Аналіз факторів, які зумовлюють негативний інформаційно-психологічний вплив на особовий склад внутрішніх військ МВС України під час проведення спеціальних операцій

Наявність цих відомостей у поєднанні зі знаннями про можливі канали добування даних сприятиме досягненню загальної мети заходів, у межах яких здійснювалося дезінформування.

Аналіз запропонованої моделі свідчить, що планування та здійснення дезінформаційних заходів чи заходів виявлення дезінформації в системі добування даних і прийняття інформаційних рішень потребує такого порядку дій: - визначення якісних показників, що характеризують дезінформацію;

- встановлення особливостей організаційної структури проходження інформації від джерела до користувача;

- оцінка кількісних і якісних показників, що характеризують середовище і є необхідними для аналізу можливого спотворення параметрів елементів даного середовища;

- дослідження інформаційних моделей об'єкта й суб'єкта, каналів передавання інформації тощо.

Якщо дезінформаційні заходи проводять з дотриманням усіх принципів і вимог, то дуже важко розпізнати вид і форми впровадження дезінформації, а принцип комплексності проведення дезінформаційних заходів виключає можливість визначення окремого вузла її впровадження. Тому постає проблема застосування спеціальних методик розпізнавання дезінформації [53, 58].

Але дезінформація не завжди ефективний метод придушення носіїв інформації і, особливо, кур'єрів. Саме тому існує спосіб залякування (ініціювання страху), який полягає у формуванні станів неспокою, депресії або апатії, пробудження почуття страху перед реальною або вигаданою небезпекою, а також перед невідомістю. Кінцева мета залякування - максимальне зниження морально-психологічної стійкості противника, параліч його волі до опору. Залякування доцільно проводити для впливу на противника, який: несе великі втрати; знаходиться в оточенні; перейшов до оборони; відступає; зазнає нестачу продовольства, боєприпасів та інших засобів; поступається в чисельності; піддається ураженню від високоточної зброї або зброї масового ураження; зазнає поразок у бойових діях.

Велике значення має вибір часу залякування. Наприклад, залякування доцільно використовувати відразу після вогневої підготовки, коли ступінь психічної напруги й інтенсивність реакції страху у військовослужбовців противника є максимальними. Іншим важливим фактором є вибір оптимальної форми психологічного впливу. Залежно від особливостей конкретної ситуації необхідно використовувати усну пропаганду, радіозасоби (наприклад, входження в бойові мережі противника), друковані засоби і т.ін.

Прийоми емоційного придушення, що використовуються в арсеналі інформаційно-психологічного впливу, надзвичайно різноманітні. Вибір того чи іншого з них визначається умовами впливу, характером службово-бойових дій, специфікою об'єкта навіювання. Серед них виділяють:

- емоційне придушення засобами невербального звукового впливу (звуки запису дитячого плачу, похоронної музики, важкої рок-музики, різноманітних дратівливих звуків [крики, завивання сирени, звуки вибухів, свист бомб]);

- придушення шляхом демонстрації безглуздості конфлікту;

- придушення шляхом показу реальності загибелі або каліцтва;

- придушення шляхом посилання на ті реальні труднощі (брак продовольства, боєприпасів, медикаментів тощо), яких зазнає противник (необхідно навіювати, що такі труднощі набули постійного характеру та збільшуються);

- придушення шляхом апеляції до незадоволених сексуальних потреб військовослужбовців;

- емоційне придушення шляхом ствердження, що «поки солдат б'ється на фронті, його сім'я зазнає в тилу утисків, його близькі залишились без засобів до існування, а жінка змушена займатися проституцією».

Спосіб ініціювання агресивних емоційних станів призначений для формування у військовослужбовців противника таких емоцій, як підозрілість, недоброзичливість, гнів, ненависть, з метою внесення суперечностей у їхнє середовище. Агресивні емоційні стани виникають щодо певного об'єкта, їх звичайно супроводжують процеси зараження, а також стереотипізації уявлень у створюваному “образі ворога”. Ініціюючи такі стани, психологи ставлять за мету внесення розколу в середовищі противника, пробудження там взаємної ворожості на соціальному, етнічному, релігійному або ідеологічному ґрунті. Визначені також основні теми, використання яких у навіючому впливі дає змогу вносити розкол у таборі противника. Це:

- розходження в політичних поглядах між громадянами ворожої держави та їхніми союзниками, етнічні, расові й регіональні суперечності;

- релігійні, політичні або соціальні відмінності;

- ворожість цивільного населення противника до своїх військовослужбовців;

- суперечності між офіцерським складом, сержантами та рядовими солдатами;

- відмінності між комфортними умовами для військовослужбовців у пункті постійної дислокації й важкими умовами для особового складу частини в районі проведення спеціальної операції;

- невдоволеність цивільного населення протиборчої сторони бюрократичною системою влади, суперечності між панівною елітою й опозиційними політичними партіями (організаціями);

- несправедливе оподаткування або його високий рівень;

- забезпеченість продовольством і предметами широкого вжитку вузької групи керівництва на тлі загального дефіциту.

Маніпулювання свідомістю спрямоване на встановлення володарювання над духовним станом людей, управління ними шляхом нав'язування ідей, установок, мотивів, стереотипів поведінки, вигідних суб'єкту впливу. Маніпулювання здійснюється настільки уміло, що його застосування не помічається об'єктом впливу [66]. Виділяють три рівні маніпулювання:

- рівень підсилення існуючих у свідомості людей необхідних маніпуляторові ідей, установок, мотивів, цінностей, норм;

- рівень часткових, малих змін поглядів на цю чи іншу подію, процес, факт, що також справляє вплив на емоційне й практичне ставлення до конкретного явища;

- рівень кардинальної зміни життєвих установок шляхом повідомлення об'єктові сенсаційних, драматичних, надзвичайно важливих для нього відомостей.

За допомогою маніпулювання можна досягти швидкої зміни життєвих установок в основному на перших двох рівнях впливу. Кардинальні зміни поглядів однієї людини, групи людей або соціальної спільноти потребують, за їхньою думкою, комплексного впливу на свідомість протягом тривалого часу. Встановлено також, що більш обізнаними людьми важче маніпулювати. Тому об'єкту маніпулювання подають сурогат - урізану, скорочену інформацію, і тільки таку, що відповідає меті психологічного впливу. Маніпулювання включає низку способів, деякими з яких є:

- спосіб інформаційного перевантаження;

- спосіб дозування інформації;

- спосіб великої брехні;

- спосіб своєчасної брехні;

- спосіб змішування правдивих фактів із найрізноманітнішими

припущеннями, гіпотезами, слухами;

- спосіб зволікання;

- спосіб зворотного удару тощо.

При застосуванні способу інформаційного перевантаження повідомляється дуже велика кількість інформації, основну частину якої складають абстрактні розмірковування, непотрібні подробиці, різноманітні дурниці та інше «сміття». В результаті об'єкт не може розібратися у справжній суті проблеми.

При застосуванні способу дозування інформації повідомляється тільки частина відомостей, а решта ретельно приховується. Це призводить до того, що картина реальності спотворюється в ту чи іншу сторону або взагалі стає незрозумілою.

Спосіб великої брехні ґрунтується на твердженні, що чим нагліша й брехливіша брехня, тим скоріше в неї повірять, головне - подавати її максимально серйозно.

Спосіб своєчасної брехні полягає в повідомленні цілком фальшивої, але надзвичайно очікуваної у даний момент інформації. Чим більше зміст повідомлення відповідає настрою об'єкта, тим ефективніший його результат. Потім обман розкривається, але за цей час гострота ситуації спадає, або певний процес приймає незворотний характер.

Спосіб зволікання передбачає зволікання з оголошенням по-справжньому важливих фактів до того моменту, коли буде вже пізно будь-що змінити.

Спосіб зворотного удару полягає в тому, що вигадану (вигідну для себе) версію цих або інших подій через підставних осіб розповсюджують у засобах масової інформації, нейтральних щодо обох конфліктуючих сторін. Преса противника зазвичай повторює цю версію, тому що вона вважається більш “об'єктивною”, ніж думки прямих учасників конфлікту.

Чутки - це відомості, вісті, вірогідність яких не встановлено. Вони являють собою специфічний вид інформації, що з'являться спонтанно через інформаційний вакуум серед певних прошарків населення, або спеціально будь-ким поширюється для впливу на суспільну свідомість. Чутки класифікуються за трьома параметрами: експресивному (відповідно до емоційних станів, що відображені в змісті чутки і особливостях емоційних реакцій на нього), інформаційному (відповідно до ступеня вірогідності сюжету чутки) і за ступенем впливу на психіку людей.

За експресивною характеристикою виділяють:

- чутки-бажання, інформація в яких має за мету викликати розчарування з причини нездійснених сподівань та деморалізувати об'єкт впливу;

- чутки-страховиська, інформація в яких ставить за мету ініціювати в об'єкта впливу стан тривоги й невпевненості. Такими можуть бути чутки про смертельну суперзброю, якою володіє противник (тобто сторона, що поширює чутку), про катастрофічну нестачу продовольства, про майбутні бомбардування, про зараження місцевості тощо.

Агресивні чутки є роз'єднувальними, інформація в них має за мету вносити розлад у взаємовідносинах у середовищі противника, порушувати соціальні зв'язки. За інформаційною характеристикою виділяють чутки абсолютно недостовірні, частково недостовірні (з елементами правдоподібності), правдоподібні чутки.

Міфи бувають явні, приховані й станові. До змісту явних міфів входять фольклорні історії й персонажі, ; популярні сюжети й герої літературних творів. Успіх застосування таких міфів визначається правильною інтерпретацією подій, що описані в них. Для цього необхідно дуже добре знати історію й культуру конкретної країни або етносу, чітко розуміти, в яких умовах їх можна застосувати, а в яких вони лише завдають шкоди.

Приховані міфи описують специфічну частину суб'єктивних уявлень суспільства про навколишній світ та інші угруповання. Вони існують у формі ідеологічних, релігійних, політичних, побутових установок, забобонів, переконань представників конкретних соціальних угруповань.

Станові міфи обслуговують уявлення про близькість або, навпаки, віддаленість певних груп людей один від одного за соціальною, професійною, національною, релігійною ознаками. Вони діють за найпростішою схемою «свій-чужий» і мають достатню ефективність в умовах бойової діяльності [66].

На теперішній час створюються та масово розповсюджуються найновіші інформаційні технології,що дозволяють створювати засоби та методи прямого та непрямого впливу на воєнно-політичні системи державного управління, соціальні інституції та окремі особистості з метою заданого напрямку їхнього функціонування. Завдяки цьому виникає велика соціальна небезпека застосування технологій штучної зміни поведінкових реакцій людини обмеження свободи її волевиявлення, а також впливу на стан здоров'я людини, груп людей і населення в цілому. В суспільстві зростає психологічна напруга у зв'язку з імовірним використанням деякими державами, державними організаціями, корпоративними групами та окремими людьми засобів спеціального впливу на психіку особистості та поведінку людей.

Особливої досконалості набули технології інформаційно-психологічного впливу на індивідуальну, групову й масову свідомість, для реалізації яких використовуються:

- засоби масової інформації та спеціальні засоби інформаційно-пропагандистської спрямованості;

- глобальні комп'ютерні мережі й програмні засоби розповсюдження в них пропагандистських інформаційних матеріалів;

- засоби, що нелегально модифікують інформаційне середовище, на підставі чого людина приймає рішення;

- засоби створення віртуальної реальності; чутки;

- засоби підпорогового психосемантичного впливу;

- засоби генерування акустичних та електромагнітних полів [13].

Засоби масової інформації є найбільш ефективними для здійснення інформаційно-психологічного впливу на великі групи людей, через що їх слід вважати складовою частиною оперативних сил інформаційно-психологічного впливу. Використання різних технологій прихованого впливу, зокрема за допомогою звуку та відеозображень, на свідомість і підсвідомість людини дає змогу говорити про відповідність подібних засобів засобам зброї масового ураження за наслідками їхнього застосування.

На особливу увагу заслуговують засоби, які нелегально модифікують інформаційне середовище. Особливо небезпечні наслідки їх застосування у сфері управлінської діяльності. Незважаючи на переваги сучасних комп'ютеризованих систем підтримки прийняття рішень, ці системи мають цілком очевидний недолік: людина приймає рішення на основі тієї інформації, яку надає їй система і вірогідність якої в більшості випадків вона оперативно перевірити неспроможна. Тому внесення навмисних змін в інформаційні масиви та повідомлення призводить до прийняття неправильних рішень. При цьому зміст бази даних і знань модифікується з одночасним застосуванням прийомів рефлексивного управління, спрямованих на формування, зміцнення чи руйнування довіри до правильності функціонування інформаційної системи. За досягнутим результатом ці засоби еквівалентні найсильнішим технологіям інформаційно-психологічного впливу.

Не зупиняючись на відомих засобах програмно-математичного впливу на інформацію та інформаційні процеси в комп'ютерних мережах, зазначимо, що особливу загрозу сьогодні становить психосемантична інформаційна зброя. Застосовуючи її, впливають на свідомість людини, наприклад, тієї, яка працює за комп'ютером і взаємодіє через відкриті телекомунікаційні системи з іншими комунікантами комп'ютерної мережі. Психосемантичні настанови, що передаються (приймаються) через вербальну частину інформаційних повідомлень, можуть бути причиною появи у комунікантів як інформаційних перенавантажень, так і тяжких психологічних травм і розладів.

Використовуючи відкриті телекомунікаційні системи як унікальний засіб організації масових комунікацій та застосовуючи тонко організовані атаки на членів віртуальних клубів, зацікавлена сторона спроможна створювати на території іншої держави не лише віртуальні спільноти й "групи за інтересами", але й потенційне середовище для реалізації своїх стратегічних планів.

Останнім часом у літературі часто звертають увагу на існування (що підтверджується експериментально) так званих пси-феноменів або пси-явищ і їх використання для розроблення психотронної зброї [63]. Видаються наукові праці, проводяться симпозіуми, організовуються асоціації, комітети й інститути, розробляються програми робіт (наприклад, програма ЦРУ США "МК-ультра", програма ДАРПА та програма Розвідувального Управління Міністерства оборони США з використання екстрасенсів або програма з випробування установки "Радіосон", за допомогою якої можна приспати місто площею 100 км2) [63]. Такі публікації й повідомлення свідчать про можливість використання зазначених пси-явищ як з метою нападу, так і в інтересах удосконалення оборони держави й засобів озброєння.

Пси-проблема розробляється в таких країнах, як США, Великобританія, Франція, Німеччина, Японія, Китай, В'єтнам, Ізраїль, Італія, Угорщина, Румунія, Болгарія, Росія - всього понад 30 країн світу. У Росії роботи в основному ведуться розрізнено - окремими організаціями, групами ентузіастів, різноманітними товариствами та приватними особами [63]. На нагальності розв'язання проблеми захисту людини від психотронного впливу наголошується в ряді російських видань [13, 28].

Прикладом форми комплексного застосування сучасних технологій інформаційного впливу є так звана консцієнтальна операція, яку можна проводити на міждержавному рівні [43]. Це узгоджена за цілями, завданнями та часом система інформаційно-пропагандистських і психологічних заходів, здійснюваних із застосуванням засобів масової інформації, культури, мистецтва та інших (психотропних і психотронних) засобів, як правило, протягом тривалого часу згідно з ретельно розробленим сценарієм. Основна роль у цій операції відводиться психологічним методам впливу на підсвідомість особистості через мережу Internet, шоу-бізнес, театр, кіно, засоби масової інформації тощо.

В цілому ефективності реалізації технологій інформаційно-психологічного впливу значною мірою сприяють особливості інформаційної інфраструктури, а саме:

- простий доступ до неї;

- розмитість кордонів, міжконтинентальний характер і, як наслідок, практична неможливість чіткого розмежування внутрішніх і зовнішніх джерел загрози для безпеки країни чи певного її регіону;

- можливість маніпуляції інформацією та керування її сприйняттям (мережа Internet може виступати засобом поширення пропагандистських матеріалів різної спрямованості для політичної підтримки своєї діяльності, дезінформації, впливу на суспільну думку, підрив довіри громадян до уряду тощо);

- недостатність інформації щодо реальних і потенційних загроз національним інтересам і каналів їх реалізації;

- надзвичайна складність оперативного запобігання інформаційному впливу та оцінювання реального і ймовірного збитку.

2. ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГРОЗ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛГІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ЧЕМПІОНАТУ ЄВРОПИ З ФУТБОЛУ У 2012 РОЦІ

2.1 Основи інформаційно-психологічної протидії

Інформаційний захист - це сукупність заходів захисту від інформаційної протидії супротивника, які включають дії з деблокування інформації, необхідної для вирішення завдань управління, і блокування дезінформації, що поширюється і упроваджується в систему управління. Інформаційний захист підвищує ефективність інформаційного забезпечення в умовах інформаційної протидії супротивника [26].

Інформаційна операція - це сукупність узгоджених за метою, завданнями, місцем і часом дій (акцій), ударів, і битв, що проводяться за єдиним замислом і планом для вирішення завдань інформаційної боротьби (завоювання і утримання інформаційної переваги над противником або зниження його інформаційної переваги) на театрі воєнних дій, стратегічному або оперативному напрямках. Інформаційні операції можуть бути наступальними і оборонними. Мета інформаційної операції досягається вирішенням таких завдань: інформаційний вплив на противника, інформаційний захист і ефективне використання інформаційних ресурсів власного угрупування військ (сил). Інформаційна операція - це комплекс заходів щодо маніпулювання інформацією з метою досягнення й утримання переваги через впливи на інформаційні процеси в системах супротивника.

Інформаційна протидія - сукупність заходів інформаційної боротьби, спрямованих на протидію інформаційному забезпеченню протиборчої сторони. Інформаційна протидія включає блокування добування, оброблення і обміну інформацією та впровадження дезінформації на всіх етапах інформаційного забезпечення. Завдання інформаційної протидії вирішується шляхом маскування, контррозвідки, радіоелектронного придушення і руйнування інформаційних систем супротивника.

Інформаційно-психологічна протидія в операції військового оперативного резерву - це комплекс заходів стосовно прогнозування, профілактики та зриву негативного інформаційно-психологічного впливу натовпу та усіх анти державницьких сил, нейтралізації їх намагань дезінформувати та деморалізувати особовий склад наших військ (сил), дезорганізувати його бойову діяльність.

На думку багатьох спеціалістів до інформаційно-психологічної протидії висуваються певні вимоги.

Основними із них є: активність, актуальність і конкретність, систематичність, динамічність і своєчасність, дохідливість, емоційність

Суспільно необхідна соціальна значущість протидії виражається у її функціях.

Кожна із цих функцій має свій конкретний зміст, призначення та способи реалізації.

Основними із них є :

Інформаційно-роз'яснювальна

Політико-орієнтуюча

Техніко-захисна

Нейтралізуюча

Об'єднувальна

Виховна.

ІПП організується і проводиться державними органами, командувачами (командирами), штабами, органами виховної роботи за єдиним замислом і планом з метою:

формування позитивної громадської думки про дії військ;

нейтралізації інформаційно-психологічного впливу противника;

підтримання високого морально-психологічного стану військовослужбовців, необхідного для успішного виконання покладених завдань; недопущення деморалізації, морально-психологічного тиску на особовий склад і цивільне населення.

Досвід сучасних локальних війн та збройних конфліктів свідчить, що ефективність інформаційно-психологічної протидії залежить від доцільного визначення її завдань.

До основних із них належать:

- визначення факторів бойової, соціально-політичної та психологічної обстановки, які можуть бути використані противником для ІПВ на наші війська і цивільне населення;

- організація цілодобового перегляду, прослуховування телевізійних та радіопередач протилежної сторони (противника), сторінок міжнародної комп'ютерної мережі Інтернет;

- нейтралізація агенції протилежної сторони (противника) через випереджувальне розповсюдження в засобах масової інформації країни, комп'ютерних мереж Інтернет подій і фактів застосовування Збройних Сил України;

- роз'яснення військовослужбовцям мети, завдань форм і методів ПсО противника;

- попередження (припинення) розповсюдження чуток, пліток, дезінформації;

- організація суворого контролю за використанням радіо засобів в з'єднаннях, частинах і підрозділах;

- організація постійної розвідки сил і засобів ПсО противника, прийняття заходів щодо припинення їх діяльності ;

- участь у підготовці агітаційно-пропагандистських матеріалів для сил психологічної боротьби ;

- організація взаємодії (співробітництва) з питань ІПП з органами місцевої (державної) влади з відповідними органами інших військових формувань України, творчими, громадськими, релігійними організаціями, ЗМІ.

Форми та методи інформаційно-психологічної протидії поділяються на формуючі, стимулюючі і руйнівні. Інформаційно-психологічна протидія головним чином є руйнівною технологією, противагою інформаційному і психологічному впливові натовпу та негативному впливові оточуючого соціального середовища. Але ІПП використовує також формуючі та стимулюючі психотехнології.

В системі інформаційно-психологічної протидії розрізняють заходи з прогнозування, профілактики, нейтралізації, дискредитації, а також зриву психологічних акцій натовпу.

Прогнозування - це передбачення розвитку тих чи інших подій, явищ, процесів. Командувачі (командири), штаби, органи з виховної роботи здійснюють оцінку і прогноз можливих дій сил і засобів негативного інформаційно-психологічного впливу на наші війська і населення, а також ймовірні варіанти розвитку подій в районі застосування військ (сил). Важливим моментом прогнозування є визначення головної мети і технологій діяльності органів психологічних операцій натовпу для випередження, зниження ефективності їх впливу чи нейтралізації його взагалі.

Найбільший негативний вплив на морально-психологічний стан особового складу військового оперативного резерву у бойовій обстановці здійснюють такі фактори, як: небезпека, дискомфорт, недостача їжі, відпочинку, відсутність бойового досвіду, негативне ставлення до цілей протиборства, незадоволеність діями командування і таке інше. Зрозуміло, що на цих явищах організатори заворушень та натовп може спекулювати в ході інформаційно-психологічного впливу на особовий склад наших військ та цивільне населення під час проведення заходів. Тому усім суб'єктом МПЗ необхідно прогнозувати фактори бойової, соціально-політичної, надзвичайної та морально - психологічної обстановки, які можуть бути використані організаторами заворушень та натовпом, виявляти групи і окремих воїнів, які в найбільшій мірі можуть піддаватися деморалізації та психологічному впливу натовпу, організовувати роботу з ними.

Профілактичні заходи в системі інформаційно-психологічної протидії являють собою широкий спектр організаційних, суспільно-політичних, соціально-економічних, спеціальних і інших заходів органів державного і воєнного управління, спрямованих на досягнення морально-психологічної переваги, нейтралізації негативного інформаційного впливу.

З метою профілактики негативного інформаційно-психологічного впливу на особовий склад військового оперативного резерву особлива увага спрямовується на роз'яснення військовослужбовцям воєнно-політичної, надзвичайної та морально - психологічної обстановки, справжніх цілей, форм, методів психологічних операцій, впливів, а також факторів, які дестабілізують суспільно-політичну обстановку в районі застосування військового оперативного резерву. Головні зусилля системи заходів протидії інформаційно-психологічному впливу натовпу зосереджуються на випереджувальній контрпропагандистській роботі.

Позитивний ефект дає ознайомлення військовослужбовців з конкретними фактами, що свідчать про найрізноманітніші прийоми та можливі наслідки діяльності органів психологічних операцій, впливів, антидержавницьких сил. Так, наприклад, розвиткові негативних реакцій в поведінці військовослужбовців можна запобігти, завчасно попередивши їх про можливість використання противником голографічних способів впливу, застосування ним психотропних, психотропних засобів і т.п. Попередження ефективності впливу сил психологічних операцій, впливів зумовлює надійне перекриття каналів цього впливу на особовий склад. Тут важливо тримати під постійним контролем людей, чия діяльність пов'язана з прийомом і передачею інформації.

Для підвищення психологічної стійкості особового складу доцільно виявляти лідерів, створювати неформальні групи військовослужбовців, які б формували відповідні стереотипи про лідерів масових заворушень, були б носіями високого морально-психологічного стану. Створення зазначених груп, залучення кадрів до них слід здійснювати завчасно, в умовах повсякденної діяльності підрозділів і частин військ.

Особлива увага командирів, заступників командирів з виховної роботи, військових психологів в умовах застосування ВОРезів приділяється вивченню змісту, тез та аргументів друкованої та телерадіомовної пропаганди організаторів заворушень, а також аналізу можливого негативного психологічного впливу на військовослужбовців з нестійкою психікою, високою психосоматичною провідністю, які в складних ситуаціях можуть стати носіями низького морально-психологічного стану, “індукторами” індивідуальних і групових панічних настроїв.

Нейтралізація психологічних акцій натовпу пов'язана, головним чином, з роз'ясненням суті, змісту і мети ворожої пропаганди в конкретних умовах бойової обстановки, використанням відповідних технологій для блокування психологічного ефекту, який розраховують отримати організатори масових заворушень та натовп. Нейтралізація негативного інформаційно-психологічного впливу натовпу являє собою по суті руйнування міфів і стереотипів, що створюються і нав'язуються ворожою пропагандою. З цієї точки зору протидія органам психологічних операцій, впливів натовпу полягає в корегуванні установок, уявлень, які в певний момент можуть виникнути у частини військовослужбовців і населення регіону, держави при негативному розвитку подій і привести до збройного конфлікту.

Заходи з нейтралізації психоакцій натовпу здійснюються на основі координації діяльності органів державного і воєнного управління, а також шляхом усунення несприятливих факторів бойової та морально-психологічної обстановки, які використовуються організаторами масових заворушень, натовпом.

Командирам, офіцерам штабів і структурам з виховної роботи важливо знати і враховувати деякі прийоми і способи зменшення ефективності чи повної нейтралізації повідомлень організаторів заворушень, натовпу, які сьогодні застосовуються в засобах масової інформації:

“зонтик” - прийом, при якому чужі повідомлення просто не досягають запланованого споживача (по типу приглушення радіостанцій за часів радянського періоду);

“воронка” - прийом, з допомогою якого повідомлення організаторів заворушень нейтралізується сумарною дією інших повідомлень;

“колесо” - прийом, при якому повідомлення замінюється в масовій свідомості іншим, через введення повідомлень з більш важливими пріоритетами;

“заміна” - прийом, з допомогою якого спростування ворожого джерела базується на основі акцентування інших блоків схеми комунікації (по типу відсилки “сам такий”, коли сумніву піддається не повідомлення, а джерело.

Існує багато інших прийомів і способів нейтралізації негативного інформаційно-психологічного впливу протилежної сторони, серед яких можна виділити інформаційну блокаду, створення інформаційного приводу, трансформування суті факту чи події та інші.

Дискредитація спрямована на формування у військовослужбовців і населення регіону, держави в цілому свідомого негативного ставлення до ворожих нашій країні і нашому сприйняттю джерел пропаганди і інформації. Установка свідомої недовіри до ворожих джерел інформаційно-психологічного впливу - найважливіша умова ефективності інформаційно-психологічної протидії.

Зрив психологічної операції, акцій, а вірніше, ослаблення психологічного впливу організаторів заворушень, натовпу на особовий склад наших військ і населення, досягається комплексом заходів органів державного і воєнного управління, спрямованих на мобілізацію населення регіону, країни і військовослужбовців Внутрішніх військ МВС України здійснити припинення масових заворушень, використанням воєнного потенціалу держави, її інформаційного ресурсу (див додаток 5).

Інформаційна війна розглядається як комплекс заходів і операцій, спрямованих на забезпечення інформаційної переваги щодо потенційного або реального противника. Під інформаційною перевагою розуміють ситуацію, що надає можливість змінити уявлення противника про дійсну обстановку і позбавити його здатності прогнозувати подальші події та впливати на них. Основою здобуття інформаційної переваги є більш швидке одержання і використання оперативної інформації, ніж це може зробити противник.

Інформаційна війна ведеться не тільки у фізичному просторі, де знаходяться фізичні інформаційні системи і засоби, а й у деякій віртуальній зоні. До особливостей інформаційної війни належить те, що вона ведеться як під час фактичних бойових дій, так і у мирний час, і у кризових ситуаціях без офіційного оголошення. Початок інформаційної війни неможливо визначити однозначно. В інформаційній війні відсутня лінія фронту; проведення противником операцій інформаційної війни практично неможливо виявити, а якщо факти проведення таких операцій виявляються, вони залишаються анонімними.

Які-небудь міжнародні юридичні і моральні норми ведення інформаційної війни відсутні. Та чи інша країна може стати об'єктом інформаційної дії, не знаючи про це. Невисока вартість технічних засобів, які можуть бути використані в інформаційній війні, суттєво розширяє коло можливих її учасників. Ними можуть бути окремі країни та інші органи розвідки, військові формування, злочинні, терористичні і наркобізнесові угрупування, комерційні фірми і навіть особи, які діють без злочинних намірів.

Таким чином, аналіз основних понять та термінів інформаційно-психологічної протидії, які характеризують стан та можливості системи протидії негативному інформаційно-психологічному впливу на свідомість і поведінку військовослужбовців та населення держави свідчить про необхідність подальшого вдосконалення всієї системи інформаційної безпеки держави і особистості, прийняття невідкладних заходів щодо координації діяльності органів державного і військового управління у контексті забезпечення національної безпеки України, що дозволить вирішити дилему між свободою інформації в демократичному суспільстві та інформаційно-психологічною протидією протиправному ІПВ.

2.2 Визначення загроз інформаційній безпеці для особового складу сил правопорядку під час підготовки та проведення чемпіонату Європи з футболу у 2012 році

Наближення чемпіонату Європи з футболу у 2012 році, що безпосередньо проводиться на території України вимагає від держави особливо ретельного ставлення до питань інформаційної безпеки під час підготовки і його проведення. Особливе місце серед державних структур, які повинні забезпечувати громадський порядок на чемпіонати Європи з футболу у 2012 році це внутрішні війська.

Процес підготовки особового складу внутрішніх військ, який буде залучений до заходів по підтриманню правопорядку та під час безпосереднього виконання завдань за призначенням підрозділами внутрішніх військ на чемпіонати Європи з футболу у 2012 на пряму залежить від виконання вимог інформаційної безпеки. Це обумовлено можливим впливом небажаної інформації, що може цілеспрямовано змінюватися кругозір та мораль як окремих особового складу внутрішніх військ, що залучається, так і суспільства в цілому, шляхом нав'язування чужих інтересів, мотивів, вияву дій, що мають цілеспрямований агресивний характер, дезорганізацією управління та інше.

Виходячи з основних тенденцій розвитку засобів інформаційного впливу та засобів електромагнітної боротьби на системи зв'язку та автоматизації можна визначити внутрішні та зовнішні джерела загроз інформаційної безпеки. Таким чином вияв та знешкодження загроз інформаційної безпеки є важливим завданням сучасних систем безпеки.

Під внутрішніми джерелами розуміють посилення організованої злочинності та збільшення кількості комп'ютерних злочинів, зниження рівня освіченості громадян, що суттєво ускладнює підготовку кадрових ресурсів. Недостатня діяльності, органів державної влади та військових формувань в реалізації єдиної державної політики забезпечення інформаційної безпеки. До цього слід додати і відставання України від розвинутих країн за рівнем інформатизації органів управління.

До зовнішніх джерел можна віднести діяльність іноземних політичних, військових, економічних та розвідувальних структур в інформаційній сфері; політика домінування деяких країн в інформаційній сфері; діяльність міжнародних терористичних груп; розробка концепцій інформаційних війн будь-якими структурами; культурна експансія у відношенні України.

Для внутрішніх військ можна виділити два види погроз - інформаційно-технічну та інформаційно-психологічну. Головними об'єктами впливу та захисту інформаційно-технічної складової є системи телекомунікації і зв'язку, радіоелектронні засоби тощо.

Інформаційно-психологічний вплив передбачає цілеспрямовану розробку та поширення спеціальної актуальної інформації, здатної безпосередньо чи опосередковано впливати на свідомість, психологію і поведінку військовослужбовців.

З точки зору реалізації зазначених загроз інформаційній безпеці можна визначити можливі негативні наслідки:

1) здійснення деструктивного ідеологічного впливу;

2) створення атмосфери бездуховності, негативного ставлення до культури та історичної спадщини;

3) маніпулювання думкою і політичною орієнтацією особового складу для створення стану, близького до хаосу;

4) зниження рівня інформаційного забезпечення органів управління, інспірація помилкових управлінських рішень;

5) уведення в оману щодо роботи державних органів влади, підрив їх авторитету, дискредитація їх дій;

6) провокування соціальних, політичних, національно-етнічних та релігійно-конфесійних зіткнень;

7) підрив міжнародного авторитету держави, її співпраці з іншими державами;

8) створення чи посилення опозиційних угруповань чи рухів;

9) дискредитація фактів історичної, національної самобутності народу, зміна системи цінностей, які визначають спосіб життя і світогляд людей;

10) формування передумов до економічної, духовної чи військової поразки, втрати волі до боротьби й перемоги;

11) спонукання осіб чи певних груп до організації акцій громадської непокори, інших радикальних протиправних дій;

12) підрив морального духу особового складу внутрішніх військ і, як наслідок, зниження готовності до виконання завдань за присмаченням.

2.3 Організаційні заходи забезпечення психологічної безпеки військовослужбовців внутрішніх військ під час підготовки та проведення Чемпіонату Європи з футболу у 2012 році

Під час проведення масових спортивних заходів встановлено зростання агресії та нападів на військовослужбовців внутрішніх військ та працівників правоохоронних органів. При виконанні службово-бойових завдань на військовослужбовців внутрішніх військ здійснюється: негативний психологічний вплив з боку фанів та вболівальників, який має прояв у загрозах життю та здоров'ю; силова протидія військовослужбовцям внутрішніх військ при виконані службових обов'язків; інформаційний вплив з боку ЗМІ, які у погоні за сенсацією неправомірно обвинувачують військовослужбовців внутрішніх військ та працівників правоохоронних органів у перевищенні повноважень при виконанні службово-бойових завдань. Цей вплив здійснюється з метою погіршення морально-психологічного стану військовослужбовців, що є умовою зниження психологічної готовності до діяльності.

Вивчення міжнародного досвіду діяльності правоохоронних органів під час проведення масових спортивних заходів свідчить про те, що у останні роки у країнах Європи окремі правопорушники під виглядом футбольного вболівання намагаються провокувати масові безпорядки, акти вандалізму та порушення громадського порядку. Для таких людей футбол є лише приводом для виплескування зарядів агресії. Нерідко, дане явище називають "англійською хворобою". Вважається, що саме на стадіонах Великобританії були зафіксовані перші випадки, коли фанатські сектори перетворювались на місця грубого порушення громадського порядку. На жаль, для великої кількості вітчизняної молоді слідування таким ганебним тенденціям видається ознакою приналежності до Європи.

Подібні "викиди адреналіну" супроводжують майже кожен матч в Україні. Намагаючись довести прихильність команді у такий спосіб, уболівальники лише викликають зневагу з боку спортсменів. Репутація команд, створювана протягом десятиліть, руйнується новим поколінням псевдо вболівальників. Все менше людей приходять на футбольні матчі, побоюючись можливих провокацій. Це призводить до загального спаду інтересу до професійного спорту, поглиблення моральної деградації. У той же час експерти відзначають, що в середовищі українського фанатського руху все більше укорінюються расистські та ксенофобські настрої - розповсюдженими є, зокрема, прояви нетерпимості стосовно іноземних легіонерів. Наведемо лише окремі приклади:

2008 рік. 27 жовтня, Одеса. Відбувся матч між ФК "Чорноморець" (Одеса) та ФК "Дніпро" (Дніпропетровськ), котрий відзначився масовими безпорядками прямо на стадіоні. Гості з Дніпропетровська, прибувши у великій кількості (близько 300 чоловік), влаштували бійку в секторі господарів. Міліція виявилася неготовою і в момент сутички стояла осторонь.

2009 рік. 20 квітня, Охтирка. Матч між командами "Нафтовик" (Охтирка) і "Динамо" (Київ) два рази переривався через безладдя на трибунах. Під час матчу на стадіоні були присутні близько 5 тисяч уболівальників, з яких 700 - фанати столичного "Динамо". За 5 хвилин до закінчення матчу фанати "Динамо" почали зривати пластикові сидіння та кидати їх на футбольне поле, а також у співробітників міліції. Вболівальники "Динамо" влаштували бійку з фанатами "Нафтовика". Лише застосування сили з боку бійців спецбатальйону судової охорони "Грифон" припинило конфлікт на стадіоні. Поза межами футбольного поля заворушення, спровоковані гостями зі столиці, продовжувалися до самої ночі.

2010 рік. Події в Дніпропетровську під час проведення матчу «Дніпро»- «Металіст». Події в Харкові під час проведення матчу «Металіст»-«Шахтар». Події у Львові - практично кожен матч «Карпат» супроводжується інцидентами за участю агресивних вболівальників.

На сьогодні в України найбільш проблемними фанклубами, які часто допускають грубі порушення громадського порядку та вчиняють хуліганські дії під час перегляду футбольних матчів є: „Динамо” (Київ); „Дніпро” (Дніпропетровськ); „Карпати” (Львів); „Металіст ” (Харків).

Однією з причин такої ситуації стали численні порушення організаторами футбольних матчів встановленого порядку його організації та проведення в частині, що стосується забезпечення громадського порядку і безпеки громадян на спортивних спорудах, а саме відсутність працівників служб охорони футбольних клубів, стадіонів та стюардів, які відповідно до вимог УЄФА та постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 2004 року №823 «Про затвердження Порядку забезпечення порядку та безпеки під час проведення футбольних матчів» повинні підтримувати належний порядок на секторах стадіону.

В той же час існує міжнародний досвід ефективної діяльності правоохоронних органів під час проведення масових спортивних заходів. Так у 2006 році ФРН блискуче провела чемпіонат світу з футболу. У 2008 році німецькі поліціанти співпрацювали з австрійцями та швейцарцями при проведені «Євро-2008», а у 2010 році консультували поліцію ЮАР, де влітку 2010 року проходив наступний футбольний чемпіонат світу.

Досвід поліції ФРН свідчить, що німцям вдалося вперше в історії світових футбольних чемпіонатів провести турнір без значущих недоліків та конфліктів.

Основними напрямками, у Німеччині (м. Мюнхен 2006 рік, данні А.В. Тимченко), спрямованими на охорону громадського порядку були:

1. Робота з фанатами в межах соціальних заходів;

2. Зразковий порядок на стадіоні;

3. Рамкові директиви для служб підтримки громадського порядку;

4. Безпека на стадіонах;

5. Співробітництво причетних структур;

6. Службовці, обізнані в середовищі фанатів.

Особливо показовим є досвід Баварської поліції, де 15 років працює системна тренінгова підготовка поліцейських. Велике значення надається психологічній підготовці, оскільки вояк не налаштований на виконання встановленої задачі має вдвічі нищу ефективність дій. Тому у школах поліції Німеччини 50% навчального часу надано для проведення психолого-професійних тренінгів. Німці підготували практично орієнтовану, структуровану та ергономічну тренінгову програму. Кожна служба після відповідного професійного тренінгу спрямовувалась на психологічний тренінг за темами: психологія натовпу; робота з вболівальниками, фанами; забезпечення безпеки; інтеркультурні комунікації; запобігання та знешкодження конфліктів. Особлива увага поділялась вмінню спілкуватись з іноземними вболівальниками. За декілька днів тренінгу наддавались структуровані теоретичні знання, практичні вміння та навички. В ході тренінгів моделювалися життєві та професійні ситуації, проводилися рольові ігри, психотехнічні вправи та інші види групової роботи. У результаті чого поліціанти отримали цінний досвід, на придбання якого їм би самотужки знадобилися місяці кропіткої праці. На тренінгах та інших заходах у поліції формували установку на патріотизм. Участь поліціантів в забезпеченні чемпіонату світу вважалась почесною місією.

З метою вдосконалення методів забезпечення громадського порядку під час проведення масових заходів зараз в Україні проводяться систематичні тренінги, семінари та закордонні відрядження особового складу МВС до ФРН. Вивчення досвіду ФРН із гарантування безпеки і правопорядку під час масштабних спортивних заходів є актуальним на даному етапі підготовки нашої держави до проведення чемпіонату Євро - 2012 року. Правоохоронці України та Німеччини активно обмінюються інформацією у сфері боротьби з транснаціональною злочинністю, торгівлею людьми, організованими формами нелегальної міграції, надають взаємну допомогу у розслідуванні злочинів та міжнародному розшуку злочинців.

Здійснений аналіз проведення міжнародних спортивних заходів дозволяє спрогнозувати, що при проведенні в Україні ЄВРО-2012 між уболівальниками різних команд під час проведення футбольних матчів та після їх завершення можуть виникнути конфлікти, які пов'язані з результатами ігор, негативними взаємовідносинами між вболівальниками, оцінками суддівства гри та інші. Ці конфлікти можуть привести до порушення громадського порядку і втручання правоохоронних органів, діяльність яких у засобах масової інформації часто висвітлюється не об'єктивно, що посилює як психологічний, так і інформаційний вплив на військовослужбовців.

Питання забезпечення безпеки та правопорядку в ході проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року знайшли своє відображення у Інтегрованій концепції забезпечення безпеки і правопорядку під час підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2008 р. N 1244-р («Про схвалення Інтегрованої концепції безпеки і правопорядку під час підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу»).

Даний документ розглядає проблему безпеки та правопорядку під час проведення чемпіонату, як комплексну, вирішувану лише в умовах тісної взаємодії та координації всіх зацікавлених сторін - суспільства, органів державної та місцевої влади, міжнародних та національних спортивних організацій, правоохоронних органів, вболівальників. З огляду на це, в основу концепції покладено європейські принципи забезпечення безпеки та правопорядку. Одним з основних положень, які різко відрізняють дану Концепцію від колишніх нормативних положень, є вимога УЄФА щодо «…впровадження європейських принципів щодо залучення до охорони громадського порядку на території стадіонів, їх трибунах недержавних охоронних структур та стюардів, здійснення добору і навчання представників таких структур».

Досвід зарубіжних країн свідчить про те, що, якщо на стадіонах, завдяки комплексу спланованих заходів, як правило, вдається обходитися без ексцесів, то у містах час від часу виникають ситуації, які потребують швидкого, рішучого і методично правильного втручання правоохоронців.

Також необхідно враховувати і те, що вболівальники з європейських країн вже звикли до певної толерантності в роботі правоохоронних органів і в той же час багато хто з них має досвід здійснення організованого опору силам охорони правопорядку. Не зважаючи на активну профілактичну роботу, яку напередодні Євро проводять МВС, СБУ, ДПС в галузі обміну інформацією з європейськими колегами щодо найбільш радикальних фанатських угруповань очікувати, що на євро форумі серед вболівальників будуть виключно законослухняні громадяни, на жаль, не доводиться. Існують три найбільш імовірних варіанти протистояння правоохоронців та вболівальників:

Перший - виникнення масових порушень громадського порядку безпосередньо на стадіоні чи на прилеглій до нього території, з якими неспроможні справитися власними силами стюарди та представники служб безпеки стадіонів.

Другий - виникнення масових порушень громадського порядку на території міст-господарів Євро («фан-зони», інші місця масового скупчення людей).

Третій - одиночні порушення громадського порядку в ході забезпечення громадської безпеки в період проведення чемпіонату Євро-2012.

Найбільш характерними ознаками перших двох варіантів розвитку подій є протистояння між вболівальниками та правоохоронцями, яке може набувати екстремальних проявів (непокора працівникам МВС, груповий опір силам охорони правопорядку з використанням фізичної сили, піротехніки, підручних предметів, актами вандалізму та мародерства з боку вболівальників). Важливим супутнім фактором у перших двох варіантах є небезпека виникнення паніки, особливо актуальна безпосередньо на спортивних спорудах, в силу обмеженості місця для вболівальників, наявності на трибунах жінок та дітей, несвоєчасного або не відповідного ситуації реагування на події з боку стюардів та представників служб безпеки.

При цьому можливе виникнення агресивно налаштованого натовпу з числа вболівальників, які знаходяться на трибунах, до складу якого увійде значна кількість футбольних вболівальників, яких прийнято позначати умовним терміном «хард-кор», які вважають застосування сили єдиним прийнятним для себе методом з'ясування стосунків як з вболівальниками команди суперника, так і з представниками правоохоронних органів.

В цьому аспекті найбільш небезпечними є фанатські угруповання в Росії, Англії, Польщі, які мають великий досвід подібних дій, сформовану ідеологію («файтінг» - як спосіб життя) та субкультуру («казуалс»). Як правило, зо своїм соціальним складом це представники молоді від 20 до 30 років, які уже мають стабільну роботу, або інші джерела прибутку, не належать до соціально незахищених верств населення, ведуть умовно здоровий спосіб життя, мають навички ведення рукопашних сутичок. До них також належать і представники «ультрас» - другого значного напрямку у фанатському русі, які прикрашають себе атрибутикою національних збірних, активно підтримують свою команду на трибунах в ході шоу підтримки, яке включає в себе пісні, голосові переклички, використання банерів, плакатів та інших наочних засобів, фаєр-шоу та інші способи створення аудіовізуальних ефектів, спрямованих на підтримку улюбленої команди. За певних умов «ультрас» вливаються до агресивного натовпу (як до категорії активних учасників, так і до категорії підбурювачів), де вони можуть бути особливо ефективними завдяки відпрацьованим технологіям створення відповідної звукової атмосфери, наявності схем управління значними масами вболівальників шляхом емоційного зараження.

В третьому варіанті взаємовідносини правоохоронців та вболівальників можуть носити характер протистояння - у випадку порушення закону з боку вболівальників, та взаємодії - у випадку, якщо вболівальники стають жертвами злочину з боку місцевих мешканців чи інших вболівальників.

В Україні суспільство неоднозначно реагує на прояви футбольного хуліганства. Підтримуючи цю частину суспільства, проголошуючи лозунг «Футбол не для міліції, а для вболівальників» представники засобів масової інформації забувають про елементарну безпеку рядових вболівальників, які опиняються в епіцентрі подій.

В той же час футбольні хулігани ніколи не зупиняються перед образами та погрозами представникам правоохоронних органів, застосуванням фізичної сили та іншими засобами психологічного тиску. Сумнівні подвиги фанатів підігріваються засобами масової інформації, які під гаслом захисту інтересів вболівальників часто переслідують свої, досить сумнівні цілі - створення негативного іміджу правоохоронних структур, що призводить до формування у населення хибних уявлень про роль і місце правоохоронних органів.

Прогнозується, що в дні Євро-2012 нас очікує справжній інформаційний бум, наслідком якого стане інформаційний тиск з боку ЗМІ на особовий склад правоохоронних органів та, особливо, на їхні взаємини з іноземними вболівальниками, особливо з країн, відомих наявністю значних груп хуліганів.

Тому вище викладене дозволяє зробити наступні висновки: