Розробка методики екологічного виховання учнів шляхом підвищення рівня екологічної освіти на уроках хімії

Аналіз стану проблеми екологічної освіти та виховання. Зміст Концепції загальної середньої освіти в Україні та її екологічної складової. Екологічне виховання у процесі навчальної діяльності. Методичні розробки екологічного виховання на уроках хімії.

Рубрика Педагогика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 09.07.2011
Размер файла 925,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Завдання їх:

- виховання потреб спілкування з природою і безпосередня участь в її охороні;

- організація змістовного екологічно грамотного дозвілля в природі;

- підтримка юних талантів і обдарувань для формування творчої та наукової еліти у галузі охорони довкілля, стимулювання творчого самовдосконалення дітей та учнівської молоді шляхом проведення олімпіад, конкурсів, фестивалів та інших форм позакласної роботи [3].

Формування екологічного світогляду людини забезпечує гармонійне поєднання шкільної та позашкільної освіти. Інколи позашкільна освіта має перевагу над навчанням у класі, оскільки вона не обмежена академічними годинами, дає змогу застосувати здобуті знання, набуті вміння і навички у практичній діяльності з охорони навколишнього середовища [25].

Важливо, що розширюються безпосередні контакти учнів із природою, і вони мають змогу побачити результати своєї роботи. Доцільно організоване спілкування школярів із природою, спостереження за наслідками діяльності людини, що впливає на неї, та особиста участь школярів у всебічній природоохоронній роботі сприяють формуванню гуманістичних якостей особистості.

Позашкільна освіта екологізована більш повніше, ніж шкільна. Адже тут є змога подати екологічну інформацію широким колом засобів та форм. Під час навчання у класі та при застосуванні інтеграційного методу екологізації вчитель обмежений необхідністю розповісти учням в першу чергу основний матеріал уроку, а потім експериментувати з екологічною інформацією. У позашкільній освіті педагог не обмежений жорсткою програмою і має змогу планувати свою діяльність таким чином, щоб були застосовані різні засоби подачі екологічної інформації. Тому екологізація позашкільної освіти проходить більш інтенсивно, ніж навчання у класі.

Розгляд позашкільної екологічної освіти слід розпочати з най поширенішої та найпростішої форми позакласної години. Останнім часом дуже велика увага приділяється екологічної тематиці цього заходу. Класний керівник, вихователь, вчитель проводять із дітьми бесіди з охорони навколишнього середовища. Окрім бесід на позакласній годині застосовуються й інші методи екологічної освіти: дидактичні ігри, літературно-екологічні свята, морально-естетичні ігри тощо.

Серед дидактичних ігор, що застосовуються в навчально-виховному процесі, переважають екологічні кросворди, чайнворди, вікторини. Слід відмітити, що велика доля у розробці дидактичних ігор належить вітчизняним ученим та педагогам.

Розроблені і більш складні ігри. Як приклад, можна відмітити екологічну гру “Відходи”. Вона цікава тим, що спонукає замислитися над речами, які оточують нас щодня, по-новому оцінити наслідки власної діяльності в навколишньому світі. Гра складається з декількох частин. Під час першої - кожен гравець складає список речей одноразового використання. Наприклад, консервні бляшанки, пластикові пляшки та інше. У другій частині гри учні підбирають до одноразових речей їх багаторазових “двійників”. На цьому етапі діти знайомляться з проблемами сміттєзвалищ, засобами повторного використання старих речей.

Для третьої частини гри потрібна синтетична шкарпетка. До неї кладуть два види відходів: ті, що розкладаються і ті, що не розкладаються. Закопують шкарпетку на декілька місяців (наприклад, літні канікули). А потім відкопують і роблять відповідні висновки [18].

Розроблені і багато інших ігор. Це - “Я - Земля”, яка дозволить відчути себе рослиною, твариною, річкою, що висихає тощо. Гра “Хто я? ” відкриває перед учнем реальну картину його участі у житті оточуючого середовища.

Окремою ланкою позакласних годин з екології можна назвати літературно-екологічні свята, морально-естетичні заходи, що виховують любов до природи, вчать цінити в ній прекрасне. Такі заходи завжди пов'язані із застосуванням ліричної музики, поетичних творів, пейзажів тощо [5].

Говорячи про позашкільну екологічну освіту, слід приділити увагу шкільним гурткам та секціям. Способи визначення забруднення навколишнього середовища в основному хімічні, тому необхідно надати природоохоронного напрямку саме роботі хімічних гуртків. Для вивчення проблеми забруднення гідросфери важкими металами на заняттях хімічного гуртка може розглядатися програма "Хімія та охорона водного середовища" [26].

Однією з форм роботи у шкільних гуртках є екологічна стежка. Вона ілюструє певні природоохоронні проблеми або допомагає вивчити окремі угрупування рослин і тварин. Такі засоби подачі екологічної інформації застосовуються не лише в Україні, а й за кордоном [37]. Деякі екологічні стежки діють протягом року (наприклад, “Біологія копитних тварин”), деякі - лише в певні місяці року (наприклад, “Голоси птахів”). Екскурсії по таким стежкам у супроводі досвідчених фахівців мають надзвичайно важливе значення у формуванні екологічної свідомості школярів методами позашкільної освіти [22].

Застосування методів зв'язку позашкільної освіти з навчанням у класі широко практикується на шкільних ділянках. Тут можна провести дослід майже з будь-якої екологічної теми, починаючи з вивчення впливу факторів середовища та екологічних законів і закінчуючи створенням і вивченням популяцій, біоценозів та екосистем. Також тут можна провести експеримент з питань прикладної екології. Розроблені різні варіанти структури шкільних ділянок, плани-конспекти занять на них. Робота на шкільних ділянках може носити як загальнонауковий характер, так і може бути присвячена проблемам даного регіону. Як різновид шкільної дільниці може бути шкільний метеорологічний майданчик або оранжерея чи теплиця, де гуртки юних екологів також проводять свої позашкільні заняття [23].

До позашкільних форм екологічної освіти відносяться еколого-натуралістичні центри (ЕНЦ) та станції юних туристів (СЮН), які традиційно посідають чільне місце серед соціальних інститутів освіти й виховання підростаючого покоління.

Одним із центральних завдань ЕНЦ та СЮН є формування національної екологічної свідомості [21]. Щоб досягти поставленої мети, ці організації користуються багатьма методами роботи. Створюються системи роботи з обдарованими дітьми, впроваджуються семінари та науково-практичні конференції. Створюються різні лабораторії.

Окрім ЕНЦ та СЮН в сфері позашкільної екологічної освіти діють також будинки дитячої та юнацької творчості, центри туризму та краєзнавства, центри довкілля, дитячі оздоровчі табори.

Дитячі оздоровчі табори залишаються найбільш розповсюдженим типом установ для організації відпочинку дітей, відіграють значну роль у формуванні екологічної культури підлітків. Всі табори знаходяться в чудових природних куточках, як правило, екологічно чистих зонах.

Останнім часом зміст життя в таборі все більш заповнюється екологічною проблематикою, адже вона зрозуміла і близька дітям, дорослим, а участь у конкретній природоохоронній діяльності дозволяє кожному підлітку відчути свою користь.

Останнім часом, у період державного та духовного відродження України зародився рух учнівської молоді за збереження й примноження традицій, звичаїв, обрядів народу ”Моя земля земля моїх батьків”. Зараз цей рух набирає сили, і у його рамках проводиться екологічна експедиція “Краса і біль України" [21].

Основною метою експедиції є виховання в учнівської молоді засобами туризму і краєзнавства дбайливого ставлення до природи рідного краю. Учасники експедиції вивчають історію природокористування, взаємовідношень людини з навколишнім середовищем. Молодь навчається екологічній грамотності, вивчає негативний вплив порушень екологічного балансу на живу природу. Юні науковці ведуть дослідницьку роботу в національних парках, заповідниках, заказниках, лісництвах.

Учасники експедиції, виявляючи випадки брутального ставлення до багатств Землі, спрямовують свою роботу на повернення до життя всього природного надбання рідного краю. Учні беруть участь у очищенні та благоустрої занедбаних джерел, струмків, малих річок, лісів, проводять роботу по висадженню дерев полезахисних смуг, рекультивації використаних земель, можливому відновленню окремих видів флори і фауни, відтворюють типові українські ландшафти, створюють екологічні карти свого села, міста, району [21].

Звісно, це не всі форми позашкільної освіти. Відразу слід відмітити певну ступінь її екологізації. Вже зроблена змістовна робота у цьому напрямку, застосовані різні засоби та форми екологізації позашкільної освіти.

Але треба відмітити, що не всі учні отримують екологічну інформацію у повному обсязі. Тут зявляється проблема фрагментарність екологічних знань. У деяких випадках вона зумовлена ще невірною і малоефективною роботою позакласних закладів. Нажаль часто вона зводиться до вивозу дітей з міста на відпочинок. І більше уваги приділяється романтиці наметового та табірного життя, а не проблемам екології.

Ще одна проблема повязана з відсутністю фінансування. Саме тому шкільні дільниці часто не мають змоги працювати на всю потужність, а еколого-туристичні гуртки влаштовують свої експедиції відносно рідко. Адже фінансування цих заходів беруть на себе батьки школярів. Має місце проблема відірваності програм діяльності позашкільних закладів екологічної освіти із програмами шкільних предметів.

Ці та багато інших проблем екологізації позашкільної освіти слід вирішити сучасним та майбутнім вченим.

Розділ ІІІ. Методичні розробки екологічного виховання на уроках хімії

3.1 Хімічне довкілля

Протягом; минулого сторіччя людина намагалася кардинально переобладнати оточуюче середовище для власних потреб. У результаті цього відбулися зміни, які зробили оточуючий світ малопридатним для проживання. Особливо великому впливу піддано хімічні чинники середовища. Тому виникає потреба в аналізі впливу цих перебудов на життя і здоров'я людини.

Для початку необхідно розв'язати питання, як давно людство змінює природне хімічне оточення на штучне. Звичайно, як і кожен вид живих організмів, Ното sаріеns впливає на світ та й сам піддається впливу. Адже змінюють довкілля не тільки люди, а й усі живі істоти. Наприклад, лишайники виділяють кислоти, що руйнують каміння, на якому перебувають.

Тому від самого виникнення відбувався вплив на оточуючий світ. Спочатку він був пов'язаний зі змінами кругообігу природних речовин. Через це вплив мав послаблений характер, адже протягом тривалого часу відбувалося пристосування до нього. Отже, ця дія мала мінімальну шкоду для організму.

Близько 300 тис. рр. до н. є. Ното sаріеns пеапdеrthals почав застосовувати вогонь для побутових потреб. У результаті цього в оточуюче середовище почала поступати більша кількість речовин, не типових для нього. Зазвичай вони з'являлися в результаті вивержень вулканів та лісових пожеж. Але при цьому контакт людини з цими речовинами був епізодичним. Тепер же він став постійним. Адже у своєму житті людина щодня стикалася з продуктами згоряння.

Серед штучних речовин, які почали переслідувати людину, були діоксини, кам'яновугільні смоли та ін. Це призвело до того, що почала зростати кількість онкологічних, офтальмологічних, пульмонологічних та інших захворювань. Підтвердженням цьому є археологічні й палеонтологічні дослідження. Особливо страждали жінки, які більшість часу перебували біля вогнища.

Крім цього змінився склад їжі та почав використовуватися одяг. Дослідження знахідок говорить про те, що шкідливий вплив суми змінених факторів веде до погіршення стану здоров'я давніх людей.

Починаючи з IV-Уст. до н. є., кількість штучних і нетипових речовин починає зростати. Сюди можемо віднести як виробництво металів, так і змінену їжу й використання різних барвників для одягу. Та все ж вищевказані речовини були природного походження, тому не вступали у великі протиріччя з потребами організму в певному хімічному середовищі.

За 300 тис. років уплив штучних речовин не завдав значної шкоди через декілька причин. По-перше, їхня кількість та концентрації були невеликими. По-друге, вони залишалися природними за походженням. Тільки з другої половини XIX ст. застосування хімічних речовин штучного походження стало загрозливим. Так, тільки в США щороку відкривають більше як 120 тис. нових сполук. А по всьому світі їх кількість складає біля 1 тис. на день!

За словами професора С.Г. Галактіонова, "немає речовин біологічно неактивних". Отже, все, з чого ми створюємо власне хімічне середовище, певним чином упливає на нас. Цей вплив не обов'язково буде смертельним, або призведе до тяжкої хвороби, або вплине на нашу працездатність негайно. Його дія може розтягнутися на роки й бути непрямою.

Оскільки ми є непристосованими до цих речовин, то не маємо природних засобів захисту від них. Ці "новинки" включаються в наш обмін речовин або накопичуються в організмі, що призводить до ряду захворювань. Особливо часто це проявляється у вигляді алергій. Адже алергія - це реакція організму на вторгнення чужорідних організмів, предметів чи сполук. Наприклад, у США в 70-ті рр. тривалість життя зросла на 2,5 роки, зате захворюваність астмою збільшилася в 3 рази, а екземою - в 6 разів.

На початку XXI ст. ми оточені масою неприродних речовин, дія яких поки що не з'ясована. За даними Агентства з охорони навколишнього середовища, навколо нас знаходиться 4,5 млн. синтетичних речовин. З них 65 тис. широко застосовуються. Щороку додається 25-40 тис. нових і близько 300 виробляються в промислових масштабах [31, с.183-185]. Коли навіть усі хіміки світу будуть досліджувати їх уплив на людину та природу, то не опрацюють і сотої частини всього матеріалу. Після кількох тестів на тваринах ці "новонароджені" з'являються на полицях магазинів. Адже для того, щоб бути впевненим у нешкідливості сполуки, необхідно провести ряд експериментів на тваринах різного віку й за різних умов.

Оскільки комерційний прогрес і жорстка конкурентна боротьба вимагають оперативного втілення наукових розробок в життя, то багатьма правилами безпеки нехтується. Адже для повної перевірки сполуки вивчаються 100 параметрів біологічної активності в не менше як трьох концентраціях на десяти піддослідних тваринах. Тобто для того, щоб упевнитися у відсутності загрози, потрібно не менше 3 тис. досліджень. Але це не дасть 100% -ї гарантії. Ілюстрацією цьому може бути історія з люміналом, заспокійливим для вагітних. Тести на тваринах дали позитивний результат, а на практиці почали народжуватися діти з дефектами або відсутністю кінцівок.

3.2 Характеристика сучасного уроку хімі

З-поміж пріоритетних галузей науки та виробництва велике значення має хімія, що дає міцні, системні знання про речовини - їх склад, будову, властивості, поширення в природі, способи використання й одержання, а також знання екології, необхідні людям майбутнього. Хімія - складна наука, яка може зацікавити допитливий аналітичний розум, що зберіг інтерес власне до процесу пізнання. У наш час суцільної економізації та комп'ютеризації хімія перейшла до розділу непрестижних наук, оскільки її результати важко досягаються і не дають миттєвих надзвичайних доходів і стрімкої, блискучої кар'єри. Але розвинене суспільство не може складатися виключно з економістів і програмістів. Йому потрібні й хіміки. Хімія як шкільний предмет сприяє вихованню допитливості, працелюбності, формуванню наукового світогляду, розвитку інтелекту, логічного, абстрактного мислення. Для виконання цих завдань необхідно створювати оптимальні умови, під дією яких здійснюється процес навчання та виховання. Від часів Я. Коменського, та й сьогодні, урок є переважною формою організації навчального процесу в школі. Якщо основний матеріал добре й усіма учнями засвоєний на уроці, то на наступних уроках учитель не витрачатиме час нате, щоб усунути прогалини попереднього уроку. Залежно від ступеня соціально-економічного потенціалу країни, освітніх парадигм, змісту освіти урок удосконалюється та видозмінюється. Значною мірою поліпшити якість навчання, виховання та розвитку учнів можна лише за рахунок систематичного та послідовного вдосконалення уроку, пошуку нових його видів. Сучасний урок хімії повинен мати особливості, зумовлені висунутими перед ним завданнями, а також специфікою змісту й методів навчання.

Існує цілий комплекс вимог до сучасного уроку.

1. Дидактичні вимоги, головна з яких - чітке формулювання освітніх завдань у цілому та їх складових елементів, їхній зв'язок з розвивальними та виховними задачами. Дидактична мета уроку визначає, яка ланка буде головною. Розрізняють шість ланок навчального процесу:

визначення та усвідомлення пізнавальної задачі, створення в учнів стимулів до вивчення нового матеріалу, інакше кажучи, підготовку до сприйняття нових знань;

сприйняття нового матеріалу;

узагальнення та формування понять, законів тощо;

закріплення та вдосконалення знань, виконання вправ;

застосування знань, умінь і навичок;

аналіз досягнень учнів і перевірка засвоєння ними знань і вмінь.

Вирішальну роль відіграє прогнозування рівня засвоєння учнями наукових знань, формування вмінь і навичок, як на уроці в цілому, так і на окремих його етапах.

2. Психологічні вимоги до уроку - це психологічна мета уроку, його стиль, урахування вікових особливостей, організація пізнавальної діяльності.

3. Гігієнічні вимоги як до уроку хімії, так і до техніки його проведення, оскільки урок хімії пов'язаний з проведенням демонстраційних дослідів, лабораторних і практичних робіт.

Тип, структура сучасного уроку багато в чому визначаються його змістом, метою, що впливає на педагогічну технологію. Відомі різні технології:

- технологія природного навчання;

- модульно-рейтингова технологія;

- парацентрична технологія;

- технологія повного засвоєння знань;

- адаптивна система навчання;

- інтерактивна технологія навчання.

Всі вони мають багато спільного, зокрема: спрямованість на максимальне забезпечення розвитку учня, а у зв'язку з цим - обґрунтованість кожного елемента педагогічного процесу, забезпечує можливість проконтролювати результати навчальної діяльності різними способами. Необхідно вдосконалювати не лише виклад теоретичного матеріалу, але й хімічного експерименту.

Слід уводити в навчальний процес більше дослідів розвивального характеру і, насамперед, проблемних і дослідницьких, що дозволяє залучити учнів до активної діяльності, спонукає мислити творчо, створює можливість застосування теоретичних знань у різноманітних ситуаціях.

Урок має бути емоційним, викликати інтерес і виховувати потребу у знаннях. Для цього слід змінювати види діяльності учнів, оптимально поєднуючи різні методи та прийоми навчання.

Проводячи уроки, використовувати як класичні, так і нестандартні типи уроків. Класифікацію класичних типів уроку подано в нижче наведеній таблиці [31, с.5-6].

Таблиця. Класифікація класичних типів уроку

Тип уроку

Головний метод, що визначає вид уроку

Варіант метода, що визначає вид уроку

Уроки вивчення нового матеріалу

Лекція

Розповідний виклад. Проблемний виклад

Лекція з демонстраціями

Поєднання слова з наочністю

Розповідь

Розповідний виклад. Проблемний виклад

Розповідь з демонстраціями

Поєднання слова з наочністю

Бесіда

Евристична. Розповідна

Бесіда з

Поєднання слова з наочністю

демонстраціями

Робота учнів з книгою

Читання та заучування. Знаходження відповідей на запитання. Складання планів, конспектів, схем, таблиць

Робота з роздавальним матеріалом

Головні форми поєднання слова з наочністю

Учнівський експеримент

Дослідницький метод. Ілюстративний метод

Уроки вдосконалення знань і вмінь

Лекція. Лекція з демонстраціями

Узагальнююча лекція. Повторні досліди. Досліди-задачі. Демонстраційні досліди, таблиці, екранні посібники, відеофільми, слайди

Доповіді учнів

Оглядові з демонстраціями: дослідів, наочних посібників, ілюстрацій

Бесіда

Бесіда-повторення, Вправи й задачі

Бесіда з демонстраціями

Бесіда з демонстраціями повторних дослідів. Бесіда з демонстраціями дослідів-задач

Робота учнів з книгою

Повторення за підручником, складання схем, таблиць

Лабораторно-практичні роботи

Вивчення дослідів для закріплення знань і навичок

Робота з роздавальним матеріалом

Задачі роботи з роздавальним матеріалом

Уроки перевірки, обліку та оцінювання знань і вмінь учнів

Експериментальні контрольні роботи

Повторні досліди. Нові досліди. Повторні та нові досліди. Відповіді й запитання

Письмові контрольні роботи

Розв'язування задач. Тестування. Графічні роботи. Різні варіанти: тести, задачі, відповіді тощо

Останнім часом у педагогічній практиці використовуються нестандартні уроки, що відрізняються способами їх проведення. Це інтегровані уроки, уроки-диспути, уроки-казки, КВК, конференції, дослідження, полеміки, подорожі, уроки відкритих думок, ток-шоу, уроки-конкурси учнівських проектів, рольові та ділові ігри та ін.

Успіх кожного уроку забезпечується не лише його змістом, доцільністю обраного. методу та педагогічною майстерністю вчителя, але й тим, наскільки правильно було визначено місце цього уроку в загальній системі занять. Готуючись до уроку, необхідно пам'ятати слова К. Ушинського: "Учитель, який хоче міцно закріпити що-небудь в дитячій пам'яті, повинен опікуватися тим, щоб якомога більше органів почуттів - очі, вуха, голос, м'язові рухи, навіть, якщо це можливо, смак і відчуття запаху - взяли участь у процесі запам'ятовування". І як би не змінювалися критерії сучасного уроку, головним для педагога залишається вміння працювати з учнями та працювати для них, цілковитий контакт у взаєминах учителя й. учнів на уроці, атмосфера доброзичливості й активної творчої праці. Заняття мають бути уроками соціальної активності, високої наукової компетентності, творчого мислення, а також високої культури.

3.3 Методичні розробки з екологічного виховання на уроках хімії

У перспективі у навчальних закладах передбачається екологізація всіх навчальних предметів. Сьогодні основне навантаження з екологічної освіти поки що лягає на біологію, географію, природознавство, хімію, та й то як додаток до спеціальних дисциплін. Крім того, екологічні знання подаються відособлено від інших, недостатньо використовуються міжпредметні зв'язки. Такою самою є ситуація і в школі, і у вузах. Це насторожує. Екологічну освіту слід включити у процес викладання всіх дисциплін. Курс "Охорона природи" не має бути додатком до дисциплін. Потрібна інтеграція всіх навчальних предметів. У кожному з них закладено свій екологічний потенціал. Виявити його і змусити працювати - завдання викладачів усіх дисциплін. Важливою є екологічна освіченість самого педагога. Адже екологічно грамотним повинен бути насамперед сам учитель, виступати носієм високої екологічної культури, тобто бути "екологічно компетентним" [35].

Для екологічного вихованння учнів на уроках хімії розроблено як стандартні комбіновані уроки, так і нестандартні: уроки-конференції, рольову гру, ток-шоу, круглий стіл, інтегровані уроки.

Узагальнюючи знання з теми "Метали", звертаємо увагу на явище корозії.

Розповідь вчителя. Одна з глобальних проблем, що стоять перед людством, - це економія природних ресурсів, пошуки їх замінників. Тому сьогодні особливо гостро відчуваються величезні збитки, що завдає корозія у всіх промислово розвинених країнах. Збитки складають близько 5-10 % від національного доходу країни. Втрати від корозії металів в усьому світі більші, ніж від стихійних лих, разом узятих, включаючи урагани і тайфуни. Витрати на покриття збитків внаслідок дії корозії еквівалентні витратам на провідні галузі господарства. Можна сказати, що продукція кожної шостої домни у світі витрачається на відшкодування цього збитку. Але вже сьогодні наука має у своєму розпорядженні великий арсенал засобів, здатних значною мірою знизити витрати металів, що пожираються корозією [9, с.35].

Вивчаючи тему "Нітрати й фосфати. Загальні відомості про азотні й фосфорні добрива", вчитель при звертає увагу учнів на те, що на сьогоднішній день перед АПК стоїть проблема збільшення обсягів сільськогосподарської продукції, особливо продукції рослинництва. Для досягнення високого врожаю застосовується досить грубий метод: внесення понаднормових норм фосфатних та нітратних добрив. У результаті овочі та зелень містять 180-600 мг/кг нітратів і дещо меншу кількість нітритів. Нітрати, що містяться у кількості до 180 мг/кг, зв'язані з клітковиною і майже не засвоюються. Надлишкові нітрати та нітрити можуть викликати гострі та хронічні отруєння. Крім того, змиваються мінеральні добрива в ріки і погіршується екологічна ситуація. Тому ця проблема дуже актуальна.

Практичними є способи зниження вмісту нітратів та нітритів в зібраних овочах. Під час достигання нітритів в суміші газів СО2 і С2Н4 ефект зниження їх вмісту до 80 % за дві доби. Під час варіння коренеплодів уміст нітратів зменшується приблизно на 50 %. Але якщо додати до води перед варінням 2-3 г/л аскорбінової кислоти, то зниження може бути до 90 % за півгодини [11, с.35].

При вивченні теми "Виробництво сульфатної кислоти" проводимо урок-рольову гру. Розбиваємо клас на групи: проектувальники заводу, технологи, конструктори, експерти з охорони праці та техніки безпеки, екологи, економісти, науковці. У виступах еколога прозвучить наступна інформація:

Еколог. Усе більше значення для добування сульфатної кислоти набувають сірчисті та сірководневі відходи різних виробництв, використовується сірчистий газ топкових газів, який утворюється при спалюванні вугілля. Це зумовлюється комплексною переробкою сировини.

Використання вільної сірки та сірководню значно спрощує схему виробництва сульфатної кислоти, відзначається простотою і компактністю, можливістю автоматизації процесу, невеликими капіталовкладеннями, повнотою використання сірки.

Річні викиди в атмосферу оксиду сульфуру (IV) в світі становлять 150-160 млн. тонн. Це більше 70 млн. тонн елементарної сірки, а річна потреба її для добування сульфатної кислоти досягає 32-35 млн. тонн. Деяка частина оксиду сульфуру (IV) потрапляє в повітря і окиснюється до сульфатної кислоти, що має сильну токсичність і високу корозійну корозійну активність. У вигляді "кислотних дощів" випадає на Землю. Це призводить до зміни рН ґрунтів, загибелі рослин і тварин, алергії і хвороб верхніх дихальних шляхів. У Південній Скандинавії з опадами на землю потрапляє біля 1 грама на м2 сульфатної кислоти. Кислий сніг у 4-5 разів шкідливіший під кислого дощу. ГДК оксиду сульфуру (IV) становить 0,71 мг/л. При тривалому вдиханні оксиду сульфуру (IV) у людей спостерігається зниження працездатності, розвивається бронхіт, який може перерости в астматичий бронхіт. Оксид сульфуру (IV) викликає корозію металів, руйнує бетон, мармур, вапняк та інші будівельні матеріали. Вироби з целюлози та папір стають крихкими під впливом цього газу, втрачають міцність і стають непридатними для використання [14, с.28-32].

Шкідливі викиди сірчанокислотних заводів в атмосферу, які містять сульфур (IV) оксид, варто оцінювати не тільки за дією цієї речовини на навколишнє середовище в зоні 30-50 км. Треба враховувати ряд факторів: збільшення числа випадків респіраторних захворювань у людей і тварин, придушення росту й загибель рослинності, підвищення швидкості корозійного зносу матеріалів (метали, вапняк, мармур), закислення ґрунтів і замкнутих водойм, зміна оптичних характеристик атмосфери. У зоні до 300 км від джерела забруднення сульфур (IV) оксидом серйозну небезпеку становить сульфітна кислота, яка закислює ґрунт і водойми, у зоні до 600 км - сульфати. Ці речовини сповільнюють ріст дерев і сільськогосподарських культур. Закиснення водойм (особливо навесні під час танення снігу) викликає загибель ікри й мальків риб. Крім екологічного збитку, який не піддається оцінці, завдаються економічні збитки [11, с.35].

Один зі шляхів утилізації сірчистого ангідриду - виробництво з нього елементарної сірки за класичним процесом Клауса:

2 + 2Н2S = 3S + 2Н2О

Можна поглинати сульфур (IV) оксид вапняком:

2СаСО3 + 2SО2 + О2 = 2СаSО4 + 2СО2

Позбутися сірчистих сполук можна встановленням на трубах хімічних підприємств пристроїв, що в них буде відбуватися:

а) промивання водою;

б) промивання вапняковою водою;

в) магнезитовий спосіб (взаємодія з магній оксидом);

г) взаємодія з розчином амоній сульфіту (амоніачний спосіб);

ґ) кислотно-каталітичний спосіб.

Формування екологічної свідомості відбувається і при розгляді теми "Промисловий синтез амоніаку". Урок засвоєння нових знань доцільно провести як рольову гру, під час якої учнів ділимо на відділи та спеціальності:

1. Директор заводу.

2. Історик, геолог.

3. Теоретичний відділ (інженер по сировині, теоретик, компресорник, каталізаторник).

4. Технологічний відділ (технолог, оператор, лаборант).

5. Економічний відділ (економіст).

6. Відділ техніки безпеки (інженер з техніки безпеки).

7. Відділ захисту оточуючого середовища (еколог).

Вивчаючи історію синтезу, сировину, вибираючи найбільш оптимальні умови та схему виробництва, учні розглядають і вплив виробництва на довкілля:

Інженер-технолог. Ми розглядаємо виробництво амоніаку, яке впливає на оточуюче середовище. Першочергове завдання виробництва - охорона довкілля від забруднення амоніаком.

Еколог. Я підтримую думку інженера-технолога. Щорічно внаслідок активної діяльності людини в атмосферу "викидається" більше 50 тисяч т амоніаку. На щастя, людина здатна відчути запах амоніаку в повітрі вже у дуже малій концентрації - 0,0005 мг/л. Якщо ж його концентрація в 100 раз більша, то проявляється подразлива дія амоніаку на слизову оболонку очей і верхніх дихальних шляхів. Можлива навіть рефлекторна зупинка дихання, дуже високі концентрації викликають хімічні опіки очей і дихальних шляхів.

Ознаки отруєння: сльозотеча і запалення очей, сильний кашель, біль у горлі. З'являється нудота. У потерпілих змінюється слуховий поріг. Навіть не дуже гучні звуки робляться нестерпними, можуть викликати судороги. Отруєння амоніаком може викликати у людини сильне збудження.

Перша медична допомога при отруєнні амоніаком; дати випити велику кількість води з добавленням до неї оцтової кислоти, викликати блювання, дати молока, яєчний білок. При отруєнні внаслідок вдихання амоніаком - вивести потерпілого на свіже повітря.

Вміст амоніаку в повітрі негативно впливає на рослинний і тваринний світ, шкідливо діє на здоров'я людей. Концентрація амоніаку 0,5 % за об'ємом повітря подразнює слизові оболонки, а 0,6% призводить до задухи і запалення легень. При вдиханні амоніаку у людини може настати смерть від сильного кашлю і розриву альвеол. Хронічне отруєння амоніаком призводить до катару верхніх дихальних шляхів, розладів травлення, втрати слуху.

Інженер з техніки безпеки. Для очищення повітря хіміки-технологи застосовують адсорбційні (поглинаючі) і каталітичні методи. Атмосферні викиди поглинаються па 90%, Застосовується також герметизація технічного обладнання. У амоніачному синтезі використовують укрупнені агрегати - колони синтезу амоніаку колосальних розмірів, вводиться використання продувних газів, створюються колекторні системи збору амоніаковмісних газів від клапанів в загальний об'єм з наступною їх переробкою в амоніачну воду. Такий метод дозволяє знизити викиди амоніаку на 80%.

Директор. А як транспортують амоніак?

Лаборант. Рідкий синтетичний амоніак випускають двох сортів. Продукція І сорту (сорт А) призначена для холодильних машин. Амоніак II сорту (сорт В) - для добування газоподібного амоніаку, виробництва нітратної кислоти, азотних добрив. Невеликі кількості амоніаку перевозять і зберігають у стальних балонах (30, 25 літрів) під тиском 30 атм. Балони пофарбовані у жовтий колір з написом на них фарбою "Амоніак". Для перевезення великих кількостей рідкого амоніаку застосовують спеціальні залізничні цистерни низького тиску до 20 атм., які вміщують до 50 тис. літрів амоніаку. Виробництво амоніаку є вогне- і вибухонебезпечне. Обладнання системи працює під високим тиском, при дуже низьких і високих температурах, тому необхідно точно виконувати всі інструкції і забезпечувати повну герметичність системи [14, с.54-55].

Нові підходи виявляємо при розгляданні теми "Хімічні властивості Карбону і силіцію. Карбон (ІІ) і карбон (ІУ) оксиди, силіцій (ІУ) оксид".

На прикладі вуглекислого газу навчаємо дітей мислити непарадигмально, критично, нестандартно підходити до загальновідомих фактів та ставити під сумнів загальноприйняті висновки, ставити питання і шукати та знаходити відповіді на них впродовж життя.

Звертаємо увагу дітей на те, що усі види сполук Карбону в природі так чи інакше зв'язані з живою речовиною. І навіть величезні кількості вапняків, мармуру і крейди, в яких кількість Карбону в тоннах виражається цифрою 3·1016 завдячують своїм походженням живій речовині. Мікроскопічні організми - корененіжки, які в незліченній кількості жили у теплих водах первісних морів, будували свої скелети з карбонату кальцію. Після смерті корененіжок скелети їх падали на дно, де, нагромаджуючись і ущільнюючись протягом мільйонів років, утворювали пласти вапняку. Площа, зайнята відкритими і закритими вуглекислими породами (вапняками, крейдою, мармуром тощо), становить на всій земній кулі 40 млн. км2.

Після висихання або переміщення морів по поверхні Землі, а також внаслідок горотворення товщі вапняків виходили на поверхню або залишались у глибинах земної кори. В останньому випадку вапняки під впливом високої температури перетворювались у нові сполуки Карбону, а частково розкладались з виділенням вуглекислого газу. Цей газ у вільному стані або розчинений у воді, яка зустрічалась на шляху руху по тріщинах Землі, виходив на її поверхню і розсіювався в атмосфері.

Великі кількості вуглекислого газу викидаються в атмосферу діючими вулканами. У деяких місцях земної кулі вуглекислий газ постійно у великих кількостях виділяється з глибин землі. Близько двадцяти століть відома людству "Собача печера" поблизу Неаполя. У ній важкий вуглекислий газ стелиться по дну печери шаром до півметра. Собаки, які потрапляють у цю печеру, задихаються і гинуть, хоч для людини перебування в печері безпечне. Потужні виходи вуглекислого газу є в Індонезії. Природні виходи вуглекислого газу називаються мофетами, так геологи в Ельзасі назвали струмені вуглекислого та інших газів, що виділяються із Землі.

За останніми повідомленнями мас-медіа збільшенням кількості вуглекислого газу у повітрі ми завдячуємо саме діяльності вулканів, яка активізувалася з середини минулого століття.

Якщо розглядати кругообіг Карбону у повітрі, то зменшення його кількості відбулося саме завдяки вимиранню великої кількості молюсків і утворенні пластів вапняку. Через зменшення кількості вуглекислого газу вимерли динозаври (одна з гіпотез).

Зелені рослини Землі, якби не було надходжень вуглекислого газу у атмосферу, за 20 років вилучили би його із повітря. Саме завдяки всмоктуванню вуглекислого газу та дії сонячного проміння і води рослини набирають свою масу. Без Карбону, що входить до складу вуглекислого газу, неможливий синтез рослинних вуглеводів, жирів, білків та інших органічних речовин. З вуглекислого газу, що міститься в атмосфері, рослини видобувають щороку не менше 15 млрд. т Карбону.

Виділяють вуглекислий газ мікроорганізми під час своєї життєдіяльності. Тому, вносячи корисні мікроорганізми у грунт, добиваються збільшення врожаю та зменшення хвороб рослин. Великі кількості вуглекислого газу надходять в атмосферу від дихання тварин та рослин, а також від тління їх решток. За добу людина видихає в середньому 1 кг вуглекислого газу (510 літрів), а все людство щорічно - близько 1 млрд. т.

Величезні кількості вуглекислого газу виносяться водними джерелами, які виливаються в місцевостях загаслих вулканів. На особливу увагу заслуговує красень Кавказького хребта Ельбрус, на околицях якого зустрічаються джерела, насичені вуглекислим газом. Всесвітній курорт Кисловодськ своєю появою зобов'язаний одному з таких джерел - "Нарзану". Щодоби це джерело виносить близько двох мільйонів літрів мінералізованої води, яка містить до 5 т вуглекислого газу. Вуглекислий газ неотруйний. Він збуджує дихальний центр. Коли людина перебуває високо в горах, де вуглекислого газу мало, то наступає задуха і дихання стає переривчастим. У воді вуглекислий газ утворює дуже слабку карбонатну кислоту. Це вона пощипує за язик, покращує смакові якості і володіє бактерицидною дією.

На початку XX ст. концентрація вуглекислого газу складала 280 ррт, тобто 280 мільйонних частин на одиницю об'єму повітря. Зараз вона збільшилася до 368 ррт, а до середини XXI ст. вона подвоїться і складе і 550 - 560 ррт. Якщо говорити про нижню межу, то величина нижча за 200 ррт призведе до заледеніння земної кулі. Це вже відомо вченим. Але вони поки не можуть визначити верхню межу [8, с.226]

Вуглекислий газ, накопичуючись у нижніх шарах атмосфери, поглинає теплове випромінювання, яке виходить від Землі, тобто утримує тепло від поверхні планети. Внаслідок цього температура зростає. У результаті - глобальні кліматичні зміни. Утім, чи такі вже вони страшні? Робота експертів полягає в тому, що вони постійно аналізують десятки тисяч наукових публікацій і роблять висновки: оцінюють нинішній стан клімату, прогнозують його зміни в доступному для огляду майбутньому й установлюють, до яких наслідків, соціальних і економічних, це може призвести. За останні сто років температура у Північній півкулі збільшилася на 0,6 градуси. Це статистично достовірне значення, одержане вченими.

За цей час експерти розглянули 40 можливих сценаріїв розвитку економіки в найближчі сто років, згідно з якими можна очікувати, що зростання температури в наступному сторіччі складе 1,5-5,8 градуса. А вуглекислий газ як один з головних героїв у сценарії парникового ефекту. Утім, не слід забувати, що такі прогнози пов'язані з великими невизначеностями тому потепління на 5,8 градуса скоріше відповідає екзотичному сценарію, хоча підвищення температури на 2,5-3 градуси цілком можливе. Якби не було парникового ефекту, то земна куля була б покрита льодом.

На "парниковий ефект" впливають також незначні домішки метану, оксидів нітрогену (І) і (II), фреони в повітрі. У світі щороку спалюють понад 10 млрд. тонн органічного палива, переробляють 2 млрд. тонн рудних і нерудних матеріалів. Лише при спалюванні вугілля в атмосферу щороку потрапляє близько 120 млн. тонн попелу, а разом з іншими видами пилу - до 300 млн. тонн. При спалюванні за рік 2,1 млрд. тонн кам'яного вугілля і 0,8 млрд. тонн бурого вугілля в навколишнє середовище потрапляє 226 тис. тонн сполук арсену, 225 тис. тонн сполук германію, 153 тис. тонн сполук кобальту і мільйони тонн пилу з металургійних заводів, майже 1/5 частина світового виробництва цементу. За приблизними підрахунками, маса речовин-забруднювачів в атмосфері становить 9-10 млн. тонн. Механічні часточки відбивають сонячне світло, внаслідок чого зменшується нагрівання Землі. Перспектива переохолодження планети загрожує початком нового льодовикового періоду. Поки що ці процеси розвиваються в протилежних напрямках і якоюсь мірою врівноважують один одного [14, с.70-71].

Утилізація надлишку карбон (IV) оксиду можлива за допомогою водню й каталізаторів:

2 + СО2 = СН2О + Н2О

ЗН2 + СО2 = СН3ОН + Н2О

Учитель повідомляє учням, що якщо у повітрі збирається 0,01 % оксиду карбону (II), то це вже шкідливо для людини, а 0,2 % взагалі небезпечні для життя. Безперервна дія такого повітря протягом 1 години може призвести до смерті. "Чадний газ" (СО) руйнує гемоглобін крові та блокує його дію. Якщо концентрація СО підвищується до 0,5 % за об'ємом, то за кілька хвилин настає непритомність і швидка смерть. Отруйний, зв'язує гемоглобін, призводить до кисневого голодування. Сполучається з гемоглобіном крові в 200-300 разів швидше, ніж кисень, утворюючи стійку сполуку - карбгемоглобін.

Перша медична допомога: винести на свіже повітря, штучне дихання, непрямий масаж серця.

ГДК (гранично допустима концентрація) СО 20 мг/м3 у повітрі в робочих приміщеннях. На підприємствах спеціальними фільтрами вловлюють СО і переробляють:

СО + Н2О > НСООН (мурашина кислота)

СО + Н2 > НСОН (метаналь)

СО + NaОН > НСООNa (форміат натрію)

n СО + 2n Н2 nН2n + nН2О (алкени) [14, с.69].

Особливої уваги заслуговує тема радіації та радіоактивного розкладу елементів. Хорошим підходом до висвітлення її є проведення інтегрованого уроку за участю вчителів фізики, хімії та біології.

Вчитель фізики ознайомлює учнів з досягненнями науки і техніки в галузі радіології, з використанням радіоактивних ізотопів у наукових дослідженнях, охороні здоров'я, промисловості, с/г; про будову атома та склад атомних ядер розповідає вчитель хімії, учитель біології ознайомлює учнів з дією випромінювання на живі організми; властивостями радіоактивного випромінювання і способами захисту організмів від опромінення; розкриває механізм дії радіоактивного випромінювання на атоми неорганічних і органічних речовин на всіх рівнях організації живої матерії. Сприяє екологічному вихованню учнів розповідь про дію великих доз радіації та аварію на Чорнобильській АЕС.

Вчитель біології: Радіація по самій своїй природі шкідлива для життя. У великих дозах радіація може руйнувати клітини, пошкоджувати тканини організмів і стати причиною швидкої загибелі організму. При дії доз від 1 до 10 Гр і більше - розвивається гостра променева хвороба, яка може бути 3-х ступенів.

Виникнення таких захворювань (лейкози, злоякісні пухлини, нефросклерози, запальні процеси в лімфатичних вузлах) наочно продемонстрував досвід Хіросіми і Нагасакі.

Вчитель хімії.6 серпня 1945 року над містом Хіросіма була скинута і зірвалася на висоті 576 м атомна бомба, еквівалентна 12,5 кілотоннам тринітротолуолу. Бомба мала назву "малюк", Діаметр водяної кулі - 100 м, відстань 30 км, яскравіша Сонця, температура в центрі 300000°С. Потім все місто окутало білим і чорним димом, який піднімався у вигляді грибоподібної атомної хмари. В радіусі 2 км загорілися будинки від спеки й енергії вибуху. Вітер розносив пожежу. Хіросіма горіла два дні. Багато людей, які знаходилися поблизу епіцентру, в буквальному значенні випарувались, і тільки залишились тіні. Пізніше на місто опустилась темна радіоактивна хмара з пилюки, попелу, яка несла смерть жертвам атомного вибуху, оскільки містила в собі ізотопи, які володіли радіоактивним випромінюванням. У Хіросімі загинуло більше 240 тисяч людей.

6 серпня Всесвітня асамблея миру проголосила Днем боротьби за заборону ядерної зброї.

Ми маємо на Україні свої Хіросіму і Нагасакі.26 квітня 1986 року сталася катастрофа на Чорнобильській АЕС. Із зруйнованого реактора було викинуто в атмосферу стільки радіоактивних речовий, скільки б дали 90 атомних бомб, рівних тій, що впала на Хіросіму.

Звучить пісня "На Чорнобиль журавлі летіли". Слова Дмитра Павличка, музика Олександра Білаша.

а) Розповідь про пожежників - 32 чоловік, які перші кинулися в бій з "мирним" атомом.

б) Минуло більше 20 років після аварії на ЧАЕС. Що можна сказати про її наслідки?

замовчування реальної загрози від радіації (академік Ільїн: 35 бер на особу - дана концепція, це злочин проти людей);

евакуація проведена через 36 год. після вибуху;

незнання загрози радіації;

карта радіаційного забруднення вийшла тільки у 1991р.

в) Захворювання людей:

зростання кількості захворювань серед ліквідаторів аварії;

масове зниження імунітету - Чорнобильський СНІД;

захворювання кровотворних органів зросло у 1989р. у 28 разів;

збільшення захворювань ендокринної, сечостатевої системи, органів травлення, збільшення щитовидної залози; різко зростає смертність, знижується народжуваність.

Скільки зламаних доль? Сироти, що втратили батьків, не народжені діти, хвороби, туга за рідним краєм, який дотепер радіоактивний заказник. Все це Чорнобиль, який забрав понад 40 тисяч чоловік, в тому числі майже 2 тисячі дітей, 850 тисяч заражені хворобами, які пов'язані з аварією. Наслідків катастрофи, як не прикро, вистачить і на ціле XXI століття.

Розповідь про музей Чорнобильської катастрофи. Але як вижити при радіації?

Вчитель хімії розповідає про способи захисту від радіації.

Вчитель біології розповідає про те, що радить лікар Є. С, Товстуха при підвищеній радіації. Пропонуються рецепти салатів, які потрібно вживати при підвищеній радіації. Отже, аварія не Чорнобильській АЕС 1986 р. завдала великої шкоди нашому народові. Внаслідок неї на Україну "звалилася" вся таблиця Менделєєва.

Радіоактивне випромінювання дуже небезпечне для людини, особливо г-промені, що мають велику проникну здатність, Радіація проникає в живий організм і викликає іонізацію (перетворення електро-нейтральних частинок середовища на заряджені частинки - йони) молекул біологічної системи, руйнує клітини кісткового мозку. Виникають генетичні ушкодження, що можуть передаватися із покоління в покоління, знижується опірність організму.

"Мирний атом" загострив питання про наслідки експериментів та винаходів учених, акцентував увагу на таких моральних аспектах, як совість, порядність, відповідальність науки перед суспільством.

На думку Г. Медведєва, "Всемогутність і безсилля людини продемонстрував Чорнобиль. І застеріг: не захоплюйся своєю могутністю, людино, не жартуй з нею. Бо ти і причина, ти й наслідок" [14. с.84-87].

Оскільки вода - основа всього живого і найважливіший оксид на Землі, доцільно для вивчення цієї теми розробити урок узагальнення і систематизації знань у вигляді уроку-гри "Круглий стіл" (Додаток 1).

Вивчаючи тему "Природні джерела вуглеводнів", учитель звертає увагу учнів, що кам'яне вугілля також використовують як паливо, однак при цьому виникають серйозні екологічні проблеми. По-перше, вугілля містить негорючі домішки, які при окисненні палива перетворюються, на шлаки; по-друге, у складі вугілля є невеликі кількості сполук Сульфуру та Нітрогену, при горінні вони утворюють оксиди, що забруднюють атмосферу [9, с.188].

Видобуток нафти й газу (безпосередньо в місцях, де знаходиться родовище) завдає природі ще більш істотної шкоди, ніж видобуток вугілля. Вона полягає в тому, що різні розчини, які застосовуються під час видобутку нафти й розливаються навколо бурової вишки, горіння свердловин і часті аварії в сукупності повністю знищують природу на багато кілометрів навколо бурової вишки й обладнаної свердловини.

Великі руйнування в біосфері викликають аварії на системах транспортування нафти й газу. їх транспортують або морем в спеціальних танкерах, або трубопроводами.

Аварія танкера стається не тільки через вплив природних факторів, але й із суб'єктивних причин. По-перше, океанські й морські дороги перенасичені транспортними засобами, ефективно керувати цими вантажопотоками людині стає вже не під силу. По-друге, умови жорстокої конкуренції за фрахт і відповідно погоня за дешевиною експлуатації суден диктують зменшення чисельності екіпажів за рахунок автоматизації суден. По-третє, з тих же причин спрощується технологія будівництва суден, що для нафтоналивних кораблів украй небезпечно. За спрощеною технологією будуються усе більш і більш вантажопідйомні, довжиною понад 300 м, танкери, здатні за один рейс перевозити 100 тис. т нафти і більше. Позбавлені подвійних бортів і інших зміцнюючих конструкцій, вони без баласту й вантажу часто просто не витримують тиску води й тріскаються біля причалів або ламаються під час шторму [8].

За останні роки такі великі аварії почастішали, уже 30 % поверхні морів і океанів покриті нафтовою плівкою. Незважаючи на всі оптимістичні заяви ефективних методів ліквідації масивних розливів нафти (а вони іноді досягають 20-60, тис. т за одну аварію) дотепер не розроблено. У районах розливу нафти, як правило, розігруються справжні екологічні катастрофи. Нафтова плівка, яка покриває поверхню, порушує процеси тепло - і газообміну океану й атмосфери, на великих площах гине фіто - і зоопланктон, який є основою океанської харчової піраміди. Це закономірно підриває кормову базу рибних зграй і морських ссавців, спричиняє зниження їхньої чисельності, підвищену захворюваність. Неминучий наслідок - зниження уловів і кількості морепродуктів на наших столах, що відбувається, як ми бачимо, не тільки через постійні перелови, які підривають відтворення морських мешканців, але й через насичення океанської і морської води як нафтопродуктами, так і стоками промислових підприємств, населених пунктів і сільськогосподарського виробництва.

Аварії на нафто - й газопроводах за обсягом розливу й завданої природі шкоди, які вже іноді перевищують наслідки аварій з танкерами, теж відбуваються з обтяжуючою закономірністю. їхньою причиною є, як обов'язковий для будь-якої складної системи "аварійний фон", так і, в більшій мірі, природне старіння споруджень, а також; порушення технології і контролю за якістю в процесі відливання труб і будівництва трубопроводів.

За останні роки до цих аварій додалися пошкодження продуктопроводів терористами. Почастішали їхні пошкодження зловмисниками з метою розкрадання бензину або нафти, після чого виливаються тонни палива, знищуючи навколо все живе на сотні метрів і кілометрів.

Розглядаючи тему "Склад мила та його миюча дія. Поняття про синтетичні миючі засоби", розкриваємо вплив СМЗ на навколишнє середовище.

Розповідь учителя.


Подобные документы

  • Проблема екологічного виховання в теорії та практиці шкільного навчання. Аналіз теоретичних засад екологічної освіти національної школи. Екологічне виховання як систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

    реферат [27,7 K], добавлен 23.09.2009

  • Методологічні проблеми екологічної освіти. Необхідність розробки програми підготовки вчителів української мови і літератури до екологічного виховання школярів. Спільна співпраця учнів й вчителя з екологічного виховання на уроках української літератури.

    реферат [29,0 K], добавлен 21.10.2012

  • Мета екологічної освіти, вирішення питання взаємодії природи і суспільства. Сучасні проблеми екологічного виховання школярів. Загальні шляхи його розвитку. Форми і методи екологічного навчання. Реалізація завдань цього виду освіти на уроках географії.

    курсовая работа [69,8 K], добавлен 29.10.2014

  • Історія та перспективи екологічної освіти. Її мета, зміст та задачі. Екологічне виховання та шляхи його реалізації. Його ціль, зміст, умови та практика. Екологічне виховання на уроках природознавства. Методологічні особливості екологічної освіти.

    курсовая работа [39,9 K], добавлен 14.05.2009

  • Мета екологічної освіти і виховання. Система безперервного багатоступеневого екологічного інформування і пропаганди. Реформування екологічної освіти і виховання в Україні. Природоохоронна діяльність людини, нормалізація стосунків людини з природою.

    реферат [29,5 K], добавлен 10.02.2012

  • Сутність і завдання екологічного виховання, його етапи та принципи організації в початковій школі. Психологічні рівні пізнання учнями навколишнього середовища. Оптимальне поєднання форм і методів екологічної освіти на уроках курсу "Я і Україна" у 2 класі.

    курсовая работа [92,0 K], добавлен 05.01.2014

  • Основні елементи, принципи, завдання та психолого-педагогічні умови організації екологічного виховання учнів у сучасній школі. Стратегія та зміст екологічної освіти. Характеристика та особливості екологічного виховання в процесі викладання біології.

    курсовая работа [48,9 K], добавлен 24.10.2010

  • Принципи конструювання змісту екологічної освіти і виховання учнів у позашкільних навчальних закладах. Основні параметри та напрями формування суб’єктивного ставлення особистості до природи. Організаційно-педагогічні форми і методи екологічної освіти.

    автореферат [231,3 K], добавлен 23.07.2009

  • Екологічне виховання - провідний чинник гармонійного розвитку особистості, його зміст. Сутність нових підходів у здійсненні екологічної освіти учнів. Дослідження ефективності використання різноманітних форм роботи в екологічному вихованні учнів.

    дипломная работа [729,6 K], добавлен 27.01.2012

  • Історико-генетичний аналіз розвитку екологічного виховання. Методологічні аспекти екологічної освіти України. Особливості та реалізація системного підходу у застосуванні практичних форм вивчення і охорони природи у школах України на сучасному етапі.

    дипломная работа [73,1 K], добавлен 12.03.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.