Позакласна робота з іноземної мови у середній загальноосвітній школі

Культурно-масові форми позакласної роботи передбачають проведення різних вечорів: вечір-портрет, вечір-зустріч, вечір-хроніка, вечір-ритуал, вечір-свято.

Як і всі позакласні заходи, вечори на іноземній мові покликані підвищувати інтерес учнів до мови, що вивчається, закріплювати, розширювати і заглиблювати знання, що є у них, уміння і навики.

При визначенні тематики вечорів слід враховувати, що деякі теми можна рекомендувати лише для окремих ступенів навчання або класів. Ряд тем слід використовувати на різних ступенях навчання в інших варіантах. Вибір теми вечора і форми його проведення для того або іншого ступеню навчання визначається, з одного боку, об'ємом мовного матеріалу, у міру збільшення якого можна ускладнювати тематику, з іншого боку, рівнем загальноосвітньої підготовки що вчаться, можливістю реалізації деяких міжпредметних зв'язків.

Необхідно максимально використовувати знання і уміння учнів, придбані ними в процесі навчання і участі в позакласній роботі, мінімально завантажувати їх заучуванням нового матеріалу, особливо такого, який містить незнайомі лексичні одиниці і граматичні явища. У зв'язку з цим слід наперед планувати і чітко систематизувати весь матеріал, використовуваний на вечері. Такий вечір краще всього проводити в кінці чверті, півріччя, року. Учні в ході учбового процесу отримують завдання по драматизації невеликих учбових текстів, їх інсценуванню, по тематичному об'єднанню таких інсценувань з вивченими віршами, піснями і т.д.

При складанні плану позакласних заходів слід погоджувати тематику і програму вечорів, що проводяться, з святами, поточними подіями міжнародного характеру, ювілейними датами, приурочуючи їх проведення до даного дня [39, 45].

Готуючи художню частину, слід пам'ятати і про ту частину вечора, завдання якої полягає в тому, щоб розширити пізнавальні інтереси учнів, а для цього слід провести на початку вечора бесіду, вступне слово українською мовою або на іноземній, але адаптоване згідно ступеня навчання.

Особливо слід звернути увагу на розуміння змісту вечора і правильне сприйняття віршів і пісень. Оскільки тексти віршів і пісень не можна адаптувати, слід давати їх там, де це необхідно, на двох мовах -- іноземній та українській. Це сприятиме полегшенню розуміння і одночасно підсилить їх емоційну дію. Під час проведення вечора треба ширше (але в міру) використовувати проектування на екран фрагментів фільмів, дат, імен власних, географічних назв, різних фото, ілюстрацій, тобто всього того, що сприяє кращому сприйняттю матеріалу. З тією ж метою корисно деякі пісні, особливо ті, які виконує весь зал для глядачів, написати у вигляді великих плакатів і вивісити їх в залі для глядачів. Можна рекомендувати також текст однієї-двох цих пісень включити в запрошення.

Вечір-портрет об'єднує в собі вечори, присвячені життю і діяльності відомих людей: політичних діячів, письменників, художників, композиторів.

Подібні вечори проводяться для того, щоб розширити знання учнів про життя і творчість, значення, досягнення або внесок тієї або іншої відомої людини в справу країни і людства. Знання життя і діяльності цих осіб сприятиме вихованню учнів. Знайомлячись з такими людьми, учні отримують уявлення про країну мови, яку вивчають, про її народ, традиції і т.д. Дані вечори краще проводити в дні народження знаменитих людей або в дні їх загибелі, смерті, на знак пам'яті про них.

Вечір-ритуал об'єднує вечори, які бувають зазвичай традиційними і містять в собі елементи ритуальних посвят. Вони характеризуються особливо урочистою обстановкою під час проведення, відповідальністю рухів учасників і хвилюванням присутніх. До таких вечорів відносяться посвята в знавці в якій-небудь області науки або техніки; вшановування когось за велику і плідну роботу, наприклад педагогів, та інше.

На даних вечорах вимовляються напутливі або подячні слова, вручаються дипломи, сувеніри, присуджуються звання, узагальнюється досвід роботи і досягненні успіхи.

Вечір-зустріч -- вечір, на якому учні з кимось зустрічаються, знайомляться, діляться враженнями, думками, обмінюються адресами, сувенірами, значками, набувають нових друзів, дізнаються багато нового і цікавого.

Дані вечори проводяться у зв'язку з прибуттям якої-небудь делегації, запрошенням тієї або іншої людини, що побувала за кордоном, бажанням людини розповісти іншим про своє хобі, про свої враження, про побачене і пережите.

Подібні вечори можуть бути незапланованими і організовуватися протягом декількох днів залежно від можливостей прибулих гостей. До таких зустрічей слід бути готовим завжди.

Вечір-хроніка служить загальною назвою вечорів, пов'язаних з викладом історії хронікальних подій, дат, з назвою історичних місць, міст, згадкою імен героїв, відомих людей минулого з метою, щоб нагадати учням важливі факти історії, пояснити і довести значущість якої-небудь події або знаменного дня. Дані вечори пов'язані із країнознавством і призначені для повідомлення учнів історичних фактів і подій з історії нашої країни та інших країн, що зустрічаються при вивченні іноземної мови.

Вечір-хроніка проводиться за ініціативою учнів, яких зацікавила яка-небудь історична подія, дата або ім'я. У них з'являється бажання більше дізнатися про це самим, а потім розповісти і іншим.

Вечір-свято знайоме всім. Проведення даних вечорів не складає особливих труднощів. Проводяться вони напередодні якого-небудь свята.

Для даних вечорів можна вибрати не тільки дати нашого календаря, але й інших країн. Це сприятиме розширенню кругозору учнів, знайомству їх з традиціями інших народів світу.

Проведення вечора-свята залежить від бажання учнів святкувати цей день колективно, разом з друзями в школі. Деякі свята можуть бути нецікаві учням, інші бувають зрозумілі тільки учням старших класів. Всі ці умови необхідно враховувати при плануванні позакласної роботи.

У позакласній роботі практикують проведення мовних вечорів. Такий вечір може підводити підсумки роботи гуртка. Тоді основна роль в організації його належить гуртківцям, які виступають на вечорі з найцікавішими повідомленнями, підготовленими і прослуханими на гуртку, а тепер тематично об'єднаними і відповідно скомпонованими.

Найчастіше мовний вечір проводиться як самостійний вид позакласної роботи, присвячується важливим мовним проблемам або приурочується до знаменних дат. Тоді його організовують широко, до участі в ньому залучають учнів відповідних класів, учителів, зал святково оформляють, учні готують спеціальний номер стінгазети, виставку наочності, виготовленої гуртківцями.

Тематика мовних вечорів може бути найрізноманітніша.

2.5 Гурток як синтетична форма позакласної роботи

Гурткова робота з іноземної мови має велике загальноосвітнє, виховне і розвиваюче значення. Ця робота не тільки заглиблює знання по іноземній мові, але і сприяє розширенню кругозору школярів.

Гурток як форма позакласної роботи відома давно, вона набула вже більш менш сталих ознак, отримала широке віддзеркалення у пресі . Проте у вчителя виникає немало питань про особливості організації основних видів кружків. Аналіз опублікованих робіт показав, що саме організаційна сторона справи найчастіше упускається з вигляду [39, 56].

Мовний гурток -- важлива й ефективна форма позакласної роботи, перевага якої у тому, що заняття проводяться систематично, за певним планом, при постійному складі учнів.

При створенні гуртків іноземної мови в школі необхідно враховувати наступні положення:

1. Заняття в гуртку повинні бути виключно добровільними.

2. Кожен гурток ставить собі певні і конкретні завдання.

3. Організація роботи будь-якого гуртка повинна бути чіткою. На першому (організаційному) занятті будь-якого гуртка слід вибрати старосту, встановити точні дні і години навчань, обговорити план роботи гуртка. Гуртківцям повинна бути поставлена умова: пропуски занять гуртка без поважних причин не допускаються.

4. Дні і години роботи кружка обов'язково узгоджуються з учбовою частиною школи. Періодичність занять -- 1 раз в дві неділі.

6. Тематика занять повинна бути актуальна і відповідати запитам учнів.

7. Тривалість кожного заняття в середньому близько години.

8. Результати гурткових занять всієї групи, а також роботи окремих учнів повинні знаходити віддзеркалення в бюлетенях, що спеціально випускаються, або в стінній газеті.

Найкраще, коли в гуртку працюють учні одного класу (при наявності кількох паралельних). Заняття гуртка проводять два рази на місяць. До роботи залучають тих учнів, які виявили бажання працювати в ньому. Плануючи роботу, треба пам'ятати, що зміст, види й форми її мають відповідати віковим особливостям учнів, рівневі їх загального розвитку. Гурток може бути тематичний і широкого профілю. Проте, більше зацікавити учнів мовним матеріалом можна тоді, коли тематика гуртка матиме так званий широкий профіль, тобто охоплюватиме кілька мовознавчих проблем: походження мови, походження імен, географічних назв, розвиток значень слова, розвиток і збагачення словника в певну епоху.

У мовознавчому гуртку учні 5-7 класів найчастіше опрацьовують питання з лексики, фонетики, словотворення, у 8-9 класах вивчають питання синтаксису, стилістики, досліджують відповідні синтаксичні явища в мові письменників.

Гуртківці 10-11 класів опрацьовують мовностилістичні явища творів. Це дозволяє їм глибше проникнути у творчу лабораторію письменника, збагнути особливості його творчості, усвідомити ідейно-тематичну й образну основи твору.

Заняття гуртка може складатися з таких основних структурних елементів: вступне слово керівника гуртка, виступи гуртківців з відповідними повідомленнями (рефератами, доповідями), виконання всіма учасниками гуртка практичних завдань, відповіді на запитання, у 5-7 класах - завдання з цікавої граматики, мовні ігри.

Протягом року проводять одне-два відкритих заняття, на які запрошують і не членів гуртка. Такі засідання популяризують роботу гуртка, збуджують інтерес до вивчення іноземної мови і в інших учнів.

Роботу гуртка планують, план складають на півріччя; планувати роботу гуртка можна й на цілий рік.

Успіх роботи мовного гуртка значною мірою залежить від того, наскільки продумано і вдало організовує її керівник. Він детально планує й готує кожне засідання, добирає потрібну літературу, наочні посібники, консультує гуртківців, навчає, як треба працювати над запропонованою літературою, як готувати реферат чи повідомлення, як добирати найбільш промовисті факти для ілюстрації теоретичних положень, де їх відшукати. Проте вчитель ні в якому разі не повинен підміняти учнів, давати їм готовий виступ, інакше вони втрачають інтерес і потяг до роботи [39, 58].

Потрібно, щоб робота гуртка не замикалася у вузьких рамках, а ставала здобутком інших класів, школи, тому робота його повинна популяризуватися оголошеннями, виступами гуртківців у стінній пресі, по радіо.

Виготовлення таблиць, мовних плакатів -- один із видів роботи мовного гуртка. Це своєрідна популяризація норм літературної мови серед учнів школи. Гуртківці під керівництвом учителя розробляють зміст і виготовляють орфоепічні й орфографічні таблиці. Так само популяризується використання приказок і прислів'їв про працю, дружбу, мир. Такі таблиці вивішують на певний час у кабінеті іноземної мови або в спеціально організованому «Куточку мови» й після ознайомлення учнів з ними замінюють іншими.

педагогічний позакласний іноземний читання

РОЗДІЛ 3. Особливості деяких форм позакласної роботи з іноземної мови

3.1 Позакласне читання як засіб формування читача

«Забудьте про позакласне читання!» -- іноді доводиться чути в деяких школах. Сьогодні вчителю іноземної мови не вистачає годин для опрацювання творів, запропонованих Програмами -- стверджує дехто із словесників. Дійсно, це так. І реалії сучасного шкільного життя вносять певні корективи у плани вчителя. Та хіба можна відмовитися від головної мети вивчення літератури у школі -- залучити до читання, зацікавити найкращими художніми творами, адже відомо, що вдало організоване позакласне читання впливає на якість класного, націлене на розширення кола знань, умінь та навичок, необхідних для розвитку читацької культури. Воно сприяє формуванню мотивів звертання до книги та потреби у самостійному читанні художніх творів [13, 24].

Позакласне читання -- це вид самостійного читання учнів, що здійснюється під керівництвом учителя на основі рекомендованих списків творів, запропонованих чинними Програмами з іноземної мови.

Задача позакласного читання -- не тільки проконтролювати самостійне читання учнів, дати йому необхідний напрям, розвивати любов до книги, літератури, зацікавити школярів тим чи іншим твором, творчістю того чи іншого письменника, навчити їх орієнтуватись у «книжковому морі» літератури, розширити їхні знання з літератури даного часу, а ще й ліквідувати прогалини у знаннях учнів, закріпити вміння використовувати аналіз (елементи аналізу) під час вивчення творів, прочитаних самостійно, бути сполучною ланкою між вивченням програмних творів у класі та самостійним читанням учнів за власним вибором.

Зміст позакласного читання складається з:

- вивчення кола читання учнів;

- формування мотивів звертання до книги;

- засвоювання певних знань, умінь та навичок, необхідних для організації самостійного читання учнів.

Основними види робіт із позакласного читання:

- анкетування;

- індивідуальні та колективні бесіди;

- «звіти» учнів про самостійне читання творів;

- ведення читацького щоденника;

- складання маленьких каталогів з картками, що містять бібліографічні відомості та коротку анотацію;

- ведення альбому власних ілюстрацій до творів;

- ведення робочого зошита з позакласного читання;

- складання анотацій, післямов, передмов до книг;

- написання рецензій, відгуків, рефератів та творів на книгу;

- проведення засідань гуртка книголюбів.

Так, анкетування проводиться для того, щоб дізнатися, що читають і як розуміють учні прочитане. В результаті анкетування вчитель оцінюватиме точність та емоційність висновків та суджень учнів про прочитане, взагалі, ставлення школярів до читання, а також мотиви звертання до того чи іншого твору [13, 25].

Під час індивідуальних чи колективних бесід учитель також може дізнатися про те, що читають учні після уроків, що їх цікавить, якій літературі вони віддають перевагу, і використати це на уроках позакласного читання, при складанні списків літератури, яку школярі мають прочитати влітку. Врахування інтересів та смаків учнів допоможе не відштовхнути їх від книги взагалі, а, навпаки, залучити до читання.

Один чи два рази на рік (а може, і більше, якщо дозволяє час) доречно буде провести уроки - «звіти» учнів про самостійне читання творів. На таких «звітах» школярі мають розповісти, які книги, яких авторів вони прочитали із списку літератури для позакласного читання. Учитель з'ясує, чи сподобалися їм ці твори, чим вони їх вразили, що цікавого та корисного для себе школярі винесли завдяки читанню. Вчитель може запропонувати учням розказати про прочитані ними твори, що не входять до списку літератури, та попросить пояснити, що приваблює школярів у цих книгах. На таких заняттях доречно буде чи самому вчителю, чи підготовленій творчій групі учнів розказати про новинки «книжкового світу», а саме: про нові твори та нових авторів, нові цікаві видання відомих уже творів, нові переклади, оригінальні точки зору на знайомі учням книги, що з'явилися в періодичній пресі чи інших виданнях тощо. Звичайно, що всі види робіт на такому занятті-звіті будуть сприяти розширенню читацького кругозору школярів.

Доброю традицією у практиці викладання іноземної мови у багатьох школах є ведення читацьких щоденників. Така форма роботи учнів дозволяє вчителю не тільки проконтролювати читацьку діяльність школярів, а й дає змогу вивчити коло читання учнів. Періодично вчитель може проводити заняття-презентації читацьких щоденників», які цікаві тим, що направлені на розвиток навички поглибленого уважного читання. Як правило, учням також подобається така форма заняття, на якому кожен має можливість перевірити себе, почути заслужену похвалу, пережити ще раз прочитані найулюбленіші сторінки книги.

Складання маленьких каталогів з картками, що містять бібліографічні відомості та коротку анотацію, викликає на перших порах певні труднощі у школярів і потребує попередньої підготовки й учнів, й учителя. Пропонуючи таке завдання, вчителю необхідно провести декілька занять у бібліотеці на теми: «Знайомство з бібліотекою, її фонди. Види каталогів та їх призначення». Важливо навчити школярів заповнювати картки для власних каталогів, на яких будуть міститися такі дані за планом:

1. Прізвище та ім'я автора книги (якщо є).

2. Назва книги.

3. Її упорядник (якщо є).

4. Назва видавництва та рік видання.

5. Коротко (у двох -- трьох реченнях) про що книга та для кого вона призначена.

6. Де її можна знайти. (Наприклад, у книжковій шафі, на третій полиці зверху; в юнацькій бібліотеці; у Марини Іванової тощо).

Учителю треба буде підкреслити, що, складаючи такі каталоги з метою зручного їх використання, картки необхідно ставити в алфавітному порядку.

Такий вид роботи організовує та координує читацьку діяльність школярів, направлену на розвиток умінь точно, чітко та коротко висловлювати свої думки, а вчителю дозволяє вивчити коло читання учнів.

Цікавим видом роботи може стати ведення альбому власних ілюстрацій до творів для позакласного читання. Взагалі, таке дитяче малювання, за теорією відомого психолога Л.С.Виготського -- «графічна мова», відповідає психологічним особливостям дітей середнього шкільного віку, у яких наочне усвідомлення оточуючого світу йде швидше, ніж накопичення слів та асоціацій. Показуючи свої малюнки, школярі повинні розказати той чи інший епізод казки, який вони проілюстрували, та пояснити, чому саме цей момент твору вони вибрали для свого малюнка.

На такий вид роботи -- створення альбому власних ілюстрацій до твору -- особливу увагу вчителю слід звернути у школах та класах естетичного профілю. Також це може бути індивідуальним завданням для учнів звичайних шкіл, що займаються у дитячих художніх студіях чи захоплюються малюванням. Періодичні виставки таких альбомів прикрасять урок, розширять мистецтвознавчі знання учнів, будуть сприяти розвитку їх естетичних смаків [13, 26].

Ще один вид роботи, який може використати вчитель з метою організації та контролю позакласного читання учнів -- це складання анотацій, післямов та передмов до книги. Цей вид роботи потребує оволодіння певними вміннями та навичками: виділяти головну ідею твору, стисло її висловлювати, письмово викладати думки щодо теми, ідеї, центральних образів книги, а також уміння письмово розповідати про її автора. Цей вид роботи тісно пов'язаний із завданнями, направленими на розвиток мовлення учнів.

Вчитель дає пояснення, що анотація -- це важливий елемент довідникового апарату книги. Крім змісту твору, в ній часто містяться елементи оцінки книги та короткі відомості про її автора. Вчитель запропонує написати анотацію за таким планом.

а) короткі відомості про автора;

б) для кого адресована книга;

в) її призначення;

г) коротенький зміст;

д) те, на що читачеві варто звернути особливу увагу.

Цікавим для учнів буде завдання написати передмову чи післямову до твору. Школярам необхідно пояснити, що ці жанри критичних робіт відрізняються один від одного не тільки місцем розташування у книзі, а й задачами та метою, що стоять при їх написанні. Так, передмова містить вступні відомості (про автора, твір, видання) перед викладом, пояснює певні факти, про які буде йти мова. Мета передмови -- зацікавити твором, залучити до читання. Тому при її написанні необхідно продумати такі факти, які б приваблювали читача, націлювали на прочитання книги. В післямові роз'яснюються ідеї, мотиви твору, розміщені роздуми про подальшу долю героїв, асоціації та спогади, що виникли під час читання, подаються розмірковування, взагалі, про призначення книги, її вплив на читачів. Мета післямови -- дати поштовх для виникнення у читача власних думок з приводу твору. Тому, пропонуючи написати післямову, вчитель має роз'яснити учням, що вони мають викласти, перш за все, власні роздуми, що виникли під час читання.

Реферат на прочитану книгу, який також містить короткий виклад змісту твору, відрізняється від рецензії та відгуку тим, що в ньому не прийнято висловлювати власні враження та думки. В рефераті (від лат. Referre -- доповідати, повідомляти) подається огляд різних джерел, в яких висловлюється оцінка твору, що розглядається. Мета учня в цьому випадку -- навчитися користуватися різними джерелами і складати логічно пов'язаний текст, який би ніс певну необхідну інформацію.

Пропонуючи школярам різні жанри письмових висловлювань на прочитаний твір для позакласного читання, вчитель розвиває їхні творчі здібності, мовленнєві вміння та навички, розширює їхні знання з літератури.

Для учнів, що цікавляться літературою, полюбляють читати художні твори, пропонуємо таку форму роботи як гурток юних книголюбів. Це ефективна форма позакласної роботи, що має за мету розширити знання учнів з літератури, удосконалити їхні вміння та навички, сприяти розвитку індивідуальних творчих здібностей школярів. Успішне функціонування гуртка залежить від того, наскільки продумано здійснюється його організація. Тому вчителю варто завчасно скласти тематику занять гуртка та повідомити її юним книголюбам, щоб вони мали змогу не тільки прочитати запропоновану для обговорення книгу, а й могли ознайомитися з додатковою літературою щодо того чи іншого твору. На засіданнях такого гуртка, які доречно проводити раз на місяць, можна не тільки більш досконало вивчати твори, рекомендовані для позакласного читання, знайомитися з літературно-критичними поглядами на ці книги, обговорювати їх, дискутувати, а взагалі, розширити список рекомендованих для читання книг, включати до нього твори, що тільки-но вийшли із друку (звичайно, якщо вони того варті), а також періодичну літературу [13, 28].

Як бачимо, творчий підхід до організації такого гуртка розвиватиме читацькі вміння та навички школярів, сприятиме розвитку їх читацьких інтересів та смаків.

Особливе значення в організації позакласного читання мають спеціальні заняття позакласного читання, які, як правило, проводяться після певного розділу програми. Частіше весь урок зосереджений навколо якогось одного твору.

Питання про взаємозв'язок (комплексний підхід) звичайних уроків за програмою та позакласного читання дуже важливий. Адже читацькі вміння та навички, що отримують учні на уроках класного читання, мають закріплюватися та поглиблюватися на позакласних заняттях. Організувати та скоординувати уроки класного та позакласного читання можна на основі різних принципів.

1. Принцип персоналії, коли на уроках позакласного читання розглядаються твори того ж самого автора, який у той же час вивчається за програмою.

2. Проблемно-тематичний принцип, коли до уроку позакласного читання підбирається матеріал, близький попередньому чи наступному програмному матеріалу за тематикою чи проблемами, що у ньому порушуються.

3. Жанрово-родовий принцип зв'язку класного та позакласного читання.

4. Принцип взаємозв'язаного вивчення зарубіжної та української літератур. Наприклад, позакласне читання у кожному класі доречно буде присвятити проблемі зв'язків української та зарубіжної літератур. Тематика таких занять може бути різною: зарубіжні письменники про Україну; зарубіжні письменники про українських письменників; українські письменники про зарубіжних тощо. Такі заняття дозволять уявити школярам світовий літературний процес у цілому, місце в ньому окремої національної літератури та її взаємозв'язок з іншими [13, 29].

Як бачимо, плануючи факультативи з позакласного читання, вчитель може керуватися різними принципами. Головне, щоб ці заняття були пов'язані з уроками класного читання, доповнювали їх, давали змогу розвивати отримані на попередніх уроках знання, вміння та навички і були цікавими та корисними школярам.

На таких заняттях учитель повинен оцінювати не тільки конкретну роботу школярів на окремому уроці, а й взагалі:

- правильність та мотиви орієнтації учнів у книгах;

- точність та емоційність висновків та суджень про прочитане, вміння учнів спиратись у відповідях на текст книги, залучати ілюстрації до твору, використовувати свій читацький досвід, отримані раніше знання та вміння;

- участь школярів у створенні класних та шкільних бібліотек, картотек і книжкових виставок;

- загальне ставлення учнів до книг та позакласного читання.

Таким чином, систематично організовуючи позакласне читання учнів, учитель має можливість досконаліше вивчити індивідуальні нахили, прагнення та смаки школярів, що, безперечно, буде впливати на успішне здійснення виховання та освіти учнів засобами літератури, формування грамотних, культурних читачів.

3.2 Удосконалення усного іноземного мовлення в процесі позакласної роботи

Практична мета позакласної роботи з іноземної мови полягає в удосконаленні навичок і вмінь, набутих учнями на уроках.

Під удосконаленням мовлення слід розуміти позитивні зміни, які відбуваються як у змістовій, так і нормативній сторонах мовлення учнів.

Удосконалення змістової сторони мовлення передбачає:

а) розвиток уміння комбінувати мовний матеріал у більш широких межах і використовувати його в різних мовних ситуаціях;

б) збільшення мотивованості, ситуативності й емоційності мовлення.

Удосконалення нормативної сторони мовлення передбачає поліпшення якості лексичних і фонетичних навичок.

Враховуючи те, що, в процесі позакласної роботи вчитель не має достатнього часу для автоматизації нового мовного матеріалу, значне збагачення мови учнів є нереальним. Проте використання незначної кількості

нової лексики доцільне й корисне.

Основну увагу в процесі, позакласної роботи треба приділяти усному мовленню. При цьому слід мати на увазі, що співвідношення навичок і вмінь з різних видів мовної діяльності змінюється залежно від етапів навчання. Так, на початковому і середньому етапах переважає робота над розвитком і вдосконаленням усного мовлення учнів. Читання із розумінням текстів займає тут незначне місце. На старшому етапі навчання основну роль відіграє робота з іншомовною літературою.

Під удосконаленням усного мовлення учнів в умовах позакласної роботи ми розуміємо не збільшення обсягу мовного матеріалу, а навчання вміння гнучко використовувати наявний мовний запас, комбінувати його в більш широких межах та переносити в різні мовні ситуації.

Усне мовлення вдосконалюється завдяки специфічним комунікативним вправам, які будуються на мовному матеріалі, визначеному навчальною програмою, і відповідним видам позакласної роботи.

Учителі-ентузіасти мають великий досвід роботи над вдосконаленням усного мовлення учнів під час проведення позакласних заходів.

На прикладі розглянемо як екскурсія у ліс сприяє удосконаленню мовлення учнів.

Ясний погожий день. Привітне сонце золотавим промінням залило осінній ліс і заграло відблисками в очах дітей, що розташувалися на галявині лісу. Це учні 6-го класу. Вони прийшли сюди із своєю вчителькою французької мови.

План екскурсії передбачає огляд об'єкта екскурсії, повторення з учнями слів і словосполучень, необхідних для спілкування під час екскурсії, індивідуальні завдання, ситуації, які стимулюють мовлення.

Учителька звертає увагу учнів на красу осіннього лісу. Потім пропонує учням нарвати квітів, пошукати грибів, ягід, зібрати листя для гербарію. Діти знають, що після екскурсії вони виготовлятимуть гербарії, кращі з них з надписами французькою мовою.

Збираючи гриби, ягоди, листя, діти показують їх вчительці і запитують: Est-ce que ces champinions sont beaux? Comment s'appellest ces champinions?

Семантизація нових слів відбувається наочно, запам'ятовування нових слів стимулюється бажанням учнів зробити надписи французькою мовою на своїх гербаріях.

Нові слова одразу використовуються в мовленні. Відповідаючи на запитання вчителя, учні показують зібрані гриби, квіти, ягоди. Потім вони описують предмети, що їх оточують, спостерігають їх у реальних умовах, коментують, використовуючи засвоєну лексику в нових ситуаціях.

Наприкінці екскурсії вчителька пропонує учням прочитати вірш, заспівати пісню або розповісти про осінь французькою мовою. Учням подобається в лісі.

Як видно з цього прикладу, екскурсія сприяє вдосконаленню мовлення учнів, збагаченню його новою лексикою та розвитку вміння переносити засвоєний лексико-граматичний матеріал у нові мовні ситуації.

Екскурсії є не тільки одним з ефективних видів позакласної роботи, спрямованої на вдосконалення усного мовлення учнів, вони ще й збуджують інтерес до вивчення іноземної мови.

За останні роки значно поширився такий вид позакласної роботи, як листування школярів. Воно має не тільки велике виховне, а й практичне значення, оскільки сприяє розвитку мовлення учнів.

Листування дає можливість учням практично користуватися іноземною мовою, як засобом спілкування і діставати додаткову інформацію до окремих тем програми. Щоб листування сприяло розвитку не лише писемного, а й усного мовлення учнів, на засіданнях секцій інтерклубу заслуховуються інформації французькою мовою про листування і про французьких друзів; влаштовуються виставки листів, під час яких коментується їхній зміст. Реальні ситуації для бесід французькою мовою виникають і в процесі обговорення листів-відповідей.

Великого поширення в сучасних школах набули такі види позакласної роботи як вечори, ранки, «вогники», на яких учні не тільки демонструють свої артистичні здібності, а й спілкуються іноземною мовою.

Тематичні та святкові вечори і ранки, музичні фестивалі, «вогники», вечори поезії, карнавали стали традиційними видами позакласної роботи. Вчителі іноземних мов, організовуючи позакласну роботу, враховують індивідуальні та вікові особливості учнів, їх інтереси, рівень мовної підготовки.

Деякі вчителі самі пишуть інсценівки, сюжет яких стимулює учнів до комунікативної діяльності, або складають їх за текстами підручника.

Підготовка п'єси або інсценівки складається з двох етапів. Перший етап - підбір інсценівки або п'єси і обробка її (адаптація відповідно до рівня мовної підготовки учнів, скорочення тощо); складання списку слів, відомих і невідомих учням; виявлення можливих мовних ситуацій; складання відповідних мовних вправ.

На другому етапі всі учасники п'єси або інсценівки залучаються до активної мовної діяльності -- повторюють відомий лексичний і граматичний матеріали, вчать нові слова, свої репліки, працюють над виразністю мовлення тощо.

Як показує практика, види позакласної роботи, що забезпечують оптимальні результати, мають такі характеристики:

- ситуативність (оскільки завданням позакласної роботи є розвиток уміння переносити вже засвоєний мовний матеріал в нові ситуації, необхідно їх створювати. Тому переважна більшість видів позакласної робити повинна становити «набір» ситуацій, які є предметним фоном і стимулом цілеспрямованих мовних вчинків);

- інформативність і змістовність, які сприяють реалізації як практичних, так і загальноосвітніх завдань позакласної роботи;

- поєднання в одному завданні по можливості двох навчальних цілей: удосконалення змістової і нормативної сторін мовлення учнів;

- комунікативна спрямованість: усі виді позакласної роботи повинні забезпечувати користуванню іноземною мовою як засобом одержання і передачі інформації в типових природних ситуаціях спілкування;

- орієнтація завдань на підвищення мовної активності учнів;

- переважання мовної діяльності над іншими видами діяльності: наприклад, гру в м'яча слід організувати так, щоб головним змістом і метою гри була мовна діяльність;

- емоційність форми і способу реалізації, що сприяє підвищенню інтересу учнів до мовної діяльності [7, 3].

Особливо удосконаленню усного мовлення сприяють ситуації, які пов'язані з листуванням, іграми, інсценізаціями. Наприклад, реальні мовні ситуації виникають:

- коли учень повідомляє про одержаний лист;

- під час обговорення листа-відповіді;

- під час обговорення змісту листа, що його одержав учень;

- коли учень розповідає про свого кореспондента;

- в процесі написання допису про листування в стінгазету;

- під час коментування листів на тематичній виставці;

- під час повідомлення про листування по шкільному радіо;

У ході гри відтворюються умовні ситуації у вигляді:

- бесіди з уявлюваним іноземним кореспондентом;

- заочної подорожі з зарубіжними гостями по рідному місту;

- свята врожаю;

- «подорожі» по карті;

- обміну враженнями про визначні місця, про «побачене» та ін.

Постановки п'єси, інсценівки можна прирівняти до умовної ситуації, близької до реальної, бо процес перевтілення створює умови, близькі до реальних. Ситуації виникають:

- під час розподілу ролей;

- під час обговорення змісту п'єси або інсценівки, з процесі з'ясування характерів дійових осіб, виділенні вловної думки п'єси чи інсценівки;

- під час розподілу обов'язків з оформлення спектаклю;

- у процесі розучування ролей і т. п.

На результати позакласної роботи впливають також екстралінгвістичні фактори, які мають безпосереднє відношення до учнів. Так, наприклад, мовні ситуації, які виникають під час перегляду діа- або кінофільму, створеного самими учнями, де вони самі виступають дійовими особами, викликають особливу мовну активність учнів. Мовлення для них у такому разі стає природно мотивованим. Мовні ситуації, що виникають на уроках, істотно відрізняються від тих, що створюються в процесі позакласної роботи. На уроці учень прагне виконати поставлене перед ним завдання, тобто його спонукають навчальні мотиви.

Мовні ситуації, створені в позакласній роботі, дають можливість організувати мовну комунікацію, близьку до реального мовного спілкування, бо позакласні завдання не сприймаються учнем як навчальні заняття. В умовах позакласної роботи іноземна мова стає справжнім засобом спілкування, оскільки увага учня, спрямована головним чином на здійснення акту мовлення в зв'язку з грою, уявною мовною ситуацією. Мовна діяльність тут мотивована і має безпосередню значущість для учня. Крім того, сфера спілкування іноземною мовою в позакласній роботі значно ширша. Отже, позакласна робота дає можливість забезпечити учнів ситуативно зумовленою й природно мотивованою мовною практикою, яка сприяє дальшому удосконаленню усного іноземного мовлення учнів [7, 5].

Мовна ситуація може бути стимулом для виникнення мовної дії лише тоді, коли учні мають певний мовний.. досвід. А він створюється на уроці. Під час позакласної роботи мовлення учнів удосконалюється, в ньому з'являються нові сполучення слів і речень. До комбінування вже відомого мовного матеріалу в нових ситуаціях учнів спонукає зміна ситуації. Таким чином, удосконалення мовлення в плані комбінування передбачає обов'язкову і наявність в позакласній роботі різних мовних ситуацій.

3.3 Використання рольових ігор на позакласних заняттях з французької мови

Творчість -- це зміна усталеної співорганізації, наявних відносин, перекомпонування діяльності. Кожний акт спілкування здатний викликати появу нового, причому на відміну від акту пізнання, з учетверо більшою ймовірністю, оскільки у спілкуванні беруть участь щонайменше дві людини; За такої оцінки роль спілкування чи не найважливіша у творчості.

У спілкуванні відбувається фрагментування дійсності та її мислима реконструкція, які потенційно приховують момент творчості. З тим самим, підтримуючи інтерес школярів до іноземної мови як засобу спілкування необхідно розвивати інтерес до неї як до носія своєрідної культури. Велику роль у здійсненні цього завдання відіграє використання культурної та духовної спадщини країни, мова якої вивчається. Це твори мистецтва та літератури, доступні для вивчення в умовах сучасної школи України, твори минулого й наших сучасників. Через таке спілкування протікає і перерозподіляється творча енергія творця, а будь-який предмет культури приховує в собі більший евристичний потенціал, ніж це передбачає його творець, який уклав у нього свій задум, -- а отже, він стимулює творчість, породжуючи лавину нового. Евристичний компонент цієї закономірності полягає в тому, що чим ширшим та інтенсивнішим є обіг даного повідомлення, знаку {предметного чи словесного), тим більмо виявів різноманітного нового воно може народити, що і є метою творчих комунікативних завдань, покликаних, у свою чергу, сприяти зростанню мотивації вивчаючих [8, 23].

Багатосенсорне сприйняття мови, в даному випадку, дозволяє максимально задіяти різноманітні типи пам'яті, а культурологічний матеріал сприяє кращому розумінню менталітету носіїв мови.

Груповою формою активних методів навчання може стати гра -- метод, що знайшов широке застосування в останні три десятиліття. Існують навчальні, дидактичні, педагогічні, сюжетно-рольові та творчо-рольові ігри. Ігрове завдання є перспективними в плані активізації та інтенсифікації навчальної діяльності.

Гра може бути скерована на формування різних психологічних якостей, рис характеру, на набуття знань, формування вмінь та навичок, творче вирішення завдань, визначення оцінки та самооцінки.

Метод навчання за посередництвом гри починається із створенням відповідного оточення, тоді йдуть постановка завдання та психологічна підготовка учасників. Далі пропонується необхідна для учасників інформація, пояснюються умови гри, розподіляються ролі. Пошуком шляхів вирішення проблеми, поставленої грою, та їх реальним втіленням є наступний етап діяльності. Завершується гра підведенням підсумків та аналізом її ходу і результатів.

Серед численних варіантів ігор застосовуються ті, які співзвучні темам занять та навчальному матеріалу.

Ось деякі з них:

1. Ситуація з вивченої теми, інсценована у вигляді рольової гри.

2. Гра "Що? Де? Коли?", пов'язана із питаннями країнознавчого характеру.

3. Завдання та вирішення різноманітних проблемних ситуацій на основі тексту чи життєвого досвіду.

В середніх класах доцільно проводити ігри на засвоєння ситуативної лексики, типу «Знайомство». Відповіді та запитання в ігровій формі засвоюються швидше, деякі кліше переносяться й на інші ситуації, з'являється вміння висловлюватися, моделюючи свою відповідь [8, 26].

Розмовна ситуація моделює спілкування та ставить учнів у певні обставини. Рольові дії -- це ще один важливий компонент рольової гри. Їх виконують учасники, і вони можуть бути вербальними та невербальними. Клас розглядається як певне середовище, де усі вступають у певні соціальні стосунки, а навчально виховний процес стає справою усіх учасників. Успіх при цьому -- це результат колективного використання усіх можливостей навчання, куди учні роблять значний внесок.

3.4 Використання сучасного пісенного матеріалу у процесі позакласного навчання французької мови

Пісня та музика -- це ті фактори, що активізують діяльність учнів та підвищують їх інтерес до вивчення мови, впливаючи на їх емоційну сферу.

Одним з найефективніших засобів впливу на почуття та емоції школярів є музика, пісня, що допомагають при вивченні іноземних мов.

Які ж методичні переваги пісні у вивченні іноземної мови?

Пісня, як один із видів мовного спілкування, є засобом більш стійкого засвоєння та розширення словникового запасу, оскільки вона містить нові слова й вирази, а вже досі знайома лексика може зустрічатися в новому контексті, що сприяє її активізації. В пісенних текстах часто зустрічаються власні та географічні назви, реалії, поетичні звороти. Це сприяє розвитку відчуття мови, знання її стилістичних особливостей.

За посередництвом пісні краще "схоплюється" та активізується граматичний матеріал. Часом пісні спеціально створюються для засвоєння певних граматичних конструкцій. Ці пісні, написані в сучасному ритмі, супроводжуються текстом з коментарями та вправами, мета яких -- перевірити розуміння тексту та обговорити зміст пісні.

Слухання пісень сприяє вдосконаленню навичок вимови, розвитку слуху. А як відомо, слух пов'язаний з розвитком артикуляційного апарату.

Пісні сприяють естетичному вихованню, згуртуванню колективу, більш повному розкриттю творчих здібностей кожного. Завдяки музиці на заняттях створюється сприятливий психологічний клімат, знижується психологічне навантаження, активізується мовна діяльність, підвищується емоційний тонус та підтримується інтерес до вивчення мови.

Пісні та музичні твори стимулюють монологічні та діалогічні висловлювання, служать основою розвитку мовної діяльності, сприяють навчанню підготовленого та непідготовленого мовлення.

На заняттях з іноземної мови пісні частіше використовуються для:

а) фонетичної зарядки;

б) для закріплення лексичного та граматичного матеріалу;

в) як стимул для розвитку мовних навичок та вмінь;

г) як засіб релаксації на кінцевому етапі роботи, для розрядки чи зняття напруження та відновлення навчальних здібностей.

Стимулом для бесід та дискусій можуть стати сучасні популярні серед учнів пісні. Неважливо, хто приносить їхні записи -- викладач чи учень. Основне -- зацікавленість та сприяння стимулюванню висловлювань думок свого ставлення до змісту та виконання пісні,

Пісенний матеріал може стати засобом для розвитку як підготовленого так і непідготовленого мовлення учнів, сприяти поширенню фонових знань, тобто збагатити їх знаннями країнознавчого характеру, наблизити до культури тієї країни, мову якої вони вивчають.

Добір пісенного матеріалу залежить від рівня мовленнєвої компетенції, віку та інших особливостей учнів. Якщо виділити початковий, середній та високий рівні знань, то відповідно початківцям пропонуються коротенькі пісні повільного темпу, з простою лексикою та синтаксисом, чіткою артикуляцією, простою мелодією. Для середнього рівня підходять складніші пісні, які мають розгалужений словниковий склад, що охоплює навіть деякі ідеоматичні вирази, досить складні граматичні конструкції. Це мають бути пісні із складнішою мелодією. Високий рівень знань учнів передбачає добір пісень з елементами розмовного стилю, верлану, арго, у яких вимова менш чітка, наближена до природного мовлення [28, 67].

Таким чином, при доборі пісенного матеріалу треба звертати увагу на зміст та форму пісні, розуміючи під змістом словниковий матеріал, граматичні конструкції тощо. Крім того, потрібно враховувати ритм та мелодію. Є низка суб'єктивних чинників, що впливають на добір пісенного матеріалу: пісня може бути запропонованою учнем або учнями; пісня є зараз популярною; пісня подобається вчителю; пісня є нетиповою, вона дивує, привертає увагу.

Загальною метою заняття, на якому вивчається пісня, є ознайомлення з пісенною культурою країни та вдосконалення мовленнєвої компетенції. Спинимося на фрагментах заняття, повністю присвяченого роботі з пісенним матеріалом.

Заняття, повністю присвячене роботі з піснею, включає вступну частину, мета якої -- зацікавити учнів. Види робіт, що пропонуються:

* написати слово «пісня» на дошці, звернутись до учнів із запитанням: «Що для вас означає це слово? Які музичні інструменти ви можете назвати?»;

* створити семантичне поле за темою запропонованої пісні (наприклад: «У парах за дві хвилини пригадайте якомога більше слів на тему пісні. Напишіть найдовше речення з цими словами»);

* запропонувати учням прослухати музичний вступ до пісні і уявити тему, персонажів.

Наступний етап -- ознайомлення з піснею, досягнення свідомого слухового сприйняття. Види завдань, які можна запропонувати учням:

* у списку слів підкреслити ті, які вживаються в пісні;

* підрахувати скільки разів використовується в пісні те чи інше слово;

* назвати музичні інструменти, які впізнали.

Робота з лексикою та граматичними конструкціями. Мета цього етапу - збагачення словникового запасу та засвоєння граматики. Можна запропонувати такі завдання:

* знайти у тексті пісні запозичення;

* пояснити окремі слова та вирази;

* знайти у пісні синоніми чи антоніми до певних слів.

Фрагмент заняття, присвячений розвитку навичок усного мовлення, може мати за мету навчити учнів висловлювати власну думку. Ось запитання, з якими можна звернутись до учнів: « Як ви вважаєте: ситуація, описана в пісні, є надзвичайною чи типовою, яка часто зустрічається у житті?

* Які головні дійові особи пісні? Висловіть власне ставлення до них.

* Чи може ситуація, відображена в пісні, відбуватися з вами, у нашій країні?

Потім пропонуються творчі завдання, мета яких -- розвинути уяву учня:

* уявити діалог між персонажами, вигадати продовження історії;

* за мотивами пісні написати листа або листівку;

* висловити своє ставлення до події або персонажу з пісні.

Багато при доборі завдань залежить від конкретного пісенного матеріалу та власного досвіду вчителя. Треба звернути увагу на те, що при роботі з аудіоматеріалами бажано повністю виключати рідну мову, такий вид роботи як переклад є недоцільним. Щодо того, скільки часу виділити на кожний етап, як скомпонувати завдання, кожен вчитель має визначитись самостійно, враховуючи рівень знань учнів та конкретний пісенний матеріал. Бажано, щоб вивчення пісні мало якесь продовження і логічно пов'язувалось із подальшими заняттями або самостійною роботою учнів. Можна запропонувати учням пошук в Інтернеті відомостей про виконавців, про музичні стилі та течії, пошук текстів у пресі, літературних творів за темою пісні і таке інше. При роботі з піснею можна використовувати відеокліпи, які часто є справжніми художніми шедеврами, в яких майстерно поєднано звук, зображення, текст.

Навчання з використанням сучасного пісенного матеріалу є ефективним та сучасним, проте, погодимось, що пісня існує не лише для того, щоб її вивчали в класі. Її основна функція -- естетична, розважальна. В класі вона може використовуватись заради мотивації, щоб викликати бажання учнів учитись і вивчати іноземну мову, та з метою збагачення форм роботи.

ВИСНОВКИ

Дипломна робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної методики викладання іноземної мови - «Позакласна робота з іноземної мови в загальноосвітній середній школі». Вивчення та аналіз низки літературних джерел, спостереження за шкільною практикою дали змогу зробити наступні висновки.

Під позакласною роботою з мови переважна більшість методистів розуміє спеціальні заходи, які проводяться в позаурочний час і мають зміст, не завжди передбачений навчальною програмою, специфічні форми, методи та прийоми проведення й організовуються на принципі добровільної участі в них учнів.

Позакласна робота з іноземної мови спрямована на закріплення, поглиблення знань, застосування їх на практиці, розширення кругозору учнів, формування наукового світогляду. Не менш важливим є вироблення умінь і навичок самоосвіти, розвиток творчих здібностей, організація дозвілля, культурного відпочинку.

Уміло й цікаво проведені позакласні заняття допомагають учням заглибитися в історію походження та значення слів, вивчити питання походження мови, письма, збагнути розвиток словникового багатства мови; учні глибше пізнають закони мови, усвідомлюють розвиток мови, повніше осмислюють художньо-зображальні засоби, привчаються працювати з доступною для них науково-популярною літературою з мовознавства, з різними типами словників, добирати потрібні матеріали з рекомендованих учителем книг, вчаться виготовляти наочні посібники, редагувати матеріали до стінгазети, писати анотації, тези, реферати, працювати над удосконаленням свого усного і писемного мовлення.

У зміст позакласної роботи входять найрізноманітніші питання -- загальні відомості про мову, питання лексики, ознайомлення із словниками, довідниками; викликає інтерес питання походження імен, географічних назв; цікавить учнів збирання матеріалів про мовні явища і факти, надруковані у газетах, журналах, книгах.

У старших класах позакласна робота передбачає ознайомлення з питаннями історії розвитку літературної мови, стилістики, культури мовлення, дослідження мовностилістичних особливостей творчості письменників-класиків.

Особливість позакласної роботи полягає в добровільній участі в ній (учні самі обирають форму роботи), суспільній спрямованості (зміст виховного впливу відповідає потребам суспільства, відображає досягнення науки, культури, мистецтва), ініціативності та самодіяльності учнів (врахування бажання дітей, їх пропозицій).

У процесі організації позакласної роботи з іноземної мови необхідно враховувати як психологічні особливості особистості, так і психологічні особливості колективу: рівень його розвитку, ступінь організаційної, психологічної, інтелектуальної та емоційної єдності, спрямованість діяльності колективу на стосунки між його членами, емоційний стан класу під час виконання завдань з позакласної роботи.

Знання психологічних особливостей учнів - необхідна передумова успішного виконання вибору відповідних форм позакласної роботи, визначення змісту цих форм, організації та проведення позакласного заходу.

Педагогічна практика виробила різноманітні форми позакласної роботи. До них належать зустрічі з відомими людьми, екскурсії, обговорення книг, читацькі конференції, диспути тематичні, розважальні, вечори і ранки, свята, виставки, конкурси, колективні творчі справи та інше

В сучасній методичній літературі та у практиці школи традиційно розрізняють три форми позакласної роботи: індивідуальні, групові та масові.

Серед змагальних форм позакласної роботи особливо слід виділити гру. Проведення ігор робить оволодіння граматичними явищами і лексикою мови неопосередкованим. Особливо велике значення мають ігри при навчанні молодших школярів. Сам факт, що гра викликає інтерес і активність дітей і дає їм можливість проявити себе в захоплюючій для них діяльності, сприяє швидшому і міцнішому запам'ятовуванню іншомовних слів і речень. Цьому ж служить і той факт, коли знання матеріалу є обов'язковою умовою активної участі в грі, а в деяких іграх -- обов'язковою умовою виграшу. Гра дає можливість не тільки удосконалювати, але і набувати нових знань, оскільки прагнення виграти примушує думати, згадувати вже пройдене і запам'ятовувати все нове, що зустрічається в грі.

Успіх у використанні засобів масової інформації в більшій мірі залежить від того, наскільки учні розуміють важливість і необхідність цього виду позакласної роботи, і від того, як цей процес організований. При правильній організації в учнів виховується відчуття колективізму, розвивається самостійність, точність і акуратність у виконанні доручених завдань, виробляється творче відношення до справи.

Культурно-масові форми позакласної роботи передбачають проведення різних вечорів: вечір-портрет, вечір-зустріч, вечір-хроніка, вечір-ритуал, вечір-свято.

Загальновідомо, що певні історичні періоди розвитку суспільства характеризуються активізацією певних методів навчання. Кінець XX -- початок XXI століть -- період бурхливого розвитку техніки та комп'ютерних технологій, що й зумовило широке застосування аудіовізуальних засобів у навчанні. Сучасна епоха потребує від викладачів вдосконалення власної методики, ширшого використання всіх існуючих технічних можливостей. Що мається на увазі під «існуючими технічними можливостями»? Безумовно, у кожному навчальному закладі вони різні. У когось із вчителів є можливість працювати з DVD-дисками, а десь є лише один магнітофон на всю школу. Але і наявні технічні засоби не завжди повністю використовуються. Чому так відбувається? Серед основних причин -- відсутність уміння вільно користуватися технічними засобами, недостатня кількість аудіо-візуальних матеріалів та методичних розробок до них, традиційний підхід до викладання. Та як би важко не було долати існуючі перешкоди, сучасна освіта дедалі більше потребуватиме ефективного використання аудіовізуальних засобів, вдосконалення навичок і вмінь роботи з ними. Іноземні дослідники-методисти багато уваги приділяють питанням технічного забезпечення навчання та вдосконалення різних методів самостійної роботи, зокрема, дистанційного та за допомогою комп'ютерних програм вивчення іноземних мов. Таке навчання має специфічні особливості: високу комунікативну спрямованість та високий рівень соціокультурної інформативності. При цьому роль вчителя зменшується, вона полягає в тому, щоб полегшувати процес навчання, робити його цікавішим. Чи правильно це? Однозначно відповісти на це запитання складно. Вся Європа працює за чіткими стандартами в різних галузях життєдіяльності, у тому числі і в освіті. Україна зацікавлена у визнанні власних дипломів за кордоном, а це неможливо без чіткого впровадження стандартів. Мабуть, при цьому втратяться певні надбання вітчизняної педагогіки, але час розставить усе на свої місця. Аудіоматеріали можуть бути найрізноманітнішими: аудіокурси, фрагменти радіопередач, пісні. Пісні можна надзвичайно ефективно використовувати не тільки в позакласній роботі, а й на уроках. Вони відображатимуть іншу культуру, розкриватимуть сучасні реалії світу. Крім того, пісня є джерелом радості та розваги. Пісні допомагають встановити контакт із учнями, оскільки зацікавлюють дітей із різними рівнями знань.