Насущні потреби ринку інформаційних послуг нарівні з бурхливим розвитком телекомунікаційних технологій в останні десятиріччя стали вагомими спонукальними причинами стрімкого розвитку технологій широкого обміну інформацією, побудови потужних територіальних і глобальних обчислювальних мереж.

Створення і розвиток таких мереж є цілком закономірним і природним процесом. Розглядаючи сучасне суспільство як деяку складну динамічну систему, всередині якої постійно відбуваються процеси інформаційного обміну, необхідно особливо виділити як базовий елемент побудови інформаційної інфраструктури такого суспільства технології інформаційного обміну, технології передачі даних на великі відстані, технології побудови систем оперативного доступу до різноманітної інформації.

Сьогодні проблема організації міжмережного обміну даними і побудови на цій основі глобальних комп'ютерних мереж вирішена не тільки на концептуальному, але й на практичному, прикладному рівні. Існує досить велика кількість мереж, що успішно вирішують проблеми організації віддаленого доступу до найрізноманітніших розподілених інформаційних і обчислювальних ресурсів.

Останнім часом найбільше розповсюдження і широку популярність серед абсолютної більшості користувачів комп'ютерних систем отримала мережа Internet, яка, безсумнівно, заслуговує на те, щоб розглянути її більш детально. Ще до того, як Internet набула такого значного поширення серед користувачів мережних інформаційних технологій, вже були відомі і успішно використовувалися спеціалізовані системи, що дозволяли отримати той чи інший вид інформаційних послуг або навіть цілий комплекс таких послуг.

Наприклад, для розсилання електронної кореспонденції, читання електронних варіантів останніх новин, організації прямого спілкування в режимі діалогу між окремими користувачами широко використовувалися і використовуються сьогодні такі мережні служби, як CompuServe, America Online та ін.

Значна кількість мережних діалогових служб мають прекрасний інформаційний сервіс і цілий ряд можливостей, яких немає в Internet. Існує безліч невеликих за своїми технічними можливостями, але досить популярних діалогових служб, так званих BBS (Bulletin Board System) - системи електронних дошок оголошень, які, маючи часто вузькоспеціальну спрямованість, розраховані на інформаційне обслуговування конкретного кола користувачів.

Але на сьогодні безперечним лідером абсолютно по всьому спектру інформаційного обслуговування є всесвітня комп'ютерна мережа - Internet.

Мережа Internet - як всесвітнє явище в Україні - стала доступна в 1991 р. Спочатку це було два-три вузли, що надавали послуги електронної пошти (e-mail).

Мережа Internet - вікно в інформаційний світ людства. І наскільки воно буде широким в Україні, залежить і від процесів, що відбуваються в UAnet, і від Державної політики в цій сфері.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: "Прогноз місця України у формуванні ресурсів "всесвітньої павутини".

У даній курсовій роботі висвітлюються теоретичні аспекти Інтернету. В роботі у стислій та доступній для сприймання формі охарактеризовано сучасний стан Інтернету в Україні, а також її місце у формуванні ресурсів "всесвітньої павутини".

Об'єкт дослідження - розвиток мережі Інтернет в Україні.

Предмет дослідження - місце України у формуванні ресурсів "всесвітньої павутини".

Мета дослідження - проаналізувати і дослідити особливості діяльності мережі Інтернет в Україні, а також перспективи її розвитку.

мережа інтернет україна

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

На перший погляд мережа Internet подібна до звичайних глобальних мереж. Але насправді вона має ряд абсолютно специфічних особливостей і унікальну структуру. Якщо звичайна глобальна комп'ютерна мережа може розглядатися як сукупність територіально розподілених локальних обчислювальних мереж, які, як правило, комутуються між собою за допомогою телефонної мережі, супутникових каналів зв'язку тощо і повністю підтримуються і керуються однією групою фахівців з єдиного центру, то мережа Internet складається з багатьох сотень вільно з'єднаних мереж. При цьому не існує єдиного центру управління, що відповідає за розвиток і функціонування Internet. Тому будь-яке підприємство або установа, маючи свою власну незалежну локальну комп'ютерну мережу, може безперешкодно мати вихід у загальний інформаційний простір, який називаємо Internet. Для отримання такого виходу немає потреби змінювати внутрішню мережну структуру, досить виконати ряд вимог щодо підключення до Internet і організації внутрішнього мережного адресного простору.

Що таке Internet (International Net - інтернаціональна мережа), у загальних рисах відомо кожному. Internet - це не тільки сукупність сучасних технічних пристроїв, але й нове соціальне явище. Людство одержало можливість вільного обміну будь-якою інформацією без державних меж, національних та інших інтересів, без приналежності її клієнтів до етнічного чи якогось іншого класу [7, 14].

Internet - це сукупність величезної кількості мереж, що працюють за єдиними правилами - протоколами обміну інформацією між комп'ютерами. Це розподілена сукупність електронних мереж, що нагадує павутину - World Wide Web (скорочене - WWW). У цій мережі можна передавати будь-яку інформацію, яка являє собою відомості у формі мови, письма, графіки, творів мистецтва, тобто всього, що може бути практично записане на електричні матеріальні носії інформації.

Internet - це унікальний конгломерат локальних, територіальних, глобальних та інших комп'ютерних мереж, з'єднаних в єдиний інформаційний простір, для якого не має значення ні структура, ні методи об'єднання його локальних складових.

Кожна з таких мереж підключається до Internet за допомогою спеціального апаратного забезпечення - маршрутизатора (router). Даний пристрій у загальному випадку виконує безліч функцій, серед яких потрібно особливо відмітити здатність направляти безпосередньо за місцем призначення інформацію, яка функціонує в Internet. При побудові територіальних і глобальних мереж, що об'єднують локальні обчислювальні мережі з однаковою технологією передачі даних (Ethernet, ARCNet та ін.), використовуються інші апаратні пристрої - мости. До функцій таких пристроїв належить аналіз всіх пакетів даних, що функціонують у міжмережному з'єднанні з метою їх доставки за заздалегідь указаною мережною адресою від однієї локальної мережі до іншої.

На відміну від моста, маршрутизатор - це пристрій, який дозволяє не тільки з'єднувати мережі з однаковою технологією передачі інформації, але й організовувати об'єднання найрізноманітніших мереж, що мають різну топологію і специфічні технології обміну даними.

Маршрутизатори є однією з найважливіших складових Internet. Вони використовуються практично в кожному міжмережному з'єднанні Internet для того, щоб обмежити і впорядкувати мережний трафік, визначити найбільш ефективний спосіб доставки пакетів інформації до місця призначення.

Щоб скласти більш повне уявлення про Internet стосовно її технічної і технологічної суті, а також про методи і перспективи її використання, було б корисно коротко зупинитися на історії виникнення і розвитку Internet.

Наприкінці 60-х років XX століття в Міністерстві оборони США були проведені перспективні дослідження з питань створення і використання з військовою метою комп'ютерних мереж, які мали б достатній запас технологічної міцності для того, щоб функціонувати у воєнний час. Концепція побудови таких мереж, яка була розроблена в рамках даних досліджень, сьогодні лежить в основі побудови більшості глобальних мереж, у тому числі і в основі Internet. У рамках даного проекту була розроблена мережа ARPAnet (Advanced Research Projects Agency) - мережа Агентства перспективних наукових проектів. Головним завданням при проектуванні та створенні даної мережі було завдання забезпечення необхідних для роботи в особливих умовах надійності і гнучкості, що дозволило б за потреби замінювати комп'ютери в мережі без додаткових перенастройок самої мережі [7, 15].

У міру роботи над реалізацією даного проекту були визначені найбільш важливі складові нової мережі. Особлива увага при цьому була приділена способам оптимізації можливого шляху доставки повідомлень, методам побудови служби електронної пошти і служб поширення екстрених новин. Жодна з нових можливостей мережі не розроблялася як комерційний продукт. В основу програмних і технічних рішень, що розроблялися, спочатку закладався принцип відкритих стандартів, якими за необхідності могли користуватися всі бажаючі.

Саме завдяки тому, що концепція, технологія і стандарти інформаційного обміну (за винятком лише деяких засекречених елементів) мали і мають відкритий характер, дана мережа і набула такої широкої популярності. Основна ідея відкритості мережі полягала в тому, що подібний підхід до проектування і розробки такого масштабного програмно-технічного комплексу забезпечував максимальну стабільність і надійність усієї мережі, робив її більш доступною і корисною.

Тому мережа ARPAnet, що спочатку розроблялася виключно для військових цілей, уже в середині 1970-х років стала частіше використовуватися в мирних цілях. Саме в цей час вона набуває загальноосвітнього напряму. В основній своїй масі користувачами даної мережі стали університетські наукові центри та університетські вчені. Однак найбільш вражаючі зміни у способах і методах використання нової глобальної мережі сталися в останнє десятиріччя. Повсюдна комерціалізація мережі дозволяє сьогодні всім бажаючим купити доступ у світовий інформаційний простір, отримуючи при цьому повний спектр інформаційних, рекламних, розважальних та інших послуг, що надаються найрізноманітнішими компаніями і фірмами.

У 1987 p. контракт на управління і розвиток мережі був переданий компанії Merit Network Inc., яка займалася освітньою мережею Мічигану спільно з ШМ і МСІ. Стара фізично мережа була замінена більш швидкими (приблизно в 20 раз) телефонними лініями. Замінені на оперативніші і мережеві керуючі машини.

Процес удосконалення мережі йде безперервно. Однак більшість цих перебудов відбувається непомітно для користувачів. Увімкнувши комп'ютер, ви не побачите оголошення про те, що найближчі півроку Internet не буде доступний через модернізацію. Можливо навіть, що перевантаження мережі та її удосконалення створили зрілу та практичну технологію. Проблеми були вирішені, а ідеї розвитку перевірені в роботі.

Важливо відмітити те, що зусилля NSF з розвитку мережі призвели до того, що будь-який бажаючий може отримати доступ до мережі. Раніше Internet був доступний тільки для дослідників в галузі інформатики, державним службовцям і підрядчикам. NSF сприяв загальному доступу Internet у галузі освіти, вкладаючи гроші в приєднання учбового закладу до мережі, тільки якщо той, у свою чергу, мав плани розповсюджувати доступ далі. Таким чином, кожний студент чотирирічного коледжу міг стати користувачем Internet.

А потреби продовжують зростати. Більшість таких коледжів на Заході вже приєднані до Internet, робляться спроби підключити до цього процесу середні та початкові школи. Випускники коледжів чудово обізнані щодо переваг Internet і розповідають про них своїм роботодавцям. Вся ця діяльність призводить до безперервного зростання мережі, до виникнення та розв'язання проблем цього зростання, розвитку технологій і системи безпеки мережі.

І хоча в 1991 p. ARPnet припинила своє існування, мережа Internet існує, її розміри набагато перевищують первинні, оскільки вона об'єднала безліч мереж у всьому світі. Діаграма 1.1 ілюструє зростання числа хостів, підключених до мережі Internet із 4 комп'ютерів - у 1969 p., до 8,3 мільйонів - у 1994 р. Хостом у мережі Internet називають комп'ютери, які працюють в операційній системі з багатьма завданнями (Unix, VMS), підтримуючі протоколи TCP/IP і які надають користувачам які-небудь мережеві послуги.

Найістотнішою відмінністю Internet від інших територіальних і глобальних комп'ютерних мереж, як уже зазначалося, є те, що не існує єдиного пункту управління даною мережею, який би координував її роботу на правах певного диспетчерського центру. З погляду технічної та організаційної структури, Internet - це вся сукупність комп'ютерів і окремих локальних обчислювальних мереж, сукупність телекомунікаційного обладнання (телефонні мережі, супутники зв'язку, виділені канали зв'язку і т. ін.), пов'язана в єдиний інформаційний простір по всьому світу. Будь-який персональний комп'ютер, будь-який користувач може по праву вважатися невід'ємною частиною єдиного кіберпростору, що охоплює з кожним днем все більші території і залучає до своєї сфери все більшу кількість користувачів [7, 17].

Ще одним важливим аспектом існування і розвитку Internet є той факт, що в цій мережі немає і не може бути єдиного власника, який розпоряджається всією мережею цілком на правах власності. Будь-яка компанія, що надає інформаційні послуги в Internet, будь-який науковий або навчальний центр мають тільки певну, дуже обмежену частину даної мережі у вигляді апаратного і програмного забезпечення, що відповідає за об'єднання розрізнених комп'ютерів в єдине ціле. З точки зору інформаційного змісту Internet слід зауважити, що вся інформація, яка циркулює в надрах даної мережі, не має власника і розповсюджується абсолютно вільно.

Але сказане зовсім не означає, що мережа Internet є безглуздим нагромадженням інформаційного забруднення, серед якого важко відшукати корисні і необхідні дані. Тим більш неправильне уявлення про Internet як про стихійне об'єднання величезної кількості комп'ютерів, яке неможливо впорядкувати та організувати. Існують спеціалізовані добровільні і суспільні об'єднання та організації, що спостерігають за розвитком мережі і координують її роботу. Основна група таких ентузіастів Internet - це Internet Society або ISOC - Товариство прихильників Internet. Дана організація не має офіційних повноважень щодо управління мережею, проте стала неофіційним центром, що визначає основні напрями розвитку і вдосконалення Internet. Неофіційним інженерно-технічним центром Internet, що займається розробкою, розвитком, упровадженням і супроводом нових технологій, специфікацій і стандартів Internet є Internet Engineering Task Force - IETF, або Інженерні сили Internet. Основні функції даного центру можна сформулювати таким чином:

розв'язання невідкладних технічних і технологічних проблем функціонування Internet;

розробка правил використання мережних протоколів;

розробка і стандартизація термінології для розв'язання технічних проблем функціонування Internet;

вироблення рекомендацій, пов'язаних зі стандартизацією протоколів обміну даними в Internet;

значне поширення нових технологій в Internet;

проведення різних заходів щодо обміну інформацією між користувачами, дослідниками, розповсюджувачами інформаційних послуг і мережними адміністраторами Internet.

На сьогодні вже понад 30 млн людей по всьому світі користуються інформаційним середовищем Internet, наразі кількість користувачів щомісяця збільшується приблизно на 15 відсотків (дані отримані з серверу http://www.kap.net). Одночасно збільшуються й обсяги пропонованої актуальної інформації - щодня до мережі підключаються нові комп'ютери. Сьогодні більшість може купити доступ до Internet (замість того, щоб одержувати його через університети, урядові організації тощо), компанії можуть легко організувати свої віртуальні крамниці в Internet таким чином, щоб користувачі Internet легко могли знайти їх.

1.2 Інтернет як технологічна основа глобалізації