Науково-технічний прогрес спричинив механізацію виробництва. Поява нової техніки та технологій зумовила рухової активності фахівців, зокрема працівників радіотехнічної галузі. У цих умовах підвищується соціально-економічне значення професійної та фізичної підготовки майбутнього фахівця - учня професійно-технічного навчального закладу.

На вагоме значення фізичного виховання і його складової прикладної фізичної підготовки (ПФП) як бази для успішного оволодіння трудовими процесами вказує низка дослідників Г.А. Полиевський; Р.Т. Раевский, А.П. Дяченко, В.С. Ежков, та ін.

Систематичні заняття фізичними вправами сприяють формуванню трудових навичок, оптимізують фізичну і психічну підготовку, поліпшують працездатність, сприяють адаптації організму до умов виробничої діяльності.

Проблеми професійно-прикладної фізичної підготовки учнів і студентів різного профілю вивчали вітчизняні та зарубіжні дослідники. Так, у роботах В.А. Кабачкова, М.Г. Мосиенко, М.Н. Ниязова, Ю.Н. Позднякова, Г.Л. Грибана висвітлено проблеми професійно-прикладної фізичної підготовки фахівців агропромислового комплексу. Окремі роботи присвячені професійно-прикладній фізичній підготовці студентів педагогічних вищих навчальних закладів (У.И. Ібрагимов, М.Н. Жукова, Н.М. Мацкевич, І.П. Чабан). Професійно-прикладну фізичну підготовку майбутніх лікарів досліджували Е.П. Гук, А.В. Івановский, А.П. Дяченко, В.П. Мурза.

Водночас досі залишається невивченою професійно-прикладна фізична підготовка студентів, що освоюють групу професій, пов'язаних із малорухомою працею, у тому числі учнів професійно-технічних навчальних закладів радіотехнічного профілю.

Отже, актуальність нашого дослідження зумовлена з одного боку можливістю професійно-прикладної фізичної підготовки для професійного Нормування фахівця та ефективної реалізації його професійного потенціалу у його діяльності, а з іншого - відсутністю досліджень із проблем професійно-прикладної фізичної підготовки учнів, що освоюють професії радіотехнічного профілю.

Об'єкт дослідження - професійно-прикладна фізична підготовка учнів професійно-технічних навчальних закладів у процесі їх фізичного виховання.

Предмет дослідження - зміст і форми професійно-прикладної підготовки учнів професійно-технічних навчальних закладів, що навчаються за профілем радіотехніка.

Метою роботи є визначення й обґрунтування змісту і форм професійно-прикладної фізичної підготовки учнів професійно-технічних навчальних закладів за профілем радіотехніка, що забезпечують успішне оволодіння професією, та експериментальна перевірка їхньої ефективності.

Завдання дослідження:

Людський чинник є унікальним складним явищем, яке фокусує у собі соціально-політичні, морально-психологічні, економічні, медико-біологічні, морально-правові та інші аспекти науково-технічної революції (НТР); зазначає проблеми професійної підготовки фахівців [18, 13, 21].

З іншого боку, НТР гостро ставить проблему здоров'я та професійного довголіття робітників. Нервово-психологічні перенавантаження сучасної людини є однією з причин захворювань серцево-судинної і нервової систем. Професійна декваліфікація у деяких видах професійної діяльності досягає критичних значень уже до 40 років. Автоматизація виробництва викликає гіподинамію і, як наслідок, комплекс професійних захворювань, знижуючи працездатність фахівців, негативно позначаючись на соціально-психологічному потенціалі людини [16, 18].

Високий рівень сучасної техніки і технологій, постійне підвищення інтенсивності професійної діяльності вимагає відповідної підготовленості людини. Впровадження механізації і комплексної автоматизації, з одного боку, спричиняє нервово-емоційне напруження, а з іншого, призводить до зниження рухової активності і прояву відносної гіпокінезії. Низка авторів (Г.Ш. Минибаев, 1974; М.Я. Виленский, В.П. Русанов, 1980; Н.А. Агаджанян, К.Т. Ветчинкина, 1987; Н.Г. Журавлева, 1989) відзначає, що у процесі хронічної гіпокінезії знижується розумова працездатність, а тривалі емоційні перенапруження призводять до швидкого виснаження організму [78, 13, 21,29].

Багатьма зарубіжними і вітчизняними теоретиками із філософських і соціальних проблем науки і техніки ставиться питання про необхідність вживання заходів для підвищення рівня не тільки професійних знань, але і загальної культури людини праці, і зокрема, забезпечення її психофізичної підготовки для адаптації до нової техніки і технологій [13, 29]. Цьому сприяють заняття фізичною культурою, які позитивно впливають на організм людини. Особи, що систематично займаються фізичними вправами, менше хворіють, швидше пристосовуються до виробничих умов. Вони цілеспрямовані, наполегливі у досягненні поставленої мети. Проте прямої залежності між рівнем загальнофізичної підготовленості та здатністю до успішного засвоєння професії, а у подальшому і продуктивністю праці, немає [10,22,31].

На певному етапі розвитку суспільства, коли людський чинник не відігравав такої важливої ролі у суспільному виробництві, можна було обмежитись загальною фізичною підготовкою. Сьогодні проблема інтенсифікації виробництва вимагає підвищення якості підготовки фахівців до конкретних видів трудової діяльності і відповідно викликає необхідність профілювання фізичного виховання адаптованого до вимог обраної професії [13, 10,23].

Отже, фізична культура є важливим чинником, який підвищує рівень здоров'я і працездатності працівників, а також сприяє оволодінню професією. Проте найбільшу користь фізичні вправи принесуть лиш за ^люви, що поряд із вирішенням головного завдання - всебічного фізичного розвитку, буде здійснюватись і спеціальна (прикладна) фізична підготовка, спрямована на підвищення продуктивності праці [20, 8, 26].

Спеціальна фізична підготовка учнів професійно-технічних навчальних закладів носить прикладний характер і професійну спрямованість, тому її називають професійно-прикладною фізичною підготовкою (ППФП). ППФП - поняття широке. У професійно-технічних навчальних закладах вона є спеціалізованим видом фізичного виховання, що відповідає вимогам і особливостям певної професії. Основне призначення ППФП - спрямований розвиток та підтримання на оптимальному рівні психічних і фізичних якостей фахівця, до якого висуваються вимоги конкретної професійної діяльності, а також вироблення функціональної стійкості організму до умов цієї діяльності і формування прикладних рухових умінь і навичок.

Втілюючи у життя принцип зв'язку фізичного виховання із трудовою діяльністю, ППФП істотно впливає на підвищення якості професійного навчання і скорочення термінів оволодіння трудовими навичками, створюючи передумови для високої працездатності [46, 73, 86].

ППФП підвищує стійкість організму до несприятливих виробничих умов, знижуючи захворювання та сприяючи професійному довголіттю працівників [26, 25, 25].

Кожна професія висуває специфічні вимоги до фізичних і психічних якостей людини, її прикладних умінь і навичок. Тому при підготовці молоді ю праці у професійно-технічних навчальних закладах необхідно поєднувати загальну фізичну підготовку із професійно-прикладною фізичною підготовкою [83, 88, 326].

Загальна фізична підготовка (ЗФП) створює передумови для успішної професійної діяльності фахівця та опосередковано проявляється через такі чинники працездатності, як стан здоров'я, рівень фізичного розвитку та фізична підготовленість. Тому ЗФП є основою ППФП [12, 19, 49, 24].

Вивчаючи умови професійної діяльності, можна визначити зміст ППФП. До них відносять:

особливості інформаційного забезпечення діяльності;

характер основних робочих рухів;

особливі зовнішні умови професійної діяльності [25, 61]. Трудова діяльність фахівця вимагає постійного сприйняття і аналізу інформації про виконання дій у зовнішньому середовищі. Сприйняття інформації пов'язане із навантаженням на певні аналізатори (руховий, зоровий, слуховий) та такі психічні процеси, як увага, пам'ять, оперативне мислення, нервово-емоційне напруження. Особливості психічних процесів залежать від виду, інтенсивності сигналів, їх зміни, умов сприйняття (ліміт часу, сприйняття при русі об'єкту чи суб'єкту праці, при перешкодах) [12 26.30, 20]. Вивчаючи вказані ознаки у конкретній професійній діяльності, можна встановити її специфічні вимоги до психічних і рухових якостей фахівця, що буде визначати зміст ППФП.

Іншим чинником, що визначає зміст ППФП є структура рухової діяльності у процесі праці (характер робочих рухів). Робочі рухи бувають як стереотипні, так і різноманітні. Своєрідні робочі рухи у професійній Діяльності обумовлюють її психофізичні дії на організм [3, 38, 80, 23, 32]. Особливі зовнішні умови професійної діяльності також висувають вимоги до фізичної підготовленості фахівця.

Несприятливі зовнішні, а також виробничі умови (гіподинамія, незручна робоча поза, висока температура, загазованість, дія шкідливих речовин, різного роду випромінювання) викликають додаткове напруження функцій організму, погіршують параметри робочих рухів. Дія деяких факторів середовища носить екстремальний характер. У цих умовах професійна діяльність здійснюється на фоні емоційного напруження, стресових явищ і вимагає мобілізації функціональних резервів організму [26, 82, 13, 12, 22].

В процесі багаторічної трудової діяльності формується професійний тип особистості, що характеризується певними рисами, специфічною структурою психічних і фізичних якостей. Вивчення специфічних прикладних вимог професії до фахівця дозволяє виділити відповідні для кожного виду трудової діяльності якості, прикладні навички, вміння і знання [11, 18].

Виділяють основні і допоміжні професійні здібності. Основні це ті, без яких дана діяльність не може ефективно виконуватись і які не можуть компенсуватись іншими здібностями даної структури. Допоміжні здібності - суттєві, але не обов'язкові і можуть замінятись іншими компонентами. Ці наукові положення мають принципове значення для теорії і практики ГШФП у плані індивідуалізації навчального процесу та вихованні провідних здібностей для даної професії. Від рівня їх розвитку залежить професійна працездатність [11, 16].

ППФП покликана адаптувати, готувати фахівця до вибраного виду діяльності. Тому її завдання можна називати специфічними, а спрямованість визначається вимогами до конкретної професії [10, 13, 27].

До головних завдань відносяться:

сприяння засвоєнню професії;

протидія впливу несприятливих чинників професійної діяльності на організм фахівця;

забезпечення високої продуктивності праці;

розвиток індивідуальних здібностей [70, 12, 29].

У процесі ППФП разом із специфічним тренувальним ефектом зміцнюється організм і здоров'я майбутнього фахівця, підвищується рівень всебічного фізичного розвитку. Всебічний розвиток фізичних здібностей і збільшення обсягу рухових умінь і навичок є передумовою успішної підготовки до професійної діяльності.

Ж.К. Холодов і В.С. Кузнецов формулюють завдання ППФП наступним чином:

спрямований розвиток фізичних здібностей, які є специфічними для обраної професійної діяльності;

виховання професійно важливих для даної діяльності психічних якостей (вольові, оперативне мислення, якості уваги, емоційна стійкість, швидкість сприйняття);

формування і вдосконалення професійно-прикладних умінь і навичок пов'язаних із особливими зовнішніми умовами майбутньої професійної діяльності;

підвищення професійної стійкості організму до дії несприятливих

чинників професійної діяльності (гіподинамія; висока і низька температура, перепади температури навколишнього середовища; перебування на великій висоті; дія токсичних речовин; дія різного роду випромінювання);

набуття спеціальних знань для успішного засвоєння практичного розділу ППФП і застосування набутих умінь, навичок та якостей у професійній діяльності [29].

Перераховані завдання конкретизуються, враховуючи особливості певної професії [10, 14, 29].

Визнання важливості і необхідності ППФП у системі спеціальної х: віти накладає велику відповідальність на теоретиків і практиків фізичного виховання за якість пошуків, ефективного розв'язання багатогранних проблем ППФП та трактування окремих її положень. За останні 5-10 років на методичних конференціях різного рівня, у періодичній пресі, у дисертаційних роботах, спеціальних посібниках, методичних рекомендаціях обговорюються різноманітні аспекти ППФП. Хоча розквіт даної проблематики приходиться на 70-80 роки 20-го століття. Останнім часом уїло науковців звертають увагу на проблеми ППФП. Це відбувається тому, і:? раніше все було в руках держави і держава турбувалася про відтворення продуктивного потенціалу. Дрібні підприємці не займаються підготовкою фахівців і не замовляють досліджень за даним напрямком. Тому цю справу повинна взяти на себе освіта, враховуючи ринки праці і забезпечуючи конкурентну спроможність своїх випускників. Дана тенденція буде зберігатись і розвиватись у подальшому, якщо не відбудеться втручання держави або не зміниться свідомість підприємців, розуміння ними вигоди у кваліфікованому, здоровому, підготовленому фахівці [234].

Від працівників цієї галузі вимагається вміння дозувати невеликі силові напруження при користуванні різноманітними ручними органами управління. Наприклад, при роботі з міні-ЕОМ, дисплейною технікою, осцилографом, кількість рухів, які виконуються фахівцем за зміну на пульті управління, нерідко досягає декількох тисяч. Тому якщо фахівець не відчуває і не може строго дозувати невеликі силові напруження, то він тратить більше енергії, швидко перевтомлюється і перенапружує нервово-м'язовий апарат, нерідко призводить до різноманітних захворювань м'язів і периферичної нервової системи [16].

Робота працівників, пов'язаних із радіотехнікою, характеризується гіподинамією, тривалим перебуванням у вимушеній позі, сидячи, рідше стоячи (при монтажі, наладці). Таке обмеження рухової активності погіршує професійну працездатність, призводить до великої кількості помилок, акумулює негативний вплив на життєво важливі функції і системи організму. При робочій позі сидячи затрати енергії на 5-10% перевищують рівень обміну, стоячи - на 10-25%. При вимушеній незручній позі затрати енергії на 40-50% перевищують рівень основного обміну [33, 315].

Спеціальні дослідження [1, 34, 132, 140] показали, що продуктивність розумової діяльності в умовах гіподинамії знижується майже у два рази вже на другий день, різко погіршується також концентрація уваги, збільшується час на виконання розумових операцій. Перебування людини протягом чотирьох годин у вимушеній малорухомій позі веде до значного погіршення функціонального стану організму. Найбільше страждає центральна нервова і серцево-судинна системи, знижується витривалість до статичних зусиль, погіршуються показники вищої нервової діяльності, погіршується сприйняття часу та низка інших психофізіологічних показників, що характеризують професійну працездатність.

Під час виконання точних рухів у процесі професійної діяльності і збірка приладів із дрібних деталей, креслення, писання тощо) необхідна концентрація уваги і стійке положення тулуба, що забезпечується сидячим положенням працівника [50,9].

Біологи [18, 45, 51] вважають, що поза сидячи - найбільш шкідлива для здоров'я людини, оскільки її хребет щоденно протягом багатьох годин все життя знаходиться у нерухомому стані, що призводить до зниження притоку крові і відповідно інтенсивності обмінних процесів у тканинах. У хребті раніше, ніж в інших суглобах, відкладаються солі і наступають незворОТНІ зміни у тканинах. Згідно з медичною статистикою, 80% населення постійно або періодично страждають остеохондрозом. [8].

Однією з проблем не тільки медицини, а й професійної діяльності є порушення правильної постави. Характер постави визначається станом хребта у взаємодії із м'язово-зв'язковим апаратом. Слабкі м'язи не можуть довгий час утримувати тулуб у правильному положенні, і при їх втомі тіло приймає полегшену, часто неправильну позу. Така поза фіксується, формуються відповідні умовні рефлекси, які закріплюються і у подальшому важко повернути людині правильне положення тіла. Особливо велика загроза закріплення неправильної постави у сучасних умовах праці й побуті, коли значна частина молоді у віці 14-17 років охоплена професійно-технічним навчанням [45, 59].

Професійна діяльність працівника радіотехнічної сфери є у більшості стереотипною. Фахівцю цієї галузі доводиться діяти в обставинах, що змінюються, використовувати різноманітні типи оргтехніки, обчислювальної техніки, вимірювальних пристроїв. Хронометражними спостереженнями [5] встановлено, що складальник при виконанні операцій руками 60-80% робочого часу зайнятий безпосередньою діяльністю. Професії, пов'язані із складанням, відносяться до розряду монотонних робіт.

Працівнику необхідне також оперативне мислення. Він має уміти швидко аналізувати інформацію, що надходить, вибирати рішення, а також швидко його реалізувати. Йому необхідно мати у оперативну і довготривалу пам'ять - здатність запам'ятовувати на довший час значний обсяг інформації та оперувати нею.

Великою соціальною та економічною проблемою є здоров'я учнів і працівників радіотехнічного профілю. Але цей аспект проблеми буде розглядатись окремим підрозділом.

Особливості діяльності фахівців радіотехнічної промисловості та чинники, які негативно впливають на їх організм, дають підставу стверджувати, що професійна діяльність вимагає від фахівця значної фізичної підготовленості, оскільки вона висуває високі вимоги до серцево-судинної системи, резервних можливостей організму, а також особистих якостей фахівців. Незважаючи на розроблену наукову організації праці та гігієну виробництва, ГШФП відіграє важливу створенні оптимальних умов професійної діяльності. На нашу думку, можливості та перспективи має цілеспрямоване використання засобів фізичного виховання для підготовки майбутніх спеціалістів радіотехнічної галузі, підвищення резистентності їх організму до несприятливих чинників виробництва ще до початку діяльності, у процесі навчання у професійно-технічних закладах.

Розділ 2. Фізичний розвиток учнів 16-18 років і його вплив на професійне становлення фахівця