1. При виконанні службово-бойових завдань під час проведення масових спортивних заходів на військовослужбовців внутрішніх військ буде здійснюватися: негативний психологічний вплив з боку фанів та вболівальників, який має прояв у загрозах життю та здоров'ю; силова протидія військовослужбовцям внутрішніх військ при виконані службових обов'язків; інформаційний вплив з боку ЗМІ на діяльність військовослужбовців внутрішніх військ та працівників правоохоронних органів.

2. Негативний психологічний вплив, силова протидія, інформаційний вплив з боку ЗМІ на особовий склад правоохоронних органів може приводити до погіршення морально-психологічного стану військовослужбовців, і як наслідок зниження психологічної готовності до діяльності.

3. З метою якісного виконання службово-бойових завдань під час проведення масових спортивних заходів доцільно здійснити: аналіз вітчизняного та іноземного досвіду проведення масових спортивних заходів і дій правоохоронних органів у небезпечних ситуаціях; прогнозування розвитку подій під час проведення спортивних заходів з урахуванням особливостей регіону, фанатського руху, взаємовідносин фанів і вболівальників ФК; заходи протидії негативному інформаційно-психологічному впливу на особовий склад під час виконання службово-бойових завдань.

3. СПОСОБИ ТА ЗАСОБИ МІНІМАЛІЗАЦІЇ НЕГАТИВНИХ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ВПЛИВІВ НА ОСОБОВИЙ СКЛАД ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ СПЕЦОПЕРАЦІЙ

3.1 Складові морально-психологічного забезпечення підготовки частин та підрозділів внутрішніх військ для здійснення заходів спрямованих на дотримання правового режиму

Система морально-психологічного забезпечення належить до самокерованих систем. В той же час, у процесі управління вона зазнає зовнішніх впливів. Зовнішні і внутрішні впливи в будь-якій системі тісно пов'язані між собою і взаємно зумовлюють один одне: чим значущіший один, тим менший другий.

Діяльність і розвиток системи МПЗ підпорядковані глобальній меті - формуванню достатнього рівня морально-психологічного стану особового складу для виконання завдань за призначенням, а її елементи і підсистеми - вирішують локальні завдання.

Кожна з названих вище підсистем має свої особливості. До того ж, говорячи про систему і сукупність її елементів, слід звернути увагу на те, що в самій системі морально-психологічного забезпечення і в її великих частинах (керованій і керуючій підсистемах) явно простежуються однорідні групи елементів, які утворюють своєрідні системи меншого рівня: технічну, технологічну, організаційну, економічну і соціальну (у вузькому розумінні).

Матеріально-технічна система являє собою пропорційне поєднання засобів матеріально-технічного забезпечення.

В технологічній системі діяльність поділяється на стадії та процеси. Її елементами є окремі операції та процеси, в тому числі і алгоритми діяльності офіцера структури виховної роботи. Ця система - особливий набір правил і норм, що визначають послідовність операцій у процесі виконання завдань за призначенням і управління ними.

Організаційна система за допомогою розробки структури управління, відповідних положень і конструкцій дозволяє раціонально використовувати технічні засоби, сили, інформацію тощо.

Економічна система являє собою єдність господарських і фінансових процесів та зв'язків.

Соціальна система є сукупністю соціальних стосунків, що утворюються внаслідок спільної діяльності людей, соціальних груп. До неї належать об'єкти, суб'єкти, сили морально-психологічного забезпечення та соціальний простір, в якому відбувається їх взаємодія. Саме соціальна система визначає цілі морально-психологічного забезпечення, формує принципи і методи його організації.

Всі перераховані системи взаємопов'язані, складають у своїй єдності цілісний організм. Поділ на окремі системи досить умовний і застосовується лише для проведення аналізу системи морально-психологічного забезпечення, визначення його ефективної моделі для досягнення позитивного результату.

Крім діяльнісного і управлінського підходу до аналізу системи МПЗ інтерес має процесуальний аналіз.

Згідно нього, морально-психологічне забезпечення підготовки і здійснення заходів спрямованих на дотримання правого режиму надзвичайного стану являє собою цілеспрямований, спеціально організований процес формування необхідного морально-психологічного стану особового складу. В даному разі під цим розуміється насамперед відносно однорідна серія явищ.

Це явища взаємодії людей, що здійснюються в соціальному просторі: безпосередньо в контактній групі або опосередковано, через причетність індивідів до спільнот, через соціальні організації, інститути з метою виконання військами (силами) завдань за призначенням.

Морально-психологічне забезпечення можна представити як процес через низку таких факторів:

- воно зберігає ідентичність у часі, яка дозволяє вирізнити її з інших серій явищ;

- явища, що передують, зумовлюють бодай частково явища, які йдуть за ними, або виключають однорідне становище речей.

Системний і процесуальний підходи до аналізу морально-психологічного забезпечення, його структурних компонентів дозволили чітко визначити його структуру, що включає такі складові:

Ш інформаційно-пропагандистське забезпечення;

Ш психологічне забезпечення;

Ш воєнно-соціальну роботу;

Ш культурно-виховну роботу;

Ш інформаційно-психологічну протидію.

Кожна з цих складових має свій зміст.

Специфічними складовими морально-психологічного забезпечення підготовки та здійснення заходів на дотримання правового режиму надзвичайного стану є:

Ш спеціальні соціологічні дослідження;

Ш організація забезпечення військ технічними засобами виховання та поліграфії;

Ш здійснення кадрового забезпечення органів виховної роботи.

Спеціальні соціологічні дослідження проводяться з метою виявлення об'єктивно існуючих настроїв, думок, потреб і запитів особового складу, тенденцій їх розвитку а також факторів, які негативно впливають на морально-психологічний стан військ, знижують їх боєздатність та боєготовність.

Позитивні соціально-психологічні умови застосування військ у спеціальних операціях щодо підтримання правового режиму надзвичайного стану - це сприятливе ставлення переважної більшості населення країни, окремого регіону (району, міста, селища) до застосування військ, яке виявляється через засоби масової інформації, допомогу та висловлення підтримки громадян діям особового складу.

Змінними складовими морально-психологічного забезпечення підготовки частин і підрозділів внутрішніх військ для здійснення заходів спрямованих на дотримання правового режиму надзвичайного стану є методи та засоби.

Методами морально-психологічного забезпечення є методи виховання та навчання, адміністративно-розпорядницькі методи; методи безперервного психологічного супроводу, психодіагностичні методи, методи саморегуляції, адаптації, психопрофілактики, психологічної допомоги, психологічної реабілітації та інші.

Засоби морально-психологічного забезпечення - це система матеріальних засобів та елементів суспільної діяльності, які використовуються з метою підтримання надійного морально-психологічного стану особового складу, його мобілізації на виконання поставлених бойових завдань. До засобів морально-психологічного забезпечення належать:

Ш засоби масової інформації;

Ш ремонтні майстерні і сховища технічних засобів виховання, кінопрокатні пункти, культурно-просвітницькі заклади, заклади дозвілля, технічні засоби виховання, література та інше.

Використання тих чи інших форм і методів, сил і засобів морально-психологічного забезпечення більшою мірою залежить від форми та способу застосування військ.

3.2 Інформаційно-пропагандистське забезпечення

Інформаційно-пропагандистське забезпечення є першою важливою складовою морально-психологічного забезпечення і являє собою систему цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого морально-психологічного стану на підставі оперативного інформування особового складу про зміст воєнно-політичної та оперативної обстановки в регіоні, де війська виконуватимуть завдання.

Значна увага у збройних формуваннях держав НАТО [30] приділяється інформаційно-виховній роботі. Вона здійснюється за такими напрямками:

- формування поглядів і переконань військовослужбовців, що відповідають характеру державної військової політики;

- забезпечення органів військового керівництва й офіцерського складу оперативною військово-політичною і службовою інформацією;

- інформаційний вплив на свідомість і поведінку особового складу з метою формування мотивів і духовних стимулів до виконання навчальних і бойових завдань;

- задоволення культурних, релігійних та інформаційних потреб військовослужбовців;

- рекламування військової служби, створення і культивування позитивного іміджу збройних формувань у громадській свідомості та ін.

Проте в армії кожної окремої держави інформаційно-виховна робота має свою специфіку. Так, у збройних силах європейських країн, що входять до НАТО, вона спрямована насамперед на виховання в особового складу почуття атлантичної солідарності; у США має виражену спрямованість на американізацію свідомості і світогляду військовослужбовців.

Важливим напрямком формування морального духу американських військовослужбовців [30] є виховання патріотизму. Воно містить у собі такі елементи:

- виховання в особового складу почуття гордості за свою країну та її збройні сили;

- формування у військовослужбовців прихильності ідеалам і цінностям американського способу життя, переконаності у винятковості соціально-економічних основ США;

- виховання особового складу на історії і традиціях збройних сил;

- формування у солдатів і офіцерів корпоративного духу;

- широке рекламування військової служби.

У мотиваційній сфері патріотизм військовослужбовців відіграє провідну роль.

Особливе значення в американських збройних формуваннях надається вихованню полкового духу. Кожне об'єднання і з'єднання американської армії має умовний знак, який носять на рукаві повсякденного обмундирування. У деяких частинах і з'єднаннях заведено різні талісмани (тварини, птахи, окремі предмети). Навколо них поширюються повір'я, нібито вони приносять успіх у бою. В одній із повітряно-десантних дивізій таким талісманом вважається живий орел. Його винесення є найурочистішим моментом будь-якого параду. Усе це свідчить про добре продуману систему виховання патріотизму в збройних силах США.

Основними завданнями інформаційно-пропагандистського забезпечення застосування військ для здійснення заходів спрямованих на дотримання правового режиму надзвичайного стану є:

Ш управління інформаційними потоками, захист інформаційного простору навколо військ (сил), які беруть участь у спеціальній операції;

Ш формування у військовослужбовців свідомого ставлення до виконання поставленого завдання;

Ш доведення і роз'яснення особовому складу рішення про введення правового режиму надзвичайного стану;

Ш використання засобів масового інформування для доведення та роз'яснення інформації до місцевого населення про причини, наслідки, обмеження, які діють в умовах впровадження правового режиму надзвичайного стану згідно чинного законодавства України;

Крім того на рівні підрозділів виконуються такі завдання:

Ш вивчення, аналіз і оцінка соціально-політичної, морально-психологічної, оперативної обстановки у регіоні, районі де введено надзвичайний стан у встановлений термін з метою підготовки пропозицій командиру для прийняття обґрунтованих рішень;

Ш своєчасне роз'яснення особовому складу причин, характеру і мети введення надзвичайного стану, ролі та місця підрозділів внутрішніх військ у забезпеченні правового режиму надзвичайного стану, їх завдання, права та обов'язки відповідно до чинного законодавства;

Ш доведення наказів командирів до особового складу, інформування про зміни в оперативній та соціально-політичній обстановці;

Ш мобілізація зусиль військовослужбовців на сумлінне ставлення до виконання поставлених завдань, дотримання військової дисципліни, пильне несення бойової служби і бойового чергування;

Ш розповсюдження передового досвіду вмілих та рішучих дій військовослужбовців;

Ш спільне використання органів (засобів) масової інформації, поліграфічної бази для успішного виконання поставлених завдань, забезпечення військ центральними і військовими періодичними виданнями.

Під час організації інформаційно-пропагандистської роботи у підрозділах потрібно враховувати рівні її проведення і узагальнення інформації, а також функціональне призначення. У бойових порядках, ротах, батальйонах ця робота виконує, в основному, інформаційно-виховну функцію. На оперативно-тактичному рівні вона виконує функцію інформаційно-аналітичну.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення в умовах надзвичайного стану передбачає:

Ш проведення заходів виховної роботи та занять з гуманітарної підготовки, щоденно у формі інформаційної години протягом 50 хвилин;

Ш активне використання в агітаційно-пропагандистській роботі можливостей місцевої преси, радіо і телебачення з метою своєчасного роз'яснення особовому складу та населенню причин, характеру і мети введення надзвичайного стану;

Ш проведення агітаційно-пропагандистської роботи з особовим складом військ у взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими і релігійними організаціями, засобами масової інформації з питань військово-патріотичного виховання населення, надання правдивої інформації щодо введених обмежень, що передбачені за умов введення надзвичайного стану;

Ш завчасну підготовку необхідного інформаційно-довідкового матеріалу про регіон де було введено надзвичайний стан, особливості місцевого населення та їх ставлення щодо введення правового режиму;

Ш активне використання друкованих пам'яток, кіно, відеофільмів з метою розвитку у військовослужбовців впевненості в законності поставлених завдань;

Ш організацію інформаційно-пропагандистської роботи серед особового складу військ щодо розповсюдження прикладів впевнених дій, мужності, надання взаємодопомоги, формування товариських взаємовідносин між військовослужбовцями;

Ш організацію роботи агітаційно-пропагандистських груп в районах з нестабільною оперативною обстановкою;

Ш організацію випуску друкованої продукції на поліграфічній базі з'єднань та підрозділів, задіяних у спеціальній операції, а також поліграфічній базі місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в районах застосування військ;

Ш використання військових електронних та друкованих засобів масової інформації в мережі ІНТЕРНЕТ;

Ш вживання заходів щодо заборони виготовлення і розповсюдження інформаційних матеріалів, що можуть дестабілізувати обстановку.

3.3 Психологічне забезпечення

військовослужбовець інформаційний психологічний

Психологічне забезпечення є другою важливою складовою морально-психологічного забезпечення і являє собою комплекс заходів щодо формування, підтримання та відновлення в особового складу психологічних якостей, які забезпечують високу психологічну стійкість воїнів, готовність виконувати службово-бойові завдання в будь-яких умовах.

3.3.1 Міжнародний досвід

Досвід у сфері психологічного забезпечення мають деякі зарубіжні країни, в першу чергу - позитивний. За результатами аналізу сучасних джерел, який провів В.В. Ягупов [67], найбільш ґрунтовно до цієї справи ставляться в США, де проблема психологічного забезпечення життєдіяльності військ протягом ХХ століття є пріоритетною державною справою та здійснюється на науковій основі.

Ще до Першої світової війни у США була створена Рада з питань використання психології у військовій справі, яка мала 17 комітетів. Головне завдання її - залучення цивільних психологів до вирішення проблем військової психології. У військах працювали спеціальні психологічні лабораторії. Протягом 1917-1918 років ними було обстежено 2 млн. осіб.

Під час Другої світової війни були створені секції прикладної психології при Національній раді оборони США (біля 1000 психологів). Вони здійснили більше 500 різних військово-психологічних досліджень. Результати цієї роботи узагальнені у книзі Брея "Психологія і військова майстерність" (1948).

В той же час проведенням психологічних досліджень і впровадженням їх результатів у життєдіяльність військ займалися лабораторії при навчальних центрах і відповідні відділи при командуваннях видів військ (в них працювало понад 900 військових і 1300 мобілізованих цивільних психологів). За 1942-1943 роки вони здійснили психологічне обстеження понад 7 млн. осіб.

Командири всіх ступенів у роботі з особовим складом широко використовують рекомендації соціально-психологічної служби. Вона передбачена у всіх видах збройних сил США (у кожній американській медичній роті є психолог, психіатр і соціолог, а також 6 - 8 їхніх помічників). У цілому в ній зайнято близько 8 тис. дипломованих військових і цивільних психологів та соціологів.

Соціально-психологічна служба покликана сприяти вирішенню таких завдань:

Ш навчання командирів і всього особового складу методам розпізнавання психічних порушень;

Ш створення у підрозділах і частинах оптимального морально-психологічного клімату;

Ш зміцнення військової дисципліни та ін. [12].

Враховуючи досвід США, його союзники розробили достатньо ефективну систему психологічного забезпечення. У Бундесвері Німеччини цими справами займаються апарати державно-правового виховання, морально-психологічної підготовки, соціального захисту та інформації збройних сил, які безпосередньо підпорядковані Міністерству оборони. У цих структурах зайнято більше 1900 осіб.

У складі Міністерства оборони Великобританії є координаційний комітет служб освіти, Головний капелан, бюро пропаганди та інформації, при штабі оборони - управління суспільної інформації. Відповідні структури функціонують при штабах видів збройних сил, військових округів, армійських корпусів, дивізій, полків і батальйонів. Загальна кількість служби освіти складає близько 1900 осіб, служби військових священиків - більше 400, служби пропаганди та інформації - біля 800 осіб.

Аналіз доктринальних установок, вимог бойових статутів сучасних ведучих країн також підтверджує висновок про велику увагу до морального духу особового складу збройних сил. Наприклад, у діючому статуті сухопутних військ Німеччини визначається необхідність високих вимог до духовних властивостей військовослужбовців і підкреслюється головна роль людини у сучасній війні. У зв'язку з цим, особлива увага звертається на формування високої відповідальності, дисциплінованості, бойового духу і вірності військовому обов'язку у військовослужбовців Бундесверу.

Ефективність роботи структур психологічного забезпечення США і його союзників можна було спостерігати, наприклад, в ході підготовки та проведення операції “Буря в пустелі”. На особовий склад іракських військ було скинуто 15 мільйонів листівок; постійно цілеспрямовано працювали радіо, телебачення тощо. На позиції іракських військ було скинуто 150 тис. радіоприймачів, які працювали на фіксованих хвилях на прийняття радіостанції “Голос Америки”. Для планування психологічних операцій при штабі генерала Щварцкопфа працювала група психологів. Не випадково спеціалісти поразку іракських військ, в першу чергу, вважають поразкою психологічною. Про ефективність цієї роботи свідчить простий приклад: 98 відсотків військовополонених іракців заявили, що читали американські листівки, 88 відсотків - повірили в їх зміст, 70 відсотків здалися у полон, спонукаючись їх змістом. З метою забезпечення ефективності цих дій Головнокомандувач сполученими збройними силами генерал Шварцкопф звернувся до Президента США Буша з проханням про організацію психологічних операцій на всіх рівнях. На основі цього прохання Буш підписав три таємні директиви, які визначали порядок ведення психологічної війни у зоні Персидської затоки. Також, як приклад, можна привести такі прості прийоми та засоби психологічної війни, які союзники використовували у зоні Персидської затоки: розповсюдження відеокасет з антиіракською інформацією, насичення ринку з антиіракською та проамериканською символікою тощо.

Такого ж уважного вивчення вимагає досвід проведення морально-психологічного забезпечення воєнного конфлікту у Чеченській республіці, дій миротворчих сил у Абхазії, Таджикистані, Югославії та інших “гарячих” районах.

Наприклад, досить негативний досвід у цій справі мають Збройні Сили Росії у Чечні, де вони практично програли пропагандистську кампанію. Росія не мала чіткої концепції морально-психологічного забезпечення дій своїх військ у Чечні, не були узгоджені дії різних силових структур, засобів масової інформації, не було оперативності та наступальності пропагандистських заходів. Як результат, Чечня, не маючи цих могутніх і різноманітних засобів масової інформації, які мала Росія, переграла її у цій справі, практично (хоча б на крок) випереджала у проведені пропагандистських операцій. Кожний чеченець знав, для чого він воює і, навпаки, російські солдати не мали чітких моральних орієнтирів. Російські засоби масової інформації не задовольнили інформаційні потреби не тільки у населення Росії, а й безпосередньо у військових частинах і підрозділах, які воювали на території Чечні. Все це, фактично, визначило духовну поразку Збройних Сил Росії у цій кампанії.

Отже, історичний і сучасний досвід психологічного забезпечення в арміях різних країн свідчить про те, що це справа є важкою, складною, багатогранною, пріоритетною і вимагає відповідального ставлення до його організації та проведення. Зарубіжний досвід як позитивний, так і негативний має для Збройних Сил України велике значення. Він, по-перше, визначає основні орієнтири організації та проведення цієї роботи і, по-друге, застерігає від небажаних заходів у цьому напрямку.

Отже, при визначенні форм та способів психологічного забезпечення особового складу внутрішніх військ, за умов виконання завдань щодо підтримання правового режиму надзвичайного стану, необхідно зазначити те, що психологічне забезпечення в контексті морально-психологічного забезпечення військ передбачає:

Ш оцінку та прогнозування морально-психологічного стану особового складу військ;

Ш здійснення психологічної підготовки особового складу до умов виконання поставлених завдань;

Ш організацію психологічного супроводження застосування військ;

Ш здійснення психологічної реабілітації психотравмованих військовослужбовців.

3.3.2 Оцінка морально-психологічного стану особового складу внутрішніх військ МВС України

Сучасний стан науково-технічного забезпечення військ супроводжується певними змінами призначення, режимів використання техніки, що висуває перед вченими вимоги об'єктивного вивчення впливу умов професійної діяльності на розвиток психічних станів у військовослужбовців, що суттєво знижує боєздатність військових підрозділів [23].

Психічні стани - це самостійна форма психічних явищ, яка відрізняється від інших своєю відносною тривалістю при збереженні однорідності. [50].

У відповідності з цим визначенням, психічні стани характеризують всю психічну діяльність в цілому на даний проміжок часу. В них проявляється своєрідність перебігу психічних процесів в залежності від предметів і явищ, які відбуваються у дійсності, а також психічні властивості особистості. Хоч за своєю сутністю вони виражають переживання людини, але не зводяться до них, тому що являються в той же час і діяльністю, яка має зовнішнє вираження. Багато військових психологів психічні стани розглядають, як переживання, їх ототожнюють з такими психічними явищами як настрій, почуття, емоції, або як короткочасна реакція на подразник [24].

Під час оцінки та прогнозування морально-психологічного стану особового складу з'єднань, частин і підрозділів внутрішніх військ МВС України залучених до виконання завдань спрямованих на дотримання правового режиму розглядаються такі фактори:

Ш ставлення до виконання поставлених завдань, відношення до військового керівництва, органів державної влади, відношення до населення;

Ш ступінь підготовленості військовослужбовців до виконання поставлених завдань у складних умовах;

Ш наявність військовослужбовців, яки мають досвід виконання подібних завдань;

Ш впевненість в товаришах та колективі, ступінь довіри до своїх командирів;

Ш впевненість в озброєнні, бойовій техніці, спеціальних засобах та засобах індивідуального захисту;

Ш настрій, внутрішня готовність особового складу до виконання завдання;

Ш самопочуття, наявність страху та боязливості, стан здоров'я.

В посібнику, що був випущений Національною Академією Оборони України авторським колективом під керівництвом Криворучко П.П. [25], обґрунтовується сутність і структура морально-психологічного стану військового підрозділу в мирний і воєнний час. Показано різнобічні підходи вітчизняних вчених щодо оцінки морально-психологічного стану військових колективів. Запропоновано авторську методику оцінки морально-психологічного стану особового складу військового підрозділу на сучасному етапі реформування ЗС України, яка основується на експертних оцінках.

Дані методики (деякі з них) можна рахувати придатними для застосування у внутрішніх військах для оцінки морально-психологічного стану особового складу.

3.3.3 Психологічна підготовка

В умовах застосування внутрішніх військ до виконання завдань спрямованих на дотримання правового режиму надзвичайного стану гостро стає питання психологічної підготовки військовослужбовців. Це зумовлено тим, що діяльність військовослужбовців внутрішніх військ проходить в складних, а переважно в екстремальних умовах, пов'язаних з ризиком для здоров'я та життя, і вимагає від особистості високого рівня розвитку певних індивідуально-психологічних якостей, сформованості професійно важливих якостей, готовності до виконання службово-бойових завдань [27].

Проблему готовності до діяльності в екстремальних умовах розглядали М.Й. Варій, М.М. Козяр, С.Ю. Лєбєдєва, О.М., В.А. Молотай О.А., О.Р. Охременко, І.В. Платонов, В.А. Пономаренко, А.І. Черняк, О.В. Тимченко та багато інших вітчизняних та закордонних науковців [19, 31, 34, 40, 45, 59, 64].

Аналіз наукових досліджень даної проблеми показав, що в структурі психологічної готовності до службово-бойової діяльності виділяються, в основному, дві взаємопов'язані системи компонентів психіки військовослужбовця: стійкі та динамічні компоненти [48]. До стійких компонентів відносяться: особливості психічних пізнавальних процесів (відчуття, сприйняття, уявлення, пам'ять, увага, мислення), які притаманні конкретної військової професії, психічні властивості особистості (військово-професійна направленість, риси характеру, які необхідні для даної спеціальності), професійна майстерність, фізична витривалість та психологічна стійкість. До динамічних компонентів психіки відносяться: ситуативні відчуття (впевненість, гордість, ненависть, горе, страждання тощо) та психічні стани (емоційний підйом, ентузіазм, пригніченість). Усі ці компоненти безпосередньо впливають на ефективність виконання службово-бойового завдання військовослужбовцями: вони спроможні як стимулювати поведінку індивіда, мобілізувати його психічний потенціал для якісного виконання завдання, так і дезорганізувати його діяльність.

Таким чином, психологічна готовність військовослужбовців внутрішніх військ до виконання завдань спрямованих на підтримання правового режиму надзвичайного стану є оперативним станом підвищеної настроєності та змобілізованості психіки особистості, що має багатокомпонентну структуру, направленої на прийняття раціональних рішень в екстремальних умовах та ефективне виконання службово-бойових завдань. Структура психологічної готовності військовослужбовців внутрішніх військ до службово-бойової діяльності складається з наступних компонентів: когнітивного, емоційного, вольового, регуляторного (поведінкового) та особистісного. Кожен з визначених компонентів психологічної готовності має власну ієрархічну структуру.

Розрізняють загальну, цільову і спеціальну психологічну підготовку особового складу [48].

Загальна психологічна підготовка призначена формувати і удосконалювати єдині для всіх військовослужбовців психологічні якості згідно з вимогами сучасної війни.

Спеціальна психологічна підготовка організується з метою розвитку специфічних військово-професійних якостей.

Цільова психологічна підготовка проводиться в інтересах адаптації психіки воїна до умов виконання конкретного бойового завдання.

Отже, загальними напрямками психологічної підготовки особового складу до виконання завдань спрямованих на дотримання правового режиму надзвичайного стану є:

Ш вивчення умов, за яких введено надзвичайний стан, строку його дії

Ш перед виконанням службово-бойових завдань своєчасне і максимально повне інформування військовослужбовців про оперативну обстановку та можливі її зміни;

Ш моделювання умов виконання майбутніх завдань та проведення заходів з бойової підготовки, які найповніше відтворюють оперативну обстановку перед проведенням службово-бойових завдань;

Ш постійне уважне вивчення настрою у військових колективах, своєчасна діагностика негативних психічних реакцій та станів військовослужбовців, усунення негативних тенденцій щодо їх виникнення;

Ш ретельний облік психологічних наслідків усіх прийнятих рішень і проведених заходів, а також відсутності таких рішень або заходів та їх вплив на психологічну готовність підрозділу в цілому;

До спеціальних напрямків психологічної підготовки відносяться:

Ш підвищення обґрунтованої внутрішньої переконливості військовослужбовців у власних силах, надійності у своїх товаришів і командирів, впевненості в законності прийнятого рішення, щодо впровадження надзвичайного стану для успішного виконання завдань;

Ш вдосконалення особистісної психологічної готовності до психічних навантажень, труднощів, які виникають під час повсякденної професійної діяльності, а також в умовах ситуацій, що моделюються наближенням до бойових;

Ш формування довгострокової психологічної стійкості та надійності під час підготовки та при виконанні службово-бойових завдань, адекватних реакцій на несподівані ситуації, уміння діяти гнучко та активно в умовах складної оперативної обстановки;

Ш розвиток самовладання та самоконтролю, витримки, оптимізму, зниження схильності до негативного впливу тимчасових невдач, неприборканого прагнення успішно вирішити завдання;

Ш розвиток професійно важливих якостей, необхідних для успішного виконання службово-бойових завдань.

3.3.4 Психологічний супровід

Одним з найважливіших напрямків роботи спрямованої на успішне виконання поставлених завдань в умовах спеціальних завдань є всебічне і надійне психологічне супроводження. Під психологічним супроводженням дій військ в умовах складної оперативної обстановки можна розуміти комплекс специфічних заходів та засобів, які проводяться командирами, офіцерами виховних структур з метою підтримки високих морально-психологічних якостей військовослужбовців, запобігання випадків психогенних втрат [41].

Під час плануванні роботи треба обов'язково провести організаційні заходи. Після прибуття в район проведення спеціальної операції варто організувати компактне розміщення й охорону місць розташування особового складу, приділивши особливу увагу забезпеченню їхнього повноцінного відпочинку. У випадку розміщення підрозділу в різних місцях, на великій відстані друг від друга, важливо організувати регулярне відвідування місць їхньої дислокації керівниками, проявляти зацікавленість у настрої військовослужбовців, вживати заходів по задоволенню насущних потреб особового складу, проводити роботу із встановленням атмосфери взаєморозуміння між представниками місцевих органів внутрішніх справ, органами державної влади та місцевого самоврядування.

Одним з найголовніших питань, які потребують вирішенню, у разі виникнення надзвичайних ситуацій, або виконання завдань у відриві від пункту постійної дислокації коли терміну не визначено, це робота з родинами військовослужбовців. В цей період необхідно сприяти особовому складу в одержанні кореспонденції, особливу увагу треба звертати на організоване й регулярне її одержання. Орієнтувати командирів на спостереження за змінами в настрої підлеглих після одержання ними звісток.

Досвід застосування військ показує, що відсутність надійної, перевіреної інформації негативно впливає на психічний стан військовослужбовців та командирів. Повинно забезпечуватись можливість постійного одержання відомостей щодо зміни оперативної обстановки та офіційного ставлення уряду держави на обставини що склались в регіоні (за яких було введено надзвичайний стан) та на характер їх змін. Необхідно вчасно реагувати (пояснювати, спростовувати, переконувати) на повідомлення негативного характеру про діяльності підрозділу, розвитку ситуації в регіоні й т.п. Варто пам'ятати, що тенденційна напівправда, яка "висвітлює" діяльність підрозділів ОВС в засобах масової інформації, породжує в співробітників протиприродне почуття провини, провокує в них сумніву в моральній виправданості власного перебування в зоні відрядження, формуючи незадовільний морально-психологічний стан військовослужбовців.

Не на останньому місці стоїть питання формування позитивного іміджу військ в очах навколишнього населення. Із цією метою авторитет командирів будь-якого рангу повинен бути забезпечений як відношенням до підлеглих, так і вищестоящих начальників. Кожен військовослужбовець повинен виглядати підтягнутим, культурним, бути принциповим і професійно грамотним співробітником ОВС.

Варто здійснювати постійний контроль за реєстрацією результатів діяльності особового складу, широко застосовувати практику заохочення військовослужбовців. Украй негативний вплив роблять невиплати покладеного грошового постачання в повному обсязі.

У період "оперативного спокою", необхідно приділяти увагу організації дозвілля особового складу, варто постійно проводити роботу направлену на дотримання військової дисципліни. Необхідно проводити групові розбори випадків порушення дисципліни, особливо пов'язаних зі вживанням алкоголю. Організовувати й проводити бесіди психологів й лікарів з особовим складом про негативний вплив алкоголю на психіку людини.

Для профілактики захворювань гепатитом, холерою, черевним тифом, дизентерією й т.п. варто орієнтувати особовий склад на найсуворіше дотримання продуктового, питного режиму (їжа повинна бути термічно оброблена, а вода - відомого походження й кип'ячена) і на підтримку особистої гігієни (організовувати банно-прачечне обслуговування). Застерігати військовослужбовців від статтєвих зв'язків (як можливого джерела венеричних захворювань) та навчати заходам для попередження простудних й інфекційних захворювань.

В екстремальних умовах у бійців підрозділів внутрішніх військ МВС відбувається різка зміна мотиваційної сфери співробітника. Чим більше незвичайними будуть умови, тим більші зрушення відбудуться в психіці людини. Вплив екстремальних факторів на людину може привести до виникнення в нього різних розладів психогенного характеру [49].

Тому основними завданнями психологічного супроводження військ під час виконання завдань спрямованих на дотримання правового режиму є:

Ш психологічна допомога військовослужбовцям, які отримали психогенні травми;

Ш виявлення та визначення ступеня їх психотравмованості, вживання необхідних медико-психологічних і соціальних заходів;

Ш створення позитивних мотиваційних настроїв до виконання бойових завдань.

Воно включає:

Ш прийняття відповідних рішень щодо застереження негативних індивідуальних і групових психічних явищ, в першу чергу паніки;

Ш поновлення психологічної стійкості деморалізованих та дезорганізованих військовослужбовців;

Ш поновлення у воїнів бойової активності, мобілізація їх на виконання покладених завдань;

Ш налагодження побуту, прийому-відправлення кореспонденції, турбота про задоволення потреб особового складу;

Ш всебічну оцінку динаміки психогенних втрат, виявлення основних причин їх зниження, контроль за ступенем моральної, фізичної і психологічної стомленості особового складу, організація його відпочинку (ротації);

Ш розгортання мережі пунктів психологічної допомоги;

Ш організацію роботи щодо виявлення військовослужбовців, які отримали психологічне ураження, надання їм першої допомоги і, при потребі, організацію їх евакуації.

3.4 Культурно-виховна робота

Роль і значення культурно-виховної роботи в умовах надзвичайної оперативної обстановки визначаються тим, що людина була й залишається головною силою, що забезпечує виконання поставлених перед військами завдань. Культурно-виховна робота організується й здійснюється з метою формування в особового складу засобами культури й мистецтва високих морально-бойових якостей, підтримки на належному рівні духовно-емоційного стану військовослужбовців, відновлення моральних, психічних та фізичних сил особового складу, мобілізації їх на успішне виконання поставлених завдань, задоволення духовних (культурних) потреб військовослужбовців.

При цьому основними завданнями культурно-виховної роботи є:

Ш постійне й всебічне нарощування духовного й емоційного стану військовослужбовців;

Ш забезпечення умов для організації дозвілля й повноцінного відпочинку особового складу з урахуванням оперативної обстановки; виховання у військовослужбовців вірності військовій Присязі й державним традиціям, мужності, сміливості й відваги, твердження в їхній свідомості оптимізму й упевненості у своїх силах;

Ш зняття стресових станів і морально-психологічна реабілітація особового складу;

Ш підтримка у військових колективах здорового морально-психологічного стану;

Ш взаємодія з регіональними й місцевими державними органами культури для організації спільних культурно-виховних заходів.

На досвіді контр терористичної операції в Північно-Кавказькому регіоні, бойових дій у Республіці Афганістан та інших дій в різних гарячих точках показує, що в умовах виконання завдань за умов введення правового режиму надзвичайного стану культурно-виховна робота повинна бути цілеспрямованою, оперативною, конкретною, чіткою, здатною безпосередньо впливати на свідомість, почуття й службово-бойову діяльність особового складу.

Основними формами культурно-виховної роботи в період виконання завдань спрямованих на дотримання правового режиму надзвичайного стану є: забезпечення військ (сил) літературою й періодичними виданнями; організація виступів військових професійних і самодіяльних колективів, діячів культури, агітаційних й інших творчих колективів; проведення спортивних й інших культурно-масових і спортивно-оздоровчих заходів, що сприяють відпочинку й підняттю морального духу особового складу; методична робота, робота з активом; збір матеріалів для військових музеїв; виставочна робота.

Культурно-виховна робота планується й організується органами виховної роботи на основі рішення заступника командира з виховній роботі на морально-психологічне забезпечення бойових дій і розпоряджень вищого органа виховної роботи.

3.5 Інформаційно-психологічна протидія

Дуже важливою складовою морально-психологічного забезпечення є комплексна протидія інформаційно-психологічному впливу. Інформаційно-психологічна протидія - це комплекс заходів стосовно прогнозування, профілактики та зриву інформаційно-психологічного впливу на особовий склад військ, нейтралізації намагань дезінформувати та деморалізувати його.

Останнім часом спостерігається зростання інтенсивності досліджень, спрямованих на створення теоретичних основ інформаційно-психологічного протиборства, інформаційних війн, на розроблення і дослідження форм і способів їх ведення, основ застосування інформаційної зброї, конкретизацію складових частин інформаційного протиборства (боротьби) тощо. Автори [54, 60, 61] визначають що різні рівні економічного розвитку, затратні підходи до вирішення більшості задач, існуючі ідеологічні догми, базові психологічні школи - все це призвело до формування західної та східної моделей інформаційно-психологічного протиборства.

Сучасне суспільство характеризується бурхливим розвитком інформаційних технологій. Це є передумовою для зростання ролі і вдосконалення технологій інформаційно-психологічного протиборства (боротьби) у всіх сферах суспільного життя, а також у ході воєнних дій і службово-бойової діяльності внутрішніх військ МВС України. Ця діяльність певною мірою усвідомлено або рефлексивно здійснюється у ході службово-бойової діяльності внутрішніх військ МВС України: в охоронних, режимних, ізоляційно-обмежувальних, захисних заходах (діях) у мирний час та в умовах введення правового режиму надзвичайних стану [37].

Інформаційно-психологічна протидія в контексті морально-психологічного забезпечення дій внутрішніх військ в умовах спецоперацій має наступні завдання:

Ш визначення факторів бойової, соціально-політичної та психологічної обстановки, які можуть бути використані для інформаційно-психологічного впливу на війська;

Ш організація цілодобового аналізу телевізійних та радіопередач, сторінок міжнародної комп'ютерної мережі Інтернет з метою визначення об'єктів, характеру та спрямованості інформаційно-психологічного впливу, його мети і можливих наслідків;

Ш виявлення сил і засобів психологічного впливу, які можуть бути застосовані проти внутрішніх військ;

Ш попередження (припинення) розповсюдження чуток через безперервне, об'єктивне, психологічно доцільне інформування військовослужбовців, своєчасне знищення листівок та інших дезінформаційних документів, обмеження індивідуального використання воїнами радіоприймачів, організація суворого контролю за використанням радіозасобів у підрозділах зв'язку;

Ш участь у підготовці агітаційно-пропагандистських матеріалів, визначенні об'єктів їх інформаційно-психологічного впливу, форм і методів розповсюдження агітаційно-пропагандистських матеріалів;

Ш організація взаємодії (співробітництва) з питань проведення заходів протидії інформаційно-психологічному впливу антидержавних сил з органами державної влади та самоврядування, органами державної безпеки України.

Отже, система морально-психологічного забезпечення діяльності військ матиме позитивні результати тільки тоді, коли в життя будуть впроваджуватись заходи всіх складових цієї системи, що були визначені у третьому розділі.

ВИСНОВКИ

Сутність і зміст протидії інформаційно-психологічному впливу полягає у такому:

по-перше, необхідно визначити склад організаційного ядра протидіючих сил, мету їх дій, засоби, які вони використовують для здійснення інформаційно-психологічного впливу, та зміст і спрямованість цього впливу на різні категорії військовослужбовців ВВ під час підготовки і виконання службово-бойових завдань;

по-друге, визначити, або спрогнозувати негативні наслідки інформаційно-психологічного впливу на свідомість і психіку різних категорій військовослужбовців, рівень морально-психологічного стану та професійної діяльності;

по-третє, вжити організаційні заходи щодо зменшення або локалізації негативного інформаційно-психологічного впливу на військовослужбовців, підготувати та довести до особового складу контрматеріали, використовуючи методи і форми виховної роботи з урахуванням особистісних особливостей військовослужбовців, та здійснити аналіз ефективності проведених контрзаходів.

Як показує практична діяльність внутрішніх військ, групи і відділення виховної роботи військових частин і з'єднань не спроможні вирішити у повному обсязі завдання протидії інформаційно-психологічному впливу під час підготовки і виконання службово-бойових завдань, тому що:

у них недостатньо можливостей зібрати у повному обсязі необхідні дані про сили і засоби інформаційно-психологічного впливу протидіючих сил, провести їх аналіз та підготувати необхідні контрматеріали;

на сьогодні немає необхідних методик та технічних засобів щодо оброблення та оцінювання інформації впливу, визначення її негативних аспектів та розроблення спеціальних заходів протидії;

відсутній спеціальний підрозділ у складі внутрішніх військ, який би постійно займався питаннями протидії інформаційно-психологічному впливу протидіючих сил;

досі не відпрацьована законодавча база здійснення протидії інформаційно-психологічному впливу протидіючих сил, а в окремих умовах - проведення інформаційно-психологічних акцій на протидіючі сили та населення під час виконання службово-бойових завдань.

Наведені вище аспекти, які перешкоджають виконанню у повному обсязі завдань протидії інформаційно-психологічному впливу під час підготовки і виконання службово-бойових завдань, зумовлюють необхідність вирішення низки проблем:

- по-перше, необхідно провести наукові дослідження щодо визначення особливостей, змісту, методик, програмного забезпечення, потрібних засобів та механізму здійснення протидії інформаційно-психологічному впливу протидіючих сил на військовослужбовців ВВ, тому що існуючі розробки, які використовуються силовими структурами в інформаційно-психологічних операціях, не повною мірою відповідають умовам службово-бойової діяльності внутрішніх військ;

по-друге, треба створити групи інформаційно-психологічної протидії, завданнями яких мають стати: збирання у взаємодії зі службою безпеки, органами внутрішніх справ, обласними і районними державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування інформації про інформаційно-психологічний вплив протидіючих сил на військовослужбовців ВВ, її аналіз, розроблення практичних рекомендацій та матеріалів щодо здійснення інформаційно-психологічної протидії;

по-третє, потребує законодавчого забезпечення механізм здійснення протидії інформаційно-психологічному впливу протидіючих сил на особовий склад, а в окремих умовах - проведення інформаційно-психологічних акцій спільно з іншими правоохоронними органами під час виконання службово-бойових завдань.

Таким чином, визначені проблемні питання здійснення протидії інформаційно-психологічному впливу протидіючих сил на військовослужбовців під час виконання ними службово-бойових завдань є актуальними для діяльності внутрішніх військ і потребують науково обґрунтованого вирішення. Його кінцевим результатом має стати розробка "Методики протидії негативному інформаційно-психологічному впливу на військовослужбовців внутрішніх військ під час виконання ними службово-бойових завдань", яка дає можливість оцінювати характер впливу, прогнозувати рівень професійної діяльності внаслідок цього впливу та визначати механізми протидії йому.

Дана методика (додаток 3) дає можливість комплексно оцінювати та прогнозувати психологічні втрати, психологічну безпеку особового складу в умовах повсякденної діяльності та при виконанні службово-бойових завдань, визначати причини їх збільшення (зниження), проводити обґрунтовані заходи щодо їх покращення, враховувати отримані результати для рішень командирів щодо застосування частин і підрозділів при виконанні службово-бойових завдань, організації навчання та виховання особового складу.

Література

1. Конституція України - К.: "Преса України", 2006. - 79 с.;

2. Закон України “Про міліцію” від 20.12 1990 року.

3. Закон України: “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 року// ВВР України.-1992. - №48, із змінами від 06.04.2000. - №20;

4. Закон України “Про внутрішні війська МВС України” // ВВР України. - 1992. - №29. - ст. 397.

5. Закон України "Про основи національної безпеки України" від 19 червня 2003 року//Відомості ВР України. - 2003. - №39. - ст. 351.

6. Закон України “Про систему суспільного телебачення і радіомовлення України” від 18.07.97// ВВР України. - 1997. - №45. - ст. 284.;

7. О.А. Блінов. Прогнозування психологічних втрат // Зб. наук. праць Київського військового гуманітарного інституту. - 1998. №1. - С. 9-15.

8. О.О. Іллюк. Комплексний підхід до розроблення методики оцінювання психологічної безпеки особового складу / О.О. Іллюк // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, Харків, 18 листопада 2009 р. - Х. : Акад. ВВ МВС України, 2009. - С. 57-64.

9. О.О. Іллюк. Методика оцінювання морального духу особового складу частин і підрозділів внутрішніх військ: навч. пос. / О.О. Іллюк. - Х.: Акад. ВВ МВС України, 2009. - 88 с.

10. Зеленков М.Ю. Морально-психологический фактор и обороноспособность страны // Воен. мысль. - 2000. - №2. - с. 61-64.;

11. О.О. Іллюк. Методика оцінювання морально-психологічного стану особового складу частин і підрозділів внутрішніх військ: навч. пос. / О.О. Іллюк. - Х. : Акад. ВВ МВС України, 2009. - 68 с.

12. Военная психология и педагогика / Под общей ред. В.Ф. Кулакова. - М.: Изд-во "Совершенство", 1998. - С. 327-349

13. Информационные вызовы национальной и международной безопасности / Под общ. ред. А.В. Федорова и В.Н. Цыгичко. - М.: ГШР-Центр, 2001. - 328 с.;

14. Іллюк О.О., Круть П.П. Теоретико-методологічні основи виховної роботи у внутрішніх військах МВС України: Навчальний посібник - Х.: ВІ ВВ МВС України. - 2003. - 164 с.

15. “Информационно-психологическая и психотронная война”. Хрестоматия/ Под общ. Ред. А.Е.Тараса/. - Мн.: Харвест, 2003. - 432 с.;

16. Інформаційна безпека держави у контексті протидії інформаційним війнам:Навчальний посібник / за ред. В.Б. Толубка. - К.: НАОУ, 2004. -176 с.

17. Караяни А.Г., Сиромятников И.В. Прикладная военная психология. - СПб.: Питер, 2006. - 480 с.

18. Керівництво з морально-психологічного забезпечення виконання службово-бойових завдань підрозділами внутрішніх військ МВС України. - К., ГУВВ МВСУ, 2002.

19. Козоріз К.І. Соціально-психологічне забезпечення оптимізації формування готовності військовослужбовців до виконання завдань вартової служби // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Військово-спеціальні науки. - 2005. - №9. - С. 86-89.

20. Клаузевиц К. О войне в 2 т - М. 1936;

21. Комов С.А. О способах и формах ведений информационной борьбы // Военная мысль - 1997. - №4. - С. 23-32.;

22. Конрад Н.И. Сунь-Цзы/. Трактат о военном искусстве; Перевод и исследование. - М.; Л., 1950;

23. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності. - К.: Ельга Ніка-Центр, 2003. - 400 с.

24. Криворучко П.П. Комплексне психологічне забезпечення професійної діяльності військових спеціалістів. - Зб. наук. праць №2 (9), 1999.- С. 34-39.

25. Криворучко П.П., Хміляр О.Ф., Шпак Р.А., Василенко С.В. Морально-психологічний стан військового підрозділу: оцінка та прогнозування. - К.: “Молода нація”, 2005. - 52 с.

26. Крысько В.Г. Секреты психологической войны (цели, задачи, методы, формы, опыт) / Под общ. Ред. А.Е. Тараса;

27. Ліпатов І.І., Приходько І.І. Психологічна готовність військовослужбовців внутрішніх військ до службово-бойової діяльності в екстремальних умовах // Честь і закон. - Х.: Академія ВВ МВС України. - 2007. - №4.

28. Лопатин В.Н. Информационная безопасность России: Человек. Общество. Государство. - СПб.: Фонд "Университет", 2000. - 428 с.;