Вплив успішності в навчанні на формування самооцінки учня

м

8р.,2міс.

9

Норма

6.Віка В.

ж

9р.,2міс.

6

Норма

7.Віка Д.

ж

9р.,8міс.

8

Норма

8.Свєта Е.

ж

9р.,3міс.

6

Норма

9.Саша К.

м

9р.1міс.

8

Норма

10.Оля М

ж

9р.,9міс.

7

Норма

11.Настя М

ж

9р.11міс.

6

Норма

12.Лада С

ж

9р.,1міс.

13

Норма

13.Люба А

ж

10р.,4міс.

11

Норма

14.Кирило Л

м

10р.,3міс.

15

Вище за норму

15.Оля С

ж

10р.,4міс.

13

Норма

Середні показники

8,87

Стандартне відхилення (сигма)

2,92

Табл.2.1.0 Неуспішні діти

І.П.	Пів	Вік	Шкальна оцінка (у балах)	Значення
1. Оля Г.	ж	8р.,3міс.	5	Нижче за норму
2.Саша К.	м	8р.,1міс.	5	Нижче за норму
3.Діма П.	м	8р.,6міс.	7	Норма
4.Костить С.	м	8р.,6міс.	5	Нижче за норму
4.Даша З.	ж	8р.,11міс.	10	Норма
6.Іра До.	ж	8р.,11міс.	5	Нижче за норму
7.Іра З.	ж	9р.,7міс.	7	Норма
8.Стас О.	м	9р.,2міс.	6	Норма
9. Костик П	м	9р.,6міс.	7	Норма
10. Кирило П.	ж	9р.,6міс.	5	Нижче за норму
11.Вася Т.	м	9р.,8міс	5	Нижче за норму
12.Діма І.	м	10р.,7міс.	7	Норма
13.Ваня Д.	м	10р.,1міс.	5	Нижче за норму
14.Таня С.	ж	10р.,3міс.	13	Норма
15.Марина В.	ж	10р.,10міс.	5	Нижче за норму
Середні показники	7,0
Стандартне відхилення (сигма)	2,47



Рис.2.3. Рівень інтелекту

Діма І. на уроці не працює, видно, що матеріал знає, але руку не піднімає. Буває, що завдання виконує з першого разу, а буває і перепитує. На урок ніколи не приносить додаткову літературу (інформацію), а інколи і заданий матеріал не приносить. Ініціативу не проявляє.

На зміні Діма любить над ким-небудь пожартувати, образити. Отримуючи здачу - плаче.

Бачимо, що просліджується низька самооцінка, товариськість (не завжди), імпульсивність. Даний учень з середнім рівнем інтелекту, може вчитися краще і відноситися до успішних дітей.

Результати діагност підтверджуються спостереженням і бесідою.

Даша З. на уроці тягнеться відповідати, піднімає руку, завдання виконує з цікавістю, захоплено, необхідні додаткові завдання. На урок приносить додаткову інформацію, просить доповідь до наступного уроку.

Показує додаткову інформацію, розповідає про події, про які прочитала удома, розглядає книги.

Результати діагностики підтверджуються спостереженням і бесідою.

Узагальнені результати діагностики рівня самооцінки і успішності навчання дітей подані в Додатку Б.

Проаналізувавши результати по діагностичних методиках, дані яких представлені вище, можна зробити наступні висновки. Отримані результати суперечать описуваним в літературі закономірностям. По наших результатах успішність навчання не впливає на самооцінку молодшого школяра, і означає гіпотеза підтвердилася частково. Самооцінка неуспішних і успішних в учбовій діяльності дітей не відрізняється, тобто, немає значимих відмінностей в рівні самооцінки цих дітей.

2.3 Корекційна програма розвитку (формування) самооцінки учнів

Для здійснення корекції розвитку (формування) самооцінки учнів ми пропонуємо ряд занять описаних далі.

Заняття № 1. "Знайомство"

Мета: Встановлення контакту з учасниками. Створення довірчої атмосфери. Досягнення взаєморозуміння в цілях роботи програми

№	t	Етап	Вміст	Завдання	Матеріал	Примітки
1	10	Початок роботи	Представлення ведучого. Інформація про себе і про програму, про свої особисті цілі.	Створити доброзичливий і безпечний настрій, продемонструвати відкритий стиль спілкування		Що непогано веде сказати про свої реальні відчуття і з приводу початку роботи групи
2	10	Розминка	"Пошук загального" "Сніговий кому"	Знайомство і об'єднання групи		Ведучі теж приймають участь
3	15	Робота по темі	Мозковий штурм: вироблення правил.	Демонстрація демократичного і безпечного стилю спілкування	Ватман маркери	Можливий варіант - ведучий сам пропонує правила
4	5	Розминка	"Ритм" будь-яка не дуже складна рухлива гра	Перші спроби спільного активного відпочинку, розрядка		Підлітки можуть соромитися грати
5	10	Робота по темі	Загальний малюнок	Загальна діяльність. Виявлення лідерів в групі. Матеріал для аналізу атмосфери в групі	Ватман, фломастери	Дати всім учасникам завдання малювати
6	10	Завершення	Завершуючий обмін враженнями від заняття	Демонстрація і опанування навиків відкритого спілкування, навики розмови про відчуття		Ведучий може почати і показати, як говорити про відчуття

Заняття № 2. "Гра "пустеля"

Мета: Об'єднання колективу за допомогою гри "Пустеля".

№	t	Етап	Опис	Завдання	Матеріал	Примітки
1	10	Початок роботи	Обмін відчуттями	Входження в атмосферу групи
2	40	Робота по темі	Гра "Пустеля". Ознайомлення з інструкцією. Початок гри.	Відпрацювати навики поведінки в дискусії уміння уміння вести диспут, вивчити динаміку групової суперечки.	Бланк, ручки.	Може спричинити порушення правил
3	10	Завершення	Обмін отриманими враженнями.	Усвідомлення своєї значущості в групі і Усвідомлення впливу групи на ухвалення загального рішення.		Відповідь учасників необхідністю супроводиться рефлексією мета, якій осмислення процесів, способів і результатів індивідуальної спільної діяльності.

Заняття № 3. "Самооцінка"

Мета: Усвідомлення можливості формування адекватної самооцінки.

№	t	Етап	Опис	Завдання	Матеріал	Примітки
1	10	Початок роботи	Обмін відчуттями, "імена-якості", заповнення аркуша "Як я сьогодні себе відчуваю"	Входження в атмосферу групи	Аркуш "Як я сьогодні себе відчуваю"
2	5	Розминка	"Зоопарк"	Розслаблення Розрядка позитивні емоції
3	15	Робота по темі	Робота з листком "Мої особливості і переваги", обговорення в невеликих групках. Обговорення проблеми розвитку і зростання	Формування навику позитивного відношення до себе і іншому	Папір, фломастери
4	5	Розминка	"Ехо-камера", "Дзеркало"	Формування відчуття значущості власних слів і жестів
5	15	Робота по темі	Малюнок "Карта моєї душі"	Знайомство з собою, формування навику глибокого і позитивного відношення до своєї особи	Папір (бланки), фломастери	За бажанням можна обговорити свої карти в групі
6	10	Завершення	Медитація "це для Мене Я". Обмін враженнями	Навик уважного відношення до себе

Заняття № 4. "Казка"

Мета: Можливість отреагирования значимих емоцій і виявлення внутрішніх конфліктів і скрути.

№	t	Етап	Опис	Завдання	Матеріали	Примітки
1	10	Початок роботи	Обмін відчуттями.	Входження в атмосферу групи
2	10	Розминка	"Вхід-вихід в круг"	Відробіток навиків ефективного спілкування		Якщо по яких - або причинам підліткові не удається увійти або вийти з круга, учасники групи повинні йому в цьому допомогти.
3	30	Робота по темі	Написання казки, прочитання вголос. Інтерпретація, яка дається тренером. Виправлення написаного (за бажанням).	Інтеграція особи, розвиток творчої здатності, вдосконалення взаємодії з навколишнім світом.	Папір, ручки, фломастери.	Необхідно звертати увагу на пояснення пояснень, які підліток дає в процесі виконання завдання.
4	10	Завершення	Обмін враженнями.	Навик можливості поглянути на себе з боку і формування навику глибокого і позитивного відношення до своєї особи.		Учасники можуть відмовити говорити про свої відчуття.

Заняття № 5. "Проблемна ситуація"

Мета: Тренування навиків оцінки проблемної ситуації

№	t	Етап	Опис	Завдання	Матеріал	Примітки
1	5	Початок роботи	Обмін відчуттями	Входження в атмосферу групи
2	5	Розминка	"Здолай перешкоду"	Емоційне включення. Відчуття власної здібності до подолання		Може спричинити порушення правил
3	20	Робота по темі	Дискусія на тему "Як я справляюся з життєвими труднощами". Обговорюються проблеми, виникаючі останні місяці, і про те, як учасники поводилися в цих ситуаціях	Усвідомлення відповідальності за ту або іншу поведінку в складній ситуації, обмін досвідом		Можна написати приклади подолання стресових ситуацій
4	5	Розминка	"Бурундуки"	Розрядка
5	20	Робота по темі	Ролеві ігри (програвання складних ситуацій)	Виділення основних стратегій поведінки людини (дозвіл проблем, пошук соціальної підтримки, уникнення)
6	10	Завершення	Розробка робочого листка "Навики поведінка, сприяюча ефективному подоланню проблем"	Усвідомлення власного рівня ефективності подолання проблем	Папір

Заняття № 6. "Це Я"

Мета: Виразити себе за допомогою малювання свого автопортрета і розповіді про себе.

№	t	Етап	Опис	Завдання	Матеріал	Примітки
1	5	Початок роботи	Обмін відчуттями	Входження в атмосферу групи
2	15	Розминка	"Сліпий і поводир"	Досвід відповідальності і безпорадності, довіри партнерові.		Потрібно проводити дану вправу в парах
3	25	Робота по темі	Нанесення на аркуш паперу свого автопортрета. Обговорення отриманих результатів з групою.	Підвищення рівня самооцінки. Навик усвідомлення і прийняття себе і іншого як особи.	Папір, олівець і крейда.	Особливо корисно дітям із слаборозвиненою рефлексією.
4	5	Розминка	Будь-яка рухлива гра (розтискай кулак)	Розрядка
5	10	Завершення	Обмін враженнями, аналіз вправи.

Заняття № 7. "Спасибі моєму тілу"

Мета: Можливість підсилити позитивне відношення до свого тіла, укріплюючи тим самим фундамент самооцінки підлітка.

№	t	Етап	Опис	Завдання	Матеріал	Примітки
1	5	Початок роботи	Обмін відчуттями	Входження в атмосферу групи
2	10	Розминка	"Ковпак"	Розрядка, сміх, відчуття цілісності групи.		Добре проводити під час завершальних занять.
3	25	Робота по темі	Техніка релаксації, направлена на вироблення навику вираження вдячності своєму тілу.	Усвідомлення того, чому треба дякувати своєму тілу.		Розвиток оптимізму і усвідомленого гармонійного відношення до світу.
4	10	Розминка	Заборонені рухи.	Емоційна і фізична розрядка.
5	10	Завершення	Обмін враженнями.

Заняття № 8. "Я люблю"

Мета: Тренування навиків виражати свої відчуття і висловлювати таким, що оточує свою точку зору.

№	t	Етап	Опис	Завдання	Матеріал	Примітки
1	5	Початок робот	Обмін відчуттями.	Входження в атмосферу групи
2	10	Розминка	"Бавовна".	Розрядка, концентрація уваги.
3	25	Робота по темі	"Що я люблю - чого я не люблю". Прописування і малювання того, що я люблю і що я не люблю.	Можливість спокійно і відкрито говорити про те, що дітям подобається, і що їм не подобається.	Папір і олівець -- кожному дитяті.
4	10	Розминка	"Плутанина"	Дбайливе відношення один до одного, зняття збудження.		Перед початком розплутування рекомендується відзначити необхідність дбайливого відношення один до одного, унікальність і цінність кожного. Можна використовувати для завершення занять.
5	10	Завершення	Обмін враженнями і відчуттями.

Заняття № 9. "Моє майбутнє"

Мета: Навики формування активної життєвої позиції.

№	t	Етап	Опис	Завдання	Матеріал	Примітки
1	5	Початок роботи	Обмін відчуттями	Входження в атмосферу групи		Необхідно відзначити, що дане заняття передостаннє
2	10	Розминка	Жахливо-прекрасний малюнок, обговорення	Вживання на практиці навику усвідомлення своїх відчуттів, їх аналіз, усвідомлення досвіду "робити гірше" і "робити краще"	Папір, фломастери	Можна робити в групах по 5-7 чоловік
3	25	Робота по темі	Калаш - нанесення на ватман уявлення про своє майбутнє.	Усвідомлення себе як повноправній особі і Формування уміння ставити перед собою короткострокові і перспективні цілі і досягати їх.	Ватман, маркери, журнали, різні зображення, клей, ножиці
4	10	Розминка	Будь-яка рухлива гра.	Розрядка
5	10	Завершення	Обмін враженнями, аналіз отриманих навиків

Заняття № 10. "Завершальне"

Мета: Обговорення результатів спільної роботи, підведення підсумків, підтримка настрою на подальшу самостійну роботу.

№	t	Етап	Опис	Завдання	Матеріал	Примітки
1	5	Початок роботи	Обмін відчуттями	Входження в атмосферу групи		Поважно поговорити з учасниками про майбутнє завершення роботи, аби допомогти їм усвідомити процес завершення
2	10	Розминка	Загальний малюнок	Здобуття позитивних емоцій від спільної діяльності	Ватман, фломастери	Можна порівняти з першим загальним малюнком
3	10	Розминка	Можна пограти у все, що любилося під час занять	Розрядка, підкріплення позитивного відношення до праці в гурті
4	20	Робота по темі	"Долонька"	Досвід здобуття і вираження позитивному зворотному зв'язку. Можливість вираження позитивних емоцій по відношенню один до одного	Папір, фломастери
5	20	Завершення	Завершуючий обмін враженнями. "Ритм"	Підведення підсумків

Отже, оцінна діяльність вчителя зазвичай здійснюється у формі відміток в журналі і у вербальній формі. Між цими двома формами оцінок є істотна відмінність. Оцінка, яку вчитель ставить в журнал, є офіційним документом. Тому вчитель ставить її на основі спеціальний розроблених критеріїв і вимог суспільства.

Розділ 3. Рекомендації для вчителів та батьків щодо підвищення корекції самооцінки школярів

3.1 Повторне дослідження впливу успішності у навчанні на самооцінку учнів

Після проведення корекційної програми ми здійснили повторну діагностику за проведеними методиками. Діагностичного досліджння самооцінки молодших школярів за методикою Дембо - Рубінштейн.

Табл.3.1. Результаті діагностичного досліджння самооцінки молодших школярів за допомогою методики Дембо - Рубінштейн. Успішні діти

Успішні діти	стать	Вік (Років, міс.)	Параметри самооцінки (в балах)
			Самооцінка розумових здібностей	Самооцінка характеру	Самооцінка авторитету	Самооцінка умілості рук	Самооцінка зовнішності	Самооцінка упевненості	Середня самооцінка
1.Женя Б.	ж	8р.,2міс.	-52	-61	+55	-79	-80	-79	-73,1
2.Антон М.	м	8р.,6міс.	-48	+40	-62	-80	-80	-79	-61,5
3.Женя П.	м	8р.,5міс.	-76	-76	-77	-77	-76	-75	-76,0
4.Іра Р.	ж	8р.,3міс.	-80	-72	-77	+44	+22	+49	-64,0
5.Киріло Ш.	М	8р.,2міс.	-80	+40	+40	-80	-80	-80	-66,6
6.Віка С	ж	9р.,2міс.	+55	+55	+46	+55	+59	+48	+53,0
7.Віка Д.	ж	9р.,8міс.	-76	+35	-73	+22	+49	-75	+59,0
8.Свєта Е.	ж	9р.,3міс.	+57	-70	+60	-71	-62	-63	-63,8
9.Саша К.	м	9р.1міс.	+42	-68	+44	+45	+62	-63	+53,6
10.Оля М.	ж	9р.,9міс.	+54	-65	-68	-70	-66	+60	-63,8
11.Настя М.	ж	9р.11міс.	+40	+29	+51	+58	-70	+51	+49,8
12.Лада С.	ж	9р.,1міс.	+60	-72	-70	-68	+51	-69	-65,0
13.Люба А.	ж	10р.,4міс.	-62	+53	+44	+56	+42	+47	+50,6
14.Киріло Л.	м	10р.,3міс.	+60	+41	+58	+60	+51	+50	+53,3
15.Оля С.	ж	10р.,4міс.	+40	-77	-79	-79	-79	-80	-72,3
16.Віка Ш.	ж	10р.,7міс.	-62	+59	-62	+59	+60	-62	+60,6
Середні показники	61,2	57,4	60,2	62,6	63,8	64,4	62,5
Стандартне відхилення (сигма)	13,2	16,0	13,0	16,2	12,3	11,1	8,1

Табл. 3.2 Неуспішні діти

Неуспішні	Пів	Вік (Років, міс.)	Параметри самооцінки (у балах)
			Самооцінка розумових здібностей	Самооцінка характеру	Самооцінка авторитету	Самооцінка умілості рук	Самооцінка зовнішності	Самооцінка упевненості	Середня самооцінка
1. Оля Г.	ж	8р.,3міс.	-62	-74	+2	-80	-80	-80	-55,6
2.Саша Кр.	м	8р.,1міс.	-68	-69	+22	+61	-73	-71	-60,5
3.Діма П.	м	8р.,6міс.	-72	-71	-72	-70	-67	-65	-70,1
4.Костить С.	м	8р.,6міс.	-75	-64	+45	+46	+44	-74	+58,5
4.Даша З.	ж	8р.,11міс.	-61	-72	-76	-69	-76	-70	-71,8
6.Іра До.	ж	8р.,11міс.	+57	+43	+58	+52	-14	+44	+44,6
7.Іра З.	ж	9р.,7міс.	+41	+46	-8	+61	+61	+22	+40,6
8.Стас О.	м	9р.,2міс.	+60	+60	+42	-65	+40	-69	+56,0
9. Костик П	м	9р.,6міс.	+60	+48	+40	-80	+40	+40	+51,3
10. Кирило П.	ж	9р.,6міс.	-67	-78	-77	-69	-63	-8	-72,3
11.Вася Т.	м	9р.,8міс.	+44	+40	+49	+55	+60	+35	+50,5
12.Діма І.	м	10р.,7міс.	+40	-14	-3	+40	-14	-0	-18,5
13.Ваня До.	м	10р.,1міс.	+35	-18	-21	+49	-17	+53	+32,1
14.Таня С.	ж	10р.,3міс.	+44	+58	+59	+59	+42	+42	+50,6
15.Андрій Ш.	м	10р.,9міс.	-80	+40	+40	-80	+40	-80	-60,0
16.Марина В.	ж	10р.,10міс.	-80	-80	-73	-74	-73	-79	-76,5
17.Оксана Б.	ж	10р.,5міс.	-64	-73	-74	-77	-70	-79	-72,8
Середні показники	61,7	56,1	44,6	63,9	51,4	53,8	55,3
Стандартне відхилення (сигма)	15,2	20,5	26,3	12,54	22,0	26,1	15,8

Табл.3.3. Особливості самооцінки школярів (методика Дембо - Рубінштейн)

	Самооцінка розумових здібностей	Самооцінка характеру	Самооцінка авторитету	Самооцінка умілості рук	Самооцінка зовнішності	Самооцінка упевненості	Середня самооцінка
Успішні діти	61,2	57,4	60,2	62,6	63,8	64,4	63,5
неуспішні діти	61,7	56,1	44,6	63,9	51,4	53,8	57,3

Порівнянний Х-середнє по сигмі (стандартне відхилення) у успішних дітей. За всіма показниками вийшло, що сигма на багато менше Х-середнього. Це говорить про змішаний характер групової і індивідуальної тенденції

Порівнянний Х середнє по сигмі у неуспішних дітей. Також за всіма показниками сигма менше Х середнього. Самий найменший відрив отримали такі показники: самооцінка авторитету і самооцінка упевненості. Це знову ж таки говорить про змішаний характер групової і індивідуальної тенденції.

Табл. 3.4 Результати повторного діагностичного досліджння соціально-психологічних властивостей молодших школярів за допомогою методики "Особовий диференціал"

Показники	Успішні діти	Неуспішні діти
	бал	бал
Показник оцінки	1,04	1,02
Показник сили	0,49	1
Показник активності	0,47	0,83

Порівнянний Х-середнє по сигмі у успішних дітей. візьмемо для порівняння чинник оцінки, вийшло, що сигма менше середнього показника - це говорить про тенденцію, що змішала; показник сили: сигма більше на 0,04 середнього показника - спостерігається групова тенденція; показник активності: сигма більше на 0,01 - це говорить про групову тенденцію.

Порівнянний Х-середнє по сигмі у неуспішних дітей, візьмемо для порівняння чинник оцінки, вийшло, що сигма більше середнього показника - це говорить про групову тенденцію; показник сили: сигма більше середнього показника - спостерігається групова тенденція; показник активності: сигма рівна Х-середньому - це говорить про індивідуальну тенденцію.

При порівнянні експертної оцінки (яку дали вчителі) і результатими отриманими за допомогою методики Векслера (субтест №1 "Обізнаність"). У нас вийшло, що в першій групі дітей (добре успішні) по тесту Векслера і в експертній оцінці немає різниці. З 15 дітей в 14 - норма, в 1 - вище за норму. Порівняємо результати у неуспішних дітей, за експертною оцінкою 15 таких дітей, по тесту Векслера інтелект нижче за норму у 6 дітей, в останніх в нормі. Таким чином, рівень інтелекту "норма" не впливає на успішність навчання. Такі діти є в групі як добре успішні, так і погано успішні в учбовій діяльності. А такі показники, як "вище за норму" і "нижче за норму" впливають на рівень успішності.

Порівнянний Х-середнє з сигмою, у нас вийшло, що сигма в обох групах дітей нижча за середні показники, це говорить про змішану тенденцію.

Результати діагностики підтверджуються спостереженням і бесідою.

Даша З. на уроці тягнеться відповідати, піднімає руку, завдання виконує з цікавістю, захоплено, необхідні додаткові завдання. На урок приносить додаткову інформацію, просить доповідь до наступного уроку.

Показує додаткову інформацію, розповідає про події, про які прочитала удома, розглядає книги.

Результати діагностики підтверджуються спостереженням і бесідою.

Узагальнені результати діагностики рівня самооцінки і успішності навчання дітей подані в Додатку Б.

Проаналізувавши результати по діагностичних методиках, дані яких представлені вище, можна зробити наступні висновки. Отримані результати суперечать описуваним в літературі закономірностям. По наших результатах успішність навчання не впливає на самооцінку молодшого школяра, і означає гіпотеза підтвердилася частково. Самооцінка неуспішних і успішних в учбовій діяльності дітей не відрізняється, тобто, немає значимих відмінностей в рівні самооцінки цих дітей.

Отже, самооцінка учнів в після проведення корекційної роботи підвищишлась, хоча і незначним чином. Тому, для підвищення самооцінки учнів необхідна більш докладна та довготривала корекційна програма. Проте, будь-яка корекція не зможе гарантувати стовідсотковий результат.

3.2 Порівняльний аналіз результатів дослідження

Самооцінка двох груп дітей (успішних і неуспішних), після проведення роботи по підвищенню самооцінки.

Табл.3.5

Самооцінка Групи	Висока	Середня	Низька
	К-ть дітей	%	К-ть дітей	%	К-ть дітей	%
Успішні діти	3	18%	12	70%	2	12%
Неуспішні діти	0	0	3	18%	14	82%

Так само можна говорити і про успішність. У успішних дітей успішність виросла по відношенню з початком коректувальної роботи. Дані приведені в таблиці № 6.

Якщо порівнювати результати в неуспішних дітей до початку коректувальної роботи і після, то можна відзначити, що успішність покращала лише небагато, на відміну від експериментальної. Порівняльні результати експериментальної групи, після проведення роботи по підвищенню самооцінки.

Порівнюючи результати експериментальної і контрольної груп, ми бачимо, що, працюючи над підвищенням самооцінки що вчаться, ми змогли добитися поліпшення їх успішності. Частина що вчаться з групи "В" перейшли в групу "А", що склало 18%, а спочатку було 0%, число учнів групи "D" зменшилося на 17,5%, в той час, як до контрольної групи змінилася лише кількість учнів в групах "С" і "D": збільшилося число учнів в групі "С" і зменшилося в групі "D" - 35,5% і 23,5% відповідно.

Як ми бачимо, з вищевикладеного матеріалу, після проведення коректувальної роботи над підвищенням самооцінки що вчаться змінилися первинні дані по самооцінці і відповідно успішності.

Отже, вплив успішності молодших школярів на їх самооцінку існує поза сумнівом. Діти, які випробовують значну скруту в засвоєнні програмного матеріалу, отримують найчастіше негативні оцінки. Школяр зупиняється на якомусь етапі навчання, коли виявляється певна розбіжність тим часом, що ось його вимагають, і тим, що геть в змозі виконати. На початковому етапі відставання розбіжність недостатньо усвідомлюється, а головне, не приймається молодшим школярем: більшість неуспішних дітей 1 і 2 класів переоцінюють результати своєї учбової діяльності. До 4 класу вже выявляється значний контингент відстаючих дітей з заниженою самооцінкою. Той, який часто терпить невдачу, чекає і в подальшому невдачу, і навпаки, успіх в попередній учбовій діяльності привертає до чекання успіху надалі. Переважання в учбовій діяльності у відстаючих дітей неуспіху над успіхом, постійно підкріплюване низькими оцінками їх роботи вчителем, веде до наростання у них невпевненості у себе і відчуття неповноцінності.

Організовуючи учбово-виховну роботу вчитель повинен свідомо і цілеспрямовано формувати самооцінку молодших школярів.

Оцінка повинна служити головною метою - стимулювати і направляти учбово-пізнавальну діяльність школяра. Вчитель повинен давати змістовну оцінку роботі учня. Досконалим процес учбово-пізнавальної діяльності буде лише тоді, коли оцінка не завершує його, а супроводжує на всіх рівнях. У учбовій діяльності необхідно порівнювати дітей, які володіють приблизно однаковими здібностями, але досягають в учбовій діяльності різних результатів через різне відношення до навчання. Необхідно використовувати взаємне рецензування, при цьому відзначати достоїнства і недоліки, висловлюючи думки про оцінку. Після рецензування робота повертається авторові і учні самостійно аналізують свою роботу. Необхідно включати ситуації, що актуалізують самооцінку дитяти, ставлять перед ним завдання усвідомлення особливості своєї роботи, її сильних і слабких сторін і сприяючих обращенности дитяти на власні способи дії.

Необхідно вводити зошити "Моє навчання", в яких учні за спеціальною схемою роблять записи, аналізуючи і оцінюючи свою роботу на уроці, визначаючи міру засвоєння матеріалу, міру його складності, виділяючи найбільш важкі моменти роботи. Необхідно пропонувати дітям самостійно оцінювати класні і домашні завдання до того як віддати на перевірку вчителеві, після того, як роботи перевірив і оцінив вчитель, необхідно обговорювати випадки неспівпадання оцінок. З'ясувати підстави на яких будують самооцінку діти і показники по яких оцінює вчитель.

Порівнюючи результати успішних і неуспішних груп дітей, ми бачимо, що, працюючи над підвищенням самооцінки учнів, ми змогли добитися поліпшення їх успішності.

За результатами даної роботи можна зробити наступні виводи:

1. Висунута в роботі гіпотеза про існування взаємозв'язку між самооцінкою і рівнем успішності підлітків підтвердилася.

2. Успішність учнів в школі залежить від їх самооцінки.

3.3 Рекомендації щодо формування самооцінки учнів для вчителів та батьків

Оцінка своїх можливостей і перспектив спочатку складається на основі оцінок і ставлення батьків. Надалі дитина, сама того не усвідомлюючи. діє відповідно до батьківських прогнозів. Наприклад, твердження батька: "З тебе нічого путнього не вийде!" може запрограмувати дитину на поразку в житті. Висока самооцінка сприяє особисгісному зростанню, самоствердженню дитини. Занижена або завищена заважає розкриттю індивідуальності, сприяє формуванню комплексів (неповноцінності, переваги).

У сім'ях, в яких позитивно оцінюють особистість дитини, виявляють віру в її можливості, звертають увагу на досягнення, не перебільшуючи їх при цьому, поважають її думку, надають підтримку, у неї формується висока самооцінка. Рівень домагань такої дитини, те, на що вона претендує в житті, те, чого прагне досягнути, відповідає її можливостям. У майбутньому вона зможе ставити перед собою конкретні завдання і виконувати їх.

Дитина із заниженою самооцінкою зростає в сім'ї, де байдужі до неї, втручаються в її життя тоді, коли виникають проблеми, зокрема з успішністю, а зазвичай мало цікавляться заняттями і переживанями своєї дитини. Негативно відгукуючись про дитину, акцентуючи увагу на її помилках і поразках, порівнюючи з іншими, успішними дітьми, батьки формують негативне самоспринятя. Дитина з низькою самооцінкою не претендує на багато що в житті - ні в теперішніму часі, ні в майбутньому, не ставить перед собою внсокої мети, оскільки не впевнена, що зможе її досягнути, постійно сумнівається у своїх можливостях, які в реальності вищі ніж вона передбачає. Вірджинія Сатир, відомий сімейний психолог; стверджувала, що всі болі людини, її проблеми і навіть злочини - все це результат низької самооцінки, яку люди не змогли ні усвідомити, ні змінити.

Завищена самооцінка формується тоді, коли дитину виховують за принципом кумира сім'ї, постійно похвалюють її, вважають винятковою,чекають від неї високих результатів, орієнтують на першість в усьому. Виростаючи, така дитина багато чекає від життя: популярності, матеріального достатку. Однак не вміє співвідносити свої можливості з вимогами ситуацій. Розраховано тільки ва успіх, вона переживає невдчі як життєву трагедію.

Вплив батьків на становленя особистості дитини відбувається не тільки прямим, а й опосередкованим способом. Багато хто з психологів вважає що особистість формується шляхом навчання та ідентифікації (оточення) зі значущшими людьми. У нормі дівчатка ідентифікують себе з мамою, а хлопчики - з татом. Наслідком ідентифікації є інтроекція, тобто "вбирання" в себе цінностей, установок, рис характеру когось із батьків дитина засвоює його способи поведінки, тобто починає поводитися подібним чином. Спостерігаючи за поведінкою близьких дорослих, дитина вчиться бути чуйною, альтруїстичною, чи, навпаки - агресивною, злою. Ставлення батьків до сусідів, друзів, до роботи, грошей фіксується в сфері психіки дитини, чого вона не усвідомлює, але поступово це стає її ставленням. Система цінностей і норм поведінки формується через спостереження й моделювання поведінки батьків. Однак не треба вважати, що дитина - це "чиста дошка", на якій під впливом соціуму "пишуться " характеристики особистості.

Дитина народжується з генетично заданими властивостями, що складають основу її індивідуальності. Базові властивості особистості, які називають темпераментом, обумовлюють індивідуальний спосіб реагування (поведінки) дитини, особливості її емоційної сфери.

Подібно до дерева, особистість дитини залежить від середовища свого зростання. Звичайно, діти можуть "рости" і в несприятливих умовах, бо сила життя нездоланна, але при цьому є ймовірність, що зростання їх піде "не в тому напрямі" і особистість буде дисгармонійною.

Життя доводить, що людина ніколи не можете бути краще за свою думку про себе -- тобто самооцінки, заснованої на відчутті згоди з собою. Вона має в основному неусвідомлений характер і була запрограмована у вашій підсвідомості з раннього дитинства.

Позитивна самооцінка -- це не лише інтелектуальне прийняття своїх талантів або досягнень. Це особиста згода з собою. Розвиток позитивної самооцінки -- не егоїзм. Ви просто розумієте, що є істинно унікальною і гідною особою, людиною, якій не потрібно приголомшувати інших своїми досягненнями або добробутом. По суті, людина, що постійно хвалиться, проявляє один з класичних симптомів негативної самооцінки.

З першого погляду багатьом людям начебто властива позитивна самооцінка. Але це не завжди так. Одна з трагедій нашого часу полягає в тому, що багато лідерів, вчителі, винахідники, художники -- люди, що внесли величезний вклад до розвитку людства, -- страждають від низької самооцінки. Деякі з найбільш шанованих історичних осіб ставали наркоманами, алкоголіками або навіть здійснювали самогубство лише для того, щоб позбавитися від свого я", з яким вони не погоджувалися і яке частенько ненавиділи.

Розвиток позитивної самооцінки -- не просто спосіб зробитися щасливою людиною. Це фундамент, на якому повинне будуватися все життя. Якщо ви сподіваєтеся знайти свободу, то повинні серйозно підійти до цього завдання, інакше слід чекати, що низька самооцінка з роками ще погіршає, і ви поповните те трагічно велике число людей, які зараз сидять удома і жаліють себе. Аби співвіднести засвоєне з схемою своєї поведінки, поважно знати, як низька самооцінка розвивається і як виявляється в інших.

Сильним чинником, що визначає виникнення відчуття провини в дитинстві, є низька самооцінка у наших батьків. Це справедливо особливо по відношенню до матері -- людини, з якою ми зазвичай проводимо роки, що найбільш запам'ятовуються. Оскільки більшість дорослих діють, керуючись помилковими принципами, цінностями і переконаннями, все це передається дітям, немов заразлива хвороба, через поведінку і реакції. Якщо батьки вважають себе в якому б то не було сенсі неповноцінним і підпорядкованим іншим, то діти відчувають себе негідними верб результаті виявляються нездібними впоратися з простими проблемами будинку або в школі. По суті, помилкові думки батьків стають "фактами" досвіду дітей. Нижчеописане допоможе вам зрозуміти, як це відбувається.

Коли людина народжується народжується, розмір мозку не перевищує однієї восьмої мозку дорослої людини. До вісімнадцяти місяців ця різниця скорочується до однієї другої, а в п'ятирічному віці розмір мозку дитяти складає п'ять шостих мозку дорослої людини. Це найбільш швидко зростаючий орган. Протягом періоду швидкого зростання, відомого як "період накопичення", ваш мозок отримує основні враження, які допомагають сформувати схему вашої поведінки. Неважко зрозуміти, що якщо в цей час один з батьків або обоє страждають від низької самооцінки, вона з легкістю засвоюється вразливою свідомістю дитяти.

Все починається з того, коли ви здійснюєте свою першу помилку і вас називають "поганою дівчинкою" або "поганим хлопчиком". Ви мінливо тлумачите ці слова і вважаєте "поганими" себе, тоді як насправді "поганими" були лише ваші вчинки. Вважаючи себе "поганою дівчинкою" або "поганим хлопчиком", ви ототожнювали себе зі своїми вчинками і не розуміли того, що вони всього лише вибрані вами засоби задоволення першочергових потреб і в деяких випадках ваш вибір помилковий і неприйнятний. Якщо дитя не навчиться цього розуміти, він рахуватиме себе непоправно поганим і в нім розвинеться відчуття власної негідності і другосортності, яке буде запрограмовано в його підсвідомості. Це відчуття послідовно виявлятиметься в соромі, презирстві до себе, розкаяннях совісті і, що найгірше, у відчутті своєї провини.

Низька або негативна самооцінка розвивається і надалі при принизливому порівнянні дитяти з іншими. Коли батьки зіставляють дитяти з братом, сестрою і особливо з ким-небудь поза сім'єю, його зачаткове відчуття власної неповноцінності зростає і міцніє. Він порівнює себе з дітьми такого ж віку, якими всі захоплюються, і страждає від своїх уявних вад. Дитя вірить, що інші наділені більшою силою і упевненістю в собі і користуються більшою популярністю, в результаті його наповнює руйнівне відчуття неповноцінності. Якщо би родители пом'якшували свою критику заохочуючими фразами на зразок "цього не повинно було статися з таким славним хлопчиком, як ти" те такій реакції у багатьох випадках можна було б запобігти.

Інша помилка батьків -- відсутність розуміння або визнання неповторності свого дитяти. Більшість батьків приділяють мало уваги відчуттям, бажанням і думкам своїх дітей, закидаючи їх такими репліками, як "дитяти повинно бути видно, але не чутно" або "отец/мать краще знає, що робити!" Вони сприймають незгоду або як особиста образа, або як відкрита неповага до себе. Подібна поведінка обумовлена низькою самооцінкою і виявляється в потребі завжди бути правим. Такі батьки вважають що проблеми існують лише у їх дітей, тоді як насправді вони є і у них, і в їх чад.

Ось один тривожний факт: багато батьків живуть опосередковано через своїх дітей. Вирішивши, що їх дитя повинне мати все, до чого таємно прагнули самі і чого так і не змогли досягти, вони безжалісно штовхають його до мети, не зважаючи на межі можливостей. Вони хочуть, аби їх власні нереалізовані мрії про успіх втілилися в дійсність. Зрозуміло, це робиться за рахунок дитяти. Такі батьки не розуміють, що дитя не може відповідати їх безрозсудно високим стандартам просто тому, що він не розвинув -- а може бути, навіть не має -- емоційних, розумових або фізичних здібностей, необхідних для цього.

Зовнішність стає однією з причин низької самооцінки набагато частіше, ніж прийнято думати. Велике число дітей стикаються з фізичними, інтелектуальними і емоційними труднощами із-за своєї незвичайної або ненормальної зовнішності. Постійно сосредотачивая на цьому увага і переконуючи себе в тому, що вони "дуже товсті", "дуже високі", "дуже повільні" і так далі, діти розвивають в собі глибоке відчуття неповноцінності, яке згодом буває важко здолати.

Деякі батьки високо цінують гроші і матеріальний стан. Дитя ототожнює себе з цими цінностями і потрапляє в окови накопительского стилю життя, що вимагає від нього постійної боротьби і інтриг. Він часто одружується ради грошей і платить дуже дорого за те, що отримує. В результаті, як в приказці, "витрачає гроші, яких у нього немає, на речі, яких не потребує, аби справити враження на людей, яких не знає". У міру того як матеріалізм руйнує в дитяті сприйняття власної гідності, він втягується в гонитву за багатством, компенсуючи відчуття неповноцінності.

Надмірно владні, дбайливі або потураючі, вони перетворюють свого дитяти на емоційного каліку. Позбавлений спонуки зустрічати життєві ситуації з упевненістю і гідністю, він зволікає і вибирає дорогу найменшого опору. Відсутність упевненості в своїх силах народжує відчуття неповноцінності, а воно у свою чергу формує основу для низької самооцінки.

Всупереч розхожому переконанню система виховання, заснована на винагороді і покаранні, є гарантією низької самооцінки. Дитяті потрібно дозволити проявляти ініціативу і здійснювати стільки помилок, скільки необхідно для засвоєння уроку, не караючи за них. Навчившись на своїх помилках, дитя швидше за все ніколи їх не повторить. Він зрозуміє: що ні зроби, або заслужиш на винагороду, або зіткнешся з наслідками своїх помилок. І чим раніше, тим краще.

Найбільш згубним у взаємозалежності є те, що наша низька самооцінка переходить від одного покоління до іншого. Дослідження показали, що трагічна схильність ксамоубийствам успадковується. Неважко зрозуміти, що якщо низька самооцінка передається від батьків до дитяти, то в деяких випадках її прояви можуть доходити до крайнощів.

Заражаючи дітей своїм відчуттям неповноцінності, ми прагнемо заразити і всіх інших, з ким входимо в контакт. Якщо наше положення дозволяє нам впливати на інших (візьмемо, наприклад, вчителя або проповідника), ми поширюємо хворобу на тих, хто дивиться на нас як на лідерів або як на джерело натхнення. Люди інтуїтивно відчувають недолік відчуття власної гідності і неминуче починають переймати частину тих якостей, які вони з нами пов'язують. Я давав поради сотням людей, що страждали відсутністю упевненості в собі і, як наслідок, нездібним успішно орієнтуватися в життєвих ситуаціях. Кожен з них був результатом наявності низької самооцінки, що розвинулася удома, в школі і під впливом негативного релігійного виховання.

Низька самооцінка має багато форм і проявів. Вони можуть бути описані як засоби і звички, які ми виробляємо для того, щоб вислизнути від вимог повсякденного життя. Це алібі, що дозволяє нам тимчасово уникнути зустрічі з реальністю. Згубна сила наших пристрастей прямо пов'язана з відчуттям неповноцінності і страхом перед самим собою. Ми прикриваємося своїм алібі, маскуючи низьку самооцінку, яку не хочемо показувати таким, що оточує.

Основні схильності людини, що володіє низькою самооцінкою

Скарги і звинувачення. Ми звинувачуємо інших і скаржимося на них, оскільки відмовляємося прийняти той факт, що ми самі відповідальні за все, що з нами відбувається. Набагато легко перекласти провину на когось іншого, чим сказати "це моя проблема" або "це я повинен змінитися". Людина, в якої увійшло до звички скаржитися і винити інших в своїх невдачах, відчуває себе неповноцінним і намагається укріпити своє положення, принижуючи інших.

Пошуки винного. Ми вважаємо інших людей винними в тому, що вони не приймають нашу систему цінностей або не погоджуються з нею. Ми компенсуємо своє відчуття неповноцінності, намагаючись представити себе правими, а їх -- неправими. Відмітьте, як часто ми звинувачуємо людей за те, що нам не подобається в нас самих. Засуджуючи їх вчинки, ми, по суті, говоримо: "Я не подобаюся собі, коли таке роблю, тому не можу допустити, аби подібна поведінка зійшла з рук тобі". Ми прагнемо засуджувати в тих, що оточують саме ті слабкості і помилки, в яких найбільш повинні самі, -- це психологічна істина.

Потреба в увазі і схваленні. Багато людей випробовують пристрасну потребу в увазі і схваленні. Вони не здатні зрозуміти і оцінити себе як гідних і повноцінних індивідуумів. Це наводить до постійної необхідності чути, що з ними "все гаразд" і що їх цінують і розуміють.

Відсутність близьких друзів. У людей з низькою самооцінкою, як правило, немає близьких друзів. Пита неприязнь до себе, вони стають або "одинаками", що живуть окремо від останніх, або дотримуються протилежної схеми поведінки истановятся агресивними і напористими, критичними і вимогливими. Ні та, ні інша риса не сприяє дружнім взаєминам.

Агресивна потреба перемагати. Якщо ми одержимі бажанням завжди перемагати або бути правими, то зазвичай страждаємо від відчайдушної потреби доводити це таким, що всім оточує. Ми намагаємося виставити на перший план свої досягнення. Спонука, рушійна нами, -- отримати визнання і схвалення інших людей. Мета, таким чином, полягає в тому, аби "бути краще" сусіда.

Надмірне потурання собі. Люди, що випробовують неприязнь до себе, не можуть жити в світі з собою і зазвичай намагаються задовольнити свої потреби, підміняючи орієнтири. Відчуваючи себе обділеними і ображеними, вони прагнуть до духовного і фізичного "опіуму", що притуплює біль. Вони переїдають, вживають наркотики, п'ють або надмірно багато палять, отримуючи тимчасове фізичне задоволення, що притуплює їх емоційні муки і відчайдушну потребу в самоодобрении. Надмірне потурання собі компенсує відчуття самоотрицания. Таке самоотношение тимчасово зволікає зустріч з реальністю і зростаючою потребою в змінах.

Депресія. Ми впадаємо в депресію, коли повністю розчаровуємося в собі і в своїй здатності досягти того, чого хочемо від життя. Ми відчуваємо себе неповноцінними і негідними, не зробивши справ, які повинні були зробити, на власну думку або на думку інших людей. Крах життєвих планів і постійне занепокоєння за виправдання своїх чекань і чекань що оточують наводять нас до украй низького рівня самооцінки.

Розлучення. Багато розлучень є безпосереднім результатом низької самооцінки одного або обох партнерів. Найчастіше розпадаються ті зв'язки, де один партнер випробовує постійну потребу контролювати іншого, домінувати над ним або неподільно їм володіти. Постійні пошуки провини наводять до гіркоти і обурення, що зазвичай накладається на глибокі відчуття неповноцінності, незахищеності і відчайдушну потребу любити і бути коханим.

Пожадливість і егоїзм. Алчниє і егоїстичні люди переживають всепоглинаюче почуття власної неповноцінності. Вони знаходяться у владі своїх потреб і бажань і готові задовольнити їх за будь-яку ціну, аби хоч якось компенсувати відсутність власної гідності. У них рідко знаходиться час або бажання піклуватися про інших, навіть про тих людей, які їх люблять.

Таким чином, низька самооцінка часто супроводиться страхом перед здійсненням помилок. Сумніваючись в можливості виконати те, чого від нього чекають інші, людина зазвичай не робить взагалі нічого або принаймні відкладає дію на тривалий термін. Він відмовляється прийняти рішення, оскільки вважає себе нездібним зробити "правильний" вибір. Інший тип особи з цієї категорії -- поборник досконалості. Він близький по характеру вищеописаному типові, але завжди випробовує потребу бути "правим". У основі його поведінки також лежить глибока невпевненість в собі. Він наполягає на тому, що вище за критику, і отже, може рахувати себе "краще" за тих, хто не вписується в його критерії досконалості.

Висновки

Проаналізувавши матеріали дослідження можна зробити наступні висновки:

Тривала неуспішність формує у школяра моральну й психологічну травму, породжує невпевненість у власних силах. Вченими виділяються три показники, на основі яких можуть бути розглянуті розбіжності у поведінці дітей одного віку й особливості їхньої успішності в навчанні: а) ставлення до навчання; б) організація навчальної роботи; в) засвоєння знань і навичок. Ці показники можуть по-різному виявлятися у дітей з однаковою успішністю, тому що не може бути однозначних зв'язків між рівнем успішності в навчанні й ставленням до навчання.

Таким чином, аналіз психолого-педагогічних досліджень, які присвячені психологічним проблемам успішності навчання, доводять, що на шляху до вирішення цих проблем зроблено чимало. Однак ще виникає багато питань про причини, що викликають труднощі в навчанні. Практикам (педагогам, психологам) слід здійснювати поглиблене вивчення особливостей особистості школяра, аналізувати, які фактори допомагають йому уникати труднощів у навчанні і сприяють успішному оволодінню знаннями.

У практиці шкільного життя вчителеві на кожному кроці доводиться мати справу з негативними емоційними реакціями учнів на оцінки, зауваження, вимоги, труднощі у навчальній роботі. Часто вчитель не розуміє етіології цих реакцій, а вони є показником певного неблагополуччя у вихованні дитини. Ці реакції можуть бути різної глибини, сили й тривалості. Реакції учнів визначаються не тільки об'єктивною справедливістю або несправедливістю дій учителя, а й внутрішніми психічними особливостями учня, пов'язаними з його самооцінкою і ставленням до себе.

Ми робимо висновок, що самооцінка, яка закріпилася і стала рисою характеру, не обмежується рамками однієї будь-якої діяльності, а поширюється й на інші види. Аналіз ряду досліджень дає змогу зазначити, що важливим фактором у формуванні особистості дитини є оцінювання її діяльності дорослими людьми. Емоційне самопочуття дитини залежить від того, які стосунки склалися у нього з оточуючими його людьми. Дуже важливим для дитини є налагодження міжособистісних відносин із вчительем (вчитель і учень є рівноправними суб'єктами). Така взаємодія спонукає до творчості учнів і вчительа, робить навчання цікавим та ефективним. При цьому пізнавальна активність учнів є максимальною, в результаті такої діяльності дитина здатна до самооцінки.

Педагогічна практика показує, що деякі вчителі не завжди усвідомлюють роль своїх оцінних думок у формуванні самооцінки молодших школярів - одного з найважливіших засобів дії на розвиток особи, тому вдосконалення оцінної діяльності вчителя, вивчення її механізмів є одним з резервів підвищення ефективності виховної роботи, підвищення суспільної активності юних громадян.

Оцінна діяльність вчителя зазвичай здійснюється у формі відміток в журналі і у вербальній формі. Між цими двома формами оцінок є істотна відмінність. Оцінка, яку вчитель ставить в журнал, є офіційним документом. Тому вчитель ставить її на основі спеціальний розроблених критеріїв і вимог суспільства. До вербальних же оцінних думок вчителя суспільство пред'являє лише загальні, принципові вимоги, не контрольовані строгими показниками, - вони повинні відповідати гуманістичним тенденціям народної освіти, сприяти розвитку учнів. Тому вербальна оцінка не менш відповідальна для вчителя, чим оцінка в журналі. Вона дозволяє педагогові враховувати ситуацію, що склалася, підкреслювати старанність учнів, яким важко дається навчання, і навпаки, виражати засудження здатних, але ледачих з них.

Як правило, самооцінка молодшим школярем своєї учбової діяльності орієнтована на оцінки, виставлені в журнал, оскільки вони є підставою для соціального контролю і санкцій. Проте вербальна оцінка може грати домінуючу роль у формуванні самооцінки учня, якщо педагог уміє правильно нею користуватися. Це зв'язано і з тим, що вона більш лабильна, емоційно забарвлена, а отже, більш дохідлива до розуму і серця підлітка.

Зі вступом до школи в життя дитяти починається нова смуга; провідною формою його діяльності стає учбова діяльність з її особливим режимом, особливими вимогами до його нервово-психічної організації і особових якостей. Результати цієї діяльності оцінюються особливими балами.

Проаналізувавши результати по діагностичних методиках, дані яких представлені вище, можна зробити наступні висновки. Отримані результати суперечать описуваним в літературі закономірностям. По наших результатах успішність навчання не впливає на самооцінку молодшого школяра, і означає гіпотеза підтвердилася частково. Самооцінка неуспішних і успішних в учбовій діяльності дітей не відрізняється, тобто, немає значимих відмінностей в рівні самооцінки цих дітей.

На першому етапі, ми вивчили рівні самооцінки дітей по методиці Дембо-Рубінштейна. Розумові здібності вище неуспішних дітей. А ось загальна самооцінка - у успішних дітей.

Далі, ми вивчили особові властивості, що впливають на самооцінку, за допомогою методики "особовий диференціал". Бачимо, що показник активності практично не відрізняється в двох груп дітей. Чинник сили вище у успішних дітей, це говорить про упевненість в собі таких дітей.

Потім порівняли успішність дітей за експертною оцінкою (оцінка класного керівника) і показники інтелекту. Результат експертної оцінки підтвердився тестом Векслера "Обізнаність". Неуспішні діти в учбовій діяльності по результатах мають низький рівень інтелекту.

Візьмемо для порівняння показники самооцінки і особових властивостей у дітей з різним рівнем шкільної успішності. Отже, якщо узяти приватні самооцінки, наприклад, самооцінку розумових здібностей або умілості рук, характеру, то вони приблизно однакові (різниця 0,5 - 1,3 балу). Але якщо поглянути на самооцінку авторитету, то бачимо, що є різниця в самооцінці між добре і погано успішними дітьми в учбовій діяльності (різниця в 15,6 балів). За результатами методики "Особовий диференціал" можна зробити наступні виводи. Показник оцінки практично не розрізняється в даних двох груп дітей. Це говорить про високий рівень самоповаги, задоволеності собою, оптимізм і упевненість. Показник сили нижче у погано успішних дітей, схильність таких дітей до тривожності і швидкої стомлюваності. А ось показник активності значно вище неуспішних дітей в учбовій діяльності, такі діти товариські, активні, але в той же час імпульсивні.

Список використаних джерел та літератури

1. Про освіту: Закон України від 23 травня 1991 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 34, ст.451

2. Акудинова Н.Э. Об особенностях оценки и самооценки учащихся 1-4кл. // Вопр.пс.- 1968, №3-5. - с .27

3. Ананьев Б.Г. "Психология педагогической оценки" // Избранние психологические труди. Том 2. М., Просвещение, 1980. - с. 450

4. Ананьев Б.Г. "Развитие детей в процессе начального обучения и воспитания" // Проблеми обучения и воспитания в начальной школе. М., УЧПЕДГИЗ, 1960. - с. 221

5. Бернс Р. "Развитие Я- концепции и воспитания". М., Прогресс, 1986. - с. 227

6. Бернс Р.. Развитие Я - концепции и воспитание. М.: Прогресс, 1986 г., с.422

7. Блонский П.П. "Школьная успеваемость" // Избранние педагогические произведения. АПН РСФСР, 1961. - с.48

8. Божович Л.И. "Личность и ее формирование в детском возрасте". М., Просвещение, 1968. - с. 340

9. Божович Л.И. "О некоторих проблемах и методах изучения личности школьника" // Вопроси психологии личности школьника. М., Просвещение, 1968. - с. 27

10. Бондаренко Л.И. Основние этапи становления самосознания - К., 1979. - с. 327

11. Борисов Ю.А., Кудрявцев И.А.. Смисловая сфера сознания и самосознания успешних и неуспешних менеджеров среднего звена// Психосемантика// Психологический журнал, 2003 г., т.24, №1, с.91-103

12. Боришевський М.И. Психологические особенности самосознания подростка - К.: Вища школа - 1980.- с.168.

13. Бударний А.А. Преодолевать неуспеваемость / А.А. Бударний // Народное образование. - 1963. - № 10.

14. Бударний А.А., Розенталь У.Д. "Об одной из возможностей преодоления второгодничества" - Советская педагогика, 1966, №7.

15. Волокитина М.Н. "Очерки психологии младших школьников". М., АПН РСФСР, 1954. - с. 470

16. Вопроси предупреждения неуспеваемости школьников // Сб. статей под ред. Ю.К. Бабанского, Ростов-на-Дону, 1972., с. 325

17. Виготский Л.С. "Проблеми обучения и умственного развития" // Избранние исследования. М., 1956 г.

18. Гальперин П.Я., Запорожец В.А., Эльконин Д.Б. "Проблеми формирования знаний и умений и новие методи обучения в школе" - Впороси психологии, 1963, №5

19. Гамезо М.В., Неволин И.Г. "Психосоматические аспекти проблеми познавательной деятельности и общения". М., 1983.

20. Гельмонт А.Н. "О причинах неуспеваемости и путях ее преодоления". М., 1954.

21. Голубева А.Н. "Психологические особенности проявления настойчивости у детей дошкольного возраста", М. Просвещение, 1986.

22. Горбачева В.А. "К вопросу формирования оценки и самооценки у детей". АПН РСФСР, 1952, №18

23. Гульянова Н.А.. Освязи самоприятия и осознания Я - образа в ситуации неуспеха // Вестник моск. ун-та //сер.14//психология,2001 г., №3, с.68-75

24. Давидов В.В. Генезис и развитие личности в детском возрасте // Вопр.пс.- 1992, №1-2.

25. Давидов В.В. Учебная деятельность: состояние и проблеми исследования / В.В. Давидов // Вопроси психологии. - 1991. - № 6.

26. Добринин С.Я. "Структура и динамика мотивов деятельности" - Вопроси психологии, 1984, №4.

27. Захарова А.В. "Формирование самооценки в учебной деятельности" // Психологические проблеми в учебной деятельности школьника. М, 1977.

28. Захарова А.В. Исследования самооценки младшего школьника в учебной деятельности / А.В. Захарова, Т.Ю. Андрушенко // Вопроси психологии. - 1980. - № 4.

29. Захарова А.В. Уровень притязания как показатель самооценки / Новие исследования в психологии и возрастной физиологии.- М.: Педагогика, 1989.- с.42-47,137.

30. Захарова А.В., Андрушенко Т.Ю. "Исследования самооценки младшего школьника в учебной деятельности" - Вопроси психологии, 1980, №4.

31. Зеньковский В.В. Психология детства.- Екатеринбург: Деловая книга, 1995.- с.351.

32. Зимбардо Ф.. Формирование самооценки. Самосознание и защитние механизми личности. Самара. Изд. Дом "Бахрах", 2003г.

33. Калмикова З.И. "Проблема индивидуальних различий в обучаемости школьников" - Советская педагогика, 1968, №6.

34. Ковалев А.Г. "Психология личности". М., Просвещение, 1969.

35. Кон И.С. "Откритие Я". М, Политиздат, 1978.

36. Корнеева Л.Н.. Самооценка как механизм саморегуляции профессиональной деятельности // Вестник ЛГУ . 1989 г., Вип . 4, с.91-96

37. Коростилева Л.А.. Самореализация личности в профессиональной сфере: генезис затруднений// Психологические проблеми самореализации личности. Вип. 5 под ред. Г.С. Никифорова, Л.А. Коростилевой. С-пб.: Изд-во Спб. унив-та, 2001 г., с.232