Використання народознавчого матеріалу на уроках "Я і Україна" в початковій школі

Гіпотезу нашого дослідження, суть якої полягає в тому, що результативність засвоєння учнями природничих і суспільствознавчих знань значно покращиться, якщо на уроках „Я і Україна" в початковій школі систематично, цілеспрямовано й послідовно використовувати народознавчий матеріал, ми перевіряли в процесі експериментального дослідження.

Експериментальна робота проводилась впродовж 2007-2008 навчального року на базі загальноосвітньої школи № 15 міста Тернополя. У педагогічному експерименті взяли участь 49 учнів других класів даної школи. Серед них визначено експериментальний клас 2-А - 25 учнів та контрольний клас 2-Б - 24 учні. Класи були підібрані приблизно з однаковим рівнем навчальних досягнень учнів на початок навчального року.

У контрольному класі навчальний процес здійснювався за традиційною методикою. Для проведення уроків „Я і Україна" в експериментальному класі нами було підібрано народознавчий матеріал до тем, що вивчалися. Навчальний процес був побудований таким чином, щоб реалізувати запропоновані нами шляхи використання народознавчого матеріалу в початковій школі. За допомогою різноманітних жанрів фольклору (загадки, легенди, народні ігри, казки, скоромовки, прислів'я та приказки) ми намагались ознайомити учнів з історією, культурою, традиціями і звичаями українського народу, поведінкою, способом життя тварин, показати, яку користь приносять рослини, тварини людям, узагальнити знання учнів про взаємозв'язки в природі, розвивати у дітей мислення, увагу, спостережливість, любов до природи тощо.

Розглянемо фрагменти уроків, на яких ми використовували різні жанри народної літературної творчості українського народу.

Завдяки казці дитина пізнає світ не лише розумом, але й серцем, і його треба одухотворити, дати натхнення для роботи думки. Перші знання і уявлення про багато об'єктів і явищ природи у дітей виробляються здебільшого під впливом прослуханих ними казок. Із них вони довідуються про особливості поведінки тієї чи іншої тварини, про її зовнішній вигляд та умови життя тощо. Те, що ведмідь незграбний і ласун, вовк хижий, лисиця хитра і спритна, заєць полохливий і прудкий, діти знають ще задовго до того, як вивчають у школі цих звірів. Звідси - потреба в бесіді про відомий учням казковий матеріал.

Так, на уроці на тему „Сонце. Значення сонячного світла і тепла" було використано українську народну казку „Сонце, мороз і вітер" (див. додаток А).

Після ознайомлення з текстом ми з'ясовували з дітьми деякі уявлення, зокрема:

Як розуміти слова Сонця: „Я спалю"? І чому саме в жнива?

Тут мається на увазі таке явище, як запал зернових. Суть його полягає в тому, що наприкінці червня - на початку липня, коли наливається зерно основних хлібних культур (пшениці, жита), часто дмуть гарячі вітри, які мають назву суховії. Вони висушують недозріле зерно, і насіння тоді буде дрібне й зморшкувате. Отже, врожай буде низький, і для посіву на наступний рік це зерно не годиться.

Чому Вітер говорить, що як він ані повійне, то людина і в лютий мороз не змерзне? (Це пояснюється тим, що з вітром і в невеликі морози значно холодніше і людям, і тваринам)

Діти, пригадайте, коли ви сильніше відчуваєте холод: в тихий холодний день чи вітряний.

Коли перед дітьми поставили запитання: „А кому вклонились би ви? ”, то в класі розгорнулася цікава бесіда. Діти називали і воду, і землю. В процесі бесіди вчитель коректував, доповнював, розширював уявлення учнів про значення всіх стихій неживої природи в житті людини.

Вивчаючи тему „Як тварини готуються до зими” на етапі закріплення знань, умінь і навичок учнів було запропоновано казку „Чому зайці сірі” (див. додаток А). Під час роботи з нею, ми ставили учням такі запитання:

Якого кольору заяча шубка? (Існують зайці-біляки та зайці-русаки).

Та чи завжди так було? (Ні).

Якого кольору стали зайці? (Одні дістали кожушок білий, інші - чорний, ще інші - червоний, рябий).

До чого це призвело? Чому? (Побачили їх орли, яструби, лисиці, стрільці. Та почали за ними ганятись і убивати, бо вони стали помітними для хижаків).

Якого висновку дійшли зайці? („Кожен ворог тепер нас бачить. У нас їх багато. Скоро й вигублять вони увесь заячий рід, ходімо до Всемогутнього, щоб повернув нашу одіж”, - вирішили зайці).

Вивчаючи тему „В царстві тварин” на уроці було використано дві казки: „Орел і кріт” та „Лисичка і Журавель” (див. додаток А).

При опрацюванні казки „Орел і кріт” ми звернули увагу дітей на такі питання:

Яке дерево вибрав орел і чому?

Чому орел багато знав?

А чому він так невдало вибрав дерево?

А хто знав, що дуб скоро впаде? Чому?

Чи може кріт знаходитись на поверхні землі так довго, як миші і ховрахи?

Чим харчується кріт?

Після прочитання тексту української народної казки „Лисичка та журавель” ми провели евристичну бесіду, за такими запитаннями:

Де жив журавель? (Журавель жив на болоті).

Де жила лисичка? (Лисичка жила в лісі).

Чи далеко вони жили один від одного? (Жили вони не далеко один від одного).

Як ви думаєте, якби лисичка пригощала журавля тією їжею, яку вона їсть насправді, що би вона поставила на стіл? (Мишку, зайчика, пташку, солодкі корінці лісових трав).

А що би поставив на стіл журавель? (Жабку, вужа).

Чи їв би журавель лисиччину їжу, а лисичка - їжу журавля? (У цих тварин їжа різна).

Якби лисичка і журавель споживали однакову їжу, чи були б вони добрими сусідами? Чому? (В природі постійно відбувається конкуренція, боротьба за територію, на якій тварини можуть нормально прохарчуватись).

Наведіть приклади тварин, які мітять свою територію, щоб інші не могли на ній полювати, пастись.

Після цього проводилась узагальнююча розповідь учителя про свійських (собака, кіт) і диких (ведмідь, вовк, дятел) тварин.

Під час вивчення теми „Весна в природі. Рослини навесні" ми використали українську народну казку „Як квітень до березня в гості їздив" (див. додаток А).

Після прочитання тексту казки, ми розглянули з дітьми такі питання:

Чи справді березень зумисне заважав квітневі їхати до нього в гості? (Березень завжди відзначається нестійкою погодою, оскільки в цьому місяці відбувається перехід від мінусових температур до плюсових і перехід цей ніколи не буває плавним. Перемагає то мороз, то тепло).

Чому квітень скаржився саме травню? (Бо березень і травень - його найближчі сусіди).

А чи бувають морози у квітні і травні, як вони називаються? (Бувають; їх називають приморозки).

В яку пору доби вони бувають? (Ранньою весною земля ще недостатньо прогріта і, коли надходять холодні маси повітря, температура вночі знижується до 0^о і до 2-3° морозу).

Вивчаючи тему „Правила поведінки в гостях” ми використали інсценування вже відомої дітям української народної казки „Лисичка і журавель", проілюстрували її прислів'ями: „Уміла готувати, та не вміла подавати"; „Не роби комусь, що собі не мило”. Після цього було запропоновано учням самостійно сформулювати правила поведінки в гостях на основі цієї казки.

В українському фольклорі існує величезна кількість так званих героїчних та пригодницьких казок, у яких виражена одвічна мрія людини пізнати світ, опанувати водну стихію, повітряний океан, пустелі (наприклад, „Кирило Кожум'яка", „Чоботи-скороходи”, „Голубий килим" тощо). Окремі фрагменти цих та інших казок ми також використовували на відповідних уроках „Я і Україна" в 2 класі.

На основі аналізу педагогічної літератури ми дійшли висновку, що на уроках доцільно використовувати легенди про українські символи - обереги етнічної пам'яті: верба над ставом; калина в лузі; тополя край дороги; явір над водою; соняшник на городі тощо.

Найулюбленішими в Україні птахами були сокіл та орел, як символ свободи й гордовитості, а також лебідь, зозуля. З особливою симпатією ставилися до лелеки як птаха сонця, котрий приносить в оселю щастя. Лелека викликав у людей прихильність ще й за здатність знищувати жаб, до яких селяни ставилися не завжди прихильно.

Легенди про калину, тополю, вербу, дуб, явір, липу, соняшник та інші рослини, з якими пов'язана історія українського народу, його побут, вчать дітей любити рідну природу, неньку Україну. Їх ми використовували під час вивчення тем „У царстві рослин", „Вшанування рослин” і „Символи України" (див. додаток Б).

Під час вивчення цих тем ми також вважали за доцільне використати цікавий матеріал про калину, вербу, тополю та інші рослини. Зокрема:

Символом любові до рідного краю, до неньки України є калина. Із покоління в покоління народ передавав повагу і любов до калини. У калині, кажуть, материна любов і мудрість, а ще це символ дівочої краси та ніжності. Коли випікають весільний коровай, неодмінно уквітчують його калиною. Її цвітом чи ягодами оздоблюють весільне гільце молодої. Калина символізує дружбу народів, могутність Вітчизни. Калина - це і пам'ять. Пам'ять про матір, про найдорожчу людину у світі, про тих, хто не повернувся до рідного дому. За традицією на могилах загиблих саджали калину.

В Україні особливу шану й популярність, крім калини, мали такі дерева, як верба, дуб, тополя, явір, липа. Дуб шанували за довголіття, міцність, вологостійкість. Знаючи ці його властивості, селяни використовували дубові колоди на нижні вінці (підвалини) при будівництві житла.

Тополю теж вважали символом України, її саджали, якщо народжувалась дівчинка, у непомітному місці. Вона була ліками від малого зросту і незграбної постави.

Чорнобривці у народі називають по-різному жовтяки, бархатки, тому що яскраві суцвіття виграють у промінні сонця всіма відтінками лимонних та золотистих, жовтих, оранжевих, червонясто-коричневих барв. Але найпоширеніша назва - чорнобривці, їх назва пов'язана зі старовинною легендою про майстрів-чоботарів, які виготовляли особливо гарні святкові жіночі чобітки, що мали яскраво-червоні халяви та чорні голівки-чорнобривці.

Під час вивчення розділів „Про тебе самого”, „Родина, рідня, рід" та „Людина серед людей" на уроках широко використовувалися прислів'я і приказки для пояснення змісту навчального матеріалу з курсу „Я і Україна" (див. додаток В). Як правило, у прислів'ях і приказках схвалюються або засуджуються певні дії відносно природи, вони містять рекомендації, повчання, застереження у тих чи інших діях. А тому прислів'я та приказки мають значний вплив на формування у дітей поглядів на природу, регулюють їхню поведінку в родині, в суспільстві, допомагають визначити своє місце серед людей.

Зокрема, використовували прислів'я, які відображають життєві правила та норми поведінки, наприклад:

„Неправдою світ пройдеш, та назад не вернешся”;

„Хто старших зневажає, той добра не знає”;

„Ввічливості всі двері відчиняються”;

„Поводься з іншими так, як би ти хотів, щоб поводилися із тобою" та інші.

Також пропонували дітям народні прислів'я, в яких широко відображається система поглядів українського народу на формування моральних якостей особистості. В них прославляється працелюбність, розсудливість, прислів'я викривають ледачих:

„Дружно люди візьмуться - гори здадуться”;

„Дружній череді і вовк не страшний”;

„Одна бджола мало меду носить”;

„Дружні сороки орла заклюють”;

„Добре в тій сім'ї живеться, де гуртом сіється і жнеться"

„Маленька праця краща за велике безділля”;

„Під лежачий камінь вода не тече”;

„Бджола мала, а й та працює”;

„Не кажи не вмію, а кажи навчуся" тощо.

Особливе значення мають приказки і прислів'я, в яких йдеться про необхідність дбайливого ставлення до природи (див. додаток В):

„Горнися до природи - не матимеш пригоди”;

„До землі з ласкою - будеш з паскою”;

„Пошануй худобу раз, а вона тебе десять раз пошанує”;

„Від природи бери те, що вона дає, тай за те дякуй”;

„Зруйнував гніздо пташине - не буде в тебе ні дітей, ні родини”;

„Доглядай землю плідну, як матір рідну" тощо.

Деякі прислів'я і приказки забороняють негативні дії відносно природи. Заборони зафіксовані у зверненнях до дітей: „не псуй", „не руйнуй", „не брудни", „не рубай". Наприклад:

„Не брудни криниці, бо схочеш водиці”;

„Не бий бобра, бо не буде добра”;

„Не псуй джерела - онуки проклянуть".

Ряд прислів'їв і приказок прямо вказують на необхідність раціонального природокористування. Це такі, як:

„Зрубав одне дерево - посади троє”;

„Посієш вчасно - збереш рясно”;

„Посадив дерево - себе прославив, посадив сад - рід прославив".

Ряд прислів'їв і приказок показують, що природа є найважливішою цінністю у житті людини. Зокрема, це такі:

„Земля наша мати - всіх годує”;

„Хліб - батько, вода - мати".

Найкращими побажаннями для людей колись було:

„Будь здорова - як риба, гожа - як рожа, весела - як весна, робоча - як бджола, а багата - як земля".

У прислів'ях і приказках відображено ставлення людини до природи. Наприклад: „Не кожному природа матір'ю, іншому й мачухою”.

За народними уявленнями у природі все доцільно, тому неприпустиме будь-яке насильство над нею: „Не пхай ріки, вона сама пливе", „Криницю силою копати - води не пити".

Усі ці прислів'я і приказки ми використовували під час вивчення теми „До природи не неси шкоди" у 2 класі.

На нашу думку, у роботі з молодшими школярами під час формування уявлень про сезонні зміни в неживій і живій природі та праці людей найбільшу увагу слід приділяти прислів'ям і приказкам, у яких мова йде про спостереження за природою в різні пори року. Наприклад:

„Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур”;

„Сухий березень, теплий квітень, мокрий май - буде добрий урожай”;

„Як у травні дощ на дворі, то восени хліб у коморі”;

„Посієш вчасно - збереш рясно”;

„Як листя жовтіє, то поле смутніє”;

„Весняний день рік годує”;

„Де багато пташок, там немає комашок”.

Для учнів 2 класу при вивченні розділу „Природа навколо нас”, де розкриваються зв'язки між живою і неживою природою у різні пори року, краще використовувати прислів'я і приказки, у яких відображена пряма залежність між окремими природними чинниками і розвитком рослин. Учні повинні вміти пояснити, зокрема такі приказки:

„Без дощу і трава не росте”;

„Як дощу не буде, той очерет не виросте”.

Народні приказки і прислів'я виникли у результаті встановлення і усвідомлення причинно-наслідкових зв'язків між неживою і живою природою. Наприклад, прислів'я „Зима без снігу - літо без хліба" вказує на пряму залежність між кількістю опадів узимку і розвитком рослин улітку.

Для того щоб урізноманітнити роботу дітей із прислів'ями та приказками ми пропонували їх у незвичній формі. Перш ніж аналізувати їх зміст учні повинні були скласти прислів'я чи приказку. Наприклад:

Тема уроку. Хто ти? Звідки? Якого роду-племені?

„Збери” прислів'я. Про які риси, притаманні українському народові, у них йдеться?

Тема уроку. Про акуратність. Твоя квартира

Прочитай прислів'я, починаючи з виділеного кружечка. Запиши його. Поясни, чому так кажуть.

Тема уроку. Про трудолюбивих і лінивих

З'єднай частини прислів'я і поясни, чому так кажуть.

Ще однією складовою культурно-історичного досвіду народу, яку доцільно використовувати на уроках „Я і Україна" є народні прикмети. Вони узагальнюють багатовіковий досвід трудової діяльності людей, тривалі спостереження за взаємозв'язком і взаємозалежністю явищ у природі та праці. Народні спостереження допомагають передбачити і врахувати життєві явища, події.

Під час експериментального навчання ми використовували народні прикмети, показуючи учням 2 класу нерозривний зв'язок і взаємозалежність неживої природи та представників рослинного і тваринного світу в процесі вивчення розділу „Природа навколо нас".

На початку кожної пори року ми пропонували дітям перевірити певні народні прикмети щодо передбачення погоди (див. додаток Г). На основі аналізу спостережень учні відбирали ті народні прикмети, за якими можна прогнозувати погоду в даній місцевості. Результати проведених спостережень вони занотовували у таблиці в „Щоденнику спостережень”:

Крім того, учні отримували завдання дібрати інші народні прикмети, за якими можна передбачити погоду тієї чи іншої пори року. Завдяки такій роботі в учнів розвивається спостережливість, бажання розгадувати таємниці природи, якомога більше дізнатись про вже відомі явища.

Наприкінці кожного місяця і пори року загалом ми проводили підсумки спостережень дітей. Характеризуючи кожну прикмету, учні висловлювали свої судження, на підставі чого можна зробити висновок щодо взаємозв'язків у природі.

Використання у навчально-виховному процесі народних прикмет передбачення погоди дає змогу молодшим школярам краще зрозуміти взаємозалежність у природі, уявити її як цілісне утворення.

У формуванні першооснов моральної культури молодшого покоління необхідно враховувати вплив національного характеру. Складається національний характер, як відомо, впродовж століть, вбираючи кращі риси представників нації під впливом історичних, релігійних та інших подій. Основними рисами українського національного характеру є щедрість, совісність, увага до інших, повага до людини, працелюбність, милосердя тощо. Ці якості й утворюють змістовну основу моральної культури.

Засвоєння дітьми азбуки моральної культури дає їм можливість олюднювати свої вчинки, опановувати духовними цінностями свого народу, розуміти мету і сенс життя.

У кожній родині наші пращури навчали правилам народного етикету. Тому учням 2 класу під час вивчення теми „Школа ввічливості" ми вважали за доцільне запропонувати традиційні привітання, поширені в українських традиціях. Ці вислови повинні рівноправно існувати поряд із загальновживаними формами звертань, привітань і побажань.

Здавна існував у нас звичай: зайшов до хати - зніми капелюха і вклонися, до господарів привітайся: „Доброго вечора у вашій хаті”, „Мир вам, добрі люди", „Здорові були". Побачиш, що хтось працює, побажай йому: „Щоб легко починалося, та добре скінчилося”; „Аби хазяйська хата була світла, кріпка і багата"; „Щоб люди не минали, та до хати заглядали".

Велике значення у застосуванні традиційних засобів впливу на учнів мають українські народні ігри, що спрямовані на практичне пізнання навколишніх предметів і явищ через відтворення дій та взаємин дорослих.

З давніх-давен прихід весни зустрічали веснянками - хоровими піснями з іграми й танцями. У веснянках оспівується пробудження природи, висловлюються надії на добрий урожай. Весняні дитячі ігри дуже схожі на старовинні веснянки: „Подоляночка”, „Маківниці", „Ластівка", „А ми просо сіяли", „Мак” (див. додаток Е). Їх ми використали під час проведення уроку на тему „Зустрічаємо весну! ”.

Під час проведення уроку на тему „Чому люди хворіють. Твоя аптечка" ми організували ігри, в яких учні випробовували себе у ролі народних лікарів, визначали за зовнішнім виглядом і запахом рослини у вузликах. Це історія, мудрість народна. Її поради вчать відчувати серцем наш земельний дивосвіт, відповідати за майбутнє України.

Неабиякого значення у процесі навчання ми надавали загадкам, які привертають увагу молодших школярів цікавим змістом. Адже за допомогою них можна закріплювати й розширювати знання учнів про ознаки та властивості рослин і тварин, розвивати кмітливість, швидкість реакції. Відгадуючи загадки, дитина пізнає навколишнє, порівнює різні явища, об'єкти, виділяє з-серед численних особливостей істотні, вчиться встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити певні висновки. Їх бажано згадувати під час фронтальної роботи з класом. Загадки ми підбирали так, щоб вони розкривали властивості тварин і рослин, явища природи (див. додаток Д). Для учнів молодшого шкільного віку краще підбирати поетичні, римовані загадки, які характеризуються конкретним викладом, виразністю та влучністю визначень. Також для учнів 2 класу варто підібрати для уроків загадки типу „Підкажи словечко". Учитель читає загадку у віршах, а діти хором підхоплюють відповідь, наприклад:

Я падаю на ваші хати.

Я білий-білий, волохатий.

Я припадаю вам до ніг,

і називаюсь просто… (сніг).

Після відгадування учитель ілюстрував загадку, доповнював відомостями про тварину, рослину, тіла неживої природи чи явища природи.

У відгадуванні загадок важливий не лише результат, а й його обґрунтування, доведення правильності відповіді. Для цього ми постійно запитували в учнів: „Як здогадатись? Чому так вирішили? Поясніть, як міркували".

Найчастіше ми використовували загадки на етапі актуалізації знань учнів та повідомленні теми уроку, а також під час закріплення засвоєних знань, умінь і навичок учнів. Зокрема, на уроці на тему „Природа навколо нас. Жива і нежива природа" на етапі закріплення знань учнів ми запропонували їм завдання такого типу:

Відгадайте загадки:

Між берегів текла, текла, мороз зміцнів - під скло лягла. (Річка)

3 рогами, а не бик, доять, а не корова. (Коза)

В теплий дощик народився, парасолькою накрився. (Гриб)

Не бджола, а гуде; не птах, а летить. (Літак)

Впала стрічка через річку, поєднала береги. (Міст)

Вона мовчить, але чогось навчить. (Книжка)

Хто на зиму роздягається, а на літо одягається? (Дерево)

Летіла орлиця по синьому небі, крила розкрила, Сонце закрила. (Хмара)

Всю ніч бродить навмання, прокладає шлях до дня. (Місяць)

Розподіліть відгадки на три групи та запишіть їх у таблицю.

Використання загадки на етапі актуалізації знань учнів та повідомлення теми уроку покажемо на прикладі уроку на тему „Сонце”:

Що таке природа?

Якою буває природа?

Наведіть приклади тіл неживої природи.

Сонце, повітря, вода, гірські породи, ґрунт - це тіла неживої природи. А якому тілу неживої природи буде присвячений наш сьогоднішній урок, ви дізнаєтесь, коли відгадаєте загадку:

І світить нам, і гріє, І всяк йому радіє.

Радіють поле, луки, гай.

Земля радіє з краю в край.

А що за диво, відгадай! (Сонце)

Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся, як рухаються сонячні промені й чому виникає тінь, зрозумієте, чому взимку холодно, а влітку тепло, чому найтепліша пора доби - полудень.

Розглянемо, як народознавчий матеріал різного виду ми реалізовували в комплексі на прикладі конспекту уроку.

Тема уроку. Весняні свята. Великдень

Мета: ознайомити дітей із найдавнішим найурочистішим народним святом, традиціями нашого народу щодо святкування Великодня, навчати малювати орнаменти на писанках, ознайомити із символікою знаків на писанках; розвивати фантазію, пам'ять, мислення; виховувати любов і шану до народних традицій, до минулого і сучасного українського народу.

Обладнання: писанки, зразки орнаментів, позначки.

Хід уроку

І. Організація класу до уроку.

Девіз уроку: „Весна прийшла, свята принесла".

ІІ. Актуалізація знань учнів. Повідомлення теми уроку.

Які весняні свята вже відзначили у березні місяці?

А які будемо відзначати у квітні?

Послухайте вірш Т. Коломієць і скажіть, які свята святкують у квітні.

КВІТЕНЬ

Квітень - славний квітникар.

Сонечко рясно

Уквітчає нам календар

Першим цвітом-рястом.

Космонавтам склав букет

В їхній день на славу.

В кошик на Великдень

Писанки поставив.

Сьогодні на уроці ми познайомимося із традиціями українського народу у святкуванні одного із найвеличніших свят. А якого саме дізнаєтеся, послухавши вірш.

ВЕЛИКДЕНЬ

Христос Воскрес! Усе радіє.

Сміється сонечко з небес,

Прозора річечка леліє -

Христос Воскрес! Христос Воскрес!

В траві фіалочки зітхають,

І пролісок тремтить увесь,

Розквітла яблунька аж сяє -

Христос Воскрес! Христос Воскрес!

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Розповідь учителя про Великдень.

Немає більшою свята, більшої радості, як воскресіння Христове. В ньому святкують знищення смерті, зруйнування пекла, початок нового вічного життя.

Завершується Великий піст у скорботі за розп'ятим Христом. А світлого недільного ранку настане той великий день, який зветься Великоднем, свято радості й добра, прощення ближнього.

Після Воскресної утрені й освячення паски приходять дружно додому, обходять із свяченим хату, щоб усе стало повне благодаті Воскресіння, входять до хати із свяченим у руках і бажають всього доброго своїй родині, бо це Великий день, день воскресної радості, по-великодньому цілуються.

Христос Воскрес!

В цей день прощають всім своїм ворогам, недругам.

2. Опрацювання казки про писанку (автор А. М'ястківський)

Залишивши гніздечко, покотилося яєчко...

Та покотилось воно недалечко.

Квочка з курчатами на подвір'ї гуляла,

Діток своїх забавляла...

Мамо, он яєчко по стежинці котиться, - сказало найменше курчатко. - Ану ж, яке воно на колір?

Біле, як сніг, - сказала Квочка.

А який сніг? - спитав півник, бо курчаток взимку ще не було, і снігу вони не бачили.

Такий білий, як оте яєчко, що котиться, - відповіла квочка. - Однак скоро Великдень. То давайте пофарбуємо яєчко, щоб воно було барвисте, як весна.

Закотили курчатка яєчко до своєї хатки й ну його фарбувати.

Припустив теплий дощик, потім стала веселочка в небі. Курчатка у веселочки фарб позичили, на білому яєчку весну малювали.

Малювали лапками та писали пір'ячком - і покотилася писанка зеленим подвір'ячком. Курчата її доганяли, на крилечках піднімали й дівчинці Наталочці, яка їх зеренцями годувала, водицею напувала, на свято Великдень подарували. І зацвіли вишні, черешні. Став гарний, як писанка, садочок увесь. І проказала Наталочка:

Христос Воскрес!

3. Розповідь учителя про писанку.

Без писанки не обходиться жоден Великдень, її освячують у церкві разом з паскою, ставлять на святковому столі, дарують на щастя рідним та друзям. Так наша писанка стала відома в усьому світі, а в Канаді їй є великий пам'ятник.

Прикотилася до нас писанка із давнини. Для наших пращурів писанка була символом зародження життя, символом сонця, тепла і вічності. Дотепер вважають, що писанка приносить щастя. Тому її першою їли, коли поверталися з церкви. Крашанками та писанками обмінювалися, давали їх рідним та близьким.

Існують такі повір'я: дівчата, щоб бути гарними, умивалися водою, в яку опускали крашанку чи писанку і гроші. Освячену писанку з давніх-давен клали до першої купелі немовляті, щоб зростало сильним і сміливим. Писанку приорювали в полі, щоб краще родило жито-пшениця і всяка пашниця.

4. Опрацювання легенди.

ЛЕГЕНДА.

Десь глибоко під землею сидить злий змій. Щороку напередодні Великодня посилає він своїх гінців на землю - чи малюють діти писанки. Якщо писанок багато - змій чахне, і залізні ланцюги надійно утримують його. Лютий змій чекає, коли-то вже не буде писанок, щоб вирватися на волю і принести на землю зло, та й не дочекається. Бо то дуже давня традиція нашого народу - малювати писанки. Цю традицію ми продовжимо зараз на уроці.

5. Бесіда з елементами розповіді.

Що означає слово „писанка"? Від якого слова походить? (Від слова „писати”).

Писанка має багато кольорів і малюється воском. Крім того, розрізняють ще: крашанки, дряпанки, крапанки, мальованки.

Крашанка - яйця одного кольору, які постійно виготовляють ваші мами та бабусі.

Дряпанка - яйця фарбують в один колір, а потім голкою чи шилом вишкрябують орнамент. Дряпанки частіше називають шкрябанками.

Крапанки - спочатку воском накрапають візерунок, а потім фарбують, тобто опускають у барвник.

Мальованки - малюються пензликом, фломастером, олівцем. Що ми сьогодні з вами і зробимо.