Інформаційне суспільство, яке сьогодні характеризується бурхливим розвитком інтернет-технологій, генної інженерії та нано-технологій, спричиняє достатньо жорсткий процес соціальної диференціації за освітнім критерієм, оскільки приводить до утворення двох паралельних систем комунікації: одна для освічених людей, які володіють сучасними засобами комунікації, інша - для тих, у кого такого зв'язку немає.

Інформаційні технології є основним механізмом функціонування інформаційного суспільства, що безпосередньо дозволяє створювати, підтримувати та розвивати комплекс інформаційних ресурсів (відбувається розвиток електронних засобів обробки та збереження інформації, зростання впливу електронних засобів масової інформації, створення могутніх комунікативних систем), які обумовлюють нову модель суспільної організації і забезпечують динамічний розвиток суспільства в цілому.

Важливим механізмом забезпечення обміну інформацією є Інтернет, який характеризується суттєвим розширенням доступу до різноманітних джерел інформації, в результаті чого у людства з'являється реальна можливість звертались до подій у режимі реального часу, користуватись цифровими способами передачі інформації, які закладають передумови для формування глобального інформаційного середовища. Інтернет як семіотична система є організацією комунікації, текстів, інформації, подій, технологічно реалізується за допомогою знаків, схем, символів, посилань та переходів, тобто безпосередніх операцій зі знаками.

Інтернет ідеально відповідає на три виклики модерніті: в умовах формування планетарної спільності він задовольнив потреби людини у спілкуванні, нових формах взаємодії, створення нових видів діяльності та відповідно зайнятості. Сучасна техногенна цивілізація посилює відчуття автономності та самотності людини, водночас створюючи реальні умови для різноманітної життєдіяльності: надаючи людині нові можливості для спілкування на всій планеті, Інтернет дозволяє частково здолати це відчуття. Інтернет також привів до нових видів діяльності, зокрема торгівля через Інтернет та створення нових форм виробництва, коли вчені, розробивши та оволодівши спільними технологіями виробництва, проживають у різних державах світу, долаючи простір та час; спілкуються та фактично діють разом, не відходячи при цьому від комп'ютера.

Отже, Інтернет - це семіотична система організації комунікації за допомогою текстів, інформації, подій, яка технологічно реалізується за допомогою знаків, схем, символів, посилань та переходів, тобто безпосередніх операцій зі знаками. Замість себе і подій ми посилаємо в Інтернет умовні персонажі, тексти, схеми, зображення, в результаті отримуємо можливість долати простір та кордони миттєво. Безпосередньо сам семіотичний характер Інтернету дозволяє говорити про нього, як про особливу реальність у світі, яка належить до класу так званих віртуальних реальностей. Так, якщо раніше людина могла попасти в світ віртуальної реальності, наприклад поглинаючись у споглядання картин, кінофільмів або просто захопливого прочитання книги. Однак за таких умов активність людини була обмежена позицією або глядача, або слухача, або читача, вона сама не могла включитись в подію як активний персонаж. Так віртуальні системи надають нові можливості людині, а саме самостійно включитись в дію, причому досить часто не лише в умовно просторовий світ, але й у досить реальний, зокрема з точки зору сприйняття. Отже, Інтернет, з одного боку. - це віртуальна система, з другого - він відкриває зовсім нові можливості в плані реальності та світу подій.

Насправді Internet не просто мережа, - вона є структурою, що об'єднує звичайні мережі. Фактично Internet складається з безлічі локальних і глобальних мереж, що належать різним компаніям і підприємствам, пов'язаних між собою різними лініями зв'язку. Internet можна уявити собі у вигляді мозаїки, складеної з невеликих мереж різної величини ("павутина"), які активно взаємодіють одна з одною, пересилаючи файли, повідомлення тощо.

За різними даними, кількість постійних користувачів українського Інтернету в 2006 р. становила від 300 до 370 тис. осіб, плюс ще 300-350 тис. осіб, що звертаються до послуг Інтернету час від часу, річний приріст кількості користувачів становить близько 40%, що відповідає європейським тенденціям. Розвиток національного сегмента Інтернету опирається на державну підтримку цього процесу, в Україні прийнята відповідна законодавча база. В 2000 р. представництво Всесвітнього Банку в Україні почало реалізацію проекту "Україна: розвиток крізь Інтернет", що сприятиме встановленню тісніших інтеграційних зв'язків з іншими країнами.

Згідно із даними щорічного моніторингу "Українське суспільство", що проводиться Інститутом соціології НАН України, станом на 2006 рік 81% наших громадян не мають потреби і ніколи не користувалися Інтернетом, а 9% - потребують, але не мають можливості. У щорічній доповіді Всесвітнього економічного форуму "Глобальні інформаційні технології - 2006" було озвучено інформацію про те, що Україна посідає 80-те місце у світі за рівнем поширення Інтернету та інших новітніх інформаційних технологій у списку 104 країн, досліджуваних цією неурядовою організацією, що тісно співпрацює з ООН.

Інтернет - це явище не лише технологічне, а й культурне. Весь перебіг розвитку суспільства вів до появи нового інформаційно-комунікативного поля для задоволення тих самих потреб. Як етап культурного розвитку цивілізації Інтернет увібрав у себе шари культурних універсалій, підходів та рішень. І в цьому сенсі його смислове поле зрозуміле навіть новачкові. Новизна моделей соціальної дії в Мережі криється в її базових характеристиках: опосередкованості, анонімності, віртуальності тощо, але попри це загальне культурне тло дає підстави стверджувати, що розвиток комунікаційної складової Інтернету йде в одному річищі із розвитком суспільства.

Життя в Павутині є надзвичайно динамічним. Якщо "Кока-колі" знадобилось 50 років для розкрутки популярного в світі бренду, то каталогу "Yahoo" - лише 5 років для того, щоб його визнаність вийшла далеко за межі Інтернету. Отже, при проведенні PR-акцій в Інтернеті варто враховувати цю специфіку, а за умови доповнення традиційних PR-заходів скоординованими діями в Павутині результат може бути дуже вагомим!

Звісно, можливості Мережі мають межу. В ній неможливо ані намалювати, ані вибудувати найпримітивнішу інсталяцію, ані зняти (поки що) повноцінний фільм. Але - можна все це спроектувати, зробити ескізи. Власне, тому Мережа дедалі більше усвідомлюється як проектний простір, як чудовий інструмент для планування тих чи інших жестів, текстів, творів - з наступним перенесенням створюваного в інші, невіртуальні координати.

Оцінити соціальний потенціал глобальної Мережі Інтернет повною мірою поки що не видається можливим, оскільки цей потенціал, очевидно, ще не реалізований навіть на одну десяту. Соціологія в цьому контексті не може залишатися наукою, яка лише збирає конкретний фактичний матеріал і констатує зміни, що відбуваються. Необхідно розробляти методологічний базис для подальших досліджень, залучати різні парадигмальні підходи для глибокого аналізу Інтернету як наймасштабнішого соціального явища на зламі тисячоліть.

Література