Три кити системи Нікітіних По-перше, це легкий одяг і спортивна обстановка в будинку: спортивні снаряди увійшли в повсякденне життя дітей з самого раннього віку, стали для них середовищем проживання нарівні з меблями та іншими домашніми речами.

По- друге, це свобода творчості дітей у заняттях. Ніяких спеціальних тренувань, зарядок і уроків. Хлопці займаються стільки, скільки хочуть, поєднуючи спортивні заняття з усіма іншими видами діяльності.

По-третє, це наше батьківське небайдужість до того, що і як у малюків виходить, наша участь у їхніх іграх, змаганнях, самого життя.

Крім цих трьох основних правил, є й інші рекомендації, які допомагають зробити дітей більш інтелектуально розвиненими:

1. Грудне вигодовування до появи першого зуба (з сучасних позицій ця рекомендація виглядає сильно заниженою, нов ті часи вона була дуже сміливою - прим. Редакції)

2. Фізична близькість матері і дитини (як можна рідше розлучатися).

3. Збільшення кругозору, необмежена можливість в пізнанні світу (не «замикати» малюків у візки та пелюшки).

4. Легкий одяг. Сорочечки з зашитими рукавчиками, як і колготки, блокують систему дотику грудничка.

5. Збагачена обстановка: драбинки - «встанька» Скріпалева, вільне пересування по квартирі дитини - «повзунка», ігри в дорослі іграшки (ложки, кружки, пластилін, олівці ...)

6. Свобода пізнання світу, зняття «традиційних» заборон, слід забути вирази: «Не лізь», «Не чіпай»

7. Показувати і розповідати малюку тільки те, до чого він сам дійти не може.

Зворотний бік

На своїй візитній картці Борис Нікітін писав: «Професійний батько». То ким же стали діти, виховані талановитими, розумними і вдумливими батьками? Який результат багаторічних зусиль?

Тому, як склалася доля сімох дітей, була присвячена стаття в газеті «Московський комсомолець» за 3 березня 2000 року. Ось витяги з опублікованого матеріалу: «Всі семеро дітей Нікітіних були обдаровані, талановиті, виховані в прагненні досягати мети. Жоден з них не став у школі відмінником. Вони були надзвичайно розвинені фізично, ... але на дошці пошани серед портретів, які прославили школу спортсменів Нікітіних немає.

Ранній розвиток творчих здібностей передбачало раннє вступ до школи. Різниця у віці з однокласниками зіграла з Нікітіним злий жарт. «Те, що ми були молодше інших у класі, - говорить Юля, одна з дітей Нікітіних, ізолювало нас від кола однолітків і розучився спілкуватися з іншими людьми, окрім родини».

Діти були добре підготовлені до школи і в початкових класах так звикли до нічогонероблення, що потім, коли перейшли в середню школу, як звичайно продовжували байдикувати, хоча запасу їх знань вже не вистачало.

Діти соромилися питань однокласників: «А, правда, що ви всі будинки спите в спальних мішках? Ви босоніж ходите тому, що у вас одні черевики на трьох? »Не дивно, що п'ятеро з семи дітей Нікітіних після восьмого класу вирішили розпрощатися зі школою. Четверо з дітей отримали вищу освіту, інші - середньо - спеціальна.

Тільки двоє дітей прийняли естафету батьків. У двох дочок по четверо дітей, в одного одна дитина, у решти по двоє. По кар'єрних сходах ніхто з дітей високо не піднявся. Звичайне життя звичайних людей.

І самі Нікітіни, аналізуючи свій досвід, відзначають, що були помилки в виховання і одна з них, то, що вони дозволили піддавати сім'ю невсипущому увазі суспільства, діти перебували під пильним поглядом преси , вчених, лікарів, сподвижників їх системи і це, звичайно, наклало на них певний негативний відбиток. «Хлопці стали вважати себе особливими, навчилися себе показувати, хитрувати, підлаштовуватися», - говорили Нікітіни. І друга суттєва помилка, те, що батьки зосередилися на дітях, діти стали головним у житті. Це було гіпертрофовано, і це було недобре - в першу чергу для хлопців ». Нікітіни ставилися до питання виховання усвідомлено, аналізували успіхи і невдачі, цікавилися світовою педагогікою, вдосконалювали свою методику, щедро ділилися досвідом. Вони дали дітям максимум, на що були здатні. Їх система дошкільної освіти була досить універсальною. Так, вони мало приклали сил у плані естетичного виховання дітей. Олена Нікітіна сама в цьому зізнається, вона була некомпетентна в цьому питанні і вважала за краще його не чіпати. Погодьтеся, неможливо уявити людину настільки універсального, щоб пироги пек, вірші писав, арії виспівував і віртуозно працював лобзиком.

Що стосується шкільного періоду, то, тут Нікітіни не відчули, що школа це не тільки цитадель знання, але і соціум і, входячи в нього, ми всі піддаємося його законами. У школі свої поведінкові правила, цінності і пріоритети, їх не можна не враховувати. Школа, нехай зі своїм недосконалим освітнім процесом, дає важливі навички: вчить спілкуванню, налагодженню контактів, вмінню вписуватися в соціальне середовище. Бути запрошеним на день народження однокласником, можливо, куди важливіше, ніж рішення складної задачі. Крім системи виховання, є життя, що йде за своїми невблаганним законам. Батько, розуміючи необхідність гарту, дивувався: чим старше ставали діти, тим байдужіші вони були до домашнього укладу. Малюк - трьохлітка, бадьоро бігає в трусах, це нормальне явище, а восьмикласник, що ходить в трусах по будинку, явище дивне, майже лякає.

Величезний уклін Олені й Борису Нікітіним. Свого часу вони підірвали громадськість своєю нетрадиційною системою виховання, показали важливість сімейного освіти і подарували світові майже універсальну методику гармонійного розвитку дитини. Усі їхні рекомендації обгрунтовані, і що важливо для завантажених сучасних батьків, майже не вимагають окремо виділеного часу для регулярних занять. Нікітіни вчать грамотно спілкуватися з дітьми і від цього отримувати величезне задоволення. А де задоволення, там і результат.

Додаток Б

Виховуємо хлопчиків, виховуємо дівчаток (психолого- педагогічні рекомендації гендерного виховання)

· Ніколи не забувайте,що перед вами не просто дитина,а хлопчик чи дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття,мислення,емоцій. Виховувати,навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов'язково - сильно.

· Ніколи не порівнюйте хлопчиків та дівчаток,не ставте одних за приклад іншим:вони різні,навіть за біологічним віком - дівчатка звичайно старші від своїх ровесників-хлопчиків.

· Не забувайте,що хлопчики і дівчатка по-різному бачать,чують,відчувають дотик,по-різному сприймають простір і орієнтуються в ньому, а головне - по-різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І вже, звичайно, не так, як ми дорослі.

· Пам'ятайте: коли жінка навчає та виховує хлопчиків, їй мало знадобиться свій дитячий досвід. Порівнювати себе у дитинстві з ними - неправильно і морально.

Дорослі, якщо у вас проблема у спілкуванні з дитиною, якщо ви не розумієте один одного, не поспішайте звинувачувати в цьому її.

· Не перестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків акуратності і старанності у виконанні вашого завдання.

· Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам у дитячому садку, в школі, так і в побуті, включати в них момент пошуку, що потребує кмітливості. Не треба заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Варто підштовхнути дитину до того, щоб вона сама знайшла принцип розв'язання, нехай навіть припустившись помилок.

· З дівчатками, якщо їм важко, треба разом, до початку роботи, розібрати принцип виконання завдання, що і як треба зробити. Водночас їх треба поступово вчити діяти самостійно, а не тільки за заздалегідь відомими схемами, підштовхувати до пошуку власних варіантів розв'язку незнайомих, нетипових задач.

· Не забувайте не тільки розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопчиків.

· Ніколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на неї з висоти власного авторитету. Це зараз вона знає і вміє гірше за вас. Настане час, і, принаймні, в якихось галузях, вона знатиме і вмітиме більше від вас. А якщо тоді вона повторить ті самі слова, що їй зараз ви?

Пам'ятайте, що ми часто не дооцінюємо емоційну чутливість і тривожність хлопчиків.

· Якщо вам треба насварити дівчинку, не поспішайте висловлювати своє ставлення до неї - бурхлива емоційна реакція заважає їй зрозуміти, за що її лають. Спочатку з'ясуйте у чому її помилка.

· Сварячи хлопчика, викладіть коротко й точно, чим ви не задоволені, тому що він довго не зможе утримувати емоційне напруження. Його мозок ніби відключить слуховий канал, і дитина перестане вас слухати і чути.

· Перш ніж лаяти дитину за невміння, спробуйте з'ясувати природу труднощів.

· Знайте, що дівчатка можуть вередувати, здавалося б, без причини або без значного приводу через утому. Хлопчики в цьому випадку виснажуються інтелектуально. Дорікати їм за це не тільки марно, а й аморально.

· Майте на увазі, що дорослий, який лає дитину за те, що вона чогось не знає абр не вміє, подібний до лікаря, який лає людину за те що вона, захворіла.

· Постарайтеся, щоб головним для вас стало навіть не стільки навчити чогось, скільки зробити так, щоб дитина захотіла навчитися, не втратила інтересу до навчання, відчула смак до пізнання нового, невідомого не зрозумілого. Пам'ятайте, що для дитини чогось не вміти, щось не знати - це нормальний стан речей. На те вона й дитина. Цим не можна дорікати. Соромно самовдоволено демонструвати перед дитиною свою перевагу в знаннях.

· Дитина не повинна панічно боятися помилитися. Неможливо навчитися чогось, не помиляючись. Намагайтеся не виробити в неї страху перед помилкою. Почуття страху - поганий порадник. Воно придушує ініціативу, бажання вчитися, та й просто радість життя і пізнання.

· Ви не ідеал, а значить, не зразок наслідування в усьому і завжди. Тому не змушуйте дитину бути схожою на вас.

· Визнайте за дитиною право на індивідуальність, право бути іншою.

· Для успішного навчання ми маємо перетворити свої вимоги на бажання дитини.

· Запам'ятайте: маленькі діти не бувають ледачими. «лінощі» дитини - сигнал не благополуччя у вашій педагогічній діяльності, в обраній вами методиці роботи з нею.

· Для грамотного розвитку потрібно, щоб дитина вчилася по-різному осмислювати навчальний матеріал (логічно, образно, інтуїтивно).

Ви повинні знати:

· З ким приятелює ваша дитина.

· Де проводить вільний час.

· Чи не пропускає занять в школі.

· В якому вигляді або стані повертається додому.

Ви зобов'язанні помітити і відреагувати, коли:

· В домі з'явилися чужі речі (з'ясуйте, чиї вони).

· В домі чути запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити про куріння сигарет із наркотичними речовинами)

· В домі з'явилися голки для ін'єкцій, часточки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання наркотичних речовин).

· В домі з'явилися ліки, які діють на нервову систему і психіку (з'ясуйте, хто і з якою метою їх використовує).

· В домі надто часто чути запах засобів побутової хімії - розчинників, ацетону тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманювання).

· Відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінки дітей: порушилась координація рухів, підвищилась збудженість або в'ялість, з'явилися сліди від уколів на венах, розширення зіниць тощо.

Додаток В

Психологічний тренінг для батьків «Моральне виховання дітей»

Перед проведенням тренінгу проводиться анкетування дітей та батьків

Анкета «МОРАЛЬНІ ЦІННОСТІ»

Запитання до дітей:

1. Якою людиною ти хочеш бути?

2. Ким ти хочеш бути?

3. Що необхідно для того, щоб у вас вдома всім було добре?

4. Без чого людина не може прожити?

5. Якби ти знайшов скарб, щоб ти зробив?

6. Щоб ти зробив, якби у тебе була чарівна паличка?

Запитання для дорослих:

1. Які якості є необхідними Вашій дитині як людині?

2. Якою ви б хотіли бачити свою дитину?

3. Які риси, на Вашу думку, притаманні хорошій сім'ї?

4. Без чого неможна прожити?

5. Що б Ви вчинили, знайшовши скарб?

6. Якби Ви все могли, то що зробили б, що створили б, що виправили б? Мета: популяризація концепції усвідомленого батьківства з точки зору морально-етичного виховання дошкільників; збагатити знання батьків щодо форм, методів та способів стосовно морально-етичного виховання дітей. Матеріали: аркуші паперу, олівці, булавки, кольорові пелюстки, клей, клубок ниток. Учасники: батьки вихованців.

Тривалість: 1,5 год.

Хід тренінгу:

1. 1. Знайомство. «Бейджики».

Кожному учаснику пропонується написати на аркуші паперу своє ім'я та по батькові (щоб члени групи знали, як звертатись одне до одного) і прикріпити його на одяг.

1. 2. Вправа «Любительське фото для групового альбому».

Учасникам пропонують схематично зобразити свою сім'ю на аркуші паперу: на повний зріст усіх членів сім'ї (своєрідне фото всієї родини) для «групового альбому» тренінгу. Після цього учасники презентують свою родину, називаючи кожного члена поіменно. Малюнки прикріплюють на стіні.

3. Правила групи.

Пропонується створити правила у тренінговій групі. Ведучий, зокрема, може включити у перелік таку правила:

1. Брати участь за власного бажання.

2. Говорити від себе, висловлюватися коротко й аргументовано.

3. Бути позитивно налаштованими.

4. Безпідставно нікого не критикувати, поважати думку іншого.

5. Бути щирими.

6. Не перебивати, говорити по черзі.

7. Висловлювати власну думку з кожного питання.

8. Дотримуватися конфіденційності (зберігати таємницю групи).

4. Вступне слово керівника тренінгу.

Сім'я - своєрідний центр формування особистості дитини, виховання її характеру, волі, громадянської свідомості. Сім'я - це первинне природне середовище, джерело духовної та матеріальної підтримки для дитини. З-поміж багатьох функцій, які виконує сім'я, найважливіша - виховна. Однак кризові явища, притаманні сучасному українському суспільству, економічні труднощі гальмують адаптацію сім'ї як соціального інституту до нових умов, негативно позначаються на її виховній ролі. Сьогодні сім'я не готова взяти на себе всю відповідальність за соціалізацію дітей. Сім'я не є ізольованим мікросередовищем: багатоканальні зв'язки з'єднують її з суспільством; різноманітні зовнішні чинники впливають на її виховну функцію.

Завдання морального виховання, які стоять перед дитячим садком, не можливо реалізувати без активної допомоги сім'ї. Саме батьки мають виховувати у своїх дітях доброту, увічливість, людяність, чесність, повагу та турботу.

5. Обговорення проблемних ситуацій.

Батькам пропонується висловити свої думки з певних життєвих ситуацій, наприклад:

- дитина розбила вазу і не признається в цьому батькам;

- хлопчики на ігровому майданчику побилися - реакція батьків;

- дитина поцупила гроші, а батьки дізналися і ін.

6. Вправа « Ідеальна людина».

Хоч ми всі знаємо, що ідеальних людей не існує, але ми можемо, щоденно наближатися до ідеалу. Складання правил ідеальної людини.

Ідеальна людина :

- добра,

- чесна,

- справедлива,

- любляча,

- дружна,

- приємна,

- виявляє повагу,

- турботлива та ін. (Пропозиції батьків).

7. Вправа «Добре серце».

Психолог розташовує батьків у формі уявного серця, пропонується батькам по черзі передавати мотузок або клубок ниток, говорячи при цьому компліменти одне одному. Під час гри з'єднується мотузок, який кладеться на підлогу. Психолог пропонує поглянути на фігуру і відповісти, що вона їм нагадує, що вони відчувають.

8. Вправа «Галявина доброти»

Учасники діляться на чотири команди, вибирають колір. І зклеюють квітку (доброти, поваги, чесності, турботи), пишуть на пелюстках ознаки цих почуттів. З квітів робиться галявина доброти.

9. Заключна вправа «Побажання по колу».

Учасники тренінгу обмінюються враженнями і найкращими побажаннями

Батькам дається домашнє завдання:

1. Передивитись, які мультфільми дивиться дитина, як вони впливають на моральне виховання.

2. Провести етичну бесіду: «Прогулянки Михайлика»

Мета: збагатити словник словами: пошана, повага, шанувати, поважати, уважно, дбайливо, турбуватися. Закріпити знання дітей з морально-етичної категорії «повага».

Бесіда:

Жили-були два хлопчики-сусіди - Михайлик та Дмитрик. В обох хлопчиків були старенькі дідусі. Михайлик зі своїм дідусем щонеділі ходив у парк гуляти, дідусь розповідав йому про свою молодість, про війну, частенько повторювався, бо забував, що вже розповідав йому про це, але Михайлик завжди його уважно слухав, ніколи не перебивав і не казав, що той повторюється. Одного разу Дмитрик побачив, як прогулюються Михайлик із дідусем і запитав товариша : чи не нудно йому по кілька разів слухати одні і ті ж самі історії і помаленьку ходити алеями, тоді як у цей час можна грати м'ячем у дворі з іншими хлопчиками? - Ні, дідусеві сумно самому вдома, от я з ним прогулююся у парку, - відповів Михайлик. - Дивно, - відказав Дмитрик, - а от я ніколи зі своїм дідусем не гуляв, він сам на лавочці сидить, та й що цікавого він може розповісти? Він уже такий старенький!

- А ти його поважаєш? - спитав Михайлик.

- Не знаю, а як це? - здивувався Дмитрик.

- А ти знаєш, що таке повага? Як ти думаєш, Михайлик поважає свого дідуся? А Дмитрик? (відповідь дитини).

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

З'явилася зацікавленість у житті і проблемах дитини, будьте щирими - пам'ятаючи, що вона незабаром поверне Вам це.

· Ваші показні ввічливість і чуйність до оточуючих дитина легко розпізнає, вона швидко навчається неправди та лицемірству.

· Поводьтеся з людьми тактовно, будьте терплячими до недоліків інших - це буде для Вашої дитини уроком доброти і людяності.

· Не говоріть про людей нешанобливо, погано - дитина виросте і почне так само говорити про Вас.

Поведінка - це моральне мірило людини. Виявляйте шляхетність за будь-яких обставин. Станьте прикладом для своєї дитини.

Додаток Г

Схема загального ознайомлення з умовами життя учня вдома

1. Прізвище, ім'я учня, клас. 2. Склад сім'ї. 3. Де і на якій посаді працюють батьки та інші члени сім'ї? 4. Матеріальне забезпечення. 5. Квартирні умови. 6. Культурний рівень. 7. Режим дня школяра. 8. Чи облаштоване робоче місце учня? 9. Хто і як здійснює контроль за виконанням режиму? 10. Трудове виховання в сім'ї. 11. Хто із членів сім'ї допомагає учневі? 12. Які заходи заохочення і покарання вживають до дитини?

Размещено на Allbest.ru