Виховання як невід'ємний чинник полікультурної освіти визначає спрямованість змісту освіти і педагогічного процесу на формування усвідомленого вибору учнями етичних цінностей та готовності до життєдіяльності в умовах культурного розмаїття людської спільноти, передбачає конкретне втілення ідеї полікультурної освіти у навчально-виховному процесі. Полікультурне виховання, його реалізація є актуальним з точки зору осмислення освітніх потреб і оптимальних способів їх вирішення. Ідея полікультурності стає важливим елементом людського буття і фактором, що спрямований на розвиток людини як громадянина та усвідомлення нею свого місця в соціумі.

Розробка теоретичних засад полікультурного виховання, його соціокультурна зорієнтованість передбачає всебічне вивчення надбань передової педагогічної думки. Полікультурність, як засіб формування особистісного світосприйняття міжетнічних стосунків досліджує В. Кузьменко, фактори актуалізації полікультурної освіти і виховання - Л. Гончаренко. Серед основних принципів співжиття людей вони називають толерантність, взаєморозуміння, повагу до протилежних поглядів та позицій.

Провідним методом у формування патріотичних почуттів учнів автори надають перенесенню акцентів на емоційне наповнення методики запровадження громадянської освіти дасть продуктивніший результат. Джерелом практичних ідей у цьому аспекті є праці Василя Олександровича.

Трактування українським педагогом процесу виховання і освіти не лише як передачі морально-інтелектуальних, громадянських позицій та знань людства дітям, а як багатогранної сфери людських взаємин, як діяльного набуття особистістю соціального досвіду стало хрестоматійною істиною, хоча часом замість об'єктивного аналізу виховних ідей В. Сухомлинського звучить критика, вмотивована його відданістю комуністичним ідеалам [28, С.36].

У книжці "Павлинська середня школа" В.О. Сухомлинський, говорячи про загальнолюдські норми моралі, які розкривалися перед дітьми, як початкова школа громадянськості, формулює їх таким чином:

1. Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Знай, що є межі між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Перевіряй запитуючи сам себе: чи не робиш ти зла, незручності людям? Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре.

2. Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Люди дають тобі щастя дитинства. Плати їм за це добром.

3. Усі блага і радощі життя створюються працею. Без праці не можна чесно жити. Народ вчить: хто не працює, той не їсть. Навчання твоя перша праця. Йдучи до школи, ти йдеш на роботу.

4. Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабшим, беззахисним. Допомагай товаришу в біді. Не завдавай нікому прикростей. Поважай і шануй матір і батька - вони дають життя, вони виховують тебе, хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею.

5. Не будь байдужим до зла. Борись проти зла. Будь не примиренним до того, хто хоче жити за рахунок інших людей, завдає лиха іншим людям, обкрадає суспільство [28, С.146-150].

Важливим досвідом для формування патріотичних почуттів є розроблена динаміка формування патріотичної рефлексії молодших школярів Михальченко Н.В. Дослідження проводилося упродовж 2003-2006 років на базі ЗОШ І ступеня № 11 міста Первомайська Миколаївської області; ЗОШ І-ІЇ ступеня міста Кам'янки Первомайського району; ЗОШ № 16 міста Вінниці. У дослідженні взяли участь понад 1600 учнів 1-4 класів, та 84 вчителі початкових класів.

В основі розробленої та апробованої автором програми щодо цілеспрямованого формування патріотичної рефлексії в молодших школярів, є система виховних заходів, вправ на самопізнання, на розвиток патріотичної самосвідомості, яка може бути успішно використана у навчально-виховному процесі з учнями молодших класів.

Михальченко Н.В. дослідила, що патріотична рефлексія як інтегральне психологічне утворення, як складова самосвідомості особистості має у кожному періоді онтогенезу свої особливості розвитку. Вона впливає на розвиток особистості громадянина-патріота і в кінцевому результаті обумовлює процвітання України як держави.

Феномен патріотичної рефлексії є малодослідженим структурним компонентом особистості і у молодшому шкільному віці являє собою одне з психологічних новоутворень, яке включає в свою структуру три взаємопов'язаних компоненти: когнітивний, емоційний та поведінковий. Вони характеризують рівень здатності особистості учня до самооцінки своїх знань щодо історії роду, держави, традицій, символіки, звичаїв, традицій держави, духовності народу; емоційно-почуттєвого реагування на суспільно значущі ситуації, події; своєї поведінки, вчинків щодо суспільно корисної патріотичної діяльності тощо.

Поняття патріотична рефлексія тлумачиться автором, як самоусвідомлення (самооцінка, самопізнання, саморозуміння, самовідчуття) людиною душевного стану, своїх вчинків, самоаналіз та сприйняття спільних психологічних особливостей менталітету, осмислення свого минулого, нинішнього і майбутнього та приналежності до своєї нації, до свого народу.

Серед соціальних детермінант розвитку патріотичної рефлексії найбільш вагомими є школа та сім'я. Рівень розвитку патріотичної рефлексії учнів 1-4-х класів залежить як від змісту навчально-виховного процесу, так і від рівнів розвитку психолого-педагогічної готовності вчителів початкових класів до організації та проведення заходів патріотичного виховання молодших школярів: їх організаторських, комунікативних здібностей, стилів впливу, виховання дітей, мотивації досягнень успіхів та інших показників [53, С.75-77].

На сучасному етапі розвитку педагогічної думки важливим такий напрям патріотичного виховання, як краєзнавчо-патріотична робота, що достатньо ефективно функціонує у системі виховання патріотичних почуттів молодших школярів. Основні ідеї, щодо вирішення цієї проблеми окреслені в роботі Л. Мельчакова "Краєзнавчий підхід у системі патріотичного виховання початкової школи, де зазначаються великі потенційні можливості природознавства, щодо насичення його змісту краєзнавчим матеріалом, шляхи реалізації останнього на різних етапах уроку; О. Остапця "Позакласна туристично-краєзнавча робота з молодшими школярами", яка показує зв'язок класно-урочної та позакласної форми роботи з учнями початкових класів, комплексний підхід у викладанні краєзнавчого матеріалу "краєзнавчі знання дітей будуть міцними і свідомими лише тоді, коли матеріал, отриманий на уроці буде підкріплений самостійною дослідницькою діяльністю школярів туристично-краєзнавчого спрямування. "

Сприймаючи певний об'єкт, предмет чи явище в природі, діти перш за все повинні вміти аналізувати сприйняте. Тобто вчитель за допомогою навідних запитань повинен навчити дітей правильно сприймати навколишнє середовище (від абстрактного до конкретного). Наприклад, при вивчені історичних пам'яток свого краю слід підготувати самому якусь цікаву розповідь чи бесіду, а також задати ряд таких запитань як: "Що вам відомо про Богдана Хмельницького?", "Де знаходиться його пам'ятник?", "Яких виданих людей із нашого історичного минулого ви ще знаєте?" тощо.

Отже, щоб матеріал краще сприймався дітьми молодшого шкільного віку, вчителям слід вчити дітей аналізувати сприйняте і виділяти в ньому головне. І саме вчительське слово допоможе їм бути активними у здобутті краєзнавчих знань та поступово добитися потрібного результату [57, С.75-77].

2.3Авторські пропозиції та їх результативність

Тематичний зміст виховної діяльності

Аналізуючи програму основних орієнтирів виховання для учнів 1 - 4 класів загальноосвітніх шкіл України, ми дійшли висновку, що виховні досягнення програми сформовані добре, проте у тематичному змісті виховної роботи є частина тем, які недоцільно реалізовувати в певному класі, оскільки вони є занадто складними для молодших школярів. Деякі із них варто перенести з 1-2 класів у 3-4 класи.

Наприклад, у 1-му класі тему: "Екологія в загадках” краще вилучити із програми, оскільки поняття "екології” є надто важким для розуміння першокласниками. Тему: "Контурна карта виховної еколого-натуралістичної роботи” варто перенести у 3-тій клас, для ознайомлення учнів з орієнтуванням на місцевості, оскільки починаючи з цього класу діти вивчають карту, план, краще усвідомлюють її практичне використання.

У 2-му класі важкою для учнів буде тема: "Чорнобиль - рана України”, оскільки в силу своїх вікових психологічних особливостей вони не зможуть зрозуміти значення цієї катастрофи для людства взагалі, і рідного краю, зокрема. Нелегкою для сприйняття другокласників є тема "Дивовижні звірі Марії Приймаченко”, бо картини авторки мають дуже символічний характер, а ознайомлення із символами учні вивчають на уроках образотворчого мистецтва починаючи з 3-го класу. Тема: "Контурна карта виховної еколого-натуралістичної роботи” буде складною для розуміння другокласників, як ми вже зазначили вище, її доцільно перенести у 3-тій клас.

У 3-му класі тема "Подорож лісовою стежкою" є легкою для розуміння, її доцільніше можна розглядати у 1-му класі. "Заповідні місця мого краю” краще перенести у 4-тий клас. Тему "Чорнобиль не має минулого часу” варто давати для ознайомлення, але сформулювати простіше, наприклад: "Чорнобиль - рана України”. Дітям також буде проблематично зрозуміти тему: "Таємниці Катерини Білокур”; картини художниці мають складне символічне значення.

У 4-му класі тема " Жива і нежива природа" є дуже простою, її доцільніше подати у 1-му або 2-му класі, коли діти починають вчитись розмежовувати предмети природи на уроках "Я і України”. Виховну діяльність з таких тем, як "Заповідні місця мого краю”, "Контурна карта виховної еколого-натуралістичної роботи” також ватро проводити лише у 4-му класі.

Для ефективнішого патріотичного виховання молодших школярів ми обрали один із основних його напрямків виховання - краєзнавчо-патріотичну роботу і з метою його удосконалення ми пропонуємо включити у виховну систему початкової школи ознайомлення учнів із визначними місцями нашого краю: парками, замками, печерами, озерами та водоспадами.

Об'єкт дослідження - процес краєзнавчо-патріотичного виховання молодших школярів.

Методи роботи - бесіда, розповідь, демонстрація (наочними матеріалами: фотографіями, репродукціями, слайдами, схемами, малюнками та ін.), спостереження у процесі проведення екскурсії молодшим школярам.

Форми роботи - гра-подорож визначними місцями рідного краю, екскурсія, створення карти мандрівок, пошуково-орієнтувальна гра за картою мандрівок краю.

У 1-му класі (враховуючи програмові вимоги курсу "Я і Україна ”)

Київ - столиця України;

Тернопіль - мала Батьківщина;

Тернопільський замок;

Бережанський парк та замок;

Гермаківський дендропарк Зборівського району;

у 2-му класі

Вишнівецький парк Збаразького району;

Карстові озерця Гусятинського району;

Подільський товтровий кряж "Медобори” Підволочиського та Гусятинського району

Більче-Золотецький парк Борщівського району;

у 3-му класі

Печера лабіринт "Вертеба" с. Більче-Золоте Борівського району;

Млинковецька печера-лабіринт с. Млинки Бучачького району;

Стрілковецька Печера "Блакитні озера" Борівського району та ще 5 печер у цьому районі;

Червоногородський замок Заліщицького району;

Джуринський водоспад с. Нирків Заліщицького району.

у 4-му класі:

Кременецькі гори (г. Бона);

Кременецький дендропарк;

Скала-Подільський парк, фортеця Борщівського району;

Печера "Кришталева” с. Нижнє Кривче Борщівського району;

У відповідності до ознайомлюваних об'єктів ми розробили карти мандрівок для учнів 1 - 4 класів. (Орієнтовний конспект виховного заходу в додатках)

Після систематичної краєзнавчо-патріотичної виховної роботи відбулися суттєві зміни в ставленні учнів до історії рідного краю, героїчного минулого країни, до життя прославлених земляків. Насамперед, привертає увагу загальне зростання кількості молодших школярів, які цікавляться історією краю, визначними пам'ятками природи і культури. Учні знають їх історії походження, місцезнаходження.

Про це свідчить аналіз результатів розробленого нами і проведеного уроку про історію рідного краю. Учням було запропоновано створити карту-мандрівок по мальовничих куточках рідного краю.

Результати позаурочної виховної роботи свідчать про те, що створена нами виховна система краєзнавчо-патріотичного виховання через запровадження в навчальний процес виконання уявних краєзнавчих мандрівок, вправ на пізнання історії своєї Батьківщини, на розвиток патріотичної самосвідомості, допомогла патріотичному становленню дітей.

Психосемантичне дослідження патріотичних почуттів школярів

Для визначення відповідності уявлень молодших школярів сучасному розумінню громадянськості та завданням їх функціонування громадянської компетентності було проведено діагностичні вимірювання психосемантичного спрямування школярів (1-го та 4-го класів) загальноосвітньої школи № 14 м. Тернополя про патріотичні якості особистості, поняття "доброго громадянина”. У дослідженні взяли участь 24 учні 1-А класу та 28 учнів 4-А класу; вчителі початкових класів.

Отримані результати показали, що в певної частини учнів вже є сформовані чіткі уявлення про громадянина-патріота України (на основі першої частини дослідження, 1-ий клас), та наступні відповіді на проблемні запитання свідчать, що лише незначна кількість школярів правильно визначає шлях вирішення заданих експериментатором ситуацій (4-клас), що свідчить про недостатньо сформовані знання та уявлення понять "патріотизму”, "громадянина" та патріотична рефлексія (40% опитаних учнів 1-го класу та - 25 % 4-го класу). Більшість (відповідно класів 60% і 75%) правильно визначають і розділяють дух патріотизму, риси приналежності до своєї Батьківщини (велике значення в цьому відіграє виховання в сім'ї, родині, збереженні та підтримуванні ними народних звичаїв, традицій).

Емпірична частина дослідження ґрунтується на моделі доброго громадянина, що враховує сучасні загальновизнані європейські підходи до класифікації громадянських компетентностей, які визначають мету, зміст і методику патріотичної освіти школярів і які є основою і вітчизняного трактування громадянської компетентності учнів.

Ми використали досвід Михальченко Н.В., яка надає великого значення теоретичному обґрунтуванні та експериментальному вивченню динаміки розвитку патріотичної рефлексії особистості у молодшому шкільному віці.

Нею досліджено, що рівень розвитку патріотичних почуттів учнів 1-4-х класів залежить як від змісту навчально-виховного процесу, так і від рівнів розвитку психолого-педагогічної готовності вчителів початкових класів до організації та проведення заходів патріотичного виховання молодших школярів: їх організаторських, комунікативних здібностей, стилів впливу, виховання дітей, мотивації досягнень успіхів та інших показників. Тому ми розробили анкети для вчителів, щоб виявити особливості організації патріотичного виховання учнів в умовах полікультурного суспільства, виділити актуальні проблеми та пропозиції сучасної школи.

Анкета для вчителя

1. Як ви розумієте виховання патріотизму в учнів початкових класів?

2. Яке місце відводиться системі патріотичного виховання початковій школі? Чому?

3. Які основні завдання висуваються для ефективного досягнення мети патріотичного виховання молодших школярів?

А) формування любові до рідного краю;

Б) формування духовно-моральних взаємин;

В) формування любові до культурного спадку свого народу;

Г) виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;

Д) толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

4. У якому із напрямків здійснюється патріотичне виховання школярів в вашому класі?

А) героїко-патріотичне виховання;

Б) морально-патріотичне виховання;

В) національно-патріотичне виховання;

Г) краєзнавчо-патріотична робота.

5. Які методи та засоби використовуються для системи патріотичного виховання в умовах полікультурного суспільства?

А) українська державна, національна символіка і фольклор;

Б) краєзнавча робота: організація мандрівок, екскурсій, уявних подорожей в історичне минуле;

В) система виховних позаурочних заходів, яка охоплює великий цикл народних, релігійних, родинних звичаїв і свят;

Г) використання сюжетно-рольових народних ігор, як засобу формуванню морально-патріотичних якостей особистості учня.

5. Які труднощі виникають в процесі виховання патріотизму у вашому класі?

А) пасивна участь батьків у долучені до навчально-виховного процесу;

Б) низький рівень емоційної рефлексії, пасивності учнів у процесі патріотичного виховання школи;

В) необхідність реформувати систему патріотичного виховання у зв'язку з новими полікультурними умовами суспільства;

Г) система виховання патріотів у початковій школі є ефективною і не потребує змін.

За результатами проведеного анкетування встановлено, що 28% вчителів здійснюють патріотичне виховання в морально-патріотичному напрямку, оскільки вважають, що в початковій школі є важливим для формування патріотизму є моральні засади особистості: гуманність, доброта, справедливість, чесність; 35% у національно-патріотичному; активно використовуючи в навчально-виховному процесі українську державну, національну символіка і фольклор, підтримують народні звичаї, традиції; 22% героїко-патріотичному, оскільки воно покликане об'єднати зусилля сім'ї і держави, громадських організацій для досягнення єдиної мети - формування патріотичної свідомої особистості; 15% поєднують та реалізують всі напрямки патріотичного виховання, оскільки кожен з них має свою свої особливості є важливим на рівні з іншими.

Серед труднощів, які виникають в процесі виховання патріотизму 35% педагогів виділяють пасивну участь батьків у долучені до шкільного виховного процесу; 25% учителів виділяють низьку емоційну рефлексію, пасивність учнів на систему патріотичного виховання школи; 32 % вчителів висловлюють потребу реформи системи патріотичного виховання у зв'язку з новими полікультурними умовами суспільства; і лише 8% вчителів стверджують, що система виховання патріотів у початковій школі є ефективною і не потребує змін.

На формувальному етапі експериментального дослідження, щоб визначити рівень сформованості патріотичних почуттів у молодших школярів, ми розглянули класифікацію запропоновану Р. Фельдхаусом, яка розглядає компетентності (знання, настанови і цінності, інтелектуальні вміння й уміння участі) відповідно до політичного, правового, соціального, культурного та економічного вимірів громадянства як провідного напрямку патріотизму. У відповідності до компетентностей Р. Фельдхаус виділив 5 чинників, що визначають рівень сформованості патріотичних почуттів молодших школярів:

1 Активна діяльність патріота своєї країни;

2 Пасивна участь у громадянській діяльності;

3 Позитивна особистість з відсутніми патріотичними почуттями, свідомою приналежність до своєї батьківщини;

4 Соціальна і пізнавальна патріотична активність;

5 Соціальна і моральна відповідальність за приналежність до своєї національності.

Ґрунтуючись на цій класифікації, ми побудували модель доброго громадянина, що була покладена в основу ілюстрованої анкети з пропозицією відповісти на запитання.

Анкета для учня (1-4-го) класу

1. Що ви знаєте про історію України?

2. Звідки походить назва вашого міста?

3. Які замки, історичні пам'ятки (печери) є у вашому краї?

4. Хто з видатних людей народився у вашому краї? Що він зробив для народу, держави?

5. Які пам'ятники є в місті? На честь кого вони збудовані?

6. Що для вас означає слово "Батьківщина”?

8. Від якого слова воно походить?

9. Що означає бути патріотом своєї Батьківщини?

За допомогою п'ятифакторного аналізу оцінок (відповідно до запропонованих характеристик доброго громадянина), було виділено основні складові семантичного простору уявлень учнів про такого громадянина. Результати обробки патріотичного спрямування учнів (5 рівнів: низький, середній, достатній, високий, дуже високий), подані у таблиці "Динаміки психосемантичних уявлень молодших школярів” і визначаються певним рівнем.

На підсумковому етапі дослідження проводилися узагальнення та математична обробка і аналіз одержаних на формувальному етапі дослідження даних.

Основним критерієм ефективності проведеного дослідження були показники сформованості патріотичних спрямування учнів, на основі яких ми виділили таких 5 рівнів (за Р. Фельдхаусом, Михальченко Н.В.):

1) низький - пасивна участь у громадянській діяльності, патріотичні почуття недостатньо сформовані, що проявляється у невмінні виділяти основні фактори патріотизму через нерозуміння головних прав і обов'язків громадянина;

2) середній - уявлення пов'язані із орієнтацією за зовнішніми ознаками громадянської приналежності, здогадками про основні ознаки патріота, громадянина (учні задають питання типу "Що це означає?");

3) достатній - учні у правильному порядку встановлюють подані ілюстрації анкети, з невеликою допомогою експериментатора вирішують проблемні завдання;

4) високий - школярі активно та вірно з'ясовують причино-наслідкові зв'язки поданих завдань, пропонують свої шляхи їх вирішення (учні вирішують питання типу "З чого ми бачимо, що діти люблять свою Батьківщину, працюють для її розквіту?", "Чи можна дітей, зображених на малюнку назвати патріотами України?", " Що ви робите для кращої долі своєї Батьківщини?");

5) дуже високий - патріотична рефлексія проявляється у прагненні учнів до активної громадянської діяльності, розумінням основних понять патріотичного виховання встановлених шкільною системою освіти та бажанням поділитися одержаними знаннями із своїми товаришами (учні самостійно шукають додаткову інформацію і у спілкуванні прагнуть передати свої знання патріотизму, бажання бути активними добрими громадянами своєї країни, почуття любові до неї однокласникам познайомити з нею своїх товаришів).

Узагальнення одержаних експериментальних даних представлено нами у порівняльній таблиці.

Таблиця. Порівняльний аналіз динаміки психосемантичних уявлень (патріотичної рефлексії) молодших школярів (1-го і 4-го класів) про доброго громадянина, патріота своєї країни в процесі експериментальної роботи.

Порівняльний аналіз результатів дозволяє зробити висновок, про доцільне використання запропонованої нами методики патріотичного виховання спрямованої на розвиток патріотичної рефлексії для ефективнішого процесу формування патріотичних почуттів, громадянських уявлень та знань, що забезпечується за умов:

1) доцільного вибору системи продуктивних засобів (краєзнавчої роботи) та методів патріотичного виховання в умовах полікультурного суспільства;

2) практичного втілення у шкільне життя даних методів виховання у системі урочної і позаурочної виховної роботи.

Висновки