Профілактика депривації підлітків в процесі позакласної туристсько-краєзнавчої діяльності

Становлення та розвиток дітей та молоді. Поняття, детермінанти та наслідки депривації у підлітковому віці. Основні концептуальні засади шкільного туризму як засобу подолання депривації підлітків. Діагностика і оцінка рівня депривації підлітків.

Рубрика Педагогика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 19.11.2012
Размер файла 439,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Краєзнавчу роботу потрібно проводити планово, дотримуючись наступності. Корисно при цьому підтримувати зв'язки з відповідними установами та організаціями, поєднувати комплексні дослідження з докладним вивченням окремих питань.

Розвиток краєзнавства неможливий без туризму, туристських походів і подорожей по рідному краю.

Шкільне краєзнавство поділяється на навчальне, характер і зміст якого визначаються шкільною програмою, та позапрограмне, що будується відповідно до плану виховної роботи школи чи позашкільної установи. Взаємопов'язаний і комплексний розвиток туризму та краєзнавства становить суть і зміст туристично-краєзнавчої роботи.

Краєзнавчу роботу в школах проводять самі учні під керівництвом учителя

Шкільне краєзнавство нагромадило велику кількість форм роботи. Умовно їх можна поділити на дві групи: стаціонарні і туристські.

До стаціонарних належать бесіди, лекції, інформації про події в рідному краї, олімпіади, виставки та інші форми роботи, які проводяться на місці, в умовах школи, населеного пункту. Туристські форми роботи включають прогулянки, екскурсії, багатоденні походи, експедиції, туристські зльоти - походи. [15, с. 11].

Важливою формою виховання учнів основної школи у позаурочний час є екскурсії. Вони проводяться для школярів, вимагаючи від керівників та екскурсоводів ретельної попередньої підготовки і вмілого їх проведення. Екскурсії мають великі дидактичні переваги над класними заняттями й відзначаються високою педагогічною ефективністю. Багаторічний досвід організації та проведення екскурсій у школі засвідчує їх величезну роль у навчальному і виховному процесах.

На екскурсіях учителі разом із своїми вихованцями мають справу з такими об'єктами, явищами і процесами, які наочно можна показати тільки в натурі. Екскурсії в природу й на виробництво мають велике значення для виховання в учнів почуття патріотизму: тут у всій повноті розкриваються чарівність та різноманіття рідної України.

Отже, екскурсія є важливою формою ідеологічної роботи серед шкільної молоді. Нині, коли питання раціонального природокористування та охорони природи набули першорядного значення, роль екскурсій у природу ще більше зростає.

Доцільність екскурсій випливає вже із змісту програм шкільних курсів географії та історії й зумовлюються необхідністю викладання цього предмета повною мірою на локальному, тобто місцевому краєзнавчому матеріалі. У свою чергу, насичення програм ілюстративним місцевим матеріалом можливе лише в результаті проведення екскурсії. Таким чином, екскурсії є одним з основних засобів вивчення рідного краю.

Великі вимоги для проведення екскурсій зі школярами ставляться перед екскурсоводом. Він повинен бути вихователем, педагогом, любити професію екскурсовода. Йому необхідно добре володіти шкільними навчальними програмами, потрібно знати психологію дітей, щоб розуміти дитячу аудиторію, бути чуйним і уважним до їх реакції, вміти швидко й легко здійснювати контакт з аудиторією, підтримувати увагу дітей на протязі всієї екскурсії і контролювати їхні думки і почуття.

Під час екскурсій важливо зосередити дитячу увагу на об'єктах, які мають становити основу спостереження або дослідження. При цьому учні не повинні залишатися сторонніми особами (спостерігачами), а повинні брати активну участь у самому процесі екскурсії. Отже екскурсія не повинна перетворюватися на прогулянку. Інакше вона не має тоді ніякого сенсу і втрачає цінність.

У групі краєзнавчої діяльності як однієї з організаційних форм позакласної роботи найпоширенішими є екскурсії і туристично-краєзнавчі походи.

Екскурсія як нетривалий колективний похід чи поїздка за межі звичайного оточення дає змогу безпосередньо ознайомитися з природою та діяльністю населення. Це одна з найбільш доступних форм пізнання навколишнього світу.

Екскурсії бувають навчальні, краєзнавчі, загальноосвітні. Кожна з цих груп має точно визначений предмет дослідження - природа, сфери господарської або культурної діяльності населення. Часто їх влаштовують як комплексні.

Екскурсії відіграють велику роль у викладанні краєзнавчих знань у школі, забезпечують найвищу форму наочності в навчанні. Вони не тільки сприяють вивченню учнями свого краю і створенню в них запасу загальних уявлень і понять, але й розвивають інтерес до навколишнього середовища, а також до господарської діяльності людей.

У процесі екскурсійної роботи стимулюються такі важливі якості особистості, як почуття дружби, взаємовиручки, взаємодопомоги, колективізму. Для розвитку навчальних умінь, комунікативних навичок велике значення має наступне обговорення результатів екскурсії.

Участь в екскурсійній роботі сприяє появі й розвитку пізнавальних інтересів, потребі в постійному підвищенню свого інтелектуального рівня, в безперервному навчанні, що дуже важливо з погляду розв'язання завдань, що стоять перед сучасними навчальними закладами.

Екскурсія має великі виховні і розвиваючі можливості. У ході екскурсій учні ознайомлюються з працею робітників на різних ділянках виробництва, вивчають особливості їх спілкування, дістають уявлення про різні професії. Усе це сприяє формуванню в них правильного ставлення до суспільного життя, готовності брати в ньому активну участь.

Велику роль відіграють екскурсії в екологічному вихованні учнів, виробленні в них бережливого ставлення до природи, використанні природних ресурсів. Екскурсії у музеї, історичні місця, культурні заклади, сприяють формуванню рис, властивих патріоту рідної землі.

У процесі екскурсійної роботи стимулюються такі важливі якості особистості, як почуття дружби і взаємовиручки, колективізм, взаємодопомога. Екскурсія сприяє розвитку естетичного світосприймання учнів, справляє позитивний вплив на формування вольової сфери особистості. У ході екскурсій школярі виробляють нові вміння фіксувати факти спостережень у вигляді рисунків, фотографій, записів тощо.

Участь в екскурсійній роботі сприяє появі і розвитку пізнавальних інтересів, потреби у постійному підвищенні свого інтелектуального рівня, що дуже важливо з огляду на завдання, які стоять нині перед школою [18, с. 58].

У сучасному краєзнавстві виділяють такі основні складові: історичне, археологічне, екологічне, географічне, етнографічне, літературне. Кожна з цих частин має свої об'єкти вивчення - історію рідного краю, традиції та звичаї народу, населення, господарство, природу та ін.

Слід зауважити, щоб туристично-краєзнавча діяльність була результативною необхідно поєднати зусилля педагогів, батьків, державних і громадських організацій.

Таким чином ми бачимо, що одним з ефективних напрямів позашкільної роботи з виховання є туристично-краєзнавча діяльність. Вона допомагає молоді на власні очі побачити красу рідної землі, зблизька познайомитися з історією, культурою, традиціями українського народу, в процесі подолання різноманітних труднощів проявити витривалість, доброзичливість, чуйність, фізично і морально загартуватись.

Побачене, почуте з перших вуст дає можливість молоді відчути, а потім зрозуміти, що стоїть за словом «Батьківщина», «Вітчизна», «Україна» і, можливо, вперше замислитися над цінностями життя, в тому числі і над своїм місцем у відродженні України як самостійної незалежної держави.

Як свідчать результати психолого-педагогічної літератури і практики соціалізації підлітків значний потенціал у здійсненні даного процесу має туристсько-краєзнавча діяльність. Представники американської соціології поняття соціалізації трактують у контексті «адаптації», тобто соціалізація розглядається як процес входження людини в соціальну сферу та пристосування її до культурних, психологічних і соціологічних факторів [19, с. 134].

Американський соціолог Г. Ландберг поняття соціалізація визначає як “процес взаємодії, завдяки якому індивід засвоює звичаї, уміння, вірування, нормативні вимоги даного суспільства, з метою ефективної участі у соціальному житті”.

Представники гуманістичної психології (А.Маслоу, К.Роджерс та ін.) дотримуються іншої точки зору. Вони трактують соціалізацію як процес самоактуалізації особистістю своїх можливостей і здібностей. У процесі життєвого розвитку і життєвої реалізації особистість прагне до незалежності, до формування своєї неповторної індивідуальності. Процес соціалізації, на думку дослідників, це саморозвиток і самореалізація особистості, коли відбувається не тільки засвоєння соціального досвіду, але й створення особистого, індивідуального досвіду.

Інші трактують соціалізацією як “багатогранний процес «олюднення» людини, що передбачає як біологічні передумови так безпосереднє входження індивіда в соціальне середовище, що включає в себе соціальне пізнання, соціальне спілкування, оволодіння навичками практичної діяльності, включаючи як предметний світ речей, так і всю сукупність соціальних функцій, ролей, норм й обов'язків і т.п., активну перебудову навколишнього середовища (як природного так і соціального світу); зміну і якісне перетворення самої людини, її всебічний і гармонічний розвиток” [26, с. 78]. Дослідник вважає, що все, що характеризує процес формування особистості - збагачення знань, установок, життєвого досвіду, зміна ціннісних орієнтації - все це входить у процес соціалізації індивіда, але не вичерпує його.

Важливою є думка ученого стосовно того, що процес соціалізації проходить кожен окремий індивід упродовж свого формування й розвитку.

І.С. Кон, трактуючи соціалізацію як “засвоєння індивідом соціального досвіду, у ході якого формується конкретна особистість”, пропонує розглядати її як “сукупність всіх соціальних процесів, завдяки яким індивід засвоює й відтворює певну систему знань, норм і цінностей, що дозволяють йому функціонувати у якості повноправного члена суспільства” виховання депривативних підлітків у процесі позакласної туристично - краєзнавчої роботи.

У підлітковому віці провідною діяльністю є спілкування з однолітками, а основною формою соціалізації - засвоєння норм відносин між людьми.

Проблема соціалізації особистості підлітків упродовж останніх років значно активізувалася: триває розширення напрямів дослідження соціалізації, уточнюються її структура та функції, поглиблюється вивчення соціальних механізмів, інститутів та чинників соціалізації під впливом змінних умов життєдіяльності.

У сучасних умовах проблема соціалізації особистості є особливо актуальною. Статус сучасної школи, як інституту соціалізації, помітно знижений з цілого ряду причин, ключовою з яких є невідповідність характеру освіти, що отримують школярі, вимогам соціальної дійсності. В умовах бурхливих суспільних змін недосконалість навчально-виховного процесу робить школу вразливою, знижує її престиж порівняно з родиною й іншими факторами соціалізації особистості, наприклад, із засобами масової інформації.

Невідповідність форм і методів організації навчально-виховного процесу реальним потребам особистісного розвитку не дозволяють школі в повній мірі реалізувати її місію. Логічно напрошується висновок про те, що проблему соціалізації в сучасних умовах неможливо вирішити традиційними методами.

Ґрунтуючись на положенні про те, що формування якостей суб'єкта діяльності відбувається через оволодіння ним досвіду різних видів діяльності, виникає потреба з'ясувати вплив на процес соціалізація різних видів діяльності, в тому числі й з'ясувати, чи туристко-краєзнавча діяльність має вплив на даний процес [29, c. 137].

Як свідчать результати психолого-педагогічної літератури і практики соціалізації підлітків значний потенціал у здійсненні даного процесу має туристсько-краєзнавча діяльність.

Інтегративний характер впливу туристично - краєзнавчої роботи на підлітків дозволяє вирішувати завдання їх виховання. Це створює можливості здійснення соціалізації, підвищення рівня їх знань й умінь, задоволення потреб у самовираженні й самореалізації, спілкуванні з людьми й природою.

Структура туристично - краєзнавчої роботи (мотиви її суб'єктів, мета й форми) детерміновані структурою освітнього процесу школи і профільних установ позашкільної освіти дітей.

У сучасних умовах туристично - краєзнавча робота розвивається в школах й позашкільних установах - у дитячих об'єднаннях відділів туризму багатопрофільних центрів дозвілля та творчості, центрах і станціях дитячо-юнацького туризму, дитячих туристських базах. Причому більш питома вага кадрового, програмно-методичного, матеріально-технічного потенціалу дитячо-юнацького туризму й краєзнавства зосереджені саме в сфері позашкільної освіти.

Школи, як правило, використовують туристські походи й прогулянки, як елементи позакласної роботи. Порівняно рідкісним явищем у сучасній школі є туристський клуб. Розвиток туристсько-краєзнавчої діяльності в об'єднаннях за інтересами у школах гальмується відсутністю підготовлених педагогів. Школа зацікавлена і сприяє розвитку таких форм туристсько-краєзнавчої діяльності, які сприяють вирішенню освітніх завдань школи: засвоєння знань у процесі використання краєзнавчого матеріалу, розкриття здібностей та інтересів вихованців у процесі неформального спілкування, формування класного колективу, розвиток у підлітків загальнолюдських цінностей, задоволення потреб школярів у самореалізації, оздоровлення їх тощо.

Туристко-краєзнавча робота є ефективною формою тренінгу особистісного росту. Подолання природних труднощів походів, прогулянок, екскурсій сприяє формуванню у підлітків об'єктивної самооцінки особистості, усвідомленому рості власного духовного потенціалу, віри у свої сили [28, c.103]

На підставі цього можна зробити висновок про те, що туристко-краєзнавча робота може бути активним чинником соціалізації підлітків і вона має зайняти належне місце як активна форма організації навчально-виховного процесу.

Мета, форми, методи, умови реалізації, суб'єкти туристсько-краєзнавчої діяльності мають стати необхідною частиною реалізації освітньо - виховних завдань загальноосвітнього навчально-виховного закладу.

Необхідною умовою ефективності туристко-краєзнавчої діяльності у школі є використання нею потенціалу профільних установ додаткової освіти, позашкільних навчально-виховних закладів (дитячо-екскурсійні туристські станції, бази й будинки юного туриста).

Аналіз сучасного стану шкільного туризму й краєзнавства свідчить про проблеми взаємодії шкіл і профільних установ позашкільної освіти. Протягом багатьох років основним завданням профільних установ позашкільної освіти було охоплення туристично - краєзнавчою роботою всіх підлітків, створення умов для того, щоб кожен клас мав можливість брати участь у походах, а кожен учень міг виконати нормативи туристських розрядів, тобто пропаганді й організації масового туризму. Їх діяльність була спрямована на допомогу школі й учителю в організації туристко-краєзнавчої роботи. Сьогодні такі форми туристко-краєзнавчої діяльності як туристичні зльоти, клуби походів вихідного дня, та інші у масовій практиці незаслужено забуті, політика розвитку туристко-краєзнавчої роботи

До важливих особливостей внутрішнього життя туристичної групи ми відносимо самовизначення підлітка в групі, усвідомленість і цілеспрямованість діяльності, дійову групову емоційну ідентифікацію продуктивності діяльності туристичної групи і кожного його члена, самостійність, відповідальність, інтерсубєктне спілкування, етичну спрямованість, високу згуртованість [20, c. 216].

Тому соціально-комунікативну активність особистості можна розглядати як її здатність уміти не тільки підкорятися, але і розпорядитися на користь соціальної групи і громади, усвідомлення групових, громадських і особистих інтересів, основою чого є спільність інтересів, мети, єдиного напряму групової творчої діяльності та її організації.

Групова організація туристсько-краєзнавчої діяльності, її творча спрямованість як одну з педагогічних умов стимулювання соціально-комунікативної активності і комунікативності, зокрема, тому що ця діяльність дозволяє активно виявлятися міжособовим відносинами підлітків.

Природно, що соціально-комунікативна активність не відкидає особисті інтереси, ми маємо на увазі відносне превалювання громадських, комунікативних відносин над особистими.

Комунікативність в процесі туристсько-краєзнавчої діяльності є арсеналом засобів для розвитку завдатків і здібностей індивідуальності підлітка, створюючи благодатний грунт для соціально-комунікативної активності особистості, формування високоморальних характерів.

Туристсько-краєзнавча діяльність привчає оцінювати свої дії та вчинки з погляду моралі, сприяє формуванню у підлітків етичних переконань, розвиває їх волю, самостійність. Ці чинники, а також загальна боротьба за досягнення мети, сумісні переживання творчих групових радощів, співпраця в процесі спільної діяльності ефективно відображаються на стимулюванні “комунікативної здатності” (термін введено Гаймсом в 1926 р.) у підлітків [13, c. 85].

Показниками, що характеризують соціально-психологічні умови сформованості комунікативних основ в життєдіяльності туристична груп підлітків 4-7 класів, ми визначаємо чотирма основними ознаками: а) можливість надавати один одному допомогу; б) можливість спілкування один з одним в процесі туристсько-краєзнавчої діяльності; в) формування якостей громадського діяча-активіста; г) прагнення допомагати навколишнім людям, школі, суспільству.

Тому в процесі групової туристсько-краєзнавчої діяльності комунікативність є вираженням згуртованості і свідомої взаємодопомоги підлітків, обумовлених свідомістю, провідними компонентами якої є перевага громадських інтересів над особистими; свідоме, добровільне ціннісно-нормативне відношення до громадсько-корисної праці, розвинуте почуття обов'язку і відповідальності. Причому, відповідальність ми розглядаємо як вираз однієї з істотних якостей, що відрізняють малу соціальну групу від випадкової групи.

Отже, якщо комунікативність виражає собою загальну суть суспільних відносин в сучасному суспільстві, є наслідком і умовою стимулювання розвитку індивідуальності підлітка, широти його суспільних зв'язків, їх різноманітності, то туристична група (мала соціальна група) - це особлива форма існування і прояву цих відносин, які реалізуються в конкретних умовах [11, c. 163].

Туристичний загін не тільки підтримує і розвиває індивідуальність дитини, але і дає можливість цілеспрямовано розвивати особистість, здатну надалі самостійно впливати на оточуючих.

Соціально-комунікативна активність, будучи одним з новоутворень в підлітковому віці, припускає стимулювання комунікативності в процесі організаційно-громадської роботи, де стимулюються комунікативні відносини в загальній справі групи, формується відповідальність, певна поведінка.

Дослідники цієї проблеми виділяють наступні норми поведінки школяра в групі: згуртованість, організованість, відповідальність, взаємна вимогливість, самовизначення особистості учня [2, c. 33].

До основ спрямованості поведінки особистості підлітка ми схильні відносити особистий світогляд, інтелектуальні та емоційні якості, етичні норми, темперамент, характер, а також мікросередовище, в якому формується особистість учня. В процесі туристсько-краєзнавчої діяльності створюється єдина система відносин в малій соціальній групі, яка сприяє підліткам в результаті ініціативно-творчої діяльності опанувати нові види цих відносин, що містять в собі цінну етичну спрямованість.

У свою чергу, комунікативна свідомість і відповідна їй суспільна поведінка підлітка по відношенню до громади, малої соціальної групи, інших людей, їх інтересів і мети виражає комунікативний характер школяра в протилежність характеру індивідуалістському, егоїстичному.

Принцип комунікативності припускає високу міру відповідальності підлітка: відповідати не тільки за свій спосіб життя, вчинки, але і за долю групи, а врешті-решт і за долю суспільства.

Велику роль в стимулюванні комунікативності грають виховні чинники: громадська думка, ініціативно-творча діяльність, традиції малої соціальної групи, які через властиві їм особливості (як групова діяльність. зміст і сила оцінних думок, стійкість і зміст традицій) визначають характерні туристській групі риси, характеризуючи взаємостосунки між підлітками в процесі туристсько-краєзнавчої діяльності.

В основі комунікативних відносин учня лежать компоненти комунікативності, як соціальної суті, якісної визначеності соціального типу особистості, якими є етичні якості, спонукаючи до колективних вчинків і дій через розгорнуту мережу мотивів. Великий вплив на стимулювання комунікативності у підлітків-туристів надає така туристсько-краєзнавча діяльність, яка має чітко виражену соціальну спрямованість, в якій виявляються міжособові відносини, ціннісні орієнтації особистості підлітка, спілкування [9, c. 52].

Наступні норми етичної поведінки у підлітків як товариськість (узгодженість дій, рівність взаємостосунків, взаємодопомога, взаєморозуміння, повага, взаємодовіра) та комунікативність (згуртованість, організованість, взаємна вимогливість, взаємна відповідальність і самоврядування) можна віднести до становлення соціально активної особистості підлітка. Тому комунікативність є інтегральна якість особистості, що містить в собі сукупність етичних якостей, завдяки яким вона визначає через ціннісні орієнтації особистості як комунікативну спрямованість, так і комунікативні вчинки та дії підлітка.

Підводячи підсумок, можна сказати, що до психолого-педагогічних чинників, що впливають на стимулювання соціально-комунікативної активності особистості підлітків в процесі їх занять туристсько-краєзнавчою діяльністю відносяться: 1) мала соціальна група, 2) комунікативність; 3) громадська думка; 4) самоврядування; 5) громадські доручення; 6) підготовленість вчителів до організації і проведення туристсько-краєзнавчої роботи; 7) зв'язок з батьками і громадськістю; 8) принцип максимальної автономії і свободи педагогічного керівництва [10, c. 16].

Комунікативність, будучи цілісною та інтеграційною якістю, включає різні змістовні моменти: ініціативність, активність, відповідальність, добровільну допомогу, вимогливість, інтернаціоналізм, патріотизм, критику і самокритику, демократизм і дисциплінованість, а також виявляється в різних видах соціальних відносин як внутрішньо притаманна їм властивість. Вона може виступати в процесі туристсько-краєзнавчої діяльності у вигляді відносин товариської співпраці, як їх іманентна властивість, в дружбі, згуртованості малої соціальної групи, в групових формах самоврядування, в спільності інтересів.

Дана якість виникає між підлітками на основі спільної діяльності і відображає ступінь їх особового розвитку в процесі здійснення суспільно значущої мети і виступає тією категорією, яка позначає безпосередні соціальні зв'язки.

Комунікативність характеризує процес безпосередньої взаємодії в загальній діяльності, який акцентує увагу на міру особистісного розвитку підлітка. В той час, як мала соціальна група (туристична група) виникає в результаті об'єднання індивідуальних зусиль в спільній груповій діяльності.

1.3 Концептуальні засади шкільного туризму як засобу подолання депривації підлітків

Сучасний світ переживає не лише інформаційну, а й справжню туристичну революцію. Розвиток туризму супроводжує процес глобалізації. У різноманітних подорожах, екскурсіях беруть участь сотні мільйонів людей. За прогнозами, у 2020 р. світова спільнота мандрівників нараховуватиме 1,5 млрд. осіб []. Безперечно за таких умов змінюється екзистенційний статус особистості і зростає потреба теоретичного осмислення цього феномену сучасної цивілізації як різновиду людської діяльності і відпочинку.

У нашому контексті інтерес складає філософія і педагогіка туризму як засобу задоволення психологічних, духовних, культурологічних, соціальних потреб людини. Подорожування є процесуальним виявом однієї з глибинних потреб індивіда, дійством в якому реалізується бажання людини до постійного руху, перемін у соціальному просторі і часі.

Потреба мандрувати, подорожувати є важливим імпульсом поведінки підлітка. Вивчення мотивів, які їх спонукають бути мандрівником, відвідувати інші країни, ознайомлюватись з визначними місцями займались не одне покоління науковців, письменників. Серед цих мотивів деякі мають підсвідомий характер, як от бажання переміни місць. Особливе значення має потреба свідомо пізнати цінності світу, інші народи і культуру, виявити в них оригінальне, неповторне.

Прагнення підлітка мандрувати, пізнати світ і зрозуміти нове, долучитись до нього, розширити світ власного буття закладене в його природі, а також і в ментальних ознаках .

Серед фундаментальних ідей, які утворили концептуальну основу філософської і соціально-педагогічної рефлексії туризму, є ідея, за якою саме в подорожі реалізується така визначальна характеристика людини як тяжіння до свободи. Прагнення вирватись із рутинного буття, зустрітися з незвичайним, цікавим - одна із сутнісних ознак розуміння туризму і подорожування як засобу задоволення пізнавальних, психологічних, культурних соціальних потреб дитини. Події туристичних зустрічей з усіма притаманними їм етапами - підготовка і вибір, переживання і спогади - важливий сюжет туризмологічного знання, специфічна форма рефлексії, коли особистість відчуває задоволення.

Смислове призначення туристичної подорожі дітей реалізується завдяки просторовим, часовим і соціальним умовам мандрівних подій. Саме вони формалізують усі міркування щодо туризму, формують вимоги, що якісно відрізняють туризм від інших видів дозвілля і відпочинку.

Отже, специфічний вид організованої подорожі - туризм - має такі атрибутивні, тобто невід'ємні якісні ознаки:

– наявність привабливої мети (ознайомлення з культурними артефактами, пізнання, відпочинок, розвага, оздоровлення, нові знайомства);

– просторово-часові координати (дім як початок і завершення подорожі)

Об'єктом дитячого туризму, як і туризму взагалі, є суспільство як життєвий простір мандрівника, джерело його культурного досвіду, якого він набуває в результаті спілкування зі світом культури, природи, іншими суб'єктами подорожування. В цілому туризм наділений значними герменевтичними потенціями, які реалізуються завдяки розумінню і сприйняттю цінностей культури шляхом їх тлумачення та специфічну інтерпретацію. Підліток, який подорожує не лише слухає, читає і спостерігає, а й особисто інтелектуально розшифровує зміст пам'яток історії, шедеврів архітектури, витворів природи. Тим самим він освоює їх, робить своїми. Пізнаючи світ іншого, водночас уявляє собі багато варіативність культурного середовища, визначає особливості буття, порівнює їх з власним життям та життям інших людей. Порівнюваність, зіставлення (компаративізм), оцінювання і самовизначення (самоідентифікація) - важливі світоглядні і соціально-психологічні ознаки, які ініціюються туристичними подіями. Внаслідок цього складається складний етико-психологічний комплекс відчуттів щодо побаченого й особисто пережитого - задоволення і незадоволення, заздрощі і гордість, радощі і розчарування.

Туризм є ефективним засобом реалізації людських цінностей (інтерес, зацікавленість, бажання, дружелюбність, задоволення, самоідентифікація, самореалізація, тощо). Аксіологічний аспект туристичної діяльності дуже важливий, адже результатом навіть короткотермінових поїздок є поглиблення власних уявлень про цінності культури і суспільного життя. Завдяки цьому відбувається певна корекція ціннісних орієнтацій індивіда, перегляд власних уявлення про переваги чи вади іншого способу життя. Кожна людини справді є мірою всіх речей до вимірювання яких вона причетна.

Важливого значення внаслідок ціннісного опанування світом набуває формування комунікативної культури особистості, виникнення між індивідуальної мережі спілкування, взаємоповаги, толерантності.

З огляду на тенденції розвитку людства ХХІ ст. має стати часом гуманітарного повороту, переходу від деструктивного типу цивілізації з її споживацьким ставленням до природи,ксенофобію, непримиренним економічним і політичним суперництвом до людино орієнтованої моделі співжиття. Одним із чинників формування такої моделі є етика сплакування і співжиття, яка ґрунтується на визнанні рівноправності переконань і життєвих позицій, поєднанні цінностей індивідуальної свободи і спільної відповідальності, яка є основою загальнолюдської культури, а також концепції нового гуманізму. Ця концепція є одним із уособлень теоретичної моделі вселюдських цінностей - аксіологічних максим, зміст яких конкретизуючись в кожну нову історичну епоху забезпечує усталеність існування людської спільноти, наступність процесів суспільного життя.

Туристична діяльність спрямована й на моральне оздоровлення сучасного суспільства, яке потерпає від набутого соціального імунодефіциту - дефіциту щирості і теплоти людського спілкування. ЇЇ гуні стична сутність зумовлюється таким ціннісними нормативами:

– принцип самодостатності особистості (визнання гідності людини)

– принцип толерантності (доброзичливе ставлення до альтернативних або несхожих думок, переконань, способів життя)

Отже, туризм туристична діяльність підлітків є важливий засіб їх виховання і соціалізації особистості, а також задоволення її потреб, а відтак попередженню стану депривації. З огляду на заявлену тему, туристично-краєзнавча діяльність сприяє подоланню певних видів депривації (таблиця 1.3.1).

РОЗДІЛ 2. ФОРМИ І МЕТОДИ ПОДОЛАННЯ ДЕПРИВАЦІЇ ПІДЛІТКІВ В ПРОЦЕСІ ПОЗАКЛАСНОЇ ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Діагностика і оцінка рівня депривації підлітків

Отже, як нам відомо з попереднього розділу депривація - це незадоволення особистості (усвідомлене або неусвідомлене)рівнем потреб. У рамках соціології депривація визначається як неможливість доступу до соціальних благ чи культурних цінностей. Власне аналіз видів депривації вказує на її множинність і труднощі щодо її вимірювання. Враховуючи цю обставину у нашій роботі ми зосередились на аналізі соціальних аспектів депривації підлітків, зокрема тих її аспектів які стосуються задоволення потреби у туристично-краєзнавчій діяльності (як формі дозвілля). Насамперед зверталась увага зверталась на дослідження таких якостей особистості, які стосуються її виживання в суспільстві, уміннях і навичках, які допомагають особистості задовольнити базові потреби.

Експериментальна робота проводилась з підлітками, які відвідують туристично-краєзнавчі гуртки у позашкільних закладах(експериментальні групи ) і учнями загальноосвітніх шкіл, які не задіяні у позакласній роботі (контрольні групи)

З метою діагностики виявлення рівня депривованості підлітків були застосовані такі методики:

Методика-анкета “Виявлення проблем підлітків і тих способів, які вони застосовують для їх вирішення”;

Морфологічний тест життєвих цінностей;

Методика дослідження суб'єктивного відчуття самотності Д.Рассела -Н.Фергюсона;

Методика дослідження самооцінювання психічних станів Г. Айзенка;

Методика дослідження соціально-психологічної адаптації К. Роджерса - Р. Даймонда.

Методика “Виявлення проблем підлітків і тих способів, які вони застосовують для їх вирішення” являє собою закриту анкету з двох частин [25;с.9-18] (Додаток А).

Перша частина складається з 62 тверджень стосовно проблемних переживань. В анкеті відображені проблеми підлітків в 7 життєвих областях: в сім'ї, в стосунках з ровесниками, стосовно майбутнього, в стосунках з протилежною статтю, стосовно дозвілля, стосовно себе, в навчанні. При роботі з цією частиною анкети підлітку було запропоновано оцінити за п'ятибальною шкалою те, в якій мірі дана проблема стосується особисто його. Кожна з цих областей представлена в анкеті висловлюваннями. Показником, що відображає гостроту переживань в тій чи іншій сфері, являється середній бал. Чим він вищий, тим більш значущою є проблема для підлітка.

У відповідності із застосованою методикою про силу проблемних переживань свідчить бал, яким підлітки оцінюють емоційні переживання у тій чи іншій ситуації. Максимальна величина - 5 балів. Проведений підрахунок середніх величин у кожного підлітка у кожній ситуації дає уявлення про їх проблемні хвилювання у тій чи іншій області.

Друга частина анкети спрямована на визначення тих способів вирішення даних проблем, яким підлітки надають перевагу. Вона складається з 20 тверджень, які відповідають різним способам виходу з проблемної ситуації.

Методика дозволяє отримати досить конкретні дані про те, які проблеми існують у підлітків в різних сферах життя і визначити способи, які застосовують для вирішення своїх проблем підлітки.

Можна виділити три стратегії вирішення проблем:

активне подолання із застосуванням соціальних ресурсів, що включає обговорення проблем і вирішальні дії за допомогою батьків та друзів, а також звертання до різних інстанцій;

інтегральне подолання являє собою когнітивну рефлексію, що включає як власне вирішення проблеми, так і переоцінку ситуації, пошук компромісів, а також прийняття умов;

відхід або уникання проблеми: вихід напруги, відволікання від стресової ситуації, витіснення, пом'якшення емоційного стресу.

Методика “Морфологічний тест життєвих цінностей ” застосовується як при індивідуальній діагностиці і консультуванні, так і при дослідженні різних груп стосовно проблем мотивації, для кращого розуміння важливості різноманітних життєвих сфер діяльності. Методика виникла як результат застосування і подальшого удосконалення методики І.Г. Сеніна.

Дана методика отримала назву “Морфологічний тест життєвих цінностей” (МТЖЦ), виходячи з цілей і задач дослідження -- визначення мотиваційно-цінністної структури особистості.

Основним діагностичним конструктом МТЖЦ є термінальні цінності.

Перелік життєвих цінностей включає:

Розвиток себе, тобто пізнання власних індивідуальних особливостей, постійний розвиток власних здібностей і інших особистісних характеристик.

Моральне задоволення, тобто керівництво моральними принципами, домінування духовних потреб над матеріальними.

Креативність, тобто реалізація власних творчих можливостей, намагання змінювати оточуючу дійсність.

Активні соціальні контакти, тобто встановлення сприятливих стосунків у різних сферах соціальної взаємодії, розширення власних міжособистісних зв'язків, реалізація своєї соціальної ролі.

Власний престиж, тобто досягнення свого визнання в суспільстві шляхом слідування певним соціальним вимогам.

Високий матеріальний стан, тобто звертання до факторів матеріального достатку як головного сенсу існування.

Досягнення, тобто постановка і вирішення певних життєвих задач як головних життєвих факторів.

Збереження власної індивідуальності, тобто домінування власних думок, поглядів, переконань на відміну від загальноприйнятих, захист своєї не повторюваності і незалежності.

Термінальні цінності реалізуються по-різному, в різних життєвих сферах -- соціальних сферах, де здійснюється діяльність людини. Значущість тієї чи іншої життєвої сфери для різних людей неоднакова.

Перелік життєвих сфер: сфера професійного життя, сфера освіти, сфера сімейного життя,сфера громадської активності, сфера захоплень, сфера фізичної активності.

Введення сфери фізичної активності обумовлено наявністю у кожної людини базової потреби в русі. А.Ц. Пуні відокремив різновиди даної потреби: потреба в рухах, потреба у виконанні обов'язків, потреба в спортивній діяльності. У різних індивідів важливість, значущість життєвої сфери фізичної активності неоднакова.

Опитування за даною методикою спрямоване на вивчення індивідуальної системи цінностей людини з метою кращого розуміння смислу її дій або вчинків. Самобутність людини виникає відносно основних цінностей, що визнаються в суспільстві. Але особистісні цінності можуть і не відтворювати точну копію цінностей суспільних.

В конструкцію методики включена шкала вірогідності ступеня бажання у людини соціального визнання її вчинків. Дана шкала дає змогу виявити, по-перше, ступінь залежності людини від інших людей; по-друге, чи видає людина в якості відповіді бажані, схвалювані усіма громадські цінності або власну індивідуальну систему життєвих цінностей. Чим вище результат, тим більше поведінка людини (на вербальному рівні) відповідає визнаному зразку.

Морфологічний тест життєвих цінностей складається з 112 тверджень, кожне з яких людині необхідно оцінювати по 5-бальній системі. Перед початком тестування надається наступна інструкція:

«Вам пропонується опитувальник, у якому описані різні бажання і прагнення людини. Просимо Вас оцінити кожне твердження по 5-бальній шкалі в такий спосіб:

якщо для Вас зміст твердження НЕ МАЄ НІЯКОГО ЗНАЧЕННЯ, то у відповідній клітці бланка поставте цифру 1;

якщо для Вас має НЕВЕЛИКЕ ЗНАЧЕННЯ, то поставте цифру 2;

якщо для Вас має НЕВИЗНАЧЕНЕ ЗНАЧЕННЯ -- поставте цифру 3;

якщо для Вас це ВАЖЛИВО -- поставте цифру 4;

якщо для Вас це ДУЖЕ ВАЖЛИВО -- поставте цифру 5.

Намагайтеся не використовувати для оцінки твердження цифру «3» (Примірник бланку даного опитувальника у додатку Б).

Опитування необхідно проводити при дотриманні сприятливого емоційного клімату. Експериментатор повинен бути доброзичливим, повинен уміти відповісти на виникаючі питання, але не провокувати певну відповідь на твердження. При груповому проведенні опитування кожен повинен мати свій текст опитувальника. Допускається читання тверджень експериментатором уголос для всієї групи. При цьому кожен учасник відповідає індивідуально.

Перш ніж приступити до обробки отриманих даних, необхідно переконатися в тім, що бланк відповідей заповнений цілком (Додаток Б).

Далі підсумовуємо бали відповідей відповідно до ключа. У такий спосіб одержуємо первинні текстові результати. У шкалі вірогідності при підрахунку необхідно враховувати знак. Усі відповіді зі знаком мінус інвертуються. Так, якщо випробуваний ставить 5 балів у відповіді на твердження, що відноситься до шкали вірогідності, то йому відповідає 1 бал. Якщо ж за твердження з негативним значенням випробуваний ставить 1 бал, то йому буде відповідати 5 балів.

Після підрахунків усі результати заносяться в таблицю. Запропоновані цінності відносяться до різноспрямованих груп: духовно-моральні цінності й егоїстично-престижні (прагматичні). Це концептуально важливо для визначення спрямованості діяльності особистості чи групи. До першої відносяться: саморозвиток, духовна задоволеність, креативність і активні соціальні контакти, що відображають морально-ділову спрямованість. Відповідно, до другої підгрупи цінностей відносяться: престиж, досягнення, матеріальне становище, збереження індивідуальності. Вони у свою чергу відображають егоїстично-престижну спрямованість особистості.

При всіх низьких значеннях - спрямованість особистості невизначена, без вираженого переважного цілепокладання. При усіх високих балах -- спрямованість особистості суперечлива, внутріконфліктна. При високих балах цінностей 1-й групи спрямованість особистості є гуманістичною, 2-й групи -- прагматичною.

Методика дослідження суб'єктивного відчуття самотності Д.Рассела--Н.Фергюсона призначена для виявлення ступеня самотності. [33;с.16,19]

Підліткам пропонуються твердження для оцінювання ступеня їхнього вияву в житті. Потрібно вибрати одну із запропонованих відповідей (часто, іноді, рідко, ніколи) та зробити позначку “+” у відповідному стовпчику. (Додаток В)

Обробка результатів. Підраховується кількість “+” за кожної категорії. Сума відповідей у категорії “часто” множиться на три, у категорії “іноді” -- на два, у категорії “рідко” -- на один, і в категорії “ніколи” -- на нуль. Одержані результати додаються. Максимально можливий показник усвідомлення самотності -- 60 балів.

Оцінювання результатів. Про високий ступінь самотності свідчать бали від 40 до 60, від 20 до 39 -- середній рівень, від 0 до 19 -- низький рівень самотності.

Методика дослідження самооцінювання психічних станів Г. Айзенка. Підліткам пропонується опис різних психічних станів. Слід вибрати той стан, який підходить, зробивши позначку “+” у відповідному стовпчику (“підходить”, “не зовсім підходить”, “не підходить”) [33;с.16,20] (Додаток Г).
Обробка результатів. За відповідь “підходить” нараховується 2 бали; “не зовсім підходить” -- 1 бал; “не підходить” -- 0 балів. Відповіді підраховуються за чотирма групами:

1 -- відповіді з 1 по 10 -- тривожність;

2 -- відповіді з 11 по 20 -- фрустрація;

3 -- відповіді з 21 по 30 -- агресивність;

4 -- відповіді з 31 по 40 -- ригідність.

Оцінювання результатів:

Тривожність:

0-7 балів -- не тривожні;

8-14 балів -- тривожність середня, нормального рівня;

15-20 балів -- дуже тривожні.

Фрустрація:

0-7 балів -- високе самооцінювання, стійкість до невдач, здатність долати труднощі;

8-14 балів -- середній рівень фрустрації;

15-20 балів -- низьке самооцінювання, прагнення уникати труднощів, побоювання невдач.

Агресивність:

0-7 балів -- спокій, витримка;

8-14 балів -- середній рівень;

15-20 балів -- агресивність, нестриманість, ускладнення в роботі з людьми.

Ригідність:

0-7 балів -- ригідності немає, переключення легке;

8-14 балів -- середній рівень;

15-20 балів -- яскраво виражена ригідність, прагнення уникати змін у діяльності і стосунках.

Методика дослідження соціально-психологічної адаптації К.Роджерса--Р.Даймонда. Модель відносин людини із соціальним оточенням і із самим собою, закладена в основу цього інструмента, виходить із концепції особистості як суб'єкта власного розвитку, здатного відповідати за власне поводження. Шкала складається з 101 висловлювання, з них 36 відповідають критеріям соціально-психологічної адаптованості особистості (у якомусь розумінні вони збігаються із критеріями особистісної зрілості, у їхньому числі -- почуття власної гідності й уміння поважати інших, відкритість реальній практиці діяльності й відносин, розуміння своїх проблем і прагнення опанувати, упоратися з ними та ін.), 37 -- критеріям дезадаптованості (неприйняття себе й інших, наявність захисних «бар'єрів» в осмисленні свого актуального досвіду, «рішення» проблем, яке тільки здається, тобто рішення їх на суб'єктивному психологічному рівні, у власному поданні, а не в дійсності, негнучкість психічних процесів); 28 висловлень нейтральні. У число останніх включена також контрольна шкала («шкала неправди») [33;с.16,20-21].

Шкала пред'являється обстежуваним у вигляді невеликого зошита з висловленнями, під кожним з яких надрукована 7-ступенчата шкала (для одноразового використання). Нижче приводяться інструкція й текст методики (Додаток Д).

Обробка й інтерпретація результатів

Показниками адаптованості (і(+)) служать висловлення 4, 5, 11, 12, 15, 19, 22, 23, 26, 27, 29, 33, 35, 37, 41, 44, 47, 51, 53, 55, 61, 63, 67, 68, 72, 74, 75, 78, 79, 80, 88, 91, 94, 96, 97, 98; показниками дезадаптованості (і(-)) -- висловлення 2, 6, 7, 13, 16, 18, 25, 28, 32, 36, 38, 40, 42, 43, 49, 50, 52, 54, 56, 59, 60, 62, 64, 65, 69, 70, 71, 73, 76, 77, 83, 84, 86, 90, 95, 99, 100. Дев'ять суджень (8, 34, 45, 48, 81, 82, 89, 92, 101) становлять «шкалу неправди».

Оскільки позитивних суджень у шкалі 36, а негативних - 37, то гіпотетична максимальна величина коефіцієнта - 73, мінімальна - 1.

Іноді буває корисним одержати й показник дезадаптованості, що розраховується як сума позитивних (і(+)) висловлень, розподілених на 1,2,3-ю позиції, і негативних (і(-)), що зайняли 5,6,7-ю позиції шкали.

У старшому підлітковому й ранньому юнацькому віці (8-10 класи), для яких найбільшою мірою призначений даний інструмент, середні індекси соціально-психологічної адаптованості розташовуються зазвичай в межах 39--44 балів. Зіставлення коефіцієнтів СПА i з об'єктивними показниками -- успішністю, позицією учня в системі міжособистісних відносин у класі -- украй бажано, тому що дозволяє виявити адекватність отриманих за допомогою шкали даних. Однієї й тієї ж величини індекси, скажемо, дуже високі, що тяжіють до 50, можуть бути цілком адекватними (як, наприклад, у групі найбільш устигаючих і популярних у класі учнів фізико-математичної школи) або завищеними, що свідчать про особливості особистісного реагування учнів на їх страждаючими огріхами реальну практику діяльності й відносин з оточенням, про компенсаторні й гіперкомпенсаторні тенденції у відношенні до себе самого й вимогам дійсності. За низькими індексами СПА, що тяжіють до 30, також можуть стояти зовсім різні причини. Вони можуть бути адекватною реакцією на неуспіх у навчанні, неблагополуччя у відносинах з однолітками, неправильне відношення й негативну установку вчителя стосовно учня, але можуть свідчити про відхилення сугубо в сфері суб'єктивних переживань дитини, у системі причин і умов виникнення яких шкільному психологові й потрібно буде розібратися.

Щоб розширити можливості якісного аналізу отриманих за допомогою шкали СПА даних, кожному висловленню надавалася «вага», що збігається з номером шкали (від 1 до 7), на яку вони попадали при сортуванні їх випробуваними.

З тією же метою всі висловлення були згруповані по 6 факторам, що відповідають критеріям адаптованості й дезадаптованості. Перераховуючи ці фактори, у дужках назвемо номера їхніх суджень:

прийняття -- неприйняття себе (відповідно судження 33, 35, 55, 67, 72, 74, 75, 80, 88, 94, 96 і 7, 59, 62, 65, 90, 95, 99, тобто 11 і 9 висловлень);

прийняття інших -- конфлікт із іншими (9, 14, 22, 26, 53, 97 і 2, 10, 21, 28, 40, 60, 76, у цілому 6 і 7 висловлень);

емоційний комфорт (оптимізм, урівноваженість) -- емоційний дискомфорт (тривожність, занепокоєння або, навпроти, апатія) (23, 29, 41, 44, 47, 78 і 6, 42, 43, 49, 50, 56, 83, 85, тобто 6 і 8 суджень);

очікування внутрішнього контролю (орієнтація на те, що досягнення життєвих цілей залежить від себе самого, акцентується особиста відповідальність і компетентність) -- очікування зовнішнього контролю (розрахунок на поштовх і підтримку ззовні, пасивність у рішенні життєвих завдань) (4, 5, 11, 12, 19, 27, 37, 51, 63, 68, 79, 91, 98 і 13,25,36,52, 57, 70, 71, 73, 77, разом 13 і 9 висловлень);

домінування -- залежність від інших (58, 61, 66 і 16, 32, 38, 69, 84, 87 -- 3 і 6 суджень);

«відхід» від проблем (17, 18, 54, 64, 86 -- 5 висловлень).

Застосувавши методику-анкету “ Виявлення проблем підлітків і тих способів, які вони застосовують для їх вирішення ” з метою виявлення і оцінки рівня депривації було отримано наступні результати.

Високий бал отримали у підлітків такі області як “Майбутнє”, “Батьки”, “Стосунки з ровесниками ”, “Вільний час”. (Таблиця 2.1.1).

Таблиця 2.1.1

Проблеми, які найбільш хвилюють підлітків 13-14 років за результатами опитування (середній бал)

Проблеми

(контрольна група, учні школи)

(експериментальна група, гуртківці)

Батьки

2,79

2,78

Ровесники

2,71

2,76

Вільний час

2,52

2,53

Інша стать

2,53

2,44

Власне Я

2,51

2,40

Школа

2,48

2,47

Майбутнє

3,07

3,12

Загальна обтяженість проблемами

2,64

2,62

Найбільш значущими для дівчат та хлопців підліткового віку є проблемні хвилювання, пов'язані з майбутнім, про що свідчить найвищий середній бал у цій сфері: у дівчат в контрольній групі -- 3,07; в експериментальній групі -- 3,12; у хлопців в контрольній групі -- 2,89; в експериментальній групі -- 2,79.

В майбутньому підлітків хвилює страх не отримати освіту, страх поганої екології, руйнування навколишнього середовища. Вони хвилюються і в зв'язку з незнанням того, де і яким чином вони зможуть застосувати свої здібності тощо. В даній сфері підлітків найбільше хвилюють такі висловлювання: “Чи зможу я поєднувати навчання і професію з укладанням шлюбу та створенням сім'ї”, “У мене виникає хвилювання, що я можу залишитися безробітним”, “Я не знаю, що мені робити по закінченню школи”, “У мене викликає страх прогресуюче руйнування оточуючого середовища”.

На другому місці гостро хвилюють проблеми, пов'язані з батьками.

Середній бал у дівчат в контрольній групі -- 2,79; в експериментальній групі -- 2,78; у хлопців в контрольній групі -- 2,82; в експериментальній групі -- 2,65.

Складнощі в стосунках з батьками полягають, відповідно до відповідей підлітків, у непорозумінні, недостатку любові, у недооцінки особистих якостей, в зв'язку з обмеженням свободи тощо. Найбільш гостро переживаються такі моменти, як: “Я часто сварюся з батьками, оскільки маю іншу думку про різні речі”, “Я хтів би бути не таким залежним від сім'ї”, “Я хтів би, щоб мої батьки приділяли мені більше часу”, “Батьки мало розуміють в моїх труднощах у школі”.

На третьому місці проблеми, пов'язані з ровесниками. У дівчат середній бал 2,71 (контрольна група) та 2,76 (експериментальна група). У хлопців в експериментальній групі середній бал 2,52. В контрольній групі у хлопців проблеми у сфері стосунків з ровесниками стоять на четвертому місці і середній бал дорівнює 2,53. А на третьому місці в цій групі -- сфера дозвілля (середній бал 2,55).

У стосунках з ровесниками хвилювання, зазвичай, викликають такі аспекти: “Мені важко зближуватися з іншими”, “Мені не подобається, що сторонній не може увійти до угрупувань ровесників, які вже склалися”, “Мене пригнічує, що в мене замало друзів”.

В сфері дозвілля найбільші хвилювання викликають такі висловлювання: “Мої батьки намагаються впливати на організацію мого вільного часу”, “Мені не вистачає грошей для задоволення потреб та запитів у вільний час”, “Мене хвилює те, що я не вмію раціонально та ефективно організувати свій вільний час”.

У зв'язку з власним Я найбільше хвилює наступне: “Мені важко передати іншим мої почуття”, “ Я почуваю себе одиноко ”, “Я невдоволений(на) своєю зовнішністю” тощо.

Як бачимо проблеми, які хвилюють підлітків контрольної і експериментальної груп однакові. Найбільше хвилюють проблеми, що асоціюються з майбутнім, а також і проблема вільного часу. В контексті останнього ми вбачаємо велике поле для дослідницької діяльності, в тому числі і вивченні туристично-краєзнавчої роботи, як однієї із форм дозвілля.

Стосовно способів, які застосовують для вирішення своїх проблем підлітки, з контрольних і експериментальних груп також майже однакові. Більшість опитаних підлітків намагаюсь обговорити проблему в розмові з тими, кого це безпосередньо стосується, а також обмірковують проблему і програють в уяві різні можливі рішення, або намагаються не думати про проблему і усунути її з своїх думок, або відступають, оскільки вважають, що нічого не можна змінити. Результати подані в таблиці 2. 1.2.

Отже, отримані дані показують, що більшість підлітків відчувають проблемні хвилювання, пов'язані з різними сферами життя. Деякі проблеми переживаються ними найбільш гостро. І це на нашу думку вказує на певні депривації.

Разом з тим підлітки у більшості не прагнуть активно подолати власні проблеми, застосовуючи соціальні ресурси, що включає обговорення проблем і вирішальні дії за допомогою батьків та друзів, а також звертання до різних інстанцій. В результаті проблеми залишаються не вирішеними тривалий час, що, в свою чергу, викликає стан подальшого морального та психологічного відхиленнями у поведінці та діяльності.

Застосувавши методику “Морфологічний тест життєвих цінностей” отримано наступні дані. У 33% опитаних підлітків виявлено найбільш значущою сфера освіти.


Подобные документы

  • Філософські та психолого-педагогічні основи виховання естетичної культури підлітків. Структура естетичної культури підлітків. Розробка та експериментальна перевірка методики формування у підлітків естетичної культури в процесі навчальної діяльності.

    курсовая работа [55,3 K], добавлен 15.06.2010

  • Технологічні аспекти профілактичної роботи соціального педагога з підлітками, схильними до адиктивної поведінки. Виявлення рівня алкоголізації у підлітків та молоді. Рекомендації батькам щодо профілактики вживання шкідливих речовин неповнолітніми.

    курсовая работа [100,4 K], добавлен 04.10.2014

  • Науково-теоретичні засади формування здорового способу життя. Професійна компетентність соціального педагога як одна із умов формування здорового способу життя підлітків. Соціально-педагогічні особливості становлення особистості у підлітковому віці.

    дипломная работа [278,5 K], добавлен 19.11.2012

  • Засоби фізичної культури і спорту; організаційні форми виховної і фізкультурно-спортивної роботи з учнями шкільного віку. Педагогічні профілактичні антиігрові і антинаркотичні підліткові програми з фізкультури, їх вплив на соціальну поведінку підлітків.

    дипломная работа [1,5 M], добавлен 19.11.2012

  • Самостійна робота школярів, як засіб залучення учнів у самостійну пізнавальну діяльність, засіб її логічної і психологічної організації. Аналіз психологічних особливостей розвитку підлітків. Розвиток самостійності підлітків в навчально-виховному процесі.

    курсовая работа [63,5 K], добавлен 03.02.2011

  • Структура та особливості виховання естетичної культури підлітків. Використання елементів поліцентричного методу в її формуванні. Розробка та експериментальна перевірка методики формування у підлітків естетичної культури в процесі навчальної діяльності.

    курсовая работа [53,6 K], добавлен 10.06.2010

  • Психологічні особливості дитячої гри, роль дорослих в її організації. Передумови виникнення організаторських здібностей у дітей, їх розвиток в дитячому колективі. Розробка програми корекційних занять для виявлення організаторських здібностей підлітків.

    курсовая работа [91,4 K], добавлен 07.06.2011

  • Аналіз соціальної педагогічної діяльності по запобіганню токсикоманії і алкоголізму у дітей і підлітків. Форми і методи запобігання негативним звичкам у дітей. Розробка профілактичного заняття і заходів по зниженню вживання психотропних речовин дітьми.

    курсовая работа [54,7 K], добавлен 26.12.2010

  • Сучасний стан дитячо-юнацького туризму в Україні. Об’єкт, предмет, завдання, функції, принципи, форми і напрями туристсько-краєзнавчої діяльності. Планування гурткової роботи в школі. Методична розробка заняття "Орієнтування на місцевості рідного краю".

    курсовая работа [2,4 M], добавлен 02.10.2014

  • Особливості статевого виховання підлітків. Реалізація педагогічних умов в досвіді вчителів загальноосвітніх шкіл. Діяльність класного керівника у здійсненні виховання дітей. Соціальна та господарсько-економічна підготовка молоді до сімейного життя.

    курсовая работа [34,7 K], добавлен 19.02.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.