Художньо-естетичне виховання молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальними питаннями сьогодення є питання художньо-естетичного виховання і розвитку естетичної культури підростаючого покоління. Особистісна орієнтація сучасної освіти передбачає прилучення молодої людини до художньо-естетичного досвіду людства, до творчої діяльності, що є основою художньо-естетичного розвитку особистості. У зв`язку з цим важливого значення набуває осмислення конкретних питань художньо-естетичного виховання і естетичної діяльності та базових теоретичних засад формування естетичної культури особистості.

Естетичне ставлення людини до світу формується і розвивається протягом всього її життя. Разом з тим не всі періоди в житті рівноцінні для естетичного розвитку. Багато письменників, педагогів, діячів культури (К.Д. Ушинський, Л.М. Толстой, В.О. Сухомлинський, Д.Б. Кабалевський, Б. Неменський та інші) констатують особливе значення щодо цього в молодшому шкільному віці. Особливості дітей цього віку найбільш сприяють формуванню в них художньо-естетичної культури.

Проблема художньо-естетичного виховання у естетико-педагогічному аспекті широко репрезентована у спадщині видатних українських педагогів та діячів освіти Е. Водовозової, П. Каптерева, С. Лисенкової, С. Русової, Е. Михеєвої, К. Ушинського.

Філософсько-естетичні аспекти цієї проблеми розглядаються в наукових працях Ю. Борева, І. Гончарова, М. Киященка, В. Ядова.

Психологічні основи естетичного виховання розкрили Б. Ананьєв, Л. Божович, Л. Виготський, І. Кон, Б. Теплов та інші.

Видатні вчені, естети і педагоги Ю. Борев, О. Буров, В. Вансаалов, Л. Волович, І. Долецька, М. Каган, Л. Коган, В. Розумний, В. Скатерщиков, Є. Квятковський, М. Лайзеров, А. Макаренко, О. Семашко, В. Сухомлинський, В. Шестакова, зробили значний внесок у розробку теорії естетичного виховання. Насамперед вони визначили основні поняття, на які потрібно спиратися при побудові системи естетичного виховання.

Важливі питання теорії і методики естетичного виховання підростаючого покоління висвітлюються в працях Л. Коваль, В. Передерій, Ю. Фохт-Бабушкіна, Т. Цвілих, Г. Шевченко, А. Щербо та інших.

За останні роки опубліковано багато праць, в яких вирішуються питання значення творчості та пізнавальної діяльності в естетичному вихованні молодших школярів; розкриваються механізми творчості; закономірності взаємозв'язку творчої діяльності з відтвореною дійсністю; сформульовані основні принципи формування творчої особистості (Ф. Говорун, Б. Коротяєв, В. Лєвін, В. Моляко, Ю. Петров, П. Підкасистий, Я. Пономарьов, В. Романець, В. Цапок).

Значний внесок у розв'язання проблеми розвитку естетичної культури зробили зарубіжні і вітчизняні вчені М. Аріарський, Д. Генкін, Г. Єскіна, Г. Загадарчук, В. Кірсанов, О. Миронюк, І. Петрова, Ф. Соломонік, котрі розглядають процес естетичного виховання як цілеспрямоване формування якостей всебічно розвиненої особистості, що дає можливість їй сприймати природні та соціальні реалії, діяти та творити відповідно до загальнолюдських ідеалів гармонії та краси.

Художньо-естетичне виховання спрямоване на формування здатності сприймати дитиною прекрасне у навколишньому середовищі і мистецтві, на розвиток естетичних почуттів, суджень, смаків, умінь, творчих здібностей, потреби брати участь у створенні прекрасного в житті і художній творчості.

Вказуючи на все вищезазначене, ми вважаємо доречним досліджувати тему “Художньо-естетичне виховання молодших школярів”.

Мета - дослідження форм і методів художньо-естетичного виховання молодших школярів в процесі навчання і виховання.

Об'єкт - художньо-естетичне виховання молодших школярів.

Предмет - форми і методи художньо-естетичного виховання молодших школярів в процесі навчання і виховання.

Завдання дослідження: 1) на основі вивченої літератури визначити сутність, структуру, зміст, шляхи художньо-естетичного виховання молодших школярів; 2) довести практично теоретичний матеріал.

Розділ 1

1.1 Теоретичні основи художньо-естетичного виховання молодших школярів

Художньо-естетичне виховання розуміється у двох значеннях: а) у широкому (соціальному) значенні - це формування естетичних якостей особистості шляхом залучення до цінностей мистецтва, вітчизняної та зарубіжної літератури; б) у вузькому (суто педагогічному) значенні - це забезпечення спеціально організованих педагогічних умов для духовного збагачення особистості засобами мистецтва, формування естетичної культури, світоглядних уявлень, ціннісних художніх орієнтацій у соціокультурному просторі [11; с.93].

Художня культура особистості складається в залежності від ступеня і характеру освоєння нею цінностей мистецтва. Глибоке розуміння особистістю витворів мистецтва являється основою її творчого естетичного світовідчуття, оказує вплив на життєдіяльність, способи самоствердження та самореалізації. Таким чином, художньо-естетичне виховання створюється лише тоді, коли воно здатне викликати художні переживання, тобто закладену у витворі чуттєву небайдужість до світу [4; с.11].

Для розвитку теорії і практики естетичного виховання серйозне місце мали погляди А. Макаренка на проблеми естетичного виховання шкільної молоді. А. Макаренко вважав, що реалізувати мету виховання у будь-якому суспільстві можна лише тоді, коли особистість буде виховуватися не за частинами, а цілісно. У цій цілісності особливого звучання набуває формування у підростаючої людини потреби до прекрасного, до організації естетичного середовища, в якому перебуває шкільна молодь. У А. Макаренка ми знаходимо свіжий погляд на необхідність виховувати людину в красі, через красу і вести до найвищих осягнень краси світу, естетичного образу світу. Традиції виховання, які були започатковані А. Макаренком, мають яскраво виражену естетичну спрямованість (Свято першого снопа, День іменинника тощо). Спостерігається акцентування уваги на розвиток естетичного почуття, культури почуттів, на органічну єдність морального й естетичного у вихованні. Великого значення А. Макаренко надавав мистецтву у вихованні в молоді високоморальних людських цінностей. Краса участі дітей у театральній діяльності виконувала перетворюючу функцію. Спілкування дітей з мистецтвом давало поштовх для зміни світоглядних настанов, формування краси поведінки, використання різних видів художньо-творчої діяльності. Участь у духовому оркестрі, театральній діяльності, поетичних майстернях сприяли моральному очищенню дітей і формуванню морально-естетичних ідеалів.

У педагогічних поглядах В. Сухомлинського естетичне виховання посідає особливе місце. Ідеалом виховання було виховання справжньої людини, високодуховної, з витонченим внутрішнім духовним світом. В. Сухомлинський віддавав перевагу вихованню емоційно - естетичної сприйнятливості оточуючої дійсності, сприйманню краси природи, краси неперевершених шедеврів мистецтва, краси людського подвигу, людських стосунків. Естетичне у В. Сухомлинського охоплює всі елементи духового життя особистості. Воно пронизує всі компоненти навчально-виховного процесу. Краса - це ознака людськості, ознака духовності, ознака громадянськості кожної особистості.

В. Сухомлинський зробив значний внесок у розвиток естетичної теорії. Ним значно переосмислені і по-новому розглянуті проблеми естетичної свідомості, естетичного ставлення до дійсності, естетичного ідеалу, естетичного смаку, естетичних оцінок, естетики поведінки. Особливо значущості для осмислення сучасної теорії естетичного виховання особистості має його погляд на культуру почуттів, на розвиток емоційної сфери особистості. «Емоційно товстокора» людина небезпечна у суспільстві. Заслуговують на увагу розроблені ним не тільки теоретичні, а й методичні прийоми і механізми естетичного впливу на особистість (спілкування з природою, мистецтвом, красивими людьми, різнобічна творча художньо-естетична діяльність школярів, яка виконувала функцію фактора формування естетичного ставлення до світу, до людей і закріплення цього ставлення в естетиці поведінки) [18; с.13-15].

Узагальнюючи теоретичні здобутки, що віддзеркалюють філософську множинність поглядів щодо функціонування мистецтва в соціумі, можна перерахувати такі основні функції: естетична, інформативно-пізнавальна, світоглядно-виховна, духовно-творча, аксіологічна, евристична, соціально-орієнтаційна, комунікативна, регулятивна, сугестивна, гедоністична, релаксаційно-терапевтична, компенсаторна. На відміну від традиційного домінування в освітньо-виховній системі інформативно-пізнавальної функції доцільно виділити і посилити в педагогічній практиці духовно-творчу функцію, яка тісно пов'язана з світоглядно-виховною.

Принципи художньо-естетичного виховання:

1) органічне поєднання універсального(загальнолюдського, полікультурного), національного (державного) і регіонального (етнолокального, краєзнавчого) компонентів освіти та виховання з безумовним пріоритетом їх національної спрямованості, що забезпечує формування в учнів патріотичних почуттів, громадянської свідомості;

2) синергетичний підхід, що зумовлює націленість освітньо-виховної системи на художньо-естетичний саморозвиток особистості шляхом поєднання освіти із самоосвітою, виховання із самовихованням, на їх безперервність і відкритість до змін;

3) природовідповідність (врахування вікових особливостей та індивідуальних здібностей учнів) та культуровідповідність (розгляд системи художньо-естетичної освіти та виховання школярів як соціокультурного феномену, забезпечення культурної спадкоємності поколінь);

4) гуманітаризація і гуманізація (повага до інтересів і потреб особистості, "олюднення" знань, побудова навчально-виховного процесу на основі педагогіки співробітництва, толерантності взаємин і спілкування);

5) цілісність, що передбачає багатофакторну взаємодію відображених у змісті освіти та виховання основних компонентів соціального досвіду - художньо-естетичних знань, світоглядних уявлень, емоційно-ціннісного ставлення, художніх умінь, творчості;

6) поліхудожність, інтегральність, діалогічність (відображення в змісті художньо-естетичної освіти та виховання об'єктивно існуючих зв'язків між видами мистецтв, діалогу культур);

7) варіативність на основі індивідуалізації, широкої диференціації та допрофесійної спеціалізації;

8) взаємозв'язок художньо-естетичного виховання з соціокультурним середовищем (координація шкільної та позашкільної роботи, узгодження освітніх і дозвіллєвих заходів, гармонізація суспільних, професійно-педагогічних і сімейно-родинних виховних впливів) [3; с.1-3].

Зміст естетичного виховання, орієнтованого на формування естетичної культури молодших школярів, передбачає: розвиток у школярів здібності сприймати прекрасне в природі, в праці, в творах мистецтва, оточуючій дійсності, поведінці людей, які бажають насолоджуватися цим прекрасним. Структурними компонентами естетичного виховання є естетичне сприйняття, естетичне ставлення, естетичне почуття, естетичне судження, естетичний ідеал, естетичний смак, естетична діяльність. Вони визначаються розумовою, моральною, емоційною, духовною діяльністю людини і зумовлюють істотні зміни в її світосприйнятті, переконаннях, поведінці, сприяють естетичній діяльності особистості, розвитку її творчих сил та здібностей відповідно до об'єктивних законів розвитку краси.

Естетичне сприйняття є початковим моментом у формуванні естетичного ставлення до дійсності, тобто первісним пізнанням явищ. Виражається воно в загальній спостережливості, в здібності помічати прекрасне і звертати на нього увагу. Що саме сприймається і як - визначається особистісними особливостями школяра. Тонка поетична натура по-особливому бачить світ.

Хоча естетичні враження виникають тільки в результаті безпосереднього контакту людини із значущими об'єктами, досвід показує, що цього ще не достатньо: бачити просто навколишнє та бачити його красу - речі різні.

Характер сприйняття залежить від того, що ми виокремлюємо у сприйнятому та як, в якому напрямку його осмислюємо. Тому важливе налаштування на виявлення та фіксацію саме естетичних ознак, на сприйняття з метою оцінити естетично.

Естетичне сприйняття нерозривно пов'язане з естетичними почуттями, які виникають у процесі сприйняття прекрасного і відбивають ставлення людини до прекрасного.

Естетичні почуття виражаються у хвилюванні людини, насолоді. Це досить складне явище, яке відбиває багатство індивідуального духовного життя особистості. Естетична насолода спонукає людину ходити в театр, слухати концерти, відвідувати картинну галерею. Де не має естетичної насолоди, там не має і художнього сприймання, а є лише ознайомлення, спостереження.

Тому естетичні почуття, естетична насолода несе в собі величезну силу впливу на особистість.

Школярі повинні не тільки сприймати прекрасне, але й розуміти, оцінювати твори мистецтва, вчинки людей, тобто необхідно формувати естетичне судження. В процесі оцінювання відбувається порівняння сприйнятого з раніше вже оціненими предметами або з еталонними образами, які відклалися у смаках дітей як уявлення про те, якими повинні бути окремі боки життя, для того щоб задовольняти їх естетичну потребу в досконалості.

Починаючи з несміливих і часто безпідставних “добре”, “погано”, “подобається”, “ не подобається”, оцінки поступово набувають більш визначений характер, що дозволяє говорити про здатність людини правильно розуміти і оцінювати прекрасне.

Найбільш повна і закінчена форма естетичного судження знаходить вияв у естетичному ідеалі - основному зразку, з позиції якого людина оцінює навколишню дійсність, людей, їх вчинки. Естетичний ідеал відображає уявлення людини про красу, тобто це мета, до досягнення якої прагне людина, і разом з тим це основний критерій, з позиції якого оцінюється навколишня дійсність, особистість людини, її поведінка, вчинки.

На базі конкретних естетичних знань сприйняття, почуття ідеалів, суджень і понять формується естетичний смак, під яким розуміється стійке емоційно-оцінне ставлення людини до прекрасного, що носить вибірковий характер. У відповідності з особливостями розвитку і виховання у кожної людини виробляється свій особистий смак в тій чи іншій галузі.

Якщо предмет не залишає дитину байдужою, його емоційне відношення переходить в активно-дійове відношення, прагнення зберегти те, що подобається, помножити красу, передати її іншим (намалювати, описати в віршах, скласти казку і таке інше). Так з'являється естетична діяльність. В її результатах естетичне ставлення до світу знаходить своє предметне втілення, свою матеріалізацію. Створені за законами краси предмети є важливим показником рівня естетичного розвитку, естетичної культури людини.

Тому художньо-естетична діяльність - важливий компонент змісту естетичної культури особистості [7; с.9-10].

Основою виховного впливу мистецтва на особистість школяра є навчальна діяльність, адже саме у перебігу систематичного викладання предметів художньо-естетичного циклу вчитель має змогу цілеспрямовано та систематично виявляти могутній виховний потенціал художніх цінностей, впливаючи на всіх учнів молодшого шкільного віку.

Система художньо-естетичної освіти і виховання включає в себе такі структурні компоненти:

1. Базовий освітньо-виховний компонент, що передбачає навчання, виховання й розвиток учнів під час вивчення предметів та курсів освітньої галузі «Мистецтво - Естетична культура» і складається з двох частин:

а) інваріативної частини, представленої предметами і курсами базового навчального плану державного освітнього стандарту, які мають опануватися всіма учнями, незалежно від типу навчального закладі профілю навчання (предмети «Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво» або інтегрований курс «Мистецтво»; курс «Художня культура», «Естетика»).

б) варіативної частини, що складається з елективних предметів і курсів, які вводяться до робочих навчальних планів конкретного навчального закладу відповідно до можливостей і потреб педагогічного колективу, учнів, батьків («Хореографія», «Основи театру і кіно», «Українське декоративно-ужиткове мистецтво», «Дизайн», «Комп'ютерна графіка» тощо).

2. Позаурочний компонент художньо-естетичного виховання, що передбачає організацію колективних і групових форм діяльності учнів поза межами класу і школи, але під керівництвом або за участю вчителів (заняття в гуртках художньо-естетичного профілю, шкільних об'єднаннях за інтересами, художньо-творчих колективах, клубах; відвідування театральних вистав, концертів, художніх майстерень; організація екскурсій до музеїв, фольклорних експедицій тощо).

3. Позашкільний освітньо-виховний компонент, що охоплює різні типи позашкільних навчальних закладів усіх форм власності - державних і громадських (спеціальні музичні та художні школи, мистецькі заклади, студії, будинки і палаци дитячої та юнацької творчості тощо).

4. Компонент художньо-естетичної самоосвіти та самовиховання, початковий досвід яких набувається в школі завдяки створенню відповідних організаційно-педагогічних умов, різних форм індивідуальної роботи вчителя з учнями, методів педагогічного стимулювання художньо-естетичного саморозвитку учнів, а також за допомогою залучення батьків до естетико-виховного процесу, сприяння сімейно-родинному аматорству.

5. Навчальна діяльність - фундамент естетико-виховної роботи школи [11; с.89].

Естетичний розвиток, таким чином, являється результатом ціленаправлених естетичних впливів на школяра, здійснюваних в єдності процесів навчання, виховання і самовиховання, навчальної, позакласної та позашкільної роботи, в єдності дій школи, сім'ї та культурних закладів [17; с.12-13].

1.2 Особливості художньо-естетичного виховання молодших школярів

Естетичне виховання може бути успішним лише тоді, коли педагог враховує вікові психолого-педагогічні особливості школярів, а також можливості їх сприйняття. З розвитком школяра від молодшого до старшого шкільного віку збагачуються його знання, естетичні уявлення, формується смак, у нього з'являється усвідомлена необхідність в красі, розуміння необхідності будувати життя за найпрогресивнішими та гуманістичними естетичними законами [14; с.14].

Процес формування естетичного смаку молодших школярів ґрунтується на складній структурі особистісної освіти, відповідно до якої молодші школярі включаються у процес сприйняття явищ мистецтва і дійсності, формування навичок естетичної оцінки і суджень, системи естетичних потреб і інтересів. Формування смаку - складний процес, що залежить від об'єктивних і суб'єктивних факторів, психологічних новоутворень молодших школярів, психолого-педагогічних вікових особливостей сприйняття мистецтва, специфіки загальної соціально-культурної ситуації в суспільстві, внутрішніх потреб і спрямованості особистості, її прагнення до духовного збагачення, емоційно-естетичного зростання. [10; с. 25].

Молодші школярі характеризуються достатньо швидким і доволі рівномірним розвитком організму. Збільшується зріст та вага тіла, зростають імунні сили, вдосконалюється серцево-судинна та опоро-рухова системи, розвиваються органи чуттів тощо. Розвиток мозку характеризується збільшенням лобних доль, які відповідають за роботу другої сигнальної системи. Відбувається вдосконалення аналітико-синтетичної функції кори великих півкуль та ускладнюється діяльність центральної нервової системи. Це дає змогу в якості провідної діяльності, внаслідок якої формуються вікові новоутворення, визначити навчальну. Саме в ній найбільш інтенсивно розвиваються всі психічні процеси та функції:

1. Росте швидкість сприймання. Воно характеризується своєю цілісністю, стає більш довільним і цілеспрямованим.

2. Розвивається уява, що відбувається шляхом створення внутрішніх образів, фантазування, читання та складання казок, перенесення функцій живих систем на неживі предмети тощо.

3. Переважає дослівне запам'ятовування, важливе для поповнення словникового запасу та традуктивного (за аналогією) засвоєння культури спілкування та мовлення. Збільшується його міцність, точність, обсяг. Зростає доля довільного запам'ятовування, що найбільш ефективно відбувається під час активної розумової діяльності.

4. Превалює практичне, предметно-образне мислення, спираючись на яке треба розвинути інші його різновиди (аналітичне, теоретичне, абстрактне тощо). Цілісне бачення предметів і процесів, добре розвинена уява спонукають у цьому віці до наступного кроку в розвитку мислення - розподіл цілого на частини, виділення головного, дослідження причинно-наслідкових залежностей тощо.

5. Розвиток усного і писемного мовлення розширяє пізнання світу та себе в світі, збагачує словниковий запас, забезпечує варіативність його використання. Відпрацювання механізмів говоріння та письма сприяє розвиткові мовленнєвого апарату й руки, що напряму впливає на розумовий розвиток дитини та формування її мозку.

6. Мимовільна увага домінує в цьому віці над довільною. Дітей більше приваблюють яскраві кольори, щось несподіване та незвичайне.

7. Емоційна сфера молодших школярів дуже вразлива. Діти щиро відгукуються як на позитивні впливи, так і на негативні. Але коли перші спонукають їх до розвитку, то другі пригнічують його. Тому дуже важлива позитивна атмосфера педагогічної взаємодії, постійна підтримка кожного учня та відчуття любові. Емоційний фон у дитячій спільноті повинен бути радісним, дружнім, приваблюючим.

8. Вольова сфер дітей у цьому віці розвинена недостатньо і потребує систематичних зусиль, спрямованих а формування самостійності, наполегливості, впевненості в своїх силах тощо. Формування механізмів довільного регулювання поведінки повинне гармонізувати процеси активізації та гальмування особистісних проявів [8; с. 12-13].

Отже, враховуючи психолого-фізіологічні особливості учнів молодших класів, оптимальним для них є використання трьох видів мистецтва: літератури, музики, малювання. Саме цей цикл відіграє вирішальну роль у формуванні естетичних почуттів молодших школярів[9; с. 46].

Розділ 2

2.1 Форми та методи художньо-естетичного виховання молодших школярів

Перший етап навчання в школі повинен через мистецтво покласти основи художньо-естетичного сприйняття оточуючого життя. За чотири роки навчання необхідно в усвідомленні та емоціональному розвитку дитини створити фундамент художніх уявлень, на які вона зможе опиратися у всьому подальшому навчанні. Педагог повинен від самого початку створити навколо теми уроку «ситуацію уподібнення», тобто атмосферу радості, насолоди, спільної участі дітей в процесі сприйняття матеріалу, і потреба активної творчої віддачі при виконанні практичної роботи кожного завдання [13; С.127].

Для досягнення цієї мети у педагогічній діяльності користуються різними формами і методами виховання та навчання.

Виділимо найбільш суттєві напрями художньо-естетичного виховання:

1. Оволодіння художньо-естетичними знаннями в процесі вивчення навчальних предметів. Особливе навантаження лежить на предметах художнього циклу: музиці, живопису, літературі.

Звісно, що предмети художнього циклу в цьому плані не рівноцінні. Особливе значення в художньо-естетичному виховання молодших школярів належить урокам художньої літератури (читання) - як за відведеним на них часом, так і за впливом на загальний розвиток дітей. Слово - найбільш зрозумілий засіб вираження ідей митця (на відміну від звуків, фарб і т.д.), що робить літературу найдуховнішим універсальним видом мистецтва [7;с. 9-10]. У молодших школярів деякий час зберігається образність сприйняття дійсності. Виходячи з цього, можно назвати головну задачу літературно-творчого розвитку дітей молодшого шкільного віку: розвиваючи характерну для молодших школярів уяву, робити її в той же час більш змістовною, збагаченою знаннями закономірностей оточуючого світу. Молодшим школярам доступні такі завдання, розвиваючі навики творчого читання, загальні літературні і творчі здібності, як порівняння варіантів одного твору, наприклад, порівняння одного твору, який перекладений різними письменниками. В молодших класах широко практикується «словесне малювання» («Як би ти намалював цього героя?»). «Малюючи словами», школяр тренує уяву, розвиває мовлення і почуття стилю.

Починаючи з молодшого віку школярі охоче виконують нескладну вправу, яка розвиває увагу до деталей тексту: оповідання чи уривок з повісті читається в слух, потім дітям показується ілюстрація, а вони повинні вказати те місце, до якого належить ця ілюстрація [14; с. 40-41].

Також можна додати, що українські письменники Б. Грінченко, М. Коцюбинський, Олена Пчілка, Леся Українка, І. Франко вважали художню літературу одним з найефективніших засобів естетичного виховання дітей. Наприклад, Леся Українка приділяла надзвичайно велику увагу проблемі дитячої літератури, вважаючи її дійовим засобом виховання. З допомогою віршів та казок письменниця намагалася «навчити дітей бачити прекрасне в навколишньому світі, відчувати барвистість, багатство життя» [19; c.76 ].

Серед різних видів мистецтва особлива виховна роль належить музичному вихованню, яке вводить дітей у світ музичного мистецтва, знайомить з музичною культурою різних народів, сприяє збагаченню індивіда знаннями законів музичного мистецтва, необхідними для розуміння його сутності, формуванню смаку, музичних здібностей, виробленню навичок і вмінь, які дозволять школярам бути активними слухачами, вмілими виконавцями. Торкаючись емоційної сфери людини, музика впливає на формування її моральних і естетичних смаків та ідеалів.

Так, К. Стеценко вважав, що музика - «один з найвагоміших засобів естетичного виховання дітей, бо вона, як ніщо інше, здатна ушляхетнити людину, розвинути в ній благородні поривання, вплинути на психіку і настрій» [16; c.63 ].

Спільна музично-виконавська діяльність виконує функцію самореалізації і розвитку особистості. Значну роль тут відіграють мотиви саморозвитку, самовиявлення. Ці мотиви визначають сприйняття, оцінку стосунків учасників, характер їхніх емоційних реакцій та успішність і неуспішність дій колективу. Продуктивна мотивація передбачає вивчення суб'єктом своїх можливостей, прагнення до їх розширення, розуміння, освоєння нового простору - навичок, спроможностей, умінь [6; с. 20].

Образотворче мистецтво відіграє не менш значущу роль в художньо-естетичному розвитку дітей молодшого шкільного віку. Воно дозволяє не тільки знайомити школярів зі специфічним видом мистецтва, яке має свої засоби, свою мову, розширюючи тим самим знання і уявлення про мистецтво, але й включати учнів у художню діяльність з урахуванням віку дітей і особливостей розвитку їх особистості. Практична діяльність поєднує традиційну роботу на площині (малювання) з навичками об'ємно-просторового зображення і художньої орієнтації середовища (ліплення, художнє конструювання, архітектура).

Ознайомлення з творами образотворчого мистецтва деякі дослідники вважають необхідним етапом підготовки дитини до образотворчої діяльності. У своїх наукових статтях вони стверджують, що діти здатні тонко відчувати настрій художніх картин. Мета занять з образотворчого мистецтва, за їхнім поясненням, має полягати в тому, щоб навчити дітей милуватися творами живопису, а також розкривати перед ними закони побудови зображення предметів і явищ [5; c. 459 ].

Наприклад, такий учений, педагог, як М.Ф. Даденков підкреслював доцільність використання в навчально-виховному процесі пейзажів, які передають красу природи рідного краю тощо.

Ф.І. Шміт підкреслював, що «малювання - це якась притаманна всім дітям потреба», тому вчити малювати на його думку необхідно не тільки обдарованих дітей, «які в подальшому можуть стати професійними художниками», а по можливості, усіх [20; c.27 ].

Виникнення в 50-х роках XX ст.. і поступове масове поширення телебачення відчутно змінило ситуацію в культурному житті суспільства, відчутно вплинуло на виховання дітей і молоді. Все, що відбувається на екрані, від художнього оформлення заставки і зовнішнього вигляду диктора чи ведучого до пошуку краси в повсякденності, відіграє естетико-виховну роль оскільки будь-яка інформація, що транслюється, націлена на максимальне збудження емоцій, почуттів, виникнення яскравих образів, вражень, асоціацій, вона так чи інакше несе заряд естетичного або анти естетичного впливу.

На сьогодні особливо небезпечні наслідки пропагування засобами масової інформації і насамперед телебаченням передачі насильства, жорстокості, конформізму тощо, які юні глядачі з іще несформованою свідомістю і відсутністю імунітету до несмаку сприймають як справжнє мистецтво [12;с.28-29]. Отже, завданням школи в процесі художньо-естетичного виховання сформувати в дітях смак до краси і добра, привчаючи їх дивитися по телебаченню справжні шедеври кіномистецтва, а щодо саме молодших школярів, то направляти їх на перегляд мультиків, які виховують інтелектуальну, порядну та освічену людину.

В наш час великої популярності набула світова мережа під назвою Інтернет і вплив його на дітей стає помітнішим з кожним днем. Аналіз статистичних даних свідчить про важливість питання захисту молодших школярів під час роботи в системі он-лайн. Так, за даними Європейської комісії, 44 відсотки дітей, які користуються інтернетом, стикалися з матеріалами «дорослого змісту», та про це здогадуються лише 15 відсотків батьків. Перебуваючи в інтернеті, ті діти навіть спілкувалися з людьми, які пропонували їм зустрітись особисто, і 14 відсотків з них відгукнулись на таку пропозицію. Звичайно, не можна вважати абсолютно всі пропозиції шкідливими, однак за більшістю з них стоять так звані он-лайнівські хижаки. Вони спеціально виходять у «павутину», аби впіймати чергову жертву. А нею стають найменш досвідчені в спілкуванні та довірливі діти. Насторожити батьків повинна ще одна статистична цифра - 75 відсотків дітей, що працюють через інтернет, згодні поділитися персональною інформацією про себе або свою родину в обмін на подарунки.

Але захищати дітей від інтернету, немов від ядерної бомби, не потрібно. Утім, пускати на самоплин перебування дітей у віртуальному світі у жодному разі не можна. Важко переоцінити переваги та великий освітній потенціал інтернету. Тож ні в якому разі не можна забороняти доступ дітей до всесвітньої «павутини». Та оскільки з цією Мережею пов'язані певні ризики та загрози, про них обов'язково треба знати, а особливо батькам, які повинні не контролювати чи регулювати, бо це не можливо через появу кожного дня тисячі нових сайтів. Потрібно діяти, і сума результатів за кількома напрямами, цілком можливо, дасть бажаний наслідок - дитина не вскочить у якусь кіберхалепу. [2; с. 1-5].

2. Художньо-естетичне виховання у позакласній та позашкільній роботі.

Основні завдання позакласної та позашкільної роботи - закріплення, збагачення та поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці; розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в них наукового світогляду, вироблення вмінь та навичок самоосвіти; формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумових розваг; поширення виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання.

Одні форми роботи охоплюють великі групи учнів, інші - задовольняють їх індивідуальні запити, нахили, інтереси: мистецтвознавчі гуртки любителів живопису, музики, літератури та ін.; лекторії, класи любителів мистецтва, шкільні лялькові театри, драматичні гуртки; конкурси, виставки, огляди талантів; організація і функціонування малих художніх музеїв.

Одні форми тісно пов'язані з навчальними предметами, поглиблюють і поширюють естетичну підготовку учнів, інші ж форми є новими : календарні українські свята, різноманітні ярмарки, “козацькі змагання” тощо [15; c.8-9 ].

Отже, подані методичні прийоми можуть використовуватись для створення ситуацій, які спонукають молодших школярів естетично сприймати, аналізувати, оцінювати навколишній світ, пізнаючи при цьому власний емоційно-чуттєвий світ і виражаючи свої враження в словесих образах, художній творчості [9; с.49].

2.2 Художньо-естетичне виховання молодших школярів у сім'ї

Сім'ї властиво відношення до дитини у всій повноті і цілісності його індивідуальних особливостей і у зв'язку з цим в комплексному впливі на нього. На відміну від школи, переважаюче значення сімейного виховання і полягає в великих можливостях урахування здібностей, інтересів і потреб дитини. В процесі такого виховання здійснюється синтез найрізноманітніших вражень, що впливають на свідомість як безпосередньо в сім'ї, так і в школі, в кругу товаришів [14; с.207].

Основними функціями сучасної сім'ї є економічна, репродуктивна, виховна, реактивна, комунікативна, регулятивна.

Економічна функція забезпечує статус сім'ї як повноправної виробничо-господарської одиниці і є необхідною умовою добробуту, фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів.

Репродуктивна функція сім'ї забезпечує відтворення й продовження людського роду, фізичне й духовне поновлення суспільства.

Виховна функція - полягає у передачі дітям дорослими членами сім'ї соціального досвіду, забезпечення їх входження в систему суспільних відносин. Родина передає своїм нащадкам знання, уміння, навички, норми, цінності, необхідні для самостійного життя в суспільстві.

Реактивна функція - це взаємна фізична, матеріальна, морально-психологічна підтримка членів родини з метою збереження їх здоров'я, життєвого тонусу; дотримання режиму праці і відпочинку, харчування, особистої гігієни тощо; захист сім'ї і кожного з її членів від усіх негараздів і бід.

Комунікативна функція задовольняє потребу членів сім'ї у спілкуванні. Від характеру внутрісімейного спілкування, морально-психологічного клімату сім'ї залежить моральне і психічне здоров'я людини, її емоційна культура.

Регулятивна функція забезпечує систему регулювання взаємовідносин між членами сім'ї, в тому числі первинний соціальний контроль діяльності всіх членів сім'ї та реалізацію влади й авторитету батьків. У демократичній сім'ї регулятивна функція здійснюється здебільшого за допомогою моральних норм, особистого авторитету членів родини і, в першу чергу, авторитету батьків. Вона виявляється і у взаємодії всіх членів родини з суспільством, соціальними інститутами, виконанні громадянських обов'язків та здійсненні прав і свобод.

Виховання дітей - одна з найважливіших функцій родини. Вона забезпечує належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального й духовного розвитку дитини, становлення особистості.

Родинне виховання - це виховання дітей в сім'ї батьками, родичами, опікунами або особами, що замінюють батьків. Специфічною особливістю родинного виховання є те, що воно здійснюється в контексті життя самої сім'ї, на основі внутріродинних стосунків, трудових та опікунських обов'язків і родинно-побутової культури. Його визначальна роль обумовлена глибинним впливом на весь комплекс фізичного і духовного життя дитини. Сім'я - перше джерело, з якого починається велика ріка почуттів і переконань (В.О. Сухомлинський).

Художньо-естетичне виховання в сім'ї закладає основи естетичної культури дітей. У родині відбувається перше естетичне сприйняття прекрасного в природі і навколишній дійсності; формуються естетичні смаки і почуття; створюються умови для оволодіння надбаннями національного мистецтва, музики, побуту, ремесел тощо; виховується потреба створювати навколо себе прекрасне; розвиваються таланти і обдарування дітей. Методи сімейного виховання - це способи, шляхи, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований педагогічний вплив батьків на свідомість і поведінку дітей. Вони не вирізняються від загальних методів виховання, але мають свою специфіку: надзвичайно важливу роль у вихованні дітей відіграє особистий приклад батьків, їх авторитет; вплив на дитину є більш індивідуалізованим і здебільшого грунтується на її конкретних вчинках. Всіма батьками використовуються: переконання (пояснення, настанова, порада, розповідь, навіювання та інші); вправи і привчання, організація різних доручень і обов'язків дітей, режиму їх навчання, праці та відпочинку; заохочення (похвала, подарунки, цікава для дітей перспектива), покарання (позбавлення задоволень, відмова від дружби). Сімейна педагогіка обережно підходить до покарання дітей і не схвалює методів, які шкодять фізичному і психічному здоров'ю дитини і принижують людську гідність [8; с.175-190].

Вибір методів залежить від педагогічної культури родини, її уявлення про цінності, розуміння мети виховання, ролі батьків у становленні особистості дитини, стилю взаємин в сім'ї та іншого. Тому методи несуть на собі яскравий відбиток виховних пріоритетів родини: одна хоче виховати покірність, і тому її методи спрямовані на те, щоб дитина безвідмовно виконувала вимоги дорослих; інша вважає більш важливим виховання самостійності, вияв ініціативи і, природно, знаходить для цього відповідні методи.

Різноманітними є засоби вирішення виховних завдань в сім'ї. Серед них: слово, фольклор, праця, домашній побут, духовний і моральний клімат родини, символи, атрибути, реліквії сім'ї та інше.

Важливе місце у вихованні дітей у сучасній родині мають зайняти трудові, моральні, естетичні та інші народні звичаї і традиції. Святкування сім'ями дат народного календаря, що включає дати і події, які мають як вселюдський, так і національний характер: День пам'яті (проводи) померлих людей, загиблих воїнів, День перемоги, День матері, Новий рік, Різдво, Великдень, Вербна неділя, Трійця, Івана Купала, Свято зажинок і обжинок, Свято знань, День сім'ї та Національної незалежності. Дати родинного календаря: день родини, дні народження кожного члена сім'ї, сімейні ювілеї, роковини подружнього життя за участю дітей і онуків. Ці заходи сприятимуть єдності поколінь, міцності родини, засвоєнню кращих традицій українського народу, зростанню національної свідомості, самоповаги і поваги до інших народів [1; с. 1-7].

Висновки

На основі вивченого матеріалу, ми дійшли висновку, що художньо-естетичне виховання базується на теоретичних засадах і нормативних документах, таких, як Концепція художньо-естетичного виховання, затверджена Міністерством науки і освіти України, законом про освіту України та іншими.

Сутністю художньо-естетичного виховання молодших школярів є формування в них почуття прекрасного, гарного естетичного смаку, любові до художньої літератури, музики, образотворчого мистецтва. Все це можливо за умови правильного застосування принципів художньо-естетичного виховання у школі та сім'ї, а саме: 1) принцип поєднання загальнолюдського, національного і регіонального компонентів художньо-естетичного виховання; 2) синергетичного підходу, в основі якого лежить художньо-естетичний саморозвиток особистості; 3) природо відповідності та культуровідповідності; 4) гуманітаризації та гуманізації, що полягає у повазі до інтересів і потреб особистості; 5) цілісності, що передбачає багатофакторну взаємодію компонентів соціального досвіду; 6) полі художності, інтегративності та діалогічності (відображення існуючих зв'язків між видами мистецтв, діалогу культур); 7) варіативності; 8) взаємозв'язку художньо-естетичного виховання з соціокультурним середовищем.

Аналізуючи структуру художньо-естетичного виховання за сучасною системою освіти художньо-естетичне виховання вона складається з:

1) базовий освітньо-виховний компонент, що передбачає навчання, виховання і розвиток учнів під час вивчення предметів та курсів освітньої галузі «Мистецтво - Естетична культура»; 2) позаурочний компонент, що передбачає організацію колективних і групових форм діяльності поза межами класу і школи; 3) позашкільний компонент, що охоплює різні типи позашкільних навчальних закладів; 4) компонент художньо-естетичної самоосвіти; 5) навчальна діяльність - фундамент естетико-виховної роботи школи.

Досліджуючи форми та методи художньо-естетичного виховання молодших школярів, ми дійшли висновку, що особливе навантаження лежить на формах і методах, які застосовуються під час вивчення предметів художнього циклу: музика, живопис, література. Наприклад, метод під назвою «словесне малювання», який використовується при вивченні молодшими школярами художнього твору, у музиці - метод вивчення музичних творів у формі музично-виконавської діяльності тощо. В позакласній та позашкільній роботі використовують такі методи і форми, які можуть охоплювати великі групи учнів або задовольняти їх індивідуальні нахили, інтереси: мистецтвознавчі гуртки любителів живопису, музики, літератури; лекторії, класи любителів мистецтва, шкільні лялькові театри, драматичні гуртки та інше.

Також велике значення у художньо-естетичному вихованні має сім'я, яка своїми основними функціями та своїм авторитетом має більший вплив на дитину, аніж школа.

Отже, у художньо-естетичному вихованні молодших школярів беруть участь школа, сім'я і суспільство, в якому ця дитина зростає. Школа навчає дітей за допомогою своїх, вироблених за багато років, методів і форм. Сім'я - це ті люди, які у будь-яку хвилину допоможуть їй, і тому вона є найважливішою у вихованні естетичних смаків дитини, бо авторитет гарних батьків не може зрівнятися ні з чиїм іншим. Суспільство виховує дитину через спілкування з іншими людьми, наживу чи по інтернету. І це спілкування не завжди буває добрим і моральним. Тому батькам і школі, найголовнішим вихователям дитини, треба слідкувати за тим, щоб дитина обирала для себе тільки розумних, чемних і ввічливих товаришів. А для цього спершу в дитині треба виховати гарний смак і добрі манери за допомогою художньо-естетичного виховання. І тільки тоді дитина буде в безпеці, бо не буде зв'язуватись з поганою компанією, яка не вписуватиметься в її оточення і уявлення про дружні відносини.

естетичний культура школяр виховання

Список використаних джерел

1. http//readbookz.com/book/172/5530.html

2. http://www.imzak.org.ua/index.php/N23/m1150698903

3. http://www.uapravo.net/data/base32/ukr32498.htm

4. Аболіна Т.Г., Миропольська Н.Є. Естетичне виховання в школі. - К.: Вища шк., 1987. - С. 11.

5. Антологія педагогічної думки Української РСР / Упоряд. Н.П. Калениченко - М.: Педагогіка, 1988. - 640 с.

6. Бейзеров В. Педагогічні умови художньо-творчого виховання дітей молодшого віку засобами традиційних форм українського музикування в позашкільний час.//Рідна школа. - 2006. - №2. - С.20.

7. Веркалець М.М. Педагогічні ідеї Б.Д. Грінченка. - К.: Товариство «Знання» УРСР, 1990. - 48 с.

8. Глазиріна В.М. Педагогіка сучасної школи: Навч. Посіб. - Донецьк: «Норд-Прес», 2006. - 219 с.

9. Горобець Н. Формування естетичних почуттів у молодших школярів засобами мистецтва.//Рідна школа. - 1999. - №11. - С. 46.

10. Калініна Л. Естетичне виховання молодших школярів як соціально-педагогічна проблема.//Рідна школа. - 2006. - №3. - С. 24.

11. Книга заступника директора з виховної роботи: Довідково-методичне видання / Упоряд. С.В. Кириленко, Н.І. Косарєва. - Харків: Торсінг плюс, 2006. - 416 с.

12. Масел Л. Телебачення в естетичному вихованні сучасних школярів. //Шлях освіти. - 2003. - №4. - С. 28.

13. Неменський Б.М. Мудрість краси: Про проблеми естетичного виховання: Кн. Для вчителя. - 2-ге вид. переробл. і доп. - М.: Просвіта, 1987. - 288 с.

14. Основи естетичного виховання: посібник для учителя. / Під ред.. Н.А. Кушаєва. - М.: Просвіта, 1986. - 240 с.

15. Сирітка Г. Виховання естетичних поглядів молодших школярів.//Початкова школа. - 2002. - №13. - С. 8-9.

16. Стеценко К.: Спогади, листи, матеріали / Упор. Є. Федотов. - К.: Музична Україна, 1981. - 480 с.

17. Шевченко Г.П. Естетичне виховання в школі. - К.: Рад. шк., 1985. - 144 с.

18. Шевченко Г.П., Джабер Х.М. Естетичне виховання у вищих навчальних закладах України у сучасний період. - Луганськ: Вид-во СНУ ім.. Даля, 2004. - 208 с.

19. Шиманська І.Ф. Леся Українка про освіту та виховання. - К.: Рад. шк., 1987. - 112 с.

20. Шміт Ф.І. Мистецтво як предмет навчання.//Шлях просвіти. - 1993. - №1. - С. 63.

Размещено на Allbest.ru