Взаємовідношення, які складаються між дітьми, є іншим (незважаючи на образ себе і однолітка) продуктом комунікативної діяльності і виражаються в системі зв'язків, яка встановлюється між партнерами.

С.Ю.Мещерякова-Замогильна (1979) встановила, що першим видом взаємовідносин дитини і оточуючих виступає система афективно-особистісних зв'язків з близькими дорослими, яка виникла в процесі ситуативно-особистісного спілкування. В першому півріччі малюка вони проявляються ніби то в чистому виді, тому що в цей період спілкування дитини з дорослим обмежується лише обміном хороших емоцій. Афективні зв'язки дитини з оточуючими дорослими мають різноманітну силу, можуть бути поверхневими (які легко рвуться) або глибокими та міцними. В ранньому віці, коли з'являються різноманітні види ділової співпраці дитини з дорослим, афективні зв'язки між ними не зникають - вони лише перетворюються, втрачають попереднє самодовліюче значення і перебудовуються в співвідношення з новим типом взаємовідносин партнерів.

В міру дорослості дітей розширюється коло їх спілкування: туди входять (крім того, що є ще близькі люди) знайомі, сусіди, вихователі, а також однолітки. Однак, далеко не до всіх дитина відноситься однаково і має однакову прив'язаність.

С.В.Корніцька висунула гіпотезу: задоволення потреби у спілкуванні і процес реальної взаємодії з дорослою людиною повинні визначити формування прив'язаності до неї при умові, що взаємодія адекватна рівню розвитку потреби дитини. Якщо зміст спілкування не співвідноситься досягнутому рівню комунікативної потреби, то розташування до дорослого буде послаблено через незадоволеність, постійно переживаєму дитиною з вини дорослого.

Роль дорослого у формуванні спілкування однолітків спостерігається починаючи з 0,06 місяця і далі на протязі усього дошкільного віку. Вже у другому півріччі життя дітей підключення дорослого до їх контактів, що виділяються у дослідах Л.М.Церегородцевої (1983) у тому, що він попросив подивитись на однолітка, коли демонстрував розположення до нього, гладив його рукою і т.д., дало точні результати. Втручання дорослого підвищує інтенсивність контактів між дітьми, особливо в порівнянні з ситуацією, в якій їх взаємодія опосередковується іграшкою. Разом з тим діти відвідують яслі і мають більш багатий досвід спілкування з дорослими, чуйніші і до його виховних процесів.

Л.Н.Галігузова (1985) продемонструвала значення дорослого у встановленні спілкування як особливої діяльності, зокрема в розвитку потреби у ньому. В її експериментах брали участь діти 1,5 років, у яких присутні тільки дві складові даної потреби (увага до дій однолітка і емоційне відношення до нього).

На думку Л.Н.Галігузової, генетично перша вмістимість потреби дітей в спілкуванні з однолітками в ранньому віці (2-3 роки) виражається у прагненні дитини в спілкуванні дитини відкрити і пізнати свої різноманітні можливості (в першу чергу фізичні можливості і предметні дії); зрозуміти, на що вона здатна. Це допустимо і назвати потребою у самовираженні. Від ровесника вимагається співучасть в пустощах і забавах, які і складають зміст контактів дітей раннього дошкільного віку. Але не тільки це. Дитині потрібна увага однолітка, який міг би оцінити його досягнення; однолітку вона демонструє свої уміння і можливості.

Інтенсивний розвиток комунікативної діяльності в сфері контактів з однолітками в дошкільному віці супроводжується зміною змісту потреби дітей у спілкуванні з ровесником. Дослідження, виконані різними методами, достатньо впевнено показали це. Так, у роботі Р.А.Смірнової (1981), проведеної під керівництвом М.І.Лісіної, продемонстровано, що дошкільники 3-7 років віддають найбільшу перевагу ровеснику, задовольняючому їх потребу в доброзичливій увазі. Далі йдуть товариші, виконуючи програму ігрової співпраці і співчуття. Потреба в ігровій співпраці однолітка не займає ведучого місця у дошкільників, це стається із-за інтерференції потреби комунікативної і особисто ігрової діяльності. Ведуча роль гри зумовлює поринання дітей діями з предметами, з утворенням дій дорослих людей, їх взаємовідносин. Однак експерименти Р.А.Смірнової виявили, що потреба в співпраці однолітка у дошкільників виявлена достатньо яскраво.

В своїй роботі В.А.Крестьянінова виділила декілька комплексів проявів дітей на адресу однолітків, дозволивших рахувати їх типами (чи варіантами) спілкування.

Перший комплекс. Дитина направлена переважно на спільну діяльність з однолітком, і перш за все на власну діяльність (способи, правила, послідовність виконання дій), на її організацію. Вона націлена на ділові контакти з однолітком; дає пораду, вносить пропозиції щодо організації діяльності взагалі чи окремих дій, оцінює свою спільну працю з партнером (ми гарний будинок збудували). Дитина здатна організувати спільну діяльність з партнером-однолітком. В усіх своїх діях і висловлюваннях вона серйозна і ділова. Апробуючи образи діяльності, взяті у дорослого, обов'язково підключає в цей процес іншу дитину.

Існують три варіанта виявлень цього комплексу:

1) дитина переважно вчиться у однолітка вправам, складу і організації діяльності;

2) дитина сама організує діяльність, нав'язує свої взірці, але приймає також пропозиції і взірці партнера. У першому варіанті дитина залишається в положенні молодшого по відношенню до старшого, при другому - вона рівноправна, як партнер;

3) дитина авторитетно, тоном старшого направляє і оцінює діяльність партнера.

Другий комплекс характеризується тим, що дитина починає різко відділяти себе від однолітка: Я збудував… (Ми збудували… - в першому комплексі). Дитина проявляє зацікавленість і до вмінь партнера, але в пристрасній формі (А ти такий зможеш?); вона порівнює партнера з собою, нібито конкуруючи з ним. В поведінці дітей спостерігається феномен, описаний Р.І.Деревянко (1983) і називається змагальним повторюванням, суть якого полягає в тому, що дитина переробляє свою роботу по взірцю однолітка, а потім об'являє її кращою. Якщо одна дитина повідомляла, що бачила дятла, інша зразу ж вказувала, що бачила його багато раз. Розмова могла перейти на іншу тему, але суть залишалась тою ж.

Третій комплекс поведінки дошкільника в контактах з однолітком виявляється перш за все в тому, що партнер постійно в центрі уваги дитини. Погляд дитини майже завжди націлений на партнера. Дитина хоче поділитися з однолітком враженнями, розповісти про події зі свого життя, обмінятися емоціями, випрацювати спільну з ним думку. В третьому класі особистісно мотивованих проявів дитини в адресу однолітків актуалізується їх потреба в співпереживаннях однолітків. Це увиразнюється в їх прагненні:

«Систематически приучать детей обмениваться игрушками и делиться лакомыми кусочками». Всюди, коли це можливо, поміщати дитину в суспільство інших дітей; і навіть немовля, рахує автор, потрібно водити туди, де є діти. Який сенс приведених рекомендацій? Пояснення автора сходяться до вказівки, що спільнота дітей необхідна дитині, щоб навчитися жити в колективі, і це головна задача його життя.

Підхід до спілкування дітей з однолітками, як до особливої комунікативної діяльності, обумовлює ще один специфічний аспект його вивчення. Акти спілкування, утворюючись багаторазово і в різноманітних варіантах, стають основою для взаємовідносин, що формуються між партнерами, а останні, в свою чергу, складають базу для пізнання людиною самого себе. І так, спілкування є діяльністю, тому інтерпретація спілкування, як комунікативної діяльності, потребує визначення всіх структурних компонентів, притаманних будь-якій діяльності, і, перш за все, її предмета і специфічної потреби.

Головне побудження до комунікації народжується і з прагнення дитини до самопізнання і самооцінки через партнера по спілкуванню і з його допомогою, що в однаковому ступені відноситься до обох сфер комунікації дітей. Різниця спілкування дітей з однолітками і дорослими, очевидно, складається з того, як досягається самопізнання і самооцінка в кожному випадку і які можливості відчиняються для дитини в обох сферах.

Існуючі в науці дані і власні спостереження привели нас до виділення деяких важливих періодів в онтогенезі розглянутої діяльності.

На другому і третьому році життя у дітей утворюються важливі зміни по відношенню один до одного.

Розділ 2 Експериментальне вивчення проблеми спілкування дітей дошкільного віку

2.1 Методика дослідження

Для вивчення функції спілкування дітей дошкільного віку нами було проведено дослідження розвитку мотивів спілкування дітей дошкільного віку з однолітками методами спостереження. Дітям було запропоновано зіграти гру, яка визначає дітей, у яких є труднощі зі спілкуванням. За результатами даного дослідження з'ясували у чому полягає проблема спілкування ровесників.

З метою визначення проблеми спілкування у дітей дошкільного віку з однолітками дослідження проводилися на базі дитячого садку № м. Квасилів Рівненського району. У дослідженні брала участь група з восьми дітей 4-го року життя.

Відомо, що ігрова діяльність, як одна з форм організації життя дітей, сприяє виникненню різних стосунків між ними. Саме взаємини у спільних іграх формують здатність входити у товариство гравців, діяти в ньому певним чином, встановлювати товариські і дружні стосунки.

Головна мета курсу, який було проведено: виховання стійкого позитивного ставлення до товаришів, вчити встановлювати позитивні стосунки з дітьми та формувати вміння регулювати свою поведінку.

Курс розрахований на 13 занять. Заняття проводяться з психологом один раз на тиждень з групою дітей з 8 чоловік.

У програмі використані матеріали роботи з дітьми таких авторів: М.Чистякової, З.Богуславської, О.Хухлаєвої, Н.Кряжева, А.Катаєва, К.Щербакової.

Завдання курсу:

1. Формувати вміння встановлювати і підтримувати позитивні стосунки з однолітками.

2. Розвивати вміння регулювати свою поведінку.

3. Вчити ділового спілкування, вміння самостійно домовлятися про виконання дій в сумісній грі.

4. Виховувати стійке позитивне ставлення до товаришів.

Критерії оцінювання.

Три рівні дитячих взаємин:

1. Діти легко і вільно долучаються до спільної діяльності. Вони самі виявляють у цьому ініціативу, у них широке коло спілкування, є постійні друзі. Такі діти рідко вступають у конфлікти, вміють самостійно регулювати взаємини, діляться іграшками, готові допомогти.

2. Діти позитивно виявляють себе у взаєминах з дорослими і ровесниками. Вони готові грати з товаришем, але виконання правил поведінки у спільній діяльності нестійке. Нерідко з їхньої вини виникають конфлікти у спільній грі.

3. Діти рідко беруть участь в іграх. Вони не вміють підпорядковувати свою поведінку узвичаєним правилам і нормам, часто заважають гратися іншим, не діляться іграшками. Нерідко у поведінці з ровесниками грубі.

Навчальний план роботи з дітьми

№ п/п	Назва теми	Кількість занять
1	2	3
1.	Знайомство. Засвоєння форми звертання	2
2.	Заняття напруження, створення позитивного емоційного настрою в групі	2
3.	Встановлення позитивного емоційного контакту дітей між собою	2
4.	Формування уміння усміхатися іншій людині, відчувати радість від усмішки	2
5.	Розвиток чуттєвості до своєї рухової активності	2
6.	Зближення дітей один з одним. Знайомство з ритуалом запрошення	2
7.	Формування почуття симпатії до однолітків	2
8.	Гармонізація сприймання свого імені та імені товариша	2
9.	Навчання дитини прийомів ввічливого звертання	2
10.	Виконання ігрових дій по черзі, користування спільними іграшками	2
11.	Прищеплення вміння радіти від загальної справи, успіху кожної людини	2
12.	Подальше зближення дітей. Виховання дружніх, доброзичливих відносин в групі між дітьми	2
13.	Закріплення вміння самостійно домовлятися про послідовність виконання дій з іграшками у спільній грі. Розвиток партнерства і співпраці.	2

Заняття 1

Мета: встановлення позитивного емоційного контакту дітей і психолога, знайомство з приміщенням.

Матеріал: м'яч.

Діти оглядають кабінет.

Гра «Назви своє ім'я»

– Діти, зараз зробимо коло.

– Що у мене в руках? М'яч.

– Якого він кольору?

– Я кидаю їм м'яч і вони називають своє ім'я, а потім, повертаючи його мені, називаю своє ім'я (нагадувати у грі: «Як тебе звуть?»).

Гра «Вітер дме на…»

Промовляють слова: вітер дме на того, у кого світле волосся (діти із світлим волоссям збираються разом у коло). Далі тими ж словами починається інше завдання.

Психогімнастика «Запам'ятай своє місце» (з використанням музичного запису). Діти вільно рухаються по приміщенню, на слова «раз, два, три - своє місце знайди» знаходять свої місця і завмирають.

Мовні звертання:

– Я хочу з тобою познайомитись.

– Мені хотілося б з тобою познайомитися.

– Давай познайомимось!

– Будьмо знайомі!

Заняття 2

Мета: створення позитивного емоційного настрою в групі між дітьми.

Матеріал: клубок ниток.

Гра «Клубочок»

– Діти, зараз зробимо гарне коло і сядемо на килимок.

– Що у мене в руках? Клубок.

– Наші слова будуть, як ниточки. Я про щось Оленку спитаю - ниточка потягнеться до неї, вона відповість - ниточка знову потягнеться до мене. (Обмотую нитку круг пальця, ставлю запитання - дитина намотує собі на палець нитку і відповідає. Якщо я вимушена допомогти дитині відповісти - клубочок повертається до мене - таким чином за кількістю ниток, що зв'язують мене з дитиною, визначають дітей, у яких є труднощі зі спілкуванням).

Запитання:

– Як тебе звуть?

– У тебе є братик чи сестричка, як їх звуть?

– Що ти любиш?

– Що тобі сподобалось у кімнаті?

– Яка твоя улюблена іграшка?

Гра «Знайди друга»

Половина дітей сидить на стільцях, інша підходить до психолога.

- Діти, ви зараз знайдете собі друга з тих дітей, які сидять на стільчиках, візьмете його за руку і пройдетесь по кімнаті.

Коли знайдемо всіх друзів, діти міняються місцями.

Етюд «Посварились і помирились»

Мовні звертання:

– Як тебе звати?

– Як твоє ім'я?

– Дуже приємно!

– Я радий з тобою познайомитись!

Заняття 3

Мета: формувати вміння усміхатися іншій людині, відчувати радість від усмішки, робити іншим приємно.

– Діти, у вас є друзі?

Друг - це той, з яким ти завжди граєш. Хто твій друг?

– Як ви вважаєте, з чого починається дружба?

– Я вам розкрию велику таємницю: дружба починається з усмішки. (Пояснюється різниця слів: усміхатися і сміятися).

– Усмішку можна дарувати, я вам усміхнулась - подарувала усмішку, і вам стало приємно.

Гра «Дружба починається з усмішки» (тренінг)

- Діти, сядьте в коло на килимку, поверніться один до одного, лагідно візьміться за руки і подаруйте один одному усмішку.

Етюд «Сонячні промінчики»

Сядьте на килим. Уявіть, що ви граєтеся на сонячній галявині. Вам весело і приємно. Сонячні промінчики обгорнули ваше тіло. Ось сонячні промінчики сіли вам на брови. Струсіть їх! А ось промінчики доторкаються до ваших очей. Покліпайте. Розплющте широко очі. Подивіться навкруги. Знайдіть, де сяє сонечко. Ой яке воно яскраве! Як боляче очам! Швидко їх закрийте. Розплющіть очі і подивіться на свої пальчики. Станьте на коліна, підніміть угору руки. Подивіться на кінчики пальців. Там, у горі, сяє сонечко. Воно зігріє нас. Ой як приємно! Усміхніться.

Гра «Доторкнись до…»

– А зараз ми пограємо в гру. Якщо я скажу «доторкніться до синього на светрику у Микити», ви шукаєте синій колір і лагідно торкаєтесь його на одязі вибраної дитини промовляючи: «Ми тебе любимо». Вибирають іншу дитину, з іншим кольором в одязі. Слідкуємо, щоб доторкнулися до всіх дітей.

– Діти, з чого починається дружба?

– Ви мені усміхнулись, значить ми друзі.

– Не забувайте усміхатися один одному.

Мовні звертання:

– Дуже приємно!

– Ми тебе любимо!

– Я так радий!

Заняття 4

Мета: закріплювати вміння рухатися в обумовленому просторі не штовхаючись; формувати уміння усміхатися іншій людині, відчуваючи радість від усмішки.

Матеріал: тоненький канат (для позначення лінії будинку).

«Поділіться усмішкою» (тренінг)

– Діти, візьмемось за руки, зробимо коло і сядемо на килимку.

– Подаруємо один одному усмішку. Треба взяти товариша, який сидить поруч, за руки, подивитись в очі і усміхнутись (діти повторюють вправу по колу).

– Ви подарували один одному усмішку - і вам стало приємно.

Психогімнастика «Дощик»

- Діти, сядьте на килим. Заплющте очі. Давайте послухаємо тишу.

Крапля раз, крапля два,

Дощик тихо накрапа,

Дощик тихо накрапа,

Ось вже краплі поспішають,

Одна одну підганяють:

Крап, крап, крап…

Маленька краплина впала вам на голівку. Ось ще одна. Ще… Вже все ваше тіло вкрилось краплинками. Ви відчуваєте приємну прохолоду. Розплющуйте очі. Подивіться, де можна сховатися від дощу. Ні, не має від нього порятунку. Краплі заважають дивитися. Покліпайте очима. Ось так. Зітріть пальчиками воду з повік. Зітріть долонями краплинки води з обличчя. Дощик вже закінчився. Визирнуло сонечко. Здійміть до нього руки: «Здрастуй, сонечко! Ми тобі раді!»

Мовні звертання:

– До зустрічі!

– До завтра!

– Всього найкращого!

– На все добре!

Заняття 5

Мета: розвивати чуттєвість до своєї рухової активності. Зближення дітей один з одним, знайомство з ритуалом запрошення, під час якого дитина послідовно виконує дві ролі: спочатку її запрошують, а потім вона запрошує. Відчуття уваги до себе інших дітей, приділення уваги своїм друзям.

Матеріал: м'яка іграшка.

Слова ведучого:

– Діти, візьмемося за руки і станемо в коло.

– До нас в гості прийшла гарна іграшка (наприклад, мавпочка). Подивіться, яка вона м'якенька, гарненька.

– Хто хоче з нею погратися?

– Але ж мавпочка одна, а нас багато.

– Давайте будемо по черзі її тримати і пограємо в гру «Іграшку попроси», а просити треба ось так: «Тетянко, дай, будь ласка, мені потримати мавпочку».

– А зараз ми побігаємо по колу і будемо повторювати слова: «по доріжці я біжу, мавпочку попрошу».

– Хто хоче потримати мавпочку?

– Тарасик! Тоді попроси її у Тетяни.

Дитина звертається з проханням до іншої дитини, вони міняються місцями. Гра починається з початку і проводиться, поки всі діти не потримають мавпочку.

Гра «Роздувайся, кулько»

Дорослий пропонує дітям сісти на місця і запитує в одної дитини: «Як тебе звуть? Скажи голосно, щоб тебе всі почули!» Дитина називає своє ім'я, а дорослий ласкаво повторює: «Марійка, підемо пограємо». Дорослий бере дитину за руку і підходить до іншої дитини. Марійка запитує, як звати іншу дитину, і запрошує її до гри. Так по черзі за руки беруться всі діти. Спочатку краще підходити до тих дітей, які бажають долучитися до гри, а скутих дітей доцільно запрошувати останніми. Якщо хтось відмовляється грати, не треба наполягати. Поступово, спостерігаючи за грою, у них виникає бажання теж пограти.

Коли всі діти вже запрошені до гри, створюємо велике коло.

– Ой, яке велике коло у нас вийшло, як велика куля.

– А тепер давайте зробимо кроки всередину кола, щоб наша куля стала маленькою.

Нахиливши голову вниз, повільно діти відходять маленькими кроками з середини, промовляючи «ф-ф-ф-ф», куля повільно збільшується. Діти промовляються слова:

Роздувайся кулько,

Роздувайся, велика,

Залишайся такою,

Та не лусни.

Виходить велике розтягнуте коло. Дорослий торкається кожної пари з'єднаних рук, потім промовляє слова: «Луснула кулька?» Всі плескають у долоні, промовляючи слово «Хлоп!» Швидко беруться за руки і збігаються до центру в маленьке коло.

Після цього гра починається спочатку. Закінчити гру можна, коли кулька лусне, дорослий промовляє слова: «Полетіли маленькі кульки, полетіли, полетіли і на місця свої тихенько сіли».

Мовні звертання:

– Дозвольте запросити…

– Я хочу запросити тебе…

– Ходімо…

Заняття 6

Мета: практикувати дітей в умінні ввічливо запрошувати ровесника до гри. Виховувати бажання гратися разом.

Матеріал: іграшковий зайчик.

Вправа «Привітання»

Діти в колі, один до одного стоять обличчям.

– Давайте з вами усміхнемось один одному і привітаємося:

– Пальчиками

– Лобиками

– Носочками ніг (діти виконують обережно, ласкаво усміхаючись один одному.

Гра «Пострибаймо, як зайчики»

Діти сидять на стільцях півколом. Дорослий: «Зараз ми з вами пострибаємо, як зайчики». Тільки не всі одразу, а лише ті, кого запросять.

- Олеже, якщо ти хочеш пострибати, запроси Тетяну. (Хлопчик звертається до дівчинки з проханням). Візьміться за руки. Ви будете стрибати, а ми будемо плескати в долоні.

Після 3-4 стрибків кожен з партнерів запрошує іншу дитину. Педагог стежить, щоб діти зверталися одне до одного.

Етюд «Квітка» з використанням музичного запису.

- Перший промінець упав на землю і пригрів зернятко. З нього прокинувся паросток. З паростка виросла гарна, чудова квітка. Ніжиться квітка на сонці, підставляє під світло кожну пелюстку і повертає голову до сонця (за сонцем).

Мовні звертання:

– Я запрошую тебе…

– Чи можу я?

– Чи не хотів би ти піти зі мною?

Заняття 7

Мета: виховувати бажання гратися разом, викликати почуття симпатії до однолітків.

Матеріал: стільчик, картинка паровоза з вагончиками.

Гра «Паровозик»

Сьогодні ми будемо грати в «паровозики». Спочатку у «паровозика» не буде «вагончиків», і той, кого ми виберемо «паровозиком», буде один «їздити» по колу, голосно промовляючи «чух-чух-чух». Потім «паровозик» запросить якусь дитину стати «вагончиком», назвавши її ім'я. Наприклад: «Тетянко, іди грати, будь моїм «паровозиком», а я стану «вагончиком». Запрошена дитина називає ім'я «вагончика», а сама стає «паровозиком». Діти рухаються, промовляючи «чух-чух-чух», зупиняючись «у-у-у». Гра триває доти, доки всі діти не стануть «вагончиками». Кожна дитина, ставши «паровозиком», називає імена всіх «вагончиків».

Етюд «Врятуйте пташеня»

Уявіть, що у вас в руках маленьке безпорадне пташеня. Витягніть руки долонями вверх. А тепер зігрійте його, повільно, по одному пальчику складіть долоні, сховайте в них пташеня, подихайте на нього, зігріваючи його своїм рівним, спокійним диханням, прикладіть долоні до своїх грудей, віддайте пташці доброту свого серця і дихання. А тепер відкрийте долоні - і побачите, що пташка радісно злетіла, усміхніться їй і не сумуйте, вона ще прилетить до вас.

Гра «Впізнай за голосом»

Обираємо дитину, яка буде «котиком», і сідає на стільчик в середині кола. Діти ходять по колу, промовляючи слова:

Ми по колу йдемо,

Тихо котика звемо:

«Котику, не підглядай,

Хто покликав - відгадай».

Дитина, на яку вказав дорослий, голосно промовляє: «Няв!». Дитина в колі відгадує, хто з дітей покликав.

Мовні звертання:

– Дозволь запросити тебе.

– Я можу…?

– Я хотів (-ла) б (-и)…

Заняття 8

Мета: гармонізація сприймання свого імені та імен інших дітей. Формування відчуття радості від розуміння свого імені.

Вправа «Співаємо ім'я»

Уявіть собі, що ми не вміємо розмовляти, а вміємо тільки співати, нам треба один з одним познайомитись. Давайте пограємо в таке знайомство. По черзі кожен з нас «проспіває» своє ім'я, а слідом за кожним із вас ваше ім'я хором проспівають усі діти.

Етюд «Це я! Це моє»

Діти в колі. Психолог виконує роль глухої людини, яка запитує дітей: «Де Сашко? Чия це іграшка? Чиє це волосся?» тощо. Від дітей вимагається відповідати жестами (пальцем - «Я», долонею - «моє»). Я - «глуха людина або бабуся», сідаю на великий корабель. Діти, що проводжають, махають руками і говорять: «До побачення!», «До зустрічі!».

Вправа «Ласкаве ім'я»

(Діти сидять по колу).

Пригадайте, як вас ласкаво кличуть (називають) дома. Ми будемо кидати один одному м'яч. І той, у кого м'яч, називає одне або кілька своїх ласкавих імен. Важливо, крім того, запам'ятати, хто кому із вас кинув м'яч. Коли всі діти назвуть ласкаві імена, м'яч піде в зворотньому напрямку. Треба постаратися не переплутати і кинути м'яч тому, хто перший раз кинув вам, і назвати його ласкаве ім'я.

Мовні звертання:

– На все добре!

– Хай вам щастить!

– Прощавай (те)!

Заняття 9

Мета: вправлятись у використанні форм ввічливості, навчати прийомів ввічливого звертання.

Бесіда «Кого називають ввічливим?»

– Коли говорять: «Добридень», «Будь ласка», «На здоров'я», «До побачення», «До зустрічі», «Вибачте», «Будьте ласкаві», «Перепрошую», «Дякую»?

Що говорять:

– Коли зустрічають людину?

– Коли хтось йде?

– Коли зробиш неприємне іншій людині?

– Коли щось не зрозуміло?

– Коли щось подарували, зробили послугу?

– Коли просять?

– Коли щось дають?

Ці слова називають «золотими». Чому?

Вправа «Ми тебе любимо»

Я зараз по черзі викликатиму дітей у коло, ми розглядаємо дитину, ласкаво називаємо її ім'я, промовляючи: «Ми тебе любимо».

Наприклад:

– Миколко, іди в коло. Як іще ласкаво можна його назвати?

– Давайте всі до нього ласкаво, лагідно торкатися, промовляючи «Миколайчику, ми тебе любимо».

Слідкувати, щоб доторкнулися до всіх дітей.

Гра «Качка, качка, гусак»

Діти в колі, ведучий говорить «Качка, качка … гусак».

«Гусак біжить у протилежну від ведучого сторону (одночасно з ведучим) до вільного місця. На місці зустрічі два учасники беруться за руки, роблять реверанс, усміхаються і вітають один одного: «Добрий ранок, добрий день, добрий вечір». Потім біжать далі до вільного місця. (Коли діти засвоять гру, замість ведучого може бути інша дитина).

Психом'язове тренування. Гра «Холодно - спекотно»

Мама-ведмедиця пішла. Подув холодний вітер і пробрався крізь щілинки в барліг. Ведмежата скоцюрбилися і гріються. Стало задушливо - медвежа та розвернутися, розслабили руки. (Повторювати 2-3 рази).

Мовні звертання:

– Вибачте, що турбую (вас).

– Скажіть будь ласка…

– Вибачте, ви не знаєте…?

Заняття 10

Мета: вчити виконувати ігрові дії по черзі, користуючись спільними іграшками, передаючи їх один одному, використовувати ввічливі слова.

Матеріал: 4-5 ляльок, 4-5 яскравих, м'яких іграшок.

Вправа «Гарний настрій»

Вихователь говорить хлопчику, що незабаром вони підуть до зоопарку. Хлопчик дуже зрадів, у нього одразу покращився настрій. Він пішов до друзів, щоб розповісти їм новину.

Виразні рухи

Хода: швидка, іноді - з підскоками

Міміка: усмішка. (Під час цього етюду лунає музика).

Вправа «Прогуляємося»

Діти, подивіться, до нас у гості прийшли іграшки і запрошують нас з ними прогулятися. (Ми роздаємо іграшки чотирьом дітям).

- Діти, які отримали іграшки, підійдіть до інших дітей і запросіть їх з вами прогулятися. (Потім за нашим сигналом діти обмінюються іграшками).

Ми слідкуємо, щоб усі діти пограли всіма іграшками; іграшки не виривали один в одного, а ввічливо пропонували обмінятися.

Дитяча гра «Ляльки танцюють»

Пропонуємо дітям сісти на стільці.

- Дивіться, які ляльки прийшли сьогодні погратися з нами! Такі гарні ляльки, напевно, хочуть потанцювати, але самі вони цього не вміють робити. Давайте візьмемо їх на руки і під музику затанцюємо з ними.

Взявши ляльку, ми показуємо, як ляльки можуть танцювати. Потім підкликаємо чотирьох дітей і пропонуємо їм вибрати собі ляльку. Діти з ляльками стають навколо нас і разом з нами виконують танцювальні рухи. Наприклад, повертають ляльку в руках, підстрибують з нею, кружляють то вправо, то вліво, плескають руками ляльки і т.д. Під кінець ляльки роблять уклін в руках дітей. Коли ляльки танцюють роль музикантів: грають на своїх кулачках, як на дудочці, або зображують гру на гармошці чи сопілці.

- А тепер подумайте, кому з музикантів ви бажаєте передати свою ляльку.

Діти передають своїх ляльок, а самі зображують музикантів.

Гра триває доти, доки всі діти не потанцюють з ляльками.

Мовні звертання:

– Дай (те) будь ласка.

– Передай (те) будь ласка …

– Я хочу попросити вас (тебе) …

Заняття 11

Мета: прищеплювання вміння радіти загальній справі, успіхові кожної дитини.

Матеріал: обруч (каструля), матеріал до дитячої гри «Знайди свою половину».

Етюд «Ласка»

Дитина з усмішкою гладить і притуляє до себе кошеня (іншу дитину). «Кошеня» закриває очі від задоволення, мурчить і треться головою об руки «господаря».

Бесіда. Як краще грати: самому чи разом? Чому?

Гра «Кухарята»

Діти в колі - це каструля. Зараз будемо готувати (узвар, суп, борщ …). Кожен придумує, ким він буде, яким компонентом. Ведучий називає, що кластиме в каструлю, хто себе почув, стрибає в «каструлю» - коло. Коли усі компоненти в колі - діти обіймаються і повільно погойдуються.

Узвар в каструлі повільно, а потім все швидше закипає. Закипів і зупинився.

Прийшла дитина і попросила налити їй узвару. Мама взяла чашку і черпаком налила узвар, куди потрапили: (називаємо по черзі всі компоненти компоту).

Діти, почувши свою назву, вистрибують з каструлі, повертаючись на своє місце.

Гра «Знайди свою половинку»

Дітям подають частини цілої невеличкої картинки, де намальовані кульки.

Завдання: необхідно знайти свою половинку, взявшись за руки, підійти до столу і скласти цілу картинку, по черзі порахувати кількість намальованих на ній кульок.

Мовні звертання:

– Будь ласка

– Оксанко, давай разом…

– Прошу тебе…

Заняття 12

Мета: подальше зближення дітей; виховання дружніх, доброзичливих взаємин в групі між дітьми.

Матеріал: машина і кубики, лялька і візочок, плитка, каструля, сковорідка, кеглі і кульки, ліки і лялька.

Гра «Знайди свою пару»

Розглянути всі іграшки. Згадати, як ними можна гарти. Поділити дітей на дві групи. Роздати їм іграшки і запропонувати знайти собі партнера по грі, звернутися до нього з пропозицією: «Давай пограємо разом».

Діти самостійно домовляються про послідовність дій з іграшками у спільній грі. Дорослий тільки у крайньому випадку допомагає їм.

Гра «Подарунки»

Ви любите, коли вам дарують іграшки? Ось ми зараз і будемо дарувати один одному іграшки.

Діти стають у велике коло, обирають дитину, яка першою вибиратиме подарунок. Дитина виходить на середину кола, а ми з дітьми водимо хоровод під слова:

Принесли ми подарунки,

Хто захоче, той візьме,

Ось вам лялька-неваляйка,

Кінь, вовчок і літачок.

Називати іграшки треба повільно, виразно, щоб діти встигли уявити собі кожний предмет. Після закінчення слів діти зупиняються. Дорослий звертається до дитини, яка стоїть в колі, із запитанням, який з названих подарунків він хоче отримати. Якщо дитина вибирає коня, діти зображують, як стрибає кінь, якщо вибирає ляльку, всі танцюють, як лялька, якщо вовчок - всі кружляють, а якщо вибирає літак - імітують його політ і приземлення літака.

Наведемо слова і ритмічні рухи, які діти виконують в хороводі.

Кінь

Ходить коник по лужку,

По зеленім бережку,

Коник сам себе пасе,

Коник гривою трясе,

Золота вуздечка - брень,

Золота підківка - день.

Діти бігають по колу, високо піднімаючи коліна, як конячки. Руки протягнуті вперед, а корпус злегка нахилений назад. «Кінь» зупиняється.

Звертаючись до дитини всередині кола, ми пропонуємо його роздивитись: «Які гарні у нас коні!» і вибрати того, який нам більше подобається. Вибравши собі подарунок, дитина займає місце в хороводі, а той, кого він вибрав, виходить на середину кола. Діти знову беруться за руки і повторюють слова: «Принесли всім подарунки…».

Лялька

Ой чуки-чуки-на

Наша лялька чепурна.

Вільно танцюють на місці обличчям до центру, під мелодію, зображаючи ляльку.

Вовчок

Ой, як крутиться вовчок

Продзижчав - і на бочок

Кружляють на місці, потім присідають, легко вклонивши голову на бік.

Літак

Дитина «заводить літак» - під звук «р-р-р» робить кругові рухи, руками перед собою, потім широко розводить руки і «летить» по колу зі звуком «ж-ж-ж». Зробивши повне коло, літак уповільнює рух і повільно приземляється, дитина присідає навшпиньки.

Мовні звертання:

– Я хочу подарувати тобі…

– Прийміть мій (наш) скромний подарунок.

– Ось тобі (наш, мій) подарунок.

Заняття 13

Мета: продовжувати вчити ділового спілкування, закріплювати вміння самостійно домовлятися про послідовність виконання дій з іграшками у спільній грі. Розвивати ігрове партнерство і співпрацю.

Матеріал: іграшки.

Ми пропонуємо пограти в «Магазин іграшок»

Гра «Магазин іграшок»

Діти діляться на дві групи: «іграшки» та «покупці». А дорослий - продавець.

Діти-покупці відходять у бік і чекають відкриття магазину.

Діти-іграшки сідають в ряд на лаву, зображуючи товар, розставлений на вітрині в магазині іграшок. Продавець (дорослий) підходить до дитини і питає, якою іграшкою вона буде; домовляється про те, як її можна зобразити. Наприклад, якщо ти зайчик, можна пострибати, вовчок - покрутитися, лялька - потанцювати і т.д. (Перед початком гри можна роздивитися іграшки і обговорити, всі разом, які іграшки будуть продаватися в магазині і як їх можна зобразити).

Коли все буде готово, дорослий оголошує: «Магазин відкритий!» Покупці по черзі вітаються і просять показати іграшки. Продавець «бере з полиці» будь яку іграшку і «заводить» її (виводить дитину, рухаючи рукою за її спиною; «заводячи» її ключем). Покупець повинен відгадати, що це за іграшка. Якщо відгадає, то забирає іграшку із собою (відводить на вільне місце). Коли всі іграшки будуть розпродані, діти міняються ролями. Якщо іграшок багато (більше ніж покупців), можна запропонувати дітям вдвох зображати одну іграшку. Хто з дітей не відгадає іграшку, йде з магазина без покупки.

Гра-вправа «Подарунок»

Діти, а ви любите отримувати подарунки? Хто любить дарувати? Хто що більше любить? Сьогодні ми пограємо в гру, яка дозволить вам і дарувати і отримувати подарунки, тільки уявні (видумані). Але я думаю, що видумані такі ж цікаві, як і справжні.

- Давайте уявимо собі, що ми всемогутні, ми можемо подарувати будь-який подарунок сусіду праворуч від вас. Подивіться на нього уважно і подаруйте один одному наші подарунки (по черзі), не забуваючи при цьому дивитися товаришу в очі. А той, хто отримує подарунок, не забуває дякувати.

Вправа «Випікання ляльки-печива»

Вибираємо дитину, яка буде «лялькою-печивом», і вкладаємо на килим у центрі кола. Потім ведучий і всі діти «випікають» (попередньо домовитися бути обережними, ласкавими, щоб не зробити ляльці боляче). Спочатку замішуємо тісто - ласкаво масажуючи дитину, промовляючи вголос, що кладемо в тісто - борошно, яйця, молоко і т.д.

Потім переходимо до створення ляльки ласкавими, обережними рухами, починаючи з голови. Ведучий промовляє, які гарні очі, вуха, носик, запрошує всіх дітей помилуватися. Потім ліпиться шия, руки, тіло, ноги. Коли лялька буде виліплена, діти тричі вдувають в неї життя. Лялька оживає. Вправу повторюють на наступних заняттях, поки всі діти не побудуть ляльками.

Мовні звертання:

– Я запрошую вас (тебе) …

– Будь ласка, покажіть мені…

– Я можу вас попросити…

– Можна у вас попросити…

– Підкажіть будь ласка…

2.2 Особливості мотивів спілкування з ровесниками

У дошкільному віці інтенсивно розвиваються моральні почуття дітей, норми та правила поведінки, формуються риси характеру й етичні навички, починає складатися стиль взаємин з однолітками. Формування позитивних взаємин з однолітками передбачає, насамперед, ознайомлення дітей із правилами та нормами спілкування з ровесниками, а саме: виховання стійкого позитивного ставлення до оточення товаришів, формування встановлювати і підтримувати позитивні стосунки з дітьми та регулювати свою поведінку.

Вивчаючи дитячі взаємини, насамперед, вважали за необхідне визначити характерні спільні ігри дітей та рівні ігрової діяльності і відповідність їм дитячих взаємин. Під характерними іграми розуміємо типові, часто повторювані ігри що відбивають знання про навколишній світ, які доступні дітям молодшого віку.

Про характер взаємин робили висновок, виходячи з таких показників: прагнення спільної діяльності, причини виникнення і врегулювання дитячих конфліктів, готовність запросити інших до гри і надати їм допомогу, ввічливість у поводженні з дорослими і своїми товаришами.

Висновок

Отже, спілкування з однолітками дітей дошкільного віку супроводжується зміною змісту потреби дітей у спілкуванні з ровесником. Дослідження, виконувані різними методами, достатньо впевнено показали це. Наприклад, у роботі Р.А.Смірнової, М.І.Лисіної.

Головне прагнення до комунікації народжується із прагнення дитини до самопізнання і самооцінки і з його допомогою, що однаково відноситься до обох сфер комунікації дітей. Сфера контактів з рівними собі грає важливу роль в спільному психічному розвитку дитини. Спілкування з рівним партнером складає благодатні умови для пізнання дітьми своїх можливостей шляхом вільного виявлення творчого, оригінального початку. Спілкування з однолітками стимулює розвиток ініціативності дошкільників. Основним змістом спілкування однолітків в ранньому віці стають спільні ігри, саме взаємини у спільних іграх формують здатність входити у товариство гравців, діяти в ньому певним чином, встановлювати товариські і дружні стосунки.

Спілкування має велике значення у формуванні людської психіки, її розвитку і становленні розумної культурної поведінки. Через спілкування з психічно розвинутими людьми людина набуває всі свої вищі пізнавальні здібності і якості. Через спілкування з розвинутими особистостями вона сама перетворюється в особистість.

Список використаної літератури

1 Авдеева Н.Н. Развитие образа самого себя у младенцев: Дис. ...канд. психол. наук. М., 1982,

2 Галигузова Л.Н. Связь ведущей деятельности и общения при восприятии детьми раннего возраста игрушек, взрослых, сверстников//Проблемы периодизации развития психики в онтогенезе. М., 1976.

3 Галигузова Л.Н. Влияние потребности в общении на избирательность восприятия зрительных воздействий у детей раннего возраста//Исследования по проблемам возрастной и педагогической психологии. М., 1978'

4 Галигузова Л.Н. Развитие потребности в общении со сверстниками в раннем возрасте//Новыё исследования в психологии. 1978. № 2.

5 Галигузова Л.Н. К вопросу о происхождении и специфике потребности у детей раннего возраста в общении со сверстниками//Новые исследования в психологии. 1980. № 2.

6 Галигузова Л.Н. Формирование потребности в общении со сверстниками у детей раннего возраста: Дис. ...канд. психол. наук. М., 1983.

7 Галигузова Л.Н. Формирование потребности в общении со сверстниками в раннем возрасте//Вопр. психологии. 1985. № 3.

8 Галигузова Л.Н., Землянухина Т.М. Зарождение общения между детьми в раннем возрасте//Генетические аспекты социальной психологии. Минск, 1985.

9 Ганошенко Н.И. Особенности совместного восприятия музыки детьми дошкольного возраста//Исследование проблем дошкольного воспитания в трудах молодых ученых. М., 1985.

10 Ганошенко Н.Н. Влияние общения со сверстнйкми на восприятие музыки до-школьниками//Новые исследования в психологии. 1987. № 2.

11 Годовикова Д.Б., Гаврилова Е.И. Осознание детьми от 2 до 5 лет качеств их сверстников -- партнеров по совместной деятельности//Теоретические и прикладные проблемы познания людьми друг друга. М.| 1976.