Книжка сама дасть відповідь на ці запитання за умови, якщо учень, беручи кожну книжку в руки, буде добре вдивлятись і вдумуватись, виділяти з кола читання дохідливі і потрібні книжки на певному етапі. При цьому дитина навчається цінувати зміст, бачити загальні контури сюжету насамперед через позатекстову інформацію (назва, підзаголовок, передмова, післямова, заголовок, ілюстрації, схеми, умовні графічні позначки, видавництво та ін.), пере-перевіряти свої здогадки про зміст, виділяти ведучі надписи на обкладинці і в тексті, засвоювати прийом зіставлення ілюстрації і надписів. Ось чому книжку не тільки читають, а й розглядають.

Під час класного читання мету ставить учитель і допомагає читачеві сприйняти зміст тексту. А як же бути, коли йдеться про самостійне читання книжок? Допоможе дитині свідомо вибирати книжку, сприймати і передавати зміст прочитаного метод читання-розгляд.

Метод читання-розгляд - це неперервний ланцюг взаємозв'язаних розумових і практичних дій, у результаті яких дитина самостійно виділяє зовнішні ознаки змісту кожної книжки, взаємно їх співвідносить і робить загальний, але достатньо обґрунтований висновок про тематику, сюжет, кількість творів у книзі, а тоді ставить мету читання і відразу ж по-справжньому "занурюється" у процес засвоєння змісту твору.

Водночас ми не маємо права відокремлювати зміст (текст) від книжки, тобто від тієї системи засобів, завдяки яким книжка стає книжкою. Той, хто покликаний формувати читача, має бути переконаний, що залежно від призначення книжки у ній продумується оформлення і розміщення тексту для швидкого відшукування у ньому потрібного матеріалу чи інформації. Важливими також є міцність книжки, її розміри, вага, пружність сторінок, ілюстрації, якість паперу тощо.

Прагнення максимально задовольнити всі ці утилітарні вимоги і покликало до життя постійних елементів книжки: обкладинка, суперобкладинка, оправа (палітурка), корінець, форзац, титульний аркуш, заголовок, вихідні дані, алфавітний покажчик та ін.

Слід мати на увазі, що будь-який елемент книжки виконує не одну, а декілька різних функцій. Так, обкладинка і оправа є передусім зовнішнім оберегом для книжки, одночасно допомагаючи віднайти дану книжку серед інших, втілюючи рекламно-пропагандистську мету, тобто оформлення обкладинки (оправи) - надписи, малюнок, фактура, колір - привертають увагу читача і покупця до книжки.

Корінець забезпечує вільне перегортання сторінок книжки, її міцність, а також орієнтування у багатотомному виданні, розміщенні на книжковій полиці.

Заголовок, зміст і алфавітний покажчик - це відомості про зміст книжки, форму викладу. Вони полегшують читачеві орієнтування всередині тексту і книжки. Форзац, крім "служби міцності", нерідко використовується з довідковою чи інформативною метою (карти, схеми, ілюстрації, таблиці та ін.).

Титульний аркуш - заголовний аркуш книжки, на якому вказано всі відомості, необхідні для загального розпізнавання книжки: автор, перекладач, назва, де, коли і ким видана, хто оформляв і малював. Із титульного аркуша починає вивчати книжку будь-який підготовлений читач.

Важливу роль відіграє книжкова ілюстрація, яка великою мірою визначає цінність книжки. Вона або доповнює текст якимись наочними образами, або активно тлумачить його, даючи змогу читачеві по-новому зрозуміти і відчути цінність змістового наповнення і форми. Ілюстрації у дитячій книжці ще задовго до читання допомагають дитині зорієнтуватись у сюжеті, приваблюють і закликають взяти у руки книжку, роздивитись і погортати її, а потім і прочитати.

Розгляд книг і їх читання, читання і розгляд - це той шлях, яким через вивчення книжок - об'єктів в усій їх різноманітності вчитель веде учнів від незнання до знання, від безпорадності до самостійності, розвиває читацькі інтереси і читацьку культуру.

Без уваги до цієї системи засобів не можна буде зорієнтуватися ні в жанрі, ні в загальному характері і обсязі твору, ні в описаних подіях або вчинках, ні в розстановці дійових осіб. Недотримання цієї системи унеможливить повноцінне сприймання сюжету і змісту твору, появу активних читацьких емоцій (співчуття, радості, жалю, зневаги, захоплення, звеличення, замилування та ін.), посильну оцінку твору з позиції світобачення (правдивий, реальний, іронічний, смішний, фантастичний тощо).

2. Елементи методики роботи в 1 класі

1. Розв'язування завдань на орієнтування в дитячих книжках.

а) Орієнтування в книжках-збірках.

Подивіться на добірку книжок: Сухомлинський Василь. Гаряча квітка, Сухомлинський Василь. Куди поспішали мурашки, Чарівне слово: оповідання, саморобні збірочки нових неопублікованих творів.

Хто їх автор? Як називаються збірки книжок? (Читають). Чи вже знайомі вони вам? (Відзначають знайомі і незнайомі).

б) Слово вчителя.

Отже, сьогодні у нас на уроці Василь Олександрович Сухомлинський і його твори. Хто ж такий Василь Олександрович? (Діти пригадують). Так, це видатний український педагог, Вчитель з великої букви, вихователь молодого покоління, заслужений учитель України.

Народився Василь Олександрович Сухомлинський у селі Василівка на Кіровоградщині в незаможній сім'ї. Батьки працювали у колгоспі, займалися домашнім господарством. У вихованні дітей (крім Василя у сім'ї було ще троє - Іван, Сергій і Меланія) дотримувались традицій народної педагогіки. Тому, мабуть, усі їхні діти обрали професію вчителя. Змалку в дітей виховували любов до книжки і читання.

Ріс Василько жвавим і допитливим хлопчиком. У навчанні був старанним і здібним, мав чудову пам'ять, любив малювати.

Хлопчик був чудовим товаришем. У школу приходив задовго до початку уроків і допомагав учням, яким важко давалася математика.

Сімнадцятирічним юнаком Сухомлинський переступив поріг школи як учитель мови та літератури і залишився в ній до кінця свого життя. Вів педагогічний щоденник спостережень за дітьми. Згодом його роздуми виливалися на папір і ставали книжками.

Для наймолодших він написав близько 1500 художніх мініатюр-казок, оповідань, легенд, притч, новел. Сьогодні ми і зустрінемось з його творами.

2. Читання вчителем уголос оповідання Василя Сухомлинського "Як дзвенять сніжинки".

На дошці заздалегідь записано або виставлено каталожну картку.

3. Бесіда-міркування за прочитаним.

Коли відбувалась описана подія? (Ввечері). Яким здається сніг у цю пору дня? (На заході сонця сніг здається рожевим, а трохи пізніше - фіолетовим). Як розпочався снігопад? (Насунула чорна хмара, потемнів сніговий килим, зникли зорі).

Заплющить очі, схиліть голівки, вслухайтесь. (Вчитель доторкається срібним предметом до кришталевої вази). Підніміть голівки, розплющіть очі. Що ви почули?

Що вдалося авторові почути під час снігопаду? (Ніжний дзвін).

Що ж насправді дзвеніло? У чому автор нас переконує? ("То дзвенять маленькі сніжинки. Висять на ялинкових гілочках, доторкаються одна до одної, немов срібні дзвіночки. І дзвенять, дзвенять. Аж місяць прислухається").

Це і є головна думка твору. Спробуйте передати її своїми словами. (Діти передають). Яка ж мета цього твору? (Василь Сухомлинський хоче допомогти нам прислухатись і вдивлятись у чудову природу).

4. Самостійне ознайомлення з книжкою.

Учні ознайомлюються з книжкою за всіма правилами.

У цій книжці один твір чи багато? Тоді це. ("книжка-збірка", - доповнюють учні).

Як ви думаєте, про що йтиметься у цій книжці? Як здогадались? (Спрацьовує метод-розгляд).

Потім учитель повідомляє, що на сьогоднішньому уроці хлопчики читатимуть один твір, а дівчатка - інший. Відкривається запис чи каталожна картка.

5. Самостійне читання.

- Знайдіть ці твори. Як і де будете шукати? (Відповіді учнів). Читайте і думайте над прочитаним.

6. Виявлення і оцінка якості самостійного читання-розгляду.

а) Група хлопчиків.

Про що ваш твір, хлопчики? (Про сніжинку). Якою вона описана автором? Зачитайте і виділіть ці слова. (Вона легка, мов пушинка, прозора, красива, мов зірка).

Що стурбувало хлопчика? (Він боявся, що сніжинка впаде на землю і її затопчуть). Як думаєте, яке серце було у хлопчика? (Він був чуйним, добрим). Що ж захотілося зробити хлопчикові? (Він захотів приголубити сніжинку, хотів взяти її у руку). Що ж сталося зі сніжинкою на теплій долоньці хлопчика? (Сніжинка стала крапелькою води).

Висновок. Що робиться зі снігом у теплі? (Розтає).

Перевірте це твердження. Як ви це зробите, розкажете завтра. Виявіть свою творчість і самостійність. Дівчатка радітимуть вашим дослідам.

Під час опрацювання цього твору діти вчаться виділяти незвичне в довкіллі, емоційно сприймати образне слово, дивуватись і милуватись. Водночас учитель допомагає дитині входити у взаємозв'язок з довкіллям, пізнавати закони природи. Не загострюючи уваги на описі, педагог готує школярів до того, як виявити себе в образному слові під час опису, зокрема сніжинки, на уроках рідної мови чи розвитку зв'язного мовлення.

б) Група дівчаток.

Про що мріяла маленька Оленка, дівчатка?

(Про швидкий прихід весни). Що вона попросила у бабусі? (Показати листочок календаря, де буде весна).

Як Оленка наблизила весну? Передайте це діалогом.

Оленка. Бабусю, покажіть, де буде весна.

Бабуся. Ось дивись (перегортає листочки календаря), аж тут.

Оленка (з сумом). Як багато ще листочків потрібно зірвати. Нічого, я нищечком, як всі спатимуть. (зриває листочок за листочком аж до весни).

Оленка. Бабусю, вставайте. Весна прийшла. Ось гляньте.

Бабуся (усміхається). Листочок весняний, а мороз зимовий.

Оленка задумалась.

Над чим задумалась Оленка? Допоможіть розібратись у цьому нашим хлопчикам. Вони забули, коли приходить весна, назвіть їм дату. (14 березня - свято Явдохи; 21 березня - весняне сонцестояння).

Поспілкуйтеся в позаурочний час.

7. Завдання-рекомендації на наступні тижні.

Намалюйте вдома сніжинки, зробіть, хто зможе, витинанки; виготуйте ілюстровану каталожну картку; читайте інші твори Василя Сухомлинського. Принесіть, за можливості, нові твори цього автора до "Куточка читача".

Отже, молодший школяр, оволодівши методом читання-розгляду, переконується в тому, що книжку розглядають, переглядають, читають. Навчити дітей користуватись цим методом - одне з важливих завдань учителя, адже на ньому ґрунтується вся подальша робота з книжкою.

Література