Формування загальнонавчальних умінь першокласників на уроках "Я і Україна"

Як свідчать дані таблиці, кількість завдань на формування певного виду загальнонавчальних умінь у підручнику нерівномірна. Найбільше уваги звертається на формування загальномовленнєвих умінь, менше загальнопізнавальних і майже відсутні завдання, спрямовані на формування організаційних і контрольно-оцінних умінь.

Також у процесі експериментального дослідження нами було проведено анкетне опитування вчителів початкової школи (див. додаток А). Результати анкетного опитування показали, що більшість вчителів (80 %) правильно характеризують сутність загальнонавчальних умінь та вказують їх види. Щодо відповіді на запитання анкети «На уроках із яких предметів Ви найчастіше звертаєте увагу на формування загальнонавчальних умінь?», то близько 70 % учителів назвали українську мову, 67 % -- математику, 61 % -- читання і лише 32 % назвали предмет «Я і Україна».

До недоліків у роботі вчителів із формування загальнонавчальних умінь за результатами анкетування можна віднести:

недотримання поетапності формування умінь;

переважання на уроці словесних методів навчання, а в такому разі діти запам'ятовують багато термінів, які не мають у їхній свідомості реального змісту;

відсутність поєднання теоретичних знань із можливостями їх практичного використання у системі навчально-пізнавальних завдань на уроці та у повсякденному житті;

нецілеспрямований процес формування загальнонавчальних умінь, що відбувається стихійно, без використання комплексу належних методів. Він зводиться здебільшого до механічного запам'ятовування, читання та переказування текстів підручника, віршів, правил тощо.

Аналіз чинних навчальних програм, підручника із курсу «Я і Україна» та педагогічного досвіду роботи вчителів початкової школи показав, що навчальні програми орієнтують вчителів початкових класів на інтелектуальний розвиток молодших школярів шляхом підвищення їхньої пізнавальної самостійності, розвитку мовних здібностей, формування загальнопізнавальних умінь і навичок (виділяти головне, аналізувати, синтезувати, міркувати, встановлювати причиново-наслідкові зв'язки, класифікувати, порівнювати, зіставляти, систематизувати, конкретизувати, узагальнювати, робити висновки та ін.), а головне -- уміння творчо використовувати знання. Проте у масовому педагогічному досвіді ця проблема розкрита недостатньо.

Таким чином, можна стверджувати, що попри всю значущість досліджуваної проблеми, вона ще не набула достатнього втілення в масовому педагогічному досвіді.

2.2 Експериментальна методика формування загальнонавчальних умінь на уроках «Я і Україна»

На основі аналізу теоретичних засад та сучасного стану проблеми дослідження ми виявили можливості вдосконалити процес формування загальнонавчальних умінь молодших школярів. Ми висловили припущення: якщо під час організації навчально-пізнавальної діяльності першокласників на уроках «Я і Україна» дотримуватися певних дидактичних умов, то можна суттєво підвищити рівень їхніх загальнонавчальних умінь. У нашому дослідженні дидактичні умови ми розглядаємо як положення, що конкретизуюють організацію та визначають суть процесу формування загальнонавчальних умінь молодших школярів. До таких умов належать:

· врахування основних передумов навчальної діяльності першокласників, що склалися у дошкільний період;

· передбачення у методиці формування загальнонавчальних умінь підготовчого, навчально-тренувального та основного етапів;

· поєднання ігрової та навчальної діяльності першокласників на уроках «Я і Україна»;

· використання навчально-пізнавальних завдань, у яких здійснюється перехід від репродуктивної до репродуктивно-творчої діяльності учнів, складених з урахуванням мотиваційного, змістового й процесуального компонентів навчання;

· дотримання технології формування загальнонавчальних умінь першокласників відповідно до етапів формування умінь.

Наше експериментальне дослідження, метою якого було перевірити робочу гіпотезу, проводилось на базі Купченської ЗОШ І ступеня Буського району Львівської області та НВК «Школа-дитячий садок» № 32 м. Тернополя. Дослідження проводилося на матеріалі предмету «Я і Україна» в 1 класі. Уроки в контрольному класі проводилися за звичайною методикою вчителя, а в експериментальному -- за запропонованою нами технологією формування загальнонавчальних умінь молодших школярів на основі виокремлених дидактичних умов.

Під педагогічною технологією ми розуміємо науково обґрунтовану систему операцій і послідовність її втілення в практику, що забезпечує ефективний педагогічний вплив. Запропонована нами технологія формування загальнопізнавальних умінь і навичок містить такі етапи:

1) попередній, спрямований на визначення мети і завдань наступної роботи, передбачає переструктурування змісту матеріалу;

2) орієнтаційний, що передбачає спонукання учнів до оволодіння загальнонавчальними уміннями й навичками;

3) інформаційно-пізнавальний, який пов'язаний із формуванням знань про загальнонавчальні уміння, усвідомлення правил їх дії;

4) діяльнісно-практичний, що спрямований на практичне відпрацювання умінь під час фронтальної та індивідуальної навчальної роботи з учнями;

5) узагальнююче-систематизуючий, в ході якого відбувається формування системи вмінь, усвідомлення об'єктивного взаємозв'язку всіх умінь, перетворення умінь у навички;

6) контрольно-оцінний.

Для кожного етапу були визначені мета, зміст, методи та форми організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів, дидактичні засоби, ступінь керівництва роботою учнів на уроках «Я і Україна» з боку вчителя, способи контролю за результатами навчальної роботи.

Вчитель експериментального класу, спираючись на розроблену нами технологію формування загальнонавчальних умінь, залучав учнів до навчально-пізнавальної діяльності, в процесі якої відбувалося послідовне формування умінь. Даний процес охоплював такі етапи:

*осмислення учнями змісту і значення уміння, що формується, в оволодінні знаннями;

*формулювання на основі вивченого матеріалу одного чи декількох правил діяльності;

* показ зразка виконання даної дії вчителем;

* перші спроби виконання дії учнями, що здійснюються під постійним контролем зі сторони вчителя, при цьому діяльність, яка складається із декількох дій, може виконуватися частинами;

* самостійне систематичне виконання дії -- вправи (неодноразове виконання завдань).

Основою дослідно-експериментальної роботи була сукупність навчально-пізнавальних завдань у поєднанні із наочними методами, ситуативним моделюванням, включенням різноманітних дидактичних ігор. Під навчально-пізнавальними завданнями ми розуміємо різноманітні завдання у формі навчальних задач, проблемних запитань, логічних завдань, розв'язання яких вимагає пошукової розумової діяльності школярів.

Змістову сторону досліджуваного процесу ми реалізовували в навчальному матеріалі з курсу «Я і Україна» за програмою початкової школи, на якому побудовано навчально-пізнавальні завдання, що передбачали формування загальнонавчальних умінь. Такі завдання органічно входили в уроки та були пов'язані з їх загальною метою та змістом. Оскільки уміння завжди конкретні, змістовні, то мислительні операції спочатку формуються як конкретні операції на конкретному матеріалі і тільки потім, в результаті узагальнень, отримують узагальнено-абстрагований характер у свідомості учнів. Відбуваючись водночас із засвоєнням знань, формування вмінь здійснюється не мимохідь, стихійно, а цілеспрямовано в умовах спеціально організованої діяльності.

Розглянемо фрагменти уроків із використанням навчально-пізнавальних завдань у поєднанні із наочними методами, ситуативним моделюванням та дидактичними іграми, які проводилися в експериментальному класі.

Урок 1. Вступ. Хто ти. Які вони, який ти. Знайомство зі школою.

1. Бесіда про школу.

-- От і стали ви школярами! Всі ви чекали цього щасливого дня. Подивіться, який гарний клас, новенькі парти, квіти. Ось як радо зустріла вас школа. І не тільки вас. Адже сьогодні всі хлопчики і дівчатка нашої країни пішли до школи (показ ілюстрацій відповідного змісту).

Навчаючись у школі, ви багато дізнаєтесь про нашу країну, про життя дітей в інших містах, селах і навіть країнах; навчитесь читати, писати, рахувати, малювати і т. д.

-- Може хтось із вас уже знайшов собі в школі товариша?

-- Як його звати?

-- Як ти з ним познайомився?

-- Що сказав йому?

-- Запитайте у свого сусіда по парті, як його звати?

2. Рухлива гра «У лісочку на горбочку».

Хід гри. Всі діти стають у коло, а одна дитина в середині сидить на стільчику, заплющивши очі. Вчитель говорить:

У лісочку на горбочку

спить (Маринка) в холодочку,

ми тихенько підійдем,

сон (Маринки) збережем.

Діти ходять з учителем по колу вліво і вправо, а на останні слова йдуть до учня пліч-о-пліч, зупиняються. Одна дитина, яку визначив учитель, підходить до ведучого і говорить:

(Маринка), прокидайся,

у хоровод збирайся.

Всі діти промовляють: «Відгадай, хто покликав?».

«Відгаданий» учень називає своє ім'я і міняється з попереднім. Коли ж ведучий не відгадав, хто його покликав, залишається у колі з новим ведучим. Знову хтось із дітей співає пісню. Якщо новий ведучий відгадає виконавця пісні, то цим виручає попереднього і з ним виходить з кола. Гра продовжується.

3. Екскурсія по школі.

-- А тепер дружно візьміться за руки з своїм сусідом і станьте в колону один за одним (вчитель шикує учнів для екскурсії). Зараз ми відправимось у дуже цікаву подорож по школі. Ви ознайомитесь зі своєю другою домівкою, адже ви будете тут господарями.

-- А що значить бути господарем?

Отже, ви повинні оберігати школу, стежити за чистотою, порядком, поводитись так, щоб не заважати іншим учням, тобто дотримуватись правил поведінки в школі.

-- Як ми маємо поводитись зараз у школі під час подорожі, щоб не заважати іншим вчитися?

Діти виходять у вестибуль, щоб запам'ятати дорогу до класу, заходять у гардероб, спальню, ігрову кімнату, їдальню, вчительську, фізкультурний зал, кабінет лікаря. У кожному приміщенні вчитель розказує про його призначення, коли сюди заходити, як поводитись. Наприклад: в їдальню ми будемо заходити всі разом на сніданок і обід; спочатку помиємо руки ось тут, тоді зайдемо, привітаємось із кухарями, які готують для нас їжу, і сядемо за ці столи.

У процесі ознайомлення зі школою вчитель звертає увагу дітей на порядок і чистоту, гарне оформлення, вказує місця, де можна викинути сміття, тощо. Після екскурсії учні повертаються у клас.

Урок 2. Ти -- школяр. Правила поведінки в школі.

1. Бесіда про правила поведінки в школі.

-- З якими правилами поведінки в школі ми вже ознайомились?

-- Зараз ми ознайомимось з іншими, дуже важливими правилами поведінки учнів. Про деякі з них ви вже знаєте. Адже всі, мабуть, з товаришами грали «в школу»?

-- З ким ти, Оксанко, гралась?

-- Галю, як сиділи «учні» у вашій «школі»?

-- Що робили «учні», коли «вчитель» заходив до класу?

Ці правила, яких ви дотримувались у своїх іграх у «школу», треба запам'ятати, знати і виконувати їх.

Вставайте дружно кожен раз,

коли учитель входить в клас!

Учні разом з учителем повторюють правило, вправляються тихо і дружно вставати, рівно стояти біля парти.

Учитель просить дітей звернути увагу на таблицю «Сиди правильно». Щоб бути струнким, здоровим, красивим, тре ба вміти правильно сидіти. Ось подивіться на хлопчика, який весь час горбився за партою, не вмів тримати рівно спину, який він сутулий, незграбний (показує на таблиці).

-- А зараз сядьте за парти так, як сидить ось цей хлопчик (показує таблицю). Спину тримайте рівно, ноги поставте на підлогу (чи планку) усією ступнею, руки покладіть на парту, до парти не нахиляйтеся (вправляння).

-- Сергійку, покажи, як ти будеш сидіти в школі.

-- Чи всіх правил дотримується Сергійко? Хто його поправить і розкаже, як треба правильно сидіти? (Діти відповідають).

Наступні правила обговорюють і закріплюють на матеріалі віршів С. Маршака.

Спитає вчитель, треба встать,

дозволить сісти -- тихо сядь.

Сказати хочеш -- не шуми,

а тільки руку підійми.

В школі парту бережи,

і на парті не лежи.

Щоб урок минув не марно,

треба сісти рівно, гарно,

не базікать на уроках,

як папуга, чи сорока.

2. Гра «Найкраще і найшвидше».

Гра дасть змогу перевірити, учні якого ряду зуміють найшвидше і найтихіше зайняти свої місця і встати, коли в клас заходить учитель після дзвінка.

Хід гри. За допомогою піскового годинника ми дізнаємося, скільки часу на це потрібно першому ряду, другому і третьому. (За сигналом учителя учні кожного ряду по черзі виходять за двері, потім заходять у клас, сідають на свої місця, встають, коли вчитель заходить у клас). Після закінчення гри результати і хід її аналізують, визначають переможців. Ряд, який переміг, одержує відзнаку.

3. Опрацювання оповідання.

-- Тепер, коли ви знаєте деякі правила поведінки в школі, на занятті, можете допомогти тим дітям, які їх не знають. Я прочитаю оповідання про дівчинку Галинку. Вона перший раз прийшла до школи і не завжди поводилась правильно. Ви уважно слухайте і запам'ятовуйте, де Галинка допустила помилки.

Коли закінчилось літо, Галинка пішла до школи.

На шкільному подвір'ї мама поставила Галинку поруч з учителькою, а сама побігла на роботу. Галинка віддала квіти вчительці, знайшла в кишені 2 гривні, які подарував їй тато, оглянулась на всі боки і побачила ларьок з морозивом. Тут вона озирнулась ще раз і побігла до ларка. Галинка купила морозиво і повернулася до вчительки, коли діти шикувалися, щоб іти в клас. Галинка разом з іншими зайшла в новий клас, а в руці у неї тануло морозиво.

Учителька посадила дітей за парти, попросила всіх покласти руки на парти і слухати уважно.

Галинка тільки два рази встигла відкусити бід морозива.

У школі ви навчитесь читати, писати, станете освіченими, грамотними людьми, -- говорила вчителька.

Тут Галинка не витримала:

-- А я, -- сказала вона, -- вмію писати маленькими буквами і навіть великими, значить, я уже грамотна.

-- Добре, добре, -- сказала вчителька і продовжувала далі, -- я навчу вас, діти, рахувати.

Тут Галинка знову перебила вчительку.

-- А я, -- сказала вона, -- я вмію рахувати. Значить, я дуже освічена.

-- Добре, -- повторила знову вчителька, -- тільки слухай мене уважно.

Галинчине морозиво розтануло зовсім, величезна біла калюжа потекла до краю ящика і великими краплями стала падати вниз, на підлогу. Навіть сусіди стали оглядатися на Галинку. Вчителька теж почули і підійшла до неї.

Учителька побачила калюжу на підлозі й знову похитала головою.

Галинка закрилась руками й голосно заплакала.

-- Заспокойся, Галинко, -- сказала вчителька. -- Це добре, що ти вмієш писати букви і вмієш рахувати. Але ти сама бачиш, що ти не зовсім освічена. Тільки коли ти навчишся дотримуватись шкільних правил, уважно слухати вчителів і не будеш носити на уроки сторонні речі, тоді, можливо, ти й станеш грамотною, освіченою людиною. (За В. Воскобойниковим)

-- Чи сподобалась вам поведінка Галинки? Чим?

-- Коли Галинка порушувала правила поведінки для учнів?

-- А про які нові правила ви дізналися з цього оповідання?

-- Який висновок ми можемо зробити? (Щоб стати справжніми школярами, треба знати, як поводитись школі).

4. Дидактична гра «Для чого це в класі?».

-- У нашому класі є все необхідне для навчання, тому не треба приносити зайвих речей у школу. Зараз проведемо гру «Для чого це в класі?» і перевіримо, учні якого ряду найкраще знають, що є в класі і для чого воно.

Хід гри. Виберемо двох ведучих. Вони по черзі будуть називати, що є в нашому класі, а ви будете відповідати, для чого воно тут. Наприклад, ведучий із першого ряду скаже: «Дошка». Учні з другого ряду відповідають: «Щоб на ній писати, вивішувати малюнки». Учні першого ряду можуть доповнити відповідь.

Я буду суддею. За кожну правильну відповідь команда отримує червоний кружечок, за неправильну відповідь чи неповну -- синій. Тоді підрахуємо, в якому ряді більше червоних кружечків, той переможець.

Щоб всім було цікаво грати, треба дотримуватись порядку: на питання ведучого відповідати не хором, а підносити руку і чекати, поки суддя запитає.

Ведучих вибирають у кожному ряду. Учні, відповідаючи на запитання вчителя, повторюють правила гри.

-- Що повинні говорити ведучі?

-- Після запитання Михайлика, який ряд відповідає?

-- А після запитання Марійки?

-- Що треба відповідати на запитання ведучого?

-- Що робить суддя у грі?

Учні разом з учителем проводять пробну гру. Переконавшись, що всі учні засвоїли правила, суддя-учитель дає сигнал до початку гри.

Закінчивши гру, виявляють переможців, обговорюють чи всі учні дотримувались правил гри, які правила порушували, хто найчастіше і правильно відповідав на запитання ведучих і т. д.).

Урок 3. Чим ми бачимо.

1. Замалюйте зеленим кольором кружечки біля малюнків, на яких діти піклуються про свої очі, а червоним кольором -- якщо не піклуються.

-- Усно поясніть, до чого може призвести недбале ставлення до очей.

2. Дидактична гра «Що змінилося?». Ігровий матеріал: предметні малюнки.

Хід гри. На набірному полотні виставлені предметні малюнки: квіти, листя, плоди, тварини тощо. За сигналом учителя діти закривають очі. Ведучий забирає один малюнок або замінює його на інший чи переставляє малюнки місцями. Учні повинні вказати, що змінилося.

Урок 6. Твої руки. Чутливість шкіри.

Заняття проводити в класі або в ігровій кімнаті, де столики поставлені півколом, щоб усім було видно демонстраційний столик, за яким учитель проводить бесіду з дітьми.

-- Як часто ви миєте руки?

-- А чому руки миємо частіше, ніж обличчя?

-- Перелічимо, з якими предметами за цілий день ви маєте справу, берете їх. Чи забруднилися від цього руки?

Учитель підсумовує, що руки забруднюються від м'яча, ручки, олівців, пластиліну, дверних ручок і т. ін.). Якщо руки не помити перед їдою, то весь цей бруд ми перенесемо собі в рот. А з брудом переносяться різні хвороби. Погано вимиті руки забруднюють одежу, зошити. Дуже неприємно їсти за одним столом із бруднулями. Тому, коли заходите збираєтеся сідати за стіл їсти, мийте руки.

-- Але не всі ще вміють правильно мити руки. Зараз ми навчимося мити руки. (На маленькому столику миска, поруч глечик із водою, мило в мильниці, рушник).

До столу виходять два учні. Один поливає на руки, інший миє. Під час демонстрації звертається увага на те, де класти рушник (вішати на шию незручно -- він стане мокрим); як засукати рукави; як тримати руки над мискою (під струменем води, а не в самій мисці); як намилювати руки (2-3 рази з обох сторін і між пальцями); як коловими рухами долонь розмилювати мило до утворення густої піни; як добре змити піну; старанно витерти рушником.

-- Коли ретельно, правильно вимити руки, рушник після витирання рук залишається чистим.

Інша пара учнів послідовно демонструє миття рук. Після того всі йдуть в їдальню, щоб біля умивальника чисто і правильно вимити руки.

Урок 8. Твоя родина

1. Дидактична гра «Місцеве радіо». Учні вправляються у називанні свого прізвища й імені.

Хід гри. Діти сідають півколом так, щоб добре бачити одне одного. Вчитель дивиться на дітей і запам'ятовує колір їх одежі, які-небудь характерні деталі одягу тощо.

Потім він повертається спиною до класу і говорить: «Увага! Увага! Загубилась дівчинка з білою стрічкою у волоссі. На ній була червона кофта і смугаста спідниця. Хай вона підійде до міліціонера». Всі діти слухають і дивляться один на одного. Дівчинка, яку шукають, встає, підходить до вчителя, називає своє ім'я та прізвище.

Бесіда за сюжетними малюнками на тему «Сім'я». Учні розповідають про склад сім'ї, чим займаються вдома мама, тато, бабуся, дідусь, які в них домашні обов'язки.

Ігровий момент.

-- До нас прийшла маленька господиня Оля (вчитель показує ляльку). Зараз вона вам розкаже, чим вона займається вдома:

Хоч на зріст я ще маленька,

В мене й кіска ще тоненька,

Та робити дещо вмію --

Ось тарілочку помию,

Ось кімнату замітаю,

Вранці квіти поливаю,

Всього я сама навчусь.

Бо роботи не боюсь. (О. Журлива)

-- Лялька Оля «просить» діток показати роботу, яку вони виконують у сім'ї. (Діти імітують миття тарілок, поливання квітів, витирання пилу і т. ін.)

Далі лялька «просить» розповісти, чим вони зайняті вдома після школи, з'ясувати їх обов'язки (прибирають постіль, акуратно складають свої речі, чистять взуття, наводить порядок зі своїми іграшками, доглядають за меншими дітьми, роблять послуги бабусі, дідусеві подають кімнатні туфлі, воду тощо).

Урок 9. Усі професії потрібні.

1. Бесіда про працівників школи, важливість їхньої роботи.

-- Хто працює в школі?

-- Що робить у школі лікар, кухар, прибиральниця?

-- Розкажіть про їхню працю.

-- Хто працює в бібліотеці?

-- Як учні повинні шанувати працю цих людей і допомагати їм?

Розглядається праця кожного працівника. Наприклад, прибиральниця дбає про чистоту школи. Вона миє вікна, панелі, на кожній перерві протирає підлогу, збирає папірці, які учні накидали під час перерви. Якщо учні не будуть смітити, брудними руками чіпати стіни, будуть витирати ноги, коли заходять у школу, то цим самим вони полегшать роботу прибиральниці.

2. Навчально-пізнавальне завдання «Закінчіть речення».

Товари в магазині продає…

Хворих лікує…

Вироби з дерева виготовляє…

Вирощує хліб..

Робить зачіски…

Керує автобусом…

Добуває вугілля…

Пише вірші…

-- А які ще професії ви знаєте?

3. Дидактична гра «Що роблять мої мама і тато?».

Хід гри. Учитель називає ім'я учня, він встає і каже: «пече хліб, доїть корів» і т. ін. Хто не може чітко і правильно відповісти, встає, показує малюнок, на якому зображена робота батьків і розповідає про зображене на ньому.

4. Назвіть, людям яких професій належать ці знаряддя праці.

5. Дидактична гра «Чия це праця?».

Хід гри. На столі лежать малюнки зображенням вниз. Учитель дає дітям завдання: «Розкажіть, хто працював, щоб зробити зображений предмет?».

Урок 11. Навчись робити самостійно.

1. Опрацювання оповідання К. Ушинського «Кожній речі -- своє місце».

Сергійко як прокинеться вранці, так і починає свої речі розшукувати: одна шкарпетка у нього на стільці, друга -- під столом; один чобіток під ліжком, а другого і в кімнаті немає. Возиться Сергійко щоранку, возиться... і запізнюється на уроки.

-- Як ви гадаєте, чому Сергійко щодня запізнювався на уроки?

-- Де валялися його шкарпетки, чобітки?

-- Чому оповідання називається «Кожній речі -- своє місце»?

-- До чого воно нас закликає?

-- Як ви думаєте, діти, допомагала безпорадність Сергійка його речам (одягу, взуттю, постелі, книжкам, зошитам та ін.) бути цілими, красивими, чистими?

-- А що ж треба знати і робити, щоб у квартирі завжди було прибрано, чисто, охайно?

-- Як можна цього досягти? Я, наприклад (вчитель показує ляльку), коли приходжу зі школи додому, акуратно роздягаюся: взуття ставлю в коридорі (на окремій поличці), одягаю домашні туфлі; потім знімаю одяг і акуратно складаю його на стілець або вішаю на вішалку; одягаю домашній халатик чи платтячко, костюмчик. Увечері, коли всі готуються до завтрашнього дня, я прошу маму допомогти мені почистити і випрасувати платтячко чи костюмчик. Мама показує, як це треба робити, і я виконую все сама. У нас дома всі так роблять. Татко часто говорить, що чистота і порядок -- запорука здоров'я.

2. Ситуативне моделювання.

У нас є лялька Оленка і хлопчик Андрійко. А ось іграшкова дитяча кімната. Будь ласка, діти, хто з вас може допомогти Оленці і Андрійкові, розповісти, як їм швидко зібратися до школи. Хай Оленка чи Андрійко розкажуть, де знаходиться їхній одяг, взуття, шкільне приладдя.

Двоє учнів спочатку «збирають» до школи Оленку, а потім двоє інших збирають Андрійка. Після таких вправлянь дають оцінку учням, їхній вправності і порядку.

3. Дидактична гра «Чи гарно живеться твоїм речам?» Гра допоможе перевірити вміння дітей тримати свій одяг у порядку; привити навички самообслуговування.

Хід гри. Учень виходить до столу, всі його оглядають. Учитель запитує: «Як у Петрика живеться піджачку?» Діти відповідають, що піджачку живеться добре: ґудзики пришиті, чистий... Діти оцінюють одяг товаришів. Такі вправляння повторюються з 3-4 учнями. Таку ж розмову ведуть про зачіску у дівчаток, хто допомагає їм гарно заплітати кіски, зав'язувати банти, в якому стані взуття, як треба його доглядати тощо.

Урок 13. Як ставитися до інших. Умій дружити.

1. Бесіда про дружбу.

-- Ви дуже часто чуєте і вдома, і в школі: «Треба бути дружними, дружно грати, дружно жити». А що значить дружити? (Відповіді дітей вчитель уточнює: уважно ставитися до друга, ділитися з ним усім, старатися зробити для нього щось хороше, не сваритися і т. д.).

-- Послухайте уважно оповідання про три дівчинки і скажіть, хто з них справжній друг.

Три дівчинки -- Іра, Зіна і Оленка -- дружили. Вони разом грались, дивились книжки, співали. Одного разу Іра ненавмисне поламала коробочку з кормом для птахів. Корм висипався. Вона злякалась і стала швидко прибирати його. Оленка їй допомагала і говорила: «Як же ти так необережно? У нас немає іншої коробочки. Підемо скажемо Вірі Іванівні, попросимо папір, щоб увечері полагодити коробочку». А Зіна стояла і говорила: «Завжди ти, Іро, все ламаєш. Я ось скажу Вірі Іванівні. У чому тепер корм зберігати?».

-- Як ви думаєте, хто з дівчаток справжній друг? Чому?

-- Як чинять друзі?

-- Чому нас може навчити це оповідання?

-- 3 ким цікаво дружити?

-- Хто в нашому класі знайшов собі друга і про нього розкаже?

2. Опрацювання вірша «Велосипед».

Славкові, що з квартири сорок,

Велосипед купили вчора.

Він зразу в двір його потяг,

прудкого та дзвінкого,

все.хизувався ним, та нас

не підпускав до нього.

Просив Юрко:

Ну дай хоч раз проїду метрів двісті!

А він Юркові:

-- Ач який! Свого купи та їзди.

І я просив. Та він:

-- Моє! -- і нам кататись не дає...

Ну й що, нехай! А ми зате

разом в кіно ходили,

разом у нашому дворі

співали, скільки сили,

а потім грали у квача,

аж поки вечір не почавсь.

А що Славко?

Він сам-один сидів з велосипедом,

і вже кататись не хотів.

Отак йому і треба! (А. Костецький)

-- З ким ви б хотіли дружити з Славком чи Юрком ? Чому?

-- Кому було веселіше: Юркові чи Славкові?

-- Як ми назвемо Славка? (Жадібним).

-- А як би ви вчинили у такій ситуацій?

-- Чи даєте ви іграшки своїм друзям?

Урок 14. Чи вмієш ти ввічливо розмовляти. Культура спілкування.

1. Створення і розв'язання ситуацій морального вибору.

-- Послухайте оповідання про хлопчика Сергійка.

Сергійко йшов до школи. Біля одного будинку він задивився на голубів, які зграйкою вуркотіли на травичці Сергійко дістав хліб, покришив голубам. Та раптом згадав, що спізнюється в школу. Він швидко побіг, біля дверей школи ледве не збив прибиральницю, зачепив дівчинку, вона впала, а Сергійко побіг далі. Вже почались уроки, він протупотів по всьому коридорі, забіг у клас і сів на своє місце.

-- Які помилки допустив Сергійко?

-- В яких випадках і як йому треба було діяти?

У наступному завданні діти мають додати слова, які повинна була сказати Оля.

На перерві Оля ненароком штовхнула дівчинку і промовила:...

Їй доручила Ніна Миколаївна взяти книжку в бібліотеці. Оля прийшла до бібліотекаря і сказала:...

Потім віднесла книжку в клас, віддала Ніні Миколаївні зі словами:...

Разом з усіма Оля прийшла в їдальню випити молоко. Чашка стояла далеко. Оля попросила Дмитрика...

Випивши молоко, Оля сказала:...

3. Бесіда з елементами ситуативного моделювання про правила спілкування з старшими і однолітками.

-- А чи вміємо ми правильно звертатися з проханням до старших?

-- Як би ви звернулись до мене, коли б захотіли попросити книжку?

-- А ще які слова треба сказати, щоб прохання було ввічливим?

-- А тоді, коли я дам вам книжку, що б сказали?

Слова: будь ласка, дякую, прошу, дозвольте, спасибі -- «чарівні». Той, хто вживає їх, вихований, ввічливий. Усім приємно розмовляти з такими людьми.

-- А зараз подумайте, як би ви звернулися до товариша, щоб попросити в нього якусь річ? Наприклад, Сергійку, як ти попросиш в Оленки фарби?

-- А як би ти звернувся до свого товариша, щоб попросити якусь річ?

-- Чи ввічливо звернувся Сергійко?

-- А як відповіла Оленка?

-- А ти, Петрику, як би відповів? і т. д.

Урок 15. Правила поведінки в громадському транспорті.

1. Бесіда про види транспорту.

-- Відгадайте загадки:

Після кожної відгаданої загадки вчитель виставляє відповідний малюнок.

-- Як одним словом можна назвати всі виставлені малюнки?

-- Для чого служить транспорт?

-- Якими видами транспорту ви їздили?

-- А як слід поводитися в громадському транспорті?

2. Розв'язання ситуативних завдань.

Ти з мамою сидиш у тролейбусі. На зупинці зайшов дідусь…

Ти з бабусею зайшов у тролейбус. Вільне місце тільки одне…

Ти з товаришем голосно розмовляєш в автобусі. Вам зробили зауваження…

Маленький хлопчик їв цукерку і кинув папірець під ноги пасажирам…

Петрика дорослі пропустили першим в автобус. Він забіг у середину, сів сам і поспішив зайняти місця для своєї старшої сестри та її подруги -- щоб їм не довелося стояти, бо їде багато людей.

-- Як до Петрика поставилися дорослі?

-- Як він повівся в автобусі? У чому він був неправий?

-- Як треба поводитися в автобусі школяреві?

3. Дидактична гра-моделювання «Ми -- пасажири».

Хід гри. Розподіляються відповідні ролі (міліціонер, пасажири, водій автобуса, контролер тощо). Діти стоять на зупинці, підходить автобус і т.д. Під час гри розігрують різні ситуації: заходять люди похилого віку, оголошуються зупинки -- одні пасажири пропускають інших до виходу та ін.

Урок 16. Сервіруємо стіл. Правила поведінки за столом.

1. Бесіда про правила поведінки за столом.

-- Правила поведінки за столом вироблялись багатьма поколіннями, і ми зараз їх дотримуємось. Це правила, які забезпечують зручність усім, хто сидить за столом, дають змогу бути красивими і охайними. Ось, наприклад, не дозволяється класти лікті на стіл і розставляти їх широко, бо цим ви заважаєте сусіду (діти переконуються в цьому, розставивши лікті, потім забравши їх). Сидіти треба не розвалившись, а прямо, на зручній від столу віддалі, не горбитись. Не можна їсти з ножа, щоб не порізати язик; не можна дути на гарячу їжу, щоб не оббризкати себе і сусідів. Якщо тарілка стоїть від тебе далеко, не тягнись за нею сам, щоб не розлити інші тарілки, не замочити в них рукави, а попроси сусіда передати її. Щоб не подавитись їжею, бути охайним, акуратним, треба обов'язково їсти із закритим ротом, безшумно.

-- Ще про одне дуже важливе правило ми не згадали. Як ви думаєте, яке? (Діти говорять і цим самим учитель з'ясовує, що ж діти знають про поведінку за столом. Усі разом роблять висновок: після їжі обов'язково треба подякувати тим, хто готував її).

2. Ситуативне моделювання на тему «У нас сьогодні гості».

Учні класу поділені на групи по 4 чоловіки. Кожна група отримує набір речей, необхідних для сервірування столу (скатертина, посуд, столові прибори, чашки тощо) соки, печиво, цукерки. За наказом вчителя кожна команда приступає до сервірування столу за всіма правилами етикету. По ходу вчитель зазначає, яка команда найшвидше впоралася із завданням. Після того, як усі команди закінчили роботу, оцінюється якість виконання завдання учнями. Та команда, яка швидше і правильно впоралася із завданням, перемагає.

Потім учні сідають до столів і, дотримуючись правил поведінки за столом, пригощаються. Вчитель слідкує, як діти дотримуються правил.

Урок 17. Що належить до природи. Природа нежива і жива.

1. Бесіда з елементами практичної роботи.

-- Відгадайте загадки. (Малюнки-відгадки вчитель виставляє на дошці).

-- Як назвати одним словом все те, що ви відгадали? (Природа).

Де б ми з вами не були, чим би не займались, над нами завжди світить Сонце, ми дихаємо повітрям, п'ємо воду, споживаємо рослинну або тваринну їжу, нас оточують люди, рослини, тварини. Усе це належить до природи.

-- Якою буває природа?

-- Поділіть те, що зображено на малюнках на дві групи. Дайте назву кожній групі.

-- Чому природу поділили на живу і неживу? Чим живе відрізняється від неживого? Визначимо, які ознаки властиві живим організмам.

-- У багатьох є домашні тварини (кіт, собака, кури, корова та ін.) Пригадайте, чи змінюються вони. Як саме? (Тварини народжуються, ростуть і стають дорослими, розмножуються і вмирають.)

-- Як доглядають за тваринами? (Тварин годують, тому що всі живі організми живляться.)

-- Пригадайте, чи повністю нерухоме тіло тварини, коли вона спить? (Коли тварина спить, рухається грудна клітка. Тварини, як і кожна жива істота, дихає.)

Отже, те, що належить до живої природи, народжується, живиться, дихає, росте, розмножується і вмирає. Це характерні ознаки живої природи, до якої належать тварини, рослини та люди.

-- Розгляньте ілюстрації, зображені на дошці. (На дошці розміщені ілюстрації із зображенням тіл природи, між якими є дві речі, виготовлені людиною.)

-- Назвіть, що зображено на ілюстраціях, і знайдіть, що тут зайве. Чому це є зайвим?

Заберемо їх, і залишиться лише те, що належить до природи. Отже, природа -- це все, що нас оточує, крім того, що зроблено людиною.

2. Робота за малюнками в підручнику (с. 54). Учні визначають, що належить до природи, а що створено руками людей.

3. Робота за малюнком на с. 54 в підручнику. Групування предметів за ознаками: належить, не належить до природи. У кожному рядку діти називають зайвий предмет і пояснюють, чому він зайвий.

4. Виконання пізнавальних завдань.

Назвати одним словом запропонований перелік об'єктів:

Каштан, калина, соняшник, осока -- це …

-- До якої природи належать рослини?

Кінь, вовк, лелека, жаба -- це …

-- До якої природи належать тварини?

-- До якої природи належить людина?

5. Дидактична гра «Що зайве?».

-- Назвіть об'єкти, зображені в кожному рядку. Що зайве у кожному рядку? Поясніть, чому.

Урок 18. Сонце. Чому буває літо, осінь, зима, весна.

1. Колективне міркування дітей на тему «Якби Сонця не було, то …».

2. Дібрати пору року, якій відповідають дані ознаки:

Тепле, сонячне, безхмарне -- це...

Багата, щедра, золота -- це...

Квітуча, багатоводна, рання -- це...

Холодна, білосніжна, морозна -- це….

3. Дидактична гра «Дванадцять місяців».

Ігровий матеріал: таблиця із назвами місяців, їх нумерацією і назвами команд; 2 кубика з крапками від 1 до 6 на гранях.

Хід гри. Ознайомившись із таблицею і уточнивши співвідношення назви місяця і його номера за допомогою лічилки визначають право першого ходу і починають гру. Кинувши кубик гравець команди рахує кількість випавших на верхніх гранях крапочок і відповідно їх кількості знаком «+» позначає один із місяців у таблиці в графі своєї команди. Перемагає та команда, яка не помиляючись в нумерації місяця і його назви, першою заповнила знаками «+» свою графу.

Урок 22. Рослини. Різноманітність рослин. Значення рослин у житті людини.

1. Бесіда з елементами роботи з підручником.

-- Сьогодні ми почнемо вивчати одну із груп живих організмів. А щоб дізнатись яку, відгадайте загадки. (Вчитель виставляє на дошці ілюстрації відгадок.)

-- Як назвати одним словом ялину, цибулю, кульбабу, калину? (Це рослини.)

-- Які ще рослини ви знаєте? Назвіть їх.

-- Розгляньте малюнок у підручнику на с. 65, що розміщений вгорі сторінки. Які рослини ви впізнали?

-- Де вони ростуть?

-- Які з них можна зустріти біля вашого будинку? Біля школи?

2. Гра-вправа. Закінчити речення:

У лісі ростуть …

На городі ростуть …

У кімнаті ростуть …

У саду ростуть …

3. Дидактична гра «Назви, про що скажу».

Вчитель пропонує назвати рослину за описом: «Росте вона переважно в парку, нею прикрашають вулиці. Листя її схоже на розкриту долоню. Квіти зібрані в «пірамідки». Плід схований у колючий кожушок» і т. ін.

Урок 23. Тварини. Різноманітність тварин. Значення тварин у житті людини.

1. Бесіда з елементами практичної роботи.

-- Розгляньте малюнки із зображенням тварин, назвіть їх і скажіть, чим відрізняються між собою тварини. (Тварини відрізняються розмірами, а також формою тіла. Форма тіла тварин залежить від того, у якому середовищі вони живуть.)

-- Де живуть тварини? (Вони живуть скрізь, де для них є їжа, схованка від ворогів та місце для влаштування житла: у воді та на суші, під землею і в повітрі. В усіх куточках нашої планети можна зустріти тварин.)

-- Які тварини все життя проводять у воді, не виходячи на сушу? (Все життя проводять у воді, не виходячи на сушу, риби, раки, дельфіни, кити.)

-- Які тварини живуть у ґрунті? (У ґрунті живуть кроти, землерийки, дощові черви, деякі комахи.)

-- Які тварини заволоділи повітряним простором? (У повітрі літають птахи, комахи, летючі миші.)

-- Чим схожі між собою всі тварини? (Тварини схожі будовою тіла, яке у більшості складається з голови, тулуба, кінцівок (ніг, крил) та хвоста.)

2. Виконання пізнавальних завдань.

-- Розподіліть тварин на групи за способом пересування:

щука, метелик, вовк, сорока, гадюка, дельфін, кит, миша, сова, заєць, ящірка, жаба, вуж, олень, коник.

Літають:

Бігають:

Стрибають:

Плавають:

Повзають:

— Вказати цифрами, де живуть ці тварини.

-- Скласти речення, використовуючи слова першого і другого стовпчиків.

Соловейґелґоче

собакадзижчить

індиктьохкає

бджолагавкає

3. Гра «Плутанина».

Переплутанка

Ось так диво-дивина --

Виріс ріг у кабана.

Льоха вбралася у піря,

Пси порили все подвіря.

А лаписько в курнику

Заспівав: «Ку-ку-рі-ку!»

Лізуть горобці під квочку,

Щоб сховатись в холодочку.

А ягнята, мов коти,

Геть обсіли всі плоти.

Віл на яворі пасеться.

Кіт у кошику несеться.

А індики на воді

Плавають, мов лебеді.

А тепер скажи мені --

Де тут правда, а де ні?

А. Григорук

Урок 25. Де ти живеш.

1. Дидактична гра «Місцеве радіо», під час якої діти закріплюють знання своєї домашньої адреси.

Хід гри. Діти сідають півколом так, щоб добре бачити одне одного. Вчитель дивиться на дітей і запам'ятовує колір одягу, які-небудь характерні деталі його тощо. Потім він повертається спиною до класу і оголошує: «Увага! Загубилась дівчинка з білою стрічкою у волоссі. На ній була червона кофта і смугаста спідниця. Хай вона підійде до вчителя». Всі діти слухають і дивляться один на одного. Дівчинка, яку шукають, встає, підходить до вчителя, називає своє ім'я та адресу.

2. Тематичне малювання на тему «Моє рідне село».

Учні малюють, оцінюють малюнки, створюють виставку, розповідають, що про село можна дізнатися з їхніх малюнків. Кращі розповіді вчитель записує. Ці записи прикріплюються на виставці до малюнків.

Урок 27. Що виготовляють або вирощують там, де ти живеш.

— Поставте біля малюнка цифру 1, якщо це вирощують у селі, і 2 -- якщо виготовляють у місті.

Оскільки успішність учіння молодшого школяра тісно пов'язана з організацією його робочого місця, що містить у собі забезпечення необхідним навчальним приладдям, дотримання порядку на парті протягом уроку та необхідних санітарно-гігієнічних вимог. Особливо відповідальним у цьому плані є початковий, адаптаційний період навчання, головне призначення якого сформувати у першокласників зовнішню організованість як необхідну передумову внутрішньої організованості, тобто організованості розумових дій (С.Л. Коробко, З.П. Шабаліна). Тому на кожному уроці ми постійно звертали увагу на формування у першокласників організаційних умінь і навичок, спрямованих на раціональну організацію навчальної діяльності. Зокрема, проводилася робота, яка передбачала сформованість таких умінь як організувати робоче місце, точно виконувати вказівки вчителя, планувати навчальні дії, працювати з підручником.

Оволодінню учнями вміннями міркувати сприяють вправи розвивального характеру, насамперед -- завдання і запитання, що привчають встановлювати послідовність та взаємозалежність подій, явищ, логічно висловлюватися.

Корисною пропедевтикою для розвитку в дітей уміння міркувати є відгадування і складання загадок. Цій роботі передує вправляння в стислому описі добре відомих предметів, яке найдоцільніше проводити під час прогулянок, ігор, малювання. Корисні також і завдання, що спонукають дитину визначати послідовність подій, явищ, стану.