Дитяча опера в школі

Всі вони входять в предмети гуманітарного циклу загальноосвітньої школи і виконують найголовнішу роль у формуванні особистості, її духовного потенціалу і культури. На жаль, величезні можливості музично-театрального мистецтва у становленні творчої особистості ще не достатньо використано в сучасній школі. При тому, що дитяча опера як гармонійний синтез мистецтв ввібрав в себе практично все, що допомагає розвити в людині найкращі смаки, потреби, здібності та якості. Сприяє цілісному сприйманню оточуючого світу в його багатстві виявлень та різноманіття.

Тим більше, що у межах кожного вікового періоду музично-театралізована діяльність дітей дає змогу врахувати особливості розвитку мовлення, навичок ігрової діяльності, театральних дій, сприймання дітьми музичних та літературних творів.

Музика, як шкільний предмет, тісно пов'язана з історією, бо твори, які створюють композитори, завжди відповідають історичним подіям, різним спілкуванням з музикою, внаслідок чого формуються їхні інтереси, погляди, смаки тощо. Доба технічного процесу розширила можливості слухання музики. Якщо декілька десятиріч тому уява про музику пов'язувалась лише з концертним залом, то в наш час - час новітніх технологій, це зовсім інакше. Учні розширюють свій музичний світогляд за допомогою телевізорів, магнітофонів, програвачів, комп'ютерів, аудіо і відеозаписів, касет і таке інше. В таких умовах музичне виховання набуває ще більшої значимості.

Музика, безпосередньо впливаючи на почуття дитини, формує його естетично-моральний вигляд. Вплив музики буває часом більш сильним, чим домовленості або вказівки. Знайомлячи дітей з добутками різного емоційно-образного змісту, ми спонукаємо їх до співпереживання

Хороводи, пісні, танці різних народів викликає інтерес до їх звичаїв, виховують інтернаціональні почуття. Жанрове багатство музики допомагає сприйняти героїчні образи і ліричний настрій, веселий гумор і задерикуваті танцювальні мелодії. Різноманітні почуття, що виникають при сприйнятті музики, збагачують переживання дітей, їхній духовний світ.

Більшість сучасних дитячих опер, поряд з піснями, містять і традиційні форми цього жанру: декламації, сольні та ансамблеві номери, вокально-хореографічні сцени. Музика часто містить фольклорні інтонації та елементи джазу. В майбутньому автором роботи планується поступове розширення стильових барв дитячої опери шляхом введення до постановок автентичного народного співу та традиційних українських календарно-обрядових та ліричних пісень.

Взаємозв'язок між діяльністю на уроці музики та вході роботи заняття дитячою оперою дуже схожий. Можна визначити деякі схожі риси: слухання музики, виконання творів, але вже не всі разом, а кожен окремо і при цьому дитина виконує свою, окрему партію, переживання «в образі», мімічні вираження. Рішенню виховних задач багато в чому сприяють колективний спів, танці, ігри, коли діти охоплені загальними переживаннями. Спів вимагає від учасників єдиних зусиль. Співаючий неточно заважає гарному звучанню, виконанню, і це сприймається усіма як невдача. Загальні переживання створюють доброчинний ґрунт для індивідуального розвитку. Приклад товаришів, загальна наснага, радість виконання активізують боязких, нерішучих. Для розпещеної увагою дитини, занадто самовпевненої успішний виступ інших дітей служить певним гальмом негативних проявів. Такій дитині можна запропонувати здійснити допомогу товаришам, виховуючи тим самим скромність і одночасно розвиваючи його індивідуальні здібності.

Заняття музикою впливають на загальну культуру поводження дитини. Чергування різних завдань, видів діяльності (співу, слухання музики, гри на музичних інструментах, руху під музику) вимагає від дітей уваги, кмітливості, швидкості реакції, організованості, прояву вольових зусиль: виконуючи пісню, вчасно почати і закінчити її: у танцях, іграх уміти діяти, підкоряючись музиці, утримуючись від імпульсивного бажання швидше побігти, когось перегнати. Усе це удосконалює гальмові процеси, виховує волю.

Сприйняття музики тісно зв'язано з розумовими процесами, тобто вимагає уваги, спостережливості, кмітливості. Діти прислухаються до звучання, порівнюють звуки подібним і різні, знайомляться з їхнім виразним значенням, відзначають характерні значеннєві риси художніх образів, вчаться розбиратися в структурі твору. Відповідаючи на питання, після того як відзвучав твір, дитина робить перші узагальнення і порівняння; визначає загальний характер п'єси, зауважує, що літературний текст пісні яскраво виражений музичними засобами. Ці перші спроби естетичної оцінки вимагають активної, розумової діяльності та скеровуються педагогом.

Розвиваючи дитину естетично і розумово, необхідно всіляко підтримувати навіть ще незначні творчі прояви, що активізують сприйняття і представлення, будять фантазію й уяву.

Заняття музикою сприяють загальному розвиткові особистості дитини. Взаємозв'язок між усіма сторонами виховання складається в процесі розмаїтості видів і форм музичної діяльності. Емоційна чуйність і розвитий музичний слух дозволяє дітям у доступних формах відгукнутися на добрі почуття і вчинки, допоможуть активізувати розумову діяльність і, постійно удосконалюючи рухи, розвинуть дітей фізично.

Урок музичного мистецтва - основна форма організації музично-виховної роботи в школі, хоч поглиблюються ще знання з музики і в позаурочний час. Найглибше і найрізноманітніше це відбувається на заняттях студії дитячої опери.

2.2 Методи організації музично - театральної діяльності учнів

«В даний час, коли особливо гостро виявила себе проблема духовності людини, по-новому стало питання вдосконалення методики естетичного виховання підростаючого покоління. Як показує досвід, тільки в ранньому віці можна зародити духовність в душах дітей, поступово виростити розвиненого, чутливого до краси громадянина» [Карпенко, с.1].

Метою музично-естетичного виховання учнів засобами дитячої опери є розвиток творчого потенціалу та здібностей до творчого самовираження її учасників. У процесі занять та репетицій педагогічним колективом вирішуються наступні завдання:

- Дидактичні - розширювати обізнаність дітей у сфері оперного мистецтва, формувати навички володіння засобами музично-театральної виразності (словесна та музична інтонація, дикція та артикуляція, міміка, жести, хода);

- Виховні - виховувати інтерес до музики, сценічно-театрального мистецтва, ставлення до акторської діяльності;

- Розвивальні - розвивати активне сприйняття музики засобами дитячої опери, емоційну сферу та творчі здібності дитини.

Завданням інтегрувального етапу процесу формування пізнавально - творчої діяльності учнів є:

· досягнення учнями рівня активного засвоєння способів творчої діяльності та їх свідомого використання;

· подальше відпрацювання учнями практичних умінь самоорганізації, саморегуляції, самоконтролю і конкретних предметних умінь здійснення пізнавальної та творчої діяльності;

· розвиток творчих здібностей учнів у різних формах творчої діяльності.

Креативний етап процесу формування творчої діяльності учнів має на меті досягнення:

· стійкої творчої спрямованості у всіх видах діяльності;

· високого рівня розвитку мотивації творчої діяльності, що дозволяє особистості реалізувати свій творчий потенціал;

· розкриття неповторної індивідуальності вихованця, винятковості власної творчої діяльності що має оригінальний перетворювальний характер.

В оцінці вміння дітей складати різні види розповідей (сюжет, сценарій) у театралізованій діяльності важливо було з'ясувати умови організації процесу розповідання, що стимулювали творчі прояви дітей: використання наочної основи - ігрового поля, набору іграшок тощо; словесної основи - заданого літературного тексту, на підставі якого дитина складає сценарій шляхом уведення діалогів, нових персонажів для подальшого розігрування в театралізованих іграх. У першій серії завдань дітям пропонували скласти сюжет на наочній основі за темою: "Пригоди на лісовій галявині", розповісти його, супроводжуючи розповідь показом (матеріалом до завдання слугувала "рамка - ігрове поле", оформлена у вигляді лісової галявини), змінити сценарій на основі введення до заданого тексту нового персонажа (колобка), розіграти новий сценарій у театрі іграшок; самостійно перетворити літературний сюжет (текст) на сценарій для театралізованої вистави (дітям читали оповідання В.О.Сухомлинського "Як котові соромно стало", надалі експериментатор пропонував розробити власний сценарій за цим оповіданням і розіграти його в театрі: "Поміркуй, про що б могли розмовляти кіт та горобці, чим вони могли займатися і склади про них розповідь").

Робота на репетиціях дитячої опери з метою формування творчого самовираження дітей має три напрямки: формування співацько-виконавських умінь; розвиток навичок сценічної мови; здатність презентувати музичних героїв, їх образи засобами міміки, і тіла в цілому, пластики рухів.

І хоча опера для молодших школярів невелика за об'ємом (як правило, триває до 30 хвилин), підготовка вистави - процес складний, тривалий і потребує багато терпіння, наполегливості та систематичності у роботі.

Процес постановки опери можна поділити на окремі етапи:

1. Підготовчий етап:

- попереднє ознайомлення з твором, проведення художньо-педагогічного аналізу окремих складових, обговорення;

- вирішення організаційних питань (розподіл ролей та визначення виконавців таких обов'язків: ведучого, концертмейстера, художників-оформлювачів, дизайнера, режисера, балетмейстера, хормейстера та інших).

2. Робота над постановкою вистави:

- опрацьовування музично-драматичного матеріалу (вокально-хорова робота з солістами та хором, засвоєння оперних партій солістами, хором, ансамблями в конкретній сценічній дії;

- вирішення дизайну костюмів та оформлення сцени;

- проведення репетицій окремих частин опери (епізодів, картин);

- проведення загальних репетицій (робочих та генеральної у костюмах та декораціях);

- прем'єра вистави.

3. Обговорення результатів виступу.

Ефективним для вирішення творчих завдань можуть стати такі форми роботи: виконання вправ на зміну тембру голосу ат інтонації (перевтілення в образ миші, ведмедя, лисиці, вовка, ягняти); декламування віршів; розігрування сценок за певним сюжетом; колективне виконання казки або оповідання; перевтілення в різноманітні предмети та явища природи (грім, річку, ліс, стіл, годинник тощо); надання героям та явищам музичних характеристик (самостійне створення пісень для Вовка, Козенят, Івасика-Телесика); розігрування народних календарних обрядів з розучуванням супроводжуючих їх пісень.

Результатом ефективного проведення репетиційних занять дитячої опери та правильно вибудованого процесу залучення дітей до дитячого оперного мистецтва стануть:

· всебічний розвиток творчої особистості;

· розширення та збагачення елементарних уявлень дітей про музичний театр, оперно-театральну термінологію;

· розширення світогляду дітей через знайомство з кращими зразками оперного мистецтва та дитячих опер;

· збагачення матеріальної бази ЗОШ декораціями, костюмами та іншими атрибутами дитячої опери за безпосередньою участю батьків;

· активна участь батьків, дітей, викладачів музики у постановках дитячої опери на святах, конкурсах, фестивалях.

· удосконалення виконавських вмінь дітей у створенні художнього образу, використання з цією метою ігрових, пісенних та танцювальних імпровізацій;

· збагачення і активізація словника дітей. Розвиток монологічної та діалогічної мови;

· розвиток пам'яті, музичного слуху, мислення, уяви, уваги дітей;

· виховування гуманних почуттів дітей. Розвиток прагнення бути чуйними до дорослих та дітей, виявлення уваги до їх душевного стану, радість від успіхів однолітків.

Для організації особистісно-зорієнтованої навчальної взаємодії пропонується застосовувати такі прийоми та методи:

*актуалізації суб'єктного досвіду учнів;

розповіді діалогу;

створення ситуації колективного та індивідуального вибору; дискусії;

ігрові методи;

саморефлексії;

Моделювання морально-виховного впливу.

При організації музично-театральної діяльності враховували наступні принципи:

При організації діяльності студії дитячої опери рекомендується враховувати наступні принципи:

1. Принцип гуманізації. Передбачає вміння педагога стати на позицію дитини, врахувати її точку зору, не ігнорувати її почуття і емоції, бачити в дитині повноправного партнера, а також орієнтуватися на взаємодопомогу, доброзичливість, підтримку, прийняття «іншої» думки і точки зору..

2. Принцип диференціації. Полягає у створенні оптимальних умов для самореалізації та творчого самовираження кожної дитини в процесі музично-театралізованої діяльності з врахуванням віку, статі дитини, накопиченого нею досвіду, особливостей емоційної та пізнавальної сфери.

3. Принцип інтегративності. Інтеграція в педагогічному процесі зараз розглядається як фактор створення емоційного благополуччя дитини в дитячому закладі, як найважливіша умова її цілісного розвитку, перших творчих проявів і становлення індивідуальності, гармонічного поєднання на заняттях і в різних життєвих ситуаціях музичних, літературних фрагментів, живопису, поезії, виходом на образотворчість в різних видах художньої діяльності - малювання, ліплення, аплікації, музикування, мімічних та пантомімічних етюдів.

4. Принцип змістовності. Передбачає змістовність занять, різноманітність тематики і методів роботи.

5. Принцип систематичності. Щоденне включення театралізованих та музично-театралізованих вправ у всі форми організації педагогічного процесу, що робить їх такими ж необхідними, як дидактичні та сюжетно-рольові.

6. Принцип стимулювання дитячої активності. Створення навчально-творчої ситуації які стимулюють активність дітей на всіх етапах підготовки і проведення театралізованих ігор. При наявності такої активності музично-театралізована діяльність проходить більш інтенсивно і плідно, діти менше втомлюються, так як вони займаються не важкою працею, а захоплюючою діяльністю.

7. Принцип співпраці. Співпраця дітей один з одним та з дорослими.

8. Принцип професійної компетентності. «Все, що ми робимо, - ми робимо професійно!» - так можна визначити суть цього принципу. Підготовленість та зацікавленість педагога. Всі ігри і вправи на занятті повинні бути підібрані таким чином, що вдало поєднують музику, рухи, мову, міміку, пантоміму в різних варіаціях.

Висновки до ІІ розділу

1. Важливим для повноцінного введення дитини у світ театрального мистецтва є орієнтир на поєднання навчальної та позаурочної діяльності, включення у самодіяльність та сприймання й виховання глядацької культури.

2. Для організації особистісно-зорієнтованої навчальної взаємодії пропонується застосовувати такі прийоми та методи:

*актуалізації суб'єктного досвіду учнів;

розповіді діалогу;

створення ситуації колективного та індивідуального вибору; дискусії;

ігрові методи;

саморефлексії;

Моделювання морально-виховного впливу.

Висновки

1. Процес самовираження, самореалізації неможливий без творчості, та ініціативи з боку учнів, які, враховуючи особливості розвитку дітей, треба стимулювати і підтримувати, тому реалізація процесу формування в них здатності до самореалізації, передбачає гнучкість у проектуванні їх самоздійснення з боку педагогів.

2. Дитяча опера - не просто тематичне відгалуження або частина області музики для дітей. Вона являє собою особливий естетико-семантичний тип музичного мислення, що розуміє під собою й особливий тип змісту і особливі прийоми формотворення, має свою діалектику, свої історичні етапи розвитку та свою власну жанрову логіку.

3. Систематична робота з дітьми на основі музично-театралізованої діяльності - умова розвитку творчих здібностей, здатності до творчого самовираження, формування театралізованих здібностей дітей та формування їхніх естетичних смаків. Саме через гру дитина не тільки отримує інформацію про оточуючий світ, про закони суспільства, про красу людських відносин, але й вчиться жити в цьому світі, будувати свої відносини, а це потребує творчої активності особистості (уваги, уяви, логіки, емоційної пам'яті, добре розвинутої мови, міміки), високого рівня розвинутості здатності до творчого самовираження.

4. Важливим для повноцінного введення дитини у світ театрального мистецтва є орієнтир на поєднання навчальної та позаурочної діяльності, включення у самодіяльність та сприймання й виховання глядацької культури.

Зміст занять дитячою оперою обов'язково має кореспондувати зі змістом навчального матеріалу, який опановується на уроках музики, і спиратися на досвід знань, вражень, навичок отриманих на цих уроках.

5. Для організації особистісно-зорієнтованої навчальної взаємодії пропонується застосовувати такі прийоми та методи:

*актуалізації суб'єктного досвіду учнів;

розповіді діалогу;

створення ситуації колективного та індивідуального вибору; дискусії;

ігрові методи;

саморефлексії;

Моделювання морально-виховного впливу.

Список використаної літератури

1. Абрамов А. О. специфике музыкального содержания // Эстетические очерки/ А. О. Абрамов. - М.: Музыка, 1973. - Вып. 3. - С. 123-141.

2. Акопян Л. О. Анализ глубинной структуры музыкального текста/ Л. О.Акопян. - М.: Практика, 1995. - 256 с.

3. Амосова А. Парадоксальный мир искусства // Эстетические очерки. Избранное: сб. статей/ А.Амосова. - М.: Музыка, 1980. - С. 172-191.

4. Амонашвили Ш.А Воспитательная и образовательная функция оценки учения школьников/ Ш.А Амонашвили. - М., 1984.

5. Ангерт Г. 100 опер/ Г.Ангерт. - М.: РТО, 1927. - 277 с.

6. Бех И.Ф. Довільна поведінка школярів як мета виховання // Рідна шк./ И.Ф Бех. - 1993. - № 9.

7. Викторов В. Наталия Сац и детский музыкальный театр/ В.Викторов. -- СПб.: Композитор, 1993. -- 240 с.

8. Вайнкопф Ю. Что надо знать об опере. Изд. 2./ Ю. Вайнкопф. - М.-Л.: Музыка. 1967.

9. Вопросы оперной драматургии / Под ред. Ю. Н. Тюлина. - М.: Музыка, 1975.

10. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психологический очерк/ Л.С.Выготский. - М.: Просвещение, 1991.

11. Выготский Л.С. Собр. соч.: в 6т. Т.4. Детская психология /Под Ред. Д.Б.Эльконина. - М.: Педагогика, 1984.

12. Гродзенская Н. Школьники слушают музыку/ Н.Гродзенская. - М.: Просвещение, 1969.

13. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения/ В.В.Давыдов. - М.: Педагогика, 1986.

14. Дяченко Я.С. Творчість як істотний феномен дитячої обдарованості // Наукові записки Інституту психології Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. - К.: Главник, 2005. - Вип. 26. - Т. 2.

15. Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Звіти про роботу шкіл Харківського Товариства поширення в народі грамотності за 1915 р. Ф.200, оп.1, спр.456, 88 арк.

16. Искусство и эстетика. Традиционные категории и современные проблемы. - М.: Искусство, 1975. - 447 с.

17. История западноевропейского театра. 1917 - 1945. Т. 7 (под общ. ред. А. Г. Образцовой, Б. А. Смирнова. - М.: Искусство, 1985. - 536 с.

18. Карпенко Є., Карпенко Н. Дитяча опера як засіб естетичного виховання// Мистецтво та освіта : науково-методичний журнал/ Є. Карпенко, Н. Карпенко. - К.: Преса України, 2007. - N 4. - С. 40-44.

19. Корогодский З. Ваш театр/ З.Корогодский. М.: Знание, 1984.

20. Ливанова Т. Теория музыкальных стилей // С. С. Скребков. Статьи и воспоминания/ Т.Ливанова. - М.: Сов. Композитор, 1979. - С. 296-308.

21. Мистецтво України: Біографічний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького. -- К., 1997. -- С. 213.

22. Межебовская Р. Играем мюзикл/ Р.Межебовская. - М.: Советская Россия, 1988.

23. Сац Н.И. Дети приходят в театр/ Н.И.Сац. -- М.: 1961.

24. Сорокина Н.Ф. Играем в кукольный театр: Программа „Театр - творчество - дети”/ Н.Ф.Сорокина. - 4-е изд., испр. доп. - М.: АРКТИ, 2004.

25. Суріна Н. Ігри на розвиток творчої уяви//Дошкільне виховання/ Н.Суріна. - 2000. - №1. - С.4-5.

26. Фадєєва Т.Розвиток уяви дитини - умова її продуктивного учіння // Дошкільне виховання/ Т.Фадєєва. - 2005. - №2. - С.6-8.

ДОДАТКИ

Додаток № 1

1. Визначення театральних здібностей за методикою Де Хаака та Кафа

Музичні здібності

1) Дуже швидко і легко сприймає нові мелодії.

2) Добре співає.

3) Вносить в пісню свою енергію, почуття.

4) Любить музичні записи.

5) Любить співати разом з іншими.

6) Складає власні пісні.

7) Грає на музичних інструментах.

Літературне обдарування

1) Легко будує свою розповідь.

2) Додає щось нове коли розповідає про щось.

3) Розповідаючи вміє дотримуватись сюжету.

4) Вміє добирати слова, які передають стан героя.

5) Любить писати вірші, оповідання.

6) Зображує своїх героїв живими, передає почуття.

Артистичний талант

1) Легко входить в роль та утримує образ.

2) Цікавиться грою акторів.

3) Передає почуття через міміку, жести, рухи.

По кожному питанню ставиться оцінка від 1 до 5, потім сума балів ділиться на кількість питань - це і є середній бал. Далі малюється графік для визначення рівня здібностей.

Додаток № 2

Творче завдання на основі арт-терапевтичного підходу (ефект арт-терапії здійснюється, насамперед, за рахунок „зцілення” в процесі пізнання художньої творчості, яка викликає співпереживання):

Щоб сформувати образ „Я - мій герой”, запропонуємо виконати „малюнок у повний зріст”. Цей метод можна застосовувати для різних вікових груп. Інструментарій - аркуш паперу розміром 2 х 1,5 м, матеріали для малювання, колажу, ножиці, літературні твори, аудіозапис класичних творів або народної музики. Дається завдання: намалюйте себе в повний зріст, спробуйте зосередитися на своїх емоціях та відчуттях по відношенню до власного тіла. Опишіть себе, свій образ і ставлення до свого тіла. Можна використовувати музику під час роботи, а також під час самопрезентації своєї роботи стосовно образу „Я”. Роз'яснюється хід роботи: закріпити листок паперу на стіні або на підлозі. Протягом 30 хвилин намалювати себе в повний зріст, застосовуючи фарби, олівці, колаж. При роботі в парі можна допомогти один одному обвести контури тіла, якщо робота індивідуальна, - потрібна допомога психолога.

Після виконання малюнка пропонується описати ставлення до образу, скласти особисту розповідь, під час самопрезентації провести діалог між виконавцем і образом.

Незважаючи на достатню кількість психотерапевтичних технік, останнім часом з'являються спроби використання наративу (розповіді суб'єкта про особисту історію) як нової моделі психотерапевтичного процесу. Наратив розглядається як засіб організації і співвідношення особистісного досвіду, що відображає певні внутрішні структури й емоційний стан людини.

Оскільки одним з основних елементів самопрезентації є резюме та розповідь про себе, важливою умовою ефективності цього процесу буде те, який саме образ вилучить об'єкт із текстового повідомлення. Опосередкованість сприйняття системи значень, наявних у свідомості людини, часто зумовлює утворення з однієї й тієї самої інформації зовсім несхожих між собою образів.

Отже, характер самоповаги відіграє велику роль у процесах самореалізації та саморозвитку. Особистість не тільки цілеспрямована, а й самоорганізуюча система. Об'єкт її діяльності й уваги - не лише зовнішній світ, але й вона сама, що виявляється в почутті „Я”, яке є уявленням про себе, самооцінкою, програмою самовдосконалення, здатністю до самоспостереження, самоаналізу й саморегуляції.

Арт-терапевтичні підходи можливі в руслі всіх основних напрямків психопрофілактики і психотерапії. Застосування арт-терапевтичних методів допомагає психологу проаналізувати образ людини глибше.

Завдяки наративу суб'єкт усвідомлює себе, свій досвід, порівнює, презентує певний погляд, утверджує себе таким, яким він прагне бути, а також створює своє майбутнє. Тобто людина, проживаючи своє життя, під впливом ставлення до образу „Я”, конструює власну історію. В ході діалогу психолога і клієнта відбувається переосмислення, перебудова особистої історії. Це не означає, що виникне можливість відмінити якийсь епізод життя, але можна спробувати надати йому нового змісту, внаслідок чого травмуючі події, що завдали людині болю, страждань, займуть певне місце в уявленнях людини про себе, а особистий досвід, що заперечувався, буде прийнятий і включений у систему Я-концепції. Саме завдяки цьому і здійснюються зміни - особистість приходить до більш цілісного, позитивного й оптимістичного сприймання свого життя і самої себе.

Додаток №3

Заняття з акторської майстерності

Гра 3 «Що за шум на вулиці?» Завдання

Учні 'уважно впродовж хвилини слухають шум на вулиці, потім 'кожний розповідає про те, що почув і уявив на підставі почутих звуків.

«Переходи»

Мета: тренувати навички робочої зібраності.

Учні сидять півколом.

Завдання 1

Уважно подивитися на колір волосся одне одного. Потім по мінятися.місцями так, щоб праворуч першим сидів учень із най світлішим кольором волосся, ліворуч із найтемніпіим. Дається

одна хвилина, щоб зорієнтуватися, за ким і перед ким необхідно сісти. За командою учні повинні пересісти. Безшумно! Чітко! Легко! Жодних зайвих рухів --- лигає доцільні!

Завдання 2

Пересісти в алфавітному порядку за прізвищами.

Завдання З

Пересісти за алфавітом імен.

Ускладнення

Перехід на нове місце зі стільцем. Під час переходу тримати стільці в обумовленому положенні: перед собою, збоку, над головою. Стільці не повинні стикатися! Жодного звуку в класі, жодного скрипу!

«Творчий майданчик» Завдання

Для виконання індивідуальної вправи залишити одного учня на «сцені». Решті учнів зі своїми стільцями необхідно перейти у «глядацьку залу» до столу педагога.

Л як це зробити організовано і безшумно?

Учні використовують різні варіанти. У результаті півколо розривається навпіл, дві дуги стають по боках стола вчителя.

Принцип: «я бачу всіх, мене бачать всі».

Творче півколо на майданчику і розірване півколо в «залі» перед творчим майданчиком два основних зручних розташування стільців на уроці.

«Годинник»

У цій вправі беруть участі, 13 учнів 12 «години» і 1 «диспетчер». Дванадцятеро учнів утворюють коло, «диспетчер» стає посередині.

Умови: показання «маленької стрілки» (години) -- перше, показання «великої» (хвилини) друге.

Показання «маленької стрілки» відповідна «година» відтворює плесканням у долоні; показання «великої стрілки» відповідна «хвилина» відтворює співом «бам-мм!» Учитель називає певну годину, учні її відтворюють на «годиннику».

Ускладнення

«Диспетчер» називає певну годину.

«Хвиля»

Учні утворюють коло. Завдання

У заданому темпі вони плескають у долоні, одне за одним за годинниковою стрілкою.

Учитель зупиняє: «Стоп!»

За командою «хвиля» повинна повернути у зворотній бік, проти годинникової стрілки. Головне не збитися з темпу у момент переходу. Команда «Стоп!» повинна застати учня за мить до «хвилі», щоб його сусіди, правий і лівий, устигли зорієнтуватися: хто з них повинен плескати.

Размещено на Allbest.ru