Дослідження можливостей технології Flash та ActionScript з метою створення інтерактивних модулів навчання

Мінімальні вимоги до апаратного забезпечення:

· IBM-сумісний комп'ютер, не нижче Pentium IІ, RAM-128Mb, SVGA-800*600*16bit;

· Вільний простір на жорсткому диску не менш 12 Мб.

Додаткове програмне забезпечення: встановлення Adobe Flash Player 9.

Джерела розробки

Джерелами розробки дипломної роботи є:

· загальний опис технології процесу;

· довідкова література;

· наукова література;

· технічна література;

· програмна документація.

Теоретичні аспекти проектування систем тестування. Тестологія як наука та основні її положення

Тестування (від англ. test - досвід, проба) - метод психологічної діагностики, що використовує стандартизовані питання і завдання (тести), що мають певну шкалу значень. Застосовується для стандартизованого вимірювання індивідуальних відмінностей.

Існують три основні сфери застосування тестування:

а) освіта - у зв'язку із збільшенням тривалості навчання і ускладненням учбових програм;

б) професійна підготовка і відбір - у зв'язку із збільшенням темпу зростання і ускладненням виробництва;

в) психологічне консультування - у зв'язку з прискоренням соціодинамічних процесів. Тестування дозволяє з відомою вірогідністю визначити актуальний рівень розвитку у індивіда необхідних навиків, знань та особових характеристик.

Процес тестування може бути роздільний на три етапи:

1) вибір тесту (визначається метою тестування і мірою достовірності і надійності тесту);

2) його проведення (визначається інструкцією до тесту);

3) інтерпретація результатів (визначається системою теоретичних допущень щодо предмету тестування).

На всіх трьох етапах необхідна участь кваліфікованого психолога.

У класичній - вітчизняної і зарубіжної - теорії тестів існує загальноприйнята класифікація тестових завдань:

- завдання закритої форми, ЗЗФ (multiple-choice item) (ТМВ - тест множинного вибору, завдання з вибором вірної/вірних відповіді/відповідей - виборчі тести, приведені найменування є термінами-дублетами основного);

- завдання відкритої форми, ЗВФ (free response item, recall-tupe ts.) (відкриті завдання, завдання на доповнення, завдання з вільно конструйованою відповіддю, тест по методиці доповнення, методика відновлення, клоуз-тест - перелік дублетних найменувань);

- завдання на встановлення відповідності, ЗВВ (matching item) (завдання на відповідність, тест перехресного вибору);

- завдання на встановлення правильної послідовності, ЗВПП (тест на систематизацію, тест на угрупування).

Сукупність загальних вимог до тестових завдань:

- кожне завдання має свій порядковий номер, який може мінятися після об'єктивної оцінки трудності завдання і вибору стратегії пред'явлення завдань тесту;

- кожне завдання має еталон правильної відповіді;

- всі елементи завдання розташовуються на певних місцях, фіксованих в межах вибраної форми;

- завдання однієї форми супроводжуються стандартною інструкцією, що передує формулюванню завдань в тесті;

Для кожного завдання розробляється правило виставляння дихотомічної або політомічної оцінки і т.д.

Після обробки тестових даних і інтерпретації результатів обробки передтестові завдання здобувають статус тестових. Правда, в категорію тестових потрапляють не все, а тільки ті, які володіють хорошими статистичними характеристиками.

До характеристик тестових завдань відносяться:

- Трудність тестових завдань. Оцінка трудності тестових завдань проводиться по-різному залежно від вибраної теорії методів обробки емпіричних результатів виконання тесту.

- Гомогенність тестових завдань При конструюванні тесту необхідно мати чітке уявлення про зміст завдань, які передбачається включити в остаточну версію тесту. Зміст завдань повинен відповідати властивості гомогенності, що вказує на ступінь його однорідності з погляду оцінюваної якості учня. Таким чином, гомогенність (однорідність) - це характеристика завдання, що відображає ступінь відповідності його змісту вимірюваній властивості учня. У педагогічних підсумкових тестах роль оцінюваної властивості відводиться рівню підготовки по предмету.

Вимоги до діагностичних тестів

Виділяють п'ять загальних вимог до тестів контролю знань:

· валідність;

· визначеність (загальнозрозумілість);

· простота;

· однозначність;

· надійність.

Валідность. Адекватність і дієвість тесту. Критерій доброякісності тесту, що характеризує точність вимірювання досліджуваної властивості, характеристики, а також що показує, наскільки окремі його складові адекватні досліджуваній проблемі. Валідність тесту визначається кореляцією його результатів з іншими критеріями, наприклад, успішністю виконання відповідної діяльності. Показник точності педагогічного вимірювання і стійкості результатів тестування до дії сторонніх або випадкових чинників. Тест вважається надійним, якщо він дає одні і ті ж (або дуже близькі) показники для кожного випробовуваного при повторному тестуванні. При цьому необхідно, щоб самі випробовувані не змінили свій рівень підготовки перед другим тестуванням, а їх мотивація до отримання якнайкращих результатів залишилася тією ж самою. Валідний тест - це тест, який вимірює те, для вимірювання чого призначений. У тестології виділяють наступні види валідності: очевидна; змістовна; конструктивна; критеріальна; конкурентна (порівняльна)

Виконання вимоги визначеності (загальнодоступності) тесту необхідне не тільки для розуміння кожним учнем того, що він повинен виконати, але і для виключення правильних відповідей, що відрізняються від еталону.

Вимога простоти тесту означає, що тест повинен мати всі завдання приблизно одного рівня складності, тобто він не повинен бути комплексним і складатися із завдань різного рівня складності. Однозначність визначають як подібність оцінки якості тесту різними експертами. Для виконання цієї вимоги тест повинен мати еталон.

Надійність тесту показує, наскільки точно даний тест вимірює явище, що вивчається. Надійний тест - це тест, який внутрішньо узгоджений, або дає одні і ті ж результати для кожного випробовуваного при повторному тестуванні. Надійність характеризує точність тесту як вимірювального інструменту, стійкість його до дії перешкод. На практиці використовуються 3 основних методу оцінки ретестової надійності: повторне тестування (проводиться через 2 тижні по тому ж тесту); паралельне тестування (даються 2 паралельних форми тесту, що вимірюють одну і ту ж якість); розщеплювання (ділять завдання на парні і непарні, оскільки усередині тесту деякі форми завдань є паралельними, звідси виходить 2 тести).

Основні форми і види тестів

Слід розрізняти два основні підходи до розробки тестів для конкурсного (професійного відбору) і для атестації учнів: нормативно-орієнтований і критеріально - орієнтований. Перший підхід дозволяє порівнювати учбові досягнення (рівень знань і умінь) окремих випробовуваних один з одним на основі розподілу балів. А критеріально - орієнтований підхід дозволяє оцінювати, в якому ступені випробовуваний оволодів необхідним для професійної діяльності учбовим матеріалом. Обидва ці підходи в рівній мірі необхідні для створення діагностичних тестів в інтелектуальних повчальних системах.

Між нормативно-орієнтованими і критеріально-орієнтованими тестами існує ряд відмінностей, що полягають не в самих тестових завданнях, а в інтерпретації індивідуальних балів. Перша відмінність - цілі створення тесту. Нормативно-орієнтовані тести дозволяють оцінити відповідність знань і умінь випробовуваного деякій нормі: підходить - не підходить. Критеріально-орієнтовані тести дають можливість оцінки рівня того, хто навчається і ефективності програми навчання. Друга відмінність - рівень деталізації області змісту. Для критеріально - орієнтованих тестів найчастіше потрібна велика деталізація. Третя відмінність - статистична обробка. Оброблені бали по результатах нормативно - орієнтованого тестування базуються на статистичних даних нормативної групи, тобто специфічної достатньо великій вибірці випробовуваних, для чого застосовуються спеціальні нормативні шкали. Крім того, існує і ряд інших відмінностей.

В даний час найбільшого поширення набули наступні форми тестових завдань:

· закрита, така, що припускає вибір одного або правильніших варіантів відповідей з числа запропонованих;

· форма на встановлення відповідності між двома запропонованими множинами;

· відкрита форма з обмеженнями на відповідь, що припускає введення як відповідь одного або декількох чисел, слів або формул;

· форма на встановлення правильної послідовності.

Введення в тест завдань з багатоваріантними відповідями розвиває потребу в пошуку різних шляхів рішення задачі, що необхідне для досягнення основної мети навчання уміння самостійно вибирати спосіб виконання поставленого завдання.

Використання комп'ютерів розширює можливості в застосуванні різних форм тестів. Зокрема можлива автоматична перевірка текстових відповідей.

Складання тестів і визначення їх області змісту

При вивченні будь-якої учбової дисципліни особливе важливі теми, без знання яких неможливе засвоєння складнішого матеріалу в процесі навчання або які будуть необхідні в роботі за фахом. Важливість яких-небудь розділів курсу можна врахувати, збільшивши частку питань по цих розділах в загальній кількості питань. Проте найбільш важливі розділи не завжди містять більше всього матеріалу.

При складанні завдань тесту слід дотримувати ряд правил, необхідних для створення надійного, збалансованого інструменту оцінки знань. В першу чергу, необхідно проаналізувати зміст завдань з позиції рівного представництва в тесті різних учбових тем, понять, і т.д. Тест не повинен бути навантажений другорядними термінами, неістотними деталями з акцентом на механічну пам'ять. Завдання тесту повинні бути сформульовані чітко, стисло і недвозначно, щоб все учні розуміли сенс того, що у них питається. Важливо прослідкувати, щоб жодне завдання тесту не могло служити підказкою для відповіді на інше.

Варіанти відповідей на кожне завдання повинні підбиратися так, щоб виключалися можливості простої здогадки або відкидання свідомо невідповідної відповіді.

Важливо вибирати найбільш прийнятну форму відповідей на завдання. Враховуючи, що питання, що ставиться, повинне бути сформульоване коротко, бажано також стисло і однозначно формулювати відповіді. Наприклад, зручна альтернативна форма відповідей, коли учень повинен підкреслити одне з перерахованих рішень «так - ні», «вірно - невірно».

Завдання для тестів повинні бути інформативними, відпрацьовувати одне або декілька понять, визначень і т.д. При цьому тестові завдання не повинні бути дуже громіздкими або дуже простими. Варіантів відповідей на завдання повинно бути, по можливості, не менше п'яти, а як невірні відповіді бажано використовувати найбільш типові помилки.

Для атестації студентів можна використовувати критеріально-орієнтовані тести. При цьому необхідно вирішити завдання вимірювання рівня того, хто навчається для великої області знань, навиків і умінь, з урахуванням ступеня важливості і об'єму матеріалу, що вивчається, в розділах курсу. Для цього необхідно:

1) визначити галузь, зміст та мету тестування, провести аналіз учбової дисципліни і відібрати матеріал для тесту;

2) задати обмеження і вибрати підходи до процесу розробки, створити план тесту і його специфікацію;

3) створити завдання і провести їх аналіз експертами для оцінки конгруентності області змісту і цілям тестування;

4) провести пробне тестування і проаналізувати його результати;

5) вибрати стандарти оцінювання;

6) оцінити надійність і валідність тесту;

7)кінцеве доопрацювання тесту і його паралельних форм.

Принципи побудови автоматизованих систем контролю знань

Сформулюємо основні принципи побудови автоматизованих систем контролю знань (АСКЗ) нового покоління, засновані на методах і моделях, що розвиваються в рамках теорії інтелектуальних обчислень та інженерії знань. Ці принципи визначають концепцію інтелектуального тестування, що є найбільш адекватною уявленням викладача про необхідну організацію процесу контролю і оцінювання знань і що дозволяє реалізувати неформалізовані раніше педагогічні прийоми і методики:

1. Перехід від завдання істинності пропонованих варіантів відповідей в категоріях двійкової логіки («вірно - невірно») до більш загальної і універсальної схеми оцінювання відповідей функціями переваги, що визначені в категоріях нечіткої логіки. Звернемо увагу, що такий перехід не заперечує традиційного підходу, оскільки відповідно до сучасних уявлень двійкова логіка може вважатися окремим (точніше, виродженим) випадком нечіткої логіки.

2. Перехід від індивідуального організації тесту до колегіальної експертної підготовки всіх його етапів, що збільшить довіру кінцевих користувачів до АСКЗ і підвищить валідність результатів тестування.

3. Кількісне визначення складності і важливості кожного тестового завдання за пропорційною цифровою шкалою, що дасть можливість підвищити об'єктивність оцінювання демонстрованих знань.

4. Розподіл безлічі тестових завдань на тематичні підмножини, елементи яких семантично корелюють один з одним, з обов'язковим ранжируванням як тестових завдань усередині кожної підмножини, так і виділених підмножин між собою. Реалізація цього принципу створить об'єктивну основу для формалізації ряду вживаних в даний час «ручних» методик контролю знань - таких, наприклад, як оцінювання широти або глибини знань, тести підвищеної або зниженої складності та інші.

5. Перехід від характерного для сучасних АСКЗ використання програмно реалізованих алгоритмів прямого тестування (при якому вибір чергового завдання практично не залежить від відповідей на попередні питання) до їх модульного конструювання при підготовці тесту, а також до побудови алгоритмів адаптивного тестування, що обумовлюють вибір чергового i-го завдання відповідями на попередніх (i-1)-м, (i-2) -м, ... кроках тесту. Реалізація цього принципу дозволить формалізувати широко вживані в педагогічній практиці методики додаткових, навідних і уточнюючих питань.

6. Побудова, уніфікований опис і однотипна реалізація в рамках однієї і тієї ж АСКЗ набору алгоритмів тестування, що реалізують різні методики контролю знань, і надання організатору тестування можливості вибирати в конкретній ситуації ті з них, застосування яких або відповідає нормативними документами, або визначається його власними перевагами.

7. Створення інструментарію для побудови, настройки і модифікації різних шкал підсумкового оцінювання знань, включаючи як можливість зміни кількості і ширини оціночних інтервалів, так і визначення і варіювання зон невизначеності оцінок. Це дає можливість організувати параметричний аналіз валідности проміжних і підсумкових результатів тестування.

8. Автоматизація найбільш трудомісткого етапу підготовчої стадії тестування, пов'язаного з формуванням безлічі тестових завдань і варіантів відповідей на них. Базис цієї процедури можуть скласти, зокрема, формалізована модель знань по дисципліні, що вивчається, представлена у вигляді структурованої семантичної мережі, і відомі з інженерії знань фрейм-технології.

Практичне здійснення пропонованих принципів дозволяє говорити про створення нового класу систем тестування - Інтелектуальних автоматизованих систем контролю знань (ІАСКЗ).

Системи контролю знань в умовах Болонського процесу

Найбільш важливим кроком реалізації Болонської конвенції є створення об'єктивної системи контролю знань, одним з напрямів якої є тестування.

Участь в Болонському процесі дозволить збільшити мобільність студентів і викладачів, надаючи можливість під час навчання міняти країну і університет для поповнення своїх знань. Українська вища школа вигідно відрізняється фундаментальним характером освітніх програм. Для того, щоб використовувати цю перевагу і привертати студентів з інших країн, нам необхідно брати участь в побудові загальноєвропейської системи. Для того, щоб наші дипломи признавалися, нам необхідно повсюдно перейти на дворівневу систему освіти (бакалаврат і магістрат), відмовитися від системи заліків учбових програм згідно годин і ввести єдину систему залікових одиниць, або, як їх ще називають, кредитів, поширену в Європі і передбачаючу, що для отримання певної кваліфікації студент повинен набрати потрібну кількість одиниць трудомісткості в одному або декількох університетах, ввести систему об'єктивної оцінки знань учнів. Все це пов'язано з розвитком тестових технологій і введенням обов'язкового тестування знань.

Головні цілі Болонского процесу: (1998/99 - 2010)

I. Створення системи чітких і зіставних кваліфікацій (зокрема, за рахунок введення додатків до дипломів - Diploma Supplement):

- зростання зайнятості європейських громадян;

- підвищення міжнародної конкурентноздатності європейської освіти.

II. Реформа систем вищої освіти:

- перехід на 2-х рівневу систему підготовки: бакалавр і магістр;

- доступ до другого циклу вимагає успішного завершення першого (тривалість не менш 3-х років).

III. Введення системи кредитних одиниць:

- по типу європейської системи залікового перекладу ECTS;

- засоби підтримки великомасштабної мобільності студентів.

IV. Усунення перешкод на шляху академічної мобільності:

- студентів;

- викладачів;

- наукових співробітників і адміністративного персоналу для участі в загальноєвропейських дослідженнях.

V. Європейська співпраця в забезпеченні якості вищої освіти.

Незважаючи на досягнення освіти, які забезпечує нова соціополітична система України, вона, однак, ще не забезпечує потрібної якості.

Чимало випускників вищих навчальних закладів не досягли належного рівня конкурентоспроможні на європейському ринку праці. Це зобов'язує глибше аналізувати тенденції в європейській та світовій освіті.

Необхідність реформування системи освіти України, її удосконалення і підвищення рівня якості є найважливішою соціокультурною проблемою, яка значною мірою обумовлюється процесами глобалізації та потребами формування позитивних умов для індивідуального розвитку людини, її соціалізації та самореалізації у цьому світі.

Зазначені процеси диктують перш за все необхідність визначення, гармонізації та затвердження нормативно-правового забезпечення в галузі освіти з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем стандартів та сертифікації.

В Україні, як і в інших розвинених країнах світу, вища освіта визнана однією з провідних галузей розвитку суспільства. Стратегічні напрямки розвитку вищої освіти визначені Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про вищу освіту», Національною доктриною розвитку освіти, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України.

Основною метою державної політики в галузі освіти є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, оновлення змісту освіти та організації навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень.

Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку вищої освіти є:

· особистісна орієнтація вищої освіти;

· формування національних і загальнолюдських цінностей;

· створення для громадян рівних можливостей у здобутті вищої освіти;

· постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;

· запровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій;

· формування в системі освіти нормативно-правових і організаційно-економічних механізмів залучення і використання позабюджетних коштів;

· підвищення соціального статусу і професіоналізму працівників освіти, посилення їх державної і суспільної підтримки;

· розвиток освіти, як відкритої державно-суспільної системи;

· інтеграція вітчизняної вищої освіти до європейського та світового освітніх просторів.

Сучасні загальноцивілізовані тенденції розвитку роблять системоутворюючий вплив на реформування системи освіти України, яке передбачає:

· перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогу задовольняти можливості особистості в здобутті певного освітнього та кваліфікаційного рівня за бажаним напрямком відповідно до її здібностей, та забезпечити її мобільність на ринку праці;

· формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла б

· інтересам особи та потреби кожної людини і держави в цілому;

· підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення умов для навчання на протязі всього життя;

· піднесення вищої освіти України до рівня вищої освіти в розвинутих країнах світу та її інтеграція у міжнародне науково-освітнє співтовариство.

Стратегічними завданнями реформування вищої освіти в Україні є трансформація кількісних показників освітніх послуг у якісні. Цей трансформаційний процес має базуватися на таких засадах:

· по перше, це національна ідея вищої освіти, зміст якої полягає у збереженні і примноженні національних освітніх традицій. Вища освіта покликана виховувати громадянина держави Україна, гармонійно розвинену особистість, для якої потреба у фундаментальних знаннях та у підвищенні загальноосвітнього і професійного рівня асоціюється зі зміцненням своєї держави;

· по друге, розвиток вищої освіти повинен підпорядковуватись законам ринкової економіки, тобто закону розподілу праці, закону змінності праці та закону конкуренції, оскільки економічна сфера є винятково важливою у формуванні логіки суспільного розвитку.

Водночас, необхідно враховувати при цьому не менш важливі чинники - соціальні, політичні, духовного життя, суспільної свідомості, культури та морально психологічних цінностей. Значна частина проблем, що накопичилася у системі вищої освіти, пов'язані насамперед з розбалансованістю комплексу зазначених чинників суспільних перетворень;

· по третє, розвиток вищої освіти слід розглядати у контексті тенденцій розвитку світових освітніх систем, у т.ч. європейських.

Зокрема, привести законодавчу і нормативно-правову базу вищої освіти України до світових вимог, відповідно структурувати систему вищої освіти та її складові, упорядкувати перелік спеціальностей, переглянути зміст вищої освіти; забезпечити інформатизацію навчального процесу та доступ до міжнародних інформаційних систем. Вищій школі необхідно орієнтуватись не лише на ринкові спеціальності, але й наповнити зміст освіти новітніми матеріалами, запровадити сучасні технології навчання з високим рівнем інформатизації навчального процесу, вийти на творчі, ділові зв'язки з замовниками фахівця.

Дослідження особливостей використання технології Flash та Actionscript. Базові поняття технології Flash

Створення tweened-анімації трансформації

При включенні у фільм tweened-анімації трансформації, треба мати на увазі наступну обставину. За умовчанням Flash намагається провести перехід від однієї форми до іншої найкоротшим шляхом. Тому проміжні кадри можуть виявитися вельми несподіваними для вас.

На відміну від анімації руху, tweened-анімація трансформації може бути створена тільки за допомогою панелі інспектора властивостей кадру.

Застосування вузлових точок форми

Для управління складнішими змінами форми використовуються так звані вузлові точки форми (shape hints), які визначають, як фрагменти первинної форми будуть перенесені в нову форму. Вузлові точки використовуються для ідентифікації тих точок початкової форми, взаємне розташування яких потрібно зберегти. Найбільш характерний приклад використання вузлових точок - анімація міміки обличчя, при якій деякі його частини (очі, зокрема) не повинні брати участь в трансформації. Вузлові точки позначаються на зображенні невеликими кухлями з буквами. Букви (від а до z) використовуються як імена (ідентифікаторів) вузлових точок. Кожній вузловій точці на початковому зображенні повинна відповідати крапка з тим же ім'ям на результуючому зображенні. Всього для однієї фігури може бути використано не більше 26 вузлових точок (по числу букв алфавіту). Вузлові точки на початковому зображенні забарвлені в жовтий колір, а на результуючому - зеленим.

Типи символів

У Flash існує три основних типу символів: графічні, кнопки і кліпи.

Графічний символ (graphic symbol) використовується у фільмі як статичне або анімоване зображення. Його поведінка описується за допомогою часової діаграми основного фільму. Графічному символу не можуть бути призначені інтерактивні засоби управління і звуковий супровід.

Символ-кнопка (button symbol) призначений для включення у фільм інтерактивних кнопок, що реагують на дії користувача і керівників відтворенням фільму. З цією метою символу-кнопці можуть бути призначені події (events), на які вона повинна реагувати, і дії (Actions), які ініціалізувалися цими подіями. Крім того, з кнопкою може бути пов'язаний звуковий супровід.

Символ-кліп (movie clip symbol) служить для включення в бібліотеку фільму повторно використовуваних анімацій. Кожен кліп має свою власну часову діаграму, яка відтворюється незалежно від часової діаграми основного фільму. Кліп може містити власні інтерактивні елементи управління, а також кліпи нижчого рівня вкладеності. З іншого боку, і кнопка може містити кліп, що дозволяє її «пожвавити».

Оскільки відмітна особливість будь-якого символу - це зв'язок з бібліотекою, то до сімейства символів цілком можна віднести ще чотири різновиди елементів фільму: звук; імпортовані растрові зображення; шрифт-символ; відео-кліп. Будь-який з цих елементів, будучи імпортованим, обов'язково поміщається автоматично в бібліотеку фільму, і потім може бути багато разів використаний у фільмі довільне число раз без необхідності «розмноження».

Об'єкт Button

Кнопки використовуються дуже часто, і не тільки в додатках, але й в звичайних інтерактивних фільмах Flash, наприклад, для створення Web-сайтов.

Об'єкт Button "відповідає" за доступ до кнопки з сценаріїв ActionScript. Цей об'єкт надає набір властивостей і методів, за допомогою яких і здійснюється управління кнопкою.

Екземпляри об'єкту Button створюються самим Flash для кожної кнопки, для якої ми задали ім'я. Нам самим створювати їх не потрібно.