевірити разом з дитиною, як кріплені вагони, щоб вони не відчепилися під час руху. Потім картинки перемішуються і гра повторюється. Гру можна повторювати неодноразово, змінюючи картинки.

Секрет

Мета: Розвивати просторове мислення, увагу.

Матеріалі: План невеликої ділянки.

Хід гри: Дорослий пояснює: "На нашому плані умовно зображено: "Ігровий павільйон (1), іграшкова ракета (2), гойдалка (3), лавки (4), столик (5), пісочниця (б), будиночок (7), гірка (8), альтанка (9)".

Потім педагог непомітно для дитини заховує на ділянці яку-небудь іграшку. Відмітить на плані місце, де захована іграшка, а дитина пробує знайти її. Можна зробити і навпаки: попросити дитину заховати предмет і відмітити на плані, де він знаходиться.

Завдання стане складнішим, якщо знаходити секрети, знаходячись у різних місцях майданчика. Для цього дитина повинна навчитися відрізняти, де вона стоїть сама.

Поради вихователю:

ь У грі може брати участь декілька дітей, тоді можна, наприклад, влаштувати між ними змагання: хто швидше знайде захований предмет.

ь Можна водночас заховати декілька предметів, тоді кожна дитина буде шукати за планом свій секрет".

Гра "Азбука настрою"

Мета: зняття напруги, розширення поведінкового репертуару; розуміння та визначення емоційного стану за мімікою - страх, радість, гнів, смуток тощо.

Хід заняття: На початку гри експериментатор пропонує дітям вгадати, за виразом обличчя, в якому він настрої. Потім кожна дитина по черзі виступає в ролі ведучого, інші вгадують, який настрій дитина показує.

Напередодні батькам пропонується відвідати з дітьми Цирк. Особливу увагу вони мають приділити клоунам та провести, після відвідування цирку, з дітьми бесіду: "Як спілкуються клоуни", який у них вираз обличчя, які використовують рухи.

Гра-вправа "Відгадай"

Мета: закріплення розуміння емоційних станів за графічними малюнками; розвиток уяви, уваги.

Устаткування: графічне зображення емоцій (сонечко, краплинка) за, кількістю дітей. Зображення обличчя клоунів з різними емоціями.

Хід заняття: Дітям пропонується пригадати, як спілкувались клоуни у цирку, який був вираз обличчя. Демонструється обличчя клоуна по-черзі з запитаннями:

- Який настрій у цього клоуна?

- Чому він у такому настрої?

- Як ви здогадались?

- Чи є серед ваших малюнків ще такі зображення? Діти повинні знайти та показати відповідні малюнки.

Гра-етюд "На кого я схожий"

Мета: зняття напруги, розширення поведінкового репертуару, розуміння пантоміміки; розвиток модуляції голосу.

Хід заняття: Проведення рольової гімнастики. Вихователь показує рухи і коментує:

- У мене довгі вушка (показує руками біля голови), я маленький, у мене малі лапки (відповідна поза). На кого я схожий?

Потім дітям пропонується:

- бути схожим на: лева, чаплю, жабку;

- заспівати відому пісню на інший мотив, пошепки, прокукурікати, з різною швидкістю, пронявчати.

Гра-етюд "Змалюй ситуацію"

Мета: формування вміння проявляти емоції та почуття; формування адекватних способів поведінки в конфліктних ситуаціях; розвиток невербальних способів комунікативної поведінки; подолання емоційно-особистісного егоцентризму.

Хід гри.

Дітям пропонується розділитись на пари та відтворити ситуацію:

- помирися з другом;

- попроси вибачення;

- приголубити, пожалій маленьке кинуте кошеня;

- дитина не бере участь у загальній грі - треба її запросити, зацікавити;

- одна дитина не допомагає в прибиранні - треба залучити до спільної дії, вмовити.

Гра "Що я вмію робити"

Мета: формування вміння визначати дію оточення за руховими комбінаціями, емоціями; зняття м'язового тонусу; розвиток уваги.

Хід заняття.

Вихователь запитує дітей, що потрібно зробити, якщо впав олівець? (очікувана відповідь - Підняти).

- А що саме треба зробити, щоб підняти олівець? Яка поза у людини?

Якщо діти не можуть відповісти на запитання, експериментатор показує рух - нахиляється. Після цього проводиться бесіда з поясненням, що під час виконання різної дії, роботи, люди приймають відповідні пози: якщо пишуть чи читають за столом - сидять; якщо треба спати - лежать.

Потім пропонується дітям уявити, що вони несуть великий кавун і відтворити за наслідуванням позу, міміку, ходу.

Далі експериментатор читає речення, а дітям пропонується показувати дію, або приймати відповідну позу і закінчувати речення:

Я вмію зубки (чистити) - відповідна поза і рухи.

Я вмію посуд (мити).

Я вмію підлогу (підметати).

Я вмію квіти (поливати).

Проводиться бесіда, хто і як допомагає вдома, з обов'язковим показом способу дії.

Гра-вправа "Хто що робить"

Мета: формування вміння визначати дію оточення за руховими комбінаціями, емоціями; зняття м'язового тонусу; розвиток уваги.

Обладнання: картки з малюнками предметів та малюнками людей у русі.

Хід заняття: Вихователь роздає дітям картки і нагадує про різні дії людей та їх призначення, пропонується поєднати у відповідності предмету до картки із зображенням людини так, щоб її поза відповідала дії із предметом.

Гра-етюд "Живий малюнок"

Мета: Розвиток сприймання, уявлення, мислення; вміння знаходити головне в предметі; закріплення розуміння міміки, пантоміміки як елементів не мовленнєвої комунікації.

Хід гри: кожній дитині пропонуються малюнки звірів, машин, літака. Обравши один малюнок, дитина має "оживити" його, показати якусь позу, рух, вираз обличчя. Інші діти відгадують, що це таке, кого відтворила дитина.

Тема: Класифікація предметів за темами

Мета: назвати предмет, що зображено, узагальнювати предмети. Наприклад, огірок, помідор, буряк, капуста. Це овочі.

Хід гри: продемонструвати дітям 15 - 20 малюнків різних груп, їх потрібно назвати і підібрати узагальнююче слово до кожної з груп.

На столі розкладені серії малюнків різних груп: овочі, фрукти, професії, домашні тварини, дерева. Дитина уважно розглядає малюнки, називає, класифікує.

Тема "З якого дерева листя?"

Мета: вчити дітей утворювати прикметники від іменників, використовувати в мовленні прості розповсюджені речення.

Хід гри: логопед бере по черзі листя з різних дерев і запитує з якого дерева це листя (Це листя з клена, листя - кленове, листя з берези, березове листя.)

Тема: "Дикі тварини"

Мета: збагачення лексики за рахунок словоутворення з допомогою суфіксів, розвиток мислення.

Хід гри: розглянути малюнки дітей диких тварин і згадати, хто є їхніми мамами.

Зайченя - зайчиха.

Лисеня - лисиця.

Ведмежа - ведмедиця.

Вовченя - вовчиця.

Левеня - левиця.

Тема:"Ланцюжок слів"

Мета: збагатити активний словниковий запас дітей іменниками. Розвивати логічне мислення, пам'ять, увагу.

Хід гри: скласти ланцюжок слів так, щоб останній звук попереднього слова співпадав з першим звуком наступного слова. Дитина називає слово іменник, а наступний гравець називає таке слово, щоб останній звук попереднього слова співпадав з першим звуком наступного слова.

Тема:"Один - одна - одно"

Мета: вчити дітей розрізняти рід іменників.

Хід гри: діти називають скільки предметів зображено на малюнку. Іменник повинен бути узгоджений з числівником.

Один зошит; одна полиця; одно вікно.

Тема:"Угадай, що це"

Мета: збільшити запас іменників з теми "Іграшки".

Хід гри: діти сидять на стільчиках. На столі лежать іграшки. Логопед загадує загадку на кожну іграшку, а діти повинні відгадати, про що йдеться мова. У гарному платті з червоним бантом. (кукла).

Тема "Вгадай, де це"

Мета: закріпити в мовленні дітей правильне вживання прислівників місця "справа - зліва" .

Хід гри: відвернутися і по пам'яті сказати, що де стоїть. Наприклад:

Стіл стоїть справа, шафа зліва, телевізор - справа.

Тема "Домашні тварини"

Мета: називати домашніх тварин та їх дітей, розвиток мислення, уваги.

Хід гри: дитина розглядає малюнки домашніх тварин, називає їх і згадує їх дітей.

Корова - теля.

Свиня - порося.

Кішка - кошеня.

Вівця - ягня.

Структуроване заняття з ознайомлення дітей із невербальними засобами комунікативної поведінки та емоційними станами.

Заняття "Подорож у країну радощів"

Мета: ознайомлення дітей із емоціями, жестами (символами, піктограмами) та формування уміння користуватися ними під час спілкування із дорослими та однолітками; формування уміння виконувати дії за наслідуванням, розвиток зорово-рухової координації, дрібної моторики; виховання потреби у спілкуванні.

Обладнання: листи білого паперу за кількістю учасників; дзеркало (одне велике або малі за кількістю учасників); піктограма емоції "Радість". Під час проведення гри дітям надається можливість вигадати та зробити "чарівну паличку", намалювати маску кошеняти.

I. Привітання.

Вихователь звертається до дітей:

- Добрий день. Сьогодні ми будемо подорожувати, але на початку ми повинні привітатися та познайомитись. А чи можна привітатися, не промовляючи слова? Як це зробити? Просто нахилити голову вперед. Я буду говорити "Доброго дня", "Здрастуйте", "Привіт", а ви просто нахиляти голову вперед. А хто знає, як ще можна привітатися, не промовляючи слова? (Очікувані відповіді - Підняти руку. Потиснути руки). А тепер зробимо те саме, тільки кожний повернеться один до одного і скаже в голос "Доброго дня".

- Давайте кожний представиться: "Мене звуть (вказівний жест на себе) Олена".

II. Гра "Країна веселого снігу".

Грати можна сидячи на стільчиках, на ковдрі або стоячи - за бажанням і можливостями дітей.

Діти отримують лист білого паперу. Вихователь звертається до дітей:

- Наша подорож починається з країни, де йде сніг. Давайте ми згадаємо зиму, і трохи побешкетуємо. З листка, що у вас є, ми зробимо сніг. Для цього листочок ми розірвемо на багато частинок.

Коли листочки розірвані, ведучий дозволяє кожному по-черзі підкидати "крижинки" до гори. Діти повинні отримати задоволення під час гри.

Після гри експериментатор запитує у дітей, чи сподобалось їм таке заняття, який був настрій, як вони дізнались, що всім було весело.

Далі дітям пропанують розгледіти піктограму "радість" (Додаток Д). Проводиться колективне обговорення піктограми - які очі (веселі чи сумні), який ротик. Коли у людини буває таке обличчя. Який може бути у людини вираз обличчя, коли сумно. Знайомство з піктограмою "сум".

III. Артикуляційна хвилинка.

Вихователь звертається до дітей:

- Давайте поглянемо в дзеркало і посміхнемось, а тепер поглянемо один на одного і спробуємо посміхнутися, а тепер подражнимо один одного - покажемо язика.

IV. Гра "Я радію коли...".

Вихователь пропонує дітям пригадати і розповісти про те, коли вони радіють. Під час цієї гри можна передавати один одному м'ячик, іграшку або "чарівну паличку", зроблену власноруч. Починає гру сам експериментатор:

- Я дуже радію, коли дивлюсь на квіти (слухаю музику, дивлюсь мультфільм...). (Ім'я дитини) візьми "чарівну паличку" і розкажи нам, будь ласка, коли ти радієш?

Гра продовжується, поки всі діти не висловляться.

V. Етюд "Як кошеня порадувало свою маму".

Вихователь звертає увагу дітей, що радість можуть принести не тільки речі, а і добрі справи. І в підтвердження цього розповідає історію:

"Жило собі кошеня, і все у нього було - і іграшки, і олівці, і книжки, але йому все набридло, і ніщо не приносило радощів. Одного разу кошеня чекало маму з роботи. Воно ходило по хаті і зайшло на кухню, а там... стояв брудний посуд. "Мама прийде втомлена з роботи, - подумало кошеня, - помию я цей посуд, допоможу мамі". А коли мама повернулась із роботи, то дуже зраділа і похвалила кошеня. Кошеня було задоволене і теж раділо, що допомогло матусі".

Після розповіді дітям пропонується взяти на себе роль кошеняти і відтворити дії за розповіддю. Роль мами бере на себе експериментатор.

Важливо, щоб дитина відчувала радість.

VI. Прощання.

Вихователь звертається до дітей:

- Ми сьогодні дізнались як можна привітатися, а підкажіть мені, як можна показати "До побачення"?

Діти прощаються помахом руки.

-А тепер давайте помахаємо рукою і голосно скажемо: "До побачення".

Під час проведення наступних занять ми знайомили дітей із піктограмами, та можливістю їх використання у спілкуванні.

Була представлена піктограма "Умивальник" і можливості її використання: вказати на картинку, вказівний жест на себе і показати дію вмивання - "я вмиваюсь", "треба вмитися"; дія вмивання рук - "треба вимити руки" тощо.

Піктограма "Іграшки" - жест прохання рукою "дай" із вказуванням на піктограму - "Дай іграшку".

Піктограма "Вода" - вказівній жест на себе і на картинку, з додатковим показом дії "пити" - "Я хочу пити", "Дайте мені води"; також цю піктограму можливо використовувати в значенні "Мити", "Поливати" з відповідним показом способу дії.

Після ознайомлення дітей із піктограмами ми пропонували виконати доручення, які використовуються безпосередньо в спілкуванні з дітьми, в побуті і в умовах спеціально організованої дидактичної гри.

Гра-завдання "Прибираємо самі"

Мета: сформувати розуміння зверненого мовлення; сформувати уміння дітей домовлятися між собою за допомогою не мовленнєвих засобів спілкування: жестів, набору піктограм, розвивати навички взаємодії.

Устаткування: піктограми "Квітка", "Вода", "Засоби прибирання" (совок і віник).

Хід завдання:

На початку заняття дітям нагадувалось значення відповідних піктограм.

Двом дітям давали доручення підмести підлогу та полити квіти. За допомогою піктограм та жестів діти мали вибрати необхідні піктограми та за їх допомогою домовитись, хто і яку роботу буде виконувати. Вихователь мав озвучувати вибір дітей та їх дії.

Наступною була гра "Родина". Ця гра виникла на тлі попередньої гри, ролі "тата" та "мами" вже були, тому виникли ролі "бабусі", "дідуся". Діти, які виконували ролі дорослих, ходили до уявної "крамниці" на "базар", поступово виникли ролі "продавців". "Батьки" годували своїх "дітей" та домовлялись між собою, хто іде на "роботу", а хто залишається "вдома готувати їжу".

За темою "Осінь. Овочі і фрукти" нами було проведено з дітьми бесіду, запропоновано виліпити з пластиліну знайомі їм овочі та фрукти та розповісти про них. Процес спільного виготовлення цих атрибутів нагадав дітям про бачене і спонукав їх до гри. Виготовлені з пластиліну овочі та фрукти використовувались у грі "Крамниця". Поступово діти поєднали Гру "Крамниця" із грою "Сім'я" .

Під час ситуативно-рольових ігор окрім взаємин, що диктуються сюжетом, узятою на себе роллю або правилами, виникають іншого роду відносини - вже не умовні, а реальні, дійсні, що регулюють справжні стосунки між дітьми. У грі з'ясовується: як ставиться дитина до успіхів або невдач партнерів по грі, чи вступає в конфлікти з іншими учасниками гри, чи уміє стримувати безпосередні спонукання, чи готова допомогти товаришеві, чи уважна до інших учасників гри, наскільки точною є у виконанні ролі тощо.

Рольові дії захоплюють дітей і сприймаються ними як реальні вчинки. Гра допомагає дитині долати свою слабкість, управляти собою, створює умови для вправи в трудових навичках, у навичках моральної поведінки. В процесі гри дитина самостійно налагоджує взаємовідносини із колективом, у неї формуються та розвиваються як вербальні, так і невербальні засобі комунікації.

З метою закріплення умінь розуміти оточення за не мовленнєвими та мовленнєвими засобами спілкування, емоціями, проявляти та описувати свої відчуття, розвитку співчуття та уміння співпрацювати нами були проведені ігри-драматизації казок "Ріпка", "Круть та Верть ", "Курочка Ряба".

Вихователь грав відповідну роль казкаря. Попередньо було прочитано казку, з подальшим колективним обговоренням. Дітям пропонувалось відповісти на запитання: "Який настрій у персонажів?", "Чому ви так вважаєте?". Потім дітям пропонувалось обрати ролі та допомогти вихователю у вироблені костюмів та масок. Вихователь ще раз зачитував казку, а діти, одягнувши маски - ободки, розігрували пантоміму. Наступні "герої" повинні були передати настрій казкових персонажів не тільки за допомогою пантоміміки, але і, за можливістю, за допомогою інтонації.

Список жестів, які формувались для розвитку комунікативної поведінки у дітей із дизартрією при ДЦП.

1. Вказівний жест рукою на себе - "я", "мене звуть... (особисте ім'я)".

2. Нахил голови вперед - жест привітання: "здрастуйте", "добридень (ранок, вечір)", "привіт"; "спасибі".

3. Помах рукою-жест прощання ("до побачення", "пока", "до зустрічі", "до завтра").

4. Рука витягнута вперед, пальцями руки виконуються згинально-розгинальні рухи до себе - жест прохання "дай".

5. Рука витягнута вперед, долонею вгору - жест "на", "візьми".

6. Помах головою - жест " так ", " хочу ", " буду ", " потрібно ", "візьму", "можу" тощо.

7. Рухи головою, що означають заперечення, рухи зліва направо - жест "ні", "не хочу", "не буду", "не потрібно", "не візьму", "не можу" тощо.

8. Рука стисла в кулак, великий палець вказує вгору, - жест "добре".

9. Рука стисла в кулак, великий палець вказує вниз, - жест "погано",,

10. Руки обіймають тремтяче тіло - жест "холодно".

11. Перед особою двома руками виконувати дії обмахування - жест "тепло", "жарко".

12. Вказівний палець руки прикладений до зімкнутих губ - жест "тихо", "тиша".

13. Мімічне вираження болю з вказівним жестом рукою на хворий орган - жест "боляче", "ось тут болить".

14. Двома руками імітація приспускання брюк, спідниці - жест " хочу в туалет ".

15. Імітаційні рухи, миття рук, - жест "мити руки".

16. Імітаційні рухи, чищення зубів, - жест "чистити зуби ".

17. Імітаційні рухи, бажання поспати. Дві долоньки складено докупи і притиснуто до вуха. Голова трохи нахилена - жест "спати".

18. Імітаційні рухи, які позначають їзду на транспорті. Руки імітують обертальні рухи керма - жест "кататися (їхати) на машині (автобусі, тролейбусі)".

19. Імітаційні рухи крокування вказівним і середнім пальцями руки - жест "йти".

20. Імітаційні рухи рукою, що означають малювання ручкою, карандашом, крейдою тощо, - жест "малювати, писати", "писати".

21. Руку докласти до голови ближче до верхівки - жест "шапка".

22. Двома пальцями однієї руки зобразити рух ножиць - жест "ножиці".

23. Імітаційні рухи, неначе зачерпнули і піднесли долоню до рота, - жест "пити".

24. Імітаційні рухи, неначе підносимо шматочок до рота, - жест "їжа".

25. Рука стиснута в кулак і прикладена до вуха, або рука стиснута в кулак, великий палець приставити до вуха, а мізинець - до рота, неначе тримаєте трубку телефону, - жест "телефон".

26. Руку тримати напроти лиця, долонями до себе - жест "дзеркало".

2.3 Аналіз результатів експериментального дослідження

З метою перевірки ефективності впливу на дітей розливальних ігор було проведено контрольний експеримент.

Метою контрольного етапу експерименту було виявлення динаміки показників рівня в експериментальній та контрольних групах.

На контрольному етапі експерименту з метою вимірювання рівня сформованості комунікативної поведінки дітей дошкільного віку з дизартрією при ДЦП нами були запропоновані завдання такі як і в підрозділі 2.1.

Завдання № 1

Назвати дію, зображену на малюнках: летить, біжить, стукає, малює, вмивається, миє.

Назвати, зображені на малюнку, близькі за значенням слова - дії: шиє, в'яже, вишиває, варить, жарить, пече.

Завдання № 2

Підібрати слова протилежні за значенням (антоніми) за малюнками: білий - чорний,

Великий - маленький,

Довгий - короткий,

Широкий - вузький

Товстий - тонкий.

Назвати кольори.

Червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий.

Назвати відтінки.

Світло - сірий, рожевий, світло - зелений, темно - фіолетовий.

Назвати, якої форми предмет.

Трикутної, овальної, чотирикутної, круглої, квадратної.

Які, за смаком, зображені фрукти.

Кислий, солодка, терпка.

Який хвіст у білки ? (пухнастий).

Яка склянка? (прозора).

Який їжак ? (колючий).

Назви з чого зроблений предмет? (з дерева, з фарфору, з заліза).

Як називається:

Магазин, де продають книги (книжковий),

Стіл, за яким обідають (обідній).

Який лист?

Лист з берези - березовий,

Лист з дуба - дубовий,

Лист з клена - кленовий,

Лист з горобини - горобиновий.

Подивись на малюнок і скажи, який зображено день?

Зимовий,

Весняний,

Літній,

Осінній.

Назвати присвійні прикметники.

Чий це хвіст? Заячий, лисячий, вовчий.

Завдання № 3

Обстеження граматичного ладу мовлення.

Розуміння зверненої мови.

Виконання інструкції з одного завдання:

- закрий книгу,

- дістань ручку.

Виконання інструкцій з двох завдань:

- дістань ручку і поклади її на зошит,

- поклади лінійку на зошит.

Таблиця 2.3 Результати контрольного етапу експерименту в контрольній групі

Рівень	1 завдання	2 завдання	3 завдання
Високий	1 (15%)	2 (20%)	3 (25%)
Середній	3 (35%)	5 (45%)	4 (40%)
Низький	5 (50%)	3 (35%)	3 (35%)

Як свідчать дані в таблиці, контрольній групі на низькому рівні сформованості комунікативної поведінки - 42 %, на середньому рівні - 40 %, а на високому рівні сформованості комунікативної поведінки - 18 %.

Після проведення контрольного експерименту в контрольній групі показники рівнів сформованості не змінились, про що свідчить діаграма.

Таблиця 2.4 Результати контрольного етапу експерименту в експериментальній групі

Рівень	1 завдання	2 завдання	3 завдання
Високий	5 (25%)	4 (20%)	5 (25%)
Середній	10 (50%)	10 (50%)	10 (50%)
Низький	5 (25%)	6 (30%)	5 (25%)

Обчислюємо відносну кількість дітей, що знаходяться на кожному з рівнів.

Як свідчать дані в таблиці, експериментальній групі на низькому рівні сформованості комунікативної поведінки - 27 %, на середньому рівні - 50 %, а на високому рівні сформованості комунікативної поведінки - 23 %.

Отже, аналіз результатів експериментального дослідження дає підстави зробити такі висновки:

1. Результати формування комунікативної поведінки вказують на можливість освоєння дітьми із дизартрією при ДЦП відповідних засобів спілкування;

2. В результаті формування комунікативної поведінки у дітей із дизартрією при ДЦП сформувалося вміння усвідомлено використовувати жести, які виражають стан, настрій людини, мімічні рухи в спілкуванні з оточуючими людьми;

3. У процесі формування вдалося виробити у дітей цієї категорії елементарні навички використання зворотного зв'язку у спілкуванні;

4. Якісний аналіз виконання завдань показав, що діти експериментальної групи виявили здатність: до розуміння емоцій; розуміння ознак дії (пантоміміка), жестів та пояснення їх значення; розуміння та пояснення значення піктограм; використання в своїй комунікативній поведінці набутих навичок жестикуляції, пантоміміки, міміки; використання, за необхідністю, графічних малюнків. Діти експериментальної групи значно продуктивніше стали використовувати допомогу дорослих та однолітків.

У мовленнєвій діяльності у дітей із дизартрією при ДЦП простежувалась тенденція до розширення словникового запасу за рахунок набутих знань із комунікативної поведінки. Це є доказом того, що у дітей утворились зв'язки, які правильно відображають значення слів.

Таким чином, аналіз контрольного етапу дослідження дав змогу виявити динаміку рівнів розвитку комунікативної поведінки та зробити висновок про ефективність використання запропонованих нами педагогічних заходів. Результати контрольного етапу свідчать про те, що за умов спеціально організованої, цілеспрямованої, послідовної та систематичної корекційно-розвивальної роботи у дітей із дизартрією при ДЦП підвищується рівень сформованості комунікативної поведінки.

Висновки до розділу:

Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури довів, що ігри займають велику роль у формуванні комунікативної поведінки дітей дошкільного віку взагалі і з дизартрією, зокрема.

Саме тому, ми вирішили провести свою дослідницьку роботу, яка складається з трьох етапів експерименту: констатувального, формувального, контрольного.

Експериментальне дослідження здійснювалось у 2013 - 2014 навчальному році у ДНЗ "Берізка" м. Валки. Були обрані старші групи (по 10 дітей в кожній).

Мета констатувального етапу експерименту - визначення показників первинного рівня сформованості комунікативної поведінки.

Як свідчать результати експерименту - обидві групи з завданням впоралися на середньому та низькому рівнях.

Отже, слід зазначити, що треба підвищувати рівень сформованості комунікативної поведінки. А це пояснює необхідність проведення наступного етапу нашого дослідження: формувального етапу експерименту з використанням розвивальних завдань.

Мета формувального етапу експерименту - визначення змісту системи ігор як засобу формування комунікативної поведінки дітей дошкільного віку з дизартрією при ДЦП.

Ми припускаємо, що процес формування комунікативної поведінки може бути більш ефективним, якщо на заняттях та у індивідуальній роботі з дітьми будуть використані ігри, які потребують розміркування, водночас викликають інтерес, спонукають скористатися набутими знаннями і вміннями, розвивають кмітливість і творчість, сприяють виправленню мовлення.

У ході нашої експериментальної роботи ми враховували вікові, індивідуальні, психологічні, інтелектуальні можливості дітей.

З метою перевірки ефективності впливу на дітей розливальних ігор було проведено контрольний експеримент.

Метою контрольного етапу експерименту було виявлення динаміки показників рівня в експериментальній та контрольних групах.

На контрольному етапі експерименту з метою вимірювання рівня сформованості комунікативної поведінки дітей дошкільного віку з дизартрією при ДЦП нами були запропоновані завдання такі як і в пункті 2.1.

Якісний аналіз виконання завдань показав, що діти експериментальної групи виявили здатність: до розуміння емоцій; розуміння ознак дії (пантоміміка), жестів та пояснення їх значення; розуміння та пояснення значення піктограм; використання в своїй комунікативній поведінці набутих навичок жестикуляції, пантоміміки, міміки; використання, за необхідністю, графічних малюнків. Діти експериментальної групи значно продуктивніше стали використовувати допомогу дорослих та однолітків.

Загальні висновки

Проблема комунікативного розвитку дитини на сьогодні є найбільш актуальною. Пояснюється де значенням комунікативної діяльності в процесі соціалізації дитини і значенням дошкільного дитинства в розвитку особистості людини.

У ході дослідження та аналізу спеціальної науково-методичної літератури нами було уточнено поняття "комунікація", виявлена структура комунікативних навичок дошкільників. Теоретичний аналіз понять комунікації і спілкування, комунікативних навичок, комунікативної потреби, мотивації спілкування, функцій спілкування і мовлення показав, що вони є індивідуально-психологічними властивостями особистості дитини.

На основі розробленої методики було визначено особливості комунікативної поведінки дітей зазначеної категорії. Аналіз даних констатувального етапу експерименту показав, що у дітей із дизартрією при ДЦП є певні особливості комунікативної поведінки: недостатньо використовуються під час спілкування невербальні засоби - жести та емоції, які можуть замінити слова, або підсилити їх значення, діти не застосовують та не контролюють мімічні рухи, тактильними рухами користуються дуже обмежено. Діти погано розуміють значення невербальних знаків, які використовують оточуючі.

За матеріалами дослідження виявлено кілька рівнів сформованості комунікативної поведінки: високий, достатній, середній і низький.

Причинами недостатньої сформованості комунікативної поведінки цих дітей є: обмеженість мовленнєво-рухових можливостей; порушення мовленнєвої моторики; особливості психічного розвитку, недосконалість соціального виховання, відсутність особово-орієнтованого підходу до навчання. В наслідок цього відбувається порушення соціальних контактів дітей зазначеної категорії.

Визначено та науково обґрунтовано педагогічні заходи та умови формування комунікативної поведінки в дітей із дизартрією при ДЦП. Розроблено методику формування комунікативної поведінки, яка представлена системою вправ та завдань.

Контрольний етап дослідження засвідчив помітні позитивні кількісні зрушення рівнів розвитку комунікативної поведінки дітей експериментальної групи.

Якісний аналіз виконання завдань контрольного етапу дослідження засвідчує, що діти виявили здатність до розуміння та порівняння емоцій; розуміння ознак дії (пантоміміка), жестів та пояснювати їх значення; розуміння та пояснення значення піктограм; використання в своїй комунікативній поведінці набутих навичок жестикуляції, пантоміміки, міміки; навичок використання, за необхідністю, графічних малюнків.

Результати формувального експерименту показали, що діти із дизартрією при ДЦП мають хороші потенціальні можливості щодо розвитку комунікативної поведінки.

Дослідження не вичерпало всіх проблем формування комунікативної поведінки дітей із дизартрією при ДЦП у зв'язку зі складністю зазначеного мовленнєвого, рухового та психічного порушення, та багатогранністю питань, що входять до цієї теми.

Список використаних джерел

1. Аксенова Л.И., Архипов Б.А., Белякова Л.И. и др. Специальная педагогика / Под ред. Н.М. Назаровой. - М.: Изда- тельский центр "Академия", 2004. - 395 с.

2. Архипова Е.Ф. Стертая дизартрия у детей - М.: АСТ: Ас- трель, 2007. -331 с.

3. Архипова Е.Ф. Коррекционная работа с детьми с церебральним параличом (доречевой период). - М., 1989. - 80 с.

4. Бадалян Л.О., Журба Л.Т., Тимонина О.В. Детские церебральные параличи. - К.: Здоровье, 1988. - 328 с.

5. Бадалян Л.О. Детская неврология. - 3-є изд. - М.: Медицина, 1984.-576 с.

6. Бадалян Л.О. и др. Вопросы классификации детских церебральних параличей // Журнал невропатологии и психи- атрии им. С.С. Корсакова. - 1987. - Т. 87, вып. 10. - С. 1445- 1448.

7. Белякова Л.И., Волоскова Н.Н. Логопедия. Дизартрия. - М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАД ОС, 2009. - 287 с.

8. Бодалев А.А. Психология общения. - М.: Издательство "Институт практической психологи". Воронеж: НПО "МО- ДЗК", 1996. -256 с.

9. Большой психологический словарь / Ред. Б.Г. Мещеряков, В.П. Зинченко. - СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК; М.: ОЛМА- ПРЕСС, 2005. -665 с.

10. Бородич А.М. Методика развития речи детей. - М.: Просвещение, 1981. - 256 с.

11. Вацлавик П. Психология межличностных коммуникаций / П. Вацлавик, Дж. Бивин, Д. Джексон, перев. с англ. - СПб. : Речь: ИЦ "Гуманитарная Академия", 2000. - 299 с. : ил.

12. Вацлавик П., Бивин Д., Джексон Д. Прагматика человеческих коммуникаций: Изучение паттернов, патологий и парадоксов взаимодействия. перев.с англ. - М.: Апрель-Пресс, Зксмо-Пресс, 2002. - 320 с.

13. Вердербер Р., Вердербер К. Психологияобщения. - СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. - 320 с.

14. Винарская Е.Н. Дизартрия. - М.: АСТ: Астрель, Транзиткнига, 2005. - 141 с.

15. Винарская Е.Н. Современное состояние проблемы дизартрии // Хрестоматия по логопедии / Под ред. Л.С. Волковой и В.И. Селиверстова. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2007. - Т. 1.-С. 268-284.

16. Волкова Л.С., Селиверстов В.И. Хрестоматия по логопедии (извлечения из текста).Учебное пособие для студентов высших и средних специальных учебных заведений. В 2 т., Т. 1. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997. - 560 с.

17. Ворошилова Е.Л. Коммуникативная деятельность заикающихся детей // Логопед. - 2010. - №4. - С. 6-15.

18. Выготский Л.С. Проблеми развития психики. Собрание починений в 6-ти томах. Т.З. / Под ред. А.М. Матюшкина. - М.: Педагогика, 1983. - 368 с.

19. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1960. - 598 с.

20. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1956. - 519 с.

21. Глисон Г. Введение в дескриптивную лингвистику. - М.: Изд-во иностранной литературы, 1959. - 486 с.

22. Горянина В.А. Психология общения: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - М.: Издательский центр "Академия", 2002. - 416 с.

23. Гойхман О.Я., Надеина Т.М. Речевая коммуникация: Учебник / Под ред. проф. О.Я. Гойхмана. - М.: ИНФРА-М, 2003.-272 с.

24. Детская логопсихология: учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся поспециальности "Специальная дошколь- ная педагогика и психология" / Денисова О.А. и др., Под редакцией В.И. Селеверстова. - М.: Гуманитар. изд. центр ВЛА- ДОС, 2008. -175 с.

25. Зидинова М.Б., Правдина-Винарская Е.Н. Детскиеце ребральные параличи и пути их преодоления. - М.: Академия пед. наук РСФСР. Институт дефектологии. - 1959. - 216 с.

26. Жинкин Н.И. О кодовых переходах во внутренней речи // Вопросы языкознания. - 1964. - №6. - С. 26-38.

27. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. - М., Наука,1982.-157 с.

28. Журба Л.Т. Нарушение психомоторного развития детей первого года жизни / Л.Т. Журба, Е.М. Мастюкова. - М.: Медицина, 1982. - 272 с.

29. Землянова Е.Т., Лисовская Т.В. Коммуникация (поддерживающая коммуникация): Первые шаги // Дефектология. -2010. - №4. -С. 18-26.

30. Ильин Е.П. Мотивация и мотиви - СПб.: Издательство "Питер", 2000. -502 с.

31. Каган М.С. Мир общения: Проблема межсубьектных отношений. - М.: Политиздат, 1988. - 319 с.

32. Казявкин В.И., Сак Н.Н., Качмар О.А., Бабадаглы М.А. Основы реабилитации двигательных нарушений по методу Казявкина. - Львів: НВФ "Українськітехнологи", 2007. - 192 с.

33. Казявкин В.И., Шестопалова Л.Ф., Подкорытов В.С. Детский церебральний паралич. Медико-пеихологические проблеми. - Львів: Українскі технології, 1999. - 143 с.

34. Капитовская О.А., Плохотнюк М.Г. Развитие диалогической речи у детей с речевнми нарушениями: Пособие для логопедов и воспитателей. - СПб.: КАРО, 2005. - 64 с.: ил.

35. Конопляста С.Ю. Логопсихологія [Текст]: навч. посіб. / С.Ю. Конопляста, Т.В. Сак.; за ред. М.К. Шеремет. - К.: Знання, 2010. -394 с.

36. Концолино Мауро. Невербальная коммуникация. Теория, функция, язик и знак / пер. с итал. - X.: Изд-во "Гумани- тарньш центр", 2009. - 248 с.

37. Куссмауль А. О дизартрии // Хрестоматия по логопедии (извлечения и тексты): Т.1 / Под ред. Л.С. Волковой и В.И. Се- ливерстова. - М.: ВЛАДОС, 1997. - С. 163-166.

38. Лапшин В.А., Пузанов Б.П. Основи дефектологии. - М.: Просвещение, 1991. - 143 с.

39. Левченко И.Ю., Приходько О.Г. Технологии обучения и воспитания детей с нарушениями опорно-двигательного аппарата: Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений. - М.: Издательский центр "Академия", 2001. - 192 с.

40. Левицький В.Е. Особливості кореляції розвитку особистості підлітка від наявності дизартрії // Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огіенка, Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України / За ред. С.Д. Макси- менка, Л.А. Онуфрієвої. - Вип. 11. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2011. -С. 411-418.