Малювання тварин на уроках образотворчого мистецтва в школі

4. Досвід молодших школярів, що впливає на творчу роботу на уроках образотворчого мистецтва. У дітей молодшого шкільного віку відбуваються певні зміни у ставленні до образотворчої діяльності, виявленні творчих силі можливостей, тому вони найчастіше звертаються до власного досвіду, що зумовлює потребу у подальшому розвитку [12, 43].

Зважаючи на існуючі відмінності у підготовці молодших школярів до малювання, початкова школа покликана створити необхідні умови для засвоєння набутого ними досвіду, оволодіння знаннями й уміннями творчої роботи на уроках образотворчого мистецтва. У молодшому шкільному віці творча робота набуває якісних відмінностей, зокрема: відбувається істотна перебудова засобів зображення у малюнку; важливе значення має організація площини паперу; ускладнюється розв'язання композиційних проблем; спостерігаються відмінності у фізіологічних характеристиках між хлопчаками та дівчатками при графічному й кольоровому зображенні, виконанні декоративного малюнка та оволодінні прийомами використання кольору; має місце перехід на новий рівень осмислення зображальних завдань.

Визначають почуттєвий, інтелектуальний та практичний види досвіду. Звернення до почуттєвого досвіду пов'язано з викликаним у дитини почуттям стосовно того чи іншого образу або предмета. На формування попереднього досвіду впливають різні види сприйняття, які класифікуються за формами існування матерії (сприйняття часу, руху, простору) та за тривалістю перцептивного процесу. Викладаючи новий навчальний матеріал на уроках образотворчого мистецтва, вчитель має апелювати до життєвого і, зокрема, почуттєвого досвіду учнів молодшого шкільного віку, до того, що їм доводиться спостерігати в навколишньому середовищі [46, 75].

Досвід молодших школярів охоплює евристичні, інтелектуальні, моральні, естетичні почуття. Спираючись на них, учні молодших класів виявляють творчу активність, прагнуть передати в процесі образотворчої діяльності своє ставлення до світу прекрасного, піднесеного, доброго тощо [10, 37].

Захоплення творчою роботою, урегульоване часовим регламентом, сприяє розвитку позитивної мотивації, що відзначається підключенням рефлексу самовираження. Як правило, у такому разі діти не обмежуються роботою на уроці, а продовжують у вільний час обмірковувати поставлене перед собою завдання чи здійснювати його.

Творча робота молодших школярів в умовах початкової школи перестає бути ігровою і стає, переважно, навчальною дисципліною. Це означає, що істотно підвищується роль інтелектуального досвіду учнів у процесі виконання творчої роботи на уроках образотворчого мистецтва.

Безперечно, у початковій школі неможливо зовсім відмовитися від гри як однієї з найважливіших форм навчання. Проте не слід загравати з учнем, а за допомогою гри потрібно знайти шляхи для розповіді про серйозні речі в образотворчому мистецтві, від чого значною мірою залежатиме успішність оволодіння необхідними знаннями [18, 87].

Учні початкових класів ще не знають найважливіших законо-мірностей відображення дійсності на матеріалі образотворчого мистецтва, їм незнайомі ще «таємниці» художньої творчості, адже до школи вони не набули досвіду пізнання образотворчої грамоти. Натомість, вони із задоволенням малюють запропоновані вчителем предмети. При цьому учні оперують наявними у них знаннями та уявленнями, їх цікавить у творчій роботі не «що», а «як» зображено на малюнку. Це свідчить про збагачення інтелектуального досвіду, який веде до розуміння й глибокого усвідомлення сутності того, що є красивим, виразним, витонченим у предметах і явищах навколишньої дійсності й мистецтва.

Особливість організації творчої роботи молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва пов'язана із функціонуванням практичного досвіду. Відомо, що цей досвід в учнів молодшого шкільного віку є обмеженим, вони ще не володіють достатніми уміннями практичного характеру. Зміна провідного типу діяльності ставить перед педагогом завдання: молодші школярі мають оволодіти найпростішими рухами є процесі малювання і правильної організації дій з приладами.

Методика викладання основ образотворчої грамоти вчителем передбачає таке:

а) обмежити демонстрацію готових малюнків тому, що через вікові особливості діти копіюють їх, не «вмикаючи» уяву для потужної роботи;

б) відмовитися від тренування за зразками як від методу, що не відповідає меті навчання образотворчого мистецтва та гальмує розвиток творчої уяви та інших психічних особливостей;

в) обережно ставитися до особистого показу вчителем досягнення кінцевих результатів творчої роботи, щоб не актуалізувати в деяких дітей негативне ставлення до своїх здібностей і, як наслідок, не зменшити мотивацію та інтерес до творчої роботи [38, 134].

Таким чином, образотворча робота на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі має ряд особливостей, які потрібно враховувати в процесі навчання. Конкретизація їх дасть змогу визначити ефективність поєднання методів, що сприятиме формуванню творчої особистості засобами образотворчого мистецтва. Від цього залежатиме, яким чином у подальшому слід будувати процес навчання в початкових класах загальноосвітньої школи.

Розділ 2. Формування у молодших школярів навичок виконання зображень птахів і тварин

2.1 Методика виконання зображень птахів і тварин у початкових класах

Тваринний світ дуже цікавий і різноманітний за формою і кольором. У початкових класах ці форми малюють найчастіше в профіль, що дає змогу зменшити вплив перспективних змін на зображення. Наочністю для малювання форм тваринного світу можуть бути спочатку іграшки, чучела, а потім і жива натура. Учні прагнуть зобразити рухи птахів, тварин такими, якими вони їх бачать. Навіть персонажів літературних творів вони часто зображують у русі і в досить складних перспективних положеннях.

Майбутній вчитель повинен уміти виховувати любов до малювання складних форм тваринного світу: показувати методи зображення їх, послідовність виконання малюнків тощо. Щоб виконати це завдання, необхідно знати теорію і методику малювання форм тваринного світу.

У будь-якому випадку, чи ведеться малюнок з живої тварини або з його опудала, треба знати хоча б основну його анатомо-конструктивну будову, тобто будова скелета і розташування мускулатури. Анатомічна будова людини і чотириногих має багато загального: череп, хребетний стовп, грудна клітка, лопатки, таз, кістки кінцівок. Мускулатура тварин теж аналогічна людській по своїй системі, розташуванню загальних м'язових масивів, а також по рухах, значно більш обмеженим у тварин. Кінцівки з'єднуються з тілом, як у людини. Ззаду вони з'єднуються через таз, спереду -- за допомогою плечового поясу, лопатки з'єднуються з грудною кліткою і хребтом за допомогою м'язів, що нагадують м'язи плечового поясу людини [14, 65-66].

При порівнянні голови людини з головами різних тварин також виявляється багато загального в будові: двобічна симетрія, мозковий і лицьовий череп, верхня і нижня щелепи, очні западини. Тому побудова зображення тварин робиться так само, як і людини -- ті ж серединна, лицьова лінії і т.п. Багато загального й аналогічного і в будові кінцівок. Проте треба пам'ятати, що тварина ступає на передню кінцівку, що знаходиться в положенні пронації. Рухами супінації і пронації володіють: лев, ведмідь, кішка, заєць, кролик, кенгуру, у меншій мірі собака, копитні зовсім ними не володіють [32, 51].

Рухи кінцівок тварин порівняно з рухами людини в основному схожі -- це рухи згинання і розгинання при ходьбі, бігу і стрибках. У хижаків в передніх лапах є хапальні рухи. Але при цьому рухи відведення в плечових суглобах різко обмежені; у копитних їх зовсім немає.

Скелети і мускулатуру тварини треба уважно розглянути, вивчити і запам'ятати -- це необхідно для майбутнього малювання тварин з натури і по пам'яті. Якщо не уявляти собі анатомічну будову тварини, а малювати тільки на основі контурів, зовні видимих опуклостей і западин, грамотного і виразного малюнка не вийде. От чому рекомендується по можливості виконати нариси і зарисовки з скелетів різних тварин. Це дасть можливість вивчити загальний рух тварини, рух його ніг, шиї, вивчити пропорції різних частин тулуба, принцип з'єднання частин тіла, розподіл основних мас тулуба [25, 79].

Між скелетом людини і птаха також багато схожого: у птахів хребет особливо подовжений в шийній частині, грудна клітка з грудною кісткою, виступаючою вперед на зразок кіля корабля, - тут прикріпляються могутні грудні м'язи, що приводять в рух крила, які піднімають птаха в повітря. Плечовий пояс має своєрідну будову кісток (аналогічних людським ключицям і лопаткам), які сприяють розмаху крил. Таз легкий, тонкий; ззаду виступає хвостова частина хребта, управляюча хвостовим оперенням. З'єднання ноги і тазу приховане під оперенням, але по малюнку скелета можна зрозуміти, де знаходиться тазостегновий суглоб, де коліно, як від нього йде гомілка і під яким кутом виходить з оперення, де знаходиться гомілковостопний суглоб і як побудована ступня. У багатьох птахів (гусака, півня, голуба і ін.) ступня тільки опорна, у хижих птахів вона і хапальна, тому така могутня і сильна.

Після ознайомлення у загальних рисах з анатомічною будовою тварин, птахів (або в натурі -- скелети, чучела, або по репродукціях, ілюстраціях в книзі) можна приступити до малювання тварин з натури.

Спочатку доцільно зробити ряд начерків і зарисовок олівцем, вугіллям, сангіною, кистю, пір'ям (однотонною аквареллю, тушшю) з опудал тварин -- зайця, лисиці, білки, півня, курки, качки, сороки, ворони, фазана і ін., а по можливості і з живих моделей.

Залежно від поставлених завдань, характеру форми тварини, її шерстного покриву і оперення вибирається не тільки певна образотворча техніка, але і спосіб виконання швидкого малюнка. У образотворчому мистецтві широко використовуються наступні способи швидкого малювання:

-- одними лініями;

-- лініями з одночасним опрацьовуванням начерку штрихами;

-- виконання начерку із застосуванням елементів схеми побудови;

-- виконання начерку схемою;

-- виконання начерку тоном, «плямою» [51, 87-88].

Залежно від вибраних способів виконання начерку він може починатися з осьових, серединних ліній, що вказують на загальний рух і просторове розташування тварини, птаха, з подальшою вказівкою короткими лініями, штрихами розташування шиї, голови, ніг, хвоста, або починатися лінією, мазком, що обкреслює силует, обрис, характерний для зображуваної тварини. Дуже поширений спосіб виконання начерків тварин з використанням елементів схеми, коли начерк виконується геометричними формами, в які вписуються об'ємні форми тварин, а потім уточнюються і промальовуються індивідуальні особливості будови, шерстного покриву й оперення тварин і птахів.

Причому для уважного і ґрунтовного вивчення кожної тварини доцільно виконати декілька начерків і зарисовок окремих частин (голови, ніг і т. п.) однієї тварини з різних точок зору, з різних сторін. Якщо малювання ведеться з живої, рухомої моделі, краще стояти на одному місці і «ловити» різні рухи натури. Не проблема, якщо той або інший рух, поза швидко міняються, - треба почати інший начерк, а коли перший рух, поза повторяться, продовжити перший начерк і т.д. Слід мати на увазі, що в клітці, в умовах обмежених просторів багато рухів, пози тварин безперервно повторюються.

У практиці учнів можуть зустрітися випадки, коли прийдеться зображувати птахів у повітрі, коли вони летять. Потрібно при цьому враховувати, що політ буває двох видів: гребний, коли птах махає крильми, роблячи гребні рухи і відштовхуючись від повітря; і ширяючий, коли птах підтримує своє тіло на розгорнутих крилах, користуючись інерцією чи течією повітря [13, 42].

Рисуючи голови різних птахів, необхідно прослідкувати різницю форм, їх пропорції, місце знаходження основних частин. Рисуючи птахів, учень повинен також вміти зображувати ці об'єкти засобами живопису.

Щоб добре вивчити анатомічну будову тварин і птахів, отримати достатнє уявлення про методичну послідовність виконання їх зображення, необхідно зробити з натури ряд тривалих рисунків.

При роботі з живої натури рисунок хоч і може бути достатньо тривалим, але все ж він, як правило, обмежений у часі виконання. Рисунок з опудал птахів можна проводити протягом багатьох разів. Це дозволить зобразити натуру у всіх дрібницях з нерухливої моделі при постійному освітленні [14, 92].

Потрібно відмітити, під яким кутом нагнута вісь тулуба до поверхні землі чи до гілки, на якій сидить пташка, який напрям осі шиї по відношенню до тулуба, як розміщені осі ніг по відношенню до осі тулуба. Коли загальні форми птаха знайдені, то переходять до подальшого їх уточнення. Визначають конкретні особливості форм тулуба, голови, крил та хвоста, ніг. Форма тулуба більшості птахів яйцеподібна, що звужується по напряму до хвоста. Характер цього залежить від виду птаха, якого рисують. У різних видів птахів форми голови і шиї дуже різноманітні.

Учню потрібно враховувати, яка форма тулуба, яке місце на рисунку повинні займати крила та хвіст, які форми голови, шиї. Побудувавши загальну форму тіла птаха, необхідно провести уточнення окремих частин і деталей рисунку [14, 103]. Аналізуючи натуру, з'ясовують, що кожна форма тваринного світу пристосована до того середовища, в якому вона живе. Так, основна форма тіла риби пристосована до легкого плавання у воді і нагадує овал, який інколи буває видовжений і загострений з обох кінців.

Вивчивши форму тулуба, голови, плавників, відношення розмірів окремих частин натури -- риби, приступають до її зображення. Спочатку проводять осьову для визначення напряму тіла і виявлення руху риби. Потім намічають довжину і найбільшу ширину її, визначають місце і величину голови, тулуба, хвоста і плавників. Перевіривши й уточнивши пропорції і перспективне положення тіла, приступають до виявлення форми і малюють деталі риби.

Перспективне зображення риби малюють вже в 1 класі на уроках тематичного малювання («Рибка в акваріумі серед водоростей»), коли учні прагнуть намалювати рибок такими, якими вони бачили їх -- у русі і в різних перспективних положеннях. Тому майбутній учитель повинен вміти малювати риб у різних просторових положеннях.

Розглядаючи форми різних птахів, помічаємо, що основна форма їхнього тулуба нагадує яйце -- форму, в якій формувався на початку свого життя кожний птах. Форми голови, шиї, тулубів птахів надзвичайно різноманітні і цікаві [25, 63].

Намалювати птаха з живої моделі, у русі без досвіду дуже важко. Найкращими моделями для вивчення цих форм у натурі спочатку є іграшки, а потім -- опудала птахів і жива натура. Щоб полегшити зображення складної форми птахів або тварин, слід користуватися конструктивними схемами, від яких легко перейти до реального зображення натури.

Малювання тварин, як і птахів, потрібно починати з іграшок та опудал у профіль. Малюнок починають з розміщення зображення на аркуші паперу, визначення загальної величини і пропорцій тіла тварин. Осьовими лініями визначають положення в просторі тулуба, голови, ніг тварин, узагальнено зображують їхню форму.

Перевіривши і уточнивши за натурою визначені пропорції тіла, їхній взаємний зв'язок, промальовують необхідні деталі і виявляють об'ємність форми світлотінню. Набагато важчим завданням є зображення моделі тварини, розміщеної в повороті та в русі відносно до того, хто малює. Особливу увагу звертають на перспективну побудову малюнка, передачу індивідуальних особливостей тварини, виявлення її форми світлотінню і на передачу фактури [14, 101].

Якщо дозволяє час і вчитель упевнений, що діти зацікавилися малюванням тварин, дуже корисно виділити ще одну годину для виконання швидких начерків з натури живого кролика чи іншої тварини (морської свинки, білки тощо). Для цього насамперед потрібно заздалегідь домовитись із учителем біології (якщо при школі є живий куточок) або кимсь із учнів, хто займається кролівництвом, щоб принести в школу живу натуру для виконання начерків.

Щоб тварина спокійно почувала себе перед класом, на підвищенні обладнують демонстраційне місце: застеляється низ, а з трьох боків столу влаштовується з картону чи цупкого паперу загорожа. Тварині дають улюблені харчі, щоб вона якомога менше рухалася [32, 96].

Процес виконання начерків з живих тварин дуже складний, але водночас і цікавий. Адже лише в русі найбільш повно виявляється характер тварини, пластичність будови її тіла. З другого боку, в учнів з особливою активністю виробляється спостережливість, окомір, техніка виконання. Малювання живих тварин з натури має багато складнощів. По-перше, в наш час у місті тварини в основному знаходяться в зоопарку, що дуже незручно з погляду учбового малювання. По-друге, тварини дуже рухливі, тому їх важко, часом неможливо, зображати з однієї, фіксованої точки. Тому звичайно обмежуються виконанням швидких начерків і зарисовок з натури живих звірів, птахів, риб, домашніх тварин. Виконання ж тривалих робіт (малюнків в олівці, вугіллі, акварелі) звичайно ведеться з чучел тварин.

Більшість птахів і тварин дуже рухливі, і тому важко розраховувати на те, що модель буде достатньо довго знаходитися в тій позі, яка потрібна для виконання задуманого рисунку. Приходиться терпляче чекати моменту, коли повториться вибрана для зображення фаза руху і можна буде продовжувати роботу. Потрібна немала спритність, досвід та активність, щоб успішно рисувати птахів у русі. В таких випадках доречно використовувати швидкі начерки. За допомогою лаконічних засобів в них передається саме головне, характерне для того чи іншого об'єкта.

Начерки - це найбільш стиснута, економна за засобами розповідь про побачене. У тривалому начерку можна детальніше показати натуру, приділити більше уваги істотним деталям. Але і такий начерк повинен залишатися дуже коротким [32, 104].

Поетапність начерку така: спочатку потрібно заздалегідь вдивитися в натуру, оцінити побачене, подумки уявити собі завдання і кінцевий результат роботи. І все це потрібно зробити в надзвичайно стислий відрізок часу, інколи майже миттєво. Таким чином, зміст начерку, виділення істотних елементів, досягнення цільності зображення повинні швидко і впевнено здійснюватися учнями. У результаті систематичної роботи з'являється необхідний досвід та впевненість, які дозволяють в подальшому виконувати начерки на високому рівні.

Щоб засвоїти принципи роботи над анімалістичною тематикою, учням потрібно наполегливо оволодівати правильними методами виконання начерків, застосовувати різні матеріали і техніки рисунку, добиватися правдивої та виразної передачі натури. Потрібно привчити себе дотримуватися послідовності роботи: спочатку швидко та цікаво закомпоновують зображення, відмітивши легкими насічками його межі, потім встановлюють основні пропорції об'єкту, характеризують рухи птахів і проводять необхідні уточнення форми, добиваючись правдивості, виразності та цільності начерку. В більшості випадків всі ці дії здійснюються дуже швидко (див. рис. 1).

Давати загальні методичні вказівки з роботи над начерками важко завдяки різноманітності завдань, що виникають при рисуванні різних представників світу птахів. Однак можна відзначити деякі закономірності такої роботи, дати окремі рекомендації з її проведення. Перш за все, слід враховувати, що послідовність виконання начерку, рисунок від загального до конкретного, від великих, головних частин до більш дрібних, другорядних, необхідність досягнення цільності зображення - це загальні обов'язкові принципи, які дотримуються при будь-якій тематиці як в тривалому рисунку, так і в начерку. В останньому випадку всі ці завдання вирішуються швидко, вичерпно.

Рис. 1.

Велике значення має розвиток умінь визначати найбільш цікаве, характерне в кожній моделі. Можна не встигнути передати які-небудь деталі, але не можна не помітити головного і в натурі, що складає її індивідуальні особливості і є важливим для загальної характеристики.

Корисно врахувати таку можливість виконання начерків: рисуючи птаха в будь-якому русі, потрібно по мірі змінення його положення відповідно змінювати місце, рухаючись вслід за ним і продовжуючи рисунок фактично з однієї і тієї ж точки зору. Можна також робити зарисовки птахів в різних положеннях на одному листку паперу, роблячи паралельно декілька начерків, час від часу продовжуючи роботу над кожним положенням, по мірі повертання птахів в те чи інше положення. Виконувати такі зарисовки краще стоячи, тоді учень рухливіший, у нього більше можливостей вибирати потрібні точки зору [39, 72].

В начерку важливо передати загальні обриси тіла, його головні пропорції та рухи. Дуже виразним положенням тіла, коли особливо чітко видно характерні обриси тварини, часто являється профіль. В цьому випадку добре співвідносяться особливості його силуету та основні пропорції. Однак, не слід обмежувати зображення тільки профільних положень деталей. Необхідно спостерігати і рисувати їх з різних точок зору.

При виконанні подібних начерків необхідна швидкість і легкість натиску олівця. Схема конструктивної основи тіла, допоміжні лінії, як правило, не виконуються, головна увага звертається на характер контурних ліній, які і визначають особливості будови, пропорції тварин, характер рухів тощо. Швидкий штрих кладеться лише в найбільш тіньових місцях.

Особливу увагу потрібно звергнути на психологічну підготовку учнів до виконання цього завдання, тому що перші начерки, як правило, часто бувають невдалими, і діти можуть швидко розчаруватись у наслідках своєї праці. Щоб зацікавити учнів, це завдання можна оголосити конкурсним, влаштувавши в кабінеті виставку кращих начерків.

Рис. 2.

Тональне опрацьовування малюнка починається з нанесення штрихами тону в ділянках, розташованих в тіні (власна тінь, півтінь, падаюча тінь). Далі тон посилюється, насичується, і тим самим одночасно уточнюються, конкретизуються форма, об'єм окремих ділянок фігури тварини, вигини, повороти шиї, спини, лопаток і т.д. [25, 45].

Важлива увага надається передачі фактури шерстного покриву тварини, оперення птаха, їх напрямку і розподілу. З цією метою необхідно не поспішаючи розглянути «рух», напрямок шерсті, оперення на окремих ділянках тварин, птахів, розібратися в його закономірностях і за допомогою штрихування і тушування передати м'якість, пластичність, гладкість шкіри одних тварин і пухнастість інших.

Після виконання ряду начерків і зарисовок можна переходити до тривалих малюнків з натури (олівцем і аквареллю), чучел тварин і птахів: вовка, зайця, лисиці, їжака, собаки, кішки, кози, качки, сороки, шуліки, голуба і ін. Тварини зображаються як окремо, так і в групі [51, 65].

Якщо малюнок виконується аквареллю, можна застосувати будь-який спосіб роботи акварельними фарбами. Але з самого початку, при виконанні перших завдань, все ж таки краще використовувати прийом поступового насичення кольору, прийом лесування, роботи «по сухому». Необхідно також виконати якомога більше швидких етюдів аквареллю з опудал тварин і їх деталей.

Основне завдання, яке стоїть перед учнем при роботі над живописними начерками та швидкими етюдами така: по можливості коротко за допомогою жодних зображуючих засобів дати загальне уявлення про форму та колір птаха та його головних деталей [28, 89].

У живописі зображуючими засобами являються красиві плями, відношення теплих та холодних відтінків кольорів. Живописний начерк можна виконувати, зробивши на листку попередню розмітку олівцем.

Кольорові начерки і швидкі етюди повинні відрізнятися сміливими, обдуманими рішеннями, передачею головних, істотних особливостей натури, узагальненим тлумаченням зображуваного. Дуже зручним матеріалом для проведення такої роботи являється акварель. Вона володіє великими зображуваними можливостями, оперативна в руках учня, порівняно проста в користуванні, що немало важливо при здійсненні швидких етюдів і начерків. Акварель забезпечує різноманітність технічних прийомів виконання живописних творів.

Розглядаючи завдання живописного зображення птахів, потрібно зупинитися на деяких моментах. Одним із таких моментів являється велике яскраве різноманіття, кольорове багатство зображуваної натури, різниця в характерному забарвленні зовнішнього покриву, тобто пір'ї [25, 15].

На початковому етапі роботи виконується підготовчий рисунок, на якому встановлюється обриси тіла тварини, намічаються головні деталі. На останньому, заключному етапі роботи завершується уточнення кольору та форми. Додатковим перекриттям тонких шарів акварельних фарб досягається складність кольорових нюансів та активна кольорова і тональна співзвучність.

У практиці вчителя образотворчого мистецтва й досі використо-вується такий традиційний для школи вид графічної діяльності, як малюнок крейдою на класній дошці. Це пояснюється передусім доступністю і економністю даного матеріалу. Класна дошка і крейда є в будь-якій школі, з їх допомогою вчитель може швидко проілюструвати своє пояснення. Крейдяне зображення легко стерти, змінити яку-небудь його частину, доповнити іншими елементами. Це необхідно в тих випадках, коли треба розкрити перед учнями процес роботи в динаміці, показати можливість збагачення малюнка деталями або принципи виправлення помилок. Використовують крейду головним чином для створення лаконічних лінійно-контурних нарисів на класній дошці.

За необхідності можна виконати і відносно деталізований малюнок крейдою з узагальненою характеристикою тональних відносин і об'ємної форми предметів. У таких випадках доцільно в тіньових місцях малюнка залишати чисту темну поверхню дошки, а світла трактувати за допомогою крейдяних штрихів різної товщини і з різною силою натиску на крейду, домагаючись потрібного співвідношення світла і тіні [37, 25].

Не потрібно затрачати час на складні малюнки, що виконуються крейдою або в комбінації його з іншими матеріалами, якщо вони вимагають значної витрати часу для свого здійснення. Ефект, що досягається такими малюнками, може бути забезпечений за коротший відрізок часу швидкими, лаконічними начерками, зробленими вугіллям, сангіною, пастеллю, аквареллю, гуашшю, кольоровою крейдою на великих листах білого або сірого паперу.

Слід відзначити, що малюнки крейдою мають менші образотворчі можливості, аніж начерки, зроблені за допомогою інших матеріалів, широко вживаних в творчій практиці художників. Наприклад, навіть спрощена передача світлотіньових відношень в крейдяному малюнку досить важка внаслідок негативності зображення. Крім того, такий малюнок досить умовний (білі контури предметів на темному фоні) і лише віддалено нагадує звичні зорові сприйняття. Проте добре підготовлені, умілі художники-педагоги спроможні виконати переконливі, виразні малюнки крейдою на класній дошці. Впровадження в практику роботи вчителів образотворчого мистецтва матеріалів, зручних для виконання педагогічних малюнків, звужує область застосування крейди, але не виключає її повністю з арсеналу художника-педагога [40, 58].

Необхідно підкреслити важливість дотримання методичної послідовності виконання педагогічних малюнків. За діями вчителя пильно спостерігають школярі. Не можна працювати безсистемно, не зважаючи на прийняті в методиці принципи послідовного виконання малюнків: від загального -- до часткового, від головного -- до другорядного. Пояснювальне, показове малювання, що проводиться вчителем, активно впливає на школярів, і виконувати таке малювання слід відповідально, враховуючи, що весь процес роботи над малюнком, кожний його етап є педагогічною дією [19, 116]. Можна відзначити своєрідну динамічність педагогічних малюнків, яка полягає в тому, що протягом дуже нетривалого часу вчитель поступово створює малюнок у присутності учнів, які бачать весь процес малювання в динаміці: від перших штрихів до останніх.

При виконанні педагогічних малюнків необхідно враховувати вік дітей, рівень їх розвитку, інтереси, можливості. І справа тут не тільки в змісті завдань, передбачених програмою для того або іншого року навчання. Важливо ще й те, щоб малюнки вчителя по кількості і складності закладеної в них учбової інформації, за своїми образотворчими якостями, по своїй цільовій орієнтації були різними для кожної вікової групи учнів. Наприклад, в малюнках, призначених для школярів молодших класів, міра спрощення зображення може бути дещо більшою, ніж в малюнках, розрахованих для демонстрації старшим учням. Відповідно у кожній віковій групі може змінюватися співвідношення захоплюючого початку і раціонально-логічного матеріалу в малюнках вчителів [28, 57].

Не завжди зміст педагогічних малюнків, що залежить передусім від теми уроку й навчального матеріалу, що ілюструється, може мати яскраво виражену образну характеристику або супутнє гумористичне трактування зображення. У тих випадках, коли змістом пояснювальних малюнків є матеріал методичного характеру (наприклад, демонстрація послідовності створення зображення або методів побудови об'ємної форми якого-небудь предмета), принцип подачі учбового матеріалу буде відбуватися з переважанням логічних елементів над емоційними.

Вчитель-художник повинен володіти підвищеним педагогічним тактом, гострим чуттям художника, щоб не перевантажити своє пояснення, образотворчий показ навчального матеріалу зайвою геометризацією, щоб не перетворити процес навчання, цікаві заняття малюванням в нагромадження методичних схем.

Малюнок вчителя -- авторитетне свідчення правильності тих методичних положень, які висловлює вчитель під час усних пояснень. Такий малюнок переконує школярів в користі і доцільності навчання, в необхідності оволодіти образотворчою діяльністю. Педагогічне малювання, уміло і цікаво виконане вчителем, підіймає його авторитет [44, 112].

Важливу роль в оволодінні майстерністю швидкого малювання відіграє розвиток зорової пам'яті і уяви, уміння здійснювати начерки на основі швидкоплинних вражень, отриманих внаслідок короткочасного спостереження натури. У зв'язку з цим представляють інтерес вправи в швидкому малюванні. Одна з таких вправ проводиться так [47, 69-70]:

протягом 1-2 хвилин слід уважно розглянути об'єкт майбутньої зарисовки, визначити його основні характерні особливості, принцип побудови, а потім, прибравши предмет або відвернувшись від нього, зробити лаконічний нарис по пам'яті. Наприкінці роботи можна знову подивитися на модель, щоб оцінити міру об'єктивності зображення. Згодом виконання зарисовок за спостереженнями стає звичною справою, і їх створення не представляє значних труднощів.

Однією із складових майстерності швидкого малювання є уміння створювати гранично лаконічні начерки, спрощувати зображення до узагальненого образу. У цьому відношенні виявиться корисним такий тип вправ: після виконання якого-небудь тривалого малюнка або ґрунтовно проробленого ескізу з натури треба зробити швидкий начерк на цю ж тему по пам'яті. Іноді потрібно повторно поглянути на натуру, щоб зробити відбір найголовнішого, добитися бажаної міри спрощення і лаконізму зображення. У ході такої роботи відкидаються подробиці, не проводиться ретельне моделювання, виявляються істотні особливості об'єктів, проводиться скорочення малоінформативних ознак, виявляється узагальнений образ предмета [25].

Швидка уявна оцінка натури, забезпечення пропорційного і тонального взаємозв'язку частин зображення, виявлення образної сутності моделі, застосування відповідних графічних засобів для втілення задуму художника, лаконізм і виразність вирішення начерку -- все це має важливе значення в швидкому малюванні, яким досконало повинен володіти художник-педагог [36, 20].

Розвиток зорової пам'яті і уяви має важливе значення для художника-педагога. Уміння вільно і упевнено малювати, опираючись на зорові уявлення і пам'ять, є обов'язковою умовою успішної роботи вчителя. Йому доводиться постійно керувати образотворчою діяльністю школярів, підказувати і показувати їм, як малювати різні сюжети й об'єкти. Робити це слід цікаво, переконливо і професійно.

Тематика дитячих малюнків багата і різноманітна, у них нерідко переплітаються реальність і фантастика. Допитливий розум дітей, їх активність часто виражаються в образотворчому мистецтві. Проводячи заняття зі школярами, вчитель часто імпровізує, дає відповіді на незаплановані заздалегідь питання, малює різні об'єкти в різних поєднаннях і положеннях. Для цього необхідно володіти тренованою зоровою пам'яттю, багатою уявою, мати значний запас зорових уявлень. Ці якості корисні і в особистій творчій роботі вчителя [39, 126].

Різноманітний тваринний світ -- це істотна частина навколишньої нас природи, з якою тісно пов'язане життя людини. Анімалістична тематика є важливим компонентом творчої діяльності художників. Педагоги повинні знати особливості зображення анімалістичних сюжетів, знати принципи анатомічної будови тварин і птахів, мати досвід їх малювання. Головним джерелом отримання навичок є зарисовки з натури, що проводяться в зоопарку, в сільській місцевості, в лісі і т. д. Крім того, необхідно виконати ряд нарисів з опудал.

Пластична краса тварин найбільш повно розкривається в динаміці, яка в кожному випадку має свої особливості. Так, процес ходьби або бігу складається з елементів, що послідовно чергуються (почергове висунення ніг, моменти опори, вільний крок і т.д.). Кожній фазі руху властиві свої закономірності. Знаючи ці особливості, художник зможе виразно передати своє враження від натури, свої творчі задуми [25, 81].

2.2 Дослідження особливостей виконання учнями початкових класів анімалістичної тематики

Працюючи над курсовою роботою, я вивчала особливості виконання учнями початкових класів анімалістичної тематики. Метою був аналіз педагогічної, психологічної та мистецтвознавчої літератур з проблеми анімалістичного малюнка та методики його виконання, укладання бібліографії, вивчення вимог навчальної програми з образотворчого мистецтва, розробка конспектів уроків, написання тексту курсової роботи, її літературне оформлення.

У процесі роботи я прослідкувала таку послідовність малювання опудал тварин:

-- пошуки і визначення композиції малюнка у форматі аркуша паперу (заздалегідь визначається його композиційне розташування);

-- уточнення і остаточне визначення основного просторового руху тулуба тварини;

-- уточнення і промальовування основних пропорцій опудала;

-- промальовування окремих частин тварини;

-- уточнення силуету;

-- уточнення індивідуальності в образі, об'ємній формі, розподілі шерстного покриву тварини або оперення птаха;

-- нанесення меж розподілу градацій світлотіні.

Працюючи над курсовою роботою, я враховувала вимоги навчальної програми до організації сприймання й виконання зображень тварин з дидактичною метою (див. табл. 1). Анімалістична тематика у програмі з образотворчого мистецтва Сприймання: передавання основних особливостей будови і характеру руху тварин. Пластична виразність силуетної форми, її декоративна насиченість, художньо-образна характеристика	Світ тварин у мистецтві Вірні друзі       Кіт-воркіт (або: “Віє вітер з-під воріт, у воротях сірий кіт”) Карнавал картин    Здрастуйте звірі, малі і великі!	Ліплення (пластилін, глина)    Гуаш, кольоровий папір  Гуаш, акварель (круглий пензель, тампон, палець); графіка Графіка. Вар.: естамп (друк по аплікації); робота пензлем; рвана та різана аплікація	Бажані спостереження за тваринами (в зоопарку, в цирку, на фермі тощо; на уроці - перегляд слайдів). Малювання “від плями”. Робота одразу пензлем, пальцем На тему музичного твору “Карнавал тварин” К. Сен-Санса  Розтяжка одного (темного) кольору

Таблиця 1

У процесі організації і проведення дослідження пересвідчилась, що програми з образотворчого мистецтва побудовані на основі тісного внутрішнього взаємозв'язку з іншими предметами, зокрема природознавством. Заняття образотворчим мистецтвом пробуджують естетичні почуття до навколишньої дійсності і творів мистецтва, активізують їхні допитливість, вміння реально зображувати оточуючу дійсність. Учні вчаться виявляти особливості зображуваного (наприклад, тварин), виявляти притаманні їм форми, будову, співвіднесеність частин, характерні деталі, спосіб життя. Спостерігаючи керамічні іграшки, фотографії, слайди, діти вчаться олівцем зображати найпростіших тварин.

При цьому в початкових класах проводяться уроки на теми: “Казкові тварини“, ”Хто в лісі живе“, “Лісові звірятка готуються до зими”, виконуються ілюстрації до різних казок про тварин ("Заєць та їжак" І.Франка, "Лисичка-сестричка"- українська народна казка).

Також значна робота проводиться у процесі навчання ліплення. Діти вчаться виготовляти рельєф "Півник", "Зайчик", "Їжачок", виконувати фігурні композиції "Слон і слоненятко", "Ведмідь і ведмежатко" й ін.

Наприклад, при ліпленні лисички в ролі натури слід взяти іграшку, яка зображає лисичку, яка біжить і перш за все з'ясувати з яких частин складається лисичка і якої вони форми. (У лисиці маленька округла голівка, загострена до носика, гострі вушка, подовжений тулуб і приблизно такої ж довжини хвіст, лапи короткі й тонкі). Тут слід використати методичну розробку ліплення лисички.

На уроках малювання використовується ще такий вид роботи, як аплікація, головними героями якої є звірятка. Дуже цікавою є аплікація різних звірят, яку виконати можна з геометричних фігур. Дуже красивими виходять в аплікації декоративні форми звірів. Виконання таких поробок дозволяє дітям фантазувати, створювати дивовижний окрас героїв, придумувати різні сюжети. Складання мозаїки дозволяє розвивати увагу, спостережливість. Тут з різних геометричних фігур дітлахи складають фігури різних тварин і доцільно перед школярами поставити ігрову ситуацію: хто самостійно збере більше силуетів?

Програмою передбачене також виготовлення м'яких іграшок "Зайчик", "Каченя" й новорічних масок із зображенням звіряток. Анімалістичну тематику можна пов'язати й з уроками музики, де діти вчиться визначати по звучанню, про кого йде мова в музичному творі на основі істотних ознак того чи іншого звіра. Так, через створення ігрової ситуації через уявну прогулянку до гаю вчителю вдасться підвести дітей до образів пташки загадками "Білка", "Дятел", "Їжачок", персонажів пісень, слухають музичний твір Д.Кабалевського "Їжачок", навчтия аналізувати прослухане (чи співпадає музика з реальним образом). У хорі " Семеро козенят" з опери М.Коваля, "Вовк і семеро козенят" музика виражає веселий настрій козенят і разом з тим зображує їх веселі стрибки, тупотіння. Потім порівнюється все з темою “Вовка”, на основі цього твору діти визначають оперу. Знайомляться з веселим твором М.Лисенка "Пісня Лисички", " Пісня Кози" з опери " Коза-дереза", де діти визначають характер самої лисиці - хитра, небезпечна тварина. У п'єсі Д.Кабалевського “Зайчик дратує ведмежатко” відбувається співставлення високих і низьких звуків, повільного і швидкого темпу допоможе учням пізнати у музиці зайчика і ведмежатко (назва твору до слухання не оголошується): зайчик удвічі швидше і у високому регістрі повторює музику ведмежатка, наче дратує його.

У процесі дослідження я звернула увагу на те, що на уроках звертається велика увага дослідно-практичній роботі учнів. Саме в цих умовах є можливість виховувати у дітей дослідницький підхід по здобування знань, збуджувати в них інтерес по природи. Учні вчаться самі одержувати знання, обґрунтовувати свої відповіді, набувати умінь і навичок користуватися нескладними лабораторними обладнаннями, а головне спостерігати явища, розкривати причини, що зумовлюють їхню зміну. Мислення учнів спрямовується на аналіз і синтез. Під керівництвом вчителя вони вчаться виділяти в предметах істотні ознаки, встановлювати між ними подібність, узагальнювати, робити висновки. Дослідно-практична робота сприяє вихованню в учнів довільної уваги, спостережливості, розвитку діалектичного мислення.

Також зрозуміла, що чуттєве сприймання відіграє велику роль у пізнавальній діяльності учнів молодших класів. Саме з цим тісно пов'язана робота з роздатковим матеріалом. Це можуть бути вологі препарати, малюнки і таблиці з анімалістичної тематики, роздавальні картки тощо. Щоб дітям легше було визначити істотні ознаки предметів, які вивчаються, бажано під час роботи дотримуватись певної послідовності у її виконанні, яка буде для учнів планом їхніх дій. Роздавальні картки можна використовувати під час фронтальної роботи з класом, для самостійних занять учнів тощо.

Широко можуть використовуватися технічні засоби навчання. За допомогою них можна вивчати тварин, за якими в даний момент важко спостерігати в природі. Кольорові зображення викликають у дітей позитивні емоції, інтерес, що полегшує усвідомлення нового матеріалу. Демонстрування кінофільмів дає можливість показати явища в динаміці й розвитку. Особливо зручно користуватись слайдами. На екрані учням можна показати збільшене кольорове зображення предмета, явища.

Для активізації пізнавальної діяльності учнів перед переглядом діафільмів чи кінофільмів доцільно давати їм такі завдання: коротко описати предмети, явища за змістом кадрів, виділити істотні ознаки, з'ясувати, як пристосувалися тварини до життя в певному середовищі, розкрити причини явищ, взаємозв'язків у природі тощо. Після перегляну екранних засобів можна провести бесіду. На уроках також використовуються грамзаписи. Увага та інтерес дітей значно зростають, коли учні прослуховують музику, співи птахів, короткі оповідання й вірші.

На уроках образотворчого мистецтва вчитель у поєднанні з іншими методичними прийомами може використовувати різноманітні загадки, цікаві завдання, кросворди, вірші, казки, оповідання про звірів, проводити ігри, ігри-подорожі, вікторини, хвилинки цікавого тощо, залежно від мети уроку, змісту навчального матеріалу, знань учнів та ін. Все це дуже зацікавлює дітей, дає їм більш поширені знання, вони краще і швидше запам'ятовують матеріал. В іграх діти виконують різноманітні пізнавальні завдання.

Дуже цікавими є ігри-подорожі, можна провести цікаві "подорожі" до весняного лісу, використати стінні таблиці і картини, діапозитиви, фрагменти діафільмів, натуральні об'єкти, які допомагають конкретизувати уявлення. Подача матеріалу у вигляді подорожі може збуджувати емоції дітей, розширювати кругозір.

Для розвитку кмітливості дітей широко використовуються загадки. Вони дають не повний, але досить точний опис предметів або явиш природи. Навколишній світ дає великі можливості для створення різних загадок про рослин, тварин, явища природи. Загадки використовуються на різних етапах уроку. Для цього вчитель може заздалегідь підібрати їх відповідно до теми і мети вивченого матеріалу і визначити, на якому етапі доцільніше їх використати.

На почуття, мислення дитини також впливає краса опису процесів, явищ природи і предметів навколишнього світу. Тому доцільно включати в розповідь учителя або під час бесіди уривки з художніх творів, віршів, пісень і навіть казок. Уривки з прози або вірші також використовуються на початку уроку, що підвищує інтерес учнів до виучуваного матеріалу або для закріплення знань. За допомогою різноманітних форм роботи, які здійснюються на основі додаткового матеріалу (загадки, оповідання, цікаві завдання, вірші, скоромовки, приказки тощо) учні ознайомлюються зі звичками, поведінкою, способом життя звірів, їхню взаємодією з природою, навколишнім світом, показували, яку користь приносять звірі, як люди ставляться до них, а також за допомогою цих форм роботи узагальнюються знання учнів про звірів, розвивається мислення, увага, спостережливість, любов до природи, до наших чотириногих друзів. На уроках малювання можна вдало використовувати між предметні зв'язки, знання, одержані на уроках літератури, музики, природознавства тощо.

Фрагмент уроку на ознайомлення учнів з будовою тварин.

Мета: познайомити дітей із зовнішньою будовою тварин; формувати поняття "птахи", "звірі"; збагачувати знання учнів про тварин лісу; виховувати дбайливе ставлення до тварин; розвивати довільну увагу, мислення.

1. Актуалізація знань про тварин.

- Діти, дідусь Лісовичок (казковий герой уроку) хотів би почути від вас назви відомих вам тварин.

- А де ви їх бачили? Що ви знаєте про їх повадки? (Названі учнями тварини вчитель демонструє перед класом - це малюнкові зображення і пропонує назвати суттєву (головну ознаку), за якою вони розрізняють тварину.)

2. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь учителя з використанням наочності.

- Далі Лісовичок пропонує розглянути таблицю із зображенням цих тварин. Назвіть їх. (Лисиця, дятел, бджола).

- Все це тварини (повторили). Ви знаєте, що світ тварин, що населяє нашу планету різноманітний. Вони живуть на суші, в землі, деякі пристосувалися до життя у воді. Ось погляньте уважно на лисицю. Опишіть її, яка вона, з яких частин складається? (Голова, хвіст, кінцівки, тулуб).

- Вірно, та слід пам'ятати, що частини тіла всіх тварин відрізняються розмірами, формою,забарвленням. Погляньте на малюнок і порівняйте їжачка та ведмедя.

3. Формування понять "птахи", "звірі".

Завдання: розгляньте на таблиці лисицю, назвіть її суттєві ознаки; розгляньте дятла. Порівняйте цих тварин. Чим вони відрізняються між собою? Розгляньте і порівняйте за зовнішнім виглядом лисицю і білку. Що між ними спільного і що їх відрізняє.

4. Закріплення прийомів класифікації тварин, птахів, звірів.

На дошці вчитель прикріплює зображення різних тварин, а учні класифікують їх. До звірів слід віднести: лося, їжака, тому що їх тіло вкрите шерстю (голками), вони народжують малят і вигодовують їх молоком. До птахів - зозуля, її тіло вкрите пір'ям, має дзьоб, крила.

На підсумок можна використати гру (Хто тут зайвий?) - дітям пропонується знайти "зайву" тварину і пояснити свій вибір.

Щоб такі уроки не були нудними, використовується додатковий матеріал.

1. Хвилинки-цікавинки, де діти самі знаходять цікавий матеріал і повідомляють всьому класу. Наприклад, один учень розповідає про відмінність між зайцем-русаком та зайцем-біляком.

2. Конкурс (склади казку) за опорними словами: кігтики, пухнастий хвіст, у дуплах, парашут, дітоньки, додому, свято, злий змій, хлопчик-чарівник.

3. Кращий декламатор вірша про звірів.

4. Розгадування малюнкових кросвордів.

Дані види роботи не дають учням змоги бездумно слухати лише вчителя, а включають їх у навчальний процес, розвивають допитливість, спостережливість, прагнення бути кращим знавцем рідної природи.

Цікаві легенди створив наш народ про тварин, які здавна живуть поряд з людиною. Так наприклад, коня, за велінням Бога, створив янгол з диявола за те, що він витягнув із ясел, де ховався маленький Ісус, сіно, і таким чином відкрив переслідувачам Спасителя. За це кінь і понині не може наїстися.

А ось про створення вовка ходить інша легенда.

"Якось чорт з'явився до Бога й каже: "Люди зовсім не доглядають за своєю худобою, і вона робить шкоду. Треба зробити так, щоб людина на майбутнє боялася пускати її саму". Бог велів чортові зліпити з глини вовка. Чорт хутенько побіг, зліпив вовка і привів його до Бога. Бог знайшов вовка завеликим (той був завбільшки з доброго коня) і визнав, що його слід обстругати. Чорт узявся обстругувати вовка, і з великих стружок наробив шершнів, і маленьких мух, а з найменших - комарів. Він обстругав вовка до таких розмірів, яким ми його бачимо нині, й пустив. Вовк страшенно розлютився від нестерпного болю і сказав Богові, що їстиме не лише худобу, а й людей.

Додатковий матеріал для проведення уроків:

«Хто в лісі живе», «Здрастуйте звірі, великі й малі»

(на основі ілюстративного матеріалу)

Багатими були знання українців про оточуючий світ, повадки хижих звірів. Ось погляньте на малюнок ведмедя. Який він? Опишіть його.

- Що він робив взимку? Чому ?

- Так, про ведмедя у людей склалося уявлення, як про звіра шкідливого, але розумного й такого, що порівняно рідко нападає на людей. До речі, у квітні ведмеді виходять з барлогу та не самі, а з малятами, які народилися взимку.

- У кінці березня у кублі, вистеленому сухою травою, мохом, народжуються сліпі мишенята. Через два тижні вони прозріють, швидко ростуть, і вже в кінці квітня виповзають з нори, гріються на сонечку.

Дивлячись на цей малюнок опишіть лисичку словами-прикметниками: руда, довгохвоста, хитра, насторожена, красива.

- Погляньте на верхівку сосни, ви побачите повітряного акробата. Хто це? (Білочка).

- А от про зміни, які відбуваються у білочок весною розповість Мишко, він дуже гарно підготувався.

- У квітні народжуються малята у білки. Вони зовсім безпомічні, сліпі й голі. Перші дні мати не залишає гнізда, годує і гріє білченят. Прозрівають вони через п'ять тижнів. Покидають гніздо у двомісячному віці.

Віршик про білочку.

Білочка восени

На гіллячках, на тоненьких,

поки день ще не погас,

сироїжки та опеньки

білка сушить про запас.

Так нашпилює охайно,

так їх тулить на сосні,

і міркує: а нехай-но,

ще побудуть тут мені!

Поки пні іще хороші,

поки є іще тепло,

а як випадуть пороші,

заберу їх у дупло.

Буде холодно надворі,

сніг посиплеться з дубів,

буде в мене у коморі

ціла в'язочка грибів.

Але білочці не спиться.

Дятел тукає тук-тук,

Щоб не вкрала їх лисиця

Або хитрий бурундук. (Ліна Костенко).

- Ану, відгадайте:

Звірок маленький,

Взимку біленький,

Влітку сіренький,

По полю стриб-стриб,

По снігу тик-тик. (Заєць).

- У полі ще сніг лежить, а в зайчихи вже народилися зайченята, схожі на маленькі сірі грудочки. Зайченята народжуються зрячими. Тіло їх вкрите густою теплою шерстю. З перших годин життя вони можуть бігати. Відразу після народження зайчиха, нагодувавши досита малят, покидає їх. Малята кілька днів можуть бути без їжі. Зайчиха-мати годує і своїх, і чужих дітей.

Бесіда для осмислення і узагальнення нового матеріалу.

- Про яких звірів ми говорили сьогодні ?

- Як змінюються зовнішній вигляд звірів навесні?

- У яких звірів навесні народжуються малята?

- Які звірі вигодовують своїх малят? А зайчиха?

- Коли і чому звірі пробуджуються від зимової сплячки?( пробуджуються навесні? )

На етапі актуалізації опорних знань учнів було доцільно провести пізнавальну гру з використанням загадок і наочних посібників з зображенням звірів. Назва гри - "Вгадай і знайди", "Вгадай звіра", "Таємниця звірів” тощо.

Загадки. Учні повинні уважно прослухати загадку. Той, хто відгадає загадку повинен знайти відгаданого звіра на малюнку серед наочних посібників і сказати, які істотні ознаки його названо в загадці.

1. Не кравець, а все життя з голкою ходить. (Їжак).

2. Зубасте, сірувате, по полю гасає телят і овець шукає.

(Вовк).

3. Хвіст трубою, спритні ніжки,

Плиг із гілки не сучок!

Носить все вона горішки,

В золотий свій сундучок.

В неї очі, мов горішки,

Кожушина хутряна,

Гострі вушка наче ріжки.

У дуплі живе вона.

(Білка).

4. Пара довгих вушок,

Сіренький кожушок,

Скорий побігайчик,

А зоветься…

(Зайчик).

4. Я руда, низького зросту,

Хитра я і довгохвоста,