Розвиток здібностей до дизайнерської діяльності в учнів старших класів у позашкільній роботі засобами комп’ютерних технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Фізико-технологічний факультет

Кафедра технологічної і графічної освіти та профорієнтації

Кафедра загально технічних дисциплін і технологій та цивільної безпеки

На правах рукопису

Линки Дмитра Леонідовича

УДК 371.38:[7012:004]

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

«Розвиток здібностей до дизайнерської діяльності в учнів старших класів у позашкільній роботі засобами комп'ютерних технологій»

Напрям підготовки 8.01010301 «Технологічна освіта (технічна праця)»

Наукові керівники:

к.п.н., доц. Сингаївський Д.В.

к.п.н., доц. Трофімчук В.М.

Консультант з ЦБ:

ст. викл. Касаткін В.Г.

Рівне - 2012р.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ЗДІБНОСТЕЙ ДО ДИЗАЙНЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

1.1 Психофізіологічні і психологічні особливості розвитку творчих здібностей учнів старших класів

1.2 Структурні компоненти творчих здібностей учнів старших класів та особливості їх прояву в дизайнерській діяльності

1.3 Система комп'ютерних технологій та особливості їх застосування в процесі позашкільної роботи з учнями старших класів

Висновки до розділу І

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ЗДІБНОСТЕЙ ДО ДИЗАЙНЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ У ПОЗАШКІЛЬНІЙ РОБОТІ ЗАСОБАМИ КОМП'ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2.1 Методику розвитку дизайнерських здібностей в учнів старших класів у позашкільній роботі засобами комп'ютерних технологій

2.2 Методика і організація експериментальної роботи

2.3 Експерементальна перевірка розробленої методики розвитку дизайнерських здібностей в учнів старших класів у позашкільній роботі засобами інформаційно-комунікаційних технологій. Результати експериментального навчання та їх аналіз

2.4 Методичні рекомендації щодо використання комп'ютерних технологій під час виконання творчого проекту учнями старших класів

Висновки до розділу ІІ

РОЗДІЛ ІІІ. ЗАХОДИ ЦИВІЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ У ПОЗАШКІЛЬНІЙ РОБОТІ

3.1 Стандарт ISO 26000. Його вимоги до організації та безпеки праці

3.2 Міжнародне співробітництво України у сфері цивільного захисту

3.3 Особливості організації робочих місць дизайнерів-графіків і веб-дизайнерів у виробничих та навчальних умовах

Висновки до розділу ІIІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. В умовах входження України в Європейський освітній простір виникає необхідність пошуку шляхів розвитку творчої особистості учня на основі розкриття його внутрішнього потенціалу у відповідності з кращими культурно-історичними та технологічними досягненнями людства. Вирішення даної проблеми, на нашу думку, полягає у створенні спеціально організованого навчального середовища, яке сприяло б самовдосконаленню та самореалізації особистості, розвитку здібностей до різних видів діяльності, набуттю навиків самостійних дій та ухваленню рішень в умовах вибору альтернативних варіантів. Із усієї різноманітності конкретних видів діяльності дизайнерська є найзручнішою в процесі розвитку особистості, бо саме вона відкриває широкі можливості для самореалізації та творчості. Крім того, в дизайнерській діяльності закладений пошук, креативні ідеї, інтуїтивні акти, робота свідомих та несвідомих елементів, експериментування, які в сукупності й стимулюють прояв здібностей та потяг до творчості [188,189].

Особливу увагу слід звернути на те, що саме позашкільна діяльність відкриває великі можливості для прояву здібностей до дизайнерської діяльності просторове мислення, сенсрмоторні дії, цілісність бачення уявного об'єкту, зорова пам'ять, емоційно-образне сприйняття дійсності і ін.). Проте в практиці гурткової роботи відсутні чітко структуровані комп'ютерні технології розвитку здібностей з урахуванням суб'єктного досвіду і творчої індивідуальності учня. Недостатньо і спеціально розроблених засобів навчання, забезпечуючий розвиток і саморозвиток його як особистості. Отже, для розвитку здатностей до дизайнерської діяльності, необхідно з'ясувати, на якому матеріалі можна розвивати ці здібності.

Відмітимо, що поява нових візуальних засобів відображення дійсності змінила характер дизайнерської діяльності. Разом з традиційними її видами (дизайн архітектурного середовища, реклами, дизайн інтер'єру, одяг, графічний дизайн і т.п.) з'явилися Web-дизайн, комунікативний дизайн, дизайн-проектування інтерактивних навчальних систем тощо. Комп'ютерні технології істотно доповнили і збагатили образотворчі можливості художньо-проектної діяльності. Крім того, традиційні види дизайнерської діяльності наповнилися новим змістом у зв'язку з розвитком інформаційних технологій, що мають в своєму розпорядженні не тільки образотворчі, інформативні, але і комунікативні функції.

Створення різних художньо-графічних зображень за допомогою комп'ютерних технологій, що володіють унікальними можливостями, в даний час стає не тільки інструментом для передачі і зберігання інформації, але і засобом реалізації наявних в учнів здібностей. Проте ці функції комп'ютерних технологій, зокрема їх використання як засоби навчання у гуртковій роботі використовуються недостатньо.

Отже, педагогічна значущість проблеми розвитку здібностей до дизайнерської діяльності зумовила проведення нами комплексних психолого-педагогических досліджень. При організації цих досліджень ми спиралися на роботи Е.Голубевої, Дж.Гілфорда, В.Дружініна, С.Ізюмової, К.Платонова, Б.Теплова, Е.Торранса, В.Шадрікова, де викладені загальні підходи до природи здібностей. У роботах психологів К.Волкова, М.Дадашевої, Е.Ігнатьева, Є.Кабанової-Меллер, І.Якиманської розглядалися особливості просторового уявлення, продуктивної уяви, компоненти їх структури. Дидактичні основи розвитку здібностей в художньому конструюванні знайшли віддзеркалення в працях П.Андріанова, Н.Знамеровської, В.Качнева, В.Моляко, О.Пискун, Д.Сингаївського, Л.Шпак, Л.Трофімчук. Умови розвитку важливих якостей особистості в графічній діяльності висвітлені в дисертаціях Л.Анісимової, Є.Василенко, В.Виноградова та ін.

Узагальнення основних досліджень формування і розвитку творчих здібностей до дизайнерської діяльності і вивчення існуючої практики навчання комп'ютерній графіці є важливими компонентами підготовки учнів старших класів до життя і адаптації і до нових умов соціального і комунікативного середовища. Разом з цим застосування комп'ютерних засобів навчання, включення елементів дизайн-проектирования в графічну діяльність старшокласників дозволяють максимально наблизити організацію навчального процесу до сучасних вимог і умов роботи майбутнього фахівця, що реалізовує свій творчий потенціал в професійній діяльності.

У зв'язку з вищесказаним, проблема розвитку здібностей до дизайнерської діяльності учнів старших класів у позашкільній роботі є актуальною, що і зумовило вибір теми магістерського дослідження: «Розвиток здібностей до дизайнерської діяльності в учнів старших класів у позашкільній роботі засобами комп'ютерних технологій».

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дана тема є складовою комплексної загальнокафедральної науково-дослідної роботи «Вдосконалення змісту, форм та методів трудової підготовки учнівської молоді та формування готовності до її здійснення у майбутніх вчителів», яка входить до тематичного плану науково-дослідних робіт кафедри Технологічної іграфічної освіти та профорієнтації Рівненського державного гуманітарного університету, погоджених у Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України.

Об'єктом дослідження виступає процес гурткової діяльності учнів старших класів.

Предмет дослідження - методика розвитку дизайнерських здібностей в учнів старших класів у позашкільній роботі засобами комп'ютерних технологій.

Мета дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні розробці та експериментальній перевірці методики розвитку дизайнерських здібностей в учнів старших класів у позашкільній роботі засобами комп'ютерних технологій.

Гіпотеза дослідження: розвиток здібностей до дизайнерської діяльності в учнів старших класів буде ефективно здійснювати, якщо у позашкільній роботі використовувати засоби комп'ютерних технологій.

Відповідно до мети сформульовано основні завдання дослідження:

- розкрити психологічні особливості творчих здібностей учнів старших класів, визначити їх структурні компоненти та особливості прояву в дизайнерській діяльності;

- розробити систему комп'ютерних технологій, яку доречно використовувати у позашкільній роботі з учнями старших класів;

- розробити методику розвитку здібностей до дизайнерської діяльності в учнів старших класів у позашкільній роботі засобами комп'ютерних технологій та експериментально перевірити ефективність її на практиці;

- обгрунтувати та розробити заходи цивільної безпеки організації робочих місць дизайнерів-графіків і веб-дизайнерів у виробничих та навчальних умовах.

Методи дослідження:

P теоретичні: аналіз - для вивчення навчально-нормативної документації, психологічної, педагогічної, методичної та спеціальної літератури, навчальних програм і навчальних планів, дисертацій та авторефератів, матеріалів конференцій і періодичних фахових видань з метою визначення стану та перспектив розробленості досліджуваної проблеми; зіставлення - для порівняння різних поглядів учених на досліджувану проблему, визначення напрямів дослідження та понятійного апарату; синтез, порівняння, узагальнення;

P емпіричні: спостереження за навчальним процесом, анкетування, інтерв'ювання, бесіди; педагогічне спостереження усне та письмове опитування, самоспостереження за організацією навчального процесу; систематизація та узагальнення педагогічного досвіду; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний);

P статистичні: методи математичної статистики з метою обробки результатів дослідно-експериментальної роботи для кількісного та якісного аналізу ефективності розробленої методики.

Організація та етапи виконання дослідження. На першому етапі (вересень-жовтень 2011 р.) здійснено аналіз філософської, психолого-педагогічної та методичної літератури з теми дослідження; визначено теоретичні основи дослідження, його об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання; здійснено систематизацію опрацьованої теоретичної інформації.

На другому етапі дослідження (листопад-грудень 2011 р.) розроблено програму та методику дослідження, критерії та рівні сформованості дизайнерських здібностей; проведено констатуючий експеримент і на його основі визначено зміст і структуру формуючого експерименту.

На третьому етапі (січень - квітень 2012 р.) обґрунтовано та впроваджено методику розвитку дизайнерських здібностей в учнів старших класів у позашкільній роботі засобами інформаційно-комунікаційних технологій. Було опрацьовано й узагальнено результати експерименту, проведено перевірку висунутої гіпотези, сформовано висновки наукової роботи, а також здійснено оформлення тексту роботи.

Наукова новизна дослідження:

- науково обґрунтовано можливості засобів комп'ютерних технологій у позашкільній роботі,

- уточнено сутність поняття «здібності до дизайнерської діяльності» та розкрито їх структуру.

Практичне значення полягає в розробці системи інформаційно-комунікаційних технологій та методичних рекомендацій щодо їх впровадження у позашкільній роботі, а також методичних рекомендацій щодо розвитку дизайнерських здібностей в учнів старших. Отримані у процесі дослідження результати можуть бути використані при розробці навчально-методичних посібників з методики профільного і професійного навчання.

Апробація результатів дослідження. Основні положення про результати дослідження обговорено та схвалено на засіданнях кафедр технологічної і графічної освіти та профорієнтації, загальнотехнічнеих дисциплін і технологій та цивільної безпеки РДГУ; звітній науково-практичній конференції

Публікація результатів роботи була розміщена у журналі «Наука, освіта, суспільство очима молодих». - 2012. - №5.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить до 200 сторінок комп'ютерного набору. Основний зміст роботи викладено на 137 сторінках. Дослідження містить таблиць, 3 рисунків, 30 схем, додатків. 12 Список використаних джерел складає 209 найменувань на понад 190 сторінках.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ЗДІБНОСТЕЙ ДО ДИЗАЙНЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ В ОСВІТНОЬМУ ПРОЦЕСІ

1.1 Психологічні особливості розвитку творчих здібностей учнів старших класів

Сучасний рівень теоретичних і експериментальних досліджень здібностей особистості дозволяє намітити шляхи їх розвитку в процесі навчання. При вирішенні проблеми розвитку здібностей необхідно з'ясувати різні точки зору на їх природні і соціальні передумови, виявити внутрішні і зовнішні умови їх прояву, індивідуальну своєрідність і ін.

У історії розвитку вітчизняної і зарубіжної психологічної науки простежується послідовна зміна наукових парадигм в галузі теорії формування і розвитку здібностей особистості. Виникали і поступово мінялися точки зору на природу здібностей. З позиції одних учених, наявність здібностей повністю зумовлюється завдатками, тобто здібності успадковуються людиною в готовому вигляді. Прийняття цієї точки зору означало б, що сприяти формуванню здібностей і впливати на їх розвиток в процесі навчання і виховання практично неможливо. Прихильники іншого підходу стверджували, що здібності особистості формуються і розвиваються під впливом оточуючого людину середовища, обумовлені матеріальними і духовними умовами її існування і діяльності. Проте така позиція не дозволяла врахувати індивідуальні якості особистості в процесі створення педагогічних умов з метою розвитку певних здібностей [3,4].

Сучасний стан наукових переконань на теорію здібностей дозволяє припустити, що обидва підходи не є вірними [8]. В даний час дослідження проблеми здібностей здійснюється в різних аспектах. Наприклад, завдатки (природні передумови здібностей), індивідуальні відмінності, типологічні властивості нервової системи людини вивчає психофізіологія [9,10].

В галузі психології індивідуальних відмінностей визначаються особливості пізнавальних процесів (сприйняття, увага, пам'ять мислення і ін.), емоційність, мотивація, темперамент, характер й ін. [38].

Психологи досліджують особливості поведінки особистості, аналізують залежність здібностей від міжособових відносин, індивідуальний стиль і спрямованість діяльності [49]. Не дивлячись на те, що психологія здібностей особистості є складовою частиною психології індивідуальних відмінностей (диференціальною психології), психофізіологічний, психологічний і поведінковий рівні досліджень взаїмозалежні, вони тісно пов'язані один з одним і включають найважливіші характеристики і компоненти здібностей, що виявляються в процесі учення. Тому ми вважаємо за доцільне враховувати різні провідні напрями досліджень передумов розвитку здібностей особистості, зокрема до дизайнерської діяльності.

Результати теоретичних і експериментальних досліджень, присвячених здібностям людини, показали, що при вирішенні проблеми їх розвитку слід спиратися на дані різних галузей знань сформованих на стику генетики, загальної, педагогічної і соціальної психології, нейрофізіології, диференціальної психології і психофізіології (індивідуальних відмінностей).

Таким чином, в даний час у вітчизняній науці переважає принцип єдності генетичних і соціальних чинників (за С.Рубінштейном), під впливом яких формуються і розвиваються здібності особистості [77,181]. Проведення психофізіологічних досліджень, що з'явилися в останні десятиліття можливості, дозволили не тільки визначити важливу роль біологічних передумов формування здібностей, але і з'ясувати, якою мірою вони впливають на розвиток компонентів структури здібностей, які здібності більшою чи меншою мірою схильні до дії навколишнього середовища.

Для виявлення психофізіологічних основ розвитку здібностей особистості уточнимо визначення поняття «здібності» і їх класифікаційні ознаки.

При визначенні поняття «здібність» велика частина психологів спирається на думку одну з основоположників вітчизняної теорії здібностей Б.Теплова, який розуміє під здібностями психологічні особливості особистості, що лежать в основі відмінностей між людьми і що мають відношення до успішності виконання однієї або декількох видів діяльності. Як правило, вони не зводяться до знань, умінь і навиків, а пояснюють легкість і швидкість їх придбання [98]. К.Платонов розглядає здібності як відповідність певному виду діяльності, які можна виділити через структуру особистості і вимоги до неї даного виду діяльності [135].

Відповідно до проблеми нашого дослідження ми дотримуємося позиції К.Платонова, Є.Голубєвої й інших учених, що визначають здібності не тільки як реалізовані, але і як потенційні можливості людини, в структуру яких входять завдатки. Задатки ж є основою прихованих здібностей, потенційних можливостей, що розвиваються в процесі виборчої направленої діяльності і виявляються в її кінцевому продукті [155].

В.Шадріков розглядає взаємозв'язок задатків і здібностей, показуючи психофізіологічну суть здібностей особистості, і трактує здібності як якісні і кількісні характеристики продуктивності нейрофізіологічних функціональних систем, що реалізовують різні психічні процеси: сприйняття, пам'ять, мислення і ін. Завдатки він представляє як властивості елементів цих систем. До параметрів індивідуальної міри вираженості здібностей В.Шадріков відносить якість, надійність і продуктивність [124].

Сучасна теорія здібностей представлена науковими положеннями Б.Теплова, згідно яким:

- здібності не можуть бути природженими, природженими можуть бути тільки задатки, що лежать в їх основі;

- здібності існують тільки в розвитку та русі;

- здібності не можуть виникати поза конкретною діяльністю - не тому, що вони в ній виявляються, а тому, що вони в ній створюються;

- успішність виконання конкретної діяльності визначають не окремі здібності, а лише їх своєрідне поєднання, що характеризує дану особистість [175]. Доповнюючи теорію Б.Теплова, В.Брушлінський відзначає, що, на відміну від здібностей, завдатки не стільки формуються, скільки виявляються в діяльності, існуючи як її внутрішні передумови і перетворюючись в ході подальшого психічного розвитку особистості. Завдатки входять до складу внутрішніх умов, якими опосередкують всі зовнішні дії на особистість і які, у свою чергу, формуються на основі попередніх зовнішніх впливів. Саме цим пояснюється положення про те, що будь-яка педагогічна дія на особистість обумовлена всією історією її розвитку. Так, на думку О.Леонтьева, здібності успадковуються у попередніх поколінь за допомогою засвоєння продуктів діяльності, створених ними в процесі історичного розвитку [196].

Як правило, здібності поділяють на загальні та спеціальні. Порівнюючи загальні і спеціальні здібності, психологи диференціюють їх за видами людської діяльності і співвідносять загальні здібності із загальними умовами протікання цієї діяльності, а спеціальні -- з її окремими специфічними видами. Це означає, що загальні здібності людини виявляються через спеціальні, обумовлені впливом виховання, навчання, умовами розвитку, різними соціальними чинниками [133].

Психологи виділяють наступні показники загальних здібностей людини:

легкість засвоєння знань і їх системність;

швидкість розумових процесів при вирішенні завдань (продуктивність мислення);

активність;я

«економічність» мислення;

широту перенесення вироблених людиною способів сприйняття і дій з однієї діяльності на іншу і ін. [153].

Від рівня розвитку здібностей залежить успішність діяльності. На думку Т.Артемьевої, найважливіша функція здібностей полягає в зміні і перетворенні діяльності, в якій вони реалізуються. При цьому особистість - це суб'єкт розвитку, що активно використовує свої здібності відповідно до здійснюваних видів діяльності. На основі розвинених здібностей діяльність перебудовується типовими для даної особи способами. У свою чергу, здібності удосконалюють цю діяльність і впливають на її структурні компоненти [147].

У педагогічному процесі необхідно враховувати чинник своєчасного розвитку важливих для людини загальних здібностей на певному етапі навчання []. Для розвитку здібностей мають значення і такі чинники, як зміст знань і умови їх засвоєння в процесі діяльності [186].

Окремі властивості особистості можуть входити в здібності до певних видів діяльності. Тому спеціальні здібності виявляються тільки по відношенню до певної діяльності і їх структура є частиною загальної структури особистості, що відображає особливості діяльності [190].

Існують різні точки зору на формування спеціальних здібностей особистості. Багато психологів відзначають, що спеціальні здібності необхідні для досягнення успіху в конкретних видах діяльності: художньою, музичною, літературною, технічною, педагогічною і ін. Вони утворюють групу здібностей, без яких діяльність не може бути реалізована.

Передумовою для розвитку спеціальних здібностей служать схильності, в основі яких лежать стійкі потреби. Схильності кваліфікуються як виборча спрямованість особі на певну діяльність. В.Дружінін припустив, що вибір видів діяльності і спосіб існування людини, сприяючий прояву і розвитку здібностей особистості в різних ситуаціях побічно визначаються темпераментом, який обумовлює прояв здібностей в певних життєвих ситуаціях і сприяє їх розвитку. Учений відзначає, що риси темпераменту особистості можуть визначати вибір оптимального навколишнього середовища, видів діяльності, в яких здібності можуть розвиватися [192].

Теоретичний аналіз проблеми здібностей вимагає рівного підходу до їх якісних і кількісних характеристик. Так, Д.Завалішина, Н.Лейтес, К.Платонов, В.Шадріков і інші психологи описують якісні і кількісні характеристики здібностей в їх діалектичному взаємозв'язку, який вони вбачають:

у індивідуальній мірі вираженості здібностей, діяльності, що виявляється в продуктивності, її якості і надійності;

у можливості включення в різні види майбутньої діяльності;

у ступені різносторонності здібностей особистості;

-у залежності здібностей від числа і якості вхідних в них конкретних елементів і зв'язків;

- у можливості компенсації (зниження кількості одних елементів структури здібностей за рахунок якості інших);

- у производности від загального контексту життєдіяльності суб'єкта;

- в універсальності властивостей активності і саморегуляції (психофізіологічної основи здібностей);

- у розвитку і вдосконаленні здібностей шляхом переходу кількості вправ в якість [144].

Таким чином, ми систематизували найбільш загальні положення теорії здібностей особистості і на цій основі сформулювали поняття про здібності як про компоненти структури особистості, що виявляються в їх якісно-кількісній своєрідності в здійснюваній діяльності, визначають продуктивність і удосконалювальних діяльність, в якій вони актуалізуються, таких, що розвиваються на основі внутрішніх і зовнішніх умов в цій діяльності.

Проте для того, щоб виявити можливі шляхи розвитку здібностей особистості, необхідно глибше зрозуміти психофізіологічну суть загальних і спеціальних здібностей, зважаючи на особливості завдатків (рівнів мозкової активності, типологічних властивостей нервової системи, орієнтовної реакції і ін.).

Сучасними психофізіологічними дослідженнями виявлені основні властивості нервової системи, що розглядаються як природна основа здібностей, тобто виступаючі як їх завдатки. До них відноситься властивість активованості, що відображає рівень активації мозку, яким володіє кожна людина.

Одні дослідники вважають, що творчість як форма поведінкової активності особистості протилежно діяльності. Інші розуміють поведінкову активність як зовнішній прояв активності психіки в процесі взаємодії суб'єкта і об'єкту [107]. Ця взаємодія може бути адаптивною (цілеспрямована діяльність, реакція на зміну середовища) або такою, що перетворює (що виявляється у вигляді творчої активності або руйнування). При цьому метою будь-якої діяльності є досягнення її конкретного (запланованого) результату. Творчість же припускає розузгодження мети і результату, де основна мета творчого акту - це отримання «побічного продукту», його новизна. В процесі протікання творчого акту переважає внутрішня активність особистості, результати якої потім відбиваються в зовнішній активності [166].

Порівнюючи діяльність і творчість, В.Дружінін приходить до висновку, що для здійснення діяльності необхідна наявність зовнішніх або внутрішніх причин і певних мотивів. Діяльність при цьому раціональна, регулюється свідомістю і завершується досягши мети. В той же час творчість не планований, несвідомо і ірраціонально. Причому, отримання творчого продукту стимулює продовження процесу. У житті людини постійно відбувається зміна виду діяльності (зовнішній активності) і творчості (внутрішній активності). У одних людей переважно виявляється творча активність. У інших -адаптивна [159].

Відмітимо, що творчий акт характеризується спонтанністю. Він супроводжується нервовою напруженістю і збудженням, зміненою свідомості особі у момент натхнення і активністю підсвідомості. «Свідомість (свідомий суб'єкт) пасивна і лише сприймає творчий продукт. Несвідоме (несвідомий творчий суб'єкт) активно породжує творчий продукт і представляє його свідомості» [160]. При цьому функція свідомості полягає в оцінці новизни, оригінальності і якості «побічного продукту» творчості.

Учені рахують активність і саморегуляцію важливими умовами формування загальних і спеціальних здібностей. Так, наприклад, Є.Голубєва відносить активність і саморегуляцію до «глобальних» параметрів загальних і спеціальних здібностей, додаючи до них працездатність, а також довільні і мимовільні рівні регуляції [200].

Отже, аналіз теоретичних досліджень психофізіологічних і психологічних особливостей особи показав, що на розвиток здібностей істотно впливають зовнішні і внутрішні умови здійснюваної діяльності. До внутрішніх умов відносяться завдатки (типологічні властивості нервової системи, активність і саморегуляція, особливості орієнтовної реакції на новизну), вікові особливості, схильності, індивідуальний стиль діяльності. До зовнішніх - соціальні чинники (суспільні умови, історичний розвиток, навколишнє середовище), виховання, навчання, вимоги діяльності. Ці передумови розвитку здібностей враховані нами при визначенні умов розвитку здібностей до дизайнерської діяльності, структура яких буде розглянута в параграфі 1.2.

Таким чином, на основі проведеного аналізу психологічних і психофізіологічних досліджень здібностей ми визначили, що здібності до дизайнерської діяльності -- це властивості особистості, що мають індивідуальні якісні і кількісні характеристики і що виявляються в дизайнерській діяльності, визначаючи її успішність. Структура і розвиток здібностей, що актуалізуються в процесі дизайнерської діяльності, обумовлюються її специфічними особливостями і структурними компонентами.

1.2 Структурні компоненти творчих здібностей учнів старших класів та особливості їх прояву в дизайнерській діяльності

При визначенні структури здібтностей до дизайнерської діяльності, на нашу думку, слід керуватися, як особливостями протікання психічних процесівщо обумовлюють її, так і її змістом і спрямованістю.

У число здібностей до дизайнерської діяльності повинні бути включені здібності сприйняття, оскільки саме із сприйняттям нерозривно пов'язана решта психічних функцій особистості. Сприйняття визначається психологами як процес безпосереднього віддзеркалення об'єкту або явища в поєднанні всіх його ознак і властивостей за умови їх прямої дії на органи чуття людини [172]. У дизайнерській діяльності особливої значущості набуває здатність сприймати інформацію комплексно, бачити в ній головні і найбільш істотні ознаки проектованих предметів (форму, пропорції, конструкцію і ін.), помічати незвичність і унікальність властивостей об'єктів, бути вільним від упередженості думок.

Без цілеспрямованого розвитку здібностей сприйняття неможливе здійснення проектної, зокрема графічної, діяльності в дизайні. Так, наприклад, важливою особливістю сприйняття простору є зіставлення перцептивних образів об'єктів, їх форми, пропорцій, розмірів, напряму, в якому вони знаходяться, і віддаленості від спостерігача. Тому результат просторового сприйняття надає необхідну для здійснення дизайнерської діяльності інформацію. Таким чином, одне з важливих завдань сприйняття в дизайнерській діяльності - виділення просторових властивостей різних об'єктів або їх графічних зображень (форми, величини, положення).

Разом з просторовим сприйняттям, в дизайнерській діяльності реалізується сприйняття часу і руху у разі створення анімації проекту засобами комп'ютерної графіки. У цих умовах для здійснення дизайнерської діяльності необхідні такі здібності, як: висока чутливість до субсенсорних подразників, повнота і конкретність сприйняття у поєднанні з баченням можливих трансформацій об'єкту діяльності.

Зосередженість свідомості особистості на основних аспектах здійснюваної дизайнерської діяльності, її регулювання і контроль над процесом і результатом рішення творчої художньо-проектної задачі є основними функціями уваги. Тому характеристики уваги доцільно розглядати у зв'язку з визначенням опорних здібностей до дизайнерської діяльності.

Залежно від характеру активності особистості, що виявляється в діяльності (зокрема дизайнерською), розрізняють мимовільну, довільну і післядовільну увагу.

Довільна увага направлена на підтримку стійкої виборчої активності, на контроль за поведінкою особистості. Вона характеризується зосередженістю і конкретною спрямованістю свідомості дизайнера в процесі художньо-проектної діяльності на певні об'єкти при одночасному відверненні від інших, а також збільшенням сенсорної, розумової і рухової активності особистості [134].

Умовою виникнення довільної уваги в дизайнерській діяльності є постановка проблеми і ухвалення проектного завдання до рішення. Цей вид уваги характеризується спрямованістю відповідно до вимог і умов прийнятого до рішення завдання. При цьому спрямованість і перемикання довільної уваги вимагає певних вольових зусиль.

В процесі здійснення дизайнерської діяльності мимовільна увага зазвичай виникає за умови сприйняття об'єкту, що викликає сильний емоційний відгук, що супроводжується стійким інтересом особи (наприклад, в процесі вивчення аналогів, вибору оптимального варіанту рішення проектної задачі і ін.). Його основними характеристиками є легкість виникнення і перемикання [141].

Індивідуальні показники продуктивності уваги характеризуються такими якостями:

- об'ємом (кількість об'єктів, охоплених увагою при одночасному сприйнятті);

концентрацією (ступінь інтенсивності, зосередженості уваги на об'єкті, абстрагованість від сторонньої, побічної діяльності);

перемиканням (навмисне і усвідомлене перенесення уваги з одного об'єкту на іншій, гнучкість переходу від однієї діяльності до іншої). При цьому саме усвідомленість дозволяє відрізнити перемикання уваги від його відвернення. Показниками продуктивності перемикання уваги є точність, час перемикання, а також об'єм роботи, виконаної в одиницю часу;

- розподілом (можливість одночасно утримувати у сфері уваги декілька об'єктів і виконувати декілька видів діяльності);

- стійкістю (тривала концентрованість уваги на проектованих об'єктах або їх образах);

- оперативністю (рухливістю уваги, що виникає у випадках зміни умов дизайнерській діяльності, вимагаючої швидкості і гнучкості реакції 125].

Як мимовільна, так і довільна увага в дизайнерській діяльності, в першу чергу, актуалізуються на етапі вивчення аналогів проектованих об'єктів. Значний об'єм і стійкість довільної уваги активно виявляються і тоді, коли в процесі пошуку оптимального положення об'єкту в просторовій композиції необхідно уловити потрібний поворот. Встановити потрібні пропорції при масштабуванні і фіксації параметрів елементів конструкції і всього предмету - і так далі Ці властивості довільної уваги особливо актуальні під час «передставлення» проектованого об'єкту, виконання ескіза, клаузури, при сприйнятті проекту на екрані монітора.

Висока концентрація і розподіл внутрішньо направленої уваги особливо важливі на етапі оптимального рішення дизайнерської задачі, при розгляді варіантів композиційно-структурних перетворень проектованого об'єкту.

Гнучкість, усвідомленості перемикання уваги набувають особливе значення при переході від одного етапу рішення художньо-проектної задачі до наступного. Проте в процесі дизайнерської творчості рішення виникають не тоді, коли увага зосереджена на проблемі, а у момент розсіювання уваги, релаксації.

Специфіка процесу уяви в дизайнерській діяльності обумовлена особливостями його основного механізму - формуванням і операцією образами уявлень. Уявлення, що виникають в уяві, можуть бути абстрактними (поняття) і конкретними (образ). Образ, як правило, відображає один, але найбільш типовий об'єкт певного класу. Поняття узагальнює певний клас описуваних об'єктів, включаючи все різноманіття ознак, що належать йому, і властивостей [170]. Здатність легко відтворювати абстрактних образів уявлень в дизайнерській діяльності набуває значення при продукуванні гіпотез, розробці нових концепцій проекту. Відтворення конкретних образів актуальне на стадії опрацьовування деталей проектованих об'єктів.

Отже, уява - це процес уявної операції образами, їх перетворення і комбінування. Уяву припускає створення нових образів на основі перетворених уявлень, зведених при проектуванні в нові структурні комбінації. При цьому виникаючі образи, як правило, надзвичайно складно отримати логічним шляхом, вони можуть не мати реальних прототипів на навколишньому світі, оскільки об'єктами уяви служать не тільки об'єкти, але і думки, ідеї [190].

Для дизайнерської діяльності характерна операція виникаючими образами конкретної уяви (що відтворює образи конкретних об'єктів) або абстрактного (що оперує умовними графічними зображеннями, схемами, символами і ін.). В процесі комп'ютерного моделювання проектованих об'єктів, особливо засобами тривимірної графіки, образи конкретної і абстрактної уяви співвідносяться між собою при формуванні плану проектної діяльності.

За ступенем свідомості і активності процесу уяви прийнято розрізняти такі її види, як пасивна (мимовільна) і активна. Активну уяву, як правило, розділяють на репродуктивну і продуктивну (творчу), таку, що реалізовується в створенні нових, не існуючих раніше об'єктів. На нашу думку, найбільш важливим компонентом структури здібностей до дизайнерської діяльності є саме розвинена творча уява, що створює нові оригінальні образи і ідеї в наочному вигляді.

Як і мислення, уява в дизайнерській діяльності актуалізується в проблемній ситуації, виявляється у випереджаючому віддзеркаленні, мотивується домінуючими потребами особи. Проте в процесі уяви випереджаюче віддзеркалення дійсності відбувається у вигляді яскравих і достатньо точних уявлень. В процесі мислення - за допомогою операції узагальненими поняттями [90].

Подібно до мислення, сприйняття і пам'яті, уява - це пізнавальний процес. Оскільки функціональні особливості уяви полягають в перетворенні минулого досвіду, вона нерозривно пов'язана з процесами як сприйняття, так і пам'яті.

В зв'язку з цим мнемічесні здібності особистості є важливими компонентами здібностей до дизайнерської діяльності. З позицій дослідження проблеми розвитку здібностей до цієї діяльності в процесі навчання технічній і комп'ютерній графіці доцільно виявити структуру мнемічесних здібностей особистості, визначити мнемічні способи і прийоми обробки інформації, що ведуть до збільшення продуктивності процесів пам'яті. Відмітимо, що мнемічні здібності прийнято розглядати як невід'ємний компонент загальних здібностей особистості і тісно пов'язувати з розвитком спеціальних здібностей.

Аналіз теоретичних праць в галузі дослідження мнемічних здібностей показав, що суть поняття «пам'ять» розглядається з різних точок зору. З позицій фізіології людини процес зберігання інформації обумовлений утворенням нових нервових зв'язків (асоціацій). Як психічний процес пам'ять характеризується процесами пізнавання, запам'ятовування, збереження і відтворення інформації [75].

У дослідженнях, присвячених пам'яті як психічній функції запам'ятовування, мова йде про кількісних характеристиках, наприклад, швидкості і об'ємі запам'ятовування і відтворення і т.п. Нас же цікавить характеристика пам'яті з позицій визначення її як властивості особистості, сприяючої організації різних видів творчої графічної діяльності і що займає певне місце в структурі здібностей дизайнера.

Особливо слід зазначити, що специфіка дизайнерської діяльності вимагає високого рівня розвитку образної пам'яті. Однією з її форм є зорова пам'ять. Причому, важливими для здійснення дизайнерської діяльності функціональними характеристиками образної і зорової пам'яті є яскравість і чіткість образів уявлень, тривалість і міцність їх збереження, легкість відтворення і об'єм інформації, що запам'ятовується [84].

Відомо, що в процесі запам'ятовування зоровий образ, як правило, зазнає деякі зміни. Наприклад, частина деталей образу опускається, а частина перебільшується, форма може спрощуватися, міняти орієнтацію, положення, округлятися, розширюватися, міняти колір і ін. Названі трансформації дозволяють узагальнити образ, перевести його в символічну форму.

Таким чином, в процесі здійснення графічної діяльності в дизайн-проектуванні розвинена зорова пам'ять сприяє перекодуванню інформації при читанні креслення, перекладу з символічної форми в образну при побудові наочного зображення і т.п. В зв'язку з цим до мнемічних здібностей, що виявляються в художньо-проектній графічній діяльності, відноситься символічна пам'ять.

До групи якостей особистості, необхідних для успішного здійснення графічної і художньо-проектної діяльності, відноситься емоційна пам'ять, що характеризується високою швидкістю формування слідів інформації, мимовільністю її відтворення [75].

Отже, процеси пам'яті в дизайнерській діяльності виявляються у формі: запам'ятовування, збереження, відтворення інформації про аналоги, проектовані об'єкти, способи художньо-проектної діяльності і т.п. Запам'ятовування тут реалізується наступними функціями:

відображення (короткочасного і довготривалого збереження інформації, що сприймалася протягом нетривалого часу);

мимовільного запам'ятовування (збереження в пам'яті інформації, що значущої для особи або пред'являлася кілька разів);

довільного запам'ятовування (заучування при мобілізації вольових зусиль з метою збереження матеріалу в пам'яті).

Відзначимо, що особливості функціонування і розвитку різних мнемічесних здібностей в процесі художньо-проектної діяльності, здійснюваної із застосуванням комп'ютерних технологій, детальніше описані в параграфі 1.3.

На відміну від механічного відображення, що відображає безпосередньо сприймані окремі ознаки предметів і явищ, в основі використання мнемічних способів і прийомів лежить довільне запам'ятовування, засноване на логічних зв'язках найбільш важливих сторін і відносин проектованих об'єктів. З цього виходить, що необхідною опорою не тільки успішності запам'ятовування інформації, але і реалізації мнемічних здібностей особистості до дизайнерської діяльності є мислення.

У вітчизняній психології мислення визначається як процес свідомого віддзеркалення і пізнання навколишнього світу (засноване на розкритті його властивостей, зв'язків, відносин), в який включаються об'єкти, недоступні безпосередньому плотському сприйняттю. В процесі мислення об'єкт виявляється в нових властивостях і якостях, вступає в нові зв'язки і відносини [67].

Прийнято розрізняти наступні види мислення: наочно-дієве; словесно-логічне; наочно-образне.

Наочно-дієве мислення характеризується маніпулюванням тільки безпосередньо сприйманими об'єктами і їх зв'язками, а також неможливістю досягти наміченої мети без участі практичних дій. Воно направлене на виявлення властивостей предметів і явищ, прихованих від сприйняття [93].

Словесно-логічне мислення функціонує на основі логічних операцій з поняттями, використовуючи слово як засіб виразу виконаних в результаті художнього проектування перетворень образів об'єктів.

У свою чергу, наочно-образне мислення виявляється в основному, в операції, зоровими, слуховими і руховими образами. В процесі візуального мислення (операції зоровими образами) оцінюються взаємини між елементами, що вступили в суперечність, визначаються можливі напрями вирішення проблем. Як наслідок, виникають нові візуальні образи, що несуть певне смислове навантаження і сприйняття, що є вільними по відношенню до об'єктів [77].

Специфіка образного мислення (яке ми віднесли до провідних здібностей) в структурі дизайнерської діяльності досить глибоко вивчена і детально викладена в роботах В.Моляко [57]. На його думку, образне мислення повинне бути активним, регульованим процесом, в ході якого відбувається складне перетворення інформації, що поступає, порівняння її з еталонами, витягуваними з пам'яті. В процесі аналізу особливостей образного мислення вдалося з'ясувати, що в дизайнерській творчості отримання нової інформації на основі слідів минулого досвіду, що вже склалися в пам'яті, здійснюється не за допомогою їх простого відтворення, і не через формування образів знайомих об'єктів.

Д.Колесов та Є.Соколов відзначають, що «прагнення до новизни в творчості направлене на новизну тих комбінацій, які виникають на основі накопичених в пам'яті людини вражень і думок» [45, 51]. В зв'язку з цим важливими компонентами якостей мислення дизайнера є оригінальність, побіжність, гнучкість, дивергентність. Так, оригінальність мислення як якісна характеристика процесу або результату припускає незвичність, самостійність в пошуку рішення художньо-проектної задачі. Під побіжністю мислення слід розуміти здатність дизайнера продукувати різноманітні ідеї і асоціації протягом обмеженого періоду часу. Здатність вільно оперувати різними образами проектованих об'єктів, поняттями і способами рішення художньо-проектної задачі відносять до гнучкості мислення. Дивергентність мислення представляють як здатність убачати загальне в різних об'єктах або явищах. Дивергенція виявляється при визначенні багатогранності функцій в одному об'єкті, в здатності розглянути проблему з різних точок зору, включати її в різні контексти [44].

Наявність двох типів розумової діяльності: конвергентне і дивергентне мислення обгрунтував Дж.Гілфорд. Конвергенція виявляється у разі пошуку єдино вірного рішення на основі безлічі умов в процесі рішення художньо-проектної задачі і тісно пов'язана з такими якостями мислення, як економічність і раціональність, які визначаються високою швидкістю вибору дизайнером оптимального рішення. На думку ученого, здібність до конвергентного мислення відповідає рівню розвитку інтелекту.

Дивергенція виявляється в пошуку різних варіантів рішення художньо-проектної задачі, результати якого можуть бути несподіваними і принципово новими. Таким чином, здібність до дивергентного мислення, що характеризується новизною, варіативністью результатів, служить основою дизайнерської творчості.

У контексті нашого дослідження одним з найбільш важливих видів образного мислення дизайнера є просторове мислення. Воно характеризується створенням просторових образів і операцією ними в ході рішення художньо-проектної задачі.

Для нашого дослідження важливимє той факт, що інтуїцію і здібність до формулювання гіпотез психологи вважають опорними здібностями до дизайнерської діяльності, оскільки вони направлені на створення нових ідей, концепцій, принципово нових об'єктів, що неможливо здійснити, спираючись лише на усвідомлювані результати мислення. Крім того, психологи довели, що при натхненні підсвідомість переважає над свідомістю, воля пасивна, а активність психіки людини недовільна. Характерно і те, що у момент натхнення особистість виходить з під контролю саморегуляції. Проте в процесі творчої діяльності (зокрема дизайнерською), як правило, виникають внутрішні або зовнішні бар'єри, які необхідно долати за допомогою певних вольових зусиль. Тому доцільно приділити увагу поняттю «воля», проаналізувати здібності вольової сфери особи, яких ми віднесли до опорних здібностей, що мають певне значення для здійснення дизайнерської діяльності. Отже, воля як форма психічного віддзеркалення особистості виявляється в свідомому регулюванні людиною поведінки і діяльності, його здібності до вибору дій, пов'язаних з подоланням зовнішніх і внутрішніх перешкод. У основі вольової активності лежить мотивація, що має направляючу і спонукальну функцію, а також свідома саморегуляція, різне відношення до зовнішніх дій.

До вольових якостей особи відносяться витримка, рішучість, організованість, дисциплінованість, сміливість і старанність. Вказані вольові якості (як і вольова активність) характеризуються силою, стійкістю, широтою і спрямованістю [97].

Отже, ми визначили деякі ведучі і опорні здібності до дизайнерської діяльності. Причому, для визначення провідних здібностей необхідно враховувати спрямованість і специфічні особливості дизайнерської діяльності. Структура здібностей до дизайнерської діяльності показана в таблиці 1.1.

На наш погляд, найбільш ефективний розвиток здібностей до дизайнерської діяльності обумовлений також наявністю певних компонентів мотиваційної сфери особистості. Це: потреба до пізнання нового, прагнення до творчості, самоствердження, духовного зростання, співпраці і ін. Разом з тим, здібності, що актуалізуються в дизайнерській діяльності, і їх розподіл відповідно до певних етапів художньо-проектної творчості носять умовний характер і можуть бути доповнені в ході подальших досліджень.

Таблиця 1.1

Здібності до дизайнерської діяльності

ВЕДУЧІ
дивергенція	конвергенція
трансформація	реконструкція
комунікація	концептуалізація
просторове уявлення	просторова уява
композиційні здібності (комплексне сприйняття форми пропорцій, кольору і ін.)	оригінальність, самостійність гнучкість, побіжність і критичність мислення.
образне мислення	образна (зокрема символічна) пам'ять;
легкість і широта асоціювання
ОПОРНІ
повнота, конкретність, цілісність сприйняття	висока концентрація, гнучкість перемикання уваги
повнота і глибина розуміння матеріалу	точність представлення спрямованих в майбутнє образів
креативність	емоційна пам'ять
інтуїція	воля

Отже, ми визначили загальну структуру здібностей до дизайнерської діяльності, виявили і описали деякі їх особливості, залежні від специфіки художнього проектування, в якій ці здібності виявляються і розвиваються.

1.3 Система комп'ютерних технологій та особливості їх застосування в процесі позашкільної роботи з учнями старших класів

Проблеми комп'ютеризації навчання в сучасній школі активно обговорюються психологами, педагогами, методистами. Для вирішення завдань нашого дослідження зупинимося детальніше на вивченні особливостей застосування комп'ютерних технологій в навчальному процесі позашкільних закладів.

Розвиток комп'ютерних засобів навчання, які ефективно можуть бути використані у сфері освіти, відбувається значно швидше, ніж їх впровадження в процес викладання конкретних дисциплін. В основному це пов'язано з виникненням певних труднощів в розробці відповідного новим вимогам змісту навчання, а також складністю пошуку оптимального поєднання використовуваного прикладного програмного забезпечення з конкретним учбовим матеріалом. До чинників, що перешкоджають успішному впровадженню комп'ютерних засобів навчання в учбовий процес слід віднести:

дефіцит висококваліфікованих викладацьких кадрів у зв'язку з падінням соціального статусу і рівня матеріальної оцінки праці вчителів і викладачів;

відсутність педагогічних технологій, сприяючих ефективному застосуванню комп'ютерних засобів навчання у позашкільній роботі;

невірне розуміння ролі і місця комп'ютерної графіки у сфері дизайн-освіти;

недостатнє фінансування позашкільних закладів, необхідне для придбання і постійної модернізації або ремонту комп'ютерної техніки, а також періодичного оновлення системного і прикладного програмного забезпечення і ін.

Всі ці проблеми вимагають свого рішення. З позицій нашого дослідження представляє інтерес визначення місця і значення комп'ютерних технологій, рівнів їх застосування в навчальному процесі. Навчальний процес піддається значним змінам у зв'язку з швидким і широким доступом до будь-якої необхідної інформації у міру розвитку різноманітних способів її уявлення, засвоєння і переробки відповідно до конкретних цілей навчання і освіти в цілому. В процесі впровадження в освітню систему сучасних комп'ютерних і телекомунікаційних технологій долається деяка обмеженість і інертність традиційної освіти. Доступність що задовольняє будь-які освітні потреби навчання високої якості веде до становлення принципово нової освітньої системи.

Змінюючи саму природу мислення учнів, нові інформаційні технології міняють суть процесу освіти, в значній мірі підвищуючи якість і ефективність навчання. Відзначимо комунікативні функції нових інформаційних технологій в навчанні. Наприклад, Інтернет сприяє освоєнню нової (зокрема графічної) міжнародної мови спілкування.

Розвиток комп'ютерних засобів навчання дозволяє максимально наблизити організацію навчальнового процесу позашкільної роботи до умов реальної практичної діяльності в професійній сфері. Це є важливою умовою становлення майбутнього висококваліфікованого фахівця, що реалізовує свій творчий потенціал в художньо-мистецькій діяльності.

Умовно можна виділити п'ять рівнів застосування комп'ютерних засобів навчання у позаурочній роботі:

1. вивчення основ комп'ютерної писемності, в процесі якого формуються системи знань в області нових інформаційних технологій, основних понять про конструкцію, принципи роботи комп'ютерної техніки і периферійних пристроїв, про специфіку роботи операційних систем, призначення, функціональні особливості, можливості, принципах роботи і взаємодії прикладного програмного забезпечення і т.п.;

2. здійснення загальної підготовки за допомого комп'ютера. Комп'ютерні технології використовуються як доповнення до існуючих учбових програм по різних дисциплінах і виступають як один із засобів навчання. Новчальні програми, демоверсії, Інтернет, інтерактивне відео, бази даних використовуються в учбовому процесі у поєднанні з існуючими дидактичними матеріалами, підручниками, методичною допомогою і ін. У позаурочній роботі разом з традиційними засобами навчання можуть бути використані повчальні і контролюючі комп'ютерні програми. Нові комп'ютерні технології виступають як засіб доступності практично будь-якої необхідної інформації. Основна мета їх застосування - формування теоретичних знань по окремих дисциплінах і контроль за їх засвоєнням.