Навчання монологічного мовлення на уроках англійської мови на середньому ступені у загальноосвітньому навчальному закладі

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ НАВЧАННЯ МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА СЕРЕДНЬОМУ СТУПЕНІ У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

1.1 Навчання монологічного мовлення як методична проблема

1.2 Комунікативні, лінгвістичні та психологічні особливості монологічного мовлення

1.3 Види монологічного мовлення

1.4 Специфіка навчання монологічного мовлення учнів на середньому

ступені

1.5 Психолого-фізіологічні особливості навчання школярів

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ НА УРОКАХ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА СЕРЕДНЬОМУ СТУПЕНІ

2.1 Приклади завдань з навчання монологічного мовлення

2.2 Плани-конспекти уроків у 5-6 класах з навчання монологічного

мовлення у загальноосвітньому навчальному закладі

2.3 Методичні рекомендації до навчання монологічного мовлення на уроках англійської мови на середньому ступені

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність проблеми - зростаюча потреба у спілкуванні та співпраці між країнами та народами з різними мовами та культурними традиціями вимагає суттєвих змін у підходах до вивчення іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах. Стрімкі зміни, що відбуваються в українському суспільстві, осучаснення освітньої системи, досягнення в галузі теорії та практики навчання іноземних мов ставлять українську школу перед необхідністю оновлення змісту та методів цього процесу.

На думку методистів слід більшу увагу приділяти не тільки формуванню навичок правильного письма, ділогічного мовлення чи читання, а й розвивати навички монологічного мовлення.

Курсова робота присвячена особливостям вивчення монологічного мовлення на середньому ступені навчання.

Психологічні аспекти проблеми висвітлені в працях Алхазишвілі А.А., Богданової О.С., Бухбіндера В.А., Вишневського О.І., Горчева О.Ю., Григор'євої Л.Н., Долгової Л.А., Жинкіна Н.І., Зимної І.О. та інших.

Об'єкт дослідження - процес навчання монологічного мовлення на середньому ступені навчання англійської мови.

Предмет дослідження - комплекс вправ для навчання монологічного мовлення на середньому ступені.

Мета роботи: ознайомитись з проблемами монологічного мовлення серед учнів на уроках англійської мови на середньому ступені та розроблення комплексу вправ для удосконалення монологічного мовлення.

Завдання дослідження:

- визначити специфіку та види монологічного мовлення;

- обгрунтувати основні шляхи навчання монологічного мовлення на середньому ступені навчання;

- розробити та систематизувати комплекс завдань для навчання монологічного мовлення на уроках англійської мови та систему контролю сформованості навичок монологічного мовлення учнів.

Під час дослідження використовувались методи:

опрацювання наукових джерел з методики навчання англійської мови;

узагальнення досвіду викладання англійської мови в середніх навчальних закладах України;

пробне навчання.

Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. Список використаних джерел складається із 23 найменувань. Загальний обсяг 38 сторінок.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ НАВЧАННЯ МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА СЕРЕДНЬОМУ СТУПЕНІ

1.1 Навчання монологічного мовлення, як методична проблема

Сьогодні в загальноосвітній середній школі навчанню монологічного мовлення не завжди приділяється достатньо уваги. Така позиція є помилковою, оскільки саме цей аспект навчання дисциплінує мислення, навчає логічно мислити і відповідно будувати своє висловлювання таким чином, щоб довести свої думки до слухача [1, 22]

Комунікація в усній формі, оволодіння якою є одним з основних завдань навчання іноземної мови в школі з практичною метою, здійснюється за допомогою аудіювання і говоріння. Той, хто передає інформацію іншим, виконує дію говоріння, а усі, хто слухає його,- аудіювання.

Усна комунікація, яка здійснюється при однобічно спрямованому говорінні, коли одна особа виступає з розгорнутим висловлюванням, а інша (частіше, інші) - тільки сприймає його мовлення, то таке усне мовлення набуває монологічної форми.

Монологічна форма мовлення виступає в чистому вигляді лише в певних видах діяльності, наприклад: розповідь учителя на уроці, промова доповідача, виступ диктора по радіо чи телебаченню та ін.

Розгорнуті висловлювання під час монологічного мовлення будуються на внутрішній логіці розвитку думок мовця і на контексті усього висловлювання з урахуванням ситуації спілкування.

Монологічне мовлення тісно пов'язане з діалогічним.

Найчастіше монолог є окремим випадком діалогічного мовлення, коли висловлювання одного із співрозмовників подається у розгорнутому вигляді як закінчене повідомлення. Тому під час навчання говоріння монологічна форма є дальшим розвитком розгорнутих висловлювань у системі діалогічного мовлення.

До опрацювання розгорнутих висловлювань учні приступають тільки тоді, коли засвоять у діалогічних вправах мовний матеріал в обсязі, потрібному для організації монологічних висловлювань, побудованих на різних граматичних структурах. Монологічні висловлювання, більші за обсягом, учні засвоюють на просунутому етапі, коли для цього вже нагромаджено значний мовний матеріал і вони уміють вільно користуватися ним в усній формі. Це дозволяє приділити всю увагу логічній послідовності фраз під час висловлювання своє думки англійською мовою [22, 87-88].

Одним з основних завдань навчання монологічного мовлення є розвиток навичок усної мови.

Уміння розуміти усну мову та висловлювати нею свої думки є необхідним для багатьох людей; це зумовлюється дедалі ширшими політичними, економічними, культурними зв'зками між нашою країною та багатьма країнами світу.

Проте справа не тільки в цьому. Коли б мова йшла тільки про практичні потреби усного висловлювання, то можна було б узяти під сумнів, чи потрібно всім учням здобувати ці навички, адже мало кому з випускників шкіл доводиться користуватися усною іноземною мовою. До того ж навички усної мови набувати нелегко, а втрачаються вони досить швидко, якщо немає постійного тренування.

Механізм мовної діяльності, як відомо, формується в людини так: спочатку дитина засвоює мову в її звуковій формі, вона сприймає слухові образи слів, асоціюючи їх з відповідними значеннями, і набуває відповідних мовно-рухових навичок. Далі сформований механізм усного мовлення стає основою, на якій розвиваються навички читання та письма.

Слід згадати, що розвиток мови в історичному становленні людського суспільства проходив шлях від усної мови до писемної. Це не могло не мати впливу на формування нервово-фізіологічної основи мовних процесів у сучасної людини. Звідси особлива роль механізму усного мовлення в оволодінні читанням та письмом.

Слід також відзначити, що належне ставлення до навчання усної мови з самого початку шкільного курсу іноземної мови робить можливим широко використовувати іноземну мову як засіб спілкування на уроках, зокрема в процесі пояснення і закріплення нового лексичного та граматичного матеріалу.

Треба відзначити, що в навчально-виховному процесі, який здійснює вчитель іноземної мови, виникає безперервний потік ситуацій спілкування, які можуть і повинні бути використані для комунікації за допомогою іноземної мови [7, 93-94].

Оволодіння монологічним мовленням, як відомо, викликає певні труднощі, які існують і в рідній мові - це одночасне здійснення змістової та мовної програми. Для того, щоб той, хто говорить, міг чітко і зв'язно будувати своє висловлювання, щоб це мовленнєве ціле вимовлялося без руйнування процесу комунікації, зупинок між реченнями, одночасно з вимовою речення повинно бути випередження наступного [8, 23].

Формувати таке висловлювання не просто ще й з інших причин. Це обмежений об'єм програмового матеріалу, обмежені часові можливості спілкування на іноземній мові, індивідуальні особливості учнів та вчителя, їх лінгвістичний досвід на рідній та іноземній мовах [7, 35].

1.2 Комунікативні, лінгвістичні та психологічні особливості монологічного мовлення

Монологічне мовлення, якому навчають у школі, - це поширене висловлювання, яке має свою тему та ідею.

Монологічне мовлення характеризується певними комунікативними, психологічними і мовними особливостями, які вчитель має враховувати у процесі навчання цього виду мовленнєвої діяльності [2, 167].

З мовної точки зору монологічне мовлення характеризується структурною завершеністю речень, відносною повнотою висловлювання, розгорнутістю та різноструктурністю фраз. Крім того монологічному мовленню властиві досить складний синтаксис, а також зв'язність, що передбачає володіння мовними засобами міжфразового зв'язку. Такими засобами виступають лексичні та займенникові повтори, сполучники та сполучникові прислівники, прислівники або сполучення іменника з прикметником у ролі обставини місця та часу, артиклі тощо. Наприклад, обставини часу та послідовності:

later, then, after that;

обставини причини та наслідку:

why, that's why, so, at first, firstly, in the second place, secondly, so that, though.

Мовлення учнів стає більш природним і невимушеним, якщо вони користуються зворотами, що виражають їхнє власне ставлення до предмета розмови.

Як сполучні засоби в монолозі вживаються усно мовленнєві формули,які допомагають розпочати, продовжити чи закінчити висловлювання. Наприклад,

а) вступні формули:

- to begin with, well, I'd like to tell you this, my story is about, I'd like to comment on, I'm going to say;

б) формули, що поєднують окремі речення у зв'язне висловлювання:

- the matter is that, by the way, the thing is that, let's leave it at that, that reminds me, speaking of;

в) формули що виражають власну думку, показують ставлення до висловлювання того, хто говорить:

- to my mind, as for me, as far as I know, there is no doubt, it's quite clear, I'm fond of, I'm interested in, I'm not sure, people say, therefore, that's why, because of that, in short;

г) формули, що закінчують усну розповідь:

- after all, to sum it up, next time I'll tell you, that's how it all ended [2, 171-172]. Щодо комунікативних особливостей, то монологічне мовлення виконує такі функції:

інформативну - повідомлення інформації про предмети чи події навколишнього середовища, опис явищ, дій, стану:

впливову - спонукання до дії чи попередження небажаної дії, переконання щодо справедливості чи несправедливості тих чи інших поглядів, думок, дій, переконань:

експресивну (емоційно-виразну) - використання мовленнєвого спілкування для опису стану, в якому знаходиться той, хто говорить, для зняття емоційної напруженості;

розважальну - виступ людини на сцені чи серед друзів для розваги слухачів;

ритуально-культову - висловлювання під час будь-якого ритуального обряду (виступ на ювілеї).

Кожна з цих функцій має свої особливі мовні засоби вираження думки, відповідні психологічні стимули та мету висловлювання (наприклад, нейтральне в стилістичному плані повідомлення, прагнення переконати слухача або якимось іншим чином вплинути на нього[2, 167-168].

Змістом навчання говорінню є також психологічний компонент, тобто оволодіння навичками й уміннями експресивного мовлення. Воно пов'язано із здійсненням таких операцій як:

репродукція, що передбачає імітацію почутого від вчителя чи диктора;

часткова репродукція, тобто операція на підстановку елемента;

трансформація ( зміни у граматичному оформленні) ;

розширення та комбінування мовних і мовленнєви засобів для вираження думок.

Монологічне мовлення - це мовлення однієї особи, яке складається з логічних послідовно зв'язаних між собою речень, інтонаційно об'єднаних єдиним змістом і метою висловлювання.

Отже, на середньому ступені навчання англійської мови вчитель повинен поставити перед собою такі завдання:

приділяти достатню увагу оволодінню учнями монологічним мовленням;

великими темпами розширювати лексичний словник учня (з метою побудови монологічного висловлювання на наступних ступенях навчання);

вчити будувати висловлювання використовуючи активний словник учнів;

завчасно попереджувати труднощі в оволодінні монологічним мовленням;

здійснювати підхід до навчання монологічного мовлення як до вміння зв'язно і логічно викладати свої думки і таким чином вносити свій вклад в розвиток особистості учня;

правильно організовувати навчання монологічного мовлення, пам'ятати, що воно є компонентом діалогічного мовлення (якщо учень вміє самостійно зв'язно будувати своє власне висловлювання, то йому буде легше будувати висловлювання в діалозі).

1.3 Види монологічного мовлення

Основними питаннями, які підлягають визначенню під час навчання усного монологічного мовлення, є вибір одиниці навчання, відбір додаткового мовленнєвого матеріалу для вправ, спрямованих на формування і розвиток навичок та вмінь мовлення. Як матеріал доцільно використовувати письмові чи усні тексти.

Текст -- витвір мовленнєвого процесу, який характеризується завершеністю і складається із заголовка та особливих одиниць (понадфразових єдностей), об'єднаних різними типами лексичних, граматичних, логічних, стилістичних зв'язків, що мають певну цілеспрямованість і прагматичну установку. Тому навчальний текст повинен служити основою усного монологічного мовленнєвого висловлювання.

Виділяють шість найбільш уживаних видів професійно спрямованого монологу: опис, розповідь, повідомлення, оцінка, роздум і доказ, які відрізняються структурою організації. 

Найпростішим з погляду структурної побудови є опис, розповідь, повідомлення. Під структурою монологічного висловлювання розуміємо побудову всього тематичного висловлювання, враховуючи послідовність його частин і тип смислового зв'язку між компонентами. У вступній частині використовуються фрази, спрямовані на привернення уваги, вказують на предмет і ціль висловлювання. Основна частина ретельно розкриває тему і складається з однієї або кількох понадфразових єдностей. Цілісність досягається завдяки засобам зв'язку як між фразами, так і між єдностями. Матеріал в основній частині викладається за певною логічною основою. Так в описі логічною основою буде не тільки порядок розташування предметів чи ознак у просторі, а й ступінь їх важливості. У розповіді логічною основою буде хронологічна послідовність подій. Підсумок -- це короткий висновок із сказаного в основній частині.

Згідно з принципом посильності й доступності, навчання монологічного мовлення необхідно починати з найлегшого виду -- опису. Наступним за складністю є розповідь та повідомлення: біографіії відомих математиків, фізиків, біологів, географів, медиків та ін., розповідь про участь в олімпіадах, конференціях або науково-дослідницьких конкурсах, повідомлення про здобутки в дослідницькій роботі. Щодо більш складних за структурно-композиційним оформленням видів діалогу (роздум, оцінка, доказ), то вони доцільні на другому етапі навчання через їх структурну складність і високі вимоги до володіння мовним та мовленнєвим матеріалом.

Щоб знайти засоби навчання для дітей з різним рівнем обізнаності, необхідно виділити рівні монологічного мовлення, характерні для конкретного етапу розвитку мовленнєвого вміння.

Найбільш доцільним для індивідуалізованого навчання є розподіл монологічних висловлювань за критерієм обсягу і складності на елементарне висловлювання, складне висловлювання та повідомлення з теми. 

Елементарне висловлювання складається з кількох речень, об'єднаних однією комунікативною метою і пов'язаних предметно-логічним планом. Це висловлювання не має певних меж і кількість речень залежить від індивідуального досвіду того, хто говорить, та ступеня складності об'єкта.

Складне висловлювання є продуктом двох або більше елементарних висловлювань, пов'язаних між собою логічним і синтаксичними зв'язками.

Повідомлення з теми є повноцінним висловлюванням, яке складається з поєднаних елементарних і складних висловлювань на основі загального плану повідомлення і теми.

Можна визначити три етапи роботи з розвитку монологічного мовлення.

Перший етап- рівень елементарного висловлювання. Мета -- оволодіння учнями вмінням висловлювати одну завершену думку про предмет або явище. Елементарне висловлювання виступає мінімальною оперативною навчальною одиницею. Контекстовою одиницею виступає понадфразова єдність (1-4-ті класи).

Другий етап -- рівень складного висловлюванння. Мета -- навчити учнів логічно поєднувати елементарні висловлювання, оформлювати думки про кілька явищ або предметів, вносити в мовлення елементи аргументації, тобто будувати висловлювання надфразового рівня (5-8-мі класи).

Третій етап-- рівень повідомлення з теми. Мета -- навчити учнів будувати висловлювання за прочитаним текстом, але в зв'язку з новою ситуацією, тобто будувати висловлювання текстового рівня.

Навчання монологічного мовлення тісно пов'язане з проблемою класифікації навчальних умінь, необхідних для побудови висловлювань цього виду мовлення.

1. Композиційні вміння.

1) Визначення структури майбутнього монологічного висловлювання.

2) Розгорнення і завершення висловлювання.

3) Забезпечення композиційної гармонійності висловлювання, перехід від однієї частини до іншої.

4) Забезпечення зв'язності висловлювання в послідовному порядку.

2. Уміння осмислення:

1) Усвідомлення предмета висловлювання.

2) Усвідомлення предмета думки.

3) Організація висловлювання мікротеми.

4) Оформлення головної думки мікротеми.

5) Побудова програми розвитку мікросюжету.

6) Інтеграція думок і послідовне їх викладення.

7) Мобілізація особистого досвіду згідно з темою.

8) Бачення в кожній думці можливості її розкриття.

Виділяються такі загальні уміння:

чітке і точне передавання інформації;

перенесення і інтеграція інформації в нову ситуацію з метою збагачення самостійного висловлювання;

відокремлення головного від другорядного, акцентування уваги на головних ідеях або фактах висловлювання;

визначення найбільш прийнятого порядку викладення фактів, пунктів або ідей;

де необхідно, наведення конкретних прикладів для пояснення;

аналіз та оформлення логічних висновків;

аргументація свого погляду;

доведення тез за аналогією, від супротивного, дедуктивним, індуктивним шляхом;

розмежування фактів і суджень;

визначення альтернативи вирішення проблеми;

Монолог-опис 

1. Зацікавити описуваним об'єктом.

2. Мобілізувати увесь свій життєвий досвід, пов'язаний з об'єктом, який описують.

3. Послідовно описувати об'єкт від загального до часткового.

4. Давати у оцінку властивостям описуваного об'єкта.

5. Робити опис більш цікавим, використовуючи різноманітні структури.

6. Робити висновок.

Монолог-розповідь

1. Привернути увагу до своєї розповіді.

2. Спланувати розповідь і почати її.

3. Розповідати історію у хронологічному порядку.

4. Розповісти оповідання в нехронологічній послідовності, щоб надати розповіді таємничого характеру.

5. Прикрасити розповідь, зробити її більш яскравою.

6. Висловити свій погляд і дати оцінку подіям, які відбуваються.

7. Завершити розповідь.

Монолог-повідомлення

1. Надавати висловлюванню вагомості.

2. Виділяти головну інформацію.

3. Давати резюме і коротко викладати зміст.

4. Послідовно і чітко розповідати про місце, час і умови в повідомленні.

5. Відрізняти факти від суджень.

6. Завершити повідомлення.

Монолог-оцінка

1. Констатувати факт, який необхідно оцінити.

2. Виділити основу для оцінки: факти, докази.

3. Аналізувати факти.

4. Чітко, логічно і послідовно організувати, викладати і пояснювати факти.

5. Висловлювати ставлення до проблеми з опорою на подані факти.

6. Відбирати найбільш важливі аргументи.

7. Викладати інші погляди на проблему і критично їх оцінювати.

8. Робити заключення-оцінку, базовану на викладених аргументах.

Монолог-доказ і монолог-роздум.

1. Викласти думку, яку необхідно довести.

2. Аргументувати свою точку зору, тобто викладати думки, істинність яких уже доведена, або факти чи дані про об'єкт.

3. Доводити тезу за аналогією, від супротивного, дедуктивним, індуктивним методами.

4. Робити висновки, базовані на очевидних фактах.

5. Робити логічні висновки.

6. Викладати різні погляди.

7. Аналізувати причини.

8. Визначати альтернативні варіанти вирішення проблемного питання.

9. Робити висновки про істинність або хибність думки, тези. 

Щоб здійснити акт мовлення, “реалізувати” свій задум, мовець має дібрати засоби мови (лексику, граматичні форми, синтаксичні варіанти), які відповідають умовам, змістові та меті спілкування. Важливе значення має правильний вибір типу та стилю мовлення [9, 22].

1.4. Специфіка навчання монологічного мовлення на середньому ступені

Як відомо, програма з іноземної мови визначає монологічне усне мовлення як одне із основних завдань навчання, тому визначення і оцінка її сформованості є особливо важливими як для вчителя, так і для учня. Від об'єктивного контролю залежить рівень навченості школярів. Оволодіння таким складним видом мовленнєвої діяльності передбачає знання результатів навчання, які можуть бути забезпечені при умові постійного обліку і порівняння отриманих даних з еталонами, які є вимогами держаної програми з іноземної мови [8, 33].

Потрібно відмітити, що створено необхідні передумови для успішного здійснення підсумкового результативного контролю мовлення учнів: у них знаходяться зразки контрольних завдань, за аналогією з якими вчитель може складати свої, підбираючи відповідні мовні і мовленнєві матеріали. Вчителі контролюють підсумок, результат навченості, але цього не достатньо для того, щоб забезпечити володіння монологічним усним мовленням в об'ємі , визначеному програмою. Підсумковий контроль, включає лише визначення і оцінку кінцевих результатів і не може повністю гарантувати досягнення намічених цілей навчання. Це пояснюється тим, що кінцева відповідь неоднозначно пов'язана із змістом діяльності, яка привела до цієї відповіді. Правильна відповідь може бути отримана раціональним і нераціональним методами . Тому необхідно мати проміжні, постійні відомості про процес оволодіння діяльністю. Таким вимогам відповідає поопераційний контроль, який дає вчителю відомості про правильність навчальних та учбових дій на протязі всього процесу навчання монологічного мовлення [10, 24-30].

Монологічне усне мовлення як вид вербального спілкування людей є багатогранне явище. В такому складному виді мовленнєвої діяльності поєднання лінгвістичних, психологічних і методичних характеристик дуже важко визначити об'єкти вимірювання.

Для визначення об'єктів контролю потрібно розглянути реальне монологічне мовлення для того, щоб виділити можливі рівні наближення до неї в умовах шкільного навчання.

Аналіз характеристик монологічного мовлення (організованості, невимушеності і розгорнутості) дозволяє виділити вміння (загального і особистого характеру), які є об'єктами поопераційного контролю.

Наявність фіксованої з допомогою “Карти успішності” інформації про процес оволодіння монологічним мовленням дозволяє вчителю, по-перше, дати чітку, аргументовану характеристику досягнень учнів і правильно їх оцінити; по-друге, підібрати відповідні вправи для контролю і корекції “хибних” кроків засвоєння і, по-третє, об'єктивно оцінити свою роботу і роботу школярів. Наприклад, “Карта успішності” показує, що учень не вміє прогнозувати композиційну структуру висловлювання, особливо навчального опису. Вчителю необхідно загострити його увагу на трьох частинах опису (початок, основна частина і кінцівка), а потім запропонувати йому виконати одне із контрольних вправ типу Які частини можна умовно виділити під час опису картини (зовнішності людини, будь-якої події)? або Describe the the city you like the best. Begin with:

“There are many beautiful cities in our country, but Lviv ( Kyiv ) is the most beautiful”

Для контролю вмінь учнів оформляти головну думку висловлювання можна рекомендувати таку контрольну вправу: I'd like you to say if your school is the best in your town. Say why you think so. But first write down the words and word combinations you need.

Якщо учень відповідно до рівня своєї підготовки не справляється з даним завданням, вчитель рекомендує більш просту контрольну вправу, яка містить підказку, типу:

I'd like you to tell us if your school is the best in your town. Use the following words and expressions: a big building, a beautiful garden, ... stories, on the first (...) floor, there is/are..., take part in ... і т.д.

Інакше кажучи, якщо учням важко виконати завдання, вчителю потрібно збільшити кількість опор, забезпечивши тим самим посильне спілкування на уроці кожного учня. На перший час в якості тимчасової зорової опори можна запропонувати картки. Наведемо приклад таких карток.

Монолог-опис

1. Початок	2. Основна частина	3. Кінцівка
Look at the picture. In this picture you can see... There are different kinds of… We speak about ... every day. Before we begin...	if, which, where, but, then, far, (not far), there, here, straight, often, usually, on the left (on the right), to the left (to the right), in the middle of...	Now you can see that... At the еnd of...

Монолог-повідомлення (розповідь)

1. Вступ	2. Основна частина	3. Узагальнення
Today (yesterday)... On the first (second...) day of... Last winter... A few days (weeks...) ago... Next Sunday (...) we... It was the day before...	and, but, or, that, then, because, when, ago, already, early, often, soon, since, sometimes, still, suddenly, usually, yet, yesterday, today, in the morning, later, after that	Then he said “Good bye”. At the еnd of the... was not only... but also... So ended...

Монолог-роздум

1. Початковий тезис	2. Аргументуюча частина	3. Висновок
... is a great... The building of... is changing the face of...	here, there, which, where, what, that's why, therefore, in short, it's quite clear	That's why I'm glad to tell... I like that because... It proves that... I must say that...

Ці картки надають допомогу учням у побудові монологічних висловлювань у відповідності з правильною композиційною структурою, забезпечують зв'язність мовлення учнів і, більш того, стимулюють їх, різних за рівнем знань (Калмикова З.І.), до монологічного спілкування, викликаючи в них впевненість та можливість такого спілкування.

Кожний вчитель знає, як важко учням будувати зв'язне монологічне висловлювання. Прогнозуючи помилки у зв'язності монологічного мовлення, вчитель також може використати запропоновані картки або дати учням список елементів зв'язки (and, too, last, in the middle of, then, in the evening; because, if, early, why, first, only, already, just, yet, ago, soon, next, sometimes, tomorrow etc.).

Реєстрація успіхів учнів в оволодінні монологічним мовленням в “Картці успішності” дає можливість вчителю зробити об'єктивні висновки про стан їх навченості в даному виді мовленнєвої діяльності, про якість сформованих загальних та індивідуальних монологічних умінь як об'єктів поопераційного контролю [12,33-38].

Адекватному виміру та оцінці потрібні спеціальні градуйовані вправи, які повинні по можливості включати різного виду завдання: це і проблемні ситуації, які, на думку дослідників, в одній із своїх функцій можуть виконувати функцію контролю (Матюшкін А.М.); ігрові завдання, які знімають напруження контрольних вправ; і тести. Поєднання різних видів завдань в контрольних вправах забезпечують стабільність інтересу учнів під час їх виконання. Такими вправами є контрольно-навчальні вправи . Під контрольно-навчальними вправами розуміють умовно-мовленнєві вправи з контролюючою функцією, направлені на виявлення успішності навчання та оволодіння монологічним мовленням та їх наступну корекцію на основі отриманої інформації. Так як контроль та навчання вступають в складні відносини (які контролюють дії вчителя, ведуться на тих же етапах навчального процесу, що і навчальні), контрольно-навчальні і навчальні важко диференціювати. Однак, контроль має особливу установку, йому передує особливе завдання, яке відрізняє контрольно-навчальні та навчальні завдання.

Виділяють три типи контрольно-навчальних вправ по три види в кожному із них, що має підставою рівневу характеристику монологічного мовлення в умовах оволодіння ним в загальноосвітній школі.

І тип - контрольно-навчальні вправи, які направлені на діагностику та корекцію рівня сформованості репродуктивних монологічних умінь.

Перший вид - контрольно-навчальні вправи, які направлені на контроль і корекцію репродуктивного елементарного монологічного висловлювання.

Другий вид - контрольно-навчальні вправи, які направлені на контроль і корекцію репродуктивного мінімального монологічного висловлювання.Третій вид - контрольно-навчальні вправи, які направлені на контроль і корекцію репродуктивного розгорнутого монологічного висловлювання.

ІІ тип - контрольно-навчальні вправи, які направлені на діагностику і корекцію продуктивно-репродуктивних умінь.

Перший вид - контрольно-навчальні вправи, які направлені на контроль і корекцію змішаного елементарного монологічного висловлювання.

Другий вид - контрольно-навчальні вправи, які направлені на контроль і корекцію змішаного мінімального монологічного висловлювання.

Третій вид - контрольно-навчальні вправи, які направлені на контроль та корекцію змішаного розгорнутого монологічного висловлювання.

ІІІ тип - контрольно-навчальні вправи, які направлені на діагностику і корекцію продуктивних монологічних умінь.

Перший вид - контрольно-навчальні вправи, направлені на контроль і корекцію продуктивних елементарних монологічних висловлювань.

Другий вид - контрольно-навчальні вправи, які направлені на контроль і корекцію продуктивних мінімальних монологічних висловлювань.

Третій вид - контрольно-навчальні вправи, які направлені на контроль і корекцію продуктивного розгорнутого монологічного висловлювання. [13, 69-72].

Отже, об'єкти поопераційного контролю у вигляді загальних та часткових монологічних умінь, мінімізований набір кількісних і якісних показників, контрольно-навчальні вправи як основний прийом даного виду контролю - це той “контролюючий інструментарій”, який необхідний учителю іноземної мови для розв'язання проблеми адекватного вимірювання та оцінки як одного із резервів підвищення якості навчання монологічного мовлення на середньому ступені.

1.4 Психолого-фізіологічні особливості навчання школярів

Успішність організації навчання залежить від урахування психофізіологічних та психологічних особливостей учнів. У сучасній віковій психології прийнято виділяти наступні основні періоди розвитку школяра [6,171]:

- молодший шкільний вік ( від 6 до 11 років)

- підлітковий вік (від 11 до 15 років)

- рання юність, або старший шкільний вік (від 15 до 18 років)

Кожен віковий період відрізняється особливою характеристикою, він підготовляється попереднім періодом, виникає на його основі і служить у свою чергу основою для настання наступного періоду.

Вступ до школи вносить найважливіші зміни в житті дитини. Навчання - це серйозна праця, що вимагає свідомої організованості, дисципліни, вольових зусиль з боку дитини. Молодші школярі відрізняються гостротою і свіжістю сприйняття, свого роду змістовною допитливістю. Сприйняття на цьому рівні психічного розвитку зв'язано з практичною діяльністю дитини. Сприймати предмет для школяра - значить щось зробити з ним, щось змінити в ньому, зробити які-небудь дії, узяти доторкнутись до нього. У першу чергу діти сприймають ті об'єкти або їхні властивості, ознаки, особливості, що викликають безпосередній емоційний відгук, емоційне відношення. У зв'язку з віковою відносною перевагою діяльності першої сигнальної системи в молодших школярів більш розвинена наочно-образна пам'ять, ніж словесно-логічна. Основна тенденція розвитку уяви в молодшому шкільному віці - це удосконалювання уяви відтворення. Воно пов'язано з представленням раніше сприйнятого або створенням образів відповідно до даного опису, схемою, малюнком і т.д. Мислення молодшого школяра, особливо першокласника, наочно образне. Воно постійно спирається на сприйняття або представлення. Словесно виражену думку, що не має опори в наочних вираженнях, самим молодшим школярам зрозуміти важко. Молодші школярі, як правило, дуже емоційні, відрізняються бадьорістю, життєрадісністю.

У підлітковому віці відбувається істотна перебудова всього організму підлітка, що відображається й у деяких психологічних особливостях. Це період бурхливого й у той же час нерівномірного фізичного розвитку, коли відбувається посилений ріст тіла, удосконалюється мускульний апарат, йде інтенсивний процес окостеніння кістяка. У підлітковому віці істотно перебудовується характер навчальної діяльності. Поступово наростаюча дорослість підлітка робить неприйнятними для нього звичні молодшому школяреві старі форми і методи навчання. Схильний раніше до дослівного відтворення навчального матеріалу, він прагне тепер викладати матеріал своїми словами. Зміст і логіка досліджуваних у школі предметів, зміна характеру і форм навчальної діяльності формує і розвиває в нього здатність активно, самостійно мислити, міркувати, порівнювати, робити глибокі узагальнення і висновки. Основна особливість розумової діяльності підлітка - здатність до абстрактного мислення, зміна співвідношення між конкретно-образним і абстрактним мисленням на користь останнього. Конкретно-образні (наочні) компоненти мислення не зникають, а зберігаються і розвиваються, продовжуючи відігравати істотну роль у загальній структурі мислення. У процесі навчання підліток здобуває здатність до складного аналітико-синтетичного сприйняття (спостереження) предметів і явищ. Сприйняття стає плановим, послідовним і всебічним. Зростає уміння організовувати і контролювати свою увагу, процеси пам'яті, керувати ними. У підлітковому віці помітний значний процес у запам'ятовуванні словесного й абстрактного матеріалу. Уміння організовувати розумову роботу з запам'ятовування визначеного матеріалу, уміння використовувати спеціальні способи розвинені у підлітків на набагато вищому рівні, ніж у молодших школярів.

Старший шкільний вік - період цивільного становлення людини, його соціального самовизначення, активного включення в громадське життя, формування духовних якостей. У старшому шкільному віці завершується характерний для підліткового віку період бурхливого росту і розвитку організму, настає відносно спокійний період фізичного розвитку. Навчальна діяльність старшокласників пред'являє набагато вищі вимоги до їх розумової активності і самостійності.

Учні дорослішають, збагачується їхній досвід. Росте їхнє свідоме відношення до навчання. Саме в цьому віці юнаки і дівчата звичайно визначають свій специфічний стійкий інтерес до тієї або іншої науки, галузі знання. Такий інтерес у старшому шкільному віці приводить до формування пізнавально-професійної спрямованості особистості, визначає вибір професії. Наприкінці старшого віку учні опановують своїми пізнавальними процесами( сприйняттям, пам'яттю, уявою, а також увагою), підкоряючи їхню організацію визначеним задачам життя і діяльності. Розумова діяльність старшокласників характеризується в порівнянні з підлітковим віком більш високим рівнем узагальнення й абстрагування, що наростає тенденцією до причинного пояснення явищ, умінням аргументувати судження, доводити істинність або хибність окремих положень, робити глибокі висновки й узагальнення, зв'язувати досліджуване в систему.

Розвивається критичність мислення.

Для того, щоб спостерігалася принципова відмінність у специфіці навчання, пропонується розділити вікові категорії по групах:

1 група - від 7 до 13 років

2 група - від 14 до 18 років

1-а вікова група - це особлива ступінь розвитку; саме з неї починається навчання, що необхідно враховувати при доборі навчальних матеріалів, при виборі прийомів і підходів роботи, вправ, при організації навчання.

Саме в цей період потрібно організовувати навчання так, щоб учень здобував знання, а не одержував їх для запам'ятовування в готовому вигляді, щоб він опановував навичками й уміннями в результаті своєї праці. Для того, щоб виховувати трудове відношення до навчання, варто уникати розжовування завдань і установок, не боятися перевантажити учнів, не знімати труднощі, а допомагати їх переборювати.

Цей період також дуже сприятливий для творчого розвитку.

Всі учні приходять у школу з різним, найчастіше недостатньо розвинутим рівнем здібностей до оволодіння монологічним і діалогічним мовленням. Якщо учень не може утримати в пам'яті, скажемо, більше двох слів, не вміє імітувати, погано розрізняє звуки, якщо в нього не розвинуті зорова пам'ять, здатність до мовної абстракції і т.п., то надзвичайно утруднена вся навчальна діяльність.

Здібності учнів треба спеціально розвивати і займатися цим цілеспрямовано, починаючи з перших уроків.

Таким чином, змістом навчання початкового періоду повинні бути:

1. Підтримка мотивації учнів до оволодіння іншомовним спілкуванням.

2. Оволодіння основами іншомовного мовлення.

3. Оволодіння достатнім для мінімального спілкування матеріалом.

4. Оволодіння основними прийомами здійснення навчальної діяльності.

5. Розвиток самостійності в оволодінні іншомовними знаннями, навичками й уміннями.

6. Розвиток іншомовних здібностей як однієї з основ успішного подальшого навчання.

У 2, як і в 1 групі, багато чого в навчанні залежить насамперед від специфіки того, кого навчають. От чому потрібно хоча б коротко охарактеризувати особистість підлітка.

Відомо, що соціальна, духовна, соціально-моральна і фізична зрілість приходять до людини не одночасно. У той час як фізіологічно й інтелектуально людина вже сформувалася, шлях до знаходження самостійності, зрілості ще довгий. Це протиріччя в особистості сучасного підлітка вимагає до себе пильної уваги вчителя.

Центральними психологічними процесами цієї вікової групи є розвиток самосвідомості і самореалізації. Підліток багато пробує, бажаючи реалізувати себе в тому або іншому виді діяльності. Різні учні віддають перевагу різним видам діяльності: розумовому, фізичному, спілкуванню, суспільній роботі. У цьому чітко виражена диференціація інтересів, властива даному віку.

Часто підліток досить швидко втрачає інтерес до одного виду діяльності, змінюючи його іншим. І тут дуже важливо відмітити, що в цьому виявляється не дифузність його інтересів ( як у 1 групі), а прагнення вибрати такий вид діяльності, що надає йому більше можливостей для прояву його самостійності.

Якщо мати на увазі саме навчальну сторону справи, то варто сказати, що процес навчання в 2 групі тим більше цінний, чим більше він насичений підготовкою до самоосвіти.

Цій віковій групі, особливо на більш дорослому її рівні, властиво довільне запам'ятовування, що виявляється ефективним у тому випадку, якщо вони усвідомлюють, навіщо запам'ятовувати той або інший матеріал, що в результаті цього буде досягнуто.

Допомагає в цій віковій групі запам'ятовувати й усвідомлення характерних рис матеріалу, співвідношення і групування зазначенням об'єктів запам'ятовування і, головне, опора на розумову роботу в навчальній діяльності.

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА СЕРЕДНЬОМУ СТУПЕНІ

2.1 Приклади завдань з навчання монологічного мовлення

Мета вправ - навчити учнів створювати монологічні висловлювання текстового рівня різних функціонально-смислових типів мовлення в обсязі, який передбачений програмою для певного класу.

Вправи групи III належать до продуктивних комунікативних вправ другого рівня. Вони складаються з комунікативного завдання вчителя та висловлювання учня. Комунікативне завдання мотивує висловлювання учня, спонукає його до участі в мовленнєвій іншомовній діяльності та визначає межі висловлювання.

Наведемо приклади вправ.

Вправа 1. Тема "Around the World", 6 клас.

Завдання: In this topic you have a possibility to describe an English-speaking country you would like to visit. Describe the city sights.

Очікуване висловлювання -- монолог-опис.

Вправа 2. Тема "School life", 6 клас.

Завдання: Describe an episode from your school life when you were punished or rewarded. Tell about the school rules.

Очікуване висловлювання -- монолог-розповідь.

Вправа 3. Тема "Round the Calendar", 6 клас.

Завдання: Said has never seen a real winter as it is never so cold in Egypt as in your country. Explain what winter looks like in your place (mention the sun, the snow, the ice, the rivers and lakes) and what children can do to have a wonderful time outdoors.

Очікуване висловлювання -- монолог-опис.

Вправа 4. Тема "Hobbies and Pastimes", 5 клас.

Завдання: Inform your classmates about your friend's hobby and what he (she) usually does in free time.

Очікуване висловлювання -- монолог-розповідь.

Вправа 5. Тема "Getting Along with Others", 7 клас.

Завдання(Ситуація): a) Diana tells that her biggest problem is her freckles. Her schoolmates make fun of her.

b) Denis tells he is too shy and he doesn't have any friends at his new school; he feels lonely.

Give them some pieces of advice.

Очікуване висловлювання -- монологи-оцінки.

При виконанні вправ опори, як правило, не використовуються. Проте в окремих випадках застосування їх є доцільним: можна записати власні імена, географічні назви, цифри на окремих картках для кожного учня чи дошці для всієї групи.

Використання зображальних опор у вправах має бути природним. Так, коли описується географічне положення країни, мова якої вивчається доцільним буде використання географічної карти з написами іноземною мовою.

Завдання: Ви - учитель географії в англійській (французькій, німецькій, іспанській) школі. Розкажіть вашим учням про географічне положення вашої країни, її площу та населення, користуючись географічною картою Західної Європи. (Теми “ Geographical Outlook”, 8 кл.,” Welcome to Ukraine”- 6 кл.)

Тематичні малюнки з багатьма деталями (наприклад, зображення магазинів з різноманітним товаром) (Тема “Shopping Paradise”, 7 кл.) доцільно використовувати при введенні нових лексичних одиниць чи граматичних структур, а не в процесі навчання монологічного мовлення, оскільки деталі "прив'язують "до себе висловлювання учнів, гальмують їх мисленнєву діяльність.

Усі наведені вище вправи мають відповідати певним вимогам:

бути посильними за обсягом (з урахуванням поступового нарощування труднощів мовленнєвого матеріалу,

дотримуватись умов виконання та характеру мовленнєвої діяльності,

залучати різні види пам'яті, сприймання і мислення: бути цілеспрямованими та вмотивованими;

активізувати пізнавальну і розумову діяльність учнів; містити найтиповіші життєві приклади та ситуації спілкування.

2.2 Плани -конспекти уроків у 5-6 класах з навчання монологічного мовлення у загальноосвітньому навчальному закладі

План-конспект уроку у 5 класі з навчання монологічного мовлення учнів за темою “Розпорядок дня учня”

Цілі навчання монологічного мовлення наступні:

навчити дітей чітко і точно передавати інформацію;

відокремлення головного від другорядного, акцентування уваги на головних ідеях або фактах висловлювання;

- навчити дітей аргументувати свій погляд;

- аналізувати та оформлювати логічні висновки;

- виховання організованості учні;

Обладнання: методичні посібники, лексичні картки-опори.

План уроку.

І. Організація урока (2 хв.)

ІІ. Контроль, корекція та закріплення знань учнів (8 хв.)

ІІІ. Вивчення нового матеріалу (5 хв.)

IV. Закріплення та узагальнення вивченого матеріалу (12 хв.)

V. Розвиток монологічного мовлення (13 хв.)

VІ. Домашнє завдання (2 хв.)

VІІ. Підведення підсумків (3 хв.)

Тема уроку: Розпорядок дня учня

Читання і переказ словосполучень, підбір потрібного малюнку.

Read and translate these words and word-combinations.

go to school get up at 8 o'clock

go home go to bed at school

do lessons take a bus have dinner

have breakfast to go on fool have supper

leave home play in the yard with my sister

Point the number to the corresponding picture.

Діти читають та перекладають словосполучення на картках і прикріплюють їх до віповідних малюнків, які висять на дошці. Потім, користуючись словосполученнями та ілюстраціями, складають речення до кожного малюнку.

Складання речень за допомогою малюнків.

Make up sentences using these pictures.

Читання тексту про розпорядок дня дітей.

Установка читання із завданням: що б ти порадив дітям, які написали ці листи?

Завдання після прочитаного тексту:

Знайди відповіді до кожного листа дітей.

Відповіді на запитання у формі T - P .

When do you get up?

What do you do then? etc.

Вправа на доповнення (розширення речень).

Після того вчитель переходить до вправи ІІ групи:

Now let's speak about your working day using the table.

I get up at ... .
I do ... ... and have ... ... .
Then I go ... ... .
After classes ... ... ... and have ... ... .
Then I play ... ... ... and do ... ... .
In the evening I ... and ... ... ... .
I go ... ... at ... ... .

Вправа з підручника про розпорядок дня дітей у формі P - P (за зразком).

Побудова монологу. (ІІІ група)

(Дітям роздаються картки з іменами і назвами країн, за якими вони будують монолог. Для слабших учнів роздаються картки з опорами).

Запитання по монологу.

Для того, щоб перевірити, як учні сприймали на слух монолог своїх товаришів, вчитель ставить запитання:

When does Ann get up?

What does she do after coming home?

When does Peter have breakfast?

When does Kat come home?

Does Nick help his mother in the evening? etc.

Домашнє завдання: Розповісти, що ви будете робити у вихідні дні (пояснення домашнього завдання).

Даний комплекс вправ є ефективним, спрямований на вироблення навичок усного мовлення, вміння послідовно та граматично правильно викладати свої думки, розвиває усне мовлення та пам'ять учнів. Тому вчитель повинен складати і використовувати свій комплекс завдань, аналогічний даному.

План - конспект уроку у 6 класі з навчання монологічного мовлення за темою “ Визначні місця Лондона”

Цілі навчання:

- формування лексичних навичок говоріння;

- розвивати навички аудіювання, читання та усного мовлення;

- розвивати уміння оцінити зміст прочитаного;

- вчити учнів логічно висловлюватись, аргументувати свою думку;

- розвивати пізнавальний інтерес учнів.

Обладнання: лексичні картки, методичні посібники, картинки( фотографії ) визначних місць Лондона.

План уроку

Організація уроку. (2 хв.)

Контроль, корекція та закріплення знань учнів. (5 хв.)

Вивчення нового матеріалу:

Введення та опрацювання тематичної лексики. (5хв.)

Аудіювання тексту. (5 хв.)

Виконання завдань до прослуханого тексту. (3 зв.)

Читання тематичних мікротекстів. (6 хв.)

Розвиток монологічного мовлення: (13 хв.)

Короткі повідомлення,висловлювання з використанням опор.

Ситуативна вправа.

Домашнє завдання. (2 хв.)

Підведення підсумків. (2 хв.)

Хід уроку

Мовленнєва зарядка. Підготовка до нової теми.

1. Розповідь про своє місто, в процесі якої семантизуються нові слова.”Що б ви порадили своєму другові по листуванню відвідати у вашому місті”

(перевірка домашнього завдання).

2.Закріплення знань вивчених слів та словосполучень (записані на таблиці):

the National Gallery famous

tourists capital

population important

business foreign

Учні складають речення з цими словами (усно).

1. Введення нової тематичної лексики:

а) запис у словники (письмово):

a leaflet, a double-decker, a sightseeing tour, all over the world, to have a look;

б) читання та хорове повторення лексики;

в) відповіді на питання для опрацювання нових слів.

2.

а) Послухайте текст і вставте (письмово) на місці крапок пропущені слова та вирази. Учням роздані карточки

Наприклад:

Big banks and … … are situated in the City. (business offices)

Railways … London to all parks of Great Britain. ( join )

Trafalgar Square is one of … … squares in London. (the most famous), etc.

б) Дайте відповіді на питання ( усно ).

- Where is London situated ?

- What parts does London consist of ?

- What helps people to find their way in the city? , etc.

3. Читання текстів про цікаві місця Лондона з вибірковим перекладом та підбір буклетів до текстів.

IV.

а) Короткі повідомлення, висловлювання за темою з використанням опор;

б) Ситуативна вправа.

T : P. You visited your relatives in London. You have just returned from England where you stayed for about a month. Your classmates want to know as much as possible about England, its capital and people. They are interested in many things

There questions are (for example) :

What places in England did you visit?

What was the weather like?

Did you travel on a double-decker?

What was the food like?

Did you visit the London Zoo?

What places of interest did you see? etc.

Учень відповідає повними розгорнутими реченнями, доповняючи своїми думками і спостереженнями (I think, to my mind, it's a pity but …, etc.)

Домашнє завдання.

Знайти і записати в зошиті про цікаві історичні місця і факти із життя людей інших країн.

Описані вправи сприяють розвитку самостійної мовленнєвої діяльності учнів. Створення на уроках комунікативних ситуацій стимулює мовлення учнів, спонукає їх говорити про реальні факти,використовувати іноземну мову з метою спілкування. Такі вправи сприяють розвитку уяви школярів, формуванню їх творчих здібностей, активізують мислення.

2.3 Методичні рекомендації до навчання монологічного мовлення на уроках англійської мови на середньому ступені

Державний освітній стандарт з іноземної мови (загальна середня освіта) передбачає оволодіння такими типами монологу[6,73]:

1) коротке повідомлення,

2) розповідь,

3) опис,

4) розмірковування/переконання.

Виходячи с цих положень, я можу запропонувати наступні завдання для розвитку монологічного мовлення:

1. Мовленнєві завдання для реалізації монологу-повідомлення передбачають

здійснення таких мовленнєвих дій:

-- повідомити фактичну інформацію (Хто? Що робить? Який/яка/яке/які? Навіщо?), поєднуючи речення в логічній послідовності.

2. Мовленнєві завдання для реалізації монологу-розповіді передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

-- розповісти про себе (свого друга, школу, місто/село тощо),

-- висловити при цьому свою думку, свою оцінку.

3. Мовленнєві завдання для реалізації монологу-опису передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

-- описувати природу, місто/село, зовнішність тощо, використовуючи слова і словосполучення, що означають якості (добрий/злий, довгий/короткий, високий/низький і т. п.).

4. Мовленнєві завдання для реалізації монологу-міркування/переконання передбачають здійснення таких мовленнєвих дій:

-- переконати співрозмовника в чомусь,

-- навести докази за чи проти певної дії/фактів,

-- спонукати співрозмовника до певних дій.

Виконуючи такі завдання, учні вчаться розвивати думку, передавати її засобами іноземної мови, доводити правильність своїх тверджень.

ВИСНОВКИ

Для розвитку навичок мовлення треба, щоб учні розмовляли якнайбільше і щоб їх мовлення в психологічному плані наближалось до природнього. А цього досягти якраз дуже важко, бо умови, що складаються в класі, не завжди стимулюють мовлення учнів на уроках. По-перше, учні весь час почувають обмеженість свого іншомовного словника, недостатнє володіння граматичними формами, і це стримує їх бажання говорити; по-друге, учням важко вийти за межі реальних навчальних ситуацій, в яких вони перебувають, і говорити на теми, нав'язані їм особливостями мовного матеріалу, який вони вивчають; по-третє, учнів сковує те, що форму і зміст їх висловлювань критично оцінюють учитель і товариші.