Технології навчання у грі

Модель навчання у грі - це побудова навчального процесу шляхом включення учня до гри (передусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються).

Використання гри у навчальному процесі завжди наражається на Суперечність: навчання є процесом цілеспрямованим, натомість гра за своєю Природою має невизначений результат (Інтригу).

Тому завдання педагога при застосуванні ігор у навчанні полягає в підпорядкуванні гри конкретній дидактичній меті.

Останнім часом в організації самої гри спостерігається зміщення акцентів із драматизації (форм, зовнішніх ознак гри) на її внутрішню сутність (моделювання події, явища, виконання певних ролей).

У західній дидактиці поступово відмовляються від терміна "гра", який асоціюється з розвагами, і вживають терміни "симуляція", "імітація" тощо.

Ігрова модель навчання покликана реалізовувати, крім основної дидактичної мети, ще й комплекс цілей: забезпечення контролю виведення емоцій, надання дитині можливості самовизначення, сприяння й допомога розвитку творчої уяви, надання можливості вдосконалення навичок співпраці в соціальному аспекті, надання можливості висловлювати свої думки.

Учасники навчального процесу за ігровою моделлю перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні.

Учням надають максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише конкретними правилами гри.

Учні самі обирають свою роль у грі; висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи чи її розв'язання, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення.

Учитель в ігровій моделі виступає як інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації), суддя (коригування і поради стосовно розподільчу ролі), тренер (підказки з метою прискорення гри), головуючий, ведучий (організатор обговорення).

Етапи ігрової моделі навчання

1. Введення учнів у тему, ознайомлення і правилами гри, загальний огляд її перебігу.

2. Підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм гри, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв'язання проблеми).

3. Основна частина - проведення гри.

4. Обговорення.

Інструктивні поради учням:

1. Чітко дотримуйтеся своєї ролі.

2. Намагайтеся слухати партнерів і вчителя.

3. Не коментуйте діяльності інших.

4. Намагайтеся поставитися до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації.

5. Вийдіть із ролі по завершенні сценки.

6. Беріть участь в аналізі рольової ситуації.

Розігрування та обговорення суперечливої ситуації "РОЗТРАТА":

1-й варіант-обговорення

1. Читання тексту.

2. Перевірка розуміння тексту суперечливої ситуації за допомогою запитань:

2.1 Які факти наведено в тексті?

2.2 Хтоєучасникамйспра8и? Які їх інтереси? Чиє тут конфлікт? У чому він полягає?

2.3 Чиї інтереси зіштовхнулися?

2.4 Чи регулюється ця ситуація правом? Чи необхідно регулювати такі ситуації правом?

2.5 Які можуть бути шляхи вирішення конфлікту? Якому надали б перевагу ви?

2.6 Що можуть зробити дійові особи ситуації?

Справа листоноші (1-й варіант).

Початок канікул. Студентка Наталка бажає попрацювати та заробити гроші. Вона влаштовується листоношею на пошті й кожного дня розносить не тільки газети, листи, алей гроші. Наталка зустрічається Із Сергієм. Він запросив дівчину на дискотеку. Наталці дуже хочеться сподобатися своєму хлопцеві, вразити його своїм убранням, але вона не знає, що їй одягти у вечері. Сьогодні Наталка розносить пенсії. По дорозі вона заходить до своєї подруги в універмаг і дізнається, що привезли Красиві костюми. Дівчина приміряє один з них, він якраз на неї і дуже їй пасує. Проте Наталка не має достатньої кількості грошей для такої покупки. Якщо скласти майбутню зарплатню дівчини з тими грошима, що вона відклала, грошей би вистачило. Однак гроші дівчині потрібні терміново. Не вистачає 20 гривень. Наталка вирішує використати частину грошей з пенсії пані Іваненко і повідомляє жінці, що виплата пенсії затримується і що гроші вона принесе їй пізніше.

2-й варіант - розігрувати ситуації

Розподіл ролей:

1. Студентка-листоноша: не впевнена, купувати їй в універмазі костюм чи ні. Вона прислухається до своєї совісті та думки своєї подруги.

2. Нечиста совість: стоїть в універмазі та переконує Наталку купити костюм.

3. Чиста совість: стоїть на другому боці в універмазі, спростовує доводи нечистої совісті та переконує Наталку не купувати костюму.

4. Пенсіонерка: спочатку втрачає надію, плаче, бо це - її єдині гроші на прожиття. Проте згодом справа видається їй підозрілою. Жінка починає захищатися та вимагати правдивого пояснення й вирішує йти на пошту довідатися, в чому справа.

5. Мешканці міста: їх завдання - прореагувати на вчинок листоноші Наталки.

Підбиття підсумків рольової гри.

Справа листоноші (2-й варіант).

Початок канікул. Студентка Наталка бажає попрацювати та заробити гроші. Вона влаштовується листоношею на пошті й кожного дня розносить не тільки газети, листи, але й гроші.

У Наталки захворіла мати: вона знаходиться в лікарні, і їй терміново потрібні ліки. Якщо скласти майбутню зарплатню Наталки з тими грошима, що вона відклала, грошей би вистачило. Проте гроші ЇЙ потрібні терміново. Не вистачає 20 гривень. Сьогодні Наталка розносить пенсії. Вона вирішує використати частину грошей з пенсії пані Іваненко. Наталка повідомляє жінці, що виплата пенсії затримується і що вона принесе їй гроші пізніше.

Дискусія як засіб пізнавальної діяльності учнів

Дискусія - це широке публічне обговорення спірної проблеми. Дискусія а) сприяє розвитку критичного мислення; б) дає змогу визначити власну позицію; в) формує навички визначення власної позиції; г) поглиблює знання з обговорюваної теми.

Організація проведення дискусії

1. Проведення дискусії необхідно починати з висування конкретного дискусійного питання (такого, що не має однозначної відповіді і передбачає різні варіанти розв'язання).

2. Усі вислови учнів мають стосуватися теми, що обговорюється,

3. Учитель має виправляти помилки та неточності, яких припускаються учні.

4. Усі твердження учнів мають бути аргументовані.

Дискусія може вирішуватися як консенсусом, так і збереже пням Існуючих розбіжностей між" учасниками.

Існує легковажна думка про те, що дискусія не вимагає ґрунтовної підготовки ані з боку вчителя, ані з боку учнів (такий собі експромт). Проте це враження хибне, бо проведення дискусії вимагає ґрунтовної підготовки.

Планування дискусії

Необхідним елементом дискусії є план. Його можна запропонувати учасникам заздалегідь, напередодні дискусії, щоб учні могли попрацювати з літературою, довідниками, періодикою тощо.

При плануванні дискусії потрібно:

1. Розрахувати час, необхідний для проведення дискусії.

2. Передбачити узгодженість проведення дискусії з іншими видами роботи.

3. Створити оптимальні умови для пересування учнів з метою обговорення ними проблеми.

4. Подбати про створення умов для учнів, які будуть стежити за перебігом дискусії.5. Підготувати матеріали, необхідні для роботи учнів та наочного подання дискусії.

6. Роздати письмові інструкції щодо способу виконання завдання.

7. Врахувати вміння учнів працювати в групі.

Вчителю важливо пам'ятати упродовж усієї роботи груп під час дискусії про: мету, від якої не слід відхилятися; час, якого потрібно дотримуватися; підсумки, які треба підвести, аби сама дискусія не втратила сенсу.

Важливим елементом технології навчання в дискусії є вступна частина, бо саме в ній створюється емоційний та інтелектуальний настрій подальшої дискусії.

Тому потрібно подумати, як своєрідно запросити дітей до жвавого обговорення проблеми: шляхом її викладу, опису конкретного випадку, невеличкої рольової гри. демонстрації фільму або ілюстративного матеріалу, запрошення експертів, використання останніх новин, інсценування будь-якого епізоду, стимулювання серією питань на зразок: "Чому? Що сталося б, якби?."

Моделювання навчальних тем на основі дискусії

Можна порекомендувати кілька варіантів моделювання навчальних тем (на основі дискусії):

1. Підготовка до дискусії із використанням попередньо вивченого матеріалу (як підсумковий урок).

2. ВключеннядискусійногокомпонентувокремІурокитеминаетапахпере-вірки домашнього завдання й закріплення щойно вивченого матеріалу.

3. Побудова навчання як самостійної або групової роботи учнів з обговоренням її результатів.

На практиці найбільш широко використовують перший варіант.

Метод "прес"

Щоб переконувати інших людей, висловлена думка має бути аргументованою. Аргументи або докази, в свою чергу, мають бути зрозумілі слухачам, науково перевірені, статистично підтверджені тощо.

Метод висловлювань має назву "Прес". Це означає, що в разі його застосування ваше вміння переконувати стане значно результативнішим. Із застосування цього методу варто починати роботу з навчання учнів дискутувати.

Він дає можливість навчитися формулювати й висловлювати власну думку з дискусійного питання аргументовано, в стислій формі, а також впливати на думку співрозмовників.

Метод має такі структурні етапи:

1. Позиція

Висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору. Почніть так: "Я вважаю, що..."

2. Обґрунтування

Поясніть, чому ви так вважаєте, на чому ґрунтуються ваші докази. Почніть зі слів: "Оскільки..."

3. Приклад

Наведіть факти, дані, інформацію, що аргументують, доводять, підсилюють вашу позицію, демонструють вашу правоту.

Висновки