Розвиток художньо-творчого мислення дітей старшого дошкільного віку в процесі слухання музики

Здібності дитини повинні активно розвиватися в процесі музичної діяльності. Правильно організувати її і спрямувати з раннього дитинства, враховуючи зміни вікових щаблів, -- завдання педагога… Інакше часом спостерігається відставання в розвитку. Наприклад, якщо не вчити дітей розрізняти музичні звуки за висотою, то семирічна дитина не зможе впоратися із завданням, яке менша за неї, але відповідно підготовлена дитина легко виконує.

Найсуттєвішими особливостями музичного розвитку є:

- слухове відчуття;

- музикальний слух;

- якість і рівень емоційної чутливості до музики різного характеру;

- найпростіші навички, дії, пов'язані із співочим і музично-ритмічним виконавством.

- Найбільш типові показники вікових психологічних особливостей дошкільнят:

- моторна активність;

- сенсорно перцептивна активність;

- інтелектуально-вольова активність,

- мотивація і емоційно-виразна активність (соціальний діапазон життєвих мотивів, здібність їх до емоційно-виразного виявлення),

- здібність (її міра, до включення всіх форм психічної активності в реальну соціальну діяльність, поведінка, спілкування в ім'я їх ефективної побудови, врегулювання і соціальної оцінки).

Перші чотири показника народжуються і природно проявляються в “самодіяльності” дітей цього віку. Останній показник є найбільш складним. Він виділяє в психологічному сенсі позицію дитини вже як школяра діяльність якого характеризується всіма основними рисами суспільно-корисної діяльності.

Відзначимо загальні тенденції музичного розвитку того віку, який ми досліджуємо. Отже, діти п'яти, шести років відносяться до категорії дітей старшого дошкільного віку.

П'ятий рік життя характеризується активною допитливістю дітей. Це період запитань: “чому?”, “чого?”. Дитина починає осмислювати зв'язок між явищами й подіями, може робити найпростіші узагальнення. Вона спостережлива, здатна визначити: музика весела, радісна, спокійна; звуки високі, низькі, голосні, тихі; в п'єсі дві частини (одна швидка, а друга сповільнена); на якому інструменті, грають мелодію (рояль, скрипка, баян). Дитині зрозумілі вимоги: як треба проспівати пісню, як рухатися в спокійному хороводі і як -- у рухливому танці.

Голос у цьому віці набуває дзвінкості, рухливості. Співочі інтонації стають стійкішими, але потребують постійної підтримки дорослого. Налагоджується вокально-слухова координація.

Освоєння основних видів руху -- ходьби, бігу, стрибків -- дає можливість дітям ширше використовувати їх в іграх і танцях. Одні прагнуть, не наслідуючи одне одного, по-своєму виконати роль (наприклад, у сюжетній грі). Інші виявляють цікавість лише до одного виду діяльності залежно від індивідуальних нахилів та здібностей кожного.

Шостий рік життя - це період підготовки дітей до школи. На основі здобутих знань і вражень про музику діти можуть не тільки відповісти на запитання, а й самостійно охарактеризувати музичний твір, розібратися у його виражальних засобах, відчути різноманітні відтінки настрою, передані музикою.

Дитина може цілісно сприймати музичні образи, що дуже важливо і для виховання естетичного ставлення до навколишнього світу. Та чи означає це, що аналітична діяльність може завдати шкоди цілісному сприйманню? Дослідження, проведені в сфері сенсорних здібностей і музичного сприйняття дітей, виявили цікаву закономірність. Цілісне сприйняття музики не знижується, якщо ставиться завдання вслуховуватися, відокремлювати, розрізняти найяскравіші засоби “музичної мови”. Дитина може вирізнити ці засоби і, враховуючи їх, діяти відповідно до певного образу, слухаючи музику, виконуючи пісні і танцювальні рухи. Це в свою чергу сприяє музично-слуховому розвиткові, засвоєнню необхідних навичок для підготовки до співу по нотах.

У дітей 6 років ще більше міцніє голосовий апарат, розширюється і вирівнюється діапазон, з'являється більша співучість, дзвінкість. Пісні, танці, Ігри виконуються самостійно, виразно і певною мірою творчо. Індивідуальні музичні інтереси і здібності виявляються яскравіше.

Музкерівнику треба творчо застосовувати знання про психологічні особливості дітей і враховувати їх при побудові педагогічного процесу. Інакше він може попасти в тяжке положення, коли психологічні дані не спрацьовують, більше того, суперечать ситуації реальної поведінки дитини на заняттях музики.

Вікові психологічні особливості не догма, а вільний орієнтир для більш чіткого судження педагога про своїх дітей. Вікові психологічні особливості залежать від попереднього психічного розвитку дитини, від їх бажання відгукнутися, як на музичні фактори, так і на виховні дії дорослих.

Фізичний розвиток, запас уявлень і понять, рівень розвитку мислення і мови, бажання йти в школу -- все це створює передумови того, щоб систематично вчитися.

Діти старшого дошкільного віку з готовністю і інтересом оволодівають новими знаннями, уміннями і навичками. Так, них продовжує виявлятися властива дітям цього віку необхідність в активній ігровій діяльності, в рухах. Вони готові годинами грати в рухомі ігри, не можуть довго сидіти в застиглій позі, люблять побігати.

Для пізнавальної діяльності дітей старшого дошкільного віку характерною є все ж емоційність сприйняття. Наочна допомога, жарт вчителя, цікава розповідь, музична гра -- все викликає у них миттєву реакцію. Такі діти знаходяться у владі яскравого факту, так як їхня реакція, відповіді, рухи, образи - є дуже яскравими.

Образність виявляється і в розумовій діяльності дітей. Вони схильні розуміти буквально переносне значення слів, наповнюючи їх конкретними образами. Наприклад, на питання, як треба розуміти слова: “Один в полі не воїн”, -- багато хто відповідає: “А з ким йому воювати, якщо він один?” Ту або іншу розумову задачу діти старшого дошкільного віку вирішують легше, якщо спираються на конкретні предмети, уявлення або дії. Враховуючи образність мислення, вчитель застосовує велику кількість наглядної допомоги, розкриває зміст абстрактних понять і переносне значення слів на ряду конкретних прикладів. І запам'ятовують дошкільнята спочатку не те, що є найбільш істотним з погляду завдань, а те, що справило на них найбільше враження: те, що є для них цікавим, емоційно забарвленим, несподіваним або взагалі новим.

Складність музично-виховного процесу визначається низкою моментів. Так, наприклад, музкерівник повинен пам'ятати, що при колективній формі занять необхідно враховувати можливості кожної дитини окремо. Крім того, навіть одна і та ж по змісту задача на різних щаблях загального і музичного розвитку дітей, в залежності від їх віку, вирішується по-різному. Специфічна складність полягає в тому, що кожен елемент заняття з музики повинен залучати діток до музики, бути заняттям - музичне мистецтво. Тому обов'язковим елементом заняття з музики буде емоційна насиченість, творчо активне, естетичне відношення дітей до завдання, що виконується.

Дошкільне дитинство - це період інтенсивного розвитку творчих здібностей дитини, період нескінченних запитань, задумок, невичерпного фантазування. І конче важливо в цей період дбати про формування загального творчого ставлення до оточуючого світу. Розуміння вікових особливостей музичного розвитку дає змогу педагогові уточнити послідовність завдань і змісту музичного виховання дітей на кожному віковому етапі.

Світова психолого-педагогічна наука і передова практика переконливо стверджують, що надто дорого обходиться нехтування можливостями саме в дошкільному дитинстві розширювати і поглиблювати здатність до образного пізнання, тобто збагачувати і максимально розгортати саме ті ціннісні якості, по відношенню до яких дитяча природа найбільш сприятлива (О.В.Запорожець).

Отже, глибокі знання загальних закономірностей психічного розвитку дитини, її фізіологічні властивості, сприяють формуванню особистості дитини на різних вікових етапах, дають змогу вихователеві оптимізувати навчально-виховний процес.

1. Аналізуючи психолого-педагогічну літературу з питань художньо-творчого мислення дітей старшого дошкільного віку ми прийшли до висновку, що проблема розкривається в педагогічній літературі на високому рівні. (Д.Ельконін, Г.Костюк, О.Леонтьєв, Д.Кабалевський, О.Ростовський, О.Рудницька та інш.). Це уможливило формулювання визначення: художньо-творче мислення - це інтелектуальна й практична діяльність, оскільки поєднує в собі пізнання і творче перетворення образів і уявлень, зафіксованих у пам'яті. Це завжди активна зміна діяльності внаслідок розумової праці.

2. Розглядаючи особливості процесу мислення, ми прийшли до висновку, що на його розвиток має вплив форма існування( конкретно-дійова, наочно-образна та абстрактна); характер розумової діяльності (теоретичний та практичний); ступінь оригінальності (репродуктивний та продуктивний).

3. Активізації сприйняття дитини в значній мірі сприяють: педагогічний показ виконуваного твору (чи фрагментів), використання прикладів з інших видів мистецтва, атмосфера спільної творчості, в якій велика роль відводиться емоційному фактору, а також пошуково-аналітична робота дитини на занятті.

4. Дійовим фактором розвитку інформаційного рівня художнього мислення дітей є використання в процесі роботи з дітьми проблемних методів навчання, які сприяють активізації пізнавальної та дослідницької діяльності дітей старшого дошкільного віку, самостійному творчому “добуванню” теоретичних знань, вдосконаленню виконавських умінь в галузі музичного мистецтва.

6. Відповідно до зробленого теоретичного аналізу ми зробили припущення, що розвиток художньо-творчого мислення дітей стане значне кращим за умови активізації процесу слухання музики.

Розділ II. Ефективні умови активізації розвитку художньо-творчого мислення ДІТЕЙ СТАРШОГО дошкільнОГО ВІКУ В ПРОЦЕСІ слухання музики

2.1 Методика підготовки дітей старшого дошкільного віку до сприймання музичного твору

Одним із завдань музичного виховання є виявлення та подальший розвиток музичних здібностей дітей, що передбачає виховання емоційної чуйності, уміння розуміти характер і зміст музичних образів, ідей, задумів композитора, прослідковувати розвиток музичної думки, відтворювати та самостійно створювати музику. Б. Теплов, у своєму дослідженні підкреслював, що необхідно залучати до творчої діяльності всіх дітей без винятку, це дуже корисно для загального розвитку, є цілком природнім для дитини і відповідає її потребам та можливостям [88, 24].

У сучасній психології утвердився погляд на сприйняття (слухання музики) як на активну діяльність суб'єкта з відображення об'єктивної дійсності, опосередковану мовними значеннями, в яких представлена “згорнута в матерії мови ідеальна форма існування предметного світу, його властивостей, зв'язків і відношень” [67, 74].

Під час проведення занять, особливо в процесі слухання музики і наступними етапами роботи, необхідно спрямовувати свою роботу до єдності, синтезу всіх дисциплін естетичного циклу (музика, хореографія, образотворче мистецтво, література). Відомо, що мистецтво побутує в синкретичних формах, де, наприклад, музична інтонація і слово (або музика і рух в танцях, іграх, театралізованих дійствах) зливаються в єдине і нерозривне виразне ціле. Цими обставинами повинна також обумовлюватися методична діяльності викладача. Так, наприклад, вивчення календарно-обрядових пісень, програмних творів повинно включати не тільки освоєння дітьми мелосу, метро-ритму, характеру, форми, але й поглиблене проникнення в літературний текст, в поетичність мови, руху, міміки, тонкощів ліній і фарб, звуків і голосів. Супроводжувати цей процес можна ознайомленням дітей із зразками образотворчого, декоративно-прикладного, ужиткового мистецтва, танцювально-інструментальних жанрів, театрального і екранних видів мистецтва, що підсилить загальний емоційний тон музичних занять, підвищить психологічне їх засвоєння.

Під час гри на музичних інструментах діти освоюють прийоми звукодобування на бубні, малому барабані (бухалі), тарілках, румбі, тріскачках, маракасах, металофонах, ксилофонах, сопілках тощо.

Слухання музики слід проводити за загальноприйнятою методикою: вступна бесіда, етапи слухання з обговоренням. В процесі обговорення слід вести мову з дітьми про музичні жанри, музичну мову, музичний образ, про те, які почуття передає музика, про що вона розповідає, про музичний інструментарій, що звучить у творах, про характерні хореографічні рухи тих танців, які пропонуються для слухання, тощо.

Для ефективного освоєння музичного матеріалу і для зняття втоми у дітей старшого дошкільного віку, потрібно вводити рухи під музику: марширування, танцювальні елементи, музичні ігри.

В процесі вивчення музично-ритмічних рухів рекомендується освоювати з дітьми характерні рухи українських народних танців: присідання, колупалочка, бігунець, голубці, тиночки, вірьовочки, ритмічний рух по колу під час ведення хороводів, ігрових дійств.

Необхідно відмітити, що всі види музичної діяльності на музичних заняттях у дитячому садку повинні тісно переплітатись з вивченням дітьми елементів музичної грамоти, розвитку музичних здібностей. Так, слід спостерігати за вміннями дітей старшого дошкільного віку розрізняти високі і низькі, довгі і короткі звуки, рух мелодії вгору та вниз, тихе і голосне звучання музики, графічного відтворення пульсу чи ритмічного малюнку мелодії; вивчення ладу, динаміки, темпів.

В процесі занять пропонується використовувати заклички, примовки, прозивалки, які споріднені мелодекламацією, відрізняються вузьким діапазоном, доступністю за літературним і музичним змістом.

В умовах невеликих груп, що є в дитячих садках, доцільно використовувати імпровізацію нескладних мелодій на короткі тексти примовок, лічилок, закличок, прозивалок, на задані ритми, складати мелодично-ритмічні відповіді на фрази-запитання. Музичний керівник використовує імпровізацію як метод художньо-творчого розвитку дітей, розвитку емоційного відгуку на музику, музичного слуху, творчої уяви.

Протягом таких занять діти знайомляться з ключовими музичними поняттями, отримують необхідні знання про музичний образ і засоби музичної виразності, про музичну форму і музичні жанри, про музичні інструменти і співочі голоси. Діти вчаться елементарно розбиратись в музиці: яка вона за характером, які почуття і настрої викликає, хто її створює, хто виконує.

Засобом музичного розвитку дітей є спів. Процес співу по своїй природі комплексний. В ньому бере участь весь організм дитини, зокрема його звукоутворюючий артикуляційний і дихально-м'язовий апарат. Звучання дитячих співочих голосів повинно бути природнім і невимушеним, дзвінким і рівним протягом всього співочого діапазону. За період перебування у дитячому садочку діти повинні вміти:

співати пісні виразно, передавати під час виконання емоційно-образний зміст твору;

використовуючи різноманітні динамічні відтінки співати в межах від р до f;

співати штрихами легато, нон легато, стакато;

виразно вимовляти слова, правильно вимовляти голосні і приголосні звуки, розспівувати склади на 2 і більше звуків;

співати пісні з дублюванням і без дублювання мелодії акомпанементу, без музичного супроводу.

Для підготовки дітей до сприймання музичного твору з метою розвитку їх художньо-творчого мислення ми проаналізували існуючий календарний план, та спланували наступну нашу роботу на основі доповненого матеріалу з творів для слухання музики. Цей план став планом формувального етапу експерименту. (таблиця 2.1.1.)

Таблиця 2.1.1. Календарний план занять для дітей старшого дошкільного віку.

Дата	Тема заняття	Твори для слухання музики
Група 4-х річок
I семестр	Розвиток образного мислення під час слухання музики	“Котику сіренький” українська народна пісня; Ой єсть в лісі калина. Українська народна пісня. Ми маленькі дударики.муз. М.Мельника. Ой ти красно весно. “Пташка та пташенята” муз. О. Тілічеєвої; “Курчатко” муз. А. Філіпенка; П. Чайковський „Хвороба ляльки” В. Рєбіков „Ведмідь” “Веселі музики” муз. А. Філіпенка; “Барабан” муз. О. Тілічеєвої; “Латки-ладусі” муз. В. Верховинця; “Колискова” муз. О. Тілічеєвої;
II семестр	Виховання естетичного смаку у дітей	“Ластівка” муз. Ю. Михайленко; “Зозуленька” муз. Ю. Михайленко; “Дзвоники дзвенять” муз. В. А. Моцарта; “Зайчик” муз.Фінаровського; “Сонечко” муз. М. Мєтлова; “Вітер і вітерець” муз. Л. Бетховена; Подвала. „Музичні загадки”; Д.Кабалевський. “Кавалерійська”, „Клоуни”; П.Чайковський. “Хвороба ляльки” та “Нова лялька”; Б.Фільц. “Забута лялька”; В.Косенко. “Пасторальна”, “Дощик”, “Не хочуть купити ведмедика”; М.Парцхаладзе. “Осінній дощик”; І. Беркович. “Українська мелодія”; Р.Шуман. “Сміливий вершник”; українські народні пісні (колискові): “Повішу колиску”, “Ходить зайчик”.
Група 5-х річок
I семестр	Розвиток виконавських здібностей	“М'ячик” муз. Г. Фріда; “Колискова” муз. Я. Степового; “Весело і сумно” муз. Л. Бетховена; “Полька” муз. С. Майкапара; “Два півники” українська народна пісня в обробці Л. Компанійця; Котився снопочок по полю Українські народні танці "Гопак", "Козачок", "Метелиця", "Аркан" тощо. "Пташка" Е.Гріга Б.Фільц. “Дзвенять дзвінки”; Українські щедрівки “Я маленький хлопчик”, “Щедрівочка щедрувала”. “Весела казочка” муз. Д. Кабалевського; В. Косенко. “За метеликом”; Е. Гріг. “Похід гномів”, “Пташка”; С. Майкапар. “У садочку”; М. Сільванський. ”Сумна пісня”, “Полька ”Комарики”;
II семестр	Основи музичної культури: уважне та емоційне сприйняття	Музичні мініатюри про звірят “Про крота, бджілка, слоненя, їжачок” муз. Т. Родіонова; “Гарний настрій” муз. Л. Дичко; “Котик видужав” муз. В. Гречанінова; “Хто зустрівся в лісі” муз. О. Тілічеєвої; “Дощ і райдуга” муз. С. Прокоф'єва; Р.Шуман. «Дід Мороз» “Зимовий ранок” муз. П. Чайковського; “Маленька нічна серенада” В. Моцарта “Марш дерев'яних солдатиків” із циклу “Дитячий альбом” П. І. Чайковського; К.Сен-Санс Зоологічна фантазія “Карнавал тварин”( вибіркові твори)
Група 6-х річок
I семестр	Емоційне ставлення до музики: спів, розучування пісні, слухання музики	Українська народна пісня “Забілів від снігу гай” “Пісня лисички” муз. М. Лисенка; “Подоляночка” українська народна мелодія в обробці Л. Ревуцького; “Ой заграйте, дударики” А.Філіпенка “Ми на луг ходили” А.Філіпенка. Колядка “Добрий вечір тобі, пане господарю” В.Верховинець. “Печу, печу хлібчик”; українські народні пісні “Два півники”, “Веселі гуси”, “Ходить гарбуз по городу”; З.Левіна. “Що нам осінь принесе?”; А.Філіпенко. “То сніжинки, мов пушинки”; Т.Димань. “Пісня скрипаля”; А.Мігай. “Мультики”;
II семестр	Розвиток ладо-ритмічного почуття внутрішнього слуху.	“Пісня жайворонка” муз. П. Чайковський; “Гопак” муз. Я. Степового; Я.Степовий. “Зимонько-снігуронько” С.Рахманінов. “Італійська полька” Є.Адамцевич. “Запорізький марш” П.Чайковський. “Марш дерев'яних солдатиків” М.Блантер. “Футбольний марш” Я. Степовий. “Колискова”; Л.Колодуб. „Лялька співає”; Д.Кабалевський. „Зайчик дражнить ведмедика”; П.Чайковський. “Старовинна французька пісенька”; Г.Сасько. „Джерельце”, „Синички”. “Весна” А.Вівальді із циклу “Пори року”; “Труба і барабан” муз. С. Майкапара; “Менует” муз. В. А. Моцарт; М.Мусогський “Хатинка на курячих ніжках” Є.Гріг „Ранок” з сюїти “Пер Гюнт”

Основні правила, яких ми дотримуватись при організації музичних занять були:

1) слухання музики не повинно бути розважальним моментом на занятті, а має переслідувати освітньо-розвивальну мету;

2) підбір творів для слухання має відповідати віковим особливостям дитини;

3) не використовувати більше двох-трьох творів, так як перенасиченість не сприятиме активізації діяльності дітей;

4) підготуватись до слухання музики таким чином, щоб налаштувати дітей, підготувати їх до роботи над твором, підготовити відповідні запитання;

5) під час проведення заняття намагатися залучити до роботи всіх дітей.

6)слідкувати за реакцією дітей, їх відповідями і при потребі вміти швидко замінити запитання;

7) стимулювати діяльність дітей: хвалити за гарні відповіді, і підтримувати при невдачах;

8) самостійно по закінченні заняття проводити аналіз результативності проробленої роботи.

Даний план був реалізований як формувальний етап експерименту. Тривалість експериментальної роботи склала один навчальний рік (2009/2010).

Отже, ми прагнемо досягти у своїй роботі того, щоб діяльності дітей старшого дошкільного віку на музичних заняттях у дитячому навчальному закладі стала більш активною, будувалася на принципах розвиваючого навчання, особистісної орієнтації. Саме це сприятиме розвитку художньо-творчого мислення дітей.

2.2 Активізація процесу художньо-творчого мислення дітей старшого дошкільного віку під час слухання музики

Організовуючи формувальний експеримент в експериментальних групах, ми використовували особистісно-орієнтовного підходу до дітей старшого дошкільного віку, передбачаючи при цьому поступовий розвиток творчо-художнього мислення дітей, їх самостійності у процесі слухання музики.

Основним видом нашої експериментальної роботи було опрацювання дітьми старшого дошкільного віку комплексу формуючих завдань за 5 основними типами:

1. перцептивно-мислительні - завдання, призначені для прогнозуючої діяльності художньо-творчого мислення;

2. перцептивно-сенсорні - завдання, націлені на індивідуально-виразне осмислення музично-мовних елементів і структур та їх реалізацію в звучанні;

3. концептуально-логічні - завдання, спрямовані на самостійне створення художньо-образної цілісності твору;

4. художньо-педагогічні - завдання, спрямовані на формування вмінь словесної характеристики музичних образів, яка відповідає рівню загального музичного розвитку дітей старшого дошкільного віку;

5. оцінні - завдання, орієнтовані на здійснення та коригування адекватної самооцінки виконання;

Проаналізуємо процес слухання музики в експериментальній та контрольній групах.

Робота з представленими завданнями проводилась на нескладному, але художньо-цікавому музичному матеріалі. Його наведено у спеціально розробленому нами орієнтовному репертуарному списку, що включає велику кількість різнопланових та різножанрових композицій для дітей.

Вибір музичного матеріалу з репертуарного списку здійснювався відповідно до індивідуальних здібностей дітей старшого дошкільного віку та рівня їх сприйняття музики. Для кожної групи дітей старшого дошкільного віку ми визначали відповідний рівень роботи над матеріалом - обов'язковий та підвищений. На наш погляд, вивчення підібраних прикладів сприяє формуванню таких якостей художньо-творчого мислення: як швидкість і гнучкість, самостійність і критичність, асоціативність і науковість, імпровізаційність і незалежність.

Згідно принципу поступовості формування художньо-творчого мислення проводилось у чотири етапи, кожен з яких характеризувався певними цілями і завданнями, особливостями змісту, відповідними методами організації навчальної діяльності дітей старшого дошкільного віку. Кожен етап відрізнявся від попереднього ступенем залучення дітей до самостійних дій у різних видах музичної діяльності (слухання, виконання, створення музичних творів, аналіз, оцінювання, відбір, тощо); організацією навчальної діяльності діток. Загальною метою, що об'єднувала усі етапи експериментальної роботи, був розвиток складових компонентів художньо-творчого мислення.

В традиційній системі навчання музики в дитячому закладі структура і прийоми подачі знань - це показ їх у готовому вигляді і вивчення (запам'ятовування). В умовах навчально-ігрової моделі готове знання існує поряд з знанням, синтезованим самими дітьми в процесі самостійних ігрових дій. Під час слухання музики на заняттях діти старшого дошкільного віку мимовільно запам'ятовують характерні тому чи іншому герою музичні образи. І, найголовніше, в процесі слухання музики розвивається творча уява дітей, їх фантазія, що є однією із педагогічних умов художньо-естетичного розвитку дітей старшого дошкільного віку.

Так, пізнавальний інтерес дітей до музики, розвиток ми формували через слухання відомих творів, відомих авторів, викликаю чи у них бажання бути активними на занятті, розповідати те, що можливо хтось з дітей забув. Так, при прослуховуванні творів Д.Кабалевського “Кавалерійська”, “Клоуни”, або П.Чайковського “Осіння пісенька” чи С.Рахманінова “Італійька полька” діти відразу дали відповіді і про композиторів і про самі твори.

Така поінформованість є позитивною ознакою, але ми пам'ятали про те, що цей вік вимагає вивчення нового, незнайомого, цікавого, нестандартного, стильного та різножанрового. Тому,

І. Першим етапом і завданням нашої роботи було пробудити пізнавальний інтерес до музики, розробити таку тематику занять, де діти отримали би знання, розширили музичний світогляд, були поінформовані елементарних знаннях.

У порівнянні з традиційним вивченням музики в ДНЗ, яке спрямоване на процес засвоєння певних знань, умінь та навичок, процес здобуття знань на основі ігрової моделі орієнтовано не тільки на вивчення предмету, але і на розуміння того, які додаткові можливості відкриваються перед дітьми старшого дошкільного віку за допомогою здобутих знань.

Важливим стимулом до творчості є створення на занятті пошукових ситуацій. Це і впізнавання музичних жанрів за їх характерними ознаками, і впізнавання мелодій у різному тембровому звучанні, і знаходження виконавських засобів для втілення певного образу.

Зокрема, на заняттях з музики діти старшого дошкільного віку сприймають і усвідомлюють пісенність, танцювальність та маршовість як найважливіші властивості музики, що виростають з пісні, танцю й маршу.

Ми використали в роботі з дітьми старшого дошкільного віку вивчення теми “Інтонація”, яка дає їх уявлення про зв'язки музики з мовою, про музику як мову, що виражає почуття людини.

У другій половині ІІ семестру протягом тринадцяти занять діти старшого дошкільного віку вивчають тему “Інтонація”. Діти контрольної групи вивчали цю тему за традиційною програмою, ігрові елементи використовувалися лише епізодично. А у експериментальній групі, при засвоєнні навчального матеріалу та побудові занять з музики, ми активно та систематично використовували нові твори, розучували фрагменти пісень, застосовували ігрові методи, зокрема сюжетно-рольові ігри.

На першому занятті, метою якого є пояснення значення поняття “мовна інтонація. На одному із заключних занять по вивченню теми “Інтонація”, ми пояснили дітям, що в музиці теж бувають різні інтонації: одні виражають настрої, почуття й думки людини; інші - зображують рухи людини або різноманітні звуки, шуми та явища навколишнього світу, було використано прослуховування фрагментів з опери М.Лисенка “Коза -Дереза”. Після чого дітям старшого дошкільного віку були запропоновані наступні ролі: Козі, Лисички, Вовка, Зайчика, Рака. Спочатку діти прослухали оперу, а потім вони розіграли сюжет і виконали по І куплету пісень своїх героїв, з допомогою викладача. Згодом ми повторили це завдання і закріпили фрагмент опери значно краще, як у інтонуванні, так і у “театральному” виконанні.

На одному з занять з дітьми ми використали гру “Мандрівка Чарівним лісом”. Дітям старшого дошкільного віку були запропоновані наступні ролі: “Мандрівники, “Дерева, “Лісові жителі ” (тварини, птахи, комахи), добрі сили - “Ельфи, злі сили - “Кікімори”. Важливо, що діти самі обирали ролі, умови якої були такими: шлях до Країни Добра лежить через Чарівний ліс, у якому окрім звичайних жителів - тварин, пташок та комах, живуть і казкові створіння - ельфи та кікімори. Завдання мандрівників - дійти до Країни Добра, подолавши усі перешкоди, які їм влаштовуватимуть злі сили (загадки, головоломки, спортивні естафети). Допомагатимуть мандрівникам тварини, птахи, комахи, а також ельфи.

Характерним є те, що кожного з героїв супроводжує музика: мандрівники в лісі - “Награші Лукаша” з опери “Лісова пісня” В. Кирейка; поява злих сил - кікімор - “Злюка” з п'єси “Три подружки” Д.Кабалевського; поява тварин - українська народна пісня в обробці Я.Степового “Зайчик та лисичка”; птахів - “Пташка” В. Сокальського; комах - “Політ джмеля” М. Римського-Корсакова; ельфів - “Світанок” М. Сільванського.

При цьому діти старшого дошкільного віку вигадують характерні їхнім героям рухи, використовують відповідну міміку, жести та мовну інтонацію.

При проведенні даної гри діти старшого дошкльного віку усвідомлюють, що інтонація - основа музики й від її яскравості та характеру залежить і яскравість та характер музики. Крім цього вони мимовільно запам'ятовують характерні тому чи іншому герою музичні приклади. І, найголовніше, в процесі гри розвивається творча уява дітей, їх фантазія, що є однією із педагогічних умов художньо-естетичного розвитку дітей старшого дошкільного віку.

З інтонацій складається музика, розвиваючись вона приводить до варіантності засобів побудови музики, звідси тема останнього заняття - “Будова (форми) музики”.

Діти вивчали цю тему протягом декількох занять. Мета таких занять - підвести дітей старшого дошкільного віку до висновку, що музика, як і будь-що на світі, має свою будову; навчити їх розпізнавати різні музичні форми; розвивати художньо-естетичне сприйняття музики.

Діти контрольної групи вивчали дану тему за традиційною програмою, а діти експериментальної - мали змогу побувати у “Музичному дивосвіті”, де в казковій атмосфері знайомилися з основними музичними формами: одночастинною, двочастинною, тричастинною, формою рондо та варіацій.

Група була поділена на дві підгрупи: глядачі та актори, які грали ролі музичних форм: одночастинної, двочастинної, тричастинної, рондо, варіацій. Сюжет казки полягає у тому, що “Музичні форми” з'являються у групі та у віршованій формі пропонують діткам вгадати, хто вони. Поява в групі кожної із музичних форм супроводжується відповідним музичним твором:

- одночастинна форма - перша частина “Пісні Сольвейг” Е. Гріга;

- двочастинна форма - “Неаполітанський танець” із балету “Лебедине озеро” П. Чайковського;

- трьохчастинна форма - “Весело і сумно” Л Бетховена;

- форма рондо - “Рондо в турецькому стилі” В.А. Моцарта;

- варіації - варіації на тему української народної пісні “Їхав козак за Дунай” М. Різоля.

Характерними особливостями проведення даного заняття-казки було:

- надання дітям можливості бути справжніми акторами та глядачами;

- мимовільне закріплення знань про будову (форми) музики;

- активізація процесу художньо-естетичного сприйняття музичних

творів;

- невимушеність поведінки дітей;

- активізація їх інтересу та зацікавленості.

На результати слухання музики має вплив саме мовний досвід дітей. Звичайно, з раннього віку, в них поступово формуються навички перенесення інтонаційного і синтаксичного досвіду мови на слухання музики і спів. Цьому сприяє те, що спів, як найдоступніша для дітей форма активного засвоєння музики, тісно пов'язаний з мовою, голосом.

Діти часто відчувають труднощі при добиранні потрібних слів для висловлення своїх вражень від музики. Їхні висловлювання нерідко зводяться лише до кількох визначень, що пояснюється недостатньо розвиненою слуховою спостережливістю і збідненим лексичним запасом.Необхідність знайти відповідні слова спонукає дітей старшого дошкільного віку не тільки уважно слухати, але й усвідомлювати зміст музики. Чим багатший музичний досвід і лексичний запас діток, тим змістовніші їхні визначення, тим більше можливостей для пізнання музики. Щоб спонукати дітей старшого дошкільного віку до активнішого усвідомлення музики і пошуку необхідних слів, радимо використати такий прийом: виготовити таблицю зі словами, якими найчастіше користуються діти й перекреслити їх контрастною лінією. Це означає, що діти старшого дошкільного віку повинні у своїх відповідях обходитися без них. Цей прийом значно активізує лексичну діяльність дітей.

Музкерівнику доцільно мати таблиці з емоційними характеристиками музики як у цілому, так і окремих її компонентів. Вони стимулюватимуть дітей, які недостатньо володіють лексичним багатством мови, до глибшого усвідомлення своїх музичних вражень і переживань.

У розвитку художньо-творчого мислення дітей старшого дошкільного віку велику роль відіграють методи порівняння, аналізу, роздумів, запитань і відповідей, адже можливості аналізу дітьми музичних творів обмежені, як ми вже відзначали, їх невеликим досвідом.

Для того щоб активізувати увагу дітей і полегшити аналізування твору, музкерівник може використовувати нескладну схему аналізу, що вивішується на дошці (рис.1.).



Рис.1 Допоміжна схема аналізу музичного твору.

Метод порівняння за контрастом і аналогією дозволяє помітити те, на що дитина може не звернути увагу, дає змогу яскравіше відтінити своєрідність музичних творів різноманітних жанрів. Завдання на порівняння захоплюють дітей, активізують їхню творчу діяльність. Найкраще діти старшого дошкільного віку помічають у музиці контрасти. Для порівняння можна використати контрастні твори одного жанру, наприклад “Марш” О.Прокоф'єва тв. “Марш дерев'яних солдатиків” П.Чайковського, “Колискова” О. Тілічеєвої та “Колискова” Я.Степового, або твори одного композитора, з однакової різні за назвою, характером, виконанням, як “Клоуни” та “Кавалерійська” Д.Кабалевського.

На матеріалі найпростіших пісеньок і інструментальних п'єс викладач повинен систематично розвивати в дітей старшого дошкільного віку навички активної уваги, здатність слідкувати за розгортанням музичної тканини твору. Діти поступово накопичують уявлення про те, як музика розповідає про навколишню дійсність, поступово переконуються, що музика здатна викликати найрізноманітніші почуття. У них з'являються улюблені твори.

Наступним є використання на занятті методу роздумів про музику. Він полягає не в розсудливому й формальному аналізі музики, а в органічному поєднанні розуму і почуттів. Постає запитання: як можна роздумувати про музику з дітьми старшого дошкільного віку, якщо їхній музичний досвід такий незначний? Традиційна методика найчастіше відповідала на це запитання заперечливо, пропонуючи звертати увагу дітей лише на часткові явища, не вдаючись до узагальнень. Позитивну відповідь на це запитання дав Д.Б.Кабалевський, якому вдалося знайти основну ланку, що з'єднує музичний досвід дітей з музикою. Йдеться про три сфери музики -- пісню, танець, марш. Ці поняття своїми витоками сягають первинних основ музики: рухів людини, що ведуть до танцю і маршу, та інтонованого слова, від якого походить пісня.

Акцент на пісню, танець і марш надає змістовності музичним заняттям, дозволяє опиратися на реальний життєвий досвід дітей, на доступні їм явища соціального побутування музики. Коли дитина, відштовхуючись від змісту музики і свого досвіду, осмислює музичні враження, наступає та захопленість, про яку мріє кожен музкерівник. Зрозуміло, що захопленість музикою (яка насамперед залежить від самого музкерівника) виховується не тільки; цими роздумам, а й змістовним музикуванням.

Система запитань і завдань дає змогу викладачам створити на занятті пошукову ситуацію, мета якої -- навчити дітей вслухатися в музичний твір і самостійно розбиратися в ньому. Дуже важливо вміти правильно поставити запитання. Безглуздо давати загальні запитання, відповіді на які можуть бути одночасно і негативні, і позитивні. Наприклад, на питання “Чи сподобалася вам музика?”, “Всім зрозуміла?' діти одночасно відповідають: “Так!” або “Ні!”, “Всім! Не всім!”. Часто після того, як прозвучав твір, ставляться запитання, що стали штампами: “Який характер твору?”, “Які почуття виражає?”. Зовсім недопустимо, коли музкерівник, прагнучи до “оптимізації процесу навчання”, починає підганяти дітей: “Ну, Таня, ну, Сашко, чого ж ви мовчите, не піднімаєте руку? Так який же характер музики?” А буває, що кількома лаконічними, образними словами, в яких виражений настрій, роздум про твір, музкерівник викличе дітей до спільного розмірковування про нього.

Наприклад, після прослухування твору Л. Бетховена “Весело і сумно” діти старшого дошкільного віку визначили яким настроєм закінчується кожна з частин, і довели, “чому музика має сумний або веселий характер?”. На допомогу може прийти наочний посібник -- плакат з позначеними на ньому засобами виразності (лад, ритм, динаміка, тембр). Діти, згідно послідовності плаката, говорять про те, які елементи музичної мови вони почули в творі.

Можна використати такий прийом перед слуханням п'єси В.Косенка “Дощик”. Ми повідомляємо її назву і пропонуємо визначити, який дощик зображає композитор. Чому це теплий весняний дощик? Бесіда з учнями сприятиме усвідомленню естетичної виразності музичної мови. Або навпаки, музкерівник, не повідомляючи назви п'єси, яку буде виконувати, дає дітям завдання розповісти, що відбуваєтеся в музиці, яку вони зараз почують.

Ще один приклад. Перед слуханням п'єси П.Чайковського “Пісня жайворонка” діти, виходячи з назви, висловлюють свої думки з приводу пори року, характеру музики, засобів виразності, зокрема висловлюють бажання “намалювати” жайворонка, або виразити його пісню за допомогою сопілки. У цьому випадку процес аналізу твору проходить цікавіше. На занятті з музики виникає пошукова ситуація. Мислення дітей спрямовується не тільки на визначення загального характеру музики, але й на усвідомлення взаємодії засобів виразності та їх ролі у створенні музичного образу.

Пошукові ситуації, спрямовані на самостійне осягнення музики дітьми старшого дошкільного віку, мають створюватися у невимушеній атмосфері і мати імпровізаційний характер. Музкерівнику слід бути уважним до відповідей дітей, уміло спрямовувати їх думки в потрібне русло, відбираючи найвлучніші відповіді і доповнюючи їх власними оцінками, підводити до узагальнення теми.

Ще однин важливий момент в роботі з дітьми ми повинні розглянути - це правильність постановки запитань, адже це виховує уміння чути музику, розвиває музичне мислення.

Процесуальна, звукова природа музики не дозволяє ставити запитання або робити пояснення під час спостереження за музикою, тому їх ставлять або до того, як діти прослухають музику, або після її прослуховування. Доведено, що на запитання, поставлені попередньо, відповідає більшість дітей. На ці ж запитання, задані після прослуховування, відповідає значно менше дітей, і їхні відповіді невизначені. Напрошується висновок, що запитання доцільніше ставити завжди перед прослуховуванням музики. Однак слід враховувати, що запитання змушують думати, усвідомлювати, і це у даний момент відбувається за рахунок емоційності сприймання. Тому радимо ставити попередні запитання лише тоді, коли музкерівник не впевнений, що твір буде прослуханий досить уважно або коли йому не вдалося зацікавити дітей своїм вступним словом.

Постановка запитань під час аналізу визначається насамперед завданнями спостереження і підготовкою дітей старшого дошкільного віку, налаштуванням їх на уважне прослуховування твору.

Якщо поставити дітям запитання, на які можна відповісти, не прослухавши всю п'єсу (наприклад: “Хто виконує твір? На якому інструменті виконується? У якому темпі?” тощо), то відповідь буде знайдена дуже швидко і після цього інтерес дітей до подальшого слухання музики знизиться. Водночас запитання “Які почуття виражає музика і як вони розвиваються у творі? У які формі написаний твір?” вимагають уважного слухання протягом звучання всього твору.

Серед запитань можливі й такі, що вимагають лише пригадування відомої інформації, наприклад: “Кому належить твір? У якому регістрі звучить?” тощо. Доцільніше ставити запитання, які змушують шукати нові зв'язки між знайомими явищами або вимагають творчої уяви.

Не слід вимагати від дітей старшого дошкільного віку однотипних відповідей, а, враховуючи дитячу психологію, уважно слідкувати за ходом їхніх міркувань. Наприклад, дитина відповіла, що “Пісню про школу” Д.Кабалевського написав Л.Бетховен. Вчителька запитала: “Чому ти так думаєш?” -- “Тому, що Бетховен -- хороший композитор”. Хоч відповідь і неправильна, та вона показала, що заняття з музики дали позитивні наслідки. По-перше, діти старшого дошкільного віку уже знають, що музику пишуть композитори. По-друге, знає, що Л.Бетховен - композитор. По-третє, що Бетховен -- хороший композитор.

Тому бажано спочатку підкреслити правильність міркувань дитини, а вже потім тактовно поправити її. Важливо, щоб музкерівник зумів використати подібні відповіді для активізації мислення дітей старшого дошкільного віку.

Чим ширше залучається музична пам'ять до відповіді про музику як звукове явище, тим таке запитання складніше. Складність підвищується, якщо запитання ставиться після того, як музика прозвучала, або коли ілюструється в запису, а не в живому звучанні. Деякі музкерівники дають запитання лише із засвоєного матеріалу. Та краще ставити такі питання та завдання, на які діти старшого дошкільного віку поки що не знайдуть відповіді, але це спонукатиме їх до роздумів.

Вищезазначені особливості значною мірою впливають не лише на здобуття дітьми старшого дошкільного віку необхідних знань, а й на їх художньо-естетичний розвиток.

ІІ. Наступний етап роботи передбачав слухання музики з впливом на емоційний розвиток дітей.

Слухання музики прийняття музики - одне з найважливіших завдань музичного виховання, і проходить воно в процесі всіх видів музичної діяльності, будучи при цьому самостійним видом діяльності. Музкерівнику необхідно формувати в дітей страршого дошкільного віку навички, необхідні для повноцінного сприймання музичних творів, розвивати в них вміння розрізняти музичні твори, інтерес до музики, музичний смак.

Процес музичного сприймання складається з наступних етапів:

- створення установки на сприймання;

- розуміння і переживання музики;

- інтерпретація і оцінка музики;

- післядія музики, яка виражається в тому, чи став той чи інший твір улюбленим.

Але, крім цього, на процес сприйняття музики впливають і інші фактори. Зокрема:

- особливості приміщення;

- поведінка музкерівника та дітей;

- рівень музичної культури дітей старшого дошкільного віку;

- використання нетрадиційних підходів до організації музичного сприйняття тощо.

Підготовці до слухання музики сприяє вступне слово. Воно має бути лаконічним, емоційним, образним. Затяжна, навіть цікава бесіда знижує напруженість уваги при слуханні музики. Тому, щоб не гальмувати активності дітей, не заважати самостійності у спостереженні за музичним процесом, ми підбирали слова так, щоб вони не містили того, що діти старшого дошкільного віку вже знають або можуть помітити самі.

Музичний твір ми слухали на кількох музичних заняттях, тому нашим завданням було розподілити наявний матеріал так, щоб кожного разу можна було повідомити дітям щось цікаве, пізнавальне. В одному випадку -- це розмова про сам твір, про його зміст, у другому -- про історію його створення або про композитора чи виконавця.

Багато творів, є програмними за змістом, тому не слід спрямовувати увагу дітей старшого дошкільного віку на пошуки у ньому якоїсь програма: діти, захоплюючись картинами, які їм малює уява, погано слухають музику. Крім того, вони починають мислити предметними образами, не властивими музиці.

Діти охоче слухають розповіді про музику, особливо коли це відбувається виразно й емоційно. Але ці розповіді не повинні нав'язувати їм стереотипів сприймання музичного твору.

У деяких випадках розповідь про твір може й не випереджувати звучання музики. Одна-дві лаконічні, але образні фрази, сказані на занятті у зв'язку з музичним твором, що звучить, викличуть думки і почуття незрівнянно глибші, ніж будь-які інші, попередньо заготовлені “загальні слова” на цю тему.

“Слово вчителя -- нічим не замінний інструмент впливу на душу вихованця”, -- писав В.О.Сухомлинський [85, c.430]. Мистецтво виховання включає насамперед мистецтво говорити, звертаючись до людського серця. “Слово ніколи не може до кінця пояснити всю глибину музики, але без слова не можна наблизитися до цієї найтоншої сфери пізнання почуттів... Слово має настроїти чутливі струни серця, щоб осягнути мову почуттів... пояснення музики мусить нести в собі щось поетичне, щось таке, що наближало б слово до музики”, -- так чудово сказав видатний педагог [85, с. 554-555].Важливою педагогічною умовою художньо-естетичного розвитку дітей старшого дошкільного віку та їх художньо-творчого мислення є підвищення емоційної активності, зацікавленості, що зростає при використання на заняттях з музики нових інформаційних технологій та технічних засобів.

Сприймання музики дітьми дошкільного віку тісно пов'язане з руховими переживаннями (ритмічні рухи, спів). Тому їм ближча ритмізована і мальовнича музика, яка відповідає їхньому досвіду й потребі в активних виявах. Дітям властиві інтерес до почуттєво забарвлених музично-слухових вражень, прагнення до новизни, до вияву в звучанні музики життєвих зв'язків. Уже шестилітні дітки здатні визначати не лише загальний характер музики та її настрій, а й схоплювати характерні ознаки певного жанру, наприклад, колискової пісні, танцю, маршу, передавати їх у пластиці своїх рухів, жестах, міміці.

У дітей старшого дошкільного віку яскраво виявляється емоційність сприймання. Однак емоційний відгук дітей цього віку має свої особливості: реагуючи на музику безпосередньо й активно, вони не усвідомлюють емоційні стани, які нею викликаються. Тому діти не говорять, наприклад, про свої внутрішні переживання (“мені було сумно”), а оцінюють загальний характер музики (“була сумна музика”).

Що розуміється під емоційністю? Слід враховувати, що розмежувати емоційне від інтелектуального можна лише умовно: в музиці, як і будь-якому іншому мистецтві, емоційне начало переливається в думку, а думка, не потребуючи понятійної визначеності, так само невловимо переходить у почуття. Підхід до емоційного відгуку під час слухання музики як поверхневого, зовнішньо-чуттєвого, є неправильний.

Діти довірливо ставляться до музичного твору, приймаючи його зміст за реальність. Частина дітей дошкільного віку не може відділити думки, які виникають під час слухання музики, від власне змісту музики. Саме тому їхні відповіді можуть бути такими несподіваними.

Наприклад, прослуховуючи пісню “Бабак” Л.Бетховена, на запит викладача: “Який настрій викликає пісня?”- діти дають такі відповіді:

- “Веселий!”

- Чому? -- і тоді діти уточнюють.

“А мама мені купила собачку!”

Отже, відштовхнувшись від змісту пісні, думки дівчинки перенеслися до радісних спогадів про свого четвероногого друга і тим внесли нове забарвлення у сприймання музики.

Частина дітей старшого дошкільного віку не може відділити думки, які виникають під час слухання музики, від власне змісту музики. Саме тому їхні відповіді можуть бути такими несподіваними.

Наприклад, прослуховуючи музичний твір “Курчатка” А. Філіпенка, на запитання музкерівника: “Який настрій викликає даний твір?”- діти дають такі відповіді:

- “Веселий!”

- Чому? -- і тоді діти уточнюють.

“А мама мені купила зернятка для курчат!”

Отже, відштовхнувшись від змісту твору, думки дітей перенеслися до радісних спогадів про своїх друзів і тим внесли нове забарвлення у сприймання музики.

В основі методичних прийомів музичного виховання лежить вплив виразною співочою інтонацією, теплота і задушевність якою користується музкерівник, викликаючи в дітей емоційний відгук.

Так, наприклад, наспівуючи пісню, нахиляючись до дитини, ми привертаєммо її увагу, викликаємо наслідувальні інтонації і створюємо в неї радісний настрій. В роботі з дітьми трохи старшими для виявлення інтересу до співу використовується показ іграшок.

Здійснити це завдання допомагли пісні, які відбивали близькі і зрозумілі дітям образи (пташечки, ляльки і т. ін.). Правильний добір дає можливість поступово ускладнювати завдання. Наприклад “Пташку” М.Раухвергера діти можуть відзначити закінчення пісні вигуком “Ай”, а в пісні “Да-да-да” О. Тілічеєвої вони підспівують коротку музичну фразу на повторення складу “да-да-да”. Основним методом художньо-творчого мислення у дітей на цьому етапі є наслідування дорослих, але при умові уважного сприйняття завдання та слухання твору.

Велике значення для музичного розвитку в цьому віці має індивідуальна робота з кожною дитиною. Це дає змогу виявити найактивніших, об'єднати їх у невелику групу.

З часом емоційність сприймання поступово доповнюється прагненням дітей старшого дошкільного віку зрозуміти, що виражає музика, у чому її зміст. Дітки можуть досить повно визначити емоційний зміст музики, дати їй образне пояснення, а завдяки властивій спостережливості -- почути окремі деталі музичної мови, відтінки виконання.

Для того, щоб прослідкувати зростання емоційної активності, зацікавленості різними видами діяльності на заняттях з музики для дітей старшого дошкільного віку ми використали синтезатор.

В I групі закріплювали свої знання про ритм в музиці традиційними методами: вистукуванням ритмічних вправ, плесканням в долоні і т. д. В експериментальній групі діти старшого дошкільного віку мали можливість вправлятися в ритмічних вправах і на клавіатурі синтезатора, використання якого:

- по-перше - урізноманітнило діяльність дітей;

- по-друге - активізувало інтерес та зацікавленість дітей старшого дошкільного віку, що помітно хоча б по їх бажанню доторкнутися до електронного прототипу фортепіано;

- по-третє - підвищило їх емоційне бачення заняття з музики.

Глибшому сприйманню музики сприяє використання у процесі аналізу аналогій з творами інших видів мистецтва. Як зазначав Д. Кабалевський “той, хто знайомий з літературним або живописним твором чи подією реального життя, що надихнули композитора на написання музики... володій надійним ключем до розуміння цієї музики” [36, с. 65].

Використання творів інших видів мистецтва дає змогу значно активізувати художньо-творчу діяльність дітей. Наприклад, слухаючи п'єсу С.Прокоф'єва “Ходить місяць над лугами”, доречне запропонувати дітям порівняти музичний образ твору з поетичними образами двох віршів, подумати, зміст якого вірша повніше відповідав музиці і чому.

В небі місяць зіходить смутний...

В небі місяць зіходить смутний,

Поміж хмарами вид свійховає,

Його промінь червоний, сумний

Поза хмарами світить-палає^{. (}Л. Українка)

Українська ніч

Над зеленим гаєм,

та над бережком

місяць виринає

золотим ріжком.

Посріблив отаву,

віття лугове

і на той бік ставу

човником пливе...

(П. Сиченко)

Музичні враження дітей старшого дошкільного віку від слухання п'єси Е.Гріга “Весною” можна збагатити читанням уривка з поеми Т. Шевченка “Гайдамаки”:

Встала весна, чорну землю

Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила;

І на полі жайворонок,

Соловейко в гаї

Землю, убрану весною

Вранці зустрічають..

Розвитку асоціативного мислення дітей старшого дошкільного віку сприятимуть й інші творчі завдання. Наприклад, пригадати музику за запропонованими віршами: